План
1. Вільні економічні зони в Україні
2. Взаємозв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю
3. Тести
Список використаної літератури
1. Вільні економічні зони в Україні
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» СЕЗ являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території СЕЗ запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
З поширеністю СЕЗ спостерігається парадоксальна ситуація: багато говориться про ознаки зон, їх особливості, способи ведення господарства, про їх важливість, необхідність для кожної країни, а чіткого універсального поняття СЕЗ, яке б відображало юридичну сутність даного явища, не сформульовано. Одні вчені пішли шляхом вивчення конкретного типу зон, чіткого виділення їх особливостей. Інші, намагалися дати якесь універсальне поняття ВЕЗ, в яке б вписувалася будь-яка зона. Але всі ці визначення характеризуються чи крайньої деталізацією, або надмірної узагальненістю, однобічністю, заангажірованностио.
Спочатку СЕЗ вважалася особлива територія великого морського порту, виділена з митної юрисдикції країни для вільного і безмитного ввезення та вивезення товарів. Основними чинниками створення СЕЗ була наявність трудових ресурсів, розвинена транспортна інфраструктура та наявність міжнародних комунікацій. Це термін знайшов своє відображення в Кіотської конвенції про спрощення та нормалі-нації митних процедур (1978 р.). Надалі цей термін став використовуватися для позначення інших територій, на яких встановлювався пільговий режим здійснення господарської діяльності. Більше того, вільними економічними зонами стали називатися навіть окремі підприємства, яким державою були надані певні преференції. Тому з історичної точки зору вірніше говорити про спеціальні економічні зони, як про узагальнюючому понятті, яке включає вільні економічні зони, промислово-виробничі, зони розвитку високих нових технологій тощо
Щоб чітко визначити юридичне поняття СЕЗ і властиві йому ознаки необхідно, перш за все, визначити які суспільні відносини регулюються законодавством про СЕЗ, тобто з'ясувати економічну основу даного інституту.
Вільна економічна зона - обмежена частина національно-державної території, на якій діють особливі пільгові економічні умови для іноземних та національних підприємців (пільги митного, орендного, валютного, візового, трудового режиму і т.д.), що в сукупності створює сверхблагопріятние умови для розвитку промисловості та інвестування іноземного капіталу. Іншими словами - це вільний від обмежень, але з обмеженою кількістю учасників ринок. Його особливість у вільному економічному поєднанні попиту і пропозицій з обмеженими можливостями управління ціноутворенням і контролем за діяльністю суб'єктів з боку держави та органів місцевого самоврядування.
СЕЗ спрямована на прискорений розвиток виробничих, торгових, техніко-впроваджувальних зносин та зовнішньоекономічної діяльності на основі надання пільг суб'єктам, які господарюють. Такий розвиток можливий лише шляхом реалізації затверджених на державному та регіональному рівнях комплексних програм, які передбачають активізацію ділової активності в рамках певної території під керівництвом спеціально створених органів управління. У вільній економічній зоні встановлюється особливий, пільговий в порівнянні із загальним, режим інвестицій та підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності.
Економічна зона є особливою частиною державної та митної території, на яку поширюється особливий митний режим стягнення мита та інших платежів (у тому числі податків), які сплачуються при митному оформленні ввезених і вивезених товарів.
Вільна економічна зона - обмежена територія, на якій діє особливий правовий і економічний режим інвестиційної та підприємницької діяльності, регульований спеціальним законом з її установі та функціонування. 1 ВЕЗ створюється на певний строк, після закінчення якого цей режим може бути продовжений або припинений. Отже, з урахуванням викладеного ВЕЗ - це частина території держави. Але необхідно відрізняти вільні митні союзи, створені на підставі міжнародних договорів, які охоплюють територію декількох країн від вільних митних зон. Тому слід говорити про те, що ВЕЗ - це частина території в межах певної держави. У той же час світова практика знає існування СЕЗ, які організовані на території цілої держави (офшорні зони). Це, як правило, невеликі за розміром держави. Таким чином, ВЕЗ - це вся територія країни або певна її частина.
У більшості випадків створення і функціонування ВЕЗ здійснюється на основі внутрішнього законодавства. Міжнародні договори про нормалізацію торгівлі та встановлення економічних зв'язків є другорядними, додатковими, що дозволяє найбільш повно реалізувати завдання і мета створення ВЕЗ.
