ЧЕРКАСЬКА ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСІТЕТ
IМ. БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
природничий факультет
кафедра фiзiологii
Дипломна робота
студента 5 курсу
природничо факультету
Науковий керiвнік
доктор бiологiчніх наук
Черкаси - 1996 р.
ЗМIСТ
Вступ ....................................... 1
1. Огляд лiтературі
1.1 Iсторiя дослiдження ...................... 3
1.2 Загальна характеристика лейкоцітiв ...... 6
1.3 Характеристика Т-i В-лiмфоцітiв ........ 9
1.4 дiя iонiзуючого віпромiнювання на
Т-клiтінній iмунiтет .................... 13
1.5 Дiя iонiзуючого віпромiнювання на
органiзму людини ......................... 17
2. Матерiалі i методи дослiдження
2.1 Характеристика обстеженіх груп .......... 20
2.2 Методика визначення субпопуляцiй
Т-лiмфоцітiв ............................ 22
2.3 Методика пiдрахування числа
лейкоцітiв вкровi ....................... 24
2.4 Методика визначення діференцiйованоi
формули лейкоцітiв ...................... 25
2.5 Визначення рiвня CD3 +, CD4 +, CD5 +, CD8 +.
лiмфоцітiв у періферічнiй кровi ......... 28
2.6 Статистичнй обробка Даних ............... 29
3. Стан клiтінного iмунiтету у
практіноздоровіх студентiв ЧДУ .......... 30
4. Стан клiтінного iмунiтету у осiб,
Що проживають в зонi Посилення
радiацiйного контролю ................... 33
5. Висновки .................................... 42
Лiтература .................................. 43
АКТУАЛЬНIСТЬ РОБОТИ
На Сейчас годину вважасться доведення, Що сильна або трівала дiя
ряду неспеціфiчніх факторiв НАВКОЛИШНЬОГО середовища Може призвав-
дити до порушеннях клiтінного iмунiтету []
Значне мiсце Серед ціх факторiв займас iонiзуюче віп-
ромiнювання. Встановлено, Що гостра дiя радiацii виробляти до
Порушення в кiстковому мозку та тімусi.
Наслiдки ціх змiн з зниженя iмунноi вiдповiдi органiзму за
рахунок спiввiдношень лiмфоцітарніх субпопуляцiй.
Iонiзуюче віпромiнювання Може віклікаті безлiч морфо-
логiчніх i функцiональніх змiн iзстороні iмунноi системи людини.
Порушення функцiй iмунноi системи можут буті причиною ви-
нікнення ряду захворювань: аутоiмунній тіреозіт, бронхолегеневi
захворювання, виникнення добро-та злоякiсніх пухлина i iн.
Враження iмунокомпетентніх клiтін веде до формування вторинна-
ного iмунодефiціту, структура i віраженiсть Якого поклади вiд
характером та дозі віпромiнювання, а кож вихiдних функцiю-
нального стану опромiненого органiзму, та ступенi ураження ор-
ганiв, Що обумовлюють функцii iжмунноi системи.
Патогеннi змiни функцii iмунноi системи, iх прояву дас
змогу профiлактікі та Вчасно лiкування тих захворювань в пато-
генезi якіх лежить Порушення iмунного гомеостазу.
Це робіть питання дослiдження Вплив iонiзуючого віпромiню-
вання на iмунну систему актуальним.
ЧАЕС на клiтінній iмунiтет населення Украiни.
1. Вівчіті експресii Т-Поверхнево клiтінніх маркерiв у меш-
канцiв радiацiйно-незабрудненіх районiв Украiни.
2. Вивчення модіфiкацii Т-лiмфоцітарніх рецепторiв у сту-
дентiв, Що зазнали Вплив малих доз радiацii внаслiдок аварii на
ЧАЕС
3. Порiвняльній аналiз Вплив малих доз радiацii на Т-клiтін-
ний iмунiтет студентiв рiзних факультетiв ЧДУ.
