МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МАШИНОБУДІВНА
Реферат
з дисципліни «Бюджетний менеджмент»
на тему: «Впровадження програмно-цільового методу планування бюджету»
Виконала: Ст-ка гр. Ф05-2
Косяченко В.А.
Перевірила: Гетьманенко Ю.А.
Краматорськ 2009
План
Вступ
1. Історія виникнення програмно-цільового методу
2. Сутність програмно-цільового методу планування бюджету
Висновок
Література
Вступ
Програмно-цільовий метод (стаття 10 Бюджетного кодексу) - використовується при фінансуванні окремих державних програм соціального та економічного розвитку. Дає можливість виявити джерела ресурсів для виконання програм та визначити ефективність цих програм. При формуванні бюджету 2002 року було проголошено основним. Застосування цього методу дає можливість визначити загальнодержавні пріоритети і обсяг коштів державного бюджету, необхідних для реалізації програми.
Сама ідея програмно-цільового методу лежить в тому, щоб зосереджувати увагу не тільки на можливостях бюджету, а й на те, як найбільш ефективно їх використати з метою отримання конкретних результатів. Програмно-цільовий метод складання бюджету передбачає дещо інший підхід формування бюджетних показників. Цей процес починається з зосередження уваги спершу на результатах, які необхідно досягти в державному секторі, а вже потім стає питання про те, які ресурси потрібно використовувати найбільш ефективніше для досягнення поставлених результатів і яким способом.
1. Історія виникнення програмно-цільового методу
Вперше програмно-цільовий метод був введений, як не дивно, у приватному секторі. Ідея належала американському підприємцю, власнику автомобілебудівної компанії «Форд» Ліндону Джонсону, який на той час був президентом США. У середині 1960-х років міністр оборони США Роберт Макнамара перехопив цю ідею і вирішив застосувати її в міністерстві, яке він очолював. Згодом було прийнято рішення про використання цього методу в усіх міністерствах США.
Практика використання програмно-цільового методу складання бюджету проявилася досить ефективно. Бюджет став зрозуміліше і чіткіше завдяки конкретизації завдань для кожної програми, яку передбачалося фінансувати з бюджету. Це стосувалося не тільки бюджету центральної влади (федерального бюджету), а і муніципальних бюджетів. Тепер більшість країн з ринковою економікою використовують елементи цього методу в бюджетному процесі, насамперед Канада, країни Європи, Нова Зеландія, Австралія та багато інших, серед яких і країни колишнього Радянського Союзу. Окремо значних успіхів у використанні програмно-цільового методу досягли країни Балтії та Казахстана.
Сьогодні більшість країн ЄС допомагають іншим країнам у формі програм, спрямованих на досягнення конкретних результатів. Міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, надають свої позики іншим країнам за визначеними програмами. Це, окремо, програма розширеного фінансування, програмні системні позики для реалізації конкретних проектів у різних галузях економіки. Всі ці програми чітко описують мета та очікувані результати від спрямування коштів, в ту чи іншу галузь. Як показує досвід, такий підхід до фінансування проектів виявився досить ефективним, оскільки дає можливість проаналізувати ефективність використання коштів, за допомогою порівняння отриманих результатів з очікуваними (запланованими), а також зіставити мету, на яку включаються кошти, з кінцевими результатами від реалізації проекту.
2. Сутність програмно-цільового методу складання бюджету
Використання програмно-цільового методу при складанні бюджету не тільки кардинально змінило ідеологію бюджетного процесу, а й дозволило збільшити його ефективність, тому що:
процес формування бюджету починається з зосередження уваги на результатах, які необхідно досягти в державному секторі;
а потім - на ресурсах, необхідних для досягнення цих результатів.
При використанні традиційних методів формування бюджету увага зосереджувалась саме на ресурсах, результатами ж увага не приділялася. Розглянемо приклад. Основною статтею витрат бюджетних установ, які виконують роботи та надають послуги населенню, є виплата заробітної плати. Вчасно не вистачає коштів для придбання матеріалів та енергоресурсів. Стає питання, якщо неможливе виконання установою своїх функцій, то за що платити заробітну плату? Необхідно планувати під певні бюджетні кошти обсяги робіт, а потім вже необхідну кількість працівників і фонд зарплати. Обгрунтоване кількість працівників дасть можливість не тільки збільшити їм заробітну плату, але і збільшити результат їх діяльності. Саме такий підхід при формуванні видаткової частини бюджету і використовується при програмно-цільовому методі планування витрат.
Отже, сутність програмно-цільового методу лежить у наступному:
Акцент переноситься з потреби в коштах, необхідних для виконання державою своїх функцій, на те, які результати очікуються від використання коштів бюджету, тобто на забезпечення ефективності використання бюджетних коштів.
Впровадження цього методу змінює характер обговорення бюджетної політики: увага переноситься з контролю за виконанням зобов'язань - на забезпечення ефективності. При розробці бюджетної політики в першу чергу зараховується фактор: що отримати суспільство за ті гроші, які вона витрачає?
Виникає питання не про правильність використання коштів при виконанні бюджету, а про те, наскільки ефективно витрачаються кошти при досягненні цілей державної політики.
Оцінка і експертиза програм є обов'язковим компонентом програмно-цільового методу.
В аналітичному плані програмно-цільовий метод вводить в бюджетний процес елементи аналізу співвідношення витрат і досягнутих результатів.
