ЗМІСТ
Введення
1.Тіпологія видів економічного аналізу
2.Фінансово аналіз
3.Управленческій аналіз
4.Комплексний економічний аналіз
Висновок
ВСТУП
Вивчення явищ природи неможливо без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "analizis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування явища або предмета на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути усередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі.
Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.
Зі збільшенням чисельності населення, вдосконаленням засобів виробництва, зростанням матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово став найпершим життєвою необхідністю цивілізованого суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможлива свідома діяльність людей.
Становлення економічного аналізу зумовлено загальними об'єктивними вимогами і умовами, які властиві виникненню будь-якої нової галузі знань.
Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як грунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковими працівниками, використовуються в управлінні виробництвом на різних рівнях. Разом з тим наука перебуває в стані розвитку. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення. Йде процес впровадження теоретичних досягнень вітчизняної та зарубіжної науки в практику.
1. ТИПОЛОГІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Економічний аналіз як метод обгрунтування управлінських рішень, встановлення взаємозв'язку подій, процесів та їх результатів, формування програмно-орієнтованих масивів інформації охоплює всі стадії процесу відтворення, всі рівні господарських суб'єктів і напрями їх діяльності. Для упорядкування основних методів і методик економічного аналізу необхідна його науково обгрунтована класифікація, що дозволяє виявити взаємозв'язок, наступність і відособленість різних видів аналізу, тобто його типологія.
В основі типології аналізу передусім лежать його цілі, які визначаються рівнем аналізованих об'єктів, особливістю досліджуваних явищ і процесів, спрямованістю аналізу.
В основі класифікації економічного аналізу лежать дві ознаки: мета і рівень. Залежно від мети пропонується виділяти теоретичний (політекономічний) аналіз, завданням якого є розкриття сутності досліджуваного явища або процесу і причинно-наслідкових зв'язків його зміни. При цьому досліджуваний об'єкт може вивчатися як результат або як фактор, що впливає на зміни інших явищ. Наприклад, можна вивчати ефективність відтворювального процесу, орієнтуючись на побудову його моделей, визначення чинників його зміни і умов успішного розвитку. А можна вивчати ефективність відтворювального процесу як фактор підвищення рівня життя, науково-технічного прогресу. Оскільки будь-яке економічне дослідження може розглядатися як результат і фактор, важливо визначити їх діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність. Теоретичний аналіз, як правило, завершується встановленням логічних моделей.
Таблиця 1
Схема економічного аналізу діяльності підприємств
Економічний аналіз
Конкретно-економічний аналіз, по-перше, прив'язаний до конкретних суб'єктів господарювання - галузям, регіонам, організаціям і, по-друге, передбачає кількісну оцінку виявлених взаємозв'язків, конкретні висновки стосовно сформованим умовам і можливостям розвитку аналізованого об'єкта. Конкретно-економічний аналіз, як правило, кілька різний в залежності від організаційно-правової форми та спеціалізації суб'єктів господарювання.
Залежно від рівня аналізованого об'єкта виділяють макроекономічний аналіз, який охоплює народне господарство або носить міжкраїнну характер, і мікроекономічний аналіз діяльності конкретного суб'єкта господарювання-підприємства або об'єднання підприємств (холдингу, фінансово-промислової групи тощо).
Особливе місце займає аналіз окремих галузей народного господарства або їх блоків, спрямованих на виробництво взаємозамінних продуктів (наприклад, галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі харчової промисловості.
Самостійне значення для ряду економічних явищ і процесів має регіональний аналіз. Наприклад, якщо необхідно проаналізувати використання трудових ресурсів або забезпеченість трудовими ресурсами створеного або розвивається комплексу виробництва, то аналіз доцільно вести в прив'язці до конкретної території. Та ж ситуація виникає, якщо мова йде про аналіз водних ресурсів, земельних угідь і т.п.
При проведенні програмно-цільового аналізу часто необхідно використовувати різні матеріали по групі галузей і регіонів. Так, якщо аналізується рівень життя, оцінюється соціальна забезпеченість населення, доводиться інтегрувати дані про розвиток реальних галузей (охорона здоров'я, освіта, культура тощо), дані про різні доходи населення, оцінці споживчого кошика, соціальні пільги та т.п. Слід зазначити, що для кожного напрямку аналізу необхідно формування спеціальної інформації. У тому випадку, коли мова йде про макроекономічному аналізі, найбільш часто використовується статистична інформація; при галузевому та регіональному аналізі також переважає статистична інформація; при проведенні конкретно-економічного аналізу окремих суб'єктів господарювання джерелом інформації перш за все є дані бухгалтерського (фінансового та виробничого) обліку на конкретний період і в динаміці.
Економічний аналіз діяльності конкретних суб'єктів господарювання отримав назву аналізу господарської діяльності, а в умовах ринкової економіки та розширення їх господарської самостійності - аналіз фінансово-господарської діяльності.
Найбільш повно всі сторони економічного аналізу охоплює комплексний аналіз, методика якого докладно представлена у самостійної чолі. Він спрямований на комплексну оцінку ефективності діяльності організації і виявлення тенденцій її розвитку.
Разом з тим все частіше для конкретних умов виділяються цільові напрямки аналізу, що особливо важливо для великих організацій, де доводиться обгрунтовувати складні і багатогранні управлінські рішення.
Розвиток ринкової економіки породжує потребу за аналогією з бухгалтерським обліком в диференціації аналізу на внутрішній управлінський і зовнішній фінансовий аналіз.
Внутрішній управлінський аналіз базується на даних управлінського обліку, тобто інформаційно-аналітичного забезпечення адміністрації, керівництва підприємства необхідною інформацією. Зовнішній фінансовий аналіз, що базується на даних бухгалтерської (фінансової) звітності та обліку, що обслуговує зовнішніх користувачів інформації про підприємство, проводиться самостійними суб'єктами економічного аналізу для підтвердження стійкості свого фінансового стану.
2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
Фінансовий аналіз стає об'єктом роботи аудиторів, які висловлюють свою думку незалежного експерта про достовірність звітності суб'єктів господарювання, відповідно ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам і фінансовий стан підприємства, тобто можливості реалізації безперервності діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами.
Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності проводять спеціалізовані інформаційно-аналітичні центри (кред-бюро), які беруть на себе задачу забезпечення зацікавлених суб'єктів господарювання даними про фінансовий стан організацій, вартості акцій акціонерних товариств, рейтингу підприємств і особливо фінансово-кредитних організацій і т.п . У зв'язку з цим з'являється самостійний напрям у підготовці фахівців бухгалтерсько-фінансового спрямування - фінансових аналітиків.
