Державне регулювання фінансів підприємств

Міністерство освіти і науки Республіки Казахстан

Коледж Карагандинського державного університету

ім. Е.А. Букетна

Курсова робота

З дисципліни: «Фінанси підприємства»

На тему: «Державне регулювання фінансів підприємств»

Виконала: ст.гр ФП-36

Тусупова Г.М.

Перевірив: викладач

Волох Н.М.

Караганда 2008р.

Зміст

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Сутність державного фінансового регулювання фінансів підприємств

1.2 Цілі і завдання державного регулювання фінансів підприємств

1.3 Обсяги державного регулювання фінансів підприємств 8

2 ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Нормативно-правове регулювання фінансово-господарської діяльності бюджетних організацій

2.2 Фінансова політика державного регулювання фінансів підприємств

2.3 Державне регулювання фінансування фінансово-господарської діяльності бюджетних установ на прикладі Карагандинського територіального комітету

3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Введення

Зовнішній прояв фінансів в економічному житті відбувається у вигляді руху коштів у різних учасників суспільного виробництва. На поверхні явищ це рух представляє передачу грошових сум від одного власника до іншого у вигляді безготівкових або готівкових розрахунків.

Особливі економічні відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту, в результаті чого утворюються і використовуються грошові доходи, нагромадження і фонди в учасників відтворення для задоволення їх різноманітних потреб - це фінансові відносини.

Фінанси є матеріальною основою існування держави. Головне призначення фінансів - це грошове забезпечення функціонування держави.

У будь-якому суспільстві держава використовує фінанси для здійснення своїх функцій і завдань, досягнення певних цілей. Важливу роль у реалізації поставлених цілей відіграє фінансова політика, метою якої є найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення нагальних потреб розвитку суспільства. Метою фінансової політики є найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення нагальних потреб розвитку суспільства.

Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто в процесі формування державою грошової системи країни і забезпечення її нормального функціонування, а також у процесі формування, розподілу та організації використання державних грошових фондів. Одним із суб'єктів фінансового правовідносини завжди виступає держава. Фінансове право є тим інструментом, за допомогою якого держава здійснює свою фінансову політику. Тому сфера фінансового права збігається зі сферою фінансової політики і навпаки.

Мета курсової роботи - дослідити державне регулювання фінансів підприємств.

Відповідно до мети були сформульовані завдання курсової роботи.

- Дослідити теоретичні основи теоретичні аспекти державного регулювання фінансів підприємств;

-Проаналізувати здійснення державного фінансового регулювання фінансів підприємств.

1 Теоретичні аспекти державного регулювання фінансів підприємств

1.1 Сутність державного фінансового регулювання фінансів підприємств

Контроль притаманний будь-якої управлінської діяльності. І оскільки фінансова діяльність держави, до певної міри, відноситься до сфери управління фінансами, то виділяють такий специфічний вид контролю як фінансовий контроль. Іншими словами фінансовий контроль, будучи складовою частиною контролю взагалі, володіє певною специфікою.

Фінансовий контроль - складова частина, або спеціальна галузь, здійснюваного в державі контролю. Наявність фінансового контролю об'єктивно обумовлено тим, що фінансам як економічної категорії притаманні не тільки розподільна, але і контрольна функції. Тому використання державою фінансів для вирішення своїх завдань обов'язково передбачає проведення з їх допомогою контролю за ходом виконання цих завдань. Фінансовий контроль здійснюється в установленому правовими нормами порядку всією системою органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі спеціальними контрольними органами за участю громадських організацій, трудових колективів і громадян.

Значення фінансового контролю виражається в тому, що при його проведенні перевіряються, по-перше, дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності державними і громадськими органами, підприємствами, установами, по-друге, економічна обгрунтованість і ефективність здійснюваних дій, відповідність їх завданням держави.

Фінансовий контроль - це контроль за законністю дій в галузі освіти та використання грошових коштів держави і суб'єктів місцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що він представляє собою результат накладання контрольної функції управління на контрольну функцію фінансів. При цьому зміст фінансового контролю визначається контрольною функцією, в якій виражена одна із сторін сутності фінансів як економічної категорії, що надає фінансовому контролю об'єктивний характер. Форма фінансового контролю встановлюється у ході управлінської діяльності і є свідомою діяльністю людей щодо використання пізнаних об'єктивних законів у галузі фінансів, що надає йому суб'єктивний характер.

Таким чином, об'єктивні за своїм характером фінансові відносини, перш ніж знайти своє правове оформлення переломлюються в суб'єктивній діяльності держави, тобто держава визначає зміст правових норм, що регламентують об'єктивні фінансові відносини.

Сукупність правових норм, які визначають систему та компетенцію суб'єктів контролю, а також порядок проведення фінансових перевірок утворюють інститут фінансового контролю.

Фінансовий контроль притаманний всім фінансово-правовим інститутам. Тому крім загальних фінансово-правових норм, що регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю в цілому, є норми, що передбачають його специфіку в окремих фінансових правових інститутах.

Основний зміст фінансового контролю у відносинах, регульованих фінансовим правом, полягає в:

а) перевірці виконання фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування, організаціями та громадянами;

б) перевірці правильності використання державними підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у їх господарському віданні або оперативному управлінні грошових ресурсів (банківських позичок, позабюджетних коштів та інших засобів);

в) перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів підприємствами, організаціями, установами;

г) виявленні внутрішніх резервів виробництва;

д) усуненні і попередженні порушень фінансової дисципліни.

У випадку їх виявлення у встановленому порядку приймаються заходи впливу до організацій, посадовим особам та громадянам, забезпечується відшкодування матеріального збитку державі, організаціям, громадянам.

Фінансовий контроль покликаний вирішувати дві основні задачі:

забезпечити дотримання законності в галузі фінансів.
забезпечити раціональне та ефективне використання фінансових ресурсів.

Завдяки наявності другого завдання фінансовий контроль відрізняється від нагляду в галузі фінансів, перед яким стоїть лише завдання забезпечення законності в галузі фінансів. Фінансовий контроль має право здійснювати тільки власник у рамках своєї власності. Тому в зоні фінансового контролю перебувають:

а) всі дії та операції, здійснювані в процесі формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави;

б) операції, здійснювані в процесі формування, розподілу та організації використання фінансових ресурсів приватних осіб.

При цьому відносини, що виникають в процесі використання фінансових ресурсів держави фінансовими не є. Однак дії сторін, пов'язані з витрачанням грошових коштів держави, складають об'єкт фінансового контролю.

Принципами фінансового контролю є: превентивність, загальність, дієвість, оперативність, обгрунтованість, достовірність, постійність, регулярність, гласність, публічність.

Елементами фінансового контролю є: мета контролю, суб'єкт контролю, об'єкт контролю, предмет контролю, методи контролю.

Таким чином, фінансовий контроль - це контроль за законністю і доцільністю дій в галузі формування, розподілу і використання грошових фондів з метою забезпечення фінансової дисципліни.

1.2 Цілі і завдання державного регулювання фінансів підприємств

Мета контролю - це те, що визначає зміст фінансового контролю (попередження порушення фінансової дисципліни, виявлення фактів порушення фінансової дисципліни).

Суб'єкт контролю - це особа, яка здійснює фінансовий контроль (державні органи, власник, господарюючий суб'єкт).

Об'єкт контролю - це особа, що піддається фінансового контролю (державний орган, господарюючі суб'єкти, фізичні особи).

Предмет контролю - це матеріальні носії, що містять відомості про фінансову, фінансово-господарської діяльності (первинна бухгалтерська документація, звітна документація).

Державне регулювання в ринкових умовах являє собою законодавчо оформлену систему зовнішнього впливу на фінанси підприємств. Держава формує фінансову політику на макрорівні та здійснює законодавче регулювання фінансів мікрорівня. Воно визначає порядок утворення, розподілу і використання централізованих фондів фінансових ресурсів, які служать одним з джерел фінансування підприємств.

