Вільні економічні зони України

Зміст

1. Введення. 2
2. Значення СЕЗ для економіки України .. 4
2.1. Проблеми СЕЗ та шляхи їх вирішення. Перспективи СЕЗ в Україну. 10
2.2 Тут будуть доречними узагальнюючі висновки .. 13
2.3 Політика держави щодо "зон" повинна бути стабільною, передбачуваною і послідовною. 14
3. Діяльність "зон" має підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу. 16
Висновок. 17
Список використаної літератури .. 19

1. Введення

Існують ситуації, особливо в період становлення і розвитку ринкової економіки в державі, коли воно не може розвивати виробництво товарів і послуг на своїй території лише за допомогою своїх власних ресурсів. У таких випадках вживаються заходи щодо залучення іноземних інвестицій. Вільні економічні зони є одним з прикладів державного регулювання економіки шляхом пільгового оподаткування, кредитування та ін Створення таких зон у державі має за мету розвиток пріоритетних галузей економіки, окремих регіонів за допомогою надання в таких зонах пільгових умов існування підприємств. Таким чином, держава намагається поліпшити інвестиційний клімат у певних галузях та регіонах, сприяти розвитку малого і середнього бізнесу, а так само оновлення матеріально-технічної бази виробництва. Тому, що розглядаються в даній роботі проблеми існування і ролі в економіці Україні вільних економічних зон є досить-таки актуальними, особливо в світлі останніх намірів влади про їх поновлення.
Отже, метою даного дослідження обрано розгляд сутності та ролі вільних економічних зон в Україні. При цьому, передбачається виконання наступних завдань дослідження:
по-перше, дослідити теоретичні основи існування і розвитку вільних економічних зон;
по-друге, переглянути дію вільних економічних зон у світовій практиці та в Україні;
по-третє, вивчити і оцінити роль і значення вільних економічних зон для України.
Таким чином, об'єктом дослідження є вільні економічні зони самі по собі. Предметом є роль вільних економічних зон в економіці Україні.
При проведенні даного дослідження буде використовуватися метод аналізу діяльності вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні та аналіз показників ефективності їх функціонування. У результаті проведеного аналізу будуть зроблені відповідні висновки про роль СЕЗ в економіці Україні. З точки зору історичного підходу буде дана коротка історична довідка про історію виникнення СЕЗ у світі.
ВЕЗ є предметом широких дискусій у літературі протягом всього періоду їх існування в Україну, і навіть після постанови про скасування їх дії.

