СРС
по
темі «Діагностика фінансового стану підприємства»
Види і методи діагностики криз в процесах управління
Діагностика - визначення стану об'єкта, предмета, явища або процесу (управлінського виробничого, технологічного) за допомогою реалізації комплексних процедур, виявлення слабких ланок.
Процес діагностики - дослідний процес з використанням методів, способів і прийомів.
Мета діагностики - установити діапазон об'єкта дослідження і дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу.
Діагностика здійснюється різними методами:
1.Аналітіческіе методи
2 Експертна діагностика
3.Лінейное програмування: зазвичай відбувається в 3 етапи:
1) побудова математичної моделі
2) рішення управлінського завдання
3) аналіз та узагальнення отриманих результатів
Підприємства відчувають фінансові труднощі різної природи. У найзагальнішому вигляді можна описати фінансовий стан організації в нормальних та несприятливих умовах. Фінансовий стан організації в нормальних умовах. Підприємство знаходиться вище точки беззбитковості. Коливання виручки та відповідні їм коливання прибутку невеликі і не дуже позначаються на можливості підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями і фінансувати інвестиційні проекти. У рідкісних випадках підприємство легко покриває свої витрати додатковими кредитами і позиками, зберігаючи свою інвестиційну привабливість. Ризики підприємства цілком врівноважуються його резервами і потенційними можливостями. Розробляються і здійснюються плани розвитку, освоюються нові продукти і нові ринки. Фінансовий стан організації в несприятливих умовах. Підприємство втрачає обсяги виробництва і виявляється нижче точки беззбитковості. Доступні можливості щодо збільшення виручки від реалізації та зменшення собівартості не можуть вивести організацію із зони беззбитковості, дати їй кошти для покриття своїх витрат і розвитку. Підприємство починає накопичувати пені і штрафи, його стан погіршується.
Види діагностики неплатоспроможності організації:
-Дескриптивний - це аналіз описового характеру; представляє фінансову звітність в різних розрізах і призначений в основному для зовнішніх користувачів;
-Предикативний - це аналіз прогностичного характеру, використовується для визначення майбутніх доходів і можливого фінансового стану підприємства, наприклад аналіз ймовірності банкрутства та заходів з відновлення платоспроможності підприємства;
-Нормативний - це аналіз, що дозволяє порівняти фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними.
Методи діагностики неспроможності організації:
* Горизонтальний (трендовий) - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх і визначення основної тенденції динаміки показників у майбутньому (очищеної від випадкових величин); Даний аналіз полягає в порівнянні показників бухгалтерського балансу з показниками балансів попередніх періодів. Бажано, щоб цей період становив не менше трьох років. Цей аналіз дозволяє простежити динаміку розвитку організації за кілька періодів. При різкій зміні комплексних статей балансу (наприклад, таких як запаси, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість і т. д.) проводиться горизонтальний аналіз їх складових. Наприклад, за запасами: сировина та матеріали, витрати в незавершеному виробництві, готова продукція і товари для перепродажу, товари відвантажені, витрати майбутніх періодів, інші запаси і витрати.
* Вертикальний (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників і виявлення впливу кожної позиції звітності на результат у цілому; Даний аналіз здійснюється з метою визначення питомої ваги окремих статей балансу в загальному підсумковому показнику і подальшого порівняння результатів з даними попередніх періодів, що дозволяє встановити структуру активів і капіталу організації та її вкладень і динаміку її зміни за аналізовані періоди. Для проведення аналізу та оцінки зміни структури окремих статей активу і пасиву балансу складаються аналітичні таблиці. У них фіксуються основні статті балансу за досліджуваний і попередні роки, і їх питома вага в загальній сумі активів, а також відносний приріст за цими статтями. На підставі отриманих показників можливо зробити наступні висновки: Темпи зростання виручки і собівартості. Якщо темпи зростання собівартості вище темпу зростання виручки, то необхідно змінити політику закупівлі сировини (матеріалів), знизити витрати при виробництві продукції, або переглянути політику цін на продукцію при підвищенні її споживчих якостей та проведенні асортиментної диверсифікації.
* Відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими елементами різних форм звітності та визначення їх взаємозв'язків. Більшість методів діагностики фінансового стану організацій засноване на розрахунках і аналізі різних фінансово-економічних коефіцієнтів, виявленні впливу виробничо-господарської діяльності організацій на їх значення і взаємозв'язку. У результаті визначаються причини втрати платоспроможності і, як наслідок, прояви тієї чи іншої форми фінансової неспроможності організацій.
