Відповіді до екзамену з курсу "Російська мова: мовна культура" (Final Version).
1.Поняття літературної мови. Територіальна і соціальна диференціація мови і літературна мова. Нормативність і кодифицированность як умови існування літературної мови. Їхня історична мінливість.
Літературна мова - спільну мову писемності того чи іншого народу, а іноді й кількох народів; мова офіційних і ділових документів, шкільного навчання, письмово побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що виражаються у словесній формі (письмової та іноді усній ). Мова є літературним тільки коли він має писемність.
Умови існування літературної мови:
Наявність писемності. Нормування - це відносно стійкий спосіб вираження, що відображає історичні закономірності розвитку мови, заснований на мовній системі, закріплений в кращих зразках літератури і бажаний освіченою частиною суспільства. Літературна мова допускає явище варіантності норми (правда в різні епохи розвитку літературної мови амплітуда коливання варіантів буває різною). Кодифицированность - це наявність граматик, словників та інших книжок, розпорядчих правила використання мов. Тобто закріпленість у науковій літературі. Стилістичне розмаїття. Стиль - функціональна різноманітність літературної мови. Мовні засоби діляться на стилістичні, нейтральні та межстілістіческіе.Поняття суміжні літературній мові:
Койне - функціональний тип мови, який використовується в якості основного засобу спілкування в умовах регулярних соціальних контактів (головним чином усних), що забезпечує комунікативний зв'язок мешканців певного регіону.
Лінгва Франка - особливий ділова мова, що обслуговує економіку, бізнес і т.д. Виник в середні століття. Це міжетнічний мову. Базується на спрощеній граматиці і міжмовної лексиці.
Піджин - це структурний тип мов не має колективно-споконвічних носіїв.
Літературна мова і територіальні діалекти і їх історична мінливість.
Сучасна російська мова має більш ніж тисячолітню історію.
I. Мова Київської Русі. Російська літературна мова виникає більше 1000 років тому на основі південнослов'янського (македонського) діалекту, пізніше загальнослов'янської мови.
1. 10-13 століття власне давньоруський - Київський мова (Остромирове Євангеліє 1056-1057года, "Слово о полку Ігоревім" 12 століття).
2. Мова феодальної роздробленості стародавньої Руської держави 14-15 століття. Київ як центр Русі був знищений. Зразок, на який рівняються Київський російську мову.
II.Московскій період російської літературної мови 15-16 століття.
III.Язик Петровської епохи - ламання норм, зміна кодифікації, варіантність, приплив іноземних слів.
2.Проісхожденіе російської літературної мови (до питання про етнопсихологічні засадах походження російської літературної мови).
Початок слов'янської писемності 9 століття Кирило і Мефодій. У цей час у Європі протиставлення 2 держав: східна - Візантія - грецька мова (так само входять слов'яни) і західна - Римська імперія - латинська мова.
Глаголиця - перша абетка, Кирилиця - друга абетка.
1. Старослов'янська - мова богослужіння (церковнослов'янська).
2. Східнослов'янська мова.
3. Мова Кирила і Мефодія - іноземна мова.
10 століття пізніше загальне слов'янську єдність, структурне утворення.
Типи Російського літературної мови.
1. Книжково-слов'янський.
2. Народно-літературний (сфера народна, релігійна, ділова, світська).
3. Фольклор.
3.Основні етапи розвитку російської літературної мови. Конкуренція "старого" і "нового" у сучасній російській мовній нормі. "Старе" і "нове" у сучасних російських словниках.
До 16-17 століть книжково-слов'янський тип викристалізовує церковно-слов'янська мова, відбувається роздвоєння мови.
Білінгвізм - двомовність (діглосія), співіснування в рамках соціуму (держави) двох функціонально рівноправних мов.
Діглосія - це стан, дві мови в суспільстві перебувають у відношенні функціонального балансу. Діглосія ділиться на гетерогенну і гомогенну.
Гетерогенна діглосія - це співіснування в суспільстві двох різних, незалежних мов.
Гомогенна діглосія - це співіснування в суспільстві близьких за походженням мов.
Три варіанти російської мови:
Московський Південний мова (Київ) Західний російська (Білоруський). Єдина мова має свій територіальні умови.Конкуренція "старого" і "нового".
Міркування про старому і новому складі в російській мові. Шишков критикує карамзіністов за їх невгамовне прагнення зблизити жива мова і письмовий. Вважав, що це призведе до вихолощення мови. Шишков закликає вводити іноземні слова тільки за потребою. Шишков критикував карамзіністов за повінь російської мови кальками. Мова існує стільки ж, скільки існує людина.4.Понятіе "сучасна російська літературна мова". Проблематика питання.
Пушкін є родоначальником сучасної російської літературної мови (кінець 1820 рік і кінець 20 століття). Існує полеміка: що Пушкін не основоположник сучасної російської літературної мови, а лише творцем сучасної російської художньої мови, а основоположником є Карамзін.
Пушкін родоначальник сучасної російської літературної мови, але при обліку наступних чинників:
Завершив тривалу еволюцію сучасної російської літературної мови, узагальнивши у своєму мовному творчості і в своїй мовній особистості в першу чергу такі феномени як: Ломоносов, Карамзін, Жуковський, Крилов. Дав найбільш досконалі зразки російської мовної літературної норми, які в значній мірі живуть і зараз (тому ми можемо бачити приклади в словниках). Демократизація російської літературної мови (використовуються перспективні ресурси, Пушкін - домірність і доцільність). У творах Пушкіна успадковується історична діалектика російської літературної мови. У Пушкінському мовою проявляється протиставлення норми і антінорми (характеристика персонажа).Еволюція мови Пушкіна:
Слов'янізми і просторіччя - це порушення Ломоносовський принципів (теорія 3-х штилів). Приклад: Руслан і Людмила. Пушкін еволюціонує - нове, використання коштів російської літературної мови - до кінця 20-х років існує у двох формах, які не представлені в жорстоких формах:А) Розмовна форма (усні).
Б) Книжкова (письмова) форма.
