Псковської державний педагогічний інститут ім. С. М. КІРОВА

КАФЕДРА РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

ПОВІДОМЛЕННЯ За етимологією

СЛОВО «шишок»

Виконала:

студентка 1 курсу 3 групи

факультету російської мови та літератури

Кузнєцова Олена Валеріївна

перевірила:

Большакова Наталія Валентинівна

ПСКОВ 2004

ЗМІСТ:

Вступление________________________________стр.3

Глава 1 Значенія_________________________стр.3-4 Глава 2 Власне про етімологіі___________стр.5-6

Глава 3 Діалектологічної матеріал_______стр.6-7

Заключение_______________________________ стор.7

Бібліографія _____________________________стр.8

Вступ.

Моє завдання сьогодні - розповісти вам про походження російського слова «шишок». Слід зауважити, що питання це цікавий і запропонована мені на вивчення стаття Ларіна Бориса Олександровича «Про евфемізмах» не в повній мірі відповідає на нього, а тому при підготовці до сьогоднішнього заняття мені був даний шанс самій вивчити етимологію даного слова. Здається, вийшло, але не без допомоги нашого викладача Наталії Валентинівни. Отже, приступимо.

Хотілося б почати з того, що стаття, за якою я готувалася, складається з 2х частин. Одна з них присвячена розкриттю походження самого слова «шишок», а другу можна озаглавити згідно з назвою самої статті: «Про евфемізмах», тому що в ній викладаються думки з приводу походження, появи слів даної групи. Ларін пише про те, що евфемізми є або результатом табуювання лексики, що було породжене боязню заклинань, магічної дії поклику, прямого найменування, або є заміною словами, неприпустимим у промові з етичних причин, тобто таким, що порушує моральні закони. Але нам про це йшлося на лекції, бо я не буду на цьому зупинятися і якщо комусь цікаво, що пише Ларін, то можете самі прочитати його статтю в книзі «Історія російської мови і загальне мовознавство».

Глава 1.

Значення.

На всьому протязі розвитку нашого суспільства, були досить забобонні. Вони вірили в магію слова і боялися називати речі своїми іменами. Найбільше вони боялися нечистої сили: чортів, лісовиків, відьом, будинкових ... тому слова, які називають представників потойбічного світу, якими є і чорти, і лісовики, піддавалися табуювання. Відразу скажу, що словом «шишок» або інакше «дуля» на Русі називали і називають риса. У «Тлумачному словнику живої великоросійської мови" В. Даля дається досить широке коло значень слова шиш; весь матеріал розділений на 2 статті і слова даються як омоніми.

«1. шиш - 'гостроверха купа, купа, насип, споруда (дулю, фіга; копешка сіна; куреня, жердини шатром для сушіння гороху, конопель) ".

2. шиш - Вят. 'Шатун, волоцюга, злодій "; старий. 'Шпигун, соглядатай і переносник'; той же, що Шишига, шішіган; 'сатана, біс; злий потвора чи домовик, нечиста сила, якого зазвичай поселяють у стодолі'. Шишига весілля справляє - 'вихором пил по дорозі підняло стовпом'. Дулі його знають! - Тобто чорти. Хмільні дулі - 'опойная гарячка, коли маряться чертенята' ». Таке тлумачення дає Даль, але сучасна етимологія схильна стверджувати, що це 3 різних кореня-омоніми:

• Шишка-'пухлина, пухир, жовно' (з турецьких мов);

• Шишка - 'плід з насінням' (сосни, ялини, кедра);

• Шишка (те ж що шишко) - 'біс, чорт'.

Один з коренів запозичений. Ларін наводить значення цього і подібних слів у турецькій мові і приходить до висновку, що «в слов'янських мовах зустрілися і по-різному співіснують два ряди слів від подобозвучной основи 'шиш', один - свій споконвічний, інший - з турецьких мов» ¹ .

Це слово дуже часто зустрічається в діалектах і саме вони дають, за словами Ларіна, «найбільш« первісного »матеріал для незапозичене слов'янських слів з ​​основою дуля» ² . Іменування всяких явищ нечистої сили, тепер забуваємо і збережене в найбільш архаїчних говірках, не має ніяких відповідностей ні в турецьких, ні в яких-небудь ще мовами. Тому слід шукати древнє первинне значення цих російських слів серед різних вживань їх в діалектах. У «Досвід обласного великоросійського словника» даються такі тлумачення:

Шиш - 1) 'злодій' (вятск., багаттям., Новгор.), 2) 'людина порожня' (вят.), 3) 'домовик, біс' (костром., новгор.) ', У «Додатках» додано : 4) 'мала копичка сіна'; 5) 'сучкувату жердини, складені в козли, вішати горох,' (влад.);

Шішеть - 1) 'займатися чим-небудь тихо, на віддалі від інших' (кавказ., багаттям., Новгор.), 2) 'безперестанку-небудь робити' (ніжегород.);

Шишига - 1) 'гулящий паскудної людина "(вятск., Пермський.);

2) 'домовик, біс, злий дух' (костром., ніжегор., Саратов., Ярославський.);

Шишимора - 1) 'домовик дух, який займається прядінням' (ніжегород.); в «Додатках» ще 2) 'працьовита людина' (вятск.,), 3) 'скупар, голяк' (псков., Тверській.);

Шишко - 'нечистий дух, біс "(тверск.);

Шішкун - 'той, хто повільно робить' (новгор., Тамбовської.).

