Відповідальність за порушення податкового законодавства 2 Визначення сутності

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

    1. Загальна характеристика відповідальності за порушення податкового законодавства

Відповідальність за вчинення податкових правопорушень - це застосування уповноваженими на те державними органами (посадовими особами) відповідних заходів покарання до громадян та суб'єктам господарювання за скоєні ними порушення законодавства про податки і підприємництво.

Можна виділити ряд вимог конституційного характеру при встановленні заходів відповідальності за порушення податкового законодавства:

- Визначеність караних діянь;

- Диференційований підхід до встановлення санкцій;

- Співмірність санкцій розміром заподіяної шкоди;

- Однократність застосування заходів відповідальності за скоєне правопорушення.

Дані вимоги реалізуються в принципах: законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності покарання і його справедливості.

Відповідальність за вчинення податкових правопорушень володіє всіма ознаками, властивими юридичної відповідальності взагалі, а саме:

  1. Юридична відповідальність завжди пов'язана з державним примусом, яке виступає її змістом;

  2. Є засобом охорони правопорядку;

  3. Полягає в застосуванні санкцій правових норм і пов'язана з негативними наслідками матеріального чи морального характеру, які правопорушник має зазнати;

  4. Є наслідком винного діяння;

  5. Настає за порушення правових норм і на основі норм права;

  6. Реалізується у відповідних процесуальних формах.

Крім того, існують і характерні ознаки відповідальності за вчинення податкових правопорушень:

    1. Підставою є податкове правопорушення

    2. Носить, як правило, майновий характер;

    3. Застосування відповідальності врегульовано нормами податкового, адміністративного чи кримінального права;

    4. Об'єктами відповідальності є платники (інші зобов'язані особи), податкові агенти, їх представники, банки.

За вчинення податкових правопорушень законодавство встановлює два види відповідальності:

    1. адміністративна;

    2. кримінальна.

Залежно від виду, встановлюються та особливості притягнення винної особи до відповідальності.

Особа не може бути притягнуто до відповідальності за вчинення податкового правопорушення при наявності хоча б однієї з таких обставин:

- Відсутність події податкового правопорушення;

- Відсутність складу податкового правопорушення;

- Закінчення строків давності притягнення до відповідальності. При цьому, строки давності для притягнення до відповідальності щодо адміністративних правопорушень у сфері оподаткування встановлені ст. 7.6 КпАП та становлять 3 роки з дня вчинення і 6 місяців з дня виявлення правопорушення, за винятком адміністративних правопорушень, передбачених статтями 11.61, 11.62, 13.1, 13.3, 13.8-13.11 КпАП, скоєних фізичними особами, які не є індивідуальними підприємцями, адміністративне стягнення за які може бути накладено не пізніше одного року з дня їх скоєння.

У відношенні кримінальних злочинів, пов'язаних зі сплатою обов'язкових платежів терміни давності залежать від ступеня тяжкості вчиненого злочину та відповідно до ст. 12 і 83 КК складають:

- Два роки за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 261.1 КК (Виготовлення з метою збуту або збут підроблених акцизних марок Республіки Білорусь);

- П'ять років за скоєння злочинів, передбачених ст. 231 КК (ухилення від сплати митних платежів), ч. 1 ст. 243 КК (Ухилення від сплати сум податків, зборів шляхом приховування, навмисного заниження податкової бази або шляхом ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, що призвело до заподіяння шкоди у великому розмірі), ч. 2, 3 ст. 261.1 (Використання завідомо підроблених акцизних марок Республіки Білорусь, дії, передбачені частинами першою і другою зазначеної статті, вчинені повторно або організованою групою);

- Десять років за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 243 КК (Ухилення від сплати сум податків, зборів шляхом приховування, навмисного заниження податкової бази або шляхом ухилення від подання податкової декларації (розрахунку) або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, що призвело до заподіяння шкоди в особливо великому розмірі).

Підставою застосування заходів відповідальності є вчинення податкового правопорушення.

Правопорушення характеризується наявністю наступних ознак:

1. Наявність факту поведінки суб'єкта права, що виражається в дії або бездіяльності (діянні).

2. Поведінка протиправно, тобто діяння порушує правовий припис. Вчинки, які суперечать всім іншим соціальним нормам, крім правових, правопорушеннями не є.

3. Протиправне діяння є винним. Вина - психічне ставлення фізичної особи до скоєного ним протиправного діяння, виражене у формі умислу або необережності. Правопорушенням, вчиненим умисно, визнається протиправне діяння, вчинене з прямим або непрямим умислом. При цьому, правопорушення визнається вчиненим з прямим умислом, якщо фізична особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх настання. Правопорушення визнається вчиненим з непрямим умислом, якщо фізична особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки, не бажала, але свідомо допускав настання цих наслідків або ставився до них байдуже.

