Доповідь на тему:
Гра як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів
Обгрунтування проблеми
Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особистості дитини, розвитку кращих його якостей, формуванню різнобічної і повноцінної особистості.
Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає якісно нового підходу до навчання і виховання дітей, організації всього освітнього процесу.
У першу чергу це означає відмову від авторитарного способу навчання і виховання дітей. Навчання повинне бути розвиваючим, збагачувати дитини знаннями і способами розумової діяльності, формувати пізнавальні інтереси та здібності.
Відповідно, повинні зазнати змін способи, засоби і методи навчання та виховання дітей. У зв'язку з цим особливого значення набувають ігрові форми навчання і виховання дітей (особливо в початковий період навчання), зокрема, дидактичні ігри.
Дидактичні ігри досить широко використовуються в дитячих дошкільних установах, в початковій школі і батьками. У літературі більшою мірою представлені дидактичні ігри, спрямовані, переважно, на розвиток пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення).
Інший дуже важливий і істотний аспект дидактичних ігор, - а саме, розгляд їх як способу навчання, висвітлений у дещо меншій мірі.
Разом з тим, не секрет, що багато батьків так чи інакше намагаються сформувати у дітей-дошкільнят початкові навички лічби, письма, читання і дають це часом недостатньо грамотно і вміло, в міру своїх уявлень. Проте саме за допомогою дидактичних ігор можна досягти бажаного результату.
Особливості ігрової діяльності у молодшому шкільному віці
Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, у процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку.
Так, в період дитинства (до 1 року), провідним видом діяльності є безпосередньо-емоційне спілкування, в ранньому дитинстві (від 1 року до 3 років) - предметна діяльність, в дошкільному - гра, в молодшому шкільному віці - навчання, в підлітковому - спілкування з однолітками.
Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Гра є засіб пізнання дитиною дійсності.
Відомий дитячий психолог Д. Б. Ельконін підкреслював соціальну природу гри. Він проаналізував структуру розгорнутої сюжетно-рольової гри, виділив одиницю гри - роль, яку бере на себе дитина. З роллю пов'язані ігрові дії. Це - дії зі значеннями, вони носять образотворчий характер. Інший компонент гри - правила. Завдяки їм, виникає нова форма задоволення дитини - радість від того, що він діє так, як вимагають правила.
Змістом розвинутої форми рольової гри є не предмет і його вживання, а відносини між людьми. Результатом гри є більш глибокі уявлення про життя і діяльності дорослих людей.
Таким чином, гра - це діяльність з орієнтації в сенсах людської діяльності.
У цілому гра розглядається як:
1) особливе ставлення особистості до навколишнього світу;
2) особлива діяльність дитини, яка змінюється і розгортається як його суб'єктивна діяльність;
3) соціально заданий дитині і засвоєний ним вид діяльності (або ставлення до світу);
4) особливий зміст засвоєння;
5) діяльність, в ході якої відбувається розвиток психіки дитини;
6) соціально-педагогічна форма організації дитячого життя.
Гра - це складне соціально-психологічне явище. Будучи провідною діяльністю дошкільного періоду, вона забезпечує суттєві новоутворення в фізичної, психічної та особистісній сферах, дає ефект загального психічного розвитку.
На початку молодшого шкільного віку ігрова діяльність не втрачає своєї ролі, але зміст і спрямованість гри змінюється. У цей час велике місце починають займати гри з правилами та дидактичні ігри. У них дитина навчається підкоряти свою поведінку правилам, формуються його руху, увагу, вміння зосередитися, тобто розвиваються здібності, які особливо важливі для успішного навчання в школі.
Граючи, молодші школярі прагнуть брати на себе ролі, які приваблюють їх у реальному житті: як правило, пов'язані з проявом сміливості, мужності, т.д. У порівнянні з дошкільнятами, молодші школярі більше часу витрачають на обговорення сюжету, розподіл ролей. У конфліктних ситуаціях у дітей з'являється вміння аналізувати свою діяльність, оцінювати свої вчинки і можливості. У цілому розвиток сюжетів ігор йде від побутових до ігор з виробничим сюжетом, а потім - до сюжетів, що відображає суспільно-політичні події.