Ще до впровадження програмно-цільового методу, як основного методу планування бюджету з 2002 року, в бюджетному процесі вже використовувалися деякі його елементи, а саме:
Починаючи з 1998 року введено бюджетні запити встановленої форми, в яких головні розпорядники бюджетних коштів обов'язково відображають:
- Основну мету діяльності;
- Завдання на плановий рік;
- Проведений аналіз результатів діяльності, досягнутих у минулому році;
- Прогноз очікуваних результатів діяльності у поточному році;
- Обгрунтування поділу граничного обсягу видатків за кодами функціональної класифікації та напрямами діяльності.
2) Назви окремих кодів функціональної класифікації, які використовувалися для одного головного розпорядника, сьогодні за своїм ознакою можуть бути назвами бюджетних програм.
3) Головні розпорядники бюджетних коштів мали можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності.
Програмно-цільовий метод складання бюджету - це групування різних бюджетних витрат в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття витрат була закріплена за певним видом програми.
Як правило, кожна програма - це фіскальне зобов'язання одного головного розпорядника бюджетних коштів, ефективність роботи якого оцінюється з точки зору досягнення мети програми.
Програма - це комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, виконання якої пропонується і відбувається розпорядником бюджетних коштів щодо покладених на нього функцій.
Основні характерні риси бюджетної програми:
не обмежується в часі;
одна бюджетна програма виконується одним розпорядником бюджетних коштів і не має аналогів;
назва бюджетної програми має відображати основну суть програми, тобто відбивати напрям використання коштів бюджету;
за своїм змістом бюджетна програма повинна ставитися до одного розділу функціональної класифікації.
Наприклад, програма «Підготовка кадрів для агропромислового комплексу у вищих навчальних закладах» належить до однієї функції «Освіта» та підфункції «Вища освіта», а її назва розкриває основний зміст програми;
бюджетна програма повинна бути чіткою, конкретною і зрозумілою для широких мас;
складові програми можуть мати підпрограми, тобто більш дрібні напрямки діяльності, які стосуються програми.
Раніше використовувався постатейний метод формування бюджету. Програмно-цільовий метод - це формування бюджету не за функціями, а за програмами. Одночасно коди програмної класифікації повинні бути пов'язані з кодами функціональної класифікації, що дає можливість представити бюджет в розрізі функцій. Функціональна класифікація бюджету використовується виключно в аналітичних та статистичних документах.
Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду функціональної класифікації видатків бюджету використовується з метою:
- Складання зведеного бюджету;
- Вчинення макроекономічного аналізу;
- Формування державної політики у сферах економіки;
- Проведення міжнародних порівнянь видатків за функціями.
При використанні постатейного методу планування бюджету здійснювалося тільки на рік. Програмно-цільовий метод сприяє стратегічного підходу, тобто планування видатків бюджету на кілька років. Завдяки цьому методу стало можливо впровадження середньострокового планування бюджету. Метою впровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.
Завдяки плануванню бюджету цільовими програмами забезпечується прозорість витрачання бюджетних коштів у порівнянні з постатейним методом, який не дав можливість зрозуміти, що саме фінансується під тією або іншою функцією.
Необхідною елементом впровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі є використання середньострокового бюджетного планування.
Середньострокове бюджетне планування - це визначення головними розпорядниками бюджетних коштів на підставі бюджетної стратегії Уряду України (Кабінету Міністрів України) плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів, для досягнення поставлених цілей у середньостроковій перспективі.
Середньострокове бюджетне планування:
- Дає можливість учасникам бюджетного процесу узгодити свої стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами, як в плановому році, так і на наступні періоди;
- Сприяє переходу до формування довгострокової бюджетної політики.
Впровадження середньострокового бюджетного планування необхідно з метою:
- Поліпшення макроекономічного балансу шляхом розробки узгоджених і реалістичних прогнозів доходів до бюджету;
- Визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпечення для їх досягнення впродовж багатьох років;
- Визначення і дотримання чітких пріоритетів у сфері державних видатків;
- Забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;
- Удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;
- Збільшення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональне використання бюджетних коштів;
- Посилення загального бюджетного контролю.
Переваги програмно-цільового методу:
Забезпечення прозорості та ефективності бюджетного процесу, чітке визначення цілей і задач, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти.
Збільшення ефективності контролю за результатами виконання бюджетних програм.
Дозволяє оцінити діяльність учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм.
Впорядковує діяльність головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між відповідальними виконавцями бюджетних програм.
Сприяє збільшенню ефективності розподілу та використання коштів бюджету.
Дозволяє державі зосереджуватися на найбільш пріоритетних напрямках при розподілі фінансових ресурсів.
Посилює зв'язок між завданнями розпорядників коштів та бюджетним фінансуванням.
Сприяє збільшенню якості розробки бюджетної політики.
Висновок
Метою впровадження програмно-цільового методу є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання на основі визначених цілей і результативних показників. Програмно-цільовий підхід у бюджетному процесі передбачає формування і виконання бюджету в розрізі бюджетних програм, головних розпорядників бюджетних коштів, який включає визначення загальної мети кожної бюджетної програми на довго-та середньостроковий періоди; цілей та завдань програми на короткостроковий період; видів і напрямків діяльності, яка забезпечує реалізацію програми. Такий підхід повинен грунтуватися на ретельному аналізі необхідних і можливих бюджетних ресурсів для фінансування програми в плановому і наступних роках і отримання від реалізації бюджетної програми очікуваного результату.
Література
Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової Літератури, 2007. - 670 с.
Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.
«Фінанси України», № 5'2008, гол. ред. - Чугунов І.Я., с. 3 - 14