* Факторний - дослідження впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою статистичних прийомів. Основною ідеєю створення моделей факторного аналізу є те, що за даними спостережень тренду і поведінки деяких коефіцієнтів різних фірм до моменту банкрутства можна робити прогнози. Вважається, що ознаки погіршення обстановки, про які сигналізують зміни коефіцієнтів, можна виявити досить рано, щоб вжити заходів і уникнути значного ризику невиконання зобов'язань та банкрутства.
Однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства вважається двофакторна модель. Вона грунтується на двох ключових показниках (наприклад, показник поточної ліквідності і показник частки позикових коштів), від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники множаться на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, потім результати складаються з постійною величиною, отриманої тим же (дослідно-статистичним) способом. Якщо результат виявляється негативним, імовірність банкрутства невелика. Позитивне значення вказує на високу ймовірність банкрутства. Така модель не забезпечує всебічної оцінки фінансового стану підприємства, тому можливі занадто значні відхилення прогнозу від реальності.
До ранніх досліджень поведінки коефіцієнтів, що передує краху фірми, відносяться роботи А. Вінакора і Р. Смітіра, які вивчили 183 фірми, що зазнавали фінансові труднощі протягом 10 років. Вчені прийшли до висновку, що співвідношення чистого оборотного капіталу і суми активів є одним з найбільш точних і надійних показників банкрутства.
* Порівняльний - порівняння зведених показників звітності з показниками інших підприємств.
по
темі «Діагностика фінансового стану підприємства»
Види і методи діагностики криз в процесах управління
Діагностика - визначення стану об'єкта, предмета, явища або процесу (управлінського виробничого, технологічного) за допомогою реалізації комплексних процедур, виявлення слабких ланок.
Процес діагностики - дослідний процес з використанням методів, способів і прийомів.
Мета діагностики - установити діапазон об'єкта дослідження і дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу.
Діагностика здійснюється різними методами:
1.Аналітіческіе методи
2 Експертна діагностика
3.Лінейное програмування: зазвичай відбувається в 3 етапи:
1) побудова математичної моделі
2) рішення управлінського завдання
3) аналіз та узагальнення отриманих результатів
Підприємства відчувають фінансові труднощі різної природи. У найзагальнішому вигляді можна описати фінансовий стан організації в нормальних та несприятливих умовах. Фінансовий стан організації в нормальних умовах. Підприємство знаходиться вище точки беззбитковості. Коливання виручки та відповідні їм коливання прибутку невеликі і не дуже позначаються на можливості підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями і фінансувати інвестиційні проекти. У рідкісних випадках підприємство легко покриває свої витрати додатковими кредитами і позиками, зберігаючи свою інвестиційну привабливість. Ризики підприємства цілком врівноважуються його резервами і потенційними можливостями. Розробляються і здійснюються плани розвитку, освоюються нові продукти і нові ринки. Фінансовий стан організації в несприятливих умовах. Підприємство втрачає обсяги виробництва і виявляється нижче точки беззбитковості. Доступні можливості щодо збільшення виручки від реалізації та зменшення собівартості не можуть вивести організацію із зони беззбитковості, дати їй кошти для покриття своїх витрат і розвитку. Підприємство починає накопичувати пені і штрафи, його стан погіршується.
Види діагностики неплатоспроможності організації:
-Дескриптивний - це аналіз описового характеру; представляє фінансову звітність в різних розрізах і призначений в основному для зовнішніх користувачів;
-Предикативний - це аналіз прогностичного характеру, використовується для визначення майбутніх доходів і можливого фінансового стану підприємства, наприклад аналіз ймовірності банкрутства та заходів з відновлення платоспроможності підприємства;
-Нормативний - це аналіз, що дозволяє порівняти фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними.
Методи діагностики неспроможності організації:
* Горизонтальний (трендовий) - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх і визначення основної тенденції динаміки показників у майбутньому (очищеної від випадкових величин); Даний аналіз полягає в порівнянні показників бухгалтерського балансу з показниками балансів попередніх періодів. Бажано, щоб цей період становив не менше трьох років. Цей аналіз дозволяє простежити динаміку розвитку організації за кілька періодів. При різкій зміні комплексних статей балансу (наприклад, таких як запаси, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість і т. д.) проводиться горизонтальний аналіз їх складових. Наприклад, за запасами: сировина та матеріали, витрати в незавершеному виробництві, готова продукція і товари для перепродажу, товари відвантажені, витрати майбутніх періодів, інші запаси і витрати.
