Міністерство освіти і науки Україні
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури
інститут бесперервного спеціальної освіти
Кафедра Облік і аудит
Контрольна робота
з дисципліни: Інвестиційне право
на тему:
Державне регулювання інвестування і
гарантії захисту інвестицій. Форми здійснення іноземних інвестицій. Концесійний договір.
Дніпропетровськ - 2008р.
ПЛАН
Введення
1. Державне регулювання інвестування та гарантії захисту інвестицій
1.1.Государственное регулювання інвестування
1.2.Гарантіі захисту інвестицій
2. Форми здійснення іноземних інвестицій
3. Концесійний договір
4. Література
Введення
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань , оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позикових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав і державам.
1. Державне регулювання інвестування і гарантії захистів и інвестицій
1.1. Державне регулювання інвестування
Державне регулювання інвестування здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, реалізації інноваційних проектів, впровадженні відкриттів і винаходів , в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та охорони здоров'я.
Державне регулювання інвестування включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестування здійснюється за допомогою надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв. державних норм і стандартів; заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва.
1.2.Гарантіі захисту інвестицій
Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування і ре інвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу ) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах. Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або вчинених з їх участю.
Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом. Інвестиції можуть, а у випадках, передбачених законодавством, мають бути застраховані.
Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не прийшли до згоди про зміну умов договору. Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених цим Законом. У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню в повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
2. Фор ми здійснення іноземних інвестицій
Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, які здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації, інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом.
Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій в таких формах:
- Участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;
- Створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;
- Придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;
- Придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;
- Господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;
- Придбання інших майнових прав;
Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом. Відносини, які виникають у зв'язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.
Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.
На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.
У державних програмах залучення іноземних інвестицій у пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у цих сферах. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій може бути оскаржено в судовому порядку. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Кодексом та іншими законами для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями.
На території України можуть створюватися і діяти суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах підприємства з іноземними інвестиціями, іноземного підприємства, філії або представництва іноземної юридичної особи, інших формах, не заборонених законом.
Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств регулюється законами, прийнятими відповідно до нього. Особливості створення банківських, страхових та інших фінансових установ за участі іноземного інвестора визначаються відповідними законами.
З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів:
- Застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;
- Гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;
- Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;
- Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;
- Гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;
- Інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.
У разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, яке діяло на момент вкладення інвестицій. Іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути здійснена лише на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, та в порядку, встановленому законом. Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за поточними ринковими цінами або на основі обгрунтованих оцінок, підтверджених незалежним аудитором (аудиторською організацією). Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом може бути передбачено нарахування відсотків на суму компенсації. Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється в порядку, встановленому законом.
Іноземним інвесторам після сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів) гарантується безперешкодний негайний переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах від здійснення інвестицій. Порядок переказу за кордон зазначених коштів встановлюється Національним банком України. Доход іноземного інвестора або інші кошти, одержані в Україні у гривнях або іноземній валюті від здійснення інвестицій, можуть реінвестуватися в Україні в порядку, встановленому законодавством.
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури
інститут бесперервного спеціальної освіти
Кафедра Облік і аудит
Контрольна робота
з дисципліни: Інвестиційне право
на тему:
Державне регулювання інвестування і
гарантії захисту інвестицій. Форми здійснення іноземних інвестицій. Концесійний договір.
Дніпропетровськ - 2008р.
ПЛАН
Введення
1. Державне регулювання інвестування та гарантії захисту інвестицій
1.1.Государственное регулювання інвестування
1.2.Гарантіі захисту інвестицій
2. Форми здійснення іноземних інвестицій
3. Концесійний договір
4. Література
Введення
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань , оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позикових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав і державам.
1. Державне регулювання інвестування і гарантії захистів и інвестицій
1.1. Державне регулювання інвестування
Державне регулювання інвестування здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, реалізації інноваційних проектів, впровадженні відкриттів і винаходів , в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та охорони здоров'я.
Державне регулювання інвестування включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестування здійснюється за допомогою надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв. державних норм і стандартів; заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва.
1.2.Гарантіі захисту інвестицій
Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування і ре інвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу ) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах. Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або вчинених з їх участю.
Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом. Інвестиції можуть, а у випадках, передбачених законодавством, мають бути застраховані.
Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не прийшли до згоди про зміну умов договору. Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених цим Законом. У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню в повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
2. Фор ми здійснення іноземних інвестицій
Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, які здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації, інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом.
Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій в таких формах:
- Участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;
- Створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;
- Придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;
- Придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;
- Господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;
- Придбання інших майнових прав;
Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом. Відносини, які виникають у зв'язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.
Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.
На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.
У державних програмах залучення іноземних інвестицій у пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у цих сферах. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій може бути оскаржено в судовому порядку. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Кодексом та іншими законами для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями.
На території України можуть створюватися і діяти суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах підприємства з іноземними інвестиціями, іноземного підприємства, філії або представництва іноземної юридичної особи, інших формах, не заборонених законом.
Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств регулюється законами, прийнятими відповідно до нього. Особливості створення банківських, страхових та інших фінансових установ за участі іноземного інвестора визначаються відповідними законами.
З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів:
- Застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;
- Гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;
- Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;
- Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;
- Гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;
- Інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.
У разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, яке діяло на момент вкладення інвестицій. Іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути здійснена лише на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, та в порядку, встановленому законом. Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за поточними ринковими цінами або на основі обгрунтованих оцінок, підтверджених незалежним аудитором (аудиторською організацією). Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом може бути передбачено нарахування відсотків на суму компенсації. Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється в порядку, встановленому законом.
Іноземним інвесторам після сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів) гарантується безперешкодний негайний переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах від здійснення інвестицій. Порядок переказу за кордон зазначених коштів встановлюється Національним банком України. Доход іноземного інвестора або інші кошти, одержані в Україні у гривнях або іноземній валюті від здійснення інвестицій, можуть реінвестуватися в Україні в порядку, встановленому законодавством.
У разі припинення інвестиційної діяльності на території України іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.
Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україну, регулюються законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.
Здійснення підприємницької діяльності на території України для іноземних фізичних і юридичних осіб гарантовано законодавством України.
Відповідно до положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ (стаття 7) встановлено, що іноземні громадяни мають право на заняття в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької, які передбачені законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України ».
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року «підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний розсуд підприємницька діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою отримання економічних і соціальних результатів та одержання прибутку». В Україні проголошена свобода підприємницької діяльності. Перелік видів діяльності, які підлягати ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, здійснення підприємництва в яких заборонено, встановлюється виключно законом.
У статті 44 Господарського кодексу України закріплені принципи підприємницької діяльності, до числа яких входять принципи вільного вибору видів підприємницької діяльності, самостійне формування програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.
Стаття 45 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво в Україні здійснюється в організаційних формах, які передбачені законом.
Організаційно-правова форма господарювання - це форма господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер взаємин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу прибутку, можливі джерела фінансування і т. п.
У Державному Класифікаторі України ДК 002:2004, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 передбачений перелік організаційно правових форм господарювання.
Однією з основних форм господарювання є підприємство. У відповідності зі ст.62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, який створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних або особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.
Залежно від форм власності в Україні існують основні види підприємств:
• Приватне - діє на основі приватної власності громадян або юридичних осіб;
• Підприємство, яке діє на основі колективної власності,
• Комунальне - діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• Державне - діє на основі державної власності;
• Підприємство, засноване на змішаній формі власності.
Підприємство, в статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземною інвестицією. У підприємстві, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, визнається іноземним підприємством.
У залежності від способу створення і формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства. Відповідно до п.4 ст.63 Господарського кодексу України унітарне підприємство створюється одним засновників. У пункті 5 цієї ж статті зазначено, що корпоративне підприємство - це підприємство, яке створюється двома і більше засновниками. Залежно від кількості співробітників і валового доходу підприємства поділяються на:
- Малі - до 50 чоловік, а валовий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) за звітний фінансовий рік не перевищує суму, еквівалент 50 тис. ЄВРО по середньорічному курсу Національного банку по відношенню до гривні;
- Великі - більше 1000 чоловік, а валовий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) за звітний фінансовий рік перевищує суму, еквівалент 5 млн. ЄВРО за середньорічним курсом Національного банку по відношенню до гривні;
- Середні - всі інші підприємства.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 розділяє юридичних осіб на види залежно від порядку їх установи:
- Юридичні особи приватного права - засновуються на підставі установчих документів;
- Юридичні особи публічного права - засновуються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених законом.
Суспільство - організація, яка створена шляхом об'єднання осіб, які мають право на участь у даному суспільстві.
Товариства поділяють на:
- Підприємницькі;
- Непідприємницькі.