Глава 2.

Власне про етимологію.

Слова демонічної лексики, як я вже говорила, завжди піддавалися табуювання, звідси можна зробити висновок, що і слово «шишок» раніше означало зовсім не те, що ми маємо на увазі, використовуючи його в сучасній мові.

Ларін стверджує зв'язок древнього значення шиш - 'лісової бродяга, розбійник'; і евфемізму шишко, шішкун - 'лісовик'. Він також згадує про те, що слово «шишок» в давнину було назвою змія і, разом з тим, вказівного пальця (на Дону). СР дулю, синонім дулі. Слов'янсько-балтійська старовину цього слова підтверджується литовським kaũkas (і kauka) - 1) домовик, який приносить дому багатство, 2) душа нехрещене дитини; 3) рис; 4) недоросток; 5) чортів палець.

Від цих свідоцтв найлегше йти старим евфемізми: дуля, шишок, шішік, шишко 'рогата / рис, домовик'. Широко відомі в Північно-Східній Європі повір'я про появу будинкового у вигляді вужа, змії, про переселення душ і перетворення людей у ​​земноводних, про будинкових і лісовиків як душах предків пояснюють нам вибір цих слів як підставних (евфемізмів) замість прямих імен нечистої сили.

Але що стосується використання цього слова на Русі, то тут не все так просто. Кожному з нас відомі вирази: шиш тобі, тримати дулю в кишені. Перше вираз має значення відмови. Друге ж носить скоріше смисловий характер і на словах його не так просто пояснити, цей вислів - є словесне відображення всім відомої фігури з трьох пальців (складена в кулак рука з великим пальцем, просунути між вказівним та середнім ³ ), званої дулю, фіга і ДУЛЯ . Наші предки вірили, що цей жест має охоронний характер і використовували його як оберіг проти нечистої сили. Мабуть тут є зв'язок з християнською культурою і символікою (складені пальці за своїм виглядом нагадують хрест). При зустрічі, як їм здавалося, з нечистою силою (лісовиком, потвора, відьмою, чортом) наші предки поспішали затиснути дулю в кишені і щиро вірили, що вона врятує їх від біди, вбереже від спроб того ж біса завести їх у непрохідні місця. Слід сказати, що і в наш час багато хто вірить у рятівну силу даного жесту. І якщо раніше людина вірила, що шиш обгородити його від чорта, дідька, то зараз ми забобонно стискаємо пальці хрестом, щоб убезпечити себе від пристріту нашого ближнього. Виходячи з усього сказаного, можна зробити висновок, що назва даного жесту-оберега поступово поширилося на назви нечистої сили від якої намагалися врятуватися, що сучасний «шишок» або «дуля» є результат підміни старого значення новим. Перед нами явний приклад метонімії: перенесення найменування на основі суміжності. Мені здається, що подібне визначення етимології слова «шишок» - «дуля» більш правильне, більш конкретне, ніж те, яке дає автор статті Ларін.

Глава 3.

Діалектологічний матеріал.

Зараз мені хотілося б навести приклади значень, вживання слова «шишок», виписані з картотеки «Псковського обласного словника». За одним з них можна скласти портретну характеристику «шишка», інші - просто забавні у своїй наївності, а треті дають ще один варіант можливого застосування.

• Шишок баянний -1) досить поширене лайку;

• 2) нешкідливий божок, бісеня з лазні, який сичить-шипить поки піддають. (Печора, Мильнікова, 1978)

• Там у пасудьях сіли, а хвости запустили за лафкі, зуби чорні, сидять аскаліфшісь, ета шишки з хвастаючи. (Новоржев, Кузьмино)

• Ні при цій владі шишкоф, всіх розігнали, што біс, што шишок, все одно. (Псков, Поддубье, 1977)

• Шишок запечний - чорт, який за грубкою живе.

• За лахмачоф НЕ вихаді, та за табачнікоф, такі хлопці як шишикі. (Нові Поляни 1990)

• Так замовкнеш ти, шишок? (Сашіх. Район, 1957)

Висновок.

Таким чином, прочитавши статтю Ларіна та вивчивши питання походження евфемізму «шишок», я прийшла до висновку, що дане слово сягає своїм корінням в культуру Київської Русі, на її вірування і невідривно пов'язано з поглядами наших предків на устрій світу. При дослідженні етимології подібних слів, на мій погляд, не можна звертатися тільки до слів з інших мов зі схожим коренем, але обов'язково звернення до Діалектологічної матеріалів, а також до будь-якого іншого джерела інформації, здатному допомогти у вирішенні питання походження слова. Я спробувала розкрити свій погляд на дану проблему, використовуючи матеріал запропонованої мені статті, і повинна зізнатися, що це була досить цікава робота.

Бібліографія:

1. Ларін Б. А., «Історія російської мови і загальне мовознавство». (Вибрані роботи.) Навчальний посібник для студентів педінститутів; М.,; «Просвещение», 1977 р.

2. «Словник російської мови у чотирьох томах»; видання друге, доповнене; том II; М.; видавництво «Російська мова»; 1983

3. Картотека «Псковського обласного словника»; слова «дуля» і «шишок».