Географічне прогнозування як елемент екологічної підготовки школярів під час навчання курсом

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
Російський державний педагогічний університет
імені А.І. Герцена
На правах рукопису
ЗАХАРОВ ДЕНИС ВОЛОДИМИРОВИЧ
Географічне прогнозування як елемент екологічної підготовки школярів під час навчання курсом Географія Росії
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
13.00.02 - теорія і методика навчання і виховання
(Географія, рівень загальної освіти)
Науковий керівник
доктор педагогічних наук,
професор, С.В. Васильєв
Санкт-Петербург
2007

ЗМІСТ

ВСТУП	4
Глава 1. Основи географічного прогнозування в науці та шкільній географії	12
1.1. Історичні передумови виникнення географічного прогнозування в географічній науці	12
1.2. Роль географічного прогнозування в географічній науці	25
1.3. Відображення елементів географічного прогнозування в програмно-методичному забезпеченні курсу «Географія Росії».	38
1.4. Аналіз рівня екологічної підготовки школярів під час вивчення ними курсу «Географія Росії».	44
Висновки по 1 главі	52
Глава 2. Методичні умови використання основ географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії».	54
2.1. Модель методики використання географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів при вивченні курсу «Географія Росії»	54
2.2. Методика використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів на уроках географії в умовах педагогічного експерименту	64
2.3. Результати застосування експериментальної методики використання елементів географічного прогнозування в екологічному навчанні школярів при вивченні курсу «Географія Росії»	90
Висновки по 2 чолі	104
ВИСНОВОК	106
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ	107

ВСТУП
Актуальність дослідження. У сучасну епоху, характеризується загостренням взаємин людського суспільства та природи, посилюється протиріччя між запитом суспільства в грамотних і освічених природопользователя, здатних відповідально та адекватно використовувати природні умови і розпоряджатися природними ресурсами, будувати екосообразние відносини, та існуючою освітньою практикою, яка не повною мірою відповідає вимогам, щодо екологічної підготовки школярів.
Вплив суспільства на природу реалізується в результаті прийняття рішень особами, що визначають економічну політику, а також широкими масами населення в формі впливу на навколишнє середовище в процесі життєдіяльності. Одне з основних умов ефективного здійснення рішень і заходів, спрямованих на раціональне природокористування та запобігання кризових ситуацій - формування у всіх верств населення екологічної культури, основи якої закладаються, в першу чергу, під час навчання предметів природничого циклу в загальноосвітній школі. Особливу роль у цьому відіграє шкільна географія, що відрізняється комплексним підходом до вивчення процесів взаємодії суспільства і природи.
Структура і зміст курсу «Географія Росії» передбачає вивчення елементів географічного прогнозування, яке володіє значним освітнім потенціалом, в екологічній підготовці школярів.
Як показав аналіз програмно-методичного забезпечення Курсу «Географія Росії», в стандарті шкільної географічної освіти містяться вимоги до формування і розвитку у школярів уміння прогнозувати.
Істотний внесок у екологізацію шкільної географії внесли дослідження І.І. Баринової, С.В. Васильєва, Н.Ф. Винокурової, Ю.М. Гладкого, С.М. Глазачева, Т.С. Коміссарова, Т.В. Кучер, В.П. Максаківського, І.С. Матрусова, В.В. Ніколіна, М.М. Петрової, М.М. Родзевича, В.Д. Сухорукова, Д.П. Фінарова та ін [11, 12, 16, 17, 18, 22, 26, 27, 53, 54, 67, 72, 73, 74, 75, 82, 87, 93, 108, 112-117].
Питанням застосування елементів географічного прогнозування особливу увагу приділяли А.М. Алпатов, М.І. Будико, А.Г. Ємельянов, Н.М. Сватков, Д.П. Фінаров та ін [1, 2, 15, 43, 44, 97, 112-117].
Про необхідність розвитку здібностей школярів оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильні рішення щодо її поліпшення, передбачати можливі наслідки людського впливу писали і говорили багато вчених (С. М. Глазачев, А. Н. Захлєбний, Т. В. Звонкова, В.П. Максаковский, В. В. Ніколіна, І. М. Пономарьова, Н. М. Родзевич, В. П. Соломін, Д. П. Фінаров, та ін) [25, 27, 46, 72-74, 82, 89 , 93, 101, 112-117], проте, на наш погляд, у практиці навчання географії географічного прогнозування приділяється недостатньо уваги, що призвело до ускладнень у школярів передбачати можливі наслідки діяльності людини.
Як показали результати констатуючого етапу експерименту, школярі не можуть у встановленні причинно-наслідкових зв'язків та формулюванні висновків при розгляді питань взаємодії суспільства і природи. Так, більшість учнів не можуть обгрунтовано передбачити наслідки діяльності людини в природі (обгрунтовані відповіді були лише у 6% від числа опитаних).
Отже, вибір теми нашого дослідження зумовлений великою освітньої значимістю географічного прогнозування в екологічній підготовці школярів і необхідністю підвищення ефективності його використання при навчанні географії; можливостями програмного забезпечення та навчального змісту шкільної географії з одного боку і недостатньо високим рівнем володіння школярами елементами географічного прогнозування.
Мета дисертаційного дослідження полягає у вдосконаленні екологічної підготовки школярів під час навчання географії за умови оволодіння ними елементами географічного прогнозування.
Об'єктом дослідження виступає процес екологічної підготовки школярів під час навчання географії.
Предметом дослідження є методика використання географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії».
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що цілеспрямоване впровадження елементів географічного прогнозування дозволить посилити ефективність екологічної підготовки школярів під час навчання географії, якщо буде:
l дано теоретичне обгрунтування і проведений відбір основ географічного прогнозування в шкільному географічному освіту;
l визначено можливості включення елементів географічного прогнозування у навчальний зміст курсу «Географія Росії»;
l сконструйована і реалізована на практиці модель методики використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів у курсі «Географія Росії»;
l дано методичне обгрунтування методів, форм і засобів навчання, що стимулює застосування елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії».
Намічена мета і гіпотеза дослідження дозволили сформулювати наступні завдання дослідження:
1. Провести історико-діагностичний аналіз становлення і розвитку географічного прогнозування в географічній науці.
2. Показати можливості використання географічного прогнозування в сучасному природокористуванні для наукового передбачення наслідків впливу людини на природне середовище
3. Визначити місце і роль використання елементів географічного прогнозування в програмно-методичному забезпеченні курсу «Географія Росії».
4. Виявити стан рівня екологічної підготовки школярів під час вивчення ними курсу «Географія Росії».
5. Сконструювати модель методики використання географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів при вивченні курсу «Географія Росії»
6. Розробити експериментальну методику застосування елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки при навчанні курсу «Географія Росії».
7. Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики.
Теоретико-методологічні засади дослідження склали філософські положення про тенденції розвитку суспільства і природи, ідея про діяльність як спосіб самореалізації людини в навколишньому середовищі, взаємозв'язку теорії та практики. Дослідження виконано на основі системного, інтегративного та діяльнісного підходів, загальних положень законів логіки, теорії пізнання, закономірностей, встановлених в дидактиці і психології. Методологія дослідження передбачає положення про єдність історичного і логічного в педагогічному пізнанні, про ієрархічності та функціональності педагогічних систем.
Теоретичні основи дослідження базувалися на загальнодидактичних закономірності та принципи, психологічні основи процесу навчання, на теоретичних положеннях у галузі природокористування, відображених у роботах А.М. Алпатьєва, Н.Д. Андрєєвої, В.А. Анучина, М.І. Будико, Ю.М. Гладкого, А.А. Григор'єва, В.С. Жекуліна А.Г. Ісаченко, К.Я. Кондратьєва, С.Б. Лаврова, Ю.П. Селіверстова В.Б. Сочава [1-3, 5, 6, 15, 31, 45, 50, 57, 58, 68, 98, 103, 104].
Психолого-педагогічні основи дослідження склали роботи Л.С. Виготського, І.С. Урсу, В.А. Ясвіна. В основу дослідження покладено теорії навчальної діяльності (В. В. Давидов, О. М. Леонтьєв, Н. Ф. Тализіна), теорія психології особистості (Л. С. Виготський, А. Я. Дудецький, А. М. Леонтьєв, С. . Л. Рубінштейн) [110].
Це дослідження здійснювалося на основі науково-методичних положень, розроблених в теорії екологічної освіти Н.Д. Андрєєвої, І.І. Баринової, С.В. Васильєвим, Н.Ф. Винокурової, Ю.М. Гладким, С.М. Глазачевим, О.М. Захлєбний, В.П. Максаківського, І.С. Матрусовим, В.В. Ніколіна, М.М. Петрової, І.М. Пономарьової, М.М. Родзевичем, Н.М. Сваткова, В.П. Соломіним, В.Д. Сухоруковим, Д.П. Фінаровим [3, 11, 12, 16-19, 22, 26, 27, 46, 72-74, 75, 82, 87, 89, 83, 97, 101, 108, 112-117].
Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотетичних положень були використані загальнонаукові та педагогічні методи. На теоретичному рівні застосовувалися методи теоретичного аналізу: історіографічний, ретроспективний, моделювання та конструювання, аналогія, абстрагування, узагальнення досвіду; діагностичні; аналіз навчально-методичної документації. У дослідженні реалізовані статистичні методи з використанням методик, адаптованих до специфічних завдань дослідження.
Дослідження здійснювалося в період з 2004 по 2007 р. і включало три етапи:
Перший етап (2004-2005), був присвячений аналізу літературних джерел та навчально-програмної документації з досліджуваної проблеми, теоретичного осмислення проблеми дослідження, визначення мети, об'єкта, предмета і завдань дослідження. Вивчався та узагальнювався передовий педагогічний досвід у галузі шкільної географічної освіти; конструювався і був реалізований констатуючий етап експерименту на базі шкіл № 350, 336, 572, 639, 498 м. Санкт-Петербурга. Була визначена робоча гіпотеза дослідження.
Другий етап (2005-2006). Тривав науковий та інформаційний пошук шляхом вивчення літературних джерел з проблеми дослідження. Був проведений теоретичний аналіз проблеми використання географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії», була сконструйована модель методики застосування елементів географічного прогнозування.
Третій етап (2004-2007). Експериментальна методика була впроваджена в освітній процес ряду загальноосвітніх шкіл Санкт-Петербурга. Здійснювалося узагальнення результатів дослідження, оцінювалася ефективність запропонованої методики.
На захист виносяться наступні положення:
l принципи відбору елементів географічного прогнозування в шкільному курсі Географія Росії;
l модель експериментальної методики застосування елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії»;
l результати дослідження, отримані в ході впровадження експериментальної методики
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проблема застосування елементів географічного прогнозування при екологічній підготовці школярів під час навчання курсу «Географія Росії» вперше стала предметом спеціального вивчення. У результаті чого:
l сконструйована і апробовано модель методики використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів. Особливості конструювання моделі полягали в опорі на загальнодидактичні принципи та педагогічні закономірності; єдності і взаємозв'язку всіх компонентів системи; посилення діяльнісного компонента навчального змісту;
l розроблена методика застосування елементів географічного прогнозування, суттєвими моментами якої з'явилися поєднання завдань екологічного змісту, моделі ПТК, рольової гри та ін
Теоретична значущість дослідження:
Розроблено теоретичні та методичні основи використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії», а саме:
l виявлено принципи відбору змісту і побудови процесу екологічної підготовки при навчанні географії за умови використання основ географічного прогнозування;
l визначено і конкретизовано елементи географічного прогнозування в екологічному змісті курсу «Географія Росії»;
Практична значущість дослідження:
1. в практику екологічної підготовки учнів загальноосвітніх шкіл впроваджена експериментальна методика, заснована на застосуванні елементів географічного прогнозування;
2. розроблені методичні рекомендації щодо використання елементів географічного прогнозування на уроках з курсу «Географія Росії»
Рекомендації по використанню наукових результатів. Розроблена методика і отримані висновки дослідження можуть знайти масове застосування в практиці екологічної освіти при навчанні географії.
Вірогідність та обгрунтованість дисертаційного дослідження забезпечується їхньою опорою на найважливіші теоретичні положення і висновки педагогічної та методичної літератури, використанням методів дослідження, адекватних поставленим завданням, результатами експериментальної перевірки розробленої експериментальної методики, репрезентативним кількістю учнів (621 чол.), Що беруть участь в експерименті.
Апробація та впровадження результатів дослідження проводилась у процесі викладання курсу Географія Росії у 8 класах середніх загальноосвітніх шкіл Санкт-Петербурга № 350, 336, 572, 639, 498 у роботі з вчителями та студентами факультету географії РГПУ ім. А.І. Герцена.

Глава 1. Основи географічного прогнозування в науці та шкільній географії
1.1. Історичні передумови виникнення географічного прогнозування в географічній науці
Проблема взаємодії суспільства і природи, як ніколи раніше, стає стрижневою проблемою в географії, відповідним чином організовуючи весь спектр географічних наук [85].
Саме географія з найдавніших часів характеризувалася комплексним підходом до вивчення природи і суспільства в їх взаємодії та взаємовпливі, виступаючи предтечею географічного прогнозування.

Будівництво Нижньо-Обской ГЕС дозволило б вирішити проблему забезпечення електроенергією північній частині Західного Сибіру. Однак, зведення греблі на плоскій низині призведе до утворення величезного водосховища. Негативні наслідки очевидні. Сумарний одноразовий збиток не може зрівнятися з дешевою електроенергією в майбутньому.
Голосування щодо остаточного вирішення питання.
Результат голосування - вважати будівництво Нижньо-Обской ГЕС недоцільним у даний момент.
Нами розроблені й інші практичні роботи зі школярами, які вчитель може самостійно використовувати на уроках географії.
Завдання екологічного змісту. Чим обгрунтувати спорудження водосховищ на річках Далекого Сходу в басейні р.. Амур, якщо відомо, що необхідності в зрошенні сільськогосподарських угідь немає.
Порядок виконання дій:
А) Знайдіть на фізичній карті атласу Далекого Сходу водосховищі в басейні р.Амур (Зейско водосховище);
Б) За кліматичної карті атласу і тексту підручника визначте тип кліматі і режим випадання опадів;
В) Визначте за картками підручника особливості режиму річок басейну р.. Амур (річки з наводочним режимом);
Г) Користуючись текстом підручника та словником термінів і понять виявите несприятливі наслідки паводків на річках басейну р.. Амур (розливи річок, викликані мусонними дощами, ускладнюють господарську діяльність).
Завдання екологічного змісту. Встановлено, що 1 тонна нафти розлитої на водній поверхні, утворює нафтова пляма площею 6 км2 [16, с.119]. Яку площу акваторії покриє нафтову пляму в разі аварії нафтоналивного судна тоннажем 5000 тонн?
Порівняйте з площею Ладозького озера - 17700 км2.
При ознайомленні учнів з науково-обгрунтованими напрямами оптимізації взаємодії людини і природи проводяться світоглядні ідеї про необхідність врахування особливостей природи в процесі господарської діяльності.
Завдання екологічного змісту. Залізничний потяг з рудою в середньому перевозить 30 вагонів. Кожен вагон вміщає в середньому по 60 тонн руди. Розрахуйте: скільки тонн готової продукції (сталі) буде отримано з перевезеної складом руди, якщо витрата руди на виробництво 1 тонни сталі складає 5 тонн руди. Скільки «непотрібних» вагонів тягне залізничний склад.
Відповідь:
l 30 * 60 = 1800 тонн руди перевозить поїзд
l 1800 / 5 = 360 тонн сталі буде отримано, які вміщаються в 6 вагонах. Залізничний потяг тягне 24 вагони «непотрібних» вагона.
Завдання екологічного змісту. Відомо, що в лісовій промисловості у виробництво йде лише 25% видобутої деревини (Підручник В. Я. Рома, В. П. Дронова (9класс)). На спорудження одного дерев'яного будинку в середньому йде 70 кубічних метрів лісу. Розрахуйте:
4. Скільки, теоретично можна було б побудувати дерев'яних будинків із видобутих 2000 кубометрів лісу, за умови близького до 100% використання готової продукції?
5. Скільки, фактично можна побудувати дерев'яних будинків із видобутих 2000 кубометрів лісу, якщо враховувати той факт, що тільки 25% з видобутого лісу може бути використано для будівництва будинків?
Відповідь:
5. Теоретично, 2000 кубометрів видобутого лісу вистачило-б на будівництво 28 будинків. (2000/70 = 28,5)
6. Практично, 2000 кубометрів видобутого лісу вистачить на будівництво 7 будинків (25% від 2000 кубометрів становить 500 кубометрів, 500/70 = 7,1)
У методиці викладання географії термін «завдання-дилеми» - відносно новий, привнесений з логіки, хоча окремі елементи задач-дилем у вигляді тестових, програмованих завдань, проблемних та евристичних питань давно широко застосовуються на уроках.
У логіці під дилемою прийнято розглядати «судження, в якому предмету приписується два суперечать ознаки, що виключають можливість третього, або ... таке, в числі посилок якого входять два умовних розділових судження »[55].
У життєвому побуті під «дилемою» розуміють «обставини, що змушують прийняти одне з двох рішень, вибір між якими вкрай важка». «Посадити на роги дилеми», - казали в давнину, підкреслюючи емоційну зацікавленість вибору, що стоїть перед людиною.
Стосовно до змісту нашого навчального предмета ми використовуємо цей термін у разі, коли у сформульованому завданні школяру потрібно знайти і обгрунтувати обраний варіант вчинку стосовно до навколишньої природи. Наведемо приклади.
Завдання-дилема 1
Клас ділиться на дві групи і вчитель дає їм таке завдання:
У Національному парку, де Вас призначили недавно Директором, рідкісні зразки кількох видів рослин терміново потребують порятунку. Господарство парку знаходиться в занепаді, на його розвиток і утримання немає коштів. У цій ситуації Ви:
l сформуєте групу добровольців, щоб пересадити ці рослини;
l видамо додатковий указ про захист цих рослин;
l розгорнете агітацію проти знищення рослин через місцеву пресу, радіо і т.п.;
l спробуєте знайти кошти для утримання цих рослин;
l іншу дію.
Після 15 хвилин обговорення в групах, від кожної виступає один школяр і аргументовано доповідає результати обговорення.
Завдання-дилема 2
Учні знову діляться на групи. Вчитель ставить завдання: cемья живе у великому місті. Ви - один з батьків. У передноворічні дні перед вами встала проблема: купити живу чи штучну ялинку. Ви знаєте, що в лісі ялина до висоти 1 м росте близько 5-6 років, а штучна - дуже дорога, але її можна використовувати кілька років. Жива ялина дешевше і ваша сім'я завжди купувала живі ялинки. Ви:
l купуєте ялинку на «ялинковому базарі»;
l не купуєте ялинку і їдете на новий рік до друзів на дачу;
l купуєте штучну ялину;
l складаєте композицію із живих гілок.
Як видно з наведених прикладів, не дивлячись на різний екологічний контекст, завдання-дилеми мають певну структуру.
Перший компонент - змістовний - включає знання, які необхідні учням для формування прогнозу.
Другий - операційний - навички та вміння як одиниці предметної діяльності учнів, що реалізуються у встановленні причинно-наслідкових зв'язків, реконструкції і перетворення знань, висування та аналізу гіпотез, плануванні.
Мотивація-третій компонент - проявляється як потреба виходити за свої межі, екстраполювати себе в майбутнє і необхідність використовувати ці знання для найбільш доцільною організації своєї життєдіяльності та оптимального перетворюючого впливу на природу і суспільство.
Головна відмінність дилем від інших видів навчальних завдань полягає у виборі і обгрунтуванні правильної альтернативи не факту, поняття і т.п., а вчинку, рішення. Оскільки навчання носить виключно діяльнісний характер, доцільність використання вчителем завдань-дилем очевидна.
Процес рішення задач-дилем, як показало наше дослідження, розвиває найважливіші якості особистості учня по взаємодії з природою, мотиви екологосообразного поведінки, самосвідомість, волю, здатність до прогнозування; моральні почуття: борг, відповідальність, симпатія до всього живого. Все це дозволяє розглядати задачі-дилеми в якості доступного та ефективного засобу навчання, що сприяє інтенсифікації екологічної освіти на уроках географії.
Ефективним є використання на уроках географії завдань пов'язаних з використанням наочних матеріалів і карт.
Завдання прогнозування обриси берегової лінії СПБ і ЛО
Учитель ставить наступне завдання класу. У найближчі 50 років відбудеться танення снігів Антарктиди в результаті щорічного потепління в такому обсязі, який призведе до підняття рівня світового океану на 5 метрів. Визначте обриси фінського затоки і Санкт-Петербурга в цьому випадку. Користуйтеся фізичної картою атласу, контури нанесіть на контурну карту. Які райони постраждають сильніше всього або будуть затоплені? Що можна запропонувати для вирішення цієї проблеми?
2.3. Результати застосування експериментальної методики використання елементів географічного прогнозування в екологічному навчанні школярів при вивченні курсу «Географія Росії»
У процесі проведення навчального експерименту проводилися контрольні зрізи в контрольних та експериментальних класах з метою виявлення ефективності запропонованої методики. Для отримання більш повного уявлення про рівень відповідних знань учнів проводилася, як кількісна, так і якісна оцінка екологічної підготовки школярів.
Кількісна оцінка була необхідна для з'ясування розуміння учнями основних заходів щодо раціонального використання природи конкретної території. У процесі відповіді учні виявляли заходи щодо збереження, відновлення і поліпшення природи в ході господарської діяльності людей.
Для аналізу відповіді учнів були розбиті на смислові частини, за якими підраховувався відсоток засвоєння. З метою зручності зіставлення результатів кожне завдання учні виконували за наступним типовому плану:
1. Оцініть особливості природних умов з точки зору можливостей господарського використання (сприятливі, несприятливі);
2. Проаналізуйте наслідки впливу людини на природу (позитивні, негативні);
3. Визначте заходи, спрямовані на збереження, відновлення або поліпшення природи.
У процесі виконання завдань учні користувалися картами шкільного географічного атласу.
Перша перевірочна робота була проведена після вивчення теми «Природні зони». До складу роботи увійшло завдання наступного змісту: визначте необхідні заходи щодо раціонального використання та охорони навколишнього середовища на основі особливостей природи і характеру впливу на неї людини (на прикладі однієї з природних зон - зони лісів, зони степів, зони пустель). Результати аналізу представлені на малюнку 10.

