Міністерство освіти і науки України
Запорізька Державна Інженерна Академія
Факультет Економіки підприємства
Господарське законодавство
Контрольна робота
Державний вплив на підприємницьку діяльність
Запоріжжя 2005
Зміст
Введення. 3
1. Поняття, цілі та важелі державного регулювання підприємницької діяльності. 4
2. Державний вплив на підприємницьку діяльність в Україні 9
3. Регіональна підтримка підприємництва: Запорізький досвід. 13
Висновки .. 16
Література. 19
Державна і муніципальна влада все активніше демонструють спрямованість на створення сприятливого підприємницького клімату. Разом з тим, аналіз цих зусиль свідчить про недостатню їх результативність. Невисока ефективність відповідних економічних, правових та організаційних заходів є одним з факторів функціонування «тіньової» економіки та її криміналізації, що вкрай негативно позначається на надходженнях до бюджету, породжує недобросовісну конкуренцію і недовіра до органів місцевого самоврядування, і, отже, підриває стимули для розвитку легального підприємництва.
У зв'язку з цим винятково важливим є вирішення проблеми регулювання підприємницької діяльності з боку держави, формування та реалізації комплексу відповідних ефективних заходів за рахунок максимального використання наявного ресурсного, виробничо-технологічного та кадрового потенціалу Україна. Розвиток підприємницької діяльності вкрай необхідно для розвитку національної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.
Все це показує актуальність дослідження питання державного регулювання підприємницької діяльності.
Метою державного регулювання підприємницької діяльності є створення певних умов, що забезпечують нормальне функціонування економіки в цілому і стабільну участь підприємців країни в міжнародному поділі праці й одержання від цього оптимальних вигод. Уряд кожної країни безумовно має свої власні цілі на кожному конкретному етапі і домагається їх рішення доступними йому методами і засобами стосовно теперішньої економічної ситуації в своїй країні і в світовому господарстві. Тому цілі і завдання державного регулювання схильні до змін, між тим, як механізм регулювання досить добре відпрацьований, хоча і має особливості в кожній окремо взятій країні.
В узагальненому вигляді до завдань державного регулювання входять:
- Розробка, прийняття та контроль за законодавством, що забезпечує правову основу і захист інтересів підприємців;
- Підвищення ефективності державного регулювання та зниження відповідних витрат;
- Ослаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за діяльністю підприємств;
- Створення умов для вільної та добросовісної конкуренції на ринку, вільного переміщення товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, контроль за дотриманням правил конкуренції;
- Забезпечення товарно-грошового і бюджетної рівноваги за допомогою фінансової, податкової, процентної політики та управління грошовою емісією;
- Поєднання поточних і перспективних напрямків розвитку економіки: структурно-інвестиційної політики і науково-технічної політики;
- Сприяння довгостроковому зростанню накопичення капіталів і стабільного розвитку, стримування інфляції економічним шляхом, зняття обмежень адміністративного регулювання господарської сфери діяльності;
- Забезпечення вільного пересування робочої сили і дотримання норм трудового законодавства, регулювання приватного найму та порядку оплати праці;
- Підтримка соціальної рівноваги і прийнятного для більшості населення рівня диференціації та розподілу доходів.
Характеризуючи державне регулювання економіки в сучасних умовах, перш за все необхідно зазначити, що центр ваги у цьому регулюванні перемістився до активної участі держави в організаційно-господарському регулювання виробництва. Його основними завданнями є:
- Здійснення структурної перебудови виробництва, що передбачає створення нових галузей, орієнтованих на експорт, модернізацію традиційних галузей і пристосування їх продукції до вимог світового ринку, переорієнтацію окремих видів виробництв на світові ринки в рамках міжнародної спеціалізації;
- Підвищення конкурентоспроможності продукції експортних галузей і окремих видів виробництв;
- Пошук і використання можливостей довгострокового забезпечення виробництва гарантованими джерелами надходження сировини, палива, напівфабрикатів;
- Зміцнення становища в пріоритетних та найбільш прогресивних галузях економіки, орієнтація їх на обслуговування експортного виробництва;
- Перегляд форм зв'язків між короткостроковими і довгостроковими заходами урядової політики, традиційне вплив на кон'юнктуру, засноване на регулюванні попиту, яке все тісніше переплітається із заходами державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;
- Використання заходів впливу на процес концентрації в провідних галузях економіки, у тому числі спеціалізованих на експорт, здійснення заходів, спрямованих на зміцнення організаційної структури великих фірм, розвиток нових форм зв'язків між ними.
Регулювання все більш спрямовано на підвищення ефективності виробництва. Акцент у ньому переноситься з регулювання попиту на регулювання пропозиції. Істотні зміни відбулися й у механізмі регулювання. Найважливішою формою державного регулювання підприємницької діяльності стало включення до програми довгострокового розвитку економіки основних напрямів структурної перебудови промисловості з орієнтацією на експортну спеціалізацію.
Велике значення в 80-і рр.. XX ст. придбали цільові програми галузевого регулювання виробництва. Вони відрізняються тим, що фінансові ресурси держави та ресурси приватних компаній спрямовуються на розвиток нових пріоритетних галузей економіки, а також на вирішення проблем енергетики, реорганізацію і модернізацію традиційних галузей.
Проблеми структурної політики стали на сучасному етапі провідними напрямами економічної політики, в якій акцент робиться на цільові інвестиційні програми, що об'єднують приватний і державний капітал для вирішення глобальних проблем найкращого пристосування підприємництва до умов розвитку світового господарства.
