Міністерство освіти Республіки Білорусь
Білоруський державний економічний університет
Контрольна робота
на уроках: «Фінанси підприємств»
Тема: «Елементи фінансової звітності відповідно до МСФЗ (міжнародними стандартами фінансової звітності) та основні етапи облікової роботи»
Виконав: студент 3 курсу, Уеф
спеціальність: «Фінанси і кредит»
група: ФК-2
заочне відділення
Мінськ
2009
Зміст
Елементи фінансової звітності відповідно до МСФЗ (міжнародними стандартами фінансової звітності) та основні етапи облікової роботи ... 3
Список використаних джерел ............................................... ............. 14
ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ВІДПОВІДНО ДО МСФЗ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ ОБЛІКОВОЇ РОБОТИ
Інформація, на підставі якої готується фінансова звітність, згідно з основоположними економічними параметрами може бути об'єднана в певні категорії, які прийнято називати елементами фінансової звітності. Всього виділяють п'ять елементів, які умовно можна розділити на дві групи. У першу групу входять елементи, складові звітний бухгалтерський баланс і мають пряме відношення до оцінки фінансового становища компанії. До них відносяться активи (assets), зобов'язання (liabilities) і капітал компанії (equitycapital). Друга група елементів пов'язана з вимірюванням результатів господарсько-фінансової діяльності організації і складає звіт про прибутки та збитки. У неї входять доходи (income) і витрати (expenses). У свою чергу кожен елемент може складатися з різних одиниць інформації, що дозволяє класифікувати інформацію в підкласи, підгрупи з метою надання більш детальної і правильної інформації, що задовольняє потребам різних груп користувачів [8, с.164].
Під активами слід розуміти ресурси і майно, контрольовані даною компанією і є результатом подій, що мали місце у звітному або минулих звітних періодах. Найважливішою ознакою активів є їх здатність приносити в майбутньому певну економічну вигоду, яка має полягати в кінцевому підсумку в надходженні грошових коштів або їх еквівалентів або здатності заощадити кошти. В іншому випадку ресурси не можна розглядати як активи, оскільки вони є потенційними збитками або витратами поточної діяльності.
Активи підприємства можуть складатися з майна, що володіє матеріально-речової формою, а також не володіє такою, пов'язаного з юридичними правами, включаючи право власності. Причому право власності не завжди є основоположним при вирішенні питання про віднесення ресурсів до активів компанії. Наприклад, якщо організація очікує отримання прибутку від використання орендованого майна, то дане майно з повною підставою може бути віднесено до його активів.
Майно організації найчастіше купується за гроші або в обмін на інше майно. Однак існують можливості іншого надходження коштів. Об'єкти можуть вступати одночасно зі збільшенням зобов'язань, які зажадають погашення в майбутньому, або взагалі безоплатно. Тому між понесеними організацією витратами і формуванням її активів не існує абсолютної залежності. Важлива обгрунтована впевненість в отриманні в майбутньому економічних вигод. У той же час відсутність з боку організації витрат у певних умовах не є перешкодою для виникнення активів. Наприклад, створення об'єктів інтелектуальної власності при задоволенні останніх вимогу приносити дохід цілком можна віднести до процесу формування активів компанії. Принциповим тут є об'єктивність оцінки створеного активу.
Зобов'язання організації виникають в результаті подій, що мали місце у звітному або минулих періодах, і являють собою різні види кредиторської заборгованості, по якій є достатня впевненість в тому, що її погашення призведе до зменшення активів організації і, як наслідок, зменшення потенційної економічної вигоди.
До зобов'язань відносять позики, боргові зобов'язання, банківські кредити, заборгованість постачальникам, різним юридичним і фізичним особам, резерви майбутніх витрат і т.п.
Найважливішим елементом звітності є капітал організації. Поняття капіталу не ідентично сукупної вартості активів компанії або її вартості як цілісного господарюючого суб'єкта. Капітал слід розглядати як залишковий інтерес в активах компанії після вирахування з них всіх зобов'язань. Іншими словами, капітал являє собою вартість активів, не обтяжених зобов'язаннями.
Загальний капітал компанії можна розділити на дві частини: капітал, отриманий від своїх акціонерів, і капітал, отриманий в результаті власної діяльності шляхом капіталізації нерозподіленого прибутку та створення відповідних резервів. У фінансовій звітності капітал, внесений акціонерами, ділиться на суму номінальної вартості акцій та емісійний дохід, отриманий у результаті реалізації акцій при первинному їх розміщенні понад номінальну вартість.
