ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
«Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі ЗАТ УАСК «АСКА»
Зміст
Вступ………………………………………………………………...……………..3
Розділ 1. Іноземне перестрахування як одна з основ фінансової надійності страховика………………..…..................................................................................8
1.1 Теоретичні засади перестрахування………………………..…......................8
1.2 Стан та тенденції світового ринку перестрахування…….…......................24
1.3 Сучасний стан іноземного перестрахування в Україні…….…...................31
Розділ 2. Вплив перестрахування на платоспроможність страхової компанії ЗАТ «УАСК АСКА»……………...…...................................................................47
2.1 Характеристика діяльності ЗАТ «УАСК АСКА»………….…....................47
2.2 Аналіз забезпечення платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА» в 2004 - 2007 рр………………………………………………..…......................................61
2.3 Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ "УАСК АСКА в программі 2004-2007рр……….....77
Розділ 3. Розвиток іноземного перестрахування як важіль забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні………………………......80
3.1 Ефективність заходів по декріміналізації процесів іноземного перестрахування в Україні як основа розвитку реального іноземного перестрахування в Україні………...........................................………………….80
3.2 Оптимізація складу та структури перестрахування страхового портфеля як ефективний захід підвищення платоспроможності страхової компанії…..92
3.3 Оптимізація частки та структури власного утримання як основа забезпечення платоспроможності страховика…………………......................100
Висновок…………………………………………………………………….......112
Список використаних джерел……………………………………....................124
Додатки……………………………………………………………………….....131
Вступ
Перестрахування є найважливішим сегментом міжнародного ринку страхування. Виникнення перестрахування як системи перерозподілу страхових ризиків і збитків було історично обумовлене розвитком світового господарства, появою нових об’єктів страхування та пошуком страховиками нових форм і методів їх страхового захисту на якісно новій фінасовій основі. Страхові компанії здатні виконувати свої безпосередні функції лише за умови створення багаторівневої системи страхового захисту, яка неможлива без застосування перестрахування.
Перестрахування забезпечує фінансову надійність функціонування страхових компаній, динамічний розвиток національного страхового ринку, збільшення його місткості. Застосування можливостей перестрахування є вкрай необхідним для молодих і малопотужних страхових ринків країн з перехідною економікою, у тому числі і України.
В Україні перестрахування тільки починає розвиватися. Історично склалося так, що перші операції з перестрахування почали здійнюватися вітчизняними страховими компаніями лише з початку 90-х років ХХ століття. За умов державної монополії у сфері страхування, перестрахування всередині країни для забезпечення фінансової стійкості страхових компаній не використовувалося. Як наслідок – перестрахування є найменш дослідженою сферою діяльності для українських страховиків.
Значний внесок в розробку теоретичних основ перестрахування зробили українські вчені – В.Д. Базилевич, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, С.С.Осадець та російські вчені - К.Г. Воблий, І.Т. Балабанов, Ю.М. Журавльов, М.Г. Каминкіна, Є.В. Коломін, А.І. Корчевська, В.К. Райхер, В.А. Сухов, К.Є. Турбіна, Т.А. Федорова, В.В. Шахов, Р.Т.Юлдашев. Серед західних вчених-економістів можна виокремити праці: Д. Бланда, К. Бурроу, Д. Гауера, Л. Гератеволя, М. Гросмана, Дж. Макензи, А. Манеса, Р. Меркіна, К. Пфайффера, Д. Хемптона.
Водночас слід зазначити, що в Україні відчувається значний дефіцит спеціальних досліджень, які стосуються безпосередньо сфери перестрахування. Бракує орієнтованих на практичне застосування наукових розробок, не узагальнюється накопичуваний досвід. Становлення перестраховувальних відносин відбувається в умовах економічної нестабільності, недосконалості законодавчої бази у сфері страхування взагалі і перестрахування – зокрема.
Лишається дискусійним визначення економічного змісту перестрахування, його місця і ролі у розвитку страхових ринків країн з перехідною економікою, в тому числі і вітчизняного, розширення його місткості та інтеграції у міжнародний ринок страхування. Відсутнє інформаційно-аналітичне забезпечення у сфері перестрахування.
Вагомість охарактеризованої проблематики, необхідність її вирішення зумовили вибір теми дипломного дослідження та свідчать про її актуальність.
Актуальність теми дипломної роботи полягає в виявленні доцільності перестрахування страхових ризиків страховими компаніями України в перестрахувальних компаніях – нерезидентах за кордоном, як засобу регулювання платоспроможності страхової компанії.
Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають між суб’єктами страхового ринку при проведенні перестраховувальних операцій, поточний стан та перспективи розвитку іноземного перестрахування в Україні.
Об’єктом дипломного дослідження є процеси перестрахування страхових ризиків вітчизняних страховиків у іноземних перестраховиків в ЗАТ Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та інших страхових компаніях України.
Метою дипломного дослідження є оцінка впливу іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній та пошук шляхів підвищення ефективності впливу іноземного перестрахування на діяльність вітчизняних страховиків.
В плині дипломного дослідження вирішувались наступні задачі:
1. В розділі 1 досліджені теоретичні питання:
- сутності перестрахування;
- стану та тенденцій світового ринку перестрахування;
- сучасного стану іноземного перестрахування в Україні.
2. В розділі 2 проаналізовані:
- характеристики діяльності та рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА»;
- галузі застосування іноземного перестрахування в діяльності ЗАТ «УАСК АСКА»;
- економетрична модель впливу рівня перестрахування на фактичний рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА».
3. В розділі 3 проведена розробка пропозицій з розвитку іноземного перестрахування як важелю забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні:
- аналіз ефективності заходів декриміналізації іноземного перестрахування в Україні;
- методологія оптимізації складу та структури перестрахування в страховому портфелі;
- методологія оптимізації рівня власного утримання як основи забезпечення платоспроможності страховика.
Методологічною основою дипломного дослідження є системний підхід до розкриття змісту перестрахування як засобу підвищення ефективного функціонування страхового ринку. В процесі дослідження застосовувалися: діалектичний метод пізнання, що забезпечує аналіз фінансових явищ та процесів в їх розвитку, взаємозв’язку і взаємозалежності; метод аналізу і синтезу; економіко-статистичні методи: групування, прогнозування при розробці оптимальної перестраховувальної програми та метод порівняльних характеристик при дослідженні умов договору страхування і перестрахування.
Джерелами інформації виступали спеціальна економічна література, законодавчі та нормативні акти України, які регламентують перестраховувальну діяльність, матеріали Управління страхової діяльності Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України, статистичні дані інформаційно-аналітичних видань, періодичної преси, зведені показники звітів окремих страхових компаній України.
Наукові розробки, висновки, пропозиції базуються на положеннях сучасної економічної теорії, дослідженні та узагальненні досвіду зарубіжних країн та вітчизняного досвіду в проведенні перестраховувальних операцій.
Практична та наукова цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації даних по іноземному перестрахуванню ризиків страховими компаніями України в умовах відсутності спеціального законодавства в Україні по перестрахуванню і відсутності професійних перестраховиків в Україні та виявлені етапів:
- різкого нарощування рівня іноземного перестрахування в 2000 - 2003 роках, як процесу використання перестрахування в якості кримінального інструменту «псевдоперестрахування», прикриваючого нелегальне переміщення та відмивання «брудної валюти» валюти за кордоном;
- різкого падіння рівня іноземного перестрахування після введення ліцензування договорів в Держфінпослуг та Держфінмоніторинг з перестрахувальниками-нерезидентами з 2004 року;
- різкого зростання рівня внутрішнього перестрахування між страховими компаніями України у 2005 - 2008 роках, як схем податкової мінімізації податку на страхові доходи;
- різкої зміни пріоритетів важливості іноземного перестрахування ризиків для страховиків України з моменту вступу України в СОТ у 2008 році та допущення конкурентоспроможних іноземних страховиків до страхування в особливо ємних галузях авіаційного, космічного та морського страхування в Україні з можливим витісненням з цих галузей вітчизняних страховиків.
В результаті проведеного дослідження оптимальною та перспективою формою іноземного перестрахування для страховиків України визначено облігаторні непропорційні договори з ексцедентом збитку, в цьому випадку підключення фінансової міці перестраховика здійснюється тільки при рівнях збитків, які перевищують рівень власного страхового утримання страховика.
Розділ 1. Іноземне перестрахування як одна з основ фінансової надійності страховика
1.1 Теоретичні засади перестрахування
Перестрахування є найважливішим сегментом міжнародного ринку страхування. Враховуючи те, що страхова компанія здійснює перестрахування своїх ризиків і приймає чужі ризики як в межах країни базування, так і за кордоном, операції з іноземного перестрахування є зовнішньоекономічною діяльністю страхової компанії [33, c.14].
Перестрахування – це окремий інститут всередині страхування, в якому склалася власна термінологія. Базові теоретичні поняття є спільними як для внутрішнього, так і для іноземного перестрахування. Тому, перш ніж розглянути особливості іноземного перестрахування, необхідно визначитись із економічним змістом та механізмом дії процесу перестрахування, як такого.
Сутність та зміст категорії «перестрахування» в економічній літературі суттєво не змінюється, але існує декілька модифікацій цього поняття. Приведемо декілька з них.
Перестрахування (англ. - reinsurance) — це страхування особливого виду, зміст якого полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику [34,c.79].
Перестрахування є системою екнономічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, передає частину відповідальності по них з урахуванням своїх фінансових можливостей на погоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забеспечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій [35,c.236].
В Україні перестрахування здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України та відповідно до Закону України «Про страхування» (остання редакція від 28 грудня 2007 року ) [1].
Відповідно до статті 12 Закону України про страхування: «Перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.» [1].
Страховика, котрий безпосередньо працює зі страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають "прямим страховиком", або страховиком, що передає ризики.
Перестраховик — це страховик, котрий надає страхову послугу "прямому страховику". У свою чергу перестраховик може передати частину взятих на себе ризиків іншому страховику і тощо.
Перестрахувальник – це страховик, який взяв на страхування ризик і передав частину його вартості в перестрахування іншому страховику.
Процес передачі ризику називається цедуванням ризику або страхувальною цесією. Страховик, який передає ризик, називається цедентом, а той, що приймає цей ризик, — цесіонарієм. Наступна передача цесіонарієм (частково або повністю) ризику наступному перестраховику називається ретроцесією. Страхове товариство, яке передає третьому учаснику ризик у наступне перестрахування, називається ретроцедентом, а товариство, яке бере на себе ретроцедований ризик, називається ретроцесіонарієм.
За умовами перестрахувальних договорів перестрахувальник повинен систематично висилати перестраховику перелік ризиків, що підпадають під перестрахування. Такий перелік іменується бордеро.
Пріоритет — це власна участь цедента в покритті збитків. Ліміт перестрахувального покриття — це максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного страхового випадку. Ексцедент – сума ризику, що підлягає перестрахуванню зверх власних вирахувань.
Сліп – у факультативному перестрахуванні документ, який висилається перестрахувальником потенційним перестраховикам, містить основні умови передбачуваного договору перестрахування: характеристику ризику, страхову суму, умови страхування, ставку пермії, власні вирахування тощо.
Схема операцій страхування і перестрахування наведена на рис.1.1.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис.1.1. Схема перестрахування і ретроцесій [35]
У цесіонарія немає ніяких зобов'язань щодо укладених цедентом договорів страхування. Це означає, що страховик (цедент), котрий уклав договір із перестраховиком (цесіонарієм), залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі. Він навіть не зобов'язаний інформувати страхувальника про передачу ризику в перестрахування.
Таким чином, платоспроможність страховика складається з двох складових:
забезпечення сплати страхового відшкодуваня в межах ризику власного утримання;
забезпечення отримання від перестраховика та сплати страхового відшкодування в межах ризику, переданого в перестрахування.
Перестраховик зобов'язаний виплатити відшкодування цеденту пропорційно до його участі за умови, що цедент виплатив це відшкодування страхувальнику. Цедент зобов'язаний інформувати цесіонарія про цедований ризик так само, як страхувальник зобов'язаний інформувати страховика про всі зміни, що відбуваються в ризику, який він передав страховику [32,c.56].
Розподіл ризику шляхом перестрахування ілюструє рис. 1.2. Він демонструє ситуацію, коли великий ризик спочатку був розміщений у двох компаніях-співстраховиках – А (70%) і В (30%). Далі В залишає весь ризик на власній відповідальності, а А перестраховує тричі за 20%, у результаті чого у нього залишається 28% (40% від 70%). Міркуючи таким чином, одержуємо:
SHAPE \* MERGEFORMAT
на тему:
«Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі ЗАТ УАСК «АСКА»
Зміст
Вступ………………………………………………………………...……………..3
Розділ 1. Іноземне перестрахування як одна з основ фінансової надійності страховика………………..…..................................................................................8
1.1 Теоретичні засади перестрахування………………………..…......................8
1.2 Стан та тенденції світового ринку перестрахування…….…......................24
1.3 Сучасний стан іноземного перестрахування в Україні…….…...................31
Розділ 2. Вплив перестрахування на платоспроможність страхової компанії ЗАТ «УАСК АСКА»……………...…...................................................................47
2.1 Характеристика діяльності ЗАТ «УАСК АСКА»………….…....................47
2.2 Аналіз забезпечення платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА» в 2004 - 2007 рр………………………………………………..…......................................61
2.3 Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ "УАСК АСКА в программі 2004-2007рр……….....77
Розділ 3. Розвиток іноземного перестрахування як важіль забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні………………………......80
3.1 Ефективність заходів по декріміналізації процесів іноземного перестрахування в Україні як основа розвитку реального іноземного перестрахування в Україні………...........................................………………….80
3.2 Оптимізація складу та структури перестрахування страхового портфеля як ефективний захід підвищення платоспроможності страхової компанії…..92
3.3 Оптимізація частки та структури власного утримання як основа забезпечення платоспроможності страховика…………………......................100
Висновок…………………………………………………………………….......112
Список використаних джерел……………………………………....................124
Додатки……………………………………………………………………….....131
Вступ
Перестрахування є найважливішим сегментом міжнародного ринку страхування. Виникнення перестрахування як системи перерозподілу страхових ризиків і збитків було історично обумовлене розвитком світового господарства, появою нових об’єктів страхування та пошуком страховиками нових форм і методів їх страхового захисту на якісно новій фінасовій основі. Страхові компанії здатні виконувати свої безпосередні функції лише за умови створення багаторівневої системи страхового захисту, яка неможлива без застосування перестрахування.
Перестрахування забезпечує фінансову надійність функціонування страхових компаній, динамічний розвиток національного страхового ринку, збільшення його місткості. Застосування можливостей перестрахування є вкрай необхідним для молодих і малопотужних страхових ринків країн з перехідною економікою, у тому числі і України.
В Україні перестрахування тільки починає розвиватися. Історично склалося так, що перші операції з перестрахування почали здійнюватися вітчизняними страховими компаніями лише з початку 90-х років ХХ століття. За умов державної монополії у сфері страхування, перестрахування всередині країни для забезпечення фінансової стійкості страхових компаній не використовувалося. Як наслідок – перестрахування є найменш дослідженою сферою діяльності для українських страховиків.
Значний внесок в розробку теоретичних основ перестрахування зробили українські вчені – В.Д. Базилевич, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, С.С.Осадець та російські вчені - К.Г. Воблий, І.Т. Балабанов, Ю.М. Журавльов, М.Г. Каминкіна, Є.В. Коломін, А.І. Корчевська, В.К. Райхер, В.А. Сухов, К.Є. Турбіна, Т.А. Федорова, В.В. Шахов, Р.Т.Юлдашев. Серед західних вчених-економістів можна виокремити праці: Д. Бланда, К. Бурроу, Д. Гауера, Л. Гератеволя, М. Гросмана, Дж. Макензи, А. Манеса, Р. Меркіна, К. Пфайффера, Д. Хемптона.
Водночас слід зазначити, що в Україні відчувається значний дефіцит спеціальних досліджень, які стосуються безпосередньо сфери перестрахування. Бракує орієнтованих на практичне застосування наукових розробок, не узагальнюється накопичуваний досвід. Становлення перестраховувальних відносин відбувається в умовах економічної нестабільності, недосконалості законодавчої бази у сфері страхування взагалі і перестрахування – зокрема.
Лишається дискусійним визначення економічного змісту перестрахування, його місця і ролі у розвитку страхових ринків країн з перехідною економікою, в тому числі і вітчизняного, розширення його місткості та інтеграції у міжнародний ринок страхування. Відсутнє інформаційно-аналітичне забезпечення у сфері перестрахування.
Вагомість охарактеризованої проблематики, необхідність її вирішення зумовили вибір теми дипломного дослідження та свідчать про її актуальність.
Актуальність теми дипломної роботи полягає в виявленні доцільності перестрахування страхових ризиків страховими компаніями України в перестрахувальних компаніях – нерезидентах за кордоном, як засобу регулювання платоспроможності страхової компанії.
Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають між суб’єктами страхового ринку при проведенні перестраховувальних операцій, поточний стан та перспективи розвитку іноземного перестрахування в Україні.
Об’єктом дипломного дослідження є процеси перестрахування страхових ризиків вітчизняних страховиків у іноземних перестраховиків в ЗАТ Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та інших страхових компаніях України.
Метою дипломного дослідження є оцінка впливу іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній та пошук шляхів підвищення ефективності впливу іноземного перестрахування на діяльність вітчизняних страховиків.
В плині дипломного дослідження вирішувались наступні задачі:
1. В розділі 1 досліджені теоретичні питання:
- сутності перестрахування;
- стану та тенденцій світового ринку перестрахування;
- сучасного стану іноземного перестрахування в Україні.
2. В розділі 2 проаналізовані:
- характеристики діяльності та рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА»;
- галузі застосування іноземного перестрахування в діяльності ЗАТ «УАСК АСКА»;
- економетрична модель впливу рівня перестрахування на фактичний рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА».
3. В розділі 3 проведена розробка пропозицій з розвитку іноземного перестрахування як важелю забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні:
- аналіз ефективності заходів декриміналізації іноземного перестрахування в Україні;
- методологія оптимізації складу та структури перестрахування в страховому портфелі;
- методологія оптимізації рівня власного утримання як основи забезпечення платоспроможності страховика.
Методологічною основою дипломного дослідження є системний підхід до розкриття змісту перестрахування як засобу підвищення ефективного функціонування страхового ринку. В процесі дослідження застосовувалися: діалектичний метод пізнання, що забезпечує аналіз фінансових явищ та процесів в їх розвитку, взаємозв’язку і взаємозалежності; метод аналізу і синтезу; економіко-статистичні методи: групування, прогнозування при розробці оптимальної перестраховувальної програми та метод порівняльних характеристик при дослідженні умов договору страхування і перестрахування.
Джерелами інформації виступали спеціальна економічна література, законодавчі та нормативні акти України, які регламентують перестраховувальну діяльність, матеріали Управління страхової діяльності Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України, статистичні дані інформаційно-аналітичних видань, періодичної преси, зведені показники звітів окремих страхових компаній України.
Наукові розробки, висновки, пропозиції базуються на положеннях сучасної економічної теорії, дослідженні та узагальненні досвіду зарубіжних країн та вітчизняного досвіду в проведенні перестраховувальних операцій.
Практична та наукова цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації даних по іноземному перестрахуванню ризиків страховими компаніями України в умовах відсутності спеціального законодавства в Україні по перестрахуванню і відсутності професійних перестраховиків в Україні та виявлені етапів:
- різкого нарощування рівня іноземного перестрахування в 2000 - 2003 роках, як процесу використання перестрахування в якості кримінального інструменту «псевдоперестрахування», прикриваючого нелегальне переміщення та відмивання «брудної валюти» валюти за кордоном;
- різкого падіння рівня іноземного перестрахування після введення ліцензування договорів в Держфінпослуг та Держфінмоніторинг з перестрахувальниками-нерезидентами з 2004 року;
- різкого зростання рівня внутрішнього перестрахування між страховими компаніями України у 2005 - 2008 роках, як схем податкової мінімізації податку на страхові доходи;
- різкої зміни пріоритетів важливості іноземного перестрахування ризиків для страховиків України з моменту вступу України в СОТ у 2008 році та допущення конкурентоспроможних іноземних страховиків до страхування в особливо ємних галузях авіаційного, космічного та морського страхування в Україні з можливим витісненням з цих галузей вітчизняних страховиків.
В результаті проведеного дослідження оптимальною та перспективою формою іноземного перестрахування для страховиків України визначено облігаторні непропорційні договори з ексцедентом збитку, в цьому випадку підключення фінансової міці перестраховика здійснюється тільки при рівнях збитків, які перевищують рівень власного страхового утримання страховика.
Розділ 1. Іноземне перестрахування як одна з основ фінансової надійності страховика
1.1 Теоретичні засади перестрахування
Перестрахування є найважливішим сегментом міжнародного ринку страхування. Враховуючи те, що страхова компанія здійснює перестрахування своїх ризиків і приймає чужі ризики як в межах країни базування, так і за кордоном, операції з іноземного перестрахування є зовнішньоекономічною діяльністю страхової компанії [33, c.14].
Перестрахування – це окремий інститут всередині страхування, в якому склалася власна термінологія. Базові теоретичні поняття є спільними як для внутрішнього, так і для іноземного перестрахування. Тому, перш ніж розглянути особливості іноземного перестрахування, необхідно визначитись із економічним змістом та механізмом дії процесу перестрахування, як такого.
Сутність та зміст категорії «перестрахування» в економічній літературі суттєво не змінюється, але існує декілька модифікацій цього поняття. Приведемо декілька з них.
Перестрахування (англ. - reinsurance) — це страхування особливого виду, зміст якого полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику [34,c.79].
Перестрахування є системою екнономічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, передає частину відповідальності по них з урахуванням своїх фінансових можливостей на погоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забеспечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій [35,c.236].
В Україні перестрахування здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України та відповідно до Закону України «Про страхування» (остання редакція від 28 грудня 2007 року ) [1].
Відповідно до статті 12 Закону України про страхування: «Перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.» [1].
Страховика, котрий безпосередньо працює зі страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають "прямим страховиком", або страховиком, що передає ризики.
Перестраховик — це страховик, котрий надає страхову послугу "прямому страховику". У свою чергу перестраховик може передати частину взятих на себе ризиків іншому страховику і тощо.
Перестрахувальник – це страховик, який взяв на страхування ризик і передав частину його вартості в перестрахування іншому страховику.
Процес передачі ризику називається цедуванням ризику або страхувальною цесією. Страховик, який передає ризик, називається цедентом, а той, що приймає цей ризик, — цесіонарієм. Наступна передача цесіонарієм (частково або повністю) ризику наступному перестраховику називається ретроцесією. Страхове товариство, яке передає третьому учаснику ризик у наступне перестрахування, називається ретроцедентом, а товариство, яке бере на себе ретроцедований ризик, називається ретроцесіонарієм.
За умовами перестрахувальних договорів перестрахувальник повинен систематично висилати перестраховику перелік ризиків, що підпадають під перестрахування. Такий перелік іменується бордеро.
Пріоритет — це власна участь цедента в покритті збитків. Ліміт перестрахувального покриття — це максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного страхового випадку. Ексцедент – сума ризику, що підлягає перестрахуванню зверх власних вирахувань.
Сліп – у факультативному перестрахуванні документ, який висилається перестрахувальником потенційним перестраховикам, містить основні умови передбачуваного договору перестрахування: характеристику ризику, страхову суму, умови страхування, ставку пермії, власні вирахування тощо.
Схема операцій страхування і перестрахування наведена на рис.1.1.
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Страхувальник |
| Страховик (перестрахувальник, або цедент) |
| ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (ЦЕСІЯ) |
| Перестрахувальник (цесіонарій) |
| ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (РЕТРОЦЕСІЯ) |
| Другий перестрахувальник (ретроцесіонер) |
| Третій перестрахувальник (ретроцесіонер) |
| і т.д. |
| і т.д. |
Рис.1.1. Схема перестрахування і ретроцесій [35]
У цесіонарія немає ніяких зобов'язань щодо укладених цедентом договорів страхування. Це означає, що страховик (цедент), котрий уклав договір із перестраховиком (цесіонарієм), залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі. Він навіть не зобов'язаний інформувати страхувальника про передачу ризику в перестрахування.
Таким чином, платоспроможність страховика складається з двох складових:
забезпечення сплати страхового відшкодуваня в межах ризику власного утримання;
забезпечення отримання від перестраховика та сплати страхового відшкодування в межах ризику, переданого в перестрахування.
Перестраховик зобов'язаний виплатити відшкодування цеденту пропорційно до його участі за умови, що цедент виплатив це відшкодування страхувальнику. Цедент зобов'язаний інформувати цесіонарія про цедований ризик так само, як страхувальник зобов'язаний інформувати страховика про всі зміни, що відбуваються в ризику, який він передав страховику [32,c.56].
Розподіл ризику шляхом перестрахування ілюструє рис. 1.2. Він демонструє ситуацію, коли великий ризик спочатку був розміщений у двох компаніях-співстраховиках – А (70%) і В (30%). Далі В залишає весь ризик на власній відповідальності, а А перестраховує тричі за 20%, у результаті чого у нього залишається 28% (40% від 70%). Міркуючи таким чином, одержуємо:
| Компанія | Взятий ризик, % | Залишений ризик, % |
| А | 70,0 | 28,0 |
| В | 30,0 | 30,0 |
| С | 16,5 | 9,5 |
| D | 14,0 | 4,2 |
| Е | 14,0 | 7,0 |
| F | 7,0 | 4,9 |
| G | 7,0 | 4,5 |
| H | 9,8 | 9,8 |
| I | 4,2 | 2,1 |
| РИЗИК |
Власне утримання перестрахувальника (нетто-утримання перестраху-вальника) – це визначена конкретним договором перестрахування грошова сума, у межах якої перестрахувальник в обов'язковому порядку залишає на своїй відповідальності частину страхового ризику. Величина нетто-утриман-ня може бути визначена також як відсоток від страхової суми. Якщо в конк-ретному договорі перестрахування не зазначена величина нетто-утримання перестрахувальника, то під нетто-утриманням перестрахувальника розумі-ється власне утримання перестрахувальника, обсяг відповідальності пере-страхувальника, пріоритет і т.п. В конкретному договорі перестрахування може бути зазначено брутто-утримання перестрахувальника, що складається із нетто-утримання перестрахувальника та відповідальності, переданої пере-страхувальником у перестрахування (ретроцесію) згідно з укладеними ним договорами облігаторного перестрахування [58].
Особливістю факультативного перестрахування є можливість регулю-вання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.
Власне утримання — економічно обґрунтована частина страхової су-ми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму виз-начають:
- окремо за страховим полісом;
- за одним ризиком;
- за групою ризиків.
Власне утримання встановлюється в абсолютній сумі або у відсотках страхової суми об'єкта. Складним питанням для практичного перестраху-вання є визначення частки ризику, яку слід залишати на своєму утриманні. Передавати в перестрахування досить велику частку невигідно, оскільки страховик відраховує і значну частину зібраних ним страхових премій. Вод-ночас досить високий ліміт власного утримання впливає на фінансову стій-кість страховика. Не лише страховик, а й перестраховик має зважати на роз-мір власного утримання. Занижений розмір власного утримання страховика не дає перестраховикові впевненості щодо якості ризику або добропоряд-ності страховика при врегулюванні збитків у разі настання страхових подій.
Отже, визначення оптимального розміру власного утримання є важли-вою ланкою в організації процесу перестрахування. Тому в багатьох країнах світу розмір власного утримання регламентується законодавством або сами-ми учасниками перестрахування [59].
У ст. 30 Закону України Закону України "Про страхування" [1] перед-бачена вимога щодо обов'язкового укладання договору перестрахування в тому разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.
Існує багато теорій і практичних рекомендацій, які потрібно врахову-вати при визначенні ліміту власного утримання [53]:
А) Обсяг премії. Чим більший обсяг зібраної премії при незначному відхиленні від загальної кількості ризиків, тим вищий ліміт власного утри-мання.
Б) Середня дохідність або середня збитковість за окремими видами страхування, за об'єктами. Чим вищою буде дохідність і нижчою збитко-вість, тим більшим може бути рівень власного утримання.
В) Розмір витрат на ведення справи. Якщо витрати з ведення справи за окремими видами страхування досить великі, страховик (цедент) при встановленні нижньої межі власного утримання може перекласти більшу частину цих витрат на перестраховиків.
Г) Територіальний розподіл застрахованих об'єктів. Чим більший розподіл, тим меншою буде кумуляція збитків і більшим можна встановити власне утримання.
Д) Кваліфікація і практичний досвід спеціалістів страховика (цеден-та). Правильна оцінка ризику, визначення максимально можливого збитку, встановлення адекватного розміру комісії і необхідного розміру передавань впливає на розмір власного утримання.
Для кожного виду ризиків (груп ризиків) страхові компанії складають таблиці лімітів власних утримань, які часто коригуються.
Порядок укладання перестраховувального договору на факультатив-ній основі такий. Спочатку перестрахувальник та перестраховик укладають між собою Договір про співробітництво з факультативного перестрахуван-ня. Цей договір не містить даних про ризики, а лише визначає схему роботи, права та обов'язки сторін. Підписуючи таку угоду, перестраховик не зобо-в'язаний приймати ризики від страховика на перестрахування. Факульта-тивне перестрахування передбачає рішення перестраховика в кожному окремому випадку.
Коли у страховика з'являється ризик, який він бажає перестрахувати згідно з Договором про співробітництво з факультативного перестрахуван-ня, він надсилає перестраховикові коверноту.
Ковер-нота містить таку інформацію: вид страхування; територію страхування; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії: власне утри-мання; премію перестраховика, комісію і т. ін.
Після вивчення інформації щодо ризику перестраховик повідомляє страховика (цедента), яку частку він приймає в факультативне перестраху-вання. Підтвердження робиться по телефону, факсу або відправленням під-писаної копії пропозиції із зазначенням своєї частки.
При розгляді факультативного перестрахування необхідно звернути увагу на недоліки цього методу:
1) без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умо-ви страхування;
2) великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції;
3) тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього;
4) вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андеррайтерську політику компанії-цедента;
5) неможливість автоматичного поновлення факультативного покрит-тя.
Комісія у факультативному перестрахуванні встановлюється не регу-лярно. Факультативні договори перестрахування укладаються на період дії оригінального полісу.
Факультативна цесія здійснюється в усіх галузях страхування. Най-частіше до неї вдаються при покритті великих ризиків (промислові підпри-ємства, вузли та агрегати, що мають високу вартість у майновому страху-ванні), а також при страхуванні цивільної відповідальності, де страхові випадки не поодинокі і більш імовірні.
Зі зростанням обсягу страхових операцій постала потреба прискорити механізм передавання ризиків у перестрахування. А це, у свою чергу, спри-яло появі іншого методу перестрахування, який надав страховикові більших можливостей щодо здійснення страхування, зниження його витрат за ризи-ками. Йдеться про облігаторне (договірне) перестрахування [58].
Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання пе-рестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
Облігаторне перестрахування дає змогу збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестраховувальної премії у професіо-нальних перестраховиків світу. Інші переваги цього методу полягають ось у чому:
А) у рівномірному розподілі ризиків (перестраховик упевнений у то-му, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівно-мірно);
Б) автоматичності приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків, скороченні часу на андеррайтинг;
В) можливості розвитку довгострокових відносин між сторонами;
Г) гарантії підтримки перестраховика, яка надає більшої свободи цеденту щодо проведення страхових операцій, розширення бізнесу.
