План

1. Поняття державного контролю. Співвідношення правових термінів «контроль», «нагляд», «аналіз», «моніторинг».
а) Визначення і коментарі до них
б) Приклади нормативно-правових актів та коментарі до них
2. Основні стадії, функції, принципи, засоби державного контролю.
3. Суб'єктна класифікація державного контролю.

У даній роботі розглянуті основні принципи однією з найважливіших форм здійснення державної влади - державного контролю. Необхідно позначити (як загальну тему) теоретичне поняття державного контролю взагалі, а також дослідити діяльність окремих суб'єктів, що здійснюють цю функцію.
Слід зазначити, що контрольно-наглядова діяльність держави набуває все більш важливий характер. У демократично розвинених державах вона виділяється в нову гілку влади поряд із законодавчою, виконавчою та судовою. [1] Можна сказати, що питання державного контролю залишається «вічно» актуальним, так як без нього неможливо реалізувати функцію державного управління - невід'ємну складову державної влади. Стосовно до пострадянських, державам, що розвиваються актуальним є процес видозміни, трансформації сутності, функцій і засобів державного контролю. Зокрема, в процесі перетворення авторитарних державних систем в демократичні приділяється більше уваги таким об'єктам державного контролю як права людини. Наприклад, в СРСР були відсутні традиційні парламентські методи контролю над дотриманням прав людини (право депутатського запиту, парламентські розслідування). [2] Так як в сучасній Україні всі ці інститути з'явилися порівняно недавно, вони все ще продовжують розвиватися й удосконалюватися. Як приклад можна привести інститут омбудсмена - Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, найважливішого органу в системі парламентського контролю за дотриманням прав людини. На сьогоднішній день особі, що займає посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, не заборонено також бути членом політичних партій і фракцій, проте ведеться дискусія про політичну незалежності омбудсмена, оскільки ставиться під сумнів його можливість без упереджень вести свою діяльність (захищати права людини), перебуваючи під впливом політичної сили, членом якої він є. [3]
Розглянемо загальні визначення понять «контроль» і «нагляд». Зокрема в словнику російської мови С.І. Ожегова. Так, контроль визначається наступним чином:
1) перевірка, а також спостереження з метою перевірки;
2) установа, яка курує такою перевіркою;
3) особи, які займаються цією справою, контролери. [4]
У даній роботі розглядаються всі три варіанти цього визначення. Перший варіант стосується загального теоретичного поняття контролю, а другий і третій - до суб'єктів, його здійснюють.
Загальне поняття нагляду визначається як:
1) спостереження з метою нагляду, перевірки;
2) група осіб, орган для спостереження за ким-небудь, чим-небудь. [5]
Таким чином, обидва поняття практично ототожнюються в даному джерелі, проте правові терміни «контроль» і «нагляд» все-таки мають відмінності у своїй сутності, про що піде мова далі.
Аналогічні поняття в українській мові - «контроль» і «нагляд» (які застосовуються безпосередньо у нормативних актах) визначаються в тлумачних словниках наступним чином. «Контроль» визначається як:
1) перевірка, облік діяльності кого-, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось;
2) заклад, який здійснює нагляд за кимось, чимось, або перевіряє кого-небудь. [6]
В обох випадках змістом контролю є нагляд («нагляд»). У той же час «наглядаті» (наглядати) визначається як «стежити за ким-чим-небудь для контролю, забезпечення порядку і т.д.» [7] З цього випливає висновок про зразкову тотожності загальних понять «контроль» і «нагляд» . Однак слід сказати і про відмінність цих понять. Це питання буде розглянуто в даній роботі після визначення поняття «державний контроль».