2. Значення СЕЗ для економіки України

Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіс, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті.
Необхідно підкреслити дві рішучі особливості ВЕЗ. По-перше, для кожної такої зони характерні специфічні, у порівнянні з усією країною, економічні відносини у сфері виробництва та розподілу необхідного та додаткового продуктів, вироблених на її території. По-друге, здібність ВЕЗ до дифузного розширення та розповсюдження своїх меж на інші, пов'язані з нею безпосередньо або ж опосередковано, господарчі сфери, галузі та території.
Світова економіка знає чимало модифікацій того, що в Україні прийнято називати СЕЗ: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, зони спільного підприємництва, зони спільного підприємництва, особливі економічні райони, зони зовнішньої торгівлі, промислово-підприємницькі зони, сервісні зони, зони розвитку експорту, технологічні парки, технополіси, вільні митні зони і т.д. Всі ці економічні форми, об'єднані загальним принципом анклавного стимулювання інвестицій, можна класифікувати за двома основними блоками. Перший, експортно-виробничий, має на меті забезпечення достатніх темпів наздоганяючого економічного розвитку. Найбільш поширені такі зони у країнах, що розвиваються (азійський, африканський, латиноамериканський регіони, Східна Європа). Другий блок - науково-технологічний - включає технополіси, технопарки, науково-технічні зони, котрі створюються з амбіційними цілями випереджального економічного зростання. Наприклад, у Нідерландах 45 технополісів, у Німеччині - 50. У Великобританії діють 25 зон і технопарків, в Японії - 20 науково-технічних зон.
Вибір різновиду СЕЗ зазвичай обумовлюється низкою чинників, зокрема наявністю регіонально-економічних диспропорцій, депресивних територій, зональних надлишків незатребуваної робочої сили, необхідністю стимулювання певних галузей промисловості і т.д. Проблема СЕЗ має й геополітичний вимір, а саме: перспективи інтеграції держави у сучасну світову економіку, визначення її місця у глобальному поділі праці.
На сьогоднішній день в Україні створено 11 СЕЗ: "Азов", "Донецьк"; "Закарпаття"; "Яворів", "Автопорт" Краковець "" як частина спеціальної економічної зони "Яворів"; "Славутич"; "Курортополіс" Трускавець "; "Порто-Франко"; "Рені"; "Порт Крим"; "Інтерпорт Ковель"; "Миколаїв".
Цілі і підходи до формування вільних економічних зон
Специфіка кожної з усього різноманіття існуючих форм ВЕЗ зумовлюється підходами до її створення. Існує кілька таких підходів:
по-перше, з точки зору розміщення продуктивних сил на території країни або регіону;
по-друге, з точки зору виробництва і розподілу товарів і послуг, вироблених у вільній економічній зоні;
по-третє, з точки зору організаційних форм, можливих і доцільних в межах СЕЗ.
Підходи можна так само поділити на територіальні і режимні. З позиції першого оформляється конкретно визначена територія, а з позиції другого - запровадження особливого режиму, дозволяти надання певних переваг. Слід зазначити, що зазначені підходи складають основу визначення СЕЗ, а концепція їх створення викладена в якості основ класифікації.
При розгляді підходу до створення ВЕЗ з погляду розміщення продуктивних сил на території грунтуються на використанні наявних на цій конкретній території ресурсів - природних, трудових, виробничих, а так само на можливості залучення з інших територій (країн) відсутніх факторів розвитку. Відповідно до другого підходу, при створенні ВЕЗ необхідно вирішити завдання виробництва й розподілу суспільного продукту, тобто встановлення суспільних відносин, в основі яких - відмінності від усталених в країні економіко-правових відносин. Перший і другий підходи до створення ВЕЗ є найбільш універсальними, загальними опосередкованими закономірностями суспільного розвитку, і з цієї точки зору - необхідними для обгрунтування будь-яких зон. Третій підхід визначає типові відмінності зон і найближче підводить до необхідності їх класифікації.
