А. С. Грибоєдов

Горе від розуму

Комедія в чотирьох діях

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Павло Панасович Фамусов, керуючий у казенному місці.

Софія Павлівна, дочка його.

Лізонька, служниця.

Олексій Степанович Молчалін, секретар Фамусова, що живе в нього в будинку.

Олександр Андрійович Чацький.

Полковник Скалозуб, Сергій Сергійович.

Наталія Дмитрівна, молода дама, Платон Михайлович, чоловік її - Горичи

Князь Тугоуховскій і княгиня, дружина його, з шістьма дочками.

Графиня бабуся, Графиня внучка - Хрюміни.

Антон Антонович Загорецький.

Стара Хлестова, своячка Фамусова.

Г. N.

Г. D.

Репетилов.

Петрушка і кілька говорять слуг.

Безліч гостей всякого розбору та їх лакеїв при роз'їзді.

Офіціанти Фамусова.

Дія в Москві в будинку Фамусова.

ДІЯ I

Явище 1

Вітальня, в ній великий годинник, праворуч двері в спальню Софії, звідки чутно фортопіяно з флейтою, які потім замовкають. Лізонька серед кімнати спить, повиснувши з крісел. (Ранок, трохи день видніється.)

Лізонька

(Раптом прокидається, встає з крісел, озирається)

Світає! .. Ах! як скоро ніч минула!

Вчора просилася спати - відмова.

«Чекаємо друга». - Потрібен пильнувати,

Не спи, покудова не скотитися зі стільця.

Тепер ось щойно задрімав,

Вже день! .. сказати їм ...

(Стукає до Софії.)

Господа,

Гей! Софія Павлівна, біда.

Зайшла розмова ваша із а ніч.

Ви глухі? - Олексій Степановичу!

Пані! .. - І страх їх не бере!

(Відходить від дверей.)

Ну, гість незапрошені,

Бути може, батюшка увійде!

Прошу служити у панянки закоханої!

(Знову до дверей.)

Так розходьтеся. Ранок. - Що з?

Голос Софії

Котра година?

Лізонька

Все в будинку піднялося.

Софія

(Зі своєї кімнати)

Котра година?

Лізонька

Сьомий, восьмий, дев'ятий.

Софія

(Звідти ж)

Неправда.

Лізонька

(Геть від дверей)

Ах! амур проклятий!

І чують, не хочуть зрозуміти,

Ну шо б віконниці їм забрати?

Переведу годинник, хоч знаю: буде гонка,

Змушу їх грати.

Лізе на стілець, пересуває стрілку, годинники б'ють і грають.

Явище 2

Ліза і засланні.

Ліза

Ах! пан!

Фамусов

Пан, так.

(Зупиняє годинну музику)

Адже Яка пустунка ти, дівчисько.

Не міг придумати я, що це за біда!

Те флейта чується, то ніби фортопьяно;

Для Софії занадто було б рано??.

Ліза

Ні, пане, я ... лише ненароком ...

Фамусов

Ось те то ненароком, за вами примічай;

Так, вірно, з умислом.

(Тулиться до неї і заграє.)

Ой! зілля, мазухо.

Ліза

Ви баловнік, до особи ль вам ці обличчя!

Фамусов

Скромна, а нічого кром е

Витівок і вітру на умі.

Ліза

Пустіть, вітрогон самі,

Схаменіться, ви старики ...

Фамусов

Майже.

Ліза

Ну, хто прийде, куди ми з вами?

Фамусов

Кому сюди прийти?

Адже Софія спить?

Ліза

Зараз започівала.

Фамусов

Зараз! А ніч?

Ліза

Ніч цілу читала.

Фамусов

Бач, примхи які завелися!

Ліза

Все по французьки, вголос, читає замкнувшись.

Фамусов

Скажи но, що очі їй псувати не годиться,

І в читанні прок від не великий:

Їй сну від французьких книг,

А мені від російських боляче спиться.

Ліза

Що встане, доповісти,

Прошу ж іти, розбудіть, боюся.

Фамусов

Чого будити? Сама годинник заводиш,

На весь квартал симфонію гримиш.

Ліза

(Якомога голосніше)

Та облиште с!

Фамусов

(Затискає їй рот)

Помилуй, як кричиш.

З глузду ти сходиш?

Ліза

Боюся, щоб не вийшло з того ...

Фамусов

Чого?

Ліза

Пора, суд а рь, вам знати, ви не дитина;

У дівчат сон ранковий так тонкий;

Трохи дверима скріпнешь, трохи шепнешь:

Всі чують ...

Фамусов

Все ти брешеш.

Голос Софії

Гей, Ліза!

Фамусов

(Квапливо)

Тс!

(Крадеться геть із кімнати навшпиньки.)

Ліза

(Одна)

Пішов ... Ах! від панів подалі;

У них бід и собі про всяк час готуй,

Мінуй нас найдужче печалей

І панський гнів, і панська любов.

Явище 3

Ліза, Софія зі свічкою, за нею тюрмі.

Софія

Що, Ліза, на тебе напало?

Шумиш ...

Ліза

Звичайно, вам розлучитися важко?

До світла зачинившись, і здається все мало?

Софія

Ах, справді розвиднілось!

(Гасить свічку.)

І світло і смуток. Як швидкі ночі!

Ліза

Журіться, знай, з боку немає сечі,

Сюди ваш батюшка зайшов, я обмерла;

Крутилася перед ним, не пам'ятаю що брехала;

Ну що ж стали ви? уклін, суд а рь, отвесьте.

Підіть, серце не на місці;

Дивіться на годинник, погляньте ка у вікно:

Валить народ по вулицях давно;

А в будинку стукіт, ходьба, метуть і прибирають.

Софія

Щасливі годин не спостерігають.

Ліза

Чи не спостерігайте, ваша влада;

А що у відповідь за вас, звичайно, мені потрапити.

Софія

(Молчалину)

Ідіть; цілий день ще потерпимо нудьгу.

Ліза

Бог з вами с; геть візьміть руку.

Розводить їх, Молчалін в дверях стикається з Фамусова.

Явище 4

Софія, Ліза, Молчалін, Фамусов.

Фамусов

Що за оказія1! Молчалін, ти, брат?

Молчалін

Я с.

Фамусов

Навіщо ж тут? і в цю годину?

І Софія! .. Здрастуй, Софія, що ти

Так рано піднялася! а? для якої турботи?

І як вас бог не в пору разом звів?

Софія

Він тільки що тепер увійшов.

Молчалін

Зараз з прогулянки.

Фамусов

Друг, чи не можна для прогулянок

Подалі вибрати закуток?

А ти, пані, трохи з ліжка стриб,

З чоловіком! з молодим! - Заняття для дівиці!

Всю ніч читає небилиці,

І ось плоди від цих книг!

А все Кузнецький міст, 2 і вічні французи,

Звідти моди до нас, і автори, і музи:

Губителі кишень і сердець!

Коли позбавить нас творець

Від капелюшків їх! чіпців! і шпильок! і шпильок!

І книжкових і бісквітних лавок! ..

Софія

Дозвольте, батюшка, паморочиться голова;

Я від переляки дух перекладаю ледь;

Зволили вбігти ви так швидко,

Змішалася я ...

Фамусов

Дякую покірно,

Я скоро до них вбіг!

Я завадив! я испужался!

Я, Софія Павлівна, засмучений сам, день цілий

Ні відпочинку, кидаюсь як немов очманілий.

За посадою, по службі клопітно,

Той пристає, інший, всім діло до мене!

Але ж чекав нових я клопоту? щоб був обманутий ...

Софія

(Крізь сльози)

Ким, батюшка?

Фамусов

Ось дорікати мені стануть,

Що без толку завжди журю.

Не плач, я діло кажу:

Уж про твоєму чи не дбали

Про вихованні! з колиски!

Мати померла: вмів я принанять

У мадам Розьє другу мати.

Стареньку золото в нагляд до тебе приставив:

Розумна була, норов тихий, рідкісних правил.

Одне не до честі служить їй:

За зайвих на рік п'ятсот рублів

Заманити себе іншими допустила.

Та не в мадаме сила.

Не потрібно іншого зразка,

Коли в очах приклад батька.

Дивись ти на мене: не хвалився складанням,

Однак бадьорий і свіжий, і дожив до сивин;

Вільний, вдів, себе я пан ...

Чернечим відомий поведеньем! ..

Ліза

Насмілюсь я, пане ...

Фамусов

Мовчати!

Жахливий століття! Не знаєш, що почати!

Всі примудрилися не по л е там.

А пущі дочки, та самі добряки,

Далися нам ці мови!

Беремо ж побродяг, і в будинок, і за квитками, 3

Щоб наших дочок всього вчити, всього -

І танців! і пень ю! і ніжностей! і зітхань!

Наче в дружини їх готуємо скоморохам.

Ти, відвідувач, що? ти тут, пане, до чого?

Безродного пригрів і ввів в моє сімейство,

Дав чин асесора і взяв у секретарі;

До Москви переведений через моє сприяння;

І чи не я, коптів б ти в Твері.

Софія

Я гніву вашого ніяк не розтлумачу.

Він удома тут живе, велика напасть!

Йшов у кімнату, потрапив в іншу.

Фамусов

Потрапив чи хотів потрапити?

Та разом ви навіщо? Не можна, щоб випадково.

Софія

Ось у чому однак випадок весь:

Як давіче ви з Лізою були тут,

Перелякав мене ваш голос надзвичайно,

І кинулася сюди я з усіх ніг ...

Фамусов

Мабуть, на мене всю метушню складе.

Не в пору голос мій наробив їм тривог!

Софія

За неясному сні дрібниця турбує.

Сказати вам сон: зрозумієте ви тоді.

Фамусов

Що за історія?

Софія

Вам розповісти?

Фамусов

Ну так.

(Сідає)

Софія

Дозвольте ... бачите ль ... спочатку

Барвистий луг, і я шукала

Траву

Яку то, не згадаю наяву.

Раптом мила людина, один з тих, кого ми

Побачимо - ніби століття знайомі,

З'явився тут зі мною, і вкрадчів, і розумний,

Але боязкий ... Знаєте, хто в бідності народжений ...

Фамусов

Ах! матушка, не виконують плану удару!

Хто бідний, той тобі не пара.

Софія

Потім пропало все: луки і небеса. -

Ми в темній кімнаті. Для довершення дива

Розкрився підлогу - і ви звідти

Бліді, як смерть, і дибки волосся!

Тут з громом відчинили двері

Які то не люди і не звірі

Нас нарізно - і мучили сидів зі мною.

Він ніби мені дорожче всіх скарбів,

Хочу до нього - ви тягніть з собою:

Нас проводжають стогін, рев, регіт, свист чудовиськ!

Він слідом кричить! ..

Прокинулася. - Хто то каже, -

Ваш голос був; шо, думаю, так рано?

Біжу сюди - і вас обох знаходжу.

Фамусов

Так, дурний сон; як подивлюся.

Тут все є, коли немає обману:

І чорти, і любов, і страхи, і квіти.

Ну, пане мій, а ти?

Молчалін

Я чув голос ваш.

Фамусов

Забавно.

Дався їм голос мій, і як собі справно

Всім чується, і всіх скликає до зорі!

На голос мій поспішав, навіщо ж? - Говори.

Молчалін

З паперами с.

Фамусов

Так! їх бракувало.

Даруйте, що це раптом припало

Старанність до письмових справах!

(Встає)

Ну, Сонюшка, тобі спокій я дам:

Бувають дивні сни, а наяву дивніше;

Шукала ти собі трави,

На одного натрапила швидше;

Повикінь дурниця з голови;

Де чудеса, там мало складу. -

Піди но, ляж, засни знову.

(Молчаліну.)

Йдемо папери розбирати.

Молчалін

Я тільки ніс їх для доповіді,

Що в хід не можна пустити без довідок, без інших,

Протівуречья є, і багато чого не до ладу.

Фамусов

Боюся, суд а рь, я одного смертельно,

Щоб безліч не нагромаджувалося їх;

Дай волю вам, воно б і засіло;

А в мене, що справа, що не справа,

Звичай мій такий:

Підписано, так з плечей геть.

Іде з тюрмі, в дверях пропускає його вперед.

Явище 5

Софія, Ліза.

Ліза

Ну ось у свята! ну от вам і потіха!

Проте ні, тепер уже не до сміху;

В очах темно, і завмерла душа;

Гріх не біда, поголос не хороша.

Софія

Шо мені чутка? Хто хоче, так і судить,

Та батюшка задуматися примусить:

Брюзглів, невгамовним, скор,

Такий завжди, а з цього часу ...

Ти можеш подумати ...

Ліза

Суджу з не з розповідей;

Заборона він вас; - добро ще зі мною;

А те, помилуй бог, як разом

Мене, Молчаліна і всіх з двору геть.

Софія

Подумаєш, як щастя норовливо!

Буває гірше, з рук зійде;

Коли ж сумне ніщо на думку не йде,

Забулися музикою, і час минав так плавно;

Доля нас ніби берегла;

Ні занепокоєння, ні сумніву ...

А горе чекає з за рогу.

Ліза

Ось те то с, мого ви дурного сужденья

Не шанує ніколи:

Ан ось біда.

На що вам кращого пророка?

Твердила я: в любові не буде в цій пуття

Ні на віки віків.

Як всі московські, ваш тато такий:

Хотів би зятя він з зірками та з чинами,

А при зірках не всі багаті, між нами;

Ну, зрозуміло, до того б

І гроші, щоб пожити, щоб міг давати він бали;

Ось, наприклад, полковник Скалозуб:

І золотий мішок, і мітить в генерали.

Софія

Куди як милий! і весело мені страх

Вислуховувати про фрунте і рядах;

Він слова розумного не сказав зроду, -

Мені все одно, що за нього, що у воду.

Ліза

Та з, так би мовити, красномовні, а боляче не хитрий;

Але будь військовий, будь він статський,

Хто такий чутливий, і веселий, і гострий,

Як Олександр Андрійович Чацький!

Не для того, щоб вас збентежити;

Давно минув, не вернути,

А пам'ятається ...

Софія

Що пам'ятається? Він славно

Пересмеять вміє всіх;

Базікає, жартує, мені забавно;

Ділити з усяким можна сміх.

Ліза

І тільки? нібито? - Сльозами обливався,

Я пам'ятаю, бідний він, як з вами розлучався. -

«Що, пане, плачете? живіть ка сміючись ... »

А він у відповідь: "Недарма, Ліза, плачу:

Кому відомо, шо знайду я повернувшись?

І скільки, можливо, втрачу! "

Бідолаха ніби знав, що років через три ...

Софія

Послухай, вольності ти зайвою не бери.

Я дуже вітряно, можливо, вступила,

І знаю, і винюся, та де ж змінила?

Кому? щоб докоряти невірністю могли.

Так, з Чацький, правда, ми виховані, росли;

Звичка разом бути день кожен нерозлучно

Зв'язала дитячою нас дружбою, але потім

Він з'їхав, уже в нас йому здавалося нудно,

І рідко відвідував наш будинок;

Потім знову прикинувся закоханим,

Вимогливим і засмученим!!.

Остер, розумний, красномовний,

В друзях особливо щасливий,

Ось про себе задумав він високо ...

Полювання мандрувати напала на нього,

Ах! якщо любить хто кого,

Навіщо розуму шукати і їздити так далеко?

Ліза

Де носиться? в яких краях?