Збереження власного капіталу є необхідною умовою визнання прибутку. Іншими словами, прибуток розглядається як різниця між доходами і видатками організації з урахуванням коригувань, які забезпечують підтримку капіталу на рівні не нижче його величини на початок відповідного звітного періоду. Збиток, що формується як перевищення витрат над доходами, є обставиною, що зменшує величину власного капіталу.
Дотримання міжнародних стандартів при формуванні фінансової звітності передбачає необхідність урахування ще одного дуже важливого обставини. Справа в тому, що номінальне збільшення вартості активів внаслідок інфляції, відповідне загальному зростанню рівня цін, повинно розглядатися в якості коригування вартості реального функціонуючого капіталу і включатися в резерв інфляційного приросту капіталу. Тому таке збільшення вартості активів розглядається як невід'ємна частина самого капіталу і визнаватися як прибуток звітного періоду не повинно.
Відповідно до концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці прибуток слід розглядати як вартісну оцінку збільшення виробничих можливостей організації за звітний період.
Наступним найважливішим елементом фінансової звітності є доходи, які розглядаються як збільшення економічної вигоди, що приводить до збільшення функціонуючого капіталу організації в результаті надходжень, збільшення активів або зменшення зобов'язань. Доходи включають в себе виручку, що виникає як результат основної діяльності організації, та інші доходи (виграші), що представляють собою нерегулярні (випадкові) доходи, які можуть виникнути або не виникнути в умовах звичайної діяльності організації [3, с.78].
Витрати являють собою зменшення економічних вигод за звітний період, що виражається у витрачанні коштів, зменшення вартості активів або збільшення зобов'язань, в результаті чого відбувається зменшення функціонуючого капіталу компанії (за винятком вилучень власників).
Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності крім витрат, що виникають у ході поточної діяльності організації, витратами також вважаються збитки, що складаються з витрат, які не створюють будь-яких економічних вигод у майбутньому. У першу чергу до них належать витрати, які в силу певних обставин не можуть бути визнані в якості активів або збільшення їх вартості в балансі організації. Оскільки збитки є зменшенням економічних вигод, то відповідно до МСФЗ вони не виділяються в якості самостійного елемента обліку, а прирівнюються до витрат.
Міжнародні стандарти фінансової звітності поділяють визнання (відображення) у статтях витрат і формування оподатковуваної бази відповідно до чинних правил оподаткування. У звітності про прибутки та збитки даного звітного періоду повинні знайти відображення всі мали місце в даному періоді витрати, які відповідають критеріям їх визнання, незалежно від того, приймаються ці витрати в розрахунок оподатковуваної бази чи ні.
Всі наведені елементи можуть бути відображені у фінансовій звітності лише в тому випадку, коли вони задовольняють критеріям визнання та оцінки.
Загальний зміст критерію визнання у тому, що для того, щоб елемент фінансової звітності був визнаний таким, повинно виконуватися одночасно дві умови: обгрунтована ймовірність приросту або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цим елементом, а також можливість надійної оцінки його вартості.
Оцінка є процесом визначення грошового еквівалента, по якому даний елемент повинен бути відображений у фінансовій звітності. Міжнародні стандарти виділяють кілька видів оцінок, які можуть бути використані при формуванні звітності.
Первісна вартість (historical value) для активів являє собою суму грошових коштів або справедливу вартість іншого відшкодування, витрачених у момент придбання активу. Для зобов'язань початкова вартість являє собою розмір грошових коштів та інших надходжень, отриманих в результаті виникнення зобов'язань, а також суму коштів, яку передбачається виплатити для задоволення деяких зобов'язань (наприклад, заборгованість з податків).
Поточна вартість (current value) більше знайома нам як відновлювальна вартість і являє собою суму коштів, необхідних для придбання даного активу в даний момент. Для оцінки зобов'язань поточна вартість є сумою коштів, необхідної для задоволення даного зобов'язання зараз.
Вартість реалізації (погашення) (realizable (settlement) value) являє собою суму грошових коштів або їх еквівалент, за які активи можуть бути реалізовані на ринку в ході звичайної комерційної операції. Різновидом цієї оцінки є чиста вартість реалізації (net realizable value), що представляє собою вартість реалізації за мінусом витрат на реалізацію.
Наведена (дисконтована) вартість (divsent value) є величиною майбутніх чистих надходжень грошових коштів від використання даного активу в ході звичайної господарської діяльності. Для оцінки зобов'язань дана вартість являє собою величину майбутніх чистих витрат грошових коштів, які, ймовірно, будуть потрібні для погашення наявних зобов'язань в ході звичайної діяльності.