Разом з тим фахівці все частіше звертають увагу на те, що фінансовий аналіз необхідний не тільки зовнішнім користувачам, але в першу чергу менеджерам суб'єкта господарювання. Якщо зовнішній фінансовий аналіз базується на даних звітності і характеризує фінансовий стан підприємства в цілому, то фінансовий аналіз для внутрішніх потреб використовує більш широку інформацію, зокрема повинен розкрити фінансові результати окремих підрозділів, конкретних сегментів бізнесу організації. Він тісно переплітається з управлінським аналізом, входить в його систему.
Важливою рисою внутрішнього фінансового аналізу є його проведення у розрізі окремих бізнес-одиниць і підрозділів підприємства, в розрізі окремих ринків збуту продукції або груп клієнтів.
Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності починається з оцінки фінансового стану за даними бухгалтерського балансу (форма № 1).
Аналіз проводиться по балансу за допомогою одного з таких способів: аналіз безпосередньо за балансом без попереднього зміни складу балансових статей; будується ущільнений порівняльний аналітичний баланс шляхом агрегування деяких однорідних по складу балансових статей; проводиться додаткове очищення балансу з подальшим агрегуванням статей у необхідних аналітичних розрізах.
Аналіз безпосередньо за балансом - справа досить трудомістка й неефективне, тому що занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції у фінансовому стані організації.
Один з творців балансоведенія Н. А. Блату рекомендував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки.
3. УПРАВЛІНСЬКИЙ АНАЛІЗ
Особливо слід відзначити, що розширення пояснень і доповнень до бухгалтерської (фінансової) звітності передбачає також відображення деяких позицій управлінського аналізу, що забезпечує прозорість звітності.
На великих підприємствах особливу увагу при проведенні фінансового аналізу приділяється аналізу таких комплексних витрат, як управлінські, комерційні, у тому числі рекламні, тобто окремо дається оцінка доцільності і ефективності такого виду витрат.
Управлінський аналіз є ще більш розгорнутим. В даний час ведеться активна дискусія про поняття управлінського аналізу. Існують широкі трактування управлінського обліку та аналізу як всієї системи даних, необхідних для управління. У цьому випадку поняття управлінського обліку практично ототожнюється з інформаційною системою забезпечення управління суб'єкта господарювання. Причому управлінський облік не обмежується тільки внутрішньогосподарської системою інформації, а включає й зовнішні джерела інформації, тобто всю інформацію, корисну для прийняття рішення.
За вузької трактуванні управлінського обліку та аналізу їх область часто обмежується обліком і аналізом витрат, в першу чергу собівартості продукції.
Враховуючи, що для точного обліку і аналізу витрат необхідно використовувати дані про випуск продукції, реальному використанні ресурсів та можливості їх більш повного завантаження, то управлінський облік повинен бути тісно пов'язаний з виробничим і базуватися на його даних.
Розглядаючи економічний аналіз як основний метод обгрунтування управлінських рішень, його типологію раціонально будувати, орієнтуючись на функції управління. Причому загальні функції управління (цілепокладання, програмування, координація, регулювання, оцінка та стимулювання) визначають основні методики аналізу, а спеціальні функції управління (технічна, економічна, виробнича) напрями аналізу.
У залежності від масштабів і складності виробництва в суб'єктах господарювання функції управління можуть деталізуватися, а разом з цим процесом з'являється необхідність відповідної деталізації видів аналізу.
У зв'язку з цим слід зазначити, що в будь-якої функції управління облік, контроль і аналіз є основною формою зворотного зв'язку, що дає можливість оцінити реальну ефективність управляючого впливу.
Стосовно до загальних функцій управління доцільно виділяти наступні види економічного аналізу:
діагностичний, що дозволяє обгрунтувати бажані варіанти розвитку;
програмний аналіз - обгрунтування варіантів розвитку суб'єкта господарювання, який по суті техніко-економічне обгрунтування розвитку організації;
оцінний аналіз, метою якого є оцінка використання ресурсів виробництва та внеску окремих учасників (підрозділів і працівників) у загальні результати діяльності організації;
мотиваційний аналіз, тобто оцінка дієвості окремих механізмів управління підприємством (правильність облікової політики, ціноутворення, систем стимулювання і т.п.).
Стосовно до спеціальних функцій управління, як пра-вила, виділяють:
техніко-економічний аналіз, який націлений на економічну оцінку технічних рішень;
аналіз основних ресурсів і умов їх використання;
аналіз збуту та матеріально-технічного постачання;
інвестиційний аналіз;
аналіз соціальних умов і поведінки працівників;
аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, включаючи характеристики загальної та приватної ефективності;
економіко-екологічний аналіз, пов'язаний з охороною навколишнього середовища;
економіко-правовий аналіз.
Звичайно, перелічені напрямки аналізу переплітаються, в ряді випадків перекривають один одного. Необхідно підкреслити, що вони взаимообогащают один одного, але одночасно мають різні пріоритети в аналізі в залежності від їх цільової спрямованості.
Разом з тим така деталізація видів аналізу дозволяє зробити важливий висновок: економічний аналіз та пов'язані з ним види управлінської діяльності - бухгалтерський облік, контроль, статистика - є такими підфункції управління, які іманентно притаманні всім іншим загальним і специфічним функціям управління.
Найбільш принциповим є поділ видів аналізу залежно від їх ролі в процесі управління на перспективний (прогнозний, попередній), оперативний і поточний, і оцінний (ретроспективний) за підсумками діяльності за той чи інший період. Така класифікація економічного аналізу відповідає змісту основних функцій, що відбивають тимчасові етапи керування:
1) етап цілепокладання (попереднього управління - функція планування);
2) етап оперативного керування (функція організації, координації та регулювання);
3) заключний етап керування (функція контролю) Усі ці три види аналізу присутні в процесах керування господарськими об'єктами. В даний час найбільший розвиток отримав ретроспективний аналіз, особливо в первинних госпрозрахункових ланках народного господарства (підприємствах, об'єднаннях).
Певну специфіку має аналіз на різних стадіях відтворювального процесу - на стадії вибору та проектування (НДР і ДКР) майбутнього виробництва, при підготовці виробництва, власне при управлінні поточним виробництвом, на стадії обміну, розподілу і споживання продукції (послуг). Так, поглиблений аналіз на стадії обміну і розподілу дозволяє регулювати асортиментні програми, забезпечуючи своєчасну реалізацію продукції; аналіз на стадії споживання, тобто в процесі сервісу клієнта, дозволяє обгрунтувати необхідність модернізації або оновлення асортименту виробленої продукції (робіт, послуг). Найбільш специфічними є методики аналізу на стадії НДР і ДКР, коли необхідно найбільш повно зіставити можливі варіанти рішень і вибрати найкращі з них. Особливо слід підкреслити, що рішення, прийняті на стадії НДР і ДКР, в подальшому є поставлений витратами, зміна яких пов'язане з істотною перебудовою виробництва.