Цілі, які ставить перед собою держава, створюючи вільні економічні зони, різні і можуть бути класифіковані в три групи: економічні, науково-технічні і соціальні. Нижче буде приведена коротка характеристика кожного виду цілей.
Економічні цілі - це залучення іноземного капіталу завдяки пільговому оподаткуванню, пільговим митного режиму та стабільному законодавству, надання доступу до зовнішньоекономічної діяльності. Їх досягнення може дозволити ефективно використовувати місцеві ресурси, досягти зростання валютних надходжень в державні та регіональні бюджети, розширити ринок високоякісної продукції.
Науково-технічні цілі полягають у залученні передових зарубіжних та вітчизняних технологій, активізації інноваційних процесів, залученні наукових та інженерних кадрів з-за кордону, підвищення ефективності використання виробничих потужностей і підвищення інформатизації суспільства.
Цілі соціального характеру - це підвищення зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць, подолання безробіття. СЕЗ при цьому сприяють підвищенню якості робочої сили за рахунок використання інновацій, нових технологій та організаційних форм, а так само насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання і досягненню рівномірного розвитку різних регіонів країни.
До передумов створення ВЕЗ можна віднести наступні:
створення СЕЗ сприяє інтересам як держави в цілому, так і окремих регіонів, відкриває можливості виходу на закордонні ринки, розширює експортно-імпортний потенціал і сприяє створенню конкурентоспроможного ринку;
СЕЗ створюють сприятливі можливості для вільного переміщення капіталу, новітніх технологій, науково-технічних розробок та інновацій, розвитку виробничої та ринкової інфраструктури держави;
створення і функціонування СЕЗ сприяє мотивації підприємницької діяльності та високопродуктивної праці, удосконалюючи умови життя населення та покращуючи якість трудових ресурсів.
передумовою створення СЕЗ так само є те, що вони залишаються під повною юрисдикцією держави як невід'ємна частина її території і не має ніякого права на суверенізацію від загальнодержавної та регіональної влади.
Всі зон, таким чином, створюються на конкретній території, в межах певної країни (групи країн) і з цілком певними передумовами і цілями. Специфіка цих трьох складових і визначає специфіку зони.
При аналізі діяльності СЕЗ з точки зору отримання валюти доцільно розглядати показник чистого експорту. При цьому різниця між валовим і чистим експортом виникає через те, що фірми, які розташовані у ВЕЗ значну частину сировини і напівфабрикатів імпортують. На жаль, в Україну не велося дослідження існуючих ВЕЗ за показником чистого експорту. Офіційні джерела надавали в основному показники реалізованої продукції та наданих послуг або валового експорту. Тому ефективною виглядала тільки діяльність СЕЗ "Порто-франко". Не поміченою залишилася ефективність роботи СЕЗ "Азов" і "Донецьк", де частка продукції, що пішла на експорт відповідно 71,8 і 31,9%, що говорить про значущості залучених іноземних коштів. Ефективність роботи СЕЗ "Курортополіс Трускавець" характеризується збільшенням кількості реалізованої продукції і наданих послуг протягом 2003 року збільшилася в 13,7 разів, у СЕЗ "Яворів" - в 9 разів, у СЕЗ "Славутич" - у 4,3 рази [11. с.35].
Позитивний ефект від прямих зарубіжних інвестицій, які залучалися в СЕЗ служив наочним прикладом для національних фірм і потенційних підприємців для того, щоб перейняти іноземний досвід. Хоча в цілому ефект каталізатора економічного зростання від інвестицій досить складно визначити, з іншого ж боку дані таблиці 2.2.1 доводять, що 6 із 11 підприємств досягли успіху саме за допомогою залучення прямих зарубіжних інвестицій.
Таблиця 2.2.1
Ефективність роботи українських СЕЗ в 2003 р.
Джерело: СЕЗ в теорії і на практиці / Снігур В.Г. / / Регіон. Перспективи - № 6. - 2003 р. [11, с .3 5]
Крім зазначеного критерію, оцінка ефективності дії СЕЗ може проводитися за обсягами залучених іноземних капіталів (див. табл.2.2.2).