СЕЗ характеризуються особливим правовим режимом здійснення підприємницької діяльності. У всіх існуючих ВЕЗ цей режим поширюється лише на тих суб'єктів, які виконують вимоги, встановлені законодавством при створенні ВЕЗ. Тому не зовсім точними є твердження про те, що особливий правовий режим поширюється на всю територію. Він поширюється лише на тих суб'єктів господарювання, які відповідають всім визначеним законом вимогам. Інші суб'єкти діють на загальних підставах і не користуються встановленими пільгами, на них не поширюються повноваження органів управління ВЕЗ.
Особливий правовий режим, який встановлюється на території СЕЗ проявляється в:
- Наявності загальної та спеціальної нормативної бази, яка регламентує порядок створення та функціонування ВЕЗ; - відносної відособленості і самостійності економіки СЕЗ від національної економіки країни;
- Конкретизації мети створення СЕЗ і наданих пільг, які відповідають певному типу ВЕЗ;
- Наявності повного переліку умов, при дотриманні яких на суб'єкти господарювання поширюється особливий правовий режим, і вони стають суб'єктами СЕЗ;
- Установі спеціального керівного органу;
- Встановлення певного терміну існування СЕЗ.
Як вже зазначалося, ВЕЗ створюється для досягнення певних цілей, вирішення певних завдань. Тому кожному типу ВЕЗ притаманний набір цільових пріоритетів, відповідно до яких вона і функціонує, здійснення яких вона може ефективно сприяти. Тому, якщо протягом встановленого часу це не досягається, то ВЕЗ може бути ліквідована.
Вільна економічна зона - це частина території в межах державного кордону, де внутрішнім спеціальним законодавством на певний строк встановлюється особливий правовий режим підприємницької діяльності, який поширюється лише на тих суб'єктів, що відповідають встановленим законом про створення конкретної зони вимогам для реалізації поставлених перед зоною цілей і завдань .
Ст. 3 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» визначає типи спеціальних економічних зон, які можуть бути створені в Україну. Тип - загальні функціональні та правові ознаки ВЕЗ. Відповідно світовій практиці і специфіки в Україні можуть створюватися: вільні економічні зони і порти, експортні зони, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексно-виробничі зони, туристично-рекреаційні зони, страхові зони, банківські зони.
Виділення тих чи інших видів ВЕЗ проводиться в залежності від обраних критеріїв і мети класифікації. Тому ми і будемо дотримуватися цих критеріїв і виділимо СЕЗ в залежності від їх призначення.
За функціональним призначенням і спеціалізації виділяють наступні види ВЕЗ:
1) вільні митні зони, куди включаються вільні порти і вільні торгові зони;
2) промислово-виробничі зони: імпортозамінні, експортні, змішані;
3) зони розвитку високих і нових технологій: технополіси, бізнес-інноваційні центри;
4) сервісні: офшорні, банківсько-страхові, туристичні;
5) комплексні.
За характером взаємодії з національною економікою країни виділяють такі види зон:
Анклавні. Такі зони відокремлені від всієї іншої території системою пропускних пунктів, оглядів, перевірок, а суб'єкт СЕЗ не може вести підприємницьку діяльність на іншій території країни і не має права укладати угоди та здійснювати операції з національними суб'єктами (офшорні зони), поставляти продукцію всередину країни (експортно-виробничі зони).
Інтеграційні. Підприємства, на які поширюється особливий правовий режим, органічно включаються в економіку країни, активно співпрацюють з національними виробниками.
За суб'єктам господарської діяльності виділяють:
1) Зони, де дозволена діяльність лише іноземних юридичних і фізичних осіб. Як правило, це ті СЕЗ, які створюються для залучення іноземного капіталу і новітніх технологій, якщо країна не здатна самостійно домогтися розвитку виробництва, впровадження досягнень науки, вирішити проблему нестачі валютних коштів власними силами.
2) Зони, де ведуть діяльність, як національні, так і іноземні суб'єкти. Це зони, які створюються для розвитку певної галузі народного господарства, відновлення окремих виробництв, виведення з кризи окремих районів, зменшення кількості безробітних, якщо потрібно перемістити виробничі сили з однієї частини країни в іншу.
