Макіївський економіко-гуманітарний інститут
Кафедра економіки підприємства
ІНДИВІДУАЛЬНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Економічний ризик»
Виконав студент IV курсу заочного відділення спеціальності
«Економіка підприємства»
ОЗ ЄП 14 Б
Коцарев О. П.
Перевірила Полднева А.В.
Макіївка - 2009
1. Інвестиційні ризики в системі управління інноваційною діяльністю
Інновації - це технологічно нові або удосконалені технологічні процеси або способи виробництва (передачі) послуг, використані в практичній діяльності.
Під інноваційною діяльністю розуміється вид діяльності, пов'язаний з трансформацією ідей в інновації.
Виділяють кілька видів інноваційної діяльності:
1. Наукові дослідження та розробки.
2. Придбання уречевлених технологій - машин і устаткування, інших основних засобів, необхідних для впровадження інновацій.
3. Придбання неовеществленной технології у формі патентів і безкоштовних ліцензій, ноу-хау, нових технологій в розукомплектованому вигляді, не захищених охоронними документами, а також товарних знаків та інших послуг технологічного змісту і.т.д.
Визначальним чинником в управлінні інноваційною діяльністю є фактор невизначеності та пов'язані з ним ризики.
Невизначеність - це непереборне якість ринкового середовища, пов'язане з тим, що на ринкові умови справляє свій одночасний вплив невимірне число факторів різної природи та спрямованості, що не підлягають сукупній оцінці.
В інноваційному процесі розрізняють такі невизначеності та пов'язані з ними ризики:
- Помилковий вибір інноваційного проекту;
- Відсутність достатнього рівня фінансування;
- Відсутність регулярного поточного постачання;
- Відсутність запланованого збуту;
- Невиконання контрактів;
- Виникнення непередбачених витрат і зниження доходів;
- Посилення конкуренції та ін
Проблему управління в умовах ризику, можливо, вирішувати шляхом моделювання ситуацій. У моделюванні діяльності компанії, в тому числі і моделювання невизначеності, пропонується використовувати апарат теорії ймовірностей і математичної статистики. Попереднім етапом для цього є прогноз значень досліджуваного показника в майбутніх періодах, одержуваний застосуванням математичних методів прогнозування або експертних оцінок.
2. Метод аналізу доцільності витрат як засіб оцінки ступеня ризику
Найбільш поширеними методами аналізу ступеня ризику є:
· Статистичний;
· Аналіз доцільності витрат;
· Метод експертних оцінок;
· Використання аналогів.
Аналіз доцільності витрат орієнтовано на встановлення потенційних зон ризику. Перевитрата витрат може бути викликаний одним з чотирьох основних факторів або їх комбінацією:
· Первісної недооцінкою вартості;
· Зміною кордонів проектування;
· Різницею в продуктивності;
· Збільшенням первісної вартості.
Ці основні фактори можуть бути деталізовані, як це зроблено при аналізі показників фінансової стійкості з метою визначення ступеня ризику фінансових коштів.
Аналіз доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику з урахуванням показників фінансової стійкості фірми. У даному випадку можна просто обійтися стандартними прийомами фінансового аналізу результатів діяльності основного підприємства та діяльності його контрагентів (банку, інвестиційного фонду, підприємства-клієнта, підприємства-емітента, інвестора, покупця, продавця тощо)
Аналіз доцільності витрат дозволяє звести до мінімуму капітал, що піддається ризику, шляхом розбиття процесу затвердження асигнувань бізнес-проекту на стадії (області). Стадії затвердження повинні бути пов'язані з проектними фазами і грунтуватися на додаткової інформації про проект у міру його розробки. На кожній стадії затвердження, маючи результати аналізу піддаються ризику коштів, інвестор може прийняти рішення про припинення інвестицій. При цьому використовується наступна балансова модель:
Ф + З + Д = І + К С + К К + R 3,
де Ф-основні засоби і вкладення;
З - запаси і витрати;
Д - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість;
І - джерело власних коштів;
Кс - середньострокові, довгострокові кредити і позикові кошти;
Кк - короткострокові кредити, позики, непогашені в строк;
R З - кредиторська заборгованість і позикові кошти.