В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має система-тично висилати перестраховикові бордеро-премії і бордерозбитки. У такому разі відпадає потреба надавати додаткову інформацію, що відбиває стан страхового портфеля цедента. Бордеро-премії— це перелік ризиків, які під-падають під дію облігаторного договору перестрахування.
Зазвичай бордеро-премія містить такі дані: номер оригінального полі-су; назву застрахованого об'єкта; період страхування; страхову суму; власне утримання перестрахувальника; частку перестраховика; перестраховуваль-ну премію.
Стосовно збитків, що сталися, перестрахувальник надсилає перестра-ховикові бордеро-збитки. Цей документ містить таку інформацію: номер оригінального полісу; дату настання збитку; деталі пошкодження об'єкта; повний збиток; сплачений збиток; зарезервований збиток і т. ін.
Зауважимо, проте, що облігаторне перестрахування не позбавлене й недоліків. Основна недосконалість цього методу така: коли ризик, що підля-гає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного пе-рестрахування.
Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невиз-начений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перева-гу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширенішим є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.
На рис.3.13 наведені графіки показників динаміки рівней власного утримання валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.
На рис.3.14 наведені графіки показників динаміки рівней збитковості страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.
На рис.3.15 наведені графіки показників динаміки відсоткових рівней страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.
На рис.3.16 наведені графіки показників розподілу питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2006 році.
На рис.3.17 наведені показники розподілу питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2007 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2007 році.
Спільний аналіз графіків показників , наведених на рис.3.13 - 3.17, дає можливість провести оцінку ефективності політики власного утримання страхових ризиків в УАСК «АСКА» на прикладі результатів 2006 -2007 років.
Особливістю факультативного перестрахування є можливість регулю-вання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.
Власне утримання — економічно обґрунтована частина страхової су-ми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму виз-начають:
- окремо за страховим полісом;
- за одним ризиком;
- за групою ризиків.
Власне утримання встановлюється в абсолютній сумі або у відсотках страхової суми об'єкта. Складним питанням для практичного перестраху-вання є визначення частки ризику, яку слід залишати на своєму утриманні. Передавати в перестрахування досить велику частку невигідно, оскільки страховик відраховує і значну частину зібраних ним страхових премій. Вод-ночас досить високий ліміт власного утримання впливає на фінансову стій-кість страховика. Не лише страховик, а й перестраховик має зважати на роз-мір власного утримання. Занижений розмір власного утримання страховика не дає перестраховикові впевненості щодо якості ризику або добропоряд-ності страховика при врегулюванні збитків у разі настання страхових подій.
Отже, визначення оптимального розміру власного утримання є важли-вою ланкою в організації процесу перестрахування. Тому в багатьох країнах світу розмір власного утримання регламентується законодавством або сами-ми учасниками перестрахування [59].
У ст. 30 Закону України Закону України "Про страхування" [1] перед-бачена вимога щодо обов'язкового укладання договору перестрахування в тому разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.
Існує багато теорій і практичних рекомендацій, які потрібно врахову-вати при визначенні ліміту власного утримання [53]:
А) Обсяг премії. Чим більший обсяг зібраної премії при незначному відхиленні від загальної кількості ризиків, тим вищий ліміт власного утри-мання.
Б) Середня дохідність або середня збитковість за окремими видами страхування, за об'єктами. Чим вищою буде дохідність і нижчою збитко-вість, тим більшим може бути рівень власного утримання.
В) Розмір витрат на ведення справи. Якщо витрати з ведення справи за окремими видами страхування досить великі, страховик (цедент) при встановленні нижньої межі власного утримання може перекласти більшу частину цих витрат на перестраховиків.
Г) Територіальний розподіл застрахованих об'єктів. Чим більший розподіл, тим меншою буде кумуляція збитків і більшим можна встановити власне утримання.
Д) Кваліфікація і практичний досвід спеціалістів страховика (цеден-та). Правильна оцінка ризику, визначення максимально можливого збитку, встановлення адекватного розміру комісії і необхідного розміру передавань впливає на розмір власного утримання.
Для кожного виду ризиків (груп ризиків) страхові компанії складають таблиці лімітів власних утримань, які часто коригуються.
Порядок укладання перестраховувального договору на факультатив-ній основі такий. Спочатку перестрахувальник та перестраховик укладають між собою Договір про співробітництво з факультативного перестрахуван-ня. Цей договір не містить даних про ризики, а лише визначає схему роботи, права та обов'язки сторін. Підписуючи таку угоду, перестраховик не зобо-в'язаний приймати ризики від страховика на перестрахування. Факульта-тивне перестрахування передбачає рішення перестраховика в кожному окремому випадку.
Коли у страховика з'являється ризик, який він бажає перестрахувати згідно з Договором про співробітництво з факультативного перестрахуван-ня, він надсилає перестраховикові коверноту.
Ковер-нота містить таку інформацію: вид страхування; територію страхування; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії: власне утри-мання; премію перестраховика, комісію і т. ін.
Після вивчення інформації щодо ризику перестраховик повідомляє страховика (цедента), яку частку він приймає в факультативне перестраху-вання. Підтвердження робиться по телефону, факсу або відправленням під-писаної копії пропозиції із зазначенням своєї частки.
При розгляді факультативного перестрахування необхідно звернути увагу на недоліки цього методу:
1) без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умо-ви страхування;
2) великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції;
3) тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього;
4) вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андеррайтерську політику компанії-цедента;
5) неможливість автоматичного поновлення факультативного покрит-тя.
Комісія у факультативному перестрахуванні встановлюється не регу-лярно. Факультативні договори перестрахування укладаються на період дії оригінального полісу.
Факультативна цесія здійснюється в усіх галузях страхування. Най-частіше до неї вдаються при покритті великих ризиків (промислові підпри-ємства, вузли та агрегати, що мають високу вартість у майновому страху-ванні), а також при страхуванні цивільної відповідальності, де страхові випадки не поодинокі і більш імовірні.
Зі зростанням обсягу страхових операцій постала потреба прискорити механізм передавання ризиків у перестрахування. А це, у свою чергу, спри-яло появі іншого методу перестрахування, який надав страховикові більших можливостей щодо здійснення страхування, зниження його витрат за ризи-ками. Йдеться про облігаторне (договірне) перестрахування [58].
Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання пе-рестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
Облігаторне перестрахування дає змогу збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестраховувальної премії у професіо-нальних перестраховиків світу. Інші переваги цього методу полягають ось у чому:
А) у рівномірному розподілі ризиків (перестраховик упевнений у то-му, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівно-мірно);
Б) автоматичності приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків, скороченні часу на андеррайтинг;
В) можливості розвитку довгострокових відносин між сторонами;
Г) гарантії підтримки перестраховика, яка надає більшої свободи цеденту щодо проведення страхових операцій, розширення бізнесу.
В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має система-тично висилати перестраховикові бордеро-премії і бордерозбитки. У такому разі відпадає потреба надавати додаткову інформацію, що відбиває стан страхового портфеля цедента. Бордеро-премії— це перелік ризиків, які під-падають під дію облігаторного договору перестрахування.
Зазвичай бордеро-премія містить такі дані: номер оригінального полі-су; назву застрахованого об'єкта; період страхування; страхову суму; власне утримання перестрахувальника; частку перестраховика; перестраховуваль-ну премію.
Стосовно збитків, що сталися, перестрахувальник надсилає перестра-ховикові бордеро-збитки. Цей документ містить таку інформацію: номер оригінального полісу; дату настання збитку; деталі пошкодження об'єкта; повний збиток; сплачений збиток; зарезервований збиток і т. ін.
Зауважимо, проте, що облігаторне перестрахування не позбавлене й недоліків. Основна недосконалість цього методу така: коли ризик, що підля-гає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного пе-рестрахування.
Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невиз-начений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перева-гу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширенішим є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.
На рис.3.13 наведені графіки показників динаміки рівней власного утримання валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.
На рис.3.14 наведені графіки показників динаміки рівней збитковості страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.
На рис.3.15 наведені графіки показників динаміки відсоткових рівней страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.
На рис.3.16 наведені графіки показників розподілу питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2006 році.
На рис.3.17 наведені показники розподілу питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2007 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2007 році.
Спільний аналіз графіків показників , наведених на рис.3.13 - 3.17, дає можливість провести оцінку ефективності політики власного утримання страхових ризиків в УАСК «АСКА» на прикладі результатів 2006 -2007 років.
Рис.3.13. Динаміка рівней власного утримання валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках
Рис.3.14. Динаміка рівней збитковості страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках
Рис.3.15. Динаміка відсоткових рівней страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках
Рис.3.16. Розподіл питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2006 році
Рис.3.17. Розподіл питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2007 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2007 році
Як показує аналіз графіків рис.3.15:
у 2006 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та вогневих ризиків принесли найбільш питомі частки доходу, але андеррайтери компанії перестрахували найбільші частки залучених валових премій по цим видам страхування;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 37,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 15,6% питомого валового чистого доходу.
Як показує аналіз графіків рис.3.16, спираючись на досвід та результати 2006 року:
у 2007 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та страхування АвтоКаско повністю погашені величезними збит-ками від вогневих ризиків;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 48,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 12,6% питомого валового чистого доходу.
Таким чином, проведений аналіз показує, що в дослідженній УАСК «АСКА» аналітично- прогнозна робота андеррайтингу знаходиться на низькому рівні, а рівні власного утримання є заниженими та неоптимальни-ми, враховуючи виявлений в розділі 2 завищений рівень коефіцієнта фак-тичної платоспроможності над нормативним рівнем.
Тобто, як висновок, керівництву УАСК «АСКА» для підвищення платоспроможності потрібно:
розмістити страхові ризики АВТОКаско у перестраховиків – нерезидентів на базі облігаторного договору;
підняти страхові тарифи вогняних ризиків та розмістити їх основну частину у перестраховиків на базі ексцедентного непропорційного договору, тобто залучити до участі перестраховиків-нерезидентів тільки за умови перевищення рівня власного утримання;
страхові майнові ризики залишити на власному утриманні.
Висновки
Проведене дипломне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:
1.Еволюція міжнародного страхового ринку призвела до появи перестрахування як нової, вищої форми організації страхового захисту на якісно новій фінансовій основі у порівнянні зі страхуванням. Завдяки структурним перебудовам у світовому господарстві, значного розвитку науково-технічного прогресу перестрахування в процесі генезісу виокремилося в самостійну сферу страхової діяльності, забезпечуючи інтенсивний і широкомаштабний перерозподіл страхового капіталу і ризиків в рамках міжнародного страхового ринку. У зв’язку з цим розкрито економічну сутність перестрахування в сучасних умовах розвитку страхового ринку, доведено шляхом порівняння зі співстрахуванням переваги перестрахування як універсального методу забезпечення фінансової стійкості страхових операцій для вітчизняних страховиків. Впорядковано категорійно-понятійний апарат, використовуваний вітчизняними страховиками.
2. Встановлено, що визначення перестрахування у вітчизняному зако-нодавстві не враховує відносини по вторинному перерозподілу ризиків, яке лежить в основі перестрахування.
3. Проведене дослідження сучасного стану перестрахування в Україні доводить, що перестраховувальна діяльність в країні є невід”ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестраховувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку. За результатами дослідження зроблено висновок, що саме перестраховики-нерезиденти сплачують більшу частку всіх виплат за договорами перестрахування в порівнянні з вітчизняними перестраховиками, що свідчить про накопичення певного досвіду в країні в проведенні перестраховувальних операцій. Але водночас така тенденція є і доказом необхідності вітчизняними страховиками передавати великі ризики за кордон, що пояснюється недостатньою місткістю страхового ринку України.
4. В зарубіжній практиці облігаторне перестрахування застосовується частіше, але в Україні переважають факультативні пропорційні договори, хоча останнім часом дуже активно впроваджується облігаторне непропорційне перестрахування. Встановлено, що використання тих чи інших договорів перестрахування завжди повинно визначатись потребами страховика (цедента) і характерними ознаками, специфікою об’єктів перестрахування. Правильне комбінування тих чи інших форм і видів договорів перестрахування дозволить страховикам уникнути багатьох недоліків в страховій діяльності.
Основними проблемами іноземного перестрахування на вітчизняному ринку є:
1) невеликі обсяги власних коштів страхових компаній України і, відповідно, незначні перестрахувальні ємності. Звідси виникає неможливість прийому на власне утримання значних обсягів відповідальності з-за кордону і необхідність використання ретроцесії у нерезидентів. Все це зменшує капіталізацію українського ринку та породжує кумуляцію ризику на ньому;
2) значне превалювання вихідного іноземного перестрахування над вхідним, що означає відтік валюти за кордон та інвестуванні іноземних економік;
3) наявність «транспортних схем», коли перестрахування використову-ють як можливість переводити гроші за кордон з мінімальними операційними витратами. Будучи непричетними до класичного перестрахування, вони допомагають перестрахувальникам підвищувати фінансовий результат, але сприяють витоку коштів за кордон;
4) превалювання вхідного перестрахування в формі факультативних договорів, що характеризує недовіру іноземних партнерів до стабільності державної політики України в галузі перестрахування;
5) існування фронтуючих перестрахових компаній (лідер СК «Лемма»). По суті, вони виконують функції агентів, передаючи в перестрахування до 90 % і більше премії. Безумовно, такі операції важко назвати перестрахуванням і не зрозумілі нашим іноземним партнерам; у 2006 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та вогневих ризиків принесли найбільш питомі частки доходу, але андеррайтери компанії перестрахували найбільші частки залучених валових премій по цим видам страхування;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 37,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 15,6% питомого валового чистого доходу.
Як показує аналіз графіків рис.3.16, спираючись на досвід та результати 2006 року:
у 2007 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та страхування АвтоКаско повністю погашені величезними збит-ками від вогневих ризиків;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 48,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 12,6% питомого валового чистого доходу.
Таким чином, проведений аналіз показує, що в дослідженній УАСК «АСКА» аналітично- прогнозна робота андеррайтингу знаходиться на низькому рівні, а рівні власного утримання є заниженими та неоптимальни-ми, враховуючи виявлений в розділі 2 завищений рівень коефіцієнта фак-тичної платоспроможності над нормативним рівнем.
Тобто, як висновок, керівництву УАСК «АСКА» для підвищення платоспроможності потрібно:
розмістити страхові ризики АВТОКаско у перестраховиків – нерезидентів на базі облігаторного договору;
підняти страхові тарифи вогняних ризиків та розмістити їх основну частину у перестраховиків на базі ексцедентного непропорційного договору, тобто залучити до участі перестраховиків-нерезидентів тільки за умови перевищення рівня власного утримання;
страхові майнові ризики залишити на власному утриманні.
Висновки
Проведене дипломне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:
1.Еволюція міжнародного страхового ринку призвела до появи перестрахування як нової, вищої форми організації страхового захисту на якісно новій фінансовій основі у порівнянні зі страхуванням. Завдяки структурним перебудовам у світовому господарстві, значного розвитку науково-технічного прогресу перестрахування в процесі генезісу виокремилося в самостійну сферу страхової діяльності, забезпечуючи інтенсивний і широкомаштабний перерозподіл страхового капіталу і ризиків в рамках міжнародного страхового ринку. У зв’язку з цим розкрито економічну сутність перестрахування в сучасних умовах розвитку страхового ринку, доведено шляхом порівняння зі співстрахуванням переваги перестрахування як універсального методу забезпечення фінансової стійкості страхових операцій для вітчизняних страховиків. Впорядковано категорійно-понятійний апарат, використовуваний вітчизняними страховиками.
2. Встановлено, що визначення перестрахування у вітчизняному зако-нодавстві не враховує відносини по вторинному перерозподілу ризиків, яке лежить в основі перестрахування.
3. Проведене дослідження сучасного стану перестрахування в Україні доводить, що перестраховувальна діяльність в країні є невід”ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестраховувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку. За результатами дослідження зроблено висновок, що саме перестраховики-нерезиденти сплачують більшу частку всіх виплат за договорами перестрахування в порівнянні з вітчизняними перестраховиками, що свідчить про накопичення певного досвіду в країні в проведенні перестраховувальних операцій. Але водночас така тенденція є і доказом необхідності вітчизняними страховиками передавати великі ризики за кордон, що пояснюється недостатньою місткістю страхового ринку України.
4. В зарубіжній практиці облігаторне перестрахування застосовується частіше, але в Україні переважають факультативні пропорційні договори, хоча останнім часом дуже активно впроваджується облігаторне непропорційне перестрахування. Встановлено, що використання тих чи інших договорів перестрахування завжди повинно визначатись потребами страховика (цедента) і характерними ознаками, специфікою об’єктів перестрахування. Правильне комбінування тих чи інших форм і видів договорів перестрахування дозволить страховикам уникнути багатьох недоліків в страховій діяльності.
Основними проблемами іноземного перестрахування на вітчизняному ринку є:
1) невеликі обсяги власних коштів страхових компаній України і, відповідно, незначні перестрахувальні ємності. Звідси виникає неможливість прийому на власне утримання значних обсягів відповідальності з-за кордону і необхідність використання ретроцесії у нерезидентів. Все це зменшує капіталізацію українського ринку та породжує кумуляцію ризику на ньому;
2) значне превалювання вихідного іноземного перестрахування над вхідним, що означає відтік валюти за кордон та інвестуванні іноземних економік;
3) наявність «транспортних схем», коли перестрахування використову-ють як можливість переводити гроші за кордон з мінімальними операційними витратами. Будучи непричетними до класичного перестрахування, вони допомагають перестрахувальникам підвищувати фінансовий результат, але сприяють витоку коштів за кордон;
4) превалювання вхідного перестрахування в формі факультативних договорів, що характеризує недовіру іноземних партнерів до стабільності державної політики України в галузі перестрахування;
6) здійснення прийому ризиків переважно від страхових компаній з Росії та країн СНД, що знову ж таки характеризує недовіру іноземних перестрахувальників до української системи перестрахування і становить під сумнів можливість її інтегрування до міжнародного ринку перестрахування;
7) пріорітетом розвитку вихідного іноземного перестрахування в Україні є перестрахування життя, що складає 95% загального рівня перестрахування цого ризику.
Ці проблеми, як показали результати аналізу в дипломному дослідженні, пояснюються наступними недоліками системи перестрахування в Україні:
1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».
Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не визначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.
2. Перестрахуванням в Україні займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.
3. Перестрахувальна діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.
В країнах ЄС ліцензування на перестрахувальну діяльність ввели ще з 1 січня 2005 року, тому про розвиток вхідного іноземного перестрахування з цих країн в нашій державі не може бути й мови.
Таким чином, розумний підхід до диверсифікації ризиків має наступний виглад: великі ризики потрібно виводити за межі України, оскільки серйозний збиток на великому підприємстві може спричинити дестабілізацію вітчизняного страхового ринку. З іншого боку невеликі й середні об’єкти варто розміщувати у перестрахування в українських перестраховиків, що дозволить утримати відтік грошей за кордон і буде працювати на економіку країни.
Можна виділити 7 напрямків сучасного розвитку реального(класичного) іноземного перестрахування в Україні:
1) Перестрахування авіаційних ризиків, організація яких висуває підвищені вимоги до надійності перестраховиків. Це пояснюється і значними лімітами відповідальності і наявністю міжнародної складової авіаційного бізнесу. Авіаційне перестрахування здійснюється переважно через перестрахувальних брокерів «Ллойдс»
2) «Зелена карта». З 1 січня 2005 року Україна стала повноправним членом договора «Зелена карта» - системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобільного транспорту в Європі.
3) Перестрахування морських ризиків. Взяти на себе відповідальність за цей ризик не може дозволити собі жодна вітчизняна страхова компанія як з точки зору фінансових можливостей та безпеки компанії, так і з точки зору міжнародних вимог і стандартів відносно перестрахування подібних договорів.
4) Перестрахування промислових ризиків. Цей вид страхування потребує від страховиків високого професіоналізму, серйозного андерайтингу та надійного перестрахування, тому досі занчною частиною перестраховується за кордоном.
5) «Автокаско» - це найзбитковіший вид страхування і потребує значної диверсифікації, а це означає, що акумулювати цей ризик на вітчизняному ринку не варто.
6) Перестрахування вантажів. Україна – держава в центрі Європи, обсяги перевезення та вартість вантажобагажу великі, тому потребують перестрахування. Треба відзначити, що в цьому різновиді перестрахування Україна може і повинна конкурувати з іноземними перестраховиками з прийняття ризику на страхування.
7) Перестрахування відповідальності перед третіми особами як обов`язкова (15 видів), так і добровільна (4 вида) форми. Не всі страхові і, тим паче, перестрахові компанії України мають повний набір ліцензій з обов`язкових видів страхування відповідальності, тому коло потенційних перестраховиків звужується, відбувається кумуляція ризиків в Україні. Як наслідок – необхідність перестрахування у нерезидентів.
Дослідження показали, що у 2006 – 2007 роках види страхування в Україні за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій, отриманих за такими видами страхування, розподілились наступним чином:
- страхування повітряного транспорту - 26,95% (2006) та 21,57%(2007),
- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - 40,80%(2006) та 23,8%(2007),
- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 24,77%(2006) та 36,9%(2007),
- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 47,72% (2006) та 90,1%(2007),
- страхування відповідальності власників водного транспорту (включа-ючи відповідальність перевізника) - 51,48%(2006) та 38,02%(2007),
- обов‘язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 57,15%(2006) та 68,38%(2007),
- обов‘язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту - 54,20%(2006) та 49,5%(2007).
Багаторічний досвід роботи дозволив створити ЗАТ УАСК «АСКА» одну з найбільш надійних, ємних і ефективних перестрахувальних програм в Україні:
1. Майновий портфель
Уже п'ятий рік відновляється договір облігаторного пропорційного пе-рестрахування вогневих і супутніх ризиків з Munich Re (рейтинг Standard& Poors A+). У договорі 2008 р. облігаторна ємність перестрахувального захис-ту складає 10 млн дол. США. Додаткові класи бізнесу, включаючи перерви у вироб-ництві, - 4 млн дол. США, а також ризики страйків.
Відпрацьовано факультативну перестрахувальну програму з ємністю 200 млн дол. США і вище на рейтинговому закордонному перестрахуваль-ному ринку.
2. Технічні ризики
На 2008 рік з Munich Re укладений облігаторний договір з ємністю 5,6 млн дол. США по наступних видах:
- страхування електронного устаткування (Electronic Equipment);
- страхування промислових машин і технологічного устаткування від поломок (Machinery);
- страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (Соntrасtоr's All Risks);
- страхування монтажних робіт від усіх ризиків (Erection All Risks);
- страхування будівельних машин і устаткування (Contractor’s Plant Machinery).
3. Моторний портфель
Облігаторний непропорційний захист по катастрофі від стихійних лих для автотранспорту з лімітом - 2 млн дол. США. Перестрахувальник лідер - SCOR, (рейтинг Standard&Poors BBB+)
4. Вантажі
Облігаторний пропорційний договір ємністю 1 млн дол. США (пере-страхувальник САТ «Інгосстрах» рейтинг BB Standard&Poors).
Відпрацьована факультативна програма з ємністю до 10 млн дол. США за участю російських і німецького перестрахувальних ринків.
5. «Зелена карта»
Облігаторне перестрахування на базі эксцедента збитку понад 200 тис. євро з нелімітованою відповідальністю. Перестрахувальник лідер: Munich Re. Додаткове покриття пріоритету (Перестрахувальники: BALVA - эксцедент збитку понад 100 тис. євро.).
Проведене в дипломному досліджені чисельне комп’ютерне моделю-вання показало, що за рахунок перестрахування коефіцієнт запасу платоспро-можності в УАСК «АСКА» зріс:
у 2004 році з рівня 2,804 до рівня 3,620 (рівень вихідного перестрахування – 45,1%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 89,2% );
у 2005 році з рівня 3,884 до рівня 4,547 (рівень вихідного перестрахування – 29,17%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 77,6%);
у 2006 році з рівня 3,955 до рівня 4,668 (рівень вихідного перестрахування – 30,56%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 85,4%);
у 2007 році з рівня 3,586 до рівня 4,361 (рівень вихідного перестрахування – 35,55%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 81,4%);
Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» (рівень вихідного перестрахування 30-35%) коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в середньому в 1,2 рази.
В той же час, як показали результати кореляційно-регресійного аналізу результатів діяльності у 2004 -2007 роках при підвищенні рівня перестраху-вання в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрах-хування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспроможності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.
В рекомендаційному розділі 3 дипломної роботи проведена розробка пропозицій з розвитку іноземного перестрахування як важелю забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні:
1. Аналіз ефективності заходів декриміналізації іноземного перестраху-вання в Україні.
Як показали результати аналізу, впровадження декриміналізаційних заходів Держфінпослуг на ринку іноземного перестрахування привело до того, що при рівні перестрахування у валових преміях в Україні в 2004 р. 60%, з яких 35% перестраховувалися у іноземних страховиків, з 2005 року в Україні розпочалися процеси:
різкого зниження іноземного перестрахування з 35% валових пре-мій у 2004 році до 4- 5% у 2006 -2008 роках ( результати боротьби з фіктив-ним перестрахуванням – переведенням валюти за кордон);
одночасного поступового зниження рівня вітчизняного перестра-хування з рівня 50% валових премій у 2005 році до рівня 31% у 2007 році (боротьба з податковими мінімізаторами в сфері перестрахування).
При цьому рівень перестрахування у резидентів, закономірно, зростав, хоча в цілому на ринку частка перестрахування у валових преміях знижува-лася через зменшення операцій з основним капіталом. У 2003 – 2004 роках близько 80% обсягів перестрахування скеровувалось до країн Балтії. У 2005 році обсяги перестрахування за кордоном різко впали, оскільки канал закрив-ся.
2. Методологія оптимізації складу та структури перестрахування в страховому портфелі.
Як показава проведений аналіз страхового портфелю УАСК «АСКА»:
1) За обсягами залучених страхових премій у 2006 -2007 роках страхо-вий портфель має 3 основні складові:
- страхування майна (питома вага 25,5% у 2006 році, яка зростає до 28,5% у 2007 році);
- страхування АвтоКаско (питома вага 28,1% у 2006 році, яка зростає до 31,3% у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 27,6% у 2006 році, яка дещо знижується до рівня 25,0% у 2007 році).
2) Рівень перестрахування основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
- страхування майна ( 55,6% у 2006 році, який знижується до 46,2% у 2007 році);
- страхування АвтоКаско ( 12,5% у 2006 році, який знижується до 12,1% у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 46,8% у 2006 році, який зростає до рівня 54,1% у 2007 році).
3) Рівень доходності основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
- страхування майна ( питома вага 33,5% у 2006 році від загального до-ходу страхової компані та питома вага 326,3% від загального доходу страхо-вої компанії у 2007 році);
- страхування АвтоКаско (питома вага 15,4% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 152,0% від доходу у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 30,5% у 2006 році від за-гального доходу страхової компані та питома вага збитку – 513,1% від за-гального доходу страхової компанії у 2007 році).
Таким чином, андеррайтери у 2007 році здійснили значну помилку у прогнозуванні ризиків вогняного страхування, що практично поставило компанію УАСК «АСКА» на межу безприбуткової роботи за 2007 рік.
3. Методологія оптимізації рівня власного утримання як основи забезпечення платоспроможності страховика.
Як показав проведений аналіз для умов УАСК «АСКА»:
у 2006 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та вогневих ризиків принесли найбільш питомі частки доходу, але андеррайтери компанії перестрахували найбільші частки залучених валових премій по цим видам страхування;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 37,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 15,6% питомого валового чистого доходу.
Як показав аналіз , спираючись на досвід та результати 2006 року:
у 2007 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та страхування АвтоКаско повністю погашені величезними збит-ками від вогневих ризиків;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 48,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 12,6% питомого валового чистого доходу.
Таким чином, проведений аналіз показує, що в дослідженній УАСК «АСКА» аналітично- прогнозна робота андеррайтингу знаходиться на низь-кому рівні, а рівні власного утримання є заниженими та неоптимальними, враховуючи виявлений в розділі 2 дипломної роботи завищений рівень коефі-цієнта фактичної платоспроможності над нормативним рівнем.
Тобто, керівництву УАСК «АСКА» для підвищення платоспромож-ності потрібно:
розмістити страхові ризики АВТОКаско у перестраховиків – нерезидентів на базі облігаторного договору;
підняти страхові тарифи вогняних ризиків та розмістити їх основну частину у перестраховиків на базі ексцедентного непропорційного договору, тобто залучити до участі перестраховиків-нерезидентів тільки за умови перевищення рівня власного утримання;
страхові майнові ризики максимально залишити на власному утриманні.
Практична та наукова цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації даних по іноземному перестрахуванню ризиків страховими компаніями України в умовах відсутності спеціального законодавства в Україні по перестрахуванню і відсутності професійних перестраховиків в Україні та виявлені етапів:
- різкого нарощування рівня іноземного перестрахування в 2000 - 2003 роках, як процесу використання перестрахування в якості кримінального інструменту «псевдоперестрахування», прикриваючого нелегальне переміщення та відмивання «брудної валюти» валюти за кордоном;
- різкого падіння рівня іноземного перестрахування після введення ліцензування договорів в Держфінпослуг та Держфінмоніторинг з перестрахувальниками-нерезидентами з 2004 року;
- різкого зростання рівня внутрішнього перестрахування між страховими компаніями України у 2005 - 2008 роках, як схем податкової мінімізації податку на страхові доходи;
- різкої зміни пріоритетів важливості іноземного перестрахування ризиків для страховиків України з моменту вступу України в СОТ у 2008 році та допущення конкурентоспроможних іноземних страховиків до страхування в особливо ємних галузях авіаційного, космічного та морського страхування в Україні з можливим витісненням з цих галузей вітчизняних страховиків.
Висновки щодо проведеного аналізу іноземного перестрахування в Україні:
1) українські страховики все менше прагнуть перестраховувати ризики за кордоном, де-факто це перший сигнал, який демонструє зниження схемності ринку та стійкої тенденції класичного перестрахування;
2) сьогодні в Україні вихідне іноземне перестрахування розвинуте значно більше ніж вхідне, а це означає, що вітчизняна економіка недоотримує фінансових надходжень, в тому числі в іноземній валюті.
