МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра: «Фінанси і банківська справа»
Контрольна робота
з дисципліни:
Міжнародні валютно-фінансові відносини
на тему:
«Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні зони »
Виконав: ст.гр. ФЕУз-113
Чередниченко Ю.О.
Перевірив:
Шарова Світлана Василівна
Запоріжжя, 2009
ПЛАН
1. Спеціальні (вільні) економічні зони.
1.1. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку як шлях до залучення іноземних інвестицій та стимулювання розвитку виробництва
1.2. Особливості порядку здійснення аналізу та оцінки доцільності впровадження представлених СПД інвестиційних проектів у СЕЗ і на ТПР
2. Офшорні зони
2.1. Класифікації офшорних зон
1. Спеціальні (вільні) економічні зони
1.1. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку як шлях до залучення іноземних інвестицій та стимулювання розвитку виробництва
На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій обумовлена низкою причин, зокрема зарубіжні інвестиції поповнюють обмежені внутрішні заощадження та забезпечують фінансування на мікрорівні (підприємство), мезорівні (область) та макрорівні (національне господарство загалом). Залучення іноземних інвестицій є необхідною умовою виходу України з економічної кризи. Вони використовуються для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, характерного для перехідної економіки. По-перше, це обумовлено необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню і розвитку. По-друге, іноземні інвестиції забезпечують обмін виробничим досвідом, і, по-третє, полегшують доступ до зовнішніх ринків.
Як свідчить досвід, основний обсяг інвестицій надходить у регіони з відносно розвиненою інфраструктурою, де місцеві влади забезпечують активну підтримку закордонним інвесторам у формі консультацій, розповсюдження інформації, пошуку партнерів, розробки та реалізації інвестиційних проектів.
Створення в Україні економіки нової якості, розширення прав господарських суб'єктів і регіонів у здійсненні власної економічної політики (виходячи із загального відповідності державної стратегії розвитку) дає можливості для стимулювання економічної активності на регіональному рівні, зокрема шляхом створення особливих територіально-господарських формувань - спеціальних (вільних ) економічних зон (СЕЗ) або територій пріоритетного розвитку (ТПР).
Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України [1].
Територія пріоритетного розвитку - це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць [1].
У СЕЗ та на ТПР виникають сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.
Основною відмінністю ВЕЗ від ТПР є те, що ВЕЗ створюється з конкретною чіткою метою та на відносно невеликий, штучно обмеженій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст або областей [1].
Створення СЕЗ і ТПР спрямоване на створення умов для економічного зростання, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, залучення інвестицій (у тому числі іноземних), відновлення інноваційних процесів, розвиток національного виробництва та експортного потенціалу, забезпечення зайнятості населення, поліпшення соціально-економічної ситуації в регіонах. При цьому від створення ВЕЗ можна очікувати:
прямий ефект у вигляді залучення додаткових іноземних інвестицій, збільшення податкових надходжень, збереження та модернізації існуючих, створення нових робочих місць, збільшення зайнятості населення та його доходів тощо;
посередній (непрямий) ефект як наслідок активізації підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності господарювання, технологічного впливу, сприяння структурній перебудові господарства регіону розташування СЕЗ.
Залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності в Україні можуть створюватися такі ВЕЗ: зовнішньоторговельні (експортні, імпортні, транзитні, порто-франко, вільні митні зони, митні склади і т.п.), комплексно-виробничі (експортно чи імпортно орієнтовані), науково-технічні (у формі регіональних інноваційних центрів, науково-виробничих парків і локальних інноваційних центрів), туристично-рекреаційні, офшорні (банківсько-страхові) та зони прикордонної торгівлі.
Основними типами СЕЗ є:
а) зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися і продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Створюються з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) шляхом надання митних пільг, послуг щодо збереження і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставкової діяльності, а також послуг з доробки, сортування, пакетування товарів тощо . Форми їх організації: вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко);
б) комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво (орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції), і імпортооріентірованних зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;
в) науково-технічні зони - вільні економічні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення економіки нової якості шляхом стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у формі раціональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових агропарков), а також локальних інноваційних центрів;
г) туристично-рекреаційні зони - вільні економічні зони, які створюються в регіонах зі значним природним, рекреаційним та історико-культурним потенціалом з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (у тому числі із залученням іноземних інвестицій у сфері рекреаційно- туристичного бізнесу);
д) банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим для здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.
Офшорний статус банківсько-страхових інститутів СЕЗ означає обов'язкове дотримання таких вимог:
· Неприйняття участі у створенні та фінансуванні діяльності резидентів України;
· Обслуговування нерезидентів і здійснення їх фінансування за рахунок зовнішніх (нерезидентських) коштів;
· Отримання прибутку з нерезидентських джерел і т.п.