Таблиця 2.2.2
Інвестиційна ефективність деяких СЕЗ Україні в 2002 р.
Джерело: СЕЗ в теорії і на практиці / Снігур В.Г. / / Регіон. Перспективи-№ 6. - 2003 р. [11, с .3 5]
Створення робочих місць є однією з основних і обов'язкових особливостей будь-якої ВЕЗ, особливо в країні з великим рівнем безробіття. У теж час, в Україні процес створення нових робочих місць при введенні СЕЗ проходив досить повільно (див. Таблиця Б, Додаток Б). Таким чином, досить складно оцінити однозначно діяльність СЕЗ в Україну. Хоча це і не означає, що всі вони були малоефективні. Скасування закону, який сприяв їх створенню та розвитку, носила скоріше політичний ніж економічно обгрунтований характер тому, що при скасуванні дії СЕЗ не було проведено жодних економічних розрахунків і досліджень. При аналізі їх ефективності та доцільності необхідно було скоріше використовувати індивідуальний підхід до кожної з них.

2.1. Проблеми СЕЗ та шляхи їх вирішення. Перспективи СЕЗ в Україну

Бути чи не бути СЕЗам в Україну? Навколо цього питання зламано чимало політичних списів. Позиція "проти" базується на таких аргументах. Результати діяльності територій зі спеціальним режимом оподаткування виявилися досить неоднорідними і не завжди виправдали очікування. За весь період функціонування СЕЗ і ТПР очікувалося досягти таких показників: залучення інвестицій - понад 17,1 млрд. дол. (Фактично - 2,1 млрд., або 12,2% від запланованого); створення нових та збереження існуючих робочих місць - 387,4 тис. (фактично - 137,7 тис., або 35,5% від запланованого). Загалом обсяг використаних суб'єктами спецрежимів внутрішніх і зовнішніх інвестицій становив 9,8 млрд. гривень при розмірі наданих податкових пільг у 8,4 млрд. гривень.
Найбільше інвестицій залучено у Донбас - 53,7% від загального обсягу. Лише чверть з них - іноземні. Решта пов'язані з реінвестуванням прибутку вітчизняними підприємствами. При цьому більшість проектів припадав на традиційні для України галузі - металургію, будівництво, вугільну промисловість. Крім того, вільні економічні зони часто використовувалися для реалізації сумнівних схем імпорту (наприклад, м'яса).
Прихильники СЕЗів, навпаки, стверджують, що зони позитивно впливають на економіку та інвестиційний клімат. За даними Інституту регіональних досліджень НАН України, станом на 01.01. 2005 року з початку функціонування органами управління СЕЗ і ТПР затверджено 768 інвестиційних проектів, у тому числі на ТПР - 556, у СЕЗ - 212, загальна кошторисна вартість яких становить 6,67 млрд. дол США. Найбільшу частку в освоєних інвестиціях становить обладнання - 5,2 млрд. грн. (53,1%), кошти - 1,5 млрд. (15,3%), сировина та матеріали - 0,87 млрд. грн. (8,9%). Створено 52,1 тис. та збережено 85,5 тис. робочих місць; реалізовано товарів, робіт, послуг на суму 45,4 млрд. грн., Зокрема на експорт - 15,8 млрд. грн. (34,8% від загального обсягу реалізованої продукції).
У період 2000-2004 років зростання інвестицій випереджало зростання ВВП у середньому в 2,5 рази. У 2005 році, зі скасуванням СЕЗ, це співвідношення знизилося до 0,7.
Зафіксовано загальну позитивну динаміку інтегрованої питомої ваги розвитку СЕЗ у комплексі загальнонаціональної економіки. За період з 1994-го до 2003 року вона збільшилася з 1,9 до 7,31%. Середнє значення для регіонів, у яких розміщені СЕЗ, за 1999-2002 роки зросло з 5,98 до 9,81%. У лідери вийшли Закарпатська, Донецька, Львівська області, АР Крим та Київ.
В адвокатів СЕЗів навіть є "вбивчий" відповідь тим, хто вбачає у вільних економічних зонах лише інструмент тіньової економіки, контрабанди та "відмивання грошей". Наприклад, приватизацію в Україні жодним чином не можна назвати прозорою, чесною, а подекуди й законною. Однак нікому не спало на думку заборонити її на цій підставі. Адже без приватизації не може бути ринкової економіки.
СЕЗ у їхньому нинішньому вигляді мають серйозні системні вади. Але це означає, що ці зони треба не забороняти, а вдосконалювати як апробований світовою практикою інструмент селективного стимулювання ділової та економічної активності. Не можна не визнати, що в більшості країн світу спеціальні економічні зони можуть ефективно працювати на економіку держави. А проблематика діяльності вільних, "напівкримінальних" за словами деяких політиків, економічних зон лежить не в площині існування СЕЗ як таких, а керівництво і контроль за ними, правильному визначенні пріоритетів для кожної з них, а так само в необхідності постійного вдосконалення законодавчої бази.
Серед інших можна назвати такі проблеми, що послужили приводом до скасування дії СЕЗ:
неефективність дії п'яти з дванадцяти спеціальних економічних зон;
можливість формування напівлегальних схем діяльності на території СЕЗ;
недосконалість законодавства України щодо СЕЗ і відсутність єдиної державної концепції в цій галузі;
політична нестабільність у державі.
Враховуючи світовий досвід, щоб уникнути криміналізації СЕЗ, було б доцільніше створити не керовані місцевими державними адміністраціями зони, і вже звичайно не скасовувати їх взагалі, а надавати податкові та тарифні пільги за прогресивною шкалою підприємствам, продукція яких йде на експорт, які створюють значну кількість робочих місць, які впроваджують та використовують інновації тощо При цьому необхідно розробити механізми нагляду та контролю за діяльністю ВЕЗ, які велися в умовах суворої звітності декількома наглядовими органами одночасно. У такому випадку можна було б уникнути багатьох проблем ще до того, як стало питання про закриття СЕЗ в Україну, що б дозволило не втрачати інвестиційну привабливість.
За роки існування СЕЗ в Україну, було напрацьовано велику кількість планових і програмних документів, присвячених підвищенню ефективності вже наявних зон і залучення інвесторів для створення нових. Серед таких документів і "Програма розвитку в Україні (спеціальних) вільних економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року", яка була покликана сприяти активізації процесу розвитку СЕЗ у всіх регіонах України.

