Державне програмно цільове планування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки України
Запорізька Державна Інженерна Академія
Факультет Економіки підприємства
Державне регулювання
Контрольна робота
Державне програмно-цільове планування
Запоріжжя 2005

Зміст
  Введення. 3
1. Сутність програмно-цільового методу планування. 5
2. Класифікація цільових комплексних програм (ЦКП) 9
3. Етапи розробки та реалізації ЦКП .. 11
4. Регіональні комплексні програми (на прикладі Запорізької області) 14
Висновки .. 17
Література. 19


Введення

Економічна політика реалізується за допомогою сукупного механізму державного впливу на господарство з допомогою різноманітних методів.
Економічні методи впливу держави на ринок містять в собі такі глобальні напрямки, як прогнозування, планування, державне цільове управління, грошово-кредитна і бюджетне регулювання.
Планування та прогнозування як наука виникли давно, але їх активний розвиток на заході почалося в середині XX століття. Це було обумовлено підвищенням ділової активності, виникненням великої кількості нових комерційних підприємств та іншими подібними факторами. Разом з тим виникла і необхідність більш істотного втручання держави в економіку з метою регулювання ринку. Таким чином з'явилося планування на мікро-і макроурованях.
У сучасних теоріях планування означає процес підготовки управлінського рішення, що базується на обробці вихідної інформації і включає в себе наукову обгрунтованість цілей, визначення засобів та шляхів їх досягнення за допомогою порівняльної оцінки альтернативних варіантів і прийняття найбільш прийнятного з них в очікуваних умовах.
Протягом кількох десятиліть теорія планування і прогнозування бурхливо розвивалася, в результаті чого виникли різні способи і методи планування. Деякі з них специфічні, інші універсальні. До таких належить і метод програмно-цільового планування, розглянутий у цій роботі.
Цей метод зарекомендував себе у розвинених країнах як один з найбільш точних і надійних. Він широко застосовується на Заході на всіх рівнях планування та управління.
Проте в України у зв'язку з історичними обставинами теорія планування і управління розвивалася в інших напрямках, ніж на Заході. У результаті виникла ситуація майже повної відсутності вітчизняних наукових розробок у цій сфері при переході до ринкової економіки. При плануванні доводилося використовувати західні моделі, які не завжди підходять до вітчизняних умов.
Актуальність даної теми, таким чином, пов'язана з необхідністю більш детального вивчення теорії планування в Україні та створення власних розробок для оптимізації державного управління.