Підприємницькі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства. Найбільший інтерес у іноземних фізичних і юридичних осіб викликає створення на території України господарських товариств. Правову базу по їх створенню складають:
1. Цивільний кодекс України - Глава7, параграф 1 розділ 8.
2. Господарський кодекс України - глава 4, 6.7, 9,11
3. Закону України «Про господарські товариства»
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи ... можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.
Нововведенням у створенні господарських товариств, стала можливість з 1 січня 2004 року мати в їх складі одного учасника (стаття 79 Закону України «Про господарські товариства», стаття 83 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України, товариство, яке створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Найбільш популярними видами господарських товариств, які засновуються іноземними юридичними і фізичними особами є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Для забезпечення діяльності підприємства в ньому створюється статутний фонд. Закон України «Про господарські товариства» вказує, що розмір мінімального статутного фонду для акціонерних товариств складає 1250 мінімальних заробітних плат, для товариства з обмеженою відповідальністю -100 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент їх створення. Відповідно до статті 116 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, ст.1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство, у статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземною інвестицією. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземною інвестицією з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. У відповідності зі ст.117 Господарського кодексу України унітарне або корпоративне підприємство, яке діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб вважається іноземним підприємством. Це означає, що таке підприємство не може бути засноване в галузях, які мають стратегічне значення для безпеки держави. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 N 1560-XII інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вносяться в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті яких утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" 93/96 - ВР від 19 березня 1996 р . Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах:
- Часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з юридичними і фізичними особами або приобритение частини діючих підприємств;
- Заснування підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, філій або інших відокремлених підрозділів або придбання у власність діючих підприємств повністю;
- Придбання не забороненого законом рухомого і нерухомого майна, інших об'єктів власності шляхом прямого одержання майна чи майнових комплексів у вигляді акцій, облігацій і цінних паперів;
- Придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
- Придбання інших майнових прав;
- Господарської діяльності на підставі угоди про розподіл продукції;
- В інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
У статті 2 вищевказаного Закону передбачено в якому вигляді можуть здійснюватися іноземні інвестиції. Виходячи з вимог ст. 5 Закону, іноземні інвестиції, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. Чинне законодавство України (ст. 8,9,10 Закону) передбачає державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності такого законодавства на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі. Іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції.
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями відповідно до законодавства України. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення в строк не більше шести місяців з дня припинення цієї діяльності, своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів від цих інвестицій у грошовій або товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності. Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок інвестування визначається Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 року, яка набула чинності 10 вересня 2005 року.
Відповідно до зазначеної Постанови, іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі здійснюються іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, яка відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4.02.1998 № 34, визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями, продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україні (1 група класифікатора). У разі перерахування іноземної валюти, яка належить до 2 і 3 груп Класифікатора, банк, який уповноважений для обліку коштів іноземних інвесторів, повертає ці кошти банку-відправнику. При здійсненні прямих інвестицій (операцій, які припускають придбання об'єктів нерухомого та рухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення грошей і майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою) інвестор має право:
- Переводити безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну валюту з-за кордону;
- Відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту з-за кордону;
- Зараховувати ввезену в Україні, в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану в митним органі під час в'їзду в Україну готівкову іноземну валюту 1 групи Класифікатора (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готівкової іноземної валюти) на поточний рахунок фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку;
- Перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок іноземного інвестора - фізичної особи або на інвестиційний рахунок іноземного інвестора - юридичної особи;
- Перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний рахунок резидента;
- Здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок гроші в гривнях, отриманих від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції;
- Перераховувати гроші в гривнях, отримані як прибуток, доходи, інші кошти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» єдиним законним платіжним засобом платежу в Україні є гривня. Але, іноземний інвестор має право перераховувати іноземну валюту з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента для розрахунків за об'єкти інвестування без індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти України як засобу платежу. Вищевказане Постанова регламентує порядок повернення іноземних інвестицій, а також прибутків, доходів, інших коштів, які отримані інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. Цей нормативний акт регламентує шляхи повернення внесених інвестицій. Резиденти мають право перераховувати іноземну валюту на інвестиційний рахунок інвестора без індивідуальної ліцензії Національного банку України для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у разі повернення іноземної інвестиції, а також прибутку, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. Операції, пов'язані з іноземним інвестуванням в Україні, підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства України. Закон України «Про режим іноземного інвестування» передбачає державну реєстрацію іноземних інвестицій.