Правопорушенням, вчиненим з необережності, визнається протиправне діяння, вчинене за легковажності чи недбалості. Правопорушення визнається вчиненим з легковажності, якщо фізична особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, але без достатніх підстав розраховувала на їх запобігання. Правопорушення визнається вчиненим з недбалості, якщо фізична особа, яка його вчинила, не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча за необхідної пильності і передбачливості мало й могло їх передбачити.

Крім того, винним у вчиненні адміністративного правопорушення може бути визнане і юридична особа. Юридична особа визнається винним у вчиненні адміністративного правопорушення, якщо буде встановлено, що цією юридичною особою не дотримані норми (правила), за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, і даною особою не були вжиті всі заходи щодо їх дотримання.

4. Діяння скоєно тільки деліктоздатної особою, тобто володіє здатністю розуміти протиправність своїх діянь і усвідомлено нести за них юридичну відповідальність. При цьому, фізична особа повинна досягти 16 річного віку.

5. Діяння носить антигромадський характер, так як його вчинення завдає реальної шкоди суспільству, державі, конкретним особам.

Склад податкового правопорушення ідентичний складам інших правопорушень: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона, суб'єкт.

Об'єкт правопорушення - це певний різновид суспільних відносин, врегульованих правом, на які посягає протиправне винне діяння. У даному випадку об'єктом є інтереси держави у сфері сплати податків та підприємницької діяльності.

Суб'єкт правопорушення - особа, яка вчинила протиправне діяння. Поруч складів податкових правопорушень передбачений спеціальний суб'єкт - посадова особа, індивідуальний підприємець, а щодо адміністративних правопорушень, суб'єктом може визнаватися юридична особа.

Найважливішою ознакою суб'єкта податкового правопорушення є наявність у нього правоздатності, а в окремих випадках і дієздатності.

Об'єктивна сторона правопорушення - її утворюють всі ті елементи протиправного діяння, які характеризують його з зовнішнього боку. З точки зору його об'єктивного прояву об'єктивна сторона правопорушення включає в себе: 1) саме протиправне діяння, 2) заподіяну їм шкоду; 3) необхідну причинний зв'язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою. Для ряду складів правопорушення досить скоєння протиправного діяння, навіть якщо воно не спричинило конкретних шкідливих наслідків. Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися в дії (наприклад, приховування прибутку (доходу)) або бездіяльності - непостановку на податковий облік у податковій інспекції, неподання до податкового органу відповідних документів.

У зв'язку з тим, що для ряду податкових правопорушень необхідною ознакою є наявність причиною зв'язку між протиправними діями і наслідками (негативними), виділяють два види складу правопорушень: матеріальні і формальні.

Матеріальним є такий склад, об'єктивна сторона якого включає не тільки дія (бездіяльність), але також і наслідки, що знаходяться в причинному зв'язку з ними. Відсутність обліку об'єктів оподаткування, наслідком чого стало їх приховування - яскравий приклад правопорушення, склад якого можна відмести до матеріального.

До формального відносять такий склад, об'єктивна сторона якого складається тільки з дій (бездіяльності). Прикладом такого правопорушення є неподання або несвоєчасне подання до податкових органів документів, необхідних для обчислення і сплати податків. Необхідно зауважити, що відповідальність настає незалежно від наслідків діяння.

Суб'єктивна сторона правопорушення - складається з елементів психічного характеру, що становлять внутрішнє ставлення правопорушника до свого протиправного діяння, до його результатів, до засобів досягнення цілей. До цих елементів відносяться: 1) вина правопорушника; 2) мотиви, якими керувався порушник, здійснюючи протиправне діяння (мотив - це безпосередня внутрішня спонукальна причина здійснення протиправного діяння); 3) мета, яку він прагнув досягти своїми протиправними діяннями.

2. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідальність за правопорушення в податковій сфері передбачені главою 13 КпАП "Адміністративні правопорушення проти порядку оподаткування" (Додаток). Дана глава містить 14 складів правопорушень:

Стаття 13.1. Порушення терміну постановки на облік в податковому органі;

Стаття 13.2. Здійснення діяльності без постановки на облік в податковому органі;

Стаття 13.3. Порушення строку подання інформації про відкриття (закриття) рахунку в банку і (або) небанківської кредитно-фінансової організації;

Стаття 13.4. Порушення строку подання податкової декларації (розрахунку);

Стаття 13.5. Порушення правил обліку об'єктів оподаткування та (або) доходів, витрат, інших елементів податкового обліку;

Стаття 13.6. Несплата або неповна сплата суми податку, збору (мита), митного платежу;

Стаття 13.7. Невиконання або виконання не в повному обсязі обов'язки з утримання та (або) перерахуванню суми податку, збору (мита);

Стаття 13.8. Неподання документів та інших відомостей для здійснення податкового контролю або подання недостовірних відомостей, а так само відмова від підписання акту податкової перевірки;

Стаття 13.9. Порушення порядку відкриття рахунку платнику;

Стаття 13.10. Порушення порядку та строків виконання доручень, рішень органу Комітету державного контролю Республіки Білорусь, податкового чи митного органу про перерахування, стягнення податку, збору (мита), митного платежу, пені, а також невиконання зазначених документів;

Стаття 13.11. Невиконання рішення органу Комітету державного контролю Республіки Білорусь, податкового чи митного органу про зупинення операцій по рахунках платника, податкового агента, іншого зобов'язаного особи;

Стаття 13.12. Виключена;

Стаття 13.13. Відсутність при реалізації товарів, надання послуг документа, передбаченого законодавством про єдиний податок;

Стаття 13.14. Незабезпечення зарахування виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), іншого майна на рахунки в банках і (або) небанківських кредитно-фінансових організаціях і нездійснення платежів з них.

Необхідно відзначити, що до недавнього часу питання відповідальності за податкові правопорушення регламентувалися указами президента, в яких встановлювалося два види відповідальності: економічна і адміністративна. З набранням чинності КпАП 2003 року, фактично економічна відповідальність перестала існувати як вид юридичної відповідальності.

У результаті уніфікації чинного законодавства, 20 липня 2007 року були внесені зміни до КпАП, у результаті яких голови 11, 12 і 13 були викладені в новій редакції. У даній редакції знайшли відображення всі раніше існуючі положення, які дозволяли диференціювати заходи відповідальності залежно від різних критеріїв: від суми несплачених податків, періоду прострочення, форми вини, суб'єкта правопорушення.

Так стаття 13.6 передбачає відповідальність за несплату або неповну сплату суми податку, збору (мита), митного платежу. При цьому, несплата або неповна сплата платником, іншим зобов'язаним особи суми податку, збору (мита), вчинені службовою особою юридичної особи з необережності, якщо сума донарахованих податків, зборів (зборів) за перевірений період не перевищує одного відсотка від загальної суми обчислених за вказаний період сум податків, зборів (зборів), облік яких здійснюється податковими органами, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двох до восьми базових величин. Ті самі діяння, але якщо сума донарахованих податків, зборів (зборів) за перевірений період становить більше одного, але не більше трьох відсотків від загальної суми обчислених за вказаний період сум податків, зборів (зборів), облік яких здійснюється податковими органами, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від восьми до дванадцяти базових величин і т.д. Несплата або неповна сплата фізичною особою, який не є службовою особою юридичної особи або індивідуальним підприємцем, - платником, іншим зобов'язаним особи суми податку, збору (мита), вчинені з необережності, якщо несплачена або неповністю сплачена сума податку, збору (мита) перевищує одну базову величину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти відсотків від несплаченої суми податку, збору (мита), але не менше однієї базової величини.

Якщо ж у діянні суб'єкта присутній умисел, то п. 7 ст. 13.6 встановлює, що: "Несплата або неповна сплата платником, іншим зобов'язаним особи суми податку, збору (мита), вчинені службовою особою юридичної особи навмисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до шістдесяти базових величин" і т.д.

При цьому в текст глави 13 включені примітки, які дозволяють знизити розмір застосовуваних санкцій або взагалі не залучати обличчя до відповідальності. Зокрема примітка до тієї ж статті 13.6 встановлює, що не є адміністративним правопорушенням, передбаченим частинами 1-6 ст. 13.6, несплата або неповна сплата платником, іншим зобов'язаним особи суми податку, збору (мита), якщо ними:

- Своєчасно направлено без подальшого оглядів доручення банку і (або) небанківської кредитно-фінансової організації на перерахування належної суми податку, збору (мита), не виконане банком і (або) небанківської кредитно-фінансовою організацією з причини відсутності на рахунку платника, іншого зобов'язаного особи коштів, достатніх для виконання цього доручення в повному обсязі;

- Внесено зміни та доповнення до податкової декларації (розрахунок) і сплачена належна сума податку, збору (мита) до призначення перевірки, в результаті якої можуть бути виявлені такі несплата або неповна сплата (з адміністративних правопорушень, виявлених в результаті камеральної податкової перевірки, - до складання акту перевірки).

