Ефективність виробництва і реалізації молока

Курсова робота

на тему:

«Ефективність виробництва та реалізації молока»

м. Ульяновськ 2009

Введення

У продовольчому комплексі країни важливе місце займає виробництво молока як найбільш цінного продукту в раціоні харчування людини, незамінного за вмістом поживних речовин, мінеральних солей і ряду цінних вітамінів. Загальна ситуація в тваринництві в останні роки погіршилася. Цьому сприяло брак кредитних ресурсів, хронічна збитковість виробництва м'яса і молока, відсутність розвиненої збутової інфраструктури на селі, низький рівень рентабельності молока. Відсутність інвестицій у тваринництві зумовили і неможливість проведення технологічної і технічної модернізації галузі, забезпечення конкурентоспроможності тваринницької продукції. На жаль, попит покупців на молоко і молочні продукти знижується.

Таким чином, стан сировинної бази молочного підкомплексу незадовільно не лише на підприємстві, але в Росії, внаслідок чого потужності підприємств молочної промисловості використовуються лише на половину. Тому основною метою курсової роботи є:

- Підвищення економічної ефективності виробництва молока на основі вивчення економічного стану організації молочного підкомплексу на підприємстві;

- Збільшення обсягу виробництва продукції галузі.

Основними завданнями для досягнення поставлених цілей будуть:

- Це, по-перше, визначити систему показників і основні критерії економічної ефективності виробництва молока, а також можливі фактори її зростання в сучасних економічних умовах;

- По-друге, запропонувати шляхи підвищення рівня механізації молочного підкомплексу на підприємстві, а так само підвищення якості продукції та вдосконалення каналів реалізації молока.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарське підприємство СВК «Свіяга» Кузоватовський району Ульяновської області. Аналіз проводився на основі розрахунково-конструктивного методу, економіко-математичного моделювання. Інформаційною базою дослідження послужили дані річних звітів за останні три роки, тобто 2005,2006 і 2007 років.

1. Теоретичні основи ефективного ведення галузі

1.1 Народногосподарське значення і перспектива розвитку галузі

Скотарство є найважливішою галуззю тваринництва. У структурі валової продукції сільського господарства на частку тваринництва припадає 46%, з них на скотарство 21,7%. Галузь дає цінні продукти харчування - м'ясо і молоко. Розвиток тваринницької галузі дозволяє продуктивно використовувати в сільському господарстві трудові та матеріальні ресурси протягом року.

Незамінна роль скотарства як найважливішого джерела органічних добрив. Скотарство (розведення ВРХ) у тваринництві країни займає провідне місце. У порівнянні з іншими видами тварин, ВРХ має найвищу молочною продуктивністю. Від корови при правильному вирощуванні та утриманні отримують по 5-6 тис. кг молока і більше на рік, при жирності до 4% і вище [5]. Молоко - повноцінний і калорійний продукт харчування. За хімічним складом і харчовим властивостям воно не має аналогів, оскільки до його складу входять найбільш повноцінні білки, жири, молочний цукор, а також різноманітні речовини, вітаміни, велика кількість ферментів та інших біологічних сполук, які легко перетравлюються і добре засвоюються організмом. Даний продукт використовують як у натуральному вигляді (незбиране), так і для приготування різноманітних кисломолочних продуктів, сирів і масла. [17]