Відповідно до ст. 13 цього Закону незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом. Порядок реєстрації іноземних інвестицій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій». Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється після їх фактичного внесення. Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції, а також прибутку, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це до відповідного органу державної реєстрації. Закон (ст.18, 19, 20) передбачає, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо в період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховано на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованого у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеного Національним банком України на день здійснення відчуження майна. Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.
3. Концесійний договір
Реалізація іноземних інвестицій може здійснюватися за допомогою інвестиційних договорів. Основними видами таких договорів, про які йде мова в Законі України «Про режим інвестиційної діяльності», є:
-Концесійний договір,
-Угоду про розподіл продукції,
-Договір про спільну інвестиційну діяльність.
Концесійним договором є договір, укладений державою з суб'єктом підприємницької діяльності, як правило, іноземним інвестором, на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок. Правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна встановлені Законом України «Про концесії» від 16.07.1999г. Відповідно до Закону України «Про концесії» під концесією мається на увазі надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) і (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння) за умови прийняття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. У концесію можуть надаватися такі об'єкти державної та комунальної власності:
-Майно підприємств, що є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у визначених сферах діяльності,
-Об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у певних сферах діяльності,
-Спеціально побудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у певних сферах діяльності.
Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони надаються у користування концесіонеру на умовах оренди, на термін чинного концесійного договору. Договір концесії укладається за результатами концесійного конкурсу, який проводиться відповідно до Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної та комунальної власності, які надаються в концесію, затвердженого Постановою КМУ № 642 від 12.04.2000 р. Інформацію про оголошенні концесійного конкурсу щодо надання нових концесій чи поновлення концесій, термін дії яких закінчився, можна знайти в українських газетах «Урядовий кур'єр» і «Голос України». У разі виявлення бажання взяти участь у концесійному конкурсі слід подати заявку на участь у конкурсі, до якої додаються:
-Засвідчені в установленому порядку копії статуту та інших установчих документів,
-Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності,
-Дані, які підтверджують можливість претендента забезпечити фінансування концесійної діяльності,
-Відомості щодо наявності досвіду та можливості технологічного і організаційного забезпечення такої діяльності та інші документи.
Після прийняття рішення про визначення переможця концесійного конкурсу з ним укладається концесійний договір, термін якого не повинен бути менше 10 років і не більше 50 років, при цьому таке правило носить імперативний характер, і сторони договору мають право встановлювати або змінювати термін дії договору тільки в зазначених рамках . Разом з тим концесіонер має право на продовження терміну договору у разі виконання його умов.
Концесійний договір підлягає реєстрації, при цьому якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності, то реєстрацію виробляє Фонд державного майна України, а якщо об'єкт концесії - майно комунальної власності, то-виконавчий орган відповідної ради.
Використана література
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991N1560-XII
2. Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ.
3. Господарський кодекс України від 1 січня 2004 року.
4. Закон України «Про господарські товариства».
5. Закон України "Про режим іноземного інвестування" 93/96 - ВР від 19 березня 1996
6. Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україні»
7. Законом України «Про концесії» від 16.07.1999г.
8. Постановою КМУ № 642 від 12.04.2000 р.
Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україну, регулюються законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.
Здійснення підприємницької діяльності на території України для іноземних фізичних і юридичних осіб гарантовано законодавством України.
Відповідно до положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ (стаття 7) встановлено, що іноземні громадяни мають право на заняття в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької, які передбачені законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України ».
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року «підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний розсуд підприємницька діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою отримання економічних і соціальних результатів та одержання прибутку». В Україні проголошена свобода підприємницької діяльності. Перелік видів діяльності, які підлягати ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, здійснення підприємництва в яких заборонено, встановлюється виключно законом.
У статті 44 Господарського кодексу України закріплені принципи підприємницької діяльності, до числа яких входять принципи вільного вибору видів підприємницької діяльності, самостійне формування програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.
Стаття 45 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво в Україні здійснюється в організаційних формах, які передбачені законом.
Організаційно-правова форма господарювання - це форма господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер взаємин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу прибутку, можливі джерела фінансування і т. п.
У Державному Класифікаторі України ДК 002:2004, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 передбачений перелік організаційно правових форм господарювання.
Однією з основних форм господарювання є підприємство. У відповідності зі ст.62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, який створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних або особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.
Залежно від форм власності в Україні існують основні види підприємств:
• Приватне - діє на основі приватної власності громадян або юридичних осіб;
• Підприємство, яке діє на основі колективної власності,
• Комунальне - діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• Державне - діє на основі державної власності;
• Підприємство, засноване на змішаній формі власності.