Державна політика регулювання економіки спрямована на всебічне обслуговування потреб підприємців, і зокрема, за адміністративним нагляду та нормативного регулювання виробництва. Зараз нормативне регулювання поширилося на нові області, такі як: безпека продукції (продовольчих і фармацевтичних товарів), розробка та впровадження уніфікованих національних стандартів якості (у тому числі і стандартів безпеки продукції). З метою стримування виробництва та марнотратного споживання застосовуються заходи прямого і непрямого регулювання: нормативні стандарти якості продукції, податкове стимулювання інвестицій, непрямі податки на споживачів.
Велике значення в системі керуючого впливу мають конкретні форми і методи взаємовідносин адміністрації з підприємництвом, механізм його підтримки. Одна з основних форм допомоги в розвитку підприємництва, особливо на початковій стадії, - надання суб'єктам підприємництва кредитів. Кредити можуть надаватися безпосередньо адміністрацією з бюджету та позабюджетних коштів, або через банки, в тому числі в порядку пайової участі, виходячи з доцільності розвитку на території тієї чи іншої сфери підприємництва.
Важливою сферою регулювання є застосування фінансових методів у відношенні тих ринкових структур, які працюють з підприємствами малого бізнесу. Тут може застосовуватися зниження ставки оподаткування організацій, що кредитують малі підприємства, надання їм з боку місцевої адміністрацією фінансових гарантій. В якості гарантій адміністрацією можуть бути використані фінансові кошти бюджету, об'єкти муніципальної власності, нерухомості.
Важливим напрямом державного регулювання є патентна політика держави. Вона зводиться до обмеження терміну життя патенту та здійснення примусового ліцензування нових патентів за відносно помірну ліцензійну плату.
Важливим інструментом фінансового регулювання підприємницької діяльності є надання прямих кредитів та субсидій, в першу чергу на оновлення і вдосконалення виробничого апарату компаній за рахунок державних коштів. Ці засоби застосовуються тоді, коли приватний бізнес не в змозі самостійно вивести ту чи іншу ланку національного виробництва зі смуги труднощів. Все більшого значення набувають програми пільгового кредитування та субсидування певних галузей, гарантування позик, заходи з підтримання або стримування зростання галузевих цін у поєднанні з протекціоністською імпортною політикою та іншими засобами стабілізації ринку. Регулювання процентних ставок по депозитах і позичкам на ринковій основі передбачає, що приватному бізнесу забезпечується більша свобода вибору умов і способів фінансування.
Одна з найважливіших функцій державного регулювання - розробка загальних принципів та здійснення зовнішньоекономічної політики країни.
Державний вплив на підприємницьку діяльність в Україні на сучасному етапі здійснюється за двома напрямами: державне регулювання та державна підтримка підприємництва.
Це різні форми державного впливу на підприємницьку діяльність. Підприємницька діяльність дуже залежить від обгрунтованості економічної політики в цілому і у сфері підприємництва окремо. Сьогодні в Україні простежуються такі напрямки формування політики держави щодо малого підприємництва:
- Фінансово-кредитна, включаючи питання грошового обороту, процентних ставок, кредитних відносин,
- Фінансова політика щодо забезпечення потреб підприємницьких структур у фінансовому капіталі,
- Податкова політика в системі регулювання і стимулювання пріоритетних напрямів підприємницької діяльності,
- Інституціального політика, включаючи реформування відносин власності, формування ринкових відносин, ринкової інфраструктури, фондового страхового ринку антимонопольного законодавства та розвитку конкуренції,
- Соціальна політика, включаючи рішення проблем зайнятості населення на базі розвитку підприємницьких структур.
Рішення, що стосуються підтримки підприємництва на державному рівні, обов'язкові для нижчих рівнів управління національної економіки, і повинні доповнюватися, конкретизуватися на кожному з них у відповідності з соціально-економічними потребами та ресурсним забезпеченням окремих територій.
Економічна політика - основа для розробки Національної та регіональних програм розвитку та підтримки підприємництва. Саме ці програми спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку малого підприємництва, фінансово-кредитної підтримки, створення бізнес-інкубаторів, центрів підтримки підприємництва, консультаційних та інформаційних систем, вдосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації, створення умов для залучення заняттям підприємницькою діяльністю соціально незахищених категорій населення - інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас, безробітних.
Створення перелічених вище структур надає послуги суб'єктам малого та середнього підприємництва.
Однак, внаслідок відсутності цілісної державної політики та системного підходу для вирішення проблем малих форм господарювання, суб'єкти малого підприємництва знаходяться в нерівних економічних умовах порівняно з великими підприємствами. Це все відбивається в обмеженні можливостей малого підприємництва по залученню коштів, придбання сировини, матеріалів, об'єктів нерухомості, використання передових технологій.
Але самої наявності програм підтримки підприємництва мало, необхідний системний підхід до вирішення проблем розвитку малого бізнесу. Зокрема, існуюча в Запорізькій області ринкова структура недостатньо зорієнтована на обслуговування малих підприємницьких структур. Необхідний комплекс інфраструктури цільового призначення: біржі фондові, комерційні банки, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми, бізнес-центри, регіональні та міські фонди підтримки підприємництва, фонди підтримки підприємництва з урахуванням АПК, бізнес-інкубатори.
Необхідно мати чітку систему навчання та підвищення кваліфікації підприємців у нас в області, як на вітчизняних так і на закордонних підприємствах малого бізнесу, в бізнес-інкубаторах, технопарках, технополіси.
Механізм, який зобов'язаний розвивати мале підприємництво - це система державної підтримки малого підприємництва, дієздатність якої виступатиме порукою поліпшення становища в усіх сферах економічного життя, розвитку національного виробника і вихід з кризи.
У 2000 р. був прийнятий закон України «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва». Наша держава вступило на шлях цивілізованого підходу до вирішення проблем розвитку малого підприємництва: прийнятий закон, розроблені заходи по його виконанню, визначені фінансові кошти і виконавці цього закону.