У 1 класі велике місце в грі відводиться школі - діти вчать ляльок, один одного. У 3 класі гри зі шкільної тематикою зникають. У дітей 1, 2 класів тривають ігри, пов'язані з життям сім'ї. У гру вводиться імпровізація. У молодших школярів широко представлені індивідуальні ігри, а також невеликими групами - по 2-3 людини. Поширені ритмічні ігри, ігри в театр. Велике місце в 3 класі починають займати гри з правилами без сюжету та спортивні ігри. Чим старше діти, тим все більше місце займає в грі змагання. Воно розвиває у дітей вміння діяти в колективі, боротися за честь класу.
У молодшому шкільному віці відбувається також перехід від ігор в плані зовнішніх дій - до ігор у плані уяви, в розумі.
Так, діти можуть здійснювати космічні подорожі, не роблячи при цьому зовнішніх дій. Тобто складається вже ідеальна гра, гра уяви.
Таким чином, можна сказати, що гра в молодшому шкільному віці продовжує займати велике місце.
Гра та навчання - це дві різні діяльності, між ними є значні якісні відмінності. Справедливо помічено ще Н.К. Крупської, що «школа відводить замало місця грі, відразу нав'язуючи дитині підхід до будь-якої діяльності методами дорослої людини. Вона недооцінює організаційну роль гри. Перехід від гри до серйозних занять занадто різкий, між вільною грою і регламентованими шкільними заняттями виходить нічим не заповнений розрив. Тут потрібні перехідні форми ». Серед таких і виступають дидактичні ігри. К.Д. Ушинський підкреслював, що навчання у формі гри може і повинно бути цікавим, цікавим, але ніколи - не розважає.
Зі сказаного випливає, що не можна недооцінювати значення гри для дітей шкільного віку. Завдання педагога - зробити плавним, адекватним перехід дітей від ігрової діяльності - до навчальної.
Склад групи
1 Лушнікова Марина Володимирівна
2 Плаксіна Любов Сергіївна
3 Гуляєва Оксана Валентинівна
4 Синельникова Олена Миколаївна
5 Ягодкіна Катерина Михайлівна
6 Слінючева Людмила Миколаївна
План роботи
1. Теоретична підготовка.
Підбір і вивчення літератури з даної теми.
2. Практична реалізація.
Проведення та аналіз уроків (уроки у формі гри, уроки з ігровими моментами).
3. Виступи по темі:
Гра як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів
Обгрунтування проблеми
Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особистості дитини, розвитку кращих його якостей, формуванню різнобічної і повноцінної особистості.
Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає якісно нового підходу до навчання і виховання дітей, організації всього освітнього процесу.
У першу чергу це означає відмову від авторитарного способу навчання і виховання дітей. Навчання повинне бути розвиваючим, збагачувати дитини знаннями і способами розумової діяльності, формувати пізнавальні інтереси та здібності.
Відповідно, повинні зазнати змін способи, засоби і методи навчання та виховання дітей. У зв'язку з цим особливого значення набувають ігрові форми навчання і виховання дітей (особливо в початковий період навчання), зокрема, дидактичні ігри.
Дидактичні ігри досить широко використовуються в дитячих дошкільних установах, в початковій школі і батьками. У літературі більшою мірою представлені дидактичні ігри, спрямовані, переважно, на розвиток пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення).
Інший дуже важливий і істотний аспект дидактичних ігор, - а саме, розгляд їх як способу навчання, висвітлений у дещо меншій мірі.
Разом з тим, не секрет, що багато батьків так чи інакше намагаються сформувати у дітей-дошкільнят початкові навички лічби, письма, читання і дають це часом недостатньо грамотно і вміло, в міру своїх уявлень. Проте саме за допомогою дидактичних ігор можна досягти бажаного результату.
Особливості ігрової діяльності у молодшому шкільному віці
Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, у процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку.
Так, в період дитинства (до 1 року), провідним видом діяльності є безпосередньо-емоційне спілкування, в ранньому дитинстві (від 1 року до 3 років) - предметна діяльність, в дошкільному - гра, в молодшому шкільному віці - навчання, в підлітковому - спілкування з однолітками.
Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Гра є засіб пізнання дитиною дійсності.
Відомий дитячий психолог Д. Б. Ельконін підкреслював соціальну природу гри. Він проаналізував структуру розгорнутої сюжетно-рольової гри, виділив одиницю гри - роль, яку бере на себе дитина. З роллю пов'язані ігрові дії. Це - дії зі значеннями, вони носять образотворчий характер. Інший компонент гри - правила. Завдяки їм, виникає нова форма задоволення дитини - радість від того, що він діє так, як вимагають правила.