Визначення поняття «державний контроль».
Розглянемо, як поняття державного контролю розкривалося у радянських джерелах. Велика радянська енциклопедія дає визначення державного контролю, властиве «соціалістичним державам» - «державний контроль, означає контрольну діяльність Верховної Ради СРСР, її Президії і постійних комісій, Верховних Рад союзних і автономних республік, їх президій та постійних комісій, місцевих Рад, Рад Міністрів СРСР , союзних і автономних республік, а також контроль, здійснюваний міністерствами та ін органами держави ». Разом з тим в СРСР, як і в ін соціалістичних державах, є державні органи, основним обов'язком яких є контроль від імені та в інтересах держави. Державний контроль розглядається як інструмент будівництва соціалістичної держави, зокрема «державний контроль, дозволяє систематично перевіряти виконання постанов центральної влади, зміцнювати державну дисципліну і законність, вивчати обгрунтованість і реальність рішень центральних органів держави, допомагати удосконалювати практику розробки і прийняття таких рішень». У той же час дається негативна оцінка традиційним парламентським методам контролю (право депутатського запиту, парламентські розслідування), зараз же в демократичних державах - це один з найважливіших методів державного контролю за дотриманням прав людини. Вказується, що «у зв'язку з кризою парламентаризму набули поширення позапарламентські, але діють від імені парламентів контрольні інстанції (наприклад, інститут омбудсменів)» [8].
Наступним розглянутим джерелом радянського періоду є Радянський енциклопедичний словник. У ньому державний контроль в СРСР визначено як «проводиться представницькими, виконавчо-розпорядчими та спеціальними контрольними органами контроль за дотриманням законодавства, трудової і державної дисципліни, громадського порядку державними і громадськими організаціями та їх посадовими особами, громадянами». [9] Державний нагляд визначається як система державних органів та інспекцій, які здійснюють нагляд та контроль за дотриманням законодавства, інших норм і правил в окремих галузях народного господарства. Характерно й те, що в окремий розряд виділений народний контроль - «система органів, що поєднують державний контроль з громадським контролем трудящих на підприємствах організаціях». [10] Народний контроль формувався Радами народних депутатів.
Розглянемо, сучасні визначення поняття «державний контроль». У них, зокрема, є такі: «Державний контроль - одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів та ін правових актів, що видаються органами держави. Державний контроль реалізується різними органами: парламентами, рахунковими палатами, конституційними судами, омбудсманом, виборчими комісіями, контрольно-інспекційними органами урядів і міністерств та інших Відповідно виділяють парламентський контроль, фінансовий контроль, конституційний контроль і т.д. »[11]. У цьому визначенні виділена сутність державного контролю - форма здійснення державної влади, тобто державний контроль визнається обов'язковим і неминучим умовою існування держави. У той же час вказується один з ознак державного контролю - поділ за суб'єктами (наприклад, таким суб'єктом є парламент). Таким чином, державний контроль - це одна з форм вираження сутності державної влади, яка за допомогою державного контролю керує суспільством за допомогою авторитету, сили, примусу. [12] За допомогою контролю держава здійснює внутрішні функції: економічну, екологічну, охорони правопорядку, фінансового контролю та т.д. [13] Виходячи з даного визначення можна класифікувати державний контроль за об'єктами контролювання. У даному випадку це - економіка держави, його екологія, фінансове середовище. Відповідно об'єкту регулювання можна виділити суб'єкт у системі державних органів, який переважно займається контролем «своєї» сфери. Наприклад, фінанси і бюджет контролюють Рахункова палата, НБУ, податкова адміністрація і т.д. А суб'єктом, що охороняє правопорядок отже є органи охорони правопорядку - міліція, Служба Безпеки.
Державний контроль на практиці приймає форму контрольно-наглядової діяльності. Це правова форма діяльності органів держави, яка виражається у вчиненні юридичних дій по спостереженню та перевірці відповідності виконання і дотримання підконтрольними суб'єктами правових приписів і припинення правопорушень певними організаційно-правовими засобами. Юридичним результатом контрольно-наглядової діяльності є контрольно-правовий акт (рішення, постанова, подання, застереження, окрему ухвалу, повідомлення та ін), який містить розпорядження констатуючого порядку, тобто встановлені внаслідок перевірки позитивні моменти, а поряд з ними правоохоронні розпорядження щодо усунення виявлених правопорушень. [14]
Якщо розглядати контроль, як форму державного управління, то її можна віднести до прямих методів впливу, поряд з якими існують і непрямі, такі як метод оподаткування (метод непрямого регулюючого впливу). Методом державного контролю забезпечується дотримання законів та інших правових актів, що видаються державними органами. Функціональна сутність контролю випливає з об'єктивної необхідності відносин керівництва і виконання як особливої ​​функції, зумовленої суспільним поділом праці. Отже, об'єктом контролю в самому широкому розумінні цього слова є поведінка (дії) людей - учасників суспільного процесу. Серед учених, які досліджували сутність контролю, мають місце чотири напрями. Перше з них подано у роботах багатьох юристів, соціологів та економістів, які досліджують контроль як сферу діяльності органів державного і господарського управління. Вони зазвичай визначають контроль як метод або форму управлінської (виконавчо-розпорядчої) діяльності. Другий напрямок у трактуванні сутності контролю характерно для позиції багатьох фахівців з теорії управління. Вони часто виділяють три стадії управлінської діяльності: стадію проектування і визначення мети; організацію виконання прийнятого рішення; контроль