У рамках цих заходів почали свою роботу такі програми:
- Міжрегіональна програма зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості та підтримки малого підприємництва. Стимулювання розвитку самозайнятості населення (через навчання соціально незахищених верств населення та мікрокредитування бізнес проектів).
- Програма «Формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва в усіх регіонах України». Мета цієї програми - створення мережі фондів підтримки підприємництва. Узагальнення досвіду роботи ефективно працюючих регіональних фондів і поширення досвіду роботи, розробка і здійснення заходів з консолідації зусиль організацій і структур, що працюють у сфері підтримки підприємництва.
- Програма «Залучення до малого підприємництва малозахищених верств населення». Мета програми - активізація підприємницької діяльності малозахищених верств населення, підвищення рівня знань основ бізнес-діяльності та державного забезпечення, зниження рівня соціальної напруженості в регіонах.
- Програма «Малий бізнес у малих міста України». Термін реалізації цієї програми - 2003-2005 р. Місія програми - розвиток бізнесу в малих містах України як основа відродження регіонів України. Мета програми - сприяння економічному і соціальному розвитку малих міст України.
- Програма «Кредитування суб'єктів малого підприємництва». Мета програми - комплексна підтримка підприємців-початківців, а також представників малого бізнесу та створення сприятливих умов для ефективного розвитку їх бізнесу за допомогою забезпечення доступу до фінансових ресурсів.
Потрібно відзначити, що державна підтримка підприємництва в Україні стримується макроекономічними умовами. Основні заходи даних програм спрямовані, перш за все, на вирішення проблем, що стримують розвиток підприємництва, таких, як:
- Недосконалість системи оподаткування;
- Нестабільність бюджетного фінансування федеральної і регіональних програм підтримки малого підприємництва;
- Нерозвиненість механізмів фінансово-кредитної підтримки і страхування ризиків малих підприємств; відсутність механізмів самофінансування (кредитні спілки, товариства взаємного страхування тощо);
- Обмеження доступу малих підприємств до виробничих потужностей і майна реструктуризованих підприємств;
- Відсутність надійної соціальної захищеності і безпеки підприємців;
- Організаційні проблеми взаємодії малого бізнесу з ринком і з державними структурами;
- Адміністративні бар'єри на шляху розвитку малого підприємництва.
Роль і місце малого підприємництва в економіці Запоріжжя найкраще проявляється в притаманних нього функціях:
- Вплив малого бізнесу на формування конкурентного середовища;
- Оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку, надання ринковій економіці необхідної гнучкості;
- Прискорення реалізації нових технічних і комерційних ідей;
- Пом'якшення соціальної напруги та сприяння демократизації ринкових відносин, так як саме він є фундаментальною основою формування середнього класу.
Мета цієї Програми - створення сприятливого середовища та впровадження дієвих заходів для розвитку малого бізнесу в місті. Першочергове її завдання - максимальне об'єднання інтересів суб'єктів малого підприємництва з інтересами міста, що включає в себе перелік пріоритетних підзадач: формування ефективної державно-громадської системи обслуговування, підтримки малого підприємництва, створення нових робочих місць, залучення суб'єктів підприємництва до зменшення рівня безробіття, збільшення надходжень до міського бюджету; насичення ринку товарами народного споживання.
Дія Програми ще не закінчено, але певні результати державної підтримки підприємницької діяльності в Запоріжжі вже видно і зараз. Так, до початку 2005 р. передбачалося функціонування 7500 малих підприємств і 39000 фізичних осіб-підприємців; фактичне ж кількість склала відповідно 8015 (106,6%) і 45000 (109,1%). На 2005 р. прогнозується зростання кількості малих підприємств до 8400 або 104,8% до очікуваного виконання 2004 р., зареєстрованих підприємців - фізичних осіб до 47000 або 104,4% до виконання 2004 р. відповідні приріст кількості малих підприємств та зареєстрованих підприємців - фізичних осіб прогнозується і на 2006 р. Крім того, в 2004 р. збільшилася кількість малих підприємств, які отримали прибуток: 59,5% до загальної кількості малих підприємств проти 59,1% у 2003 р. [1].
Вважаю за необхідне в області змінити підхід у ставленні до розвитку малого підприємництва. Існуючий в області координаційний комітет з розвитку та підтримки підприємництва покликаний і повинен виробити напрямки підтримки малого підприємництва. Без системного підходу до вирішення проблем розвитку підприємництва всіх зусиль перетворюються на розмови, імпульсні рішення і проблеми накопичуються. У будь-якій справі потрібен зважений, продуманий підхід. Залучення недержавних бізнес-структур, які підтримують розвиток підприємництва, в органи управління областю в питаннях малого бізнесу сприятиме розвитку третього сектора економіки.
Державна ідея підтримки малого підприємництва стає національною ідеєю розвитку добробуту нашого суспільства і відповідає вимогам ринкової економіки.
- Стимулювання розвитку передових технологій, що забезпечують конкурентний рівень засобів і технологій виробництва, (включаючи інтелектуальні управлінські технології) з метою підвищення інтенсивності, якості і, в цілому, ефективності виробничого процесу;
- Розвиток відповідних освітніх і навчальних програм, програм інформаційної та консультаційної підтримки;
- Розвиток конкурентного середовища, що стимулює процеси своєчасного запуску процедур санації та банкрутства з метою звільнення «місця під сонцем» для більш ефективних підприємств;
- Розвиток взаємовигідних і добре узгоджених відносин між різними рівнями по вертикалі (місто / район, регіон, центр), що стимулюють їх взаємно ефективне партнерство в області створення нормативно-правової бази, яка виключає протиріччя і розриви на різних рівнях;
- Розвиток комплексу зовнішніх інфраструктурних умов (як фізичних - комунікації, зв'язок, виробничі потужності, так і не фізичних - політичних, правових, економічних, соціальних, культурних, технологічних)
Таким чином, дані аспекти фокусуються, в першу чергу, на непрямих стимулюючих формах підтримки. Тому як у умовах привабливою стимулюючої середовища розвитку підприємництва та довіри бізнесу і населення державі фінансові потоки почнуть генеруватися не ззовні (регіону або країни), а з внутрішніх «точок зростання». Відповідно, залучення вже потім зовнішніх фінансових потоків буде здійснюватися не на умовах подачок і милостинь, але кооперації, партнерства та добросовісної конкуренції.