3. Страхування як засіб мінімізації ризиків
Страхування ризиків - це цілеспрямована дія щодо обмеження або мінімізації ризику, що полягає в передачі ризику, таким чином, що вантаж негативних наслідків несе не сам суб'єкт, а страхова організація.
Найбільш поширені види страхування в середовищі бізнесу - страхування майна фірми, страхування відповідальності керівників і співробітників, страхування службовців компанії від нещасного випадку на виробництві та різноманітне страхування кредитних ризиків.
Страхування кредитів - так званий захист від неплатежу позичальника - на сьогоднішній момент вважається одним з найбільш поширених видів страхування економічних ризиків. Можна стверджувати, що страхування кредитів є важливим важелем, спрямованим на зменшення або усунення кредитного ризику, пов'язаного з наданням розстрочки покупцеві компанією-продавцем.
Як правило, страхування кредитів - це договір страхування, який гарантує повернення грошей кредитору у разі некредитоспроможності дебітора. Зазвичай кредитне страхування визначається як засіб, спрямоване на зменшення або усунення кредитного ризику компанії, що надає кредит.
Також має розвиватися напрямок самострахування економічних ризиків. Механізм цього напряму нейтралізації ризиків заснований на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє долати негативні фінансові наслідки по тим фінансовим операціям, по яких ці ризики не пов'язані з діями контрагентів. Основними формами цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків є:
- Формування резервного (страхового) фонду підприємства;
- Формування цільових резервних фондів;
- Формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, доводяться різним центрам відповідальності;
- Формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів по окремих елементах оборотних активів підприємства;
- Нерозподілений залишок прибутку, отриманої у звітному періоді.
2. Практична частина - вирішити дві практичні ситуації.
Ситуація 1
Розглядаються два проекти А і Б щодо можливостей інвестування. Відомі прогнозні оцінки значень доходу від кожного з цих проектів і відповідні значення ймовірностей.
Статистичним методом оцінити ступінь ризику кожного з цих проектів і вибрати один з них для інвестування.
Мірою величини ризику в статистичному методі визнається коливання результатів.
Мірою коливання результатів деякого ряду під впливом різних факторів ймовірності служить ціла група статистичних величин: дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.
Критерієм вибору з декількох інвестиційних проектів є мінімум за всіма основними статистичними параметрами.
Рішення.
Знайдемо середню прибуток (
Знайдемо дисперсію Д =
Д А = (800-1640) 2
Знайдемо середньоквадратичне відхилення σ =
σ А =
Знайдемо коефіцієнт варіації ν = σ /
ν А = 760,52 / 1640 = 0,46.
Знайдемо дисперсію Д Б за формулою (1)
Д Б = (600-1697,5) 2
Знайдемо середньоквадратичне відхилення σ Б за формулою (2)
σ Б =
Знайдемо коефіцієнт варіації ν Б за формулою (3)
ν Б = 839,71 / 1697,5 = 0,49.
Критерієм вибору з декількох інвестиційних проектів є мінімум за всіма основними статистичними параметрами. З двох проектів А і Б найменшими показниками дисперсії, середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації має проект А. Отже, він має найменшим ступенем ризику і вибирається для інвестування.
