АРГО (англ. cant), термін, застосовуваний для позначення сукупності мовних засобів (головним чином, особливих слів та ідіоматичних виразів), що виробляються членами певних громадських груп для цілей внутрішньогрупової, часто - таємницею комунікації. Той факт, що арго призначено для розуміння тільки всередині деякої обмеженої групи людей, відрізняє його, з одного боку, від сленгу, тобто безлічі виразів, по суті призначених для широкого вжитку, і, з іншого боку, від жаргону, який хоч і є спеціальним мовою певного стану або професії, однак не обмежений навмисно рамками тієї чи іншої специфічної групи. Беручи до уваги ці термінологічні відмінності, необхідно, однак, мати на увазі й те, що в повсякденному слововживанні (і навіть у науковій практиці) вони проводяться не завжди послідовно, та до того ж дещо по-різному в різних національних традиціях. Зокрема, у російській традиції слово «жаргон» нерідко використовується розширено, для позначення не тільки власне жаргону, але також арго і сленгу (в останньому випадку іноді говорять про «загальне жаргоні» або «загальному просторіччі»).
Походження. Походження арго неясно і є предметом дискусій. У всіх європейських арго є ряд спільних рис; зокрема, всі середземноморські арго містять, серед інших спільних елементів, такі слова, як arto, lenza і bisto зі значеннями, відповідно, 'хліб', 'вода' і 'священик'. Питання про те, яка гіпотеза, моногенетіческая або ж полігенетіческая, представляє більше здорове пояснення для даного феномена, якийсь час жваво дебатувалося. Теза про моногенезу арго відстоював Джордж Борроу, теза про полігенеза - Г. І. Асколі, точка зору якого була прийнята, з деякими застереженнями, майже усіма більш пізніми дослідниками. Походження конкретних арготіческіх слів часто не піддається з'ясуванню багато в чому в силу того, що арготіческіх термінологія змінюється з надзвичайною швидкістю і може відображати досить випадкові події - або маловідомі, або нині вже забуті.
Освіта арготіческіх виразів. В освіті арго беруть участь процеси, які зазвичай пов'язують з мовними змінами взагалі, проте особливо часто бувають задіяні інверсія, метатеза і використання суфіксів. Ці процеси зближують арго з таким важливим мовним явищем, як табу. Як в арго, так і в табу має місце навмисна спроба змінити форму слова з метою приховати його значення або від розуміння його сторонніми людьми (як у випадку арго), або від якогось надприродного розуму (як у випадку табу). Так, за допомогою зміни порядку складів італійське слово divsto 'швидкий; швидко' перетворюється в арготіческой stodiv, а англійське dark 'темний' в результаті додавання суфікса перетворюється на darkmans.
Інший процес, який грає важливу роль в утворенні арготіческой термінології, - це використання випадкових співзвуч або рим. Так, в англійській арго вираз twist and twirl (дослівно 'обертання і кручення') може замінювати слово girl "дівчина", storm and strife (дослівно 'шторм і сварка') може використовуватися замість wife 'дружина', а lump o'lead ( дослівно 'шматок свинцю') - замість head "голова". В італійському арго вираз mandare in Piccardia (дослівно 'відправити у Пікард') означає те, що в звичайній мові звучало б як fare impiccare, тобто 'Підійняти, стратити через повішення', а у французькому арго aller а Rouen (дослівно 'відправитися в Руан') використовується замість se ruiner 'збанкрутувати'. Такі вирази, багато з яких мають виразний присмак народної етимології, існують в будь-якому розмовній мові; їх особливо багато в італійському, де часто використовуються каламбури і гра слів. Ще один процес, який бере участь в утворенні арготического словника, це заміна особового займенника яких-небудь загальновживаним іменником. Так, в італійському арго ми виявляємо використання виразів manello і mamma (друге слово означає 'мама') в ролі займенника першої особи однини, а tua madre 'твоя мати' - як займенники другої особи однини. Інші часом зустрічаються в мові явища, пов'язані з мовними змінами - такі, як антономазію (заміна деякого позначення іншим словом, що вказує на яке-небудь властивість позначається, наприклад нечистий замість рис і т.д.) і поетична метафора, - в арго виявляються частіше , ніж в інших мовних сферах, що обумовлено ефективністю їх використання при необхідності швидкої заміни слів. Використання образів і описових слів в арго часто буває дивно поетичним, наприклад, в таких англійських утвореннях, як ice 'лід' або sparklers 'блискітки, блискучі штучки "у значенні" діаманти', convict 'каторжник' у значенні "зебра ', gazers' спостерігачі, роззяви 'у значенні "федеральні агенти', або, в італійському арго, espina 'шип, колючка' у значенні" підозра ', secreto' секрет 'у значенні "кинджал', bruna 'брюнетка' у значенні" ніч "та perpetua 'вічна' у значенні "душа".
Важливою характеристикою сучасного американського арго є його стислість. Воно складається майже виключно з односкладових слів - при тому що коли-то в ньому побутували довгі неудобопроізносімие слова типу clapperdogeon, holwendods, jobbernoll, jockungage, nigmenog і т.п. Сучасне вживання broad 'дівка' замість woman 'жінка', law 'законник' або bull 'бик' замість policeman 'поліцейський', eye 'очей' або dick 'статевий член' замість detective 'детектив, сищик', clown 'клоун' замість village constable 'сільський констебль', poke 'кишеню, кошіль' замість poketbook 'записна книжка' виразно демонструє тенденцію до стислості і виразності.