Слід додати, що існуюча правова система України все ще не може забезпечити належною мірою захист прав та інтересів підприємців. Офіційне право виявилося відірваним від реальних процесів, що відбуваються в соціально-економічному житті України. Саме тому більша частина економічної, у тому числі підприємницької діяльності, здійснюється за її межами. "Вакуум права", відсутність ефективних правових норм, які підтримують сучасні соціально-економічні процеси, з одного боку, призводять до правового нігілізму, недовірі людей до держави взагалі. З іншого боку, цей "вакуум" швидко заповнюється неформальними і, як правило, незаконними методами ведення діяльності та вирішення спорів.
Вважаю, що в державній політиці з питань розвитку підприємництва повинні переважати такі фактори:
- Визначення підприємництва як прогресивної форми господарювання, яка сьогодні відповідає вимогам ринкової економіки і здатна долати кризові явища в соціальній сфері, забезпечувати зайнятість і благополуччя більшої частини населення;
- Форми і методи сприяння розвитку підприємництва необхідно пов'язувати з прогнозами доходів, частина яких область передбачає отримати від підприємницької діяльності;
- Державна політика повинна бути ієрархічною.
І на завершення хотілося б ще раз вказати ті аспекти, розвиток яких дозволить державі найбільш ефективно регулювати підприємництво і створить оптимальні умови для його розвитку в Україні.
- Формування інфраструктури розвитку підприємництва;
- Нормативно-правове забезпечення підприємництва;
- Розвиток прогресивних фінансових технологій;
- Науково-методичне та кадрове забезпечення підприємництва (організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малих підприємств), взаємодія із засобами масової інформації та пропаганда підприємницької діяльності;
- Створення пільгових умов використання суб'єктами підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок нових технологій;
- Встановлення спрощеного порядку реєстрації суб'єктів підприємництва, ліцензування їх діяльності, сертифікації їх продукції, подання державної статистичної та бухгалтерської звітності;
- Міжнародне співробітництво у сфері підприємництва - підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва, включаючи сприяння розвитку їх торговельних, науково-технічних, виробничих, інформаційних зв'язків із зарубіжними державами.
2. Бушмін Є. Роль і місце бюджетних процедур у системі державних фінансів / / Питання економіки, № 5, 2003, С. 42-49.
3. Гладій І. "Новий регіоналізм" і державний Механізм Управління Ринком / / Економіка України, 2004, № 6, С. 45-51.
4. Державне регулювання ринкової економіки: Підручник. - М., "Дело", 2002.
5. Єршов М. Найважливіші механізми економічної політики / / Світова економіка і міжнародні відносини, № 6, 2004, С. 3-12.
6. Каирова Ф.А., Позднякова Т.А. Податки, зокрема податкові пільги, як інструмент регулювання економіки / / Питання економічних наук, № 4, 2004, С. 241-243.
7. Курс економіки: Підручник / За ред. Б. А. Райзберг. - М., ИНФРА-М, 2001.
8. Лівшиць А. Держава в ринковій економіці (короткий спеціальний курс) / / Російський економічний журнал, 2002, № № 10-12.
9. Міська програма розвитку та підтрімкі малого підпріємніцтва у м. Запоріжжі на 2005-2006 рр.. / / Ел. публ. http://www.meria.zp.ua/?page=/ city / programa
10. Загальна економічна теорія / За ред. Корогодіна. - Воронеж, Вид. ВДУ, 2000.
11. Сухорукова Т. Державна Підтримка великого бізнесу / / Економіка України, 2004, № 1, С. 47-53.
12. Шишкін А.Ф. Економічна теорія: Навчальний посібник для вузів. - М., ВЛАДОС, 1996.
13. Економічна теорія: Підручник / За ред. І.П. Ніколаєвої. - М., Проспект, 2001.
Запорізька Державна Інженерна Академія
Факультет Економіки підприємства
Господарське законодавство
Контрольна робота
Державний вплив на підприємницьку діяльність
Запоріжжя 2005
Зміст
Введення. 3
1. Поняття, цілі та важелі державного регулювання підприємницької діяльності. 4
2. Державний вплив на підприємницьку діяльність в Україні 9
3. Регіональна підтримка підприємництва: Запорізький досвід. 13
Висновки .. 16
Література. 19
Введення
Підприємництво є одним з найважливіших чинників формування і розвитку ринкової економіки, підтримки внутрішнього ринку. Крім вирішення важливої суспільно-політичного завдання - формування середнього класу, посилення демократії та інститутів громадського суспільства, мале підприємництво здатне вирішувати соціальні завдання (проблеми зайнятості, створення джерел доходів для населення, виробництво товарів і послуг для населення за доступними цінами) та економічні завдання (створення конкурентного середовища, залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, удосконалення технологій, наповнення бюджетів різних рівнів).Державна і муніципальна влада все активніше демонструють спрямованість на створення сприятливого підприємницького клімату. Разом з тим, аналіз цих зусиль свідчить про недостатню їх результативність. Невисока ефективність відповідних економічних, правових та організаційних заходів є одним з факторів функціонування «тіньової» економіки та її криміналізації, що вкрай негативно позначається на надходженнях до бюджету, породжує недобросовісну конкуренцію і недовіра до органів місцевого самоврядування, і, отже, підриває стимули для розвитку легального підприємництва.