Змістом розвинутої форми рольової гри є не предмет і його вживання, а відносини між людьми. Результатом гри є більш глибокі уявлення про життя і діяльності дорослих людей.
Таким чином, гра - це діяльність з орієнтації в сенсах людської діяльності.
У цілому гра розглядається як:
1) особливе ставлення особистості до навколишнього світу;
2) особлива діяльність дитини, яка змінюється і розгортається як його суб'єктивна діяльність;
3) соціально заданий дитині і засвоєний ним вид діяльності (або ставлення до світу);
4) особливий зміст засвоєння;
5) діяльність, в ході якої відбувається розвиток психіки дитини;
6) соціально-педагогічна форма організації дитячого життя.
Гра - це складне соціально-психологічне явище. Будучи провідною діяльністю дошкільного періоду, вона забезпечує суттєві новоутворення в фізичної, психічної та особистісній сферах, дає ефект загального психічного розвитку.
На початку молодшого шкільного віку ігрова діяльність не втрачає своєї ролі, але зміст і спрямованість гри змінюється. У цей час велике місце починають займати гри з правилами та дидактичні ігри. У них дитина навчається підкоряти свою поведінку правилам, формуються його руху, увагу, вміння зосередитися, тобто розвиваються здібності, які особливо важливі для успішного навчання в школі.
Граючи, молодші школярі прагнуть брати на себе ролі, які приваблюють їх у реальному житті: як правило, пов'язані з проявом сміливості, мужності, т.д. У порівнянні з дошкільнятами, молодші школярі більше часу витрачають на обговорення сюжету, розподіл ролей. У конфліктних ситуаціях у дітей з'являється вміння аналізувати свою діяльність, оцінювати свої вчинки і можливості. У цілому розвиток сюжетів ігор йде від побутових до ігор з виробничим сюжетом, а потім - до сюжетів, що відображає суспільно-політичні події.
У 1 класі велике місце в грі відводиться школі - діти вчать ляльок, один одного. У 3 класі гри зі шкільної тематикою зникають. У дітей 1, 2 класів тривають ігри, пов'язані з життям сім'ї. У гру вводиться імпровізація. У молодших школярів широко представлені індивідуальні ігри, а також невеликими групами - по 2-3 людини. Поширені ритмічні ігри, ігри в театр. Велике місце в 3 класі починають займати гри з правилами без сюжету та спортивні ігри. Чим старше діти, тим все більше місце займає в грі змагання. Воно розвиває у дітей вміння діяти в колективі, боротися за честь класу.
У молодшому шкільному віці відбувається також перехід від ігор в плані зовнішніх дій - до ігор у плані уяви, в розумі.
Так, діти можуть здійснювати космічні подорожі, не роблячи при цьому зовнішніх дій. Тобто складається вже ідеальна гра, гра уяви.
Таким чином, можна сказати, що гра в молодшому шкільному віці продовжує займати велике місце.
Гра та навчання - це дві різні діяльності, між ними є значні якісні відмінності. Справедливо помічено ще Н.К. Крупської, що «школа відводить замало місця грі, відразу нав'язуючи дитині підхід до будь-якої діяльності методами дорослої людини. Вона недооцінює організаційну роль гри. Перехід від гри до серйозних занять занадто різкий, між вільною грою і регламентованими шкільними заняттями виходить нічим не заповнений розрив. Тут потрібні перехідні форми ». Серед таких і виступають дидактичні ігри. К.Д. Ушинський підкреслював, що навчання у формі гри може і повинно бути цікавим, цікавим, але ніколи - не розважає.
Зі сказаного випливає, що не можна недооцінювати значення гри для дітей шкільного віку. Завдання педагога - зробити плавним, адекватним перехід дітей від ігрової діяльності - до навчальної.
Склад групи
1 Лушнікова Марина Володимирівна
2 Плаксіна Любов Сергіївна
3 Гуляєва Оксана Валентинівна
4 Синельникова Олена Миколаївна
5 Ягодкіна Катерина Михайлівна
6 Слінючева Людмила Миколаївна
План роботи
1. Теоретична підготовка.
Підбір і вивчення літератури з даної теми.
2. Практична реалізація.
Проведення та аналіз уроків (уроки у формі гри, уроки з ігровими моментами).
3. Виступи по темі: