Незважаючи на значну кількість публікацій, що стосуються репресій військових кадрів у другій половині 30-х рр.., Тема ця продовжує залишатися актуальною, оскільки не знайшли однозначного пояснення ні причини репресій, ні їх наслідки. На останню обставину особливо звертає увагу М. І. Мельтюхов в історіографічному дослідженні, присвяченому даній темі 1. Основна причина полягає в тому, що автори обмежуються констатацією тяжкості наслідків без глибокого порівняльного аналізу наявних характеристик і даних, що не дозволяє зрозуміти дійсну ступінь впливу репресій на основні показники стану офіцерського корпусу РККА.
Оцінити вплив репресій на стан кадрів Червоної Армії можна, простеживши динаміку зміни основних параметрів, що відображають стан кадрів: насиченість ними армії, рівень укомплектованості і підготовки, досвід служби на займаній посаді. Часто причиною передвоєнного некомплекту начскладу 2 називають сталінські репресії. Чи так це?
Аналіз впливу репресій на основні показники стану командно-начальницького складу армії не дає підстави для такого твердження. У 1937 році було репресовано 3 11034 чол. або 8% облікової чисельності начальницького складу, в 1938 році - 4523 чол. або 2,5% 4. У цей же час некомплект начскладу в ці роки досягав 34 тис. і 39 тис. відповідно 5, тобто частка репресованих у некомплект начскладу становила 32% і 11%. У наступні роки некомплект виріс і склав у 1940 і 1941 рр.. - 60 і 66 тис., але ніяких репресій в ці роки, як відомо, не було, зате було розгортання армії, створення нових формувань, які вимагали все більше кадрів командирів і начальників.
Звичайно, репресії вдарили насамперед по верхівці армії, вибили вищий керівний склад, тільки відносно цієї категорії можна і потрібно говорити про вплив репресій на некомплект командно-начальницького складу, для решти категорій це вплив був незначним. Сама постановка питання про некомплект начальницького складу та його вплив на боєздатність армії виявляється зайвою при порівнянні насиченості начскладу РСЧА і європейських армій.
У порівнянні з іншими арміями, наша армія була найбільш насиченою начскладу. Наприклад, якщо в 1939 році на 1-го офіцера РСЧА припадало 6 рядових, то у вермахті - 29, в англійській армії -15, у французькій - 22, японської - 19 6. Почасти це пояснюється тим, що до складу начскладу входили такі категорії військовослужбовців, яких не було в інших арміях, наприклад, політпрацівники.
Проведений автором перерахунок кількості начальницького і командного складу РСЧА, виходячи з норм насиченості офіцерами європейських армій: німецької - 3,2% (найнижчий відсоток) та польської - 6,2% (найвищий), показує, що незважаючи на постійно зростаючий некомплект начскладу , його кількість була значно вище, ніж кількість офіцерів в армії Польщі. Наприклад, в 1924 році відношення облікової чисельності начскладу РСЧА до розрахункової чисельності за нормами німецької армії становила - 2,6, за нормами польської армії - 1,3, в 1936 році - 5,3 і 2,7 відповідно, в 1939 р. - 6,6 і 3,4, у 1941 році - 2,6 і 1,3. Іншими словами: якби частка начскладу в РСЧА була на рівні німецької армії, польської чи іншій європейській армії, то в ній, незважаючи на величезний некомплект за чинним штатам, існував би надлишок офіцерів. При порівнянні реальної чисельності начскладу РСЧА з розрахункової за нормами польської армії цей надлишок становив у 1924 році - 12 тис. осіб, у 1930 - 28 тис., в 1936 році - 124 тис., у 1939 році -253 тис. і в 1941 році - 113 тис.
У більшості армій юридичний, медичний, ветеринарний, адміністративний склад не займав офіцерських посад. Можливо, витоки надлишку полягають в тому, що до числа начальницького складу були включені нетипові для інших армій категорії військовослужбовців? Ні, навіть якщо порівняння робити лише за чисельністю командного складу, то і в цьому випадку некомплекту не було. Порівнюючи Облікова чисельність керівного складу РСЧА з розрахунковими значеннями за польським нормам, з'являється надлишок кадрів. У 1924 році він становив 5,5 тис. командирів, у 1930 -11 тис., у 1936 р. - 28 тис., у 1939 р. - 17 тис., і тільки в 1941 році з'являється некомплект у 80 тис. чол. за нормами польської армії мирного часу, що пов'язано з розгортанням армії військового часу. У світлі такої високої насиченості РСЧА начскладу є спірною і сама постановка проблеми його некомплекту.