Ситуація 2
При виборі раціональної стратегії виробництва (оптових закупівель у сфері товарного обігу) в умовах невизначеності та ризику можна використовувати ігрові моделі. Застосування ігрових моделей пропонується на прикладі компанії, яка має кілька каналів збуту продукції певного асортименту. Невизначеність у можливих коливаннях попиту на продукцію підприємства пов'язана з тим, що:
- Щомісячний обсяг продукції зі стійкими зв'язками зі збуту на кілька років в середньому складає 489876,17 тис. д. е. (низька залежність від змін ринкової кон'юнктури);
- Щомісячний обсяг продукції із стійким збутом, але не на тривалий термін - 496324,33 тис. Д.Є. (Середня залежність від змін кон'юнктури ринку);
- Щомісячний обсяг продукції забезпечено лише разовими закупівлями - 502772,5 тис. Д.Є. (Залежність від змін кон'юнктури висока);
- Щомісячний обсяг продукції, покупець на яку не визначений - 478989,14 тис. д. е. (залежність від змін кон'юнктури абсолютна).
Усього 1967962,1 тис. д. е.
У роздрібній торгівлі за допомогою цього прикладу можна визначати обсяг оптових закупівель у постачальників у залежності від можливих коливань платоспроможного попиту населення у районах реалізації товару.
У задачі є три стратегії виробництва продукції (закупівель у сфері обігу):
S1 = 986200,50 тис. Д.Є.
S2 = 1488973 тис. Д.Є.
S3 = 1967962,1 тис. д. е.
У залежності від змін ринкової кон'юнктури у зв'язку з наявними можливостями реалізації розраховані варіанти середньорічного прибутку, які представлені у вигляді матриці платоспроможного попиту, з урахуванням очікуваного значення втрат у разі невдалого результату, пов'язаних, наприклад, зі зберіганням нереалізованої продукції, як наслідок невикористаних можливостей, нераціонального розподілу інвестицій, зниження оборотності обігових коштів, псування або іншими причинами. Значення матриці визначаються експертним шляхом.
Нижче наводяться платіжні матриці за варіантами, кожен елемент яких є середньорічний прибутком в результаті вибору однієї з трьох стратегій виробництва (закупівель) при різних станах ринкової кон'юнктури.
За умовами задачі потрібно вибрати оптимальну стратегію виробництва (закупівель). Для прийняття рішення в умовах невизначеності необхідно використовувати:
"Критерій Лапласа;
"Максиміна критерій Вальда;
"Максімаксній критерій (" рожевого оптимізму ");
"Критерій оптимізму Гурвіца (λ = 0,5);
"Критерій ризику Севідж.
Грунтуючись на отриманих оцінках вибрати оптимальну стратегію поведінки підприємства на ринку.
Таблиця № 1. Залежність прибутку підприємства від стану ринкової кон'юктури і обраної стратегії.
Рішення
Виберемо оптимальну стратегію виробництва. Для прийняття рішення в умовах невизначеності по черзі використовуємо:
1. критерій Лапласа;
2. Максиміна критерій Вальда;
3. максімаксній критерій ("рожевого оптимізму");
4. критерій оптимізму Гурвіца (λ = 0,5);
5. критерій ризику Севідж.
1. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи критерій Лапласа.
Критерій Лапласа визначається за формулою:
Найбільше значення критерію Лапласа отримуємо при стратегії S 3. Стратегія S 3-оптимальна.
2. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи Максиміна критерій Вальда.
Критерій Вальда визначається за формулою:
Максимальне значення критерію Вальда отримуємо при першій стратегії S 1. Стратегія S 1-оптимальна.
3. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи максімаксній критерій ("рожевого оптимізму").
Максімаксній критерій визначається за формулою:
Максимальне значення максімаксного критерію отримуємо при третій стратегії S 3. Стратегія S 3-оптимальна.
4. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи критерій оптимізму Гурвіца.
Критерій Гурвіца визначається за формулою:
У нашому прикладі λ = 0,5 і Формула для визначення критерію Гурвіца зводиться до формули
Максимальне значення критерію Гурвіца отримуємо при третій стратегії S 3. Стратегія S 3-оптимальна.
5. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи критерій ризику Севідж.