Однак досягнутий рівень виробництва молока та молочної продукції далеко не покриває потреби суспільства. Протягом останніх десяти років систематично погіршувалася ситуація з ВРХ. Характерною особливістю 2005-2007 років стало більш інтенсивний, ніж за 2002-2004 роки скорочення його поголів'я. Якщо за 2002-2004 рік чисельність ВРХ в господарствах всіх категорій зменшилася на 1,5 млн. гол, то за 2005-2007 року на 4,9 млн. гол. На 1 травня 2006 року в порівнянні з тією ж датою 2005 року поголів'я скоротилося на 5,9%. В абсолютному вираженні воно знизилося на 1,4 млн. гол, на 619 тис. гол (на 6,1%) зменшилося молочне стадо. Зниження валового виробництва молока, повільне підвищення продуктивності, високі темпи зростання на комбікорми, електроенергію - привели до зростання собівартості молока на 68%. В даний час у сільськогосподарських підприємствах в молочній галузі на 1 кг приросту живої маси витрачається 14-15 корм. од., на виробництво молока 1,4-1,5 корм. од., на одне плідне осіменіння - більше 6 насіння - доз, вихід телят на 100 корів не перевищує 75%, падіж телят коливається в широких межах - від 3,5 до 7,5% до обороту стада. Удій на одну фуражну корову в 2006 році склав 3107 кг. У структурі витрат на виробництво молока частка матеріальних витрат підвищилася за 2002-2006 рік з 70,2 до 82,8%. У той же час питома вага оплати праці знизився з 25% до 17,2%. Досить сказати, що в структурі матеріальних витрат на корми припадає майже 47%. [4]

Існують об'єктивні причини, що стримують розвиток скотарства в господарствах. Молочне скотарство - найбільш складна галузь сільськогосподарського виробництва, що вимагає системного підходу. Її відрізняє висока трудомісткість, що обумовлює необхідність впровадження комплексної механізації основних технологічних процесів. Стримуючим фактором є висока капіталомісткість галузі. Для успішного розвитку скотарства необхідно забезпечити високий рівень зоотехнічної роботи. Серйозні вимоги пред'являються до організації повноцінної годівлі, що зумовлює створення міцної кормової бази. Крім того, продукція галузі швидкопсувна. Несвоєчасна її реалізація приводить до великих втрат. І нарешті, головна причина полягає в тому, що виробництво молока низькорентабельним. [7,9]

Враховуючи складне матеріальне становище сільськогосподарських товаровиробників молока, з бюджету всіх областей щорічно виділяються спеціальні субсидії для підтримки цієї галузі. Це дозволяє утримувати високий рівень рентабельності, так в 2006 році він склав 30%, а в попередньому 24%. [12]

Надалі в перспективу виробництва молока - сировини входить збільшення до 2010 року на 84%, а до 2015 майже подвоїти в порівнянні з результатами 2006 року (тоді він складав всього 63%). При цьому продуктивність молочної худоби повинна значно зрости і досягти 5009 кг на рік на кожну корову. Поголів'я ВРХ до 2015 року збільшиться на 5%, у тому числі поголів'я дійної череди на 11%. Виробництво молока в конкретних цифрах з 9424 тонн у 2004 році до 15420 тонн в 2015, тобто більш ніж на 60%.

У рамках реалізації інвестиційної програми до 2015 року планується забезпечити цільномолочної продукцією за рахунок власного виробництва на 58% до раціональної нормі харчування. Тому регіональний ринок буде поповнюватися все новими товарами. У молочній галузі розширюється і поглиблюється коопераційні та інтеграційні зв'язки сільгоспвиробників різних форм господарювання і підприємств переробної промисловості, що сприяє припливу капіталу в сільське господарство, що направляється на модернізацію та переоснащення галузі, впровадження досягнень науково - технічного прогресу, створюють сучасну базу для розширеного відтворення затребуваною вітчизняної молочної продукції високої якості. [10]

1.2 Сутність ефективності та система показників ефективності галузі

Ефективність виробництва - складна економічна категорія. У ній відбивається дію об'єктивних економічних законів, показується одна з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність. Вона є формою вираження мети виробництва. Результат виробництва може бути або високий, або низький, або взагалі з негативним знаком. Тому в одних випадках він може створювати умови для розширеного відтворення, в інших, навпаки, призвести до зниження виробництва.