виконання. Отже, контроль трактується тут як особлива стадія управлінського циклу. Такий підхід справедливий, якщо розглядати контроль з вузьких позицій перевірки виконання кожного конкретного управлінського рішення, а не як цілеспрямований і відносно відокремленого виду управлінської діяльності. Третій напрямок у характеристиці сутності контролю відображено в працях ряду дослідників, які взяли на озброєння арсенал кібернетичної термінології. З позицій кібернетики контроль являє собою форму зворотного зв'язку, за допомогою якої керуюча система отримує необхідну інформацію про дійсний стан керованого об'єкта та виконання управлінських рішень. Звичайно, з точки зору інформаційних аспектів процесу управління контроль є форма зворотного зв'язку. Але при такому трактуванні контроль штучно відривається від процесу прийняття управлінських рішень, не видно найважливіша риса контролю - можливість та необхідність активного впливу на події, господарські процеси. Безперечно, узкокібернетіческій підхід до визначення сутності контролю не викликає заперечень формального характеру. Однак при даній інтерпретації на перший план висуваються технічні аспекти контролю, а не соціально-економічні, які повинні бути домінуючими. У літературі з контролю і ревізії широко поширене четвертий напрям. Для нього характерна думка, що сутністю контролю є регулярна перевірка дотримання господарського законодавства, виявлення порушень державної дисципліни. Така позиція являє собою правову концепцію сутності контролю, оскільки вона зводить його лише до способу забезпечення законності, до перевірки дотримання правових норм. З урахуванням усього сказаного можна зробити висновок, що контроль як одна з функцій керування являє собою систему моніторингу процесу функціонування керованого об'єкта з метою оцінити обгрунтованість і ефективність прийнятих управлінських рішень, виявити відхилення від цих рішень і здійснювати коригування дій.
Контролю як функції управління властива та специфічна риса, що ця функція здійснюється всіма державними органами, незалежно від їх основних завдань та виду діяльності, які вони здійснюють. Але оскільки контроль не виступає в ізольованому вигляді, а реалізується стосовно до конкретного предметного змісту, обсяг контрольної діяльності, форми і методи її прояви диференціюються залежно від сфери або галузі управління, а також від місця органу, що здійснює контрольні повноваження, в загальній системі державного механізму . [15]
Відмінності понять «контроль» і «нагляд»
Розглянемо відмінність понять «контроль» і «нагляд», а також їх співвідношення. За допомогою контролю виявляються відхилення у керованій системі від заданих параметрів і вживаються заходи для приведення її в стан. Цим контроль, зокрема відрізняється від нагляду, де наглядає тільки констатує відхилення та інформує відповідні інстанції, компетентні приймати управлінські рішення. [16]
Іноді контроль називають родовим поняттям по відношенню до нагляду. Тобто нагляд у цьому випадку є похідним від контролю і має ряд характерних ознак: перевірку відповідності спеціальним правилам, встановлених для об'єктів, які знаходяться під наглядом; об'єкти перевірки організаційно не підпорядковані суб'єкту, який здійснює нагляд. Нагляд у даному випадку розглядається як окремий вид контролю. [17] Поняття контролю можна доповнити такими однорідними поняттями як моніторинг та аудит. Термін «моніторинг» можна позначити як пасивну форму контролю. При цьому відсутня пряма форма впливу на об'єкт моніторингу, а застосовуються методи спостереження та аналізу. Термін «аудит», як поняття споріднене контролю, переважно використовується при перевірці фінансово-господарської діяльності для визначення достовірності звітності, обліку, їх відповідності чинному законодавству. Як бачимо, аналіз, як загальнонаукових метод, знаходить своє місце і в сфері державного контролю. Якщо безпосередньо в контрольній діяльності, аналіз є лише однією зі стадій, після якої слід прямий вплив на об'єкт контролю, то в разі нагляду, моніторингу або аудиту, суб'єкт контролю може обмежуватися лише аналізом і не впливати безпосередньо на його об'єкт. Можемо навести як приклад прокурорський нагляд. У випадку порушення чинного законодавства, прокурор не робить прямий вплив на порушника, а побічно реагує шляхом звернення до суду. Тут доречно говорити не про контроль з боку прокурора, а нагляд, сутністю якого є аналіз правомірності дій його об'єктів.
Приклади нормативно-правових актів та коментарі
У наступній частині цієї роботи будуть розглянуті застосування термінів «контроль» і «нагляд» в нормативно-правових документах, їх відмінності. Автор провів пошук нормативно-правових документів України, в яких використовуються вищевказані терміни.
Слід сказати, що в Конституції України (редакція від 01.01.2006) слово «контроль» згадується лише 10 разів, а «нагляд» - 4 рази. [18] Майже всі згадки терміна «контроль» відносяться до регулювання фінансової сфери, контролю витрати бюджетних коштів держави. Так, наприклад, стаття 85 передбачає контроль виконання Державного бюджету України як одну з функцій Верховної Ради. А стаття 98 Конституції України визначає, що «Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата». Статья 100 также относится к финансовому регулированию, но в этот раз субъектом этого регулирования выступает Совет Национального банка Украины, который «разрабатывает основные принципы денежно-кредитной политики и осуществляет контроль над их проведением». Кроме финансовой сферы термин « контроль » упоминается в статье 101, которая определяет, что «Парламентский контроль над соблюдением конституционных прав и свобод человека и гражданина осуществляет Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека». Что же касается термина « нагляд », то есть надзора , то, преимущественно, этот термин употребляется в связи с деятельностью прокуратуры . В статье 121, указывается, что для прокуратуры определяются следующие функции:

а) надзор за соблюдением законов органами, которые проводят оперативно-розыскную деятельность, дознание, досудебное следствие (то есть надзор над действиями милиции, Службы Безопасности);
б) надзор над соблюдением законов при исполнении судебных решений в уголовных делах;
в) надзор над соблюдением прав и свобод человека и гражданина, соблюдением законов по этим вопросам органами исполнительной власти, органами местного самоуправления.
Фактически, этим и определяются в Украине основы функции « прокурорского надзора ».
Для поиска нормативных документов автором данной работы была использована база данных информационной системы Верховной Рады Украины «Загальне законодавство»[19]. Был задействован поиск ключевых слов в названиях нормативно-правовых актов. Следует сказать, что термины «контроль» и «надзор» встречаются в отечественных нормативно-правовых документах достаточно часто. Среди всех внесенных в базу данных (больше 98 тысяч) число найденных документов со словом «контроль» превысило границу конкретного поиска (больше 1000), а поиск в названиях термина надзор дал 600 документов, что составляет около 0,61%, среди имеющихся в базе нормативно-правовых актов. В дальнейшем область поиска была сужена. Был осуществлён контекстный поиск законов со словом «контроль» в названии. На 27 января 2007 г. в базе данных украинского законодательства[20] было всего 22 закона , непосредственно содержащих слово « контроль » в названии закона. Среди них содержатся различные нормативные акты, регулирующие разносторонние сферы контроля, в частности: «О государственном контроле над использованием и охраной земель», «О демократическом гражданском контроле над Военной организацией и правоохранительными органами государства», «О государственном контроле над международными передачами товаров военного назначения и двойного использования», «Об антидопинговом контроле в спорте», «Об осуществлении контроля над уплатой сбора на обязательное государственное пенсионное страхование и сбора на обязательное социальное страхование».
Рассмотрим, например, Закон «О государственном контроле над использованием и охраной земель». Этот закон определяет правовые, экономические и социальные основы организации осуществления государственного контроля над использованием и охраной земель. Он направлен на обеспечение рационального использования и воссоздания природных ресурсов и охрану окружающей среды. В этом законе конкретно указан объект государственного контроля (статья 4): «Объектом государственного контроля над использованием и охраной земель являются все земли в пределах территории Украины»[21]. Далее статья этого закона указывает субъекты контроля – специальные уполномоченные органы исполнительной власти. Статья 9 конкретизирует субъекты контроля в зависимости от конкретной стороны объекта, который рассматривается. Это – Государственная инспекция по контролю над использованием и охраной земель, Государственная экологическая инспекция и Государственная служба охраны плодородности грунтов. В данном законе также используется термин «мониторинг» в отношении конкретного объекта, которым являются грунты украинских земель. То есть, прямо на состояние объекта контроля (плодородность грунтов) субъект контроля (специальные органы исполнительной власти) не влияет, присутствует пассивная форма контроля, применяются методы наблюдения и анализа . В рассматриваемом законе также раскрыты способы практической реализации государственного контроля (статья 9): проведение проверок, рассмотрение обращений физических и юридических лиц, участие в работе комиссий при принятии в эксплуатацию мелиоративных систем и рекультивированных земель, рассмотрение документации по землеустройству. Таким образом, можно сделать вывод, что в рассмотренном нормативно-правовом акте, определяющем функцию государственного контроля в сфере использования и охраны земель, конкретно выделены составляющие контроля: его субъекты, объект и способы реализации контроля.
Среди нормативно-правовых актов, относящихся к государственному надзору , рассмотрим Закон Украины «Об административном надзоре над лицами, освобожденными с мест лишения свободы», Декрет Кабинета Министров Украины «О государственном надзоре над соблюдением стандартов, норм и правил и ответственность за их нарушение».
