Залежність поведінки індивіда в певній життєвій ситуації від різних факторів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ

ВСТУП

1 Аналіз понять «індивід» і «ситуація»

2 Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на результат взаємодії індивіда з ситуацією

3 Особливості взаємодії з точки зору психоаналізу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Життя сучасного суспільства сповнена різних факторів, що впливають як на поведінку всього суспільства в цілому, так і на поведінку окремої особистості. У наше століття інформаційних технологій, століття великих відкриттів і досягнень у всіх галузях науки, спосіб життя сучасної особистості, на мій погляд, відрізняється особливою динамічністю та мінливістю.

Наукові дисципліни, центровані на людині, споконвіку намагалися зрозуміти його основу, розкрити закономірності його розвитку та поведінки. Дослідники поведінкового аспекту особистості й досі дискутують з багатьох питань даної проблематики. Що лежить в основі поведінки індивіда, чим викликані ті чи інші поведінкові особливості, від чого залежить вибір індивіда в певний момент конкретної моделі поведінки, що визначає вчинки людини в певній життєвій ситуації, наскільки можлива їх обумовленість і передбачуваність?

Необхідно відзначити, що в процесі дослідження поведінкових особливостей особистості, у сучасній психологічній науці вже склалося певне кількість науково обгрунтованих теорій і шкіл.

Кожна теорія по своєму пояснює причини поведінки особистості в процесі її життєдіяльності, кожна школа бачить в основі мотивації особистості свої складові, причому точка зору на те, що ці причини обумовлені заздалегідь деякими чинниками, не викликає сумніву. А ось якими саме чинниками зумовлено поведінку індивіда в тій чи іншій ситуації якраз і викликає суперечки і розбіжності думок.

У даній роботі ми розглянемо точки зору деяких теорій, що пояснюють залежність поведінки індивіда в певній життєвій ситуації від різних факторів. Основна мета роботи: знайти відповідь - що ж є визначальним поведінка індивіда в різних життєвих ситуаціях, які особливості взаємодії індивіда з ситуацією.

1 Аналіз понять «індивід» і «ситуація»

Для більш глибокого розуміння даної теми дамо визначення основним поняттям.

Поняття «індивід» (від лат. Individum - неподільний) включає в себе передусім опис і відображення різноманітних іпостасей буття особистості. Дане поняття (вперше було введено в науковий обіг Цицероном як латинська аналог грецького терміна «атом») пов'язане з поданням про окремо взятому представника людського роду, суспільства, народу, класу, соціальної групи, як своєрідне соціальне атомі, тобто далі принципово нерозкладне елементі буття соціуму. У психології індивід трактується як представник людського роду, що володіє своєрідними психофізіологічними особливостями, стійкістю психічних процесів і властивостей, власною мірою активності і гнучкості в реалізації цих властивостей у повсякденному житті [6, с.117].

Що ж таке ситуація? «Словник російської мови» С.І. Ожегова пропонує таку інтерпретацію поняття: «Ситуація - це сукупність обставин, становище, обстановка». Де під обставиною розуміються «умови, що визначають положення, існування чого-небудь» [2, с.387].

Необхідно відзначити, що ситуація може розглядатися як щось створене самим індивідом у процесі взаємодії з іншими людьми. З іншого боку, до неї можна ставитися як до існуючої незалежно від її учасника або учасників.

Коли ми вважаємо, що ситуація - це щось, що існує тільки в "голові" індивіда або це те, що створюється у взаємодії кількох "діючих осіб", об'єктивні і кількісні риси ситуації перестають впливати на індивіда.

Інший підхід полягає в тому, що ситуації насправді існують незалежно від індивідів "задіяних" в них, і їх об'єктивні характеристики ситуації дійсно мають важливі наслідки.

Вираження емоцій, загальний емоційний стан, ступінь фізичного контакту залежать від ситуації, в якій виявляється індивід. Деякі психологи вважають, що повсякденні ситуації налічують значну кількість рис, самі по собі визначають, що люди думають, як почуваються, як ведуть себе. З цієї точки зору, суб'єктивна природа визначення ситуації неприйнятна.