Введення
1.Тіпологія видів економічного аналізу
2.Фінансово аналіз
3.Управленческій аналіз
4.Комплексний економічний аналіз
Висновок
ВСТУП
Вивчення явищ природи неможливо без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "analizis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування явища або предмета на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути усередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі.
Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.
Зі збільшенням чисельності населення, вдосконаленням засобів виробництва, зростанням матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово став найпершим життєвою необхідністю цивілізованого суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможлива свідома діяльність людей.
Становлення економічного аналізу зумовлено загальними об'єктивними вимогами і умовами, які властиві виникненню будь-якої нової галузі знань.
Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як грунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковими працівниками, використовуються в управлінні виробництвом на різних рівнях. Разом з тим наука перебуває в стані розвитку. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення. Йде процес впровадження теоретичних досягнень вітчизняної та зарубіжної науки в практику.
1. ТИПОЛОГІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Економічний аналіз як метод обгрунтування управлінських рішень, встановлення взаємозв'язку подій, процесів та їх результатів, формування програмно-орієнтованих масивів інформації охоплює всі стадії процесу відтворення, всі рівні господарських суб'єктів і напрями їх діяльності. Для упорядкування основних методів і методик економічного аналізу необхідна його науково обгрунтована класифікація, що дозволяє виявити взаємозв'язок, наступність і відособленість різних видів аналізу, тобто його типологія.
В основі типології аналізу передусім лежать його цілі, які визначаються рівнем аналізованих об'єктів, особливістю досліджуваних явищ і процесів, спрямованістю аналізу.
В основі класифікації економічного аналізу лежать дві ознаки: мета і рівень. Залежно від мети пропонується виділяти теоретичний (політекономічний) аналіз, завданням якого є розкриття сутності досліджуваного явища або процесу і причинно-наслідкових зв'язків його зміни. При цьому досліджуваний об'єкт може вивчатися як результат або як фактор, що впливає на зміни інших явищ. Наприклад, можна вивчати ефективність відтворювального процесу, орієнтуючись на побудову його моделей, визначення чинників його зміни і умов успішного розвитку. А можна вивчати ефективність відтворювального процесу як фактор підвищення рівня життя, науково-технічного прогресу. Оскільки будь-яке економічне дослідження може розглядатися як результат і фактор, важливо визначити їх діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність. Теоретичний аналіз, як правило, завершується встановленням логічних моделей.
Таблиця 1
Схема економічного аналізу діяльності підприємств
Економічний аналіз
| Теоретичний, політекономічний аналіз | Конкретно-економічний аналіз | ||||||||
| Макроекономічний аналіз | Мікроекономічний аналіз | ||||||||
| Галузевий економічний аналіз | |||||||||
| Аналіз господарської діяльності основних ланок народного господарства | |||||||||
| Народно- | Територіальний економічний аналіз | ||||||||
| господарський аналіз | |||||||||
| Програмно-орієнтований аналіз | |||||||||
Конкретно-економічний аналіз, по-перше, прив'язаний до конкретних суб'єктів господарювання - галузям, регіонам, організаціям і, по-друге, передбачає кількісну оцінку виявлених взаємозв'язків, конкретні висновки стосовно сформованим умовам і можливостям розвитку аналізованого об'єкта. Конкретно-економічний аналіз, як правило, кілька різний в залежності від організаційно-правової форми та спеціалізації суб'єктів господарювання.
Залежно від рівня аналізованого об'єкта виділяють макроекономічний аналіз, який охоплює народне господарство або носить міжкраїнну характер, і мікроекономічний аналіз діяльності конкретного суб'єкта господарювання-підприємства або об'єднання підприємств (холдингу, фінансово-промислової групи тощо).
Особливе місце займає аналіз окремих галузей народного господарства або їх блоків, спрямованих на виробництво взаємозамінних продуктів (наприклад, галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі харчової промисловості.
Самостійне значення для ряду економічних явищ і процесів має регіональний аналіз. Наприклад, якщо необхідно проаналізувати використання трудових ресурсів або забезпеченість трудовими ресурсами створеного або розвивається комплексу виробництва, то аналіз доцільно вести в прив'язці до конкретної території. Та ж ситуація виникає, якщо мова йде про аналіз водних ресурсів, земельних угідь і т.п.
При проведенні програмно-цільового аналізу часто необхідно використовувати різні матеріали по групі галузей і регіонів. Так, якщо аналізується рівень життя, оцінюється соціальна забезпеченість населення, доводиться інтегрувати дані про розвиток реальних галузей (охорона здоров'я, освіта, культура тощо), дані про різні доходи населення, оцінці споживчого кошика, соціальні пільги та т.п. Слід зазначити, що для кожного напрямку аналізу необхідно формування спеціальної інформації. У тому випадку, коли мова йде про макроекономічному аналізі, найбільш часто використовується статистична інформація; при галузевому та регіональному аналізі також переважає статистична інформація; при проведенні конкретно-економічного аналізу окремих суб'єктів господарювання джерелом інформації перш за все є дані бухгалтерського (фінансового та виробничого) обліку на конкретний період і в динаміці.
Економічний аналіз діяльності конкретних суб'єктів господарювання отримав назву аналізу господарської діяльності, а в умовах ринкової економіки та розширення їх господарської самостійності - аналіз фінансово-господарської діяльності.
Найбільш повно всі сторони економічного аналізу охоплює комплексний аналіз, методика якого докладно представлена у самостійної чолі. Він спрямований на комплексну оцінку ефективності діяльності організації і виявлення тенденцій її розвитку.
Разом з тим все частіше для конкретних умов виділяються цільові напрямки аналізу, що особливо важливо для великих організацій, де доводиться обгрунтовувати складні і багатогранні управлінські рішення.
Розвиток ринкової економіки породжує потребу за аналогією з бухгалтерським обліком в диференціації аналізу на внутрішній управлінський і зовнішній фінансовий аналіз.
Внутрішній управлінський аналіз базується на даних управлінського обліку, тобто інформаційно-аналітичного забезпечення адміністрації, керівництва підприємства необхідною інформацією. Зовнішній фінансовий аналіз, що базується на даних бухгалтерської (фінансової) звітності та обліку, що обслуговує зовнішніх користувачів інформації про підприємство, проводиться самостійними суб'єктами економічного аналізу для підтвердження стійкості свого фінансового стану.