Підприємство, в статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземною інвестицією. У підприємстві, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, визнається іноземним підприємством.
У залежності від способу створення і формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства. Відповідно до п.4 ст.63 Господарського кодексу України унітарне підприємство створюється одним засновників. У пункті 5 цієї ж статті зазначено, що корпоративне підприємство - це підприємство, яке створюється двома і більше засновниками. Залежно від кількості співробітників і валового доходу підприємства поділяються на:
- Малі - до 50 чоловік, а валовий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) за звітний фінансовий рік не перевищує суму, еквівалент 50 тис. ЄВРО по середньорічному курсу Національного банку по відношенню до гривні;
- Великі - більше 1000 чоловік, а валовий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) за звітний фінансовий рік перевищує суму, еквівалент 5 млн. ЄВРО за середньорічним курсом Національного банку по відношенню до гривні;
- Середні - всі інші підприємства.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 розділяє юридичних осіб на види залежно від порядку їх установи:
- Юридичні особи приватного права - засновуються на підставі установчих документів;
- Юридичні особи публічного права - засновуються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених законом.
Суспільство - організація, яка створена шляхом об'єднання осіб, які мають право на участь у даному суспільстві.
Товариства поділяють на:
- Підприємницькі;
- Непідприємницькі.
Підприємницькі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства. Найбільший інтерес у іноземних фізичних і юридичних осіб викликає створення на території України господарських товариств. Правову базу по їх створенню складають:
1. Цивільний кодекс України - Глава7, параграф 1 розділ 8.
2. Господарський кодекс України - глава 4, 6.7, 9,11
3. Закону України «Про господарські товариства»
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи ... можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.
Нововведенням у створенні господарських товариств, стала можливість з 1 січня 2004 року мати в їх складі одного учасника (стаття 79 Закону України «Про господарські товариства», стаття 83 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України, товариство, яке створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Найбільш популярними видами господарських товариств, які засновуються іноземними юридичними і фізичними особами є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Для забезпечення діяльності підприємства в ньому створюється статутний фонд. Закон України «Про господарські товариства» вказує, що розмір мінімального статутного фонду для акціонерних товариств складає 1250 мінімальних заробітних плат, для товариства з обмеженою відповідальністю -100 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент їх створення. Відповідно до статті 116 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, ст.1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство, у статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземною інвестицією. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземною інвестицією з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. У відповідності зі ст.117 Господарського кодексу України унітарне або корпоративне підприємство, яке діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб вважається іноземним підприємством. Це означає, що таке підприємство не може бути засноване в галузях, які мають стратегічне значення для безпеки держави. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 N 1560-XII інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вносяться в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті яких утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" 93/96 - ВР від 19 березня
- Часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з юридичними і фізичними особами або приобритение частини діючих підприємств;
- Заснування підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, філій або інших відокремлених підрозділів або придбання у власність діючих підприємств повністю;
- Придбання не забороненого законом рухомого і нерухомого майна, інших об'єктів власності шляхом прямого одержання майна чи майнових комплексів у вигляді акцій, облігацій і цінних паперів;
- Придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
- Придбання інших майнових прав;
- Господарської діяльності на підставі угоди про розподіл продукції;
- В інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
У статті 2 вищевказаного Закону передбачено в якому вигляді можуть здійснюватися іноземні інвестиції. Виходячи з вимог ст. 5 Закону, іноземні інвестиції, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. Чинне законодавство України (ст. 8,9,10 Закону) передбачає державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності такого законодавства на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі. Іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції.
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями відповідно до законодавства України. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення в строк не більше шести місяців з дня припинення цієї діяльності, своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів від цих інвестицій у грошовій або товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності. Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок інвестування визначається Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 року, яка набула чинності 10 вересня 2005 року.