Арго в Росії. У Росії перші відомості про існування особливої мови «отверніца», яким користувалися між собою бунтували козаки під проводом Івана Болотникова, залишив у своїх записках голландець Ісаак Маса, який бував в Росії в 1601-1635; повідомляє про отверніце і його сучасник англієць Річард Джеймс, але нічого, крім назви цього арго, не відомо. Найбільш рання фактична інформація про склад арготического словника з'являється в Історії славного злодія, розбійника і колишнього московського сищика Ваньки Каїна, з усіма обставинами, різними улюбленими піснями і портретом, писана ним самим при Балтійському порте в 1764 році. Серед небагатьох прикладів Ванька Каїн призводить приказку Коли мас на ХАЗ, так і дульяс згас, даючи замість перекладу лише пояснення «ніхто не ворушись». Ключ до точного розуміння цієї фрази можна отримати в сучасних словниках злодійського арго: мас 'я', хаза 'квартира, кубло', дульяскі 'сірники'. Таким чином, з упевненістю можна говорити про існування безперервної арготіческой традиції вже з першої половини 18 ст. Проте ця традиція не зводилася до кримінального арго. Істотно більше поширення мали умовно-професійні арго корпоративних груп ремісників, дрібних торговців і займалися отхожими промислами селян. Найбільш відомі серед них офени Володимирській губернії. Офенство зародилося не пізніше 15 в. і почало занепадати лише в другій половині 19 ст. Перший грунтовний джерело з офенского мови (більше сотні слів) міститься у виданому в 1787 за наказом Катерини II словнику П. Палласа (Порівняльні словники всіх мов і діалектів, зібраних правицею найвищої особи), укладачі якого помилково прийняли умовний мова офенею за особливу «суздальське наріччя ».
Частина офенской слів за формою збігалася зі звичайними росіянами, але мала зовсім інше значення (трійка "їжа", багаття 'місто'), інші створювалися з російських морфем і мали досить прозоре значення (гризік 'зуб', светлуха 'вогонь'), треті були різноманітними переробками російських слів (здебесь 'тут', Ширман 'кишеню', куребро 'срібло', возонка 'віз'; мабуть, і слово мас 'я' - це прочитане навпаки сам). Помітне число офенской слів походить від грецького (хіркі 'руки', декан 'десять'), тюркським (бірять 'давати', сари "гроші", Яман "погано"), фінно-угорським (сізім 'сім') мов. Але більшість словникових одиниць не піддаються етимологізації і, ймовірно, створені штучно (псалуга 'риба', совасьюха 'миша', дермоха 'бійка', колига 'брага', кльово Добре! Здью 'два').
Штучний характер офенского мови незабаром з'ясувався; виявилося, що аналогічні умовні арго були в широкому вжитку в різних ремісників - кравців, Шерстобитов, шорників, богомазів, пічників, склярів, штукатурів, бондарів, коновалів та ін, особливо у тих, хто займався отхожими промислами . Багато таких «мови» були територіально віддалені від офенского центру (розташовувався в Ковровському, Вязниковском і сусідніх повітах Володимирської губернії), носили іншу назву (горах Матра, понатскій, латинском, жгонскій, сузьянскій та ін), але в словниковому відношенні були з ним явно подібні. Протягом 19 - початку 20 ст. по них був зібраний значний матеріал; одним з дослідників офенского «язика» був В. І. Даль. Збиралися, втім, словники, а нечисленні тексти носять дещо штучний характер. Ср, наприклад запис 1820: Мас зтіл ений, в багатті Вінниц кльова. На езбтой скени юс. «Мені казав один пан, що в столичному місті Москві будується чудова церква. На її улаштування робляться великі пожертвування ».
Хоча економічні та соціальні зміни останнього століття повинні були повністю підірвати основи існування таємних умовно-професійних мов, до середини 20 ст. вони все ще зберігалися у Володимирській, Костромській, Горьківської, Пензенської, Брянської і в окремих пунктах ряду інших областей. В. Д. Бондалетова в 1950-1960-х років вдалося зібрати десятки детальних словников цих «язиків». Цікаво, що форма і значення лексичних одиниць мало змінилися і розуміння цитованій вище приказки з мемуарів Ваньки Каїна не викликало б ніяких труднощів у деяких наших сучасників: ще в 1960-і роки носії офенского арго з тим самим значенням і в незмінній формі використовували слова мас ' я ', ХАЗ' дім ', дульяс' ліхтар '. Потреба в арго втратилася, оскільки отходнічество до цього часу не практикувалося протягом декількох десятиліть, але в його колишніх центрах багато слів закріплювалися як показники місцевої ідентичності та засоби експресивного вираження.
Російське кримінальну арго (байковий мову, блатна музика, фєня) у своїй первісній основі (найбільш ранні словники відомі з середини 19 ст.), Поза всяким сумнівом, сходить до офенского мови; звідси ж швидше за все відбувається і саме слово фєня. Але офенской лексика зазнає тут суттєві зміни як у семантиці, так і у формі. Лох 'мужик, селянин' змінює значення на 'довірливий, недалека людина; жертва злочину', поханя 'господар' стає паханом і означає 'досвідчений злодій, ватажок'. Первісний значення мастиріть ('робити, виготовляти') зберігається, але похідне Мастирка отримує специфічний сенс "навмисна (« саморобна ») рана, каліцтво ',' підроблений (тобто зроблений) документ чи коштовність 'і т.п. Дієслово кимано 'спати' в первинному вигляді не зустрічається в кримінальних словниках з 1920-х років, який замінив на кімаріть; коса 'бити' і буса "пити", усе ще існують, але витісняються формами кцать і бухти (саме в такому, власне кримінальному , а не офенській вигляді ці слова проникають в загальне просторіччя).
Але основна відмінність у словниковому складі двох типів арго пов'язане з тим, що предметні області, що вимагають у них спеціального позначення, істотно різняться. Офенской арго обслуговувало традиційний селянський побут, дрібну торгівлю і різні промисли, кримінальну розраховане на вираження специфіки взаємовідносин в злочинному світі, реалій місць ув'язнення, тонкощів злодійських спеціальностей: так, на зміну єдиному офенській Ширман 'кишеню' у шірмачей (кишенькових злодіїв) приходять балка, верху , гужак, стеля, скула, шхер і десятки інших назв різновидів кишені. Нова лексика в основному будується російською (в тому числі діалектному) матеріалі; чинності багатонаціональності злочинного світу численні і запозичення, в першу чергу з їдишу та німецької: фраєр 'не має відношення до злочинного світу', вассер 'небезпека', вару 'контрабанда ', Файний' надійний ', фарт' удача ', блат' злочинний світ ', бан' вокзал ', Шлепера' вокзальний злодій; шулер 'і мн. ін Через ідиш проникає давньоєврейська лексика: ксива 'документ', Хевра 'зграя', хіпес 'специфічний вид крадіжки або грабежу за допомогою повії'. Продовжують з'являтися нові (в порівнянні з успадкованими з офенского арго) тюркські запозичення: бабай 'лихвар', майдан 'вокзал, поїзд', чирик (спочатку 25 рублів, від татарського слова зі значенням 'чверть', пізніше під впливом слова червонець переосмислено як 10 рублів), а також циганські (лові, лавешкі, Лав'є "гроші").
