(1911-1987)
Некрасов Віктор Платонович (1911-1987), прозаїк.
Народився 4 червня (17 н.с.) у Києві в сім'ї лікаря. Після закінчення середньої школи вступає на архітектурний факультет Київського будівельного інституту, який закінчує в 1936. Одночасно навчався в театральній студії при театрі російської драми. Працював актором і театральним художником в театрах Києва, Владивостока, Кірова та Ростова-на-Дону.
З початком Вітчизняної війни Некрасов відмовляється від броні, йде на фронт, пройшовши шлях від Ростова до Сталінграда. Був інженером саперних військ, командував батальйоном.
Після війни, в 1947, в журналі "Знамя" з'явився твір В. Некрасова "В окопах Сталінграда", зазначене Сталінською премією, яку письменник віддав на коляски для інвалідів війни.
"В. Некрасов прийшов у літературу аж ніяк не як літератор, - він прийшов як солдат, який бачив будні війни і який прагнув лише до того, щоб розповісти правду про них ...", - писали про нього критики. І це було правдою: вельми неприємна в 1954 виходить його повість "У рідному місті", за публікацію якої був підданий суворій критиці партійної журнал "Знамя", а НД Вишневський (головний редактор) знято з роботи.
У 1959 Некрасов пише повість "Кіра Георгіївна" і виступає в "Літературній газеті" з низкою статей про необхідність увічнити пам'ять радянських людей, розстріляних фашистами в 1941 в Бабиному Яру. Некрасова стали звинувачувати в організації "масових сіоністських зборищ". І все-таки пам'ятник у Бабиному Яру було встановлено, і в цьому чимала заслуга письменника.
У 1960-і здійснює подорожі до Італії, Америки і Франції, враження від яких описані в нарисах "Перше знайомство", "По обидві сторони океану", "Місяць у Франції". Головне для нього "бути самим собою, не брехати, не прикидатися, не лестити". Після різких слів М. Хрущова на адресу письменника у пресі з'явилися статті, що звинувачують Некрасова в "низькопоклонстві" перед Заходом. У київській квартирі письменника був проведений обшук, вилучено всі друковані матеріали, журнали, фотоматеріали і т. д. Протягом шести днів Некрасова допитував слідчий.
У 1974 письменник емігрував до Парижа. За кордоном писав для газет і журналів, для радіо, читав лекції про російську літературу. Продовжував творчу роботу: роман "Сталінград" (1981), "Як я став шевальє" (1986). Останній твір В. Некрасова - "Маленька сумна повість".
Помер В. Некрасов 3 вересня 1987 в Парижі.