3) Зовнішньоторговельні зони - ВЕЗ, де товари іноземного походження зберігаються, продаються і купуються без сплати мита і митних зборів. Ці зони тісно пов'язані з зонами митного контролю та створюються на кордонах митного кордону України в аеропортах, морських портах, пунктах пропуску через митний кордон України (митницях). Ці зони є найпростішою формою СЕЗ і створюються для активізації зовнішньої торгівлі (експорт, імпорт і транзит) і приплив валюти за рахунок надання митних пільг, послуг при зберіганні та переміщенні товарів через митний кордон України, оренди складських та торгових приміщень, складів, а також на послуги щодо доопрацювання, сортування товарів. Такі зони створюються й існують як вільні порти (порто - франко), вільні митні зони (зони франку), митні склади.
4) Науково-технічні зони характеризуються тим, що їх спеціальний правовий режим орієнтований на прискорене розвиток наукового і виробничого потенціалу. Іншими словами, вводиться спеціальний режим щодо здійснення венчурного бізнесу. Мета створення таких зон полягає не тільки в розвитку наукового і виробничого потенціалу, але і посилення припливу валюти за рахунок продажу ліцензій або «ноу-хау». Науково-технічні зони створюються у вигляді інноваційних центрів - технополісів (Інститут електрозварювання АН України ім. Патона) районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових зон, науково-виробничих парків, локальних інноваційних центрів.
5) Комплексні виробничі зони - частина території держави зі спеціальним пільговим режимом економічної діяльності з метою стимулювання розвитку підприємництва та залучення інвестиції у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків та забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть створюватися у формі експортних виробничих зон, складських господарств, імпортооріентірованних зон. Перші спеціалізуються на переробці вітчизняної сировини для подальшого експорту, другі - на створення спеціальних складів і накопиченні на них товару з метою прориву і завоювання ринку, останні орієнтуються на заміну імпортних товарів з метою їх витіснення з вітчизняного ринку.
6) Офшорні зони вводяться для інтенсивного розвитку банківського і страхового бізнесу за рахунок встановлення сприятливих умов для таких операцій і орієнтації на іноземну валюту і нерезидентів. При цьому офшорний статус надається лише банкам і страховим компаніям, які створені лише за участю нерезидентів та обслуговування їх договорів у підприємницькій діяльності. Наприклад, страхові компанії спеціалізуються на хеджуванні зовнішньоекономічних контрактів.
7) Зони прикордонної торгівлі - частина митної території України, де діє спрощений порядок перетину митного кордону та торгівлі. Створюються в морських портах, аеропортах, на митницях.
8) Туристично-рекреаційні зони створюються в районах, які мають багатий, унікальний природно-кліматичні ресурси (мінеральні лікувальні води), рекреаційний та історико-культурний потенціал. Мета створення таких зон - залучення іноземного капіталу, розвиток курортно-оздоровчого і туристичного бізнесу.
2. Взаємозв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю
Взаємозв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю розглянемо на прикладі механізму підготовки і здійснення прямих інвестицій.
Реалізація інвестицій здійснюється на основі інвестиційних проектів.
Інвестиційний проект являє собою "комплексний план заходів, який включає капітальне будівництво, придбання технологій, закупівлю обладнання, підготовку кадрів тощо, спрямованих на створення нового або модернізацію (розширення) діючого виробництва товарів і послуг з метою отримання економічного чи соціального ефекту"
Тому зупинимося лише на деяких особливостях, властивих проекту здійснення прямих інвестицій в постачальницько-збутову діяльність.
У більшості випадків створення за кордоном фірм було логічним кроком в освоєнні зарубіжних ринків, які споживають дану продукцію. Засновники зазначених фірм робили цей крок, переконавшись, що застосовувані ними організаційні форми експорту та імпорту товарів і послуг не дозволяють використовувати всі потенційні можливості для роботи на місцевих ринках.
Підготовка проекту здійснення прямих інвестицій включає ряд етапів.
Перший етап починається з вивчення ринку зарубіжної країни, в тому числі з аналізу номенклатури вітчизняних товарів і послуг, перспективних для збуту, та визначення ємності зарубіжного ринку по цій номенклатурі. Якщо фірма планує займатися також збутом місцевих товарів у України, то аналогічний аналіз проводиться за Україну. На цій базі робиться прогноз обсягу реалізації товарів і послуг через заснованої фірму.