Основними напрямками державного регулювання фінансової діяльності підприємств є: податкова система, ціноутворення, зовнішньоекономічна діяльність, грошовий обіг, кредитування, форми платежів і розрахунків, організація обігу цінних паперів, бюджетне фінансування, склад і компетенція органів державного управління у вирішенні фінансових питань, державні гарантії, ліцензування окремих видів діяльності.

Механізмом державного впливу на підприємницьку діяльність є економічні (непрямі) і адміністративні (прямі) методи. Вони повинні використовуватися в комплексі при проведенні фіскальної, інвестиційної, цінової, амортизаційної, грошово-кредитної та ін політики таким чином, щоб не зруйнувати ринкові основи, не допустити кризових явищ.

Економічні методи (непрямі) впливу держави на підприємницьку діяльність досить різноманітні. Основними з них є:

- Податки;

- Способи перерозподіл доходів і ресурсів;

- Ціноутворення;

- Державна підприємницька діяльність;

- Кредитно-фінансові механізми та ін

Адміністративні методи (прямі) повинні використовуватися, якщо економічні методи неприйнятні або недостатньо ефективні. До них відносяться:

- Обмеження;

- Заборони;

- Ліміти;

- Квотування;

- Та ін

Їх доцільно використовувати в наступних областях:

- Охорони навколишнього середовища;

- Сертифікації, стандартизації, метрології;

- Соціальної політики;

- Зовнішньоекономічної діяльності;

- Діяльності природних державних монополій.

Економічні та адміністративні методи впливають на фінансову діяльність підприємств.

Фінанси підприємств служать головним інструментом державного регулювання економіки. З їх допомогою здійснюється регулювання відтворення виробленого продукту, забезпечується фінансування потреб розширеного відтворення на основі оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і на нагромадження. Фінанси підприємств можуть використовуватися для регулювання галузевих пропорцій в ринковій економіці, сприяти прискоренню розвитку окремих галузей економіки, створення нових виробництв і сучасних технологій, прискоренню науково-технічного прогресу.

Світовий досвід показує, що в умовах реформування економіки, у кризових ситуаціях роль держави зростає, в умовах стабільності та пожвавлення - знижується.

Держава повинна поступово відійти від надмірного втручання в справи бізнесу, що дозволить чітко окреслити сферу державного регулювання та підвищити його ефективність.

Для вирішення цих завдань необхідно буде внести зміни до нормативно-правові акти з регулювання підприємницької діяльності. Уряд РК має намір радикально змінити процедуру реєстрації юридичних осіб, перейшовши до повідомного порядку з одночасним встановленням правил нагляду і введенням відповідної відповідальності засновників за відповідність заявлених відомостей їх фактичному стану.

З метою створення режиму максимального сприяння для розвитку бізнесу передбачається обмежити повноваження і функції контролюючих органів, порядок і спростити порядок ліцензування видів діяльності, розробити закон про реорганізацію та ліквідацію юридичних осіб, що забезпечує захист прав кредиторів, власників підприємств і організацій.

1.3 Обсяги державного регулювання фінансів підприємств

Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення операцій за освітою, розподілу та використання фінансових ресурсів. Тому він має важливе значення для попередження порушень фінансової дисципліни. У цьому випадку перевіряються підлягають затвердженню і виконанню документи, які служать підставою для здійснення фінансової діяльності, - проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і касові заявки і т.п.

Поточний - фінансовий контроль, який здійснюється в рамках фінансової операції (у ході виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів для адміністративно - господарських витрат, капітального будівництва і т.д.) [6, c .124]

Наступний фінансовий контроль - це контроль, здійснюваний після здійснення фінансових операцій (після виконання доходної та видаткової частини бюджету; використання підприємством або установою грошових коштів, сплати податків тощо) У цьому випадку визначається стан фінансової дисципліни, виявляються її порушення, шляхи попередження і заходи щодо їх усунення.

Найбільш типовими предметами наступного фінансового контролю виступає наступне:

-Законність і якісність виконання органом управління фінансами своїх функцій;

-Точність та обсяги виконання фінансових планів;

-Повнота і своєчасність виконання фінансових зобов'язань, що випливають як з односторонніх установлень держави, так і з фінансових договорів;

-Дотримання правил грошового обігу, включаючи валютні операції;

-Законність і доцільність використання державних грошових коштів.

Завданням наступного фінансового контролю є виявлення фактів неякісного виконання своїх фінансових обов'язків і здійснення фінансових правопорушень.

від форми - безпосередній і опосередкований.

Безпосередній - фінансовий контроль, здійснюваний безпосередньо на об'єкті контролю за допомогою проведення перевірки первинної бухгалтерської документації, інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Опосередкований - фінансовий контроль, здійснюваний поза об'єктом за допомогою проведення перевірки звітної документації.

від співвідношення суб'єкта та об'єкта - зовнішній і внутрішній.

Зовнішній - фінансовий контроль, здійснюваний суб'єктом контролю щодо організаційно непідлеглою об'єкта. Зовнішній контроль здійснюється щодо організаційно непідлеглою об'єктів. Наприклад, Міністерство фінансів перевіряє підприємство, що знаходиться у веденні Міністерства промисловості.

Внутрішній - фінансовий контроль, який здійснюється в рамках однієї організаційної системи. Наприклад, міністерство перевіряє фінансові операції підпорядкованого йому підприємства.

від суб'єктів контролю - державний, громадський, незалежний.

Державний - фінансовий контроль, здійснюваний уповноваженим на те державним органом.

Громадський - фінансовий контроль, здійснюваний безпосередньо населенням або через громадські організації.

Незалежний - фінансовий контроль, здійснюваний спеціалізованим господарюючим суб'єктом.

Завершуючи розгляд питання про класифікацію фінансового контролю, слід зазначити, що дана класифікація, як і будь-яка інша, має відносний характер. Фінансова діяльність - завжди складніше всяких схем, у які її намагаються втиснути: види фінансового контролю не відмежовані один від одного китайською стіною, органи контролю не настільки суворо заспеціалізіровани, щоб займатися тільки одним видом контролю, і т.д.

2 Здійснення державного фінансового регулювання фінансів підприємств

2.1 Нормативно-правове регулювання фінансово-господарської діяльності бюджетних організацій

При централізації обліку за керівниками обслуговуваних установ зберігаються права розпорядників асигнуваннями, зокрема: право укладати договори на постачання товарів та надання послуг і трудові угоди на виконання робіт; одержувати в установленому порядку аванси на господарські та інші потреби і дозволяти видачу авансів своїм співробітникам; дозволяти оплату витрат за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом; витрачати відповідно до встановлених норм матеріали, продукти харчування та інші матеріальні цінності на потреби установи; стверджувати авансові звіти підзвітних осіб, документи з інвентаризації, акти на списання які прийшли у ветхість і непридатність основних засобів та інших матеріальних цінностей у відповідності з діючими положеннями; вирішувати інші питання, пов'язані з фінансово-господарської діяльності установ.

Централізована бухгалтерія представляє керівникам обслуговуваних установ необхідні відомості про виконання кошторисів витрат у терміни, встановлені головним бухгалтером централізованої бухгалтерії за погодженням з керівниками цих установ.

Установи витрачають державні кошти відповідно до цільового призначення, відповідно до затверджених кошторисів, суворо дотримуючись фінансово-бюджетну дисципліну і максимальну економію матеріальних цінностей та грошових коштів. Бухгалтерський облік повинен забезпечити систематичний контроль за ходом виконання кошторисів витрат, станом розрахунків з підприємствами, організаціями, установами та особами, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей.

У випадках, коли міністерствам, відомствам, управлінням (відділам) адміністрації дозволено в установленому порядку централізувати у своїх кошторисах кошти по вхідних в їх систему установам для постачання їх матеріальними цінностями, облік розрахунків за цими операціями здійснюється в порядку, викладеному в додатку до Інструкції з бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Керівники міністерств, відомств, установ та їх бухгалтерських служб, головні бухгалтери централізованих бухгалтерій здійснюють керівництво організацією бухгалтерського обліку та звітності, контроль за виконанням кошторисів видатків установами своєї системи.