Справедлива вартість (fair value) показує вартість, за якою активи можуть бути обмінені, а зобов'язання погашені в результаті незалежних угод між обізнаними сторонами. Слід визнати, що дана оцінка в більшому ступені використовується для поточного обліку активів і зобов'язань з метою формування об'єктивної картини майнового стану організації [1, с.241].
Процес обробки обліково-економічної інформації та отримання узагальнених даних про діяльність компанії в найбільш загальному вигляді можна розділити на наступні етапи:
- Етап 1 - оформлення первинних носіїв інформації щодо здійснених операцій;
- Етап 2 - перенесення аналітичної інформації до Головного реєстраційний журнал або в Головний реєстраційний журнал і кілька спеціальних реєстраційних журналів;
- Етап 3 - заповнення зведених журналів по рахунках синтетичного обліку на підставі даних облікових регістрів, сформованих на етапі 2; Про етап 4 - складання регулюючих бухгалтерських записів, закриття рахунків доходів і витрат, формування разработочной зошити-таблиці і попереднього пробного балансу;
- Етап 5 - оформлення остаточної фінансової звітності.
Відповідним чином оформлені первинні документи підтверджують факт здійснення фінансово-господарської операції і є підставою для запису міститься в них вихідної облікової інформації в Головний реєстраційний журнал або в спеціальні реєстраційні журнали. У реєстраційних журналах наводяться дата операції, її зміст, вказуються кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку та сума.
Метою формування реєстраційних журналів є:
- Забезпечення хронологічно точного відображення послідовності здійснюваних операцій;
- Забезпечення єдиного інформаційного ланки між численними операціями, первинними документами, аналітичними і синтетичними бухгалтерськими рахунками;
- Оптимізація пошуку та усунення можливих бухгалтерських помилок, а також спрощення проведення аудиторських перевірок.
Головний реєстраційний журнал і спеціальні реєстраційні журнали, що формуються на етапі 2, за своїм призначенням і методикою заповнення однотипні. У залежності від розмірів та організаційної структури підприємства використовується або один Головний реєстраційний журнал, або один Головний і кілька спеціальних реєстраційних журналів.
Застосування тільки Головного реєстраційного журналу характерно для невеликих і середніх підприємств. У цьому випадку в даному журналі реєструються всі без винятку фінансово-господарські операції, здійснені на підприємстві за звітний період.
У разі використання на підприємстві поряд з Головним спеціальних реєстраційних журналів у ньому фіксуються лише ті операції, які не знайшли відображення в спеціальних реєстраційних журналах.
Застосування спеціальних реєстраційних журналів характерно для реєстрації найбільш часто зустрічаються фінансово-господарських операцій. Найчастіше ведуться такі реєстраційні журнали:
- Журнал обліку надходжень грошових коштів, який використовується для відображення операцій за дебетом рахунка "Грошові кошти";
- Журнал обліку платежів, використовуваний для відображення операцій по кредиту рахунку "Грошові кошти";
- Журнал обліку неоплачених придбань (купівель) товарно-матеріальних цінностей у постачальників, використовуваний для відображення неоплаченої кредиторської заборгованості. Погашення заборгованості відображається в журналі обліку платежів;
- Журнал обліку продажів, який використовується для відображення операцій по кредиту рахунку "Продаж товарів". Погашення дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) відображається в журналі обліку надходжень. На наступному етапі відображення облікової інформації відбувається формування зведених журналів синтетичного обліку на підставі даних, зібраних у Головному і в спеціальних реєстраційних журналах. Зведені журнали відкриваються для кожного синтетичного бухгалтерського рахунку. Записи в них формуються за дебетом і кредитом відповідних бухгалтерських рахунків. Зведені журнали найчастіше формуються за наведеною нижче формою.
Зведений журнал синтетичного обліку
Назва бухгалтерського рахунку
Шифр рахунки
Складанням зведених реєстраційних журналів завершується етап відображення всіх фінансово-господарських операцій на рахунках синтетичного обліку з формуванням підсумкових дебетових і кредитових оборотів, а також виведенням кінцевого сальдо по кожному рахунку [2, с.300].
На наступному етапі виникає необхідність оформлення регулюючих бухгалтерських записів. Це пов'язано з тим, що існує цілий ряд фінансово-господарських операцій, які виходять за рамки одного звітного періоду. Тому виникає необхідність уточнення в кінці кожного звітного періоду вартості окремих об'єктів обліку.
Найчастіше регулюють облікові записи складаються внаслідок необхідності віднесення до даного звітного періоду отриманих доходів або списання витрат, які відповідають цим доходам. В основі таких записів лежить принцип відповідності витрат і доходів.