У радянський період у кримінальному жаргоні затверджується нова лексика з багатьох мов Росії та інших республік (пор., наприклад, не відзначалися дореволюційними кримінальними словниками тюркізми амбал 'великий, сильний, як правило, недалекий чоловік', шалман 'кубло; низькопробне питний заклад') ; з розвитком системи таборів з'являються окремі запозичення з північних мов (в сучасних кримінальних словниках фіксуються, наприклад, слова ВЕР 'тайга', Біра 'річка' з комі вoр і евенкійського Біра з тими ж значеннями). З 1970-х років в кримінальному арго починають утверджуватися (через фарцовщиків, молодіжний жаргон) запозичення з англійської (мані "гроші", шузи 'черевики' і багато ін.), Рідше з інших західних мов (пор. юксовий 'рубль' від фінського yksi 'один'). Природно, багато слів йдуть з арго з втрати актуальності (пор. старовинне є міноги 'бути покараним батогами'-менш архаїчне голуб'ятник 'злодій, що краде просушуємо білизна'), але найбільш часта причина лексичних змін і синоніміки в арго - потреба в підтримці експресії , порівн. давно забуте фараон, що залишився лише у дитячому мовою мільтон, що застарівають лягавий, що конкурують з дореволюційних часів мент і сміття (останнє спочатку у формі мосер, з староєврейського).
Хоча арго часто називається мовою, за межами лексики воно практично не має власних особливостями. Про його лексичних можливості можна судити зі співставлення наступних текстів. Перший - уривок з побутового опису життя ув'язненого.
Після шкуродерні Мантула в димогарке на вуглинки. Мого напарника, мужика-Кирюхи, трюманулі за махаловку і оборотку совком по бестолковке одній тварині з блудом, він у нього з шаронкі дряпнув антрацит.
«Після лікарні працюю в кочегарці. Мого напарника, ув'язненого не належить до злодійського світу, посадили за бійку в карцер. Він повів совковою лопатою по голові шахраю (той був з ножем), який вкрав з його куртки хліб ».
До опису такий цілком звичайною для злочинного світу ситуації арго добре пристосоване, і без спеціальних знань точний зміст тексту зрозуміти складно. Інший текст являє собою приклад використання арго в нехарактерному для нього стилі, це уривок з жартівливій Історії відпадання Нідерландів від Іспанії, написаної професійним істориком Л. М. Гумільовим, який в силу біографічних особливостей вільно володів кримінальних арго.
Роботяга Вільгельм Оранський підняв у країні шухер. Його підтримали гези. Мадридська малина послала своїм намісником герцога Альбу. Альба був той герцуг! Коли він пріхлял в Нідерланди, голландцям прийшла хана. Альба распатроніл Лейден, головний голландський шалман. Залишки гезов кантувати в море, а Вільгельм Оранський пріпух у своїй зоні. Альба був правильний полководець. Солдати його гужевалісь від пуза, в обозі йшло тридцять тисяч шалашовок. Але Альба незабаром навіть своїм переїв лисину. Всі знали, що герцуг в законі і лапу не бере. Але хтось стукнув в Мадрид, що він скурвилися і закосив казенну монету. Альбу замели в кортеси на загальні роботи, а замість нього намалювалися Олександр Фарнезе і Маргарита Пармська, рядові придурки іспанської корони.
Розуміння цього тексту не викликає особливих труднощів у пересічного носія російської мови, зокрема тому, що більшість з потрапили в нього арготизмів глибоко вкорінилися в сучасну розмовну мову.
До революції арго розвивалася цілком незалежно від розмовної мови не пов'язаної зі злочинним світом частини суспільства; в художній літературі арготіческіх й інша жаргонна лексика вживалася майже виключно для мовної характеристики окремих персонажів. У 1920-і роки у зв'язку з різким підвищенням соціальної мобільності населення мовна норма дестабілізується, повсякденна мова пронизує словами кримінальної походження, частина їх міцно закріплюється в розмовному стилі і скоро їх походження перестає усвідомлюватися: барахло, по блату, липовий (у значенні "несправжній ' ) та ін Жаргонізіруются багато жанрів письмової мови, включаючи й авторський текст ряду письменників. Мова дітей та молоді перебуває під сильним впливом мови безпритульників; підлітки до такої міри втрачають (точніше, не набувають) здатності оцінювати соціолінгвістичний статус використовується ними лексики, що в шкільних творах з'являються фрази типу Жили-були дві шмар: Тетяна і Ольга (В. Тонков посилається на цитату в «Учительській газеті» за 1926). З 1930-і роки у зв'язку з посиленням офіційного контролю за письмовими текстами вони стають більш нормативними, але усна мова, в першу чергу молодіжний, армійський і ін професійні жаргони, завдяки постійним масовим контактам представників всіх верств суспільства з пенітенціарною системою, знаходиться під помітним впливом арго. Арготіческіх лексика широко використовується в непідцензурній художній літературі (пор. у І. Бродського: Щелепа з фікс золотою блищить вічної мерзлоти; У цих шкарах ти як янкі; Це я вірний закон накнокал). Зі скасуванням цензури істотно арготізіруется мову всіх видів письмових текстів, засобів масової інформації та публічних виступів. Один політик характеризує свого цілком інтелігентного опонента фразою Пахан ніколи не буде боротися зі своєю малиною (Зюганов про Чубайса), інший пропонує суспільству жити за законами, а не за поняттями. Таким чином, в повсякденне мовну практику широких верств населення арготизми проникають вже не тільки «знизу», а й «згори» - з літератури, з мови політиків і журналістів.