2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
Фінансовий аналіз стає об'єктом роботи аудиторів, які висловлюють свою думку незалежного експерта про достовірність звітності суб'єктів господарювання, відповідно ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам і фінансовий стан підприємства, тобто можливості реалізації безперервності діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами.
Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності проводять спеціалізовані інформаційно-аналітичні центри (кред-бюро), які беруть на себе задачу забезпечення зацікавлених суб'єктів господарювання даними про фінансовий стан організацій, вартості акцій акціонерних товариств, рейтингу підприємств і особливо фінансово-кредитних організацій і т.п . У зв'язку з цим з'являється самостійний напрям у підготовці фахівців бухгалтерсько-фінансового спрямування - фінансових аналітиків.
Разом з тим фахівці все частіше звертають увагу на те, що фінансовий аналіз необхідний не тільки зовнішнім користувачам, але в першу чергу менеджерам суб'єкта господарювання. Якщо зовнішній фінансовий аналіз базується на даних звітності і характеризує фінансовий стан підприємства в цілому, то фінансовий аналіз для внутрішніх потреб використовує більш широку інформацію, зокрема повинен розкрити фінансові результати окремих підрозділів, конкретних сегментів бізнесу організації. Він тісно переплітається з управлінським аналізом, входить в його систему.
Важливою рисою внутрішнього фінансового аналізу є його проведення у розрізі окремих бізнес-одиниць і підрозділів підприємства, в розрізі окремих ринків збуту продукції або груп клієнтів.
Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності починається з оцінки фінансового стану за даними бухгалтерського балансу (форма № 1).
Аналіз проводиться по балансу за допомогою одного з таких способів: аналіз безпосередньо за балансом без попереднього зміни складу балансових статей; будується ущільнений порівняльний аналітичний баланс шляхом агрегування деяких однорідних по складу балансових статей; проводиться додаткове очищення балансу з подальшим агрегуванням статей у необхідних аналітичних розрізах.
Аналіз безпосередньо за балансом - справа досить трудомістка й неефективне, тому що занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції у фінансовому стані організації.
Один з творців балансоведенія Н. А. Блату рекомендував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки.
3. УПРАВЛІНСЬКИЙ АНАЛІЗ
Особливо слід відзначити, що розширення пояснень і доповнень до бухгалтерської (фінансової) звітності передбачає також відображення деяких позицій управлінського аналізу, що забезпечує прозорість звітності.
На великих підприємствах особливу увагу при проведенні фінансового аналізу приділяється аналізу таких комплексних витрат, як управлінські, комерційні, у тому числі рекламні, тобто окремо дається оцінка доцільності і ефективності такого виду витрат.
Управлінський аналіз є ще більш розгорнутим. В даний час ведеться активна дискусія про поняття управлінського аналізу. Існують широкі трактування управлінського обліку та аналізу як всієї системи даних, необхідних для управління. У цьому випадку поняття управлінського обліку практично ототожнюється з інформаційною системою забезпечення управління суб'єкта господарювання. Причому управлінський облік не обмежується тільки внутрішньогосподарської системою інформації, а включає й зовнішні джерела інформації, тобто всю інформацію, корисну для прийняття рішення.
За вузької трактуванні управлінського обліку та аналізу їх область часто обмежується обліком і аналізом витрат, в першу чергу собівартості продукції.
Враховуючи, що для точного обліку і аналізу витрат необхідно використовувати дані про випуск продукції, реальному використанні ресурсів та можливості їх більш повного завантаження, то управлінський облік повинен бути тісно пов'язаний з виробничим і базуватися на його даних.
Розглядаючи економічний аналіз як основний метод обгрунтування управлінських рішень, його типологію раціонально будувати, орієнтуючись на функції управління. Причому загальні функції управління (цілепокладання, програмування, координація, регулювання, оцінка та стимулювання) визначають основні методики аналізу, а спеціальні функції управління (технічна, економічна, виробнича) напрями аналізу.
У залежності від масштабів і складності виробництва в суб'єктах господарювання функції управління можуть деталізуватися, а разом з цим процесом з'являється необхідність відповідної деталізації видів аналізу.
У зв'язку з цим слід зазначити, що в будь-якої функції управління облік, контроль і аналіз є основною формою зворотного зв'язку, що дає можливість оцінити реальну ефективність управляючого впливу.
Стосовно до загальних функцій управління доцільно виділяти наступні види економічного аналізу:
діагностичний, що дозволяє обгрунтувати бажані варіанти розвитку;
програмний аналіз - обгрунтування варіантів розвитку суб'єкта господарювання, який по суті техніко-економічне обгрунтування розвитку організації;
оцінний аналіз, метою якого є оцінка використання ресурсів виробництва та внеску окремих учасників (підрозділів і працівників) у загальні результати діяльності організації;
мотиваційний аналіз, тобто оцінка дієвості окремих механізмів управління підприємством (правильність облікової політики, ціноутворення, систем стимулювання і т.п.).
Стосовно до спеціальних функцій управління, як пра-вила, виділяють:
техніко-економічний аналіз, який націлений на економічну оцінку технічних рішень;
аналіз основних ресурсів і умов їх використання;
аналіз збуту та матеріально-технічного постачання;
інвестиційний аналіз;
аналіз соціальних умов і поведінки працівників;
аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, включаючи характеристики загальної та приватної ефективності;
економіко-екологічний аналіз, пов'язаний з охороною навколишнього середовища;
економіко-правовий аналіз.
Звичайно, перелічені напрямки аналізу переплітаються, в ряді випадків перекривають один одного. Необхідно підкреслити, що вони взаимообогащают один одного, але одночасно мають різні пріоритети в аналізі в залежності від їх цільової спрямованості.
Разом з тим така деталізація видів аналізу дозволяє зробити важливий висновок: економічний аналіз та пов'язані з ним види управлінської діяльності - бухгалтерський облік, контроль, статистика - є такими підфункції управління, які іманентно притаманні всім іншим загальним і специфічним функціям управління.
Найбільш принциповим є поділ видів аналізу залежно від їх ролі в процесі управління на перспективний (прогнозний, попередній), оперативний і поточний, і оцінний (ретроспективний) за підсумками діяльності за той чи інший період. Така класифікація економічного аналізу відповідає змісту основних функцій, що відбивають тимчасові етапи керування:
1) етап цілепокладання (попереднього управління - функція планування);
2) етап оперативного керування (функція організації, координації та регулювання);
3) заключний етап керування (функція контролю) Усі ці три види аналізу присутні в процесах керування господарськими об'єктами. В даний час найбільший розвиток отримав ретроспективний аналіз, особливо в первинних госпрозрахункових ланках народного господарства (підприємствах, об'єднаннях).