Деякий час користувалася популярністю теорія властивостей, яка намагалася звести причини поведінки виключно до особистості (точніше, до її диспозиціям). Разом з тим прихильниками цієї теорії було упущено з уваги інший вплив на людську поведінку, а саме - тиск з боку ситуації [5, с.63]. Дійсно, хіба люди спочатку поділяються на чесних і безчесних? Хіба не в певних ситуаціях вони стають такими?

Відзначимо, що подібна локалізація причинності має під собою ряд підстав:

  • цілком очевидно, що не можна звести все до поясненню людської поведінки, заснованого на наївному зовнішньому спостереженні (коли спостерігач при поясненні керується епізодичними свідоцтвами і прикладами відхилення у вчинках);

  • очевидна неоднорідність поведінки по відношенню до ситуацій (наприклад, у схожих ситуаціях поведінка однієї людини не так вже однотипно, як можна було очікувати при припущенні, що дія цілком грунтується на наявних диспозиціях);

  • неможливість виключення впливу на поведінку людини особливостей ситуації (зокрема, в самому суб'єкті мають місце змінюються і зумовлюють поведінку стану і процеси). Вони викликаються ситуацією і часто позначаються як мотивації. Приміром, так звані «динамічні» теорії поведінки - психоаналіз Фрейда і теорія поля Левіна - спочатку у своїй проблематики виходили з цієї позиції [5, с.74].

Таким чином, ясно, що в дослідженні ситуаційних причин дії інтерес спрямований на виявлення причин, що обумовлюють зміну поведінки в часі: пристосування живої істоти до мінливих ситуаційним умовам. До цього зводиться все научіння, так само як і індивідуальне розвиток в ранні, пластичні, періоди життя. Причому індивідуальні відмінності залишаються поза сферою уваги. Як би вони не виникали (наприклад, як різні вихідні передумови, що передують фазі навчання), їх елімінує або контролюють. Дія в цілому виявляється при цьому в значній мірі обумовлено ситуацією, і в часі воно змінюється внаслідок накопичення досвіду [3, с.217].

У наступному пункті роботи більш пильну увагу приділимо відповіді на наступне питання: чим обумовлено взаємодія індивіда з ситуацією, чи визначається поведінка індивіда виключно ситуацією, або на кінцевий варіант поведінки все ж впливають і внутрішні чинники розвитку особистості. Так що ж виляє на поведінку індивіда в кожній окремій життєвій ситуації?

  1. Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на результат взаємодії індивіда з ситуацією

Звичайно, можна уявити граничні випадки, коли поведінка визначається як властивостями особистості або тільки ситуацією: в першому випадку це щось специфічно психопатологічне, у другому - щось украй автоматизоване, поведінка за типом «стимул-реакція».

Тому, на мій погляд, безперечно то думка, що поведінка зумовлена ​​як особистісними, так і ситуаційними чинниками і, більше того, є при цьому результатом взаємовпливу індивідуальних диспозицій і особливостей актуальної ситуації.

Цілий ряд експериментальних досліджень підтвердили тезу про статистичному взаємодії особистості та поведінки, тобто ті чи інші поведінкові патерни не зрозумілі простим сумарним внеском особистісних і ситуаційних чинників - однакові особливості ситуації при різних диспозиціях по-різному, часом навіть протилежно, впливають на поведінку.

Так Фурманов І.А. акцентує увагу на тому, що К. Бауерс були отримані цікаві результати досліджень, що дозволили з'ясувати, наскільки відмінності в поведінці обумовлені відмінностями індивідуальними, ситуаційними або взаємодією тих і інших. Підрахунки за всіма дослідженнями показали, що чисто особистісними факторами пояснюється всього лише 12,7% дисперсії поведінки. Частка ситуаційних чинників ще менше-10, 2%. Підстав, щоб рішуче солідаризуватися з теоріями властивостей або з ситуаціонізм, як бачимо, мало. Навпаки, взаємодією між особистістю і ситуацією пояснюється значно більша частка дисперсії, а саме 20,8%. В іншому поведінкові залежні змінні не давали ніяких підстав віддавати перевагу як більш впливовий одне джерело детермінації іншому [5, с.86].