Рассмотрим закон “Об административном надзоре над лицами, освобожденными с мест лишения свободы”. Данный закон определяет условия и порядок установления и осуществления административного надзора над отдельными категориями ранее осужденных лиц и их обязанности. Поскольку согласно статье 2 заданием административного надзора является «предотвращение совершения преступлений отдельными лицами, освобожденными с мест лишения свободы»[22], то объектом надзора в широком смысле в данном случае является правопорядок . Конкретный объект надзора этот закон устанавливает в статье 3 «Лица, относительно которых устанавливается административный надзор»: совершеннолетние осужденные, попадающие под конкретную характеристику. Субъект административного надзора определяется в статье 7: «Административный надзор осуществляется милицией». В статье 7 также указывается практическое содержание административного надзора: «Сотрудники милиции обязаны систематично контролировать поведение этих лиц, предостерегать нарушения ими общественного порядка и прав других граждан и останавливать их, проводить розыск лиц, которые избегают административного надзора». В свою очередь милиция и её деятельность в отношении административного надзора являются объектом надзора прокуратуры согласно статье 13 рассматриваемого закона: «Наивысший надзор за соблюдением и правильным применением законодательства об административном надзоре осуществляется Генеральным прокурором Украины и подчиненными ему прокурорами».
Следующий рассматриваемый нормативно-правовой акт относится к Декретам Кабинета Министров, которые имеют в Украине силу закона, были изданы до принятия действующей Конституции. Это Декрет Кабинета Министров Украины «О государственном надзоре за соблюдением стандартов, норм и правил и ответственность за их нарушение». Этот нормативно-правовой акт устанавливает правовые основы государственного надзора над соблюдением стандартов, норм и правил субъектами предпринимательской деятельности (предпринимателями), определяет их ответственность за нарушение этих стандартов, норм и правил. Государственный надзор определяется в статье 1 Декрета, как «деятельность специально уполномоченных органов исполнительной власти по контролю над соблюдением предпринимателями стандартов, норм и правил при производстве и выпуске продукции (выполнении работ, предоставлении услуг) с целью обеспечения интересов общества и потребителей в её соответствующем качестве…».[23] Субъекты, осуществляющие государственный надзор указаны в статье 2 «Органы государственного надзора»: «Государственный надзор за соблюдением технических регламентов по подтверждению соответствия, технических регламентов, стандартов, норм и правил, состояния средств измерений…осуществляют …государственные центры стандартизации, метрологии и сертификации, а также другие специально уполномоченные органы». Объекты государственного надзора устанавливаются в одноименной статье 3: продукция производственно-технического предназначения, товары народного потребления, продукция импортная и экспортная и т.д. В этой же статье указаны критерии государственного контроля в этой сфере – «соответствие стандартам, нормам и правилам». Формы практической реализации надзора прописаны в статье 4 «Формы государственного контроля»: «Государственный надзор осуществляется…в форме проверки соблюдения: стандартов, норм и правил,…стабильности качества сертифицированной продукции, правил проведения испытаний продукции». Итак, можем сделать вывод, что в рассмотренном нормативно-правовом акте определены все базовые составляющие контроля: субъект, объект, критерии и форма.
Рассмотренные нормативно-правовые акты можно отнести к регулирующим сферу государственного контроля, поскольку их содержания отвечают определению государственного контроля, который является проверкой уполномоченным на то субъектом соответствия (несоответствия) объекта контроля тем законным требованиям, которые к нему предъявляются.[24] Присутствуют все составляющие определения: объект контроля; субъект, его контролирующий; и требования, предъявляемые к объекту.