Як найбільш характерних прикладів зазначених записів можна навести такі:
- Нарахування амортизації;
- Віднесення авансових платежів за оренду та інші послуги;
- Нарахування страхових платежів;
- Списання витрат на канцелярське приладдя та ін
У зв'язку з цим регулюючі записи зачіпають, як правило, рахунки "Накопичена амортизація", "Канцелярські витрати", "Закупівельна вартість реалізованих товарів", "Орендна плата", "Страхові витрати". Записи по регулюючим рахунках роблять у відповідних зведених журналах синтетичного обліку.
Наступною стадією даного етапу є процедура закриття рахунків. У процесі закриття рахунків всі доходи і витрати звітного періоду списуються на результативний рахунок "Зведений рахунок доходів і витрат", на якому формується кінцевий фінансовий результат діяльності компанії. Оскільки "Зведений рахунок доходів і витрат" є результативним, він щомісячно закривається і сальдо по ньому в балансі відсутня. Залежно від змісту отриманого фінансового результату даний рахунок закривається на кредит рахунку "Накопичена прибуток власника" або на дебет рахунку "Збитки власника".
Якщо протягом звітного періоду проводилося вилучення коштів за бажанням власника, то таке вилучення відображається по рахунку "Витяг капіталу власником з обороту підприємства". Величина таких витягів відображається за дебетом цього рахунку в кореспонденції з кредитом рахунків відповідних активів, які фактично виводилися з обороту підприємства.
Складання пробного балансу є наступною стадією формування підсумкової фінансової звітності. Пробний баланс будується у вигляді разработочной зошити-таблиці, що представляє собою документ, що забезпечує єдність документообігу в рамках одного обліково-аналітичного циклу. Даний зведений регістр служить для відображення послідовного перенесення накопиченої у зведених журналах синтетичного обліку інформації в основні форми фінансової звітності - бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки [9, с.487].
Можна виділити наступні основні розділи разработочной зошити-таблиці:
- Попередній пробний баланс;
- Регулюючі бухгалтерські записи;
- Звіт про прибутки і збитки;
- Бухгалтерський баланс.
Заповнення зазначених розділів проводиться поетапно. Даний регістр має наступний вигляд:
Розроблювальна зошит-таблиця
Білоруський державний економічний університет
Контрольна робота
на уроках: «Фінанси підприємств»
Тема: «Елементи фінансової звітності відповідно до МСФЗ (міжнародними стандартами фінансової звітності) та основні етапи облікової роботи»
Виконав: студент 3 курсу, Уеф
спеціальність: «Фінанси і кредит»
група: ФК-2
заочне відділення
Мінськ
2009
Зміст
Елементи фінансової звітності відповідно до МСФЗ (міжнародними стандартами фінансової звітності) та основні етапи облікової роботи ... 3
Список використаних джерел ............................................... ............. 14
ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ВІДПОВІДНО ДО МСФЗ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ ОБЛІКОВОЇ РОБОТИ
Інформація, на підставі якої готується фінансова звітність, згідно з основоположними економічними параметрами може бути об'єднана в певні категорії, які прийнято називати елементами фінансової звітності. Всього виділяють п'ять елементів, які умовно можна розділити на дві групи. У першу групу входять елементи, складові звітний бухгалтерський баланс і мають пряме відношення до оцінки фінансового становища компанії. До них відносяться активи (assets), зобов'язання (liabilities) і капітал компанії (equitycapital). Друга група елементів пов'язана з вимірюванням результатів господарсько-фінансової діяльності організації і складає звіт про прибутки та збитки. У неї входять доходи (income) і витрати (expenses). У свою чергу кожен елемент може складатися з різних одиниць інформації, що дозволяє класифікувати інформацію в підкласи, підгрупи з метою надання більш детальної і правильної інформації, що задовольняє потребам різних груп користувачів [8, с.164].
Під активами слід розуміти ресурси і майно, контрольовані даною компанією і є результатом подій, що мали місце у звітному або минулих звітних періодах. Найважливішою ознакою активів є їх здатність приносити в майбутньому певну економічну вигоду, яка має полягати в кінцевому підсумку в надходженні грошових коштів або їх еквівалентів або здатності заощадити кошти. В іншому випадку ресурси не можна розглядати як активи, оскільки вони є потенційними збитками або витратами поточної діяльності.
Активи підприємства можуть складатися з майна, що володіє матеріально-речової формою, а також не володіє такою, пов'язаного з юридичними правами, включаючи право власності. Причому право власності не завжди є основоположним при вирішенні питання про віднесення ресурсів до активів компанії. Наприклад, якщо організація очікує отримання прибутку від використання орендованого майна, то дане майно з повною підставою може бути віднесено до його активів.