Потім визначається спосіб закупівель товарів і послуг в українських постачальників та / або продажу їх українським покупцям (з ними укладаються контракти, навіть якщо вони є засновниками фірми) за готівковий розрахунок, в кредит, на консигнаційний склад. Обмовляється спосіб оформлення поставок:''у вигляді договорів купівлі-продажу (типово для готових виробів) або договору комісії (характерно для сировини)''.
На цій основі оцінюється обсяг інвестицій в основні та оборотні фонди: витрати на розміщення офісу, транспорт і склади, витрати на заробітну плату, закупівлю і зберігання товарів, митне очищення, транспортування, страхування і т.д. Розрахунок робиться в гривні та іноземній валюті і охоплює період кілька років.
Опрацьовується місцеве і вітчизняне законодавство прямо чи опосередковано зачіпає діяльність створюваної фірми: обмеження на вивіз і ввезення капіталу і прибутку, митне законодавство, законодавство про конкуренцію і демпінгу, податкове законодавство, імміграційний режим, неформальні обмеження та інші важливі фактори. Особлива увага приділяється оцінці інвестиційного клімату та обліку ризиків.
Визначається організаційно-правова форма створюваної фірми (товариство, товариство тощо) і підбираються потенційні закордонні засновники, якщо в них є потреба. Останні також залучаються до опрацювання перерахованих вище етапів.
Потім слід оцінка економічної ефективності створюваної фірми. При цьому треба враховувати, що для постачальницьких збутових компаній завдання максимізації їх прибутки не завжди є головною, так як місцевому засновнику часто вигідніше отримати дохід через ціну, за якою зарубіжна фірма купує у нього або продає йому товари, а не через дивіденди за вкладом в капітал фірми. Однак якщо оподаткування прибутку в країні розміщення закордонної філії помітно нижче, ніж у України, то вигідніше, щоб прибуток акумулювалася за кордоном, що в більшості випадків і відбувається.
Заключний етап створення (купівлі) фірми включає підготовку і прийняття установчих документів (договірної статут або засновницький договір); отримання дозволу від компетентних органів в Україні (обов'язково) і зарубіжній країні (якщо такий дозвіл потрібен); реєстрацію фірми за кордоном та занесення її до Державного реєстр зарубіжних підприємств, створюваних з українською участю.
Аналізуючи і узагальнюючи механізм здійснення прямих інвестицій його основні етапи можна представити наочно наступною схемою (рис. 1.).
4. Тестові завдання
3. Тести
1.Ринок об'єктів реального інвестування включає
А) ринок нерухомості та майданчиків під будівництво
Б) ринок підрядників
В) ринок робочої сили
Г) вірної відповіді немає
2. Управлінням активами та приватизаційним супроводом займаються
А) інвестиційний фонд
Б) інвестиційна компанія
В) комерційний банк
2. Фінансування та інвестиції / Пер. з нім. Крушвітц Лутц, СПб: Петербург, 2005 .- 400с.
3. Фінансово-інвестиційний аналіз / Комаринський Л., Яремчук І, К: Сталкер, 2006.-с.400.
4. Фінанси: Навчальний посібник / За ред. проф. А.М. Ковалевой.-М.: Фінанси і статистика., 2004 .- 336с.
5. Основи інвестування: Пер з анг. / Гітман Л, джонки М, М: Маркетинг, 2005 .- 1008с.
6. Організація і фінансування інвестицій / Мелкумов Л.С., М: Инфра-М, 2003 .- 248с.
7. Податки і інвестиції / Бухгалтер .- № 1-2 .- 2002 .- с.90.
1. Вільні економічні зони в Україні
2. Взаємозв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю
3. Тести
Список використаної літератури
1. Вільні економічні зони в Україні
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» СЕЗ являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території СЕЗ запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
З поширеністю СЕЗ спостерігається парадоксальна ситуація: багато говориться про ознаки зон, їх особливості, способи ведення господарства, про їх важливість, необхідність для кожної країни, а чіткого універсального поняття СЕЗ, яке б відображало юридичну сутність даного явища, не сформульовано. Одні вчені пішли шляхом вивчення конкретного типу зон, чіткого виділення їх особливостей. Інші, намагалися дати якесь універсальне поняття ВЕЗ, в яке б вписувалася будь-яка зона. Але всі ці визначення характеризуються чи крайньої деталізацією, або надмірної узагальненістю, однобічністю, заангажірованностио.
Спочатку СЕЗ вважалася особлива територія великого морського порту, виділена з митної юрисдикції країни для вільного і безмитного ввезення та вивезення товарів. Основними чинниками створення СЕЗ була наявність трудових ресурсів, розвинена транспортна інфраструктура та наявність міжнародних комунікацій. Це термін знайшов своє відображення в Кіотської конвенції про спрощення та нормалі-нації митних процедур (1978 р.). Надалі цей термін став використовуватися для позначення інших територій, на яких встановлювався пільговий режим здійснення господарської діяльності. Більше того, вільними економічними зонами стали називатися навіть окремі підприємства, яким державою були надані певні преференції. Тому з історичної точки зору вірніше говорити про спеціальні економічні зони, як про узагальнюючому понятті, яке включає вільні економічні зони, промислово-виробничі, зони розвитку високих нових технологій тощо
Щоб чітко визначити юридичне поняття СЕЗ і властиві йому ознаки необхідно, перш за все, визначити які суспільні відносини регулюються законодавством про СЕЗ, тобто з'ясувати економічну основу даного інституту.
Вільна економічна зона - обмежена частина національно-державної території, на якій діють особливі пільгові економічні умови для іноземних та національних підприємців (пільги митного, орендного, валютного, візового, трудового режиму і т.д.), що в сукупності створює сверхблагопріятние умови для розвитку промисловості та інвестування іноземного капіталу. Іншими словами - це вільний від обмежень, але з обмеженою кількістю учасників ринок. Його особливість у вільному економічному поєднанні попиту і пропозицій з обмеженими можливостями управління ціноутворенням і контролем за діяльністю суб'єктів з боку держави та органів місцевого самоврядування.
СЕЗ спрямована на прискорений розвиток виробничих, торгових, техніко-впроваджувальних зносин та зовнішньоекономічної діяльності на основі надання пільг суб'єктам, які господарюють. Такий розвиток можливий лише шляхом реалізації затверджених на державному та регіональному рівнях комплексних програм, які передбачають активізацію ділової активності в рамках певної території під керівництвом спеціально створених органів управління. У вільній економічній зоні встановлюється особливий, пільговий в порівнянні із загальним, режим інвестицій та підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності.
Економічна зона є особливою частиною державної та митної території, на яку поширюється особливий митний режим стягнення мита та інших платежів (у тому числі податків), які сплачуються при митному оформленні ввезених і вивезених товарів.
Вільна економічна зона - обмежена територія, на якій діє особливий правовий і економічний режим інвестиційної та підприємницької діяльності, регульований спеціальним законом з її установі та функціонування. 1 ВЕЗ створюється на певний строк, після закінчення якого цей режим може бути продовжений або припинений. Отже, з урахуванням викладеного ВЕЗ - це частина території держави. Але необхідно відрізняти вільні митні союзи, створені на підставі міжнародних договорів, які охоплюють територію декількох країн від вільних митних зон. Тому слід говорити про те, що ВЕЗ - це частина території в межах певної держави. У той же час світова практика знає існування СЕЗ, які організовані на території цілої держави (офшорні зони). Це, як правило, невеликі за розміром держави. Таким чином, ВЕЗ - це вся територія країни або певна її частина.
У більшості випадків створення і функціонування ВЕЗ здійснюється на основі внутрішнього законодавства. Міжнародні договори про нормалізацію торгівлі та встановлення економічних зв'язків є другорядними, додатковими, що дозволяє найбільш повно реалізувати завдання і мета створення ВЕЗ.
СЕЗ характеризуються особливим правовим режимом здійснення підприємницької діяльності. У всіх існуючих ВЕЗ цей режим поширюється лише на тих суб'єктів, які виконують вимоги, встановлені законодавством при створенні ВЕЗ. Тому не зовсім точними є твердження про те, що особливий правовий режим поширюється на всю територію. Він поширюється лише на тих суб'єктів господарювання, які відповідають всім визначеним законом вимогам. Інші суб'єкти діють на загальних підставах і не користуються встановленими пільгами, на них не поширюються повноваження органів управління ВЕЗ.