У зв'язку з цим винятково важливим є вирішення проблеми регулювання підприємницької діяльності з боку держави, формування та реалізації комплексу відповідних ефективних заходів за рахунок максимального використання наявного ресурсного, виробничо-технологічного та кадрового потенціалу Україна. Розвиток підприємницької діяльності вкрай необхідно для розвитку національної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.
Все це показує актуальність дослідження питання державного регулювання підприємницької діяльності.
1. Поняття, цілі та важелі державного регулювання підприємницької діяльності
У сучасних умовах відбувається посилення державного регулювання та сприяння розвитку підприємництва, змінюються організаційні форми взаємодії державних органів із суб'єктами приватного бізнесу, відбуваються суттєві зрушення в цілях, механізмі, апараті управління, у поєднанні державного та ринкового механізмів регулювання.Метою державного регулювання підприємницької діяльності є створення певних умов, що забезпечують нормальне функціонування економіки в цілому і стабільну участь підприємців країни в міжнародному поділі праці й одержання від цього оптимальних вигод. Уряд кожної країни безумовно має свої власні цілі на кожному конкретному етапі і домагається їх рішення доступними йому методами і засобами стосовно теперішньої економічної ситуації в своїй країні і в світовому господарстві. Тому цілі і завдання державного регулювання схильні до змін, між тим, як механізм регулювання досить добре відпрацьований, хоча і має особливості в кожній окремо взятій країні.
В узагальненому вигляді до завдань державного регулювання входять:
- Розробка, прийняття та контроль за законодавством, що забезпечує правову основу і захист інтересів підприємців;
- Підвищення ефективності державного регулювання та зниження відповідних витрат;
- Ослаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за діяльністю підприємств;
- Створення умов для вільної та добросовісної конкуренції на ринку, вільного переміщення товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, контроль за дотриманням правил конкуренції;
- Забезпечення товарно-грошового і бюджетної рівноваги за допомогою фінансової, податкової, процентної політики та управління грошовою емісією;
- Поєднання поточних і перспективних напрямків розвитку економіки: структурно-інвестиційної політики і науково-технічної політики;
- Сприяння довгостроковому зростанню накопичення капіталів і стабільного розвитку, стримування інфляції економічним шляхом, зняття обмежень адміністративного регулювання господарської сфери діяльності;
- Забезпечення вільного пересування робочої сили і дотримання норм трудового законодавства, регулювання приватного найму та порядку оплати праці;
- Підтримка соціальної рівноваги і прийнятного для більшості населення рівня диференціації та розподілу доходів.
Характеризуючи державне регулювання економіки в сучасних умовах, перш за все необхідно зазначити, що центр ваги у цьому регулюванні перемістився до активної участі держави в організаційно-господарському регулювання виробництва. Його основними завданнями є:
- Здійснення структурної перебудови виробництва, що передбачає створення нових галузей, орієнтованих на експорт, модернізацію традиційних галузей і пристосування їх продукції до вимог світового ринку, переорієнтацію окремих видів виробництв на світові ринки в рамках міжнародної спеціалізації;
- Підвищення конкурентоспроможності продукції експортних галузей і окремих видів виробництв;
- Пошук і використання можливостей довгострокового забезпечення виробництва гарантованими джерелами надходження сировини, палива, напівфабрикатів;
- Зміцнення становища в пріоритетних та найбільш прогресивних галузях економіки, орієнтація їх на обслуговування експортного виробництва;
- Перегляд форм зв'язків між короткостроковими і довгостроковими заходами урядової політики, традиційне вплив на кон'юнктуру, засноване на регулюванні попиту, яке все тісніше переплітається із заходами державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;
- Використання заходів впливу на процес концентрації в провідних галузях економіки, у тому числі спеціалізованих на експорт, здійснення заходів, спрямованих на зміцнення організаційної структури великих фірм, розвиток нових форм зв'язків між ними.
Регулювання все більш спрямовано на підвищення ефективності виробництва. Акцент у ньому переноситься з регулювання попиту на регулювання пропозиції. Істотні зміни відбулися й у механізмі регулювання. Найважливішою формою державного регулювання підприємницької діяльності стало включення до програми довгострокового розвитку економіки основних напрямів структурної перебудови промисловості з орієнтацією на експортну спеціалізацію.
Велике значення в 80-і рр.. XX ст. придбали цільові програми галузевого регулювання виробництва. Вони відрізняються тим, що фінансові ресурси держави та ресурси приватних компаній спрямовуються на розвиток нових пріоритетних галузей економіки, а також на вирішення проблем енергетики, реорганізацію і модернізацію традиційних галузей.
Проблеми структурної політики стали на сучасному етапі провідними напрямами економічної політики, в якій акцент робиться на цільові інвестиційні програми, що об'єднують приватний і державний капітал для вирішення глобальних проблем найкращого пристосування підприємництва до умов розвитку світового господарства.
Державна політика регулювання економіки спрямована на всебічне обслуговування потреб підприємців, і зокрема, за адміністративним нагляду та нормативного регулювання виробництва. Зараз нормативне регулювання поширилося на нові області, такі як: безпека продукції (продовольчих і фармацевтичних товарів), розробка та впровадження уніфікованих національних стандартів якості (у тому числі і стандартів безпеки продукції). З метою стримування виробництва та марнотратного споживання застосовуються заходи прямого і непрямого регулювання: нормативні стандарти якості продукції, податкове стимулювання інвестицій, непрямі податки на споживачів.