Для визначення критерію СЕВІДЖ складемо матрицю ризиків на основі платіжної матриці. Для визначення значень матриці ризиків використовуємо таку формулу:
Значення критерію СЕВІДЖ визначимо за формулою:
Мінімальне значення критерію СЕВІДЖ отримуємо при другій стратегії S 2. Стратегія S 2-оптимальна.
Отже, підіб'ємо підсумки:
1. критерій Лапласа - оптимальна стратегія S 3;
2. Максиміна критерій Вальда - оптимальна стратегія S 1;
3. максімаксній критерій ("рожевого оптимізму") - оптимальна стратегія S 3;
4. критерій оптимізму Гурвіца - оптимальна стратегія S 3;
5. критерій ризику СЕВІДЖ - оптимальна стратегія S 2.
Найбільш часто умова оптимальності виконується при третій стратегії S 3. Отже, вибираємо третю стратегію, відповідно до якої виробляється продукції на 1967962,1 тис.д.е.
Література
1. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. - К.: "Центр навчальної літератури", 2004. - 304 с.
2. Балабанов І.Т. Ризик-менеджмент. - Г.: Фінанси і статистика, 1998.
3. Лапуста М.Г. Ризики у підприємницькій діяльності. -Г.: 1997.
4. Чернов В.А. Аналіз комерційного риска. Г. - 1998.
5. Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р.М. Качалов. Підприємство в нестабільному економічному середовищі: ризики, стратегії, безпека .- Г.: 1995.
6. Оцінка інноваційного ризику http://www.risk-manage.ru/research/
Кафедра економіки підприємства
ІНДИВІДУАЛЬНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Економічний ризик»
Виконав студент IV курсу заочного відділення спеціальності
«Економіка підприємства»
ОЗ ЄП 14 Б
Коцарев О. П.
Перевірила Полднева А.В.
Макіївка - 2009
1. Інвестиційні ризики в системі управління інноваційною діяльністю
Інновації - це технологічно нові або удосконалені технологічні процеси або способи виробництва (передачі) послуг, використані в практичній діяльності.
Під інноваційною діяльністю розуміється вид діяльності, пов'язаний з трансформацією ідей в інновації.
Виділяють кілька видів інноваційної діяльності:
1. Наукові дослідження та розробки.
2. Придбання уречевлених технологій - машин і устаткування, інших основних засобів, необхідних для впровадження інновацій.
3. Придбання неовеществленной технології у формі патентів і безкоштовних ліцензій, ноу-хау, нових технологій в розукомплектованому вигляді, не захищених охоронними документами, а також товарних знаків та інших послуг технологічного змісту і.т.д.
Визначальним чинником в управлінні інноваційною діяльністю є фактор невизначеності та пов'язані з ним ризики.
Невизначеність - це непереборне якість ринкового середовища, пов'язане з тим, що на ринкові умови справляє свій одночасний вплив невимірне число факторів різної природи та спрямованості, що не підлягають сукупній оцінці.
В інноваційному процесі розрізняють такі невизначеності та пов'язані з ними ризики:
- Помилковий вибір інноваційного проекту;
- Відсутність достатнього рівня фінансування;
- Відсутність регулярного поточного постачання;
- Відсутність запланованого збуту;
- Невиконання контрактів;
- Виникнення непередбачених витрат і зниження доходів;
- Посилення конкуренції та ін
Проблему управління в умовах ризику, можливо, вирішувати шляхом моделювання ситуацій. У моделюванні діяльності компанії, в тому числі і моделювання невизначеності, пропонується використовувати апарат теорії ймовірностей і математичної статистики. Попереднім етапом для цього є прогноз значень досліджуваного показника в майбутніх періодах, одержуваний застосуванням математичних методів прогнозування або експертних оцінок.
2. Метод аналізу доцільності витрат як засіб оцінки ступеня ризику
Найбільш поширеними методами аналізу ступеня ризику є:
· Статистичний;
· Аналіз доцільності витрат;
· Метод експертних оцінок;
· Використання аналогів.