Особливий правовий режим, який встановлюється на території СЕЗ проявляється в:
- Наявності загальної та спеціальної нормативної бази, яка регламентує порядок створення та функціонування ВЕЗ; - відносної відособленості і самостійності економіки СЕЗ від національної економіки країни;
- Конкретизації мети створення СЕЗ і наданих пільг, які відповідають певному типу ВЕЗ;
- Наявності повного переліку умов, при дотриманні яких на суб'єкти господарювання поширюється особливий правовий режим, і вони стають суб'єктами СЕЗ;
- Установі спеціального керівного органу;
- Встановлення певного терміну існування СЕЗ.
Як вже зазначалося, ВЕЗ створюється для досягнення певних цілей, вирішення певних завдань. Тому кожному типу ВЕЗ притаманний набір цільових пріоритетів, відповідно до яких вона і функціонує, здійснення яких вона може ефективно сприяти. Тому, якщо протягом встановленого часу це не досягається, то ВЕЗ може бути ліквідована.
Вільна економічна зона - це частина території в межах державного кордону, де внутрішнім спеціальним законодавством на певний строк встановлюється особливий правовий режим підприємницької діяльності, який поширюється лише на тих суб'єктів, що відповідають встановленим законом про створення конкретної зони вимогам для реалізації поставлених перед зоною цілей і завдань .
Ст. 3 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» визначає типи спеціальних економічних зон, які можуть бути створені в Україну. Тип - загальні функціональні та правові ознаки ВЕЗ. Відповідно світовій практиці і специфіки в Україні можуть створюватися: вільні економічні зони і порти, експортні зони, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексно-виробничі зони, туристично-рекреаційні зони, страхові зони, банківські зони.
Виділення тих чи інших видів ВЕЗ проводиться в залежності від обраних критеріїв і мети класифікації. Тому ми і будемо дотримуватися цих критеріїв і виділимо СЕЗ в залежності від їх призначення.
За функціональним призначенням і спеціалізації виділяють наступні види ВЕЗ:
1) вільні митні зони, куди включаються вільні порти і вільні торгові зони;
2) промислово-виробничі зони: імпортозамінні, експортні, змішані;
3) зони розвитку високих і нових технологій: технополіси, бізнес-інноваційні центри;
4) сервісні: офшорні, банківсько-страхові, туристичні;
5) комплексні.
За характером взаємодії з національною економікою країни виділяють такі види зон:
Анклавні. Такі зони відокремлені від всієї іншої території системою пропускних пунктів, оглядів, перевірок, а суб'єкт СЕЗ не може вести підприємницьку діяльність на іншій території країни і не має права укладати угоди та здійснювати операції з національними суб'єктами (офшорні зони), поставляти продукцію всередину країни (експортно-виробничі зони).
Інтеграційні. Підприємства, на які поширюється особливий правовий режим, органічно включаються в економіку країни, активно співпрацюють з національними виробниками.
За суб'єктам господарської діяльності виділяють:
1) Зони, де дозволена діяльність лише іноземних юридичних і фізичних осіб. Як правило, це ті СЕЗ, які створюються для залучення іноземного капіталу і новітніх технологій, якщо країна не здатна самостійно домогтися розвитку виробництва, впровадження досягнень науки, вирішити проблему нестачі валютних коштів власними силами.
2) Зони, де ведуть діяльність, як національні, так і іноземні суб'єкти. Це зони, які створюються для розвитку певної галузі народного господарства, відновлення окремих виробництв, виведення з кризи окремих районів, зменшення кількості безробітних, якщо потрібно перемістити виробничі сили з однієї частини країни в іншу.
3) Зовнішньоторговельні зони - ВЕЗ, де товари іноземного походження зберігаються, продаються і купуються без сплати мита і митних зборів. Ці зони тісно пов'язані з зонами митного контролю та створюються на кордонах митного кордону України в аеропортах, морських портах, пунктах пропуску через митний кордон України (митницях). Ці зони є найпростішою формою СЕЗ і створюються для активізації зовнішньої торгівлі (експорт, імпорт і транзит) і приплив валюти за рахунок надання митних пільг, послуг при зберіганні та переміщенні товарів через митний кордон України, оренди складських та торгових приміщень, складів, а також на послуги щодо доопрацювання, сортування товарів. Такі зони створюються й існують як вільні порти (порто - франко), вільні митні зони (зони франку), митні склади.