Запозичення з арго можуть помітно змінювати значення, наприклад, опустити (в арго - 'надати максимально низький соціальний статус шляхом гомосексуального насильства') у мові сучасних журналістів і політиків означає "поставити на місце, принизити '; гопник (початковий, з 19 ст., сенс в арго - 'халамидник', потім також 'грабіжник') в сучасному молодіжному жаргоні набуває в якості основного значення 'малокультурних агресивний підліток; «качок», «Скінхед», а також' любитель «попси», низькопробної, з точки зору мовця , музики '. При перенесенні кримінальної фразеології в розмовну або жаргонізірований варіант спільної мови часто втрачається внутрішня форма, пор. дати в / на лапу "дати хабар '(з кримінально. дати лапу, де саме слово лапа має значення' хабар '); без балди' всерйоз, без обману" (з без Булда, де Булда, раніше бульдо, має значення 'педерастія '); голий Вася' порожньо, безнадійно '(з голий вассер, значення те саме).
Є усталена думка, що основною і мало не єдиною причиною виникнення та існування кримінального арго є потреба у приховуванні змісту розмови. Однак «секретність» кримінальної арго дуже відносна, ті, хто бореться зі злочинністю, як правило, володіють цією мовою цілком добре, а ідея таємно домовлятися на арго у присутності передбачуваної жертви злочину виглядає взагалі якось дивно. Для цієї мети в рамках конкретних злочинних спільнот створюються разові коди з використанням тільки звичних слова, яким надаються особливі таємні значення, причому так, щоб для стороннього слухача мова не здавалася дивною і мала б свій звичайний сенс, що складається з нормативних лексичних значень.
«Скритність» ж мови кримінальників частіше навмисна, показна, розрахована в першу чергу на задоволення групової ідентичності, протиставлення «своїх» і «не своїх». У арго існує безліч слів, які в силу незначного відмінності від нормативних ніяк не можуть претендувати на секретність (пор. шпитальку 'лікарня, будь-яке медичне установа', подженіться 'завести співмешканку'); в інших випадках зовні не відрізняються від нормативних одиниці мають в арго лише нерелевантні для пересічного носія мови відмінності в семантиці. Не випадково в арго слово люди позначає лише тих, хто дотримується злодійської закон; якщо, входячи в камеру, злодій (не будь-яке 'особа, яка вчинила крадіжку', як в нормативному мовою, а той, хто має що визнається в кримінальному світі ранг злодія в законі ) запитує: «Люди є?», він має на увазі належать до кримінального світу. Ще одна причина існування арго - потреба в задоволенні експресії; у зв'язку з цим багато словникові одиниці замінюються в арго відносно часто, інші, емоційно забарвлені менш, залишаються незмінними протягом століть.
Д. С. Лихачов, який мав можливість детально ознайомитися з реальним функціонуванням арго в місцях ув'язнення, вказує на ще одну важливу причину виникнення та існування арго: особливістю злодійського мислення є наявність «елементів магічного ставлення до світу», первісно-магічне сприйняття позначається і на ставленні до мови: «невдало, не вчасно сказане слово може накликати нещастя, провалити розпочату справу». У зв'язку з цим у злочинному світі звичайні слова замінюються арготичні, а також існує ряд табуйованих тем, про які не прийнято говорити навіть на арго. У цьому відношенні кримінальну арго нагадує жаргонную і професійну мова мисливців, військових і осіб інших пов'язаних з ризиком професій.
Особливий вид таємних мов становлять ті, які функціонують у шкільних і вуличних дитячих колективах у віці 10-13 років. У цьому випадку завдання приховування змісту від непосвячених, в першу чергу від дорослих, виходить на перший план, причому кошти цих мов виявляються іншими, ніж у справжніх арго. Найчастіше вони засновані на вставці в звичайний текст якихось незначних елементів. У найпростішому випадку перед або після кожного складу вставляється стандартний стиль (Пі ти пі ду-пі рак) або послідовно один з декількох складів, наприклад ва-ха-ра, ва-ха-ра (Вова-Даха гора-Рявала-ЛАХА-яру ); вставки можуть робитися всередину складу, бути двоскладовою, голосні у вставці можуть повторювати голосні спотворюємо склади (офор н нефер пофоро-ніфірі-мафара-еферет) і т.п. Відзначалися й інші способи спотворень звичайної мови, наприклад, переміщення складів чи інших частин слова в межах одного слова або між словами в реченні (Ся-ва, ді-прихо мені-ко; Ре-жіком за-ножу, дешь-бу дри-гами но-гать). Вставки і переміщення частин слова можуть поєднуватися (Ша-й-так-ці ши-ЛКУ-ві-ці і шо-жик-но-ці «Дай вилку і ножик»).
Широке поширення набув т.зв. «Тарабарських мову», в якому голосні (і Й) залишалися незмінними, а 20 приголосних були розділені на дві групи - від Б до Н в алфавітному порядку і від Щ до П в порядку, зворотному алфавітному, отримані пари (б / щ, в / ш, г / ч. .. н / п) піддавалися взаємної заміні: летмекпий яфит замість секретну мову. Спочатку він, імовірно, виник у бурсацькій середовищі, але його існування неодноразово наголошувалося в дитячих колективах, а в одному випадку (село Шірокоісс Пензенської обл.) За цим принципом будувалося близько половини одиниць місцевого арго заробітчан.
Історія і поширення. Арго є у всіх європейських народів. У рукописі 13 ст. Donat proensal приводиться слово gergons з позначкою 'vulgare trutannorum'. В Італії арго називається furbesco (від furbo 'таємний, хитрий'), у Франції - argot, в Іспанії - calу, в Португалії - calo, у Німеччині - Rotwelsch, в Румунії - limba critilor (тобто "мова злодіїв ') . Крім того, існує безліч обласних і диалектальні арго, як, наприклад, поширене в альпійському регіоні арго montmorin.