Аналіз доцільності витрат орієнтовано на встановлення потенційних зон ризику. Перевитрата витрат може бути викликаний одним з чотирьох основних факторів або їх комбінацією:
· Первісної недооцінкою вартості;
· Зміною кордонів проектування;
· Різницею в продуктивності;
· Збільшенням первісної вартості.
Ці основні фактори можуть бути деталізовані, як це зроблено при аналізі показників фінансової стійкості з метою визначення ступеня ризику фінансових коштів.
Аналіз доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику з урахуванням показників фінансової стійкості фірми. У даному випадку можна просто обійтися стандартними прийомами фінансового аналізу результатів діяльності основного підприємства та діяльності його контрагентів (банку, інвестиційного фонду, підприємства-клієнта, підприємства-емітента, інвестора, покупця, продавця тощо)
Аналіз доцільності витрат дозволяє звести до мінімуму капітал, що піддається ризику, шляхом розбиття процесу затвердження асигнувань бізнес-проекту на стадії (області). Стадії затвердження повинні бути пов'язані з проектними фазами і грунтуватися на додаткової інформації про проект у міру його розробки. На кожній стадії затвердження, маючи результати аналізу піддаються ризику коштів, інвестор може прийняти рішення про припинення інвестицій. При цьому використовується наступна балансова модель:
Ф + З + Д = І + К С + К К + R 3,
де Ф-основні засоби і вкладення;
З - запаси і витрати;
Д - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість;
І - джерело власних коштів;
Кс - середньострокові, довгострокові кредити і позикові кошти;
Кк - короткострокові кредити, позики, непогашені в строк;
R З - кредиторська заборгованість і позикові кошти.
3. Страхування як засіб мінімізації ризиків
Страхування ризиків - це цілеспрямована дія щодо обмеження або мінімізації ризику, що полягає в передачі ризику, таким чином, що вантаж негативних наслідків несе не сам суб'єкт, а страхова організація.
Найбільш поширені види страхування в середовищі бізнесу - страхування майна фірми, страхування відповідальності керівників і співробітників, страхування службовців компанії від нещасного випадку на виробництві та різноманітне страхування кредитних ризиків.
Страхування кредитів - так званий захист від неплатежу позичальника - на сьогоднішній момент вважається одним з найбільш поширених видів страхування економічних ризиків. Можна стверджувати, що страхування кредитів є важливим важелем, спрямованим на зменшення або усунення кредитного ризику, пов'язаного з наданням розстрочки покупцеві компанією-продавцем.
Як правило, страхування кредитів - це договір страхування, який гарантує повернення грошей кредитору у разі некредитоспроможності дебітора. Зазвичай кредитне страхування визначається як засіб, спрямоване на зменшення або усунення кредитного ризику компанії, що надає кредит.
Також має розвиватися напрямок самострахування економічних ризиків. Механізм цього напряму нейтралізації ризиків заснований на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє долати негативні фінансові наслідки по тим фінансовим операціям, по яких ці ризики не пов'язані з діями контрагентів. Основними формами цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків є:
- Формування резервного (страхового) фонду підприємства;
- Формування цільових резервних фондів;
- Формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, доводяться різним центрам відповідальності;
- Формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів по окремих елементах оборотних активів підприємства;
- Нерозподілений залишок прибутку, отриманої у звітному періоді.
2. Практична частина - вирішити дві практичні ситуації.
Ситуація 1
Розглядаються два проекти А і Б щодо можливостей інвестування. Відомі прогнозні оцінки значень доходу від кожного з цих проектів і відповідні значення ймовірностей.
Статистичним методом оцінити ступінь ризику кожного з цих проектів і вибрати один з них для інвестування.
Мірою величини ризику в статистичному методі визнається коливання результатів.