Офшорними зонами можуть бути також окремі території, які мають статус ВЕЗ і створюють особливі умови для реєстрації підприємств різних форм власності та галузей економіки, які згідно з чинним законодавством є нерезидентами України і не здійснюють на її території комерційної діяльності;
ж) зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі;
з) точкові зони - це підприємства, яким у цілях сприяння розвитку виробництв надається спеціальний режим діяльності, який відповідає режиму СЕЗ [2].
Крім визначених, в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні СЕЗ, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.
СЕЗ спеціалізуються на виконанні конкретних функцій (обслуговування, виробництво, посередництво тощо) і в певній галузі господарства. Функціональна орієнтація СЕЗ залежить від базових умов її створення (потенціал території), кон'юнктури та основних тенденцій розвитку світового ринку і цільової спрямованості проекту.
Метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
Статус і територія СЕЗ, а також термін, на який вони створюються, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної СЕЗ.
На території СЕЗ діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (далі - Закон) або законом про створення конкретної СЕЗ, який не може суперечити вищезгаданим Законом.
Органами управління СЕЗ незалежно від їх типу є:
а) місцеві ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;
б) орган господарського розвитку і управління СЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності СЕЗ.
Державне регулювання діяльності СЕЗ здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за дотриманням вимог законодавства України на території, де створені СЕЗ.
На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності СЕЗ поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності СЕЗ право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в СЕЗ, за межі СЕЗ і Україна [3].
У разі зміни законодавства України з питань оподаткування, інвестиційної діяльності та митного регулювання до суб'єктів СЕЗ і ТПР протягом періоду функціонування СЕЗ або ТПР застосовуються особливості, передбачені Законом, на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ або початку реалізації інвестиційного проекту на ТПР.
У СЕЗ створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.
Типовими для більшості СЕЗ і ТПР є податкові та митні пільги щодо:
· Ввізного мита - звільняється на п'ять років ввезення сировини, матеріалів, обладнання, необхідних для реалізації інвестиційних проектів;
· Податку на додану вартість - звільняється на п'ять років ввезення сировини, матеріалів, обладнання, необхідних для реалізації інвестиційних проектів;
· Податку на прибуток - встановлюється ставка 20% на весь термін реалізації інвестиційного проекту або передбачене звільнення від цього податку в перші три роки з дати отримання першого прибутку і оподаткування податком на прибуток у розмірі 50% від діючої ставки в наступні три роки, після чого використовується звичайна ставка;
· Збору до фонду зайнятості-у деяких СЕЗ і ТПР передбачено звільнення від сплати цього збору на п'ять років;
· Плати за землю - у деяких СЕЗ і ТПР передбачено звільнення на термін освоєння земельної ділянки, але не більше трьох років або не більше п'яти років; в деяких таке звільнення не передбачено;
· Акцизного збору - у більшості ВЕЗ передбачено звільнення від цього збору у разі експорту, у ТПР такої пільги немає [4, 5, 6, 7].
Станом на 01.01.2009 р. на території України фактично діють сім СЕЗ i сім ТПР, а саме:
1. СЕЗ "Сиваш";
2. СЕЗ "Закарпаття";
3. СЕЗ "Славутич";
4. СЕЗ "Курортополіс Трускавець";
5. СЕЗ "Яворів";
6. СЕЗ "Азов";
7. СЕЗ "Донецьк";
8. ТПР в АР Крим;
9. ТПР у Волинській області;
10. ТПР у Донецькій області;
11. ТПР у Житомирській області;
12. ТПР у Закарпатській області;
13. ТПР у Луганській області;
14. ТПР у м. Харкові [2].
На ТПР і в СЕЗ, які вже фактично почали роботу, зареєстровано 283 суб'єкта підприємницької діяльності, які зареєструвалися в установленому порядку для реалізації 313 інвестиційних проектів. При цьому перше місце за кількістю зареєстрованих суб'єктів займає ТПР у Донецькій області (29% від загальної кількості зареєстрованих у СЕЗ і ТПР), друге місце - ТПР у Закарпатській області (17%), третє - СЕЗ "Яворів" (15%).
Основне розподіл за кількістю зареєстрованих інвестиційних проектів - аналогічне. Тобто перше місце за кількістю зареєстрованих інвестиційних проектів займає ТПР у Донецькій області (34% від загальної кількості зареєстрованих у СЕЗ і ТПР), друге місце - ТПР у Закарпатській області (16%), третє - СЕЗ "Яворів" (13%).