Отже, неправомірно ставити в один ряд мети і її складові частини. Слід розрізняти поняття ефект і економічна ефективність. Ефект - це наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться в сільському господарстві. Але тільки по одному ефекту недостатньо судити про доцільність проведених заходів. На ці питання найбільш повну відповідь дає, на думку Добриніна В.А., показник економічної ефективності. [4]

Економічна ефективність показує кінцевий, корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарств, отримання додаткових коштів для оплати праці і поліпшення соціальних умов; воно вигідно як державі в цілому, так і окремо господарствам і безпосередньо працівникам.

Споживання - кінцева мета виробництва. Воно здійснюється за рахунок новостворений продукції, тобто національного доходу. Зростання обсягу національного доходу відображає не тільки продуктивність живої праці, але й економію уречевленої. Тому вихідний критерій економічної ефективності виробництва - обсяг національного доходу, максимізація його величини при найменших витратах уречевленої і живої праці. Найбільш повне уявлення про його величиною дає обсяг в розрахунку на душу населення. У сільському господарстві розрізняють такі види економічної ефективності: народногосподарську; галузеву; окремих галузей сільського господарства; виробництва в різних формах господарювання; внутрішньогосподарських підрозділів - ланок, бригад тощо; виробництво окремих видів продукції - зерна, овочів, молока і т.д .; окремих господарських заходів - агротехнічних, зоотехнічних, ветеринарних, економічних, організаційних. Народногосподарська ефективність сільськогосподарського виробництва оцінюється з точки зору задоволення потреб населення в продуктах харчування, промисловості - у сировині, а так само фінансового внеску галузі у вирішення народногосподарських завдань. [7]

Галузева - відображає результативність використання ресурсного потенціалу і спожитих ресурсів у сільському господарстві. Інші види ефективності аналогічні галузевої, але характеризують результативність форм організації виробництва, внутрішньогосподарських підрозділів, виробництва окремих видів продукції і заходи, що проводяться в сільському господарстві шляхом зіставлення отриманого ефекту з ресурсами чи витратами.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно використовувати систему показників, що обумовлено як різним характером вимірювання ефекту, так і різними видами виробничих ресурсів, які відрізняються за економічною природою і не завжди порівнянні. Мінаков І.А. відзначає, що показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва поділяють на приватні та узагальнюючі. Приватні характеризують ефективність використання окремих видів ресурсів або витрат, узагальнюючі дають найбільш повну оцінку економічної ефективності використання ресурсного потенціалу та поточних виробничих витрат. До приватним показниками ефективності застосування ресурсів відноситься землеотдача, фондовіддача і т.д., до узагальнюючих - ресурсоотдачи, а серед показників ефективності використання витрат до часток відносяться собівартість, матеріаломісткість, трудомісткість, до узагальнюючих - рівень рентабельності. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва характеризує рентабельність, що представляє собою економічну категорію, що відображає прибутковість, прибутковість підприємства, галузі. Рентабельність сільськогосподарського виробництва характеризують валовий і чистий дохід, прибуток, рівень рентабельності, окупність витрат, норма прибутку.

Валовий дохід (ВД) дорівнює різниці між вартістю валової продукції (ВП) і матеріальних витрат (МЗ): ВД = ВП - МОЗ. Чистий дохід (ЧД) - різниця між вартістю валової продукції і всіма витратами на її виробництво (ПЗ): ЧД + ВП-ПЗ, або ЧД = ВД-ОТ, де ВІД - витрати на оплату праці. Прибуток як економічна категорія характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Розрізняють валовий прибуток, прибуток від реалізації продукції і послуг, чистий прибуток. Прибуток від реалізації продукції і послуг (П) розраховують відніманням з грошової виручки (В) повної (комерційної) собівартості (ПС): П = В-ПС. Чистий прибуток підприємства - це валовий прибуток за мінусом податків, що не увійшли в собівартість.