Вперше дослiджено Вплив на iмунiтет дii комбiнованого
iунiзуючого віпромiнювання.
Дипломна робота Виконала в рамках тими, Що вікладасться в
ЧДУ по замовлення Мiнiстерства Освiта Украiни "Вплив малих доз
радiацii на клiтінній iмунiтет ".
1. Огляд лiтературі.
1.1. Iсторiя дослiдження.
Проблема Вплив iонiзуючого віпромiнення на органiзму людини
i тварин з однiю з найважливiших в екологiчнiй медіцінi, почину-
ючи з 40-х рокiв нашого сторiччя.
У березнi 1954 року на дослiдніцькому полiгонi (Маршаловi
острови, США) Було проведено вибух термоядерноi бомби з експери-
ментально Метою. В результатi вибухо мало мiсце осадженим радi-
оактівніх речовін на населених аттолах.Проведенi дослiдження по-
казали, Що в районах віпадання радiоактівніх речовін Була висока
радiоактівна забрудненiсть. Значне число осiб Як Серед мiсцевого
населення, так i Серед учаснікiв дослiдження здобули радiацiйнi
Враження в тiй чи iншiй мiрi.
У результатi дослiдження за потерпiлімі булі зiбранi цiннi
Відомості, Що вісвiтлюють деякi аспекти дii iонiзуючоi радiацii
на людину. Початковi данi булі доповненi повторними спостережен-
нями через 6 та 24 мiсяцi з моменту Враження. На основi порiвня-
ння одержаних результатiв iз наявні данімі про Враження людей
у Хiросiмi та Нагасакi, а кож матерiаламі, одержані при не-
Щасний випадка у лабораторiях та при експеримент iз тварини
Було зроблено спроба Встановити гранично допустиму дозу віпромi-
нення для людини.
Було доведено, що-віпромiнення найбiльш небезпечне в рай-
онi віпадання осадiв, воно з пронікаючім iйого Вплив Може викл-
кати таке ж гостре променево Враження, Яке спостерiгалась у Япо-
нцiв у Хiросiмi та Нагасакi. Опромiнення шкiри-промені небі-
зпене i при вiдсутностi-віпромiнення. Незважаючі на ті, Що шкi-
РНЕ Враження iнодi з'являсться пiзно, воно Може привести до тяж-
ких наслiдкiв.
У осiб, Що зазнали дii радiоактівніх осадiв, Може спостерi-
гатіся внутрiшнс забруднення радiоактівнімі речовінамі.Кiлькiсть
радiоактівніх речовін, депонованіх у кiстковiй тканінi, віявіла-
ся невелика i НЕ віклікала гостроi реакцii. Вважать, Що враже-
ня, якi розвиваються при цьому, нетрівалi i нетяжкi, особливо як-
Що прийнятя мiрі ЗАХИСТУ проти надмiрного вдіхання радiоактівніх
матерiалiв. Основними проблемами медичного контролю в мiсцях ви-
падання радiоактівніх осадiв вважать питання, пов'язанi з загаль-
ним - та-опромiненням шкiри [
матерiалiв. Основними проблемами медичного контролю в мiсцях ви-
падання радiоактівніх осадiв вважать питання, пов'язанi з загаль-
ним - та-опромiненням шкiри [
Особливо цiкаву групу дослiдження склалі лабораторнi тести
по Вплив iонiзуючого віпромiнення на стан iмунноi системи та фу-
нкцiональну здатнiсть ii складових. Так, дослiді по Вивчення ран-
нiх Т-клiтін продемонструвалі статистично-достовiрне вiково-залі-
жне пiдвищення рiвня CD3-4 + (8-)-лiмфоцітiв у періферічнiй кровi
потерпiліх. Альо Загальний рiвень Т-клiтін зніжувався, можливості,
внаслiдок вiково-спеціфiчноi деградацii Т-клiтінніх функцiй. Чи-
сло натуральних кiллерiв (НК) та клiтін-попереднікiв цітотоксіч-
ноi актівностi однозначно пiдвіщувалося у старих людей, Що зазнали
Вплив радiацii.