1. Сутність програмно-цільового методу планування

Програмно-цільове планування - це один з видів планування, в основі якого лежить орієнтація діяльності на досягнення поставлених цілей. По суті, будь-який метод планування спрямований на досягнення яких-небудь конкретних цілей. Але в даному випадку в основі самого процесу планування лежить визначення і постановка цілей і лише потім підбираються шляхи їх досягнення.
Програмно-цільове планування побудовано за логічною схемою «цілі - шляхи - способи - засоби». Спочатку визначаються цілі, які повинні бути досягнуті, потім намічаються шляхи їх реалізації, а потім - більш деталізовані способи і засоби. У кінцевому підсумку, поставивши перед собою якісь цілі, організатор розробляє програму дій з їх досягнення. Звідси випливає, що особливістю даного методу планування є не просто прогнозування майбутніх станів системи, а складання конкретної програми досягнення бажаних результатів. Програмно-цільовий метод планування «активний», він дозволяє не тільки спостерігати ситуацію, але й впливати на її наслідки, що вигідно відрізняє його від більшості інших методів.
Особливістю програмного планування є також спосіб впливу на плановану систему. На перше місце ставиться не система сама по собі, її складові елементи і сформована організаційна структура, а управління елементами програми, програмними діями.
Отже, програмно-цільовий метод планування полягає у відборі пріоритетних цілей економічного, соціального, науково-технічного розвитку, розробці взаємопов'язаних заходів по їх досягненню в задані терміни з максимальною ефективністю при необхідному забезпеченні ресурсами. Метод включає розробку програм з урахуванням стратегічних цілей, визначення шляхів, засобів і організаційних заходів з їх досягнення.
Програма - це науково обгрунтоване уявлення про стан будь-якого окремого, локального об'єкта управління через певний період часу (5, 10 років або більше) на підставі реалізації поставленої мети та виконання комплексу заходів, узгоджених за ресурсами, термінами і виконавцям.
За змістом виділяють економічні, соціальні, науково-технічні, інноваційні, інвестиційні, екологічні, оборонні програми. Вони можуть бути спрямовані на вирішення політичних, національних, надзвичайних, релігійних завдань, проблем злочинності і т.д. По тимчасовому періоду програми бувають: довгострокові (понад 10 років), середньострокові (3-5 років) і короткострокові (до року).
Планування здійснюється з дотриманням конкретних принципів, тобто правил формування, обгрунтування та організації розробки планових документів. Основними з них є: науковість, соціальна спрямованість, підвищення ефективності виробництва, пропорційність і збалансованість, пріоритетність, узгодження коротко-, середньо-і довгострокових цілей.
Принцип науковості реалізується в тому, що планові документи повинні розроблятися з використанням законів суспільного розвитку, аналізу тенденцій і прогнозів соціально-економічного функціонування суспільства, НТП.
Принцип соціальної спрямованості планування передбачає першочерговим врахування інтересів людини і суспільства, спрямованість планів на задоволення їх потреб.
Принцип підвищення ефективності виробництва вимагає, щоб результати виконання планів досягалися максимальною економією праці і ресурсів на одиницю продукції. Важливим при плануванні такі показники ефективності, як зростання продуктивності праці, зниження матеріало-та енергоємності, підвищення фондовіддачі, рентабельності і т.д.
Принцип пропорційності та збалансованості полягає в тому, що зростання виробництва повинен супроводжуватися поліпшенням структури господарства, зменшенням частки відсталих виробництв, розширенням застосування високих технологій та ін При цьому повинні збільшуватися обсяги продукції, що має максимальний попит на світовому ринку, головним чином, товарів з більшою часткою доданої вартості, і скорочуватися сировинні поставки іншим країнам.
Пріоритет суспільного розвитку повинен панувати при складанні планів. У зв'язку з тим, що в державі завжди є обмеженість у будь-яких ресурсах (трудових, матеріальних, природних та інших), уряд повинен визначати такі напрямки в розвитку країни, які мають першочергове значення для суспільства в даний період.
Принцип узгодження короткострокових і довгострокових цілей по суті є продовженням принципу пропорційності, але тут головне увагу приділено обліку цілей при плануванні на часових відрізках. Поставлені результати планів при цьому повинні узгоджуватися зі стратегічними цілями суспільства.
У СРСР першою програмою в умовах превалювання державної власності був план ГОЕЛРО - комплексний державний план електрифікації країни, прийнятий в 1920 р. На рівні держави програми застосовувалися також і в інших країнах. Так, федеральним урядом США в 30-і рр.. була прийнята програма з розвитку виробництв у долині річки Теннессі. У післявоєнний період була реалізована програма по створенню в місцевості Силіконова долина (штат Каліфорнія) комплексу лабораторій, організацій і підприємств з розробки та випуску засобів електроніки та обчислювальної техніки для потреб військової промисловості.
Програмний підхід як метод вирішення довготривалих комплексних проблем соціально-економічного розвитку органічно притаманний індустріальної системи господарювання.
Реалізація програмно-цільового методу в сучасних умовах України здійснюється у вигляді цільових комплексних програм (ЦКП), які є одним з найважливіших засобів реалізації економічної політики держави, активного впливу на виробничі та інші процеси.
У складанні програми виділяються наступні етапи: відбір проблем для включення в програму; прийняття рішення про розробку цільової програми та її формування; експертиза та оцінка цільової програми; затвердження цільової програми; управління реалізацією цільової програми та контроль за ходом її виконання.
Відбір проблем для їх програмної розробки і рішення визначається наступними чинниками:
- Значимість проблеми;
- Неможливість комплексно вирішити проблему в прийнятні терміни за рахунок використання чинного ринкового механізму, і необхідність державної підтримки її рішення;
- Принципова новизна технічних, організаційних та інших заходів, вкрай потрібних для широкомасштабного розповсюдження прогресивних науково-технічних досягнень і підвищення на цій основі ефективності суспільного виробництва;
- Необхідність координації міжгалузевих зв'язків технологічно пов'язаних галузей і виробництв для вирішення даної проблеми.
Для програмно-цільового методу на сучасному етапі розвитку освіти характерно те, що він забезпечує реалізацію одночасно двох типів інтеграції: просторової, коли потрібно об'єднати зусилля суб'єктів і тимчасової, коли потрібно домогтися чіткої послідовності та єдності різних етапів (стадій) загального процесу руху до кінцевої мети , передбаченої програмою.
Основне в програмно-цільовому підході - це органічна єдність чітко структурованої змістовної частини програми з формуванням та використанням організаційного та фінансового механізмів її реалізації, контролем реалізації (останнє є одночасно і елементом активно функціонуючої зворотного зв'язку).
Тим не менш, незважаючи на те, що програмно-цільовий метод планування служить найважливішим інструментом здійснення державної політики в економіці України, в даний час його ефективність невелика, і часто воно замінюється поточним адміністративним управлінням.

