Башкирський Державний Університет

Реферат з етики на тему:

Етика бізнесу.
Виконала:
студентка юридичного факультету
4 курс група "в"
Кутушева Катерина.
Уфа - 1998.

План реферату:

1. Етика бізнесу і ділових відносин:
a) історія економічної етики;
b) етико-економічна концепція Г. Форда.

2. Етика і сучасне управління.
a) Підвищення показників етичності поведінки.

3. Діловий етикет:
a) загальні поняття ділового етикету;
b) етичні принципи і норми ділових людей.

1. Етика бізнесу і ділових відносин.

a) Історія економічної етики.

Економічна етика є особливим проявом професійної етики. Проблемам економічної етики в даний час приділяється багато уваги, хоча трактується вона неоднозначно. Часто поряд з поняттям "економічна етика" як ідентичні вживають поняття "ділова етика", "етика бізнесу", "підприємницька етика", "етика ринку" і ін Більшість сучасних досліджень з етики бізнесу внеісторічна. Крім обов'язкових посилань на Канта і Мілля, в них зазвичай важко знайти обговорення концепцій та ідей, що сформувалися раніше. Економічна етика - наука давня. Її початок покладено Арістотелем у творах "Етика", "Нікомахова етика" і "Політика". У цих творах Арістотель аргументує три основних принципи: приватна власність, примат двох головних виробничих галузей - сільського господарства та промисловості, субподчіненность торгівлі, лихварства і грошей по відношенню до виробничих галузях.
Аристотель не відділяв економіку від економічної етики. Він радив своєму синові Никомаху займатися тільки виробництвом благ. Його принципи знайшли розвиток в ідеях і концепціях католицьких і протестантських теологів, які протягом тривалого часу напружено міркували над проблемами етики бізнесу.
Виникнення капіталізму в Європі 16-го століття було тісно пов'язане з протестантською Реформацією.
Можна сказати, що протестантизм зробив можливим формування етики бізнесу. Якщо б він слідував за середньовічної католицької теологією, яка стверджувала, що "роблення грошей" підлягає моральному осуду, то не зміг би встановити моральних стандартів для досягнення своїх цілей.
Як відомо, один з ідеологів католицизму Августин Блаженний стверджував, що "торговець може вважати себе безгрішним, але не може схвалюватися Богом", а основоположник католицької філософії Фома Аквінський вірив у те, що більшість форм торгівлі, що здійснюється з метою отримання прибутку, є аморальними.
Католицькі теологи розрізняли різні типи економічної активності. Вони розглядали виробництва продукту для продажу як підлягають меншому етичному осуду, ніж, наприклад, торгівля продуктами або видача позикою.
Заперечуючи ці установки, протестантизм зробив можливим формування етики бізнесу в результаті морального освячення прагнення до прибутку. Він стверджував, що бізнесмен може бути схвалений Богом. Прагнення до прибутку і прагнення до Бога стали не тільки сумісними, але і взаимообуславливающих. А винагорода фінансовим успіхом стало розумітися як знак розташування Бога. Світська версія протестантської етики бізнесу стала важливою складовою частиною західної громадської культури.
Світський варіант протестантської етики нині відроджений основною частиною представників бізнесу. Доповіді з етики бізнесу, підготовлені такими організаціями, як "Круглий стіл бізнесу", "Тач Росс" та інші стверджують, що хороша етика означає хороший бізнес. У них заявляється, що можна бути одночасно доброчесним і процвітаючим у бізнесі людиною, і що навіть моральна чеснота необхідна для успіху.
Ідея про те, що успішні бізнесмени можуть бути хорошими людьми, склала важливий вимір склалася при капіталізмі моральної ситуації. Другий вимір включало нове розуміння взаємозв'язку між економічним успіхом і суспільним благом. До капіталізму, по суті, весь прибуток розглядалася як результат спекуляції. Відповідно і отримання прибутку морально засуджувалося. Капіталізм забезпечив моральну правомочність "роботи грошей".
 

b) Етико-економічна концепція Г. Форда.

Однією з перших етико-економічних концепцій була концепція Г. Форда. Він вважав, що щастя і добробут добуваються тільки чесною роботою і що в цьому полягає етичний здоровий людський глузд.
Суть фордовской економічної етики укладена в думці про те, що вироблений продукт не просто реалізована "ділова теорія", а "щось більше" - теорія, мета якої створити зі світу речей джерело радощів. Сила і машина, гроші і майно корисні лише остільки, оскільки вони сприяють життєвої волі.
Особливу увагу Форд приділяв виробничим робітникам. Він обгрунтував диференційований підхід до різних якостях і талантів людей, представляючи роботу по його силах і вмінню. Після медичного огляду хворих на туберкульоз робочих переводили на легкі роботи. Пенсіонерів забезпечували пенсією
Форд вважав, що високопродуктивним може бути робітник, відчуває себе господарем на підприємстві. Метод виробництва на його підприємствах грунтувався на власній системі управління, яка полягає в планомірних методах виробництва і планомірній поєднанні процесів праці.
Форд проголосив примат виробництва не над споживанням, а над прибутком і торгівлею. З примату виробництва він виводив принцип служіння людині. Реалізація цього принципу передбачає три фази:
· Купівлі сировини і матеріалів;
· Виробництва кінцевого продукту-товару;
· Продажу товару і отримання прибутку.
Кожна з цих фаз супроводжується проявом радості і задоволення для всіх учасників виробництва. Ці прояви мають потрійний матеріальний результат:
· Високу заробітну плату;
· Низькі ціни
· Великий обсяг прибутку за рахунок величезної маси товару.
Непорушним законом виробничої етики є економія всіх видів ресурсів. Ринкова економіка не може обійтися також і без фактора часу і ряду інших моментів. Етико-економічні установки Форда мають практичне значення і в даний час.
Економічна (ділова, ринкова) етика - це сукупність норм поведінки підприємця, вимоги, які пред'являються культурним товариством до його стилю роботи, характеру спілкування між учасниками бізнесу, їх соціального вигляду.
Економічна етика - це адаптовані до практичних потреб бізнесмена відомості про етичні поняттях, про моральні вимоги до стилю роботи і виглядом ділової людини.
Ділова етика - це етика ведення переговорів з партнерами, етика складання документації, використання
етичних методів конкуренції та інші аспекти.

2. Етика і сучасне управління.

a) Підвищення показників етичності поведінки.