Наявність таких положень дозволяють говорити про дійсну справедливості покарання та адекватності покарання скоєного діяння, оскільки на чільне місце ставиться не тільки сам факт невиконання податкового зобов'язання, але і обставини вчинення правопорушення. Крім того, наявність таких критеріїв, на погляд автора, стимулює платника приймати всі заходи для швидкого виконання податкових зобов'язань, тобто своєчасно передавати в банк платіжне доручення на перерахування сум податків, скорочувати прострочення сплати платежів і т.д.

Відповідно до ст. 3.30 ПІКоАП протоколи за правопорушень, передбачених главою 13 КпАП має право складати:

1. Органи внутрішніх справ - за правопорушення, передбаченого ст. 13.13 "Відсутність при реалізації товарів, надання послуг документа, передбаченого законодавством про єдиний податок".

2. Органи КГК - по всіх правопорушень, передбачених главою 13 КпАП.

3. Митні органи - за правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 13.6 КоАП "Несплата або неповна сплата у встановлений термін платником, іншим зобов'язаним особою митного платежу на суму більше однієї четвертої базової величини, в тому числі вчинені службовою особою юридичної особи", ст. 13.10 "Порушення порядку і термінів виконання доручень, рішень органу Комітету державного контролю Республіки Білорусь, податкового чи митного органу про перерахування, стягнення податку, збору (мита), митного платежу, пені, а також невиконання зазначених документів", ст. 13.11 "Невиконання рішення органу Комітету державного контролю Республіки Білорусь, податкового чи митного органу про зупинення операцій по рахунках платника, податкового агента, іншого зобов'язаного особи"

4. Податкові органи - по всіх правопорушень, передбачених главою 13 КпАП, крім ч. 9 ст. 13.6.

5. Органи Міністерства торгівлі - за правопорушення, передбаченого ст. 13.13 "Відсутність при реалізації товарів, надання послуг документа, передбаченого законодавством про єдиний податок".

Розгляд адміністративних справ, передбачених гл. 13 відноситься до компетенції:

  1. Суду (ст. 3.2 ПІКоАП) - за правопорушень, передбачених ст. 13.13 "Відсутність при реалізації товарів, надання послуг документа, передбаченого законодавством про єдиний податок" (справа розглядається одноособово суддею районного (міського суду)).

  2. Органів внутрішніх справ (ст. 3.6 ПІКоАП) - за правопорушення, передбаченого ст. 13.13 "Відсутність при реалізації товарів, надання послуг документа, передбаченого законодавством про єдиний податок".

3. Органів КГК (ст. 3.7 ПІКоАП) - по всіх правопорушень, передбачених главою 13 КпАП.

4. Митних органів (ст. 3.12 ПІКоАП) - за правопорушень, передбачених ч. 9 ст. 13.6, 13.10 "Порушення порядку і термінів виконання доручень, рішень органу Комітету державного контролю Республіки Білорусь, податкового чи митного органу про перерахування, стягнення податку, збору (мита), митного платежу, пені, а також невиконання зазначених документів", 13.11 "Невиконання рішення органу Комітету державного контролю Республіки Білорусь, податкового чи митного органу про зупинення операцій по рахунках платника, податкового агента, іншого зобов'язаного особи ".

5. Податкових органів (ст. 3.13 ПІКоАП) - по всіх правопорушень, передбачених главою 13 КпАП, крім ч. 9 ст. 13.6.

Таким чином, як правило, щодо податкових правопорушень, орган, що склав протокол, сам розглядає справу про адміністративне правопорушення. Винятком є правопорушення, передбачені ст. 13.13 (за цим правопорушенням справи, протоколи по яких складені органами Міністерства торгівлі розглядає суд).

Посадові особи органів, які ведуть адміністративний процес, складають протоколи, розглядають справи про адміністративні правопорушення, накладають передбачені КпАП стягнення в межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Посадові особи органів, які ведуть адміністративний процес, наділяються повноваженнями на складання протоколів правопорушення та підготовку справ до розгляду рішенням відповідного державного органу.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання суддею, посадовою особою органу, провідного адміністративний процес, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

При розгляді справи повинні враховуватися обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність згідно зі ст. 7.3, 7.4 КпАП. Крім того, справа не може побут розпочато, а розпочате підлягає припиненню, якщо закінчилися терміни давності притягнення до відповідальності. При цьому строки давності для притягнення до відповідальності щодо адміністративних правопорушень у сфері оподаткування встановлені ст. 7.6 КпАП та становлять 3 роки з дня вчинення і 6 місяців з дня виявлення правопорушення, за винятком адміністративних правопорушень, передбачених статтями 11.61, 11.62, 13.1, 13.3, 13.8-13.11 КпАП, скоєних фізичними особами, які не є індивідуальними підприємцями, адміністративне стягнення за які може бути накладено не пізніше одного року з дня їх скоєння.