Проведеним аналізом надходжень та використання інвестицій за зареєстрованими інвестиційним проектам встановлено, що цими проектами передбачається отримання інвестицій суб'єктами СЕЗ і ТПР на загальну суму 1344,8 млн. дол США, в тому числі від нерезидентів - 434,3 млн. дол США. ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра: «Фінанси і банківська справа»
Контрольна робота
з дисципліни:
Міжнародні валютно-фінансові відносини
на тему:
«Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні зони »
Виконав: ст.гр. ФЕУз-113
Чередниченко Ю.О.
Перевірив:
Шарова Світлана Василівна
Запоріжжя, 2009
ПЛАН
1. Спеціальні (вільні) економічні зони.
1.1. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку як шлях до залучення іноземних інвестицій та стимулювання розвитку виробництва
1.2. Особливості порядку здійснення аналізу та оцінки доцільності впровадження представлених СПД інвестиційних проектів у СЕЗ і на ТПР
2. Офшорні зони
2.1. Класифікації офшорних зон
2.2. Порівняльні характеристики офшорних зон
1. Спеціальні (вільні) економічні зони
1.1. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку як шлях до залучення іноземних інвестицій та стимулювання розвитку виробництва
На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій обумовлена низкою причин, зокрема зарубіжні інвестиції поповнюють обмежені внутрішні заощадження та забезпечують фінансування на мікрорівні (підприємство), мезорівні (область) та макрорівні (національне господарство загалом). Залучення іноземних інвестицій є необхідною умовою виходу України з економічної кризи. Вони використовуються для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, характерного для перехідної економіки. По-перше, це обумовлено необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню і розвитку. По-друге, іноземні інвестиції забезпечують обмін виробничим досвідом, і, по-третє, полегшують доступ до зовнішніх ринків.
Як свідчить досвід, основний обсяг інвестицій надходить у регіони з відносно розвиненою інфраструктурою, де місцеві влади забезпечують активну підтримку закордонним інвесторам у формі консультацій, розповсюдження інформації, пошуку партнерів, розробки та реалізації інвестиційних проектів.
Створення в Україні економіки нової якості, розширення прав господарських суб'єктів і регіонів у здійсненні власної економічної політики (виходячи із загального відповідності державної стратегії розвитку) дає можливості для стимулювання економічної активності на регіональному рівні, зокрема шляхом створення особливих територіально-господарських формувань - спеціальних (вільних ) економічних зон (СЕЗ) або територій пріоритетного розвитку (ТПР).
Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України [1].
Територія пріоритетного розвитку - це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць [1].
У СЕЗ та на ТПР виникають сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.
Основною відмінністю ВЕЗ від ТПР є те, що ВЕЗ створюється з конкретною чіткою метою та на відносно невеликий, штучно обмеженій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст або областей [1].
Створення СЕЗ і ТПР спрямоване на створення умов для економічного зростання, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, залучення інвестицій (у тому числі іноземних), відновлення інноваційних процесів, розвиток національного виробництва та експортного потенціалу, забезпечення зайнятості населення, поліпшення соціально-економічної ситуації в регіонах. При цьому від створення ВЕЗ можна очікувати:
прямий ефект у вигляді залучення додаткових іноземних інвестицій, збільшення податкових надходжень, збереження та модернізації існуючих, створення нових робочих місць, збільшення зайнятості населення та його доходів тощо;
посередній (непрямий) ефект як наслідок активізації підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності господарювання, технологічного впливу, сприяння структурній перебудові господарства регіону розташування СЕЗ.
Залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності в Україні можуть створюватися такі ВЕЗ: зовнішньоторговельні (експортні, імпортні, транзитні, порто-франко, вільні митні зони, митні склади і т.п.), комплексно-виробничі (експортно чи імпортно орієнтовані), науково-технічні (у формі регіональних інноваційних центрів, науково-виробничих парків і локальних інноваційних центрів), туристично-рекреаційні, офшорні (банківсько-страхові) та зони прикордонної торгівлі.
Основними типами СЕЗ є:
а) зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися і продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Створюються з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) шляхом надання митних пільг, послуг щодо збереження і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставкової діяльності, а також послуг з доробки, сортування, пакетування товарів тощо . Форми їх організації: вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко);
б) комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво (орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції), і імпортооріентірованних зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;
в) науково-технічні зони - вільні економічні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення економіки нової якості шляхом стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у формі раціональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових агропарков), а також локальних інноваційних центрів;
г) туристично-рекреаційні зони - вільні економічні зони, які створюються в регіонах зі значним природним, рекреаційним та історико-культурним потенціалом з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (у тому числі із залученням іноземних інвестицій у сфері рекреаційно- туристичного бізнесу);
д) банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим для здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.
