Б. Віногродскій
Переддень
Для початку, тільки для початку, кілька слів. Коли хочеш увійти в ці двері і стоїш перед ними. Так іменується перед-двері. Воно не може звучати подвійною літерою "д", і тому якщо стоїш перед дверима, то обов'язково стоїш перед вірою своєю, і перебуваєш у перед-Берії. Будь-яка дія передує вірою, відчиняються двері, до-вір, від-няти вірою, вірою починається по-воріт.
Віра - це внутрішня дія, це необхідне зусилля, провідне тебе у вічність. І якщо ти правильно робиш це зусилля, вивіряти шлях, що тягнеться в обидві сторони, всередину твоїх дверей, в минуле твого роду, і зовні, у невідоме, ти ходиш правильно шляхами цього світу. Не мають значення відстані та тривалості, справа не в цьому.
Не так вже все просто, адже, чи знаєш, друже, є д-вері і є брама, і, у брамах відбувається перетворення, через ворота ти входиш в новий простір. Мова йде про довіру до світу, і воно є необхідною умовою правильного руху по потоку шляху.
Вічність і терміни
На перший погляд ці два слова походять з різних коренів і з'єднуються один з одним своєю причетністю до сенсу часу, і те й інше говорить про тривалість часу. Вічність в нашій свідомості вказує на нескінченний час, і є в ньому відтінок безнадійності, оскільки в сучасному світі цінності змінюються настільки швидко, що про вічні цінності не може бути й мови.
Термін же, навпаки, говорить про кінцеву одиниці часу, яка володіє певною тривалістю. Однак є між цими двома словами зв'язку і на більш глибокому рівні. Є більш повне співзвуччя, яке на перший погляд, при першому розгляді, вірніше при першому пріслушіванія, не виявляється.
Вічність походить від кореня століття, а термін, хоча точніше було б у цій зв'язці поставити однокорінне слово терміновість, походить від кореня рок, а рок вказує на неминучість, як силу, що визначає перебіг подій у людському житті за встановленим понад шляху.
Століття і рок вказують на різні тривалості часу, і в російській мові століття позначає термін тривалістю у сто років. Рок ж в українській мові вказує на строк тривалістю один рік, а рік в тому ж українською мовою близький до слова година, що говорить про тривалість в одну годину. Година ж - це поняття, що узагальнює в собі час як такий.
Щоб зрозуміти точне значення слів, необхідно знайти найпростіші дієслова, з якими пов'язані ці слова. Дієслова вказують на дії, а дії обов'язково мають на увазі відчуття. Ось і вся хитрість.
В даний час у російській мові багато запозичених слів, які важко замінити близькими за змістом словами російської мови. Тому що одне слово в даному місці змінює інтонацію звучання сенсу. Зокрема таким словом є слово "інтонація". Інтонація вказує на відтінок звучання. Однак відтінок звучання або голосу в даний час менш вживемо в схожих контекстах чи ситуаціях.
Контексти і ситуації теж важко замінити росіянами за коріння словами. Чи потрібно це робити, у чому сенс пошуку таких слів? Чи говорить дане явище про бідність російської мови або вказує на нерозвиненість мовної свідомості російської людини? Для мене вірно швидше друге.
Відтінки і тонкощі губляться внаслідок такої зневаги, і мова починає звучати іншими фарбами. Тобто забарвлення мови і голосу і опис змін звучання повинні привести в область свідомості, де лежать важливі смисли. За інтонаціями і тоном не лежать важливі смисли російської мови, російського духу. Пора вже шукати дорогу додому в рідне село. У рідну старовину повертатися курними стежками світу.
Але повернемося до терміновості і вічності, адже щоб зрозуміти суть вічності, потрібно опинитися в терміновості, в її крайньому осередді. Століття пов'язаний з дієсловом віщати, а рок пов'язаний з дієсловом мова. Тобто століття веде мовлення, а рок речіт. В даний час важко визначити точно відмінність між дієсловами "віщати" і "речіть". Обидва вони рідко вживаються окремо в свій початкової і чистої суті. Але є похідні від них, різновиди, такі як "сповіщати, віщувати, заповідати" і "казати, зарікатися, передрікати, прирікати, пророкував, пророкувати" і т.д.
Одне із завдань цих роздумів полягає в тому, щоб показати, як втрачаються смисли в мові, як втрачаються шляху і свободи переміщення в просторі свідомості, а, отже, і в просторі твого населеного світу.
Ще дієслово віщати породжує поняття "річ", є також поняття віче зі старого мови, а воно співзвучне з поняттям "рада". Дієслово речіть створює поняття "мова", яке в сучасній мові означає процес говоріння або вислови висловлювання, або точніше здатність говорити. І в зв'язку з цим цікаво, що значить дієслово "говорити".
Однак повернемося до речей і згадаємо, що українською мовою мови позначають ті ж речі, тобто предмети, які використовує людина. Таким чином, ми отримуємо ряд смислів, що походять від дієслів "віщати" і "Річка", а можливо "Ріца", так як є ще й "осудження", "нарікання", "приреченість". Обидва ці дієслова пов'язані з позначенням одиниць часу. Обидва вони називають процес проголошення слів для позначення смислів у комунікації, і обидва вони пов'язані з вказівкою на предмети, які з'являються в результаті їх називання. Я роблю висновок, що речі - це те, що може бути названо або позначено допомогою промов.