Найдавніший текст на європейському арго міститься у двох неопублікованих рукописних сонетах, якими обмінялися не пізніше 1460 Джованні Франческо Соарді і гуманіст Феліче Фелічіано. Сонет Фелічіано починається з рядка на хорошому італійській мові Non pu quanto bisogna alto volare, однак далі в ньому зустрічається кілька слів на calmone - северноітальянском арго, дуже близькому за типом до венеціанського, зокрема, у значенні "душа 'вжито слово pelosa, а в значенні "говорити '- слово verbare. Це найстаріша за часом запис тосканського арго. Що стосується венеціанського арго, набагато більш поширеного та значущого, ніж тосканське, то воно відоме завдяки canzoniere ('збірки пісень'), що належить Андреа Мікьелі на прізвисько Страццола (пом. у 1510).
Французьке арго здобула популярність у 15 ст. завдяки балад поета Франсуа Війона. Деякі з них так нашпиговані арготичні слівцями, що в багатьох місцях їх неможливо зрозуміти. Перші письмові свідчення іспанського арго germana зафіксовані у збірнику Romances de germana Хуана Ідальго (1609). Перша згадка про німецький арго, Rotwelsch, або Rotwlsch, відноситься до 13 ст., Однак перші словники - плід роботи Герольда Еслібаха - датуються 1490, а Liber vagatorum (Книга бродяг) була вперше надрукована на верхньонімецькою діалекті (а потім і на нижньонімецькі і Нижньорейнського ) у 1510. Rotwelsch - це по більшій частині спотворений німецьку мову з безліччю єврейських та італійських вкраплень; такі утворення, як bregan (від divgare 'просити') і barlen (від parlare 'говорити') порівнянні з kapieren (від capire 'розуміти') - слівцем з німецького студентського жаргону середини 20 ст.
Перші письмові свідчення про англійського арго містяться в книзі R. Copland The Hye Waye to the Spyttel House (Столбова дорога до Лайливе Дому, 1517). Інші ранні приклади знаходимо в книгах: John Awdelay Fraternitye of Vacabondes (Братство бродяг, 1-е видання 1561), Thomas Harman Caveat for Commen Cursetours (Застереження про поширені лайливих оборотах, 1567), Groundwork of Connycatching (Основи шахрайства, 1592) анонімного автора і в ряді інших джерел.
Арго в США. У США арго вироблялося різними суспільними групами, що відчувають потребу або бажання мати свою власну лексику, яка була б не зрозуміла для інших людей.
До громадянської війни в США існувала кримінальна арго, корінням що пішло в британське арго. У результаті реформування поліцейської системи Лондона, проведеного в 1829 сером Робертом Пілем, з Лондона було вигнано багато злочинців, частина з яких знайшла притулок у США. У 1850-х роках багато хто з них влаштувалися у Каліфорнії, де до цих пір поширене їх арго. Однак у період Громадянської війни стало виникати специфічно американське кримінальну арго, яке з 1870 початок превалювати над не настільки різноманітним і виразним англійським арго. Сухий закон 1920-х років приніс з собою велике процвітання бутлегерів (підпільних торговців контрабандними спиртними напоями) і гангстерів, які навіть знайшли певний престиж, а масове виробництво гангстерських фільмів послужило широкої і, напевно, надмірної пропаганді по всьому світу кримінальної арго цієї злочинного середовища.
Подібно англійської і на відміну від інших європейських арго, американське носить в цілому суто національний характер, однак є й винятки: у нього проникли, в основному через Нью-Йорк, кілька слів з німецької мови (наприклад, spiel, fin, gelt) і з мови ідиш (наприклад, ganov, kibitzer). Звичайно, це арго неоднорідне; особливо помітні відмінності між арго східних і західних штатів. Так, наприклад, фальшивомонетник на тихоокеанському узбережжі може бути названий scratcher, а на атлантичному - paperhanger; ювелірний магазин на сході країни може бути названий slum-joint, а на заході - icehouse.
Час від часу у відповідь на специфічні обставини виникають особливі різновиди кримінальної арго. Нелегальні торговці наркотиками, початок діяльності яких відноситься до 1915, називали поставляли наркотики лікарів ice-tong doctors, наркоманів - junkers, а агентів ФБР - whiskers або gazers. Могутні рекетири епохи «сухого закону» ввели у вжиток вираження big shot '«шишка», «великий» людина', triggerman 'найманий вбивця', hideout 'притулок', heat 'поліція', to take for a ride 'обдурити або прикінчити кого -л. ', to put on the spot' «укласти на місці», пришити кого-л. ' і багато інших, які нині перейшли в сленг або навіть в розмовну американську мову.
У в'язницях побутує особливу тюремне арго, в якому punk позначає 'хліб', sand - 'цукор', bit - 'судовий вирок', big house - 'в'язниця', college - 'виправна колонія', to burn або to fry - '« підсмажити », стратити на електричному стільці" чи "бути страченим на електричному стільці".
Арго американських бродяг і так званих хобо - сезонних або просто мандрівних робітників, відображаючи кочовий спосіб життя цих людей, близький жаргону залізничників. Так, hog позначає 'локомотив', con - 'кондуктор', snoozer - 'пасажир (пульманівського) спального вагона', cushion - 'пасажирський вагон'. Що до інших цікавинок новоутворень, то у бродяги замість імені є moniker 'кличка', а найманий їм хлопчик на побігеньках називається lamb 'ягня', guntzel 'йолоп' або purshun.
Своє арго є й у циркачів, роз'їзних естрадних артистів і коміків, причому колись (тепер у меншій мірі, ніж раніше) воно було близько гуляща арго. У ньому white-faces позначає 'клоуни', trainer - 'приборкувач', bulls - 'слони', convicts - 'зебри', humps - 'верблюди'. Люди театру також говорять на особливому мовою, і в книзі HLMencken The American Language відтворений довгий діалог, почутий автором на Бродвеї і практично незрозумілий будь-кому, хто непричетний до шоу-бізнесу. Втім, в шоу-бізнесі в цілому межа між арго і жаргоном занадто розпливчаста, щоб її можна було точно позначити.