Лікувався, кажуть, на кислих він водах,

Не від хвороби, чай, від нудьги, - повольнее.

Софія

І, мабуть, щасливий там, де люди посмешнее.

Кого люблю я, не такий:

Молчалін за інших себе забути готовий,

Ворог зухвалості, - завжди соромливо, несміливо,

Ніч цілу з ким можна так перебути!

Сидимо, а на дворі давно вже побіліло,

Як думаєш? чим зайняті?

Ліза

Бог знає,

Пані, моє це діло?

Софія

Візьме він руку, до серця тисне,

З глибини душі зітхне,

Ні слова вільного, і так вся ніч проходить,

Рука з рукою, і очей з мене не зводить. -

Смієшся! чи можна! ніж привід подала

Тобі я до реготу такого?

Ліза

Мені з? .. ваша тітонька на розум тепер прийшла,

Як молодий француз втік у ній з дому,

Голубонько! хотіла поховати

Свою досаду, не зуміла:

Забула волосся чорнити,

І через три дні посивіла.

(Продовжує реготати.)

Софія

(З прикрістю)

Ось так само про мене потім заговорять.

Ліза

Вибачте, право, як бог святий,

Хотіла я, щоб цей сміх безглуздий

Вас кілька розвеселити допоміг.

Виходять.

Явище 6

Софія, Ліза, Слуга, за ним Чацький.

Слуга

До вас Олександр Андрійович Чацький.

Іде.

Явище 7

Софія, Ліза, Чацький.

Чацький

Трохи світло вже на ногах! і я у ваших ніг.

(С жаром цілує руку.)

Ну поцілуйте ж, не чекали? говорите!

Що ж, заради? Ні? В обличчя мені подивіться.

Здивовані? і тільки? ось прийом!

Наче не пройшло тижня;

Начебто вчора удвох

Ми сечі немає один одному набридли;

Ні н а волосся любові! куди як гарні!

І тим часом, не згадати, без душі,

Я сорок п'ять годин, очей миттю не прищуривши,

Верст більше седьмісот пронісся, - вітер, буря;

І розгубився весь, і падав скільки разів -

І ось за подвиги нагорода!

Софія

Ах! Чацький, я вам дуже рада.

Чацький

Ви ради? в добрий час.

Проте щиро хто ж радіє отак?

Мені здається, так наостанок

Людей і коней морозить,

Я тільки тішив сам себе.

Ліза

Ось, пане, якби ви були за дверима,

Їй богу, немає п'яти хвилин,

Як поминали вас ми тут.

Пані, скажіть самі. -

Софія

Завжди, не тільки що тепер. -

Не можете мені зробити ви докору.

Хто промайне, відчинить двері,

Проїздом, бува, з чужа, з далека -

З питанням я, хоч будь моряк:

Не зустрів чи де в поштовій вас кареті?

Чацький

Положімте, що так.

Блажен, хто вірує, тепло йому на світі! -

Ах! боже мій! Ужлі я тут знову,

У Москві! у вас! та як же вас впізнати!

Де час то? де вік той невинний,

Коли, бувало, у вечір довгий

Ми з вами з'явимося, зникнемо тут і там,

Граємо і шумимо по стільцях і столах.

А тут ваш батюшка з мадам, за пікетом4;

Ми в темному куточку, і здається, що в цьому!

Ви пам'ятаєте? здригнемося, що рипнуть столик, двері ...

Софія

Дитячість!

Чацький

Так с, а тепер,

У сімнадцять років ви розцвіли чарівно,

Неповторно, і це вам відомо,

І тому скромні, не дивіться на світло.

Не закохані ви? прошу мені дати відповідь,

Без думи, повноті бентежитися.

Софія

Та хоч кого збентежать

Питання швидкі і цікавий погляд ...

Чацький

Даруйте, не вам, чому ж дивуватися?

Що нового покаже мені Москва?

Вчора був бал, а завтра буде два.

Той сватався - встиг, а той дав промах.

Все той же толк, і ті ж вірші в альбомах.

Софія

Гоненье на Москву. Що значить бачити світ!

Де ж краще?

Чацький

Де нас немає.

Ну що ваш батюшка? все Англійського клоба5

Старовинний, вірний член до гроба?

Ваш дядечко відплигав чи свій вік?

А цей, як його, він турок чи грек?

Той черномазенькій, на ніжках журавлиний,

Не знаю як його звуть,

Куди не сунься: тут, як тут,

У їдальнях і у вітальнях.

А троє з бульварних осіб,

Які з півстоліття молодяться?

Рідних мильон у них, і за допомогою сестриць

З усією Європою поріднитися.

А наше сонечко? наш скарб?

На лобі написано: Театр і маскераде;

Будинок зеленню розфарбований у вигляді гаю, 6

Сам товстий, його артисти худі.

На балі, пам'ятайте, відкрили ми удвох

За ширмами, в одній з кімнат посекретней,

Був захований чоловік і клацав соловейком,

Співак взимку погоди річної.

А той сухотний, рідня вам, книжок ворог,

У вчений комітет який поселілся7

І з криком вимагав присяг,

Щоб грамоті ніхто не знав і не вчився?

Знову побачити їх мені судилося долею!

Жити з ними набридне, і в кому не знайдеш плям?

Коли ж постранствуешь, вернешся додому,

І дим Вітчизни нам солодкий і приємний! 8

Софія

Ось вас би з тітонькою звести,

Щоб всіх знайомих перелічити.

Чацький

А тітонька? все дівчиною, Мінервой9?

Всі фрейліною Катерини Першої?

Вихованок і мосьок повна хата?

Ах! до виховання перейдемо.

Що нині, так само, як здавна,

Клопочуться набирати вчителів полки,

Числом більший, ціною дешевше?

Не те щоб у науці далекі;

У Росії, під великим штрафом,

Нам кожного визнати велять

Істориком і геогр а фом!

Наш ментор, пам'ятайте ковпак його, халат,

Перст вказівний, всі ознаки ученья

Як наші боязкі тривожили уми,

Як з ранніх пір звикли вірити ми,

Що нам без німців нема порятунку! -

А Гильоме, француз, підбитий вітерцем?

Він не одружений ще?

Софія

На кому?

Чацький

Хоч на який-небудь княгині,

Пульхерії Андревна, наприклад?

Софія

Танцмейстер! чи можна!

Чацький

Що ж? він і кавалер.

Від нас зажадають з именьем бути і в чині,

А Гильоме! .. - Тут нині тон який

На з'їздах, на великих, по ппаміііразднікам парафіяльним?

Панує ще смешенье мовами:

Французького з нижегородським?

Софія

Суміш мов?

Чацький

Так, двох, без цього не можна ж.

Ліза

Але дивно з них один скроїти, як ваш.

Чацький

По крайней мере, не надутий.

Ось новини! - Я користуюся хвилиною,

Побачення з вами жвавий,

І балакучий; а хіба немає часів,

Що я Молчалина дурніші? Де він, до речі?

Чи ще не зломив безмовності друку?

Бувало, пісеньок де новеньких зошит

Побачить, пристає: будь ласка списати.

А втім, він дійде до ступенів відомих,

Адже нині люблять безсловесних.

Софія

(В сторону)

Не людина, змія!

(Голосно і змушено.)

Хочу у вас запитати:

Чи траплялося, щоб ви, сміючись? або в печалі?

Помилкою? добро про кого небудь сказали?

Хоч не тепер, а в дитинстві, може бути.

Чацький

Коли все м'яко так? і ніжно, і незріло?

На що ж так давно? от добре вам справа:

Дзвінками щойно трясучи

І день і ніч по сніговій пустелі,

Поспішаю до вас голову сломя.

І як вас знаходжу? в якому то суворій чині!

Ось півгодини холодності терплю!

Особа найсвятішою богомолки! ..

І все таки я вас без пам'яті люблю. -

(Хвилинне мовчання.)

Послухайте, Ужлі слова мої все колки?

І хиляться до чиєї небудь шкоди?

Але якщо так: розум із серцем не в ладу.

Я в диваків іншому чуду

Раз посміюся, потім забуду:

Скажіть ж мені у вогонь: піду як на обід.

Софія

Так, добре - згорите, якщо ж ні?

Явище 8

Софія, Ліза, Чацький, засланні.

Фамусов

Ось і другий!

Софія

Ах, батюшка, сон в руку.

(Виходить)

Фамусов

(Їй услід впівголоса)

Проклятий сон.

Явище 9

Фамусов, Чацький (дивиться на двері, в яку Софія вийшла).

Фамусов

Ну викинув ти штуку!

Три роки не писав двох слів!

І грянув раптом, як з хмар.

(Обнімаются.)

Здорово, друг, здорово, брат, здорово.

Розповідай, чай, у тебе готове

Збори важливе вістей?

Сідай ка, оголоси скоріше.

(Сідають)

Чацький

(Неуважно)

Як Софія Павлівна у вас покращала!

Фамусов

Вам людям молодим, іншого немає справи,

Як помічати дівочі краси:

Сказала що то побіжно, а ти,

Я чай, надіями занісся, зачарований.

Чацький

Ах! ні, надіями я мало розпещений.

Фамусов

«Сон в руку» мені вона зволила шепнути.

Ось ти задумав ...

Чацький

Я? - Анітрохи.

Фамусов

Про кого їй снилося? що таке?

Чацький

Я не отгадчік снів.

Фамусов

Не вір їй, все пусте.

Чацький

Я вірю власним очам;

Століття не зустрічав, підписку дам.

Щоб було їй хоч кілька подібно!

Фамусов

Він все своє. Та розкажи детально,

Де був? поневірявся стільки років!

Звідки тепер?

Чацький

Тепер мені до того чи!

Хотів об'їхати цілий світ,

І не об'їхав сотої частки.

(Встає поспішно.)

Вибачте, я поспішав скоріше бачити вас,

Не заїжджав додому. Прощайте! Через годину

З'явлюся, подробиці найменшої не забуду;

Вам першим, ви потім розповідайте всюди.

(В дверях.)

Як хороша!

Іде.

Явище 10

Фамусов

(Один)

Який же з двох?

«Ах! батюшка, сон в руку! »

І каже мені це вголос!

Ну, винен! Якого ж дав я гака!

Молчалін давіче в сомненье ввів мене.

Тепер ... та в півмилі з вогню:

Той жебрак, цей франт приятель;

От'явлен марнотратом, шибеником;

Що за комісія, творець,

Бути дорослої доньки батьком!

Іде.

ДІЯ II

Явище 1

Фамусов, Слуга.

Фамусов

Петрушка, вічно ти з обновкою,

З роздертими ліктем. Дістань ка календар;

Читай не так, як паламар,

А з відчуттям, з толком, з розстановкою.

Стривай же. - На аркуші черкніть на записні,

Противу наступного тижня:

До Парасковії Федорівні в будинок

У вівторок покликаний я на форелі.

Куди як дивовижний створений світ!

Пофілософствуй, розум закрутити;

Те бережеш, то обід:

Їж три години, а в три дні не звариться!

Відзнач ка, в той же день ... Ні, ні.

У четвер я покликаний на поховання.

Ох, рід людський! спало на забуття,

Що всякий сам туди ж повинен лізти,

У той скринька, де ні стати, ні сісти.

Але пам'ять по собі намір хто залишити

Життям похвальним, ось приклад:

Покійний був поважний камергер,

З ключем, і синові ключ вмів доставити, 10

Багатий, і багатою був одружений;

Переженил дітей, онуків;

Помер; всі про нього сумно поминають.

Кузьма Петрович! Світ йому! -

Що за тузи в Москві живуть і вмирають! -

Пиши: у четвер, одне вже до одного,

А може, в п'ятницю, а може, і в суботу,

Я повинен у вдови, у лікарки, хрестити.

Вона не народила, але з розрахунку

На мою: повинна народити ...

Явище 2

Фамусов, Слуга, Чацький.

Фамусов

А! Олександр Андрійович, просимо,

Сідайте ка.

Чацький

Ви робите?

Фамусов

(Слуги)

Піди.

(Слуга виходить).

Так, різні справи на пам'ять в книгу вносимо,

Забудеться, того дивись. -

Чацький

Ви що то не веселі стали;

Скажіть, чому? Приїзд не в пору мій?

Уж Софії Павлівні який

Чи не сталося чи смутку?

У вас в особі, в рухах суєта.

Фамусов

Ах! батюшка, знайшов загадку,

Невеселий я! .. У мої літа

Не можна ж пускатися мені навприсядки!

Чацький

Ніхто не запрошує вас;

Я тільки, що запитав два слова

Про Софії Павлівні: можливо, нездорова?

Фамусов

Тьфу, господи прости! П'ять тисяч разів

Твердить одне й те саме!

Те Софії Павлівни на світі немає гоже,

Те Софія Павлівна хвора.

Скажи, тобі сподобалася вона?

Обрискал світло, не хочеш одружуватися?

Чацький

А вам на що?

Фамусов

Мене не зле б запитати,

Адже я їй кілька кшталт;

Принаймні, споконвіку

Батьком недарма називали.

Чацький

Нехай я посватався, ви що б мені сказали?

Фамусов

Сказав би я, по перше: не примхи,

Именьем, брат, не керуй помилково,

А, головне, піди тка послужи.

Чацький

Служити б радий, прислужувати тошно.

Фамусов

Ось те то, всі ви гордії!

Запитали б, як робили батьки?

Вчилися б, на старших дивлячись:

Ми, наприклад, або небіжчик дядько,

Максим Петрович: він не то на сріблі,

На золоті їв, сотня людей до послуг;

Весь в орденах; езжал то вічно цугом:

Століття при дворі, та при якому дворі!

Тоді не те, що нині,

При государині служив Катерині.

А в ті пори всі важливі! у сорок пуд ...

Розкланявся - Тупе НЕ ківнут.11

Вельможа в случае12 - тим паче;

Не як інший, і пив і їв інакше.

А дядько! що твій князь? що граф?

Сурйозний погляд, гордовитий норов.

Коли ж треба підслужитися,

І він згинався вперегиб:

На к у ртаге13 йому сталося обступила;

Упав, та так, що трохи потилиці НЕ пришиб;

Старий заохкав, голос Хрипко;

Був найвищої наданий посмішкою;

Зволили сміятися, як же він?

Підвівся, оговтався, хотів віддати поклін,

Упав раптом про рядь - вже навмисне,

А регіт пущі, він і в третій так само точно.

А? як по вашому? по нашому - смишлен.

Упав він боляче, встав здорово.

Зате, бувало, в віст14 хто частіше запрошений?

Хто чує при дворі привітне слово?

Максим Петрович! Хто перед усіма знав шану?

Максим Петрович! Жарт!

У чини виводить хто і пенсії дає?

Максим Петрович. Так! Ви, нинішні, - ну тка! -

Чацький

І точно, почав світло дурнішати,

Сказати ви можете зітхнувши;

Як посравнить, так подивитися

Століття нинішній і століття минулий:

Живі перекази, а віриться насилу;

Як той і славився, чия частіше гнулася шия;

Як не у війні, а в світі брали чолом;

Стукали об підлогу, не жаліючи!

Кому нужда: тим пиха, лежи вони в пилу,

А тим, хто вище, лестощі, як мереживо плели.

Прямий було століття покірності й страху,

Усе під личиною старанності до царя.

Я не про дядечка про вашому кажу;

Його не обурив ми праху:

Але між тим кого полювання забере,

Хоч в раболепстве самому палкому,

Тепер, щоб смішити народ,

Відважно жертвувати потилицею?

А сверстнічек, а дідок

Інший, дивлячись на той стрибок,

І руйнуючись в старій шкірі,

Чай, примовляв: - Ах! якби мені теж!

Хоч є мисливці поподличать скрізь,

Та нині сміх страшить і тримає сором у вузді;

Недарма дарують їх скупо государі. -

Фамусов

Ах! боже мій! він карбонарі15!

Чацький

Ні, нині світло вже не такий.

Фамусов

Небезпечна людина!

Чацький

Вільніше всякий дихає

І не поспішає вписатися в полк блазнів.

Фамусов

Що говорить! і говорить, як пише!

Чацький

У покровителів позіхати на стелю,

З'явитися помовчати, пошаркать, пообідати,

Підставити стілець, підняти хустку.

Фамусов

Він вільність хоче засвідчити!

Чацький

Хто подорожує, в селі хто живе ...

Фамусов

Та він влади не визнає!

Чацький

Хто служить справі, а не особам ...

Фамусов

Суворо б заборонив я цим панам

На постріл під'їжджати до столиць.

Чацький

Я нарешті вам відпочинок дам ...

Фамусов

Терпіння, сечі немає, прикро.

Чацький

Ваш вік лаяв я нещадно,

Надаю вам у владу:

Відкиньте частина,

Хоч наші часи додачу;

Вже так і бути, я не поплачу.

Фамусов

І знати вас не хочу, розпусти не терплю.

Чацький

Я доказав.

Фамусов

Добро, заткнув я вуха.

Чацький

На що ж? я їх не ображу.

Фамусов

(Скоромовкою)

Ось нишпорять по світу, б'ють байдики,

Повернуться, від них порядку чекай.

Чацький

Я перестав ...

Фамусов

Мабуть, пощади.

Чацький

Продовжувати суперечки не моє бажання.

Фамусов

Хоч душу відпусти на покаяння!

Явище 3

Слуга

(Входить)

Полковник Скалозуб.

Фамусов

(Нічого не бачить і не чує)

Тебе вже запроторять.

Під суд, як пити дадуть.

Чацький

Завітав до вас хтось н а будинок.

Фамусов

Не слухаю, під суд!

Чацький

До вас людина з доповіддю.

Фамусов

Не слухаю, під суд! під суд!

Чацький

Так оберніться, вас кличуть.

Фамусов

(Обертається)

А? бунт? ну так і чекаю Содому.

Слуга

Полковник Скалозуб. Накажете прийняти?

Фамусов

(Встає)

Віслюки! сто разів вам повторювати?

Прийняти його, покликати, просити, сказати, що будинки,

Що дуже радий. Пішов же, поспішай.

(Слуга виходить).

Потиснув ста, пане, при ньому остережися:

Відома людина, солідний,

І знаків темряву відмінності нахапав;

Не по літах і чин завидний,

Не сьогодні завтра генерал.

Потиснув ста, при ньому поводься скромненько.

Ех! Олександр Андрійович, погано, брат!

До мене він шанує частенько;

Я всякому, ти знаєш, радий;

У Москві додадуть вічно втричі:

Ось ніби одружується на Сонюшке. Пусте!

Він, може, і радий би був душею,

Та потреби сам не бачу я великий

Дочка видавати ні завтра, ні сьогодні;

Адже Софія молода. А втім, влада господнього.

Потиснув ста, при ньому не сперечайся ти так і навскіс,

І завіральние ідеї ці кинь.

Однак немає його! яку б причину ...

А! знати, до мене пішов в іншу половину.

Поспішно йде.

Явище 4

Чацький

Як метушиться! що за спритність!

А Софія? - Чи немає справді тут нареченого якого?

З яких пір мене дічатся як чужого!

Як тут би їй не бути!!.

Хто цей Скалозуб? батько їм сильно марить,

А може бути, не тільки що батько ...

Ах! той скажи любові кінець,

Хто на три роки вдалину поїде.

Явище 5

Чацький, засланні, Скалозуб.

Фамусов

Сергій Сергійович, до нас сюди с.

Прошу покірно, тут тепліше;

Прозяблі ви, зігріємо вас;

Отдушнічек отв е рнем скоріше.

Скалозуб

(Густим басом)

Навіщо ж лазити, наприклад,

Самим! .. Мені соромно, як чесний офіцер.

Фамусов

Невже для друзів не робити мені ні кроку,

Сергій Сергійович дорогий!

Кладіть капелюх, сденьте шпагу;

Ось вам софа, розкиньте на спокій.

Скалозуб

Куди накажете, лише тільки б сісти.

(Сідають всі троє. Чацький віддалік.)

Фамусов

Ах! батюшка, сказати, щоб не забути:

Дозвольте нам своїми злічити,

Хоч далекими, спадщини не ділити;

Не знали ви, а я поготів, -

Спасибі, навчив двоюрідний ваш брат, -

Як вам доводиться Настасья Миколаївна?

Скалозуб

Не знаю с, винен;

Ми з нею разом не служили.

Фамусов

Сергій Сергійович, це ви ли!

Ні! я перед ріднею, де зустрінеться, поповзом;

Сищу її на морському дні.

При мені служ а щие чужі дуже рідкісні;

Все більше сестриної, своячку дітки;

Один Молчалін мені не свій,

І то потім, що діловий.

Як станеш представляти до крестішку чи, до містечка,

Ну як не подбати рідному чоловічкові! ..

Проте братик ваш мені друг і говорив,

Що вами вигод темряву по службі отримав.

Скалозуб

У тринадцятому році ми відрізнялися з братом

У тридцятому єгерському, а після в сорок п'ятому.

Фамусов

Так, щастя, у кого є такий собі синку!

Має, здається, в петличці орденок?

Скалозуб

За третє серпня; засіли ми в траншею: 16

Йому дано з бантом, мені на шею.17

Фамусов

Люб'язний чоловік, і подивитися - так хват,

Прекрасна людина двоюрідний ваш брат.

Скалозуб

Але міцно набрався якихось нових правил.

Чин слідував йому: він службу раптом залишив,

У селі книги став читати.

Фамусов

Ось молодість! .. - Читати! .. а після хвать! ..

Ви повели себе справно:

Давно полковники, а служите недавно.

Скалозуб

Досить щасливий я в моїх товаришів,

Вакансії саме відкриті:

Те старших вимкнуть інших,

Інші, дивишся, перебиті.

Фамусов

Так, чим кого господь пошукає, піднесе!

Скалозуб

Буває, мого щасливішими щастить.

У нас у п'ятнадцятій дивізії, не дале.

Про нашому хоч сказати бригадному генералові.

Фамусов

Даруйте, а вам чого бракує?

Скалозуб

Не скаржуся, не обходили,

Однак за полком два роки поводили.

Фамусов

У погонь чи за полком?

Зате, звичайно, в чому іншому

За вами далеко тягнутися.

Скалозуб

Ні с, ст а ше мене по корпусу знайдуться,

Я з вісімсот дев'ятий служу;

Так, щоб чини добути, є багато каналів;

Про них як справжній філософ я суджу:

Мені б дісталося в генерали.

Фамусов

І славно судіть, дай бог здоров'я вам

І генеральський чин, а там

Навіщо відкладати б далі,

Мова завести про генеральші?

Скалозуб

Одружитися? я нітрохи не проти.

Фамусов

Що ж? у кого сестра, племінниця є, дочка;

У Москві ж немає нареченим перекладу;

Чого? плодяться рік від року;

А, батюшка, зізнайтеся, що ледь

Де знайдеться столиця, як Москва.

Скалозуб

Дистанції величезного розміру.

Фамусов

Смак, батюшка, відмінна манера;

На всі свої закони є:

Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться,

Що по батькові і синові честь;

Будь поганенький, та якщо набереться

Душ тисячка дві пологових, -

Той і наречений.

Інший хоч притче будь, надутий всяким чванством,

Нехай собі Разумником сливя,

А в с е мью не включать. На нас не здивували.

Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.

Так це чи одне? візьміть ви хліб сіль:

Хто хоче до нас просимо - зволь;

Двері відімкненого для званих і незваних,

Особливо з іноземних;

Хоч чесна людина, хоч ні,

Для нас равнехонько, про всіх готовий обід.

Візьміть ви від голови до п'ят,

На всіх московських є особливий відбиток.

Прошу подивитися на нашу молодь,

На юнаків - синків і вн у чат;

Журім ми їх, а якщо розбереш,

У п'ятнадцять років вчителів навчать!

А наші дідусі? - Як їх візьме запал,

Засудять про справах, що слово - вирок, -

Адже стовпові все, у вус не дують нікого;

І про уряді іноді так тлумачать,

Що, якщо б хто підслухав їх ... біда!

Не те, щоб новизни вводили, - ніколи,

Спаси нас боже! Немає. А прідерутся

До того, до цього, а частіше ні до чого,

Посперечаються, погаласують, і ... розійдуться.

Прямі канцлери у відставці - по розуму!

Я вам скажу, знати ще не дозріло,

Але що без них не обійдеться справу. -

А пані? - Сунься хто, спробуй оволодій;

Судь і всьому, скрізь, над ними немає суддів;

За картами коли повстануть загальним бунтом,

Дай бог терпіння, - адже сам я був одружений.

Скомандувати велите перед фрунт!

Бути присутнім надішліть їх у Сенат!

Ірина Власівна! Ликера Олексіївна!

Тетяна Юріївна! Пульхерія Андревна!

А дочок хто бачив, - всяк голову повісь ...

Його величність король був прусський тут;

Дивувався не шляхом московським він дівчатам,

Їх благонравія, а не особам;

І точно, чи можна воспитаннее бути!

Уміють же себе причепурити

Тафтіцей, чорнобривців та серпанком,

Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою;

Французькі романси вам співають

І верхні виводять нотки,

До військових людям так і липнуть,

А тому, що патріотки.

Рішуче скажу: навряд

Інша знайдеться столиця, як Москва.

Скалозуб

На мою судженню,

Пожежа сприяв їй багато до прикрас.

Фамусов

Не згадуйте нам, вже мало крехтят!

З тих пір дороги, тротуари,

Будинки і все на новий лад.

Чацький

Будинки нов и, але забобони старі.

Радійте, не винищать

Ні роки їх, ні моди, ні пожежі.

Фамусов

(Чацкому)

Гей, зав'яжи на пам'ять вузлик;

Просив я помовчати, не велика послуга.

(Скалозубу.)

Дозвольте, батюшка. Ось з - Чацького, мені друга,

Андрія Ілліча покійного синку:

Не служить, тобто в тому він користі не знаходить,

Але захоти - так був би діловий.

Шкода, дуже шкода, він малий з головою,

І гарно пише, перекладає.

Не можна не пошкодувати, що з таким собі розумом ...

Чацький

Чи не можна пошкодувати про ком небудь іншому?

І похвали мені ваші докучають.

Фамусов

Не я один, все також засуджують.

Чацький

А судді хто? - За давниною років

До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,

Сужденья черпають з забутий и х газет

Пір Очаківських і підкорення Криму, 18

Завжди готові до журьбе,

Співають всі пісню одну й ту ж,

Не помічаючи про себе:

Що старіше, то гірше.

Де? вкажіть нам, отечества батьки,

Яких ми повинні прийняти за зразки?

Чи не ці, утиск, багаті?

Захист від суду в друзях знайшли, у родині,

Чудові спорудять палати,

Де розливаються в бенкетах і марнотратстві,

І де не воскресять клієнти іноземці

Минулого життя подлейшие риси.

Та й кому в Москві не затискали роти

Обіди, вечері й танці?

Чи не той, ви до кого мене ще з завіс,

Для задумів якихось незрозумілих,

Дитей возили на уклін?

Той Нестор негідників знатних, 19

Натовпом оточений слуг;

Стараючись, вони в години вина і бійки

І честь, і життя його не раз рятували: раптом

На них він виміняв хорти три собаки!

Або он той ще, який для витівок

На кріпак балет зігнав на багатьох фурах

Від матерів, батьків відторгнених дітей?!

Сам занурений розумом в зефіру і в Амур,

Змусив всю Москву дивиться їх красі!

Але боржників не згоди до відстрочення:

Амури і Зефіри все

Розпродані поодинці!

Ось ті, які дожили до сивини!

Ось поважати кого повинні ми на безлюддя!

Ось наші суворі цінителі та судді!

Тепер нехай з нас один,

З молодих людей, знайдеться - ворог шукань,

Не вимагаючи ні місць, ні підвищення в чин,

У науки він втупив розум, прагнучий пізнань;

Або в душі його сам бог порушить жар

До мистецтв творчим, високим і прекрасним, -

Вони зараз: розбій! пожежа!

І зарекомендуєте у них мрійником! небезпечним! -

Мундир! один мундир! він у колишньому їх побуті

Коли то переховував, розшитий і красивий,

Їх легкодухість, розуму злидні;

І нам за ними в дорогу щасливий!

І в дружин, дочок - до мундиру та ж пристрасть!

Я сам до нього давно ль від ніжності відрікся?!

Тепер вже в це мені дитячість не впасти;

Але хто б тоді за всіма не спричинився?

Коли з гвардії, інші від двору

Сюди на час приїжджали, -

Кричали жінки: ура!

І в повітря чепчики кидали!

Фамусов

(Про себе)

Уж втягне він мене у біду.

(Голосно)

Сергій Сергійович, я піду

І буду чекати вас в кабінеті.

Іде.

Явище 6

Скалозуб, Чацький.

Скалозуб

Мені подобається, при цьому кошторисі

Майстерно як торкнулися ви

Упередження Москви

До улюбленцям, до гвардії, до гвардійським, до гвардіонцам;

Їх золоту, шиттю дивуються, ніби сонць!

А у Першій армії коли відстали? в чому?

Все так приладнані, і тальі все так вузькі,

І офіцерів вам нащо,

Що навіть говорять, інші, по французьки.

Явище 7

Скалозуб, Чацький, Софія, Ліза.

Софія

(Біжить до вікна)

Ах! боже мій! впав, вбився! -

(Втрачає почуття.)

Чацький

Хто?

Хто це?

Скалозуб

З ким біда?

Чацький

Вона мертва зі страху!

Скалозуб

Та хто? звідки?

Чацький

Забився про що?

Скалозуб

Чи не старий чи наш дав маху?

Ліза

(Клопочеться біля панночки)

Призначено с, не минути долі:

Молчалін н а кінь сідав, ногу в стремено,

А кінь на диби,

Він про землю і прямо в тім'я.

Скалозуб

Поводи затягнув. Ну, жалюгідний ж їздець.

Поглянути, як тріснув він - грудьми або в бік?

Іде.

Явище 8

Ті ж без Скалозуба.

Чацький

Допомогти їй чим? Скажи швидше.

Ліза

Там в кімнаті вода стоїть.

(Чацький біжить і приносить. Все наступне - впівголоса, - до того, як Софія отямиться.)

Стакан налийте.

Чацький

Уж налитий.

Шнурівку відпусти вільніше,

Віскі їй оцтом потри,

Обприскувати водою. - Дивись:

Вільніше дихання стало.

Подути чим?

Ліза

Ось опахало.

Чацький

Гляди у вікно:

Молчалін на ногах давно!

Абищиця її турбує.

Ліза

Так с, баришнін нещасний вдачу.

З боку дивитися не може,

Як люди падають стрімголов.

Чацький

Обприскувати ще водою.

Ось так. Ще. Ще.

Софія

(З глибоким зітханням)

Хто тут зі мною?

Я точно як у сні.

(Торопко і голосно.)

Де він? що з ним? Скажіть мені.

Чацький

Нехай собі зломив би шию,

Вас мало не забив.

Софія

Убивчі холодністю своєю!

Дивитися на вас, вас слухати немає сил.

Чацький

Накажете мені за нього мучитися?

Софія

Туди бігти, там бути, допомогти йому старатися.

Чацький

Щоб залишалися ви без допомоги Одне?

Софія

На що ви мені?

Так, правда: не свої бід и - для вас забави,

Батько рідний убейся - все одно.

(Лізе.)

Підемо туди, біжимо.

Ліза

(Відводить її убік)

Схаменіться! куди ви?

Він живий, здоровий, дивіться тут у вікно.

(Софія у віконце висовується.)

Чацький

Смятенье! непритомність! поспішність! гнів! переляку!

Так можна тільки відчувати,

Коли втрачаєш єдиного друга.

Софія

Сюди йдуть. Руки не може він підняти.

Чацький

Бажав би з ним вбитися ...

Ліза

Для компанії € 20

Софія

Ні, залишайтеся при бажанні.

Явище 9

Софія, Ліза, Чацький, Скалозуб, Молчалін (з підв'язаною рукою).

Скалозуб

Воскрес і неушкоджений, рука

Забиття злегка,

І, втім, все фальшива тривога.

Молчалін

Я вас перелякав, вибачте заради бога.

Скалозуб

Ну! я не знав, що буде з того

Вам іррітація21. Опр про Метью вбігли. -

Ми здригнулися! - Ви в непритомність впали,

І що ж? - Весь страх з нічого.

Софія

(Не дивлячись ні на кого)

Ах! дуже бачу, з порожнього,

А вся ще тепер тремчу.

Чацький

(Про себе)

З тюрмі ні слова!

Софія

Однак про себе скажу,

Що не боягузлива. Так буває,

Карета звалиться, - піднімуть: я знову

Готова заново скакати;

Але все найменше в інших мене лякає,

Хоч немає великого нещастя від того,

Хоч незнайомий мені, - до цього немає справи.

Чацький

(Про себе)

Прощення просить у нього,

Що раз про кого то пошкодувала!

Скалозуб

Дозвольте, розповім вам звістку:

Княгиня Ласова яка то тут є,

Наїзниця, вдова, але немає прикладів,

Щоб їздило з нею багато кавалерів.

Днями расшіблась в пух, -

Жоке не підтримав, вважав він, видно, мух. -

І без того вона, як чутно, незграбна,

Тепер ребра бракує,

Так для підтримки шукає чоловіка.

Софія

Ах, Олександр Андрійович, ось -

Яв і тесь ви цілком великодушні:

До нещастя ближнього ви так небайдужі.

Чацький

Та з, це я зараз явив,

Моїм старанніше старанням,

І прискання, і відтиранням,

Не знаю для кого, але вас я воскресив.

Бере капелюх і йде.

Явище 10

Ті ж, крім Чацького.

Софія

Ви ввечері до нас будете?

Скалозуб

Як рано?

Софія

Раніше, з'їдуться домашні друзі,

Потанцювати під фортепіяно, -

Ми в жалобі, так балу дати не можна.

Скалозуб

З'явлюся, але до батюшки зайти я обіцяв,

Відкланявся.

Софія

Прощайте.

Скалозуб

(Тисне руку Молчалину)

Ваш слуга.

Іде.

Явище 11

Софія, Ліза, Молчалін.

Софія

Молчалін! як в мені розум цілий залишився!

Адже знаєте, як життя мені ваша дорога!

Навіщо ж їй грати, і так необережно?

Скажіть, що у вас з рукою?

Не дати чи крапель вам? не потрібен спокій?

Пошлемте до лікаря, нехтувати не повинно.

Молчалін

Хусткою перев'язав, не боляче мені з тих пір.

Ліза

Удар об заклад, що дурниця;

І якщо б не личить, не потрібно перев'язки;

А то не дурниця, що вам не уникнути розголосу:

На сміх, того гляди, підніме Чацький вас;

І Скалозуб, як свій хохол закрутить,

Розповість непритомність, додасть сто прикрас;

Жартувати і він здатний, адже нині хто не жартує!

Софія

А ким із них я дорожу?

Хочу - люблю, хочу - скажу.

Молчалін! ніби я себе не примушувала?

Увійшли ви, слова не сказала,

При них не сміла я дихнути,

У вас запитати, на вас глянути. -

Молчалін

Ні, Софія Павлівна, ви занадто відверті.

Софія

Звідки скритність почерпнути!

Готова я була у віконце до вас стрибну у ть.

Та що мені до кого? до них? до всього Всесвіту?

Смішно? - Нехай жартують їх; прикро? - Нехай лають.

Молчалін

Не пошкодила б нам відвертість ця.

Софія

Невже на дуель вас викликати захочуть?

Молчалін

Ах! злі язики страшніше пістолета.

Ліза

Сидять вони у батюшки тепер,

От якби ви пурхнула у двері

З особою веселим, безтурботно:

Коли нам скажуть, що хочемо -

Куди як віриться охоче!

І Олександр Андрійович, - з ним

Про колишніх днями, про ті витівки

Поразвернітесь ка в оповіданнях,

Улибочка і пара слів,

І хто закоханий - на все готовий.

Молчалін

Я вам радити не смію.

(Цілує їй руку.)

Софія

Хочете ви? .. Піду любезничать крізь сліз;

Боюся, що витримати облуди не зумію.

Чого сюди бог Чацького приніс!

Іде.

Явище 12

Молчалін, Ліза.

Молчалін

Веселе створіння ти! живе!

Ліза

Прошу пустити, і без мене вас двоє.

Молчалін

Яке личко твоє!

Як я тебе люблю!

Ліза

А панночку?

Молчалін

Її

За посадою, тебе ...

(Хоче її обняти.)

Ліза

Від нудьги.

Прошу подалі руки!

Молчалін

Є у мене штучки три:

Є туалет, прехітрая робота -

Зовні дзеркальця, і дзеркальце всередині,

Кругом все проріз, позолота;

Подушечка, з бісеру візерунок;

І перламутровий прилад -

Ігольнічік і ножінкі, як милі!

Перлинки, розтерті в білил!

Помада є для губ, і для інших причин,

З духами скляночки: рез е та й жасмин. -

Ліза

Ви знаєте, що я не тішуся на інтереси;

Скажіть краще, чому

Ви з панночкою скромні, а з горнішну гульвіси?

Молчалін

Сьогодні хворий я, обв'язки не зніму;

Прийди в обід, побудь зі мною;

Я правду всю тобі відкрию.

Відходить у бічні двері.

ЯВА 13

Софія, Ліза.

Софія

Була у батюшки, там немає нікого.

Сьогодні я хвора, і не піду обідати,

Скажи Молчалину, і поклич його,

Щоб він прийшов мене провідати.

Іде до себе.

ЯВА 14

Ліза

Ну! люди в тутешній стороні!

Вона до нього, а він до мене,

А я ... одна лише я любові до смерті Труша. -

А як не полюбити буфетника Петрушу!

ДІЯ III

Явище 1

Чацький, потім Софія.

Чацький

Дочекаюся її та винужу признанье:

Хто нарешті їй милий? Молчалін! Скалозуб!

Молчалін колись був такий дурний! ..

Жалчайшее створіння!

Уж хіба порозумнішав? .. А той -

Хрипун, удавленник, фагот, 22

Сузір'я маневрів і мазурки!

Доля любові - грати їй у піжмурки,

А мені ...

(Входить Софія.)

Ви тут? я дуже радий,

Я цього бажав.

Софія

(Про себе)

І дуже невпопад.

Чацький

Звичайно, не мене шукали?

Софія

Я не шукала вас.

Чацький

Дізнатися мені не можна,

Хоч і не до речі, н у Жди немає:

Кого ви любите?

Софія

Ах! боже мій! весь світ.

Чацький

Хто більше вам милий?

Софія

Є багато, рідні.

Чацький

Все більш мене?

Софія

Інші.

Чацький

І я чого хочу, коли все вирішено?

Мені в п е тлю лізти, а їй смішно.

Софія

Чи хочете знати істини два слова?

Найменша в ком дивина трохи видно,

Веселість ваша не скромна,

У вас зараз вже дотепів а готова,

А самі ви ...

Чацький

Я сам? чи не правда, смішний?

Софія

Так! грізний погляд, і різкий тон,

І цих в вас особливостей безодня;

А над собою гроза куди не марна.

Чацький

Я дивний, а не дивний хто ж?

Той, хто на всіх дурнів схожий;

Молчалін, наприклад ...

Софія

Приклади мені не нові;

Помітно, що ви жовч на всіх вилити готові;

А я, щоб не заважати, звідси ухилом.

Чацький

(Тримає її)

Постійте ж.

(В сторону.)

Раз у житті прикинуся.

(Голосно)

Оставімте ми ці дебати,

Перед тюрмі не правий я, винен;

Бути може, він не те, що три роки тому:

Є на землі такі перетворення

Правлінь, кулеметів, і моралі, і умів;

Є люди важливі, славилися за дурнів:

Інший по армії, інший поганим поетом,

Інший ... Боюся назвати, але визнані усім світом,

Особливо в останні роки,

Що стали розумні хоч куди.

Нехай в тюрмі розум жвавий, геній сміливий,

Але чи є в ньому та пристрасть? те почуття? палкість та?

Щоб, крім вас, йому світ цілий

Здавався прах і метушня?

Щоб серця кожне биенье

Любов'ю прискорювалося до вас?

Щоб думкам були всім, і всім його справах

Душею - ви, вам догодити? ..

Сам це відчуваю, сказати я не можу,

Але що тепер в мені кипить, хвилює, дратує,

Не побажав би я і особистого ворога,

А він? .. змовчить і голову повісить.

Звичайно, смиренний, все такі не жваві;

Бог знає, в ньому якась таємниця прихована;

Бог знає, за нього що вигадали ви,

Чим голова його повік не була набита.

Бути може, якостей ваших темряву,

Милуючись ним, ви надали йому;

Чи не грішний він ні в чому, у вас виходить удвічі грішні.

Ні! ні! нехай розумний, час від часу розумніші,

Але вас він чи варто? ось вам одне запитання.

Щоб байдужіші мені понести втрату,

Як людині ви, який з вами взрос,

Як друга свого, як брату,

Мені дайте переконатися в тому;

Потім

Від божевілля можу я остерегтися;

Подамся подалі - застудитися, охолодеть,

Не думати про кохання, але буду я вміти

Губитися п про світлу, забутися і розважитися.

Софія

(Про себе)

Ось знехотя з розуму звела!

(Вслух.)

Що прикидатися?

Молчалін давіче міг без руки залишитися,

Я жваво в ньому участье прийняла;

А ви, трапилося на цю пору,

Не подбали расчесть,

Що можна доброї бути до всіх і без розбору;

Але, може, істина в здогадах ваших є,

І гаряче його беру я під захист;

Навіщо ж бути, скажу вам прямо,

Так нестримливі на мову?

У презирстві до людей так нескриту?

Що і смирну пощади ні! .. чого?

Якби кому назвати його:

Град шпильок і жартів ваших вдарить.

Жартувати! і століття жартувати! як вас на це стане! -

Чацький

Ах! боже мій! неужлі я з тих,

Яким мета всього життя - сміх?

Мені весело, коли смішних зустрічаю,

А частіше з ними я сумую.

Софія

Даремно: це все ставиться до інших,

Молчалін вам набрид б навряд чи,

Коли б зійшлися коротше з ним.

Чацький

(З жаром)

Навіщо ж ви його так к о Ротко дізналися?

Софія

Я не намагалася, бог нас звів.

Дивіться, дружбу всіх він в будинку придбав:

При батюшки три роки служить,

Той часто без толку сердитий,

А він мовчанкою його обеззброїть,

Від доброти душі простить.

І, між іншим,

Веселість шукати б міг;

Анітрохи: від старичків не ступить за поріг;

Ми р е звімся, регочемо,

Він з ними цілий день засяде, рад не рад,

Грає ...

Чацький

Цілий день грає!

Мовчить, коли його лають!

(В сторону.)

Вона його не поважає.

Софія

Звичайно, немає в ньому цього розуму,

Що геній для інших, а для інших чума,

Який скор, блискучий і скоро опротивит,

Який світло лає наповал,

Щоб світло про нього хоч шо небудь сказав;

Та такий собі чи розум сімейство ощасливить?

Чацький

Сатира і мораль - сенс цього всього?

(В сторону.)

Вона не ставить в гріш його.

Софія

Чудові властивості

Він нарешті: поступливий, скромний, тихий,

В особі ні тіні занепокоєння

І на душі проступків ніяких,

Чужих і криво і навскіс не рубає, -

Ось я за що його люблю.

Чацький

(В сторону)

Шаліт, вона його не любить.

(Вслух.)

Докінчити я вам пособлю

Молчалина зображення.

Але Скалозуб? от диво:

За армію стоїть горою,

Та прямолінійності стану,

Обличчям і голосом герой ...

Софія

Не мого роману.

Чацький

Не вашого? Хто розгадає вас?

Явище 2

Чацький, Софія, Ліза.

Ліза

(Пошепки)

Пані, за мною, зараз

До вас Олексій Степановичу буде.

Софія

Вибачте, треба йти мені швидше.

Чацький

Куди?

Софія

До пріхмахеру.

Чацький

Бог з ним.

Софія

Щипці застуди.

Чацький

Нехай собі ...

Софія

Не можна, чекаємо н а вечір гостей.

Чацький

Бог з вами, залишаюся знову з моєю загадкою.

Проте дайте мені зайти, хоча крадькома,

До вас в кімнату на кілька хвилин;

Там стіни, повітря - все приємно!

Зігріють, пожвавлять, мені відпочити дадуть

Спогади про те, що вороття!

Чи не засиджуся, увійду, всього хвилини дві,

Потім, подумайте, член Англійського клубу,

Я там дні цілі пожертвую чутці

Про розум Молчалина, про душу Скалозуба.

Софія знизує плечима, йде до себе і замикається, за нею і Ліза.

Явище 3

Чацький, потім Молчалін.

Чацький

Ах! Софія! Неужл і тюрмі обраний їй!

А чому не чоловік? Ума в ньому тільки мало;

Але щоб мати дітей,

Кому розуму бракувало?

Услужлів, скромненький, в особі рум'янець є.

(Входить тюрмі.)

Он він навшпиньки, і не багатий словами;

Якою ворожінням вмів до неї в серці влізти!

(Звертається до нього.)

Нам, Олексій Степановичу, з вами

Не вдалося сказати двох слів.

Ну, спосіб життя ваш який?

Без горя нині? без печалі?

Молчалін

Як і раніше с.

Чацький

А перш як жива?

Молчалін

День із а день, нині, як вчора.

Чацький

До перу від карт? і до карт від пера?

І покладений годину припливи і відпливи?

Молчалін

У міру я праць і сил,

З тих пір, як числюся по архівах,

Три награжденья отримав.

Чацький

Взманілі почесті і знатність?

Молчалін

Ні с, свій талант у всіх ...

Чацький

У вас?

Молчалін

Два з:

Помірність і акуратність.

Чацький

Пречудові два! і коштують наших всіх.

Молчалін

Вам не далися чини, по службі неуспіх?

Чацький

Чини людьми даються,

А люди можуть бути обдуреними.

Молчалін

Як дивувалися ми!

Чацький

Яке ж диво тут?

Молчалін

Шкодували вас.

Чацький

Шкода праці.

Молчалін

Тетяна Юріївна розповідала що те,

З Петербурга повернувшись,

З міністрами про вашу зв'язок,

Потім розрив ...

Чацький

Їй чомусь турбота?

Молчалін

Тетяні Юріївні!

Чацький

Я з нею не знайомий.

Молчалін

З Тетяною Юріївною!

Чацький

З нею століття ми не зустрічалися;

Чув, що безглузда.

Молчалін

Та це, повно, чи та с?

Тетяна Юріївна! Відома, - притому

Чиновні та посадові -

Все їй друзі і всі рідні;

До Тетяні Юріївні хоч раз би з'їздити вам.

Чацький

На що ж?

Молчалін

Так: частенько там

Ми заступництво знаходимо, де не мітимо.

Чацький

Я їжджу до жінок, та тільки не за цим.

Молчалін

Як ввічливі! добра! мила! проста!

Бал и дає не можна багатшими.

Від pождества і до посту,

І влітку свята на дачі.

Ну, право, шо б вам в Москві у нас служити?

І нагородження брати і весело пожити?

Чацький

Коли у справах - я від веселий ховаюся,

Коли дуріти - пустуючи;

А змішувати два ці ремесла

Є тьма умільців, я не з їх числа.

Молчалін

Вибачте, втім тут не бачу преступленья;

Ось сам Фома Фомич, знаком він вам?

Чацький

Ну що ж?

Молчалін

При трьох міністрах був начальник відділення,

Переведено сюди.

Чацький

Гарний!

Нехай людина, з найбезглуздіших.

Молчалін

Як можна! склад його тут ставлять у зразок,

Читали ви?

Чацький

Я дурниць не читець,

А пущі зразкових.

Молчалін

Ні, мені так довелося з приємністю прочитати,

Чи не пописувач я ...

Чацький

І по всьому помітно.

Молчалін

Не смію мого сужденья вимовити.

Чацький

Навіщо ж так таємно?

Молчалін

У мої літа не повинно сміти

Своє судження мати.

Чацький

Даруйте, ми з вами не хлопці,

Навіщо ж думки чужі лише святі?

Молчалін

Адже треба ж залежати від інших.

Чацький

Навіщо ж треба?

Молчалін

У чинах ми невеликих.

Чацький

(Майже голосно)

З такими почуттями! з такою душею

Любимо! .. Обманщиця сміялася треба мною!

Явище 4

Вечір. Всі двері навстіж, крім в спальню до Софії. У перспективі розкривається ряд освітлених кімнат. Слуги метушаться, один з них, головний, каже:

Гей! Філька, Фомка, ну, ловчої!

Столи для карт, крейда, щіток і свічок!

(Стукає до Софії у двері.)

Скажіть панночці швидше, Лізавета:

Наталія Дмитрівна, і з чоловіком, і до ганку

Ще під'їхала карета.

Розходяться, залишається один Чацький.

Явище 5

Чацький, Наталя Дмитрівна (молода дама).

Наталя Дмитрівна

Чи не помиляюся! .. він точно, по обличчю ...

Ах! Олександр Андрійович, ви чи що?

Чацький

З сомненьем дивіться від ніг до голови,

Неужлі так мене три роки змінили?

Наталя Дмитрівна

Я вважала вас далеко від Москви.

Чи давно?

Чацький

Нині лише ...

Наталя Дмитрівна

Надовго?

Чацький

Як трапиться.

Проте хто, дивлячись на вас, не подивується?

Повніше колишнього, покращали страх;

Молодший ви, свіже стали:

Вогонь, рум'янець, сміх, гра у всіх рисах.

Наталя Дмитрівна

Я заміжня.

Чацький

Давно б ви сказали!

Наталя Дмитрівна

Мій чоловік - чарівний чоловік, ось він зараз увійде.

Я познайомлю вас, хочете?

Чацький

Прошу.

Наталя Дмитрівна

І знаю наперед,

Що вам сподобається. Погляньте і судіть!

Чацький

Я вірю, він вам чоловік.

Наталя Дмитрівна

О ні с, не тому;

Сам по собі, до вподоби, по розуму.

Платон Михайловичу мій єдиний, безцінний!

Тепер у відставці, був військовий;

І стверджують усі, хто тільки раніше знав,

Що з хоробрістю його, з талантом,

Коли б службу продовжував,

Звичайно був би він московським комендантом.

Явище 6

Чацький, Наталя Дмитрівна, Платон Михайлович.

Наталя Дмитрівна

Ось мій Платон Михайловичу.

Чацький

Ба!

Друг старий, ми давно знайомі, от доля!

Платон Михайлович

Здорово, Чацький, брат!

Чацький

Платон люб'язний, славно.

Похвальний лист тобі: поводишся справно.

Платон Михайлович

Як бачиш, брате:

Московський житель і одружений.

Чацький

Забуто шум табірний, товариші і брати?

Спокійний і ледачий?

Платон Михайлович

Ні, є таки заняття:

На флейті я кажу дует

А мольний ...

Чацький

Що твердив назад тому п'ять років?

Ну, постійний смак у чоловіках всього дорожче!

Платон Михайлович

Брат, одружишся, тоді мене вспомянь!

Від нудьги будеш ти свистіти одне й те саме.

Чацький

Від нудьги! як? вже ти їй платиш данину?

Наталя Дмитрівна

Платон Михайловичу мій до занять схильний різним,

Яких немає тепер - до вчених і оглядам,

До ман е жу ... іноді нудьгує вранці.

Чацький

А хто, любий друже, велить тобі бути пустим?

У полк, ескадрон дадуть. Ти обер або штаб? 23

Наталя Дмитрівна

Платон Михайловичу мій здоров'ям дуже слабкий.

Чацький

Здоров'ям слабкий! Чи давно?

Наталя Дмитрівна

Всі рюматізм і головні болі.

Чацький

Движенья більше. У село, в теплий край.

Будь частіше на коні. Село влітку - рай.

Наталя Дмитрівна

Платон Михайловичу місто любить,

Москву; за що в глушині він дні свої погубить!

Чацький

Москву і місто ... Ти дивак!

А пам'ятаєш колишнє?

Платон Михайлович

Так, брат, тепер не так ...

Наталя Дмитрівна

Ох! мій любий!

Тут так свіжо, що сили немає,

Ти розчинився весь, і розстебнув жилет.

Платон Михайлович

Тепер, брат, я не той ...

Наталя Дмитрівна

Послухай разочок,

Мій милий, застебніть скоріше.

Платон Михайлович

(Холоднокровно)

Зараз.

Наталя Дмитрівна

Та відійди подалі від дверей,

Наскрізний там вітер дме ззаду!

Платон Михайлович

Тепер, брат, я не той ...

Наталя Дмитрівна

Мій ангел, заради бога

Від дверей далі відійди.

Платон Михайлович

(Очі до неба)

Ах! матушка!

Чацький

Ну, бог тебе суди;

Вже точно став не той у короткий ти час;

Не в минулому чи році, в кінці,

У полку тебе я знав? лише ранок: ногу в стремено

І носишся на хорта жеребці;

Осінній вітер дуй, хоч спереду, хоч з тилу.

Платон Михайлович

(Зітхнувши)

Ех! братик! славне тоді життя то було.

Явище 7

Ті ж, Князь Тугоуховскій і Княгиня з шістьма дочками.

Наталя Дмитрівна

(Тоненьким голоском)

Князь Петро Ілліч, княгиня, боже мій!

Княжна Зізі! Мімі!

(Гучні цілування, потім сідають і оглядають одна одну з голови до ніг.)

1 я княжна

Який фасон прекрасний!

2 я княжна

Які складочки!

1 я княжна

Обшите бахромою.

Наталя Дмитрівна

Ні, якщо б бачили, мій тюрлюрлю24 атласний!

3 я княжна

Який ешарп25 cousin26 мені подарував!

4 я княжна

Ах! так, барежевий27!

5 я княжна

Ах! чудо!

6 я княжна

Ах! як милий!

Княгиня

Сс! - Хто це в кутку, зійшли ми, вклонився?

Наталя Дмитрівна

Приїжджий, Чацький.

Княгиня

Від ставши ної?

Наталя Дмитрівна

Так, подорожував, недавно вернувся.

Княгиня

І хо ло стій?

Наталя Дмитрівна

Так, не одружений.

Княгиня

Князь, князь, сюди. - Швидше.

Князь

(До неї обертає слухову трубку)

Про хм!

Княгиня

До нас н а вечір, у четвер, проси швидше

Наталі Дмитрівни знайомого: он він!

Князь

І хм!

(Відправляється, в'ється близько Чацького і покашлює)

Княгиня

Ось те то дітки:

Їм бал, а батюшка тягати на уклін;

Танцівники жахливо стали рідкісні! ..

Він камер юнкер?

Наталя Дмитрівна

Немає.

Княгиня

Бо гат?

Наталя Дмитрівна

О! ні!

Княгиня

(Голосно, що є сили)

Князь, князь! Назад!

Явище 8

Ті ж і Графині Хрюміни: бабуся і внучка.

Графиня внучка

Ах! grand'maman28! Ну хто так рано приїжджає!

Ми перші!

(Пропадає в бічну кімнату.)

Княгиня

Ось нас честі!

Ось перша, і нас за нікого вважає!

Зла, в дівках ціле століття, вже бог її пробачить.

Графиня внучка

(Повернувшись, направляє на Чацького подвійний лорнет)

Мсьє Чацький! ви в Москві! як були, всі такі?

Чацький

На що змінюватися мені?

Графиня внучка

Повернулися холості?

Чацький

На кому женитися мені?

Графиня внучка

У чужих краях на ком?

О! наших тьма без далеких довідок

Там одружуються, і нас дарують спорідненням

З майстриня модних крамниць.

Чацький

Нещасні! повинні ль закиди несть

Від подражательніц модистка?

За те, що сміли віддати перевагу

Оригінали списками?

Явище 9

Ті ж і безліч інших гостей. Між іншим, Загорецький. Чоловіки є, човгають, відходять убік, кочують з кімнати в кімнату і інш. Софія від себе виходить, все до неї назустріч.

Графиня внучка

Eh! bon soir! vous voila! Jamais trop diligente,

Vous nous donnez toujours le plaisir de l'attente .29

Загорецкий

(Софії)

На завтрашній спектакль маєте квиток?

Софія

Немає.

Загорецкий

Дозвольте вам вручити, даремно б хто взявся

Інший вам прислужитися, зате

Куди я ні кидався!

У контору - все взято,

До директора - він мені приятель, -

З зорею в шостій годині, і до речі ль!

Вже з вечора ніхто дістати не міг;

До того, до цього, всіх збив я з ніг;

І цей нарешті викрав вже силою

В одного, старий він кволий,

Мені друг, відомий домосід;

Нехай удома просидить у спокої.

Софія

Дякую вам за квиток,

А за старання вдвічі.

(Є ще дещо які, тим часом Загорецкий відходить до чоловіків.)

Загорецкий

Платон Михайловичу ...

Платон Михайлович

Геть!

Піди ти до жінок, бреши їм, і їх мороч;

Я правду про тобі порасскажу таку,

Що гірше всякої брехні. Ось, брате,

(Чацкому)

рекомендую!

Як таких собі людей чемні звуть?

Ніжніше? - Людина, він світський,

Запеклий шахрай, шахрай:

Антон Антонович Загорецький.

При ньому остережися: переносити здатний,

І в карти не сідай: продасть.

Загорецкий

Оригінал! брюзглів, а без найменшої злоби.

Чацький

І ображатися вам смішно б;

Опріч чесності, є безліч отрад:

Лають тут, а там дякують.

Платон Михайлович

Ох, ні, братику, у нас лають

Скрізь, а всюди приймають.

Загорецкий мішається в натовп.

Явище 10

Ті ж і Хлестова.

Хлестова

Чи легко в шістдесят п'ять років

Тягтися мені до тебе, племінниця? .. - Мука!

Година битий їхала з Покровки, сили немає;

Ніч - кінець світу!

Від нудьги я взяла з собою

Арапку дівку та собачку;

Вели їх нагодувати, ужо, любий мій;

Від вечері зійшли подачку. -

Княгиня, здрастуйте!

(Села.)

Ну, Софьюшка, мій друг,

Яка у мене арапку для послуг:

Кучерява! горбом лопатки!

Сердита! все к о шачьі манери!

Та як чорна! та як страшна!

Адже створив ж господь таке плем'я!

Чорт сущий; у дівочій вона;

Покликати?

Софія

Ні с, в інший час.

Хлестова

Уяви: їх, як звірів, виводять напоказ ...

Я чула, там ... місто є турецький ...

А чи знаєш, хто мені припас?

Антон Антонович Загорецький.

(Загорецкий виставляється вперед.)

Брехунець він, картяр, злодій.

(Загорецкий зникає.)

Я від нього було і двері на замок;

Так майстер прислужити: мені і сестрі Парасковії

Двох ар а пченков на ярмарку дістав;

Купив, він каже, чай в карти сплутовать;

А мені подаруночок, дай бог йому здоров'я!

Чацький

(З реготом Платону Михайловичу)

Не поздоровиться від таких собі похвал,

І Загорецкий сам не витримав, пропав.

Хлестова

Хто цей веселун? З звання якого?

Софія

Он цей? Чацький.

Хлестова

Ну? а що знайшов смішного?

Чому він радий? Який тут сміх?

Над старістю сміятися гріх.

Я пам'ятаю, ти дитей з ним часто танцювала,

Я за вуха його Діра, тільки мало.

Явище 11

Ті ж і засланні.

Фамусов

(Гучно)

Чекаємо князя Петра Ілліча,

А князь вже тут! А я забився там, в портретної.

Де Скалозуб Сергій Сергійович? а?

Ні, здається, що ні. - Він людина помітний -

Сергій Сергійович Скалозуб.

Хлестова

Творець мій! оглушив, дзвінкіше всяких труб.

Явище 12

Ті ж і Скалозуб, потім Молчалін.

Фамусов

Сергій Сергійович, запізнилися;

А ми вас чекали, чекали, чекали.

(Підводить до Хлєстової.)

Моя невістонька, якої вже давно

Про вас говорено.

Хлестова

(Сидячи)

Ви колись були тут ... в полку ... в тому ...

в гренадерському?

Скалозуб

(Басом)

У його високості, хочете ви сказати,

Ново Землянським мушкетерської.

Хлестова

Чи не майстриня я полки та розрізняти.

Скалозуб

А формені є отлічкі:

У мундирах облямівкою, погончики, петлички.

Фамусов

Ходімо, батюшка, там вас я насмішив;

Курйозний віст у нас. За нами, князь! прошу.

(Його і князя веде з собою.)

Хлестова

(Софії)

Ух! я точнісінько позбулася петлі;

Адже недоумкуватий твій батько:

Дався йому трьох сажень молодець, -

Знайомить, не спитавши, чи приємно нам, чи немає?

Молчалін

(Подає їй карту)

Я вашу партію склав: мосьє Кок,

Фома Фомич і я.

Хлестова

Спасибі, мій друже.

(Встає)

Молчалін

Ваш шпіц - чарівний шпіц, не більше наперстка;

Я гладив все його: як шовкова шерстка!

Хлестова

Спасибі, мій рідний.

Іде, за нею тюрмі і багато інших.

ЯВА 13

Чацький, Софія і кілька сторонніх, які в продовженні розходяться.

Чацький

Ну! хмару розігнав ...

Софія

Не можна ль не продовжувати?

Чацький

Чим вас я налякав?

За те, що він пом'якшив розгнівану гостю,

Хотів я похвалити.

Софія

А закінчили б злістю.

Чацький

Сказати вам, що я думав? Ось:

Старенькі все - народ сердитий;

Не зле, щоб при них услужнік знаменитий

Тут був, як громовий відвід.

Молчалін! - Хто інший так мирно все владнає!

Там моську вчасно погладить,

Тут в пору картка вотрет,

У ньому Загорецький не помре!

Ви давіче його мені обчислювали властивості,

Але багато хто забув? - Так?

Іде.

ЯВА 14

Софія, потім Г. N.

Софія

(Про себе)

Ах! ця людина завжди

Причиною мені жахливого розлади!

Принизити радий, кольнути; заздрісний, гордий і злий!

Г. N.

(Підходить)

Ви в роздуми.

Софія

Про Чацького.

Г. N.

Як його знайшли, після повернення?

Софія

Він не сповна розуму.

Г. N.

Ужлі з глузду з'їхав?

Софія

(Помовчавши)

Не те щоб зовсім ...

Г. N.

Однак є прикмети?

Софія

(Дивиться на нього пильно)

Мені здається.

Г. N.

Як можна, в ці лети!

Софія

Як бути!

(В сторону.)

Готовий він вірити!

А, Чацький, любите ви всіх в блазні рядити,

Сподобалося ль на себе приміряти?

Іде.

ЯВА 15

Г. N., потім Г. D.

Г. N.

З глузду з'їхав! .. Їй здається, ось на!

Недарма? Стало бути ... з чого б взяла вона!

Ти чув?

Г. D.

Що?

Г. N.

Про Чацького?

Г. D.

Що таке?

Г. N.

З глузду з'їхав!

Г. D.

Пусте.

Г. N.

Не я сказав, інші говорять.

Г. D.

А ти расславіть це радий?

Г. N.

Піду, обізнані; чай, хто небудь та знає.

Іде.

Явища 16

Г. D., потім Загорецький.

Г. D.

Вір базіці!

Почує дурниця, і зараз повторює!

Ти знаєш про Чацького?

Загорецкий

Ну?

Г. D.

З глузду з'їхав!

Загорецкий

А, знаю, пам'ятаю, чув.

Як мені не знати? Приблизний випадок вийшов;

Його в божевільні запроторив дядько шахрай ...

Схопили в жовтий будинок, і н а ланцюг посадили.

Г. D.

Помилуй, він зараз тут в кімнаті був, тут.

Загорецкий

Так з ланцюга, отже, спустили.

Г. D.

Ну, любий друже, з тобою не треба газет,

Піду но я, розправляючи крила,

У всіх повиспрошу, а проте цур! секрет.

ЯВА 17

Загорецький, потім Графиня внучка.

Загорецкий

Який Чацький тут? - Відоме прізвище.

З яким то Чацький я колись був знайомий.

Ви чули про нього?

Графиня внучка

Про кого?

Загорецкий

Про Чацького, він зараз тут в кімнаті був.

Графиня внучка

Знаю.

Я говорила з ним.

Загорецкий

Так я вас вітаю:

Він божевільний ...

Графиня внучка

Що?

Загорецкий

Так, він зійшов з розуму!

Графиня внучка

Уявіть, я помітила сама;

І хоч парі тримати, зі мною в одне ви слово.

ЯВА 18

Ті ж і Графиня бабуся.

Графиня внучка

Ah! grand'maman, от дива! ось ново!

Ви не чули тутешніх бід?

Послухайте. Ось принади! ось мило! ..

Графиня бабуся

Мій т руг, мені вуха зало ш ило;

Ска ш и по к ромче ...

Графиня внучка

Час ні!

Il vous dira toute l'histoire ... 30

Піду запитаю ...

Іде.

ЯВА 19

Загорецький, Графиня бабуся.

Графиня бабуся

Що? що? вже немає тут по ш ара?

Загорецкий

Ні, Чацький справив всю цю метушню.

Графиня бабуся

Як, Чацького? Хто звів в тюрму?

Загорецкий

В горах поранений в лоб, зійшов з розуму від рани.

Графиня бабуся

Що? до фармазон в клоб? Пішов він у п усурмани!

Загорецкий

Її не напоумити.

(Виходить)

Графиня бабуся

Антон Антонович! Ах!

І він пе ш ит, все в страху, похапцем.

Явище 20

Графиня бабуся та Князь Тугоуховскій.

Графиня бабуся

Князь, князь! ох, цей князь, по п алам, сам ледве т ишіт!

Князь, чули? -

Князь

Е хм?

Графиня бабуся

Він нічого не чує!

Хоч мо ш ет, бачили, тут поліцмейстер п ил?

Князь

Е хм?

Графиня бабуся

До в'язниці та, князь, хто Чацького схопив?

Князь

І хм?

Графиня бабуся

Тесак йому так ранець,

У сол т ати! Чи жарт! змінив закон!

Князь

У хм?

Графиня бабуся

Так! .. в п усурманах він!

Ах! окаянний волтерьянец!

Що? а? глухий, мій батько; дістаньте свій ріжок.

Ох! глухота великий порок.

ЯВА 21

Ті ж і Хлестова, Софія, Молчалін, Платон Михайлович, Наталя Дмитрівна, Графиня внучка, Княгиня з дочками, Загорецький, Скалозуб, потім засланні і багато інших.

Хлестова

З глузду з'їхав! прошу покірно!

Та ненароком! та як швидко!

Ти, Софія, чула?

Платон Михайлович

Хто перший розголосив?

Наталя Дмитрівна

Ах, друже мій, все!

Платон Михайлович

Ну все, так вірити мимоволі,

А мені сумнівно.

Фамусов

(Входячи)

Про що? про Чацького, чи що?

Чого сумнівно? Я перший, я відкрив!

Давно дивуюсь я, як ніхто його не зв'яже!

Спробуй про владу - і н і звістка що наскажет!

Трохи низько вклонися, зігніть ка хто кільцем,

Хоч перед монаршим лицем,

Так назве він негідником! ..

Хлестова

Туди ж з сміхотливих;

Сказала що то я - він почав реготати.

Молчалін

Мені відрадив в Москві служити в Архівах.

Графиня внучка

Мене модисткою зволив величати!

Наталя Дмитрівна

А чоловікові моєму рада дала жити в селі.

Загорецкий

Божевільний по всьому.

Графиня внучка

Я бачила з очей.

Фамусов

По матері пішов, по Ганні Алексевне;

Покійниця з розуму сходила вісім разів.

Хлестова

На світі дивні бувають пригоди!

У його літа з розуму Спригніте у л!

Чай, пив не по літах.

Княгиня

О! вірно ...

Графиня внучка

Без сумніву.

Хлестова

Шампанське склянками тягнув.

Наталя Дмитрівна

Пляшками з, і превеликим.

Загорецкий

(З жаром)

Ні с, бочками сороковими.

Фамусов

Ну от! велика біда,

Що вип'є зайве чоловік!

Навчання - ось чума, вченість - ось причина,

Що нині, пущі, ніж коли,

Божевільних розвелося людей, і справ, і думок.

Хлестова

І справді з розуму зійдеш від цих, від одних

Від пансіонів, шкіл, ліцеїв, як пак їх,

Та від ланкартачних взаємних обученій.31

Княгиня

Ні, в Петербурзі інститут

Пе да го гический, так, здається, звуть:

Там вправляються в розколи і в безверьи,

Професори! - У них навчався наш рідня,

І вийшов! хоч зараз в аптеку, в підмайстри.

Від жінок бігає, і навіть від мене!

Чинів не хоче знати! Він хімік, він ботанік,

Князь Федір, мій племінник.

Скалозуб

Я вас порадую: загальна поголоска,

Що є проект щодо ліцеїв, шкіл, гімназій;

Там будуть лише навчати по нашому: раз, два;

А книги збережуть так: для великих оказій.

Фамусов

Сергій Сергійович, ні! Вже коли зло присікти:

Забрати всі книги б, та спалити.

Загорецкий

(З лагідністю)

Ні с, книги книг ворожнечу. А якщо б, між нами,

Був ценсором призначений я,

На байки б наліг; ох! байки - смерть моя!

Глузування вічні над левами! над орлами!

Хто що не кажи:

Хоча тварини, а все таки царі.

Хлестова

Батьки мої, вже хто в розумі засмучений,

Так все одно, від книг, чи від пиття ль;

А Чацького мені шкода.

За християнськи так, він жалості гідний,

Був гострий чоловік, мав душ сотні три.

Фамусов

Чотири.

Хлестова

Три, пане.

Фамусов

Чотириста.

Хлестова

Ні! триста.

Фамусов

У моєму календарі ...

Хлестова

Всі брешуть календарі.

Фамусов

Якраз чотириста, ох! сперечатися голосиста!

Хлестова

Ні! триста! - Вже чужих маєтків мені не знати!

Фамусов

Чотириста, прошу зрозуміти.

Хлестова

Ні! триста, триста, триста.

ЯВА 22

Ті ж все і Чацький.

Наталя Дмитрівна

Ось він.

Графиня внучка

Шш!

Всі

Шш!

(Задкують від нього в противну сторону.)

Хлестова

Ну як з божевільних очей

Затіє битися він, зажадає до оброблення!

Фамусов

Про господи! помилуй грішних нас!

(Опасліво.)

Люб'язний! Ти не в своїй тарілці.

З дороги потрібен сон. Дай пульс. Ти нездоровий.

Чацький

Так, сечі немає: мильон мук

Груди від дружніх лещат,

Ногах від човгання, вухам від вигуків,

А пущі голові від всяких дурниць.

(Підходить до Софії.)

Душа тут у мене якимось горем стиснута,

І многолюдді я втрачено, сам не свій.

Ні! незадоволений я Москвою.

Хлестова

Москва, бач, винна.

Фамусов

Подалі від нього.

(Робить знаки Софії.)

Гм, Софія! - Не дивиться!

Софія

(Чацкому)

Скажіть, що вас так дратує?

Чацький

У тій кімнаті незначущий зустріч:

Французики з Бордо, надсаживая груди,

Зібрав навколо себе рід віча

І розказують, як споряджався в дорогу

До Росії, до варварам, зі страхом і сльозами;

Приїхав - і знайшов, що ласкам немає кінця;

Ні звуку російської, ні російської особи

Не зустрів: нібито на батьківщині, з друзями;

Своя провінція. Подивишся, вечерком

Він відчуває себе тут маленьким царьком;

Такий же толк у дам, такі ж вбрання ...

Він радий, але ми не раді.

Замовк, і тут з усіх боків

Туга, і охання, і стогін.

Ах! Франція! Немає у світі краще краю! -

Вирішили дві княжни, сестриці, повторюючи

Урок, який їм з дитинства натвержен.

Куди подітися від княжен!

Я одаль віддаємо бажання

Смиренні, проте вголос,

Щоб винищив господь нечистий цей дух

Порожнього, рабського, сліпого подражанья;

Щоб іскру заронив він у кому небудь з душею,

Хто міг би словом і прикладом

Нас утримати, як крепкою ВОЗТ,

Від жалюгідній нудоти по стороні чужої.

Нехай мене от'явят старовірів,

Але гірше для мене наш Північ в про сто крат

З тих пір, як віддав все в обмін на новий лад -

І звичаї, і мова, і старовину святу,

І величну одяг на іншу

За блазнівському зразком:

Хвіст ззаду, спереду якийсь дивний виїмка,

Розуму всупереч, наперекір стихіям;

Движенья пов'язані, і не краса особі;

Смішні, голені, сиві підборіддя!

Як сукні, волосся, так і розум короткі! ..

Ах! якщо народжені ми все переймати,

Хоч у китайців б нам кілька зайняти

Премудрого у них незнання іноземців.

Воскреснемо чи коли від чужевластья мод?

Щоб розумний, бадьорий наш народ

Хоча по мові нас не вважав за німців.

"Як європейське поставити в паралель

З національним - дивно що то!

Ну як перевести мадам і мадемуазель?

Ужлі пані!! "- Забурмотів мені хто то ...

Уявіть, тут у всіх

На мій же рахунок піднявся сміх.

"Пані! Ха! Ха! Ха! Ха! Прекрасно!

Пані! Ха! ха! ха! ха! жахливо! "-

Я, розсердившись і життя клянучи,

Готував їм відповідь громовий;

Але все залишили мене. -

Ось випадок вам зі мною, він не новий;

Москва і Петербург - у всій Росії те,

Що людина з міста Бордо,

Лише рот відкрив, має щастя

У всіх княжен вселяти участье;

І в Петербурзі і в Москві,

Хто недруг виписному осіб, вичур, слів кучерявого,

У чиїй, на нещастя, голові

П'ять, шість знайдеться думок здорових

І він наважиться їх гласно оголошувати, -

Зирк ...

(Оглядається, все в вальсі кружляють з найбільшим ретельністю. Старики розбрелися до карткових столів.)

ДІЯ IV

У Фамусова в будинку парадні сіни; велика сходи з другого житла, до якої примикають багато побічних з антресолей; внизу праворуч (від діючих осіб) вихід на ганок і швейцарська ложа; ліворуч, на одному ж плані, кімната Молчалина. Ніч. Слабке освітлення. Лакеї інші метушаться, інші сплять в очікуванні панів своїх.

Явище 1

Графиня бабуся, Графиня внучка, попереду їх Лакей.

Лакей

Графині Хрюминой карета!

Графиня внучка

(Доки її загортають)

Ну бал! Ну Фамусов! вмів гостей назвати!

Які то виродки з того світу,

І не з ким говорити, і не з ким танцювати.

Графиня бабуся

Пое т ем, матінко, мені, пра ф о, не під силу,

Коли небудь я з п ала т а в могилу.

Обидві виїжджають.

Явище 2

Платон Михайлович і Наталія Дмитрівна. Один Лакей близько їх клопочеться, інший біля під'їзду кричить:

Карета Горича!

Наталя Дмитрівна

Мій ангел, життя моє,

Безцінний, серденько, Попошь, що так сумно?

(Цілує чоловіка в лоб.)

Зізнайся, весело у Фамусова було.

Платон Михайлович

Наташа матушка, дрімаю на б а лах я,

До них смертельний неохотнік,

А не протівлюсь, твій працівник,

Чергую з а опівночі, часом

Тобі в завгодно, як не сумно,

Пускаюся по команді в танок.

Наталя Дмитрівна

Ти прикидаєшся, і дуже неіскусним;

Полювання смертна уславитися за старого.

(Виходить з лакеєм.)

Платон Михайлович

(Холоднокровно)

Бал річ хороша, неволя то гірка;

І хто одружуватися нас неволить!

Адже сказано ж іншому на роду ...

Лакей

(З ганку)

У кареті пані с, і гніватися зволить.

Платон Михайлович

(Зітхнувши)

Іду, іду.

Їде.

Явище 3

Чацький і Лакей його попереду.

Чацький

Кричи, щоб швидше подавали.

(Лакей виходить).

Ну от і день пройшов, і з ним

Всі примари, весь чад і дим

Надій, які мені душу наповнювали.

Чого я чекав? що думав тут знайти?

Де принадність ця зустрічей? участье в кому живе?

Крик! радість! обнялися! - Пусте.