У мові Пушкіна виділяється 3 стихії:
Європеїзму. Церковнослов'янізми. Власне русизми.На минулі 2 століття від Пушкіна сучасну мову змінився, але незначно, мова нам зрозумілий. У 20 столітті в сучасній російській мові з'являються нові слова і вирази, які необхідні для пояснення нових реалій. Мова Пушкіна досить чистий і ми повинні зберегти його для запобігання деградації російської сучасної мови.
5.Оновние етапи кодифікації російської мовної норми. Типологія норм.
Динамічна теорія норм і типологія норм, передбачає наявність у ній змінності та варіантності.
Норма - спеціально відпрацьовані (рідше інтуїтивно) прийняті в даному мовному колективі, підтримувані і визначені в якості зразкових способів усної та письмової мови.
Типологія норм:
Слововживання: Заліковка - матрикул (19 століття). Норми наголоси: сир - сир. Норми вимови: Што? Що?.Російська орфоепія - представляє собою московський варіант, конкурує з петербурзьким вимовою. Московська норма сформувалася в 19 столітті на основі лексиці МХАТу. Петербужская норма ніколи не визнавалася як зразок, хоча й існує з московською нормою.
4.Граматичними слова - варіанти відмінків (з рейок - рейка).
5.Сінтактіческіе норми (Пушкіну - Пушкіна).
6.Стілістіческіе норми (селянин тріумфуючи)
6.Старославянскій мова та її роль у формуванні сучасної російської мовної норми (слововживання, наголос, вимова, граматика, поєднання слів).
У стародавні часи на Русі використовувалося 2 мови:
Старослов'янська мова (в основному в письмовій мові). Давньоруська мова (в основному в усному мовленні).Письмовий старослов'янська мова зазнала сильного вплив російського, так як навіть найосвіченіша автор не міг обійтися тими мовними засобами, отриманими разом з Біблією. У результаті склався особливий російський варіант старослов'янської - церковнослов'янська. Але й давньоруську мову багато в чому змінювався під впливом старослов'янської, запозичив з нього слова, граматичні конструкції.
Тому на питання про походження сучасної російської мови не можна відповісти однозначно. Але слід зазначити, що в нашому сучасній літературній мові щось йде від росіян, а щось від старослов'янських витоків. У сучасній російській мові є безліч слів і виразів, генетично висхідних до старослов'янського мови, - так званих слов'янізмів. Ці слова мають певні фонетичними і структурними ознаками:
Cтарославянскій варіант Російське відповідність
Неповноголосні поєднання повноголосний поєднання
-Ра-,-ла-,-ре-,-ле--оро-,-оло-, (-ледве-),-ере-,-їло-
(Перешкода, глас, брег, шолом) (перегородка, голос, берег, шолом)
Початкові а-і е-Початкові я-і про-
(Агнець, єдиний) (ягня, один)
Сполучення ра-, ла-на початку слова Сполучення ро-, ло-на початку слова
(Росту, рослина, тура) (ріс, поросль, човен)
Поєднання-жд-Буква-ж-
(Громадянин, чужий) (городянин, чужий)
Буква-щ-Буква-ч-
(Поточний, печера, пещь) (текучий, Печора, піч)
Основна маса слов'янізмів проникла в російську мову з прийняттям християнства (кінець 10-11 століть) і в період так званого другого південнослов'янського впливу (кінець 14-15 століть).
У сучасній російській мові існує три типи слов'янізмів:
Слов'янізми, витіснили, що замінили собою власне російські слова, або прийшли в російську мову разом з відповідними поняттями. Ці слова зараз стали нейтральними найменуваннями звичайних речей, дій, ознак (час, життя, свято, надія). Слов'янізми, що розійшлися за змістом зі своїми російськими еквівалентами (прах - порох, країна - сторона, зберігати - ховати). Як правило, слов'янізми означають поняття, більш абстрактні, ніж їхні російські відповідники. Слов'янізми, що відрізняються від відповідних російських слів стилістичним забарвленням (місто - град, ніч - ніч, споруджувати - будувати). Легко помітити, що слов'янізми в цих парах відрізняються більш високим, урочистим характером.Тому церковнослов'янські слова використовувалися для створення високого стилю, і перекази тексту урочистості, поетичності. Втім, вже у 19 столітті їх часто вживали і як засіб пародіювання пихатого або офіціозного складу. У літературі 20 століття слов'янізми часто виступають як засіб створення історичного колориту, мовної характеристики персонажів.
7.Русскій мову кінця 20 століття. Сучасна мовна ситуація.
I. Найбільш значущі риси російської мови кінця 20 століття.
Різко розширюється коло учасників масової та колективної комунікації. Нові верстви населення прилучаються до ролі ораторів і людей, які пишуть в пресу. Різко послабилася цензура і автоцензури. Зростає особистісні початку у мові (безлика, бездарна, безадресна) змінюється особистої промовою і зростає діалогічність спілкування. Розширюється сфера - спонтанного спілкування. Посилюються можливості зворотного зв'язку мовця і слухача. Змінюється ситуація і жанри. Відроджуються старі етикетки і формули (пані).II.Вопрос про екології мови.
Лихачов "Екологія культури - екологія моральності". Існує думка, що російська мова перебуває в катастрофічному становищі і перед нами процес деградації російської мови. Введення невиправданого кількості запозичень.III.Смена громадської коммукаціі та парадигм.
Відходить на периферію монологічне (манера висловлювати свої думки) і вона замінюється манерою діалогічної (яка передбачає співіснування різних точок зору). Стає важливим вміння вести діалог і зростає роль усного мовлення в спілкуванні і виникає проблема оратора як мовної особистості. У мові проявляється конфліктогенність, мовна екологія сучасна вимагає активного впровадження норм.IV.Разние типи володіння мовою.
Класичне володіння мовою, якої представлений у зразках першої класичної літератури, то і є мистецтво слова. Професійне володіння мовою (Ремісниче), представлені в журналістиці і перекладах іноземних мов. Інтелігентне володіння мовою, в якій переважає консервативне начало. Напівосвічені володіння мовою, поєднане з поганим володінням думкою і логікою. Міські просторіччя і жаргон. Сучасні дослідники вивчаючи усну мову кінця 20 століття, підкреслюють, що існують різні типи мовної культури.V. Вплив екранної культури.