Арго в Росії. У Росії перші відомості про існування особливої мови «отверніца», яким користувалися між собою бунтували козаки під проводом Івана Болотникова, залишив у своїх записках голландець Ісаак Маса, який бував в Росії в 1601-1635; повідомляє про отверніце і його сучасник англієць Річард Джеймс, але нічого, крім назви цього арго, не відомо. Найбільш рання фактична інформація про склад арготического словника з'являється в Історії славного злодія, розбійника і колишнього московського сищика Ваньки Каїна, з усіма обставинами, різними улюбленими піснями і портретом, писана ним самим при Балтійському порте в 1764 році. Серед небагатьох прикладів Ванька Каїн призводить приказку Коли мас на ХАЗ, так і дульяс згас, даючи замість перекладу лише пояснення «ніхто не ворушись». Ключ до точного розуміння цієї фрази можна отримати в сучасних словниках злодійського арго: мас 'я', хаза 'квартира, кубло', дульяскі 'сірники'. Таким чином, з упевненістю можна говорити про існування безперервної арготіческой традиції вже з першої половини 18 ст. Проте ця традиція не зводилася до кримінального арго. Істотно більше поширення мали умовно-професійні арго корпоративних груп ремісників, дрібних торговців і займалися отхожими промислами селян. Найбільш відомі серед них офени Володимирській губернії. Офенство зародилося не пізніше 15 в. і почало занепадати лише в другій половині 19 ст. Перший грунтовний джерело з офенского мови (більше сотні слів) міститься у виданому в 1787 за наказом Катерини II словнику П. Палласа (Порівняльні словники всіх мов і діалектів, зібраних правицею найвищої особи), укладачі якого помилково прийняли умовний мова офенею за особливу «суздальське наріччя ».
Частина офенской слів за формою збігалася зі звичайними росіянами, але мала зовсім інше значення (трійка "їжа", багаття 'місто'), інші створювалися з російських морфем і мали досить прозоре значення (гризік 'зуб', светлуха 'вогонь'), треті були різноманітними переробками російських слів (здебесь 'тут', Ширман 'кишеню', куребро 'срібло', возонка 'віз'; мабуть, і слово мас 'я' - це прочитане навпаки сам). Помітне число офенской слів походить від грецького (хіркі 'руки', декан 'десять'), тюркським (бірять 'давати', сари "гроші", Яман "погано"), фінно-угорським (сізім 'сім') мов. Але більшість словникових одиниць не піддаються етимологізації і, ймовірно, створені штучно (псалуга 'риба', совасьюха 'миша', дермоха 'бійка', колига 'брага', кльово Добре! Здью 'два').
Штучний характер офенского мови незабаром з'ясувався; виявилося, що аналогічні умовні арго були в широкому вжитку в різних ремісників - кравців, Шерстобитов, шорників, богомазів, пічників, склярів, штукатурів, бондарів, коновалів та ін, особливо у тих, хто займався отхожими промислами . Багато таких «мови» були територіально віддалені від офенского центру (розташовувався в Ковровському, Вязниковском і сусідніх повітах Володимирської губернії), носили іншу назву (горах Матра, понатскій, латинском, жгонскій, сузьянскій та ін), але в словниковому відношенні були з ним явно подібні. Протягом 19 - початку 20 ст. по них був зібраний значний матеріал; одним з дослідників офенского «язика» був В. І. Даль. Збиралися, втім, словники, а нечисленні тексти носять дещо штучний характер. Ср, наприклад запис 1820: Мас зтіл ений, в багатті Вінниц кльова. На езбтой скени юс. «Мені казав один пан, що в столичному місті Москві будується чудова церква. На її улаштування робляться великі пожертвування ».
Хоча економічні та соціальні зміни останнього століття повинні були повністю підірвати основи існування таємних умовно-професійних мов, до середини 20 ст. вони все ще зберігалися у Володимирській, Костромській, Горьківської, Пензенської, Брянської і в окремих пунктах ряду інших областей. В. Д. Бондалетова в 1950-1960-х років вдалося зібрати десятки детальних словников цих «язиків». Цікаво, що форма і значення лексичних одиниць мало змінилися і розуміння цитованій вище приказки з мемуарів Ваньки Каїна не викликало б ніяких труднощів у деяких наших сучасників: ще в 1960-і роки носії офенского арго з тим самим значенням і в незмінній формі використовували слова мас ' я ', ХАЗ' дім ', дульяс' ліхтар '. Потреба в арго втратилася, оскільки отходнічество до цього часу не практикувалося протягом декількох десятиліть, але в його колишніх центрах багато слів закріплювалися як показники місцевої ідентичності та засоби експресивного вираження.
Російське кримінальну арго (байковий мову, блатна музика, фєня) у своїй первісній основі (найбільш ранні словники відомі з середини 19 ст.), Поза всяким сумнівом, сходить до офенского мови; звідси ж швидше за все відбувається і саме слово фєня. Але офенской лексика зазнає тут суттєві зміни як у семантиці, так і у формі. Лох 'мужик, селянин' змінює значення на 'довірливий, недалека людина; жертва злочину', поханя 'господар' стає паханом і означає 'досвідчений злодій, ватажок'. Первісний значення мастиріть ('робити, виготовляти') зберігається, але похідне Мастирка отримує специфічний сенс "навмисна (« саморобна ») рана, каліцтво ',' підроблений (тобто зроблений) документ чи коштовність 'і т.п. Дієслово кимано 'спати' в первинному вигляді не зустрічається в кримінальних словниках з 1920-х років, який замінив на кімаріть; коса 'бити' і буса "пити", усе ще існують, але витісняються формами кцать і бухти (саме в такому, власне кримінальному , а не офенській вигляді ці слова проникають в загальне просторіччя).