Таким чином, бухгалтерський облік в бюджетних організаціях має свої специфічні особливості, обумовлені законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес, інструкцією з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що перебувають на бюджеті, іншими нормативними документами з обліку та звітності в бюджетних організаціях, галузевої їх специфікою. До цих особливостей слід віднести:

-Організацію обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;

-Контроль виконання кошторису витрат;

-Виділення в обліку касових і фактичних витрат;

-Галузеві особливості обліку в установах бюджетної сфери (охорони здоров'я, освіти, науки).

Специфічні особливості обліку в бюджетних організаціях викликають необхідність доповнити спільні завдання бухгалтерського обліку більш конкретними, як, наприклад, точне виконання затвердженого бюджету, дотримання фінансово - бюджетної дисципліни, мобілізація коштів у бюджет і виявлення додаткових витрат.

2.2 Фінансова політика державного регулювання фінансів підприємств

Ефективність фінансового контролю багато в чому визначається його раціональної організацією: чіткого визначення суб'єктів контролю, їх прав і обов'язків, поєднання форм і методів проведення фінансового контролю.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади і управління: Апарат Президента, Парламент Республіки Казахстан, Уряд, місцеві представницькі органи (зборів депутатів), органи місцевих організацій.

У Парламенті Республіки Казахстан є спеціалізовані робочі органи в обох палатах Сенаті і мажилісі комітети з економіки, фінансів і бюджету. Зазначені органи у процесі законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що відносяться до компетенції палат, проводять контроль у сфері фінансово-бюджетної діяльності за витрачанням коштів державного бюджету. Експертні оцінки та висновки щодо фінансово-бюджетних питань палати направляють для вжиття заходів у відповідні інстанції - міністерства, відомства, а також в Уряд республіки.

Для організації контролю за виконанням указів постанов і розпоряджень Президента республіки, посилення відповідальності посадових осіб за невиконання вимог зазначених актів в Апараті Президента є організаційно-контрольний відділ. У цілому Апарат Президента здійснює контроль за діяльністю міністерств, відомств, місцевих адміністрацій та інших органів державного управління.

Президент також скасовує або зупиняє повністю або частково дію актів Уряду. Він призначає на посаду Голови Рахункового комітету з контролю за виконанням республіканського бюджету, заслуховує інформацію про роботу цих органів.

У межах своїх повноважень Уряд Республіки Казахстан контролює складання і виконання державного бюджету, проведення єдиної фінансової, кредитної та грошової політики, здійснює систематичний контроль за виконанням Законів Республіки Казахстан та інших актів, що регулюють фінансові відносини, іншими органами виконавчої влади, вживає заходів щодо усунення їх порушення .

У повноваження Уряду Республіки Казахстан входить контроль за діяльністю в галузі фінансів підвідомчих йому міністерств. Направляючи діяльність підвідомчих йому органів щодо здійснення фінансового контролю, Уряд Республіки Казахстан приймає правові акти (нормативні та індивідуальні), що регулюють порядок цієї діяльності.

Таким чином, апарат фінансової системи проводить свою діяльність відповідно до Конституції Республіки Казахстан, з чинним законодавством, розпорядженнями Уряду республіки, рішеннями місцевих адміністрацій, наказами, інструкціями і вказівками Міністерства фінансів, Міністерства державних доходів і податкових органів.

Відповідно до Конституції Республіки Казахстан в 1996 році був створений Лічильний комітет з контролю за виконанням республіканського бюджету, який є вищим органом фінансового контролю безпосередньо підзвітним і підпорядкованим Президенту Республіки Казахстан. Лічильний комітет є зовнішнім законодавчим аудиторським органом національного рівня, звітує безпосередньо перед Президентом Республіки Казахстан і Парламентом.

Завданнями і функціями Рахункового комітету є:

1) контроль за виконанням законів РК і інших нормативних актів з виконання республіканського бюджету;

2) виконання доручень глави держави з питань, пов'язаним з використанням республіканського бюджету,

3) контроль за надходженням коштів до республіканського бюджету і законністю їх використання,

4) контроль за цільовим використанням коштів республіканського бюджету, що виділяються на виконання державних програм і фінансування державних потреб;

5) подання на розгляд Парламенту Республіки Казахстан звіту про виконання республіканського бюджету.

Таким чином, в даний час Лічильний комітет відіграє життєво важливу роль у розширенні підзвітності та прозорості, підвищення результативності використання ресурсів держави.

У 2005 році Рахунковою комітету згідно з Бюджетним кодексом було надано статус вищого органу державного фінансового контролю і відповідно розширено його повноваження.

До органів, що здійснюють загальнодержавний контроль, також відносяться Міністерство фінансів, Міністерство державних доходів.

Міністерство фінансів, Міністерство державних доходів, місцеві фінансові та податкові органи здійснюють перевірки у всіх галузях соціально-економічної сфери в галузі фінансів. Вони контролюють дотримання планової, кошторисної та фінансової дисципліни, правильність обчислення, повноту і своєчасність надходження доходів законність і доцільність витрачання державних коштів, правильність постановки бухгалтерського та податкового обліку та звітності.

Найважливіше місце в системі фінансового контролю займає Міністерство фінансів Республіки Казахстан, яка не тільки розробляє фінансову політику країни, а й контролює її здійснення.

Міністерство фінансів Республіки Казахстан є центральним виконавчим органом Республіки Казахстан, які здійснюють керівництво, а також у межах, передбачених законодавством, - міжгалузеву координацію у сфері управління і контролю державними фінансами, а також обліку та контролю за використанням державної власності. Оскільки центральною ланкою фінансів є державний бюджет, то особливе значення має робота Міністерства фінансів щодо складання проекту республіканського бюджету, забезпечення виконання республіканського бюджету, контролю за його касовим виконанням.

Міністерство має відомства: Комітет казначейства, Комітет митного контролю, Податковий комітет, Комітет фінансового контролю та державних закупівель, Комітет по роботі з неспроможними боржниками, Комітет державного майна та приватизації.

При Міністерстві фінансів функціонує Комітет фінансового контролю, який наділений великими повноваженнями щодо контролю раціонального використання державних фінансових ресурсів.

Положення про Комітет фінансового контролю та державних закупівель Міністерства фінансів Республіки Казахстан затверджено постановою Уряду Республіки Казахстан від 29 жовтня 2004 року № 1134

Відповідно до даного Положення, Комітет фінансового контролю та державних закупівель є відомством Міністерства фінансів Республіки Казахстан, що здійснює в межах своєї компетенції реалізаційні і контрольно-наглядові функції в галузі державного фінансового контролю та державних закупівель.

Комітет фінансового контролю та державних закупівель здійснює організаційно-методологічну та аналітичну роботу в сфері контролю. Його органи проводять ревізії державних підприємств і організацій всіх галузей національного господарства та сфери послуг, бюджетних організацій і установ соціальної сфери та захисту населення, органів управління, підприємств і організацій оборони та охорони правопорядку. Вони також контролюють використання кредитних і валютних ресурсів, виконання законодавства з цінних паперів.

Комітет по відношенню до Міністерства фінансів Республіки Казахстан виконує функції служби внутрішнього контролю. Управління Комітету проводять ревізії міністерств, відомств, інших органів управління, охорони правопорядку, підприємств і організацій оборони, державних підприємств промисловості, будівництва, сільського господарства, заготівельних організацій, сфери освіти, науки, культури, засобів масової інформації.

Фінансовий контроль здійснюють всі структурні підрозділи Міністерства фінансів Республіки Казахстан відповідно до їх компетенції. Так, Комітет казначейства покликаний здійснювати державну бюджетну політику; управляти процесом виконання державного бюджету, здійснюючи при цьому жорсткий контроль за надходженням, цільовим і економним використанням державних коштів.