Задамося питанням: хіба можливо повністю і в абсолютно об'єктивної формі розмежувати особистісні і ситуаційні фактори? Чинний суб'єкт без ситуації такі ж немислимий, як і ситуація без суб'єкта. Вже сама по собі сприйняття і розуміння ситуації є результатом специфічної поведінки, в основі якого лежать особистісні особливості переробки інформації. При такому розумінні будь-яка поведінка має рано чи пізно розчинитися в безперервному, двосторонньому процесі взаємодії.

Наприкінці даного пункту доречно буде привести слова К. Бауерса, з якими я безперечно погоджуся: «Ситуації є функція особистості в тій же мірі, в якій поведінка особистості є функція ситуації» [5, с.93].

Отже, в результаті розгляду даної проблеми, ми приходимо до наступного висновку: наші дії впливають на ситуаційні змінні, які змінюють особистісні змінні так, що змінюється сама дія, і т. д. Тобто тут ми говоримо про те, що суб'єкт, поведінку і ситуація обумовлюють один одного і зумовлені один одним.

  1. Особливості взаємодії з точки зору психоаналізу

У результаті аналізу наукових джерел з даної проблеми, особливу увагу необхідно приділити психоаналітичної теорії З. Фрейда. Саме вона викликала у мене особливий інтерес.

Перш за все необхідно сказати про те, що психоаналіз є прикладом психодинамічної теорії, оскільки вирішальна роль у поведінці людини в ньому відводиться взаємодії сил. Відповідно до психоаналітичної теорії, поведінка є результат боротьби і компромісів між мотивами, потребами, потягами і конфліктами [4, с.273].

Так зусилля Фрейда були спрямовані на пояснення здавалися незрозумілими вчинків, для чого їм використовувалося клінічне спостереження, а також методика провокування і тлумачення дивних, незвичайних змістів свідомості. У зв'язку з цим З. Фрейд сконцентрувався на вивченні такого стану психіки як «несвідоме», в якому він бачив ключ до пояснення вчинків людини і яке представляв як безперервна зміна і зіткнення потягів, які отримують своє фрагментарне і завуальоване вираження в поведінці і свідомому переживанні.

Таким чином, відповідно до теорії Фрейда, мотивація людини цілком заснована на енергії порушення, виробленого тілесними потребами. На його переконання, основна кількість психічної енергії, що виробляється організмом, спрямовується на розумову діяльність, яка дозволяє знижувати рівень збудження, викликаного потребою. За Фрейдом, психічні образи тілесних потреб, виражені у виді бажань, називаються потягами [4, с.302]. Під потягах виявляються вроджені стану збудження на рівні організму, що вимагають виходу і розрядки. Фрейд стверджував, що будь-яка активність людини (мислення, сприйняття, пам'ять і уява) визначається потягами. Вплив останніх на поведінку може бути як прямим, так і непрямим, замаскованим. Люди ведуть себе так чи інакше тому, що їх спонукає несвідоме напруга - їхні дії мають на меті зменшення цієї напруги. Тобто, потяги як такі є «кінцевою причиною будь-якої активності» [4, с.303].

Фрейд вважав, що у людини слід розкрити ту біологічно-вітальну динаміку потягів, яка лежить в основі поведінки всіх живих істот. У цьому і полягають, власне, що діють у нерозривному послідовності психічні процеси, тобто несвідоме. У потоці свідомості несвідомі процеси не становлять винятку, навпаки, зміст свідомості являє собою фрагментарне і видозмінене похідне від безперервної діяльності несвідомого. Така діяльність побудована не на пасивному реагуванні організму на впливи навколишнього середовища, а на активному прагненні і протиборстві закладених у живій істоті сил.