1. Завдає шкоди письмовій культурі.
2. Нерозуміння шкільних художніх творів.
3. Ми маємо проблеми:
1. Дислексія - скорочення словникового запасу.
2. Дисграфія - різке падіння рівня грамотності.
VI.Гуманітарізація освіти.
VII.Ізмененіе мовної свідомості сучасного студента.
Поява величезної кількості агнонімов (Агнон - лексичне слово щодо якого досліджуваний може сказати наступне:А) абсолютно не знаю.
Б) маю уявлення.
В) знаю але не можу пояснити.)
8.Понятие мовної норми. Динаміка норм. Стійкість, рухливість, варіантність як умови існування мовної норми. Питання про допустимість нормативних відхилень.
Норми - спеціально оброблені (рідше інтуїтивні) мовні засоби, прийняті в даному мовному колективі, підтримувані і визначені в якості зразків у вживанні усної та письмової мови.
Хоча норма і характеризується певною статичністю, але мова створюється за допомогою зміни і вмирає, коли перестає змінюватися.
Мова завжди складається:
1.Твердие норми, які прижилися й загальновживаним.
2.Умірающіе норми, не опинилися перспективними.
3.Нарождающіеся норми, які щойно з'явилися.
Мовна норма - розуміючи її в динамічному аспекті, є, обумовлений соціально-історичний результат мовленнєвої діяльності, яка закріплює традиційні реалізації системи або чинить нові мовні факти.
На рівні мовної діяльності можна говорити про норму втіленої (реалізованої) і нормі Невтіленою (реалізованої).
Реалізована норма складається з 2 частин:
1.Cовременная, продуктивна, активнодействующие, практично кодифікована.
2.Архаізми (застарілі), дублети (рідко вживаються).
Нереалізована форма так само складається з 2 частин:
1.Становящіеся нормою (неологізми).
2.Не кодифікована область мовленнєвої діяльності (Філологія, індивідуальна мова).
Активні реалізовані норми змінюються разом з мовою, а решта уточнюються, видозмінюються, скасовуються при черговій кодифікації.
Мовна норма - це втілення реальності, історично обумовлена загальновживаних мовних засобів, а так само правила їх відбору й використання, визнані в конкретний історичний період.
Реальним втіленням літературної норми вважаються тексти кращих національних письменників. У наші дні до них доповнюються засоби масової інформації.
Неможливо говорити про єдину мовну норму від Пушкіна до наших днів на всіх етапах розвитку російської літературної мови. Кожен етап розвитку мови, будучи продовженням етапу попереднього має свої норми, і об'єктивний розвиток мови, є становлення норми.
9. Поняття культури мови. Історія і проблематика питання. Аспекти культури мови в словниках російської мови.
Наука про культуру мови у власне лінгвістичному плані являє собою теоретичну та практичну дисципліну.
Літературна мова - вища форма національної мови, ознака національної самобутності, носій і посередник культури і цивілізації.
Проблема культури мовлення, в її широкому аспекті - це проблема літературної мови. У кожній мові існує своя специфіка, свої актуальні питання та аспекти його вивчення та нормування.
Для радянського російської мови - це проблема взаємодії письмовій та усній мові. Формування різних жанрів та видів масової інформації, науково-ділового мовлення. Взаємодії стилів в межах літературної мови, співвідношення літературної мови з територіальними та соціальними діалектами.
При науковому розв'язанні теоретичних і практичних питань культури мови необхідний комплексний підхід (власне лінгвістичний, а також соціолінгвістичний, психолінгвістичний) і різні методики та оцінки.
Історія мови - це разом з тим і історія народу на ньому говорить і пише.
10.Тіпологія мовних помилок. Дитяча мова і культура мови.
Вивчення дитячого мовлення починається в середині 19 століття. Це пов'язано з Іполитом Тейном (1828-1893), який в англомовному журналі "Mind" опублікував запису мови своєї дочки. Потім Чарльз Дарвін опублікував записи промови свого сина.
Особливості дитячого мовлення:
Не можна змішувати процес засвоєння мови дорослою людиною з процесом засвоєння мови дитиною. Дорослий засвоює іноземну мову свідомо, а дитина засвоює рідну мову інтуїтивно. Правила мови засвоюються дитиною самостійно, дорослі можуть лише коригувати, поправляти, передаючи дитині свій мовний досвід. Американський дослідник Ден Слобін пише: "Правила, призначені для широких класів явищ, формуються раніше, ніж ті правила, пов'язані з підкласами: загальні правила засвоюються раніше, ніж приватні."Схема породження мовного факту.
У дорослих:
Система норма мова
У дітей: Система мова
Знання норми відображає більш високу ступінь мовної культури - це знання можливостей реалізації. Проте всі компоненти цієї тріади можна ускладнити: в рамках системи, і в рамках норми є варіантні місця.
Поняття мовних фільтрів - умовне позначення чинників, що обмежує дію системи, моделі. Ці заборони як би "невмотивованими". У мовної діяльності дітей система фільтрів до певного віку відсутня. Це дає ефект "заповнення лакуни". Дитина "видобуває" мова з мови і впорядковує його. Спочатку дитячий мова узагальнений і гранично спрощений є функціональним варіантом нормативної мови.
4.Тіпологія помилок з загальної лінії "система-норма":
a) помилки "заповнення лакуни" (порожніх клітин).
Мрія - немає мрій.
Синій - був синь.
б) вибір ненормативного варіанти:
прикрасити-прикрашати
розфарбувати-раскрашать
в) помилки типу "усунення фактів" чужих сучасної мовної системі.
г) усунення "ідеоматічності".
д) вплив просторіччя.
5.Тіпологія дитячих помилок за рівнем мови:
a) Cловообразовательние:
лампа + абажур = лампажур
рука-рукав
нога-нога
б) Граматика слова:
1 валянка
авторитетна журі
в) Граматичне число:
вживання дійсних або абстрактних іменників як конкретних рахункових.