До бюджетного контролю примикає податковий контроль. Власне, в тому випадку, коли всі податки надходять тільки до бюджетів, його можна розглядати як різновиду бюджетного контролю, пов'язаного з формуванням бюджету як фонду грошових коштів. Однак оскільки в силу чинного в Казахстані фінансового устрою податки використовуються в якості джерела доходів не тільки бюджету, але і деяких інших грошових фондів, то податковий контроль можна виділити в самостійний вид фінансового контролю. За це говорить також і те, що цей контроль має спеціалізованого суб'єкта в особі Податкового комітету Міністерства Фінансів Республіки Казахстан та його місцевих підрозділів.

Предметом податкового контролю є виконання податкових зобов'язань перед державою, а інакше кажучи - контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету та інші державні грошові фонди.

Суб'єктом контролю виступають в основному органи Податкового Комітету. Крім того, перевірки виконання податкових зобов'язань можуть здійснювати органи Комітету фінансового контролю та державних закупівель.

Таким чином, податкова служба є єдиним державним централізованим органом контролю за дотриманням податкового законодавства та інших законодавчих актів, що передбачають надходження платежів до державного бюджету.

Спеціалізованим органом фінансового контролю можна вважати Митний комітет Республіки Казахстан, який здійснюючи функції із захисту економічних інтересів Республіки Казахстан у зовнішньоекономічній діяльності, проведення митної політики, через органи митної служби організовує справляння митних зборів і платежів, що складають значну частку фінансових ресурсів держави.

Структура митних органів включає Митний комітет Міністерства державних доходів, обласні митні управління, митниці, митні пости.

Митні органи здійснюють валютний контроль відповідно до валютного законодавства та положень митного законодавства за переміщенням через митний кордон Республіки Казахстан валютних цінностей, а також за валютними операціями, пов'язаними з переміщенням через зазначену кордон товарів і транспортних засобів.

Таким чином, завданнями митних органів є захист економічних інтересів і економічної безпеки країни (митний і валютний контроль, боротьба з контрабандою та злочинами у сфері митної справи, порушеннями митних правил і податкового законодавства, а в частині фінансів - справляння митних платежів і податків, штрафів, конфіскації товарів і транспортних засобів.

Податкові та митні органи здійснюють контроль поряд з виконанням своєї для фінансових управлінь (відділів, інспекцій) контроль є попутної завданням, тобто він проводиться поряд з исполнительско-розпорядчої діяльністю.

Представницькі органи (масліхат, зборів депутатів) всіх ступенів здійснюють фінансовий контроль у процесі розгляду і затвердження бюджетів і звітів про їх виконання. Тобто контроль ними здійснюється у двох формах: попереднього й наступного. Поточний контроль у їх діяльності не є основним, хоча і має місце. Основним методом контролю є перевірки, об'єктом контролю виступають місцеві фонди грошових коштів.

Метою валютного контролю є забезпечення валютного законодавства, що досягається за допомогою виявлення порушників валютної дисципліни та притягнення їх до встановленої законом відповідальності.

Широкими контрольно-наглядовими повноваженнями у сфері валютного контролю має Національний банк Республіки Казахстан, який у зв'язку з цим можна вважати спеціалізованим органом фінансового контролю в банківській сфері.

До завдань місцевих фінансових органів входить контроль за дотриманням державної фінансової дисципліни. З цією метою вони перевіряють правильність і об'єктивність розроблених госпорганами та установами фінансових планів і кошторисів, розглядають бухгалтерські звіти і баланси підрозділів місцевих адміністрацій.

На початку 2001 р сформована нова правоохоронна структура фінансова поліція, що включає Агентство фінансової поліції як центральний виконавчий орган, який не входить до складу Уряду Республіки Казахстан та територіальні органи в областях, містах Алмати і Астані, міжрайонні відділи.

Попередження, виявлення, залучення та розслідування правопорушень у сфері економічної та фінансової діяльності покликана забезпечити фінансова поліція - як правоохоронна структура, що включає центральне Агентство та територіальні органи. В цілому їх завдання полягають у забезпеченні економічної безпеки Республіки Казахстан, в тому числі розслідування правопорушень, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, митних зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, легалізацією (відмиванням) грошових коштів або іншого майна, здобутих незаконним шляхом.

Органи фінансової поліції здійснюють оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які вчинили правопорушення у сфері економічної та фінансової діяльності або підозрюваних у їх скоєнні, вживають заходів до відшкодування завданих державі збитків. В їх завдання входить також вдосконалення форм і методів боротьби з економічною і фінансовою злочинністю, координація і проведення з фінансовими, податковими і митними органами профілактичних заходів з питань своєї компетенції, забезпечення безпеки діяльності фінансових, податкових та митних органів, розробка правових, організаційних та економічних механізмів реалізації своєї діяльності.

Органи фінансової поліції взаємодіють з компетентними органами зарубіжних держав з питань запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері економічної та фінансової діяльності, беруть участь в аналогічній діяльності міжнародних організацій.

Збиток, що наноситься державі правопорушеннями у сфері фінансів та економіки, фахівцями оцінюється в десятки мільярдів тенге на рік. Питома вага злочинів у сфері економіки складає більше 10% від загальної кількості всіх зареєстрованих злочинів.

Органи фінансової (податкової) поліції з моменту свого утворення активно протидіють правопорушенням у сфері економіки. З року в рік підвищується результативність та ефективність їх оперативно-службової діяльності.

Таким чином, фінансовий контроль в Республіці Казахстан здійснюється у всіх формах, причому переважними є попередній і поточний контроль.

Завершуючи розгляд питання про органи фінансового контролю, слід відзначити, що склалася до теперішнього часу їх систему навряд чи можна визнати досконалою. У деяких випадках вони дублюють один одного. Наприклад, виконання господарюючим суб'єктом своїх податкових зобов'язань є предметом перевірки як податкової інспекції, так і Комітету по роботі з неспроможними боржниками. Іншими словами - немає чіткого розмежування компетенції різних контрольних відомств.

Карагандинський територіальний комітет державного майна та приватизації є органом державного управління, що входять в єдину систему Комітету державного майна та приватизації Міністерства фінансів Республіки Казахстан з вертикальною підпорядкованістю здійснюють спеціальні виконавчі і контрольно-наглядові функції в галузі володіння, користування і розпорядження об'єктами республіканської державної власності на території Карагандинської , а також здійснює облік та контроль за цільовим та ефективним використанням об'єктів республіканської та комунальної власності у встановленому законодавством порядку.

Територіальний комітет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції і законів Республіки Казахстан, актами Президента, Уряду Республіки Казахстан, іншими нормативними правовими актами, Положенням про Комітет державного майна та приватизації Міністерства фінансів республіки Казахстан, затвердженим постановою Уряду фінансів Республіки Казахстан від 5 липня 1999 року № 930, а також цим Положенням.

Територіальний комітет є юридичною особою в організаційно правовій формі державної установи, має печатки і штампи зі своїм найменуванням державною мовою, бланки встановленого зразка, а також відповідно законодавством рахунки в банках.

Територіальний комітет вступає у цивільно-правові відносини від власного імені.

Основними завданнями територіального комітету є:

участь у розробці та реалізації державної політики стосовно державної власності Республіки Казахстан;
представлення інтересів держави з питань республіканської державної власності та захист його майнових;
здійснення зведеного обліку і контролю за цільовим та ефективним використанням республіканської та комунальної власності у встановленому законодавством порядку;
забезпечення контролю за дотриманням умов договорів купівлі-продажу республіканської державної власності, довірчого управління, майнового найму, лізингу та в межах своєї компетенції інших договорів, пов'язаних з використанням республіканської державної власності;
управління республіканської державною власністю в інтересах держави;
організація продажу об'єктів державної власності Республіки Казахстан;
здійснення контролю за Дотриманням законодавства про приватизацію з питань, що входять до компетенції територіального комітету, аналіз та узагальнення практики його застосування, розробка пропозицій по його. вдосконалення, участь у підготовці законодавчих та інших нормативних правових актів.