Певну специфіку має аналіз на різних стадіях відтворювального процесу - на стадії вибору та проектування (НДР і ДКР) майбутнього виробництва, при підготовці виробництва, власне при управлінні поточним виробництвом, на стадії обміну, розподілу і споживання продукції (послуг). Так, поглиблений аналіз на стадії обміну і розподілу дозволяє регулювати асортиментні програми, забезпечуючи своєчасну реалізацію продукції; аналіз на стадії споживання, тобто в процесі сервісу клієнта, дозволяє обгрунтувати необхідність модернізації або оновлення асортименту виробленої продукції (робіт, послуг). Найбільш специфічними є методики аналізу на стадії НДР і ДКР, коли необхідно найбільш повно зіставити можливі варіанти рішень і вибрати найкращі з них. Особливо слід підкреслити, що рішення, прийняті на стадії НДР і ДКР, в подальшому є поставлений витратами, зміна яких пов'язане з істотною перебудовою виробництва.
У спеціальній літературі класифікація видів економічного аналізу не обмежується двома головними ознаками по змісту процесу й об'єктам керування.
Види економічного аналізу класифікують, крім того, по:
суб'єктам, тобто хто проводить аналіз (керівництво й економічні служби, власники й органи господарського управління, постачальники, покупці, аудиторські фірми, кредитні, фінансові органи);
періодичності (річний, квартальний, місячний, декадний, щоденний, змінний аналіз і разовий, неперіодичний аналіз);
змісту і повноті досліджуваних питань (повний аналіз усієї господарської діяльності, локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, тематичний аналіз окремих питань економіки);
методам вивчення об'єкта (комплексний, системний аналіз, функціонально-вартісної, порівняльний, суцільний і вибірковий, кореляційний аналіз і т. д.);
ступеня механізації й автоматизації обчислювальних робіт (аналіз в умовах електронної обробки даних із застосуванням різної обчислювальної техніки).
Важливе значення має принцип класифікації по суб'єктах керування, тобто по суб'єктах керуючої системи. Господарська діяльність, або керована система, включає як окремі підсистеми, крім безпосередньо економіки, так і техніку, технологію, організацію виробництва, організацію праці, соціальні умови роботи трудового колективу і природоохоронну діяльність. Комплексний економічний аналіз передбачає вивчення не тільки економічної сторони виробництва, але і технічної його боку, а також соціальних і природних умов і їх взаємозв'язків з виробництвом. У залежності від інтересів керуючого органу аспект аналізу може бути зміщений у бік будь-яких підсистем господарської діяльності.
На практиці окремі види економічного аналізу в чистому вигляді зустрічаються рідко, але знання найважливіших принципів їх організації та методів необхідно. На кожному рівні управління щодня приймається безліч рішень, для обгрунтування яких використовуються різні види економічного аналізу. Основою прийняття рішень щодо регулювання виробництва є оперативний аналіз, для якого характерним є «програвання» (експериментування) господарських ситуацій, застосування стандартних рішень. Оперативний аналіз використовується на всіх рівнях управління, але його питома вага в загальному обсязі управлінських рішень підвищується в міру наближення безпосередньо до виробництва, асоціаціям, підприємствам та їх підрозділам.
4. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ
Для більш високих рівнів управлінської ієрархії більш характерно стратегічне управління, пов'язане з плануванням і прогнозуванням. Для вирішення завдань стратегічного управління, як правило, застосовується підсумковий комплексний економічний аналіз окремих об'єднань і підприємств, всебічний аналіз економічної перспективи їх розвитку
У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік усе більш поділяється на дві галузі: фінансовий облік і управлінський облік.
Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою та іншими зовнішніми користувачами інформації про його діяльність. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів (кореспондентів) інформації.
Управлінський облік складається з систематичного традиційного обліку і проблемного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства. Управлінський облік не регламентується державою, його організація і методи визначаються керівником підприємства, у ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко- економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, розвитого математичного апарата і сучасної обчислювальної техніки. При такому розумінні управлінського бухгалтерського обліку власне бухгалтерський облік, планування, статистика й аналіз господарської діяльності розглядаються як єдине ціле. Управлінський бухгалтерський облік організує внутрішньогосподарські зв'язки на підприємстві, тобто зв'язку між особами, які працюють на самому підприємстві (агентами), тому управлінський облік називають внутрішнім на відміну від фінансового - зовнішнього.
У зміст як зовнішнього фінансового, так і внутрішнього управлінського обліку входить аналіз господарської діяльності, але його організація, об'єкти і методи в рішенні задач фінансового й управлінського обліку мають свою специфіку.
Зміст аналізу господарської діяльності:
Аналіз господарської діяльності
Управлінський аналіз
Фінансовий аналіз
Внутрішньогосподарський виробничий аналіз
Аналіз в обгрунтуванні та моніторингу бізнес-планів
Аналіз в системі маркетингу
Комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності
Аналіз техніко-організаційного рівня та інших умов виробництва
Аналіз використання виробничих ресурсів
Зовнішній фінансовий аналіз за даними публічної фінансової звітності
Аналіз абсолютних показників прибутку
Аналіз відносних показників рентабельності
Аналіз ринкової стійкості, ліквідності і платоспроможності
Аналіз використання власного капіталу
Аналіз обсягу продукції
Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу продажів продукції і прибутку
Аналіз використання позикових коштів
Аналіз ефективності авансування капіталу (інвестиційний аналіз)
Аналіз та рейтингова оцінка емітентів
Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники підприємства, позикодавці, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємства і адміністрація (керівництво). Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій виходячи зі своїх інтересів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз, використовуючи не тільки дані звітності, але і дані всієї системи господарського обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління. Друга група користувачів фінансової звітності - суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в результатах діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів інформації. Це перш за все аудиторські фірми, а також консультаційні фірми, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки та ін
Отже, суб'єктами внутрішнього управлінського аналізу є тільки керівництво і залучені ним аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса і т.д.
Палітра суб'єктів зовнішнього фінансового аналізу дуже різноманітна, але всі ці суб'єкти аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, в той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства.
Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий, але і фінансовий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. Причому можливості керівництва в питаннях фінансового аналізу знов-таки ширше, ніж у зовнішніх користувачів інформації. У техніко-економічних обгрунтуваннях будь-якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу. Такий аналіз можна називати комплексним управлінським аналізом.
