Державний кредит в Україні

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Донецький університет економіки і права
Реферат
По предмету: Фінансове право
На тему: "Державний кредит в Україні"
Виконала
Штейнікова М.М.
Студентка групи ФЗ - 1
Перевірила
Кінаш Я.Ю.
Донецьк 2009

План
1. Сутність, принципи і функції державного кредиту.
2. Види державного кредиту.
3. Державний кредит в Україні.

1. Сутність, принципи і функції державного кредиту
Сутністю державного кредиту є фінансові відносини держави в особі її органів влади і управління, з одного боку, та фізичних і юридичних осіб - з іншого, при яких держава виступає в якості позичальника, кредитора або гаранта.
Принципи державного кредиту:
1. Принцип зворотності, терміновості і платності увазі обов'язок позичальника повернути у точно встановлений термін суму основного боргу і виплатити відсотки у встановленій сумі за користування кредитом.
2. Принцип забезпеченості має на увазі наявність у позичальника права захисту своїх інтересів, недопущення збитків через неплатоспроможність позичальника. При утворенні державного боргу виражається, крім передбачених угодою штрафних санкцій, в тому, що в якості об'єкта застави може виступати державне майно. При здійсненні позик із зовнішніх джерел, і зокрема при отриманні кредитів від МВФ як застави виступають необхідні частини державного валютного фонду.
3. Принцип цільового характеру використання знаходить своє вираження у певному об'єкті кредитування - покриття дефіциту державного бюджету. Нецільове використання України в якості позичальника залучених грошових коштів від МВФ за програмою «стенд-бай» та неналежне виконання умов кредитування, призвели до припинення кредитування Україні за даною програмою в березні 1998 року без права поновлення, у зв'язку з чим Україна довелося виконувати нові умови МВФ для отримання грошових коштів за програмою розширеного фінансування у вересні 1998 року.
Державний кредит - сукупність суспільних відносин, що виникають з приводу надання та залучення грошових коштів відповідно з і в державний бюджет.
Залежно від сфери розміщення державою своїх фінансових вимог та зобов'язань, що виникають із кредитних відносин, підрозділити державний кредит на внутрішньодержавний і зовнішній
Кредитом під цінні папери, які засвідчать відносини позики, визнаються кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних і фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів.
Функції кредиту:
1. Розподільну функцію державного кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах терміновості, платності і зворотності. Виступаючи в якості позичальника, держава забезпечує додаткові кошти для фінансування своїх витрат. У промислово розвинених країнах державні позики є основним джерелом покриття бюджетного дефіциту.
2. Регулююча функція державного кредиту полягає в тому, що вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.
3. Контрольна функція державного кредиту органічно вплітається в контрольну функцію фінансів. Однак вона має свої специфічні особливості, породжені особливостями цієї категорії:
1) дуже тісно пов'язана з діяльністю держави і станом централізованого фонду грошових коштів;
2) охоплює рух вартості в обидві сторони, оскільки передбачає повернення і возмездность отримання коштів;
3) здійснюється не тільки фінансовими структурами, але й кредитними інститутами.
Державний борг - це сукупність однорідних фінансових відносин, що виникають у процесі залучення державою тимчасово вільних грошових коштів населення і зовнішніх ресурсів на основі забезпеченості, повернення, платності і терміновості.
В Україні правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з виникненням та обслуговуванням внутрішнього боргу, здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державний внутрішній борг» від 16 вересня 1992 року.
2. Види державного кредиту
1. Залежно від статусу позичальника розрізняють централізований і децентралізований кредит. У першому випадку державні цінні папери випускаються урядом (Міністерством фінансів), в іншому - місцевими органами влади.
Емітент облігацій місцевих позик зобов'язаний оголосити всю необхідну інформацію про свій економічний та фінансово-правовому стані. На базі цієї інформації потенційні інвестори будуть приймати рішення щодо ризику придбання цих облігацій.
Облігація місцевої позики містить такі реквізити: найменування цінного паперу, найменування емітента, номінальну вартість облігації, термін погашення, розмір відсотків, дату та номер свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, серію і номер облігації, підпис голови ради. Право власності на облігацію підтверджується сертифікатом. Як правило, випуск місцевих облігацій вважається таким, що відбувся, якщо в період розміщення було реалізовано не менше 50% від їх кількості, передбаченого до випуску.
Якщо головною доходною частиною бюджету відповідного регіону є відрахування, дотації, субвенції, отримані з бюджету вищого рівня, то обсяг випуску облігацій місцевих позик має погоджуватися з Центральним фінансовим органом - Міністерством фінансів. Можуть вводитися й інші обмеження: лімітування граничної суми позики з точки зору консолідованого бюджету, звуження масштабів використання сугубо бюджетними процедурами тощо
2. Залежно від сфери розміщення своїх боргових зобов'язань державою, державний кредит поділяється на внутрішні державні позики (розміщується в даній державі в національній валюті) і зовнішні позики (розміщуються за кордоном в іноземній валюті). Однак у процесі розміщення внутрішніх державних позик активну участь можуть брати і нерезиденти.