Оскільки Карагандинський територіальний комітет державного майна та приватизації є органом державного управління, що входять в єдину систему Комітету державного майна та приватизації Міністерства Фінансів Республіки Казахстан, Майно, закріплене за територіальним комітетом, належить до республіканської державної власності.

При цьому територіальний комітет має на праві оперативного управління відокремлене майно, але не має права самостійно відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за нею майном.

Територіальному комітету може бути надано право розпорядження майном у випадках і межах, встановлених законодавством.

Майно, закріплене за республіканськими державними підприємства та установами може списуватися з балансу територіального комітету в порядку, визначеному інструкцією про порядок списання майна, затвердженої наказом № 470 від 01.11.2000 року.

Бухгалтерська служба територіального комітету повинна виконувати наступні завдання:

- Організовувати бухгалтерський облік відповідно до чинних нормативних актів;

- Використовувати передові форми і методи обліку та обробки інформації на базі широкого застосування сучасної обчислювальної техніки; здійснювати попередній контроль за своєчасним, правильним оформленням документів та законністю здійснюваних операцій; контролювати правильність, раціональність і дбайливість витрачання коштів відповідно до відкритих кредитами (асигнуваннями) і цільовим призначенням за затвердженими кошторисами витрат по бюджету; здійснювати суворий контроль за раціональним та економним використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, вести рішучу боротьбу з безгосподарністю і марнотратством, вживати заходів до своєчасного попередження негативних явищ в господарсько-фінансової діяльності, виявляти та мобілізувати внутрішньогосподарські резерви;

- Своєчасно фінансувати установи, які ведуть облік самостійно, а також контролювати їх діяльність і правильність постановки бухгалтерського обліку;

- Забезпечувати облік доходів і витрат за спеціальними коштами, а також операцій по інших позабюджетних коштах;

- Організовувати формування повної і достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання постачальниками, замовниками, податковими, фінансовими, банківськими і казначейськими органами;

- Своєчасно організовувати нарахування та видачу заробітної плати, допомог і "стипендій;

- Вести облік і розрахунки з дебіторами і кредиторами;

- Брати участь у проведенні інвентаризацій грошових коштів, розрахунків і матеріальних цінностей, своєчасно і правильно відображати в обліку результати інвентаризацій;

- Періодично інструктувати матеріально відповідальних осіб з питань обліку і забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що знаходяться на їх відповідальному зберіганні; складати звітність і подавати її відповідним органам у встановлені терміни; забезпечувати достовірність звітів і балансів;

- Дотримуватися встановленого порядку зберігання бухгалтерських документів, регістрів, машинограм, кошторисів витрат і розрахунків до них, а також інших службових документів; своєчасно у встановленому порядку здавати їх в архів.

Протягом звітного року в установі повинна проводитися єдина облікова політика відображення господарських операцій та оцінки майна. Зміна облікової політики в порівнянні з попереднім роком повинно бути аргументовано у річної бухгалтерської звітності. Важливо забезпечити в обліку правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів. Бухгалтерський облік повинен систематично контролювати виконання кошторисів, стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Керівник установи зобов'язаний створити необхідні умови для правильної організації бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма структурними підрозділами та службами, працівниками установи вимог головного бухгалтера в частині порядку оформлення і здачі в бухгалтерію необхідних документів.

Головний бухгалтер установи, централізованої бухгалтерії призначається або звільняється з посади керівником установи і безпосередньо йому підпорядковується. Він забезпечує контроль і відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх здійснюваних установою господарських операцій, складання у встановлені терміни бухгалтерської звітності; підписує спільно з керівником установи документи з фінансово-розрахункових операціях, а також є підставою для видачі товарно-матеріальних цінностей. Зазначені документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і не можуть бути прийняті до виконання. Якщо працівники установи передають головному бухгалтеру для виконання документи по операціях, що суперечить законодавству і порушує договірну і фінансову дисципліну, то головний бухгалтер зобов'язаний письмово повідомити про це керівнику установи. При отриманні від керівника письмового розпорядження про виконання зазначених документів головний бухгалтер виконує його. У цьому випадку вся повнота відповідальності за вчинення незаконних операцій покладається на керівника установи.

Головний бухгалтер візує заяви, накази про призначення на роботу і переміщенні матеріально відповідальних осіб (завідуючих складами, комірників, касирів та ін.)

При звільненні головний бухгалтер установи зобов'язаний передати справи за актом, новопризначеному головному бухгалтеру. Якщо кандидат на посаду ще не підібрали, то справи передаються працівнику установи, призначеному для цього наказом керівника установи. У процесі здачі-приймання справ проводиться перевірка стану бухгалтерського обліку і достовірності звітних даних, наявності бухгалтерських документів і регістрів, а також наявності справ в архіві.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах забезпечує відображення усіх операцій, пов'язаних з виконанням кошторису витрат по бюджету, кошторисів за спеціальними коштами та узагальнення даних обліку та звітності. Своєчасне, повне і достовірне відображення в балансі установи всіх операцій дозволяє його керівнику приймати обгрунтовані управлінські рішення, аналізувати роботу установи, здійснювати і контролювати цільове витрачання коштів на основі затвердженого кошторису, виявляти незаконні витрати.

Для виконання цих завдань ведеться бухгалтерський облік:

- Кредитів (асигнувань) і витрат бюджетних коштів;

- Надходження і витрачання спеціальних і позабюджетних коштів;

- Збереження та ефективності використання грошових коштів, матеріалів, обладнання, продуктів харчування, медикаментів та інших цінностей;

- Розрахунків з дебіторами і кредиторами.

Важливими завданнями бухгалтерського обліку є облік і контроль за витрачанням фонду заробітної плати (оплати праці), а також складання в термін балансу і звітності. Правильна постановка бухгалтерського обліку в бюджетних установах сприяє більш точному складання кошторисів витрат, а також виявлення невикористаних внутрішніх ресурсів.

Фінансування діяльності територіального комітету здійснюється тільки з республіканського бюджету.

Територіальному комітету забороняється вступати в договірні відносини із суб'єктами підприємництва на предмет виконання обов'язків, які є контрольними та наглядовими функціями територіального комітету.

Якщо територіальним комітету законодавчими актами надано право здійснювати приносить доходи діяльність, то доходи, отримані від такої діяльності, спрямовуються в доход республіканського бюджету.

Фінансування бюджетних програм по платежах державної установи здійснюється на основі розроблених річних планів фінансування. Фінансування здійснюється за кількома структурної специфіки економічної класифікації видатків бюджету.

Правильність обліку доходів і витрат бюджету забезпечується єдністю системи бюджетного обліку, в основі якої лежить бюджетна класифікація. Бюджетна класифікація передбачає науково обгрунтовану, обов'язкову групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, закодованим у певному порядку.

Бюджетна класифікація має організуюче і правове значення. Перше виявляється в тому, що вона дозволяє одноманітно враховувати доходи і витрати бюджету, складати звітність про виконання бюджету, здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і витрат, кодувати показники бюджетів і звітів при машинній обробці. Правове значення бюджетної класифікації полягає в тому, що всі показники доходів і витрат, передбачені у бюджеті і вказані у відповідних підрозділах бюджетної класифікації; є фінансовими планами, обов'язковими для виконання.

У Карагандинському територіальному комітеті застосовується Бюджетна класифікація Республіки Казахстан, яка є угрупованням доходів і видатків бюджетів всіх рівнів з присвоєнням об'єктах группіровочних кодів.

За цими статтями виділяються і враховуються витрати республіканського бюджету, обласних, районних, міських, селищних і сільських бюджетів.

Кошти з бюджету на утримання установ та проведення заходів виділяються на основі затверджених кошторисів витрат.