Рекомендації страховим компаніям України в сучасних умовах мінімізації іноземного перестрахування по причині високих вхідних бар’єрів у світових перестраховиків – нерезидентів:
- в результаті проведеного дослідження оптимальною та перспективою формою іноземного перестрахування для страховиків України визначено облігаторні непропорційні договори з ексцедентом збитку:
- в цьому випадку підключення фінансової міці перестраховика здійснюється тільки при рівнях збитків, які перевищують рівень власного страхового утримання страховика України, що є вигідними умовами для перестраховика-нерезидента, оскільки рівень власного утримання страховика України для нього працює в якості франшизи, до рівня якої в нього немає відповідальності.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про страхування» (Законом України від 4 жовтня 2001 року N 2745-III цей Закон викладено у новій редакції) // із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 грудня 2007 року N 107-VI
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради України від 28 грудня 1994 року N 335/94-ВР) // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V
3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від ____ № 959 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V
4. Указ Президента України “Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України “ // від 4 квітня 2003 року N 292/2003 ( Із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 5 березня 2004 року N 280/2004)
5. «Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента» // Кабінет Міністрів України, Постанова від 4 лютого 2004 р. N 124
6. «Про затвердження форми декларації страховика про операції з перестрахування» // Кабінет Міністрів України, Постанова від 13 червня 2002 р. N 821
7. «Про затвердження Порядку складання та подання декларації стра-ховика про операції з перестрахування» // Наказ Міністерства фінансів України від 25 липня 2002 року N 582
8. «Про затвердження Порядку підтвердження перестраховими брокерами здійснення за їхньою участю перестрахування у перестраховика-нерезидента, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 1 лютого 2007 року N 6763
9. «Про затвердження Вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 грудня 2004 року N 2885
10. «Про затвердження Порядку погодження в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) іноземної валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами-резидентами» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 червня 2005 року N 4123
11. «Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності» // Постанова Правління Національного банку України від 11 квітня 2000 року N 135 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 вересня 2006 року N 381)
12. «Про затвердження Порядку надання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) інформації про укладені договори перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами до Держфінпослуг» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 червня 2004 року N 914
13. Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 40 ( Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від від 17 січня 2008 року N 71)
14. Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя// Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 грудня 2004 року N 3104 (Із змінами і доповненнями, внесе-ними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 30 листопада 2007 року N 8316)
15. Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.03.2005 р. N 3755
16. Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 лютого 2004 року N 39
17. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23 грудня 2004р. № 1627/10226
18. Александрова М.М. “Страхування”; навчально–методичний посіб-ник – ЦУЛ, 2002р. – 280 с.
19. Базилевич В.Д. Страхова справа. – 3 – тє вид., перероб. і доп. К.: Товариство «Знання», КОО, 2003 р. – 250с.
20. Волошина А. Прозрачность и перспективность украинского рынка перестрахования // ПК "VAB RE", Журнал "Страхова справа" №1(21)2006 // forINSURER.com
21. Волошина А. Поява в Україні професійних перестраховиків – закономірність // Журнал "Страхова справа" №2(18)2005 // forINSURER.com
22. Голубев С.Д., Черная Л.А., Шарафутдинова Н.Е. Оптимизация состава страхового портфеля с учетом платы за перестраховочные услуги в условиях пауссоновского распределения числа страховых событий // Страховое дело, 2005. - №4. – с.45-51 (начало), №5. – с. 44-51 (окончание)
23. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. – 2-ге вид., виправлене. – К: Конкорд, 2003. – 252 с.
24. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2005 рік, http://www.dfp.gov.ua
25. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2005 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2006 рік, http://www.dfp.gov.ua
26. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2006 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2007 рік,
http://www.dfp.gov.ua
27. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004, 2005, 2006 рр. // http://www.uainsur.com/files/forall/analitika/1kv_2007pdf.
28. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2007 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2008 рік,
http://www.dfp.gov.ua
29. Кривицька Ю. Співстрахування та перестрахування в Україні // “Юридична газета”, № 5, 2006
30. Макаренко Н.Л., Косаренко Н.Н. Страховое дело/ Серия «Высшее образование». – М.: Национальный институт бизнеса. Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 2003. – 608 с.
31. Маничев В.М, Новиков В.В. Оценка качества страхового портфеля и эффективности страхового бизнеса // Страховое дело, 2005. - №2. – с.10-19
32. Міжнародне страхування: Навчальний посібник./ під ред. Внукової Н.М. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
33. Мних М.В. Перестрахування. – К.: Видавництво: Знання України, 2006. - 96 с.
34. Осадець С.С. «Страхування»; Вид. 2-ге, переробл. і доповнене – К – КНЕУ, 2002 . – 599 с.
35. Основы страховой деятельности: Учебник /Отв. Ред. Проф. Т.А. Федорова. . М.: Издательство БЕК, 1999. - 776 с.
36. Охріменко О. О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво): Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ О.О. Охріменко. - К.: Міжнар. агенція "BeeZone", 2005. - 416 с.
37. Палійчук Д., Палійчук М., Толстенко О. Страхування та перестрахування – досвід застосування франшизи від величини збитку // Страхова справа, 2007. - №2. – с.20-27
38. Паращак О., Завгородня Ю. Огляд світового ринку перестрахування у 2004 фінансовому році // Журнал "Страхова справа" №3(19)2005
39. Плиса В. Й. Страхування: Навчальний посібник/ В.Й. Плиса. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.
40. Страхование и перестрахование - опыт применения франшизи от величины убытка - Палийчук Д.И., Толстенко О.Ю., СОсДО «Гарантия», Палейчук М.Д., Страховой Дом «АКТОН» по заказу журнала "Страхова справа" №2(26)2007 // www.forINSURER.com
41. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За заг.ред.проф. Внукової Н.М. – Харків: Бурун Книга, 2004. – 376с.
42. Суслов В.І. Регулювання ринку перестрахування в Україні // Матеріали семінару “Киівська весна 2006”, 17 травня 2006 року, м.Київ , http://www.dfp.gov.ua
43. Татаріна Т.В.Перестрахування і співстрахування // Страхування: Підручник / Керівник авт.колективу і наук.ред. С.С.Осадець. - Вид.2-ге, перероб. і доп.-К.: КНЕУ, 2002.- С. 428 – 446. – 0,8 д.а.
44.Татаріна Т.В. Перестрахування і співстрахування // Страхування: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. /О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська та ін.; За заг.ред. О.О.Гаманкової. – К.: КНЕУ, 2000. - С.76-83. – 0,3 д.а.
45.Татаріна Т.В. Управління перестраховувальними операціями // Магістерські програми. Фінанси: “Програма страховий менеджмент”. 2001/02 навч.рік Ч.ІІ. Під керівництвом д-ра екон.наук, проф.Осадця С.С..- К.: КНЕУ, 2001.–С.42 - 61.–0,8 д.а.
46. Татаріна Т.В. Державне регулювання перестраховувальної діяльності // Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Тернопіль:Економічна думка, 2001.- №15. – С.75-76.– 0,1 д.а.
47. Татаріна Т.В. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів // Вісник Тернопільської академії народного господарства.-Тернопіль:Економічна думка, 2002. - № 1.– С. 67-72.- 0,3 д.а.
48. Теория и практика страхования. Учебное пососбие / Под общ.ред.проф. Турбиной К.Э. – М.: Антил, 2003. – 704с.
49. Типології легалізації злочинних коштів в Україні у 2004 – 2005 роках // затверджені наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 27.12.2005 р. №249
50. Ткаченко Н. Оптимізація параметрів перестрахування // Вісник Тернопільського державного економічного університету, 2007. - №4. – с.52-64
51. Тринчук В. Перестраховий ринок України та Росії очима експертів // Журнал "Страхова справа" №4(20)2005 // forINSURER.com
52. Турбина Е.К. Современный перестраховочный рынок в условиях глобализации мировой экономики // Финансы № 6, 2001
53. Турбина Е.К. Тенденции развития мирового рынка страхования. — М.: Анкил, 2000. — 320 с.
54. Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 296 с.
55. Фурман В.М. Страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 120–127.
56. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку ринку страхових послуг // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 50–53.
57. Фурман В.М. Розвиток нових технологій в страхуванні // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 135–145.
58. Чураков А. Договор облигаторного перестрахования: Правовая природа и проблемы его заключения // журнал "Страховое ревю" №1(141)/2006
59. Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Я. Шумелда. - 2-ге вид., переробл. і допов.. - Тернопіль: Джура, 2006. - 296 с.
60. Юрченко Л.А. Финансовый менеджмент страховика. Учеб.пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 199с.
61. WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA – Законодавча-довідкова система
62. HTTP://forINSURER.com - Онлайновая библиотека «Страхование в Украине»
63. http://WWW.ASKA.COM.UA – Офіційний Інтернет-сайт страхової компанії ЗАТ «УАСК АСКА», 2008
64. http:// www.ambest.com/ - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «A.M.Best», 2007
65. http://www.sandp.ru - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Standart&Poor's», 2007
66. http://rating.interfax.ru/ - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Moody's Investors Service», 2007
67. http://www.fitchratings.ru/ - Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Fitch Ratings», 2007
68. http://www.dfp.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків України, 2008
69. http://www.smida.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, 2008
Додаток А
Таблиця А.1
Баланси УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Таблиця А.2
Звіти про фінансові результати діяльності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Таблиця А.3
Звіти про рух коштів в УАСК «АСКА» за 2006 -2007 роки
Додаток Б
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДОГОВІР № ПРО ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ФАКУЛЬТАТИВНОГО ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (РЕТРОЦЕСІЇ)
м. Київ _____________ 2007 р. Українська акціонерна страхова компанія АСКА, в особі Голови Правління __________________, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та _________________________________________________________ в особі _______________________________________________, що діє на підставі _________________, з іншої сторони (надалі - Сторони), уклали даний Договір про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - Договір) про наступне:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Предметом цього Договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків. 1.2. Даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії Сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність Сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань. 1.3. Кожна Сторона, що підписала даний Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй ризики в перестрахування (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із Сторін самостійно. 1.4. В договорах факультативного перестрахування (ретроцесії) та в інших документах, що відносяться до факультативного перестрахування (ретроцесії) Сторони прийшли до згоди про наступне єдине тлумачення вживаних термінів і визначень: Перестрахування (Цесія) - страхування Страховиком (Цедентом) на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обов’язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика. Ретроцесія (Вторинне перестрахування) - страхування Перестраховиком (Ретроцедентом) на визначених договором ретроцесії умовах, ризику виконання частини своїх обов’язків перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку у Ретроцесіонера. Страховик (Цедент) - сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини своїх обов’язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною або Перестрахувальником. Перестраховик - сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини обов’язків Страховика (Цедента) перед Страхувальником при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Приймаючою стороною, Цесіонером або Цесіонарієм. Ретроцедент - сторона договору ретроцесії, яка страхує ризик виконання частини своїх обов’язків перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною. Ретроцесіонер - сторона договору ретроцесії, яка страхує ризик виконання частини обов’язків Перестраховика перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Приймаючою стороною. Ризик - ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок настання яких здійснюється страхування (перестрахування, ретроцесія). Сліп - форма документу - пропозиції Перестрахувальника щодо страхування ризику виконання частини своїх обов’язків, в якому міститься основний перелік умов страхування і умов передачі ризику в перестрахування (ретроцесію). Ковер-нот - форма конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) у вигляді документа-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування (ретроцесію) ризику. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - угода між Перестрахувальником та Перестраховиком, в силу якої Перестрахувальник зобов’язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а Перестраховик зобов’язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування Перестрахувальинку згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін. Ексцедент - визначена договором перестрахування (ретроцесії) частка ризику виконання обов’язків Перестрахувальника понад суми власного утримання. Допускається наявність декількох ексцедентів, при цьому кожний наступний ексцедент формується як перевищення суми власного утримання і величини попередніх ексцедентів; в договорі перестрахування (ретроцесії) може називатись Лімітом, Лінією. Величина власного утримання Перестрахувальника - визначена договором перестрахування (ретроцесії) грошова сума, в межах якої Перестрахувальник в обов’язковому порядку залишає на своїй відповідальності частку ризику виконання своїх обов’язків при настанні страхового випадку. В договорі перестрахування (ретроцесії) вона також може бути визначена як відсоток від страхової суми. Ліміт відповідальності Перестраховика - визначена договором перестрахування (ретроцесії) грошова сума, в межах якої Перестраховик страхує ризик виконання частини обов’язків Перестрахувальника при настанні страхового випадку. В договорі перестрахування (ретроцесії) вона також може бути визначена як відсоток від страхової суми. Касовий збиток - одна із умов договору перестрахування (ретроцесії), згідно з якою збитки, що перевищують визначену договором суму, підлягають негайній оплаті Перестраховиком, в належній їй долі ризику після отримання письмового повідомлення про це від Перестрахувальника. Франшиза - визначена частка збитків Страхувальника (Страховика), яка не підлягає відшкодуванню Страховиком (Перестраховиком) у відповідності з умовами страхування (перестрахування). Аддендум (Додаток) - письмові зміни та доповнення до попередньо укладеного договору страхування чи перестрахування (ретроцесії), що погоджені між Сторонами. Сторони мають право в подальшому узгоджувати та вносити інші визначення як усіх, так і інших окремих термінів у вигляді змін та доповнень до даного Договору або безпосередньо в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії). Якщо нове визначення терміну присутнє в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії), то Сторони погоджуються, що воно матиме силу для відношення Сторін в рамках лише цього конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії). 1.5. Згідно з даним Договором в факультативне перестрахування (ретроцесію) передаються ризики, визначені в кожному конкретному випадку договором факультативного перестрахування (ретроцесії), що містить основні умови необхідні для акцептування даного ризику. Попереднє розміщення ризику може оформлятися сліпом. Оформлення передачі ризику одним сліпом без підписання ковер-ноти не допускається і не може мати юридичної сили. У випадку, якщо після акцептування сліпу протягом 15-ти днів не буде підписана ковер-нота, то передача ризику вважається такою, що не відбулася, якщо письмово не обумовлено інше. 1.6. Кожна із Сторін, що підписала даний Договір, має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох Сторін. Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер-нота) є юридичним документом, невід’ємним доповненням даного Договору, що регулює перестрахування конкретного ризику. 1.7. Передані в перестрахування (ретроцесію) ризики вважаються перестрахованими на умовах оригінальних договорів страхування (страхових полісів), якщо інше не обумовлено конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).
2. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ РИЗИКІВ У ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
2.1. Пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв`язку ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації Сторонами, якщо умови та порядок відрізняються від положень даного Договору, інші умови. 2.2. Якщо Перестраховик згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ в обумовлений даним Договором термін, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику. При цьому: 2.2.1. Підписана, завірена печатками обох Сторін та передана за допомогою факсимільного зв`язку ковер-нота має юридичну силу нарівні з орігіналом, до моменту обміну Сторонами оригіналами. 2.2.2. Конкретні договори перестрахування підписуються тільки особами, що мають необхідні повноваження для такого підпису. Список осіб, що мають необхідні повноваження для підпису договорів перестрахування, а також документи, що підтверджують наявність права підпису таких осіб (Статут, витяг з Статуту, довіреність, наказ та інш.) , є невід`ємною частиною цього Договору. 2.2.3. Якщо Перестраховик погоджується прийняти ризик у перестрахування, але при цьому вносить які-небудь поправки в отриману ковер-ноту, то всі ці зміни та/або доповнення вносяться в даний документ, підписуються Перестраховиком і направляються за допомогою факсімільного зв`язку Перестрахувальнику. 2.2.4. Якщо Перестрахувальник приймає зміни та/або доповнення Перестраховика, то висилає Перестраховику остаточно узгоджений варіант ковер-ноти. Далі Перестраховик діє відповідно до п.п. 2.2. Розділу 2 даного Договору.
3. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
Сторони зобов’язуються здійснювати перестрахування (ретроцесію) ризиків на умовах: правил Страховика (Перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), та даного Договору, якщо письмово не погоджено інше. Сторони дотримуються усіх рішень Страховика (Перестрахувальника), щодо перестрахованого ними ризику за виключенням збільшення частки взятої на себе відповідальності. 3.1. Перестрахувальник зобов'язується: 3.1.1. Надавати Перестраховику всю необхідну інформацію і документи по запропонованому в перестрахування (ретроцесію) ризику. 3.1.2. Проводити за свій рахунок заходи, пов'язані з укладанням договору страхування (перестрахування). Надавати Перестраховику, за його вимогою, правила страхування, згідно з якими було укладено договір страхування, а також копію самого договору страхування (страхового полісу), статистичні дані та іншу інформацію, що має суттєве значення для даного виду страхування. 3.1.3. Письмово повідомляти та узгоджувати з Перестраховиком зміни початкових умов страхування та інших обставин, пов’язаних зі збільшенням відповідальності та зміною ступеню ризику настання страхового випадку, що впливає на зміну ступеня ризику виплати страхового відшкодування Перестраховиком та вимагає зміни умов перестрахування, в т.ч. перерахунку перестрахувальної премії. Дане письмове повідомлення має бути направлене Перестраховику не пізніше 5-ти днів з дня, як про такі зміни стало відомо Перестрахувальнику. 3.1.4. Перераховувати Перестраховику перестрахувальні (ретроцесійні) премії в розмірах та в терміни, обумовлені конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), та передбачені п. 4.1. цього Договору. 3.1.5. Протягом 3 (трьох) днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли Перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою Перестраховика, а Перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення. Перестрахувальник самостійно проводить розслідування і оформлення страхового випадку, за умови виконання п.3.2.3. цього Договору. 3.1.6. Перестрахувальник зобов’язаний узгоджувати з Перестраховиком прийняття будь-якого рішення стосовно страхового випадку, якщо частка відповідальності Перестраховика у ризику дорівнює або більша ніж 50 % відповідальності за об’єктом страхування з яким настав такий випадок. 3.1.7. Виплатити Перестраховику частину грошових коштів, що відповідає частці його відповідальності, які отримані по регресних позовах або від реалізації майна. 3.1.8. Не передавати в перестрахування (ретроцесію) третій стороні своє власне утримання по перестрахованому ризику, яке зазначене в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії), без письмової згоди на це Перестраховика. 3.2. Перестрахувальник має право: 3.2.1. На утримання з перестрахувальної (ретроцесійної) премії комісійних, брокерських, повернених платежів, і т.д., розміри яких обумовлюються конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії). 3.2.2. Звертатись до Перестраховика за наданням консультативної допомоги по обслуговуванню договору факультативного перестрахування або врегулюванню по ньому збитку. 3.2.3. Приступити до експертної оцінки збитку та визначення суми збитку без представників Перестраховика, якщо з моменту подання письмового повідомлення Перестраховику про такий страховий випадок пройшло більше двох днів і останній не підтвердив свою участь у врегулюванні збитку. 3.3. Перестраховик зобов'язується: 3.3.1. Після отримання від Перестрахувальника пропозиції (сліпу, ковер-ноти), протягом 2 (двох) банківських днів повідомити своє рішення про прийняття чи неприйняття в перестрахування запропонованованого Перестрахувальником ризику, якщо інший порядок не обумовлений конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Якщо протягом 2 (двох) банківських днів Перестраховик не акцептував договір факультативного перестрахування (сліп, ковер-ноту) то передача ризику вважається такою, що не відбулася. 3.3.2. Нести відповідальність в межах ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Відповідальність Перестраховика починається і закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника, якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування та при умові відсутності заявлених страхових випадків на момент підписання. 3.3.3. Перераховувати Перестрахувальнику, або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням Страхувальнику (Вигодонабувачу), відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з дня отримання від Перестрахувальника наступних документів: письмової заяви Перестрахувальника з розрахунком частки страхового відшкодування (калькуляції), що підлягає виплаті Перестраховиком, письмової заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страхового полісу), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування Перестрахувальником суми страхового відшкодування Страхувальнику (за винятком, коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Перестраховик має право вимагати від Перестрахувальника надати інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання Перестраховиком документів по страховому випадку від Перестрахувальника. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Перестраховиком страхового випадку. Перестраховик приймає участь у фінансуванні діяльності Перестрахувальника щодо витрат, понесених на розслідування та врегулювання збитку, в т.ч. судових та моральних, якщо такі будуть визнані судом, як такі, що підлягають до оплати, за виключенням офісних витрат та витрат на оплату праці працівників Перестрахувальника. Розмір участі Перестраховика в такому фінансуванні визначається як відсоток від перестрахувальної нетто-премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору факультативного перестрахування (ретроцесії), належної Перестраховику, якщо Сторонами письмово не погоджено інше. 3.3.4. Перераховувати на розрахунковий рахунок Перестрахувальника частину платежу, що підлягає поверненню, пропорційно ліміту відповідальності, протягом 3 (трьох) банківських днів, якщо повернення платежу обумовлено договором страхування (полісом) та конкретним договором перестрахування. 3.3.5. Не передавати в перестрахування (ретроцесію) третій стороні свій власний ліміт відповідальності по перестрахованому ризику, якщо така вимога зазначена в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії). 3.4. Перестраховик має право: 3.4.1. Направляти своїх спеціалістів або незалежних експертів для участі з правом дорадчого голосу в розслідуванні обставин страхового випадку, якщо законом, іншими правовими актами чи конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії) не передбачені обмеження на допуск або інше. Витрати, пов’язані з участю в розслідуванні таких спеціалістів або експертів Перестраховика, здійснюються за його рахунок. 3.5. Сторони зобов’язані своєчасно повідомляти одна одну про зміни своїх поштових, банківських і інших реквізитів, які мають значення для виконання обов’язків по укладених договорах перестрахування (ретроцесії), а також інформувати про відкликання або призупинення ліцензії на право провадження страхової діяльності. У випадку несвоєчасного повідомлення про такі зміни інша Сторона не несе відповідальності за завдану шкоду. 3.6. У випадку, якщо договором факультативного перестрахування (ретроцесіЇ) передбачена оплата перестрахувальної (ретроцесіїної) премії частинами, то чергові частини премії повинні бути оплачені Перестраховику у визначений цим договором та конкретним договором факультативного перестрахування (ретроцесії) термін. При порушенні даної умови відповідальність Перестраховика призупиняється з 00 годин дня наступного за днем останньої граничної дати, визначеної для такої оплати конкретним договором факультативного перестрахування, якщо письмово між Сторонами не погоджено інше. Відновлення відповідальності Перестраховика починається з 00 годин дня наступного за днем списання коштів з розрахункового рахунку Перестрахувальника. 3.7. У випадку порушення однією із Сторін умов розрахунків, визначених умовами цього Договору та конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, яка діятиме в період, коли вступить в силу умова оплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення, за умови, що чинним законодавством на цей час не буде передбачено інше. 3.8. Сторони мають право самостійно визначати умови конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії), в тому числі відступати від умов, передбачених цим Договором. У випадку невідповідності умов конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) умовам цього Договору, перевагу будуть мати умови конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії).
4. РОЗРАХУНКИ МІЖ СТОРОНАМИ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗБИТКІВ
4.1. Перестрахувальник перераховує Перестраховику частину премії (одноразово або узгодженими частинами), що відповідає його ліміту відповідальності, протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня підписання Сторонами кокретного договору перестрахування (ретроцесії), якщо в ньому не обумовлено інше. 4.2. У випадку порушення умов п. 4.1. даного Договору і неперерахування Перестрахувальником перестрахувальної (ретроцесійної) премії на користь Перестраховика протягом вказаного терміну, останній має право в односторонньому порядку призупинити дію своїх зобов'язань, по відношенню до Перестрахувальника та повідомити про це письмово, якщо документально не було узгоджено перенесення терміну сплати. 4.3. Перестрахувальник зобов’язаний виплатити Перестраховику частину грошових коштів, пропорційно частці його відповідальності по конкретних договорах перестрахування (ретроцесії), які отримані по регресних позовах або від реалізації майна протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати отримання грошових коштів від третіх осіб. 4.4. Перестраховик зобов’язаний, в разі настання страхового випадку, за заявою Перестрахувальника (Страховика), здійснити виплату страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), безпосередньо Страхувальнику (Вигодонабувачу) у випадку неплатоспроможності Перестрахувальника (Страховика). 4.5. Перестраховик має право призупинити виплату страхового відшкодування на термін до 40 днів, у випадку виникнення у нього сумнівів щодо правильності і обгрунтованості визначеного Перестрахувальником розміру збитку і провести власне розслідування. Повідомлення про рішення призупинити виплату з відповідним обгрунтуванням має бути направлене Перестрахувальнику не пізніше 5-ти (п’яти) банківських днів після отримання від нього відповідних документів. 4.6. Підставами для призупинення Перестраховиком виплати страхового відшкодування та/або для відмови у виплаті Перестрахувальнику є: - порушення Страхувальником (Перестрахувальником) Правил страхування оригінального Страховика і обов’язків, передбачених оригінальним договором страхування (страховим полісом); - порушення Перестрахувальником обов’язків, передбачених цим Договором і конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії); - порушення Перестрахувальником (Страхувальником) Ст. 21, Ст. 26 Закону України “Про страхування”.
5.ОБМЕЖЕННЯ ДОГОВОРУ
5.1. Дія даного Договору та, відповідно, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), не поширюється на: 5.1.1. Будь-які збитки, або заборгованості, що прямо або побічно обумовлені наступними факторами: - будь-якого типу військовими діями, громадськими заворушеннями, масовими страйками, введенням військового чи надзвичайного стану, а також прийняттям органами влади і управління законодавчих (нормативних) актів, внаслідок яких збільшується ризик настання негативних наслідків, а подальше виконання умов даного Договору та умов конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) стає неможливим; - конфіскацією, реквізицією, арештом, вилученням, проведених військовою чи громадянською владами; - дією атомного вибуху чи будь-яких негативних наслідків використання ядерної енергії; - непереборної сили, за винятком подій, на випадок настання яких здійснюється страхування. 5.1.2. Облігаторні договори перестрахування. 5.2. Всі обмеження, що вказані в п.5.1. даного Договору, мають силу в усіх конкретно укладених договорах перестрахування (ретроцесії), якщо Сторонами письмово не погоджено інше.
6. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
6.1. Даний Договір укладений на необмежений строк і вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами. 6.2. Договір може бути розірваний: - за письмовою згодою Сторін; - якщо у однієї із Сторін відкликана ліцензія на право провадження страхової діяльності; - якщо країна, в якій юридично зареєстрована одна із Сторін (Сторони), втягнута у війну в будь-якій формі; - у випадках, передбачених чинним законодавством України. 6.3. Дія Договору може бути припиненена за ініціативою однієї з Сторін. Сторона, яка виступає ініціатором припинення дії Договору, зобов'язана письмово повідомити про це іншу Сторону. Письмове повідомлення повинно бути надіслане за 1 (один) місяць до передбачуваної дати припинення дії Договору. 6.4. Якщо будь-яка із Сторін ліквідується, зливається чи переходить під керівництво іншої юридичної особи під час дії даного Договору, то така Сторона зобов'язана негайно, але не пізніше 5-ти банківських днів після прийняття рішення про ліквідацію (реорганізацію), повідомити про це іншу Сторону. В цьому випадку даний Договір може бути припинено після усіх взаєморозрахунків між Сторонами (повернення частини перестрахувальної (ретроцесійної) премії, виплати відповідної долі страхового відшкодування), але не пізніше 15-и банківських днів з дати початку процедури ліквідації (реорганізації). 6.5. Припинення дії цього Договору не впливає на обов’язки Сторін виконувати вимоги, що можуть виникнути по конкретних договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), укладених на його підставі.
7. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
7.1. Всі спори і претензії, що виникаютимуть по даному Договору, вирішуватимуться Сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в господарському суді по місту реєстрації Сторони – відповідача, в установленому законом порядку.
8. ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ ДО ДОГОВОРУ
8.2. Всі зміни та доповнення до даного Договору оформляються в письмовій формі додатковими угодами в двох оригінальних примірниках, кожний з яких підписується Сторонами і розглядається як невід'ємна частина даного Договору.
9.ОСОБЛИВІ УМОВИ
9.1. Помилки та упущення, що можуть мати місце в процесі виконання даного Договору, не можуть вплинути на зменшення відповідальності Сторін щодо виконання умов цього Договору та конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Виправлення помилок і упущень здійснюється негайно після їх виявлення. 9.2. Будь-які документи Перестрахувальника, що мають відношення та регулюються даним договором, мають бути відкритими для огляду уповноваженому представнику Перестраховика в місці знаходження таких документів (офіс Перестрахувальника), в будь-який придатний для цього час, з попереднім повідомленням Перестрахувальника за 48 годин. Перестраховик зберігає за собою право огляду протягом терміну дії даного Договору. 9.3. Сторони несуть відвовідальність згідно з чинним законодавством за розголошення конфіденційної інформації, пов’язаної з виконанням умов цього Договору. 9.4. Невід’ємним додатком до цього Договору є “Перелік осіб, уповноважених підписувати конкретні договори перестрахування”, а також документи, що підтверджують право підпису цих осіб. 9.5. Даний Договір складений на 6 (шести) аркушах, українською мовою, у двох оригінальних примірниках по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.
2.1. Пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв`язку ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації Сторонами, якщо умови та порядок відрізняються від положень даного Договору, інші умови. 2.2. Якщо Перестраховик згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ в обумовлений даним Договором термін, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику. При цьому: 2.2.1. Підписана, завірена печатками обох Сторін та передана за допомогою факсимільного зв`язку ковер-нота має юридичну силу нарівні з орігіналом, до моменту обміну Сторонами оригіналами. 2.2.2. Конкретні договори перестрахування підписуються тільки особами, що мають необхідні повноваження для такого підпису. Список осіб, що мають необхідні повноваження для підпису договорів перестрахування, а також документи, що підтверджують наявність права підпису таких осіб (Статут, витяг з Статуту, довіреність, наказ та інш.) , є невід`ємною частиною цього Договору. 2.2.3. Якщо Перестраховик погоджується прийняти ризик у перестрахування, але при цьому вносить які-небудь поправки в отриману ковер-ноту, то всі ці зміни та/або доповнення вносяться в даний документ, підписуються Перестраховиком і направляються за допомогою факсімільного зв`язку Перестрахувальнику. 2.2.4. Якщо Перестрахувальник приймає зміни та/або доповнення Перестраховика, то висилає Перестраховику остаточно узгоджений варіант ковер-ноти. Далі Перестраховик діє відповідно до п.п. 2.2. Розділу 2 даного Договору.
3. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
Сторони зобов’язуються здійснювати перестрахування (ретроцесію) ризиків на умовах: правил Страховика (Перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), та даного Договору, якщо письмово не погоджено інше. Сторони дотримуються усіх рішень Страховика (Перестрахувальника), щодо перестрахованого ними ризику за виключенням збільшення частки взятої на себе відповідальності. 3.1. Перестрахувальник зобов'язується: 3.1.1. Надавати Перестраховику всю необхідну інформацію і документи по запропонованому в перестрахування (ретроцесію) ризику. 3.1.2. Проводити за свій рахунок заходи, пов'язані з укладанням договору страхування (перестрахування). Надавати Перестраховику, за його вимогою, правила страхування, згідно з якими було укладено договір страхування, а також копію самого договору страхування (страхового полісу), статистичні дані та іншу інформацію, що має суттєве значення для даного виду страхування. 3.1.3. Письмово повідомляти та узгоджувати з Перестраховиком зміни початкових умов страхування та інших обставин, пов’язаних зі збільшенням відповідальності та зміною ступеню ризику настання страхового випадку, що впливає на зміну ступеня ризику виплати страхового відшкодування Перестраховиком та вимагає зміни умов перестрахування, в т.ч. перерахунку перестрахувальної премії. Дане письмове повідомлення має бути направлене Перестраховику не пізніше 5-ти днів з дня, як про такі зміни стало відомо Перестрахувальнику. 3.1.4. Перераховувати Перестраховику перестрахувальні (ретроцесійні) премії в розмірах та в терміни, обумовлені конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), та передбачені п. 4.1. цього Договору. 3.1.5. Протягом 3 (трьох) днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли Перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою Перестраховика, а Перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення. Перестрахувальник самостійно проводить розслідування і оформлення страхового випадку, за умови виконання п.3.2.3. цього Договору. 3.1.6. Перестрахувальник зобов’язаний узгоджувати з Перестраховиком прийняття будь-якого рішення стосовно страхового випадку, якщо частка відповідальності Перестраховика у ризику дорівнює або більша ніж 50 % відповідальності за об’єктом страхування з яким настав такий випадок. 3.1.7. Виплатити Перестраховику частину грошових коштів, що відповідає частці його відповідальності, які отримані по регресних позовах або від реалізації майна. 3.1.8. Не передавати в перестрахування (ретроцесію) третій стороні своє власне утримання по перестрахованому ризику, яке зазначене в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії), без письмової згоди на це Перестраховика. 3.2. Перестрахувальник має право: 3.2.1. На утримання з перестрахувальної (ретроцесійної) премії комісійних, брокерських, повернених платежів, і т.д., розміри яких обумовлюються конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії). 3.2.2. Звертатись до Перестраховика за наданням консультативної допомоги по обслуговуванню договору факультативного перестрахування або врегулюванню по ньому збитку. 3.2.3. Приступити до експертної оцінки збитку та визначення суми збитку без представників Перестраховика, якщо з моменту подання письмового повідомлення Перестраховику про такий страховий випадок пройшло більше двох днів і останній не підтвердив свою участь у врегулюванні збитку. 3.3. Перестраховик зобов'язується: 3.3.1. Після отримання від Перестрахувальника пропозиції (сліпу, ковер-ноти), протягом 2 (двох) банківських днів повідомити своє рішення про прийняття чи неприйняття в перестрахування запропонованованого Перестрахувальником ризику, якщо інший порядок не обумовлений конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Якщо протягом 2 (двох) банківських днів Перестраховик не акцептував договір факультативного перестрахування (сліп, ковер-ноту) то передача ризику вважається такою, що не відбулася. 3.3.2. Нести відповідальність в межах ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Відповідальність Перестраховика починається і закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника, якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування та при умові відсутності заявлених страхових випадків на момент підписання. 3.3.3. Перераховувати Перестрахувальнику, або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням Страхувальнику (Вигодонабувачу), відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з дня отримання від Перестрахувальника наступних документів: письмової заяви Перестрахувальника з розрахунком частки страхового відшкодування (калькуляції), що підлягає виплаті Перестраховиком, письмової заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страхового полісу), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування Перестрахувальником суми страхового відшкодування Страхувальнику (за винятком, коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Перестраховик має право вимагати від Перестрахувальника надати інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання Перестраховиком документів по страховому випадку від Перестрахувальника. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Перестраховиком страхового випадку. Перестраховик приймає участь у фінансуванні діяльності Перестрахувальника щодо витрат, понесених на розслідування та врегулювання збитку, в т.ч. судових та моральних, якщо такі будуть визнані судом, як такі, що підлягають до оплати, за виключенням офісних витрат та витрат на оплату праці працівників Перестрахувальника. Розмір участі Перестраховика в такому фінансуванні визначається як відсоток від перестрахувальної нетто-премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору факультативного перестрахування (ретроцесії), належної Перестраховику, якщо Сторонами письмово не погоджено інше. 3.3.4. Перераховувати на розрахунковий рахунок Перестрахувальника частину платежу, що підлягає поверненню, пропорційно ліміту відповідальності, протягом 3 (трьох) банківських днів, якщо повернення платежу обумовлено договором страхування (полісом) та конкретним договором перестрахування. 3.3.5. Не передавати в перестрахування (ретроцесію) третій стороні свій власний ліміт відповідальності по перестрахованому ризику, якщо така вимога зазначена в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії). 3.4. Перестраховик має право: 3.4.1. Направляти своїх спеціалістів або незалежних експертів для участі з правом дорадчого голосу в розслідуванні обставин страхового випадку, якщо законом, іншими правовими актами чи конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії) не передбачені обмеження на допуск або інше. Витрати, пов’язані з участю в розслідуванні таких спеціалістів або експертів Перестраховика, здійснюються за його рахунок. 3.5. Сторони зобов’язані своєчасно повідомляти одна одну про зміни своїх поштових, банківських і інших реквізитів, які мають значення для виконання обов’язків по укладених договорах перестрахування (ретроцесії), а також інформувати про відкликання або призупинення ліцензії на право провадження страхової діяльності. У випадку несвоєчасного повідомлення про такі зміни інша Сторона не несе відповідальності за завдану шкоду. 3.6. У випадку, якщо договором факультативного перестрахування (ретроцесіЇ) передбачена оплата перестрахувальної (ретроцесіїної) премії частинами, то чергові частини премії повинні бути оплачені Перестраховику у визначений цим договором та конкретним договором факультативного перестрахування (ретроцесії) термін. При порушенні даної умови відповідальність Перестраховика призупиняється з 00 годин дня наступного за днем останньої граничної дати, визначеної для такої оплати конкретним договором факультативного перестрахування, якщо письмово між Сторонами не погоджено інше. Відновлення відповідальності Перестраховика починається з 00 годин дня наступного за днем списання коштів з розрахункового рахунку Перестрахувальника. 3.7. У випадку порушення однією із Сторін умов розрахунків, визначених умовами цього Договору та конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, яка діятиме в період, коли вступить в силу умова оплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення, за умови, що чинним законодавством на цей час не буде передбачено інше. 3.8. Сторони мають право самостійно визначати умови конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії), в тому числі відступати від умов, передбачених цим Договором. У випадку невідповідності умов конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) умовам цього Договору, перевагу будуть мати умови конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії).
4. РОЗРАХУНКИ МІЖ СТОРОНАМИ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗБИТКІВ
4.1. Перестрахувальник перераховує Перестраховику частину премії (одноразово або узгодженими частинами), що відповідає його ліміту відповідальності, протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня підписання Сторонами кокретного договору перестрахування (ретроцесії), якщо в ньому не обумовлено інше. 4.2. У випадку порушення умов п. 4.1. даного Договору і неперерахування Перестрахувальником перестрахувальної (ретроцесійної) премії на користь Перестраховика протягом вказаного терміну, останній має право в односторонньому порядку призупинити дію своїх зобов'язань, по відношенню до Перестрахувальника та повідомити про це письмово, якщо документально не було узгоджено перенесення терміну сплати. 4.3. Перестрахувальник зобов’язаний виплатити Перестраховику частину грошових коштів, пропорційно частці його відповідальності по конкретних договорах перестрахування (ретроцесії), які отримані по регресних позовах або від реалізації майна протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати отримання грошових коштів від третіх осіб. 4.4. Перестраховик зобов’язаний, в разі настання страхового випадку, за заявою Перестрахувальника (Страховика), здійснити виплату страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), безпосередньо Страхувальнику (Вигодонабувачу) у випадку неплатоспроможності Перестрахувальника (Страховика). 4.5. Перестраховик має право призупинити виплату страхового відшкодування на термін до 40 днів, у випадку виникнення у нього сумнівів щодо правильності і обгрунтованості визначеного Перестрахувальником розміру збитку і провести власне розслідування. Повідомлення про рішення призупинити виплату з відповідним обгрунтуванням має бути направлене Перестрахувальнику не пізніше 5-ти (п’яти) банківських днів після отримання від нього відповідних документів. 4.6. Підставами для призупинення Перестраховиком виплати страхового відшкодування та/або для відмови у виплаті Перестрахувальнику є: - порушення Страхувальником (Перестрахувальником) Правил страхування оригінального Страховика і обов’язків, передбачених оригінальним договором страхування (страховим полісом); - порушення Перестрахувальником обов’язків, передбачених цим Договором і конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії); - порушення Перестрахувальником (Страхувальником) Ст. 21, Ст. 26 Закону України “Про страхування”.
5.ОБМЕЖЕННЯ ДОГОВОРУ
5.1. Дія даного Договору та, відповідно, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), не поширюється на: 5.1.1. Будь-які збитки, або заборгованості, що прямо або побічно обумовлені наступними факторами: - будь-якого типу військовими діями, громадськими заворушеннями, масовими страйками, введенням військового чи надзвичайного стану, а також прийняттям органами влади і управління законодавчих (нормативних) актів, внаслідок яких збільшується ризик настання негативних наслідків, а подальше виконання умов даного Договору та умов конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) стає неможливим; - конфіскацією, реквізицією, арештом, вилученням, проведених військовою чи громадянською владами; - дією атомного вибуху чи будь-яких негативних наслідків використання ядерної енергії; - непереборної сили, за винятком подій, на випадок настання яких здійснюється страхування. 5.1.2. Облігаторні договори перестрахування. 5.2. Всі обмеження, що вказані в п.5.1. даного Договору, мають силу в усіх конкретно укладених договорах перестрахування (ретроцесії), якщо Сторонами письмово не погоджено інше.
6. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
6.1. Даний Договір укладений на необмежений строк і вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами. 6.2. Договір може бути розірваний: - за письмовою згодою Сторін; - якщо у однієї із Сторін відкликана ліцензія на право провадження страхової діяльності; - якщо країна, в якій юридично зареєстрована одна із Сторін (Сторони), втягнута у війну в будь-якій формі; - у випадках, передбачених чинним законодавством України. 6.3. Дія Договору може бути припиненена за ініціативою однієї з Сторін. Сторона, яка виступає ініціатором припинення дії Договору, зобов'язана письмово повідомити про це іншу Сторону. Письмове повідомлення повинно бути надіслане за 1 (один) місяць до передбачуваної дати припинення дії Договору. 6.4. Якщо будь-яка із Сторін ліквідується, зливається чи переходить під керівництво іншої юридичної особи під час дії даного Договору, то така Сторона зобов'язана негайно, але не пізніше 5-ти банківських днів після прийняття рішення про ліквідацію (реорганізацію), повідомити про це іншу Сторону. В цьому випадку даний Договір може бути припинено після усіх взаєморозрахунків між Сторонами (повернення частини перестрахувальної (ретроцесійної) премії, виплати відповідної долі страхового відшкодування), але не пізніше 15-и банківських днів з дати початку процедури ліквідації (реорганізації). 6.5. Припинення дії цього Договору не впливає на обов’язки Сторін виконувати вимоги, що можуть виникнути по конкретних договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), укладених на його підставі.
7. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
7.1. Всі спори і претензії, що виникаютимуть по даному Договору, вирішуватимуться Сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в господарському суді по місту реєстрації Сторони – відповідача, в установленому законом порядку.
8. ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ ДО ДОГОВОРУ
8.2. Всі зміни та доповнення до даного Договору оформляються в письмовій формі додатковими угодами в двох оригінальних примірниках, кожний з яких підписується Сторонами і розглядається як невід'ємна частина даного Договору.
9.ОСОБЛИВІ УМОВИ
9.1. Помилки та упущення, що можуть мати місце в процесі виконання даного Договору, не можуть вплинути на зменшення відповідальності Сторін щодо виконання умов цього Договору та конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Виправлення помилок і упущень здійснюється негайно після їх виявлення. 9.2. Будь-які документи Перестрахувальника, що мають відношення та регулюються даним договором, мають бути відкритими для огляду уповноваженому представнику Перестраховика в місці знаходження таких документів (офіс Перестрахувальника), в будь-який придатний для цього час, з попереднім повідомленням Перестрахувальника за 48 годин. Перестраховик зберігає за собою право огляду протягом терміну дії даного Договору. 9.3. Сторони несуть відвовідальність згідно з чинним законодавством за розголошення конфіденційної інформації, пов’язаної з виконанням умов цього Договору. 9.4. Невід’ємним додатком до цього Договору є “Перелік осіб, уповноважених підписувати конкретні договори перестрахування”, а також документи, що підтверджують право підпису цих осіб. 9.5. Даний Договір складений на 6 (шести) аркушах, українською мовою, у двох оригінальних примірниках по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.
| 70% |
| 30% |
| 14% |
| 16,5% |
| 14% |
| 9,8% |
| 4,2% |
| 7% |
| 7% |
| 30% |
| 70% |
| В |
| Страхова компанія |
| А |
| Перестрахувальники для А |
| Їх ретроцесіонери |
| 50% |
| 35,7% |
| 50% крім договорів с G |
| 30% |
| 70% |
| С |
| D |
| E |
| F |
| G |
| H |
| I |
| 20% |
Рис.1.2. Схема передачі ризику в перестрахування і ретроцесію [32]
Сутність перестрахування можна побачити через розкриття його функцій.
Головна функція перестрахування — вторинний перерозподіл ризику. Зміст її полягає в тому, що страховик може забезпечити страхувальнику тільки таку гарантію, яка відповідає його фінансовим можливостям. Самотужки домогтися значних результатів страховику досить важко. Якісніше і в повнішому обсязі виконувати свої зобов'язання страховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику між ним та іншими страховиками. За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. На практиці найчастіше кілька перестраховиків беруть участь у покритті збитків (вони вступають у співпрацю на підставі контрактного документа або договору).
Як правило, на кожного перестрахувальника припадає різна частка покриття. Завдяки цьому страховик, котрий передає ризики в перестрахування, збільшує свої можливості щодо прийняття ризиків у десятки разів.
Таблиця 1.1
Перелік функцій перестрахування з точки зору різних економістів-дослідників
| Економісти-дослідники | Перелік функцій |
| Горбач Л.М. [23] | вторинний перерозподіл ризику; можливість брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики; сприяння запровадженню та поширенню нових видів страхування; створення умов для формування однорідного збалансованого портфеля, який необхідний страховику для надійного контролю своєї середньо- та довгострокової політики; набуття форми зовнішньої торгівлі, якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями різних країн |
| Юрченко Л.А. [60] | вирівнювання страхових сум, прийнятих на страхування ризиків; збалансування страхового портфеля; приведення ппотенційної відповідності по сукупній страховій сумі у відповідність до фінансових можливостей страховика; забеспечення фінансової стійкості страхових операцій, їх рентабельності; отримання взаємної участі у ризиках, прийнятих на страхування іншими страховиками |
| Внукова Н.М. [32] | вторинний перерозподіл ризику; взяття на страхування дорогих та унікальних ризиків; розширення нових видів страхування; створення умов для формування сбалансованого страхового портфеля; невидимий експорт-імпорт страхових гарантій |
| Мних М.В. [33] | надання додаткових фінансових ємностей (капіталу) для прийняття прямими страховика ми ризиків на страхування; вторинний перерозподіл прийнятого на страхування ризику |
| Турбіна Є.К. [53] | надання додаткової фінансової ємності (капіталу) для прийняття прямими страховиками ризиків на страхування; вторинний перерозподіл прийнятого на страхування ризику; забеспечення сбалансованості результатів діяльності страховика за кожний звітний період; захист річного балансу страхування; участь у податковому плануванні прямого страховика; надання умов для накопичення активів прямим страховиком; вплив на покращення показників платоспроможності прямого страховика; надання ліквідних активів для швидкого врегулювання збитків прямим страховиком при настанні страхових випадків із застрахованими ризиками |
Активне перестрахування (вхідне) полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.
Пасивне перестрахування (вихідне) — це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета — передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому досягається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі контакти на ринку перестрахування [52].
На міжнародному страховому ринку з метою передачі ризиків іншим страховикам і перестрахувальним компаніям часто застосовується фрондування, або фронтинг (від англ. front – виходити за), що є своєрідним різновидом перестрахування.
Фронтування (або фронтинг) – це операція, у процесі якої компанія оформляє страховий догововір, але ризик (частина або повністю) передає іншому страховику, який не фігурує в договорі і найчастіше залишається невідомим для страхувальника. Фронтинг здійснюється, якщо страховик прагне потрапити на ринок, куди він сам або його поліси не допускаються. У цьому випадку він звертається до місцевої страхової компанії з пропозицією оформити за винагороду страхування на себе, а потім перевести йому ризик і страхову премію. Страхова компанія, яка укладає на прохання іншої страхової компанії договір страхування, називається фронтуючою компанією, а сам страховий поліс – фронт-поліс (front policies). Страхові компанії змушені досить обережно підходити до фронтування, оскільки у разі можливих претензій вони є відповідачами за договором страхування.
У перестрахувальній практиці набули поширення пули. Учасники пула, якими найчастіше є всі страхові компанії ринку, за добровільною згодою між собою або відповідно до законодавства передають у пул всі ризики, які підлягають перестрахуванню по всьому портфелю страхувань, або по окремих видах страхування, або навіть по певних, особливо небеспечних ризиках. На базі прийнятих у перестрахування ризиків створюється перестрахувальний договір, в якому всім членам пула надається можливість участі пропетрційно сумам премій, переданим ними в пул або в межах погоджених лімітів відповідальності.
Доцільність пулів полягає в тому, що цим видом перестрахування досягається максимальне використання ємності даного страхового ринку і заощаджуються валютні кошти держави. Головний недолік пулів: при настанні кастастрофічних подій збитки мають повністю або в межах ринку оплачуватися страховими компаніями однієї країни, у той час як при традиційних методах перестрахування значна частина збитків перерозподіляється між країнами.
Одним з ключових моментів у перестрахуванні є визначення власного утримання страхової компанії.
Власне утримання страхової компанії – це економічно обгрунтований рівень суми, в межах якої компанія залишає (утримує) на своїй відповідальності певну частку страхових ризиків, передаючи в перестрахування суми, що перевищують цей рівень. У багатьох країнах законодавчо введені вимоги до величини власного утримання. Наприклад, в Україні це питання освітлюється у статті 29 Закону «Про страхування» [1].
Згідно з статтею 29 Закону України «Про страхування» такі операції є необхідною умовою для забеспечення платоспроможності страховиків, коли страхова сума за окремим об’єктом і видом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і створених страхових резервів на останню звітню дату [1].
Величина власного утримання по одиночному ризику залежить від таких чинників [59, c.146]:
фінансові можливості страховика;
- досвід фахівців з даного виду ризику і політика компанії по формуванню оптимального страхового портфеля. По профільних для даного страховика видах ризику власне утримання, імовірно, має бути вищім, ніж по видах страхування, у яких даний страховик не спеціалізується.
- характер ризику – його потенційна небезпека. Досить часто для визанчення величини власного утримання страхової компанії використовуються спеціальні шкали по різних видах ризику, у яких величина власного утримання деференціюється за класами небезпек. Наприклад, стосовно ризику відповідальності за сплату екстрених послуг при поїздках за кордон ЗАТ «УАСК АСКА» визначає величину власного утримання наступним чином:
Таблиця 1.2
Визначення величини власного утримання залежно від класу ризику відповідальності за сплату екстрених послуг при поїздках за кордон, що застосовується в ЗАТ «УАСК АСКА» [63]
| Позначення | Класифікація ризиків | Величина власного утримання, у.о. |
| I | Мінімальний ризик (на одного отримувача послуг) | 1000-5001 |
| II | Невеликий ризик (на один страховий випадок, в якому беруть участь від двох до п'яти отримувачей послуг) | 5000-2001 |
| III | Середній ризик (ексцедент збитку при кумуляції ризику більше п'яти отримувачей послуг) | Договір облігаторного перестрахування ексцедента збитку № 10013289 від 01.01.07 з ВАТ «Русское перестраховочное общество» |
| IV | Великий ризик (катастрофічний ексцедент збитку, круїзи тощо) | Договір облігаторного перестрахування катострофічного ексцедента збитку № 10013290 від 01.01.07 з ВАТ «Русское перестраховочное общество» |
- Величина тарифної ставки. На світовому ринку діє закономірність: чим вищій тариф, тим менша величина власного утримання. Часто страховики використовують шкали залежності величини влсного утримання від величини тарифної ставки за окремими видами ризиків у певному інтервалі (табл.1.3).
Таблиця 1.3
Залежність величини власного утримання від величини тарифної ставки за класами ризику «вогонь» для страхування будівель та споруд, що застосовується ЗАТ «УАСК АСКА» (при відшкодуванні збитків, що не перевищують екв. 150 000 у.о. на один випадок, чи низку збитків під час одного випадку) [63]
| Клас ризику (пожеженебезпечність будівель та споруд) | Величина тарифної ставки, % | Величина власного утримання, у.о.. |
| I | до 0,1 | до 150 000 |
| II | 0,1-1,0 | до 100 000 |
| III | 1,0-5,0 | до 50 000 |
| IV-V | 5,0 і вище | до 20 000 |
Величина власного утримання має велике значення не тільки для страховика, а і для перестрахувальника, тому що служить індикатором оцінки ризику. Невелике власне утримання передавальної компанії може викликати певні сумніви перестрахувальників щодо якості ризику або сумлінності страховика при врегулюванні страхових подій.
Ефективність перестрахувального захисту багато в чому визначає вибір тієї або іншої форми та методу перестрахування.
За методом передачі ризиків у перестрахування та способом оформлення правових взаємин сторін перестрахувальні договори поділяються на факультативні, облігаторні, факультативно-облігаторні (рис.1.3)
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Факультативні |
| Облігаторні |
| Факультативно-облігаторні |
Рис.1.3. Види договорів перестрахування за методом передачі ризиків та способом взаємодії сторін [33]
Факультативне перестрахування вважається найпростішим. Воно широко використовується за умови великих ризиків. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу цеденту у вирішенні питання щодо передачі (часткової чи повної) певного виду ризику та умов цієї передачі. Пере-страховик може прийняти цю пропозицію або відхилити її. Розмір перестрахувальних платежів за цим договором визначає ринок. За цим же видом договорів цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього.
Договір облігаторного перестрахування має обов'язковий характер і зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, наприклад, ризики пожежі та непрямі ризики. Передача таких часток ризиків перестраховику здійснюється тільки тоді, коли страхова сума перевищує визначену раніше власну участь страховика.
Перестраховик за умовами даного виду договору зобов'язується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.
Цей вид договору укладається на визначений термін з правом його розірвання. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестраховиком.
Облігаторне перестрахування дешевше від факультативного. Воно передбачає встановлення між цедентом та цесіонарієм стосунків повної взаємної довіри. Передача ризиків відбувається в рамках юридичного документа — договору, який має ряд положень, практично ідентичних для всіх країн світу.
Якщо договір страхування укладено з умовою перестрахування, про це робиться застереження в перестраховому договорі.
Як правило, договір перестрахування набирає сили 31 січня. Іншу дату може бути встановлено в разі створення страхового товариства або відкриття нової галузі протягом року.
Факультативно-облігаторні договори перестрахування — це договори "відкритого покриття". За цією формою цедент вільний у виборі ризику (чи груп ризику), які він хоче передати перестраховику, а також у визначенні їхнього розміру. Перестраховик зобов'язується прийняти цедовані ризики на попередньо застережених цедентом умовах.
Перестрахові платежі за цим договором визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування.
Небезпека для цесіонарія за облігаторним та факультативно-облігаторним договорами полягає у тому, що цедент може зробити селекцію ризиків у страховому портфелі і найнебезпечніші передати перестраховику. Тому ці договори мають ґрунтуватися на абсолютній довірі сторін [33].
Ємність перестрахувального договору – максимальна сукупна сума ризику, що випадає на власне утримання компанії, яка прийняла ризик на страхування, та покривається лімітом відповідальності перестраховиків за перестрахувальним договором [33].
Залежно від системи розділу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком виділяють пропорційні і непропорційні договори (рис.1.4)
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Договори перестрахування |
| Пропорційні |
| Непропорційні |
| Квотні |
| Ексцедентні |
| Квотно-ексцедентні |
| Ексцедента збитку |
| Ексцендетнта збитковості |
Рис.1.4. Види договорів перестрахування залежно від системи розподілу ризику [33]
Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому покритті ризику визначається заздалегідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування використовують договори:
квотні;
ексцедентні;
квотно-ексцедентні.
Квотний договір. Це найбільш проста форма перестрахувального договору. Відповідно до його умов страхова компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без винятку прийняті на страхування ризики по певному виду страхування або групі суміжних видів страхування. У цій же частці перестраховику передається премія, а він відшкодовує перестрахувальнику в той же частці всі оплачені ним відповідно до умов страхування збитки.
Звичайно доля участі в перестрахуванні виражається у відсотках від страхової суми. Участь перестраховика може бути обумовлена й у конкретній сумі (квоті).
Квотний договір має такі основні переваги для передавальної компанії:
на ризику страховика залишається та частка відповідальності, яка повністю відповідає його фінансовим можливостям;
він легкий в обслуговуванні, визначає мінімальні витрати часу і коштів на технічні, адміністративні й інші операції, пов'язані з веденням такого договору.
Основний недолік – необхідність перестраховувати в значній частці невеликі ризики, які не є серйозною небезпекою і за інших обставин передавальна компанія могла б тримати на власній відповідальності, збіригаючи отримані премії. Крім того, квотне перестрахування не дозволяю повною мірою вирівнювати власний портфель страховика.
Ексцедентний договір. У практиці перестрахування цей договір називається surplas. Передавальна компанія утримує від кожного ризику не більше певної максимальної суми, яка називається «одна лінія» (one line). Максимальне утримання може також називатися ексцедентом. Ексцедент може змінюватися за класами ризиків. Така зміна відбивається в таблиці утримань, що складає частину договору.
Частина страхової суми кожного ризику, яка перевищує зазначену «одну частку», передається перестраховику, але тільки до певної величини, кратної утриманню (наприклад, до 5 ліній). Для перестрахування ризиків, страхові суми яких перевищують ємність договору першого ексцедента, перестрахувальник може укласти договір другого, третього і т.д. ексцедента.
Премії і страхові відшкодування розподіляються між передавальною компанією і перестраховиком пропорційно співвідношенню страхових сум. Перестраховик знову платить страховику комісію, оскільки сам не витрачається на пошук клієнта і врегулювання відносин з ним.
Ємність ексцедентного договору складається із суми власного утримання і суми ексцедента.
На відміну від квотного договору, договір ексцедентного перестрахування може привести до повного вирівнювання страхового портфеля перестрахувальника. Приступаючи до укладання ексцендентного договору, сторони визначають розмір власної участі страховика в покритті певної групи ризику.
Перевищення страховими сумами рівня власного утримання страховика називається надбанням ексцедента. Воно й передається в перестрахування. Максимум участі перестраховика в покритті ризику називається кратністю власної участі цедента.
Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих. Портфель за оговорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) у свою чергу підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.
При пропорційних договорах страхові інтереси цедента та цесіонарія збігаються. При непропорційних — цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик — зазнати збитків. Здебільшого ці договори діють у зв'язку з подіями, а не ризиками, їхня мета — захист цедента:
від великих збитків;
від суміщення збитків;
від подій катастрофічного характеру (землетрус, ураган і т. ін.).
Непропорційне перестрахування найчастіше використовується при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.
До непропорційного перестрахування вдається з метою забеспечення фінансової стійкості за результатами діяльності за тривалий період, звичайно рік. Механізм перестрахування задіюється у разі, якщо певний фінансовий показник не відповідає обумовленому рівню за різними результатами. З урухуванням цих потреб набули розвитку два типи непропорційного перестрахування – перестрахування перевищення збитків і перестрахування перевищення збитковості за ризиками певного виду.
Договір ексцедента збитку є найбільш розповсюдженою формою непропорційного перестрахування і служить для захисту страхових портфелів компаній по окремих видах страхування від найбільш великих збитків. Під збитками страхової компанії за рік розуміється сукупна сума страхових відшкодувань у цілому або по окремих ризиках.
За умовами цього договору інструмент перестрахування набирає сили тільки тоді, коли остаточна сума збитку по застрахованому ризику в результаті страхового випадку або серії страхових випадків, яка є наслідком тієї самої події, перевищить обумовлену суму. Відповідальність перестраховиків зверх цієї суми обмежується певним лімітом. Це призводить до того, що ризики основного страховика можуть виявитися не повністю перестрахованими. Щоб уникнути цього страховику варто укласти другий, третій і т.д. договори ексцедента збитку.
Перестрахувальна премія звичайно встановлюється у певних відсотках до річної брутто-премії по страховому портфелю. Тому даний тип договору дає високий прибуток перестраховику. Однак оскільки до початку дії договору може бути відома тільки оцінна або очікувана сума премії, то спочатку сплачується певна сума авансу премії з наступним перерахунком остаточної суми на базі фактично отриманої суми брутто-премії за рік.
Договір ексцедента збитковості. Під збитковістю в страхуванні розуміється відношення суми збитків (страхових відшкодувань) до зібраних премій. Договір ексцедента збитковості ще називають «стоп лос». Він аналогічний договору ексцеденту збитку з тією різницею, що страхова компанія захищає спільні результати роботи (звичайно за рік) на випадок, якщо не збитки, а збитковість перевищить обумовлений у договорі відсоток або розмір.
Розмір збитковості, понад яку діє договор, звичайно встановлюється з таким розрахунком, щоб передавальна компанія не мала можливості фінансової вигоди по відповідальності, яка припадає на її частку. Таким чином, договір має на меті не гарантувати передавальній компанії прибуток, а тільки захистити її від додаткових або надзвичайних витрат.
Застосування договорів ексцедента збитковості доцільне в тих випадках, коли по певних видах страхування результати проходження справи різко коливаються або коли один або кілька страхових випадків можуть сильно вплинути на кінцеві річні результати. Цей вид договорів перестрахування часто використовують для доповнення звичайної схеми захисту, наприклад, на додаток до пропорційного договору.
Системи перестрахування та розміри власного утримання залежать від галузі страхування. Перестрахування на основі ексцедента сум доцільне для страхування від пожежі і поєднується з покриттям на базі ексцедента збитку в тому разі, якщо пожежа збігається з подіями катастрофічного характеру. При страхуванні автомобілів та цивільної відповідальності перестрахування здійснюється на основі ексцедента збитку [59].
1.2 Стан та останні тенденції світового ринку перестрахування
Ринок перестрахування є міжнародним. Цей вид економічної діяльності завжди носив глобальний характер, перестрахувальні компанії, як правило, підписували і приймали ризики з різних частин земної кулі. Жодна країна світу не взмозі самотужки забеспечити необхідну стійкість перестрахувального сектору до катастрофічних збитків, про що свідчать події останнього десятиріччя (див.табл.1.4)
Таблиця 1.4.
Найбільш дорогі застраховані збитків 2001-2007рр [62]
| Рік | Країна/регіон | Подія | Смертельні випадки | Економічіні збитки, $ млн. | Застраховані збитки, $ млн. |
| 2001 | США | Терористичний акт 11 вересня | 2973 (за винятком терористів) | ||
| 2004 | Японія | Землетрус | 39 | 28 000 | 450 |
| 2004 | США, Карибське море | Ураган Айвен | 125 | 20 000 | 11 700 |
| 2005 | США | Торнадо | 35 | 3000 | 1700 |
| 2005 | США | Торнадо | 58 | 2100 | 1300 |
| 2005 | Японія, Південна Корея | Тайфун Shanshan | 1096 | 8500 | 1200 |
| 2007 | Австрія | Снігопад | 9 | 520 | 400 |
| 2007 | Високо розвинуті країни світу | Іпотечна криза | -------- | 120 000 | 70 000 |
Сьогодні найбільш актуальними для України ринками перестрахування є: Західна і Східна Європа, США та Росія. Розглянемо ці ринки більш детально.
Європейський перестрахувальний ринок є найдавнішим у світі. Сьогодні він за розміром і за значенням займає друге місце після США. У 2007р. страхові компанії цього регіону передали в перестрахування премію у розмірі $600 млрд. Нетто-ємність ринку приблизно $100 млрд. Основними ринками тут виступають Німеччина, Швейцарія, Велика Британія і Франція.
Збір перестрахувальної премії на ринку Німеччини у 2007р. становив $66,7 млрд., з них $25,5 млрд. припадає на Munich Re, $9,7 млрд. – на Hannover Ruck і $8,7 млрд. – на Allianz. Середній коефіцієнт збитковості на німецькому ринку становив 97,2%.
Швейцарський перестрахувальний ринок характеризується домінуючою позицією Swiss Re, збір преміїї якої у 2007р. становив $20,0 млрд., що дорівнює 70% від загального збору премії на ринку ($35 млрд.). Інші перестраховики – Coverium ($4,5 млрд.) та European Re Co. of Zurich ($2,1 млрд.). Середній коефіцієнт збитковості на швейцарському ринку становив 97%.