Майно організації найчастіше купується за гроші або в обмін на інше майно. Однак існують можливості іншого надходження коштів. Об'єкти можуть вступати одночасно зі збільшенням зобов'язань, які зажадають погашення в майбутньому, або взагалі безоплатно. Тому між понесеними організацією витратами і формуванням її активів не існує абсолютної залежності. Важлива обгрунтована впевненість в отриманні в майбутньому економічних вигод. У той же час відсутність з боку організації витрат у певних умовах не є перешкодою для виникнення активів. Наприклад, створення об'єктів інтелектуальної власності при задоволенні останніх вимогу приносити дохід цілком можна віднести до процесу формування активів компанії. Принциповим тут є об'єктивність оцінки створеного активу.
Зобов'язання організації виникають в результаті подій, що мали місце у звітному або минулих періодах, і являють собою різні види кредиторської заборгованості, по якій є достатня впевненість в тому, що її погашення призведе до зменшення активів організації і, як наслідок, зменшення потенційної економічної вигоди.
До зобов'язань відносять позики, боргові зобов'язання, банківські кредити, заборгованість постачальникам, різним юридичним і фізичним особам, резерви майбутніх витрат і т.п.
Найважливішим елементом звітності є капітал організації. Поняття капіталу не ідентично сукупної вартості активів компанії або її вартості як цілісного господарюючого суб'єкта. Капітал слід розглядати як залишковий інтерес в активах компанії після вирахування з них всіх зобов'язань. Іншими словами, капітал являє собою вартість активів, не обтяжених зобов'язаннями.
Загальний капітал компанії можна розділити на дві частини: капітал, отриманий від своїх акціонерів, і капітал, отриманий в результаті власної діяльності шляхом капіталізації нерозподіленого прибутку та створення відповідних резервів. У фінансовій звітності капітал, внесений акціонерами, ділиться на суму номінальної вартості акцій та емісійний дохід, отриманий у результаті реалізації акцій при первинному їх розміщенні понад номінальну вартість.
Збереження власного капіталу є необхідною умовою визнання прибутку. Іншими словами, прибуток розглядається як різниця між доходами і видатками організації з урахуванням коригувань, які забезпечують підтримку капіталу на рівні не нижче його величини на початок відповідного звітного періоду. Збиток, що формується як перевищення витрат над доходами, є обставиною, що зменшує величину власного капіталу.
Дотримання міжнародних стандартів при формуванні фінансової звітності передбачає необхідність урахування ще одного дуже важливого обставини. Справа в тому, що номінальне збільшення вартості активів внаслідок інфляції, відповідне загальному зростанню рівня цін, повинно розглядатися в якості коригування вартості реального функціонуючого капіталу і включатися в резерв інфляційного приросту капіталу. Тому таке збільшення вартості активів розглядається як невід'ємна частина самого капіталу і визнаватися як прибуток звітного періоду не повинно.
Відповідно до концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці прибуток слід розглядати як вартісну оцінку збільшення виробничих можливостей організації за звітний період.
Наступним найважливішим елементом фінансової звітності є доходи, які розглядаються як збільшення економічної вигоди, що приводить до збільшення функціонуючого капіталу організації в результаті надходжень, збільшення активів або зменшення зобов'язань. Доходи включають в себе виручку, що виникає як результат основної діяльності організації, та інші доходи (виграші), що представляють собою нерегулярні (випадкові) доходи, які можуть виникнути або не виникнути в умовах звичайної діяльності організації [3, с.78].
Витрати являють собою зменшення економічних вигод за звітний період, що виражається у витрачанні коштів, зменшення вартості активів або збільшення зобов'язань, в результаті чого відбувається зменшення функціонуючого капіталу компанії (за винятком вилучень власників).
Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності крім витрат, що виникають у ході поточної діяльності організації, витратами також вважаються збитки, що складаються з витрат, які не створюють будь-яких економічних вигод у майбутньому. У першу чергу до них належать витрати, які в силу певних обставин не можуть бути визнані в якості активів або збільшення їх вартості в балансі організації. Оскільки збитки є зменшенням економічних вигод, то відповідно до МСФЗ вони не виділяються в якості самостійного елемента обліку, а прирівнюються до витрат.