Мірою коливання результатів деякого ряду під впливом різних факторів ймовірності служить ціла група статистичних величин: дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.
Критерієм вибору з декількох інвестиційних проектів є мінімум за всіма основними статистичними параметрами.
| Прогнозований прибуток, тис. грн. | Значення ймовірностей | |
| Проект А песимістична | 800 | 0,4 |
| Проект А стримана | 1600 | 0,2 |
| Проект А оптимістична | 2500 | 0,4 |
| Проект Б песимістична | 600 | 0,35 |
| Проект Б стримана | 1750 | 0,15 |
| Проект Б оптимістична | 2450 | 0,5 |
Знайдемо середню прибуток (
Знайдемо дисперсію Д =
Д А = (800-1640) 2
Знайдемо середньоквадратичне відхилення σ =
σ А =
Знайдемо коефіцієнт варіації ν = σ /
ν А = 760,52 / 1640 = 0,46.
Знайдемо дисперсію Д Б за формулою (1)
Д Б = (600-1697,5) 2
Знайдемо середньоквадратичне відхилення σ Б за формулою (2)
σ Б =
Знайдемо коефіцієнт варіації ν Б за формулою (3)
ν Б = 839,71 / 1697,5 = 0,49.
Критерієм вибору з декількох інвестиційних проектів є мінімум за всіма основними статистичними параметрами. З двох проектів А і Б найменшими показниками дисперсії, середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації має проект А. Отже, він має найменшим ступенем ризику і вибирається для інвестування.
Ситуація 2
При виборі раціональної стратегії виробництва (оптових закупівель у сфері товарного обігу) в умовах невизначеності та ризику можна використовувати ігрові моделі. Застосування ігрових моделей пропонується на прикладі компанії, яка має кілька каналів збуту продукції певного асортименту. Невизначеність у можливих коливаннях попиту на продукцію підприємства пов'язана з тим, що:
- Щомісячний обсяг продукції зі стійкими зв'язками зі збуту на кілька років в середньому складає 489876,17 тис. д. е. (низька залежність від змін ринкової кон'юнктури);
- Щомісячний обсяг продукції із стійким збутом, але не на тривалий термін - 496324,33 тис. Д.Є. (Середня залежність від змін кон'юнктури ринку);
- Щомісячний обсяг продукції забезпечено лише разовими закупівлями - 502772,5 тис. Д.Є. (Залежність від змін кон'юнктури висока);
- Щомісячний обсяг продукції, покупець на яку не визначений - 478989,14 тис. д. е. (залежність від змін кон'юнктури абсолютна).
Усього 1967962,1 тис. д. е.
У роздрібній торгівлі за допомогою цього прикладу можна визначати обсяг оптових закупівель у постачальників у залежності від можливих коливань платоспроможного попиту населення у районах реалізації товару.
У задачі є три стратегії виробництва продукції (закупівель у сфері обігу):
S1 = 986200,50 тис. Д.Є.
S2 = 1488973 тис. Д.Є.
S3 = 1967962,1 тис. д. е.
У залежності від змін ринкової кон'юнктури у зв'язку з наявними можливостями реалізації розраховані варіанти середньорічного прибутку, які представлені у вигляді матриці платоспроможного попиту, з урахуванням очікуваного значення втрат у разі невдалого результату, пов'язаних, наприклад, зі зберіганням нереалізованої продукції, як наслідок невикористаних можливостей, нераціонального розподілу інвестицій, зниження оборотності обігових коштів, псування або іншими причинами. Значення матриці визначаються експертним шляхом.
Нижче наводяться платіжні матриці за варіантами, кожен елемент яких є середньорічний прибутком в результаті вибору однієї з трьох стратегій виробництва (закупівель) при різних станах ринкової кон'юнктури.