Суддя, посадова особа органу, провідного адміністративний процес, у разі недотримання вимог до форми чи змісту протоколу або до переліку доданих до неї матеріалів у п'ятиденний термін повертають справу органові, провідному адміністративний процес, що направило справу для розгляду. Після усунення недоліків справа знову може бути направлено до суду, орган, що веде адміністративний процес. Термін розгляду справи в цьому випадку обчислюється з дня повторного надходження справи до суду, орган, що веде адміністративний процес.

У разі якщо при підготовці справи до розгляду суддя, посадова особа органу, провідного адміністративний процес, уповноважені розглядати справи, встановлять, що розгляд такої справи не відноситься до їх компетенції, вони направляють його для розгляду до суду, орган, що веде адміністративний процес, в компетенцію яких входить розгляд даної справи.

Якщо при розгляді справи суд, орган, що веде адміністративний процес, уповноважені розглядати справи, прийдуть до висновку, що у правопорушенні містяться ознаки злочину, вони передають матеріали цієї справи прокурору, органам, уповноваженим здійснювати попереднє слідство і дізнання.

Штраф (за винятком штрафу, що стягується на місці) повинен бути сплачений фізичною особою або індивідуальним підприємцем, не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили постанови про накладення штрафу, юридичною особою - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання законної сили постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження (опротестування) такої постанови - не пізніше одного місяця з дня повідомлення про залишення скарги (протесту) без задоволення.

При розгляді даного питання, необхідно відзначити, що крім суто податкових правопорушень, до компетенції податкових органів належить виявлення правопорушення і в інших сферах. Зокрема, податкові органи складають протоколи про адміністративні правопорушення у справах, передбачених:

  1. Статтею 9.24 КпАП "Порушення законодавства про книгу зауважень і пропозицій";

  2. Главою 11 КпАП "Адміністративні правопорушення в галузі фінансів, ринку цінних паперів і банківську діяльність" (ст. 11.1, ч. 1 ст. 11.2, ст. 11.3, 11.5, 11.7, 11.32, 11.59-11.62, ч. 2 ст. 11.66) ;

  3. Главою 12 КпАП "Адміністративні правопорушення в галузі підприємницької діяльності" (ст. 12.1, ч. 1, 2 і 4 ст. 12.7, 12.8, ч. 2, 3 і 5-7 ст. 12.9, 12.11, 12.12, ч. 2 ст . 12.15, ч. 4 ст. 12.17, 12.18-12.28, 12.30, 12.31, 12.33-12.35, 12.37, 12.38, ч. 2 ст. 12.39);

  4. Главою 18 КпАП "Адміністративні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту" (ст. 18.32, 18.33);

  5. Главою 23 КпАП "Адміністративні правопорушення проти порядку управління" (ст. 23.2, 23.4, 23.8, 23.9, 23.16, ч. 1 і 3 ст. 23.21, ч. 1 і 2 ст. 23.23, 23.24, 23.57, 23.64, 23.68, 23.73 , 23.74, 23.84).

Дані категорії справ відносяться до компетенції та інших державних органів - Національного Банку, КГК, органів внутрішніх справ та ін, однак вказані правопорушення можуть бути виявлені і в ході здійснення податковими органами своїх контрольних повноважень.

3. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідальність за злочини у сфері оподаткування передбачена главою 25 КК "Злочини проти порядку здійснення економічної діяльності".

1. Стаття 231 КК "Ухилення від сплати митних платежів" передбачає відповідальність за:

    1. Ухилення від сплати митних платежів у великому розмірі. Санкція ч. 1 ст. 231 передбачає штраф, або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, або виправні роботи на строк до 2-х років, або арешт на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

    2. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб за попередньою змовою. Санкція ч. 2 ст. 231 передбачає обмеження свободи на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до шести років з конфіскацією майна або без конфіскації.

Ухилення у великому розмірі визнається діяння, в результаті якого сума несплачених митних платежів перевищує в дві тисячі разів розмір базової величини, встановлений на день скоєння злочину.

Під ухиленням від сплати митних платежів розуміється:

- Бездіяльність: несплата митних платежів у великому розмірі у встановлені терміни;

- Дія: заява в митній декларації завідомо недостовірних відомостей про митну вартість, країну походження товарів і транспортних засобів або інших завідомо недостовірних відомостей, що дають підстави для звільнення від митних платежів або заниження їх розміру (приховування або заниження об'єкта платежу), що спричинило несплату митних платежів до великому розмірі.