Офшорний статус банківсько-страхових інститутів СЕЗ означає обов'язкове дотримання таких вимог:
· Неприйняття участі у створенні та фінансуванні діяльності резидентів України;
· Обслуговування нерезидентів і здійснення їх фінансування за рахунок зовнішніх (нерезидентських) коштів;
· Отримання прибутку з нерезидентських джерел і т.п.
Офшорними зонами можуть бути також окремі території, які мають статус ВЕЗ і створюють особливі умови для реєстрації підприємств різних форм власності та галузей економіки, які згідно з чинним законодавством є нерезидентами України і не здійснюють на її території комерційної діяльності;
ж) зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі;
з) точкові зони - це підприємства, яким у цілях сприяння розвитку виробництв надається спеціальний режим діяльності, який відповідає режиму СЕЗ [2].
Крім визначених, в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні СЕЗ, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.
СЕЗ спеціалізуються на виконанні конкретних функцій (обслуговування, виробництво, посередництво тощо) і в певній галузі господарства. Функціональна орієнтація СЕЗ залежить від базових умов її створення (потенціал території), кон'юнктури та основних тенденцій розвитку світового ринку і цільової спрямованості проекту.
Метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
Статус і територія СЕЗ, а також термін, на який вони створюються, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної СЕЗ.
На території СЕЗ діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (далі - Закон) або законом про створення конкретної СЕЗ, який не може суперечити вищезгаданим Законом.
Органами управління СЕЗ незалежно від їх типу є:
а) місцеві ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;
б) орган господарського розвитку і управління СЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності СЕЗ.
Державне регулювання діяльності СЕЗ здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за дотриманням вимог законодавства України на території, де створені СЕЗ.
На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності СЕЗ поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності СЕЗ право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в СЕЗ, за межі СЕЗ і Україна [3].
У разі зміни законодавства України з питань оподаткування, інвестиційної діяльності та митного регулювання до суб'єктів СЕЗ і ТПР протягом періоду функціонування СЕЗ або ТПР застосовуються особливості, передбачені Законом, на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ або початку реалізації інвестиційного проекту на ТПР.
У СЕЗ створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.
Типовими для більшості СЕЗ і ТПР є податкові та митні пільги щодо:
· Ввізного мита - звільняється на п'ять років ввезення сировини, матеріалів, обладнання, необхідних для реалізації інвестиційних проектів;
· Податку на додану вартість - звільняється на п'ять років ввезення сировини, матеріалів, обладнання, необхідних для реалізації інвестиційних проектів;
· Податку на прибуток - встановлюється ставка 20% на весь термін реалізації інвестиційного проекту або передбачене звільнення від цього податку в перші три роки з дати отримання першого прибутку і оподаткування податком на прибуток у розмірі 50% від діючої ставки в наступні три роки, після чого використовується звичайна ставка;
· Збору до фонду зайнятості-у деяких СЕЗ і ТПР передбачено звільнення від сплати цього збору на п'ять років;
· Плати за землю - у деяких СЕЗ і ТПР передбачено звільнення на термін освоєння земельної ділянки, але не більше трьох років або не більше п'яти років; в деяких таке звільнення не передбачено;
· Акцизного збору - у більшості ВЕЗ передбачено звільнення від цього збору у разі експорту, у ТПР такої пільги немає [4, 5, 6, 7].
Станом на 01.01.2009 р. на території України фактично діють сім СЕЗ i сім ТПР, а саме:
1. СЕЗ "Сиваш";
2. СЕЗ "Закарпаття";
3. СЕЗ "Славутич";
4. СЕЗ "Курортополіс Трускавець";
5. СЕЗ "Яворів";
6. СЕЗ "Азов";
7. СЕЗ "Донецьк";
8. ТПР в АР Крим;
9. ТПР у Волинській області;
10. ТПР у Донецькій області;
11. ТПР у Житомирській області;
12. ТПР у Закарпатській області;
13. ТПР у Луганській області;
14. ТПР у м. Харкові [2].
На ТПР і в СЕЗ, які вже фактично почали роботу, зареєстровано 283 суб'єкта підприємницької діяльності, які зареєструвалися в установленому порядку для реалізації 313 інвестиційних проектів. При цьому перше місце за кількістю зареєстрованих суб'єктів займає ТПР у Донецькій області (29% від загальної кількості зареєстрованих у СЕЗ і ТПР), друге місце - ТПР у Закарпатській області (17%), третє - СЕЗ "Яворів" (15%).