Велике значення в системі керуючого впливу мають конкретні форми і методи взаємовідносин адміністрації з підприємництвом, механізм його підтримки. Одна з основних форм допомоги в розвитку підприємництва, особливо на початковій стадії, - надання суб'єктам підприємництва кредитів. Кредити можуть надаватися безпосередньо адміністрацією з бюджету та позабюджетних коштів, або через банки, в тому числі в порядку пайової участі, виходячи з доцільності розвитку на території тієї чи іншої сфери підприємництва.
Важливою сферою регулювання є застосування фінансових методів у відношенні тих ринкових структур, які працюють з підприємствами малого бізнесу. Тут може застосовуватися зниження ставки оподаткування організацій, що кредитують малі підприємства, надання їм з боку місцевої адміністрацією фінансових гарантій. В якості гарантій адміністрацією можуть бути використані фінансові кошти бюджету, об'єкти муніципальної власності, нерухомості.
Важливим напрямом державного регулювання є патентна політика держави. Вона зводиться до обмеження терміну життя патенту та здійснення примусового ліцензування нових патентів за відносно помірну ліцензійну плату.
Важливим інструментом фінансового регулювання підприємницької діяльності є надання прямих кредитів та субсидій, в першу чергу на оновлення і вдосконалення виробничого апарату компаній за рахунок державних коштів. Ці засоби застосовуються тоді, коли приватний бізнес не в змозі самостійно вивести ту чи іншу ланку національного виробництва зі смуги труднощів. Все більшого значення набувають програми пільгового кредитування та субсидування певних галузей, гарантування позик, заходи з підтримання або стримування зростання галузевих цін у поєднанні з протекціоністською імпортною політикою та іншими засобами стабілізації ринку. Регулювання процентних ставок по депозитах і позичкам на ринковій основі передбачає, що приватному бізнесу забезпечується більша свобода вибору умов і способів фінансування.
Одна з найважливіших функцій державного регулювання - розробка загальних принципів та здійснення зовнішньоекономічної політики країни.
2. Державний вплив на підприємницьку діяльність в Україні
Державне регулювання та підтримка грають виключно важливу роль у розвитку підприємництва. Аналіз нормативних актів у цій сфері з позиції їх впливу на розвиток підприємництва в Україні дозволяє визначити, що механізм державного впливу включає організаційно-управлінські та економічні заходи.Державний вплив на підприємницьку діяльність в Україні на сучасному етапі здійснюється за двома напрямами: державне регулювання та державна підтримка підприємництва.
Це різні форми державного впливу на підприємницьку діяльність. Підприємницька діяльність дуже залежить від обгрунтованості економічної політики в цілому і у сфері підприємництва окремо. Сьогодні в Україні простежуються такі напрямки формування політики держави щодо малого підприємництва:
- Фінансово-кредитна, включаючи питання грошового обороту, процентних ставок, кредитних відносин,
- Фінансова політика щодо забезпечення потреб підприємницьких структур у фінансовому капіталі,
- Податкова політика в системі регулювання і стимулювання пріоритетних напрямів підприємницької діяльності,
- Інституціального політика, включаючи реформування відносин власності, формування ринкових відносин, ринкової інфраструктури, фондового страхового ринку антимонопольного законодавства та розвитку конкуренції,
- Соціальна політика, включаючи рішення проблем зайнятості населення на базі розвитку підприємницьких структур.
Рішення, що стосуються підтримки підприємництва на державному рівні, обов'язкові для нижчих рівнів управління національної економіки, і повинні доповнюватися, конкретизуватися на кожному з них у відповідності з соціально-економічними потребами та ресурсним забезпеченням окремих територій.
Економічна політика - основа для розробки Національної та регіональних програм розвитку та підтримки підприємництва. Саме ці програми спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку малого підприємництва, фінансово-кредитної підтримки, створення бізнес-інкубаторів, центрів підтримки підприємництва, консультаційних та інформаційних систем, вдосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації, створення умов для залучення заняттям підприємницькою діяльністю соціально незахищених категорій населення - інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас, безробітних.
Створення перелічених вище структур надає послуги суб'єктам малого та середнього підприємництва.
Однак, внаслідок відсутності цілісної державної політики та системного підходу для вирішення проблем малих форм господарювання, суб'єкти малого підприємництва знаходяться в нерівних економічних умовах порівняно з великими підприємствами. Це все відбивається в обмеженні можливостей малого підприємництва по залученню коштів, придбання сировини, матеріалів, об'єктів нерухомості, використання передових технологій.
Але самої наявності програм підтримки підприємництва мало, необхідний системний підхід до вирішення проблем розвитку малого бізнесу. Зокрема, існуюча в Запорізькій області ринкова структура недостатньо зорієнтована на обслуговування малих підприємницьких структур. Необхідний комплекс інфраструктури цільового призначення: біржі фондові, комерційні банки, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми, бізнес-центри, регіональні та міські фонди підтримки підприємництва, фонди підтримки підприємництва з урахуванням АПК, бізнес-інкубатори.
Необхідно мати чітку систему навчання та підвищення кваліфікації підприємців у нас в області, як на вітчизняних так і на закордонних підприємствах малого бізнесу, в бізнес-інкубаторах, технопарках, технополіси.
Механізм, який зобов'язаний розвивати мале підприємництво - це система державної підтримки малого підприємництва, дієздатність якої виступатиме порукою поліпшення становища в усіх сферах економічного життя, розвитку національного виробника і вихід з кризи.
У 2000 р. був прийнятий закон України «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва». Наша держава вступило на шлях цивілізованого підходу до вирішення проблем розвитку малого підприємництва: прийнятий закон, розроблені заходи по його виконанню, визначені фінансові кошти і виконавці цього закону.