Збір премії на перестрахувальному ринку Великої Британії (за винятком Лондонського ринку) у 2007р. становив $36,3 млрд. Частина премії припадає на відділення та філії перестрахувальних компаній з Німеччини, Швейцарії, Бермуд. Середній коефіцієнт збитковості на ринку у 2007р. становив 91,9%.
Особливе місце на перестрахувальному ринку Великої Британії займає Лондонський ринок. Він ключає в себе об'єднання таких страхових організацій, як Ллойдз (Lloyd`s), члени Міжнародної Андеррайтерської Ассоціації Лондона (International Underwriting Association of London) і клуби взаємного морського страхування відповідальності судовласників (prorection and indemniti clubs). Збір премії цих організацій оцінюється у розмірі приблизно $35 млрд. (Ллойдз - $17,8 млрд.), що поступається обсягу премії, зібраної компаніями на Бермудах ($40 млрд.). Основним міжнародним партнером Лондонського ринка залишаються США, для яких він завжди слугував своєрідним клапаном безпеки з різних видів ризиків, які американські страховики і перестраховики не мали можливості або не бажали приймати на себе. В умовах глобального характеру страхування вища ступінь якості страхової експертизи на Лондонському ринку дозволяє йому залишатися головним центром міжнародного перестрахування. Тут найвища в світі концентрація страхового досвіду і знань, якими володіють андеррайтери, брокери, спеціалісти з розглядання та врегулювання збитків, юристи, допоміжні служби.
Французький перестрахувальний ринок характеризується високим вмістом французських перестраховиків (на ринку присутні лише дві іноземні страхові компанії). Приблизно однакові долі мають три перестраховика: SCOR ($9,4 млрд.), Caisee Centrale de Reassurance ($6,4 млрд.) та AXA Re ($8,5 млрд.). Середній коефіцієнт збитковості у 2007р. становив 115,7%.
Перестрахувальні ринки Східної Європи знаходяться на страдії активного розвитку. Різні країни в цьому регіоні по-різному підходять к питанню організації перестрахувального бізнесу, хоча спостерігається загальна тенденція до створення національних перестрахувальних компаній у цих країнах. Так вчинили, наприклад, у Польші, де наприкінці 90-тих років була створена професійна перестрахувальна компанія Polish Re Co, яка сьогодні є лідером перестрахувального ринку цього регіону ($4,4 млрд.); у Болгарії – Болгарське перестрахувальне товариство ($0,09 млрд.), у Словенії – Sava Re Co. ($0,3 млрд.), в Хорватії – Croatia Lloyd. ($0,08 млрд.), в Боснії – Bosna Re . ($0,06 млрд.). Відокремлено виступають Угорщина та Румунія: в цих країнах перестрахувальні ринки захопили компанії Західної Європи. У Чешській Республіці перестрахувальні операції є прерогативою компанії Ceska Pojistovna ($3,5 млрд.). Нетто-ємність ринку приблизно $2,0 млрд. В 2007р. середній коефіцієнт збитковості регіону страновив 39,6%.
Сполучені Штати Америки. Американський страховий бізнес не має рівних у світі. За підсумками 2007р. перестрахувальні компанії США зібрали понад $900 млрд., що складає більше 30% всіх зібраних премій з перестрахування у світі. Американські страхові монополії контролюють приблизно 50% всіх страхових ринків індустріально розвинутих країн світу. Гіганти перестрахувального ринку General Re, Amployers та American Re у 2007 році зібрали премій $23,0 млрд., $20,0 млрд. та $6,5 млрд., відповідно. Активи всіх страхових компанії США (яких більше 10 тисяч) складають близько $3,6 трлн., у середньому активи однієї компанії складають $360 млн., а на 12 найбільших припадає $300 млрд. Нетто-ємність ринку приблизно $300 млрд. Числені природні катастрофи 2004-2006 рр. завдали значних збитків перестрахувальній галузі країни, але завдяки розумній диверсифікації ризиків універсальні перестраховики змогли перейти у 2007р. із позитивним сальдо. Середній коефіцієнт збитковості у 2005р. становив 65,7%, у 2006р. становив 46,6%, в той час, як у 2007р. цей показник досяг 75,0%.
Як бачимо, 2007 рік приніс значні збитки перестрахувальній галузі розвинутих країн, це пояснюється, перш за все, наслідками іпотечної кризи і виплатами у жовтні-листопаді цього року. Загальна сума виплат досягла $70,0 млрд. Найбільших збитків зазнав швейцарський перестрахувальник Swiss Re (733 млн. євро) [62].
За останні роки активні позиції займали компанії країн колишнього СРСР – російські і латвійські перестрахувальники.
Лідером перестрахувального захисту країн СНД безузмовно є Російська Федерація.
За підсумками роботи 2007 року обсяг російського ринку перестрахування склав 69,4 млрд рублів або $2,79 млрд. При цьому виплати за договорами вхідного перестрахування склали 13,8 млрд рублів або $553 млн. Таким чином, рівень виплат в цілому по ринку досяг 20%. В той же час в галузі поступово підвищується концентрація внесків. Нетто-ємність ринку $15 млн.
В Російській Федерації працює приблизно 20 профессійних перестрахувальних компаній. Минулого року тільки декілька компаній за своїми показниками відповідають необхідному рівню ринкового коефіцієнта збитковості. Це, згідно даним ФССН: «Капитал Перестрахование» (1-е місце за зборами – $392 млн., коефіціент збитковості – 55,86%), "Ингосстрах" (4-е місце, $248 млн., коефіціент збитковості – 53,65%), "Русский щит" (2-е місце, $328 млн., коефіціент збитковості дорівнює 0,59%), "Профи Ре" (5-е місце, $224 млн., коефіціент збитковості складає 5,77%), "Алисма" (7-е місце, $200 млн., коефіціент збитковості – 2,71%) [62].
У зв'язку зі вступом України до Всесвітньої торгової організації 15 травня 2007р., вже починаючи з 16 травня поточного року страхові компанії України можуть перестраховувати ризики за кордоном тільки в країнах - членах ВТО. Таким чином, під питанням опинилася можливість перестраховувати ризики в Росії, що ще не вступила до ВТО. Укладені до 16 травня облігаторні договори перестрахування з компаніями з країн, що не входять до ВТО, діятимуть до закінчення свого терміну. Складніша ситуація з факультативними договорами, які регулюються додатковими угодами.
Українські страховики визнають, що неможливість укладення договорів перестрахування з російськими партнерами викличе безліч проблем на ринку. Дійсно, за даними Держфінпослуг, за 2007 р. обсяг перестрахування вітчизняними страховими компаніями у нерезидентів склав $154 млн, або 769,5 млн грн. При цьому на російських перестраховиків припало 20% вказаної суми - $30,8 млн (154,2 млн грн.), тоді як в США перестраховується 16% ризиків, Німеччині - 14%.
Причому справа не тільки в обсязі перестрахування українськими страховиками ризиків в Росії. «Російський ринок капіталізований краще українського, тому надійніший. В той же час він дає нижчу ціну, - пояснює Олександр Сосис, президент СК «АСКА» - Перше, що відбудеться, це зростання ціни на перестрахування. В той же час російський ринок м'якіший для складних українських ризиків. Російські компанії, на відміну від західних, беруть в перестрахування старіші морські судна. Це стосується і інших майнових ризиків». Частково погоджується з ним і Вадим Коломієц, директор департаменту Держфінпослуг: «Зрозуміло, що на перехідному етапі виникнуть деякі незручності. Можливо навіть, що доведеться платити вищу ціну за перестрахування в європейських компаніях». За його словами, ситуація, що склалася, може вплинути на прибуток страховиків, але не повинна істотно відбитися на ціні страхових послуг для кінцевих споживачів.
В цілому треба визнати, що страховики поки дуже обережно оцінюють ситуацію, що склалася, мабуть, розраховуючи спільно з Держфінпослуг знайти вихід з положення. Зокрема, представники Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) не почали коментувати можливі наслідки заборони на перестрахування зизиків в Росії, відзначивши тільки, що мають намір надати регулятору Держфінпослуг свої юридичні виводи з даної проблеми. Деякі страховики вважають, що регулятор не мав права міняти порядок перестрахування ризиків, оскільки на це, згідно ст.12 Закону "Про страхування", має право тільки Кабінет міністрів. При цьому страховики дивуються, навіщо було вводити подібні обмеження на операції по перестрахуванню ризиків у компаній-нерезидентів. «Такої практики, коли потрібно перестраховувати ризики тільки в країнах ВТО, ніде не немає. І польські, і чеські, і німецькі страхові компанії працюють з російським ринком і не мають таких обмежень, хоча ці країни є членами ВТО. Ми не бачимо мотивації в ухваленні такої норми і відповідній світовій практиці», - говорить пан Сосис [63].
Визначимо основні тенденції глобальних (світових) ринків перестрахування в 1 кварталі 2008 року [62]:
1. Падіння брутто-премій: 1 кв. 2008 року Swiss Re -20%, Hannover Re 5,5%, Munich Re – 12%.
2. Зниження прибутків або заява збитків від фінансової діяльності: Munich Re чекає скорочення прибутку на 500 млн. євро, Swiss Re чекає збитки у розмірі 1,2 млрд. швейцарських франків, світові збитки від катастроф в 2007 році перевищили $70 млрд. (Swiss Re).
3. Продовження процесів злиття і поглинань: Munich Re придбав 100% акцій американської компанії Midland, Swiss Re придбала 25% в'єтнамською Vina Re, Японська Tokio Marine поглинула групу Kiln, VIG придбала 100% страхового бізнесу Ercte bank.
4. Розвиток офшорного перестрахування: зони Бермудських, Американських Віргінських островів, Анжуан, Беліз, Панама.
В той же час необхідний відзначити основні тенденції розвитку регіональних ринків - ринки окремого регіону, що відрізняються як місцеположенням, так і видами представлених на них товарів, цінами, кон'юнктурою, попитом і пропозицією товарів:
1. Зміцнення позицій лідерів регіональних ринків: Транссиб Ре отримав рейтинг A.M. Best «В –», Polish Re – вихід на IPO, SCOR – вихід на бразильський ринок.
2. Поява нових гравців в структурі фінансових холдингів і груп: група Generally і VIG оголосили про створення перестрахувальних компаній, Киргизстан оголосив про створення національного перестрахувальника.
3. Нарощування підписаних премій (2007 рік): SCOR +64%, VAB RE + 68,5%, Partner Re + 1,8%, AzRe +30, 7%, Євразія + 31,3%.
Локальні ринки – окремі ринки в межах суверенної території. До них відноситься і український перестраховочный ринок. Серед основних тенденцій розвитку локальних ринків хотілося б відзначити зростання об'ємів внутрішнього перестрахувального ринку, появу нових перестраховувальних компаній, нові законодавчі акти та ініціативи, вихід локальних компаній на регіональні ринки перестрахування.
1.3 Сучасний стан ринку іноземного перестрахування в Україні
Сьогодні ринок перестрахування України динамічно розвивається. На його розвиток впливають численні чинники, які і визначають основні тенденції. Оскільки ринок перестраховувальних послуг є інтернаціональним, неможливо відокремити його від регіональних і глобального ринків, які прямо і побічно впливають на його розвиток.
На запитання "Якій іноземній страховій (перестраховій) компанії Ви надасте перевагу при укладанні договору перестрахування?" українські експерти, які оцінювали вітчизняний ринок перестрахування відзначили наступні компанії [62]:
- Munich Re - високі рейтинги фінансової стійкості, високий рівень довіри, необхідна місткість, якісний сервіс, професійний перестрахувальний захист, високий імідж компанії, надійність, оперативність, лідер світового ринку перестрахування з великим досвідом роботи;
- Transatlantic Re - високі рейтинги фінансової стійкості, високий рівень довіри, необхідна місткість, якісний сервіс, професіоналізм, виконання своїх зобов’язань;
- Swiss Re - лідер світового ринку перестрахування з великим досвідом роботи;
- PZU S.A. - надійність, оперативність, якість послуг;
- Gen Re - якісний та професійний перестрахувальний захист, високий імідж компанії;
- “Москва Ре” - оптимальне співвідношення "ціна-якість" (якість навіть більша);
- SCOR, Hannover Re - з тим закордонним перестрахувальником, який розуміє чим й як живе його цедент і ринок, на якому працює цедент.
- “Росгосстрах”, “Ингосстрах” - потужні холдингові компанії з великим досвідом роботи й підготовленими кадрами.
Українські страховики визначили такі основні групи критеріїв, що висуваються до перестраховика [62]:
- високий рівень платоспроможності (фінансової надійності, стійкості, незалежності, стабільності);
- якість перестрахового захисту (достатня перестрахова місткість, ціна, оперативність щодо виплат та виконання зобов’язань);
- імідж та репутація на ринку (досвід роботи, особисті відносини, високий рівень довіри і відкритості, розуміння проблем цедента, взаємність та професіоналізм).
У 2006 – 2007 роках види страхування в Україні за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій отриманих за такими видами розподілились наступним чином [68]:
- страхування повітряного транспорту - 26,95% (2006) та 21,57%(2007),
- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - 40,80%(2006) та 23,8%(2007),
- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспор-ту (включаючи відповідальність перевізника) - 24,77%(2006) та 36,9%(2007),
- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (вклю-чаючи відповідальність перевізника) - 47,72% (2006) та 90,1%(2007),
- страхування відповідальності власників водного транспорту (включа-ючи відповідальність перевізника) - 51,48%(2006) та 38,02%(2007),
- обов‘язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 57,15%(2006) та 68,38%(2007),
- обов‘язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інци-денту - 54,20%(2006) та 49,5%(2007).
Так, досліджуєма в дипломному проекті ЗАТ УАСК «АСКА» [63] здійснює факультативне та облігаторне перестрахування об'єктів (ризиків) за наступними видами страхування:
страхування повітряного транспорту
страхування членів екіпажа повітряного судна
різноманітні види страхування відповідальності на авіаційному транспорті.
Інформацію про наявність рейтингів міжнародних рейтингових агентств у страховиків та перестраховиків - партнерів ЗАТ УАСК «АСКА» наведено в табл 1.5:
Таблиця 1.5
Основні партнери-перестрахувальники ЗАТ УАСК «АСКА» [63]
| № | Компанія | Країна реєстрації | Рейтинг, установленный международным рейтинговым агентством | |||
| A.M.Best | Fitch IBCA | Moody’s Inv | S & P | |||
| 1 | Russian Re | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 2 | Moscow Re | РФ | NR | NR | NR | B+ (Stable) |
| 3 | Transsib Re | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 4 | ВСК | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 5 | Стандарт-Резерв | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 6 | РОСНО | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 7 | Никойл-Страхование | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 8 | АльфаСтрахование | РФ | NR | NR | NR | NR |
| 12 | Ингосстрах | РФ | NR | NR | NR | BB (Positive) |
| 13 | Baltikums | Латвия | NR | NR | NR | NR |
| 14 | Polish Re | Польша | NR | NR | NR | NR |
| 15 | PZU | Польша | NR | NR | NR | A- |
| 16 | Warta | Польша | NR | NR | NR | BBBpi |
| 17 | SOVAG | Германия | Not found | Not found | Not found | BBpi |
| 18 | TT Club | Великобритания | Not found | Not found | Not found | BBBpi |
| 19 | SCOR | Франция | B++ (Very good) | BBВ | Baa2 | A- |
| 20 | Hannover Re | Бермуды | A (Excellent) | Not found | А3 | AA- |
| 21 | Transatlantic Re | США | A+ (Superior) | Not found | Aa3 | AA- |
| 22 | Munich Re | Германия | A+ (Superior) | AA- | Aa3 | A+ |
| 23 | Allianz | Германия | A+ (Superior) | AА- | NR | AA- |
| 24 | Partner Re | Бермуды | A+ (Superior) | AA | Aa3 | AA- |
| 25 | Converium | Германия | B++ (Very good) | ВВВ- | Ваа1 | BBB+ |
| 26 | AXA Re | Франция | A (Excellent) | AA | NR | АA- |
| 27 | HERMES Assured Ltd | Великобритания | B- (Fair) | Not found | Not found | AА- |
| 28 | Korean Re | Южная Корея | A- (Excellent) | Not found | Not found | ВВВ |
| 29 | Swiss Re Group | Швейцария | A+ (Superior) | AA+ | Aa2 | AA- |
| 30 | General Cologne Re | Германия | Not found | Not found | Not found | AAА |
| 31 | AIG International Inc. | США | A+ (Superior) | AA | Unknown | АА |
| 32 | QBE Insurance Company | Великобритания | A (Excellent) | A+ | NR | A+ |
В Україні, на жаль, при інтернаціоналізації страхового бізнесу і наближенні українського страхового ринку до світових стандартів, поки що відсутнє повне розуміння всієї глибинної сутності перестрахування і його великого значення як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.
Варто назвати головні проблеми, які підтверджують викладене.
1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований». Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не виначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.
2. Перестрахуванням займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.
3. Перестрахувальні діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.
Такі законодавчі прогалини приводять до неоднозначного сприйняття сьогодні учасниками страхового ринку України доморощених українських перестрахувальних товариств, які позиціонують себе, як професійні перестраховики.
Поява професійного перестраховика на страховому ринку України сьо-годні є логічногю закономірністю і необхідністю розвитку української страхо-вої індустрії вцілому. Прийшов час, коли всі учасники страхового ринку повин-ні зрозуміти, що перестрахування - це важлива, окрема складова страхового бізнесу, це окремий елемент страхової інфраструктури.
Лише професійні перестраховики, які ніколи не були конкурентами для страхових компаній, надають послуги останнім з метою захисту їх інтересів, портфелю та страхувальника. Саме в цьому і є головна філософія діяльності професійного перестраховика.
Усвідомивши таку філософську сутність, стає зрозумілим, що перестра-ховик це перш за все партнер, з яким ідучи поруч, можна вирішити багато зав-дань.
По-перше, на етапі укладання прямого договору страхування можуть по-годжувати умови страхування, розробляти спільно прямі програми страхування від одиничних до комплексних, що спрощує процедуру перестрахування, яка починає діяти майже автоматично.
По-друге, існування професійного перестраховика дає можливість страхо-вим компаніям підписувати портфельні (облігаторні) перестрахувальні програ-ми. Фактично це визначення умов співпраці страховика і перестраховика по ще не існуючим договорам страхування.
По-третє, існування на ринку професійного перестраховика поступово приводить до утвердження в страховому середовищі єдиних правил, стандартів, визначень, обмежень і т.д. Враховуючи, що перестрахування по своїй суті ін-тернаціональний бізнес, саме перестрахування, представлене професійним пе-рестраховиком «підтягує» ринок в цілому до світових стандартів.
По-четверте, саме внутрішній професійний перестраховик, працюючи в умовах одного ринку, знаючи особливості цього ринку, його специфіку і струк-туру, може запропонувати страховим компаніям індивідуальні програми пере-страхування.
По-п’яте. Сьогодні всі констатують факт, що міжнародний ринок пере-страхування характеризується достатньо високими тарифами та жорсткими андеррайтинговими вимогами . Відповідно, за таких умов більшості українсь-ким страховим компаніям не під силу отримати професійний перестрахуваль-ний захист у перестраховиків-нерезидентів. Але альтернативні і професійні умови перестрахування може запропонувати український перестраховик за умови підтримки його страховиками.
Перестраховик, як професійний гравець на внутрішньому страховому ринку, формує свій перестрахувальний портфель з урахування як міжнародного досвіду так і з урахуванням специфіки українського ринку, підтягуючи його до світових стандартів. Такий підхід дає можливість отримати достатню облігатор-ну ємкість на світовому ринку перестрахування по різних класах бізнесу для забезпечення потреб українських страховиків з однієї сторони і наростити фі-нансові можливості внутрішнього перестраховика, розширивши ємкість україн-ського ринку перестрахування в цілому, з іншого боку. Тобто, викладений ва-ріант співпраці учасників внутрішнього страхового ринку в галузі перестраху-вання сприятиме його професійному формуванню та розвитку, адаптації його до міжнародних стандартів та підходів, а також плавному входженню у світове перестрахувальне бізнес-середовище.
Варто зазначити, що ретроцесійна діяльність перестраховика є його про-фесійною діяльністю, а не є ознакою його слабкості або фінансової нестабіль-ності. Така діяльність характерна для всіх рейтингових перестраховиків і є підтвердженням постійного контролю за своїм портфелем і диверсифікацєю прийнятих на перестрахування ризиків.
Так ретроцесійна програма (2006 рік) рейтингових перестраховиків склала: Munich Re 6,6%, Swiss Re – 6,5%, Lloyd’s – 33,7%, Hannover Re – 43,2%, Allians AG - 32,4%, Transatlantic Re – 29,1%, Converium – 15,1%, SCOR – 28,6%, American Re – 65,6% [62].
Окремо розглянемо основні тенденції українського локального ринку.
Стан іноземного перестрахування в Україні не можна розглядати відкремлено від загальної ситуації на вітчизняному ринку перестрахування. Для повного розуміння процесів, що відбуваються на ринку пропоную, по-перше, розглянути стан та можливості внутрішнього українського ринку перестрахування, а вже, по-друге, перейти до більш детального розгляду іноземного перестрахування.
Насамперед слід зазначити, що в Україні на спеціалізовані перестраховувальні компанії, тобто компанії, які займаються виключно перестрахувальними операціями, припадає невелика частка у загальному обсязі перестраховувальних премій по країні (у 2007 році - 12%), тоді як у страхових компаній, які займаються страховими і перестраховувальними операціями, цей показник становить у 2007 році - 76%. Отже, переважна частина перестраховувальних операцій в країні здійснюється прямими страховиками.
За відсутності ліцензування перестрахувальної діяльності на ринку працює значна кількість фронтуючих компаній, які приймають ризики в перестрахування. За даними Держфінпослуг, в 2007 році 9 страховиків отримали 1,1 млрд. грн. перестрахувальної премії, окрім цього, у 23 компаніях ці платежі перевищили 90% від портфеля (в сумі вони досягли 2,3 млрд. грн). За підсумками 2007 року, з обсягу ринку внутрішнього перестрахування, який складав 5,65 млрд. грн, на згадану групу страховиків припадає практично 2/3 операції (це при тому, що в Україні працює лише декілька офіційних перестрахувальних компаній) [68].
Так на 18.02.2008 року в Україні зареєстровано 8 перестраховувальних компаній, але лише компанія ЗАТ «VAB Re» (з 2004 по 2006 рр. – «Лидер Ре», фінансова група VAB Group) є єдиним професійним українським перестрахувальником, що визначає її унікальний статус. Обсяг перестрахувальної премії цієї компанії в 2007р. склав 38 млн.грн., коефіціент збитковості – 56,72%.
Конкурентами компанії «VAB Re» виступають лише прямі страховики, які диверсифікують свою діяльність за рахунок залучення перестрахувальних премій. Найбільш активними гравцями на українському ринку перестрахування є: НАСК «Оранта» (21 млн.грн.), СК «ВЕСКО» (9 млн.грн.), АСК «ИНГО Україна» (9 млн.грн.), УАСК «АСКА» (6 млн.грн.), СК «Провідна» (4 млн.грн.), а також представництва російських перестрахувальних товариств «Москва Ре» (6 млн.грн.), «Российское перестраховочное общество» (5 млн.грн.) і «Транссиб Ре» (2 млн.грн.). Останні, враховуючи особливості українського податкового законодавства на операції з перестрахування, є лише ситуаційними конкурентами і не в змозі претендувати на значну частину ринку [28].
На сьогодні існує безліч різних підходів до розрахунку ємності українського перестрахового ринку. Найчастіше використовується розрахунок на основі законодавчого нормативу – максимального власного утримання за одиничним ризиком, який складає 10% величин статутного капіталу і сформованих резервів. За наслідками роботи українських компаній за 2007 рік нетто-ємність ринку складала $393,6 млн. або 1909,10 млн. грн.
Проте необхідно враховувати, що кожна ємність повинна характеризуватися певними критеріями, зокрема надійністю, якістю, доступністю і зручністю використання. При обліку цих критеріїв власна надійна (робоча) нетто-ємність українського ринку, яка доступна і зручна для перестрахувальника, представляє сумарну величину 380 млн. грн., тобто складає близько 20% від потенційних можливостей [28].
Брутто-ємність українського ринку включає автоматичний облігаторний захист, наданий українським компаніям перестраховиками-нерезидентами. За основними класами бізнесу ми маємо такі ємності: майнові та будівельно-монтажні ризики - $3-10 млн., вантажі - $1-4 млн., автокаско - $100-200 тис., авіакаско - $500 тис - $3 млн. тощо.
Динаміка розвитку внутрішнього українського ринку перестрахування характеризується наступною інформацією:
1) про надходження страхових премій в 2005 - 2008 роках (рис. 1.5);
Рис.1.5. Динаміка обсягів надходження валових і чистих страхових премій у 2005-2008 рр. [29]
2) про співвідношення валових і чистих страхових премій до ВВП України в 1997-2007 роках (рис.1.6):
Рис.1.6. Співвідношення валових і чистих страхових премій до ВВП України в 1997-2007 рр. [29]
3) про рівень чистих виплат в 2005 - 2008 роках, як відношення обсягу валових виплат за вирахуванням виплат, здійснених перестрахувальникам-резидентам, до обсягу валових премій за вирахуванням премій, що належать перестрахувальникам-резидентам (рис. 1.7). Цей показник вільний від подвійного обліку операцій внутрішнього перестрахування і за 6 місяців 2008 року складав в середньому по всьому страховому ринку 22,7%, причому по видах страхування: "nonlіfe" - 22,5%, страхування життя - 3,8%.
Рис.1.7 Рівень валових та чистих виплат у 2005-2008 рр. [29]
Коротко підсумуємо результати проведеного аналізу:
внутрішній ринок перестрахування в Україні має тенденцію до зростання (+240% за чотири роки)
перестрахувальні премії страховикам-резидентам становлять 30-40% від загальних страхових премій на ринку
зниження рівня виплат по операціях внутрішнього перестрахування говорить про підвищення професіоналізму вітчизняних перестраховиків.
Висновок: внутрішній ринок перестрахування має великий потенціал, але з огляду на числені недоліки українського перестрахувального бізнесу, такі як низька якість, надійність і доступність, реальні можливості сучасного внутрішнього перестрахувального ринку досить низкі (20% від потенційних). Обсяг зобов'язань по виплатах не відповідає рівню платоспроможності наших компаній. У зв'язку з цим відбувається перенасичення ринку.
Розглянемо показники іноземного перестрахування та його місце на українському ринку.
Говорячи про іноземне перестрахування в Україні, розуміють, в основному, вихідне іноземне перестрахування, тобто передачу українських ризиків перестраховикам-нерезидентам.
За договорами перестрахування ризиків на кінець 2007 року українські страховики (цеденти, перестрахувальники) передали в перестрахування страхових премій у розмірі 6,424 млрд. грн. (у 2006 р. – 5,622 млрд. грн.), з них [28]:
перестрахувальникам-нерезидентам - 769,5 млн. грн. (у 2006 р. - 561,07 млн. грн.);
перестрахувальникам-резидентам – 5,654 млрд. грн. (у 2006 р. - 5,061 млрд. грн.).
Динаміка перестрахування характеризується даними, приведеними на рис. 1.8 [29]:
Рис.1.8 Перестрахові премії, в тому числі нерезидентам у 2005-2008 рр.
Переломним для іноземного перестрахування став 2004 рік, коли частка внутрішнього перестрахування в валових преміях перевищіла частку перестрахування у нерезидентів.
У 2007р іноземне перестрахування становило 12% від загального рівня вихідного перестрахування, що вказує на зростання цього показника на 38% порівняно з 2006р.
За наслідками 1 півріччя 2008 року порівняно з аналогічним періодом 2007 року обсяги перестрахування за кордон ще трохи зросли (в абсолютних показниках +165,75 млн. грн. або 40 %). Але, як бачимо, перше півріччя показую значно завищену активність перестрахування, в тому числі іноземного, порівняно із другим півріччам.
Загальна тенденція перестрахування ризиків у нерезидентів залишається в межах 5% з початку 2005 року. Це дуже мало в порівнянні з тими обсягами ризиків, які приймають українські страховики.
Загальна сума страхових виплат, отриманих від перестрахувальників у 2007 році складала 654,7 млн. грн. (у 2006 р. – 396,3 млн. грн.), в т.ч. отримано від перестрахувальників-нерезидентів – 325,7 млн. грн. (у 2006 р. – 122,9 млн. грн.), перестрахувальників-резидентів – 329,0 млн. грн. (у 2006 р. – 273,4 млн. грн.) [28].
Динаміка виплат з іноземного перестрахування у 2007 році знову ж таки демонструє позитивну тенденцію: українські страховики і перестрахувальники більш професійно стали підходити до диверсифікації своїх ризиків, в наслідок чого частка виплат перестраховиків-нерезидентів в цьому році зросла на 80% і майже зрівнялася з рівнем виплат перестраховиків-резидентів.
Розглянемо структуру перестрахування ризиків за видами страхування:
Таблиця 1.6
Структура перестрахування ризиків українськими страховими компаніями у 2006 і 2007 рр.[28]
| | Передано в перестрахування | Зокрема перестраховикам- нерезидентам | ||||
| 2006 (млн.грн.) | 2007 (млн.грн.) | Темпи приросту | 2006 (млн.грн.) | 2007 (млн.грн.) | Темпи приросту | |
| Страхування життя | 26,85 | 38,55 | 43,6% | 22,9 | 36,7 | 60,3% |
| Види страхування, окрім страхування життя, зокрема: | 5595,75 | 6385,75 | 14,12% | 538,17 | 732,8 | 36,16% |
| Добровільне особисте страхування | 602,25 | 332,1 | -44,86% | 24,21 | 17,4 | -28,13% |
| Добровільне страхування майна | 4603,4 | 5734,25 | 24,56% | 439,9 | 511,2 | 16,21% |
| в т.ч. страхування фінансових ризиків | 1854,6 | 2913,5 | 57,09% | 97,4 | 110,8 | 13,76% |
| Добровільне страхування відповідальності | 236,4 | 195,6 | -17,26% | 33,08 | 27,7 | -16,26% |
| Недержавне обов'язкове страхування | 153,7 | 123,8 | -19,45% | 89,4 | 65,7 | -26,51% |
| ВСЬОГО | 5622,6 | 6424,3 | 14,26% | 561,07 | 769,5 | 37,15% |
Можна виділити 7 напрямків іноземного перестрахування в Україні:
1) Перестрахування авіаційних ризиків, організація яких висуває підвищені вимоги до надійності перестраховиків. Це пояснюється і значними лімітами відповідальності і наявністю міжнародної складової авіаційного бізнесу. Авіаційне перестрахування здійснюється переважно через перестрахувальних брокерів «Ллойдс»
2) «Зелена карта». З 1 січня 2005 року Україна стала повноправним членом договора «Зелена карта» - системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобільного транспорту в Європі.
3) Перестрахування морських ризиків. Взяти на себе відповідальність за цей ризик не може дозволити собі жодна вітчизняна страхова компанія як з точки зору фінансових можливостей та безпеки компанії, так і з точки зору міжнародних вимог і стандартів відносно перестрахування подібних договорів.
4) Перестрахування промислових ризиків. Цей вид страхування потребує від страховиків високого професіоналізму, серйозного андерайтингу та надійного перестрахування, тому досі занчною частиною перестраховується за кордоном.