У возі так то на шляху

Неозорі рівнини, сидячи без праці,

Все що то видно попереду

Світло, синьо, різноманітно;

І їдеш годину, і два, день цілий, ось жвавий про

Домчалися до відпочинку; нічліг: куди не глянеш,

Все та ж гладь, і степ, і порожньо, і мертво ...

Прикро, сечі немає, чим більше думати станеш.

(Лакей повертається.)

Готово?

Лакей

Кучера з ніде, бач, не знайдуть.

Чацький

Пішов, шукай, не ночувати ж тут.

Лакей знову йде.

Явище 4

Чацький, Репетилов (вбігає з ганку, при самому вході падає з усіх ніг і поспішно оговтується).

Репетилов

Тьху! схибив. - Ах, мій творець!

Дай протерти очі; звідки? приятель! ..

Серцевий друг! Любий друже! Mon cher! 32

Ось фарси мені як часто були проспівані,

Що пустомеля я, що дурний, що забобони,

Що у мене на все передчуття, прикмети;

Зараз ... розтлумачити прошу,

Як ніби знав, сюди поспішаю,

Хвать, про поріг зачепив ногою,

І розтягнувся на весь зріст.

Мабуть смійся надо мною,

Що Репетилов бреше, що Репетилов простий,

А в мене до тебе потяг, рід недуги,

Любов яка то і пристрасть,

Готовий я душу прозакласть,

Що в світі не знайдеш собі такого друга,

Такого вірного, їй їй;

Нехай втрачу дружини, дітей,

Залишений буду цілим світом,

Нехай помру на місці цьому,

І побий мене господь ...

Чацький

Та годі дурниця молоти.

Репетилов

Не любиш ти мене, природне справу:

З іншими я і так і сяк,

З тобою говорю несміливо;

Я жалюгідний, я смішний, я неук, я дурень.

Чацький

Ось дивне приниження!

Репетилов

Лай мене, я сам кляну своє народження,

Коли подумаю, як час вбивав!

Скажи, котра година?

Чацький

Година їхати спати лягати;

Коли з'явився ти на бал,

Так можеш повернутися.

Репетилов

Що бал? братику, де ми всю ніч до білого дня,

У пристойність скуті, не вирвемося з ярма,

Чи ти читав? є книга ...

Чацький

А ти читав? завдання для мене,

Ти Репетилов чи що?

Репетилов

Клич мене вандалом:

Я це ім'я заслужив.

Людьми порожніми дорожив!

Сам марив ціле століття обідом або балом!

Про дітей забував! обманював дружину!

Грав! програвав! в опіку взято указом! 33

Танцовшіцу тримав! і не одну:

Трьох разом!

Пив мертву! не спав ночей по дев'яти!

Всі відкидав: закони! совість! віру!

Чацький

Послухай! бреши, та знай же міру;

Є від чого у відчай прийти.

Репетилов

Привітай мене, тепер з людьми я знаюся

З умнейшімі! - Всю ніч не рищу безперервно.

Чацький

Ось нині наприклад?

Репетилов

Що ніч одна, не в рахунок,

Зате запитай, де був?

Чацький

І сам я здогадаюся.

Чай, в клубі?

Репетилов

У Англійською. Щоб сповідь почати:

З галасливого я засідання.

Потиснув ста мовчи, я слово дав мовчати;

У нас є суспільство, і таємні собранья,

По четвергах. Секретний союз ...

Чацький

Ах! я, братику, боюся.

Як? в клубі?

Репетилов

Саме.

Чацький

Ось заходи надзвичайні,

Щоб вз а шиї прогнати і вас і ваші таємниці.

Репетилов

Даремно страх тебе бере:

Вголос, голосно говоримо, ніхто не розбере.

Я сам, як схопляться про камери, присяжних, 34

Про Бейроне, ну про матерів важливих.

Частенько слухаю, не розтискаючи губ;

Мені не під силу, брат, і відчуваю, що дурний.

Ах! Alexandre! у нас тебе бракувало;

Послухай, миленький, потіш мене хоч мало;

Поїдемо ка зараз; ми, благо на ходу;

З якими я тебе зведу

Людьми! Вже на мене аніскільки не схожі.

Що з а люди, mon cher! Сік розумної молоді!

Чацький

Бог з ними, і з тобою. Куди я поскачемо?

Навіщо? в глуху ніч? Додому, я спати хочу.

Репетилов

Е! кинь! хто нині спить? Ну повно, без прелюдій,

Зважся, а ми! .. у нас ... рішучі люди,

Гарячих дюжина голів!

Кричимо - подумаєш, що сотні голосів! ..

Чацький

Та з чого біснуєтесь ви стільки?

Репетилов

Шумимо, братику, шумимо.

Чацький

Галасуйте ви? і тільки?

Репетилов

Не місце пояснювати тепер і ніколи;

Але державна справа:

Воно, ось бачиш, не дозріло,

Не можна ж раптом.

Що з а люди! mon cher! Без далеких я історій

Скажу тобі: У перший, князь Григорій!

Дивак єдиний! нас зі сміху морить!

Століття з англійцями, вся а нглійская складка,

І так само він крізь зуби говорить,

І так само коротко обстріжени для порядку.

Ти не знайомий? о! познайомся з ним.

Інший - Воркулов Євдоким;

Ти не чув, як він співає? о! диво!

Послухай, милий, особливо

Є в нього улюблене одне:

"А! Нон лашьяр ми, але, але, але" .35

Ще у нас два брати:

Левон і Борінька, чудові хлопці!

Про них не знаєш що сказати;

Але якщо генія накажете назвати:

Задуха Іполит Маркелич!!

Ти твори його

Чи читав що-небудь? хоч дрібниця?

Прочитай, брате, та він не пише нічого;

Ось таких людей б сікти те,

І засуджувати: писати, писати, писати;

У журналах можеш ти, однак, відшукати

Його уривок, погляд і щось.

Про що пак щось? - Про все;

Все знає, ми його на чорний день пасемо.

Але голова в нас, який в Росії немає,

Не треба називати, дізнаєшся по портрету:

Нічний розбійник, дуеліст,

У Камчатку засланий був, повернувся алеутів,

І міцно н а руку нечистий;

Та розумна людина не може бути не пл у тому.

Коли ж про чесності високої каже,

Яким то демоном вселяє:

Очі в крові, обличчя горить,

Сам плаче, і ми все ридаємо.

Ось люди, чи їм подібні? Навряд ...

Ну, між ними я, звичайно, зауряд,

Трошки відстав, ледачий, подумати жах!

Одначе я, коли, умішком натужився,

Засяду, часу не сиджу,

І як то ненароком, раптом каламбур пику,

Інші в мене думка цю ж підчеплять,

І вшістьох, глядь, водевільчік сліплять,

Інші шестеро на музику кладуть,

Інші ляскають, коли його дають.

Брат, смійся, а що любо - любо:

Здібностями бог мене не нагородив,

Дав серце добре, ось чим я людям милий,

Збрешу - пробачать ...

Лакей

(Біля під'їзду)

Карета Скалозуба.

Репетилов

Чия?

Явище 5

Ті ж і Скалозуб (спускається зі сходів).

Репетилов

(До нього назустріч)

Ах! Скалозуб, душа моя,

Стривай, куди ж? зроби дружбу.

(Душить його в обіймах.)

Чацький

Куди подітися мені від них!

(Входить в швейцарську.)

Репетилов

(Скалозубу)

Слух про тебе давно затих;

Сказали, що ти в полк вирушив на службу.

Чи знайомі ви?

(Шукає Чацького очима.)

Упертюх! поскакав!

Ні зв у Жди, я тебе ненароком знайшов,

І просимо ка зі мною, зараз без відмовок:

У князь Григорія тепер народу тьма,

Побачиш людина нас сорок,

Фу! скільки, братику, там розуму!

Всю ніч тлумачать, не набриднуть,

По перше, напоять шампанським на забій,

А по друге, таким речам навчать,

Яких, звичайно, нам не вигадати з тобою.

Скалозуб

Визволи. Вченістю мене не обморочило,

Скликав інших, а якщо хочеш,

Я князь Григорію і вам

Фельдфебеля в Волтер дам,

Він в три шеренги вас побудує,

А пікніте, так миттю заспокоїть.

Репетилов

Всі служба на думці! mon cher, дивись сюди:

І я в чини б ліз, та невдачі зустрів,

Як, можливо, ніхто й ніколи;

За статской я служив, тоді

Барон фон Клоц у міністри метил,

А я

До нього в зяті.

Йшов навпростець без дальньої думи,

З його дружиною і з ним пускався в реверсі36,

Йому і їй які суми

Спустив, що боже упаси!

Він на Фонтанці жив, я біля будинок побудував,

З колонами! величезний! скільки коштував!

Одружився нарешті на дочці його,

Приданого взяв - дулю, по службі - нічого.

Тесть німець, а який сенс? -

Боявся, бачиш, він докору

За слабкість нібито до рідні!

Боявся, прах його візьми, та легше ль мені?

Секретарі його все хами, все продажні,

Людці, друкарська тварь,

Всі вийшли у світ, все нині важливі,

Гляди ка на адресу календар.

Тьху! служба і чини, хрести - душі митарства;

Лахмотьев Олексій чудово говорить,

Що радикальні потрібних тут ліки,

Шлунок довше не варить.

Зупиняється, побачивши, що Загорецкий заступив місце Скалозуба, який покудова поїхав.

Явище 6

Репетилов, Загорецький.

Загорецкий

Прошу продовжувати, вам щиро зізнаюся,

Такий же я, як ви, жахливий ліберал!

І від того, що прямий і сміливо пояснювати,

Куди як багато втратив! ..

Репетилов

(З досадою)

Всі нарізно, не кажучи ні слова;

Трохи та з виду один, гляди вже немає другова.

Був Чацький, раптом зник, потім і Скалозуб.

Загорецкий

Як думаєте ви про Чацького?

Репетилов

Він не дурний,

Зараз зіткнулися ми, тут всякі баляси,

І слушну розмова зайшла про водевіль.

Так! водевіль є річ, а інше все гиля.

Ми з ним ... у нас ... одні і ті ж смаки.

Загорецкий

А ви помітили, що він

У думці сурйозний пошкоджений?

Репетилов

Яка нісенітниця!

Загорецкий

Про нього все цієї віри.

Репетилов

Брехня.

Загорецкий

Запитайте всіх.

Репетилов

Хімери.37

Загорецкий

А до речі, ось князь Петро Ілліч,

Княгиня і з княжнами.

Репетилов

Дичину.

Явище 7

Репетилов, Загорецький, Князь і Княгиня з шістьма дочками; трохи згодом Хлестова спускається з парадних сходів, Молчалін веде її під руку. Лакеї в суєті.

Загорецкий

Княжна и, завітайте, скажіть ваше мненье,

Божевільний Чацький чи ні?

1 я княжна

Яке ж в цьому є сумнів?

2 я кн я ж н а

Про це знає цілий світ.

3 я княжна

Дрянскіе, Хворова, Варлянскіе, Скачкова.

4 я княжна

Ах! вести старі, кому вони нові?

5 я княжна

Хто сумнівається?

Загорецкий

Та от не вірить ...

6 я княжна

(Репетилову)

Ви!

Всі разом

Мсьє Репетилов! Ви! Мсьє Репетилов! шо ви!

Та як ви! Можна ль проти всіх!

Так чому ви? сором і сміх.

Репетилов

(Затикає собі вуха)

Вибачте, я не знав, що це занадто гласно.

Княгиня

Ще не гласно б, з ним говорити небезпечно,

Давно б замкнути пора.

Послухати, так його мізинець

Розумніший за всіх, і навіть князь Петра!

Я думаю, він просто якобінець,

Ваш Чацький !!!.. Їдьмо. Князь, ти везти б міг

Котиш або Зізі, ми сядемо в шестимісній.

Хлестова

(Зі сходів)

Княгиня, картковий боржок.

Княгиня

За мною, матушка.

Всі

(Один одному)

Прощайте.

Княжа прізвище їде і Загорецький теж.

Явище 8

Репетилов, Хлестова, Молчалін.

Репетилов

Цар небесний!

Амфіса Нилівна! Ах! Чацький! бідний! ось!

Що наш високий розум! і тисяча турбот!

Скажіть, з чого на світі ми клопочемося!

Хлестова

Так бог йому присудив а втім

Полікують, вилікують, авось;

А ти, мій батечку, незцілений, хоч кинь.

Зволив вчасно з'явитися! -

Молчалін, он чуланчик твій,

Не потрібні проводи; піди, господь з тобою.

(Молчалін йде до себе в кімнату.)

Прощайте, батюшка; пора перебіситься.

Їде.

Явище 9

Репетилов з своїм лакеєм.

Репетилов

Куди тепер направити шлях?

А справа вже йде до світанку.

Піди, саджай мене в карету,

Вези куди небудь.

Їде.

Явище 10

Остання лампа гасне.

Чацький

(Вийшов з швейцарської)

Що це? чув моїми я вухами!

Не сміх, а явно злість. Якими чудесами?

Через якийсь чаклунство

Безглуздість про мене все в голос повторюють!

І для інших як немов торжество,

Інші ніби співчувають ...

О! якщо б хто в людей проник:

Що гірше в них? душу або мову?

Чиє це твір!

Повірили дурні, іншим передають,

Бабусі вмить тривогу б'ють -

І ось громадська думка!

І ось та батьківщина ... Ні, в нинішній приїзд,

Я бачу, що вона мені скоро набридне.

А Софія знає? - Звичайно, розповіли,

Вона не те, щоб мені саме на шкоду

Потішилися, і правда чи ні

Їй все одно, чи інший, чи я,

Ніким по совісті вона не дорожить.

Але цей непритомність? безпам'ятство звідки??

Нерв розпещеність, примха, -

Возб у дит трохи їх, і трохи вгамувався, -

Я ознакою вважав живих пристрастей. - Ні крихти:

Вона звичайно б позбулася так же сил,

Коли б хто небудь ступив

На хвіст собачки або кішки.

Софія

(Над сходами в другому поверсі, зі свічками)

Молчалін, ви?

(Поспішно знову двері припирає.)

Чацький

Вона! вона сама!

Ах! голова горить, вся кров моя в хвилювання!

З'явилася! немає її! не у Желі в баченні?

Чи не справді я зійшов з розуму?

До незвичайності я, точно, приготований;

Але не бачення тут, побачення годину домовлено.

До чого обманювати себе мені самого?

Кликала Молчалина, ось кімната його.

Лакей його

(З ганку)

Каре ...

Чацький

Сс! ..

(Виштовхує його геть.)

Буду тут, і не стуляв оці,

Хоч до ранку. Вже коли горе пити,

Так краще відразу,

Чим зволікати, а біди повільно не ізбить.

Двері відчиняються.

Ховається за колону.

Явище 11

Чацький захований, Ліза зі свічкою.

Ліза

Ах! сечі немає! ніяковію:

У порожні сіни! в ніч! боїшся будинкових,

Боїшся і людей живих.

Мучителька панночка, бог з нею.

І Чацький, як більмо в оці;

Бач, здався їй він десь тут, внизу.

(Осматрівается.)

Так! як же! по сінях бродити йому полювання!

Він, чай, давно вже за ворота,

Любов на завтра поберіг,

Додому - і спати заліг.

Однак велено до серцевого штовхнутися.

(Стукає до Молчалину.)

Послухайте с. Прошу ка прокинутися.

