Формування в початковий період виховання, навички, знання, емоційно-смислові орієнтації, залишаючись вихідною базою, отримують в подальшому своє поглиблення і збагачення, переростаючи в систему естетичної культури особистості. У шкільні роки цей процес знаходить вираження в оволодінні сенсорно-чуттєвими прийомами осягнення художніх і естетичних явищ, тобто набування умінь, навичок виховання і оцінки, у збагаченні емоційних реакцій. Йде накопичення знань про художні та естетичних явищах, оволодіння ціннісними орієнтирами, розвиток особистісних мотивів спілкування з естетичними і художніми об'єктами, формується емоційно психологічні установки, оціночно-смакові подання, освоюються різноманітні способи образно-емоційного мислення в художньої та естетичної сферах.
У сучасній школі при декларуванні формування гармонійно розвиненої особистості, як мету навчання і виховання спостерігається між тим ухил в спеціалізацію: створюються класи фізико-математичного профілю, з поглибленим вивченням іноземних мов і т. п., націлені в основному на розвиток тільки відповідних спеціальних здібностей. У цих умовах значимість вивчення учнями предметів естетичного циклу зростає. Психолого-педагогічні дослідження підтверджують це.
Оцінюючи роль естетичного виховання у розвитку підлітків, в цілому, можна стверджувати, що воно сприяє формуванню їх творчого потенціалу, надаючи різноманітне позитивний вплив на розвиток різних властивостей, що входять у творчий комплекс особистості.
У наступні вікові етапи духовне і предметно-практичне освоєння системи культурних цінностей, безпосередню участь у їх створенні триває. Відзначено пряма залежність швидкості оволодіння спеціальністю, майстерністю від культурно-естетичного рівня молодих робітників, фахівців самих різних профілів. Практично зруйнована мережа культурно-просвітницьких установ, в жалюгідному стані перебуває більшість бібліотек, музеїв, парків, кіностудій і ін Треба багато чого робити в цьому відношенні. Багато в чому, перші кроки, які належить зробити працівникам культурних установ, залежать від них самих, від їхньої естетичної та художньої культури.
Естетична і художня культура - найважливіші складові духовного обличчя особистості. Від їх наявності та ступеня розвитку в людині залежить його інтелігентність, творча спрямованість устремлінь і діяльності, особлива натхненність відносин до світу і інших людей. Без розвиненої здатності до естетичного відчування, переживання людство навряд чи змогло реалізувати себе в настільки різнобічно багатому і прекрасному світі «другої природи», тобто культури.
Естетичні почуття будять моральні й інтелектуальні прагнення в людині. Відомо, наприклад, яку роль грає естетична мотивація у творчій діяльності видатних представників самих різних професій - учених, інженерів, конструкторів і ін А. Ейнштейн, зокрема, зізнавався, що естетичний початок у його науковій творчості мало нітрохи не меншу значимість, ніж логічне . Цілком виправданим у цьому зв'язку виглядає твердження, що відкриття теорії відносності з'явилося результатом роботи не тільки інтелекту вченого, але і його естетичного почуття.
Заплідненість величезного світу культурних цінностей естетичним почуттям їх відомих і безіменних творців незаперечна. Без цього характер і особливості практичної взаємодії людини зі світом були б принципово іншими, був би інший результат цієї взаємодії. Не випадково, з найдавніших часів людської історії формується розуміння особливої значимості творчості за законами краси, особистості творця і естетичного ідеалу.
З рівнем естетичного розвитку особистості і суспільства, зі здатністю людини відгукуватися на красу і творити за законами краси закономірно пов'язують прогрес людства у всіх сферах життєдіяльності, найрезультативніші прояви творчої енергії та ініціативи людей, наочно представлені в різноманітних досягненнях світової культури.
Крім того, естетична культура особистості в не меншій мірі проявляється у сфері побуту, суспільно-політичної, дозвільної та інших формах життєдіяльності. Вона виступає істотним моментом суспільного і індивідуального життя людей. Її внутрішнім механізмом є функціонування естетичної свідомості особистості, спрямованість якого виражається в системі естетичних відносин до різноманітних об'єктів середовища через механізм сприйняття, переживання, оцінки, смаку, ідеалу, погляду, судження. З рівнем естетичної культури зв'язуються можливості адекватної орієнтації особистості в різній системі естетичних і художніх цінностей, відповідної мотивації її естетичної позиції по відношенню до них, що залежить у свою чергу від таких характеристик, як розвиненість образного мислення, сформованість навичок аналізу естетичних і художніх явищ у їх структурної даності, в єдності феноменальних (зовнішніх) і змістовних (внутрішніх параметрів, емоційна чуйність та ін.) Міра вираження цих навичок, здібностей і потреб у діяльності та поведінці особистості якраз і характеризує рівень її естетичної культури. Найбільш зримо він реалізується в духовно-змістовному спілкуванні людей, через участь їх у різних формах соціальної творчості.