У рамках цих заходів почали свою роботу такі програми:
- Міжрегіональна програма зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості та підтримки малого підприємництва. Стимулювання розвитку самозайнятості населення (через навчання соціально незахищених верств населення та мікрокредитування бізнес проектів).
- Програма «Формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва в усіх регіонах України». Мета цієї програми - створення мережі фондів підтримки підприємництва. Узагальнення досвіду роботи ефективно працюючих регіональних фондів і поширення досвіду роботи, розробка і здійснення заходів з консолідації зусиль організацій і структур, що працюють у сфері підтримки підприємництва.
- Програма «Залучення до малого підприємництва малозахищених верств населення». Мета програми - активізація підприємницької діяльності малозахищених верств населення, підвищення рівня знань основ бізнес-діяльності та державного забезпечення, зниження рівня соціальної напруженості в регіонах.
- Програма «Малий бізнес у малих міста України». Термін реалізації цієї програми - 2003-2005 р. Місія програми - розвиток бізнесу в малих містах України як основа відродження регіонів України. Мета програми - сприяння економічному і соціальному розвитку малих міст України.
- Програма «Кредитування суб'єктів малого підприємництва». Мета програми - комплексна підтримка підприємців-початківців, а також представників малого бізнесу та створення сприятливих умов для ефективного розвитку їх бізнесу за допомогою забезпечення доступу до фінансових ресурсів.
Потрібно відзначити, що державна підтримка підприємництва в Україні стримується макроекономічними умовами. Основні заходи даних програм спрямовані, перш за все, на вирішення проблем, що стримують розвиток підприємництва, таких, як:
- Недосконалість системи оподаткування;
- Нестабільність бюджетного фінансування федеральної і регіональних програм підтримки малого підприємництва;
- Нерозвиненість механізмів фінансово-кредитної підтримки і страхування ризиків малих підприємств; відсутність механізмів самофінансування (кредитні спілки, товариства взаємного страхування тощо);
- Обмеження доступу малих підприємств до виробничих потужностей і майна реструктуризованих підприємств;
- Відсутність надійної соціальної захищеності і безпеки підприємців;
- Організаційні проблеми взаємодії малого бізнесу з ринком і з державними структурами;
- Адміністративні бар'єри на шляху розвитку малого підприємництва.
3. Регіональна підтримка підприємництва: Запорізький досвід
У розвитку підприємництва істотну роль грає регіональна система регулювання і підтримки малого підприємництва. Форми і методи реалізації регіональної політики щодо малого підприємництва виходять, з одного боку, із заходів, що приймаються на державному рівні, з іншого - визначаються завданнями розвитку і специфікою кожного конкретного регіону. Настав час системного підходу і на регіональному рівні розвитку підприємництва. Так, в Запоріжжі була прийнята Міська програма розвитку та підтримки малого підприємництва на 2005 - 2006 рр..Роль і місце малого підприємництва в економіці Запоріжжя найкраще проявляється в притаманних нього функціях:
- Вплив малого бізнесу на формування конкурентного середовища;
- Оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку, надання ринковій економіці необхідної гнучкості;
- Прискорення реалізації нових технічних і комерційних ідей;
- Пом'якшення соціальної напруги та сприяння демократизації ринкових відносин, так як саме він є фундаментальною основою формування середнього класу.
Мета цієї Програми - створення сприятливого середовища та впровадження дієвих заходів для розвитку малого бізнесу в місті. Першочергове її завдання - максимальне об'єднання інтересів суб'єктів малого підприємництва з інтересами міста, що включає в себе перелік пріоритетних підзадач: формування ефективної державно-громадської системи обслуговування, підтримки малого підприємництва, створення нових робочих місць, залучення суб'єктів підприємництва до зменшення рівня безробіття, збільшення надходжень до міського бюджету; насичення ринку товарами народного споживання.
Дія Програми ще не закінчено, але певні результати державної підтримки підприємницької діяльності в Запоріжжі вже видно і зараз. Так, до початку 2005 р. передбачалося функціонування 7500 малих підприємств і 39000 фізичних осіб-підприємців; фактичне ж кількість склала відповідно 8015 (106,6%) і 45000 (109,1%). На 2005 р. прогнозується зростання кількості малих підприємств до 8400 або 104,8% до очікуваного виконання 2004 р., зареєстрованих підприємців - фізичних осіб до 47000 або 104,4% до виконання 2004 р. відповідні приріст кількості малих підприємств та зареєстрованих підприємців - фізичних осіб прогнозується і на 2006 р. Крім того, в 2004 р. збільшилася кількість малих підприємств, які отримали прибуток: 59,5% до загальної кількості малих підприємств проти 59,1% у 2003 р. [1].
Вважаю за необхідне в області змінити підхід у ставленні до розвитку малого підприємництва. Існуючий в області координаційний комітет з розвитку та підтримки підприємництва покликаний і повинен виробити напрямки підтримки малого підприємництва. Без системного підходу до вирішення проблем розвитку підприємництва всіх зусиль перетворюються на розмови, імпульсні рішення і проблеми накопичуються. У будь-якій справі потрібен зважений, продуманий підхід. Залучення недержавних бізнес-структур, які підтримують розвиток підприємництва, в органи управління областю в питаннях малого бізнесу сприятиме розвитку третього сектора економіки.
Державна ідея підтримки малого підприємництва стає національною ідеєю розвитку добробуту нашого суспільства і відповідає вимогам ринкової економіки.