піднос чаїв
грати музики
г) відмінкові помилки:
пастель
д) вибір варіанта закінчення:
стояти у вугіллі, листя на вітрі.
е) закінчення у слова.
11.Язиковой пуризм і антінормалізаторство в історії формування та кодифікації російської норми. Питання про джерела оновлення мови в історії російської мовної культури.
Наукова мовна нормалізація проходить у постійній боротьбі з двома крайнощами: пуризм і антінормалізаторством.
Пуризм - це неприйняття будь-яких нововведень і змін в мові або пряме їх заборона за різними мотивами: логічним, науковим, естетичним.
В основі пуристические ставлення до мови лежить погляд на норму як на щось незмінне, неможливе з точки зору закріпленої часом традиції.
У широкому сенсі пуризм - це занадто суворе, непримиренне ставлення до будь-яких запозичень, нововведень взагалі, до всіх суб'єктивно розуміється випадків спотворення, огрубіння і псування мови. У різні історичні епохи об'єкт пуристические оцінки, та й сам характер пуризму різні. Вони полягають, перш за все, в суб'єктивно смаковому підході, в не науковості та антиісторичності, в нерозумінні об'єктивних законів поступального розвитку мови. Пуризм проявляється у прямому консерватизмі.
Витоки і види пуризму розрізняються в різні історичні епохи:
1. естетично-смакової (емоційний).
2. логічний (вчений).
3. ідеологічний (суспільно-політичний).
Пуризм проявляється зазвичай у періоди важливих суспільних подій (підйом демократичного руху, революції, війни).
Антінормалізаторство - це проповідь вседозволеності в мові. Зазвичай у позиції хибно уявлюваної народності мови в цілому. В основі поглядів переконаних антінормалізаторов лежить заперечення наукової нормалізації мови.
12.Петровская епоха в історії формування російської мовної норми.
Проблеми мовної орієнтації в Росії першої половини 18 століття.
Петровська епоха (1700-1730). Це початок формування російської літературної мови. Висновок: В епоху давньої російська літературна мова починає вживатися в усіх сферах спілкування - письмова та усна, говірка міста Москви стає універсальним стандартною мовою, на основі якого формується мова нації.
Політична ломка, зміна соціальної структури держави, демократизація державної влади, посилення зарубіжних контактів призводить до формування мови, який можна назвати посереднім народним наріччям.
Зближення книжної мови і живої розмовної, різка логіка, протиставлення (яке було актуальне для слов'янської мови) які змішується. Цей процес отримує яскраве зовнішній прояв (реформа російської абетки). Відбувається протягом 1708-1710 років.
Гражданіца - абетка
Геометрія - перша книга
Висновок: мова Петровської епохи для нас читають ці тексти, здається строкатим і поєднують непоєднуване.
Вибух іншомовних запозичень, величезний приплив іноземних слів (так і відтік іноземних слів через 20-30 років).
Групи слів найбільш активні для проникнення.
Побутова лексика (багаж, комод, кава, бандаж). Терміни літератури і мистецтва (балет, концерт, симфонія). Військова лексика (військо, воєвода, артилерія). Адміністративна лексика (губернатор, амністія, міністр). Наукова лексика (аксіома, алгебра, геометрія). Суспільно політична лексика (конституція, нація, патріот). Технічно-профессональная лексика (верстак, фабрика, мануфактура).Висновок: стикається надмірність і недостатність.
Основний висновок Петровської епохи:
Руйнування книжково-слов'янського типу російської мови. Подальша демократизація літературної російської мови з живою розмовною мовою. Створення нового особливої мови, яке проіснувало 30 років. З'єднання не з'єднується: проникнення в межах одного тексту, строкатість. Іншомовні запозичення, калькування, варіантність усередині іншомовних запозичень. Після 30-х років з'являється прагнення людей очистити російську мову.13.М.В.Ломоносов і його місце у вивченні російської мови.
М. В. Ломоносов (1711-1765гг) народився а Архангельської губернії, син рибалки, сім'я заможна. Підробивши документи, їде до Москви з обозом мороженої риби, де вступає до Навепацкую школу, але школу потім перевели а Петербург. Ломоносов переходить слов'яно-греко-латинську академію. Курс тривав приблизно 10 років. Ректор прийняв Ломоносова на перший курс і Ломоносов менш ніж за рік проходить курс чотирьох років. Потім виявляється, що у Ломоносова підроблені документи і його хочуть запроторити до Сибіру. Ломоносов з групою молодих людей їде до Німеччини вчитися на гірничого інженера. Потім він приїжджає в Петербург і стає штатним співробітником Академії Наук. Він пише книгу про правила віршування, створює російську граматику, займається мозаїкою.
Російська граматика Ломоносова 1755-1757г.
Перша в русистиці граматика російської мови. До Ломоносова були російські граматики, орієнтовані на церковно-слов'янська мова, але основи для них брали у греків.
У Петербурзі середини 18 століття було багато іноземців, Ломоносов створив граматику, щоб дати іноземцям книгу для вивчення російської мови. Основний принцип: досвід тебе навчить. Ломоносов працює з фактами, з живою мовою Петербурга.
Введено місцевий відмінок
Ломоносов вперше орієнтувався на варіантність мовних порівнянь. Варіантність обумовлювалась тим, що є жива мова і є старий мову, які мають вплив на російську літературу.
Граматика Ломоносова носить нормативно-стилістичний характер, тобто Ломоносов уникає одноваріантного підходу до фактів мови, він схиляється до варіантності в рамках літературної мови, але при цьому ця варіантність має рекомендаційний характер (що відповідає сучасному поняттю про вивчення мови). Ломоносов був одним із засновників універсальної російської термінології.
ТЕОРІЯ 3-х штилів (стилів).
Поділ літературної мови на 3 штилю з'явилося в давнину. "Є в російській мові велике багатство - церковнослов'янська мова, він тим прекрасний, що ввібрав в себе все багатство грецького. Наша краса мови взаємність між старим і новим мовами ".
Потрібно підійти до фактів сучасної російської мови.