Кошторис витрат - основний плановий і фінансовий документ, що визначає обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл коштів, що виділяються з бюджету на утримання установ. Передбачені у кошторисах асигнування є граничними, і витрачання понад цих сум не дозволяється. Не можна робити витрати, не передбачені кошторисом, якщо немає економії коштів.

Форма кошторису, основні показники, за якими вона складається, норми і розцінки для визначення розміру витрат повідомляються вищестоящими організаціями. У типовій кошторисі містяться дані, загальні для всіх бюджетних установ. Вона складається з трьох частин: в першій частині зазначаються найменування та адресу установи, бюджет, з якого воно фінансується (розділ, параграф бюджетної класифікації), і зведення витрат за статтями з розподілом по кварталах, по другій частині відображаються показники оперативного плану на початок і кінець року, а також середньорічні; в третій частині приводяться розрахунки і обгрунтування по кожній статті витрат і окремим її елементам.

У галузевих кошторисах витрат статті відображають специфіку народної освіти, охорони здоров'я, культури, науки і т. д. Витрати бюджетних установ поділяються на капітальні вкладення і поточне утримання установи. Останні складаються з адміністративно-господарських і операційних витрат. Адміністративно-господарські витрати включають витрати на утримання управлінського, господарського та допоміжного персоналу, на відрядження, придбання інвентарю і т.д. Операційні витрати - це витрати, пов'язані із здійсненням діяльності установи (витрати на медикаменти, харчування, педагогічний фонд заробітної плати, навчальні витрати і т. д.).

Розрахунок сум витрат за кошторисом на запланований рік проводиться виходячи з обсягу діяльності установи, визначеного планом розвитку установи, і фактичного його виконання за попередній період. Розміри операційних витрат визначаються на основі норм витрат, тобто витрат на розрахункову одиницю. Встановлено матеріальні (у натуральному вираженні) та грошові (вартісне вираження матеріальних) норми витрат. Правильно встановлені типові норми витрат мають важливе значення для розподілу бюджетних асигнувань на народну освіту, охорону здоров'я, культуру, науку по окремих регіонах країни.

При складанні проекту кошторису бюджетні установи для обгрунтування необхідних сум витрат дають більш детальну їх номенклатуру, виділяючи всередині статті окремі видатки. Наприклад, за статтею «Канцелярські та господарські витрати» виділяють: канцелярські витрати, витрати на позавідомчу охорону, витрати на зв'язок, на придбання літератури, на наймання приміщення, за змістом і найму транспорту, витрати на оплату інформаційно-обчислювальних послуг, наданих для апарату управління .

Обгрунтування окремих сум витрат по кошторису наводиться в додатку до неї. Так, додаток до кошторису витрат школи відкривається відомостями про кількість класів і учнів за станом на 1 січня і 1 вересня планованого року, потім слід розрахунок фонду заробітної плати, а також розрахунки за іншими статтями класифікації видатків. Укладають додаток до кошторису витрат загальні відомості, використовувані при розрахунках (загальна кубатура всіх будов по зовнішньому обміру, внутрішня площа будівлі, кількість і площа класних кімнат та ін.)

Кошториси витрат, що складаються територіальним комітетом по кожному параграфу класифікації видатків називають індивідуальними. У Карагандинському територіальному комітеті складаються загальні кошториси. У загальних кошторисах витрати плануються в цілому - за групами однотипних установ. Для визначення і фінансування витрат на проведення нарад, конференцій, придбання літератури та інші заходи міністерства, відомства та управління (відділи) місцевої адміністрації складають кошториси на централізовані заходи. Шляхом підсумовування всіх витрат на утримання міністерства або відомства, включаючи всі індивідуальні, загальні витрати і кошториси на централізовані заходи, складається зведений кошторис.

Всі витрати, які включаються до кошторису групуються за видами та цільовим призначенням, при визначенні їх суми необхідно суворо дотримуватися режиму економії. При затвердженні кошторисів перевіряються необхідність і доцільність передбачених витрат, відповідність їх обсягу роботи установи, дотримання норм витрат. Затвердження кошторису витрат бюджетної установи проводиться після затвердження відповідного бюджету, з якого воно фінансується. Затвердження оформляється підписом керівника організації, яка затвердила кошторис, вказується дата затвердження і проставляється відбиток печатки на всіх примірниках кошторису із зазначенням у верхньому правому куті загальної суми витрат по кошторису, в тому числі з виділенням фонду заробітної плати працівників штатного і нештатного складу.

Звітність є систему показників, що відображають результати господарської діяльності організацій та установ за звітний період. Звітність включає таблиці, які складають на основі облікових даних. Звітність установ і організацій повинна відображати склад майна та джерела його формування, включаючи майно виробництв і господарств, інших підрозділів, виділених на окремий баланс.

Звітність складається за певний звітний період: місяць, квартал, рік. Бюджетні організації та установи становлять річні, квартальні та місячні бухгалтерські звіти про виконання кошторисів витрат і представляють своєму вищестоящому органу, а також у податкову інспекцію за місцем реєстрації.

В обсяг зведеної річної та квартальної звітності включається довідка про отриманий з федерального бюджету фінансування.

Складання звітності передує звірка оборотів і залишків на рахунках синтетичного обліку.

Складання річного балансу передує проведення інвентаризації.

Інвентаризація проводиться відповідно до Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації. Відповідно до Положення регулюються розбіжності між фактичними залишками цінностей і залишками на рахунках бухгалтерського обліку. Запис операцій у бухгалтерському обліку повинна здійснюватися на підставі належним чином оформлених виправдувальних документів.

Заощаджені проти встановлених асигнувань за кошторисом витрат і перераховані не пізніше 31 грудня на поточні рахунки «Суми за дорученнями» кошти залишаються в розпорядженні бюджетних установ і організацій та за умови виконання показників діяльності у встановленому порядку направляються на виробничі та соціальні потреби.

Розмір економії за кошторисом бюджетних організацій та установ визначають як різницю між загальною сумою уточнених кошторисних призначень і касовим витратою за рік.

На розрахункові рахунки надходять у встановленому порядку кошти, в тому числі кошти бюджетного фінансування. Крім того, на розрахунковому рахунку зберігаються кошти єдиного фонду оплати праці, фонду виробничого і соціального розвитку, інших фондів та інші кошти установ і організацій. Залишки коштів на розрахункових рахунках в кінці року не закриваються і переходять на наступний рік.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами до кінця року повинні бути завершені. За розрахунками з підзвітними особами залишки невикористаних коштів повинні бути повернуті, по використаним засобам - складені авансові звіти.

Бухгалтерську звітність бюджетних організацій поділяють на річну, квартальну і місячну.

У тому випадку, якщо організація отримувала кошти з інших бюджетів на проведення цільових заходів, за видатками цих коштів складається окремий звіт. Цей звіт подається того розпоряднику кредитів, від якого були отримані ці кошти. Бюджетні організації, які отримують доходи від підприємницької діяльності, складають річний і квартальний звіти про прибутки та збитки (форма 2) та подають його до податкового органу за місцем його перебування. Крім того, бюджетні установи подають до податкового органу за місцем свого знаходження після закінчення звітного періоду «Розрахунок податку фактичної прибутку» і «Розрахунок з податку на додану вартість». Звітність про прибутки та збитки складається на підставі даних аналітичного обліку, а також з використанням даних звітності: за формою 2-1 «Звіт про виконання кошторису доходів і витрат бюджетної організації, перекладеної на нові умови господарювання», за формами 4 або 4 (зведена) «Звіт про виконання кошторису з позабюджетних коштів». Відображення у звітності податку на додану вартість проводиться на підставі рахунків-фактур. За рахунками-фактурами податкові органи здійснюють контроль за правильністю обчислення податку і повнотою його перерахування до бюджету. Для підтвердження достовірності викладеного матеріалу, а також розширення власних експериментальних досліджень нами були вивчені питання, що стосуються виконання кошторису витрат бюджетних організацій у вигляді балансу виконання кошторису витрат і звіту про виконання кошторису витрат бюджетної організації.