Висновки
Для обгрунтованого визначення напрямків першочергової уваги держави до підприємництва слід звернутися до принципів підприємницької діяльності. Відштовхуючись від їх суті, можна виділити наступні напрямки пріоритетного докладання зусиль:- Стимулювання розвитку передових технологій, що забезпечують конкурентний рівень засобів і технологій виробництва, (включаючи інтелектуальні управлінські технології) з метою підвищення інтенсивності, якості і, в цілому, ефективності виробничого процесу;
- Розвиток відповідних освітніх і навчальних програм, програм інформаційної та консультаційної підтримки;
- Розвиток конкурентного середовища, що стимулює процеси своєчасного запуску процедур санації та банкрутства з метою звільнення «місця під сонцем» для більш ефективних підприємств;
- Розвиток взаємовигідних і добре узгоджених відносин між різними рівнями по вертикалі (місто / район, регіон, центр), що стимулюють їх взаємно ефективне партнерство в області створення нормативно-правової бази, яка виключає протиріччя і розриви на різних рівнях;
- Розвиток комплексу зовнішніх інфраструктурних умов (як фізичних - комунікації, зв'язок, виробничі потужності, так і не фізичних - політичних, правових, економічних, соціальних, культурних, технологічних)
Таким чином, дані аспекти фокусуються, в першу чергу, на непрямих стимулюючих формах підтримки. Тому як у умовах привабливою стимулюючої середовища розвитку підприємництва та довіри бізнесу і населення державі фінансові потоки почнуть генеруватися не ззовні (регіону або країни), а з внутрішніх «точок зростання». Відповідно, залучення вже потім зовнішніх фінансових потоків буде здійснюватися не на умовах подачок і милостинь, але кооперації, партнерства та добросовісної конкуренції.
Слід додати, що існуюча правова система України все ще не може забезпечити належною мірою захист прав та інтересів підприємців. Офіційне право виявилося відірваним від реальних процесів, що відбуваються в соціально-економічному житті України. Саме тому більша частина економічної, у тому числі підприємницької діяльності, здійснюється за її межами. "Вакуум права", відсутність ефективних правових норм, які підтримують сучасні соціально-економічні процеси, з одного боку, призводять до правового нігілізму, недовірі людей до держави взагалі. З іншого боку, цей "вакуум" швидко заповнюється неформальними і, як правило, незаконними методами ведення діяльності та вирішення спорів.
Вважаю, що в державній політиці з питань розвитку підприємництва повинні переважати такі фактори:
- Визначення підприємництва як прогресивної форми господарювання, яка сьогодні відповідає вимогам ринкової економіки і здатна долати кризові явища в соціальній сфері, забезпечувати зайнятість і благополуччя більшої частини населення;
- Форми і методи сприяння розвитку підприємництва необхідно пов'язувати з прогнозами доходів, частина яких область передбачає отримати від підприємницької діяльності;
- Державна політика повинна бути ієрархічною.
І на завершення хотілося б ще раз вказати ті аспекти, розвиток яких дозволить державі найбільш ефективно регулювати підприємництво і створить оптимальні умови для його розвитку в Україні.
- Формування інфраструктури розвитку підприємництва;
- Нормативно-правове забезпечення підприємництва;
- Розвиток прогресивних фінансових технологій;
- Науково-методичне та кадрове забезпечення підприємництва (організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малих підприємств), взаємодія із засобами масової інформації та пропаганда підприємницької діяльності;
- Створення пільгових умов використання суб'єктами підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок нових технологій;
- Встановлення спрощеного порядку реєстрації суб'єктів підприємництва, ліцензування їх діяльності, сертифікації їх продукції, подання державної статистичної та бухгалтерської звітності;
- Міжнародне співробітництво у сфері підприємництва - підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва, включаючи сприяння розвитку їх торговельних, науково-технічних, виробничих, інформаційних зв'язків із зарубіжними державами.
Література
1. Архангельський Ю. Про Необхідність державного планування рінкової ЕКОНОМІКИ / / Економіка України, 2004, № 3, С.47-52.2. Бушмін Є. Роль і місце бюджетних процедур у системі державних фінансів / / Питання економіки, № 5, 2003, С. 42-49.
3. Гладій І. "Новий регіоналізм" і державний Механізм Управління Ринком / / Економіка України, 2004, № 6, С. 45-51.
4. Державне регулювання ринкової економіки: Підручник. - М., "Дело", 2002.
5. Єршов М. Найважливіші механізми економічної політики / / Світова економіка і міжнародні відносини, № 6, 2004, С. 3-12.
6. Каирова Ф.А., Позднякова Т.А. Податки, зокрема податкові пільги, як інструмент регулювання економіки / / Питання економічних наук, № 4, 2004, С. 241-243.
7. Курс економіки: Підручник / За ред. Б. А. Райзберг. - М., ИНФРА-М, 2001.
8. Лівшиць А. Держава в ринковій економіці (короткий спеціальний курс) / / Російський економічний журнал, 2002, № № 10-12.
9. Міська програма розвитку та підтрімкі малого підпріємніцтва у м. Запоріжжі на 2005-2006 рр.. / / Ел. публ. http://www.meria.zp.ua/?page=/ city / programa
10. Загальна економічна теорія / За ред. Корогодіна. - Воронеж, Вид. ВДУ, 2000.
11. Сухорукова Т. Державна Підтримка великого бізнесу / / Економіка України, 2004, № 1, С. 47-53.
12. Шишкін А.Ф. Економічна теорія: Навчальний посібник для вузів. - М., ВЛАДОС, 1996.
13. Економічна теорія: Підручник / За ред. І.П. Ніколаєвої. - М., Проспект, 2001.
[1] Міська програма розвитку та підтрімкі малого підпріємніцтва у м. Запоріжжі на 2005-2006 рр.. / / Ел. публ. http://www.meria.zp.ua/?page=/ city / programa