Вас кличе панночка, вас панянка кличе.

Та мерщій, щоб не застали.

Явище 12

Чацький за колоною, Ліза, Молчалін (потягується і позіхає). Софія (крадеться зверху).

Ліза

Ви, пане, камінь, пане, лід.

Молчалін

Ах! Лізонька, ти від себе чи що?

Ліза

Від панянки с.

Молчалін

Хто б відгадав,

Що в цих щічках, в цих жилках

Любові ще рум'янець не грав!

Полювання бути тобі лише тільки на посилках?

Ліза

А вам, шукачам наречених,

Чи не ніжитися і не позіхати б;

Пригожий і милий, хто не доїсть

І не доспіт до весілля.

Молчалін

Яке весілля? з ким?

Ліза

А з панянкою?

Молчалін

Піди,

Надії багато попереду,

Без весілля час проволить об чім.

Ліза

Що ви, добродію! та ми кого ж

Собі за чоловіка іншого іншим?

Молчалін

Не знаю. А мене так розбирає тремтіння,

І при одній я думки Труша,

Що Павло Афанасійович раз

Коли небудь зловить нас,

Розжене, прокляне! .. Та що? відкрити чи душу?

Я в Софії Павлівні не бачу нічого

Завидного. Дай бог їй вік прожити багате,

Любила Чацького коли те,

Мене розлюбить, як його.

Мій ангельчік, бажав би наполовину

До неї той же відчувати, що відчуваю до тебе;

Та ні, як не кажу собі,

Готуюся ніжним бути, а свіжу - і простирадла.

Софія

(В сторону)

Які ницості!

Чацький

(За колоною)

Негідник!

Ліза

І вам не соромно?

Молчалін

Мені заповів батько:

По перше, догоджати всім людям без вилучень -

Господарю, де доведеться жити,

Начальнику, з ким буду я служити,

Слузі його, який чистить сукні,

Швейцару, двірнику, для уникнення зла,

Собаці двірника, щоб ласкава була.

Ліза

Сказати, суд а рь, у вас величезна опіка!

Молчалін

І ось коханця я приймаю вигляд

У угодность дочки такої людини ...

Ліза

Який годує і поїть,

А іноді й чином подарує?

Ходімо ж, досить тлумачили.

Молчалін

Підемо любов ділити плачевною нашої крали.

Дай обійму тебе від серця повноти.

(Ліза не дається.)

Навіщо вона не ти!

(Хоче йти, Софія не пускає.)

Софія

(Майже пошепки, вся сцена впівголоса)

Нейдіте далі, наслухалася я багато,

Жахливий людина! себе я, стін соромлюся.

Молчалін

Як! Софія Павлівна ...

Софія

Ні слова, заради бога,

Мовчіть, я на все наважуся.

Молчалін

(Кидається на коліна, Софія відштовхує його)

Ах, згадайте, не гнівайтеся, Погляньте! ..

Софія

Не пам'ятаю нічого, не докучайте мені.

Спогади! як гострий ніж оне.

Молчалін

(Повзає біля ніг її)

Помилуйте ...

Софія

Чи не подличают, встаньте,

Відповіді не хочу, я знаю вашу відповідь,

Збреше ...

Молчалін

Зробіть мені ласку ...

Софія

Немає. Немає. Немає.

Молчалін

Жартував, і не сказав я нічого, окр про ме ...

Софія

Відчепіться, кажу, зараз,

Я криком розбуджу всіх в будинку,

І погублю себе і вас.

(Молчалін встає.)

Я з цього часу вас ніби не знала.

Закидів, скарг, сліз моїх

Не смійте очікувати, не стоїте ви їх;

Але щоб у домі тут зоря вас не застала,

Щоб ніколи про вас я більше не чула.

Молчалін

Як ви накажете.

Софія

Інакше розповім

Всю правду батюшки з досади.

Ви знаєте, що я собою не дорожу.

Підіть. - Стійте, будьте раді,

Що при побаченнях зі мною в нічній тиші

Трималися більш ви боязкості під вдачу,

Чим навіть вдень, і при люд я х, і в Яві,

У вас менше зухвалості, ніж кривизни душі.

Сама задоволена тим, що вночі все дізналася,

Ні докірливу свідків в очах,

Як давіче, коли я в обморок впала,

Тут Чацький був ...

Чацький

(Кидається між ними)

Він тут, лицемірка!

Ліза та Софія

Ах! Ах! ..

Ліза свічку упускає з переляку; Молчалін ховається до себе в кімнату.

ЯВА 13

Ті ж, крім Молчалина.

Чацький

Скоріше в непритомність, тепер воно в порядку,

Важливіше давішной причина є тому,

Ось нарешті рішення загадки!

Ось я пожертвуваний кому!

Не знаю, як у собі я сказ стримав!

Дивився, і бачив, і не вірив!

А милий, для кого забутий

І колишній друг, і жіночий страх і сором, -

За двері ховається, боїться бути у відповіді.

Ах! як гру долі осягнути?

Людей з душею гонітельніца, бич! -

Молчалін блаженствують на світі!

Софія

(Вся в сльозах)

Не продовжуйте, я звинувачую себе колом.

Але хто б думати міг, щоб був він так підступний!

Ліза

Стук! шум! ах! боже мій! сюди біжить весь будинок.

Ваш батько, ось буде вдячний.

ЯВА 14

Чацький, Софія, Ліза, засланні, натовп слуг зі свічками.

Фамусов

Сюди! за мною! швидше!

Свічок побільше, ліхтарів!

Де будинкові? Ба! знайомі всі обличчя!

Дочка, Софія Павлівна! страмніца!

Безсоромниця! де! з ким! Ні дати ні взяти, вона,

Як мати її, покійниця дружина.

Бувало, я з найдорожчої половиною

Трохи нарізно - вже де небудь з чоловіком!

Бійся бога, як? чим він тебе спокусив?

Сама його божевільним називала!

Ні! дурість на мене і сліпота напала!

Все це змова, і в змові був

Він сам і гості все. За що я так покараний! ..

Чацький

(Софії)

Так цим вигадкою я вам ще зобов'язаний?

Фамусов

Брат, не фінт, не дамся я в обман,

Хоч поб'ється - не повірю.

Ти, Филька, ти прямий колода,

У швейцари справив ледачу тетерю,

Не знає ні про що, не чує нічого.

Де був? куди ти вийшов?

Сіней не замкнув для чого?

І як не додивився? і як ти не дослишал?

У роботу вас, на поселенье вас: 38

За гріш продати мене готові.

Ти, бистроока, все від твоїх витівок;

Ось він, Кузнецький міст, наряди і обнови;

Там вивчилася ти коханців зводити,

Стривай же, я тебе виправлю:

Прошу ка в і ЗБУ, марш за птахами ходити.

Та й тебе, мій друг, я, дочко, не залишу,

Ще дні два терпіння візьми:

Не бути тобі в Москві, не жити тобі з людьми.

Подалі від цих хватів,

У село, до тітки, в глушину, в Саратов,

Там будеш горі сумувати,

За п'яльцями сидіти, за святцями позіхати.

А вас, пане, прошу я толком

Туди не жалувати ні прямо, ні путівцем;

І ваша така остання риса,

Що, чай, до всякого двері будуть замкнені:

Я постараюся, то, на сполох я залицявся,

По місту всьому нароблю клопоту,

І оголошу на весь народ:

У Сенат подам, міністрам, государю.

Чацький

(Після деякого мовчання)

Не образумлюсь ... винен,

І слухаю, не розумію,

Ніби все ще мені пояснити хочуть,

Розгублений думками ... чого то чекаю.

(С жаром.)

Сліпий! я в кому шукав нагороду всіх праць!

Поспішав! .. летів! тремтів! ось щастя, думав, близько.

Перед ким я давіче так пристрасно і так низько

Був марнотрат ніжних слів!

А ви! о боже мій! кого собі обрали?

Коли подумаю, кого ви хотіли!

Навіщо мене надією заманили?

Навіщо мені прямо не сказали,

Що все минуле ви звернули в сміх?!

Що пам'ять навіть вам осоружний

Тих почуттів, в обох нас рухів серця тих,

Які в мені ні Даль не охолодила,

Ні розваги, ні зміна місць.

Дихав, і ними жив, був зайнятий безперервно!

Сказали б, що вам раптовий мій приїзд,

Мій вид, мої слова, вчинки - все огидно, -

Я з вами зараз би зносини присік,

І перед тим, як назавжди розлучитися

Не став би дуже добиратися,

Хто цей вам люб'язна людина? ..

(Насмешліво.)

Ви помиріться з ним по роздуми зрілому.

Себе трощити, і для чого!

Подумайте, завжди ви можете його

Берегти, і сповивати, і спосилать за справою.

Чоловік хлопчик, чоловік слуга, з жінчиних пажів -

Високий ідеал московських всіх чоловіків. -

Досить! .. з вами я пишаюся моїм розривом.

А ви, суд а рь батько, ви, пристрасні до чинів:

Бажаю вам дрімати в невіданні щасливому,

Я сватанням моїм не загрожую вам.

Інший знайдеться гречний,

Низькопоклонників і ділок,

Достоїнствами, нарешті,

Він майбутньому тестеві рівний.

Так! витверезився я сповна,

Мечтанья з очей геть - і спала пелена;

Тепер не зле б було підряд

На дочка і на батька,

І на коханця дурня,

І на весь світ вилити всю жовч і всю досаду.

З ким був! Куди мене закинула доля!

Все гонять! всі клянуть! Мучителів натовп,

У любові зрадників, у ворожнечі невтомних,

Оповідачів неприборканих,

Нескладних розумників, лукавих простаків,

Старух зловісних, старих,

Старіючих над вигадками, дурницею, -

Божевільним ви мене прославили всім хором.

Ви маєте рацію: з вогню той вийде неушкоджений,

Хто з вами день пробути встигне,

Подихає повітрям одним,

І в ньому розум вціліє.

Геть з Москви! сюди я більше не їздець.

Біжу, не оглянусь, піду шукати по світу,

Де ображеним є почуття куточок! ..

Карету мені, карету!

Їде.

ЯВА 15

Крім Чацького.

Фамусов

Ну що? не бачиш ти, що він з глузду з'їхав?

Скажи сурйозний:

Божевільний! що він тут за нісенітницю молов!

Низькопоклонників! тесть! і про Москву так грізно!

А ти мене зважилася заморити?

Моя доля ще чи не жалюгідна?

Ах! боже мій! що стане говорити

Княгиня Марія Олексіївна!

ПРИМІТКИ

1

Оказія - подія, випадок.

2

Кузнецький міст - вулиця в центрі Москви, на якій були зосереджені модні французьке магазини.

3

Беремо ж побродяг, а в дім і по квитках ... - Крім домашніх вчителів, в багатих дворянських родинах бували ще вчителі приходять, головним чином французи. Після кожного уроку їм видавалися «квитки», за яким вони згодом отримували винагороду.

4

Пікет - карткова гра.

5

Англійська клоб (клуб) - привілейований дворянський клуб.

6

Будинок зеленню розфарбований у вигляді гаю ... - У часи Грибоєдова було модно розписувати стіни кімнат квітами, деревами.

7

А той сухотний, рідня вам, книжок ворог, в вчений комітет який оселився ... - Вчений комітет був заснований в 1817 році. Він здійснював нагляд над виданням навчальної літератури, проводив у справах освіти реакційну політику.

8

І дим Вітчизни нам солодкий і приємний! - Неточна цитата з вірша Г.Р. Державіна «Арфа» (1789):

Міла нам добра звістка про нашому боці:

Вітчизни і дим нам солодкий і приємний ...

9

Мінерва - у грецькій міфології богиня мудрості.

10

Покійний був поважний камергер, з ключем і синові ключ вмів доставити ... - камергером (придворне звання) носили на парадних мундирах золотий ключ.

11

... Тупе НЕ кивнуть - тупей - старовинна зачіска: зібраний на потилиці пучок волосся.

12

Вельможа в разі ... - тобто в милості, фаворит.

13

Куртаг - прийомний день у палаці.

14

Віст - карткова гра.

15

Карбонара (карбонарії) - члени таємного революційного товариства в Італії (XIX століття).

16

За третє серпня - 3 серпня - день побачення Олександра I з австрійським імператором в Празі, ознаменований урочистостями і нагородженнями. У цей день ніяких бойових дій не було; таким чином, «подвиг» Скалазуба складався тільки в тому, що вони «засіли в траншею».

17

Йому дано з бантом, мені на шию. - Одні й ті ж ордена розрізнялися в ступені способами носіння. Нижчі ордена (III і IV ступеня) носилися в петлиці, і стрічка могла зав'язуватися бантом; вищі (I і II ступеня) - на шиї.

18

Пір Очаківських і підкорення Криму ... - Взяття турецької фортеці Очаків і приєднання Криму до Росії відбулися в 1783 році.

19

... Нестор негідників знатних ... - Нестор - ім'я полководця, згаданого в «Іліаді» Гомера; в номінальною сенсі - порадник, керівник.

20

Для компанії? - Ці слова, що входили раніше в репліку Чацького, Грибоєдов, за порадою П.А. Вяземського, передав Лізі.

21

Ирритация - хвилювання, збентеження.

22

Хрипун, удавленник, фагот ... - Хрипун за часів Грибоєдова називали армійських офіцерів, з франтівства говорили хрипким басом, звідси порівняння з фаготом.

23

Ти обер або штаб? - Обер офіцери - молодша група офіцерів - до капітана, штаб офіцери - від майора до полковника.

24

Тюрлюрлю - накидка.

25

Ешарп - шарф.

26

Кузен, двоюрідний брат (франц.).

27

Барежевий - з легкої вовняної тканини.

28

Бабуся (франц.).

29

А! Добрий вечір! Нарешті то й ви! Ви не поспішаєте, і ми завжди вас з задоволенням чекаємо. (Франц.).

30

Він вам розповість всю історію докладно (франц.).

31

Та від ланкартачних взаємних навчань ... - Ланкартачний - спотворене слово «Ланкастерский». Система англійського педагога Ланкастера (1771 1838) полягала в тому, що сильніші учні навчали слабких, допомагаючи вчителю. У Росії цією системою захоплювалися поборники народної освіти, передові офіцери під час навчання солдатів в армії, зокрема, декабристи. В урядових колах до Ланкастерським школам ставилися підозріло, як до розсаднику вільнодумства. Такою ж репутацією користувалися пансіони (Шляхетний пансіон при Московському університеті), ліцей (Царськосельський ліцей) і Педагогічний інститут (Петербурзький педагогічний інститут).

32

Мій любий (франц.).

33

... В опіку взято указом! - Тобто над маєтком Репетилова, за царським указом, була заснована опіка (нагляд).

34

... Про камери, присяжних ... - Камери - палати народних депутатів в конституційних державах. Про палатах депутатів, як і про введення в Росії суду присяжних, багато говорили тоді в російській суспільстві, особливо в середовищі декабристів.

35

«А! нон лашьяр ми, але, але, але »(« Ах! не покинь мене, ні, ні, ні ») - популярна пісенька з опери італійського композитора Галуппі (1706 1785)« Покинута Дідона ».

36

Реверсі - карткова гра.

37

Химери - тут: безглузді вигадки.

38

У роботу вас, на поселенье вас ... - Дворових кріпаків часто відправляли в покарання на важкі роботи в маєтку. Поміщики також мали право засилати своїх кріпаків без суду на поселення до Сибіру.

М.П. Єрьомін