За загальним правилом митні платежі сплачуються до прийняття або одночасно з прийняттям митної декларації.

Ухилення від сплати митних платежів може бути пов'язано з несплатою одного виду таких платежів у великому розмірі або кількох їх видів, що утворюють в сукупності великий розмір. В останньому випадку відповідальність за ст. 231 настає за умови, що несплата декількох видів митних платежів у загальній сумі, що дорівнює великому розмірі, охоплювалася єдиним наміром винного.

Для зазначених діянь характерна наявність спеціальної мети: ухилення від сплати митних платежів. Якщо названі діяння мали на меті ухилення від сплати митних платежів у великому розмірі, однак досягти наміченого винному не вдалося з незалежних від неї обставин, вчинене особою підлягає кримінальній відповідальності за ст. 231 із застосуванням ст. 14 "Замах на злочин".

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом даного злочину є фізична особа, яка досягла 16-річного віку. При цьому виділяється спеціальний суб'єкт:

- Декларант - особа, що переміщує, який декларує, представляє і пред'являє товари і транспортні засоби, що підлягають митному оформленню, від власного імені;

- Фахівець з митного оформлення, що діє від імені митного агента, що переміщує, який декларує, представляє і пред'являє товари і транспортні засоби, що підлягають митному оформленню, від власного імені;

- Інші особи (посадова або інша уповноважена особа власника митного складу та інші особи, зазначені в Митному кодексі Республіки Білорусь).

2. Стаття 243 КК "Ухилення від сплати податків, зборів" передбачає відповідальність за:

  1. Ухилення від сплати податків, зборів шляхом приховування або умисного заниження прибутку, доходів або інших об'єктів оподаткування або шляхом ухилення від подання декларації про доходи та майно або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, що призвело до заподіяння шкоди у великому розмірі. Санкція ч. 1 ст. 243 передбачає позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той самий строк.

  2. Те саме діяння, що призвело до заподіяння шкоди в особливо великому розмірі. Санкція ч. 2 ст. 243 передбачає обмеження свободи на строк до 5 років або позбавлення волі на термін від 3 до 7 років з конфіскацією майна або без конфіскації і з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю або без позбавлення.

З об'єктивної сторони розглядається злочин виражається у вчиненні наступних альтернативних діянь:

1) приховування об'єктів оподаткування. Під приховуванням слід розуміти невнесення в документи бухгалтерського та податкового обліку фактичних даних про прибуток, доходи або інших об'єктів оподаткування;

2) заниження об'єктів оподаткування. Заниження - це внесення в документи бухгалтерського та податкового обліку відомостей, свідомо не відповідають дійсності, про величину об'єкта оподаткування, скоригованого у бік її зменшення;

3) ухилення від подання декларації про доходи та майно. Ухиленням від подання декларації визнається неподання цього документа у встановлений термін до податкового органу за наявності можливості виконання відповідної обов'язки;

4) внесення до декларації про доходи та майно завідомо неправдивих відомостей, тобто включення до тексту декларації, що подається до податкового органу, відомостей, свідомо для винного не відповідають дійсності, які впливають на обчислення податку, що сплачується верб бік його зменшення.

Для виконання складу злочину досить вчинення хоча б одного із зазначених діянь за обов'язкової умови заподіяння шкоди у великому (ч. 1) або особливо великому (ч. 2) розмірі. Як шкоди виступає сума недовнесених до бюджету сум податків і зборів, при цьому згідно з приміткою до зазначеної статті, великим розміром шкоди визнається ухилення від сплати сум податків, зборів на суму, у тисячу і більше разів перевищує розмір базової величини, встановлений на день вчинення злочину, особливо великим розміром - у дві тисячі п'ятсот і більше разів перевищує розмір такої базової величини.

Аналізоване злочин вважається закінченим з моменту заподіяння шкоди у великому або особливо великому розмірі, тобто з моменту фактичної несплати податку у зазначеному розмірі у встановлені терміни.

Злочин може бути скоєно тільки з прямим умислом, оскільки, здійснюючи діяння щодо ухилення від сплати податків, особа передбачає неминучість їх суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди у великому або особливо великому розмірі.

Суб'єктом даного злочину є осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Відповідальності за цією статтею можуть підлягати індивідуальні підприємці, посадові особи юридичних осіб (зокрема, керівники підприємств та організацій, їх заступники, головні бухгалтери та посадові особи бухгалтерії), а також інші особи, на яких відповідно до законодавства покладено обов'язок по наданню податковому органу достовірної інформації про об'єкти оподаткування.