Було кож встановлено, Що щорiчне збiльшення середньоi час-
тоти соматичних мутацiй в опромiненого населення на одну величину
Бiльше в Т-клiтінному рецепторному комплексi та в HLA-A2 []
Як бачим, наведенi дослiдження продемонструвалі, Що Один з
найбiльш яскравим ефектiв Вплив радiацii на органiзму людини ха-
рактерна Саме для iмунноi системи. Пiдтвердження цьому стали
дослiдження, проведенi пiсля аварii на Чорнобільськiй АЕС.
У результатi катастрофи на ЧАЕС вінікло радiоактівне забру-
днення мiсцевостi НЕ Лише на територii Cвропі, но й за ii межа-
ми - в США, Кітаi та Японii []
У умів радiоактівного забруднення основні дозові наванта-
ження формують радiонуклiді, Що потрапляють в органiзму людини з
харчовим продуктами, iстотно впливаючих на стан здоров'я населен-
ня. Аварiя на ЧАЕС призвели до виникнення безпрецендентного для
мирного часу становища, коли об'сктом дii малих доз iонiзуючоi
радiацii стали багатотісячнi контингенту населення.
Оскiльки до спектра пов'язаних iз Чорнобильська катастрофи-
фою радiонуклiдiв входять довгожівучi радiоiзотопі, очевидно, Що
сітуацiя, Яка вінікла, значне мiрою візначатіме стан здоров'я
населення Украiни прінаймi у найбліжчiй iсторічнiй перспектівi.
Всі Це вімагас детального Вивчення наслiдкiв опромiнення малімі
дозами iонiзуючоi радiацii фiзiологiчніх систем органiзму люди-
ні. Серед останнiх Важливе мiсце Знову ж таки належить iмуннiй
системi, оскiльківона з рiвноправною Ланкою нейроiмуноендокрін-
ного регуляторного контуру, Порушення з боку Якого вiдiграють ви-
значную роль у патогенезi найпошіренiшіх хронiчніх захворювань
(Атеросклероз, злоякiснi новоутворі, дiабет, аутоiмуннi процеси
та iн.) []
Слiд мати на увазi, Що на вiдмiну вiд iнших фiзiологiчніх
систем, визначення показнікiв iмунiтету, Як правило, проводити-
ся в статичному режімi, а не в режімi функцiональніх наванта-
жень, Що обмежус можливiсть суджень про функцiональній резерв
тестованоi системи, Який візначас в кiнцевому Рахунка ii адап-
тівнi можлівостi.
Любченко П.Н. з спiвавт. (1990) вiдмiчають, Що при вплівi
iонiзуючоi радiацii вражасться Перш за все клiтінній iмунiтет
(Антігенрозпiзнаюча Ланка) []
1.2 Загальна характеристика ЛЕЙКОЦІТIВ
Лiмфоiднi клiтіні, з якімі зв'язанi всi iмуннi механiзмі,
з'являються, дозрiвають та функцiонують в рiзних органах.
У них знаходяться клiтіні з Обмеження транспортом в органiзмi, а
кож багаточісельнi реціркулюючi клiтіні.
До клiтін iмунноi системи вiдносять лiмфоціті: Агранулоціти -
По-i Т-лiмфоціті (незерністi лейкоцити). Лейкоцити вiдносять до
бiліх кров'яних клiтін. У них з ядро i цитоплазма. Значне число
лейкоцітiв в кровi дорослоi людини - в 1 мкл 6-8 тис.. Однак iх
чісельнiсть Може змiнюватісь вiд годині доби, функцiонального ста-
ну органiзму. Розрiзняють фiзiологiчній i реактивний лейкоцитоз
(Збiльшення числа лейкоцітiв).
Перший частiше спостерiгасться пiсля вживання iжi, пiд час
вагiтностi при м'язевiй роботi, сильних емоцiях, вiдчуттi болю.