2. Класифікація цільових комплексних програм (ЦКП)

Цільові комплексні програми являють собою обумовлені, ресурсів, виконавцям і термінам здійснення комплекси науково-дослідних, дослідно-конструкторських, організаційних та інших заходів, які забезпечать ефективне розв'язання конкретних завдань у різних сферах економічного та суспільного життя України. Їх найважливішою особливістю є визначення, виходячи з економічної і соціальної доцільності складу пріоритетних напрямів розвитку освіти, черговості їх реалізації з урахуванням можливостей фінансування програмних заходів на державному або місцевому рівнях.
Закон України "Про державні цільові програми" визначає державну цільову програму як комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджених за термінами виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.
Згідно з цим же законом державні цільові програми поділяються на:
- Загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища - тобто це програми, що охоплюють всю територію держави або значну кількість її регіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади;
- Інші програми, метою яких є вирішення окремих проблем розвитку економіки і суспільства, а також проблем розвитку окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць, які потребують державної підтримки.
За своєю спрямованістю державні цільові програми поділяються на: економічні, спрямовані на вирішення комплексних галузевих і міжгалузевих проблем виробництва, підвищення його ефективності та якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження, створення нових виробництв, розвиток виробничої кооперації; наукові, метою яких є забезпечення виконання фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і технічних наук; науково-технічні, що розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції; соціальні, які передбачають вирішення проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, посилення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвитку охорони здоров'я та освіти; національно-культурні, спрямовані на вирішення проблем національно-культурного розвитку, на збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини; екологічні, метою яких є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів , запобігання катастрофам екологічного характеру та ліквідація їх наслідків; оборонні, що розробляються з метою посилення обороноздатності держави; правоохоронні, спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби зі злочинністю та державної безпеки.
Державні цільові програми можуть бути спрямовані на вирішення інших проблем, у тому числі проблем регіонального розвитку, що мають державне значення.