Етимологічний принцип Функціональний принцип
У російській мові виділяються 5 груп слів:
Контакти загальні для старого і нового мови. Слова маловживаних в російській мові, але всім граматичним моделям зрозуміло. Власне російські слова, яких у церковних книгах немає, нейтральні.Ці 3 типи слів Ломоносов рекомендує використовувати в літературі.
Церковнослов'янські слова, які зустрічаються в книгах, але вони нам незрозумілі => їх не потрібно вживати. Слова, які ні в якому штилі вжити неможливо (непристойно), як тільки в підлих (пародійних) комедіях.Ломоносов пропонує ввести 3 штилю, вони визначаються комбінаціями груп слів.
1.Високий стиль - комбінація 1 і 2 груп слів.
2.Средняя стиль - 1 група +3 група слів.
3.Нізкій стиль - 3 група слів і комбінації: щось із середнього стилю + просторіччя, але з обережністю.
За кожним стилем закріпився свій жанр:
Високий стиль => оди, поеми.
Середній стиль => театральні твори (в яких потрібні звичайні людські слова), дружній лист, сатира.
Низький стиль => колегія, епіграми, пісні, описи звичайних справ.
Висновки: основу літературної мови складають слова нейтральні міжстильова. Теорія 3 стилів виявилася вже реальної літературною практикою самого Ломоносова, але все, що було ним намічено виявилося дуже перспективним.
14.Словарь Академії Російської. Історія створення та принципи побудови. Питання культури мовлення у словнику.
У другій половині 18 століття все сильніше відчувається потреба в більш активному розвитку вітчизняної філології. У 1783 році створюється російська академія, метою якої з'явилася розвиток гуманітарних наук. Одним з головних напрямів роботи академії стало складання тлумачного словника російської мови. У статуті академії була поставлена задача: вичищення і збагачення російської мови. До досягнення цього має складати насамперед російську граматику, російський словник, риторику і правила віршування. Головним організатором словника стала президент академії Дашкова Є.Р., яка привернула до укладання словника різних фахівців: письменники - Державін, Фонвізін, Богданович, філологи - Барсов, Лепехін і т.д.
Шести томний словник був випущений у світ за короткий термін з 1783 по 1794 року. У російській філологічній науці це перший академічний словник російської мови. У словнику налічується 432157 слів. Іноземні слова у словнику практично були відсутні. У словник вносилися тільки такі назви, які прямо відбивали речі (анатомія-трупоразятіе, бібліотека-книгосховище). Центральне місце в словнику займають слова високого стилю, серед яких превалюють слов'янізми (слово-словеса, люди-люди). У меншій мірі відображена жива розмовна лексика (скнара-скупяга, хапає-беру, хапаю). До просторіччя ставилися слова широкого вжитку, що пізніше змінили свою стилістичну приналежність (талант, багач, розголос). Словник являв собою зразок словопроізводного словника, він побудований за алфавітом основних корінних слів. Такий принцип мав свої недоліки. Укладачі постали перед проблемою пошуку національної мовної норми. Особлива увага приділялася якості тлумачень слів, точності формулювань. Словник отримав високу оцінку сучасників, але так само було багато проблем. У 1822 році здійснилося перевидання словника, який був побудований не гніздовим принципом, а мав азбучні розташування.
Принципи формування словника:
З словника виводяться слова не зрозумілі. Відкидаються несприятливі слова. Частково вводяться імена власні. Вводяться функціональні церковно-слов'янські слова, але тільки зрозумілі (як у Ломоносова). Багато послід. Є цілий пласт простонародних слів, що відображають побут народу. Вводяться слова з глибокою експресією. Є локальні характеристики. Але основну частину словника складають нормативні слова послід без обмежень.Висновок: Незважаючи на певні недоліки словників ці праці представляють видатне явище в історії російської лексикографії. З них і розпочався новий період російської лексикографії.
15. Неологізми в історії формування російської мови. Їх соціально-психологічна культурно-мовна оцінка. Неологізми в словниках.
Неологізми - це нові слова, що з'являються з розвитком чого-небудь. Неології - наука про слова, значеннях старих слів, що з'явилися в мові на базі вже існуючих фактів.
У всі епохи співіснував приплив нових слів.
Шляхи утворення нових слів:
Безвідходний - перетворення одних частин мови в інші. Узкобитовой. Переосмислення старих слів. Прямі запозичення. Актуалізація старих слів. Кальки. Ідіоматика. Детермінологія.Неології має 2 виходи на мову:
Слова виникли і пішли. Слова виявилися перспективними.Словники неологізмів.
Внаслідок природного розвитку мови слова, зазначені як нові, стають або цілком звичними мовними одиницями, або з часом переходять у розряд застарілих. Останнє може бути обумовлене як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними факторами. Складність описи нових слів і значень пов'язана також з відсутністю жорстких кордонів між узуальнимі і окказіональнимі лексичними одиницями.
Потреба відобразити нову лексику радянської епохи вже на початку 20-х років призвело до появу в 1924 році "Словника радянських термінів та найбільш уживаних слів". У ньому в алфавітному порядку пояснюються "совєтські терміни": слова, стійкі сполучення, абревіатури, запозичення. Словник представляв собою не тільки не тільки лінгвістичний довідник: він містив деякі історичні, географічні та статистичні дані. У відборі матеріалу, характер тлумачень чітко проявилися ідеологічні уявлення епохи.
Пізніше з'явився словник "Літературна мова" В. З. Овсяннікова. Словник, адресований журналістам і робкора, ставив своїм завданням описати загальновживані, але "важкі для недосвідченого читача слова і звороти літературної мови як іноземної, так і російського походження". У словнику подано іноземні слова, деякі терміни і термінологічні словосполучення "революційно-радянського походження", загальні власні імена, стійкі поєднання і різного роду вислови, що використовувалися в текстах 20-30-х років.
Віддзеркалення "стихійної мовне життя" представлено в регулярно виходять словникових випусках серії "Нове в російській лексиці" 1977-1990 року. Представляючи дуже широке коло новоутворень ці словники-щорічники демонструють своєрідність мовної картини у визначений хронологічний період. Щорічники дають можливість побачити реальну картину динамічних процесів у лексиці, визначити співвідношення оказіонального і узуального. Це словники тезаурусного, описового типу (не нормативні).