Проте абсолютна маса прибутку не свідчить про досягнуту ефективності. Її характеризує рівень рентабельності, що є одним з основних показників економічної ефективності. Рівень рентабельності (Ур) - це процентне відношення отриманого прибутку (П) до повної собівартості (ПС):

Ур = х100

Цей показник характеризує величину прибутку, що припадає на кожну одиницю спожитих ресурсів. Якщо виробництво продукції збитково, замість рівня рентабельності може бути використаний інший показник - рівень окупності витрат (Оз), що представляє собою відношення грошової виручки (В) до повної собівартості (ПС),%:

Оз = * 100

Цей показник характеризує грошову виручку з розрахунку на одиницю витрат. Виробництво рентабельно лише в тому випадку, якщо рівень окупності перевищує 100%. Показником рентабельності виробництва є також норма прибутку (N), під якою розуміють процентне відношення прибутку до середньорічної прибутку основних (Фо) і оборотних фондів (Фоб):

N = * 100

Цей показник характеризує розмір прибутку, одержуваної на одиницю виробничих фондів. [6]

Економічна ефективність виробництва молока характеризується низкою проміжних натуральних і кінцевих вартісних показників:

- Щільність поголів'я корів у розрахунку на 100 га (на тисячу балів - гектарів) сільськогосподарських угідь, гол;

- Середньорічний надій на одну фуражну корову, кг;

- Виробництво молока в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, ц;

- Виробництво молока за 1 чол. - Година, ц;

- Витрати праці на 1 ц молока, чол. - Годину;

- Кормоемкость молочного скотарства (витрати кормів на 1 ц молока, в тому числі концентратів, ц корм. Од.);

- Оплата кормів (отримано ц молока на 1 ц корм. Од., Ц);

- Собівартість 1 ц молока, грн.;

- Ціна реалізації молока, руб. \ Ц;

Отримано прибутку, валового доходу, валової продукції в порівнянних цінах у розрахунку на: один карбованець основних виробничих фондів; один карбованець матеріально - грошових витрат, одну кормову одиницю; один людино-годину і одного середнього працівника галузі;

- Рентабельність виробництва молока (за собівартістю і по фондах),%.

Першими з них є продуктивність молочного поголів'я та обсяг виробництва молока на кожні 100 га сільськогосподарських угідь. Чим вище щільність поголів'я корів і продуктивність кожної фуражної корови, тим більше виробляється в господарстві молока на кожні 100 га сільськогосподарських угідь. Важливим з натуральних показників ефективності виробництва молока є продуктивність праці на молочних фермах: виробництво молока на одного зайнятого в галузі працівника, в 1 чол. - Ч. Зворотними показниками є прямі витрати праці людино-годин на виробництво молока. В узагальненому вигляді для порівняльного міжгалузевого аналізу продуктивності праці в молочно - продуктовому та інших підкомплексу обчислюють вартісні показники. [2]

Розвиток молочного скотарства характеризується розміром поголів'я корів, продуктивністю тварин і валовим виробництвом молока.

Валове виробництво молока визначається кількістю корів і їх річний продуктивністю. Валове виробництво молока (валовий надій) - це удій, отриманий від всіх корів підприємства протягом року. Середньорічний удій однієї корови визначається діленням валового надою на середньорічне поголів'я корів. Аналогічно визначається вихід телят на 1 корову.

1.3 Фактори зростання ефективності

Нинішнє економічне становище сільського господарства вимагає від товаровиробників орієнтації на підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності продукції своїх підприємств. Низька ефективність пояснюється не великими розмірами виробництва, а системою господарювання, відсутністю переробки, продуктивної інфраструктури, інших сфер агросервісу. Якщо керівну ланку сільгосппідприємства володіє досвідом, компетентністю, підприємливістю, знає основи ринкової економіки і маркетингу, то там буде прийнята така структура виробництва, яка забезпечить хороші результати. [2]

Економічний аналіз показує, що низька ефективність виробництва молока обумовлена ​​в першу чергу не тільки макроекономічної обстановкою, а також факторами, залежними безпосередньо від самих сільгоспвиробників. Основним же показником економічної ефективності роботи сільгоспорганізацій в галузі молочного скотарства виступає сума прибутку від реалізації виробленого молока. Остання залежить від результатів продажу молока і витрат, пов'язаних з його виробництвом і реалізацією. На показник прибутку істотно впливає ціна реалізації, а також обсяг товарної продукції. У свою чергу, ціна реалізації молока і молочної продукції формується під впливом попиту та пропозиції і багато в чому залежить від каналів реалізації.