Своєрідною різновидом і, у відомому сенсі, домінантою естетичної культури особистості (якщо враховувати особливу значущість мистецтва в житті суспільства і людини), є її художня культура, рівень якої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересів у сфері мистецтва, глибини його розуміння і розвиненою здібності адекватної оцінки художніх достоїнств творів. Всі ці характеристики концентровано представлені в понятті художнього смаку - естетично значущої властивості особистості, що формується і розвивається в процесі її спілкування з мистецтвом. Художній смак у своєму розвиненому індивідуально неповторному прояві не зводимо лише до здатності естетичного судження й оцінки творів мистецтва. Найбільш повно і безпосередньо він реалізується в емоційно-чуттєвому переживанні сприйманого художнього об'єкта, в яке виникає стані естетичного володіння ним. Завдяки такому стану відбувається включення духовного багатства істинних творів мистецтва у внутрішню духовну структуру особистості, значно збагачуючи її, розширюючи горизонт відчування і розуміння явищ навколишньої дійсності, сприяючи більш глибокому усвідомленню сенсу свого існування і неповторності життя.
Естетичне переживання служить одночасно індикатором художньої цінності творів мистецтва й у своїй завершальній стадії виливається в естетичну оцінку або судження смаку. Таким чином, художній смак постає у вигляді безпосередньої здатності особистості до сприйняття творів мистецтва, емоційно-чуттєвого переживання їх змістовно-формальних характеристик і, в кінцевому рахунку, до мотивованої їх оцінки та судження.
Разом з тим, було б невірно обмежувати реальні прояви художньої культури особистості лише сферою мистецтва, його сприйняття, переживання і оцінки. Художнє початок окрім мистецтва широко представлено в матеріальному виробництві, в побуті, реалізуючись у формі краси та образної виразності створюваних людиною предметів і речей практично-утилітарного призначення. Не випадково, ще В. В. Стасов зазначав: «Справжнє, суцільне, здорове справді мистецтво існує вже лише там, де потреба у витончених формах, у постійній художній зовнішності простяглася вже на сотні тисяч речей, що щодня оточують життя. Народилось сьогодення, не примарне, народне мистецтво лише там, де і сходи моя витончена, і кімната, і склянка, і ложка, і чашка, і стіл, і шафа, і піч, і шандал, і так до останнього предмета: там, напевно , буде значна і цікава, на думку і формі, і архітектура, і слідом за нею і живопис, і скульптура ».
Художня культура особистості виступає, таким чином, важливим чинником організації та самого процесу матеріально перетворюючої діяльності, всієї трудової практики. Її націленість на творчість, на досягнення художньо-образної виразності створюваних предметів, на майстерність і майстерність дозволяла в минулому кращим представникам ремісничої праці створювати справжні шедеври, які не поступаються за своїми художніми якостями прекрасним творам високого мистецтва. Ця закономірність з відомою поправкою на омассовління виробництва, поглиблення поділу праці і спеціалізацію діє і сьогодні. Майстерність, художнє чуття, вправність і натхнення дозволяють сучасним простим трудівникам досягати нерідко чудових результатів, що дають підставу кваліфікувати їх працю як діяльність за законами краси.
Все сказане вище про естетичної та художньої культури особистості підводить нас до думки про надзвичайну важливість цілеспрямованого її формування в людях, про місце і роль естетичного та художнього виховання в соціальному відтворенні людини.
Естетичне виховання інтенсифікує розвиток самосвідомості, сприяє формуванню соціальної позиції, заснованої на гуманістичних цінностях; гармонізує емоційно-комунікативну сферу дітей, знижує гостроту реагування на стресові фактори у дітей з підвищеною чутливістю, тобто оптимізує їх поведінку, розширює можливості спільної діяльності та спілкування дітей.
Список літератури
Естетична свідомість і процес його формування, Ін-т філософії АН СРСР, М., Мистецтво, 1981
Естетика. Під ред. А.А. Радугіна. - М., 1998.
Божович Л.М. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968.
Гачев Г. Творчість, життя, мистецтво. - М., 1980.
Безсонов Б.М. Людина. Шляхи формування нової особистості. - М., 1988.