Особистісні цінності (загальні переконання щодо добра і зла) знаходяться в серцевині проблеми соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством. Люди, які вважають, що "організації повинні максимізувати прибуток, підкоряючись закону", швидше за все, додадуть високу цінність максимізації прибутку, ефективності і жорсткому слідуванню закону і низьку цінність - альтруїзму. Такі люди вважають, що організація веде себе правильно і є соціально відповідальною поки її дії відповідають даній системі цінностей. Щоб зробити вибір на користь правильного поведінки важливо мати початкове уявлення про етику. Етика має справу з принципами, визначальними правильне і неправильне поводження.
Однак етика бізнесу зачіпає не тільки проблему соціально відповідальної поведінки. Вона зосереджена на широкому спектрі варіантів поведінки керуючих і керованих. Більше того, у фокусі її уваги - і мети, і засоби, що використовуються і тими і іншими. Наприклад, майже всі американці, швидше за все, вважають, що неетично давати хабар іноземному чиновникові заради одержання контракту. У цьому випадку неетичні засоби. Уявімо, однак, що мова йде про контракт на закупівлю шкур котиків, використовуваних для виробництва одягу. Деякі люди, для яких важливий захист тварин, вважають, що використання котикових шкур неетично, навіть якщо їх можна отримати, не даючи хабарі. Тут неетичною вважається мета, оскільки подібні дії розглядаються як неправильна поведінка. З цієї точки зору поведінка неправильно не тому, що протизаконно, а тому, що суперечить особистим цінностям і є дією, яка не може бути підтримане.
Дії керівників або рядових працівників, які порушують закон також слід розглядати як неетичні. Наприклад, Е.Ф. Хаттон визнаний винним у підробці 2000 поштових і телеграфних відправлень, тобто в дії, безумовно порушує закон. Однак дії, що не порушують закону, можуть розглядатися, а можуть і не розглядатися як неетичні в залежності від особистої системи цінностей. Наприклад, ситуація з вилученням з продажу капсул "Тайленол" фірми "Джонсон і Джонсон". Здебільшого, люди повинні вважати це дію етичною. Деякі повинні думати неетичною поведінку фірми "Форд Мотор", оскільки вона заперечувала проти вилучення моделі "Пінто" чи пере проектування паливної системи з метою ліквідації можливих небезпек, пов'язаних з бензобаком.
Інший приклад сумнівної етики представлений діями корпорації "Менвілл", яка десятиліттями блокувала дані, які свідчили про те, що вдихання азбестового пилу вбиває робітників фірми. Суд штату Нью-Джерсі, в кінцевому рахунку, встановив, "що корпорація" Менвілл "свідомо і холоднокровно прийняла ділові рішення про неприйняття захисних або відновлювальних для здоров'я заходів у повному нехтуванні до прав інших людей". Суд зажадав, щоб компанія перевела 80% своїх акцій у відповідний фонд для виплати з нього компенсацій багатьом людям, які пред'явили позов. Розглядаючи цю справу, Сол Геллермен вказує:
"... Як не дивитися, компанію згубило недотримання корпоративної етики. Випадок фірми "Менвілл" виявляє чітку лінію, що розмежовує прийнятне і неприйнятна поведінка керівництва. Керівники повинні витримати рівновагу - охороняти інтереси компанії, але не переступати меж того, що при погляді ззовні видається неприпустимі ".
На думку Ляру Осмера, етичні проблеми в бізнесі мають відношення до
"Конфлікту або, щонайменше, до ймовірності такого конфлікту між економічними показниками організації, вимірюваними доходами, витратами і прибутком, та показниками її соціальної відповідальності, висловлюваними через зобов'язання по відношенню до інших людей як всередині організації, так і в суспільстві".
Крім старших керівників, часто демонструють неетичну корпоративне поведінку, будь-яка особа в організації може також діяти неетично.
Вищесказане можна підтвердити наступними прикладами:
· Агенту із закупівлі вина постачальник пропонує ящик хорошого вина. Прийняти його або відмовити.
· Вести з офісу особисті міжміські переговори, як це роблять товариші по службі чи ні.
· Якщо є можливість винести з офісу і використовувати особисто те, що призначене для фірми, то чи слід використовувати цю можливість.
Ось лише декілька етичних дилем, з якими кожна людина може зіткнутися на роботі. Слід підкреслити, що в цих немає мови про порушення закону, однак, відповідні дії зазвичай розцінюються як неправильні. До неетичним діям людей з явним порушенням закону відносяться фальсифікація документів, що відправляються службам державного регулювання, присвоєння коштів, національна, расова дискримінація, сексуальні домагання в робочому середовищі. Також слід вважати неетичними дії з порушенням закону, які відносяться до забруднення навколишнього середовища, безпеки продукції та безпеки праці.
За даними досліджень з середини 70-х рр.. близько 2 / 3 з числа 500 американських компаній в тій чи іншій формі поводилися протизаконно. Опитування громадської думки показали, що прихильність до етичної поведінки в США падає. Так, близько 65% опитаних американців вважають, що за останні десятиліття загальний етичний рівень у країні значно знизився. Як найбільш поширені варіанти неетичною ділової практики називають хабара, підробку документів, недостовірні фінансові звіти, штучне завищення цін, таємні змови про ціни. Ще одне дослідження, що охопило 15-ти річний період, показало, що керівники підприємств стали більш цинічно ставитися до етики поведінки керівництва в цілому.
До причин розширення неетичною практики ведення справ керівники підприємств відносять:
Ø конкурентну боротьбу, яка відтісняє на узбіччя етичні міркування;
Ø посилення прагнення вказувати рівень прибутковості в квартальних звітах;
Ø невдачі із забезпеченням належної винагороди керівників за етичне поводження;
Ø загальне зниження значення етики в суспільстві, що поволі вибачає поведінку на робочому місці;
Ø тиск з боку організації на рядових працівників з метою знаходження ними компромісу між власними особистими цінностями і цінностями керуючих.
Існування цієї останньої причини підтверджується результатами дослідження, в якому було встановлено, що основний вплив на прийняття неетичних рішень службовцями мало поведінка їх керівників.
У широкому сенсі "те, що робить і як поводиться господар" - основний фактор впливу на поведінку підлеглого.
Організації роблять різні заходи з метою підвищення характеристик етичності поведінки керівників і рядових працівників.
До таких заходів відносяться:
· Розробка етичних нормативів.
· Створення комітетів з етики.
· Провидіння соціальних ревізій.
· Навчання етичної поведінки.
Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких, на думку організації, повинні дотримуватися її працівники. Етичні нормативи розробляються з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах прийняття рішень.
Розглядаючи етичні нормативи, глава фірми "Ай Бі Ем" вказує: "Наша фірма очікує від кожного свого працівника в кожному конкретному випадку дій відповідно до вищих стандартів ведення бізнесу".
До варіантів поведінки, звичайно забороняється етичними нормативами, відносяться хабара, вимагання, подарунки, виплата співучаснику частини незаконно отриманих грошей, конфлікт на грунті зіткнення інтересів, порушення закону в цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії, використання інформації отриманої в довірчій бесіді, незаконні виплати політичним організаціям, протиправна поведінка заради інтересів фірми.
Зазвичай організації доводять етичні нормативи до своїх працівників у вигляді друкованих матеріалів, деякі створюють робочі групи з етичних нормативам.
При розробці етичних нормативів стосовно до бізнесу в інших країнах, слід враховувати переважне ставлення до хабара і подарунку в інших культурах. У деяких країнах урядовці звикли і чекають невеликих грошових підношень для стимулювання діяльності. У зв'язку з цим Конгрес США прийняв поправку, згідно з якою такі виплати віднімаються із суми, що підлягає оподаткуванню.
Комітети з етики. Деякі організації створюють постійні комітети для оцінки повсякденної практики з точки зору етики. Майже всі члени таких комітетів - керівники вищого рівня. Деякі організації не створюють таких комітетів, але наймають фахівця з етики бізнесу, званого
адвокатом з етики. Роль такого адвоката - вироблення судження з етичних питань, пов'язаних з діями організацією, а також виконання функції "соціальної совісті" організації.
Соціальні ревізії запропоновані для оцінки та складання звітів про соціальний вплив дій і програм організації. Прихильники соціальної ревізії вважають, що звіти такого типу можуть свідчити про рівень соціальної відповідальності організації.
Хоча деякі компанії намагалися скористатися принципами соціальної ревізії, але проблеми вимірювання прямих витрат і вигод від реалізації соціальних програм поки що не вирішені.
Навчання етичної поведінки. Ще один підхід, який використовується організаціями для підвищення показників етичності поведінки - навчання етичній поведінці керівників і рядових співробітників.
При цьому працівників знайомлять з етикою бізнесу і підвищують їх сприйнятливість до етичних проблем, які можуть перед ними виникнути.
Вбудовування етики як предмета в курси навчання бізнесу на університетському рівні є ще однією формою навчання етичній поведінці, завдяки чому навчаються починають краще розуміти проблеми етичної поведінки в бізнесі.