2.2 Тут будуть доречними узагальнюючі висновки

1. Законодавча база діяльності СЕЗ, ТПР, технопарків потребує впорядкування й вдосконалення.
Закон "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", прийнятий у 1992 році, визначає лише загальні принципи їхньої роботи і не задає критеріїв ефективності. А рамкового закону про ТПР взагалі не існує. Території пріоритетного розвитку, які за визначенням мали б залучати інвестиції у депресивні регіони, не отримали законодавчо визначених критеріїв. Тому, статус ТПР могли отримати усі бажаючі за інвестицію або "інвестицію" в 250 тис. дол
СЕЗ і ТПР створювалися "вручну". Особливості більшості зон, у тому числі й податковий режим, визначалися окремими законами або указами президента. Якихось специфічних вимог до компаній, що бажали стати суб'єктами спеціального податкового режиму, не висувалося. Потенційний інвестор мусив лише надати бізнес-план на розгляд адміністрації спецзони. Це не могло не вносити певної суперечливості в законодавчу базу і зрештою стало підгрунтям для критики СЕЗ як "чорних дірок із відкачування бюджетних ресурсів".

2.3 Політика держави щодо "зон" повинна бути стабільною, передбачуваною і послідовною

Разом з тим відповідно до світової практики, спеціальні економічні зони - це території зі спеціальними митними або податковими умовами, що стимулюють імпорт комплектуючих та експорт готової високотехнологічної (!) Продукції. Однак наші СЕЗи не залучали іноземних інвестицій під високотехнологічне виробництво. Лише третина інвестицій у СЕЗ і ТПР станом на 1 січня 2005 року були іноземними.
Низька активність іноземців пояснюється нестабільністю умов ведення бізнесу в Україні в цілому і в спецзонах зокрема. Наприклад, у 1999 році було запроваджено мораторій на створення нових СЕЗ і ТПР, а пізніше - й на нові інвестпроекти в межах існуючих зон. Такі законодавчі кульбіти, звісно ж, унеможливлюють для інвесторів отримання прибутку не тільки в довгостроковій, але навіть у короткостроковій перспективі. А наші СЕЗи до виробництва та експорту високотехнологічної продукції відношення фактично не мали.
Ще один аргумент. Результати досліджень Ради з вивчення продуктивних сил України засвідчили, що ніяких бюджетних трансфертів на розвиток зональних утворень взагалі не здійснювалися. Насправді це не досягнення, а одна з причин низької ефективності СЕЗ. Наприклад, Китай "... зміг залучити інвесторів тільки після виконання величезної будівельної програми зі створення у своїх СЕЗ найсучаснішої інфраструктури: дороги, зв'язок, готелі. До 80% усіх затрат лягли на бюджет країни, а іноземні інвестиції прийшли у ВЕЗ після створення необхідних для ведення бізнесу умов "(Експерт № 28 - 2002). А Україні? Україна, по суті, кинула СЕЗи напризволяще, не здійснивши відповідного контролю за реалізацією проектів. І чомусь це стало приводом стверджувати: "Ні, нам світовий досвід не підходить".
Лише у 3% проектах, які реалізовувалися у СЕЗ та на ТПР, було виконано всі інвестиційні зобов'язання. Що це означає? Тільки те, що навіть такі обсяги виконання проектів у СЕЗ та на ТПР дали відчутний позитивний ефект для економіки України і окремих регіонів. А якби були виконані всі? А якби не було відкритих залякувань про перспективи зон? А якби держава долучилася до СЕЗ із інфраструктурним розвитком, як це зробив Китай?

3. Діяльність "зон" має підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу

До функціонування СЕЗ і ТПР треба підійти виважено, з урахуванням ефективності реалізації конкретних інвестиційних проектів. За підсумками попереднього періоду зафіксовано значну нерівномірність результатів між окремими СЕЗ і ТПР. Так, у СЕЗ "Порт Крим" залучено інвестицій на рівні 0,2% від очікуваного та організовано робочих місць 0,3% від очікуваного; у СЕЗ "Донецьк" - 1,2 і 3,2% відповідно; у ТПР м. Шостка - 0,7 і 24,8% відповідно; у ТПР Луганської області - 2,9 і 23,2% відповідно. Разом з тим, наприклад, для СЕЗ "Яворів" ці показники становлять 23,7 і 102,4% відповідно; для СЕЗ "Порто-франко" - 24,8 і 160,4%; для ТПР Волинської області - 55,9 і 45,2% від запланованого.
Оптимально поєднати контролюючу і стимулюючу роль держави в економіці можна через запровадження промислових парків, які будуть організовані не за територіальним, а за функціональним принципом і в частині реалізації інвестиційних проектів діятимуть аналогічно технопаркам. Метою діяльності промпарків має стати модернізація існуючих та створення нових виробництв. Стимулюючим механізмом у рамках промислових парків є надання пільг не територіям, а під реалізацію конкретних проектів. Це зробить діяльність промпарків водночас ефективною і прозорою та доступною для державного контролю і незалежного аудиту на будь-якій стадії.
Наприкінці хочемо провести просту аналогію. СЕЗ, ТПР, технопарки - це не моральні категорії у політиці, а конкретні інструменти економічного зростання. І, як і будь-який інший інструмент, вони вимагають певної майстерності гри. Незнання нотної грамоти економіки не дає права ані руйнувати інструменти, ані грати на них "собачі вальси".

Висновок

Вільні економічні зони (СЕЗ), невеликі територіальні анклави, на яких вводяться пільгові податкові, фінансові, правові умови господарської та зовнішньоекономічної діяльності для залучення іноземних і місцевих підприємців, і створюється вся необхідна для цього виробнича та ділова інфраструктура. У світовій практиці ВЕЗ створюються як у розвинених (Великобританія, Німеччина, Нідерланди, США та ін), так і в країнах (Бразилія, Республіка Корея, Малайзія та ін) країнах. Досить широко використовуються в політиці залучення іноземного капіталу ВЕЗ у Китаї.
ВЕЗ можуть існувати в різних формах: вільні торгові, вільні митні зони, науково-технічні зони (технопарки), спеціальні економічні зони (головним чином, експортної спеціалізації). Особливим режимом відрізняються офшорні зони. Зони експортної спеціалізації при відносно невеликих витратах на їх створення дають максимальний ефект у порівняно короткі терміни. Часто зони створюються в безпосередній близькості від великих міжнародних морських портів, аеропортів, залізничних вузлів при наявності вільних територій, робочої сили, фахівців. З метою створення ключових об'єктів виробничої інфраструктури ВЕЗ, розвиток яких визнається пріоритетним з точки зору державних інтересів, виділяються кошти з державного бюджету і надаються пільгові кредити.
Як показує проведене дослідження, тільки п'ять з дванадцяти існуючих зон працювали неефективно. до інших же був застосований не коректний підхід до оцінки результатів діяльності, що призвело до закриття в кінцевому підсумку СЕЗ в Україну. У цілому ж, вільні економічні зони допомогли залучити в економіку країни певні кошти, які б не вдалося залучити іншим шляхом. Необхідно відзначити, що закриття ВЕЗ в Україні повинно було стати не одноразовим відмовою від такій формі регіонального розвитку, а поступовий виявленням недоліків у роботі ВЕЗ, та здійснення дій із законодавчого припинення способів несумлінної поведінки підприємців в таких зонах. Але можливості щодо створення законно функціонуючих і ефективних СЕЗ ще не вичерпані, тому питання доцільності їх існування в Україну повинен ставитися в найближчим часом.
Природно робота по залученню іноземних інвестицій складна і вимагає відповідального ставлення. Тому вивчення, узагальнення та впровадження в життя кращого власного Українського та світового досвіду щодо СЕЗ є нагальною потребою для молодої держави. Ефективність роботи частини українських СЕЗ і неефективність - інших повинна послужити приводом для більш детального розгляду способів та проблем їх функціонування. Крім того, не можна відмовлятися повністю і одномоментно від створення таких економічних утворень, а кожній дії щодо них повинен передувати глибокий і повний економічний аналіз їх діяльності.

Список використаної літератури

1. В.П. Кузьменко, Л.І. Кузнєцова. Вільні економічні зони: міфи і реальність. / / Український науково-практичний журнал "Економіка підприємства". - 1999. - № 2-3, с.24-34
2. Наталія ВАЩЕНКО, "Теорія і практика управління", N6, червень 2004
3. Популярна економічна енциклопедія - К.: ВАТ "Єнісей Груп", 2005 р., 1 CD.
4. Вільні Економічні зони: стратегія розвитку / Васенко В.К. - Суми: Довкілля. - 2004. - 347 с.