3. Етапи розробки та реалізації ЦКП

Основними стадіями розробки і реалізації державних цільових програм є:
- Ініціювання розроблення державної цільової програми, розробка та громадське обговорення концепції програми;
- Схвалення концепції програми та прийняття рішення щодо розроблення проекту програми, визначення державного замовника та строків її розроблення;
- Розробка проекту програми - визначення заходів і завдань, які пропонуються для включення до неї, а також обсягів і джерел фінансування;
- Державна експертиза проекту програми;
- Узгодження та затвердження програми;
- Проведення конкурсного відбору виконавців заходів і завдань програми;
- Організація виконання заходів і завдань програми, здійснення контролю за їх виконанням;
- Підготовка та оцінка щорічних звітів про результати виконання програми, а в разі потреби - проміжних звітів;
- Підготовка та публікація в офіційних друкованих виданнях заключного звіту про результати виконання програми.
Законодавець встановив, що порядок розробки та виконання державних цільових програм затверджується Кабінетом Міністрів України.
Концепція державної цільової програми розробляється з метою обгрунтування необхідності розроблення державної цільової програми та визначення оптимального варіанту вирішення проблеми.
Проект концепції державної цільової програми повинен містити:
- Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма;
- Аналіз причин виникнення проблеми та обгрунтування необхідності її розв'язання шляхом розроблення та виконання програми;
- Визначення мети програми;
- Визначення, порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми та обгрунтування оптимального варіанта;
- Визначення на основі оптимального варіанта шляхів і засобів вирішення проблеми, строків виконання програми;
- Оцінку очікуваних результатів виконання програми, зокрема економічних, соціальних, екологічних, та визначення її ефективності;
- Оцінку фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.
У разі виникнення потреби у розробці та виконання державної цільової програми з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій концепція програми може не розроблятися.
Кабінет Міністрів України розглядає концепцію державної цільової програми та у разі її схвалення приймає рішення щодо розроблення проекту програми, визначає державних замовників та строки її розроблення.
Проект державної цільової програми повинен містити:
- Паспорт програми - стислий виклад основних даних (назва, рішення про розробку, відомості про державного замовника та відповідальних виконавців програми, строк виконання, обсяги та джерела фінансування);
- Визначення мети програми;
- Обгрунтування шляхів і засобів вирішення проблеми, а також необхідності фінансування за рахунок коштів держбюджету України;
- Перелік заходів і завдань з визначенням виконавців, строків виконання (в цілому і поетапно), обсягів та джерел фінансування (з розбивкою по роках);
- Розрахунок очікуваних результатів (економічних, соціальних, екологічних тощо) виконання програми та її ефективності;
- Розрахунок обсягів та визначення джерел фінансування програми, в тому числі за рахунок коштів держбюджету України (з розбивкою по роках).
Проект державної цільової програми підлягає обов'язковій державній експертизі.
Загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища за поданням Кабінету Міністрів України затверджуються законом.
Інші державні цільові програми за поданням державних замовників затверджуються Кабміном України.
Державна цільова програма виконується шляхом здійснення її заходів і завдань органами державної влади, а також виконавцями, передбаченими цією програмою.
Державний замовник самостійно здійснює заходи і завдання, передбачені державною цільовою програмою, або за необхідності укладає договори (контракти) у порядку, встановленому чинним законодавством.
Виконавцями державної цільової програми можуть бути підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які визначаються державним замовником для виконання заходів і завдань програми на конкурсних засадах.

4. Регіональні комплексні програми (на прикладі Запорізької області)