3. Стаття 261.1 КК "Виготовлення, збут або використання підроблених акцизних марок Республіки Білорусь" передбачає відповідальність за:

  1. Виготовлення з метою збуту або збут підроблених акцизних марок Республіки Білорусь. Санкція ч. 1 ст. 261.1 передбачає громадські роботи, або штраф, або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

  2. Використання завідомо підроблених акцизних марок Республіки Білорусь. Санкція ч. 2 ст. 261.1 передбачає штраф, або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

  3. Дії, передбачені частинами першою і другою, вчинені повторно або організованою групою. Санкція ч. 3 ст. 261.1 передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єктом злочину є осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у таких діях:

  1. виготовлення підроблених акцизних марок, при цьому важливою ознакою є наявність спеціальної мети - збуту виготовлених підроблених акцизних марок;

  2. збут підроблених акцизних марок;

  3. використання завідомо підроблених акцизних марок.

Дії, передбачені частинами 1 і 2 ст. 261.1 тягнуть підвищену відповідальність, якщо вони вчинені повторно або організованою групою осіб, що передбачено ч. 3 даної статті.

Необхідно відзначити, що ст. 88.1 КК встановлює, що особа, яка вчинила злочин, що призвело до заподіяння шкоди державній власності або майну юридичної особи, частка в статутному фонді якого належить державі, або істотної шкоди державним чи громадським інтересам і не пов'язана з посяганням на життя чи здоров'я людини, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законодавчим актом, якщо вона добровільно відшкодувала заподіяну шкоду (шкода), а також виконало інші умови звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені законодавчим актом.

Відповідно до ст. 182 КПК, у кримінальних справах про злочини, передбачені частиною другою статті 231, статтями 243 та 261-1 КК, досудове слідство провадиться слідчими органів фінансових розслідувань.

По кримінальних справах про злочини, передбачені частиною першою статті 231 попереднє розслідування проводиться органами дізнання відповідно до їх компетенції. По кримінальних справах вказаної категорії злочинів досудове слідство провадиться у разі, якщо це визнає за необхідне прокурор.

Порядок передачі матеріалів податковими органами органам фінансових розслідувань встановлено Положенням про порядок організації та проведення перевірок (затверджено Указом Президента Республіки Білорусь от16.10.2009 № 510).

Відповідно до зазначеним положенням, контролюючий (наглядовий) орган при встановленні в ході перевірки фактів заподіяння шкоди, необгрунтованих списань грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей у розмірі понад 1000 базових величин, установлених на момент заподіяння шкоди, здійснення фінансово-господарської операції, а при триваючому правопорушенні - на момент його закінчення (складання акта перевірки), а також при встановленні інших фактів, що вказують на ознаки злочину, передає матеріали перевірки до органів кримінального переслідування у 10-денний строк з дня винесення рішення за актом перевірки та (або) вимоги ( приписи) про усунення порушень.

Матеріали перевірки направляються до органів кримінального переслідування з супровідним листом, в якому зазначаються найменування (прізвище, ім'я, по батькові) суб'єкта (за відсутності найменування, яка перевіряється відокремленого підрозділу - адреса його місця знаходження), його місцезнаходження (місце проживання), виявлені порушення, вимоги законодавства, які порушені, посади, прізвища та ініціали осіб, дії (бездіяльність) яких спричинили порушення перевіряється суб'єктом законодавства.

До супровідного листа додаються копії таких документів:

- Акта перевірки;

- Документів, що регламентують посадові обов'язки осіб, дії (бездіяльність) яких спричинили порушення законодавства (при їх наявності);

- Заперечень за актом перевірки (при їх наявності) та висновків за результатами їх розгляду, акта додаткової перевірки (при його наявності);

- Рішення за актом перевірки та (або) вимоги (приписи) про усунення порушень, постанови про накладення адміністративного стягнення у відношенні суб'єкта;

- Пояснень осіб за фактами виявлених порушень (за їх наявності).

У разі оскарження (опротестування) рішення за актом перевірки, і (або) вимоги (приписи) про усунення порушень, і (або) постанови про накладення адміністративного стягнення рішення, прийняті за результатами розгляду скарг (протестів), направляються контролюючим (наглядовим) органом, проводив перевірку, до органів кримінального переслідування протягом 10 робочих днів з дня їх прийняття.

До матеріалів перевірок, що передається в органи кримінального переслідування, можуть бути включені оригінали або копії документів бухгалтерського обліку, інших документів, у тому числі зберігалися на машинних носіях в електронному вигляді, що свідчать про вчинення порушень законодавства.