Іншим підходом до відбору матеріалу характеризуються словники "Нові слова і значення". Вони фіксують нову лексику і фразеологію російської літературної мови одного десятиліття. За межами словников цих словників залишаються Філологія індивідуально-авторські вживання. Перший в цій серії словник (за матеріалами преси та літератури 60-х років) включає близько 3500 нових, що не увійшли до тлумачні словники російської літературної мови слів і значень. Другий словник "Нові слова і значення" відображає нову російську лексику і фразеологію за матеріалами 70-х років. Він містить близько 5500 нових слів, слів з новими значеннями, нових поєднань слів. Третій словник цієї серії (за матеріалами 80-х років) вийшов в 1997 році, містить близько 6100 слів і близько 120 ідіоматичних оборотів. При цьому він на відміну від словників-щорічників включає в себе лише відстояти, що відтворюються, узуальние новоутворення.
16.Ассоціатівние словники та їх призначення. Мовна картина світу і мовна особистість.
Все наше життя це безперервна асоціативна ланцюг, яка лежить в основі мовоутворення, звідки несвідомо формується наївна картина світу. Мова не байдужий до природних матеріалів реалій, оскільки мова є компонентом свідомості людини.
Лінгвокреатівное мислення.
Лінгвокреатівное мислення - це тип ментальної діяльності, мислення, спрямоване на породження нових мовних сутностей шляхом трансформації вже наявних одиниць; це мислення у своїй основі оперує асоціаціями на загально закріплених у мові поняттях. Лінгвокреатівное мислення творить образ світу, в кожній мові відбитий по-своєму. Тому мова дозволяє вийти за рамки емпіричного досвіду на основі асоціативного характеру мислення.
Існують наївна і наукова картина світу. Образ світу, відображений у мові в багатьох деталях відрізняється від наукової картини світу. У сучасної людини спостерігається стирання кордонів між науковою і наївною картинами світу. Фрагмент мовної картини світу - це сума моделей, що дають інтерпретацію одного і того самого поняття.
Асоціативні словники це словники дескриптивного типу, а не нормує.
Мова існує у 2 формах:
Сума текстів, мовний матеріал. У вигляді словників та граматик.Асоціативно-вербальна мережа служить новим способом представлення мови, в якому обидві форми співіснують. У асоціативних словниках мова представлена у всіх своїх варіантах.
Мовна здатність - виробляти і розуміти тексти, письмові або усні, раніше невідомі людині. Мовна здатність складається зі складових, які відповідають культурі мови (фонетики, граматики, лексикону), але їх об'єднує асоціативно - вербальна мережа, тобто володіє мовою, може інтерпретувати факти, раніше невідомі.
Мовна особистість - конкретну особу, що оцінюється як типовий, утворений або самобутній носій цієї мови в сумарному мовних характеристик.
Висновок: Мовна здатність і мовна особистість реалізуються за специфічними правилами відповідно до комунікативної обстановкою і ситуацією.
Психолінгвістика з'явилася в 1946 році в США. У 1954 році Чарльз Осгуд дав визначення психолінгвістиці - "Психолінгвістика вивчає ті процеси, в яких інтенції мовців перетворюються на сигнали, прийнятого в даній культурі коду, і ці сигнали перетворяться в інтерпретації слухача". Психолінгвістика має справу з процесами кодування і декодування.
Дискурс - мовні, етнічні, психологічні умови реалізації декодування.
Типологія асоціативних експериментів:
1. Вільний експеримент.
2. Спрямований експеримент.
3. Ланцюговий експеримент.
2 типу асоціацій:
1. Cінтагматіческіе асоціації.
2. Парадигматичні асоціації.
Короткі відомості з наукової базі психолінгвістики.
Тези Гумбольдта:
1. Мова діяльність народного духу.
2. Мова це мовна свідомість.
3. Мова умова думки.
4. Мова обмежує пізнання світу.
5. Мова - проміжний світ між людьми і навколишнім їх об'єктивним світом; кожна мова описує навколо народу, якому він належить, круг, з умов якого можна вийти, якщо вступаєш в інше коло; людина опиняється в своєму сприйнятті світу цілком підлеглим мови, який веде сліпця по світу, як поводир.
Асоціативні словники та їх призначення.
Матеріалом для цих словників є результати психолінгвістичних експериментів. Першим словником цього типу був "Словник асоціативних норм російської мови" під редакцією Леонтьєва, опублікований в 1977 році. У ньому представлені реакції (за спаданням частотності) на 196 слів-стимулів, в сукупності формують асоціативне поле слова. У словах-реакціях відображаються як різні типи лексико-системних зв'язків, так і зв'язку індивідуальні, що демонструють своєрідність мовної особистості.
У 1994 році вийшов "Російський асоціативний словник". Словник складається з двох частин прямої, що представляє слова-стимули і реакції на них, і зворотного, що містить слова-реакції з зазначенням стимулів, на які вони були отримані. Випробувані в асоціативному експерименті були студенти, для яких російська мова рідна. Асоціативний тезаурус російської мови є новим типом словника, в якому представлений активний словниковий фонд (50-60 тисяч одиниць), що використовується в певному часовому проміжку, і в якому зафіксовані домінантні для цього періоду поняття і зв'язки між ними.
Результати експерименту, представленого в "Російському асоціативному словнику". Стали основою "Асоціативне фразеологічного словника російської мови" Добровольського та Караулова. Асоціативний експеримент дозволив авторам відокремити "живу" фразеологію від "мертвої". На основі аналізу асоціативних полів можна виявити корпус живих фразеологізмів, які виявляються в реакціях на ті чи інші стимули. Структура словникової статті включає 3 зони: вхід, кодла, стимули і реакції.
17.Іноязичние запозичення в історії формування російської літературної мови. Їх типологія, словникова обробка, і оцінка в аспекті культури мови.