3. Залежно від термінів погашення державою своїх боргових зобов'язань р азлічают: короткострокові позики (поточні, як правило, до 1 року) середньострокові позики (як правило, від 1 року до 5 років) і довгострокові позики (як правило, понад 5 років) .
Надзвичайно великі терміни погашення державних позик покладаються недоцільними, оскільки в даному випадку отягощаются наступні покоління громадян даної країни. Довгострокові позики обтяжують державний бюджет на багато років вперед, перешкоджає його нормальному функціонуванню (так як збільшується загальна сума, що підлягає сплаті кредиторам).
4. За видами прибутковості державні позики поділяють на:
- Процентні позики: власники державних цінних паперів отримують дохід з розрахунку певних, як правило, фіксованих відсотків річних;
- Безвідсоткові (дисконтні) позики: державні цінні папери реалізуються за ціною нижче їх номінальної вартості; різниця між ціною придбання і номінальною вартістю облігації, що відшкодовується власнику в момент погашення, становить дохід з цінних паперів; в Україну безпроцентні (дисконтні) облігації внутрішньої державної позики випускаються, починаючи з 1996 року;
- Виграшні позики: державні цінні папери реалізуються без встановлення фіксованих відсотків; власники отримують доход за умови включення даного номера облігації у виграшний тираж погашення.
Специфічне місце в системі державного фінансування і кредитування посідають державні лотереї - розіграш державою грошових сум чи речей за допомогою платних квитків. Лотерея виступає як форма залучення у відповідний бюджет коштів населення через продаж номерних лотерейних білетів, коли лише частина зібраних - грошових коштів розігрується у вигляді виграшів. Держава отримує при цьому дохід, що дорівнює різниці між коштами. Вони надходять внаслідок випуску та реалізації лотерейних квитків, і грошовими засобами, які використані на виплату виграшів (враховується й фінансування витрат організацій, які проводять лотерею).
Види лотерей: числові, прості, класні, спортивні, речові, грошові і т.д.
Державні цінні папери - це державні зобов'язання, які випускаються в документарній або електронній формах урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позики і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.
Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державної позики.
Облігація - Це цінний папір, який,
по-перше, засвідчує внесення її власником певних грошових сум на її придбання (в даному випадку на користь держави);
по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації;
по-третє, підтверджує обов'язок держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації в передбачений умовами позики строк.
При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.
Випускають облігації внутрішніх та зовнішніх державних і місцевих позик. Грошові кошти, які надходять від розміщення державних облігацій, зараховуються до державного бюджету, хоча і не враховуються в його доходах (згідно зі світовою бюджетної методологією).
Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.
При документарній формі випуску державні облігації, за якими передбачена неодноразово виплата доходу, мають містити купонний лист. Купон - це відрізна частина облігації, що передається замість розписки під час отримання відсотків (звідси вислів «стригти купони»). Купон на виплату відсотків має, як правило, містити такі дані: порядковий номер купона на виплату відсотків, номер облігації, по якій сплачуються відсотки, найменування емітента і термін виплати.
Державні облігації можуть вільно звертатися, або мати обмежене коло обігу, вони бувають ощадними і казначейськими.
Для заміни облігацій державної позики, які були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.
Казначейські зобов'язання (векселі) держави - ​​це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дає право на отримання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові.
3. Державний кредит в Україні
Випуск державних цінних паперів бере свій початок в Україні з 1994 року, коли був підписаний Указ Президента України про випуск державних облігацій. 23 серпня 1994 було видано постанову Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішнього державного боргу». Відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду в Україну з 1996 р. 30 відсотків дефіциту державного бюджету має покриватися за рахунок розміщення державних цінних паперів
З 15 червня 1994 р. згідно з Указом Президента «Про першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень» на території України було призупинено дію цінних паперів колишнього СРСР. У листопаді 1996 р. був прийнятий Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». На підставі цього Закону встановлені зобов'язання держави перед громадянами України щодо державних цінних паперів колишнього СРСР. Ці папери відносяться на державний внутрішній борг України. Рішенням Конституційного суду України від 10 жовтня 2001 року положення ст. 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» визнані неконституційними в частині повернення грошових коштів населенню «... в залежності від віку та інших обставин ».
Випуск облігацій внутрішньої державної позики (далі ОВДП - автор) в Україну розпочався з 1995 р. Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» рішення про випуск державних облігацій внутрішньої позики приймає Кабінет Міністрів України, місцевої позики - місцеві ради.
Випуск ОВДП здійснює Міністерство фінансів України.