Управлінський аналіз має на меті забезпечити аналітично ухвалені рішення в управлінні підприємством, тобто зводиться по суті до обгрунтування управлінських рішень. Найбільші корпорації світу і багато регіонів, зіткнувшись в умовах глобалізації з загостренням конкуренції, переходять на сучасні технології управлінського обліку та аналізу. Суть в тому, що фінансові і товарні потоки, майно і зобов'язання (борги) та інші показники господарської діяльності враховуються та аналізуються не порізно, а в комплексі і на автоматизованій основі. Сучасний бізнес потребує швидкого вирішення складних завдань. Комплексний управлінський аналіз не дозволяє допустити затоварювання, закупівлі за завищеними цінами, «зависання» грошей на рахунках і, нарешті, кардинально обмежує можливості розкрадань.
Поняття управлінського аналізу ширше поняття комплексного управлінського аналізу. Управлінський аналіз включає в себе як тематичний аналіз окремих показників і сторін господарської діяльності, так і комплексний аналіз з метою управління. Тематичний аналіз окремих показників або груп показників, окремих сторін господарської діяльності (постачання, виробництво, збут), окремих виробничих і фінансових відносин (інвестування , кредитування, оренда тощо) здійснюється насамперед з метою регулювання та оперативного управління господарською діяльності як однієї з головних функцій управління. Тематичний аналіз може бути і прогнозним, перспективним, а також ретроспективним поточним аналізом. Найбільший ефект від тематичного аналізу отримують, коли він проводиться як складова частина комплексного аналізу з урахуванням його цілей і у взаємному зв'язку з іншими темами аналізу
Поняття комплексного управлінського аналізу може відноситися до різних об'єктів управління - окремі підрозділи підприємства, окремі сторони і сегменти діяльності, окремі центри витрат, інші центри відповідальності і т.д.
Нo основний об'єкт для комплексного аналізу - організація в цілому.
Комплексний аналіз повинен стати тим інструментом, за допомогою якого аналіз господарської діяльності повинен виконувати свою функцію багатоцільову в сучасному управлінні виробництвом. Комплексний економічний аналіз виступає як засіб отримання цілісного знання про господарську діяльність, знання бізнесу, розуміння діяльності економічного суб'єкта.
Методологічну основу комплексного аналізу становлять принципи матеріалістичної діалектики і сучасного системного аналізу, який в останні роки отримав широке розповсюдження і в економічному аналізі.
Комплексний аналіз являє собою сукупність певних принципів, методів і прийомів всебічного вивчення господарської діяльності підприємства. Головна відмінність комплексного аналізу полягає в особливості підходу до вивчення господарської діяльності.
До основних понять комплексного аналізу відносяться:
повнота, або всебічність, системність, наявність єдиної мети, узгодженість і одночасність аналізу. Комплексний аналіз передбачає вивчення всіх сторін господарської діяльності підприємства (постачання, виробництво, продаж товарів та їх споживання), всіх видів аналізу діяльності підприємства (виробничий і фінансовий, суцільний і вибірковий, перспективний, ретроспективний, поточний періодичний і оперативний аналіз, аналіз організації в цілому і внутрішньогосподарський і міжгосподарський порівняльний, зовнішньоекономічних зв'язків, соціально-економічний аналіз, факторний і балансовий, горизонтальний, вертикальний, трендовий і коефіцієнтний аналіз, детермінований і стохастичний, функціонально-вартісної, техніко-економічний та інші види аналізу). Але для характеристики економічного аналізу як комплексного аналізу недостатньо визначити його як повний аналіз, тобто аналіз всіх сторін господарської діяльності із застосуванням всіх видів аналізу. Комплексний аналіз не є проста сума аналізів окремих сторін виробництва та окремих узагальнюючих показників.
Повний і всебічний аналіз - тільки одна з умов досягнення його комплексності. Іншою необхідною умовою комплексності аналізу є використання в аналізі єдиної мети, що дозволяє об'єднати окремі напрями аналізу, показники та фактори виробництва в єдину систему. Єдина мета виступає організуючим початком погодження та результатів економічного аналізу підприємства в цілому з результатами, аналізу окремих його частин або сторін.
Цілісність аналізу і його цілеспрямованість характеризують комплексний аналіз як системний. Системність комплексного аналізу виявляється також у певній, логічно обгрунтованої послідовності розгляду показників господарської діяльності. Причинно-наслідкові зв'язки, що формують кінцеві результати виробничо-господарської діяльності підприємства і його економічні показники, є основою для побудови впорядкованої послідовності комплексного аналізу.
Найважливішим елементом методики комплексного аналізу є використання програмно-цільового методу розв'язання складних проблем. Це означає, що в комплексному економічному аналізі послідовно здійснюються такі стандартні процедури: визначення цілей та завдань аналізу; побудова факторних моделей аналізованих показників; визначення джерел інформації; розподіл обов'язків між виконавцями; оцінка та використання результатів аналізу.
Розробка та впровадження методики комплексного аналізу господарської діяльності повинні сприяти повсюдному переходу до комплексного виявлення й оцінки резервів підприємств, відмови від обчислення чисто умоглядних «рахункових» резервів, одержуваних у результаті локального, ізольованого аналізу окремих показників діяльності.
Комплексний управлінський аналіз комерційної організації, що має на меті отримання прибутку, враховує всі фактори отримання прибутку і підвищення рівня рентабельності, зміцнення фінансової стійкості, тобто всі блоки основних груп показників, зазначених у схемі формування економічних показників підприємств на рис. 9.2. Він особливо необхідний при формуванні комплексного бізнес-плану створення нової фірми або річного та довгострокового плану діючої фірми, при підведенні підсумків виконання бізнес-планів, комплексної оцінки господарської діяльності.
ВИСНОВОК
Прийнявши до уваги виявлені в ході аналізу негативні явища, можна дати деякі рекомендації щодо покращення і оздоровлення підприємства.
При необхідності збільшувати частку власного оборотного капіталу в вартості майна і добиватися, щоб темпи росту власного оборотного капіталу було вище темпів росту позикового капіталу, вживати заходів щодо зниження кредиторської заборгованості; в першу чергу це стосується авансів, отриманих від покупців. За ним або повинна бути відвантажена продукція, або повернуті грошові кошти; - варто збільшувати обсяг інвестицій в основний капітал та його частку в спільному майні організації; необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства; особливо звернути увагу на прирощення найбільш ліквідних активів. Потрібно з'ясовувати, в чому причина накопичення надпланових запасів. Вони повинні бути негайно пущені у виробництво. Якщо ж є залежані, зіпсовані, неліквідні запаси, то їх треба реалізовувати за будь-якої вартості або списувати, вживати заходів для збільшенню власних джерел коштів і скорочення позикових пасивів для відновлення фінансової самостійності організації; звертати увагу на організацію виробничого циклу, на рентабельність продукції, її конкурентоспроможність .