Міжнародні стандарти фінансової звітності поділяють визнання (відображення) у статтях витрат і формування оподатковуваної бази відповідно до чинних правил оподаткування. У звітності про прибутки та збитки даного звітного періоду повинні знайти відображення всі мали місце в даному періоді витрати, які відповідають критеріям їх визнання, незалежно від того, приймаються ці витрати в розрахунок оподатковуваної бази чи ні.
Всі наведені елементи можуть бути відображені у фінансовій звітності лише в тому випадку, коли вони задовольняють критеріям визнання та оцінки.
Загальний зміст критерію визнання у тому, що для того, щоб елемент фінансової звітності був визнаний таким, повинно виконуватися одночасно дві умови: обгрунтована ймовірність приросту або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цим елементом, а також можливість надійної оцінки його вартості.
Оцінка є процесом визначення грошового еквівалента, по якому даний елемент повинен бути відображений у фінансовій звітності. Міжнародні стандарти виділяють кілька видів оцінок, які можуть бути використані при формуванні звітності.
Первісна вартість (historical value) для активів являє собою суму грошових коштів або справедливу вартість іншого відшкодування, витрачених у момент придбання активу. Для зобов'язань початкова вартість являє собою розмір грошових коштів та інших надходжень, отриманих в результаті виникнення зобов'язань, а також суму коштів, яку передбачається виплатити для задоволення деяких зобов'язань (наприклад, заборгованість з податків).
Поточна вартість (current value) більше знайома нам як відновлювальна вартість і являє собою суму коштів, необхідних для придбання даного активу в даний момент. Для оцінки зобов'язань поточна вартість є сумою коштів, необхідної для задоволення даного зобов'язання зараз.
Вартість реалізації (погашення) (realizable (settlement) value) являє собою суму грошових коштів або їх еквівалент, за які активи можуть бути реалізовані на ринку в ході звичайної комерційної операції. Різновидом цієї оцінки є чиста вартість реалізації (net realizable value), що представляє собою вартість реалізації за мінусом витрат на реалізацію.
Наведена (дисконтована) вартість (divsent value) є величиною майбутніх чистих надходжень грошових коштів від використання даного активу в ході звичайної господарської діяльності. Для оцінки зобов'язань дана вартість являє собою величину майбутніх чистих витрат грошових коштів, які, ймовірно, будуть потрібні для погашення наявних зобов'язань в ході звичайної діяльності.
Справедлива вартість (fair value) показує вартість, за якою активи можуть бути обмінені, а зобов'язання погашені в результаті незалежних угод між обізнаними сторонами. Слід визнати, що дана оцінка в більшому ступені використовується для поточного обліку активів і зобов'язань з метою формування об'єктивної картини майнового стану організації [1, с.241].
Процес обробки обліково-економічної інформації та отримання узагальнених даних про діяльність компанії в найбільш загальному вигляді можна розділити на наступні етапи:
- Етап 1 - оформлення первинних носіїв інформації щодо здійснених операцій;
- Етап 2 - перенесення аналітичної інформації до Головного реєстраційний журнал або в Головний реєстраційний журнал і кілька спеціальних реєстраційних журналів;
- Етап 3 - заповнення зведених журналів по рахунках синтетичного обліку на підставі даних облікових регістрів, сформованих на етапі 2; Про етап 4 - складання регулюючих бухгалтерських записів, закриття рахунків доходів і витрат, формування разработочной зошити-таблиці і попереднього пробного балансу;
- Етап 5 - оформлення остаточної фінансової звітності.
Відповідним чином оформлені первинні документи підтверджують факт здійснення фінансово-господарської операції і є підставою для запису міститься в них вихідної облікової інформації в Головний реєстраційний журнал або в спеціальні реєстраційні журнали. У реєстраційних журналах наводяться дата операції, її зміст, вказуються кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку та сума.
Метою формування реєстраційних журналів є:
- Забезпечення хронологічно точного відображення послідовності здійснюваних операцій;
- Забезпечення єдиного інформаційного ланки між численними операціями, первинними документами, аналітичними і синтетичними бухгалтерськими рахунками;
- Оптимізація пошуку та усунення можливих бухгалтерських помилок, а також спрощення проведення аудиторських перевірок.
Головний реєстраційний журнал і спеціальні реєстраційні журнали, що формуються на етапі 2, за своїм призначенням і методикою заповнення однотипні. У залежності від розмірів та організаційної структури підприємства використовується або один Головний реєстраційний журнал, або один Головний і кілька спеціальних реєстраційних журналів.
Застосування тільки Головного реєстраційного журналу характерно для невеликих і середніх підприємств. У цьому випадку в даному журналі реєструються всі без винятку фінансово-господарські операції, здійснені на підприємстві за звітний період.