Основне розподіл за кількістю зареєстрованих інвестиційних проектів - аналогічне. Тобто перше місце за кількістю зареєстрованих інвестиційних проектів займає ТПР у Донецькій області (34% від загальної кількості зареєстрованих у СЕЗ і ТПР), друге місце - ТПР у Закарпатській області (16%), третє - СЕЗ "Яворів" (13%).
Отримання інвестицій передбачається у вигляді:
· Коштів - 894,6 млн. дол США;
· Матеріальних цінностей - 441,6 млн. дол США;
· Нематеріальних активів - 8,6 млн. дол США.
У тому числі від нерезидентів отримання інвестицій передбачається у вигляді:
· Коштів - 205,4 млн. дол США;
· Матеріальних цінностей - 226,8 млн. дол США;
· Нематеріальних активів - 2,1 млн. дол США.
Фактично отримано з початку реалізації інвестиційних проектів інвестицій на загальну суму 416,5 млн. дол США (у тому числі від нерезидентів - 207,9 млн. дол США) або 31% від заявлених в інвестиційних проектах (з іноземних інвестицій - 47, 9%).
Загальний обсяг фактично отриманих інвестицій протягом 2008 року за затвердженими інвестиційними проектами становив 1174,1 млн. грн., В тому числі у вигляді:
· Власних коштів підприємства - 29,6%;
· Кредитів банківських установ - 4,1%;
· Інших грошових внесків - 20,4%;
· Матеріальних цінностей - 43,3%;
· Нематеріальних активів - 0,5%;
· Інші види - 2,1%.
Найбільша частина фактично отриманих інвестицій припадає на ТПР у Донецькій області - 69%.
Загальна сума наданих пільг підприємствам, які реалізують інвестиційні проекти у СЕЗ та на ТПР, за 2008 рік щодо податку на дохід за рахунок зменшення ставок оподаткування або звільнення від оподаткування прибутку становила 98,0 млн. грн. [2]
Ретельним аналізом технологій внесення інвестицій у СЕЗ і ТПР виявлено, що у разі самоінвестування на діючих підприємствах є приклади, які свідчать про негативні тенденції у сплаті податків, пов'язані з впровадженням пільгових режимів оподаткування інвестиційної діяльності. А саме: зменшується об'єкт оподаткування на тій частині діючого підприємства, яка не бере участі у впровадженні інвестиційного проекту. На такі тенденції слід звернути особливу увагу з метою уникнення штучного переведення чинних рентабельних потужностей у спеціальний режим оподаткування.
Слід виходити насамперед із того, що в СЕЗ і ТПР від впровадження інвестиційних проектів можна очікувати реальне, тобто додаткове збільшення обсягів реалізації продукції, а не створення нових схем ухилення від оподаткування.
Деякі аспекти оподаткування СПД, які реалізують затверджені в установленому порядку інвестиційні проекти в умовах СЕЗ або на ТПР, щодо яких, частіше всього, виникають питання:
1. Визначення дати, з якої суб'єкт СЕЗ отримує право на використання пільги щодо податку на прибуток.
Законами про створення СЕЗ і ТПР передбачено надання пільги щодо податку на прибуток з податкового періоду, в якому отримано перший прибуток від реалізації інвестиційного проекту. Проте при цьому повинні бути дотримані певні умови внесення інвестицій.
Законами України про СЕЗ і ТПР передбачено, що у разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, СПД, який отримав інвестицію, зобов'язані сплатити у повному обсязі податок на прибуток, отриманий в такому звітному (податковому) періоді .
Таким чином, пільга щодо податку на прибуток може надаватися у випадку, коли в розпорядженні СПД у звітному (податковому періоді) залишається отримана для реалізації інвестиційного проекту інвестиція у розмірі не менш ніж встановлено законодавством для відповідного виду діяльності.
Використовуються такі податкові періоди: звітний (податковий) рік - період, який починається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року, і звітний (податковий) квартал [6].
Враховуючи викладене, у разі якщо згідно з договором (контрактом) з органом місцевого самоврядування та інвестиційним проектом передбачається внесення інвестицій протягом періоду, що перевищує звітний (податковий) рік, то пільга щодо податку на прибуток може надаватися за умови фактичного отримання інвестиції у розмірах не менше ніж передбачені законодавством для відповідного виду діяльності і при її невідчуження СПД.