Економічний аналіз допомагає виявляти негативні явища і дає рекомендації щодо покращення і оздоровлення підприємства.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.М.І. Біканов. Теорія економічного аналізу. Підручник для вузів. М.: Фінанси і статистика, 2007.526с.
2. Єфімова О. В. Як аналізувати фінансове становище підприємства. - М.: Інтел-Синтез, 1994.
3. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку - К.: Видавництво "Бліц-Інформ", 1995 - 832 с.
4. Олійник О. І. Бухгалтерський облік на підприємствах. - Харків: Прапор, 1995 - 215 з
5. Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 1995
Види економічного аналізу класифікують, крім того, по:
суб'єктам, тобто хто проводить аналіз (керівництво й економічні служби, власники й органи господарського управління, постачальники, покупці, аудиторські фірми, кредитні, фінансові органи);
періодичності (річний, квартальний, місячний, декадний, щоденний, змінний аналіз і разовий, неперіодичний аналіз);
змісту і повноті досліджуваних питань (повний аналіз усієї господарської діяльності, локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, тематичний аналіз окремих питань економіки);
методам вивчення об'єкта (комплексний, системний аналіз, функціонально-вартісної, порівняльний, суцільний і вибірковий, кореляційний аналіз і т. д.);
ступеня механізації й автоматизації обчислювальних робіт (аналіз в умовах електронної обробки даних із застосуванням різної обчислювальної техніки).
Важливе значення має принцип класифікації по суб'єктах керування, тобто по суб'єктах керуючої системи. Господарська діяльність, або керована система, включає як окремі підсистеми, крім безпосередньо економіки, так і техніку, технологію, організацію виробництва, організацію праці, соціальні умови роботи трудового колективу і природоохоронну діяльність. Комплексний економічний аналіз передбачає вивчення не тільки економічної сторони виробництва, але і технічної його боку, а також соціальних і природних умов і їх взаємозв'язків з виробництвом. У залежності від інтересів керуючого органу аспект аналізу може бути зміщений у бік будь-яких підсистем господарської діяльності.
На практиці окремі види економічного аналізу в чистому вигляді зустрічаються рідко, але знання найважливіших принципів їх організації та методів необхідно. На кожному рівні управління щодня приймається безліч рішень, для обгрунтування яких використовуються різні види економічного аналізу. Основою прийняття рішень щодо регулювання виробництва є оперативний аналіз, для якого характерним є «програвання» (експериментування) господарських ситуацій, застосування стандартних рішень. Оперативний аналіз використовується на всіх рівнях управління, але його питома вага в загальному обсязі управлінських рішень підвищується в міру наближення безпосередньо до виробництва, асоціаціям, підприємствам та їх підрозділам.
4. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ
Для більш високих рівнів управлінської ієрархії більш характерно стратегічне управління, пов'язане з плануванням і прогнозуванням. Для вирішення завдань стратегічного управління, як правило, застосовується підсумковий комплексний економічний аналіз окремих об'єднань і підприємств, всебічний аналіз економічної перспективи їх розвитку
У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік усе більш поділяється на дві галузі: фінансовий облік і управлінський облік.
Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою та іншими зовнішніми користувачами інформації про його діяльність. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів (кореспондентів) інформації.
Управлінський облік складається з систематичного традиційного обліку і проблемного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства. Управлінський облік не регламентується державою, його організація і методи визначаються керівником підприємства, у ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко- економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, розвитого математичного апарата і сучасної обчислювальної техніки. При такому розумінні управлінського бухгалтерського обліку власне бухгалтерський облік, планування, статистика й аналіз господарської діяльності розглядаються як єдине ціле. Управлінський бухгалтерський облік організує внутрішньогосподарські зв'язки на підприємстві, тобто зв'язку між особами, які працюють на самому підприємстві (агентами), тому управлінський облік називають внутрішнім на відміну від фінансового - зовнішнього.
У зміст як зовнішнього фінансового, так і внутрішнього управлінського обліку входить аналіз господарської діяльності, але його організація, об'єкти і методи в рішенні задач фінансового й управлінського обліку мають свою специфіку.
Зміст аналізу господарської діяльності:
Аналіз господарської діяльності
Управлінський аналіз
Фінансовий аналіз
Внутрішньогосподарський виробничий аналіз
Аналіз в обгрунтуванні та моніторингу бізнес-планів
Аналіз в системі маркетингу
Комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності
Аналіз техніко-організаційного рівня та інших умов виробництва
Аналіз використання виробничих ресурсів
Зовнішній фінансовий аналіз за даними публічної фінансової звітності
Аналіз абсолютних показників прибутку
Аналіз відносних показників рентабельності
Аналіз ринкової стійкості, ліквідності і платоспроможності
Аналіз використання власного капіталу
Аналіз обсягу продукції
Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу продажів продукції і прибутку
Аналіз використання позикових коштів
Аналіз ефективності авансування капіталу (інвестиційний аналіз)
Аналіз та рейтингова оцінка емітентів
Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники підприємства, позикодавці, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємства і адміністрація (керівництво). Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій виходячи зі своїх інтересів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз, використовуючи не тільки дані звітності, але і дані всієї системи господарського обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління. Друга група користувачів фінансової звітності - суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в результатах діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів інформації. Це перш за все аудиторські фірми, а також консультаційні фірми, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки та ін
Отже, суб'єктами внутрішнього управлінського аналізу є тільки керівництво і залучені ним аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса і т.д.
Палітра суб'єктів зовнішнього фінансового аналізу дуже різноманітна, але всі ці суб'єкти аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, в той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства.
Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий, але і фінансовий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. Причому можливості керівництва в питаннях фінансового аналізу знов-таки ширше, ніж у зовнішніх користувачів інформації. У техніко-економічних обгрунтуваннях будь-якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу. Такий аналіз можна називати комплексним управлінським аналізом.
Управлінський аналіз має на меті забезпечити аналітично ухвалені рішення в управлінні підприємством, тобто зводиться по суті до обгрунтування управлінських рішень. Найбільші корпорації світу і багато регіонів, зіткнувшись в умовах глобалізації з загостренням конкуренції, переходять на сучасні технології управлінського обліку та аналізу. Суть в тому, що фінансові і товарні потоки, майно і зобов'язання (борги) та інші показники господарської діяльності враховуються та аналізуються не порізно, а в комплексі і на автоматизованій основі. Сучасний бізнес потребує швидкого вирішення складних завдань. Комплексний управлінський аналіз не дозволяє допустити затоварювання, закупівлі за завищеними цінами, «зависання» грошей на рахунках і, нарешті, кардинально обмежує можливості розкрадань.