Основні характеристики ОВДП:
- Емітент - Міністерство фінансів; генеральний і платіжний агент - НБУ;
- Розміщення ОВДП - на аукціонах через комерційні банки;
- Найпоширеніші терміни обороту випущених ОВДП - три, шість, дев'ять, дванадцять місяців;
- Покупці ОВДП - фізичні особи (з 1997 р.) та юридичні особи. Виплати відсотків і погашення ОВДП відбувається, як правило, у строки, встановлені в умовах конкретного аукціону.
Право володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках і системі електронного обігу цінних паперів засвідчують:
- Для дилерів - виписки з їх рахунків у Національному банку;
- Для інших осіб - виписки з їх рахунків у ділера, засвідчені підписом посадової особи та печаткою дилера.
Комерційні банки надають своїм клієнтам послуги за операціями з ОВДП. Це, наприклад, консультування, купівля ОВДП за дорученням і на умовах клієнтів на первинному і вторинному ринках, продаж ОВДП на вторинному ринку.
За ці послуги банк бере певні комісійні.
У 1998 р. В Україні вироблено випуск конверсійних ОВДП з термінами погашення 36, 42, 48, 54 і 66 місяців з метою заміни на добровільних умовах ОВДП 1997 і 1998 р. Міністерство фінансів виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення конверсійних облігацій та сплати процентного доходу за ними.
Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 13 жовтня 1997 У України було затверджено Положення «Про порядок випуску та обігу облігацій місцевої позики». Емітентом облігацій місцевої позики виступає відповідна рада. Максимальний розмір сумарної вартості випусків облігацій місцевої позики не повинен перевищувати 30 відсотків дохідної частини бюджету емітента за попередній рік.
Емітент може реалізувати своє право на випуск облігацій місцевої позики, з моменту реєстрації інформації про випуск облігацій у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
В інформації про випуск облігацій місцевої позики вказується:
- Дані про емітента (місце знаходження, Керівництво Склад, депутатський склад і результати голосування про випуск облігацій);
- Фінансовий стан емітента (виконання бюджету за доходами і видатками за останні три роки, надходження та використання позабюджетного фонду за останні три роки, наявність простроченої кредиторської заборгованості і по платежах до бюджету, користування банківськими кредитами, надання позик за рахунок бюджету);
- Інформація про попередні випуски облігацій місцевої позики;
- Економічне обгрунтування випуску облігацій місцевої позики (очікуване надходження коштів, структура грошових потоків, направлення коштів на погашення облігацій);
- Відомості про емісію облігацій місцевої позики (мета і форма випуску, загальна сума емісії, строк обігу облігацій, їхні реквізити, початок і закінчення передплати, порядок оплати облігацій, рівень відсотків за облігаціями та механізм їх нарахування, кошторис витрат з обслуговування місцевої позики).
У 1995-1997 рр.. рішення про випуск місцевої позики було прийнято в 11 областях України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. прийнято Положення про порядок реєстрації випуску і проведення державних грошових лотерей в Україні. Лотереї проводять агенти-підприємства, установи або організації, в тому числі бюджетні, що отримали від Міністерства фінансів України відповідне свідоцтво.
Державні цінні папери - це державні зобов'язання, які випускаються в документарній або електронній формах урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позики і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.
Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державної позики.
Гарантійні зобов'язання держави перед іноземними бенефіціарами утворюють особливу групу зовнішніх фінансових зобов'язань держави, що виникають у разі неплатоспроможності резидентів-юридичних осіб, і прийнятих на себе державою.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державний бюджет на 2002 рік» забороняється надавати державні гарантії при одержанні кредитів суб'єктами підприємницької діяльності, крім як за кредитами, що надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з міжнародними фінансовими організаціями, а також повернення яких передбачається за рахунок державного бюджету за погодженням з Верховною Радою України.
Правове регулювання залучення додаткових коштів зі світового ринку позикових капіталів має стимулювати економічне зростання держави. У той же час грошові кошти, що виділяються міжнародними фінансовими інститутами, надаються під певні умови, які, у свою чергу, можуть бути не лише фінансовими, а й такими, що визначають окремі напрями внутрішньополітичної діяльності уряду. Виконання даних умов може призвести до формування незахищеного внутрішнього ринку, розвитку тільки переробних галузей економіки, збільшення соціальної напруженості. У даних умовах необхідності залучення коштів зі світового ринку позикових капіталів переваги мають надаватися прямим іноземним інвестиціям.
Державна грошово-кредитна політика не повинна постійно виходити з необхідності покриття дефіциту державного боргу лише за рахунок грошової емісії та отримання кредитів. Дана політика повинна бути спрямована на пошук джерел надходжень у сфері реальної економіки, проводячи ефективну і стимулюючу податкову політику.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
38.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Державний кредит
Державний кредит 3
Державний кредит 2
Державний кредит
Державний кредит 5
Державний кредит 6
Державний кредит 4
Державний і муніципальний кредит
Державний кредит 2 Сутність і
© Усі права захищені
написати до нас