Відповідно до зазначеної Постанови, іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі здійснюються іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, яка відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4.02.1998 № 34, визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями, продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україні (1 група класифікатора). У разі перерахування іноземної валюти, яка належить до 2 і 3 груп Класифікатора, банк, який уповноважений для обліку коштів іноземних інвесторів, повертає ці кошти банку-відправнику. При здійсненні прямих інвестицій (операцій, які припускають придбання об'єктів нерухомого та рухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення грошей і майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою) інвестор має право:
- Переводити безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну валюту з-за кордону;
- Відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту з-за кордону;
- Зараховувати ввезену в Україні, в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану в митним органі під час в'їзду в Україну готівкову іноземну валюту 1 групи Класифікатора (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готівкової іноземної валюти) на поточний рахунок фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку;
- Перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок іноземного інвестора - фізичної особи або на інвестиційний рахунок іноземного інвестора - юридичної особи;
- Перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний рахунок резидента;
- Здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок гроші в гривнях, отриманих від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції;
- Перераховувати гроші в гривнях, отримані як прибуток, доходи, інші кошти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» єдиним законним платіжним засобом платежу в Україні є гривня. Але, іноземний інвестор має право перераховувати іноземну валюту з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента для розрахунків за об'єкти інвестування без індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти України як засобу платежу. Вищевказане Постанова регламентує порядок повернення іноземних інвестицій, а також прибутків, доходів, інших коштів, які отримані інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. Цей нормативний акт регламентує шляхи повернення внесених інвестицій. Резиденти мають право перераховувати іноземну валюту на інвестиційний рахунок інвестора без індивідуальної ліцензії Національного банку України для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у разі повернення іноземної інвестиції, а також прибутку, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. Операції, пов'язані з іноземним інвестуванням в Україні, підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства України. Закон України «Про режим іноземного інвестування» передбачає державну реєстрацію іноземних інвестицій.
Відповідно до ст. 13 цього Закону незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом. Порядок реєстрації іноземних інвестицій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій». Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється після їх фактичного внесення. Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції, а також прибутку, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це до відповідного органу державної реєстрації. Закон (ст.18, 19, 20) передбачає, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо в період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховано на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованого у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеного Національним банком України на день здійснення відчуження майна. Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.
3. Концесійний договір
Реалізація іноземних інвестицій може здійснюватися за допомогою інвестиційних договорів. Основними видами таких договорів, про які йде мова в Законі України «Про режим інвестиційної діяльності», є:
-Концесійний договір,
-Угоду про розподіл продукції,
-Договір про спільну інвестиційну діяльність.
Концесійним договором є договір, укладений державою з суб'єктом підприємницької діяльності, як правило, іноземним інвестором, на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок. Правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна встановлені Законом України «Про концесії» від 16.07.1999г. Відповідно до Закону України «Про концесії» під концесією мається на увазі надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) і (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння) за умови прийняття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. У концесію можуть надаватися такі об'єкти державної та комунальної власності:
-Майно підприємств, що є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у визначених сферах діяльності,
-Об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у певних сферах діяльності,
-Спеціально побудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у певних сферах діяльності.
Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони надаються у користування концесіонеру на умовах оренди, на термін чинного концесійного договору. Договір концесії укладається за результатами концесійного конкурсу, який проводиться відповідно до Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної та комунальної власності, які надаються в концесію, затвердженого Постановою КМУ № 642 від 12.04.2000 р. Інформацію про оголошенні концесійного конкурсу щодо надання нових концесій чи поновлення концесій, термін дії яких закінчився, можна знайти в українських газетах «Урядовий кур'єр» і «Голос України». У разі виявлення бажання взяти участь у концесійному конкурсі слід подати заявку на участь у конкурсі, до якої додаються:
-Засвідчені в установленому порядку копії статуту та інших установчих документів,
-Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності,
-Дані, які підтверджують можливість претендента забезпечити фінансування концесійної діяльності,
-Відомості щодо наявності досвіду та можливості технологічного і організаційного забезпечення такої діяльності та інші документи.
Після прийняття рішення про визначення переможця концесійного конкурсу з ним укладається концесійний договір, термін якого не повинен бути менше 10 років і не більше 50 років, при цьому таке правило носить імперативний характер, і сторони договору мають право встановлювати або змінювати термін дії договору тільки в зазначених рамках . Разом з тим концесіонер має право на продовження терміну договору у разі виконання його умов.
Концесійний договір підлягає реєстрації, при цьому якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності, то реєстрацію виробляє Фонд державного майна України, а якщо об'єкт концесії - майно комунальної власності, то-виконавчий орган відповідної ради.
Використана література
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991N1560-XII
2. Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ.
3. Господарський кодекс України від 1 січня 2004 року.
4. Закон України «Про господарські товариства».
5. Закон України "Про режим іноземного інвестування" 93/96 - ВР від 19 березня 1996
6. Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україні»
7. Законом України «Про концесії» від 16.07.1999г.
8. Постановою КМУ № 642 від 12.04.2000 р.