Запозичення - перехід елементів однієї мови в систему іншої мови як наслідок більш-менш тривалих контактів мови.
Існує декілька явищ запозичення:
Перехід слова іноземної в будь-яку мову. Перехід частини слова в будь-яку мову. Перехід звуку в будь-яку мову. Перехід синтаксичної конструкції в будь-яку мову. Калькування. Інтонація. Вживання іноземного слова або виразу у вигляді не транслітеровано слова.I. "Сучасний словник іншомовних слів". 20 тисяч слів.
На першому місці стоїть латинську, грецьку, європейський німецька, французька, італійська. Екзотичні - арабська, перська, монгольська, китайський, японський.
II. "Словник іншомовних виразів і слів" Бабкіна та Шендецова.
У ньому зібрані лексичні запозичення, які, незважаючи на тривале функціонування в російській мові, зовсім не поривають зі своїм іншомовним обличчям і вживаються в не транслітеровано вигляді. У словнику вміщено висловлювання, слова-терміни та ходові цитати або їх уламки. Словник складено на основі картотеки обсягом понад 100 тисяч вибірок з літератури різних жанрів у хронологічних межах від пушкінської пори до нашого часу. Введені в словник вираження. Слова і цитати розташовані в алфавітному порядку. Шляхом спеціальних послід зазначається мова-джерело запозичення і область вживання слова або виразу, потім слідують тлумачення й цитати.
18.Паронімія і парономазія. Мовні помилки, пов'язані з використанням паронімів. Словники паронімів.
Пароніми - це однокореневі слова з наголосом на одному і тому ж місці. Відноситься до однієї частини мови. Має різні значення. Це джерело мовних помилок. Всі співзвучні назви називаються паронімами (князь-підступи) - це називається парономазія, потрібна як засіб мовної гри.
Словники паронімів.
Словники паронімів, описують соматичні зв'язку подібних за формою, співзвуччю слів є порівняно молодим типом лексикографічних видань.
Першим досвідом опису паронімів був словник-довідник "Важкі випадки вживання однокореневих слів російської мови" Бєльчикова, Панюшева.
Приклад вдих-зітхання, надіти-одягти.
Тлумачаться значення цих слів, наводяться поєднання. У словнику паронімів в сучасній російській мові цих же авторів міститься більше 200 паронімічних рядів.
"Словник паронімів в російській мові" Колесников.
Більше 3000 однокореневих і по-різному кореневих співзвучних слів (утікач-бігун-біженець, зуби-зуби).
"Словник паронімів російської мови" Вишневська.
Описуються пароніми належать до однієї частини мови, мають наголос на одному складі (нині-нині).
19.Соціальная і професійна диференціація мови й культура речі.Просторечіе, жаргони, арго та їх словникова інтерпритація.
Просторіччя (противопостовляв територіальним діалектам) - соціально обумовлена різновид російської мови, в якій реалізуються засоби, що знаходяться за межами літературної норми; тут немає чіткої локальної закріпленості, немає і професійної закритості.Ето одна з форм національної мови поряд з територіальною діалектикою і жаргонної промовою, а також літературною мовою.
Типологія помилок в літературній мові, висхідних до просторіччя.
Наголос. (Кілометр, вирок) стяженіе голосних. (Міліцанер) Асиміляція. (Коридор - калідор) Вставка і нарощення. (Сором-стрям, дарма-здря) Скорочення складів. (Евакуювати-ваікуіровать) Зміна граматичного роду. (Туфель-туфля, миша пробіг) Зміна закінчень. (д., немає час) Швидкі голосні. (склянки, волосся, вальтов) Невідмінювані іменники. Вищий ступінь. (Красивше, хужее) Дієслівні форми. (Хочут, плоті) Зміни в поєднанні слів. (Помер запаленням легенів) Несправжня етимологія. (Піджак-пінжак)Соціальна база просторіччя: люди з невисоким рівнем освіти.
Просторіччя літературне (знижені слова емоційні та розмовні).
Стало фіксуватися в словнику Академії російської (18 століття).
Паршивий харкати, соплі Пика Дурь, здурів Побут Цілком Жадібний Зарозумілий Поскуда долбанутих Враскаряку Манірний Розголос борсатися зубоскал БілявийФакти засудження слів в журналістиці 19 століття.
Шлятися сказитися СорочкаФакти засудження слів в журналістиці початку 20 століття.
Получка Подружка Зануда Хлопці Хлопці Запросто Брати (= купувати) відгуляти пропісочити запороти розпсихувався Кисло (посміхнутися) злиняти Гвоздь (програми) Зуб (на когось) балдіти відвалювавЖаргон (jargon-французький) - різновид мови, використовуваної переважно в усному спілкуванні окремою, відносно стійкою соціальною групою, яка об'єднує людей за ознакою професії, соціального стану, інтересів, возраста.Ето самовираження і гра без мети затемнити інформацію.
Сленг (sleng-англійська) - жаргон, але відноситься до ангоязичним країнам.
Арго (argot-французький) - особлива мова певної обмеженої, професійної або соціальної групи, що складається з довільно обраних видозмінені елементів одного або декількох естесвенно язиков.Цель: 1.Сокритіе предмета разговора.2.Средство відокремлення групи (злодійське арго). У арго немає своєї граматики, зазвичай це граматика російської мови.
Словарне відображення соціальної диференціації мови.
Відображається в словниках загального типу, при цьому власне просторічні факти як об'єкт соціо-лінгвістики не обрабативаются.Но існує термін літературне просторіччя = грубі експресивні слова. Спеціальні словники, що відображають і посторечіе, і жаргон, і арго. Матеріал з просторечию і жаргонам світу входить у словники з культури мовлення як фоновий.20.Фразеологія та її відображення в словниках російської мови. Специфіка фразеологічних одиниць в аспекті культури мови. Окказіональние перетворення стійких словосполучень.
Фразеологія - наука про складні за складом мовних одиницях, які мають стійке характер (наприклад кіт наплакав). Фразеологією так само називається вся сукупність цих складних по складу стійких словосполучень - фразеологізмів.
Характерні особливості фразеологізмів:
1. Фразеологізми завжди складні за складом.