Але основна відмінність у словниковому складі двох типів арго пов'язане з тим, що предметні області, що вимагають у них спеціального позначення, істотно різняться. Офенской арго обслуговувало традиційний селянський побут, дрібну торгівлю і різні промисли, кримінальну розраховане на вираження специфіки взаємовідносин в злочинному світі, реалій місць ув'язнення, тонкощів злодійських спеціальностей: так, на зміну єдиному офенській Ширман 'кишеню' у шірмачей (кишенькових злодіїв) приходять балка, верху , гужак, стеля, скула, шхер і десятки інших назв різновидів кишені. Нова лексика в основному будується російською (в тому числі діалектному) матеріалі; чинності багатонаціональності злочинного світу численні і запозичення, в першу чергу з їдишу та німецької: фраєр 'не має відношення до злочинного світу', вассер 'небезпека', вару 'контрабанда ', Файний' надійний ', фарт' удача ', блат' злочинний світ ', бан' вокзал ', Шлепера' вокзальний злодій; шулер 'і мн. ін Через ідиш проникає давньоєврейська лексика: ксива 'документ', Хевра 'зграя', хіпес 'специфічний вид крадіжки або грабежу за допомогою повії'. Продовжують з'являтися нові (в порівнянні з успадкованими з офенского арго) тюркські запозичення: бабай 'лихвар', майдан 'вокзал, поїзд', чирик (спочатку 25 рублів, від татарського слова зі значенням 'чверть', пізніше під впливом слова червонець переосмислено як 10 рублів), а також циганські (лові, лавешкі, Лав'є "гроші").
У радянський період у кримінальному жаргоні затверджується нова лексика з багатьох мов Росії та інших республік (пор., наприклад, не відзначалися дореволюційними кримінальними словниками тюркізми амбал 'великий, сильний, як правило, недалекий чоловік', шалман 'кубло; низькопробне питний заклад') ; з розвитком системи таборів з'являються окремі запозичення з північних мов (в сучасних кримінальних словниках фіксуються, наприклад, слова ВЕР 'тайга', Біра 'річка' з комі вoр і евенкійського Біра з тими ж значеннями). З 1970-х років в кримінальному арго починають утверджуватися (через фарцовщиків, молодіжний жаргон) запозичення з англійської (мані "гроші", шузи 'черевики' і багато ін.), Рідше з інших західних мов (пор. юксовий 'рубль' від фінського yksi 'один'). Природно, багато слів йдуть з арго з втрати актуальності (пор. старовинне є міноги 'бути покараним батогами'-менш архаїчне голуб'ятник 'злодій, що краде просушуємо білизна'), але найбільш часта причина лексичних змін і синоніміки в арго - потреба в підтримці експресії , порівн. давно забуте фараон, що залишився лише у дитячому мовою мільтон, що застарівають лягавий, що конкурують з дореволюційних часів мент і сміття (останнє спочатку у формі мосер, з староєврейського).
Хоча арго часто називається мовою, за межами лексики воно практично не має власних особливостями. Про його лексичних можливості можна судити зі співставлення наступних текстів. Перший - уривок з побутового опису життя ув'язненого.
Після шкуродерні Мантула в димогарке на вуглинки. Мого напарника, мужика-Кирюхи, трюманулі за махаловку і оборотку совком по бестолковке одній тварині з блудом, він у нього з шаронкі дряпнув антрацит.
«Після лікарні працюю в кочегарці. Мого напарника, ув'язненого не належить до злодійського світу, посадили за бійку в карцер. Він повів совковою лопатою по голові шахраю (той був з ножем), який вкрав з його куртки хліб ».
До опису такий цілком звичайною для злочинного світу ситуації арго добре пристосоване, і без спеціальних знань точний зміст тексту зрозуміти складно. Інший текст являє собою приклад використання арго в нехарактерному для нього стилі, це уривок з жартівливій Історії відпадання Нідерландів від Іспанії, написаної професійним істориком Л. М. Гумільовим, який в силу біографічних особливостей вільно володів кримінальних арго.
Роботяга Вільгельм Оранський підняв у країні шухер. Його підтримали гези. Мадридська малина послала своїм намісником герцога Альбу. Альба був той герцуг! Коли він пріхлял в Нідерланди, голландцям прийшла хана. Альба распатроніл Лейден, головний голландський шалман. Залишки гезов кантувати в море, а Вільгельм Оранський пріпух у своїй зоні. Альба був правильний полководець. Солдати його гужевалісь від пуза, в обозі йшло тридцять тисяч шалашовок. Але Альба незабаром навіть своїм переїв лисину. Всі знали, що герцуг в законі і лапу не бере. Але хтось стукнув в Мадрид, що він скурвилися і закосив казенну монету. Альбу замели в кортеси на загальні роботи, а замість нього намалювалися Олександр Фарнезе і Маргарита Пармська, рядові придурки іспанської корони.
Розуміння цього тексту не викликає особливих труднощів у пересічного носія російської мови, зокрема тому, що більшість з потрапили в нього арготизмів глибоко вкорінилися в сучасну розмовну мову.
До революції арго розвивалася цілком незалежно від розмовної мови не пов'язаної зі злочинним світом частини суспільства; в художній літературі арготіческіх й інша жаргонна лексика вживалася майже виключно для мовної характеристики окремих персонажів. У 1920-і роки у зв'язку з різким підвищенням соціальної мобільності населення мовна норма дестабілізується, повсякденна мова пронизує словами кримінальної походження, частина їх міцно закріплюється в розмовному стилі і скоро їх походження перестає усвідомлюватися: барахло, по блату, липовий (у значенні "несправжній ' ) та ін Жаргонізіруются багато жанрів письмової мови, включаючи й авторський текст ряду письменників. Мова дітей та молоді перебуває під сильним впливом мови безпритульників; підлітки до такої міри втрачають (точніше, не набувають) здатності оцінювати соціолінгвістичний статус використовується ними лексики, що в шкільних творах з'являються фрази типу Жили-були дві шмар: Тетяна і Ольга (В. Тонков посилається на цитату в «Учительській газеті» за 1926). З 1930-і роки у зв'язку з посиленням офіційного контролю за письмовими текстами вони стають більш нормативними, але усна мова, в першу чергу молодіжний, армійський і ін професійні жаргони, завдяки постійним масовим контактам представників всіх верств суспільства з пенітенціарною системою, знаходиться під помітним впливом арго. Арготіческіх лексика широко використовується в непідцензурній художній літературі (пор. у І. Бродського: Щелепа з фікс золотою блищить вічної мерзлоти; У цих шкарах ти як янкі; Це я вірний закон накнокал). Зі скасуванням цензури істотно арготізіруется мову всіх видів письмових текстів, засобів масової інформації та публічних виступів. Один політик характеризує свого цілком інтелігентного опонента фразою Пахан ніколи не буде боротися зі своєю малиною (Зюганов про Чубайса), інший пропонує суспільству жити за законами, а не за поняттями. Таким чином, в повсякденне мовну практику широких верств населення арготизми проникають вже не тільки «знизу», а й «згори» - з літератури, з мови політиків і журналістів.