Важливим фактором, що впливає на кінцеві результати роботи в галузі молочного скотарства, є якість тварин. Для комплектування стада потрібні тварини з високим генетичним потенціалом. Для цього необхідні тварини, які відрізнялися б високою молочною продуктивністю, придатністю до машинного доїння, високій акліматизаційний здатністю, легкістю отелень і гарною життєздатністю новонароджених телят (наприклад, тварини чорно-рябої породи). Слід зазначити, що саме племінна робота відіграє важливу роль у підвищенні економічної ефективності виробництва продукції в даній галузі. Цей фактор пов'язаний з великими витратами на вибракування, купівлю тварин-поліпшувачів, із застосуванням різних методів спаровування і схрещування худоби, веденням записів родоводів і т.п. Створене в результаті такої роботи високопродуктивне стадо за більш короткий термін окупає додаткові витрати. [7]

Важливе значення для збільшення обсягів виробництва молока та зниження його собівартості має не тільки ліквідація перегулов корів та телиць, але і їх яловості. У ялової корови різко знижується продуктивність (до 35%).

Велику роль у підвищенні ефективності роботи молочної галузі відіграють терміни вирощування і якість молодняка. Скорочення термінів вирощування первотелок з 35 до 26-28 місяців зменшує вартість однієї корови на 15-20%, а продуктивність рано отелившихся тварин на 15-20% вище, ніж зазвичай. Підвищення продуктивності молочного стада можливо лише на базі науково-технічного прогресу, впровадження інтенсивних технологій і раціональних форм організації виробництва. Прогресивні технології повинні сприяти зростанню продуктивності тварин, підвищенню продуктивності праці та зниження собівартості продукції, створювати сприятливі умови праці для працівників. До них відносять, наприклад, конвеєрний і змінно-потоковий способи утримання та обслуговування корів. При змінно-потоковому способі утримання тварин більш ефективно використовуються спеціалізовані приміщення: значно скорочуються площі в розрахунку на одну скотомест, різко підвищується ефективність використання устаткування, особливо кормороздавальні транспортерів.

Крім основних факторів, на виробничі та економічні показники роботи організацій, що займаються виробництвом та реалізацією молока (продуктивність тварин, рентабельність виробництва і т.д.) впливають також і непрямі фактори: рівень виробничих витрат, рівень оплати праці працівників і т.д.

А.В. Михальов і Л.І. Крячкова вважають, що з підвищенням виробничих витрат у тваринництві при раціональному їх використанні і хорошої організації управління можна добитися високої продуктивності худоби та низької собівартості продукції. Все це може призвести до зростання валового доходу в розрахунку на одного працівника та окупності витрат у цілому по конкретному підприємству. [4]

Також до факторів підвищення ефективності роботи організацій, що займаються виробництвом та реалізацією молока можна віднести інтенсифікацію виробничого процесу, що забезпечує прискорений розвиток галузі.

Підвищення ефективності АПК передбачає вдосконалення економічного механізму ринкового відносин. Це визначає необхідність поєднання саморегулювання ринку на основі попиту і пропозиції з використанням регулюючих економічних важелів.