Очевидно, що некомплект був багато в чому штучним, в його основі лежала не недолік офіцерських кадрів, а зайва кількість штатних посад. Однією з основних причин цього було те, що в РККА не було повноцінного унтер-офіцерського корпусу, зі створення якого планував розпочати будівництво нової армії перший голова РВСР Л. Д. Троцький. Функції унтер-офіцерів змушений був виконувати середній комсклад, звідси і його численність.
Інша причина великої насиченості армії начальницьким складом полягає в тому, що в 20-30-і рр.. більша частина армії будувалася за територіально-міліційних принципом, що дозволяло їй мати найбільший коефіцієнт розгортання, в порівнянні з європейськими країнами. А це, у свою чергу, передбачало наявність великої кількості командних кадрів уже в мирний час для розгортання армії. Як вважали автори аналітичної записки у 1933 році, насиченість комскладом розгорнутої Червоної Армії була приблизно дорівнює германської та царської армії військового часу. 8
Наслідком репресій, вкрай негативно вплинув на боєздатність Червоної Армії, часто оголошуються пов'язані з цим переміщення по службі. При цьому посилаються на опублікований звіт начальника Управління по начальницькому складу РСЧА НКО СРСР Б. А. Щаденко про роботу за 1939 рік. Дійсно, дані, наведені у звіті, дають сплеск переміщень в 1938 і 1939 роках. Якщо в 1937 році просування по службі отримало 23,8% начскладу, то в 1938 році вже 59,9%, а в 1939 - 55,4%. Це зростання зазвичай обгрунтовують необхідністю заміщення вакансій, що утворилися в результаті репресій. Чи так це насправді?
Як встановив автор, у звіті в число. Призначених з просуванням офіцерів включені і випускники академій, училищ та курсів, оскільки в цей час для покриття некомплекту кадрів було випущено у війська величезна кількість молодих офіцерів (їх кількість можна порівняти з усіма випусками вузів за всі попередні 30 -і рр..). Але якщо випускників вузів не враховувати, то виявляється, що переміщення в 1937 - 1938 рр.. знаходилися на досить низькому рівні - 32% і 44% відповідно і можна було порівняти з переміщеннями 1934 року - 31,6%, і навіть дещо поступалися попереднім 1935-1936 рр.. - 39% і 45%. 9 Отже, значного впливу репресій на переміщення начальницького складу по службі не проглядається.
Найважливішим показником підготовленості кадрів є рівень його освіти. Архівні дані свідчать про те, що у двадцяті роки йшов бурхливе зростання показників військової освіти комскладу. Він відбувався за рахунок звільнення тих, у кого не було військової освіти і доподготовки і перепідготовки залишився в кадрах начскладу, включаючи колишніх царських офіцерів. Досить високого рівня військової освіти начскладу досягає вже до 1929 року. У 30-і рр.. цей рівень поступово підвищується, але вже не так значно. У цей час простежується тенденція незначного підвищення середнього військової освіти, одержуваного в середній військовій школі та академіях, зниження частки начскладу, що має за плечима лише короткострокові курси. У передвоєнний період кількість осіб начскладу з прискореним військовою освітою знову зростає.
Репресії не наклали, та й не могли накласти через незначності їхніх масштабів у порівнянні із загальною масою офіцерського корпусу видимого відбитку на освітній рівень. Деяке падіння частки офіцерів, що мають середню військову освіту в 1938-1939 рр.. пояснюється не репресіями, а значним припливом в армію офіцерів із запасу, з надстроковиків, і, особливо, офіцерів, які закінчили курси молодших лейтенантів. У той же час в передвоєнні роки спостерігається стійка тенденція до збільшення відсотка офіцерів, що мають академічну освіту. У 1941 році цей відсоток був найвищим за весь міжвоєнний період і дорівнював 7,1%. До репресій, в 1936 році ця цифра становила 6,6. Проведені розрахунки показують, що в період репресій спостерігалося стійке зростання кількості начскладу має середню та вищу військову освіту. Так, академічна освіта в 1936 році мало 13 тис. осіб начскладу, в 1939 році - після фактичного закінчення репресій - 23 тис., у 1941 році - 28 тис. офіцерів. Військова освіта в обсязі військової школи мало відповідно - 125, 156 і 206 тис. військовослужбовців. 10
Більш важливим, є з'ясування впливу репресій на рівень підготовки комскладу. Аналіз рівня військової освіти комскладу показує приблизно ті ж тенденції, що ми спостерігали у начскладу в цілому. У 30-і рр.. 50-70% комскладу мало освіту в обсязі нормальної школи і 2-6% в обсязі академії. 11 Відсоток командирів, що закінчили нормальну військову школу досяг максимуму в 1936 році (72%), потім йде його різке зниження за рахунок припливу офіцерів з короткостроковою підготовкою в 1938-1939 рр.. і знову деяке збільшення - в 1941 році.