У Запоріжжі та Запорізькій області в останні роки було розроблено і прийнято багато цільових комплексних програм у різних сферах економічного та соціального і життя. Серед них слід назвати Цільову комплексну програму профілактики наркоманії та
СНІДу в Запорізькій області на 1998-2000 рр..; Обласну комплексну програму «Молодь Запоріжжя» на 1998-2002 рр..; Обласну програму «Молодий запорізької родині - доступне житло» на 2003-2008 рр..; Комплексну програм розвитку малого підприємництва в Запорізькій області на 2003-2004 рр.. (З підпрограмою «Підтримка розвитку молодіжного підприємництва»), Обласну програму відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 р.; Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 рр..
Зокрема, в рамках виконання Регіональної комплексної програми «Фізичне виховання - здоров'я нації» в 2003 р. в області фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльністю було охоплено понад 232 тисяч населення (на 11 тисяч більше, ніж у 2002 році), що становить шосту частину населення віком від 6 до 60 років, у тому числі близько 144 тисяч дітей та підлітків (це майже половина загальної кількості дітей 6-17 років) [1].
У Запорізькій області збережено мережу існуючих дитячо-юнацьких спортивних шкіл, у тому числі спеціалізованих, працюють дитячо-підліткові клуби. Разом з тим відкриті нові відділення у ДЮСШ в Запоріжжі та Мелітополі; в Токмаку дитячо-юнацький клуб переведений на режим дитячо-юнацької спортивної школи. У 2003 році був відкритий інтернат спортивного профілю, де навчаються перспективні підлітків з сільських районів області. У рамках цієї комплексної програми проходить активна підготовка до Олімпійських та Параолімпійських ігор. У 2002 році облдержадміністрація створила понад 30 обласних стипендій для видатних спортсменів, у тому числі і спортсменам-інвалідам.
Разом з тим, лише в 65% шкіл Запорізької області введені додаткові уроки з фізкультури (в цілому по Україні цей показник становить 75%). Не виконується завдання цільової програми щодо створення спортивних клубів в загальноосвітніх школах. Практично нічого не робиться для впровадження третього уроку фізкультури в професійно-технічних училищах.
Зупинимося та на Міський програму розвитку та підтримки малого підприємництва на 2005 - 2006 рр.. Мета цієї Програми - створення сприятливого середовища та впровадження дієвих заходів для розвитку малого бізнесу в місті. Першочергове її завдання - максимальне об'єднання інтересів суб'єктів малого підприємництва з інтересами міста, що включає в себе перелік пріоритетних підзадач: формування ефективної державно-громадської системи обслуговування, підтримки малого підприємництва, створення нових робочих місць, залучення суб'єктів підприємництва до зменшення рівня безробіття, збільшення надходжень до міського бюджету; насичення ринку товарами народного споживання.
Дія Програми ще не закінчено, але певні результати державної підтримки підприємницької діяльності в Запоріжжі вже видно і зараз. Так, до початку 2005 р. передбачалося функціонування 7500 малих підприємств і 39000 фізичних осіб-підприємців; фактичне ж кількість склала відповідно 8015 (106,6%) і 45000 (109,1%). На 2005 р. прогнозується зростання кількості малих підприємств до 8400 або 104,8% до очікуваного виконання 2004 р., зареєстрованих підприємців - фізичних осіб до 47000 або 104,4% до виконання 2004 р. відповідні приріст кількості малих підприємств та зареєстрованих підприємців - фізичних осіб прогнозується і на 2006 р. Крім того, в 2004 р. збільшилася кількість малих підприємств, які отримали прибуток: 59,5% до загальної кількості малих підприємств проти 59,1% у 2003 р. [2].