За мотивованим запитом органу кримінального переслідування контролюючий (наглядовий) орган зобов'язаний у 5-денний строк з дня надходження запиту представити копії наявних у нього додаткових матеріалів, необхідних для прийняття органом кримінального переслідування рішення відповідно до законодавства.

Органи кримінального переслідування при отриманні матеріалів перевірки реєструють і розглядають їх, приймають рішення відповідно до кримінально-процесуальним законодавством. Про прийняте рішення (про порушення кримінальної справи і результати його розгляду, про відмову в порушенні кримінальної справи, про припинення порушеної кримінальної справи) у 10-денний термін з дня її винесення до контролюючого (наглядовий) органу подається відповідна інформація.

У разі притягнення юридичної особи, індивідуального підприємця і (або) керівника юридичної особи до адміністративної відповідальності до органу фінансових розслідувань направляються (в тому числі на додаток до раніше надісланими матеріалами) протокол про адміністративне правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення, інші документи про залучення до адміністративної відповідальності.

Матеріали перевірки за підписом начальника (заступника начальника) податкового органу направляються до органу фінансових розслідувань супровідним листом, в якому зазначаються:

1) найменування перевіряється юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи);

2) юридична адреса (місце проживання);

3) характер виявлених порушень;

4) які вимоги нормативних правових актів не додержано;

5) посади, прізвища та ініціали осіб, дії (бездіяльність) яких спричинили порушення законодавства.

До супровідного листа додаються:

1) акт перевірки;

2) документи, що регламентують посадові обов'язки осіб, дії (бездіяльність) яких спричинили порушення законодавства;

3) документи (при їх наявності) про залучення суб'єкта підприємницької діяльності та (або) його керівника до адміністративної відповідальності;

4) оригінали бухгалтерських, фінансових, виробничо-господарських документів і регістрів оперативного та бухгалтерського обліку, в тому числі зберігався на магнітних носіях інформацію у вигляді електронних документів, що свідчить про скоєння (приховуванні) порушень законодавства;

5) при встановленні фактів приховування чи навмисного заниження прибутку, доходів або інших об'єктів оподаткування або ухилення від подання декларації про доходи та майно або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, які спричинили недоплату одних податків і одночасно переплату інших податків, - відомості про наявність такої переплати.

За мотивованим запитом органу фінансових розслідувань податковий орган представляє наявні додаткові документи і матеріали, необхідні для прийняття органом фінансових розслідувань рішення відповідно до законодавства.

При виявленні податковим органом фактів, що вказують на ознаки злочинів, віднесених законодавством до підслідності органів фінансових розслідувань, з питань, що не відносяться до компетенції податкових органів і в силу цього не підлягає вказівкою в акті перевірки, податковий орган на підставі статті 170 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь направляє до органу фінансових розслідувань повідомлення про злочин в письмовій формі. До такого повідомленням можуть додаватися наявні у податкового органу документи та інші матеріали, що підтверджують достовірність повідомлення про злочин.

З метою забезпечення оперативності та підвищення ефективності роботи з розгляду матеріалів про злочини проти порядку здійснення економічної діяльності податковий орган при необхідності організує попереднє ознайомлення працівників органу фінансових розслідувань з актами перевірок для їх правової оцінки.

Про прийняте рішення (про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи, про припинення провадження у кримінальній справі або кримінального переслідування) орган фінансового розслідування протягом 10 днів з дня прийняття рішення щодо надійшов повідомленням направляє до податкового органу повідомлення з додатком копії відповідної постанови і з роз'ясненням права і порядку ознайомлення з матеріалами справи та оскарження прийнятого рішення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або припинення виробництва по ньому і за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення накладається не пізніше місяця з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її припинення (частина 3 статті 7.6 КоАП).

Передані і які повертаються матеріали перевірок реєструються в спеціальних журналах, які ведуться в інспекціях Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь. Облік повідомлень про злочини, що надійшли від посадових осіб податкових органів, ведеться органами фінансових розслідувань в порядку, передбаченому законодавством.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
99.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Відповідальність за порушення податкового законодавства
Відповідальність за порушення податкового законодавства 2
Відповідальність за порушення податкового законодавства 3
Відповідальність за порушення податкового законодавства
Фінансово-правова відповідальність за порушення податкового законодавства
Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
Адміністративна відповідальність юридичних осіб за порушення податкового законодавства
Відповідальність платників податків і зборів за порушення податкового законодавства
Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері податкового законодавства
© Усі права захищені
написати до нас