4) Науково-технічні зони характеризуються тим, що їх спеціальний правовий режим орієнтований на прискорене розвиток наукового і виробничого потенціалу. Іншими словами, вводиться спеціальний режим щодо здійснення венчурного бізнесу. Мета створення таких зон полягає не тільки в розвитку наукового і виробничого потенціалу, але і посилення припливу валюти за рахунок продажу ліцензій або «ноу-хау». Науково-технічні зони створюються у вигляді інноваційних центрів - технополісів (Інститут електрозварювання АН України ім. Патона) районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових зон, науково-виробничих парків, локальних інноваційних центрів.
5) Комплексні виробничі зони - частина території держави зі спеціальним пільговим режимом економічної діяльності з метою стимулювання розвитку підприємництва та залучення інвестиції у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків та забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть створюватися у формі експортних виробничих зон, складських господарств, імпортооріентірованних зон. Перші спеціалізуються на переробці вітчизняної сировини для подальшого експорту, другі - на створення спеціальних складів і накопиченні на них товару з метою прориву і завоювання ринку, останні орієнтуються на заміну імпортних товарів з метою їх витіснення з вітчизняного ринку.
6) Офшорні зони вводяться для інтенсивного розвитку банківського і страхового бізнесу за рахунок встановлення сприятливих умов для таких операцій і орієнтації на іноземну валюту і нерезидентів. При цьому офшорний статус надається лише банкам і страховим компаніям, які створені лише за участю нерезидентів та обслуговування їх договорів у підприємницькій діяльності. Наприклад, страхові компанії спеціалізуються на хеджуванні зовнішньоекономічних контрактів.
7) Зони прикордонної торгівлі - частина митної території України, де діє спрощений порядок перетину митного кордону та торгівлі. Створюються в морських портах, аеропортах, на митницях.
8) Туристично-рекреаційні зони створюються в районах, які мають багатий, унікальний природно-кліматичні ресурси (мінеральні лікувальні води), рекреаційний та історико-культурний потенціал. Мета створення таких зон - залучення іноземного капіталу, розвиток курортно-оздоровчого і туристичного бізнесу.
2. Взаємозв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю
Взаємозв'язок стратегічного, тактичного і оперативного управління інвестиційною діяльністю розглянемо на прикладі механізму підготовки і здійснення прямих інвестицій.
Реалізація інвестицій здійснюється на основі інвестиційних проектів.
Інвестиційний проект являє собою "комплексний план заходів, який включає капітальне будівництво, придбання технологій, закупівлю обладнання, підготовку кадрів тощо, спрямованих на створення нового або модернізацію (розширення) діючого виробництва товарів і послуг з метою отримання економічного чи соціального ефекту"
Тому зупинимося лише на деяких особливостях, властивих проекту здійснення прямих інвестицій в постачальницько-збутову діяльність.
У більшості випадків створення за кордоном фірм було логічним кроком в освоєнні зарубіжних ринків, які споживають дану продукцію. Засновники зазначених фірм робили цей крок, переконавшись, що застосовувані ними організаційні форми експорту та імпорту товарів і послуг не дозволяють використовувати всі потенційні можливості для роботи на місцевих ринках.
Підготовка проекту здійснення прямих інвестицій включає ряд етапів.
Перший етап починається з вивчення ринку зарубіжної країни, в тому числі з аналізу номенклатури вітчизняних товарів і послуг, перспективних для збуту, та визначення ємності зарубіжного ринку по цій номенклатурі. Якщо фірма планує займатися також збутом місцевих товарів у України, то аналогічний аналіз проводиться за Україну. На цій базі робиться прогноз обсягу реалізації товарів і послуг через заснованої фірму.