Основні засоби, матеріальні запаси, малоцінні і швидкозношувані предмети відображають у балансі за фактичною вартістю їх придбання.

3 Перспективи розвитку державного регулювання фінансів підприємств

На сьогоднішній день існує цілий ряд проблем, що стосуються державного фінансового контролю.

Найбільш гостро стоїть питання про законодавче регулювання державного фінансового контролю. Головне тут полягає в тому, що держава використовує і управляє значно більшими коштами ніж ті, що мобілізуються в його бюджеті. Тому воно повинно мати правову базу і відповідний механізм забезпечення цільового та ефективного використання всіх належних йому коштів і контролю за тим, як це робиться.

Для створення повноцінної, що відповідає досконалим реаліям правової бази фінансового контролю потрібно законодавче визначення поняття «державний фінансовий контроль». Таке визначення поки не дано.

Незавершеність у питаннях формування правової бази державного фінансового контролю і відсутності його визначення призвели до того, що на даний момент зусилля контролюючих органів спрямовані на здійснення контролю, в основному, у своїх відомчих інтересах. Так, наприклад, у Рахункового комітету своя контрольна компетенція, у Національного Банку - своя, у Державної податкової інспекції - своя. Кожен стоїть на межах своєї діяльності. Якщо виникає питання, що вимагає об'єднання зусиль, починаються бюрократичні узгодження, ув'язування, перекладання відповідальності, час іде, порушення або залишаються, або навпаки негайно усуваються, якщо мова йде про відповідальність.

Піднімаючи питання про взаємодію органів контролю, не можна не відзначити ще один момент. Структура фінансового контролю Республіки Казахстан відрізняється досить значною кількістю компетентних органів. Їх завдання і функції в сфері формування і використання бюджетно-фінансових ресурсів дуже часто переплетені, характеризуються елементами дублювання паралелізму.

Не можна сказати, що дані питання не вирішуються. На сьогодні ухвалено низку законів про державний фінансовий контроль в Республіці Казахстан і про аудиторську діяльність в Республіці Казахстан.

Все це дозволяє стверджувати, що зроблено крок вперед у формуванні правової бази фінансового контролю в Республіці Казахстан.

Орган вищого державного фінансового контролю дає додаткові можливості законодавчої й іншим гілкам влади зробити розподіл і управління державними ресурсами більш ефективним.

У силу цього багато країн (особливо в останнє десятиріччя) вживають дієвих заходів щодо подальшого розвитку органів фінансового контролю, підвищення ефективності їх роботи. Як правило, ці заходи пов'язані з удосконаленням законодавства, що визначає місце зазначених органів у системі державного управління, їх роль, права і можливості. І це цілком зрозуміло, тому що здійснення Парламентом від імені та в інтересах народу повноважень у сфері фінансового контролю неможливо без відповідного законодавчого забезпечення. І це чітко розуміється парламентаріями держав - учасниць СНД, які працюють над створенням Модельного закону про державний фінансовий контроль. Даний документ дозволить уніфікувати законодавство наших країн і дасть поштовх розвитку відповідної методологічної бази.

Депутати обох палат Парламенту Казахстану при розробці законодавчих актів дуже уважно вивчають міжнародний досвід. Наприклад, положення Бюджетних Кодексів ряду розвинених країн, де Лічильний комітет визнаний як вищого органу фінансового контролю держави.

У 2007 році з метою підвищення ефективності роботи Рахункового комітету були прийняті основні заходи щодо вдосконалення державного фінансового контролю.

При проведенні контрольних заходів пріоритетними мають бути контроль ефективності реалізації державних програм, оцінка ефективності діяльності інститутів розвитку та національних компаній, ефективності використання офіційних трансфертів республіканського бюджету

Головою перед працівниками Рахункового комітету чітко були поставлені такі завдання, як активізація роботи новостворених підрозділів, посилення роботи з оцінки стану бухгалтерського обліку та фінансової звітності на об'єктах, що перевіряються, внесення вичерпних рекомендацій щодо вдосконалення бюджетного законодавства, посилення роботи щодо виконання рішень Рахункового комітету. Крім цього, були підняті питання розширення взаємодії з Парламентом, центральними виконавчими органами, ревізійними комісіями масліхатів, правоохоронними органами. Також відзначена необхідність підвищення кваліфікації всіх працівників Рахункового комітету, посилення аналітичної та методологічної роботи, продовження політики активного міжнародного співробітництва.

Також в області податкового аудиту счетному комітету рекомендується розширити свою сферу аудиту і включити дані області в міру збільшення ресурсного потенціалу і штату.

В якості частини своїх аудитів виконання Лічильний комітет повинен вивчати такі області як:

контроль (заборони і противаги) оцінки збору і розподілу податкових та інших доходів;
тіньова економіка і що Податковий комітет робить для її зменшення;
електронна система подачі декларації;
управління, нагляд та виконання податкових аудитів, включаючи основу відбору підприємств, які будуть перевірятися, адекватність аудиторських планів і робочих паперів, що підкріплюють повторні податкові оцінки;
інформаційні технології, які використовуються Податковим комітетом і ін

В області аудиту державних закупівель та інвестиційних проектів існує наступна проблема.

У республіці часто не дотримуються встановлені закони, норми і процеси про закупівлі. Це стало настільки значною проблемою, що уряд передав оперативний контроль над процесом закупівель Комітету фінансового контролю (КФК) Міністерства фінансів на додаток до його обов'язків з аудиту. Оскільки КФК займається управлінням операціями із закупівель для уряду, він сам став частиною державних процесів і внаслідок чого припинив бути незалежним внутрішнім аудитором процесів здійснення закупівель.

Рекомендується, оскільки на даний момент не є незалежного внутрішнього аудиту за процесами державних закупівель, щоб Лічильний комітет присвячував більше аудиторських ресурсів на проведення аудиту даної функції. Лічильний комітет повинен продовжувати давати рекомендації щодо поліпшення законодавства, політичних курсів, стандартів, норм і процесів з державних закупівель.

Розширення економічної діяльності уряду часто призводить до створення підприємств по приватному праву. Ці підприємства також підлягати аудиту Рахункового комітету, якщо уряд має значну участь у них, зокрема там, де це є володінням контрольним пакетом або надає домінуючий вплив.

Правильним є проведення таких аудитів в якості перевірок, проведених постфактум; вони повинні вирішувати питання економічності, результативності та ефективності.

Удосконалення аудиту підприємств з державною участю містить у собі наступні напрямки. Рекомендується, щоб Лічильний комітет був уповноважений на проведення повного спектру аудиту: аудит фінансових звітів, аудит на відповідність встановленим законом вимогам і аудит ефективності в кожному випадку, де є значна участь уряду в приватному підприємстві.

Також счетному комітету рекомендується продовжувати проводити аудиторські перевірки на предмет правдивості та неупередженості фінансової звітності, слідуючи відповідним міжнародним аудиторським стандартам.

Для цього необхідно залучення додаткових ресурсів разом з проведенням навчання та напрацювання досвіду у сфері проведення аудиторських перевірок на предмет правдивості та неупередженості фінансової звітності, які ресурси можуть бути обумовлені субпідрядним договором з приватними аудиторськими фірмами.

Відомо, що реалізація соціальних програм підвищує ефективність соціальної політики, її цілеспрямованість і забезпечує розвиток справді соціальної держави.

Також необхідно посилити здійснення контролю за адміністраторами державних бюджетних програм, порівнювати отримані результати з витраченими ресурсами, виявляючи фактичну ефективність тієї чи іншої програми.

Крім того, на ефективність діяльності органів фінансового контролю позитивну роль зробило б і періодичне інформування парламентаріїв про результати окремих значущих контрольних заходів. Представляється не зовсім правильним, коли ми отримуємо інформацію один раз на рік під час розгляду річного звіту або направляючи відповідний депутатський запит. Необхідно було б також практикувати участь депутатів Парламенту у засіданнях Рахункового комітету і при обговоренні результатів перевірок інших органів фінансового контролю, що, на мій погляд, підвищить значимість проведених контрольних заходів та дасть можливість розширити парламентський контроль.

