Державний лад України
Після проголошення незалежності України сформувалася як парламентсько-президентська республіка. До того часу Президент України був главою держави і главою виконавчої влади. Статус Україні вже як президентсько-парламентської республіки був закріплений Конституцією України 1996 р.
Україна є унітарною державою. Адміністративно-територіальними одиницями України виступають область, район, місто, селище і сільрада. Особливий статус має Автономна Республіка Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
До складу України входить Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається відповідними законами України. Так, статус Києва визначено Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999
За державному режиму Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Конституційний лад України будується за принципом пріоритету прав і свобод людини і громадянина.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.
За Конституцією України 1996 р. єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада.
Конституційний склад Верховної Ради налічує 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Вибори до Верховної Ради здійснюються на підставі Закону "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р. Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів виконавчої чи судової влади.
Порядок роботи Верховної Ради України визначається її Регламентом, прийнятим 27 липня 1994 р. Верховна Рада України працює сесійно.
Верховна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, який веде засідання парламенту; організовує підготовку питань для розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, що виносяться на розгляд Верховної Ради.
Повноваження Верховної Ради визначені Конституцією України (ст. 85). Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу.
Президент України є главою держави і виступає від його імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Президент України є ланкою, яка зв'язує законодавчу і виконавчу владу. Президентом України може бути громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
Одне і теж особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Повноваження Президента визначені Україні більше ніж Україна (ст. 106). Президент України може бути усунений з посади Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження.
Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді Україні. Очолює Кабінет Міністрів Прем'єр-міністр України.
Повноваження Кабінету Міністрів передбачені Конституцією України (ст. 116). Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови, які є обов'язковим для виконання. Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України об'єднує і спрямовує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
Одне і те ж особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Повноваження Президента визначені Конституцією України (ст. 106). Президент України може бути усунений з посади Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження.
Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді Україні. Очолює Кабінет Міністрів Прем'єр-міністр України.
Повноваження Кабінету Міністрів передбачені Конституцією України (ст. 116). Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України об'єднує і спрямовує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Управління окремими областями і сферами життя республіки здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади - державні комітети, відомства і служби. Вони діють на підставі "Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України", затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 р. Центральний орган державної виконавчої влади здійснює свою діяльність через підпорядковані йому обласні і районні відділи та управління.
Президент України 7 липня 1997 р. підписала Указ "Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи". Комісія повинна була розробити концепцію реформи, визначити організаційно-правові принципи, стратегію і тактику її проведення, визначити конкретні механізми і терміни проведення адміністративної реформи. На комісію покладалося також підготовка пропозицій щодо структури органів виконавчої влади з поступовим переходом від галузевого до функціонального принципу побудови міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що має призвести до спрощення і підвищення ефективності управління, скорочення непотрібних ланок управління; впровадження дієвої системи державного контролю; перебудови державної фінансової системи, структури, функцій і методів діяльності місцевих органів виконавчої влади; дерегуляції та спрощення системи управлінських послуг, які надаються на різних рівнях виконавчої влади фізичним та юридичним особам; удосконалення законодавчої бази адміністративних правовідносин, економічних основ Діяльності органів державної влади, впровадження дієвих адміністративних процедур; введення в Україну раціонального адміністративно-територіального поділу; реформування системи під готовий ки і перепідготовки управлінських кадрів; експертної оцінки концепцій і проектів нормативних правових актів, спрямованих на створення правової бази адміністративної реформи; аналізу діяльно сті органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для здійснення адміністративної реформи та надання помощ і в її проведенні; розгляду пропозицій і програм наукового, матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення адміністративної реформи.
Місцева влада і місцеве самоврядування. За роки незалежності кілька разів змінювалася концепція місцевої влади. У березні 1992 р. був прийнятий Закон "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування", відповідно до якого діяльність Рад обмежувалася здійсненням функцій місцевого та регіонального самоврядування, а виконавчі функції передавалися представникам Президента України в областях і районах, а також у містах Києві та Севастополі. Реформування місцевої влади було припинено 3 лютого 1994, коли Верховна Рада прийняла Закон "Про формування місцевих органів влади і самоврядування" і повернула владу на місцях Радам та їх виконкомам.
Після прийняття Конституції України виконавча влада в областях і районах, містах Києві та Севастополі було передано місцевим державним адміністраціям, які є підзвітними і підконтрольними органам виконавчої влади вищого рівня.
Повноваження Місцевих державних адміністрацій визначені Конституцією України (ст. 119) та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні Органам виконавчої влади вищого рівня. Зокрема, це проявляється в тому, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції і законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови. Місцевий державні адміністрації також підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Обласна чи районна рада має право висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації. На підставі резолюції недовіри Президент України приймає рішення (про відставку глави адміністрації або продовження його повноважень) і дає обгрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові державної адміністрації; висловило дві третини депутатів відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Крім того, повноваження голови місцевої адміністрації можуть бути припинені відповідно до іншими підставами, наприклад за власною ініціативою Президента України.
На відповідній території місцеві державні адміністрації забезпечують виконання положення Конституції та законодавства України; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, програм національно-культурного розвитку корінних народів і національних меншин; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; наявність звіту про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Окремий розділ Конституції України присвячений місцевому самоврядуванню. Положення Конституції про місцеве самоврядування отримали розвиток у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997
Основою місцевого самоврядування в Україні є територіальна громада - колектив жителів села чи селища, міста. Місцеве самоврядування здійснюється в наступних організаційних формах: 1) безпосередньо населенням - шляхом референдумів, виборів, зборів жителів; 2) через виборні органи, якими є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; виборні глави органів місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські голови (голови виконавчих органів відповідних рад); виборні районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.
Депутати виборних органів місцевого самоврядування обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. На таких же умовах обираються сільські, селищні і міські голови.
Голова районної та голова обласної рад обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.