У разі якщо згідно з договором (контрактом) з органом місцевого самоврядування та інвестиційним проектом передбачається внесення інвестицій протягом періоду, що не перевищує звітний (податковий) рік, то пільга щодо податку на прибуток може надаватися після отримання першої частини інвестиції, але з обов'язковим дотриманням графіка внесення інвестиції.
При цьому така інвестиція повинна надходити після отримання свідоцтва суб'єкта СЕЗ (свідоцтва про схвалення інвестиційного проекту) безпосередньо для реалізації цього інвестиційного проекту.
2. Застосування гарантій збереження пільгового режиму оподаткування у разі виключення виду економічної діяльності з числа пріоритетних.
У разі якщо на ТПР або в СЕЗ зареєстровано інвестиційний проект у пріоритетному виді економічної діяльності, а в подальшому такий вид економічної діяльності було виключено з переліку пріоритетних, то суб'єкт СЕЗ чи ТПР має право продовжувати реалізацію схваленого інвестиційного проекту і отримувати пільги, передбачені законодавством України, яке діяло на дату реєстрації суб'єкта СЕЗ або отримання свідоцтва про схвалення інвестиційного проекту.
3. Визначення дати фактичного надходження інвестицій.
У випадку отримання інвестицій у вигляді матеріальних цінностей датою фактичного отримання інвестицій слід вважати дату оприбуткування таких цінностей на баланс одержувача інвестицій, а в разі отримання інвестицій у вигляді грошових коштів - дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок.
Якщо джерелом інвестицій згідно з інвестиційним проектом є матеріальні цінності, які вже знаходяться на складі підприємства, то факт внесення інвестицій визначається за датою списання таких цінностей у виробництво.
4. Вимоги до новоствореним підприємствам з метою отримання податкових пільг
У разі якщо нормативними актами передбачені пільги для новостворених підприємств, то з метою надання податкових пільг новоствореним вважається підприємство, створене з метою реалізації інвестиційного проекту на ТПР або у ВЕЗ. При цьому в подальшому такому підприємству не забороняється займатися діяльністю, не пов'язаної з реалізацією інвестиційного проекту, але в цьому випадку воно може вести окремий податковий облік і така діяльність буде підлягати оподаткуванню податком на прибуток на загальних підставах.
5. Види інвестицій у СЕЗ і ТПР.
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:
· Кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
· Рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
· Майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
· Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
· Права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
· Інші цінності [8].
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
Таким чином, інвестиціями не можуть вважатися земля, а також витрати інвестора.
Нормативними актами, які регулюють функціонування СЕЗ і ТПР, передбачено невключення до складу валових доходів інвестицій у вигляді коштів, матеріальних і нематеріальних цінностей.
Тобто, оскільки термін "цінні папери" відділений від інших термінів, то вартість цінних паперів, які інвестуються, підлягає включенню до складу валового доходу відповідно до вищезгаданих нормам.
6. Облік бюджетних кредитів та бюджетних інвестиційних асигнувань з метою отримання податкових пільг згідно із законодавством про СЕЗ і ТПР.
Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:
· Власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
· Позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
· Залучених фінансових коштів інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
· Бюджетних інвестиційних асигнувань;
· Безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств та громадян [8].
Таким чином, інвестування може здійснюватися за рахунок прибутку, яка була розподілена на цілі інвестування, за рахунок амортизаційних відрахувань, банківських кредитів, облігаційних позик, коштів, отриманих від продажу акцій, пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб, а також безоплатних та благодійних внесків , пожертвувань організацій, підприємств і громадян. При цьому бюджетні кредити та бюджетні інвестиційні асигнування не враховуються з метою надання податкових пільг згідно із законодавством про СЕЗ і ТПР.
7. Застосування пільги щодо оподаткування прибутку.
У разі якщо СПД реалізує схвалений в установленому порядку інвестиційний проект та здійснює діяльність, не пов'язану з його реалізацією, то пільги, передбачені чинним законодавством, застосовуються виключно до діяльності з реалізації інвестиційного проекту (за якою може вестися окремий податковий облік), а інша діяльність підлягає оподаткуванню на загальних підставах. При цьому СПД, який реалізує схвалений в установленому порядку інвестиційний проект, повинен мати окремий банківський рахунок для здійснення розрахунків, пов'язаних з реалізацією цього проекту, а також вести окремий податковий облік.
8. Застосування пільги щодо ПДВ та ввізного мита у разі ввезення на територію СЕЗ або ТПР транспортних засобів.
У разі ввезення на територію СЕЗ або ТПР транспортних засобів для реалізації інвестиційного проекту ці кошти не вважаються устаткуванням та обладнанням і до такої операції не застосовуються пільги щодо ПДВ та ввізного мита. Лист Мінекономіки України від 06.03.2001 р. № 22-21/799-10 щодо цього питання було погоджено Кабінетом Міністрів України та доведено до відома органів виконавчої влади листом від 26.03.2001 р. № 1594/97 для керівництва в роботі.