2. Мають не розчленоване значення.
3. на відміну від вільних словосполучень характеризуються постійністю складу. Той чи інший компонент фразеологізму не можна замінити близьким за значенням словом. Однак деякі фразеологізми мають варіанти: від усього серця-від усієї душі.
4. Вони вживаються в такому вигляді. В якому вони закріпилися в мові.
5. Більшості фразеологізмів властиві непроникні структури, в них не можна включати інші елементи.
6. Для більшості фразеологізмів характерний строго закріплений порядок слів.
Фразеологічні одиниці завжди були предметами особливої уваги у тлумачних словниках. Велике місце належить фразеологізмам в словнику Даля, що включає 30 000 прислів'їв і приказок. Виняткову цінність має словник Михельсона "Російська думка і мова: свій і чужий". Це повний звід російської фразеології, що включає близько 11500 словникових статей. Він описує понад 30 тисяч фразеологізмів, крилатих фраз і етикетних виразів. Словник охоплює образну мову Росії 19 століття.
Центральним серед фразеологічних словників є "Фразеологічний словник російської мови" під редакцією Молоткова 40000 одиниць. Даються тлумачні значення фразеологізмів. Різні форми їх вживання, синоніми та антоніми, а в деяких випадках відомості про походження.
Словник нового типу "Фразеологізми в російської мови" Молеровіча і Мокієнко.
Описи ідіом та прислів'їв у їх варіантному різноманітті і мовної динаміці. 60 000 карток і охоплює 800 авторів, 500наіболее частих фразеологізмів і 6000 індивідуальних авторських одиниць.
21.Язик та ідеологія. Ідеологема в словнику (на прикладі "Тлумачного словника російської мови" під редакцією Ушакова і "Тлумачного словника мови совдепії" Мокієнко і Нікітіної).
Ідіологема - слово, що має чітку ідеологічну співвіднесеність з політичною доктриною.
У цей час мова переживає колосальні зміни нормативного характеру: національні, соціально-психологічні, а так само політична ідеологізація мови. Люди не володіють нормою мови і було необхідно дати їм словник для вивчення мови.
I. "Тлумачний словник російської мови" під редакцією Ушакова.
Ушаков намагався створити словник, який відбиває і все багатство літературної мови, і ті зміни, які відбулися в російській мові в післяжовтневу епоху. Словник був підготовлений і виданий за 13 років. Він був визнаний з нормативних позицій представити весь інвентар загальновживаної лексики російської мови, живі системні зв'язки лексичних одиниць. У словнику міститься 85289 слів. У словнику 1800 позицій з позначкою новий. (Нових слів, висловів, словосполучень). Всі ці нові лексичні, семантичні, фразеологічні одиниці - прикмети свого часу.
Нормативність словника проявляється в послідовній характеристиці граматичних властивостей слова, фіксації його нормативного наголосу, ретельно розробленій системі стилістичних послід. Останнє має особливе значення для розуміння динамічних процесів у лексиці і стилістиці. Велику увагу у словнику приділялася характеристиці сполучуваності слів, послідовно вказувалися синтаксичні конструкції, в яких реалізовувалися ті чи інші лексичні значення. Нерідко в словнику з'являлися вказівки заборонного характеру, що підкреслювало його нормативний характер.
Джерелами словника з'явилися художні твори, публіцистика, наукові праці. Вперше в лексикографічній практиці значна кількість ілюстрацій було вилучено з творів радянських письменників.
II. "Тлумачний словник мови совдепії" Мокієнко і Нікітіної.
Словник містить описи совєтизму.
22.Імя власне в історії формування російської мови. Нормативні аспекти російської антропоніміки. Ономастика в словниках.
Ономастика - наука про імена власних.
Власні назви - це назва об'єкта для виділення його в ряду однорідних об'єктів.
Функції імені:
Ім'я умовний не має ні якого значення знак потрібний тільки для того, щоб відрізняти один від одного предмети. Ім'я потрібно для того, щоб відображати їх вміст.Власні імена можна розділити на 2 категорії:
Втілені.
Невтілені - це абстрактний сегмент системи назв у даній мові.
Ономастичний простір - сукупність об'єктів або предметів в даній мові. Що одержують позначення через ім'я власне.
Фетоміни - рослини мають власну назву (дерево Толстого). Об'єкти отримали ім'я власне не збігаються між собою.
Антропоніміка - це назви людей їх імена особисті та їх варіанти, по батькові. Прізвища, клички, прізвиська.
Топоніміка - наука про імена географічних (міста, дороги).
Зооніміка - наука про імена тварин.
Астроніми - імена астрологічні.
Космонімія - імена пов'язані з космосом.
Хрононіми - імена, пов'язані зі зміною часових періодів.
Етапи розвитку російської антропоніміки:
Дохристиянський етап - одне особисте самобутнє ім'я. Після введення християнства - імена давалися за церковним календарем. 18 століття і далі - Петро 1 забороняє використання зменшувально - пестливих імен в документах. Жорстка маркированность імен. Жовтнева революція 1917 року - хоча з'являється багато нових імен, реальна кількість імен скорочується.Ономастика в словниках. "Словник російських особистих імен" Петровського.
У словник містить близько 3000 російських особистих імен. При них дані форми по батькові, похідні зменшувальні і пестливі форми, вказівки на походження імені. У словнику подано імена як вже майже вийшли з ужитку, так і широко побутують серед росіян: імена старорусские, християнські, імена, створені в радянську епоху і запозичені з різних мов.
Учасники проекту:
Тарасюк Міша - ідея і організаторські питання.
Топчій Маша і Тихомирова Галя - підбірка і пошук матеріалу.
Поплавський Стас - технічна підтримка.
Синькевич Dмітрій - розробка дизайну, набір до друку, друк.
Увага! Весь матеріал є власністю учасників проекту (при цьому матеріал не належить ні одному учаснику проекту особисто) і захищається законом про авторське право Російської Федерації. Будь-яке копіювання або використання матеріалу без відома всіх учасників проекту переслідується за законом.
Всі права захищені © 2001