5) «Автокаско» - це найзбитковіший вид страхування і потребує значної диверсифікації, а це означає, що акумулювати цей ризик на вітчизняному ринку не варто.
6) Перестрахування вантажів. Україна – держава в центрі Європи, обсяги перевезення та вартість вантажобагажу великі, тому потребують перестрахування. Треба відзначити, що в цьому різновиді перестрахування Україна може і повинна конкурувати з іноземними перестраховиками з прийняття ризику на страхування.
7) Перестрахування відповідальності перед третіми особами як обов`язкова (15 видів), так і добровільна (4 вида) форми. Не всі страхові і, тим паче, перестрахові компанії України мають повний набір ліцензій з обов`язкових видів страхування відповідальності, тому коло потенційних перестраховиків звужується, відбувається кумуляція ризиків в Україні. Як наслідок – необхідність перестрахування у нерезидентів.
Висновки розділу 1 щодо проведеного аналізу іноземного перестрахування в Україні:
1) українські страховики все менше прагнуть перестраховувати ризики за кордоном, де-факто це перший сигнал, який демонструє зниження схемності ринку та стійкої тенденції класичного перестрахування;
2) сьогодні в Україні вихідне іноземне перестрахування розвинуте значно більше ніж вхідне, а це означає, що вітчизняна економіка недоотримує фінансових надходжень, в тому числі в іноземній валюті.
Розділ 2. Вплив перестрахування на платоспроможність страхової компанії на прикладі ЗАТ «УАСК АСКА»
2.1 Характеристика діяльності ЗАТ «УАСК АСКА»
Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” заснована 20 червня 1990 року і є першою недержавною страховою компанією України [63]. Вже у 1992 році починається формування мережі філій; у 1993 році засновується представництво ЗАТ “УАСК АСКА” в м. Києві. У 1996 році компанія удостоєна Першого всеукраїнського конкурсу якості в номінації “За кращу споживчу послугу вітчизняної фірми”. ЗАТ “УАСК АСКА” перемагає в тендерах на страхування кількох великих інвестиційних проектів, зокрема, компанією визнано страховиком проекту “Чорнобильське укриття” і все це у 1999 році. У 2000 році “АСКА” визначається найпрофесійнішою страховою компанією України за рейтингом газети “Бізнес”, а її керівники – О.Й. Сосіс та Г.М. Третьякова – за результатами цього рейтингу визнані “Особистостями страхового ринку України”.
Значне поширення мережі філій компанії проходить у 2001 році. До складу засновників компанії увійшли нові акціонери, зокрема SCM FINANCE, що дало змогу збільшити фінансову потужність компанії та реалізувати кілька внутрішніх інвестиційних проектів. 2002 – рік прийняття філософії діяльності, що була спрямована на задоволення потреб клієнтів. Створена цілодобова телефонна служба сервісного обслуговування клієнтів. Президент компанії О.Й. Сосіс визнаний лауреатом Загальнонаціональної програми “Людина року” в номінації “Менеджер року”, та увійшов до числа 100 кращих топ-менеджерів України за рейтингом “Інвестиційної газети”.
Вже у 2003 році провідним російським рейтинговим агентством “Експерт РА” ЗАТ “УАСК АСКА”, першій з українських страхових компаній, присвоєно вищий рейтинг надійності А+ “Високий рівень надійності зі стабільними перспективами”. Успішну діяльність ЗАТ “УАСК АСКА” було відзначено не тільки на внутрішньому рівні.
За підсумками роботи в 2005 році стала лауреатом Загальнонаціональної премії «Український Фінансовий Олімп» в номінації «Страхова компанія, якій довіряють клієнти».
Засновниками закритого акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" станом на 01.01.2008 року є [63]:
1.Юридична особа:
- ТОВ "СКМ ФIНАНС", код за ЄДРПОУ 33340407, якiй належать 4 727 588 простих iменних акцiй та 7 796 привiлейованих iменних акцiй на загальну суму 47353840,00 грн. та , що становить 73,32032% статутного фонду.
2. Фiзичнi особи, яким належить 1 668 077 простих iменних акцiй та 55027 привiлейованих iменних акцiй, що становить 26,67968 % статутного фонду.
На сьогодні, “АСКА” – це одна з найбільших страхових компаній, що має мережу з 36 філій та 66 представництв в усіх областях України, а також представництво в Москві. Компанія активно розвиває нові напрямки страхової діяльності, постійно удосконалює та доповнює свої страхові програми, присутня в усіх секторах страхування. Умови страхування “АСКА” відповідають світовим стандартам, сучасним тенденціям та вимогам страхового ринку України, та враховують особливості української економіки.
Необхідного місця набули перестрахувальні операції, які є необхідною умовою для забезпечення платоспроможності ЗАТ “УАСК АСКА”. В своїй діяльності із розміщення ризиків компанія керується принципами надійності, безпеки та диверсифікованості. СК “АСКА” укладає як факультативні так облігаторні договори з провідними перестрахувальними компаніями світу. Облігаторні перестрахувальні договори дозволяють компанії пропонувати більш якісні страхові продукти та гарантують фінансову стабільність навіть при коливаннях курсу національної валюти.
“АСКА” є постійним членом Правління Ліги Страхових Організацій України, повним членом Моторного (транспортного) Страхового Бюро України, повним членом Російського Анти терористичного страхового Пулу, одним із засновників Ядерного страхового Пулу України та Українського Сільськогосподарських Страхового Пулу.
Компанія має ліцензії Держкомфінпослуг на 19 видів добровільного та 11 видів обов’язкового страхування. У 2006 році «АСКА» отримала сертифікат відповідності системи управління стандартом якості ISO 9001: 2000.
Страхова компанія «АСКА» пропонує такі види страхових послуг:
Страхування життя і здоров’я - від нещасного випадку, від захворювань, добровільне медичне страхування.
Страхування домашнього майна - страхування будівель, інтер’єру, оздоблення, побутової та комп’ютерної техніки. особистих речей - класичні програми страхування, експрес-програми страхування без складання опису та огляду.
Страхування ризикв, пов’язаних з автомобілем - страхування автомобіля від угону та збитку (КАСКО), страхування додаткового обладнання автомобіля, страхування цивільної відповідальності водія, страхування від нещасного випадку водіїв і пасажирів.
Страхування вiдповідальностi - за пожежу і залиття, власників зброї, власників транспортних засобів.
Страхування медичних та інших екстрених витрат туристів, які подорожують територією України або виїжджають за кордон.
Страхування предметів іпотеки і заставного транспорту (авто в кредит).
Страхування життя та здоров’я персоналу як елемент соціального захисту для співробітників і механізм формування корпоративної лояльності - корпоративні програми добровільного медичного страхування, страхування від нещасного випадку, комплексні програми страхування «Соціальна допомога».
Страхування майна підприємства - страхування основних оборотних засобів підприємства, майна, переданого або отриманого в тимчасове користування, на зберігання і реалізацію, страхування транспортних засобів підприємства, вантажів і вантажоперевезень.
Страхування будівельно-монтажних робіт.
Страхування банківських ризиків - комплексне банківське страхування (ВВВ), страхування при операціях кредитування, страхування банківських цiнностей.
Страхування відповідальності - власників транспортних засобів, вантажоперевізника та експедитора, страхування професійної відповідальності.
Страхування сільськогосподарських ризиків.
Страхування авіаційних ризиків - повітряних суден, екiпажiв, вантажів, відповідальності перед третіми особами.
Програми обов’язкового страхування.
Клієнти ЗАТ «УАСК АСКА»: МСП ПКФ «Імпульс», «Мiськенерго», Донецьк, НПО «Інкор», ЗАТ «Видавнича група «Сегодня», КДАЗ «АВІАНТ», ТОВ «Київський Реслублiканський Автоцентр», Посольство США в Україні, ТОВ «Український папір», ТОВ «Концерн Нафтоенерго», ТОВ «Астеліт», Борщагiвський хімфарм завод, ХТЗ (Харківський тракторний завод), КП «Авіакомпанія «Донбасаеро», ВАТ «Донецьккокс», СП ТОВ «Метален», ЗАТ «Керамет», ТОВ «Готель Донбас Палас», ТЦ «Золоте кільце», ЗАТ ВО «Конті», ВАТ «Дон цемент», ЗАТ «Ерлан» (ТМ «Біола»), ЗАТ СК «Укрферрі», ВАТ «Одеський кабельний завод», Iллічівськиі морський торговий порт, ВАТ «Запоріжкокс», ВАТ «Запоріжський завод високовольтної апаратури», Туристичний комплекс «Буковель», ВАТ «Півничний ГЗК», ВАТ «ЦентральнийГЗК», ВАТ «Суха Балка», ВАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ВАТ «Макіївський металургійний завод», ПО «Макіїввугілля», ВАТ «МК «Азовсталь», ВАТ «Марковім», ЗАТ «Азовстальбуд», ВАТ «Укртелеком», ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб», ВАТ «Павлоградвугілля», ЗАТ «Полтавпиво», Генеральне консульство Росії в Криму, ВАТ «Сумське НВО ім.Фрунзе», СП ТОВ «Арсенюк і Стефаник» [63].
Партнери компанii в галузi перестрахування: Hannover Re (Німеччина), SCOR (Франція), Frankona (Німеччина), Польське перестрахувальне товариство (Польша), Caisse Centrale de Reassurance (CCR) (Франція), Transatlantic Reinsurance (Франція), Московське перестрахувальне товариство (Росія), Російське перестрахувальне товариство (Росія), САТ «Інгосстрах» (Росія), Транссибірська перестрахувальна корпорація (Росія), ВАТ «Находка Ре» (Росія), ЗАТ «Лексгарант» (Росія), САТ «Балва» (Латвія), Swiss Re (Швейцарія), Peco Pe (Росія), САТ АВІКОС (Росія), Росгосстрах (Росія), Прогрес гарант (Росія), Альфа страхування (Росія), Росно (Росія), Скандинавія (Росія) [63].
Страхові та перестрахувальні брокери: Брокер Lloyds MarSh Ltd, міжнародний брокер Oakeshott Insurance Consultans Ltd, ТОВ «Вілліс Страхові брокери».
Страхові брокери: ТОВ з II “ЕОС РИЗИК Україна», ТОВ «Страховий брокер «Дедалі», ТОВ «Сграховий брокер «РОЛЛ», ДП «Брокерський дім «Вибір», ТОВ «АФМ: Срахові консультанти та брокери», ТОВ «Центр страхових консультацій», ПП «Незалежне страхове агентство «Альянс: страхові брокери та консультанти», ПП «Страхова брокерська фірма «Євро-Сервіс», ПП «Агентство сприяння бізнесу «Олвіко-Консалтинг», ТОВ «Консорис», СБ «Технополіс», ТОВ «Страховий консультант» [63].
Сервiснi компанii: «CORIC International» (Франція), Helmut Brunner (Німеччина), ЗАТ «КЛАС – Аси станс» (Росія), Євроклеймс Іншуранс сервіс (Україна), Укравтоекспертиза – Холдинг (Україна), Канінгем Лінсей Раша (Росія).
Акціонери компанії «АСКА»: в межах реструктуризації активів компанії SCM FINANCE акції СК «АСКА» та «АСКА - ЖИТТЯ» передані компанії Starray Limited.
Компанія Starray Limited (Кіпр) стала крупнішим акціонером ЗАТ «УАСК АСКА» та ЗАТ «УАСК АСКА - ЖИТТЯ». Дана реструктуризація несе зміни такого характеру як, залучення інвестицій в розвиток компанії. В березні було зроблено збільшення статутного фонду ЗАТ «УАСК АСКА» на 40 млн. грн., в к закінченню року – подальше збільшення, приблизно – на 80 млн. грн.
Найвищі показники ЗАТ “УАСК АСКА” було досягнуто завдяки правиль-но сформованими та виконаними принципами структури управління компа-нією:
принцип лінійного підпорядкування;
принцип штабного підпорядкування;
принцип лінійно-штабного підпорядкування.
Важливого моменту у розвитку набула схема побудови стратегії:
загальні положення;
період, на який розрахована стратегія;
стратегічні орієнтири: майбутня роль і завдання компанії;
аналіз і оцінювання становища компанії: конкурентна позиція, стосунки із страхувальниками, фінансовий стан;
визначення пріоритетів: нові страхові послуги, нові страхувальники, досконаліші методи маркетингу;
розрахунок кінцевих фінансових результатів.
Основу успіху страхової компанії становлять трудові ресурси, бо від інтелектуального та професійного рівня її персоналу залежить досягнення нею стратегічної мети. Тому керівництво компанії постійно приділяє увагу кадровій політиці, дбаючи про максимальне розкриття професійних здібностей кожного працівника.
ЗАТ “УАСК АСКА” робить певний акцент на таких формах аквізиція, як спілкування з клієнтом за телефоном, надсилання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів. Ця форма аквізиції сприяє розширенню поля пошуку потенційних клієнтів, значно скорочує час ділового спілкування, дає змогу знизити накладні витрати й рівень тарифних ставок. Проте вона значно обмежує можливості аргументації з боку страховика і може бути застосована лише до окремих видів страхування з незначним обсягом відповідальності, де ефект дає масовість реалізації страхових полісів. Саме таку форму спілкування застосовує ЗАТ “УАСК АСКА”, завдяки чого, у свою чергу, отримує добрий ефект для поновлення дії на новий термін договорів з обов’язкових видів страхування з клієнтами – юридичними особами
Щодо маркетингової політики, то СК “АСКА” поділяє їх на такі основні види [63]:
• орієнтована на вибір потенційного страхувальника, тобто на пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками — за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання (наприклад, орендарі, власники автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій тощо);
• орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів — медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим, хто від'їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страхових продуктів, сервісним обслуговуванням при їх реалізації, розслідуванні страхової події та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику;
• орієнтована відносно конкретних каналів реалізації — наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).
В табл. 2.1 наведені основні дані по позиціюванню УАСК «АСКА» на страховому ринку України у 2004 -2007 роках [62].
На рис. 2.1 – 2.4 наведені основні результати аналізу динаміки основних показників страхового ринку України та позиції УАСК «АСКА» в першій «двадцятці» рейтингу страхового та перестрахувального ринку за обсягами страхових премій, перестрахувальниїх премій та страхових виплат у 2004 -2007 роках.
Таблиця 2.1
Основні показники діяльності УАСК «АСКА» на страховому ринку України у 2004 -2007 роках [62]
За роботу з перестрахування в Компанії відповідає управління перестра-хування.
Перестрахувальна діяльність Компанії розглядається як два окремих напрямки:
вхідне перестрахування, як окремий напрямок бізнесу, мета якого отримання прибутку шляхом залучення перестрахувальних премій від інших страхових компаній (перестрахувальників);
вихідне перестрахування, метою якого є захист власного страхового портфелю Компанії шляхом передачі в перестрахування частини страхових сум, що перевищують розмір власного утримання Компанії (вирівнювання розмірі власного утримання та диверсифікація ризиків).
Виходячи з цього перед управлінням перестрахування постають наступні завдання та виконуються функції:
аналіз страхового портфелю Компанії на предмет його надійності та стабільності, розробка та впровадження комплексних перестрахувальних програм захисту власного страхового портфелю;
контроль за укладанням договорів страхування в Компанії та передача в перестрахування понадлімітних ризиків за різними видами страхування;
котирування вартості розміщення ризиків в інших страхових компаніях та видача рекомендацій прямим андеррайтерам;
контроль за кумуляцією ризиків за географічною та іншими ознаками;
забезпечення відшкодування перестраховиками їх частки в здійснених Компанією страхових відшкодуваннях за страховими випадками;
пошук партнерів в галузі перестрахування та укладання відповідних угод щодо залучення ризиків;
андеррайтинг пропозицій щодо прийняття в перестрахування ризиків інших страхових компаній;
укладання договорів вхідного перестрахування, контроль за надходженням премій;
врегулювання збитків за договорами вхідного перестрахування.
Багаторічний досвід роботи дозволив створити ЗАТ УАСК «АСКА» одну з найбільш надійних, ємних і ефективних перестрахувальних програм в Укра-їні [63]:
1. Майновий портфель
Уже п'ятий рік відновляється договір облігаторного пропорційного пере-страхування вогневих і супутніх ризиків з Munich Re (рейтинг Standard&Poors A+). У договорі 2008 р. облігаторна ємність перестрахувального захисту скла-дає 10 млн дол. США. Додаткові класи бізнесу, включаючи перерви у вироб-ництві, - 4 млн дол. США, а також ризики страйків.
Відпрацьовано факультативну перестрахувальну програму з ємністю 200 млн дол. США і вище на рейтинговому закордонному перестрахувальному ринку.
2. Технічні ризики
На 2008 рік з Munich Re укладений облігаторний договір з ємністю 5,6 млн дол. США по наступних видах:
- страхування електронного устаткування (Electronic Equipment);
- страхування промислових машин і технологічного устаткування від поломок (Machinery);
- страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (Соntrасtоr's All Risks);
- страхування монтажних робіт від усіх ризиків (Erection All Risks);
- страхування будівельних машин і устаткування (Contractor’s Plant Machinery).
3. Моторний портфель
Облігаторний непропорційний захист по катастрофі від стихійних лих для автотранспорту з лімітом - 2 млн дол. США. Перестрахувальник лідер - SCOR, (рейтинг Standard&Poors BBB+)
4. Вантажі
Облігаторний пропорційний договір ємністю 1 млн дол. США (перестра-хувальник САТ «Інгосстрах» рейтинг BB Standard&Poors).
Відпрацьована факультативна програма з ємністю до 10 млн дол. США за участю російських і німецького перестрахувальних ринків.
5. «Зелена карта»
Облігаторне перестрахування на базі эксцедента збитку понад 200 тис. євро з нелімітованою відповідальністю. Перестрахувальник лідер: Munich Re. Додаткове покриття пріоритету (Перестрахувальники: BALVA - эксцедент збитку понад 100 тис. євро.).
Керуючись принципом максимального захисту страхового портфеля, ЗАТ УАСК «АСКА» прийняті наступні базові ліміти утримання обсягів страхового ризику (з обліком облігаторних ємностей іноземного та вітчизняного перестрахування):
Таблиця 2. 2
Базові ліміти утримання обсягів страхового ризику в УАСК «АСКА»
* включаючи облігаторні ємності
Рис.2.1. – Динаміка обсягів та місце УАСК «АСКА» в залученні валових премій серед першої «двадцятки» рейтингу страхового ринку України у 2004 -2007 роках
Компанія має ліцензії Держкомфінпослуг на 19 видів добровільного та 11 видів обов’язкового страхування. У 2006 році «АСКА» отримала сертифікат відповідності системи управління стандартом якості ISO 9001: 2000.
Страхова компанія «АСКА» пропонує такі види страхових послуг:
Страхування життя і здоров’я - від нещасного випадку, від захворювань, добровільне медичне страхування.
Страхування домашнього майна - страхування будівель, інтер’єру, оздоблення, побутової та комп’ютерної техніки. особистих речей - класичні програми страхування, експрес-програми страхування без складання опису та огляду.
Страхування ризикв, пов’язаних з автомобілем - страхування автомобіля від угону та збитку (КАСКО), страхування додаткового обладнання автомобіля, страхування цивільної відповідальності водія, страхування від нещасного випадку водіїв і пасажирів.
Страхування вiдповідальностi - за пожежу і залиття, власників зброї, власників транспортних засобів.
Страхування медичних та інших екстрених витрат туристів, які подорожують територією України або виїжджають за кордон.
Страхування предметів іпотеки і заставного транспорту (авто в кредит).
Страхування життя та здоров’я персоналу як елемент соціального захисту для співробітників і механізм формування корпоративної лояльності - корпоративні програми добровільного медичного страхування, страхування від нещасного випадку, комплексні програми страхування «Соціальна допомога».
Страхування майна підприємства - страхування основних оборотних засобів підприємства, майна, переданого або отриманого в тимчасове користування, на зберігання і реалізацію, страхування транспортних засобів підприємства, вантажів і вантажоперевезень.
Страхування будівельно-монтажних робіт.
Страхування банківських ризиків - комплексне банківське страхування (ВВВ), страхування при операціях кредитування, страхування банківських цiнностей.
Страхування відповідальності - власників транспортних засобів, вантажоперевізника та експедитора, страхування професійної відповідальності.
Страхування сільськогосподарських ризиків.
Страхування авіаційних ризиків - повітряних суден, екiпажiв, вантажів, відповідальності перед третіми особами.
Програми обов’язкового страхування.
Клієнти ЗАТ «УАСК АСКА»: МСП ПКФ «Імпульс», «Мiськенерго», Донецьк, НПО «Інкор», ЗАТ «Видавнича група «Сегодня», КДАЗ «АВІАНТ», ТОВ «Київський Реслублiканський Автоцентр», Посольство США в Україні, ТОВ «Український папір», ТОВ «Концерн Нафтоенерго», ТОВ «Астеліт», Борщагiвський хімфарм завод, ХТЗ (Харківський тракторний завод), КП «Авіакомпанія «Донбасаеро», ВАТ «Донецьккокс», СП ТОВ «Метален», ЗАТ «Керамет», ТОВ «Готель Донбас Палас», ТЦ «Золоте кільце», ЗАТ ВО «Конті», ВАТ «Дон цемент», ЗАТ «Ерлан» (ТМ «Біола»), ЗАТ СК «Укрферрі», ВАТ «Одеський кабельний завод», Iллічівськиі морський торговий порт, ВАТ «Запоріжкокс», ВАТ «Запоріжський завод високовольтної апаратури», Туристичний комплекс «Буковель», ВАТ «Півничний ГЗК», ВАТ «ЦентральнийГЗК», ВАТ «Суха Балка», ВАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ВАТ «Макіївський металургійний завод», ПО «Макіїввугілля», ВАТ «МК «Азовсталь», ВАТ «Марковім», ЗАТ «Азовстальбуд», ВАТ «Укртелеком», ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб», ВАТ «Павлоградвугілля», ЗАТ «Полтавпиво», Генеральне консульство Росії в Криму, ВАТ «Сумське НВО ім.Фрунзе», СП ТОВ «Арсенюк і Стефаник» [63].
Партнери компанii в галузi перестрахування: Hannover Re (Німеччина), SCOR (Франція), Frankona (Німеччина), Польське перестрахувальне товариство (Польша), Caisse Centrale de Reassurance (CCR) (Франція), Transatlantic Reinsurance (Франція), Московське перестрахувальне товариство (Росія), Російське перестрахувальне товариство (Росія), САТ «Інгосстрах» (Росія), Транссибірська перестрахувальна корпорація (Росія), ВАТ «Находка Ре» (Росія), ЗАТ «Лексгарант» (Росія), САТ «Балва» (Латвія), Swiss Re (Швейцарія), Peco Pe (Росія), САТ АВІКОС (Росія), Росгосстрах (Росія), Прогрес гарант (Росія), Альфа страхування (Росія), Росно (Росія), Скандинавія (Росія) [63].
Страхові та перестрахувальні брокери: Брокер Lloyds MarSh Ltd, міжнародний брокер Oakeshott Insurance Consultans Ltd, ТОВ «Вілліс Страхові брокери».
Страхові брокери: ТОВ з II “ЕОС РИЗИК Україна», ТОВ «Страховий брокер «Дедалі», ТОВ «Сграховий брокер «РОЛЛ», ДП «Брокерський дім «Вибір», ТОВ «АФМ: Срахові консультанти та брокери», ТОВ «Центр страхових консультацій», ПП «Незалежне страхове агентство «Альянс: страхові брокери та консультанти», ПП «Страхова брокерська фірма «Євро-Сервіс», ПП «Агентство сприяння бізнесу «Олвіко-Консалтинг», ТОВ «Консорис», СБ «Технополіс», ТОВ «Страховий консультант» [63].
Сервiснi компанii: «CORIC International» (Франція), Helmut Brunner (Німеччина), ЗАТ «КЛАС – Аси станс» (Росія), Євроклеймс Іншуранс сервіс (Україна), Укравтоекспертиза – Холдинг (Україна), Канінгем Лінсей Раша (Росія).
Акціонери компанії «АСКА»: в межах реструктуризації активів компанії SCM FINANCE акції СК «АСКА» та «АСКА - ЖИТТЯ» передані компанії Starray Limited.
Компанія Starray Limited (Кіпр) стала крупнішим акціонером ЗАТ «УАСК АСКА» та ЗАТ «УАСК АСКА - ЖИТТЯ». Дана реструктуризація несе зміни такого характеру як, залучення інвестицій в розвиток компанії. В березні було зроблено збільшення статутного фонду ЗАТ «УАСК АСКА» на 40 млн. грн., в к закінченню року – подальше збільшення, приблизно – на 80 млн. грн.
Найвищі показники ЗАТ “УАСК АСКА” було досягнуто завдяки правиль-но сформованими та виконаними принципами структури управління компа-нією:
принцип лінійного підпорядкування;
принцип штабного підпорядкування;
принцип лінійно-штабного підпорядкування.
Важливого моменту у розвитку набула схема побудови стратегії:
загальні положення;
період, на який розрахована стратегія;
стратегічні орієнтири: майбутня роль і завдання компанії;
аналіз і оцінювання становища компанії: конкурентна позиція, стосунки із страхувальниками, фінансовий стан;
визначення пріоритетів: нові страхові послуги, нові страхувальники, досконаліші методи маркетингу;
розрахунок кінцевих фінансових результатів.
Основу успіху страхової компанії становлять трудові ресурси, бо від інтелектуального та професійного рівня її персоналу залежить досягнення нею стратегічної мети. Тому керівництво компанії постійно приділяє увагу кадровій політиці, дбаючи про максимальне розкриття професійних здібностей кожного працівника.
ЗАТ “УАСК АСКА” робить певний акцент на таких формах аквізиція, як спілкування з клієнтом за телефоном, надсилання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів. Ця форма аквізиції сприяє розширенню поля пошуку потенційних клієнтів, значно скорочує час ділового спілкування, дає змогу знизити накладні витрати й рівень тарифних ставок. Проте вона значно обмежує можливості аргументації з боку страховика і може бути застосована лише до окремих видів страхування з незначним обсягом відповідальності, де ефект дає масовість реалізації страхових полісів. Саме таку форму спілкування застосовує ЗАТ “УАСК АСКА”, завдяки чого, у свою чергу, отримує добрий ефект для поновлення дії на новий термін договорів з обов’язкових видів страхування з клієнтами – юридичними особами
Щодо маркетингової політики, то СК “АСКА” поділяє їх на такі основні види [63]:
• орієнтована на вибір потенційного страхувальника, тобто на пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками — за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання (наприклад, орендарі, власники автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій тощо);
• орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів — медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим, хто від'їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страхових продуктів, сервісним обслуговуванням при їх реалізації, розслідуванні страхової події та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику;
• орієнтована відносно конкретних каналів реалізації — наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).
В табл. 2.1 наведені основні дані по позиціюванню УАСК «АСКА» на страховому ринку України у 2004 -2007 роках [62].
На рис. 2.1 – 2.4 наведені основні результати аналізу динаміки основних показників страхового ринку України та позиції УАСК «АСКА» в першій «двадцятці» рейтингу страхового та перестрахувального ринку за обсягами страхових премій, перестрахувальниїх премій та страхових виплат у 2004 -2007 роках.
Таблиця 2.1
Основні показники діяльності УАСК «АСКА» на страховому ринку України у 2004 -2007 роках [62]
За роботу з перестрахування в Компанії відповідає управління перестра-хування.
Перестрахувальна діяльність Компанії розглядається як два окремих напрямки:
вхідне перестрахування, як окремий напрямок бізнесу, мета якого отримання прибутку шляхом залучення перестрахувальних премій від інших страхових компаній (перестрахувальників);
вихідне перестрахування, метою якого є захист власного страхового портфелю Компанії шляхом передачі в перестрахування частини страхових сум, що перевищують розмір власного утримання Компанії (вирівнювання розмірі власного утримання та диверсифікація ризиків).
Виходячи з цього перед управлінням перестрахування постають наступні завдання та виконуються функції:
аналіз страхового портфелю Компанії на предмет його надійності та стабільності, розробка та впровадження комплексних перестрахувальних програм захисту власного страхового портфелю;
контроль за укладанням договорів страхування в Компанії та передача в перестрахування понадлімітних ризиків за різними видами страхування;
котирування вартості розміщення ризиків в інших страхових компаніях та видача рекомендацій прямим андеррайтерам;
контроль за кумуляцією ризиків за географічною та іншими ознаками;
забезпечення відшкодування перестраховиками їх частки в здійснених Компанією страхових відшкодуваннях за страховими випадками;
пошук партнерів в галузі перестрахування та укладання відповідних угод щодо залучення ризиків;
андеррайтинг пропозицій щодо прийняття в перестрахування ризиків інших страхових компаній;
укладання договорів вхідного перестрахування, контроль за надходженням премій;
врегулювання збитків за договорами вхідного перестрахування.
Багаторічний досвід роботи дозволив створити ЗАТ УАСК «АСКА» одну з найбільш надійних, ємних і ефективних перестрахувальних програм в Укра-їні [63]:
1. Майновий портфель
Уже п'ятий рік відновляється договір облігаторного пропорційного пере-страхування вогневих і супутніх ризиків з Munich Re (рейтинг Standard&Poors A+). У договорі 2008 р. облігаторна ємність перестрахувального захисту скла-дає 10 млн дол. США. Додаткові класи бізнесу, включаючи перерви у вироб-ництві, - 4 млн дол. США, а також ризики страйків.
Відпрацьовано факультативну перестрахувальну програму з ємністю 200 млн дол. США і вище на рейтинговому закордонному перестрахувальному ринку.
2. Технічні ризики
На 2008 рік з Munich Re укладений облігаторний договір з ємністю 5,6 млн дол. США по наступних видах:
- страхування електронного устаткування (Electronic Equipment);
- страхування промислових машин і технологічного устаткування від поломок (Machinery);
- страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (Соntrасtоr's All Risks);
- страхування монтажних робіт від усіх ризиків (Erection All Risks);
- страхування будівельних машин і устаткування (Contractor’s Plant Machinery).
3. Моторний портфель
Облігаторний непропорційний захист по катастрофі від стихійних лих для автотранспорту з лімітом - 2 млн дол. США. Перестрахувальник лідер - SCOR, (рейтинг Standard&Poors BBB+)
4. Вантажі
Облігаторний пропорційний договір ємністю 1 млн дол. США (перестра-хувальник САТ «Інгосстрах» рейтинг BB Standard&Poors).
Відпрацьована факультативна програма з ємністю до 10 млн дол. США за участю російських і німецького перестрахувальних ринків.
5. «Зелена карта»
Облігаторне перестрахування на базі эксцедента збитку понад 200 тис. євро з нелімітованою відповідальністю. Перестрахувальник лідер: Munich Re. Додаткове покриття пріоритету (Перестрахувальники: BALVA - эксцедент збитку понад 100 тис. євро.).