1.2. Особливості порядку здійснення аналізу та оцінки доцільності впровадження представлених СПД інвестиційних проектів у СЕЗ і на ТПР
Оскільки реалізація всіх інвестиційних проектів передбачає надання пільг в оподаткуванні, то перед розглядом і затвердженням цих проектів органом господарського розвитку і управління СЕЗ їх обов'язково повинні розглядати органи податкової служби. За результатами детального розгляду інвестиційного проекту готується податковий висновок, який направляється до органу господарського розвитку і управління СЕЗ, грунтується на податковій звітності діючих підприємств і детальному інвестиційному проекті і містить таку інформацію:
· Наскільки проект забезпечує досягнення основної мети створення СЕЗ або ТПР;
· Відповідає чи ні заявлений у інвестиційному проекті вид економічної діяльності пріоритетним видам, затвердженим для цієї СЕЗ або ТПР;
· Вид інвестиції та її класифікація, обсяг інвестиції, хто виступає інвестором, якщо інвестиція у вигляді товарного або фінансового кредиту, то порядок і терміни повернення такого кредиту з урахуванням можливого відчуження інвестиції і втрати права на пільгу щодо податку на прибуток;
· Створюється для реалізації цього проекту нове підприємство чи цей проект буде реалізовуватися на діючому підприємстві;
· Очікуваний період отримання першого прибутку;
· Які пільги будуть надаватися у період реалізації цього проекту за видами податків та їх сума;
· Якими податковими надходженнями перекриватимуться втрати від надання пільг (наприклад, збільшення надходжень прибуткового податку з громадян за рахунок створення нових робочих місць або збільшення надходжень від ПДВ за рахунок зростання обсягів реалізації тощо);
· Якщо проект реалізується на діючому підприємстві чи має воно заборгованість по платежах до бюджету;
· Загальний висновок - чи може бути затверджений розглянутий інвестиційний проект з точки зору економічної доцільності та збільшення податкових надходжень до майбутніх періодах.
2. Офшорні зони
2.1. Класифікація офшорних зон
Існуючі офшорні зони можна розділити на три основні групи:
· Класичні офшорні зони, в яких компанії звільнені від будь-яких податків та звітності (прикладом можуть служити BVI, Сейшельські о-ва, Беліз, Домініка, Панама і т.д.)· Зони з низьким оподаткуванням
· Інші зони, реєстрація компаній в яких дає певні переваги в плані оподаткування та ведення бізнесу
Офшорні зони можуть сильно відрізнятися за адміністративним умовам роботи офшорних компаній, вимогам до звітності, податків і так далі. Тому офшорна зона для реєстрації офшорної компанії вибирається під певний вид бізнесу, під конкретну офшорну схему, а іноді й під певну фінансову операцію.
Основні критерії при виборі офшорної зони для реєстрації офшорної компанії:
· Вартість і простота реєстрації та підтримки офшорної компанії;
· Імідж країни реєстрації офшорної компанії.
Важливо правильно підібрати баланс між цими критеріями - в основному витрати на реєстрацію і підтримку офшорної компанії мінімальні у явно офшорних, тобто найменш престижних юрисдикціях.
На сьогоднішній день у світі налічується кілька десятків країн, де практикуються податкові пільги для офшорних компаній. Для того щоб зробити правильний вибір країни реєстрації офшору, необхідно уявити, чим відрізняються офшорні зони один від одного.
До першого типу належать країни з відсутністю податків, які не потребують звітності. В основному це невеликі держави третього світу. Найбільш відомі офшорні зони цього типу: Багамські острови, Британські Віргінські острови, Кайманові острови. Такі офшорні зони, характеризуються високим ступенем конфіденційності для власників офшорних компаній і майже повною відсутністю контролю з боку влади за діяльністю таких компаній. Саме тому солідні компанії і банки не хочуть мати з ними фінансових відносин. Зазначені держави, мають невисокий рівень розвитку економіки, але відрізняються досить високою політичною стабільністю.
Офшорні зони підвищеної респектабельності. У таких зонах від офшорних компаній вимагають фінансову звітність і надають їм відчутні податкові пільги. З боку уряду цих держав контроль жорсткіший, ніж у країнах першого типу, ведеться реєстр директорів і акціонерів, але й престиж компаній набагато вищий. Це - Ірландія, Гібралтар, острів Мен.