* Вертикальний (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників і виявлення впливу кожної позиції звітності на результат у цілому; Даний аналіз здійснюється з метою визначення питомої ваги окремих статей балансу в загальному підсумковому показнику і подальшого порівняння результатів з даними попередніх періодів, що дозволяє встановити структуру активів і капіталу організації та її вкладень і динаміку її зміни за аналізовані періоди. Для проведення аналізу та оцінки зміни структури окремих статей активу і пасиву балансу складаються аналітичні таблиці. У них фіксуються основні статті балансу за досліджуваний і попередні роки, і їх питома вага в загальній сумі активів, а також відносний приріст за цими статтями. На підставі отриманих показників можливо зробити наступні висновки: Темпи зростання виручки і собівартості. Якщо темпи зростання собівартості вище темпу зростання виручки, то необхідно змінити політику закупівлі сировини (матеріалів), знизити витрати при виробництві продукції, або переглянути політику цін на продукцію при підвищенні її споживчих якостей та проведенні асортиментної диверсифікації.
* Відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими елементами різних форм звітності та визначення їх взаємозв'язків. Більшість методів діагностики фінансового стану організацій засноване на розрахунках і аналізі різних фінансово-економічних коефіцієнтів, виявленні впливу виробничо-господарської діяльності організацій на їх значення і взаємозв'язку. У результаті визначаються причини втрати платоспроможності і, як наслідок, прояви тієї чи іншої форми фінансової неспроможності організацій.
* Факторний - дослідження впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою статистичних прийомів. Основною ідеєю створення моделей факторного аналізу є те, що за даними спостережень тренду і поведінки деяких коефіцієнтів різних фірм до моменту банкрутства можна робити прогнози. Вважається, що ознаки погіршення обстановки, про які сигналізують зміни коефіцієнтів, можна виявити досить рано, щоб вжити заходів і уникнути значного ризику невиконання зобов'язань та банкрутства.
Однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства вважається двофакторна модель. Вона грунтується на двох ключових показниках (наприклад, показник поточної ліквідності і показник частки позикових коштів), від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники множаться на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, потім результати складаються з постійною величиною, отриманої тим же (дослідно-статистичним) способом. Якщо результат виявляється негативним, імовірність банкрутства невелика. Позитивне значення вказує на високу ймовірність банкрутства. Така модель не забезпечує всебічної оцінки фінансового стану підприємства, тому можливі занадто значні відхилення прогнозу від реальності.
До ранніх досліджень поведінки коефіцієнтів, що передує краху фірми, відносяться роботи А. Вінакора і Р. Смітіра, які вивчили 183 фірми, що зазнавали фінансові труднощі протягом 10 років. Вчені прийшли до висновку, що співвідношення чистого оборотного капіталу і суми активів є одним з найбільш точних і надійних показників банкрутства.
* Порівняльний - порівняння зведених показників звітності з показниками інших підприємств.
Список літератури
1. Теорія і практика антикризового управління: Підручник для вузів / Базаров Г. З., Бєляєв С.Г. та ін; Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І.. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2001. - 469с.
2. Стратегія і тактика антикризового управління фірмою / Богданова Т.А., Градов А.П. та ін; Під ред. Градова А.П. і Кузіна Б.І. - СПб.: "Спеціальна література", 2004. - 511с.
3.. Антикризове управління. Теорія і практика: навчальний посібник для ВУЗів, які навчаються за спеціальностями економіки і управління (060000) / В.Я. Захаров, А.О. Блінов, Д.В. Хавін. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.
4. Кризовий управління для керівників і менеджерів. Р. Хіт. - М.: Видавництво ЛОРІ, 2004
1. Теорія і практика антикризового управління: Підручник для вузів / Базаров Г. З., Бєляєв С.Г. та ін; Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І.. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2001. - 469с.
2. Стратегія і тактика антикризового управління фірмою / Богданова Т.А., Градов А.П. та ін; Під ред. Градова А.П. і Кузіна Б.І. - СПб.: "Спеціальна література", 2004. - 511с.
3.. Антикризове управління. Теорія і практика: навчальний посібник для ВУЗів, які навчаються за спеціальностями економіки і управління (060000) / В.Я. Захаров, А.О. Блінов, Д.В. Хавін. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.
4. Кризовий управління для керівників і менеджерів. Р. Хіт. - М.: Видавництво ЛОРІ, 2004