3. Діловий етикет: загальні поняття.

a) Етичні принципи і норми ділових людей.

Найбільш загальне формулювання слова "Етикет" - підвалини, порядок поведінки де-небудь. Перефразовуючи його, можна сказати, що діловий етикет - це встановлений порядок поведінки у сфері бізнесу та ділових контактів.
Етикет, якщо розуміти його як встановлений порядок поведінки, допомагає уникати промахів або згладити їх доступними, загальноприйнятими способами. Тому основну функцію або сенс етикету ділової людини можна визначити як формування таких правил поведінки в суспільстві, які сприяють взаєморозумінню людей в процесі ділового спілкування.
Однак етикет не повинен бути самоціллю або бути цінністю як такої, сам по собі. Він цінний рівно настільки, наскільки допомагає людині. Якщо етикет - перешкода, то це вже не етикет, не система допомоги в спілкуванні, а анти-етикет - система шкоди.
Одне з найголовніших правил, що визначають сам етикет - поступати так стоїть не тому, що так прийнято, а тому, що це чи доцільно, чи зручно, або просто шанобливо по відношенню до інших і самим собі.
Етикет є одним з перших "знарядь" формування іміджу. У сучасному бізнесі особі фірми відводиться чимала роль. Наприклад, у багатьох країнах вважається, що за першим дзвінком у фірму у клієнта створюється саме стійке враження про рівень її роботи. Ця закономірність проявляється всюди і не тільки в телефонних розмовах. Всюди, де присутня етикет - вища продуктивність, краще результати.
Тому завжди необхідно пам'ятати один з найголовніших постулатів, який знають бізнесмени всього світу - хороші манери - прибуткові.
Практично в усьому світі діловий етикет став нормою економічної діяльності. Справа в тому, що сам етикет в силу своєї життєвості створює приємний психологічний клімат, який сприяє діловим контактам і про це ніколи не варто забувати.
Діловий етикет - важлива сторона моралі професійної поведінки підприємця. У вітчизняних бізнесменів зривається безліч вигідних угод з іноземними фірмами з-за незнання правил ділового етикету.
У практиці ділових стосунків завжди є якісь стандартні ситуації, яких неможливо уникнути. Для цих ситуацій і виробляються форми і правила поведінки. Цей набір правил і становить етикет ділового спілкування.
Діловий етикет -    це зведення правил поведінки в бізнесі, який становить зовнішню сторону ділового спілкування.
Діловий етикет - результат тривалого відбору правил і форм найбільш доцільної поведінки, що сприяє успіху у ділових відносинах.
Правила ділового етикету допомагають зближенню економічних і фінансових інтересів "торгових людей". Прибуток був і залишається вище всіх відмінностей національного характеру, віросповідання, соціального стану, психологічних особливостей. Ці відмінності підпорядковані етикету цікавить бізнесмена країни. Підкоряючись правилам гри визначальною боку, бізнесмен закладає основу для успіху операції.
Які ж правила поведінки треба знати підприємцю?
Перш за все, слід пам'ятати, що діловий етикет включає в себе точне дотримання правил культури поведінки, які припускають в першу чергу глибоку повагу людської індивідуальності.
Культурний підприємець буде в рівній мірі повагою ставитися і до міністра і до президента компанії і до прибиральниці офісу. Це щира повага повинна стати складовою частиною натури. В основі поведінки повинна лежати моральна оцінка: діловий партнер - хороша людина.
Культурна поведінка в діловому спілкуванні немислимо без дотримання правил вербального етикету, пов'язаного з формами і манерою мови, словниковим запасом, тобто зі всім стилем мови, прийнятим в спілкуванні даного кола ділових людей. Так у середовищі бізнесменів цілком прийнятно звернення "пан" - господар майна.
У вербальному відношенні діловий етикет передбачає застосування різних психологічних прийомів. Один з них -
"Формула погладжування" ("бажаю успіху", різні комплімент).
Діловий етикет наказує неухильне при ділових переговорах дотримання правил поведінки країни - партнера по бізнесу. Правила спілкування людей пов'язані з образом і стилем життя, національними звичаями та традиціями.
Діловий етикет потребує особливої ​​поведінки в спілкування з клієнтами. У кожному виді послуг, що надаються клієнтам, є свої професійні тонкощі в поведінці. Головний принцип: клієнт найдорожчий і найбажаніший людина у вашому офісі.
Важливо дотримуватися певних правил у відношенні одягу і зовнішнього вигляду, костюм повинен бути до місця і до часу. Необхідно пам'ятати, що в ділових відносинах дрібниць немає. Одяг, поведінка - це візитна картка.
Дотримання найважливіших правил поведінки з незнайомими людьми - ознака респектабельності, виховання, впевненості в собі. Для підприємця важливо, вміння вести ділову переписку, телефонні переговори.
Етикет і такт ділової людини проявляється на кожному кроці:
під час короткого розмови з підлеглими, колегами, друзями. Етикет службових ділових відносин вимагає суворого дотримання мовних норм.
Ділова етика формулює