Запозичення з арго можуть помітно змінювати значення, наприклад, опустити (в арго - 'надати максимально низький соціальний статус шляхом гомосексуального насильства') у мові сучасних журналістів і політиків означає "поставити на місце, принизити '; гопник (початковий, з 19 ст., сенс в арго - 'халамидник', потім також 'грабіжник') в сучасному молодіжному жаргоні набуває в якості основного значення 'малокультурних агресивний підліток; «качок», «Скінхед», а також' любитель «попси», низькопробної, з точки зору мовця , музики '. При перенесенні кримінальної фразеології в розмовну або жаргонізірований варіант спільної мови часто втрачається внутрішня форма, пор. дати в / на лапу "дати хабар '(з кримінально. дати лапу, де саме слово лапа має значення' хабар '); без балди' всерйоз, без обману" (з без Булда, де Булда, раніше бульдо, має значення 'педерастія '); голий Вася' порожньо, безнадійно '(з голий вассер, значення те саме).
Є усталена думка, що основною і мало не єдиною причиною виникнення та існування кримінального арго є потреба у приховуванні змісту розмови. Однак «секретність» кримінальної арго дуже відносна, ті, хто бореться зі злочинністю, як правило, володіють цією мовою цілком добре, а ідея таємно домовлятися на арго у присутності передбачуваної жертви злочину виглядає взагалі якось дивно. Для цієї мети в рамках конкретних злочинних спільнот створюються разові коди з використанням тільки звичних слова, яким надаються особливі таємні значення, причому так, щоб для стороннього слухача мова не здавалася дивною і мала б свій звичайний сенс, що складається з нормативних лексичних значень.
«Скритність» ж мови кримінальників частіше навмисна, показна, розрахована в першу чергу на задоволення групової ідентичності, протиставлення «своїх» і «не своїх». У арго існує безліч слів, які в силу незначного відмінності від нормативних ніяк не можуть претендувати на секретність (пор. шпитальку 'лікарня, будь-яке медичне установа', подженіться 'завести співмешканку'); в інших випадках зовні не відрізняються від нормативних одиниці мають в арго лише нерелевантні для пересічного носія мови відмінності в семантиці. Не випадково в арго слово люди позначає лише тих, хто дотримується злодійської закон; якщо, входячи в камеру, злодій (не будь-яке 'особа, яка вчинила крадіжку', як в нормативному мовою, а той, хто має що визнається в кримінальному світі ранг злодія в законі ) запитує: «Люди є?», він має на увазі належать до кримінального світу. Ще одна причина існування арго - потреба в задоволенні експресії; у зв'язку з цим багато словникові одиниці замінюються в арго відносно часто, інші, емоційно забарвлені менш, залишаються незмінними протягом століть.
Д. С. Лихачов, який мав можливість детально ознайомитися з реальним функціонуванням арго в місцях ув'язнення, вказує на ще одну важливу причину виникнення та існування арго: особливістю злодійського мислення є наявність «елементів магічного ставлення до світу», первісно-магічне сприйняття позначається і на ставленні до мови: «невдало, не вчасно сказане слово може накликати нещастя, провалити розпочату справу». У зв'язку з цим у злочинному світі звичайні слова замінюються арготичні, а також існує ряд табуйованих тем, про які не прийнято говорити навіть на арго. У цьому відношенні кримінальну арго нагадує жаргонную і професійну мова мисливців, військових і осіб інших пов'язаних з ризиком професій.
Особливий вид таємних мов становлять ті, які функціонують у шкільних і вуличних дитячих колективах у віці 10-13 років. У цьому випадку завдання приховування змісту від непосвячених, в першу чергу від дорослих, виходить на перший план, причому кошти цих мов виявляються іншими, ніж у справжніх арго. Найчастіше вони засновані на вставці в звичайний текст якихось незначних елементів. У найпростішому випадку перед або після кожного складу вставляється стандартний стиль (Пі ти пі ду-пі рак) або послідовно один з декількох складів, наприклад ва-ха-ра, ва-ха-ра (Вова-Даха гора-Рявала-ЛАХА-яру ); вставки можуть робитися всередину складу, бути двоскладовою, голосні у вставці можуть повторювати голосні спотворюємо склади (офор н нефер пофоро-ніфірі-мафара-еферет) і т.п. Відзначалися й інші способи спотворень звичайної мови, наприклад, переміщення складів чи інших частин слова в межах одного слова або між словами в реченні (Ся-ва, ді-прихо мені-ко; Ре-жіком за-ножу, дешь-бу дри-гами но-гать). Вставки і переміщення частин слова можуть поєднуватися (Ша-й-так-ці ши-ЛКУ-ві-ці і шо-жик-но-ці «Дай вилку і ножик»).
Широке поширення набув т.зв. «Тарабарських мову», в якому голосні (і Й) залишалися незмінними, а 20 приголосних були розділені на дві групи - від Б до Н в алфавітному порядку і від Щ до П в порядку, зворотному алфавітному, отримані пари (б / щ, в / ш, г / ч. .. н / п) піддавалися взаємної заміні: летмекпий яфит замість секретну мову. Спочатку він, імовірно, виник у бурсацькій середовищі, але його існування неодноразово наголошувалося в дитячих колективах, а в одному випадку (село Шірокоісс Пензенської обл.) За цим принципом будувалося близько половини одиниць місцевого арго заробітчан.