Таким чином, проблема зростання ефективності аграрної економіки вимагає використання факторів, пов'язаних як з розвитком продуктивних сил, так і вдосконаленням економічних відносин.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в основу сутності економічної ефективності в галузі молочного скотарства слід закласти багатоаспектну ефективність, яка дозволяла б враховувати всі стадії процесу відтворення в єдності. У свою чергу для її підвищення необхідний глибокий аналіз усіх перерахованих факторів виробництва в конкретних виробничих умовах з урахуванням наукових досягнень і розробок з даного питання. [1]

2. Сучасний стан ефективності виробництва і реалізація молока

2.1 Організаційно - правовий статус підприємства та його економічна характеристика

СПК «Свіяга» Кузоватовський району Ульяновської області є сільськогосподарським виробничим кооперативом - це комерційна організація, створена громадянами для спільної діяльності з виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції. СПК «Свіяга» організований у 1930 році. СПК формує власні кошти за рахунок пайових внесків членів та асоційованих членів підприємства. Доходів від власної діяльності, а так само за рахунок доходів від розміщення своїх коштів у банках, цінних паперів і т.д. Для здійснення своєї діяльності СПК формує фонди, що становлять майно підприємства. Так неподільний фонд його становить 4330 тис. руб., Пайовий фонд складає 302 тисячі рублів.

Органами управління СПК «Свіяга» є: загальні збори членів СПК (збори уповноважених), спостережна рада, правління і (або) голова. Рішенням РМ УРСР від 13.05.1984 року № 762 - Р колгоспу «Свіяга» від радгоспу «Кузоватовський» переданий ділянку землі загальною площею 1496 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь 1478 га, з них ріллі 1390 га.

СПК «Свіяга» розташований в північно-східній частині Кузоватовський району Ульяновської області. Адміністративно - господарський центр СПК - село Чирикова віддалений від районного центру р.п. Кузоватово на 40 км і на 82 км від обласного центру м. Ульяновська.

Бази постачання господарств розташовані на відстані:

- Найближча залізно - дорожня станція Кузоватово - 40 км;

- Пристань «Ульяновськ» - 82 км;

- Відділення «Сільгосптехніка» і «Сільгоспхімія» в Кузоватово -40 км;

Заготівельні культури:

- Зерно - соняшнику - Микільський маслозавод, ТОВ «Сіті - Л» - 70 км;

- Молоко - ТОВ «Віта» - 40 км, Вешкаймський район молокозавод 52 км;

- М'яса: молодняк ВРХ Ульяновський м'ясокомбінат - 82 км, яловичина, свинина - населення.

Транспортні зв'язку з адміністративними центрами і пунктами здачі сільськогосподарської продукції здійснюється по дорозі адміністративного призначення з асфальтованих покриттям Кузоватово - Солдатська Ташла. Землекористування СПК «Свіяга» комплексне, дрібних розмірів із зручним розташуванням центральної садиби. Має хороші дороги і надійні засоби зв'язку.

У сформованих умовах назріла необхідність переходу від територіальної структури організації виробництва до більш ефективної галузевої зі спеціалізованими цехами основних виробництв. [17]

Таблиця 1. - Показники розміру підприємства і виробництва

Аналізуючи показники розміру підприємства можна сказати, що СПК «Свіяга» володіє середніми розмірами виробництва. Можна відзначити, що валова продукція в поточних цінах збільшився на 30,2% в 2006 році в порівнянні з 2004 р., також збільшилася виручка від реалізації товарної продукції на 18,5% відповідно. Площа сільськогосподарських угідь за весь досліджуваний період залишилася незмінною і склала 4520 га. Поголів'я тварин збільшилася на 11,6% в 2006 році. Зниження середнього числа працівників на 14,4% обумовлено скороченням управлінського персоналу, а так само тимчасових і сезонних робітників. Їх роботу в даний час виконують постійні робочі.

Господарство збитків не несе, воно прибуткове, багато в чому залежить від рівня спеціалізації виробництва.

Таблиця 2. - Склад і структура грошової виручки

49,8

4,9

0,4

5,1

60,2

13,1

16,5

2,6

1,5

33,7

1,5

2,3

100