Потім визначається спосіб закупівель товарів і послуг в українських постачальників та / або продажу їх українським покупцям (з ними укладаються контракти, навіть якщо вони є засновниками фірми) за готівковий розрахунок, в кредит, на консигнаційний склад. Обмовляється спосіб оформлення поставок:''у вигляді договорів купівлі-продажу (типово для готових виробів) або договору комісії (характерно для сировини)''.
На цій основі оцінюється обсяг інвестицій в основні та оборотні фонди: витрати на розміщення офісу, транспорт і склади, витрати на заробітну плату, закупівлю і зберігання товарів, митне очищення, транспортування, страхування і т.д. Розрахунок робиться в гривні та іноземній валюті і охоплює період кілька років.
Опрацьовується місцеве і вітчизняне законодавство прямо чи опосередковано зачіпає діяльність створюваної фірми: обмеження на вивіз і ввезення капіталу і прибутку, митне законодавство, законодавство про конкуренцію і демпінгу, податкове законодавство, імміграційний режим, неформальні обмеження та інші важливі фактори. Особлива увага приділяється оцінці інвестиційного клімату та обліку ризиків.
Визначається організаційно-правова форма створюваної фірми (товариство, товариство тощо) і підбираються потенційні закордонні засновники, якщо в них є потреба. Останні також залучаються до опрацювання перерахованих вище етапів.
Потім слід оцінка економічної ефективності створюваної фірми. При цьому треба враховувати, що для постачальницьких збутових компаній завдання максимізації їх прибутки не завжди є головною, так як місцевому засновнику часто вигідніше отримати дохід через ціну, за якою зарубіжна фірма купує у нього або продає йому товари, а не через дивіденди за вкладом в капітал фірми. Однак якщо оподаткування прибутку в країні розміщення закордонної філії помітно нижче, ніж у України, то вигідніше, щоб прибуток акумулювалася за кордоном, що в більшості випадків і відбувається.
Заключний етап створення (купівлі) фірми включає підготовку і прийняття установчих документів (договірної статут або засновницький договір); отримання дозволу від компетентних органів в Україні (обов'язково) і зарубіжній країні (якщо такий дозвіл потрібен); реєстрацію фірми за кордоном та занесення її до Державного реєстр зарубіжних підприємств, створюваних з українською участю.
Аналізуючи і узагальнюючи механізм здійснення прямих інвестицій його основні етапи можна представити наочно наступною схемою (рис. 1.).
Основні етапи здійснення інвестицій (На прикладі прямих інвестицій) |
Рис. 1 - Основні етапи здійснення інвестицій |
Аналіз кон'юктури ринку, визначення його ємності і перспективи |
Прогноз реалізації товарів, послуг та їх ефективності |
Оцінка, розрахунок обсягу інвестицій у національній та іноземній валюті |
Оцінка інвестиційного клімату та ризиків |
Опрацювання місцевого та вітчизняного законодавства, правових норм інвестування |
Занесення фірми до Державного реєстру зарубіжних підприємств |
Підготовка і прийняття установчих документів |
Реальна робота інвестиційного проекту |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 |
4. Тестові завдання
3. Тести
1.Ринок об'єктів реального інвестування включає
А) ринок нерухомості та майданчиків під будівництво
Б) ринок підрядників
В) ринок робочої сили
Г) вірної відповіді немає
2. Управлінням активами та приватизаційним супроводом займаються
А) інвестиційний фонд
Б) інвестиційна компанія
В) комерційний банк
Г) всі три наведених тут
Список використаних джерел
1. Умови підвищення ефективності спеціального режиму інвестиційної діяльності / / Економіка України .- № 3.-2000 .- с.47.2. Фінансування та інвестиції / Пер. з нім. Крушвітц Лутц, СПб: Петербург, 2005 .- 400с.
3. Фінансово-інвестиційний аналіз / Комаринський Л., Яремчук І, К: Сталкер, 2006.-с.400.
4. Фінанси: Навчальний посібник / За ред. проф. А.М. Ковалевой.-М.: Фінанси і статистика., 2004 .- 336с.
5. Основи інвестування: Пер з анг. / Гітман Л, джонки М, М: Маркетинг, 2005 .- 1008с.
6. Організація і фінансування інвестицій / Мелкумов Л.С., М: Инфра-М, 2003 .- 248с.
7. Податки і інвестиції / Бухгалтер .- № 1-2 .- 2002 .- с.90.