Классификация и принципы государственного контроля
Рассматривая государственный контроль как общее теоретическое понятие следует выделить основные критерии, с помощью которых можно характеризовать тот или иной вид контроля. В частности, существует разделение контроля во времени, то есть наличие определенных стадий контроля, следующих одна за другой и взаимозависимых. Первая временная стадия любой контрольной деятельность – информационная, то есть сбор, получение информации об объекте контроля. Здесь следует сказать, что получение сведений может быть активным, когда субъект государственного контроля самостоятельными усилиями получает информацию об объекте, или пассивным, когда объект контроля (надзора) сам предоставляет информацию о себе субъекту, его контролирующему. Причём, эта обязанность – передавать информацию субъекту контроля, закреплена законодательно, например, налоговая администрация проводит информационную стадию контроля на основании обязательных отчетов предпринимателей[25]. Данная стадия контроля соответствует таким видам деятельности как аудит и мониторинг , целью которых, в том числе, является получение информации об объекте аудита или мониторинга, а для аудита – ещё и определение выводов, то есть оценочная стадия контроля или анализ . Таким образом, можно сказать, что мониторингу соответствует первая временная стадия контроля – информационная, аудиту – первая и вторая стадия (информационная и оценочная). Говоря о надзоре, мы обычно включаем в это понятие как сбор информации (информационная стадия), так и анализ (оценочная стадия). Что же касается третьей стадии контроля – то применительно к надзору , следует сказать, что «надзирающий» субъект тоже может выполнять регулятивную функцию, однако в этом случае она имеет пассивную форму, так как объект надзора не подчинен непосредственно субъекту, невозможно активное влияние субъекта надзора на объект. В качестве примера приведём прокурорский надзор : прокурор не может отменить действие нормативно-правового акта местных властей, но в его компетенции – подать протест, представление или обратится в суд по этому поводу[26], например, прокурор Харьковской области опротестовал решение горсовета о присвоении русскому языку особого статуса.[27] Заключающей стадией контроля (собственно практическая реализация ) является регулятивная стадия. В этой стадии субъект контроля оказывает регулирующее воздействие на объект контроля, целью которого является установление соответствия объекта тем правомерным требованиям, которые к нему предъявляются.[28] Таким образом, регулятивная стадия характерна только для контроля (в отличие от надзора, мониторинга, аудита), однако включающего и другие стадии, предшествующие регулятивной фазе ( схема 1 ).