Тобто у свідомості є дві паралельні смислових лінії, лінії предмета мовлення і часу терміну, тобто, і те й інше є властивості часу, предмети вирікається в часі, вони мають смисли, пов'язані з їх циклічної тривалістю.
Коні і книги
Я довго не міг собі пояснити, звідки з'являється поняття книга, і з якими корінням воно пов'язане, і лише в результаті довгих роздумів я побудував цей розповідь, в якому і коні, і книги відбулися з однієї і тієї ж області усвідомленого світу. Ось як це вийшло.
Я міркував про те, чому в словах споконвічний і кінцевий, протилежних за своїм змістом, один і той же корінь "кон". Тому я став думати про значення цього кореня, і згадав багато слів, близьких за своїм звучанням, та й за значенням відрізняються не дуже сильно один від одного. Серед цих слів мені попалися слова "кінь і конячина", "князь і княгиня", "куна і кінець", "кол і кільце".
У різних індоєвропейських мовах слова з коренем "кон" зустрічаються досить часто, вони вказують на жіночий статевий орган в розмовній мові, а ця приналежність говорить про давність походження слова. У російській мові на жаргонах і в діалектах також зустрічається слово "куна", що означає жіночий орган. А в якості приставки латинського походження "кон" означає коло і вказує на циклічність.
Згадаю також пару слів "споконвічний" і "кінцевий", що мають частково протилежне значення. На підставі зіставлення сенсу цих та інших схожих похідних від слова кін, припускаю, що воно вказує на жіноче начало і чоловіче начало, що видно найбільш явно з пари куна і кінець, а також з схожої пари кіл і кільце. Тут же поруч розташовується сонце. Однак сонце може бути запозиченим словом не слов'янського походження, так як при християнізації російської мови багато слів виганяли з ужитку, і зокрема сонце могло мати ім'я Ярило.
Далі я припускаю, що основна функція людей знання, які здійснювали функції ієрархічного структурування суспільства через підтримку календарної обрядовості, полягала у відстеженні кола часів або коловорот, в якому протікала гра вселенських сил на кону або по колу. Так що цим займався конязь або князь зі своєю жіночою половиною Конягин. Тут же поруч стоять кінь і конячина. А от знання ці містилися в тому, що мало назву Коніг чи книжка.
Такі от у мене міркування щодо зв'язку коней з книгами. Ну а куди їм один без одного.
Друзі та вороги
У мене є оповідання з такою назвою написаний ще в першій серії оповідань, в першій половині вісімдесятих, і присвячений він був цим поняттям. Вони розглядалися як процеси, як явища в людському житті на прикладі моїх відносин з Марком. Був у мене в той час такий друг, і стосунки з ним зіпсувалися і охололи досить для мене несподівано. Не сказати, щоб у тому не було неабиякою частки моєї провини. Так це очевидно після часу.
Але справа не в цьому. Зараз ці два поняття і два слова, що їх виражають, я розглядаю під іншим кутом зору і бачу в цих поняттях, що проступають через слова смисли, які мені були не видно раніше, так як я головним чином використовував чуттєвий досвід для побудови картини світу і способу його опису.
А як мені це зрозуміло зараз, на підставі чуттєвого переживання не можна побудувати правильний образ світу, і, отже, не можна правильно описати цей світ, адже в результаті такого підходу спотворюється бачення, а отримане відображення набуває риси, що не збігаються в подальшому з тим, що потрапляє в полі твого розгляду ззовні.
Потрібно відзначити при цьому, що внутрішні образи і картини, які стають потім зразками для зіставлення з ними приходять у твоє сприйняття образів світу, дуже стійкі. І, що найголовніше, ці образи є образами дій, а дії, засновані на неправильних зразках, призводять до неправильних плодам. Ось така невдача виходить.
Але повернуся до понять друга і ворога. З ними пов'язані дієслова "дружити" і "ворогувати" на слух не дають відчуття зв'язності або близькості понять. Це викликано тим, що дієслова у своїх лавах не основні, а похідні від іменників.
Основні ж дієслова на перший погляд не видно. Основні дієслова завжди простіше і вказують на основні відчуття, на внутрішні дії, які потім можуть означати і зовнішні руху світу, але обов'язково приходить всередину через ті чи інші канали відчуттів, тобто органи почуттів.
Щоб зрозуміти корінні смисли цих понять, поворухнемо й помацати ряди, пов'язані з цими країнами, тобто ми маємо такі пари як дружба-ворожнеча, друг-ворог, дружити-ворогувати, друзі-вороги. Цінувати, близьке за змістом, не знаходить собі пари, але дає нам додаткові відомості про значення слова. Є ще близьке поняття - інший, так само пов'язане за змістом з дружбою.
Далі згадуємо стару різновид звучання слова "ворог" - "ворог". Підсунь сюди за співзвучністю слово по-ріг, припускаючи, що корінь "ріг" співвідноситься з якимось дієсловом, що виробляють всі ці слова. Однак це може бути лише різновидом його вихідного звучання, тому пошукаємо ще, щоб виявити вихідну одиницю відчуття, що виробляє за допомогою приставок і закінчень звістку кущ понять. Поруч стоїть слово "разити", тобто ворога потрібно разити, а дружбою дорожить.