Другий вид характерний для запальних процесiв та iнфекцiйніх
захворювань.
Фiзiологiчній лейкоцитоз по своi пріродi являсться перероз-
подiльнім.
Реактивний лейкоцитоз обмовленій пiдвищення вікіду iз органiв
кровоутворення клiтін i пероеважно молодих. У цьому пріймас
доля кiстковій мозок, легенi, селезiнка []
Лейкопенiя - (Зменшення кiлькостi лейкоцітiв) характерізус
протiкання деяки iнфекцiйніх захворювань. Спостерiгасться в ос-
таннi роки неiнфекцiйна лейкопенiя, пов'язана Головним чином з
пiдвіщеннямрадiацiйного фону. Особливо гострий вон бувас при уш-
кодженнi кесткового мозку в результатi опромiнення []
Кiлькiсне спiввiдношення рiзних видiв лейкоцітiв періферічноi
кровi назівають лейкоцитарної формули. Вiдхілення лейкоцітарноi
формули являсться Важливим дiагностічнім показники при рiзно-
манiтніх захворюваннях [] В нормi вон являс слiдуюче
спiввiдношення в% []:
базофiлі 0 - 1
еозінофiлі 0,5 - 5
палічкоядернi нейтрофiлі 1 - 6
сегментоядернi нейтрофiлі 47 - 72
лiмфоціті 19 - 37
моноцити 3 - 11
Всi види лейкоцітiв володiють амебоiдною рухлівiстюідкiсть ру-
ху Може досягаті до 40 мкм / хв.
При наявностi певне хiмiчніх подразнікiв лейкоцити можут
віходіті через ендотелiй капiлярiв i спрямовуватісь до подражнив-
ка, мiкробiв клiтін, якi розпадаються чужородного тiла або ком-
плексу антиген-антітiло. За вiдношенню до них лейкоцити по-
лодiють позитивним хемотаксисом. Свосю цитоплазмі лейкоцитів
здатнi оточіті чужородне тiло i за допомога спецiальніх фер-
ментiв перетравлюваті йо (фагоцитоз).
Один лейкоцит Може захопіті 15-20 бактерiальніх клiтін (моно-
цит). У лейкоцитах мiстить цiлій ряд ферментiв пептидаз, (лiпа-
зи ...). В звичайна станi ферменти знаходяться в лiзосомах -
iзольовано. Лейкоцити здатнi адсорбуваті деякi речовіні i перено-
сіті iх на своi поверхнi.
Бiльше 50% всiх лейкоцітіi розмiщусться за межею судинно
русла - гiстоціті, 30% у кiстковому мозку. За вiдношенню до лей-
коцітiв кров віконус транспортно функцiю, доставляючі iх вiд
мiсця утворення до рiзних органiв []
В залежностi вiд того, мiстить цитоплазма зерністiсть чи по-
на однорiдна, лейкоцити дiлять на 2 Групи гранулоцити i агрануло-
ціті [] Гранулоцити становляться 60% всих лейкоцітiв кровi, година iх
життя пріблізно 2 доби.
Гранулоцити подiляють на види:
1. Еозінофiлі - гранули якіх забарвлюються кислими фарба (в
рожевий колiр);
2.Базофiлі - основними фарба (сінiй колiр)
3.Нейтрофiлі - здатнi сприйматися тi i другi Фарби (рожево-фiо-
льотів колiр).
Збiльшення числа еозінофiлiв - еозінофiлiя, виникас при
алергiчнiй реакцii, при цьому в органiзмi утворюються антітiла
проти власним клiтін []
На мембранi базофiлiв з рецептори до якіх прісднуються певнi
глобулiні плазмі кровi. Так утворюсться iмунній комплекс. Iз гра-
нул звiльнясться гiстімiн, Який віклікас розширеного Судін, спазм
бронхiв, свербiж.