Рис. 10. Кількісний аналіз відповідей учнів у%.
Аналіз перевірочних робіт показав, що учні експериментальних і контрольних груп у своїх відповідях частіше називають заходи щодо збереження природи. Відсоток відповідей, в яких наводяться заходи, спрямовані на збереження природи в експериментальних класах - 61,7%, у контрольних 57,9%. Значно рідше у відповідях учнів обох груп згадуються заходи, спрямовані на відновлення і поліпшення природи. Однак учні експериментальних класів частіше, ніж контрольних, наводять приклади робіт з відновлення природи в ході її господарського використання людиною (11% в експериментальних і 4,7% у контрольних класах).
Наведені приклади заходів з відновлення порушених людиною природних об'єктів, як правило, стосуються боротьби з забрудненням води і повітря, лісовідновлювальних та грунтозахисних робіт. Відзначили в своїх відповідях заходи щодо поліпшення природи 18,2% учнів експериментальних класів і 10,1% - контрольних. Як показав аналіз змісту цих відповідей, учні розуміють під меліорацією лише осушення надмірно зволожених або зрошення посушливих земель.
Кількісний аналіз відповідей перший перевірочної роботи показав, що учні контрольної групи краще інформовані про заходи щодо збереження природи (заповідники, заказники та ін.) Учні експериментальних класів призводять більше прикладів з відновлення і поліпшення природи (лісовідновлення, рекультивація земель, боротьба з ерозією, меліорація), ніж учні контрольних класів.
Для встановлення якості знань в області екологічної підготовки учнів був застосований якісний аналіз відповідей учнів обох груп. У нашому дослідженні виділені такі три рівня якості знань:
1 рівень - учні перераховують заходи щодо раціонального використання та охорони природи, не пов'язуючи їх зі специфікою природи і характером господарської діяльності людини.
2 рівень - учні виводять заходи щодо раціонального використання та охорони природи тільки з характеру впливу людини без розкриття її особливостей.
3 рівень - учні виявляють і обгрунтовують основні напрями щодо раціонального використання та охорони навколишнього середовища, спираючись на оцінку специфіки природи і аналіз наслідків впливу на неї людини.

Питання: Визначте заходи щодо раціонального використання та охорони природи на основі особливостей природи і характеру впливу на нього людини (на прикладі однієї із зон)

Рис. 11. Результати аналізу якості екологічних знань школярів
Результати аналізу якості знань з екологічної підготовки відображені на малюнку 11.
Видно, що відсоток відповідей 2 і 3 рівнів якості знань вище в експериментальних класах у порівнянні з контрольними. Разом з тим, велику частку в обох групах склали відповіді 1 рівня якості знань.
Більшість відповідей 1 рівня якості знань зводяться до перерахування заходів щодо раціонального використання та охорони природи, не що випливають із специфіки природокористування.
Учениця К. (варіант лісова зона) у відповіді пише: «... щоб поліпшити природу, треба створити заповідники (охорона тварин), вести меліоративні роботи, розсаджувати зелені насадження».
Учень Г. (варіант степова зона) повідомляє: «Для того, щоб природа не постраждала, треба влаштовувати заповідники й заказники, не забруднювати атмосферу, річки, озера, треба застосовувати меліорацію, використовувати природу раціонально».
У відповідях другого рівня якості знань учні визначають заходи щодо збереження, відновлення і поліпшення природи тільки з характеру господарської діяльності людини.
Учениця Є. (варіант лісова зона). У своїй відповіді, пише: «Заготівля деревини призводить до знищення лісів. Для відновлення лісів потрібно проводити лісопосадки, обмежити вирубку лісів, боротися з незаконними вирубками та лісовими пожежами, створювати лісові заповідники ».
До третього рівня якості знань віднесені відповіді, які містять повне розкриття заходів щодо збереження, відновлення і поліпшення природи, які виводяться з особливостей природи та наслідків впливу на неї людини.
Учень К. (варіант - степова зона) у своїй відповіді, характеризуючи зону степів, обгрунтовує необхідність меліоративних заходів наступним чином: «Грунти степів багаті гумусом, тому й родючі. Зростанню дерев перешкоджає сухість клімату. На всьому протязі степу розорані, тому нерідкі пилові бурі, які видувають верхній шар грунту. Щоб уникнути видування, садять полезахисні смуги, але ліс без поливу рости не буде, тому необхідно регулярне зрошення.

Друга перевірочна робота була проведена після вивчення теми «Головні природні райони». До складу роботи входило наступне завдання: на основі розкриття особливостей ПТК та характеру впливу на нього людину визначте основні заходи щодо раціонального використання та охорони навколишнього середовища. В якості об'єктів вивчення учням було запропоновано такі природні райони: Західний Сибір, Східна і Північно-Східна Сибір.
Рис. 12. Кількісний аналіз відповідей учнів у%.
Як і в першій перевірочну роботу, дані відображені на рисунку 12.
Кількісний аналіз показав, як засвоєні учнями знання про заходи щодо збереження, відновлення і поліпшення навколишнього середовища.
Краще засвоєні знання про напрями природоохоронної діяльності в експериментальних класах. У відповідях учнів експериментальних класів, порівняно з контрольними, частіше наводяться заходи з відновлення і поліпшення природи. У контрольних класах переважають відповіді, в яких превалюють заходи щодо збереження навколишнього середовища.

Питання: На основі розкриття особливостей ПТК та характеру впливу на нього людину визначте основні заходи щодо раціонального використання та охорони навколишнього середовища

Рис. 13. Результати аналізу якості екологічних знань школярів
Якісна оцінка знань проводилася за тими ж трьома рівнями якості відповідей, як і в першій перевірочну роботу. Частка відповідей (у відсотках) за трьома рівнями якості відображена на рисунку 13.
Аналіз якості відповідей показав, що в експериментальних класах у порівнянні з контрольними вище частка відповідей другого і третього рівнів якості. У контрольних класах більше половини відповідей віднесені до першого рівня якості знань. Учні просто перераховують всі відомі їм заходи щодо раціонального використання та охорони природи, не розкриваючи причин прийняття таких заходів.
Учениця Т. характеризуючи Східну і Північно-Східного Сибіру, в число заходів з охорони навколишнього середовища включає охорону повітряного басейну, запобігання від забруднення поверхневих вод, в той час як наведені нею види впливу людини на природу стосуються заготівлі деревини та діяльності ГЕС.
У відповідях другого рівня якості знань учні правильно показують залежність заходів з оптимізації взаємодії людини і навколишнього середовища від характеру господарської діяльності людей, але особливостей охорони навколишнього середовища не розкривають. Так учениця К. (варіант - Східна Сибір і Північно-Східна Сибір) пише: «У Сибіру ведеться заготівля деревини, видобуток корисних копалин, хутровий промисел. Для збереження лісових багатств вирубка лісів обмежується, ведеться робота по припиненню незаконних вирубок лісів, ведеться боротьба з лісовими пожежами. Корисні копалини видобуваються так, щоб менше порушувати земну поверхню, хутровий промисел обмежений, тому що зменшується кількість тварин ».
Третій рівень якості відповідей характеризується повнотою і аргументованістю. Учні дають добру оцінку особливостей природи, аналізують наслідки впливу людини на природу і на підставі цього виводять природоохоронні заходи.
У деяких відповідях учнів експериментальних класів міститися елементи географічного прогнозу. Учениця М. (варіант Західна Сибір) у відповіді пише: «Річки Західного Сибіру повноводні, але будувати на них великі ГЕС не можна, тому, що на плоскій рівнині утворюється дуже велике водосховище. Під водою можуть опинитися поля і ліси, змінитися мікроклімат. Це може ускладнити діяльність людини в цій місцевості ».
У відповідях учні експериментальних класів наводитися велику кількість прикладів взаємозв'язку в системі людина-природи. Розкриттю цих взаємозв'язків допомогло використання учнями схематичних моделей взаємодія компонентів ПТК, що сприяло більш глибокому розумінню регіональних екологічних проблем та шляхів раціонального природокористування.
Третя перевірочна робота проводилася в контрольних та експериментальних класах після вивчення розділу «Раціональне використання природних ресурсів та охорона навколишнього середовища».
До складу роботи входило наступне завдання - визначте заходи, необхідні для вирішення екологічних проблем Санкт-Петербурга і Ленінградської області, використовуючи типовий план. Типовий план, як і при проведенні двох попередніх перевірочних робіт вивішувався на дошці. У ході аналізу виявлялося знання і розуміння учнями істоти конкретних заходів щодо раціонального використання та охорони навколишнього середовища Санкт-Петербурга і Ленінградської області. Результати кількісного аналізу відповідей представлені на малюнку 14.
Кількісний аналіз наведених учнями заходів щодо раціонального використання та охорони природи показав, що краще з цією роботою впоралися учні експериментальних класів. У відповідях учнів контрольних класів наводитися більше заходів, спрямованих на консервацію природних об'єктів, рідше згадуються заходи з відновлення і поліпшення навколишнього середовища (відповідно 47,5% і 50,5%).

Питання: Визначте заходи необхідні для вирішення екологічних проблем Санкт-Петербурга і Ленінградської області

Рис. 14. Кількісний аналіз відповідей учнів у%.

Рис. 15. Результати аналізу якості екологічних знань школярів
Аналіз якості відповідей дозволив з'ясувати глибину розуміння учнями причин появи екологічних проблем своєї місцевості та заходів, спрямованих на їх подолання. У відповідях першого рівня якості заходів з охорони і раціонального використання природи проводилося без достатнього обгрунтування.
Так, учениця О., характеризуючи та оцінюючи грунту Ленінградської області, пише про сільськогосподарському виробництві, а природоохоронні заходи зводить до будівництва очисних споруд та посадці зелених насаджень ... щоб повітря було чистіше ».
У відповідях, віднесених до другого рівня якості, учні пов'язують природоохоронні заходи з господарською діяльністю, не розкриваючи особливостей природи. Учень Т. у відповіді повідомляє: «У Ленінградській області видобуваються боксити, сланці, гравій, пісок. Після їх видобутку залишаються кар'єри, воронки, відвали, псуватися земна поверхня, зникають ліси. Тому після видобутку потрібно засипати кар'єри і озеленіять їх ».
Найбільш повні відповіді віднесені до вищого рівня якості. Учні вміло оцінюють особливості природи, виявляють екологічні проблеми, визначають напрями природоохоронної діяльності. Відповіді третього рівня відрізняються логічністю і послідовністю викладу, містять велику кількість прикладів.
Оцінюючи природні особливості Санкт-Петербурга, учень К. пише: «Однією з особливостей клімату Санкт-Петербурга є циклони, які іноді викликають повені. Боротьба з повенями є серйозною проблемою, тому у Фінській затоці споруджується захисна дамба. Але тоді виникає небезпека забруднення Фінської затоки, тому, що вода буде застоюватися і забруднення будуть затримуватися дамбою. Тому необхідно будувати більше очисних споруд ».
Зіставлення результатів трьох контрольних зрізів показало наступне:
В експериментальних класах учні істотну роль відводять перетворювальної аспекту (відновлення і поліпшення природи).
Завершальна експеримент перевірочна робота (4 зріз) проводилася з метою з'ясування розуміння учнями деяких теоретичних основ природокористування та охорони природи.
Учням було запропоновано запитальник наступного змісту:
1. Чому раціональне природокористування і охорона навколишнього середовища є однією з головних проблем сучасності?
2. Які виникають труднощі у вирішенні цієї проблеми?
3. Перелічіть відомі Вам напрямки природоохоронної діяльності людей (на прикладі Росії).
Відповіді підрозділялися на смислові частини, кожна з яких оцінювалася одним умовним балом. Бали по кожній смисловій частині підсумовувалися і переводилися у відсотки.
Результати перевірки, поведінка в контрольних та експериментальних класах, зведені в Таблицю 5.
Таблиця 5. Результати кількісного аналізу відповідей учнів

Зміст завдання	Смислові частини відповіді	Засвоєння знань (у%)
Зміст завдання	Смислові частини відповіді	Контрольні класи	Експериментальні класи
1	2	3	4
Чому раціональне природокористування і охорона навколишнього середовища є однією з головних проблем сучасності?	Збільшилися масштаби впливу людини на природу	52	74
	Сталося погіршення екологічних умов життя людини	39	81
	Порушення природної рівноваги викликало економічний збиток	17	38
	Багато видів ресурсів близькі до зникнення; необхідно щоб їх вистачило нащадкам	44	71
	Зникнення багатьох видів тварин і рослин. Втрата естетичної цінності природи	75	60
Які виникають труднощі у вирішенні цієї проблеми?	Економічні	9	25
	Науково-технічні	34	78
	Морально-моральні	74	90
	Політичні	12	35
Перелічіть відомі Вам напрямки природоохоронної діяльності людей (на прикладі Росії)	Будівництво очисних споруд на підприємствах, переведення підприємств за межі міста, створення транспортних розв'язок	19	41
	Створення без (мало) відхідних виробництв, використання вторсировини, створення екологічного транспорту	18	38
	Рекультивація земель, меліорація грунтів, озеленення	28	48
	Створення охоронюваних територій (заповідників, заказників і пр.)	70	58
	Законодавче регулювання питань охорони навколишнього середовища	43	53
	Контроль за станом навколишнього середовища та географічний прогноз	4	51

Відповідаючи на питання «Чому раціональне використання та охорона навколишнього середовища є однією з головних проблем сучасності», учні контрольної та експериментальних груп розставили акценти по різному. У більшості відповідей учнів контрольних класів відмічено зникнення багатьох видів рослин і тварин з вини людини (75%). Відсоток засвоєння цієї змістовної частини в експериментальній групі виявився нижче, всього 60%. Мабуть, у главу кута учні контрольної групи ставлять саме цей аспект проблеми.
У великої частини робіт учнів експериментальних класів (71%) відзначається, що однією з причин загострення проблеми є вичерпність мінеральної сировини. Учні контрольних класів приділяли цій стороні питання менше уваги (44%). Про збільшення масштабів впливу людини на природу відзначили у своїх відповідях 74% учнів експериментальних класів і 52% контрольних.
На погіршення екологічних умов життя людини зазначив 81% учнів експериментальних класів, у той час як у контрольних - всього 39%. Це свідчить про недостатнє розкриття цього питання у викладанні питань фізичної географії. Підкреслили економічний збиток від негативного впливу людини на природу лише 38% учнів експериментальних класів і лише 17% учнів контрольної групи.
Друге питання перевірочної роботи ставив завдання з'ясування розуміння учнями складнощів вирішення проблем природокористування та охорони навколишнього середовища.
Значно більший відсоток (25%) учнів експериментальної групи відзначили дорожнечу природоохоронних заходів, у той час як лише 9% учнів контрольних класів звернули увагу на цю сторону проблеми. Науково-технічні труднощі виділили 78% учнів експериментальної групи і лише 34% контрольної.
Труднощі морально-етичного порядку відзначили 74% учнів контрольної групи і 90% експериментальної. Цей показник свідчить про переважання емоційної складової у відповідях учнів.
Низький відсоток засвоєння показали учні обох груп у розкритті політичних негараздів, які є в рішенні проблеми (35% в експериментальній і 12% у контрольній групах). Очевидно, програма та підручники недостатньо уваги приділяють політичному аспекту проблеми.
Третє питання своїм завданням ставив з'ясування знань учнів за напрямками природоохоронної діяльності в Росії. Кращу поінформованість у цьому питанні показали учні експериментальних класів. Учні контрольної групи надають велике значення заповідному аспекту природокористування (70%). В експериментальних класах цей показник виявився нижчим - 58%. Це пояснюється тим, що учні експериментальних класів велике значення надають активним заходам з охорони навколишнього середовища і її перетворенню. Про це свідчить перевищення відсотка засвоєння по всіх смисловим частинам відповіді в експериментальній групі. Будівництво очисних споруд привели у своїх відповідях 41% учнів експериментальних класів, у той час як у контрольних цей показник 19%. Відзначили роль маловідходної і безвідходної технології у природоохоронній справі 38% учнів експериментальних класів і 18% контрольних. Великий відсоток засвоєння понять «рекультивація» і «меліорація» показала експериментальна група - 47% проти 28% у контрольній. Законодавчі заходи з охорони природи виділили у своїх відповідях 56% експериментальних класів і 43% контрольних. Значно краще розуміють роль географічного прогнозу і контролю за станом навколишнього природного середовища (моніторингу) учні експериментальної групи - 51% проти 4% у контрольних класах.
Підводячи підсумок аналізу експериментального навчання можна сказати, що перші три контрольних зрізу дозволили перевірити засвоєння учнями поняття «Географічний прогноз» і виявити залежність його формування від ступеня засвоєння опорних понять. Учні експериментальних класів істотну роль відвели перетворювальної аспекту природокористування (відновлення і поліпшення природи), у той час як учні контрольних класів, як і раніше, робили упор на заповідному аспекті проблеми.
Четвертий зріз по з'ясуванню деяких теоретичних основ природокористування підтвердив висновок про кращому засвоєнні комплексу заходів щодо раціонального природокористування учнями експериментальних класів. Учні експериментальних класів більше значення надають активним заходам з охорони і прогнозу по перетворенню навколишнього середовища.
Учням експериментальних класів краще засвоєні світоглядні ідеї, які розкривають процес взаємодії людини і природи, що виразилося в більш глибокому розумінні причин виникнення екологічних проблем та їх соціальної обумовленості.
У ході експериментального навчання було відзначено більш глибоке засвоєння учнями природничонаукових основ природокористування та охорони навколишнього середовища.
Висновки по другому розділі:
1. Модель методики використання географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів при вивченні курсу «Географія Росії» відображає загальнодидактичні вимоги до екологічної підготовки школярів і передбачає виділення взаємопов'язаних компонентів - цільового, мотиваційного, змістового, процесуального, результативного, діяльнісного.
2. Для успішного впровадження методики використання в екологічній підготовці школярів основ географічного прогнозування необхідно використання наступних прийомів у навчальному процесі: спеціально розроблених схем спрямованих на активізацію самостійної творчої та дослідницької роботи учнів, завдань екологічного змісту, рольових і ділових ігор, конференцій.
3. Аналіз даних рівня екологічних знань в експериментальних класах показав, що краще засвоєний матеріал про причини виникнення екологічних проблем, учні експериментальних класів володіють більш широким діапазоном рекомендацій щодо оптимізації взаємодії людини і природи, учні експериментальних класів визначають заходи щодо раціонального використання природи та оцінці природних умов і ресурсів з опорою на основний географічний матеріал і оцінку впливу людини на природу.

ВИСНОВОК
Проведений у цьому дослідженні історико-діагностичний аналіз діяльності вітчизняних вчених географів, дозволив стверджувати, що в географічній науці за весь період її розвитку традиційно вивчалися проблеми взаємодії суспільства і природи. Географія як наука, що володіє методами комплексної оцінки найскладніших взаємозв'язків, що існують у природі, виявилася найбільш близькою до розуміння системної сутності екологічних проблем і володіє, при цьому, можливостями максимально точної прив'язки екологічних показників до конкретних територій. Географічне вивчення навколишнього середовища, використання широких можливостей географічного прогнозування стало необхідною умовою для будь-яких пріродообразующіх дій.
Визначено місце, роль і значення географічного прогнозування як необхідної ланки здійснення екологічного навчання і виховання школярів. Значимість використання елементів географічного прогнозування в школі полягає у можливості вирішення проблеми взаємодії суспільства і природи, з одного боку, і витікаючу з цього необхідність всебічного розвитку екологічного навчання і виховання, з іншого.

Теоретично обгрунтовано, що посилення екологічних аспектів змісту географічної освіти можливе за рахунок використання в шкільній географії елементів географічного прогнозування. А в умовах прогнозування розвитку і взаємного впливу найближчого оточення можливо реальне посилення діяльнісного компонента змісту екологічного навчання і виховання школярів.
Експериментальна перевірка довела ефективність запропонованої методики включення і використання елементів географічного в екологічну підготовці учнів загальноосвітніх шкіл.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алпатов А.М. Влагооборот у природі та їх перетворення. - Л.: Гидрометеоиздат, 1969. - 324с.
2. Алпатов А.М. Розвиток, перетворення і охорона природного середовища: проблеми, аспекти - Л.: Наука, 1983. - 240с.
3. Андрєєва Н.Д. Система еколого-педагогічної освіти студентів-біологів у педагогічному вузі. Дисс. докт. пед. наук. - СПб.: 2000, - 326с.
4. Антипова А.В., Кочуров Б.І. Наукова школа з оцінки та картографування екологічних ситуацій. / Проблеми регіональної екології. 1999. № 3. С. 60-71.
5. Анучин В.А. Основи природокористування. Теоретичний аспект. - М.: Думка, 1978. - 293с.
6. Анучин Д.М. Курс лекцій із загальної географії (літографії). - М., 1887. - 260с.
7. Арманд Д.Л. Нам і внукам. - М.: Думка, 1966. - 254с.
8. Арманд Д.Л. Наука про ландшафт (основи теорії і логіко-математичні методи). - М.: Думка, 1975. - 287с.
9. Арсеньєв В.К. У нетрях Уссурійського краю. - М.: Московський робітник, 1956. - 487 с.
10. Баранський М.М. Методика викладання економічної географії. 2-е видання, перероблене. - М.: Просвещение, 1990. - 303с.
11. Баринова І.І. Бондарєв А.Г. Шкільне географічне освіту і географічна культура. / / Географія і культура. Збірник матеріалів до IX з'їзду Географічного товариства. - Л.: ГО СРСР. СРСР, 1990. - С.21-24.
12. Баринова І.І. Географія Росії: Природа. 8 кл.: Підручник для загальноосвітніх установ. - 10-е видання стереотип. - М.: Дрофа, 2005. - 285 [3] c.
13. Берг Л.С. Праці з теорії еволюції. - Л.: Наука. 1977. - 387с.
14. Борзов А.А. Картини з географії Росії: Європейська Росія. - М.: Изд-во Гроссман і Кнебель, 1908. - 192с.
15. Будико М.І. Глобальна екологія. - М.: Думка, 1977. - 328с.
16. Васильєв С.В. Формування природоохоронних понять у шкільному курсі фізичної географії. Дисс. канд. пед. наук. - Л., 1987. - 137с.
17. Васильєв С.В. Методологічні передумови, теорія і методика екологічного навчання і виховання в системі географічної освіти школярів. 13.00.02. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук - СПб., 2006. - 275с.
18. Васильєв С.В. Екологічна освіта школярів під час навчання географії: Монографія - СПб.: Вид-во РГПУ ім. А.І. Герцена, 2003. - 91с.
19. Васильєв С.В., Захаров О.Г. Рольова гра як вираз творчої діяльності школярів на уроках географії / Взаємодія особистості, освіти і суспільства в Росії в мінливих соціокультурних умовах: Міжвузівський збірник наукових праць: У 2 ч. Ч.1. - СПб.: Вид-во ЛОІРО, 2002. - С. 206-209
20. Вернадський В.І. Вибрані праці з історії науки. - М.: Наука, 1981. - 560с.
21. Візе В.Ю. Моря Радянської Арктики. Видання 3. Главсевморпути. - М.-Л., 1948. - 416с.
22. Винокурова Н.Ф. Інтеграція екологічних знань. - Нижній Новгород.: Видавництво Волго-Вятской академії державної служби, 1996. - 76с.
23. Воронцова М.В. Регіональний компонент в освіті / Академічні читання. - СПб.: Вид-во РГПУ ім. А.І. Герцена, 2002. - Випуск 3. С. 121, 122.
24. Географія та культура / / Збірник матеріалів до IX з'їзду Географічного товариства. - Л.: Вид-во Географічного товариства СРСР, 1990. - 171с.
25. Географічне прогнозування та охорона природи. Сб.ст. під редакцією Дзвінковий Т.В., Касимова Н.С. -М., 1990
26. Гладкий Ю.Н. Глобалістика: Важкий шлях становлення / / Світова економіка і міжнародні відносини. 1994. № 10. С. 104-116.
27. Глазачев С.М., Козлова О.Н. Екологічна культура: Пробне навчальний посібник для учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів, студентів педвузів, вузів культури і вчителів. - М.: Горизонт, 1997. - 208с.
28. Містечок Б.М. Рослинність тундрової зони СРСР. - М.-Л.: Вид-во О.М. СРСР, 1935. - 142с.
29. Горшков С.П. Концептуальні основи геології: навчальний посібник. - Смоленськ, 1998. - 448с.
30. Горшков С.П. Сучасні зміни навколишнього середовища та можливості їх запобігання / / ДАН. 1993. Т. 332. № 6, с.802-806
31. Григор'єв Ал.А., Кондратьєв К.Я. Глобальна динаміка народонаселення / / Вид-во РГТ, 1997.Т. 129, Вип.4 - С.1-10
32. Григор'єв С.Г. Навколо південного полюса. - М.: Учпедгиз, 1937. Изд.3. - 263с.
33. Дарінскій А.В. Методика викладання географії: Навчальний посібник для студентів географічних спеціальностей педінститутів. - М.: Просвещение, 1975. - 363с.
34. Дьоміна Т.А. Екологія. Природокористування, охорона навколишнього середовища: Посібник для учнів старших класів загальноосвітніх установ - М.: Аспект Пресс, 1996. - 143с.
35. Дмитревский Ю.Д. Географія та екологія: Стан і майбутнє / / Географія на порозі III тисячоліття. - СПб., 1995, С.73-81.
36. Докучаєв В.В. Наші степи колись і тепер. Вид. На користь постраждалих від неврожаю. - СПб., 1892, IV - 128с.
37. Доскач А.Г. До питання про роль географічної науки в розробці проблеми взаємодії природи і суспільства / Природа і суспільство - М.: Наука, 1968. - С.58-68
38. Дрдош Я. Комплексна фізична географія та екологія - Л.: Вид-во ВГО, 1973, т.105, вип.2, С.97-107
39. Душина І.В., Коринський В.А., Щенев В.А. Екологія. Материки, океани, народи і країни. 7 кл. - М.: Дрофа, 1996.
40. Дювін П., Танг М. Біосфера і місце в ній людини. - М.: Прогрес, 1968. - 253с.
41. Щорічник Великої радянської енциклопедії. 1990. Вип. 34.
Гол. ред. В.Г. Панов. М., «Рад. енциклопедія », 1990. 556 стор, илл. 66 500 екз.
42. Щорічник РГТ. - СПб, 1898, т.7, - 82с.
43. Ємельянов А.Г. Основи природокористування. -М.: Академія, 2004. 304с.
44. Ємельянов А.Г. Теоретичні основи комплексного фізико-географічного прогнозування. Навчальний посібник. 1982. 83 с.
45. Жекуліна В.С. Екологія або географія / / Географія в школі. 1995. № 3. С.43-44.
46. Захлєбний О.М. Зміст екологічної освіти в середній загальноосвітній школі: Автореф. докт. пед. наук. - М., 1986 - 32c.
47. Звягінцев Є.А. Родиноведение і локалізація в народній школі. - М.-П., 1923. - 104с.
48. Ідеї Н.Д Кондратьєва та динаміки суспільства на межі третього тисячоліття / Наук. ред. Акад. АЕН Ю.П. Яковець, - М., 1995. - 186с.
49. Ізраель Ю.А. Екологія і контроль стану природного середовища. - Л.: Гидрометеоиздат, 1979. - 376с.
50. Ісаченко А.Г. Географія в сучасному світі: Книга для вчителя. - М.: Просвещение, 1998. - 160с.
51. Калесник С.В. Основи загального землезнавства. Державне навчально-педагогічне видавництво міністерства освіти РРФСР. - М., 1955. - 472с.
52. Кирилов І.К. Квітуче стан всеросійського держави. - М.: Наука, 1977. - 443с.
53. Коміссарова Т.С. Екологічний імператив, як складова частина змісту географічного знання. / / Проблеми екологічної освіти в школі і педвузі. - СПб.: Освіта, 1993, - С.17
54. Коміссарова Т.С., Макарський А.М. Польові уроки з геоекології: Книга I. Досвід роботи літнього шкільного табору. - СПб., 1995. - 163с.
55. Кондаков Н.І. Логічний словник-довідник. - М.: Наука, 1975.
56. Комплексне екологічне картографування (географічний аспект) / За редакцією Н.С. Касимова: навчальний посібник. - М.: Видавництво Московського університету, 1997. - 147с.
57. Кондратьєв К.Я., Данілов-Данільян В.І. та ін Екологія і політика. - СПб.: Центр екологічної безпеки РАН, 1993. - 285с.
58. Кондратьєв К.Я., Романюк Г.П. Сталий розвиток: концептуальні аспекти / / Видавництво РГТ. 1996. Т. 128. Вип. 6. - С.1-12.
59. Краснов А.Н. Рельєф, рослинність і грунти Харківської губернії. - Харків, 1893. - 140с.
60. Крашенинников С.П. Опис землі Камчатки. - М.: Просвещение, 1967 - 390С.
61. Кріщунас По-Р. Л. Географічне освіту в середній школі. Концепція перебудови змісту. / / Географія і культура. Збірник матеріалів до IX з'їзду Географічного товариства. Л.: Видавництво ГО СРСР, 1990. - С.25-29.
62. Крубера А.А. Загальне землезнавство. Підручник для вищих педагогічних навчальних закладів. - М-Л.: Учпедгиз, 1938.
63. Крилов П.М. Подорожні нотатки про Урянхайском землі. / / Зап. РГТ. 1903. т.34, вип.2. - 167с.
64. Крилова О.В. Фізична географія: Початковий курс: Учеб.для 6 кл.общеобразовательних установ. - 6 вид .- М.: Просвещение, 2004. - 192 с.:
65. Кузнєцов Н.І. Щорічник РГТ. - С-Пб., 1898, т.7. - 82 с.
66. Куражсковскій Ю.М. Введення в екологію та природокористування. - Ростов-на-Дону: Книжкове видавництво КПК "Кристал", 1990. - 157с.
67. Кучер Т.В. Екологічна освіта учнів у навчанні географії: посібник для вчителя. - М.: Просвещение, 1990. - 128с.
68. Лавров С.Б., Гладкий Ю.Н. Глобальна географія 11 кл.: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. - М.: Дрофа, 1997. - 352с.
69. Ладиженська І.В. Оцінка природних умов і ресурсів. -М.: Освіта, 1972, 124с.
70. Лебедєв Д.М. Географія в Росії петровського часу. - М-Л.: Видавництво Академії наук СРСР, 1950. - 383c.
71. Леонтьєв О.М. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М.: Політвидав, 1975. - 304с.
72. Максаковский В.П. Географічна картина світу. Глобальні проблеми. - Ярославль: Верхньо-Волзьке книжкове видавництво, 1996. - 160с.
73. Максаковский В.П. Географічна культура: навчальний посібник для студентів. - М.: Гуманит. Ізд.центр ВЛАДОС, - 1998. - 416с.
74. Максаковский В.П. Економічна та соціальна географія світу. 10 кл. - М.: Просвещение, 1997.
75. Матрусов І.С. Школа і охорона природа. - М.: Знание, 1976. - 64с.
76. Машбиць Я.Г. Тенденції розвитку географічної думки / / Видавництво О.М. СРСР, 1990, Сер. геогр. № 4. - С.21-28.
77. Медоуз Д.Х, Медоуз Д.Л., Рандерс І. За межами зростання - М.: Видавнича група "Прогрес", "Пангея", 1994. - 304с.
78. Морозов Г.Ф. Вчення про ліс, Вид. № 7. - М-Л.: Гослесбуміздат, 1949. - 455c.
79. Неклесса А.І. Постсучасної світ в новій системі координат / / Схід. 1997. № 2. С.35-50.
80. Нємцева Т.І. Моделювання методичної системи вивчення регіонального курсу географії в школі: Теоретичний аспект: Монографія, / Т.І. Нємцева. - СПб.: Видавництво РГПУ ім. А.І. Герцена, 2003. - 200с.
81. Неуструев С.С. Природні райони Губернії. Губернський нарис. - Оренбург, 1918. - 167с.
82. Ніколіна В.В. Теоретичні основи формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до природи в процесі навчання географії: Автореф. дисс. докт. пед. наук. - СПб.: РГПУ ім. А.І. Герцена, 1999. - 47с.
83. Організація екологічної освіти в школі. / За редакцією Н.Д. Звєрєва, І.Т. Суравегиной. - М., 1990. - 214с.
84. Основи конструктивної географії / І.П. Герасимов, В.С. Преображенський, Ю.А. Ісаков та ін - М.: Просвещение, 1986. - 287с.
85. Вітчизняні фізико-географи і мандрівники. / За редакцією М.М. Баранського, Н.Б. Діка, Ю.К. Єфремова та ін М., 1959. - 783с.
86. Парсон Р. Природа пред'являє рахунок. - М.: Прогрес, 1969. - 567с.
87. Петрова М.М. Про нові підходи до змісту шкільної географії / / Географія в школі № 2. 1998. - С.54-56.
88. Плетников Ю.К. Предмет географії та наука про взаємодію суспільства з природою / Природа і суспільство - М.: Наука, 1968. - С.131-141
89. Пономарьова І.М. Система і розвиток екологічних понять в курсі біології середньої школи. 13.00.02 дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук. - Л., 1980. - 392c.
90. Наказ Міносвіти Росії від 09.02.98 № 322
91. Природоохранительное освіту в середній школі. / Збірник наукових праць. - М., 1978. - 147с.
92. Прогнозування в соціологічних дослідженнях. М., 1978
93. Родзевич М.М. Зміна стереотипів екологічного світогляду. / / Екологія і географія: Проблеми підготовки вчителя: тези доп. - М., 1995. - С.28-30.
94. Ром В.Я., Дронов В.П. Екологія. Населення і господарство Росії, Підручник для 9 класів загальноосвітніх закладів, Дрофа, 1998. 192с.
95. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. 2-е видання. - М.: Педагогіка, 1946. - 290с.
96. Збірник нормативних актів з охорони природи. / Под ред. В.М. Блінова. - М.: Юрид. лит., 1978. - 584с.
97. Сватков Н.М. Географія: наука і шкільний предмет. - М.: Изд-во АПН СРСР, 1989. - 75С.
98. Селіверстов Ю.П. Сучасна Географія - наука про навколишнє середовище / Географія на межі століть. Праці XI з'їзду РГТ. - СПб., 2000. - С.3-27.
99. Сидоренко А.В. Людина. Техніка. Земля. - М.: Надра, 1967. - 58С.
100. Симонов Ю.Г., Болисов С.І. Методи географічних досліджень. Методологія. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 192с.
101. Соломін В.П. Теоретико-методичні засади та особливості організації освітнього процесу в Інституті Природознавства педагогічного університету. - СПб.: РГПУ ім. А.І. Герцена, 1999. - 224с.
102. Удосконалення природоохоронного освіти і виховання в школі / Методичні рекомендацій. -Л.: ЛДПІ ім. А.І. Герцена, 1982. - 39с.
103. Сочава В.Б. Вступ до вчення про геосистеми. - К.: Наука, 1978 - 350С.
104. Сочава В.Б. Географія та екологія. / Матеріали V з'їзду ВГО СРСР. - Л.: 1970. - 23с.
105. Сукачов В.М. Структура біогеоценозів та їх динаміка / / Структура та форми матерії. - М.: Наука, 1967. С.560-577.
106. Сумгін М.І. Область вічної мерзлоти. - Л-М.: Главсевморпути, 1940. - 237с.
107. Суслов С.П. Автогужового дорога в умовах вічної мерзлоти Єнісейської лісотундри. / Праці комісії з вивчення вічної мерзлоти. - М. - Л.: Вид-во АН СРСР. 1935 .- С.146-149.
108. Сухоруков В.Д. Теорія геопросторових систем. - Смоленськ: Ойкумена, 2000. - 192с.
109. Татіщев В.М. (1685-1750) Історія Російська. Кн. I і II М.: 1768. Гл.43. - С.499-513.
110. Творці вітчизняної науки. Географи / За редакцією В.А. Есанова. - М.: АГАР, 1998. - 575с.
111. Теоретичні основи змісту загальної середньої освіти / За редакцією В.В. Краєвського, І.Я. Лернера. - М.: Педагогіка, 1983. - 352с.
112. Фінаров Д.П. Динаміка берегів і улоговин водосховищ гідроелектростанцій СРСР. Л., 1974
113. Фінаров Д.П. Особливості методики екологічного прогнозування при вивченні рідного краю / Природне і культурну спадщину Петербурга / За редакцією В.П. Соломіна та ін - СПб.: Освіта, 1995. - С.74-75.
114. Фінаров Д.П. Прогнозування і оцінка екологічних наслідків антропогенного впливу. «Географія в школі», № 3, 2003р
115. Фінаров Д.П. Фізична географія: Підручник для 6 класу загальноосвітніх установ - М.: ТОВ «Іздетельство Астрель": ТОВ «Видавництво АСТ»; Спб.: СпецЛіт, 2002. - 207 c.
116. Фінаров Д.П., Васильєв С.В., Шипунова З.І., Черніхова Є.Я., Географія материків і океанів: Підручник для 7 класу загальноосвітніх установ - М.: Просвещение, 1996. - 302 с.
117. Фінаров Д.П., Семенов С.П., Санкт-Петербург і Ленінградська область: Навчальний посібник з географії 8-9 клас. - СПб.: Питер, 2005. - 192с.
118. Фірсов Б.М. Етнос і екологічна культура / Проблеми формування сучасної екологічної культури. - Вільнюс, 1987. - С.42-62
119. Хафізова Л. М. Як знайомити дітей з правилами поведінки в природі / / Початкова школа. -1988, N8, С. 40-46
120. Хільмі Г.Ф. Філософські питання, проблеми перетворення природи / Взаємодія наук при вивченні Землі. - М.: Наука, 1963. - С.55-67.
121. Черняга Л.С. Нове екологічне мислення. / / Географія в школі. 1998. № 3. - С.57-59.
122. Чістобаев А.І. Географія - екологія - геоекологія: Конгломерат або синтез? / Вісник С-Пб університету. 1998. Вип. 3. С.101-105
123. Шамова Т.І. Активізація навчання школярів. - М.: Педагогіка, 1982. - 208с.
124. Швець І.М. Теорія і методика екологізації природничо-наукової освіти. Дисс. докт. пед. наук. - Н. Новгород, 2001. - 371с.
125. Шилін К.І. Екологізація географії / Суспільство і навколишнє середовище. Московська філія Географічного товариства СРСР. М.: 1976. - С.35-36.
126. Шкарбан Н.В. Основні тенденції розвитку природоохранительного освіти в загальноосвітніх школах капіталістичних країн Європи. Автореф. канд. пед. наук. - М., 1977. - 22c.
127. Щипанов Н.А. Сталий розвиток і фундаментальна екологія / / Наука У Росії. 1998. № 6. С.57-64.
128. Щукіна Г.І. Проблема пізнавального інтересу в педагогіці. - М.: Педагогіка, 1971. - 352с.

Спроба систематизувати відомий географічний матеріал вперше була зроблена Б. Варениуса у праці «Загальна географія», який з'явився в 1650 р. в Голландії і перекладеному на російську мову за розпорядженням Петра I [85]. У цій роботі наводилися описи як природних, так і господарських особливостей відомих людині територій.
У Росії вивчення й опису нових земель сприяли Великі географічні відкриття російських землепроходцев: А. Нікітіна, І. Москвіна, В. Пояркова, С. Дежньова, Є. Хабарова та інших. Всі ці експедиції залишили комплексні опису, карти і кроки маршрутів досліджуваних територій. Велику роль в освоєнні нових земель зіграв похід В. Атласова на Камчатку. Представлені їм «казки» за багатством містилися в них географічних відомостей, етнографічних матеріалів далеко перевершують всі документи мандрівників по Сибіру і Далекому Сходу того часу [85, с.39]. З давніх часів у першопрохідців виникала необхідність нанесення досліджуваних земель на карту. У Росії виключне значення мали перші карти Сибіру, складені П. Горуновим і С. Ремезова (1701) [85, с.24]. У Ремезовська географічних кресленнях сучасні дослідники вбачають зразки комплексного географічного картографування. Креслення атласів, крім топографічних та гідрографічних елементів, мали й інші параметри людської діяльності [85, c.14]. Зокрема, на цих картах були відображені «результати господарського освоєння земель»: ріллі, сіножаті, луки, поскотіни та інше. Часто наводитися господарська оцінка місцевості: «степ гола, ні лісі, ні води чорнолісся, зігрій і болота молопроходни» [85, с.15].
Таким чином, вже в перших російських атласах містився комплексний аналітичний супровідний текст.
Винятково важливими для російської географії є Камчатська (1725-1730) і Велика Північна (1733-1743) експедиції. Учасниками експедицій - С. Малигін, А. Скуратовим, Д. Овціним, Д. Стерлігових, В. Прончищева, Х. і Д. Лаптєв - були складені найцінніші комплексні опису обстежених земель [85, с.19].
С. Крашенинников справив географічні дослідження природи Камчатки, які вилилися в класична праця «Опис землі Камчатки» [60, с.261]. Звіт учасників Камчатської експедиції включав описи узбереж, рельєфу, тваринного і рослинного світу, морських течій, а також економіки та етнографії Сибіру [60, с.25].
Великий російський географ XVIII ст. В.Н. Татіщев розкривав у своїх працях складний комплексний характер географії, вимагає охоплення всієї поверхні земної кулі [109]. Він вимагав від географії знання природи, населення, господарства країни в цілому. В.Н. Татіщев наполягав на необхідності знання історії географії. Він поклав початок науковому країнознавства в Росії [109]. В.Н. Татіщев писав: «Фізичне обставина географії показує по різниці положень різниця застосувань повітря, теплоти і холоду і того, що відбувається з того природного достатку і нестачі не те, що на поверхні, але всередині землі і води родящих, яке до міркування і примноженню користі і відрази шкоди вельми корисно і потрібно »[109, c.500].
Важливо підкреслити, що дослідник не просто описував природне оточення, а й давав оцінку природних умов з точки зору сприятливих або несприятливих для людини факторів середовища. Для отримання зведених даних про природу, господарство і побут людей в різних куточках Російської імперії він посилав анкети, що налічують 198 питань з географії, економіки, статистики, етнографії, історії, антропології, медицині та ін [109].
Анкета містила питання про час настання різних сезонних явищ природи - «... у яке час звичайно надзвичайна зима сходить ...» і т.д. [109, с.322]. Далі запитувалося про води, горах, надрах Землі, населений та її промислової, сільськогосподарської та торговельної діяльності.
Величезний внесок у географічне вивчення Росії вніс І.К. Кирилов (1695-1737). Його дослідження мають велике значення для аналізу та методики географічних описів. Праця І.К. Кирилова «Квітуче стан Всеросійського держави» є першим комплексним і найбільш повним страноведческим описом Росії [52].
М.В. Ломоносов (1711-1765), внесок якого в природні науки важко переоцінити, заклав основи російської наукової та технічної термінології [85]. Його концепція природи заснована на принципі загального зв'язку і взаємної обумовленості явищ. Всі науки він об'єднує ідей розвитку і мінливості світу. На думку М.В. Ломоносова, дослідження Землі має служити цілям наукового передбачення та завданням розумного використання природних багатств [85, с.59]. У задуманому М.В. Ломоносовим географічному описі Росії передбачалася, зокрема, характеристика господарської діяльності людей у зв'язку з природними умовами [85, с.104, 105]. Натураліст і мандрівник, П.С. Паллас (1741-1811), зібрав великий матеріал з етнографії, про господарство, мови і історії Росії. На думку Н.А. Северцова, «немає галузі природничих наук, в якій П.С. Паллас не проклав б нового шляху ... »[85, с.35]. Дослідник виконав гігантську роботу по систематизації географічних, ботанічних, зоологічних відомостей численних «фізичних» експедицій. Він описував тварин не тільки як систематик, а й розкривав їх зв'язку з середовищем, виступаючи, таким чином, як один із засновників екології [85, с.38].
У биогеографию та екологію великий внесок зробив А.Ф. Міддендорф (1815-1894). Він поклав початок екологічного підходу до вивчення флори і фауни [85] Міддендорф описав основні деревні породи Сибіру та окреслив їхні ареали в залежності від умов географічного середовища - клімату, рельєфу, грунтів та ін Місця проживання певних груп тварин він пов'язав з ландшафтними особливостями території і виділив екологічні категорії, що наближаються до сучасного поняття про біоценозі [85, с.98]. На великому фактологічному матеріалі дослідження Сибіру і Далекого Сходу він розвинув нові уявлення про адаптацію організмів, про особливості міграції флори і фауни під впливом природного середовища [85, с.99].
У своїх дослідженнях Н.А. Сєверцов (1827-1885) надавав великого значення взаємозв'язку природних явищ, особливо в тваринному світі і рослинності, постійно підкреслював взаємодія «живою» та «мертвої» природи. Встановлено, що він став родоначальником російської зоогеографічної школи ландшафтно-екологічного спрямування [85, с.191]. Сфера діяльності Н.А. Северцова поширювалася на економіку, етнографію, картографію, фольклор, топоніміку. Його праця «Зоогеографія» містить рясні матеріали з екології тварин.
Перу Н.М. Пржевальського (1839-1888) належить комплексне опис природи до того часу зовсім не вивчених територій Центральної Азії і Далекого Сходу [85, с.81]. Розширюючи завдання досліджень, він вивчав і громадську діяльність людини [85, с.86].
Видатний російський географ, антрополог і етнограф Д.М. Анучин (1843-1923) розглядав географію як комплекс наук про природу і людину. Він зауважив, що виключення людського елементу з області географічного вивчення неспроможне, тому що людина постійно перебуває в спілкуванні з природою і без нього не можна пояснити багатьох особливостей ландшафту [6]. Д.М. Анучин писав, що вивчення різних за характером явищ на земній поверхні дає ключ для з'ясування географічних та екологічних закономірностей [6, c.255]. І в наші дні ідеї Д.М. Анучина сприяють вирішенню багатьох екологічних проблем.
Особливу роль в становленні науки грунтознавства зіграв В.В. Докучаєв (1846-1903). У своїй роботі «Наші степи колись і тепер» він писав про необхідність комплексного підходу до вивчення всіх компонентів географічного середовища та знанню особливостей їх взаємодії в процесі перетворення природи [36]. Він відстоював можливість поліпшення грунтів «в результаті вмілої культури» [36, c.451]. Під керівництвом В.В. Докучаєва було посаджено близько 180 га полезахисних лісосмуг в Кам'яній степу.
Великий внесок у теорію ландшафтознавства та перетворення природи вніс геоботанік О.М. Краснов (1862-1914). Будучи одним з творців Батумського ботанічного саду, він не тільки пропагував інтродукцію субтропічних культур до Колхіди, але і пропонував шляхи їх раціонального використання [59, с.316]. О.М. Краснов є одним з основоположників вчення про географічні комплекси. Основною метою географії він вважав «встановлення класифікації географічних поєднань, вивчення їх особливостей, причин розподілу їх та їх впливу на людину» [59, с.32].
Розглядаючи клімат як частина географічного середовища, А.І. Воєйков (1842-1916), завжди звертав увагу на вивчення проблеми зміни природи людиною [85 с.51]
У своїй статті «Клімат і народне господарство» він писав про те, що боротися із засухою треба шляхом степового лісорозведення, шляхом влаштування ставків та водойм. Головним завданням географії він вважав всебічне вивчення взаємодії людини і природи. Саме цій проблемі присвячено роботи «Нарис робіт західній експедиції по осушенню боліт за 1873-1898 р.р.», «Зрошення Закаспійської області з точки зору географії та кліматології» та інші. Характеризуючи кліматичні умови окремих районів Росії, А.І. Воєйков вніс багато пропозицій щодо їх раціонального використання [85, с.55].
В.І. Вернадський (1863-1945) є основоположником вчення про біосферу [20]. Вчений зазначав, що цілі галузі біологічних проблем без географічного підходу залишаються поза кругозору біології і людина штучно створює процеси, які «ніколи не проходили в біосфері» [20, с.328]. Вернадський закликав вивчати ці процеси з позицій геохімії і враховувати віддалені наслідки господарської діяльності. «Я думаю, - писав він, - що в найближчі роки питання, пов'язані з потенційними умовами людського життя, як вона визначається можливостями навколишньої середовища, візьмуть ще більше, ще більш злободенне значення» [20, с.170].
Ідеї В.І. Вернадського про ноосферу проникли в усі природні науки і з'явилися втіленням глобального географічного прогнозування.
В.П. Семенов-Тянь-Шанський (1870-1942) в рамках розробленої ним класифікації наук зосереджував увагу на географії людини. Він бачив високу гуманістичну місію географії у збереженні унікального етнічного потенціалу та необхідності зміцнення зв'язків людини із землею [85]. У дослідженнях В.П. Семенова-Тянь-Шанського знайшли відображення ідеї фізико-географічного районування.
Одним з основоположників фізико-географічного районування є С.С. Неуструев (1874-1928). Він підкреслював необхідність урахування місцевих і регіональних особливостей у господарській діяльності людей. Розвиваючи ідеї В.В. Докучаєва, дослідник розглядав грунту як один з елементів географічного ландшафту, вказував на залежність грунтів від рельєфу, складу гірських порід та інших факторів грунтоутворення [81, с.167].
З позиції взаємодії суспільства і природи А.А. Борзовим (1874-1939) були сформульовані завдання і цілі географічної науки в галузі природокористування. Він писав: «... планомірне використання природних сил, науково виправдане і свідоме, вимагає цілісного і повного їх знання, комплексного навчання і не дозволяє обмежуватися експлуатацією окремих багатств без урахування того, як це відіб'ється на географічному середовищі» [14, с. 43] (Курсив наш. Д.З.).
А.А. Борзов обгрунтував необхідність застосування засобів наочності у навчальному процесі та комплексних екскурсій в природу. Він вперше ввів в навчальну програму польову практику студентів [14].
Г.Ф. Морозов (1867-1920), є засновником вчення про ліс. Він вважав, що «... біологічні та екологічні властивості деревних порід є стійкими лише в певних географічних умовах, в закономірною залежності від географічного середовища» [78, с.18]. На його думку, «... середовище, викликаючи певний склад лісу, управляє потім взаємними відносинами складових ліс організмів, і ця географічна зумовленість усіх явищ, що представляються лісом, так істотно важлива, що ні в лісове господарство, ні в лісівництві не можна і кроку зробити, не беручи до уваги географічного елементу »[78, с.22]. (Курсив наш. Д.З.).
В.Ю. Візе (1886-1954) широко відомий дослідженнями Арктики, а також розробкою теоретичних питань метеорології, океанографії, гляціології та історичної географії. У своїх наукових працях В.Ю. Візе неодноразово доводив єдність географічної оболонки та зв'язок між окремими явищами, які відбуваються на загальному тлі великомасштабних процесів [21, с.416] (Курсив наш. Д.З.).
Всебічний аналіз екологічних та історичних причин формування рослинності Арктики був проведений Б.М. Городкова (1890-1953) [28]. При цьому дослідник відстоював комплексний підхід при вивченні будь-якого компоненту ландшафту [28, с.7].
Велика увага антропогенного впливу на природу приділяв геоботанік Н.І. Кузнєцов (1854-1932), він наполегливо проводив думку про значно більшу залісених Південної і Середньої Росії до поселення там людину. Він стверджував, що «... знищення лісів та інших форм рослинності природного ... є найголовнішою причиною вкрай неправильного водного господарства нашої Вітчизни, наслідком чого і є неврожаї, голод, сипучі піски, сухі вітри, пилові бурани і інші лиха, настільки шкідливо відгукуються на господарстві нашого родючого півдня »[65, с.82]. Н.І. Кузнєцов заявляв про необхідність проведення лісовідновлювальних і болотоохранітельних заходів з метою збереження родючості грунтів Південної Росії [65].
Взаємозв'язку між кліматом і життям здавна привертали увагу географа і кліматолога Л.С. Берга (1876-1950). «Ці взаємозв'язки - основа екології, сама екологія» [13, с. 388]. Не випадково одну зі своїх робіт учений назвав «Клімат і життя». Він писав: «У ландшафті не можна змінити однієї частини, щоб не змінилося все інше» [13 с. 394]. Відомий з часів античності постулат «все тече, все змінюється» придбав у Л.С. Берга нове звучання стосовно ландшафтознавства. В його працях містяться витоки сучасного вчення про ландшафти, геокомплексах.
Биогеоценотическом напрям у науці закладено дослідженнями В.М. Сукачова (1880-1967). Курсом «Географічне поширення деревних порід» В.Н. Сукачов поклав початок географічному напрямку в ботаніці [105]
В.Г. Глушков (1882-1939) ввів у географічну науку такий метод як гідрологічний прогноз, що враховує зміну водного балансу [85]. (Курсив наш. Д.З.).
У роботах академіка І.П. Герасимова (1905-1985) до 60-70 р.р. почали викристалізовуватися конструктивно-географічне і соціально-географічне спрямування [85]. «Навколишнє середовище, - писав він, - характеризується високою просторовою мінливістю, причому саме це її властивість має величезне екологічне значення. Тому і представляється можливість вважати географічне вивчення навколишнього середовища необхідною умовою для будь-яких екологічних досліджень, а географічних наук повинна належати провідна роль у фундаментальних екологічних дослідженнях ... »[85, с.78].
Одне з головних місць в науковій спадщині В.Б. Сочава (1905-1978) займають проблеми геоботаніки. Широкий географо-генетичний погляд дозволив вченому підійти до розробки принципів класифікації рослинності на комплексній еколого-географічної основі [103]. В.Б. Сочава бачив у вченні про геосистеми теоретичну основу оптимізації природного середовища, праці вченого відіграють конструктивну роль у зведенні моста між географією і екологією [104] (Курсив наш. Д.З.).
Одним з розробників географічного прогнозування був К.К. Марков (1905-1980). Вищий етап географічних досліджень, за К.К. Маркову, полягає в аналізі просторово-часових географічних структур та у вирішенні важливих прикладних задач Природні катастрофи я [85].
Видатний флорист, систематик і геоботанік П.М. Крилов (1850-1931), є одним із засновників вчення про рослинні співтовариствах (фітоценології). Він звернув увагу на те, що рослини при спільному виростанні повинні впливати один на одного, вступати у певні відносини [85].
Один з основоположників мерзлотознавства є М.І. Сумгін (1873-1942). Прогнозно-географічні дослідження М.І. Сумгіна зіграли велику роль у будівництві в умовах багаторічної мерзлоти [85].
Географ і краєзнавець В.К. Арсеньєв (1872-1930) проводив комплексні дослідження Далекого Сходу. Їм встановлені ареали проживання деяких далекосхідних видів звірів і птахів (тигр, кабарга, лось, північний олень, рябчик, дикуша та ін.) Його колекції тварин мали велике значення в зооекологіі. Вчений багато праць присвятив вивченню побуту та господарської діяльності аборигенів Далекого Сходу: орочей, удехейцев, нанайців [9].
С.Г. Григор'єв (1874-1931) був членом Державного комітету з охорони природи. У своїх дослідженнях він надавав великого значення комплексного підходу в перетворенні природи [32].
Честь створення першого підручника «Загальне землезнавство», в якому були представлені розділи «біогеографія» і «Антропогеография», в яких розглядалися питання взаємодії людини і природи, залежність людини від стихійних природних процесів належить А.А. Крубера [62]. У підручнику приклади прогнозів деяких змін в природних системах під впливом діяльності людини.
На необхідність комплексних досліджень перед господарським освоєнням території вказував у своїх працях С.П. Суслов (1893-1953). Зокрема, їм було складено фізико-географічне обгрунтування необхідності спорудження автогужового дороги від Дудинки до Норильська [107].
Основні роботи озероведа Г.Ю. Верещагіна (1889-1944) були пов'язані з вивченням озера Байкал. Особливо важливе практичне значення мало комплексне лімнологічних дослідження впливу підйому рівня води на рибне господарство Байкалу в зв'язку з проектували будівництвом Іркутської ГЕС [85, с.43] (Курсив наш. Д.З .).
А.Є. Ферсман (1883-1945) ще в 1912 р. писав про проблему геохімічного впливу людини на природну рівновагу. Гори порожньої породи, долини, засипані шлаками, тисячі фабричних труб, через легені у атмосферу вугільну кислоту, - все це, побачене вченим у Німеччині та Бельгії, змусило його всерйоз зайнятися проблемою «геологічне середовище і людина» і дало імпульс для розвитку в Росії нового напряму - геохімії техногенезу [85, с.23].
А.А. Григор'єв (1883-1968), який запропонував термін «фізико-географічна оболонка Землі», вважав предметом фізичної географії структуру географічної оболонки на основі територіального підходу [85, с.45]. Ним створена ієрархія природних територій у рамках географічної оболонки [85, с.46].
У своїх роботах академік А.В. Сидоренко (1917-1982) ще в 1967 р. критикував пріродопокорітельскую стратегію природокористування. Він вказував на необхідність географічного прогнозування змін навколишнього середовища в результаті втручання людини у природні процеси [99].
Сучасні географічні дослідження, які характеризуються надзвичайною диференціацією наук, зберігають комплексний підхід до проблеми взаємодії людини і природи. Особливо це відноситься до другої половини ХХ ст., Яка стала ареною науково-технічної революції [11, 31, 34, 37, 38, 44, 46, 49, 51, 52, 53].
Як писав В.І. Вернадський, науки будуть все більш групуватися не за об'єктами дослідження, а з проблем [20].
На думку В.П. Максаківського, в даний час в географічній науці чітко проявилися чотири найважливіших напрями: гуманізація, соціологізації, екологізація, економізація, серед яких «диригуючим» є екологізація [72-74].
У наукових географічних школах в 70-і рр.. було вироблено вчення про природокористування, великий внесок, в розвиток якого вклали А.М. Алпатов, В.А. Анучин, Д.Л. Арманд, Ю.М. Куражсковскій, і багато інших [1, 2, 5, 7, 8, 66, 85].
Я.Г. Машбиць охарактеризував природокористування як провідну категорію сучасної географічної науки. Він підкреслив, що на природокористуванні замикаються важливі напрямки землезнавства, історії, географії, географічного ресурсоведенія, екологічної, соціальної та політичної географії [76]. У наші дні ні один з напрямків географічних досліджень прямо чи опосередковано не обходиться без виходу на проблему взаємодії природи і суспільства. Це виразилося в різних наукових школах і напрямках, в назвах «Конструктивна географія» (І. П. Герасимов, І. В. Комар, В. С. Преображенський), «геоекологія» (Д. Л. Арманд, Ю. Н. Гладкий , Ю. Д. Дмитревский, В. С. Жекуліна, С. Б. Лавров, К. М. Петров), «Глобальна екологія» (М. І. Будико) та інші [7, 8, 26, 35, 45, 68, 85].
У 70-80-х рр.. ХХ століття розвиток географічної науки характеризувалося тенденцією конструктивності і прогностичності.
Були розроблені концепції про біохімічних циклах і їх антропогенном порушенні (В. А. Ковда, М. А. Глазовський та інші), про геосистеми (В. Б. Сочава), про антропогенні ландшафтах (Ф. М. Мілько, Л.І. Куракова), про природно-технічних системах (К. Н. Дьяконов, А. О. Ретеюм) [5, 35, 103,104, 85].
З'явилося поняття про моніторинг (І. П. Герасимов, Б. В. Виноградов, Ю. А. Ізраель) [49, 85]. Велике значення відіграло використання аерокосмічної інформації в теорії природокористування і охорони навколишнього середовища (Є. В. Глушко, Ал. А. Григор 'єв, К. Я. Кондратьєв, та ін) [31, 57,58, 85].
У 1972 р. А.М. Алпатьєва був запропонований принцип геоеквівалентов антропогенних перетворень в якості можливої основи підтримки динамічних рівноваг в природному середовищі [1,2].
До цікавих висновків дійшов М.Я. Лемешев, що запропонував еколого-економічну модель природокористування [85, с.113].
Можлива зміна концентрації кисню в глобальному масштабі у зв'язку з антропогенною діяльністю розглянуто в працях учених-географів М.І. Будико, Н.М. Сваткова [15,97].
Про важливість екологічного підходу в географії неодноразово писали А.М. Алпатов, В.А. Анучин, Д.Л. Арманд, В.С. Жекуліна, А.Г. Ісаченко, С.Б. Лавров, Я.Г. Машбиць, К.М. Петров, В.С. Преображенський, Ю.Г. Саушкін, Ю.П. Селіверстов, Н.А. Солнцев, Д.П. Фінаров Б.С. Хорєв, А.І. Чістобаев та багато інших [1, 2, 5-8, 45, 50, 68, 76, 85, 98, 112-117, 122].
Як писав Ю.Д. Дмитревский, «... географи, по суті, завжди аналізували на тому чи іншому рівні екологічні проблеми в їх широкому істинно географічному розумінні» [85, с.74]. Це дійсно так, адже систему географічних наук об'єднує тісний взаємозв'язок між ними об'єктами і спільністю кінцевої задачі, що полягає в комплексному дослідженні природи, населення і господарства і у встановленні характеру взаємодії між людським суспільством і географічним середовищем. (Курсив наш. Д.З.).
На підставі вищесказаного можна зробити висновок про те, що географи з самих ранніх часів займалися вивченням не тільки взаємовпливу суспільства і природного середовища, а й взаємодії людини з іншими середовищами (соціальної та антропогенного). Комплексний підхід до вивчення взаємодії людини і навколишнього середовища, таким чином, став «предтечею» географічного прогнозування.
За останні десятиліття у зв'язку зі швидкою зміною соціально-економічної обстановки і зростанням науково-технічного прогресу відбувалося розширення і ускладнення завдань, що стоять перед географією як комплексної та системної наукою, що вивчає Землю і земну поверхню у всьому її різноманітті. Незмінним завжди залишався загальнонаукових комплексний підхід, який розглядає територію як щось ціле і єдине і знайшли своє найбільш яскраве відображення у формуванні широко відомого ландшафтознавчих напряму (школа ландшафтно-зональних характеристик), існуючого в географії протягом майже століття [18].
Виникла в 80-і роки XX століття школа еколого-географічних досліджень сучасних ландшафтів, що отримала згодом більш коротку назву школи екодіагностікі території, по суті, продовжила історичну лінію створення комплексних географічних характеристик вітчизняних теренах - СРСР і Росії. Цю школу, у відомому сенсі, можна розглядати як продовження, а може бути, і як логічне завершення етапу розвитку природоохоронного спрямування в географії, як переклад останнього в більш широке русло екологічної осмислювання всього комплексу умов, існуючих на Землі для життя та господарської діяльності людини. При цьому, однак, основним стрижнем еколого-географічного аналізу (екодіагностікі) залишається вивчення природних властивостей території і тих їх змін, які мають найбільш важливе екологічне значення і, отже, вимагають проведення природоохоронних заходів. Звідси, мабуть, і виникає подвійне трактування виявлених на території проблем: їх називають і екологічними та природоохоронними.
Формування школи екодіагностікі є по суті відповіддю на «виклик часу», на ту хвилю загального інтересу до екологічного стану навколишнього середовища, що у 70-80-ті роки XX століття охопила практично всі науки. Географія, як наука, що володіє методами комплексної оцінки найскладніших взаємозв'язків, що існують на Землі і формують ландшафтну диференціацію земної поверхні, виявилася найбільш близька до розуміння системної сутності екологічних проблем, володіючи при цьому можливостями максимально точної прив'язки екологічних показників до конкретних територій. Це і забезпечило успіхи розвитку географічного прогнозування в надрах географічної науки [18, с. 61].
Фундаментальними завданнями такого напрямку слід вважати аналіз причинно-наслідкових зв'язків та факторів, які обумовлюють виникнення і прояв екологічних проблем і ситуацій на конкретних територіях (екодіагностіка), а також визначення тих реальних показників, які можуть служити допустимими межами (кордонами) екологічно безпечного господарського використання і основою сталого розвитку території на локальному, регіональному і глобальному рівнях.
На самому початковому етапі свого розвитку школа еколого-географічних досліджень сучасних ландшафтів акцентувала увагу на розробці принципів географічного прогнозування природоохоронних (екологічних) проблем, як це було визначено завданнями Комплексної програми науково-технічного прогресу країни.
1.2. Роль географічного прогнозування в географічній науці
Перед тим, як окреслити роль географічного прогнозування в системі екологічного та природоохоронного освіти, необхідно дати йому визначення, максимально точно відображає його суть для цілей використання його в шкільній географії.
У різні періоди розвитку суспільства способи вивчення навколишнього середовища змінювалися. Одним з найважливіших «інструментів» раціонального підходу до природокористування в даний час вважають застосування методів географічного прогнозування. Прогнозні дослідження породжені вимогам науково-технічного прогресу.
Географічний прогноз є науковим обгрунтуванням раціонального природокористування.
У методичній літературі поки ще не склалося єдиного поняття таких термінів «географічний прогноз» і «географічне прогнозування». Так у роботі Т.В. Дзвінкової і Н.С. Касимова географічне прогнозування розуміється як «комплексна багатопланова еколого-географічна проблема, де теорія, методи, і практика прогнозування тісно пов'язані з охороною природного середовища та її ресурсів, плануванням і проектуванням, експертизою проектів» [25]. Головні цілі географічного прогнозування були визначені в такий спосіб:
l Встановити межі зміненої природи;
l Оцінити ступінь і характер її зміни;
l Визначити дальнодійність «ефекту антропогенного зміни» і його спрямованість;
l Визначити в часі хід цих змін з огляду на взаємозв'язок і взаємодію елементів природних систем і тих процесів, які здійснюють цей взаємозв'язок.
Під терміном «комплексний фізико-географічний прогноз» А.Г. Ємельянов розуміє науково обгрунтоване судження про зміну ряду компонентів у їх взаємозв'язку або всього природного комплексу в цілому. Під об'єктом розуміється матеріальне (природне) освіту, на яке спрямований процес дослідження, наприклад природний комплекс знаходиться під впливом людини або природних факторів. Предмет прогнозування - це ті властивості (показники) цих комплексів, які характеризують напрямки, ступінь, швидкість і масштаби цих змін. Виявлення таких показників є необхідною передумовою для складання надійних прогнозів перебудови геосистем під впливом господарської діяльності людини [44]. У своїй роботі А.Г. Ємельянов сформулював теоретичні та методичні положення, узагальнив наявний досвід і результати багаторічних робіт по вивченню і прогнозуванню змін природи на підтоплених берегах водоймищ та в зоні впливу осушувальних об'єктів. Особлива увага приділяється принципам, системі і методам побудови прогнозів перебудови природних комплексів під впливом господарської діяльності людини [44].
Ю.Г. Симонов визначав географічний прогноз, як «прогноз наслідків господарської діяльності людини, прогноз стану тієї природного середовища, в якій протікає громадська сфера виробництва і особисте життя кожного з людей ... Кінцевою метою всієї системи географічних наук є визначення в майбутньому стану географічного середовища нашої планети», - тим самим здійснюється прив'язка до абсолютно конкретній людині, для комфортного існування якого і здійснюється весь прогноз [100, с.13]. У той же час Ю.Г. Симонов виділяє інший тип географічних прогнозів, який ніяк не пов'язаний із судженнями про майбутнє, він має відношення до розміщення явищ у просторі - просторовий прогноз. «І в тому і в іншому випадку прогноз спирається на встановлені наукою закономірності. В одному випадку - на закони просторових розміщень, що визначаються поєднанням законоформірующіх факторів, по - друге - це закономірності часових послідовностей явищ [100, с. 19].
Прогноз означає передбачення, пророкування. Тому географічний прогноз - це передбачення змін балансу і характеру розвитку природних компонентів під впливом діяльності людини, природно-ресурсного потенціалу та потреб у природних ресурсах у глобальному, регіональному і локальному масштабах. Таким чином, прогноз є специфічний вид пізнання, де насамперед досліджується не те, що є, а те, що буде в результаті яких або впливів або бездіяльності.
Прогнозування - це сукупність дій, які дозволяють винести судження щодо поведінки природних систем і визначаються природними процесами і впливом на них людства в майбутньому. Прогнозування відповідає на питання: «Що буде, якщо ?...».
Таким чином видно, що терміни «Географічний прогноз» і «Географічне прогнозування» не можна вважати синонімами, між ними існують певні відмінності. У прогностиці прогнозування розглядається як процес отримання уявлень про майбутній стан досліджуваного об'єкта, а прогноз - в якості кінцевого результату (продукту) цього процесу [83].
Доцільно розрізняти об'єкт і предмет прогнозування. Під об'єктом може розумітися матеріальне або речовий природне утворення, на яке спрямований процес прогнозування, наприклад - геосистема будь-якого рангу, змінена (або підвладна в майбутньому зміні) під впливом антропогенних або природних факторів. Предметом прогнозування можна вважати ті властивості (показники) цих геосистем, які характеризують напрямок, ступінь, швидкості і масштаби цих змін. Саме виявлення цих показників і є необхідною передумовою для складання надійних прогнозів перебудови геосистем під впливом господарської діяльності людини. [43]
Географічне прогнозування базується на ряді вихідних положень (загальних принципів), розроблених у прогностиці та інших наукових дисциплінах [43].
1. Історичний підхід (генетичний підхід) до прогнозованого об'єкту, тобто вивчення його у формуванні та розвитку. Такий підхід необхідний насамперед для того, щоб отримати дані про закономірності динаміки природи і обгрунтовано продовжити їх на майбутнє.
2. Географічне прогнозування повинно здійснюватися на основі виконання ряду загальних і специфічних етапів прогнозних досліджень. До загальних етапів можна віднести: визначення завдання та об'єкта прогнозу, розробку гіпотетичної моделі досліджуваного процесу, отримання і аналіз вихідної інформації, вибір методів і методики прогнозування, виконання прогнозу та оцінку його достовірності і точності.
3. Принцип системності припускає, що прогнозуванню властиві всі загальні властивості великих систем. Згідно з цим принципом, комплексний фізико-географічний прогноз являє собою елемент більш широкого географічного прогнозу, він повинен складатися у взаємозв'язку з іншими видами прогнозів, об'єкт прогнозу повинен розглядатися як системна категорія.
4. До загальних принципів ставитися варіантність прогнозування. Прогноз не може бути жорстким, оскільки в сферу впливу господарської діяльності людини потрапляють різноякісні природні системи. У зв'язку з цим його необхідно розробляти, виходячи з декількох варіантів початкових умов. Багатоваріантний характер прогнозу дозволяє оцінити різні напрями і ступінь перебудови геосистем різного рангу і вибрати на цій основі найбільш оптимальні та обгрунтовані проектні рішення. \
5. Принцип безперервності прогнозування означає, що виконаний прогноз не може розглядатися як остаточний. Комплексний фізико-географічний прогноз зазвичай складається у період проектних робіт. На цьому етапі дослідник найчастіше не має в своєму розпорядженні достатньо повної інформації, і надалі йому нерідко доводиться переглядати початкові прогнозні оцінки. Прогнозування використовувалося багатьма вченими. Так, періодична система Д.І. Менделєєва, вчення про ноосферу В.І. Вернадського є прикладами прогнозування.
Значення географічного прогнозу в природокористуванні важко переоцінити. Головною метою географічного прогнозу є оцінка передбачуваної реакції навколишнього середовища на пряме або опосередковане вплив людини, а також вирішення завдань майбутнього раціонального природокористування у зв'язку з очікуваними станами навколишнього середовища.
В даний час закладається фундамент майбутніх змін, і від того, яким він стане, залежить життя прийдешніх поколінь.
У зв'язку з переоцінкою системи цінностей, зміною технократичного мислення на екологічний відбуваються зміни і в прогнозуванні. Сучасні географічні прогнози повинні проводитися з позиції загальнолюдських цінностей, головними з яких є людина, її здоров'я, якість навколишнього середовища, збереження планети як вдома для людства. Таким чином, увага до живої природи, до людини робить завдання географічного прогнозування екологічними.
Розробка прогнозу завжди орієнтується на певні розрахункові терміни, тобто ведеться з наперед заданою завчасністю. За цією ознакою географічні прогнози поділяються на:
- Сверхкраткосрочние (до 1 року);
- Короткострокові (3-5 років);
- Середньострокові (на найближчі десятиліття частіше до 10-20 років);
- Довгострокові (на найближче сторіччя);
- Сверхдолгосрочние, або довгостроковій (на тисячоліття і далі).
Природно, що надійність прогнозу, ймовірність його оправдиваемость тим менше, ніж віддалені його розрахункові терміни.
За охопленням [68, С.21-28] території виділяють прогнози:
- Глобальні;
- Регіональні;
- Локальні;
Причому в кожному прогнозі повинні поєднуватися елементи глобальності і регіональності. Так, вирубуючи вологі екваторіальні ліси Африки і Південної Америки, людина впливає тим самим на стан атмосфери Землі в цілому: зменшується вміст кисню, збільшується кількість вуглекислого газу. Роблячи глобальний прогноз майбутнього потепління клімату, ми тим самим передбачаємо те, як відіб'ється потепління в конкретних регіонах Землі.
Доцільно розрізняти поняття метод і методичний прийом прогнозування. Під методом прогнозування в даній роботі розуміється неформальний підхід (принцип) до обробки інформації, що дозволяє отримати задовільні прогнозні результати. Методичний прийом розглядається як дія, яка не веде безпосередньо до прогнозу, але сприяє його здійсненню.
В даний час в прогностиці налічується більше 150 різних за рівнем, масштабами та наукової обгрунтованості методів і прийомів прогнозування [85]. Частина з них може знайти застосування у фізичній географії. Однак, використання загальнонаукових методів і прийомів для цілей географічного прогнозу має свою специфіку. Ця специфіка пов'язана насамперед зі складністю та недостатньою вивченістю об'єктів дослідження - геосистем.
Для географічного прогнозування найбільше практичне значення мають таке методи, як використання екстраполяції, географічних аналогій, ландшафтно-генетичних рядів, функціональних залежностей, експертних оцінок.
До методичних прийомів географічного прогнозування можна віднести аналіз карт та аерокосмічних знімків, індикацію, методи математичної статистики, побудова логічних моделей і сценаріїв. Їх використання дозволяє отримати необхідну інформацію, намітити загальний напрямок можливих змін. Майже всі ці прийоми є «наскрізними» тобто вони постійно супроводжують перерахованим вище методів прогнозування, конкретизують їх, роблять можливим їх практичне застосування [43].
Існує безліч методів прогнозування. Зупинимося на деяких з них. Усі методи можна об'єднати у дві групи: логічні і формалізовані методи.
У зв'язку з тим, що в природокористуванні доводиться найчастіше мати справу зі складними залежностями природного та соціально-економічного характеру, використовують логічні методи, що встановлюють зв'язки між об'єктами. До них відносять методи індукції, дедукції, експертних оцінок, аналогій.
Методом індукції встановлюють причинні зв'язки предметів і явищ. Дослідження ведеться від приватного до загального. Дослідження індуктивним методом починається зі збору фактичних даних, виявляються риси подібності та відмінності між об'єктами і робляться перші спроби узагальнення.
Метод дедукції веде дослідження від загального до конкретного. Таким чином, знаючи загальні положення і, спираючись на них, приходимо до приватного умовиводів.
У тих випадках, коли про об'єкт прогнозу немає достовірних відомостей і об'єкт не піддається математичному аналізу, використовують метод експертних оцінок, суть якого полягає у визначенні майбутнього на підставі думки експертів - кваліфікованих фахівців, які залучаються для винесення оцінки з проблеми. Існує індивідуальна і колективна експертизи. Експерти висловлюють свою думку, спираючись на досвід, знання і наявні матеріали, інтуїтивно користуючись при цьому прийомами аналогії, порівняння, екстраполяції, узагальнення. Розроблено кілька методичних підходів інтуїтивного прогнозування, які різняться між собою за способами отримання думок і процедур їх подальшого коригування.
Метод прогнозування на основі вивчення думок експертів може бути застосований в тих випадках, коли немає достатньої інформації про минуле й сьогодення конкретного об'єкта дослідження, не вистачає часу для поведінки польових робіт.
Метод аналогії базується на наступному теоретичному положенні: під впливом одних і тих же або подібних факторів формуються генетично близькі геосистеми, які, піддаючись однотипним впливів, мають подібні зміни. Сутність даного методу грунтується на тому, що закономірності розвитку одного процесу з певними поправками переносяться на інший процес, для якого необхідно скласти прогноз. В якості аналогів можуть виступати різні за складністю комплекси.
Практика прогнозування показує, що можливості методу аналогій значно зростають у разі використання його на базі теорії фізичного подібності [100]. За цією теорією схожість порівнюваних об'єктів встановлюється за допомогою критеріїв подібності, тобто показників, що мають однакову розмірність. Природні процеси поки неможливо описати тільки кількісно, у зв'язку з чим при прогнозуванні доводиться використовувати як кількісні, так і якісні характеристики. Необхідно враховувати ті критерії, які відображають умови однозначності, тобто умови, що визначають індивідуальні особливості процесу і які виділяють його з різноманіття інших процесів.
Процес складання прогнозу методом аналогій можна представити як систему взаємопов'язаних дій включають такі операції:
1. Збір і аналіз вихідної інформації про прогнозований об'єкті - карт, фотознімків, літературних джерел у відповідності з поставленим завданням прогнозу;
2. Підбір критеріїв подібності, який здійснюється на основі аналізу умов однозначності;
3. Підбір природних комплексів-аналогів (геосистем) прогнозованим об'єктах;
4. На ключових ділянках за єдиною програмою та з урахуванням підібраних критеріїв подібності описуються природні комплекси, складається остаточна ландшафтна карта передбачуваної зони впливу;
5. Порівняння природних комплексів-аналогів і об'єктів прогнозу з визначенням ступеня їх однорідності;
6. Безпосереднє прогнозування - перенесення характеристик зміни природних умов з аналогів на об'єкти прогнозу.
7. Логічний аналіз і оцінка достовірності отриманого прогнозу.
Серед формалізованих методів виділяються статистичний, екстраполяції, моделювання та ін
Викладений метод добре фізично обгрунтований і дозволяє складати довгострокові комплексні прогнози. Фізико-географічні аналоги в неспотвореному вигляді відтворюють
Статистичний метод спирається на кількісні показники, що дозволяють зробити висновок про темпи розвитку процесу в майбутньому.
Метод екстраполяції є перенесення встановленого характеру розвитку певної території чи процесу на майбутній час. Якщо відомо, що при створенні водосховища при неглибокому розташуванні грунтових вод на ділянці почалося підтоплення і заболочування, то можна припустити, що тут надалі будуть продовжуватися ці процеси і утворюється заболочена ділянка. В основі цього методу лежить уявлення про інерційність досліджуваних явищ і процесів, тому їх майбутній стан розглядається як функція ряду станів у минулому і сьогоденні. Найбільш достовірні прогнозні результати дає екстраполяція, яка базується на пізнанні фундаментальних законів розвитку геосистем.
Прогнозування методом екстраполяції включає проведення наступних операцій:
1. Дослідження динаміки прогнозованих природних комплексів на основі використання стаціонарних спостережень, індикаційних та інших методів.
2. Попередня обробка числових рядів з метою зменшення впливу випадкових змін.
3. Провадитися вибір виду функції і здійснюється апроксимація ряду.
4. Розрахунок за отриманою моделі параметрів процесу для обгрунтованого проміжку часу і оцінка просторових змін у природі.
5. Аналіз отриманих прогнозних результатів та оцінка їх точності та достовірності
Головним достоїнством методу екстраполяції є його простота. У зв'язку з цим він знайшов широке застосування при складанні соціально-економічних, науково-технічних та інших прогнозів. Проте використання даного методу вимагає великої обережності. Він дозволяє отримати достатньо надійні результати лише за умови незмінності факторів, що визначають розвиток прогнозованого процесу, і обліку якісних змін, що накопичуються в системі. Необхідно враховувати, що використовуються емпіричні ряди повинні бути тривалими у часі, однорідними і стійкими. Згідно з правилами, прийнятим в прогностиці, період екстраполяції на майбутнє не повинен перевищувати однієї третини періоду спостереження.
Метод моделювання полягає в процесі побудови, вивчення, і застосування моделей. Під моделлю ми розуміємо образ (у тому числі умовний або уявний - зображення, опис, схема, креслення, план, карта і т.п.) чи прообраз, якого або об'єкта або системи об'єктів («оригіналу» даної моделі), що використовується при певних умовах як їх «заступника» або «представника».
Саме метод моделювання, з урахуванням зростаючих можливостей високотехнологічного комп'ютерного обладнання, дозволяє більш повно використовувати потенціал закладений в географічному прогнозуванні.
Варто зазначити, що існують дві групи моделей - моделі матеріальні (предметні), наприклад глобус, карти тощо, і моделі ідеальні (уявні), наприклад графіки, формули і пр.
До групи матеріальних моделей використовуються в природокористуванні, найбільше поширення отримали фізичні моделі.
У групі ідеальних моделей найбільших успіхів і масштабів домоглося напрям глобального імітаційного моделювання. Одним з найбільш важливих подій і досягнень у галузі імітаційного моделювання стала подія відбулася в 2002 році. На території Інституту наук про Землю в Йокогамі (Yokohama Institute for Earth Sciences) у спеціально побудованому для нього павільйоні заробив найпотужніший на той момент суперкомп'ютер в світі - «Симулятор Землі» (Earth Simulator), який здатний обробляти всю інформацію, що надходить зі всіляких « спостережних пунктів »- на землі, воді, повітрі, космосі і так далі.
Таким чином, «Симулятор Землі» перетворюється на повноцінну «живу» модель нашої планети з усіма процесами: кліматичними змінами, тим самим глобальним потеплінням, землетрусами, тектонічними зрушеннями, атмосферними явищами, забрудненням навколишнього середовища.
Вчені впевнені, що з його допомогою вдасться спрогнозувати, наскільки ймовірно збільшення кількості і сили ураганів у зв'язку з глобальним потеплінням, а також в яких областях планети цей ефект може проявлятися найбільш сильно.
Вже зараз, через кілька років, після запуску проекту «Симулятор Землі» будь-який зацікавлений вчений може ознайомитися з отриманими даними і результатами роботи на Інтернет-сайті спеціально створеному для цього проекту - http://www.es.jamstec.go.jp
У нашій країні питаннями глобального моделювання займаються такі вчені як І.І. Будико, М.М. Моїсеєв та Н.М. Сватков [15, 85, 97].
Слід відзначити і ряд моментів, які викликають певні труднощі при використанні методу географічного прогнозування:
1. Складність і недостатню вивченість природних комплексів (геосистем) - основних об'єктів фізичної географії. Особливо слабо вивчені динамічні аспекти, тому географи поки не мають надійними даними про швидкість протікання тих чи інших природних процесів. У результаті відсутні досить задовільні моделі розвитку геосистем в часі і просторі, а точність оцінок передбачаються змін виявляється найчастіше невисокою;
2. Якість і обсяг географічної інформації часто не відповідає вимогам прогнозування. Наявні матеріали збиралися в більшості випадків не в зв'язку з прогнозом, а для вирішення інших завдань. Тому вони недостатні повні інформацією, репрезентативні і достовірні. Ще не до кінця вирішене питання про зміст вихідної інформації, зроблено лише перші кроки на шляху створення систем інформаційного забезпечення географічних прогнозів великої точності;
3. Недостатньо чітке уявлення про сутність і структуру процесу географічного прогнозування (зокрема, у змісті специфічних етапів і операцій складання прогнозу, їх супідрядності і взаємозв'язках, послідовності виконання) [43].
4. Достовірність і точність є важливими показниками, що визначають якість будь-якого прогнозу. Достовірність - це ймовірність здійснення прогнозу для заданого довірчого інтервалу [43]. Про точність передбачення прийнято судити за величиною похибки - різниці між передбаченим і фактичним значенням досліджуємо змінної.
У загальному плані достовірність і точність прогнозів визначається трьома основними моментами: а) рівнем теоретичних знань про формування і розвиток природних комплексів, а також ступенем вивченості конкретних умов територій, які є об'єктом прогнозування, б) ступенем достовірності та повноти вихідної географічної інформації, використовуваної для складання прогнозу , в) правильністю вибору методів і методики прогнозування з урахуванням того, що кожен метод має своїми недоліками і має певну область щодо ефективного застосування [43].
Також говорячи про точність прогнозу, слід розрізняти точність прогнозування терміну настання очікуваного явища, точність визначення часу формування процесу, точність виявлення параметрів, що описують прогнозований процес [44].
Про ступінь похибки одиничного прогнозу можна судити по відносній помилці - відношенню абсолютної похибки до фактичної величині ознаки. Однак оцінка якості застосовуваних методів і методик прогнозування може бути дана лише за сукупністю зроблених прогнозів та їх реалізацій. У цьому випадку найбільш простий критерієм оцінки є відношення числа прогнозів, підтверджених фактичними даними, до загального числа виконаних прогнозів. Крім того, для перевірки достовірності кількісних прогнозів можна використовувати середню абсолютну або середньоквадратична помилка, коефіцієнт кореляції та інші статистичні характеристики.
Крім розглянутих методів і прийомів у географічному прогнозуванні можуть знайти застосування балансові методи засновані на вивченні зміни балансів речовини і методи, засновані на вивченні зміни балансів речовини і енергії в ландшафтах в результаті проведення господарсько-меліоративних заходів [43].
1.3. Відображення елементів географічного прогнозування в програмно-методичному забезпеченні курсу «Географія Росії».
З метою визначення можливостей інтенсифікації екологічної підготовки школярів однієї з основних завдань виховання підростаючого покоління є формування географічного мислення, яке проходить через призму безлічі підходів - комплексного, історичного, і ін
До середини 80-х років XX століття шкільні підручники нерідко піддавалися критиці за зайву академічність, відірваність від життя, недостатність практичного та прикладного початку [17].
Укладачі програми 1986 доклали чимало зусиль до того, щоб краще відобразити прикладне, конструктивний початок, характерне для сучасної географічної науки. Це відносилося до деяких знань, включеним у зміст програми та стосуються, перш за все раціонального використання природних ресурсів і умов, раціональної територіальної організації населення і виробництва. Але особливо важливо, що це ще більшою мірою стосувалося практичних умінь, пов'язаних з майбутньою суспільно корисної діяльності школярів [124].
На початку XXI століття були представлені нові проекти програм для загальноосвітніх установ. Розглянемо відображені в них матеріали з основ прогнозування та оцінки природних умов і ресурсів.
У програмі з курсом Географія Росії (VIII-IX класи) (136 год, 2 години на тиждень) розробленої - Московським педагогічним державним університетом в 2000 році, загальна кількість практичних робіт у чотирьох розділах і двадцяти темах складає - 44, з них:
l Практичні роботи з прогнозування - 4;
l Практичні роботи з оцінки природних умов і ресурсів-5;
Що становить близько 20% від загальної кількості практичних робіт. У пояснювальній записці до програми згадок про географічне прогнозуванні немає.
Програма Географія Росії (VIII-IX класи (136 год, 2 години на тиждень) розроблена Російським державним педагогічним університетом ім. А. І. Герцена в 2000 році (Варіант № 1). Загальна кількість практичних робіт у дев'яти розділах і двадцяти трьох темах становить 68 практичних робіт, з них:
l Практичні роботи з прогнозування - 5;
l Практичні роботи з оцінки природних умов і ресурсів-3;
Це близько 11% від загальної кількості практичних робіт. У пояснювальній записці до програми згадок про Географічному прогнозуванні немає.
Програма Географія Росії (VIII-IX класи (136 год, 2 години на тиждень (резерв часу 30 годин)) розроблена - Російським державним педагогічним університетом ім. А. І. Герцена в 2000 році (Варіант № 2). Загальна кількість практичних робіт у семи розділах і двадцяти одній темі (з резервом часу в 30 годин) становить 65 практичних робіт, з них:
l Практичні роботи з прогнозування - 2;
l Практичні роботи з оцінки природних умов і ресурсів-10;
Це становить близько 18% від загальної кількості практичних робіт. У вимогах до рівня підготовки учнів останнім - шостим пунктом зазначено вимогу до вміння прогнозувати - зміни природного середовища під впливом антропогенної діяльності, зміни природних процесів (тектонічних, кліматичних, грунтових та ін) у часі; зміни демографічної ситуації, наслідки урбанізації, зміни в економіці Росії і своєї області.
Програма Географія Росії (VIII-IX КЛАСИ (136 год, 2 години на тиждень) розроблена - Російською академією освіти, Інститут загальної та середньої освіти у 2000 році. Загальна кількість практичних робіт у шести розділах і двадцяти п'яти темах становить 56 практичних робіт, і них :
l Практичні роботи з прогнозування - 0;
l Практичні роботи з оцінки природних умов і ресурсів-3;
Що становить близько 5% від загальної кількості практичних робіт. Слід зазначити, що, незважаючи на відсутність практичних робіт спрямованих на застосування знань і умінь у сфері прогнозування, у вимогах до рівня підготовки учнів останніми пунктами зазначено вимогу до вміння прогнозувати - для курсу восьмого класу вміння прогнозувати зміну своєї місцевості, зміни у населенні свого населеного пункту , структурі господарства. Для курсу дев'ятого класу - можливі шляхи розвитку території під впливом окремих факторів.
На малюнку 1 представлено співвідношення загальної кількості робіт в розглянутих нами програмах і які у них робіт спрямованих на формування в учнів навичок прогнозування та оцінки природних умов і ресурсів
Рис 1. Порівняльна характеристика кількості практичних робіт в програмному забезпеченні курсу Географія Росії (в од.).

Аналіз діючих підручників з курсу «Географія Росії» проводився нами з урахуванням вимог, що пред'являються до вербальним засобам навчання. Так, послідовно порівнювалися форми подання навчального матеріалу і система обслуговування. Зіставлення текстового компонента в підручниках [12, 68, 94, 115, 116] дозволило виявити, що у змісті слабо відображені елементи географічного прогнозування, відсутні визначення поняття географічний прогноз, наводиться недостатня кількість прикладів, що розкривають причинно-наслідкові зв'язки природних об'єктів і явищ.
У системі обслуговування апарат організації засвоєння в різних підручниках представлений по-різному. У деяких підручниках вже з VI класу передбачені завдання з орієнтування на місцевості, на твір глазомерной зйомки, визначення напрямку вітру, вимірюванню атмосферного тиску і кількості опадів, і подальшому встановленню причинно-наслідкових зв'язків цих явищ і погодних умов. В одному з підручників для VII класу звертає на себе увагу спеціальний додаток під назвою «Чи вмієте Ви називати і показувати, визначати, пояснювати і прогнозувати?» [37]. В.П. Максаковский у своєму підручнику з курсом соціальної та економічної географії світу пропонує такі рубрики, як «Шляхи вирішення водної проблеми людства», «Рішення природоохоронних проблем: три шляхи» [74].
У підручнику В.Я. Рома і В.П. Дронова по населенню та господарству Росії зустрічаються завдання з проектування, прогнозування, географічної експертизі, аналізу графіків, схем, таблиць, картосхем [94].
Загальна кількість питань і завдань в 70 параграфах даного підручника складає 235, з них проблемних питань 32, в тому числі:
- Практичні завдання і питання щодо прогнозування - 1;
- Практичні завдання і питання з оцінки природних умов і ресурсів-10;
Що становить близько 4% від загальної кількості практичних завдань і питань.
Підручник Д.П. Фінарова для 6 класу - «Фізична географія» [115].
Загальна кількість питань і завдань в 58 параграфах даного підручника становить 195, з них практичних робіт 5, верб тому числі:
- Практичні завдання і питання щодо прогнозування - 3;
- Практичні завдання і питання з оцінки природних умов і ресурсів-2;
Що становить близько 2,5% від загальної кількості практичних завдань і питань. примітно, практичну роботу, представлену в підручнику - Визначення впливу людини на природу та складання прогнозу подальших її змін.
Підручник О.В. Крилової Фізична географія: Початковий курс для 6 класу [64]. Містить в цілому більше 400 питань і завдань, з них:
- Практичні завдання і питання щодо прогнозування - 6;
- Практичні завдання і питання з оцінки природних умов і ресурсів-4;
Що становить близько 2,5% від загальної кількості практичних завдань і питань.
Підручник для 7 класів загальноосвітніх установ - Географія материків і океанів розроблений колективом авторів - Д.П. Фінаровим, С.В. Васильєвим, З.І. Шипунова, Є.Я. Черніхова і виданий в 1996 році містить в кінці підручника цілий параграф присвячений географічному прогнозування, його опису і способам застосування на практиці [116]. Загальна кількість питань і завдань 352, завдань типу «Перевір свої знання" 33 з них:
- Практичні завдання і питання щодо прогнозування - 12;
- Практичні завдання і питання з оцінки природних умов і ресурсів-23;
Що становить близько 9% від загальної кількості практичних завдань і питань.
Підручник Географія Росії: Природа для 8 класу І.І. Баринової. Загальна кількість питань і завдань 361, завдань типу «Підсумкові завдання з теми» 63, містить розділ присвячений питанням географічного прогнозування в параграфі «Раціональне природокористування» [12] з них:
- Практичні завдання і питання щодо прогнозування - 5;
- Практичні завдання і питання з оцінки природних умов і ресурсів-24;
Що становить близько 7% від загальної кількості практичних завдань і питань.
На малюнку 2 наочно представлено співвідношення загальної кількості робіт і завдань в розглянутих нами підручниках і які у них практичних робіт і завдань спрямованих на формування в учнів навичок прогнозування та оцінки природних умов і ресурсів
Порівняльний аналіз сучасних підручників з курсу «Географія Росії», показав, що вони містять недостатню кількість навчальної інформації за географічним прогнозування, в той же час потенційні можливості включення елементів географічного прогнозування в якості додаткового чи роз'яснювального текстів існують. Наприклад, доцільно було б включити у вигляді додаткового тексту опис зірваних проектів щодо зміни природних умов окремих територій, таких як - проект перекидання сибірських річок в район Аральського моря з аналізом причин відмови від нього.

Рис 2. Порівняльна характеристика кількості практичних робіт у навчальному забезпеченні курсу Географія Росії (в од.).
Виходячи з вищесказаного нами пропонується один з можливих варіантів тематичного поурочного планування з включенням в нього оптимальної кількості елементів географічного прогнозування необхідних учням для оволодіння ними основами раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища.
1.4. Аналіз рівня екологічної підготовки школярів під час вивчення ними курсу «Географія Росії»
Під час проведення у 2005-2007 роках констатуючого експерименту нами була проведена перевірка знань учнями основ природокористування та охорони навколишнього середовища.
Перевірка проводилася у три етапи і охопила більше 600 школярів.
У завдання першого етапу входило з'ясування ставлення учнів до проблеми охорони навколишнього середовища. Учням була запропонована анкета, яка містила наступні питання:
1. Які проблеми стоять перед людством найбільш гостро?
2. З яких джерел Ви дізналися про ці проблеми? (Інтернет, телебачення, радіо, книги, журнали, газети, школа, підручники і т.д.).
3. У рішенні яких з перелічених проблем Ви берете участь або хотіли б брати участь?
Аналіз відповідей дав наступні результати:
Серед проблем, що стоять перед людством, 72% опитаних назвали проблему охорони навколишнього середовища.
Учень Ф. повідомляє: «Утворюються величезні звалища, відбуваються катастрофи та руйнування. Через них трапляються викиди і розливи нафти. Ще дуже багато відходів яких нікуди прибирати і переробляти ».
Учень С. стверджує: «Я багато чую про те, що основна проблема у людства - це проблема охорони навколишнього середовища. Звалища сміттєвих відходів, радіоактивні відходи, хімічні відходи - їх нікуди дівати. Особливо це стосується великих міст - Санкт-Петербург і Москва. Я сам часто бачу звалища в місті та на околицях коли їжджу з батьками на дачу. Я впевнений, що ця проблема - найголовніша для нас людей »
Учениця Є. каже: «Проблеми нестачі нафти і газу. Є проблема потепління клімату і може розтанути лід на полюсах і відбудеться затоплення узбережжя ».
При відповіді на друге питання 52% учнів як основного джерела інформації вказали телебачення, 45% поставили на перше місце Інтернет, журнали та науково-популярну літературу і лише 3% опитаних відвели роль головного «інформатора» школі.
Учень А. згадує: «Коли вмикаєш телевізор то майже весь час чути про якісь події, то землетрус станеться, то цунамі, то тайфун, то нафта розіллється. Таке відчуття, що скоро на землі взагалі жодного місця живого не залишиться ».
Учень О. згадує: «Звичайно по телевізору можна багато побачити і почути про проблеми, але ось більш детальну інформацію можна прочитати вже в Інтернеті або газетах. Там більше інформації, є фотографії, малюнки ».
Учень Є. зазначає: «Мені здається, що скрізь дуже багато інформації можна знайти про проблеми людства - і по телевізору, і в інтернеті, і в журналах і в газетах. Якщо я прочитав чи дізнався про яку небудь проблеми, то якісь деталі про неї я ставлю вчителю і він вже розповідає більш докладно. Хоча є такі проблеми, які розповідають вчителі і про які я не дізнався ніде більше ».
Учениця А. пише: «В основному я дізнаюся про якісь проблеми від учителів у школі. Звичайно основні проблеми відомі і так - потепління, сміття тощо, але конкретно і більш детально я дізнаюся зі школи ».
Безумовно, отримані дані говорять про те, що сьогоднішні школярі можуть стати мимовільними «заручниками» суб'єктивних і часом не самих компетентних думок які доносяться з екранів телевізорів.
У ході аналізу відповідей по третьому питанню з'ясувалося, що 70% учнів виявили бажання взяти участь у вирішенні проблеми охорони навколишнього середовища, але не знають як це зробити.
Учень Є. пише: «Звичайно хотів би, щоб сміття було менше скрізь, але якщо я не буду смітити, то це буде робити хтось інший .. Я намагаюся не смітити коли виїжджаю на природу. Більше я нічого зробити не можу - я не так сильно забруднюючих природу як це роблять заводи і машини ».
Учениця О. зазначає: «А як я можу на вирішення цих проблем? Як я вплину на потепління або вирубку лісів у дельті річки Амазонка? Звичайно, я намагаюся не смітити, виїжджаючи на дачу не влаштовувати пожеж і завжди гасити вогнища за собою. Машина у нас є, але я думаю вона не сильно забруднює навколишнє середовище і якщо наша сім'я пересяде на велосипеди планеті стане легше »
Учениця Е. вказує: «Я беру участь у суботниках навесні, разом зі своїми батьками. Якщо кожен буде в них брати участь, то потім буде замислюватися перш ніж смітити. Що я ще можу робити? Незнаю ... »
Учень С. говорить: «Я хотів би бути інженером-конструктором і думаю, що в майбутньому буду займатися розробкою і вдосконаленням механізмів, які будуть споживати менше палива і інших природних ресурсів ніж зараз. Думаю, це буде вагомий внесок у вирішення двох проблем людства - через брак ресурсів та забруднення навколишнього середовища ».
На другому етапі з'ясувалося розуміння учнями деяких основ природокористування та охорони навколишнього середовища. Перевірка знань також проводилась методом анкетування, але методика обробки результатів обрана дещо інша, ніж на першому етапі. Відповідь на кожне питання ділився на кілька смислових частин, кожна з яких оцінювалася одним «умовним балом». Анкета містила три питання, розчленованих на шістнадцять смислових частин. Таким чином, ідеальний відповідь на всі питання анкети відповідав шістнадцяти умовним балам. Для з'ясування рівня засвоєння по кожній смисловій частині питання підраховувався відсоток засвоєння. Отримані результати відображені на діаграмі 3,4,5.

Рис 3. Аналіз відповідей учнів (у%).

Рис 4. Аналіз відповідей учнів (у%).

Рис 5. Аналіз відповідей учнів (у%).
З більш ніж шестисот опитаних вичерпні відповіді на всі питання дали п'ять осіб. Більшість анкет містило неповні уривчасті відповіді, а тридцять шість учасників анкетування здали незаповнені анкети. Слід зазначити, що не всі питання виявилися рівнозначними для опитуваних. Так, відповідаючи на перше питання лише у 21% відповідей містився теза про порушення екологічної рівноваги, що склався в природних комплексах, у той час як 90% опитуваних відзначили зникнення видів рослин і тварин.
Учень А. стверджує: «Якщо ми будемо вирубувати ліси, то ця дія спричинить за собою зміну всієї території, на який вони знаходяться. Змінитися грунт, зникнуть тварини які жили в лісі, на їх місце прийдуть інші тварини, змінитися рельєф. Всі змінитися »
Учень П. говорить: «Якщо навколишнє середовище буде забруднюватися, то будуть пропадати і вимирати тварини та рослини. Потім стане гірше жити людині ».
Повний і вичерпну відповідь на друге питання припускав посилання на фінансові, науково-технічні, морально-етичні і політичні труднощі, що існують в природокористуванні. Аналіз відповідей показав, що більшість опитуваних (71%) вважають головними труднощі морально-етичного порядку, в той час як фінансові та політичні труднощі згадали у своїх відповідях відповідно 7% і 9%.
Учень Б. говорить: «Вирішувати проблеми охорони навколишнього середовища важко через те, що для їх вирішення потрібні дуже великі фінансові витрати. Наприклад, щоб автомобіль споживав менше палива і у нього було менше викидів шкідливих речовин необхідно, щоб виробник постійно проводив дорогі дослідження і роботи. Або наприклад ситуація зі зберіганням і переробкою ядерних відходів. Я чув і читав в Інтернеті, що це дуже прибутковий вид діяльності і наша країна дозволяє ввозити до себе відпрацьоване ядерне паливо та інші відходи для їх подальшої переробки або захоронення »
Учень Ф. вважає: «Труднощі в тому, що поки особливих і серйозних проблем немає у більшості людей на землі. Є труднощі звичайно - бензин дорожчає, повітря забруднюється, але так щоб сильно - такого немає, тому й не вирішуються ці проблеми. Додати можна те, що для вирішення цих деяких проблем немає технічних засобів здатних це зробити »
Третє питання містив перерахування природоохоронних заходів, що проводяться в Росії. Переважна більшість (79%) головну роль у діяльності людини з охорони навколишнього середовища відводять організації заповідних та охоронюваних територій.
Тільки у 8% відповідей було вказано на необхідність переходу виробництв на маловідходну і безвідходну технологію. Терміни «рекультивація» і «меліорація» згадали в 23% анкет. Про існування служб контролю за станом навколишнього середовища зазначено лише в п'яти відповідях (1%).
Учениця З. каже: «Я знаю наприклад те, що створюється і підтримується багато заповідників і заказників. Там не можна будувати будинки, вирубувати ліси, полювати на тварин. Мені здається це досить ефективний спосіб охорони тварин, рослин і взагалі конкретної території »
Учень К. стверджує: «Я знаю, що є спеціальні місця, в яких обмежена або взагалі не ведеться діяльність людини. Але крім того, що можна охороняти і не допускати змін природи, можна покращувати екологічну обстановку на якійсь території - наприклад застосовуючи меліоративні заходи або поліпшувати властивості грунту засеівая її кожен раз новим видом рослин - рекультивація земельних угідь ».
Третій етап експериментальної перевірки своїм завданням ставив виявлення засвоєння учнями правил поведінки в природі. Перевірка проводилась методом анкетування. Питання анкети також розбивалися на смислові частини, кожна з яких оцінювалася одним «умовним балом». Анкетування проводилося серед учнів петербурзьких шкіл № 350, 336, 572, 639, 498. Результати аналізу анкет поміщені в діаграму 6.7.8.

Рис 6. Аналіз відповідей учнів (у%).

Рис 7. Аналіз відповідей учнів (у%).

Рис 8. Аналіз відповідей учнів (у%).
Анкети показали, що повних і вичерпних відповідей практично немає, що правила поведінки в природі засвоєні недостатньо. Більшість хлопців не мають системних знань про правила поведінки в природі. На питання про правила користування багаттям більшість (90%) вказало необхідність ретельної ліквідації вогнища за собою, в той час як лише 45% учнів знають, що не можна розводити багаття серед сухої трави і т.д. Про те, що не можна розводити багаття на торфовищах і під кронами дерев вказало відповідно 6% і 4% школярів.
Учень А. зазначає: «Я знаю, що незагашені багаття, особливо в суху погоду може призвести до лісових пожеж, які відбуваються кожного року в нашій країні. Обов'язково треба його гасити або водою або землею, коли йдеш, а краще всім разом і водою і землею. Краще не розводити багаття в суху погоду взагалі ».
Учень М. каже: «Крім того, що треба обов'язково гасити за собою вогнище (водою або землею), ще не можна розпалювати його в суху погоду, на торфовищах і під кронами дерев (і на коренях дерев) теж».
Відповіді на друге питання показали, що учні розуміють негативні наслідки від шумового забруднення навколишнього середовища, проте не всі усвідомлюють, що шумове забруднення навколишнього середовища не тільки впливає на потомство тварин, але і на їх чисельність на тій чи іншій території.
Менше половини (34%) учнів відзначили у відповідях, що шум заважає відпочинку людей і турбує тварин.
Учень Я. зазначає: «Я бачив по телевізору програму, яка розповідала про те, як шум впливає на людину і тварин. Шум знижує потомство у тварин і змушує їх залишати насиджені місця. Людині теж, буває погано у великому місті, де постійно йде «фоновий шум» ».
Аналіз відповідей на третє питання виявив, що всі учні розуміють неминучість скорочення чисельності рослин і тварин при зборі гербарію або складанні колекції, але тільки 3% вказали, що ці дії здатні викликати порушення рівноваги в природі.
Учениця С. вказує: «Якщо наприклад у дворі школи учні кількох класів почнуть збирати гербарії, то це призведе до того, що рослини можуть взагалі зникнути. Тому до збору гербаріїв треба підходити обережно і розуміти можливі наслідки »
Учень П. говорить: «Збираючи гербарії треба розуміти, що в результаті занадто активного збору гербарію може зникнути певне рослина і слідом за ним на будь-якої території можуть відбутися інші зміни і тварин і рослин»
Висновки по першому розділі:
1. В географічній науці завжди розглядалися проблеми взаємодії людини і природи у відповідності з рівнем розвитку продуктивних сил і соціальними запитами, комплексний характер вивчення географами процесу природокористування визначив основи сучасного географічного прогнозування;
2. Сучасний характер географічного прогнозування є відповіддю на посилення антропогенного «преса» на природу Землі. Жоден захід з перетворення людиною природи не обходитися без експертної комплексної оцінки і прогнозу змін природних умов і ресурсів;
3. Аналіз шкільних програм і підручників показав, що посилення їх екологічної складової торкнувся в основному розширення діапазону екологічних проблем. У числі завдань і практичних робіт передбачених програмою міститься недостатня кількість завдань прогностичного та оціночного характеру.
4. Результати констатуючого експерименту показали загальний невисокий рівень екологічної підготовки школярів. Це, зокрема, виразилося в перевазі у відповідях учнів акценту на «пасивні» природоохоронні заходи (заповідання) на шкоду розкриття сутності рекультиваційних і меліоративних заходів. У відповідях школярів практично відсутній матеріал про значення наукового передбачення можливих змін у природі.

Глава 2. Методичні умови використання основ географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання курсу «Географія Росії».
2.1. Модель методики використання географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів при вивченні курсу «Географія Росії»
У ході створення моделі ми виходили з положення, що будь-яка система складається з взаємопов'язаних компонентів, здатна до розвитку і функціонує у взаємозв'язку з навколишнім середовищем. При конструюванні моделі передбачалося.
Вивчення основ екологічного та географічної освіти зажадало виявлення основних сутнісних характеристик, встановлення зв'язків і залежностей між ними і створення на цій основі моделі методики застосування географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання географії.
Головними системоутворюючими в даній системі є зв'язки, що об'єднують і пронизують усі компоненти системи, і виходять із синтезу ідей, цілей і завдань екологічного та географічної освіти.
При ведучій ролі цілей і принципів у визначенні змісту, взаємовпливу змісту та процесу підготовки учнів при використанні елементів географічного прогнозування, до складу даної системи були включені цільовий, змістовний, процесуальний та оціночно-результативний компоненти (рис. 9).
Система припускає внутрішнє функціонування, що полягає у взаємодії її компонентів, і її вплив на систему соціального середовища.
При побудові моделі методики застосування географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання географії ми спиралися на педагогічні принципи: розвивального та виховує навчання, фундаментальності освіти та її професійної спрямованості, культуровідповідності та природосообразности, науковості та зв'язку теорії з практикою, систематичності, свідомості і активності учнів у навчанні, наочності, доступності, врахування вікових та психологічних особливостей, позитивної мотивації і сприятливого емоційного клімату навчання.
Принцип розвиваючого і виховує навчання передбачає регулювання взаємодії між оволодінням знаннями, способами діяльності і формуванням ціннісних відносин до природи, суспільства, особистості; між прилученням учнів до цінностей соціуму, адаптацією їх у суспільстві та індивідуалізацією, збереженням і розвитком унікальності, неповторності особистості. В екологічній підготовці з даного принципу випливають вимоги створення передумов для адаптації учнів у швидко мінливих умовах навколишнього середовища.
Принцип культуровідповідності і природосообразности висловлює вимога будувати освіту з урахуванням законів розвитку і взаємодії природного і соціального середовищ. Закони та закономірності розвитку природи вимагають відображення в змісті освіти і відповідності змісту рівнем розвитку культури на конкретному етапі розвитку суспільства. У цьому сенсі вимоги до екологічного навчання й виховання істотно залежать від соціального запиту суспільства і відповідають сучасному рівню розвитку науки і культури, що подається у широкому плані: етно-культурні звичаї і традиції, морально-етичні норми в суспільстві, сучасний стан гуманітарних і природничих наук і т.д.
Принцип науковості та зв'язку теорії з практикою. Даний принцип вибраний як один з основоположних в даній системі, оскільки декларує необхідність представлення досліджуваних знань у сучасному трактуванні, а також прогнозу можливих шляхів досягнення балансу між природою і людиною, гармонії всередині людського співтовариства.

Рис 9. Модель методики використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання географії
Одночасно, необхідно передбачити доведення теоретичних положень до стадії дій. Це, як не можна більш, до речі, підходить до екологічного навчання й виховання, одним з кінцевих результатів якого виступає формування в учнів активної життєвої позиції, готовності діяти і прогнозувати наслідки тих чи інших дій в навколишньому середовищі.
Принцип систематичності й системності, який, з одного боку, містить традиційне вимога логічності, послідовності і наступності в процесі навчання і, з іншого боку, як системність, відображення в свідомості наукової картини світу. Вважаємо, що екологічне навчання і виховання в курсі шкільної географії, є невід'ємним компонентом освіти, що сприяє формуванню в учнів цілісної природничо-наукової картини світу.
Принцип свідомості і активності учнів у навчанні. Як відомо, оволодіння знанням і розвиток відбуваються у процесі активної діяльності. Цілеспрямована активність, як правило, стимулює формування свідомого ставлення до досліджуваного предмета. У нашому випадку - адекватне ставлення до навколишнього середовища в широкому сенсі, розуміння причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами і явищами, місця людини в ній.
Принцип наочності, традиційно застосовуваний у педагогіці, особливе значення має при навчанні предметів природничого циклу і набуває, на наш погляд, особливе значення при застосуванні елементів географічного прогнозування в екологічній підготовці школярів під час навчання географії. Реалізація даного принципу в екологічному навчанні і вихованні утруднена через нерозробленості системи засобів екологічної наочності.
Принципи доступності та обліку вікових і психологічних особливостей. Принцип доступності регулює співвідношення популярності, зрозумілості з пізнавальними труднощами і визначає ступінь складності, доцільною в навчанні. Відповідність навчального матеріалу віковим особливостям учнів набуває особливого значення при використанні елементів географічного прогнозування та здійсненні екологічної підготовки в значній мірі із-за його абстрактного характеру.
Принцип позитивної мотивації і сприятливого емоційного клімату навчання. У даному дослідженні, з одного боку, він розуміється традиційно і передбачає створення сприятливого освітнього середовища. З іншого - створення в учнів оптимістичного бачення, перспектив розвитку та шляхів вирішення проблем взаємовідносин суспільства і природи.
Відбір провідних принципів дозволив приступити до визначення цільового компонента моделі методики застосування географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки учнів під час навчання географії. Такі цілі включають в себе задоволення потреб сучасного виробництва; задоволення населення в освіті, необхідному і достатньому для регулярного застосування в умовах швидкої зміни географічного середовища, забезпечення умов для всебічного розвитку особистості, здатної приймати компетентні рішення, професійну підготовку; збагачення системи діяльності та розвиток творчого потенціалу особистості в галузі природокористування; вдосконалення відносин індивіда в соціальному середовищі (в побуті і на виробництві); гармонію біологічного і соціального розвитку особистості в його відносинах з навколишнім середовищем, що включає високий рівень освіти і духовності.
Цільовий компонент моделі екологічного навчання і виховання складається із сукупності освітніх цілей:
Навчальні цілі при застосуванні елементів географічного прогнозування в екологічному навчанні і вихованні школярів в системі географічної освіти передбачають формування і розвиток системних знань:
l про екологічної складової сучасної географічної картини світу;
l про природні процеси, що протікають на глобальному, регіональному і локальному рівнях;
l про розвиток суспільства і природи в їх взаємодії, про причини і шляхи подолання протиріч в системі «природа-суспільство-людина».
l практікоорієнтірованном умінь з вивчення та охорони навколишнього середовища;
l дослідницьких умінь у галузі раціонального природокористування
Розвиваючі цілі застосування елементів географічного прогнозування при екологічному навчанні і вихованні школярів в системі географічної освіти передбачають розвиток:
l здібностей і потреб школярів в екологічній діяльності;
l інтелектуальний розвиток школярів.
Виховні цілі використання елементів географічного прогнозування в екологічному навчанні і вихованні школярів в системі географічної освіти припускають:
l формування глобально орієнтованого наукового світогляду, на основі створення цілісної картини світу;
l засвоєння учнями екологічних цінностей, що відображають об'єктивну цілісність і цінність природи;
l емоційне, естетичне, пізнавальне сприйняття природи;
l формування відповідальності за збереження природного середовища на Землі;
l розуміння необхідності побудови екосообразних відносин суспільства і природи на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях;
l засвоєння правил і норм поведінки в природі, в побуті, в повсякденній діяльності, що узгоджуються з екологічним імперативом.
Обсяг, структура змісту визначає особливості процесуального компонента моделі, а саме - специфіку методів, форм і засобів навчання. У нашому дослідженні знайшло підтвердження положення про ефективність застосування всього спектру відомих методів навчання, хоча, особливу увагу було приділено групі практичних методів, які передбачають поступове збільшення самостійності школярів при виконанні завдань різного рівня складності.
Таким чином, була сконструйована модель методики використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів під час навчання географії, істотним моментом якої стало єдність цільового, змістовного, процесуального та оцінно-результативного компонентів.
Методичними умовами успішного використання основ географічного прогнозування, на наш погляд, є наступні:
l Тісний зв'язок з природоохоронними та основними географічними поняттями вивчаються в курсі шкільної географії;
l Комплексне вивчення екологічних проблем і проблем охорони і перетворення природи;
l Збільшення творчої та активної навчальної діяльності школярів в міру ускладнення досліджуваного матеріалу;
l Оптимальний вибір методів і засобів навчання в ході робіт за географічним прогнозуванню;
l Обов'язкове використання карти і засобів наочності в ході елементарного географічного прогнозування;
l Ознайомлення учнів з актуальністю проблем природокористування та охорони природи, з розкриттям труднощів і перспектив їх вирішення на сучасному етапі.
Виявивши необхідні умови використання основ географічного прогнозування, слід визначити етапи його «розвитку».
На першому етапі (початковий курс географії - 6 клас) учні отримують первинні географічні знання та вміння, у тому числі і ознайомлення з деякими прикладами зміни природи людиною. Це коло питань дається переважно на краєзнавчої основі. Перелік вимог природоохоронних умінь стосується, в основному, спостережень і описів. Учні повинні чітко уявляти, що у ПТК існують певні компоненти і що зміна одного компонента неминуче впливає на зміну іншого, тобто всі компоненти ПТК взаємопов'язані і взаємовпливають на властивості один одного.
Потім, у 7 класі, учні підводяться до розуміння цілісності, диференційованості географічної оболонки та ПТК дрібнішого масштабу, знайомляться з прикладами впливу людини на природні комплекси та географічну оболонку, а також з необхідністю прийняття міжнародних заходів з охорони навколишнього середовища. На цьому етапі учні повинні знати і розуміти, що компоненти ПТК можуть бути схильні до зміни діяльністю людини, учні повинні знати, які саме дії людини впливають на які компоненти ПТК, як компоненти ПТК змінюють свої властивості.
Після цього, у 8 класі, в курсі Географія Росії завершується формування природно-наукових основ природокористування, ознайомленню з якими присвячено цілий розділ. На цьому етапі вперше в шкільній географії з'являється поняття, що інтегрує питання взаємодії людини і природи - «Географічний прогноз». У число умінь включається оцінка природних умов і ресурсів, виявлення можливостей господарського використання окремих природних ресурсів та виконання правил природоохоронного поведінки. На цьому, заключному етапі, школярі не тільки знають які види впливу, виявляє людина на компоненти ПТК окремо і в цілому, але й можуть передбачити як після впливу на один компонент ПТК змінитися інший і які необхідно вжити заходів для уникнення негативних змін ПТК у цілому .
У відповідності до змісту навчальних програм і підручників намітилася певна логіка застосування географічного прогнозування згідно з якою процес здійснюється в наступній послідовності:
1. Вивчення географічних об'єктів, не змінених господарською діяльністю людини, ознайомлення з їх структурою, динамікою, господарської оцінкою природних умов і ресурсів;
2. Вивчення змін географічних об'єктів і явищ під впливом господарської діяльності людини;
3. Оцінка наслідків впливу людини на природу;
4. Прогнозування з використанням моделей, вивчення основних напрямків оптимізації взаємодії людини і природи.
Така послідовність застосування елементів географічного прогнозування має сприяти більш глибокому засвоєнню учнями наукових основ природокористування та дозволить уникнути декларативності у розкритті питань взаємодії людини і природи.
Використання елементів географічного прогнозування не може вивчатися без опори на такі фундаментальні поняття фізичної географії, як «Компонент природи», «Природний комплекс», «Географічна оболонка», «Господарська діяльність» та ін
Природні особливості слід розглядати під призмою сформованого або потенційного способу природокористування. З цього приводу В.А. Анучин вдало зауважив, що виробниче використання природи має грунтуватися на знанні меж і спрямованості можливих змін, що відбуваються в ній, в результаті виробничої діяльності [6].
Конкретні території представляють собою неповторні поєднання природних особливостей, недооблік яких може завдати непоправної шкоди природі та людині. Так, наприклад, необхідно враховувати специфіку природокористування в північних районах Росії, де природа надзвичайно чутлива до будь-яких видів людського впливу.
Знання специфічних особливостей природних комплексів служить істотною передумовою для виявлення можливостей природокористування на даній території. Так, необхідно знати, що в тайзі, в районі багаторічної мерзлоти, при суцільних рубках ліс часто не відновлюється, оскільки в результаті його відома різко посилюється промерзання грунтів і зменшується відтавання грунту. В умовах гірської місцевості необхідно враховувати такі природні фактори, як сейсмічність, селенебезпечних і т.п. [16].
Небезпека порушення сформованих природних комплексів буде визначати параметри природокористування, виявлення яких має передувати господарському освоєнню місцевості.
Важливо також познайомити учнів з тими видами природокористування, які визначені особливостями природних комплексів. Наприклад, оленярство в тундрі, рибальство на узбережжях морів, лісозаготівлі в лісовій зоні.
До особливостей природи, з якими необхідно рахуватися в процесі господарської діяльності, належать також катастрофічні природні явища, такі як землетруси, вулканізм, повені, селеві потоки, зсуви та ін
При виявленні особливостей природи і можливостей її господарського використання в нашому дослідженні застосовувалися різні методи навчання. Так при визначенні особливостей рельєфу використовувалися картини та зображення гірської і рівнинної місцевостей. У ході роботи за картинами учням пропонувалося визначити, які види господарської діяльності можуть проводитися на порівнюваних територіях. Доповнюючи в міру потреби, відповіді учнів, вчитель ставив питання: «Які види господарської діяльності можуть проводитися і на рівнинах, і в гірських місцевостях?». При цьому вчитель докладніше зупиняється на сільському господарстві, видобутку корисних копалин, дорожньому будівництві. Далі перед учнями ставилося питання: «В якій місцевості і чому господарська діяльність людини утруднена?». природокористування в гірській місцевості
Оціночно-аналітичний характер використання елементів географічного прогнозування зумовлюють збільшення частки творчої самостійності школярів [15, 16, 26, 43, 50, 56, 58]. У зв'язку з цим зростає роль частково-пошукового та дослідницького методів навчання при вивченні питань взаємодії людини і природи на уроках географії.
2.2. Методика використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів на уроках географії в умовах педагогічного експерименту.
Метою експериментального дослідження було підтвердження правильності висунутої гіпотези і педагогічної ефективності розробленої методики формування поняття «Географічний прогноз». Навчальний експеримент проводився на базі 8 класів шкіл № 350, 336, 572, 639, 498 м. Санкт-Петербурга в 2006-2007 рр. .. Вирівнювання умов педагогічного експерименту забезпечувалося тим, що вчителі відібраних для експерименту класів мали великим педагогічним стажем, а класи істотно не відрізнялися за рівнем успішності. Крім того, в експериментальних і контрольних класах для спостереження і контролю відбиралося рівну кількість «сильних», «середніх», і «слабких» учнів.
При проведенні експериментального навчання були поставлені наступні завдання:
Навчальні: сформувати поняття «Географічний прогноз». У ході формування поняття показати залежність характеру природокористування від природних особливостей досліджуваного природного об'єкта, необхідність їх в обліку і господарській практиці та шляхи оптимізації взаємодії людини і природи.
Розвиваючі: прищепити школярам вміння оцінювати природні умови і ресурси з точки зору можливості їх господарського використання: навчити учнів виявляти регіональні екологічні проблеми, передбачити основні можливі зміни природних комплексів під впливом господарської діяльності людей, визначати напрями раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища для конкретних територій на базі використання різних джерел географічної інформації.
Виховні: виховувати дбайливе ставлення до природи Росії в процесі ознайомлення з сутністю екологічних проблем і наявним досвідом їх вирішення: прищеплювати основні навички дотримання правил особистої поведінки в природі.
Для проведення експерименту вчителям були запропоновані методичні рекомендації до деяких уроків з загальної та регіональної частини шкільного курсу географії Росії. Крім методичних рекомендацій вчителям були представлені додаткові відомості з різних аспектів природокористування та охорони природи.
У процесі експериментального навчання проводилася поточна перевірка знань і вмінь учнів. Контрольні зрізи здійснювалися при вивченні загального, регіонального розділів та розділу «Раціональне використання природних ресурсів і охорона природи» курсу географії Росії. Перевірка результатів здійснювалося шляхом перевірки письмових перевірочних робіт.
Виходячи з сутності поняття географічного прогнозування, змісту та послідовності використання його елементів в екологічній підготовці школярів були розроблені методичні рекомендації для вивчення окремих тем.
Розкриття світоглядних ідей про комплексності природи і використання її як природної основи існування людського суспільства здійснювалося шляхом оцінки природних особливостей конкретних територій з точки зору можливостей їх господарського використання.
З метою розвитку учнями умінь оцінювати природні умови і ресурси для господарського використання застосовувалися практичні та самостійні роботи з аналізу і зіставлення фізичної та спеціальних карт; використання тексту та додатків підручника; складання найпростіших схематичних моделей природних комплексів; вирішення завдань екологічного змісту. Всі види робіт взаємодоповнюють один одного і будувалися на основі принципу «від простого до складного».
Педагогічний експеримент грунтувався на вимогах шкільної програми з географії, зміст підручників і шкільних програм. Для практичного здійснення навчального етапу експерименту була розроблена методика використання елементів географічного прогнозування в процесі екологічної підготовки школярів на уроках географії в умовах педагогічного експерименту.
У процесі розробки експериментальної методики не передбачалося істотне збільшення обсягу досліджуваного матеріалу. У той же час велося посилення екологічної спрямованості змісту курсу географії Росії яке досягалося включенням у навчальний процес певної кількості елементів і прийомів спрямованих на формування у школярів умінь прогнозувати.
У процесі розробки експериментальної методики нами були виділені уроки в курсі «Географія Росії». У ході даних уроків передбачалося використання елементів географічного прогнозування (табл. 1).
У тематичному плануванні передбачалося збереження сформованої структури шкільного курсу біології. Поряд з цим, у зміст уроків у певному порядку і відповідно з досліджуваними темами були включені деякі відсутні елементи географічного прогнозування - різного роду завдання екологічного змісту, рольова гра, модель ПТК та ін
Таблиця 1. Планування уроків в курсі Географія Росії 8 кл., З урахуванням використання в навчальному процесі елементів географічного прогнозування

№	Короткий опис теми	Практичні роботи в темі
Розділ 1. Загальна характеристика природи
Тема 1. Рельєф, геологічна будова, корисні копалини
Урок 13. Корисні копалини. Закономірності їх розміщення.
1	Учні повинні називати і показувати великі рівнини і гори; з'ясовувати за допомогою карт відповідність їх платформних і складчастим областям; показувати на карті і називати найбільш великі родовища корисних копалин; пояснювати закономірності їх розміщення; наводити приклади впливу рельєфу на умови життя людей, змін умов залягання корисних копалин і рельєфу під впливом зовнішніх і внутрішніх процесів; робити опису окремих форм рельєфу за картками.	Практична робота.
Тема 3. Внутрішні води та водні ресурси
Урок 21. Водні ресурси. Забруднення поверхневих вод. Шляхи вирішення екологічних проблем.
2	Учні повинні називати і показувати найбільші річки, озера; використовуючи карту, давати характеристику окремим водним об'єктам; оцінювати водні ресурси.	Завдання екологічного змісту.
Тема 4. Грунти та грунтові ресурси
Урок 23. Грунтові ресурси Росії. Шляхи збереження родючості. Проблеми раціонального використання.
3	Учні повинні називати фактори грунтоутворення; використовуючи карту, називати типи грунтів та їх властивості; наводити приклади раціонального і нераціонального використання грунтових ресурсів.	Завдання екологічного змісту
Тема 5. Рослинний і тваринний світ
Урок 24. Своєрідність рослинного і тваринного світу Росії. Біологічні ресурси. Проблеми охорони та відновлення рослинного і тваринного світу.
4	Учні повинні пояснювати різноманітність рослинних угруповань на території Росії, наводити приклади; пояснювати видове різноманіття тваринного світу; називати заходи з охорони рослин і тварин.	Завдання екологічного змісту
Розділ 2. Природні комплекси Росії
Тема 1. Природне районування.
Урок 29. Зони степів, напівпустель і пустель. Сучасні ландшафти. Висотна поясність.
5	Учні повинні показувати на картах основні природні зони Росії, називати їх; наводити приклади найбільш характерних представників рослинного і тваринного світу; пояснювати причини зонального та азонального розташування ландшафтів; показувати на карті значні природно-територіальні комплекси Росії; наводити приклади взаємозв'язків природних компонентів в природному комплексі.	Практична робота:
Тема 2. Географія своєї місцевості (на прикладі Санкт-Петербурга і Ленінградської області)
Урок 55. Екологічні проблеми.
6	Учні повинні визначати по карті особливості географічного положення Санкт-Петербурга і Ленінградської області.; Називати і показувати основні форми рельєфу; давати характеристику кліматичних особливостей; називати і показувати найбільш значні річки та озера; називати основні грунтово-рослинні зони і характерних представників рослинного і тваринного світу , особливо що підлягають охороні; наводити приклади природоохоронної діяльності; давати комплексну фізико-географічну характеристику природних об'єктів.	Завдання екологічного змісту
Розділ 3. Раціональне використання природних ресурсів та охорона природи
Урок 57. Природні умови, життя і здоров'я людини.
7	Учні повинні пояснювати вплив природних умов на життя, здоров'я і господарську діяльність людей, на зміну природи під впливом діяльності людини, значення географічної науки у вивченні та перетворення природи, а також приводити відповідні приклади.	Завдання екологічного змісту
Урок 58. Зміна природи під впливом діяльності людини.
8		Практична робота. Рольова гра - Будівництво ГЕС.

Загальний резерв часу - 2 години.
Разом: 60 уроків, 11 практичних робіт, з них 8 спрямовані на формування навичок географічного прогнозування.
Використання елементів географічного прогнозування починалося з вивчення 1 теми курсу Географія Росії «Рельєф, геологічна будова, корисні копалини». Так, на уроці «Корисні копалини. Закономірності їх розміщення », передбачалося, після вивчення основного матеріалу, проведення практичної роботи такого змісту - визначити природні умови, що сприяють або ускладнюють видобуток корисних копалин на території Західно-Сибірської рівнини. Навести приклади заходів здатних вплинути (погіршити або поліпшити) доступність корисних копалин. Дана робота виконується учнями самостійно в групах під керівництвом вчителя, після чого від кожної групи виступає один доповідач і тезисно викладає вийшли у групи результати та рекомендації. Після доповіді представників усіх груп вчитель підводив підсумки і виділяв найбільш адекватні відповіді.
Як приклад практичної роботи на аналіз карт різного змісту в темі «Західна Сибір» було запропоновано наступне завдання:
Завдання 1. Визначити природні умови, що сприяють або ускладнюють видобуток корисних копалин на території Західно-Сибірської рівнини.
Хід роботи:
А) По фізичної і тектонічної картах атласу встановити характер рельєфу зазначеної території, види корисних копалин і їх розміщення;
Б) Скласти тектонічну і грунтову карти атласу і виявити природні фактори, що ускладнюють видобуток корисних копалин (заболоченість, наявність багаторічної мерзлоти, вихід кристалічних порід).
У ході експериментального навчання застосовувалися завдання на складання схематичних моделей природних комплексів різного рівня організації на основі використання різних джерел географічної інформації.
Завдання 2. Користуючись текстом підручника, тектонічної картою і картою рослинності шкільного атласу виписати в зошит основні види господарської діяльності людей на Західно-Сибірської рівнині (оленярство в тундрі, видобуток нафти і газу, заготівля деревини, мисливський промисел, судноплавство і рибальство).
Користуючись змістом складеної схематичне моделі визначити сприятливі та несприятливі природні чинники для природокористування: виписати отримані дані в таблицю. Орієнтовна запис, зроблений в ході цієї роботи, представлена в Таблиці 2.
Подібні роботи виконувалися учнями самостійно і проводилися як при вивченні нового матеріалу, так і в якості закріплення в процесі вивчення тем регіонального фізико-географічного огляду Росії.
Розкриття світоглядної ідеї про суттєвий вплив антропогенного впливу на природу здійснювалось у ході вивчення школярами зміни природи людиною.
При проведенні експерименту для навчання учнів аналізу змін, що виробляються в природі людиною, використовувалися завдання, до яких увійшли аналіз і зіставлення карт атласу, робота з додатком і текстом підручника, рішення задач екологічного змісту, складання схематичних моделей природних комплексів, змінених господарською діяльністю людини.
Таблиця 2. Оцінка учнями природних факторів, що впливають на господарську діяльність, отримана в ході виконання практичної роботи.

Природні чинники
Сприятливі	Несприятливі
1	2
Рівнинність території (для всіх видів природокористування)	Заболоченість (для всіх видів природокористування
Розвинена гідромережа (для судноплавства і рибальства)	Багаторічна мерзлота (для всіх видів природокористування)
Лесоізбиточние території (для заготівлі деревини)	Короткий вегетаційний період (для землеробства)
Пасовища в тундрі, мисливські угіддя в тайзі і тундрі (для оленярство і хутрового промислу)	Суворий клімат (для здоров'я людини; для експлуатації техніки)

У другій темі «Внутрішні води та водні ресурси» уроку «Водні ресурси. Забруднення поверхневих вод. Шляхи вирішення екологічних проблем »учні спочатку називали і показували найбільші річки, озера; використовуючи карту, давали характеристику окремим водним об'єктам; оцінювали водні ресурси. У завершення їм була запропонована одна з розроблених нами завдань екологічного змісту спрямована на закріплення матеріалу та створення в учнів уявлення про роль і уразливості екології водних об'єктів - встановлено, що 1 тонна нафти розлитої на водній поверхні, утворює нафтова пляма площею 6 км2. Яку площу акваторії покриє нафтову пляму в разі аварії нафтоналивного судна тоннажем 5000 тонн?
Інші завдання.
Визначте і проаналізуйте причини та наслідки зміни людиною річкового стоку на території Східно-Європейської рівнини.
Хід роботи:
1. За фізичній карті Європейської частини Росії встановити, в якій частині Східно-Європейської рівнини зосереджені великі водосховища (центр і південь Східно-Європейської рівнини);
2. За політико-адміністративній карті встановити в якій частині Європейської території Росії зосереджені великі міста (Центр і Південь);
3. Поясніть причини зосередження водосховищ в центральній і південній частинах Європейської території Росії. (Потреба у воді великих і промислових міст).
Прикладами завдань екологічного змісту є наступні завдання:
Визначити потребу у воді для сучасного міста з населенням в 1 млн. осіб.
Дано: місто з населенням 1 млн. чоловік споживає близько 0,5 млн.м3 чистої води на добу [16, с.121]. Після очищення перед скиданням у водойми стоки повинні бути розведені в 20-кратному об'ємі чистої води.
Знайти: який обсяг води буде потрібно місту протягом року для розбавлення стічних вод? (Приблизно 3,6 км3/год).
Порівняйте з річним стоком р.. Нева.
У темі 4 «Грунти та грунтові ресурси» важлива роль була відведена уроку «Грунтові ресурси Росії. Шляхи збереження родючості. Проблеми раціонального використання »в ході якого грунт розглядалася як пухкий родючий шар гірських порід. Зазначалося також, що це середовище існування живих організмів і екологічний чинник. Учні називали фактори грунтоутворення; використовуючи карту, називали типи грунтів та їх властивості; наводили приклади раціонального і нераціонального використання грунтових ресурсів. В кінці уроку була організована практична робота у вигляді розробленої нами задачі екологічного змісту спрямована на розуміння учнями часу, який витрачає природа на відтворення невеликого шару родючого шару - відомо що для відтворення 1 сантиметра родючого грунту потрібно близько 100-450 (для чорнозему) років. Розрахуйте скільки років треба було природі для створення грунтів в Центрально-чорноземний район Росії, якщо відомо, що в деяких областях глибина залягання чорнозему складає 1,5 метра.)
На уроці «Своєрідність рослинного і тваринного світу Росії. Біологічні ресурси. Проблеми охорони та відновлення рослинного і тваринного світу »за темою« Рослинний і тваринний світ »учні пояснювали різноманітність рослинних угруповань на території Росії, наводили приклади; пояснювали видове різноманіття тваринного світу; називали заходи з охорони рослин і тварин. Урок закінчувався проведенням групової форми роботи спрямованої на формування в учнів розуміння важливості і взаємної залежності тварин в харчовому ланцюжку, що зміна чисельності одних тварин позначається на чисельності всіх популяцій тварин живуть на конкретній території. Визначити яким чином позначиться знищення тварин представників нижніх поверхів харчового ланцюга на чисельність тварин представників вищих поверхів харчового ланцюга. Учитель ділить клас на групи і кожній з них повідомляє види тварин необхідні для виконання завдання). Учні розбиваються на групи, вчитель кожній групі дає своє завдання пов'язане з певними видами тварин. Після закінчення роботи від кожної команди обирається один доповідач, який доносить до всіх точку зору кожної команди. Вчитель у кожному випадку виділяє одну, загальну для все закономірність.
У розділі «Природні комплекси Росії» в темі «Природне районування» на уроці «Зони степів, напівпустель і пустель. Сучасні ландшафти. Висотна поясність »учні показували на картах природні зони степів, напівпустель і пустель Росії, називали їх; пояснювали причини зонального та азонального розташування ландшафтів; наводили приклади взаємозв'язків природних компонентів в природному комплексі. Урок завершувався практичною роботою з виявлення залежності та ступеня впливу змінених діяльністю людини природних компонентів один на одного на прикладі конкретних природних комплексів. виявлення залежності і ступеня впливу між природними компонентами на прикладі конкретних природних комплексів. Учні з метою з'ясування особливостей природи становили схематичну модель природного комплексу на основі використання таких джерел: карта атласу 8 класу (фізична, грунтова, кліматична, рослинності), текст підручника (загальний і регіональний огляди).
Для побудови схематичне моделі були відібрані такі компоненти природного комплексу: клімат (атмосферне компонент), рельєф і складові його гірські породи (літосферних компонент), внутрішні води (гідросферних компонент), рослинність (біосферний компонент). Учням було запропоновано також послідовно виявляти прямий і зворотний вплив компонентів один на одного.
Виявлення даних завдань проводилося на уроках за планом, викладеному на спеціальних картках. Приклад такої картки дано нижче.
Хід роботи:
А) Встановлення залежності клімату від рельєфу:
I) З'ясуйте вплив рельєфу на клімат. Виберіть з тексту підручника необхідні дані і заповніть відповідну клітину таблиці (рівнинність території сприяє глибокому проникненню арктичних повітряних мас).
Б) Виявлення особливості впливу клімату на внутрішні води:
I) За картосхемі «Розкриття та замерзання річок» визначити черговість льодоставу і розтин річок;
II) По тексту підручника встановіть, до чого призводить ранній льодостав на півночі і раннє розтин річок (під час льодоставу і навесні на річках утворюються нагромадження льоду). Отримані дані занесіть у відповідні клітини таблиці.
Аналогічним шляхом учні виявляють взаємовплив інших компонентів і заповнюють таблицю. Після запису вона приймає той вид, який показано в таблиці 2.
Таблиця 3. Модель природного комплексу Західно-Сибірської рівнини сконструйована учнями у ході виконання практичної роботи.

Компонент ПТК	Клімат	Рельєф і складові його гірські породи	Внутрішні води	Грунтово-рослинний покрив
1	2	3	4	5
Клімат		Рівнинність території сприяє глибокому проникненню повітряних мас углиб	Велика заболоченість викликає підвищення вологості повітря	Характер рослинності обумовлює мікроклімат кожного зонального природного комплексу
Рельєф і складові його гірські породи	Континентальний клімат сприяє існуванню багаторічної мерзлоти		З-за бокової ерозії переважають широкі долини з добре вираженими терасами	Рослинність перешкоджає розвитку ерозії (водної та вітрової), протистоїть танення багаторічної мерзлоти
Внутрішні води	Клімат викликає ранній льодостав в низинах і ранньої танення у верхів'ях, що призводить до крижаних заторів	Плоский рельєф сприяє уповільненню річкового стоку, заболочування і великим розливам річок		Сфагнові мохи сприяють накопиченню вологи і виникнення верхових боліт
Грунтово рослинний покрив	Ослаблення впливу Атлантики і близькість Арктики обумовлюють широтну зональність рослинності, промерзання грунтів і короткий вегетаційний період	Мерзлий грунт обумовлює рідколистяні і пригніченість деревної рослинності	Заболоченість уповільнює грунтоутворення, приріст деревини і викликає пригнічення форми древостоя

При вивченні зональних природних комплексів, наприклад Східно-Європейської рівнини, учням може бути запропонований наступний варіант.
А) Користуючись різними джерелами географічної інформації (підручник, атлас) скласти схематичну модель природного комплексу лісостепів і степів, зміненого діяльністю людини.
Б) Обгрунтувати і визначити заходи, необхідні для оптимізації природокористування в даному природному комплексі.
Примітка для виконання завдання:
l Забруднення повітря промисловими димами і газами (вплив на клімат);
l Зростання яроутворенням в результаті проведення сільськогосподарських робіт (вплив на рельєф);
l Зарегулювання стоку, забруднення підземних і поверхневих вод стічними водами, порушення правил поливу (вплив на внутрішні води);
l Суцільна розорювання, знищення деревної рослинності (вплив на грунтово-рослинний покрив).
Хід роботи:
Користуючись джерелами географічної інформації визначте взаємовплив компонентів один на одного; приклади наслідків цього взаємовпливу випишіть у відповідні клітини таблиці.
А) Користуючись текстом підручника з'ясуйте причини високого ступеня розораності степів і лісостепів (родючість грунту);
Б) Випишіть у відповідну клітину таблиці вплив розораності на рельєф території (посилення яроутворенням при оранці схилу від вершини до підніжжя і знищення рослинного покриву);
В) По карті атласу виявите приклади впливу людини на річковий стік (канали, водосховища); визначте причини споруди водосховища і каналів в зоні лісостепів і степів (недостатнє зволоження викликає потребу у штучному зрошуванні);
Г) Виявите наслідки неправильного поливу (засолення грунтів).
Після заповнення всіх клітин таблиці учні приступають до виконання другої частини завдання.
Для цього, на підставі аналізу змісту кожної горизонтальної графи, учні виписують у стовпець «заходи з оптимізації природокористування» комплекс відповідних заходів, необхідних для попередження або ліквідації шкідливих наслідків зміни природи людиною.
1. Проаналізуйте зміст клітин таблиці навпроти грунтово-рослинного покриву і виділіть несприятливі наслідки зміни природи людиною (водна та вітрова ерозія, загибель врожаю від забруднення повітря и.др.).
2. Користуючись атласом і підручником визначте необхідні заходи з ліквідації або попередження цих наслідків і випишіть їх у відповідні клітини правої графи:
А) По тексту підручника випишіть заходи, що перешкоджають водної та вітрової ерозії (посадка лісосмуг для послаблення сили вітру; розорювання впоперек схилу для зменшення змиву грунту; боротьба з ярами);
Б) Випишіть з підручника заходи щодо запобігання наслідків неправильного поливу та забруднення поверхневих вод перед викидом їх у водойми;
Виконанню цього завдання передував усний інструктаж. Учням був продиктований перелік видів впливу людини на ПТК. У процесі роботи з виявлення напрямів оптимізації впливу людини на даний природний комплекс учні склали схематичну модель, зразок якої наводиться в таблиці 4.
На уроці «Екологічні проблеми» теми «Географія своєї місцевості» учні давали комплексну фізико-географічну характеристику природних об'єктів і наводили приклади природоохоронної діяльності. Завершувався урок виконанням розробленої нами задачі екологічного змісту спрямованої на позначення однієї з основних проблем забруднення навколишнього середовища і повітряного простору міста вихлопами від стрімко зростаючої автопарку жителів міста. У Санкт-Петербурзі в 2007 році на 1000 жителів припадало 240 автомобілів і проживає близько 4.700.000 чоловік, що складає близько 1.128.000 автомобілів. У 1999 році цей показник дорівнював 157 автомобілів на кожні 1000 жителів, що становило 738.000 автомобілів.
Таблиця 4. Схематична модель ПТК що знаходиться під впливом людини

Компонент ПТК	Вплив людини на компоненти ПТК				Заходи щодо оптимізації природокористування
Компонент ПТК	Вплив на клімат	Вплив на рельєф	Вплив на внутрішні води	Вплив на грунти та рослинність	Заходи щодо оптимізації природокористування
1	2	3	4	5	6
Клімат		Оврагообразование сприяє видування грунтів, що викликає запилення повітря	Водосховища зволожують повітря; повітря насичується випарами з забруднених водойм	Знищення рослинного покриву посилюють вітри; пилові бурі запилюють повітря	1. Газо-і димоулавліваніе для підтримки чистоти повітряного басейну; 2. Боротьба з ярами; 3. Очищення стічних вод; 4. Полезахисні лісосмуги (зменшують запиленість повітря)
Гірські породи і рельєф	Забруднене повітря стимулює опади, які посилюють ерозію		Розмив берегів при спорудженні водосховищ; неправильний полив посилює оврагообразование	Оврагообразование посилюється при суцільній оранці, тому що знищується рослинний покрив	1. Оранка впоперек схилу; 2. Підтримання повітря в чистоті; 3. Дотримання правил поливу та запобігання яроутворенням; 4. Полезахисні лісосмуги для запобігання росту ярів та вітрової ерозії
Внутрішні води	Забруднене повітря викликає забруднення поверхневих вод	Зростання ярів знижує рівень підземних вод; водна ерозія призводить до замулювання водойм		Неправильне внесення добрив призводить до забруднення поверхневих і підземних вод	1. Боротьба із забрудненням водойм стічними водами; 2. Підтримання чистоти повітря для запобігання забруднених водойм; 3. Боротьба з водної та вітрової ерозією з метою підтримки рівня підземних вод та попередження замулювання водойм; 4. Науково обгрунтоване внесення добрив для запобігання забруднення вод.
Грунтово-рослинний покрив	Забруднене повітря губить рослини; пилові бурі скорочують урожай	Оврагообразование призводить до ерозії грунтів і скорочення врожаю	Зарегулювання стоку призводить до підтоплення території; забруднені води гублять рослинність		1. Лісопосадки, снегозадержіваніе, безполицевий оранка для збереження грунтів і збільшення врожаю; 2. Дотримання правил агротехніки; 3. Підтримка в чистоті вод, призначених для поливу

Розрахуйте:
1. Скільки щодоби спалюється бензину всіма автомобілями міста.
2. Скільки тонн окису вуглецю щодоби (смертельна для людини з'єднання) викидається автомобілями міста, якщо враховувати, що на 1000 літрів спаленого палива викидає - 200 кг. окису вуглецю.
3. Скільки тонн сажі щодоби викидається автомобілями міста, якщо враховувати, що на 1000 літрів спаленого палива викидається 1 кг. сажі.
У середньому автомобіль витрачає 14 літрів бензину на 100 кілометрів. У середньому за добу автомобіль проїжджає 100 кілометрів.)
На уроці «Природні умови, життя і здоров'я людини» з розділу «Раціональне використання природних ресурсів і охорона природи» учні пояснювали вплив природних умов на життя, здоров'я і господарську діяльність людей, на зміну природи під впливом діяльності людини. Урок закінчується виконанням розробленої нами задачі екологічного змісту спрямованої на розуміння учнями важливості раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища. За рахунок поліпшення теплоізоляції будівель, застосування економічних джерел освітлення, економного використання електричного світла та електроприладів можна щорічно економити близько 55 млн.тонн умовного палива (Підручник В. Я. Рома, В. П. Дронова (9класс)). 1 тонна умовного палива дорівнює 2500 кіловат годин електроенергії. У середньому російська сім'я витрачає близько 2160 кіловат годин електроенергії на рік (світло, електро-прилади та ін.) Розрахуйте:
1. Скільки можна щорічно економити кіловат годин електроенергії за рахунок поліпшення теплоізоляції будівель, застосування економічних джерел освітлення, економного використання електричного світла та електроприладів?
2. Яка кількість сімей можна забезпечити електроенергією протягом року на заощаджену електроенергію?
Також, за наявності достатнього резерву часу, можливе проведення рольова гра типу прес-конференції на тему «Охорона і перетворення природи в Росії»:
Ролі розподілялися наступним чином:
Ведучий - 1 особа;
Доповідачі - 5-6 осіб;
Журналісти - 12-15 осіб;
Фотокореспонденти - 2 особи;
Перекладач - 1 особа.
У якості глядачів запрошувалися учні паралельних класів. Сценарій рольової гри розрахований на 45 хвилин. Теми доповідей відбиралися за регіональним принципом - «Прогноз освоєння природних багатств Півночі», «Екологічні проблеми Європейської частини Росії та шляхи їх вирішення»; «Оптимізація взаємодії людини і природи в умовах Сибіру і Далекого Сходу», «Проблеми і способи очищення повітря у великих містах »,« Досвід зарубіжних країн щодо вирішення сучасних екологічних проблем ».
На кожну доповідь відводилося по 5-6 хвилин. Після заслуховування доповідей «журналісти» ставили запитання. З метою створення ситуативної пізнавального інтересу деякі питання задавалися на іноземних мовах і «переводилися» на російську мову учнем, що грає роль перекладача. «Фотографи» робили знімки найбільш цікавих моментів прес-конференції для подальшої демонстрації беруть участь школярам.
«Конференція» проводилася в актовому залі попередньо оформленим засобами наочності. Для оформлення були використані стенди, плакати, і малюнки екологічного і природоохоронного змісту.
Рольові ігри подібного типу розраховані на 45-50 хвилин і можуть проводитися як на уроці, так і в позаурочний час.
Як показує багаторічний досвід проведення рольових ігор, найкращі результати виходять при залученні учнів декількох класів.
На уроці «Зміна природи під впливом діяльності людини» учні попередньо розділившись на групи виконували практичну роботу організовану у вигляді рольової гри «Будівництво ГЕС».
Рольова гра «Проектування ГЕС»
Обладнання: фізична карта РФ, проектор зі слайдами (1 - контурна карта Західного Сибіру; 2 - розміщення корисних копалин в Західному Сибіру, 3 - розподіл показників липневих і січневих температур, напрямків вітру в Західному Сибіру, 4 - розподіл заповідників, представників рослин і тварин в Західного Сибіру), картки із завданнями для експертних груп, атласи, контурні карти, калька, кольорові олівці, емблеми, магнітофон.
Учням пропонується обгрунтувати доцільність споруди гідроелектростанції в нижній течії річки Об. Клас розбивається на групи «фахівців» гідротехніків, геологів, кліматологів, економістів, екологів. Кожна група отримує конкретне завдання з оцінки природних умов і ресурсів зони затоплення. У груповій роботі також передбачається виявлення негативних наслідків впливу людини на природу.
Контроль і координацію колективної роботи здійснює керівник групи. У кожній групі є «картограф», в обов'язки якого входить нанесення природної обстановки на картосхему. Картографічна основа викреслюється на дошці заздалегідь.
Пропонується наступний порядок дій:
1. Користуючись картою Західного Сибіру, визначити приблизні контури зони затоплення за умови, що висота греблі ГЕС складе 50 метрів;
2. Визначити природні і антропогенні об'єкти, які опиняться в зоні передбачуваного затоплення (лісові і земельні ресурси, родовища корисних копалин, населені пункти та ін);
3. Виявити небажані для людини наслідки, які можуть виникнути при спорудженні водосховища.
Хід уроку
Голова комісії (один з учнів класу): На порядок денний виноситься питання: «Вирішення проблеми забезпечення електроенергією північній частині Західно-Сибірського економічного району Російської федерації».
Учитель: Ви вже знайомі з особливостями природи цього регіону Росії. Якщо Ви звернете увагу на економічну карту району в атласі, то побачите, що в північній частині Західного Сибіру відсутні електростанції. Тому не випадково проблема забезпечення електроенергією цього регіону дуже актуальна сьогодні.
Голова комісії: Які шляхи вирішення проблеми Ви можете запропонувати? (Час для обговорення - 2 хвилини).
Геологи: Запаси нафти і газу виводять Західний Сибір у число світових лідерів. Тому можна запропонувати побудувати тут теплові електростанції.
Голова комісії: Чи можливо розгляд даного проекту? Чи є заперечення?
Економісти: Для роботи такого типу електростанції потрібно занадто багато дорогих паливно-енергетичних ресурсів. Це буде дорога електроенергія.
Екологи: Виникне сильне забруднення навколишнього середовища.
Гідротехніки: По території Західного Сибіру протікає рівнинна річка Об. За площею басейну вона займає перше місце серед річок Росії, а за водоносність - третє, після Єнісею і Лени. Ми пропонуємо тут будівництво ГЕС. (Це дешева електроенергія, як нам здається, більш екологічно безпечний тип електростанцій).
Голова комісії: В даний час, у нас є дві пропозиції: будівництво ГЕС і ТЕС. Питання виноситься на голосування.
Рішення прийнято. Розглядається питання про доцільність будівництва ГЕС на річці Об.
Вчитель: Колеги, Ви прийняли рішення про можливе будівництво ГЕС на річці Об. Зараз Вам належить виконати дуже кропітку роботу. Кожна група експертної ради повинна надати висновок про позитивні і негативні сторони даного проекту, після чого буде прийнято остаточне рішення.
Початкові умови:
- Найбільш вдале місце будівництва ГЕС в районі г.Салехарда;
- Висота греблі - 100 м.;
- Передбачуване назва ГЕС - Нижньо-Обська ГЕС.
Кожна група отримує картки із завданнями і складає висновок про можливість будівництва ГЕС.
Робота експертних груп.
Лунають картки із завданнями і додатковим матеріалом.
Завдання для гідротехніків:
1. Викреслити на контурній карті Західного Сибіру територію передбачуваного району затоплення при створенні ГЕС (висота греблі - 100 метрів).
2. Зробити копії даної карти для інших груп (4 шт.).
3. Обчислити, використовуючи додатковий цифровий матеріал, приблизну потужність майбутньої ГЕС.
4. Зробити висновок про доцільність будівництва Нижньо-Обской ГЕС.
Завдання для геологів:
1. Нанести на контурну карту Західного Сибіру родовища корисних копалин, підписати їх.
2. Накласти на контурну карту Західного Сибіру конфігурацію передбачуваного водосховища; перелічити види корисних копалин, що потрапляють в зону затоплення.
3. Проаналізувати дані про вартість видобутку нафти і газу на суші і з дна моря.
4. Зробити введення.
Завдання для кліматологів:
1. Нанести на контурну карту Західного Сибіру показники липневих і січневих температур, основні напрямки вітру.
2. Порівняти кліматичну карту Західного Сибіру з контурною картою передбачуваного водосховища.
3. Знаючи особливості клімату Західного Сибіру, спрогнозувати можливі зміни клімату в результаті утворення водосховища.
4. Зробити висновок про доцільність будівництва Нижньо-Обской ГЕС.
Завдання для кліматологів:
1. Нанести на контурну карту Західного Сибіру заповідники, представників рослинного і тваринного світу, що мають промислове значення, райони з родючими грунтами.
2. Порівняти підготовлену карту з контурами передбачуваного водосховища.
3. Зробити висновок про доцільність будівництва Нижньо-Обской ГЕС.
Завдання для економістів:
l Нанести на карту Західного Сибіру великі міста, галузі промисловості.
l Порівняти підготовлену карту з контурами передбачуваного водосховища. Підкреслити міста, які потрапляють у зону затоплення. Виявити можливі економічні та соціальні проблеми даної ситуації (робота з додатковою інформацією про містах Західного Сибіру).
l Зробити висновок про доцільність будівництва Нижньо-Обской ГЕС.
Звіт експертних груп:
Учні роблять повідомлення про результати експертизи та формують висновки.
Гідротехніки: Створення 100-метрової греблі призведе до утворення водосховища, причому досить великого за площею (демонструють на карті). Ми порівняли річний стік річки Об, Волги і Єнісей, потужність ГЕС на Волзі (Волгоградська ГЕС) і Єнісеї (Красноярська) і вирахували приблизну потужність майбутньої ГЕС на річці Об (5 млн кВТ). Ми вважаємо, що такої потужності вистачить для того, щоб забезпечити енергією всю Західну Сибір, тому доцільно будівництво даного об'єкта.
Геологи: Ми прийшли до висновку, що найбагатші запаси нафти і газу під водою. За наявною інформацією, видобуток корисних копалин з дна водосховища набагато дорожче. Крім того, в Західному Сибіру знаходиться 60% запасів торфу Російської Федерації. Вони також опиняться під водою.
Кліматологи: Клімат Західно-Сибірської рівнини континентальний, з суворою зимою. На кліматичної карті видно низькі січневі температури. Створення такого великого водосховища призведе до зміни клімату. Водосховище буде замерзати до дна, так як воно не дуже глибоке. Можливо зміщення кліматичних поясів на південь.
Екологи: Ми вважаємо, що створення Нижньо-Обской ГЕС недоцільно, тому що в зону затоплення потрапляє державний заповідник Мала Сосьва, в якому займаються відновленням, охороною та вивченням рідкісних і зникаючих тварин (соболь, колонок, лисиця, білка, куниця і т.д .). Це призведе до скорочення їх чисельності. Так як глибина водосховища незначна, в зимовий період воно буде промерзати до дна, що призведе до загибелі більшості водних організмів. Загинуть масиви лісів з цінними породами дерев (ялиця, кедр, ялина, сосна). На півдні району в зону затоплення потраплять родючі грунти (дерново-підзолисті, чорноземи).
Економісти: Ми вважаємо створення Нижньо-Обской ГЕС недоцільним. По-перше, в зону затоплення потраплять великі міста рівнини - Салехард, Сургут, Уренгой, Нижневартовск. Виникне проблема евакуації населення. По-друге, як зазначили геологи, зросте вартість видобутку корисних копалин. По-третє, виникне необхідність перенесення промислових підприємств.
Голова комісії: Ми заслухав доповіді всіх експертних груп. Підіб'ємо підсумки.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Дисертація
434.2кб. | скачати