У разі використання на підприємстві поряд з Головним спеціальних реєстраційних журналів у ньому фіксуються лише ті операції, які не знайшли відображення в спеціальних реєстраційних журналах.
Застосування спеціальних реєстраційних журналів характерно для реєстрації найбільш часто зустрічаються фінансово-господарських операцій. Найчастіше ведуться такі реєстраційні журнали:
- Журнал обліку надходжень грошових коштів, який використовується для відображення операцій за дебетом рахунка "Грошові кошти";
- Журнал обліку платежів, використовуваний для відображення операцій по кредиту рахунку "Грошові кошти";
- Журнал обліку неоплачених придбань (купівель) товарно-матеріальних цінностей у постачальників, використовуваний для відображення неоплаченої кредиторської заборгованості. Погашення заборгованості відображається в журналі обліку платежів;
- Журнал обліку продажів, який використовується для відображення операцій по кредиту рахунку "Продаж товарів". Погашення дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) відображається в журналі обліку надходжень. На наступному етапі відображення облікової інформації відбувається формування зведених журналів синтетичного обліку на підставі даних, зібраних у Головному і в спеціальних реєстраційних журналах. Зведені журнали відкриваються для кожного синтетичного бухгалтерського рахунку. Записи в них формуються за дебетом і кредитом відповідних бухгалтерських рахунків. Зведені журнали найчастіше формуються за наведеною нижче формою.
Зведений журнал синтетичного обліку
Назва бухгалтерського рахунку
Шифр рахунки
| Дата | Зміст операції | Кореспондуючий рахунок | Джерело інформації | Сума за | Сума за | ||
| дебетом | кредиту | дебетом | кредиту | ||||
На наступному етапі виникає необхідність оформлення регулюючих бухгалтерських записів. Це пов'язано з тим, що існує цілий ряд фінансово-господарських операцій, які виходять за рамки одного звітного періоду. Тому виникає необхідність уточнення в кінці кожного звітного періоду вартості окремих об'єктів обліку.
Найчастіше регулюють облікові записи складаються внаслідок необхідності віднесення до даного звітного періоду отриманих доходів або списання витрат, які відповідають цим доходам. В основі таких записів лежить принцип відповідності витрат і доходів.
Як найбільш характерних прикладів зазначених записів можна навести такі:
- Нарахування амортизації;
- Віднесення авансових платежів за оренду та інші послуги;
- Нарахування страхових платежів;
- Списання витрат на канцелярське приладдя та ін
У зв'язку з цим регулюючі записи зачіпають, як правило, рахунки "Накопичена амортизація", "Канцелярські витрати", "Закупівельна вартість реалізованих товарів", "Орендна плата", "Страхові витрати". Записи по регулюючим рахунках роблять у відповідних зведених журналах синтетичного обліку.
Наступною стадією даного етапу є процедура закриття рахунків. У процесі закриття рахунків всі доходи і витрати звітного періоду списуються на результативний рахунок "Зведений рахунок доходів і витрат", на якому формується кінцевий фінансовий результат діяльності компанії. Оскільки "Зведений рахунок доходів і витрат" є результативним, він щомісячно закривається і сальдо по ньому в балансі відсутня. Залежно від змісту отриманого фінансового результату даний рахунок закривається на кредит рахунку "Накопичена прибуток власника" або на дебет рахунку "Збитки власника".
Якщо протягом звітного періоду проводилося вилучення коштів за бажанням власника, то таке вилучення відображається по рахунку "Витяг капіталу власником з обороту підприємства". Величина таких витягів відображається за дебетом цього рахунку в кореспонденції з кредитом рахунків відповідних активів, які фактично виводилися з обороту підприємства.
Складання пробного балансу є наступною стадією формування підсумкової фінансової звітності. Пробний баланс будується у вигляді разработочной зошити-таблиці, що представляє собою документ, що забезпечує єдність документообігу в рамках одного обліково-аналітичного циклу. Даний зведений регістр служить для відображення послідовного перенесення накопиченої у зведених журналах синтетичного обліку інформації в основні форми фінансової звітності - бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки [9, с.487].
Можна виділити наступні основні розділи разработочной зошити-таблиці:
- Попередній пробний баланс;
- Регулюючі бухгалтерські записи;
- Звіт про прибутки і збитки;
- Бухгалтерський баланс.
Заповнення зазначених розділів проводиться поетапно. Даний регістр має наступний вигляд:
Розроблювальна зошит-таблиця
У графі 1 наводяться назви бухгалтерських рахунків, які використовувалися на підприємстві в даному звітному періоді. Рахунки групуються в розрізі форм фінансової звітності як рахунки бухгалтерського балансу і рахунку звіту про прибутки та збитки.