Висновки

Отже, в даній роботі були розглянуті деякі теоретичні аспекти програмно-цільового планування. Проаналізувавши цей матеріал, можна зробити певні висновки.
В даний час програмно-цільове планування досить добре розроблена на теоретичному рівні і перевірено на практичному. Існує безліч прикладів успішного застосування цієї методики в різних країнах і на різних рівнях, в тому числі і в Україну. Вони успішно застосовуються на практиці як на макро-, так і на мікрорівні.
Переваги програмно-цільового методу планування характеризуються в цілому такими принциповими особливостями:
- Індикативним характером програм, терміни реалізації яких знаходяться в прямій залежності від забезпеченості програм необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами;
- Системним характером основних цілей і завдань програми щодо вирішення складних комплексних проблем;
- Забезпеченням єдності методологічних підходів до вирішення завдань розвитку всіма суб'єктами управління;
- Здатністю концентрувати обмежені матеріальні і фінансові ресурси на вирішення принципових питань розвитку економіки чи суспільства в цілому по країні або в окремому регіоні;
- Можливістю використовувати ефект мультиплікатора при цільовому використанні обмежених бюджетних ресурсів за рахунок додаткового залучення позабюджетних коштів, коштів зацікавлених державних і комерційних підприємств, банківського кредиту та інших залучених коштів потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів. У зв'язку з цим можна говорити про ініціюванні характері цільових програм, здатних залучити в багатьох випадках фінансові ресурси;
- Потенційною можливістю забезпечення громадського контролю при формуванні цілей і завдань програмного розвитку та використанні фінансових ресурсів (експертиза, формування комісій, комітетів з реалізації та ін.)
В Україні програмно-цільове планування існує і використовується в основному при плануванні державних і місцевих цільових програм. Проте наукові розробки в цій області явно недостатні. У результаті ефективність реалізованих цільових програм знижується, хоча і досягається певний позитивний ефект.
Для успішного розвитку цієї галузі планування необхідно здійснити наступні заходи:
- Створити більш широку наукову базу з цього питання, відповідному специфіки української економіки;
- Удосконалити нормативно-правову базу реалізації цільових програм з метою посилення впливу органів влади на організації - їх учасниць і підвищення ефективності фінансування програм.
Таким чином можна буде добитися більш ефективних результатів реалізації державних і регіональних цільових комплексних програм.

Література

1. Закон України "Про Державні цільові програми" від 18 березня 2004 р.. № 1621-IV / / Відомості Верховної Ради України, 2004, № 25, ст.352.
2. Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми. - М., Фінанси і статистика, 1997.
3. Басовский Л.Є. Прогнозування та планування в умовах ринку: Навчальний посібник. - М., ИНФРА-М, 2003.
4. Борисевич В.І, Кандаурова Г.А. Прогнозування і планування економіки: Навчальний посібник. - Мн., ІП «Екоперспектіва», 2000.
5. Лісова П. Впровадження програмно-цільового методу формування бюджетів / / Фінансі України, 2004, № 6, С. 23-29.
6. Міщенко В.В. Державне регулювання і планування національної економіки: Уч. посібник. - М., 2003.
7. Міська програма розвитку та підтрімкі малого підпріємніцтва у м. Запоріжжі на 2005-2006 рр.. / / Ел. публ. http://www.meria.zp.ua/?page=/ city / programa
8. На Запоріжжі проаналізовано стан виконання програми "Фізичне виховання - здоров'я нації" / / Прес-служба Запорізької ОДА, 01.04.2004, www.zoda.gov.ua
9. Осипенко Р. Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового методу планування відатків бюджету / / Фінансі України, 2004, № 6, С. 36-41.
10. Поляк Г. Б. Територіальні фінанси: Навчальний посібник. - М., Вузівський підручник, 2003.
11. Черниш О.О., Салтанова Т. А., Молчанов М. П., Новікова. А.Д. Прогнозування та планування в умовах ринку: Навчальний посібник. - М., ПРІОР, 1999.


[1] На Запоріжжі проаналізовано стан виконання програми "Фізичне виховання - здоров'я нації" / / Прес-служба Запорізької ОДА, 01.04.2004, www.zoda.gov.ua
[2] Міська програма розвитку та підтрімкі малого підпріємніцтва у м. Запоріжжі на 2005-2006 рр.. / / Ел. публ. http://www.meria.zp.ua/?page=/ city / programa
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
53.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Програмно-цільове планування
Впровадження програмно-цільового методу планування бюджету
Цільове призначення звіту про рух грошових коштів
Цільове управління витратами в системі стратегічного контролінгу як інструмент підвищення конкурентоспроможності
Програмно-методичне забезпечення спецкурсу
Програмно-методичне забезпечення спецкурсу
Фактори що впливають на надійність програмно апаратного комплесах
Фактори що впливають на надійність програмно-апаратного комплесах
Програмно-методичний комплекс для навчання процесу створення компіляторів
© Усі права захищені
написати до нас