ДЕРЕВІЙ ЦІЛОЛЙСТИЙ
тысячелистник цельнолистньш Achillea ptarmica — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла одиничні, прямостоячі, розгалужені, біля основи здерев'янілі, ЗО—120 см заввишки. Листки цілісні, голі або слабо-опушені, сидячі, вузьколанцетні, двічіпилчасті, до 6 мм завширшки. Квітки зібрані в кошики, що утворюють негустий щиток; крайові квітки (їх 8—14) язичкові, маточкові, білі, серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Поширення. Росте на вологих луках, по берегах річок і водойм на Прикарпатті і зрідка на Поліссі (в західній частині). Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки стебел (без здерев'янілих частин). Сушать під наметом або на горищі. Рослина неофіцикалька.
Хімічний склад. Кошики містять алкалоїд ахілін і ефірну олію, до складу якої входить стеароптен. У листках є значна кількість (до 90 мг% ) аскорбінової кислоти. Фармакологічні властивості і використання. Рослина відома в народній медицині як кровоспинний, ранозагоювальний та знеболюючий засіб, її використовували при виразковій хворобі шлунка, при туберкульозі легень, геморої, маткових кровотечах, зубному болі, для загоювання ран і виразок.
ЖОВТЕЦЬ ПОВЗУЧИЙ
лютик ползучий
Ranunculus repens — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло висхідне, 15—75 см заввишки, при основі — з довгими надземними пагонами, які по вузлах укорінюються. Листки, крім верхівкових,— черешкові, трійчасте-або двічі трійчасторозсічені, з тричі-розділеними на гострозубчасті частки сегментами. Квітки правильні, двостатеві, п'ятироздільні, з жовтими, блискучими, оберненояйцевидними пелюстками. Плід — збірний, із сім'янок, кулястий Цвіте у травні — червні. Поширення. Росте на вологих місцях по всій території України, крім полинового Степу.
• Сировина. З лікувальною метою використовують траву, зібрану під
час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, алкалоїди (0,1 %), кумарини (умбеліферон, скополетин), флавоноїди (вітек-син, сапонаретин, неовітексин), аскорбінову кислоту, хінони, сапоніни Tav-лактони (ранункулін і протоанемонін). Фармакологічні властивості і використання. У зв'язку з великою отруйністю цю рослину використовують в основному зовнішньо як ранозагоювальний, витяжний та бактерицидний засіб при золотусі (для прискорення дозрівання наривів) та фурункульозі. Застосовують свіже добре зім'яте листя, накладаючи на рани. В тібетській медицині рослину використовували при головних болях, водянці, набряках та жіночих хворобах.
ЛІЛІЯ ЛІСОВА
лилия лесная
Lilium martagon — багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Цибулина яйцевидна, жовтаво-кремова, складається з багатьох м'ясистих лусок. Стебло прямостояче, нерозгалужене, зелене або з червонуватими крапками, голе або опушене, 50—150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетовидні; верхні й нижні — чергові, середні — зібрані по 5—8 у кільце, більші за нижніх і верхніх. Квітки правильні, двостатеві, великі, ясно-пурпурові, з темно-фіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рідкісна рослина. Занесена до Червоної книги Української РСР. Культивується як декоративна.
Сировина. З лікувальною метою використовують квітки, листки і цибулини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад не вивчено. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослину використовують як сечогінний, болетамувальний і ранозагоювальний засіб та при жовтяниці. Цибулини їстівні, їх їдять свіжими або печеними, про запас сушать. Сушені цибулини перемелюють на борошно, з якого готують поживну корисну молочну кашу.