До третьої групи можна віднести країни, які не можна вважати стандартними офшорними зонами, але які, надають зареєстрованим у них нерезидентські і не виносила доходів з їх території компаніям деякі податкові пільги. Серед цих країн і Росія (Калмикія, Інгушетія, Алтай). Вимога до звітності підвищує ступінь довіри до таких фірмам з боку ділових партнерів. Серед цієї групи найбільшою популярністю користується Кіпр. Це єдина країна, де для компаній міжнародного бізнесу діють міжурядові угоди про уникнення подвійного оподаткування.
2.2. Порівняльні характеристики офшорних зон
Загальна вартість інкорпорації включає:
- Оплату інкорпорації компанії (Сертифікат про інкорпорацію (Certificate of Incorporation), Протокол першого зборів про призначення директорів (Appointment of Director), Статут (Memorandum & Articles).
- Оплату зареєстрованого агента / секретаря за перший рік
- Оплату зареєстрованого офісу за перший рік
- Апостиль
- Оплату необхідних Держ.мито
- Доставку документів компанії кур'єрською поштою
Загальна вартість щорічної підтримки компанії включає:
- Оплату зареєстрованого агента / секретаря
- Оплату зареєстрованого офісу
- Оплату необхідних Держ.мито.
Перелік використаної літератури:
1. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.92 р. № 2673-ХІІ.
2. Сайт податкової адміністрації України.
3. Сайт Юпгазети.
4. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. № 93/96-ВР.
5. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.98 р. № 356-XIV (із змінами, Закон України від 07.02.02 р. № 3036-III.
6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
7. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР.
8. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991. № 1560-XII.
· Імідж країни реєстрації офшорної компанії.
Важливо правильно підібрати баланс між цими критеріями - в основному витрати на реєстрацію і підтримку офшорної компанії мінімальні у явно офшорних, тобто найменш престижних юрисдикціях.
На сьогоднішній день у світі налічується кілька десятків країн, де практикуються податкові пільги для офшорних компаній. Для того щоб зробити правильний вибір країни реєстрації офшору, необхідно уявити, чим відрізняються офшорні зони один від одного.
До першого типу належать країни з відсутністю податків, які не потребують звітності. В основному це невеликі держави третього світу. Найбільш відомі офшорні зони цього типу: Багамські острови, Британські Віргінські острови, Кайманові острови. Такі офшорні зони, характеризуються високим ступенем конфіденційності для власників офшорних компаній і майже повною відсутністю контролю з боку влади за діяльністю таких компаній. Саме тому солідні компанії і банки не хочуть мати з ними фінансових відносин. Зазначені держави, мають невисокий рівень розвитку економіки, але відрізняються досить високою політичною стабільністю.
Офшорні зони підвищеної респектабельності. У таких зонах від офшорних компаній вимагають фінансову звітність і надають їм відчутні податкові пільги. З боку уряду цих держав контроль жорсткіший, ніж у країнах першого типу, ведеться реєстр директорів і акціонерів, але й престиж компаній набагато вищий. Це - Ірландія, Гібралтар, острів Мен.
До третьої групи можна віднести країни, які не можна вважати стандартними офшорними зонами, але які, надають зареєстрованим у них нерезидентські і не виносила доходів з їх території компаніям деякі податкові пільги. Серед цих країн і Росія (Калмикія, Інгушетія, Алтай). Вимога до звітності підвищує ступінь довіри до таких фірмам з боку ділових партнерів. Серед цієї групи найбільшою популярністю користується Кіпр. Це єдина країна, де для компаній міжнародного бізнесу діють міжурядові угоди про уникнення подвійного оподаткування.
2.2. Порівняльні характеристики офшорних зон
|
- Оплату інкорпорації компанії (Сертифікат про інкорпорацію (Certificate of Incorporation), Протокол першого зборів про призначення директорів (Appointment of Director), Статут (Memorandum & Articles).
- Оплату зареєстрованого агента / секретаря за перший рік
- Оплату зареєстрованого офісу за перший рік
- Апостиль
- Оплату необхідних Держ.мито
- Доставку документів компанії кур'єрською поштою
Загальна вартість щорічної підтримки компанії включає:
- Оплату зареєстрованого агента / секретаря
- Оплату зареєстрованого офісу
- Оплату необхідних Держ.мито.
Перелік використаної літератури:
1. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.92 р. № 2673-ХІІ.
2. Сайт податкової адміністрації України.
3. Сайт Юпгазети.
4. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р. № 93/96-ВР.
5. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.98 р. № 356-XIV (із змінами, Закон України від 07.02.02 р. № 3036-III.
6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
7. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР.
8. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991. № 1560-XII.