Схема 1. Временны́е стадии государственного контроля

В демократических государствах основополагающим при осуществлении государственного контроля является принцип верховенства права. Принцип верховенства права – основополагающий принцип демократического государства, является выражением идей примата права над государством, приоритета прав человека в обществе, проявляется в верховенстве Конституции и правовых законов.[29] В сфере государственного контроля этот принцип определяет преимущество, первоочередность прав человека по отношению к желаемым результатам контроля. В качестве примера можно привести рассмотренный выше закон “Об административном надзоре над лицами, освобожденными с мест лишения свободы”: цели надзора, установленные этим законом не могут достигаться в ущерб правам лиц, являющихся объектом надзора. Обязательным при осуществлении государственного контроля является принцип законности . Правовая законность – это точное и неуклонное соблюдение и исполнение требований правового закона всеми субъектами права.[30] Применительно к государственному контролю, например, можно говорить о недопустимости противопоставления законности и целесообразность, когда достижение результатов контроля важнее, чем соблюдение законов, регулирующих контрольную деятельность. Презумпция добропорядочности , по аналогии с презумпцией невиновности, означает предположение о законопослушности, добропорядочности лица до тех пор, пока не доказано обратное. В данном контексте презумпция добропорядочности должна применяться по отношению к объекту контроля. В противном случае все объекты контроля будут «подозреваемыми», а сам контроль может свестись к поиску «виноватых», что скорее характерно для тоталитарных «полицейских» государств и недопустимо для демократических. функции («коммуникативная», «сигнальная», «превентивная»)
Субъектная классификация государственного контроля
В следующей части данной работы государственный контроль будет рассмотрен как деятельность уполномоченных на проведение контроля субъектов. Следует сказать, что разделение видов контроля по субъектам с учетом объектов контроля является условным, так как один субъект может оказывать контролирующее воздействие в разных сферах. И в то же время, один объект могут контролировать несколько субъектов. Контрольными структурами Украины являются: Президент, Кабинет Министров, Конституционный суд, Уполномоченный по правам человека, прокуратура, Счетная палата законодательного органа, аудиторские структуры Центрального банка Украины, налоговая администрация и др. Контрольную деятельность осуществляют органы законодательной, исполнительной и судебной власти, однако она производится как в разном объеме, так и в различных вопросах и сферах правового регулирования.[31] Рассмотрим основные субъекты государственного контроля в Украине ( схема 2 ).

Схема 2 . Субъекты государственного контроля Украины

контроль над соблюдением избирательного законодательства

Центральная избирательная комиссия

ВЕРХОВНАЯ РАДА

КСУ

КАБИНЕТ МИНИСТРОВ

ПРЕЗИДЕНТ

НБУ

Счетная палата

Омбудсмен

депутатские запросы (90 чел.)

депутатские обращения в КС (45 чел.)

конституционный контроль

Контрольные органы исполнительной власти

КРУ

налоговая администрация

Антимонопольный комитет

Верховный Суд

государственные инспекции, службы и т.д.

бюджетный контроль

Экономика, финансы