Коливання частки офіцерів командного складу, які мають академічну освіту, відбувалося в межах 2-3%. При цьому в 1936 році "академіків" було 2,8%, в 1939 - 3,3%, в 1941 році - 2,8%. Підрахунок абсолютних цифр показав деяке зниження освіти командного складу. Так, якщо в 1936 році командирів із середнім військовою освітою було - 71 тис., а з вищою - 2,7 тис., то в 1938 р. відповідно - 66 і 2,1 тис. чол., В 1939 р. - 58 і 4,0 і в 1941 році -127 і 6,5 тис. 12 Все це говорить про те, що репресії вдарили в основному за освітнім рівнем командного складу і менше - по інших категоріях офіцерів.
До 1941 року рівень військової освіти командного складу був в основному відновлений, а завдяки широкому розгортанню вузів кількість командирів, які мають вищу і середню освіту значно зросла, таким чином негативні наслідки репресій до початку війни були в основному нейтралізовані.
Більший вплив на рівень підготовленості комскладу зробило повінь його офіцерами з короткостроковою підготовкою. Через стрімке розгортання армії їх частка до 1941 року досягла 39%. На рівні взвод-батальйон ці люди визначали бойову підготовку, готували війська до війни. Саме їх діяльність, а не репресії, в значній мірі знизили рівень бойової підготовки у військах.
Найбільше від репресій постраждав радянський генералітет. Як відбилися репресії на освітньому рівні вищого командного складу? Як не парадоксально, але об'єктивно його рівень виріс. У першій половині 30-і рр.. частка осіб цієї категорії, які мають вищу військову освіту коливалася від 30 до 40%. Перед початком репресій 29% мало академічну освіту, в 1938 році їх було вже 38%, а в 1941 році - 52% воєначальників мало вищу військову освіту. 13
Може бути це випадковість чи фальсифікація? Ні. Знайомство автора з архівними документами, звітними даними кадрових органів по арештованих і призначеним замість них воєначальникам свідчить про зростання академічної освіти за всіма основними посадовою групам. Наприклад, в пік репресій, з 1 травня 1937 року по 15 квітня 1938, з 3-х заарештованих заступників Наркома оборони ні один не мав академічної освіти, 2 з призначених його мали. З командувачів військами округів арештовано 3 "академіка", призначено - 8; заступники командувачів округами: відповідно заарештовано 4 з вищою військовою освітою, призначено - 6; начальники штабів округів - заарештовані не мали академічної освіти, 4 з 10 призначених його мали; командири корпусів - заарештовано 12 з вищою військовою освітою, призначено 19; начальники штабів корпусів - арештовано 14 "академіків", призначено 22. І так по всіх посадах, за винятком командирів дивізій. 33 заарештованих комдивів мали академічну освіту, а серед призначених таких було тільки 27. У цілому по вищому командному складу кількість призначених, які мають вищу військову освіту, перевищує число заарештованих з аналогічним освітою на 45%. 14
Таким чином, репресії не знизили освітній рівень порушених ними категорій офіцерів, вони вплинули на рівень освіти старших і середніх офіцерів, які висувалися на вищі посади. Архівні дані свідчать про те, що це були, як правило, найбільш високопідготовлених командири.
Важливою характеристикою є досвід виконання службових обов'язків на займаній посаді. Порівняльний аналіз термінів перебування на посаді командирів полків, дивізій і корпусів в 30-ті - нач.40-х рр.. показує, що найбільший досвід виконання службових обов'язків вони мали в 1934 році. Найгіршими ці показники подаються в передвоєнний час, але і тоді вони були цілком порівнянні з 1932 роком 15 - роком організаційних заходів по розгортанню нових формувань.