Керуючись принципом максимального захисту страхового портфеля, ЗАТ УАСК «АСКА» прийняті наступні базові ліміти утримання обсягів страхового ризику (з обліком облігаторних ємностей іноземного та вітчизняного перестрахування):
Таблиця 2. 2
Базові ліміти утримання обсягів страхового ризику в УАСК «АСКА»
| Види ризиків | USD |
| вогневі і супутні ризики (комплекс майнових ризиків включаючи, також ризик страйків) | 10 000 000* |
| перерва у виробництві | 4 000 000* |
| будівельно-монтажні ризики | 5 600 000* |
| відповідальність підприємств | 500 000* |
| страхування електронного устаткування | 5 600 000* |
| страхування будівельних машин і устаткування | 5 600 000* |
| поломка машин і устаткування | 5 600 000* |
| Вантажі | 1 000 000* |
| автоКАСКО | 75 000 |
| автоцивільна відповідальність | 50 000 |
| Зелена картка | необмежена* |
| морські судна | 100 000 |
| нещасний випадок (на 1 застрахованого) | 20 000 |
| Авіакаско | 150 000 |
| відповідальність авіакомпаній | 150 000 |
| фінансові ризики | 50 000* |
| відповідальність неморських перевізників | 500 000* |
| відповідальність від’їжджаючих за кордон | 100 000* |
Рис.2.1. – Динаміка обсягів та місце УАСК «АСКА» в залученні валових премій серед першої «двадцятки» рейтингу страхового ринку України у 2004 -2007 роках
Рис.2.2. – Динаміка рівнів перестрахування та місце УАСК «АСКА» серед першої «двадцятки» рейтингу страхового ринку України у 2004 -2007 роках
Рис.2.3. – Питома вага валових та перестрахувальних премій УАСК «АСКА» на страховому ринку України у 2005 -2007 роках
Рис.2.4. – Порівняння рівня перестрахування премій в УАСК «АСКА» та в середньому на страховому ринку України у 2005 -2007 роках
2.2 Аналіз забезпечення платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА» в 2004-2007 рр.
Проблема визначення платоспроможності страхової компанії являє собою одну із важливих проблем як для окремої компанії, так і для всього страхового ринку. Платоспроможність страхової компанії— це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов'язання із укладених договорів страхування. Інакше кажучи, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зобов'язань або дорівнює їй. Обсяг і структура активів — основний індикатор фінансового здоров'я і платоспромож-ності страхової компанії — це кошти страховика, які інвестовані у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви — статут-ний і резервний капітал, технічні резерви, прибуток.
Отже, платоспроможність — це основний показник діяльності страховика з точки зору страхувальника, оскільки укладаючи договір страхування, страху-вальник розраховує на уникнення втрат при настанні страхового випадку, а страховик за умови свого стабільного фінансового становища може мінімі-зувати збиток страхувальника. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні в певний час, щоб здійснювати виплати при настанні страхових випадків. Платоспроможність страховика зале-жить від достатності розміру сформованих страхових резервів.
Проте через нерівномірність розподілу страхових випадків у часі, можли-вої невідповідності фактичної збитковості і збитковості, закладеної у розрахун-ку тарифів, активи страховика повинні враховувати вільні від будь-яких зобо-в'язань кошти, достатні для виконання зобов'язань за позовами у випадку недо-статності коштів страхових резервів. Ця частина власних коштів має назву мар-жі платоспроможності і визначається як частина активів страховика, не зв'язана з будь-якими видимими зобов'язаннями.
Маржа платоспроможності встановлює деякий рівень, вихід за який вик-ликає регулюючі дії зі сторони страхового нагляду. Цей рівень повинен бути достатньо високим, щоб дати можливість здійснити втручання в справи компа-нії на першій стадії виникнення фінансових труднощів чи з метою виправлення становища, або, якщо крах компанії неминучий, з метою мінімізації втрат для страховиків. Інакше кажучи, маржа платоспроможності повинна бути такою, щоб забезпечити високий рівень ймовірності того, що компанія здатна викону-вати свої зобов'язання протягом певного проміжку часу.
Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням стра-хові резерви і власний капітал.
Формування зобов'язань страховика суттєво відрізняється від аналогіч-ного процесу, що здійснюється всіма іншими комерційними суб'єктами. Стра-ховик має закріплені договором страхування зобов'язання перед кожним стра-хувальником, які виражені страховою сумою за даним договором. Але це не означає, що зобов'язання страховика рівні сукупній сумі страхових зобов'язань, оскільки страхування за своєю суттю передбачає імовірнісний характер настан-ня страхових випадків і певний розподіл збитку.
Виходячи з цього, сукупні зобов'язання страховика визначаються тією частиною страхових внесків (премій), що призначені для виплат (нетто-премії). А засобом розрахунку цих зобов'язань є страхові тарифи. Саме страховий тариф визначає кількість премій і страхових зобов'язань.
Абсолютна величина статутного капіталу повинна розглядатися як кри-терій платоспроможності страховика, оскільки вимоги про достатність капіталу щодо прийнятих зобов'язань перекривають шлях страховику, який не виконав цей норматив, можливість виходу на ринок страхових послуг.
Основним елементом платоспроможності страховика є страховий тариф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного чи інших фондів, що створюються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шляхом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифних ставок — один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.
Забезпечення платоспроможності страховиків контролюється Законом України "Про страхування". Вищезазначене законодавство зобов'язує страхови-ків дотримуватись таких умов забезпечення платоспроможності:
— наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фон-ду страховика;
— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхо-вих сум і страхових відшкодувань;
— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Закон формулює поняття "гарантійний фонд" до якого належать додатко-вий та резервний капітал, що створюються за рахунок прибутку страховика, а також сума нерозподіленого прибутку. Гарантійний фонд є однією з умов за-безпечення платоспроможності, але його величина не впливає на прийняття обсягів страхових зобов'язань і на рейтинг страхової компанії з погляду на їх платоспроможність. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку також можуть створювати вільні резерви.
Вільні резерви як самостійний елемент страхового фонду страховика формуються для покриття непередбачуваних витрат за рахунок власних коштів, але вони, як і гарантійний фонд, не враховуються у визначених законодавством нормативах, що не стимулює страховиків до формування вищезгаданих фінан-сових ресурсів, вільних від зобов'язань.
З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового від-шкодування страховиками створюються страхові резерви залежно від видів страхування (перестрахування). Страхові резерви - це, виплати, відкладені до запитання, тобто такі, що не мають конкретного строку виконання. За своєю суттю страхові резерви є одночасно і зобов'язаннями страховика і, як будь-які зобов'язання, потребують певного капіталу.
Правильно організована страхова компанія з грамотним андеррайтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуванням і організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності і всіма своїми активами відповідає перед страхувальником.
У країнах із розвинутою страховою індустрією використовується декілька різних схем оцінки платоспроможності. В ЄС — це підхід, який базується на визначенні мінімальної маржі платоспроможності і мінімального гарантійного фонду, в США в останні роки починає використовуватись підхід до оцінки пла-тоспроможності на базі концепції ризикового капіталу, дедалі більшу популяр-ність завойовує динамічне тестування. З одного боку, оцінка платоспромож-ності страхової компанії є завданням самої компанії, яка вирішується групою спеціалістів-актуаріїв, а з іншого— проводиться органами страхового нагляду, які виробляють систему вимог і ряд обмежувальних заходів, якщо ці вимоги не дотримуються.
Діяльність страхових компаній, які працюють на Європейському страхо-вому ринку, координується спеціальними страховими директивами ЄС. Перші угоди з встановлення єдиної маржі платоспроможності з'явились там у 1973 р для видів страхування, які не відносяться до страхування життя. Пізніше (1979 р ) були прийняті угоди щодо встановлення маржі платоспроможності зі стра-хування життя. Це стало значним кроком вперед як для розвитку органів стра-хового нагляду, так і для розвитку європейського співробітництва на ринку страхування.
Платоспроможність компанії означає:
1) фінансову стійкість компанії;
2) готовність компанії відповідати за своїми зобов’язаннями.
Платоспроможність страхової компанії залежить від рівня страхових резервів та від розміру власного капіталу (вільних резервів).Страхові резерви відображають величину зобов’язань страховика по укладених договорах стра-хування, термін виконання за якими не настав на даний момент часу.
Відповідність розмірів власного капіталу обсягу прийнятих зобов’язань є одним з важливих критеріїв оцінки платоспроможності страхової компанії. Компанія є неплатоспроможною, якщо розмір її активів є недостатнім, або як-що вони є неліквідними, а відповідно компанія неспроможна виплатити страхо-ві відшкодування або виконати інші зобов’язання.
Причинами неплатоспроможності компанії можуть бути як об’єктивні фактори (природні катастрофи, валютні ризики), так і суб’єктивні (неефективні вкладення, неправильна оцінка страхових та балансових ризиків).
Фінансовий стан компанії визначають на підставі ряду фінансових коефі-цієнтів, оцінки стратегії компанії та її виконання, враховуючи при цьому умови ринку, що здійснюють вплив на діяльність компанії.
При аналізі фінансового стану страхової компанії здійснюють: 1) Загальну оцінку діяльності компанії:
- Структура страхового портфеля
- Сегмент ринку (національного, міжнародного)
- Компетентність керівника
- Організаційна структура компанії (сильні та слабкі сторони)
- Ефективність каналів продажу
- Чи отримує компанія прибуток
- Система внутрішнього контролю
- Походження капіталу та чи може компанія залучити капітал 2) Аналіз балансових ризиків:
- Структура активів
- Інвестиційна політика компанії в цілому
- Можливість компанії вільно інвестувати
- Склад інвестицій, яка доля основних засобів, довгострокових вкладень, грошових коштів
- В яких обсягах компанія інвестує в похідні цінні папери і на яких умовах 3) Аналіз фінансових ризиків:
- Яким чином компанія розширює свою діяльність (через нові канали продажу, через нові продукти)
- Чи має компанія політику формування страхового портфеля
- Грошові потоки протягом минулих 5 років (відстежуються тенденції)
- Тенденції зміни коефіцієнта платоспроможності протягом останніх 5 років і фактори, які вплинули на цей процес
До основних фінансових коефіцієнтів, що використовуються при оцінці фінансового стану компанії, належать:
1. Коефіцієнт межі (маржі) платоспроможності характеризує фінансові можливості страхової компанії. У компаній, що займаються ризиковими видами страхування розмір страхових премій (нетто), як правило, на 200-300 % більше величини власного капіталу.
К пл. = (Страхові премії (нетто) / Акціонерний капітал) * 100 %
2. Коефіцієнт поточної ліквідності
К п.л. = (Поточні активи / Короткострокові зобов’язання) * 100 %
Коефіцієнт має бути не нижчим 200 %. Високий рівень величини даного коефіцієнта свідчить про стійкий фінансовий стан компанії та інвестиційну привабливість компанії.
3. Коефіцієнт термінової ліквідності Має бути не нижчим 100 %.
К т.л. = ((Грошові кошти + цінні папери, які швидко реалізуються + чиста дебіторська заборгованість) / Короткострокові зобов’язання) * 100 %
Коефіцієнт показує відношення ліквідних активів до короткотермінової заборгованості та характеризує здатність компанії виконати свої поточні зобов’язання.
4. Коефіцієнт реальних активів Зазначений коефіцієнт має бути нижчим за 100 %, оскільки він відображає залежність страхової компанії від ситуації на ринку. Реальні активи забезпе-чують довгостроковий захист від інфляції, оскільки вони не є такими, що швидко реалізуються (н-д, інвестиції в нерухомість).
К р.а. = (Вартість акцій + вартість нерухомості) / Власний капітал) *100%
5. Коефіцієнт технічних резервів Має бути меншим 100 %.
К т.р. = (Вартість технічних резервів/Вартість ліквідних активів) *100%
До ліквідних активів відносяться цінні папери, депозитні вклади, грошові кошти.
6. Коефіцієнти дебіторської заборгованості
К д.з1 = (Дебіторська заборгованість / Загальна сума активів) * 100 %
Або
К д.з.2 =(Дебіторська заборгованість/Вартість власного капіталу)*100%
Зазначені коефіцієнти мають бути меншими 25 %. Дебіторська заборгованість впливає на рівень доходів від інвестицій, проте вона не є ліквідним активом, а значить являє собою елемент ризику, оскільки капітал знаходиться в руках дебіторів, і страхова компанія (кредитор) не може контролювати дату погашення заборгованості.
7. Коефіцієнти доходу від інвестицій
К д.і.1 = (Доходи від інвестицій / Зібрані премії (нетто)) * 100 %
Або
К д.і.2 = (Доходи від інвестицій / Активи (нетто)) * 100 %
Високий рівень зазначених коефіцієнтів може означати надто високий рівень ризику страхового портфеля. Якщо коефіцієнт має низьке значення – компанія не є конкурентоздатною. Показники ефективності діяльності компанії При аналізі ефективності роботи страхової компанії слід пам’ятати, що оцінювати її результати складніше, ніж діяльність промислового підприємства. Це визначається такими факторами: страхові компанії не мають товарно-матеріальних запасів, в діяльності компанії важливим є процес виробництва продуктів (страхових), необхідно враховувати такі тенденції, як скорочення чисельності кадрів, скорочення (збільшення) кількості філій, появу нових методів просування страхових продуктів на ринок, які підвищують ефективність роботи компанії.
Показники структури капіталу:
1. Коефіцієнт власності
К в. = (Власний капітал / (Загальна сума зобов’язань + Власний капітал)) * 100 %
Високий рівень даного коефіцієнта свідчить про стабільність структури капіталу, а також слугує гарантією повернення позикових коштів. Низький рівень свідчить про значне використання позикових коштів, а відповідно і про значну фінансову залежність страхової компанії.
2. Коефіцієнт позикового капіталу
К п.к. = (Позиковий капітал / (Загальна сума зобов’язань + Власний капітал) * 100 %
Коефіцієнт показує, яку частину в загальних зобов’язаннях компанії складають позикові кошти. 3. Коефіцієнт фінансової залежності
К ф.з. = (Позиковий капітал / Власний капітал) * 100 %
Високий рівень зазначеного коефіцієнта свідчить про загрозу банкрутства страхової компанії. Для здійснення аналізу діяльності компанії необхідно розглянути структуру заборгованості та долю короткострокових боргів. У великих страхових групах слід визначити, чи надає материнська компанія дочірнім компаніям кредити та позики, тобто визначити їх фінансову залежність.
4. Коефіцієнт самофінансування
К с.ф=(Грошові кошти/Загальна вартість інвестованого капіталу)*100%
Зазначений коефіцієнт свідчить про те, чи може компанія з фінансової точки зору розвиватись самостійно, чи потребує залучення капіталу інвесторів.
5. Коефіцієнт покриття відсотка
К п.в. = (Прибуток до сплати відсотків та податків / Витрати по виплаті відсотків) * 100 %
Коефіцієнт відображає рівень прибутку до оподаткування, який спрямовується на виплату відсотків та ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків.
6. Показники дохідності акціонерного капіталу
Прибуток на одну акцію П акц. = (Чистий дохід акціонерів / Середня кількість акцій, що обертаються)
Показує чистий дохід акціонерів (дивіденди, що виплачуються власникам акцій)
7. Відношення ринкової ціни акції до доходу на одну акцію
К ц/д = (Ціна однієї акції / Прибуток на одну акцію) *100 %
Цей показник визначає частину доходу, яку інвестори готові сплатити та розкриває перспективи розвитку компанії на фондовій біржі.
8. Коефіцієнт виплати дивідендів
К в.д. = (Дивіденди / Чистий прибуток) *100 %
Коефіцієнт показує долю прибутку на одну акцію, яку компанія розподіляє у вигляді дивідендів. Його розмір залежить від структури акціонерного капіталу та перспектив розвитку страхової компанії.
Технічні показники:
1. Коефіцієнт резервів
К р = (Технічні резерви / Страхові платежі (нетто)) * 100 %
Коефіцієнт має бути більшим 100 %. Він не відображає якість страхового портфеля або терміну виконання зобов’язань. Для довготермінових видів страхування резерви мають збільшуватися з періодом часу.
2. Технічні резерви
К т.р. = ((Технічні резерви + Акціонерний капітал) / Страхові платежі (нетто)) * 100 %
Коефіцієнт має бути більшим 150 %. Компанії з недостатнім розміром власного капіталу формують більші за розміром технічні резерви.
3. Коефіцієнт резервів на капітал
К р/к = (Технічні резерви / Акціонерний капітал) *100 %
Якщо обсяг технічних резервів недостатній, то компанія вимушена використовувати власний капітал для покриття зобов’язань. Потрібно дуже обережно підходити до оцінки даного показника, оскільки велика різниця між величиною страхових резервів та власного капіталу вказує на наявність значного фінансового ризику, тобто того, що компанія буде використовувати власні кошти для покриття збитків.
4. Коефіцієнт власного утримання
К в.у. = (Страхові премії (нетто) / Страхові премії (брутто)) * 100 %
Коефіцієнт має бути більшим 50 %. Цей коефіцієнт показує рівень ризику, який компанія залишає на власному утриманні. При цьому, рівень власного утримання для компаній зі страхування життя має бути значно вищим від такого для компаній з ризикових видів страхування.
5. Коефіцієнт збитковості
К зб. = (Врегульовані збитки / Зібрані страхові премії) * 100 %
6. Коефіцієнт відшкодування
К в.=(Виплачені страхові відшкодування/Зібрані страхові платежі)*100%
Коефіцієнт показує рівень страхових виплат та витрат із врегулювання збитків.
7. Коефіцієнт витрат
К вит. = (Адміністративні витрати / Зібрані страхові премії) * 100 %
Цей коефіцієнт дозволяє оцінити рівень адміністративних витрат компанії. Сума коефіцієнтів відшкодування (К в.) та витрат (К вит.) формує зведений коефіцієнт, який має бути меншим 100 % для отримання технічного прибутку. Проте, на практиці цього досягають рідко. Значення даного показника можна доволі легко змінити, якщо компанія скорочує або збільшує обсяг зібраних страхових премій. Слід пам’ятати, що цей коефіцієнт не відображає якості страхового портфеля, а лише свідчить про ефективність тарифної та інвестиційної політики компанії.
Згідно Закону України «Про страхування» [1] страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:
наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.
До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.
Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.
Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.
Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.
Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.
Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визна-чається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхо-вих. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:
перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;
друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Таблиця 2.3
Розрахунок рівней нормативної та фактичної платоспроможностей, а також коефіцієнтів запасу фактичної платоспроможності над нормативним рівнем в УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування пере-вищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір пере-страхування. Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.
В табл.А.1 – А.2 додатку А наведені баланси та звіти про фінансові результати діяльності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки [69].
В таблиці 2.3 наведені результати розрахунку рівней нормативної та фак-тичної платоспроможностей, а також коефіцієнтів запасу фактичної платоспро-можності над нормативним рівнем в УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки, які показують стійкий фінансовий стан забезпечення платоспроможності.
На графіку рис. 2.5 наведене порівняння фактичних коефіцієнтів запасу платоспроможності , розрахованих без врахування перестрахування та з врахуванням зменшення рівня страхових премій на 50% від рівня премій, відданих у перестрахування.
Рис.2.5. Вплив перестрахування на підвищення коефіцієнтів запасу платоспроможності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в 1,2 рази.
2.3 Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА» в программі 2004-2007рр.
Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ УАСК «АСКА»» в дипломному дослідженні виконано з застосуванням кореляційно-регресійних економіко-математичних моделей.
На основі даних спостережень основних показників діяльності ЗАТ УАСК «АСКА», будуються лінійні одновимірні Y=f(X1) регресійні моделі, яка встановлюють залежність рівня основних прогнозуємих характеристик підприємства 
від суми показників факторів впливу в часі 
, ( 
, n – кількість періодів, що розглядаються) в і-тий період [48].
Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:
, (2.1)
де 
– постійна складова доходу (початок відліку);
– коефіцієнт регресії;
– відхилення фактичних значень доходу від оцінки (математич-
ного сподівання) 
середньої величини доходу в і-тий період.
Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [48]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями прогнозує мого параметра та його оцінками є мінімальною, що можна записати як
. (2.2)
Відмітимо, що залишкова варіація (2.2) є функціоналом 
від параметрів регресійного рівняння:
(2.3)
За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв’язком системи двох нормальних рівнянь [48]:
, (2.4)
.
Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою
, (2.5)
Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.
Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.
Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.
Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.
Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визна-чається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхо-вих. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:
перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;
друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Таблиця 2.3
Розрахунок рівней нормативної та фактичної платоспроможностей, а також коефіцієнтів запасу фактичної платоспроможності над нормативним рівнем в УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування пере-вищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір пере-страхування. Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.
В табл.А.1 – А.2 додатку А наведені баланси та звіти про фінансові результати діяльності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки [69].
В таблиці 2.3 наведені результати розрахунку рівней нормативної та фак-тичної платоспроможностей, а також коефіцієнтів запасу фактичної платоспро-можності над нормативним рівнем в УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки, які показують стійкий фінансовий стан забезпечення платоспроможності.
На графіку рис. 2.5 наведене порівняння фактичних коефіцієнтів запасу платоспроможності , розрахованих без врахування перестрахування та з врахуванням зменшення рівня страхових премій на 50% від рівня премій, відданих у перестрахування.
Рис.2.5. Вплив перестрахування на підвищення коефіцієнтів запасу платоспроможності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в 1,2 рази.
2.3 Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА» в программі 2004-2007рр.
Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ УАСК «АСКА»» в дипломному дослідженні виконано з застосуванням кореляційно-регресійних економіко-математичних моделей.
На основі даних спостережень основних показників діяльності ЗАТ УАСК «АСКА», будуються лінійні одновимірні Y=f(X1) регресійні моделі, яка встановлюють залежність рівня основних прогнозуємих характеристик підприємства
Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:
де
ного сподівання)
Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [48]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць
Відмітимо, що залишкова варіація (2.2) є функціоналом
За методом найменших квадратів параметри регресії
Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою
Коефіцієнт детермінації для даної моделі
(2.6)
повинен дорівнювати : 
>0,75 – сильний кореляційний зв’зок, 0,36> >0,75 - кореляційний зв’язок середньої щільності; <0,36 - кореляційній зв’язок низької щільності [48].
На рис.2.6 наведені результати побудови лінійної регресійної моделі на основі результатів за 2004 -2007 роки (табл.2.2), виконані за допомогою «електронних таблиць» Excel -2007.
Як показує аналіз графіку рис.2.6 при підвищенні рівня перестрахування в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз графіків рис.2.5 та рис.2.6 свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрахування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспро-можності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.
Розділ 3. Розвиток іноземного перестрахування як важель забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні
3.1 Ефективність заходів по декриміналізації процесів іноземного перестрахування в Україні як основа розвитку реального іноземного перестрахування в Україні
Український страховий ринок усе ще перебуває на етапі вдосконалення (як законодавче регулювання та система оподаткування, так і фінансовий по-тенціал). Як відомо, недокапіталізація страхового ринку є проблемою нестачі грошей у країні. Перестрахування в іноземних перестраховиків у цьому випад-ку є логічним виходом. Це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика.
З іншого боку, з перестрахуванням пов’язано багато нелегальних схем перекачування грошей за кордон. Наприклад, страхування фінансових ризиків є ідеальним інструментом для відмивання коштів. Загалом ризик зловживань підвищується при роботі з перестрахувальними компаніями-нерезидентами, які не мають рейтингу Standart&Poors або MOODY [49].
Недосконалість законодавства дозволяє створювати компанії-одноденки, які працюють протягом одного кварталу. Провівши через них дуже великі пла-тежі за кордон, відразу їх знищують, здаючи ліцензію й купуючи іншу «тран-зитну» фірму (наприклад, фіктивні структури, зареєстровані в пільговій Чор-нобильській зоні).
Результати досліджень Держфінпослуг у 2003 році показали, що не біль-ше 2% сум, виведених через перестрахування, повертаються в Україну у вигля-ді страхових виплат. Близько 80% коштів було переказано до нестрахових ор-ганізацій країн Балтії, які навіть не мають ліцензій на право займатися страху-ванням та перестрахуванням і не перебувають під наглядом у своїх країнах [49].
У 2004 р. в Україні розпочалася кампанія боротьби з незаконним виве-денням капіталів за кордон через перестрахування. З’явився Указ Президента «Про систему заходів по усуненню причин і умов, що сприяють прояву зло-чинності й корупції», у якому Національному банку й Держфінпослуг доручено посилити протидію відмиванню грошей та їх вивезенню за кордон.
Затверджено постанову №24 «Про затвердження Порядку й вимог до здійснення перестрахування в страховика (перестраховика) – нерезидента», якою посилено контроль за перестрахуванням нерезидентами українських страховиків [5].
Крім того, постанова зобов’язує страховиків протягом 10 днів повідом-ляти Держфінпослуг про укладання договору перестрахування з компанією-нерезидентом.
У січні 2005 року введена норма, яка зобов’язує страхові компанії перед одержанням дозволу на купівлю валюти узгодити договори перестрахування з Держфінпослуг (постанова НБУ від 14.01.2005 р.) [10]. У результаті цих ново-введень під санкції потрапили 68 страхових компаній, яких було зобов’язано розірвати договори зі страховиками-нерезидентами, які не відповідають чин-ному законодавству.
На рис.3.1 – 3.7 наведений аналіз зміни структури іноземного перестрах-хування у 2004 – 2008 роках (до та після прийняття актів державного антикри-мінального регулювання процесів використання іноземного перестрахування для відмивання «брудних» валютних коштів та податкової мінімізації податку на страхові доходи).
Як показує аналіз графіків рис.3.1 -3.7, якщо у 2004 році більше 62% перестрахувальних премій перераховувались у Литву, яка не має професійних перестрахувальників, то у 2008 році більше 53% перестрахувальних премій перераховано в Великобританію, яка є реальни світовим центром перстрахуван-ня з багатовіковим досвідом та реальними фінансовими активами перестрах-хувальних компаній з світовим рейтингом.
Рис.3.1. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2004 році [24]
Рис.3.2. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2005 році [25]
Рис.3.3. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2006 році [26]
Рис.3.4. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2007 році [28]
повинен дорівнювати :
На рис.2.6 наведені результати побудови лінійної регресійної моделі на основі результатів за 2004 -2007 роки (табл.2.2), виконані за допомогою «електронних таблиць» Excel -2007.
Як показує аналіз графіку рис.2.6 при підвищенні рівня перестрахування в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз графіків рис.2.5 та рис.2.6 свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрахування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспро-можності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.
Розділ 3. Розвиток іноземного перестрахування як важель забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні
3.1 Ефективність заходів по декриміналізації процесів іноземного перестрахування в Україні як основа розвитку реального іноземного перестрахування в Україні
Український страховий ринок усе ще перебуває на етапі вдосконалення (як законодавче регулювання та система оподаткування, так і фінансовий по-тенціал). Як відомо, недокапіталізація страхового ринку є проблемою нестачі грошей у країні. Перестрахування в іноземних перестраховиків у цьому випад-ку є логічним виходом. Це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика.
З іншого боку, з перестрахуванням пов’язано багато нелегальних схем перекачування грошей за кордон. Наприклад, страхування фінансових ризиків є ідеальним інструментом для відмивання коштів. Загалом ризик зловживань підвищується при роботі з перестрахувальними компаніями-нерезидентами, які не мають рейтингу Standart&Poors або MOODY [49].
Недосконалість законодавства дозволяє створювати компанії-одноденки, які працюють протягом одного кварталу. Провівши через них дуже великі пла-тежі за кордон, відразу їх знищують, здаючи ліцензію й купуючи іншу «тран-зитну» фірму (наприклад, фіктивні структури, зареєстровані в пільговій Чор-нобильській зоні).
Результати досліджень Держфінпослуг у 2003 році показали, що не біль-ше 2% сум, виведених через перестрахування, повертаються в Україну у вигля-ді страхових виплат. Близько 80% коштів було переказано до нестрахових ор-ганізацій країн Балтії, які навіть не мають ліцензій на право займатися страху-ванням та перестрахуванням і не перебувають під наглядом у своїх країнах [49].
У 2004 р. в Україні розпочалася кампанія боротьби з незаконним виве-денням капіталів за кордон через перестрахування. З’явився Указ Президента «Про систему заходів по усуненню причин і умов, що сприяють прояву зло-чинності й корупції», у якому Національному банку й Держфінпослуг доручено посилити протидію відмиванню грошей та їх вивезенню за кордон.
Затверджено постанову №24 «Про затвердження Порядку й вимог до здійснення перестрахування в страховика (перестраховика) – нерезидента», якою посилено контроль за перестрахуванням нерезидентами українських страховиків [5].
Крім того, постанова зобов’язує страховиків протягом 10 днів повідом-ляти Держфінпослуг про укладання договору перестрахування з компанією-нерезидентом.
У січні 2005 року введена норма, яка зобов’язує страхові компанії перед одержанням дозволу на купівлю валюти узгодити договори перестрахування з Держфінпослуг (постанова НБУ від 14.01.2005 р.) [10]. У результаті цих ново-введень під санкції потрапили 68 страхових компаній, яких було зобов’язано розірвати договори зі страховиками-нерезидентами, які не відповідають чин-ному законодавству.
На рис.3.1 – 3.7 наведений аналіз зміни структури іноземного перестрах-хування у 2004 – 2008 роках (до та після прийняття актів державного антикри-мінального регулювання процесів використання іноземного перестрахування для відмивання «брудних» валютних коштів та податкової мінімізації податку на страхові доходи).
Як показує аналіз графіків рис.3.1 -3.7, якщо у 2004 році більше 62% перестрахувальних премій перераховувались у Литву, яка не має професійних перестрахувальників, то у 2008 році більше 53% перестрахувальних премій перераховано в Великобританію, яка є реальни світовим центром перстрахуван-ня з багатовіковим досвідом та реальними фінансовими активами перестрах-хувальних компаній з світовим рейтингом.
Рис.3.1. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2004 році [24]
Рис.3.2. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2005 році [25]
Рис.3.3. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2006 році [26]
Рис.3.4. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2007 році [28]
Рис.3.5. Динаміка структури перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2004 -2008 роках
Рис.3.6. Динаміка сумарних рівнів іноземного перестрахування на страховому ринку України у 2001 -2007 роках
Рис.3.7. Динаміка сумарних рівнів виплат перестрахування на страховому ринку України у 2001 -2007 роках
Як показує аналіз графіків рис.3.6, впровадження декриміналізаційних заходів Держфінпослуг на ринку іноземного перестрахування привело до того, що при рівні перестрахування у валових преміях в Україні в 2004 р. 60%, з яких 35% перестраховувалися у іноземних страховиків, з 2005 року в Україні розпочалися процеси:
різкого зниження іноземного перестрахування з 35% валових премій у 2004 році до 4- 5% у 2006 -2008 роках ( результати боротьби з фіктивним перестрахуванням – переведенням валюти за кордон);
одночасного поступового зниження рівня вітчизняного перестра-хування з рівня 50% валових премій у 2005 році до рівня 31% у 2007 році (боротьба з податковими мінімізаторами в сфері перестрахування).
При цьому рівень перестрахування у резидентів, закономірно, зростав, хоча в цілому на ринку частка перестрахування у валових преміях знижува-лася через зменшення операцій з основним капіталом. У 2003 – 2004 роках близько 80% обсягів перестрахування скеровувалось до країн Балтії. У 2005 році обсяги перестрахування за кордоном різко впали, оскільки канал закрив-ся.
Характерні ознаки страхової компанії, залученої до схеми відмивання [49]:
— низька платоспроможність; рівень виплат – менше 20% надходжень;
— великий обсяг страхових платежів за найбільш популярними для відмивання видами страхування (фінансові ризики, майно);
— високі показники за обсягом перестрахувальних операцій (особливо з нерезидентами);
— «закритість» інформації та непублічність компанії.