b) етичні принципи і норми ділових людей.

          
Ділова етика базується на такий загально людської цінності як свобода. Це означає, що бізнесмен повинен цінувати не тільки свободу своїх комерційних дій, але і свободу своїх конкурентів.
Іншим основним принципом є терпимість,
яка означає неможливість подолання з наскоку слабкості та недоліків партнерів, клієнтів, підлеглих.
Ділові відносини вимагають тактовності і делікатності.
Бути тактовним - значить усвідомлювати свого партнера, клієнта чи підлеглого як рівноцінну і рівноправну особистість.
Під делікатністю розуміють ввічливість та уважність у спілкуванні, вміння щадити самолюбство своїх колег.
Ділова етика орієнтується на таке поняття як справедливість, яка передбачає об'єктивну оцінку людей і їх діяльності, визнання їх індивідуальності, відкритість критиці.
У ділових людей усього світу існує таке поняття як ділова обов'язковість. Договори повинні дотримуватися.
Формула успіху західних підприємців проста: досягнення успіху = професіоналізм + порядність.
Велике значення має ділова репутація. Хорошу репутацію придбати дуже важко, зате втратити її можна миттєво і часто через дрібницю. Для репутації важливо все: культура мови, одяг, манера поведінки, інтер'єр офісу та ін
Звідси головний постулат етики кожної поважаючої себе компанії - прибуток понад усе, але честь понад прибутку.
Тому основні принципи діяльності сучасного бізнесмена наступні:
· Поважати себе як особистість і з повагою ставиться до інших. У ділових взаєминах проявляти терпимість, делікатність, тактовність, довіряти не тільки собі, а й своїм партнерам.
· Бути переконаним в тому, що честь понад прибутку.
· Визнавати неминучість конкуренції, розуміючи необхідність співпраці.
· Цінувати не тільки свободу своїх комерційних дій, але і свободу дій своїх конкурентів.
· Вміти і не боятися ризикувати і брати на себе відповідальність за всі прийняті рішення.

Список використаної літератури:

1. Соловйов Е.Я.
Етикет ділової людини.
Мінськ - 1994 р.
2. Максимовський М.
Етикет ділової людини.
Москва - 1994 р.
3. Соціальна психологія та етика ділового спілкування.
П / ред. В. І. Лавриненко.
Москва - 1995 р.
4. М. Мескон,
М. Альберт,
Ф. Хедоурі.
Основи менеджменту.
Москва - 1992 р.
5. Сухарєв В. А.
Етика і психологія ділового людини.