Розмах оргмеропріятій 1941 року був незмірно ширше, що і зумовило масові висунення комскладу. Свою негативну лепту внесли і репресії, але їх вплив був не так значно і багато в чому ослаб за решту передвоєнні роки. Ці висновки підтверджує і Г. К. Жуков, який у своїх мемуарах в якості основної причини нестачі кваліфікованих кадрів перед війною вказував саме великі організаційні заходи. 16
Автором було проведено комплексний аналіз зміни характеристик і показників всіх особистостей, що входили до складу вищих військових колегіальних органів РСЧА. 17 У них входили найбільш авторитетні військові керівники того часу. За цим органам репресіями був нанесений сильний удар. Військова рада при НКО був майже повністю оновлений в результаті репресій, 40% членів Головної військової ради також було репресовано. Репресії знизили деякі важливі показники входили до Військова рада при НКО членів. Як вважає автор, репресії висунули наверх другий ешелон воєначальників громадянської війни, що не мали гучної слави і відповідно не встигли довгий час прослужити на високих посадах у мирний час, їх проходження служби відрізняється великим динамізмом. Разом з тим, і серед них було чимало досвідчених військових керівників, які мали солідний досвід керівництва оперативно-стратегічним військовим ланкою.
Комплексний аналіз наслідків репресій для стану вищих військових колегіальних органів свідчить про деяке зниження якості об'єктивних показників, їх характеризували. Разом з тим, він не дає підстав вважати, що це зниження носило катастрофічний характер і склад колегіальних органів після репресій був значною мірою гірше, ніж до них.
Найважливішою характеристикою військових кадрів є наявність у них бойового досвіду. Цілком закономірно, що найбільшим бойовим досвідом командні кадри мали відразу після закінчення громадянської війни. У 1923 році частка комскладу, що має бойовий досвід, дорівнювала 80%, до 1930 року вона впала до 60%, в 1934 і 1938 рр.. становила 23%, а в 1941 році, незважаючи на розгортання армії, дорівнювала 29,5%. 18 Військові конфлікти другої половини 30-х років стабілізують частку командного і начальницького складу армії, мав бойовий досвід. В абсолютних цифрах кількість пройшли бойові дії, значно зросла.
У цілому бойовий досвід командного і начальницького складу можна оцінити як достатній для армії мирного часу, але значно поступається бойовим досвідом офіцерського складу німецького вермахту. Велика робота, проведена радянським вищим військовим керівництвом, дозволила створити достатньо підготовлений офіцерський корпус, здатний керувати військами в бою і виконувати поставлені перед ним навчальні та бойові завдання. Наявні недоліки у підготовці кадрів в більшій мірі були обумовлені об'єктивними причинами і у меншій мірі причинами особистісного, суб'єктивного порядку.
Підводячи підсумок, можна зробити деякі висновки. По-перше, дослідження об'єктивних показників і характеристик різних категорій командно-начальницького складу, проведене за допомогою кількісних методів, не дає підстав для твердження про значний вплив репресій на стан військових кадрів у передвоєнний період. Виняток становить досить тонкий шар вищого командно-начальницького складу, в якому репресії виробили певні зміни. Проте його основні об'єктивні показники були не гірші, а за окремими показниками краще, ніж у їхніх репресованих попередників.
По-друге, аналіз великого масиву доступних даних показує, що репресії не надали на стан військових кадрів того значного впливу на рівень підготовки, укомплектування, наявності бойового досвіду і досвіду керівництва частинами і з'єднаннями, яке їм надається в історіографії. До початку війни армії вдалося підійти з досить високим освітнім рівнем вищого офіцерського складу. Головним недоліком офіцерського корпусу перед війною була низька підготовка величезної маси командирів середньої ланки. Значна група офіцерів з невисоким рівнем освіти, що влилися в РСЧА в передвоєнні роки, була неминучим наслідком її незапланованого розгортання. Досвід проходження служби в займаних посадах був невеликий, але, як показує попередній досвід масового розгортання нових формувань, навряд чи він міг бути вище при даній системі підготовки, висування і накопичення вищих військових кадрів.
По-третє, репресії не настільки сильно вплинули на кадри, як їх оцінили німецькі воєначальники на чолі з Гітлером перед війною. Вони явно помилилися, і наша перемога переконливий доказ цього.
Дослідження показало, що немає підстав пов'язувати всі негативні явища в передвоєнній підготовці кадрів виключно зі сталінськими репресіями, оскільки це призводить до спрощення проблеми, відволікає увагу від інших важливих причин, що негативно вплинули на стан кадрів напередодні війни.
Чи означає це, що репресії ніяк не позначилися на командних кадрах? Ні, не означає. Шкода, завдана репресіями, полягають не в зниженні рівня підготовленості кадрів, їх некомплект і браку досвіду проходження служби у відповідних посадах, а в нагнітанні атмосфери страху і невпевненості серед командного складу. Оцінити вплив цих чинників на стан офіцерського корпусу за допомогою існуючих методів поки не представляється можливим, а значить потрібні нові пошуки, нові дослідження.