Поняття управлінського аналізу ширше поняття комплексного управлінського аналізу. Управлінський аналіз включає в себе як тематичний аналіз окремих показників і сторін господарської діяльності, так і комплексний аналіз з метою управління. Тематичний аналіз окремих показників або груп показників, окремих сторін господарської діяльності (постачання, виробництво, збут), окремих виробничих і фінансових відносин (інвестування , кредитування, оренда тощо) здійснюється насамперед з метою регулювання та оперативного управління господарською діяльності як однієї з головних функцій управління. Тематичний аналіз може бути і прогнозним, перспективним, а також ретроспективним поточним аналізом. Найбільший ефект від тематичного аналізу отримують, коли він проводиться як складова частина комплексного аналізу з урахуванням його цілей і у взаємному зв'язку з іншими темами аналізу
Поняття комплексного управлінського аналізу може відноситися до різних об'єктів управління - окремі підрозділи підприємства, окремі сторони і сегменти діяльності, окремі центри витрат, інші центри відповідальності і т.д.
Нo основний об'єкт для комплексного аналізу - організація в цілому.
Комплексний аналіз повинен стати тим інструментом, за допомогою якого аналіз господарської діяльності повинен виконувати свою функцію багатоцільову в сучасному управлінні виробництвом. Комплексний економічний аналіз виступає як засіб отримання цілісного знання про господарську діяльність, знання бізнесу, розуміння діяльності економічного суб'єкта.
Методологічну основу комплексного аналізу становлять принципи матеріалістичної діалектики і сучасного системного аналізу, який в останні роки отримав широке розповсюдження і в економічному аналізі.
Комплексний аналіз являє собою сукупність певних принципів, методів і прийомів всебічного вивчення господарської діяльності підприємства. Головна відмінність комплексного аналізу полягає в особливості підходу до вивчення господарської діяльності.
До основних понять комплексного аналізу відносяться:
повнота, або всебічність, системність, наявність єдиної мети, узгодженість і одночасність аналізу. Комплексний аналіз передбачає вивчення всіх сторін господарської діяльності підприємства (постачання, виробництво, продаж товарів та їх споживання), всіх видів аналізу діяльності підприємства (виробничий і фінансовий, суцільний і вибірковий, перспективний, ретроспективний, поточний періодичний і оперативний аналіз, аналіз організації в цілому і внутрішньогосподарський і міжгосподарський порівняльний, зовнішньоекономічних зв'язків, соціально-економічний аналіз, факторний і балансовий, горизонтальний, вертикальний, трендовий і коефіцієнтний аналіз, детермінований і стохастичний, функціонально-вартісної, техніко-економічний та інші види аналізу). Але для характеристики економічного аналізу як комплексного аналізу недостатньо визначити його як повний аналіз, тобто аналіз всіх сторін господарської діяльності із застосуванням всіх видів аналізу. Комплексний аналіз не є проста сума аналізів окремих сторін виробництва та окремих узагальнюючих показників.
Повний і всебічний аналіз - тільки одна з умов досягнення його комплексності. Іншою необхідною умовою комплексності аналізу є використання в аналізі єдиної мети, що дозволяє об'єднати окремі напрями аналізу, показники та фактори виробництва в єдину систему. Єдина мета виступає організуючим початком погодження та результатів економічного аналізу підприємства в цілому з результатами, аналізу окремих його частин або сторін.
Цілісність аналізу і його цілеспрямованість характеризують комплексний аналіз як системний. Системність комплексного аналізу виявляється також у певній, логічно обгрунтованої послідовності розгляду показників господарської діяльності. Причинно-наслідкові зв'язки, що формують кінцеві результати виробничо-господарської діяльності підприємства і його економічні показники, є основою для побудови впорядкованої послідовності комплексного аналізу.
Найважливішим елементом методики комплексного аналізу є використання програмно-цільового методу розв'язання складних проблем. Це означає, що в комплексному економічному аналізі послідовно здійснюються такі стандартні процедури: визначення цілей та завдань аналізу; побудова факторних моделей аналізованих показників; визначення джерел інформації; розподіл обов'язків між виконавцями; оцінка та використання результатів аналізу.
Розробка та впровадження методики комплексного аналізу господарської діяльності повинні сприяти повсюдному переходу до комплексного виявлення й оцінки резервів підприємств, відмови від обчислення чисто умоглядних «рахункових» резервів, одержуваних у результаті локального, ізольованого аналізу окремих показників діяльності.
Комплексний управлінський аналіз комерційної організації, що має на меті отримання прибутку, враховує всі фактори отримання прибутку і підвищення рівня рентабельності, зміцнення фінансової стійкості, тобто всі блоки основних груп показників, зазначених у схемі формування економічних показників підприємств на рис. 9.2. Він особливо необхідний при формуванні комплексного бізнес-плану створення нової фірми або річного та довгострокового плану діючої фірми, при підведенні підсумків виконання бізнес-планів, комплексної оцінки господарської діяльності.
ВИСНОВОК
Прийнявши до уваги виявлені в ході аналізу негативні явища, можна дати деякі рекомендації щодо покращення і оздоровлення підприємства.
При необхідності збільшувати частку власного оборотного капіталу в вартості майна і добиватися, щоб темпи росту власного оборотного капіталу було вище темпів росту позикового капіталу, вживати заходів щодо зниження кредиторської заборгованості; в першу чергу це стосується авансів, отриманих від покупців. За ним або повинна бути відвантажена продукція, або повернуті грошові кошти; - варто збільшувати обсяг інвестицій в основний капітал та його частку в спільному майні організації; необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства; особливо звернути увагу на прирощення найбільш ліквідних активів. Потрібно з'ясовувати, в чому причина накопичення надпланових запасів. Вони повинні бути негайно пущені у виробництво. Якщо ж є залежані, зіпсовані, неліквідні запаси, то їх треба реалізовувати за будь-якої вартості або списувати, вживати заходів для збільшенню власних джерел коштів і скорочення позикових пасивів для відновлення фінансової самостійності організації; звертати увагу на організацію виробничого циклу, на рентабельність продукції, її конкурентоспроможність .
Економічний аналіз допомагає виявляти негативні явища і дає рекомендації щодо покращення і оздоровлення підприємства.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.М.І. Біканов. Теорія економічного аналізу. Підручник для вузів. М.: Фінанси і статистика, 2007.526с.
2. Єфімова О. В. Як аналізувати фінансове становище підприємства. - М.: Інтел-Синтез, 1994.
3. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку - К.: Видавництво "Бліц-Інформ", 1995 - 832 с.
4. Олійник О. І. Бухгалтерський облік на підприємствах. - Харків: Прапор, 1995 - 215 з
5. Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 1995