Ознаки схем перестрахування за кордоном:
— низькі рейтинги фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів або різка зміна рейтингу протягом строку дії договору перестрахування;
— місцезнаходженням страховиків та перестраховиків-нерезидентів є країна, яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом, або офшорна зона чи країна зі сприятливим податковим режимом;
— укладання договорів ретроцесії із сумнівними особами;
— нестандартні чи очевидно економічно не вигідні умови договору страхування/перестрахування (об’єкт страхування, страхові суми, страховий/перестраховий платіж та порядок сплати тощо).
Схема може реалізовуватись шляхом:
— залучення фіктивних осіб (в т. ч. страхових компаній-«одноденок»);
— здійснення операцій зі страховиками (перестраховиками) нерезидентами, які не мають ліцензії та не є об’єктами страхового нагляду;
— фальсифікації рейтингу фінансової стійкості (штучне завищення);
— фальсифікації страхового випадку;
— невиконання перестраховиками умов договорів перестрахування/страхування;
— укладання договорів перестрахування за участю підставних брокерів-нерезидентів.
За українським законодавством, такі брокери повинні мати постійні представництва в Україні, зареєстровані платниками податків і включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.
Поширені варіанти легалізації кримінальних доходів через страхову компанію:
- Схема із перестрахуванням може реалізовуватись і в межах країни. Але тоді різко знижується її ефективність: реалізація значно ускладнюється – збільшуються витрати та ризик викриття (з огляду на категорії та рівень ризиків, які може прийняти на себе внутрішній ринок перестрахування). Договір страхування перестраховується за кордоном, кошти на цілком законних підставах надсилаються в іноземну компанію (часто з офшорної юрисдикції).
- Виплату за договором страхування (полісом) здійснює або клієнт, який бажає легалізувати кошти, або афілійована зі страховиком фірма.
- Для реалізації схеми страховик може через афілійовані структури створити ще і перестрахувальну компанію в офшорній зоні (це може коштувати лише кілька сотень доларів). Розкрити й довести протизаконність злочинного механізму вкрай складно.
- Часто така страхова виплата або неможлива, або малоймовірна (наприклад, ризик руйнування великого столичного об’єкта нерухомості від падіння авіатранспорту). Такий договір перестраховується за кордоном в іноземній компанії, яка не має ліцензії на страхову діяльність.
- Жодних виплат за таким договором немає, при цьому обсяги страхових внесків можуть сягати великих розмірів.
- За даними Держфінпослуг, протягом останніх років українські компанії переказували сотні мільйонів гривень у литовські страхові компанії, які були позбавлені ліцензій за незаконну діяльність. По суті, вони не належали ні до страхових, ні до перестрахових.
Україною підписано та ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) від 5 лютого та 10 квітня 2008 року відповідно. У зв’язку з чим 16 травня Україна стала 152-м членом СОТ.
Участь України в СОТ передбачає створення багатостороннього зводу принципів і правил для торгівлі послугами з метою розширення такої торгівлі на умовах гласності й поступової лібералізації та як засіб сприяння економічному росту всіх торгових партнерів і розвитку країн, що розвиваються. Також передбачає сприяння участі країн, що розвиваються у міжнародній торгівлі, в тому числі, розширення ними експорту шляхом посилення потенціалу їх національної сфери послуг, їх ефективності, конкурентноздатності тощо.
Регулювання сфери страхування зазнало деяких змін. 16 травня 2008 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” [1] № 1110-V від 31 травня 2008 року, згідно з яким на території України встановлено заборону здійснення страхової діяльності страховиками-нерезидентами, крім видів страхової діяльності, визначених у підпункті 2 пункту 1 цього Закону [1], зокрема, перестрахування.
різкого зниження іноземного перестрахування з 35% валових премій у 2004 році до 4- 5% у 2006 -2008 роках ( результати боротьби з фіктивним перестрахуванням – переведенням валюти за кордон);
одночасного поступового зниження рівня вітчизняного перестра-хування з рівня 50% валових премій у 2005 році до рівня 31% у 2007 році (боротьба з податковими мінімізаторами в сфері перестрахування).
При цьому рівень перестрахування у резидентів, закономірно, зростав, хоча в цілому на ринку частка перестрахування у валових преміях знижува-лася через зменшення операцій з основним капіталом. У 2003 – 2004 роках близько 80% обсягів перестрахування скеровувалось до країн Балтії. У 2005 році обсяги перестрахування за кордоном різко впали, оскільки канал закрив-ся.
Характерні ознаки страхової компанії, залученої до схеми відмивання [49]:
— низька платоспроможність; рівень виплат – менше 20% надходжень;
— великий обсяг страхових платежів за найбільш популярними для відмивання видами страхування (фінансові ризики, майно);
— високі показники за обсягом перестрахувальних операцій (особливо з нерезидентами);
— «закритість» інформації та непублічність компанії.
Ознаки схем перестрахування за кордоном:
— низькі рейтинги фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів або різка зміна рейтингу протягом строку дії договору перестрахування;
— місцезнаходженням страховиків та перестраховиків-нерезидентів є країна, яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом, або офшорна зона чи країна зі сприятливим податковим режимом;
— укладання договорів ретроцесії із сумнівними особами;
— нестандартні чи очевидно економічно не вигідні умови договору страхування/перестрахування (об’єкт страхування, страхові суми, страховий/перестраховий платіж та порядок сплати тощо).
Схема може реалізовуватись шляхом:
— залучення фіктивних осіб (в т. ч. страхових компаній-«одноденок»);
— здійснення операцій зі страховиками (перестраховиками) нерезидентами, які не мають ліцензії та не є об’єктами страхового нагляду;
— фальсифікації рейтингу фінансової стійкості (штучне завищення);
— фальсифікації страхового випадку;
— невиконання перестраховиками умов договорів перестрахування/страхування;
— укладання договорів перестрахування за участю підставних брокерів-нерезидентів.
За українським законодавством, такі брокери повинні мати постійні представництва в Україні, зареєстровані платниками податків і включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.
Поширені варіанти легалізації кримінальних доходів через страхову компанію:
- Схема із перестрахуванням може реалізовуватись і в межах країни. Але тоді різко знижується її ефективність: реалізація значно ускладнюється – збільшуються витрати та ризик викриття (з огляду на категорії та рівень ризиків, які може прийняти на себе внутрішній ринок перестрахування). Договір страхування перестраховується за кордоном, кошти на цілком законних підставах надсилаються в іноземну компанію (часто з офшорної юрисдикції).
- Виплату за договором страхування (полісом) здійснює або клієнт, який бажає легалізувати кошти, або афілійована зі страховиком фірма.
- Для реалізації схеми страховик може через афілійовані структури створити ще і перестрахувальну компанію в офшорній зоні (це може коштувати лише кілька сотень доларів). Розкрити й довести протизаконність злочинного механізму вкрай складно.
- Часто така страхова виплата або неможлива, або малоймовірна (наприклад, ризик руйнування великого столичного об’єкта нерухомості від падіння авіатранспорту). Такий договір перестраховується за кордоном в іноземній компанії, яка не має ліцензії на страхову діяльність.
- Жодних виплат за таким договором немає, при цьому обсяги страхових внесків можуть сягати великих розмірів.
- За даними Держфінпослуг, протягом останніх років українські компанії переказували сотні мільйонів гривень у литовські страхові компанії, які були позбавлені ліцензій за незаконну діяльність. По суті, вони не належали ні до страхових, ні до перестрахових.
Україною підписано та ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) від 5 лютого та 10 квітня 2008 року відповідно. У зв’язку з чим 16 травня Україна стала 152-м членом СОТ.
Участь України в СОТ передбачає створення багатостороннього зводу принципів і правил для торгівлі послугами з метою розширення такої торгівлі на умовах гласності й поступової лібералізації та як засіб сприяння економічному росту всіх торгових партнерів і розвитку країн, що розвиваються. Також передбачає сприяння участі країн, що розвиваються у міжнародній торгівлі, в тому числі, розширення ними експорту шляхом посилення потенціалу їх національної сфери послуг, їх ефективності, конкурентноздатності тощо.
Регулювання сфери страхування зазнало деяких змін. 16 травня 2008 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” [1] № 1110-V від 31 травня 2008 року, згідно з яким на території України встановлено заборону здійснення страхової діяльності страховиками-нерезидентами, крім видів страхової діяльності, визначених у підпункті 2 пункту 1 цього Закону [1], зокрема, перестрахування.
Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності [1]:
- виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезен-нями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаю-чи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'я-зані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким во-ни транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- перестрахування;
- страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції сто-совно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з мор-ськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майно-ві інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
Перестрахування, як і інші не заборонені зазначеним Законом [1] види страхової діяльності, можуть здійснюватися страховиком-нерезидентом за умови виконання ряду вимог, встановлених частиною дванадцятою статті 2 Закону України “Про страхування” (далі - Закон) (зміни внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 357 – V від 16 листопада 2006 року, який набув чинності також 16 травня 2008 року).
Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов [1]:
1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидеит, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;
3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;
4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;
5) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;
6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;
7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.
Таким чином, на законодавчому рівні затверджені умови переведення іноземного перестрахування в легальне економічне поле страхової діяльності в Україні.
- виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезен-нями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаю-чи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'я-зані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким во-ни транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- перестрахування;
- страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції сто-совно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з мор-ськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майно-ві інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
Перестрахування, як і інші не заборонені зазначеним Законом [1] види страхової діяльності, можуть здійснюватися страховиком-нерезидентом за умови виконання ряду вимог, встановлених частиною дванадцятою статті 2 Закону України “Про страхування” (далі - Закон) (зміни внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 357 – V від 16 листопада 2006 року, який набув чинності також 16 травня 2008 року).
Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов [1]:
1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидеит, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;
3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;
4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;
5) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;
6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;
7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.
Таким чином, на законодавчому рівні затверджені умови переведення іноземного перестрахування в легальне економічне поле страхової діяльності в Україні.
3.2 Оптимізація складу та структури перестрахування страхового портфеля як ефективний захід підвищення платоспроможності страхової компанії
Склад страхового портфеля страховика істотно впливає на його фінан-сову стабільність. Основними критеріями його збалансованості є рівні одно-рідності і диверсифікованості обсягу взятих зобов’язань (ризиків), а також рівень виконання обмеження на обсяг власного утримання, залежно від роз-міру власних коштів страховика. Законом “Про страхування” (ст. 29) [1] встановлена норма, згідно з якою страховику дозволений обсяг власного ут-римання ризику (максимальна величина страхової суми за окремим об’єктом страхування) в межах не більше 10% від суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів. Усі перевищення встановленої межі відпо-відальності повинні обов’язково перестраховуватися страховиком в інших страховиків.
Перестрахування – це процедура задоволення потреби страховика у підвищенні його фінансової усталеності, коли виконуються страхові операції в умовах ризикового характеру кругообігу фінансових коштів, яка реалізу-ється через розширення принципу розподілу у просторі і часі завданої шкоди між декількома страховиками. Передаючи частину взятого на себе ризику іншим страховикам (перестрахувальникам), перший страховик (перестраху-вальник) продовжує відповідати перед його страхувальником в обсязі всього прийнятого ним ризику, але при цьому набуває право вимоги до його пере-страховувальників в обсязі перестрахованих у них ризиків (зобов’язань). Перестраховування є реальним інструментом формування оптимального (збалансованого) страхового портфеля, що істотно підвищує фінансову стабільність страховика.
При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить з того, що даний процес повинен бути економічно .ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен враховувати вартість перестрахування.
Вартість перестрахування включає:
частину страхової премії, що передасться перестраховику;
витрати компанії на ведення справи у зв'язку з передачею ризиків.
В самому процесі перестрахування закладене певне протиріччя. З одно-го боку, перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфелю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахування пов'язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показників діяльності страхової компанії [33].
Виходячи із зазначеного, правильне визначення розміру перестраху-вання має важливе значення для кожної страхової компанії. У зв'язку з цим, визначальним є власне утримання цедента, яке представляє собою економіч-но обґрунтований рівень суми, в межах якої страхова компанія утримує на своїй відповідальності певну частку ризиків, які страхує, та передаючи в пе-рестрахування суми, що перевищують даний рівень. Існує багато теорій та практичних рекомендацій по встановленню лімітів власного утримання. Про-те вони не враховують специфіки кожної окремої страхової компанії. В рі-шенні зазначеної проблеми важливим с врахування багатьох факторів (серед-ньої збитковості за ризикам, що страхуються, обсяг премії, середня доход-ність чи прибутковість операцій по відповідному виду страхування, терито-ріальний розподіл застрахованих об'єктів, величина витрат на ведення стра-хової справи) та професійний рівень андерайтерів.
У процесі здійснення діяльності страхова компанія піддається ризику недостачі коштів для виконання зобов'язань по виплатах.
Страховики використовують різні способи керування цим ризиком. З одному боку, страховик може підвищити тарифи, посилити відбір договорів страхування, відмовляючи в страхуванні клієнтам, що характеризуються ви-сокою ймовірністю виникнення збитків по страховому полісі. Такі заходи можуть привести до втрати ринку й до переходу страхувальників в інші стра-хові компанії. Іншим способом керування ризиком є перестрахування дого-ворів, що укладається в передачі частини відповідальності по прийнятих ри-зиках іншим страховим компаніям (перестрахувальникам). Така передача провадиться за певну плату, подібно тому, як страхувальник сплачує внесок страхової компанії за передачу їй власного ризику.
Головна мета формування страхового портфеля складається в досяг-ненні оптимального сполучення між ризиком і доходом для страховика.
Методом зниження ризику втрат служить диверсифікованість, тобто формування структури страхового портфеля по певному типу.
Якщо розглядати тип портфелів залежно від ступеня ризику, то необ-хідно згадати їхню класифікацію, відповідно до якої вони діляться на:
1) спеціалізований тип;
2) класичний тип;
3) комбінований тип.
Зрозуміло, що кожному типу страхового портфеля буде відповідати й рівень доходу: агресивному типу (спеціалізованому) - високий рівень, помір-ному типу (класичному) - стійкий, але низький дохід, комбінованому типу - (диверсифікаційний) дохід.
Таблиця 3.1
Класифікація типів страхового портфеля [59]
При розгляді структури страхового портфеля необхідно враховувати такі фактори як галузева особливість, звільнення від податків (обов'язкове страхування), форми страхування, короткострокові й довгострокові догово-ри, тарифна політика, система перестрахування, страхові фонди й страхові резерви. Чим вище ризики страхових послуг, тим більше вимог пред'являєть-ся до керування страховим портфелем. Ця проблема дуже актуальна, тому що ринок страхування прямо залежить від стану фінансового ринку країни.
Під керуванням страхового портфеля розуміється поточне коректуван-ня структури портфеля на основі багатьох факторів, що впливають на струк-туру всього пакета страхового портфеля, а також зміни в складових частинах портфеля. Сукупність застосовуваних до портфелів методів і технологій представляє спосіб керування, що може бути як активним, так і пасивним. Активна модель керування припускає ретельне відстеження й негайну зміна набору страхових ризиків, зміну асортиментів страхових послуг, зміну та-рифної політики й інвестиційної діяльності, а це все є трудомістким дорогим елементом керування.
Вітчизняний ринок страхування характеризується динамічністю проце-сів, високим рівнем ризику, низькою платоспроможністю основних мас насе-лення - все це дозволяє вважати, що стану ринку адекватна активна модель керування, яка робить керування прибутковістю страхового портфеля ефек-тивним.
Андеррайтер, що займається формуванням страхового портфеля, пови-нен не допустити зниження вартості портфеля, уміти зіставляти ризик із при-бутковістю й використовуючи всілякі фінансові інструменти страхового рин-ку, уміло перетворювати в реальність те, що підказує аналіз. Це по кишені лише великим страховикам, що мають великий пакет страхових продуктів і стійке фінансове становище [33].
Активний метод вимагає значних фінансових витрат, тому що пов'яза-ний з інформаційною, аналітичною, експертною й збутовою активністю на ринку страхування, при якій необхідно використовувати базу експертних оцінок, проводити самостійний аналіз, здійснювати прогнози стану ринку страхування й економіки в цілому.
Активний метод керування представляє безперервний процес таким чином, що процес керування страхового портфеля зводиться до його періо-дичної ревізії, частота якої залежить і від «передбачення андеррайтера».
Пасивне керування припускає створення гарно диверсифікованого портфеля страхування з певним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Тривалість існування такого портфеля припускає стабільність процесів на страховому ринку.
В умовах інфляції, нестабільної кон'юнктури страхового ринку такий підхід невиправданий: адже пасивне керування ефективно лише відносно класичного типу портфеля, що складається з низькоризикованих продуктів страхування, а на вітчизняному ринку їх небагато; страхові продукти при цьому повинні бути довгостроковими, щоб страховий портфель існував у незмінному стані тривалий час, це дозволило б мати низький рівень видатків.
Сигналом до зміни сформованого портфеля страхових продуктів слу-жать не тільки ринкові зміни, але й показники низької прибутковості (ниже-нормативної). Таким чином, прибутковість є індикатором, що змушує пере-глянути страховий портфель. Вибір тактики керування залежить від типу портфеля, від професіоналізму андеррайтера, прогнозування стану ринку.
Головна мета формування портфеля складається в прагненні одержати необхідний рівень очікуваної прибутковості при більш низькому рівні очіку-ваного ризику. Дана мета досягається за рахунок диверсифікованості порт-феля й ретельного підбора фінансових інструментів для забезпечення необ-хідної фінансової стабільності страхового портфеля.
При створенні страхового портфеля страховик або андеррайтер пови-нен ухвалити рішення щодо наступних питань:
1. Який тип портфеля вибрати по ступені ризику:
а) високий ступінь ризику - агресивний тип;
б) невисокий ступінь ризику - помірний тип;
в) низький ступінь ризику - консервативний тип.
2. Оцінити прийнятне сполучення ризику й доходи страхового порт-феля, визначити питому вагу портфеля страхування з різними сполученнями ризику й доходу:
а) класичний (набір традиційних страхових послуг);
б) спеціалізований (набір «нових або вузьконаправленных страхових продуктів»);
в) комбінований (сполучення традиційного й спеціалізованого набору страхових послуг).
Головними параметрами страхового портфеля є величина, структура, динамічність, однорідність, розсіювання середньої страхової суми, а також прибутковість і ризик Формує портфель андеррайтер – висококваліфікова-ний фахівець в області страхування (перестрахування), що має владні повно-важення від керівництва страхових кампаній приймати на страхування (пе-рестрахування) запропоновані страхові ризики й відповідає за формування страхового (перестрахувального) портфеля.
На рис.3.8 – 3.9 наведені характеристики структур валових страхових премій страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страху-вання у 2006 -2007 роках [63].
На рис.3.10 наведена динаміка та структура рівней перестрахування валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках, яка характеризує політику андеррайтинга страхової компанії.
На рис.3.11 - 3.12 наведені хіарактеристики розподілу питомої ваги обся-гів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 – 2007 роках.
Спільний аналіз графіків рис.3.8 -3.12 дозволяє проаналізувати ефек-тивність роботи андеррайтерів УАСК «АСКА» по оптимальному формуван-ню структури страхового портфелю та його перестрахуванню.
Рис.3.8. Структура валових страхових премій страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 році
Рис.3.9. Структура валових страхових премій страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2007 році
Як показує аналіз графіків рис.3.8.- 3.12:
За обсягами залучених страхових премій у 2006 -2007 роках страховий портфель має 3 основні складові:
- страхування майна (питома вага 25,5% у 2006 році, яка зростає до 28,5% у 2007 році);
- страхування АвтоКаско (питома вага 28,1% у 2006 році, яка зростає до 31,3% у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 27,6% у 2006 році, яка дещо знижується до рівня 25,0% у 2007 році).
2) Рівень перестрахування основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
- страхування майна ( 55,6% у 2006 році, який знижується до 46,2% у 2007 році);
- страхування АвтоКаско ( 12,5% у 2006 році, який знижується до 12,1% у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 46,8% у 2006 році, який зростає до рівня 54,1% у 2007 році).
3) Рівень доходності основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
- страхування майна ( питома вага 33,5% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 326,3% від загального доходу страхової компанії у 2007 році);
- страхування АвтоКаско (питома вага 15,4% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 152,0% від доходу ї у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 30,5% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага збитку – 513,1% від загального доходу страхової компанії у 2007 році).
Таким чином, андеррайтери у 2007 році здійснили значну помилку у прогнозуванні ризиків вогняного страхування, що практично поставило компанію УАСК «АСКА» на межу безприбуткової роботи за 2007 рік.
3.3 Оптимізація частки та структури власного утримання страховика як основа забезпечення платоспроможності страховика
Склад страхового портфеля страховика істотно впливає на його фінан-сову стабільність. Основними критеріями його збалансованості є рівні одно-рідності і диверсифікованості обсягу взятих зобов’язань (ризиків), а також рівень виконання обмеження на обсяг власного утримання, залежно від роз-міру власних коштів страховика. Законом “Про страхування” (ст. 29) [1] встановлена норма, згідно з якою страховику дозволений обсяг власного ут-римання ризику (максимальна величина страхової суми за окремим об’єктом страхування) в межах не більше 10% від суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів. Усі перевищення встановленої межі відпо-відальності повинні обов’язково перестраховуватися страховиком в інших страховиків.
Перестрахування – це процедура задоволення потреби страховика у підвищенні його фінансової усталеності, коли виконуються страхові операції в умовах ризикового характеру кругообігу фінансових коштів, яка реалізу-ється через розширення принципу розподілу у просторі і часі завданої шкоди між декількома страховиками. Передаючи частину взятого на себе ризику іншим страховикам (перестрахувальникам), перший страховик (перестраху-вальник) продовжує відповідати перед його страхувальником в обсязі всього прийнятого ним ризику, але при цьому набуває право вимоги до його пере-страховувальників в обсязі перестрахованих у них ризиків (зобов’язань). Перестраховування є реальним інструментом формування оптимального (збалансованого) страхового портфеля, що істотно підвищує фінансову стабільність страховика.
При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить з того, що даний процес повинен бути економічно .ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен враховувати вартість перестрахування.
Вартість перестрахування включає:
частину страхової премії, що передасться перестраховику;
витрати компанії на ведення справи у зв'язку з передачею ризиків.
В самому процесі перестрахування закладене певне протиріччя. З одно-го боку, перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфелю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахування пов'язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показників діяльності страхової компанії [33].
Виходячи із зазначеного, правильне визначення розміру перестраху-вання має важливе значення для кожної страхової компанії. У зв'язку з цим, визначальним є власне утримання цедента, яке представляє собою економіч-но обґрунтований рівень суми, в межах якої страхова компанія утримує на своїй відповідальності певну частку ризиків, які страхує, та передаючи в пе-рестрахування суми, що перевищують даний рівень. Існує багато теорій та практичних рекомендацій по встановленню лімітів власного утримання. Про-те вони не враховують специфіки кожної окремої страхової компанії. В рі-шенні зазначеної проблеми важливим с врахування багатьох факторів (серед-ньої збитковості за ризикам, що страхуються, обсяг премії, середня доход-ність чи прибутковість операцій по відповідному виду страхування, терито-ріальний розподіл застрахованих об'єктів, величина витрат на ведення стра-хової справи) та професійний рівень андерайтерів.
У процесі здійснення діяльності страхова компанія піддається ризику недостачі коштів для виконання зобов'язань по виплатах.
Страховики використовують різні способи керування цим ризиком. З одному боку, страховик може підвищити тарифи, посилити відбір договорів страхування, відмовляючи в страхуванні клієнтам, що характеризуються ви-сокою ймовірністю виникнення збитків по страховому полісі. Такі заходи можуть привести до втрати ринку й до переходу страхувальників в інші стра-хові компанії. Іншим способом керування ризиком є перестрахування дого-ворів, що укладається в передачі частини відповідальності по прийнятих ри-зиках іншим страховим компаніям (перестрахувальникам). Така передача провадиться за певну плату, подібно тому, як страхувальник сплачує внесок страхової компанії за передачу їй власного ризику.
Головна мета формування страхового портфеля складається в досяг-ненні оптимального сполучення між ризиком і доходом для страховика.
Методом зниження ризику втрат служить диверсифікованість, тобто формування структури страхового портфеля по певному типу.
Якщо розглядати тип портфелів залежно від ступеня ризику, то необ-хідно згадати їхню класифікацію, відповідно до якої вони діляться на:
1) спеціалізований тип;
2) класичний тип;
3) комбінований тип.
Зрозуміло, що кожному типу страхового портфеля буде відповідати й рівень доходу: агресивному типу (спеціалізованому) - високий рівень, помір-ному типу (класичному) - стійкий, але низький дохід, комбінованому типу - (диверсифікаційний) дохід.
Таблиця 3.1
Класифікація типів страхового портфеля [59]
| Типи страхового портфеля | Ступінь ризику | Види послуг страхового портфеля | Характеристика типів портфелів |
| Агресивний | Висока | Спеціалізований | Ризикований, але високопри-бутковий, низька стійкість |
| Консервативний | Низька | Класичний | Стійкий, низька ступінь ризику, низькодоходний |
| Диверсифікаційний | Середня | Комбінований | Помірковано стійкий, середній ступінь ризику, помірковано дохідний |
Під керуванням страхового портфеля розуміється поточне коректуван-ня структури портфеля на основі багатьох факторів, що впливають на струк-туру всього пакета страхового портфеля, а також зміни в складових частинах портфеля. Сукупність застосовуваних до портфелів методів і технологій представляє спосіб керування, що може бути як активним, так і пасивним. Активна модель керування припускає ретельне відстеження й негайну зміна набору страхових ризиків, зміну асортиментів страхових послуг, зміну та-рифної політики й інвестиційної діяльності, а це все є трудомістким дорогим елементом керування.
Вітчизняний ринок страхування характеризується динамічністю проце-сів, високим рівнем ризику, низькою платоспроможністю основних мас насе-лення - все це дозволяє вважати, що стану ринку адекватна активна модель керування, яка робить керування прибутковістю страхового портфеля ефек-тивним.
Андеррайтер, що займається формуванням страхового портфеля, пови-нен не допустити зниження вартості портфеля, уміти зіставляти ризик із при-бутковістю й використовуючи всілякі фінансові інструменти страхового рин-ку, уміло перетворювати в реальність те, що підказує аналіз. Це по кишені лише великим страховикам, що мають великий пакет страхових продуктів і стійке фінансове становище [33].
Активний метод вимагає значних фінансових витрат, тому що пов'яза-ний з інформаційною, аналітичною, експертною й збутовою активністю на ринку страхування, при якій необхідно використовувати базу експертних оцінок, проводити самостійний аналіз, здійснювати прогнози стану ринку страхування й економіки в цілому.
Активний метод керування представляє безперервний процес таким чином, що процес керування страхового портфеля зводиться до його періо-дичної ревізії, частота якої залежить і від «передбачення андеррайтера».
Пасивне керування припускає створення гарно диверсифікованого портфеля страхування з певним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Тривалість існування такого портфеля припускає стабільність процесів на страховому ринку.
В умовах інфляції, нестабільної кон'юнктури страхового ринку такий підхід невиправданий: адже пасивне керування ефективно лише відносно класичного типу портфеля, що складається з низькоризикованих продуктів страхування, а на вітчизняному ринку їх небагато; страхові продукти при цьому повинні бути довгостроковими, щоб страховий портфель існував у незмінному стані тривалий час, це дозволило б мати низький рівень видатків.
Сигналом до зміни сформованого портфеля страхових продуктів слу-жать не тільки ринкові зміни, але й показники низької прибутковості (ниже-нормативної). Таким чином, прибутковість є індикатором, що змушує пере-глянути страховий портфель. Вибір тактики керування залежить від типу портфеля, від професіоналізму андеррайтера, прогнозування стану ринку.
Головна мета формування портфеля складається в прагненні одержати необхідний рівень очікуваної прибутковості при більш низькому рівні очіку-ваного ризику. Дана мета досягається за рахунок диверсифікованості порт-феля й ретельного підбора фінансових інструментів для забезпечення необ-хідної фінансової стабільності страхового портфеля.
При створенні страхового портфеля страховик або андеррайтер пови-нен ухвалити рішення щодо наступних питань:
1. Який тип портфеля вибрати по ступені ризику:
а) високий ступінь ризику - агресивний тип;
б) невисокий ступінь ризику - помірний тип;
в) низький ступінь ризику - консервативний тип.
2. Оцінити прийнятне сполучення ризику й доходи страхового порт-феля, визначити питому вагу портфеля страхування з різними сполученнями ризику й доходу:
а) класичний (набір традиційних страхових послуг);
б) спеціалізований (набір «нових або вузьконаправленных страхових продуктів»);
в) комбінований (сполучення традиційного й спеціалізованого набору страхових послуг).
Головними параметрами страхового портфеля є величина, структура, динамічність, однорідність, розсіювання середньої страхової суми, а також прибутковість і ризик Формує портфель андеррайтер – висококваліфікова-ний фахівець в області страхування (перестрахування), що має владні повно-важення від керівництва страхових кампаній приймати на страхування (пе-рестрахування) запропоновані страхові ризики й відповідає за формування страхового (перестрахувального) портфеля.
На рис.3.8 – 3.9 наведені характеристики структур валових страхових премій страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страху-вання у 2006 -2007 роках [63].
На рис.3.10 наведена динаміка та структура рівней перестрахування валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках, яка характеризує політику андеррайтинга страхової компанії.
На рис.3.11 - 3.12 наведені хіарактеристики розподілу питомої ваги обся-гів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 – 2007 роках.
Спільний аналіз графіків рис.3.8 -3.12 дозволяє проаналізувати ефек-тивність роботи андеррайтерів УАСК «АСКА» по оптимальному формуван-ню структури страхового портфелю та його перестрахуванню.
Рис.3.8. Структура валових страхових премій страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 році
Рис.3.9. Структура валових страхових премій страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2007 році
Як показує аналіз графіків рис.3.8.- 3.12:
За обсягами залучених страхових премій у 2006 -2007 роках страховий портфель має 3 основні складові:
- страхування майна (питома вага 25,5% у 2006 році, яка зростає до 28,5% у 2007 році);
- страхування АвтоКаско (питома вага 28,1% у 2006 році, яка зростає до 31,3% у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 27,6% у 2006 році, яка дещо знижується до рівня 25,0% у 2007 році).
2) Рівень перестрахування основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
- страхування майна ( 55,6% у 2006 році, який знижується до 46,2% у 2007 році);
- страхування АвтоКаско ( 12,5% у 2006 році, який знижується до 12,1% у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 46,8% у 2006 році, який зростає до рівня 54,1% у 2007 році).
3) Рівень доходності основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
- страхування майна ( питома вага 33,5% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 326,3% від загального доходу страхової компанії у 2007 році);
- страхування АвтоКаско (питома вага 15,4% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 152,0% від доходу ї у 2007 році);
- страхування вогневих ризиків (питома вага 30,5% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага збитку – 513,1% від загального доходу страхової компанії у 2007 році).
Таким чином, андеррайтери у 2007 році здійснили значну помилку у прогнозуванні ризиків вогняного страхування, що практично поставило компанію УАСК «АСКА» на межу безприбуткової роботи за 2007 рік.
3.3 Оптимізація частки та структури власного утримання страховика як основа забезпечення платоспроможності страховика
Цей текст може містити помилки.
Банк | Диплом
Схожі роботи:
Взаємодія зарубіжних і вітчизняних страхових компаній
Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній
Оподаткування страхових компаній
Правовий статус страхових компаній
Фінансова стійкість страхових компаній
Особливості аудиту страхових компаній
Інвестиційна діяльність страхових компаній
Інвестиційна діяльність страхових компаній