З цим перегукується ще одна важлива проблема, без вирішення якої всі матеріали перевірок Рахункового комітету та інших органів перетворюються на звичайні довідкові матеріали. Це вжиття заходів за результатами контрольних заходів. У цьому сенсі необхідно створити атмосферу гласності результатів контрольних заходів, щоб про порушення і конкретних осіб які їх вчинили знала громадськість країни.

В якості пріоритетних напрямків боротьби з нецільовим використанням бюджетних коштів пропонується:

1. Удосконалення законотворчої та правозастосовної практики, особливо законодавства з питань застосування адміністративної відповідальності. З метою реалізації даного напрямку пропонується додатково до штрафу за прострочення сплати, передбачити пеню за кожний день прострочення і тим самим підвищити відповідальність бюджетополучателей;

2. Створення методологічної та методичної бази, на основі якої державні органи могли б оперативно і в тісній взаємодії реагувати на факти такого роду правопорушень;

3. Проведення державної політики в галузі профілактики правопорушень у сфері економічної діяльності, надання більшої гласності діяльності державних органів у боротьбі з економічними правопорушеннями.

Пріоритетними завданнями в цій сфері є розвиток внутрішнього та зовнішнього аудиту республіканського і місцевих бюджетів, підвищення статусу Рахункового комітету і ревізійних комісій масліхатів, визначення державних стандартів аудиту.

А для підвищення ефективності перевірок необхідно законодавчо визначити та класифікувати фінансові порушення, порядок застосування, у разі виявлення фінансових порушень, штрафних та інших санкцій, адміністративної та інших видів відповідальності, аж до кримінальної.

Безсумнівно, що за останні роки істотно змінилися акценти, за якими оцінюється ефективність використання бюджетних коштів та результативність діяльності органів державного фінансового контролю. Якщо раніше при обмеженості фінансових ресурсів держави, недостатньою мірою їх прозорості парламентаріями і громадськістю приділялася особлива увага цільовому витрачанню бюджетних коштів, то у зв'язку з досить надійним функціонуванням системи казначейства дані порушення стають рідкісними. У зв'язку з цим правильна постановка питання і про ефективність використання бюджетних коштів. Адже не секрет, що часто отримуючи однаковий обсяг коштів окремі бюджетні установи мають різні якісні результати.

В якості результуючого висновку можна визначити, що казахстанська система державного фінансового контролю представлена державними органами, які здійснюють зовнішній і внутрішній фінансовий контроль за виконанням республіканського і місцевих бюджетів. Проте розподіл повноважень державних органів фінансового контролю у здійсненні внутрішнього і зовнішнього контролю не забезпечено законодавчим закріпленням порядку взаємодії між органами зовнішнього і внутрішнього контролю, а також іншими контролюючими органами.

Питання взаємодії між державними органами фінансового контролю вимагають комплексного рішення із забезпеченням більш ефективного використання існуючої ресурсної бази і має кадрового потенціалу. Зрозуміло, що до тих пір, поки не буде досягнуто взаєморозуміння між органами фінансового контролю у вирішенні даного питання, не буде і реального результату.

Висновок

Виконана робота дозволяє судити про багатоаспектність теми курсової роботи. Фінанси представляють собою досить складне суспільне явище. Вони охоплюють широку гаму обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках. При єдиній сутності цих відносин у них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінансів грунтується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин.

Фінансова політика відіграє важливу роль у розвитку продуктивних сил та раціональне їх розміщення по території країни. Вона сприяє забезпеченню фінансовими ресурсами цільових програм, зосередженню коштів на ключових напрямках розвитку економіки, стимулювання зростання ефективності виробництва; підвищенню зацікавленості всіх регіонів у розвитку господарства, використання місцевих сировинних ресурсів. Науково обгрунтована фінансова політика при правильній і успішної її реалізації приносить позитивні результати. Її значення полягає в тому, що вона може супроводжуватися підвищенням рівня добробуту народу.

Фінансове право є тим інструментом, за допомогою якого держава здійснює свою фінансову політику. Тому сфера фінансового права збігається зі сферою фінансової політики і навпаки.

Одним з найбільш важливих важелів фінансової політики і фінансового права є фінансовий контроль. Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках народного господарства. Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів.

Взаємозв'язок фінансово-правових відносин та фінансової політики проявляється через управління фінансами держави, що має на увазі під собою процес впливу на фінансові та суміжні економічні та соціальні системи з метою їх вдосконалення та розвитку. При цьому використовуються прийоми і методи цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення необхідного результату.

Змістом фінансової політики держави є планомірна організація фінансів з урахуванням дії економічних законів і відповідно до завдань розвитку суспільства. Фінансова політика кожного етапу суспільного розвитку має свої характерні риси, вирішує різні завдання з урахуванням стану економіки, назрілих потреб матеріальної і соціального життя суспільства та інших факторів.

У фінансовій політиці управління здійснюється через фінансовий механізм за допомогою його методів, важелів, стимулів і санкцій.

Функціонування механізму фінансової політики забезпечується за допомогою фінансового апарату, який здійснює фінансову політику відповідно до Конституції Республіки Казахстан, з чинним законодавством, розпорядженнями Уряду республіки, рішеннями місцевих адміністрацій, наказами, інструкціями і вказівками Міністерства фінансів, Міністерства держдоходів і податкових органів.

Певний вплив на фінансову систему Казахстану надають такі організації, як Національний Банк Казахстану і Агентство з регулювання і нагляду за фінансовим ринком. Попередження, виявлення, залучення та розслідування правопорушень у сфері економічної та фінансової діяльності покликана забезпечити фінансова поліція.

Список використаної літератури

Алімбаев А.А. Державне регулювання економіки. - Алмати, 1999.
Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Вид. 2-е. - М.: Фінанси і статистика, 1997 - 384с.
Большаков С.В. Фінансова політика і фінансове регулювання економіки перехідного періоду. / / Фінанси 2002 р. № 4.
Бурсученко Е.І. Фінансовий ринок. Київ: Наукова життя, 2000
Дробозіна Л.А. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1997.
Ільясов К.К. Фінансово-кредитні проблеми розвитку економіки Казахстану / Под ред .- Алмати: Бiлiм, 2002 - 240 с.
Ковальова О.О. Фінанси і кредит: Навчальний посібник - М.: Фінанси і статистика, 2003.
Курманова А. Огляд банківського сектора РК за сім місяців 2006 року / / Діловий тижневик «Бізнес Путівник», № 9, 2006.
Лаврушин О.І. Гроші. Кредит. Банки: Навчальний посібник - М.: ІВЕСЕП, 2000.
Маслова С.О., Опалєв О.А: Фінансовий ринок - Київ, 2003.
Мельников В.Д., Ільясов К. К. Фінанси. - Алмати, 2002.
Огляд фінансового ринку РК за 6 місяців 2006. Статистичні дані Агентства з регулювання і нагляду фінансових організацій РК / / Фінансовий менеджер, 2006, № 8.
Павлов С. Фінансово-бюджетна політика Казахстану в умовах трансформації економіки / / Вісник КазГУ. Серія економічна - Алмати, 2000.
Словник банківських та фінансово-економічних термінів. / Под ред. проф. Мамирова Н.К. - Алмати: Економіка, 2001
Теорія фінансів: Навчальний посібник / під ред. Н.Є. Заєць, М.К. Фісенко, Т.Є. Бондар та ін - 2е вид., Стереотип .- Мн.: Виш.шк., 1998.
Утебаев М.С. Тлумачний фінансово-кредитний словник. - Алмати: Економіка, 2002.
Фінанси Родіонова В.М., Вавілов Ю.Я., Гончаренко Л.І. та ін; Під ред. Родіонової В.М. - М.: Фінанси і статистика, 1995.