За умовами задачі потрібно вибрати оптимальну стратегію виробництва (закупівель). Для прийняття рішення в умовах невизначеності необхідно використовувати:
"Критерій Лапласа;
"Максиміна критерій Вальда;
"Максімаксній критерій (" рожевого оптимізму ");
"Критерій оптимізму Гурвіца (λ = 0,5);
"Критерій ризику Севідж.
Грунтуючись на отриманих оцінках вибрати оптимальну стратегію поведінки підприємства на ринку.
Таблиця № 1. Залежність прибутку підприємства від стану ринкової кон'юктури і обраної стратегії.
| Стратегії | Стан ринкової кон'юктури | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| S 1 = 986200,50 тис. Д.Є. | 5 931,03 | 29 724,10 | 29 724,10 | 29 724,10 |
| S 2 = 1488973 тис. Д.Є. | -7,00 | 24 889,30 | 39 779,60 | 39 779,60 |
| S 3 = 1967962,1 тис.д.е. | -214,00 | 10 839,11 | 29 679,21 | 49 359,42 |
Виберемо оптимальну стратегію виробництва. Для прийняття рішення в умовах невизначеності по черзі використовуємо:
1. критерій Лапласа;
2. Максиміна критерій Вальда;
3. максімаксній критерій ("рожевого оптимізму");
4. критерій оптимізму Гурвіца (λ = 0,5);
5. критерій ризику Севідж.
1. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи критерій Лапласа.
Критерій Лапласа визначається за формулою:
Найбільше значення критерію Лапласа отримуємо при стратегії S 3. Стратегія S 3-оптимальна.
2. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи Максиміна критерій Вальда.
Критерій Вальда визначається за формулою:
Максимальне значення критерію Вальда отримуємо при першій стратегії S 1. Стратегія S 1-оптимальна.
3. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи максімаксній критерій ("рожевого оптимізму").
Максімаксній критерій визначається за формулою:
Максимальне значення максімаксного критерію отримуємо при третій стратегії S 3. Стратегія S 3-оптимальна.
4. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи критерій оптимізму Гурвіца.
Критерій Гурвіца визначається за формулою:
У нашому прикладі λ = 0,5 і Формула для визначення критерію Гурвіца зводиться до формули
Максимальне значення критерію Гурвіца отримуємо при третій стратегії S 3. Стратегія S 3-оптимальна.
5. Розрахуємо оптимальну стратегію, використовуючи критерій ризику Севідж.
Для визначення критерію СЕВІДЖ складемо матрицю ризиків на основі платіжної матриці. Для визначення значень матриці ризиків використовуємо таку формулу:
Значення критерію СЕВІДЖ визначимо за формулою:
Мінімальне значення критерію СЕВІДЖ отримуємо при другій стратегії S 2. Стратегія S 2-оптимальна.
Отже, підіб'ємо підсумки:
1. критерій Лапласа - оптимальна стратегія S 3;
2. Максиміна критерій Вальда - оптимальна стратегія S 1;
3. максімаксній критерій ("рожевого оптимізму") - оптимальна стратегія S 3;
4. критерій оптимізму Гурвіца - оптимальна стратегія S 3;
5. критерій ризику СЕВІДЖ - оптимальна стратегія S 2.
Найбільш часто умова оптимальності виконується при третій стратегії S 3. Отже, вибираємо третю стратегію, відповідно до якої виробляється продукції на 1967962,1 тис.д.е.
Література
1. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. - К.: "Центр навчальної літератури", 2004. - 304 с.
2. Балабанов І.Т. Ризик-менеджмент. - Г.: Фінанси і статистика, 1998.
3. Лапуста М.Г. Ризики у підприємницькій діяльності. -Г.: 1997.
4. Чернов В.А. Аналіз комерційного риска. Г. - 1998.
5. Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р.М. Качалов. Підприємство в нестабільному економічному середовищі: ризики, стратегії, безпека .- Г.: 1995.
6. Оцінка інноваційного ризику http://www.risk-manage.ru/research/