Примітки
1. М. І. Мельтюхов, зокрема, пише: "Комплексний розгляд досліджень про репресії в Червоній Армії показує, що широко поширена версія про їх катастрофічних для армії наслідки вимагає подальшого ретельного вивчення" (Див. Мельтюхов М. І. Репресії в Червоній Армії: підсумки новітніх досліджень / / Вітчизняна історія. 1997 .- № 5.-С. 118.).
2. До начальницькому складу в хіба час ставилися командний, політичний, адміністративний, юридичний, медичний, ветеринарний, технічний.
3. До репресованим автор відносить осіб командно-начальницького складу, звільнених з РСЧА за зв'язок "з змовниками", заарештованих і не відновлених згодом в армії.
4. РГВА.-Ф.4.-Оп.10.-Д. 141.Л.205.
5. Див: Мельтюхов М.І. Указ. Соч .- С. 114.
6. Розраховано за: Карнаухов В.А. Діяльність Комуністичної партії по зміцненню економічної та оборонної могутності країни в роки перших п'ятирічок (1928 - нюнь 1941 рр..) Діс.докт.іст. наук .- М.-1986;
7. Напередодні війни / / Известия ЦК КПРС .- 1990 .- № 1.-С.161-210; Радянські Збройні Сили: Історія будівництва М. - 1978; Сувенірів О. Напередодні. М.-1993; РДВА .- Ф.37837 .- Оп.10-Д.72, 95, 141. 7. Розраховано за тими ж джерелами.
8. Див, наприклад, Комал Ф.Б. Військові кадри напередодні війни / / Військово-історичний журнал. 1990 .- № 2-С.24.
9. Розраховано за: РДВА-Ф.37837 .- Оп. 10.-Л. 141, Л.205; Известия ЦК КПРС. 1990 .- № 1.-С. 188. Ю
10. Розрахунки проведені за: Військові кадри в роки Великої Вітчизняної війни. Стат.сб.-М.-1964; Известия ЦК КПРС .- 1990 .- № 5 .- С. 197; Нармін О.М. Репресії проти командного, політичного і начальницького складу Червоної Армії в 1937 -1941 рр..: Причини, масштаб і наслідки. Дис.канд іст. наук .- М.-1993; РДВА .- Ф.29.-Оп.46.-Д.271; Ф.37837 .- Оп. 10 .- Д.56; Оп. 11 .- Д. 1; Ф.4, - On. 14. Д. 1017; Д. 1309; Ф.54 .- Оп.13.-Д.18; Ф.33987 .- Оп.3 .- Д.293; Ф.37837 .- Оп.10 .- Д.95.
11. На думку автора високі показники академічної освіти на початку 30-х рр.. обумовлені тим, що до числа осіб з академічною освітою були включені і ті, хто закінчив курси при академіях. що звичайно не тотожне академічному курсом. Реальний рівень академічної освіти в ці роки можна визначити в 2-3,5%.
12. Розраховано за: Військові кадри в роки Великої Вітчизняної війни. Стат. СБ; Нармін О.М. Указ соч.; РДВА .- Ф.33987 .- Оп.З.-Д.1357; Ф.54 .- Оп.13.-буд.18; Оп.3 .- Д.293; Ф.37837 .- Оп .10 .- Д.141, Л.205; Оп 10 .- Д.95; Радянські Збройні Сили: Історія будівництва. - М.-1978.
13. Розраховано за: Військові кадри в роки Великої Вітчизняної війни. Стат. СБ; РДВА Ф.37837 .- Оп. 11-Д. 14: Д.1; Оп.10, Д. 140.
14. РДВА-Ф.37837.-Оп. 10, Д. 140.-Л.58.
15. Військові кадри в роки Великої Вітчизняної війни. Стат. СБ; РДВА Ф.37837. - Оп. 10.-Д. 18, OП. 11.-Л 135; Ф.4.-Оп. 14.-Д.1011; Ф.54.-Оп. 1.-Д. 1235.
16. Жуков Г.К. Спогади і роздуми. -Т. 1.-М.-1974.-С.252.
17. У 30-ті роки до них ставилися: Реввійськрада СРСР (до 1934 р.). Військова рада при наркома оборони СРСР (1934 - 1940 рр..), Головний військовий рада (1938-1941 рр.)..
18. Військові кадри в роки Великої Вітчизняної війни. - Стат. сб .- С.58; РДВА .- Ф.33987 .- Оп.3 .- Д.353.-Л.З; Д.1357.-Л.18.
19. РГВА.-Ф.37837.-Оп.10-Д.141.-Л.210.
Список літератури
Г. Герасимов. Дійсний вплив репресій 1937-1938 рр.. на офіцерський корпус РККА