На цьому я зупиню висвітлення основних постулатів вчення Фрейда в даному аспекті.

Таким чином, ми бачимо, наскільки величезне значення вчений надавав впливу внутрішніх чинників особистості на її поведінку в процесі життєдіяльності. І якщо вже висловитися трохи більш категорично, то можна сказати, що Фрейд абсолютно не враховує впливу ситуації на поведінку індивіда в кожен конкретний період життя дорослої людини. Що конкретно я вважаю не цілком обгрунтованим.

З АКЛЮЧЕНІЕ

Отже, розглянувши поняття «індивід» і «ситуація» в їх взаємообумовленості та взаємовпливі, розкривши деякі аспекти основних теорій, що розглядають роль ситуації у визначенні діяльності індивіда, хочу висловити свою точку зору на дану проблему.

Необхідно сказати про те, що в психологічній науці є ряд теорій, які аналізують порядок взаємодії ситуації та індивіда. Усі також залишаються дискусійними питання, що стосуються того, що ж визначає поведінку індивіда у певній життєвій ситуації. Чи впливає сама ситуація на поведінку і вибір індивіда, або це цілком залежить безпосередньо від біологічних внутрішніх передумов особистості.

У процесі роботи над темою, мене особливо зацікавила і змусила задуматися психоаналітична теорія Зигмунда Фрейда. Перш за все я вважаю, що Фрейд явно недооцінює роль свідомості і соціального оточення (ситуації) в процесі формування і буття індивіда. Фрейд стверджував, що провідну роль в організації життєдіяльності людини відіграють різного роду біологічні механізми. Вивчивши теорію, мене особливо здивувало що, за Фрейдом, відміну невротика від здорової людини не має принципового значення. Я вважаю, що Фрейд неправомірно поширює приватні висновки своєї клінічної практики на людство в цілому, він звів ці висновки в догму своєї метапсіхологіі і проголосив сексуальний інстинкт основною детермінантою людської діяльності. З цим не можна погодитися в повній мірі.

Таким чином, аналіз психологічної літератури дозволяє говорити про те, що в процесі взаємодії індивіда та ситуації, перш за все не можна недооцінювати рівень впливу другого поняття на перше. Тому при поясненні мотивації поведінки індивіда в життєвій ситуації необхідно враховувати не тільки біологічний (внутрішній), а й соціальний (зовнішній) аспект.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Берн, Е. Введення в психіатрію та психоаналіз для непосвячених / Е. Берн. - СПб, 1991. - 372с.

  2. Ожегов, С.І. Словник російської мови / С.І. Ожегов. - М., 1987. - 587с.

  3. Фролов, С.С. Соціологія / С.С. Фролов. - М.: Логос, 1997. - 413с.

  4. Фрейд, З. Основні психологічні теорії в психоаналізі. Нарис історії психоаналізу / З. Фрейд. - СПб, 1998 - 526с.

  5. Фурманов, І.А. Психологічні основи поведінки / І.А. Фурманов. - Мн., 2006 - 129с.

  6. Хьелл, Л., Зіглер, Д. Теорії особистості / Л. Хьелл, Д. Зіглер. - СПб.: Пітер Прес, 1997. - 637с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Контрольна робота
46.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Педагогічна підтримка дітей перебувають у важкій життєвій ситуації
Соціальна допомога дітям знаходяться у важкій життєвій ситуації ГУ
Соціальна допомога дітям знаходяться у важкій життєвій ситуації ГУСОСРУН Червоні вітрила
Залежність від азартних ігор гемблінг залежність
Залежність від азартних ігор гемблінг-залежність
Наркотична залежність як прояв адиктивної поведінки
Методи встановлення факторів які визначають розвиток ситуації
Залежність темпераменту від типу особистості
Залежність від комп`ютерних ігор
© Усі права захищені
написати до нас