Після цього сформовані у зведених журналах синтетичного обліку дебетові та кредитові сальдо по кожному бухгалтерському рахунку переносять до граф 2 і 3 разработочной зошити-таблиці.
Далі складені регулюють бухгалтерські записи, відображені в зведених журналах за відповідними синтетичними рахунками, переносять до граф 4 і 5 разработочной зошити-таблиці.
На заключній стадії заповнення даного регістра в графах 6 і 7 за відповідними рахунками формують показники звіту про прибутки і збитки, а в графах 8 і 9 - дані бухгалтерського балансу. Балансування даних звіту про прибутки та збитки бухгалтерського балансу проводиться за допомогою розрахунку кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємства та відображення його по графі 8 або 9 як відповідно збиток або накопичена прибуток власника останньої перед формуванням балансу рядком.
Список використаних джерел
1. Аверчев І.В., Герасимова Є.Б., Гершун А.М. Облік за міжнародними стандартами. М.: Бухгалтерський облік, 2005. - 616 с.
2. Вахрушина М.А., Мельникова Л.А. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: Омега-Л, 2009. - 571 с.
3. Генералова Н.В. Як працювати з МСФО в Росії. М.: Бухгалтерський облік, 2007. - 192 с.
4. Дмитрієва О.Г., Леусскій А.І., Малькова Т.Н. Міжнародні стандарти фінансової звітності у менеджменті. М.: Вища освіта, 2007. - 277 с.
5. Каспін Р. Практичне застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Росії: Навчальний посібник. М.: Бухгалтерський облік, 2006. - 224 с.
6. Константинова Є.П. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: Дашков і К, 2008. - 288 с.
7. Мизиковский Е.А., Дружіловская Т.Ю. Міжнародні стандарти фінансової звітності та бухгалтерський облік в Росії. М.: Бухгалтерський облік, 2006. - 324 с.
8. Мощенко Н.П. Міжнародні стандарти обліку та фінансової звітності. М.: Фінанси і статистика, 2007. - 272 с.
9. Палій В.Ф. Міжнародні стандарти обліку та фінансової звітності. М.: Инфра-М, 2009. - 512 с.
10. Смирнова І.О. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: Фінанси і статистика, 2005. - 672 с.
Після цього сформовані у зведених журналах синтетичного обліку дебетові та кредитові сальдо по кожному бухгалтерському рахунку переносять до граф 2 і 3 разработочной зошити-таблиці.
Далі складені регулюють бухгалтерські записи, відображені в зведених журналах за відповідними синтетичними рахунками, переносять до граф 4 і 5 разработочной зошити-таблиці.
На заключній стадії заповнення даного регістра в графах 6 і 7 за відповідними рахунками формують показники звіту про прибутки і збитки, а в графах 8 і 9 - дані бухгалтерського балансу. Балансування даних звіту про прибутки та збитки бухгалтерського балансу проводиться за допомогою розрахунку кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємства та відображення його по графі 8 або 9 як відповідно збиток або накопичена прибуток власника останньої перед формуванням балансу рядком.
Список використаних джерел
1. Аверчев І.В., Герасимова Є.Б., Гершун А.М. Облік за міжнародними стандартами. М.: Бухгалтерський облік, 2005. - 616 с.
2. Вахрушина М.А., Мельникова Л.А. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: Омега-Л, 2009. - 571 с.
3. Генералова Н.В. Як працювати з МСФО в Росії. М.: Бухгалтерський облік, 2007. - 192 с.
4. Дмитрієва О.Г., Леусскій А.І., Малькова Т.Н. Міжнародні стандарти фінансової звітності у менеджменті. М.: Вища освіта, 2007. - 277 с.
5. Каспін Р. Практичне застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Росії: Навчальний посібник. М.: Бухгалтерський облік, 2006. - 224 с.
6. Константинова Є.П. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: Дашков і К, 2008. - 288 с.
7. Мизиковский Е.А., Дружіловская Т.Ю. Міжнародні стандарти фінансової звітності та бухгалтерський облік в Росії. М.: Бухгалтерський облік, 2006. - 324 с.
8. Мощенко Н.П. Міжнародні стандарти обліку та фінансової звітності. М.: Фінанси і статистика, 2007. - 272 с.
9. Палій В.Ф. Міжнародні стандарти обліку та фінансової звітності. М.: Инфра-М, 2009. - 512 с.
10. Смирнова І.О. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: Фінанси і статистика, 2005. - 672 с.