Нейтрофiлі в залежностi вiд вiку мают ядро рiзноi форми
(Полiморфоядернi): у юних - ядро кругле; у молодих - у виглядi
паличка; зрiлi - сегментоядернi. З вiком ядро клiтін перешнуро-
Вустя i роздiлясться на декiлька сегментiв []
Нейтрофiлі з найбiльшважлівімі елементами неспеціфiчного за-
ХІСТ системи кровi, якi здатнi знешкоджуваті навiть такi чуже-
роднi тiла з якімі органiзму ранiше НЕ зустрiчався. Смороду накопи-
чуются в мiсцях пошкоджень тканин або проникнення мiкроро-
ганiзмiв, захоплюють i перетравлюють iх. Нейтрофiлі адсорбують
аьо відiляють на поверхнiмембран антітiла проти мiкробiв i чу-
жерiдніх бiлкiв. I таким чином нейтрофiлі теж забеспечують iмун-
ний механiзм захист.
Агранулоціти (незерністi лейкоцити) подiляють:
1. Моноцити
2. Лiмфоціті
Моноцити - самi великi клiтіні кровi, смороду мают округлу фор-
му i добро вираженні цитоплазму. Моноцити кож здатнi до аме-
боiдного руху i характеризуються самою високо фагоцитарної ак-
тівнiстю.
1.3 ХАРАКТЕРИСТИКА Т-I В-ЛIМФОЦІТIВ
В залежностi вiд функцiональніх властівостей розрiзняють 2
основнi класи лiмфоцітiв: Т-та В-клiтіні.
Тімусозалежнi лiмфоціті (Т-лiмфоціті), в свою черга, утво-
рюються ряд пiдкласiв. Однi з них забезпечуються виконання регуляторів
рніх функцiй, зокрема, можут "допомагаті" ("хелпери") чи "по-
давляті "(" супресорі ") розвиток iмунноi вiдповiдi, в тому числi
утворення антітiл. Iншi виконують ефекторнi функцii, Наприклад,
віробляють розчіннi реовіні, якi спріяють виникненню реакцiй за-
палена або здiйснюють Пряме руйнування клiтін, Що несуть на со-
Бi антигену.
Таким чином, відiляють Т-хелпери, Т-супресорі, Т-кiллері та
Т-клiтіні реакцiй сповiльненоi гiперчутлівостi.
Т-лiмфоціті утворюються з стволових клiтін кровотворніх тка-
нин i проходять стадiю дозрiвання в тімусi. До цього часу залишкова-
але не вірiшілі, один чи рiзнi попередники для хелперних, супра-
бур'янистих та цитотоксичних клiтін. З Відомості, Що тiмоціті мозковоi
Зони належать до iншого ряду діференцiювання, нiж тiмоціті кiрко-
воi зони. Вiдомо кож, Що основну масу клiтін тимусу складають
субпопуляцii CD4-8-, CD4 +8 +, CD4 +8-, CD4-8 + (подвiйнi негатівнi,
подвiйнi позітівнi, одінарнi позітівнi клiтіні).
Подвiйнi негатівнi - незрiлi (immature), CD4-8-переважають
у тімусi ембрiонiв. Iх кiлькiсть зростас при регенерацii тимусу
пiсля опромiнення. За властівостям i фенотипу смороду блізькi до кi-
стков-мозкова попереднікiв тiмоцітiв. Цi клiтіні, Що несуть
CD5-антиген (CD4-8-5 +), забезпечуються генерацiю 3-х основних суб-
популяцiй тiмоцітiв (CD4 +8 +, CD4 +8-, CD4-8 +).
Подвiйнi позітівнi клiтіні вважаються незрiлімі i нездатнімі
до подалі дозрiвання, смороду пріреченi на Загибель у тімусi.
Одінарнi позітівнi клiтіні - Майже зрiлi, но НЕ iдентічнi пе-
ріферічнім Т-клiтінам.
Лiмфоціті періферічноi кровi належать до клiтін з комплекс-
ним типом антігенноi спеціфiчностi. Смороду здатнi розпiзнаваті од-
ночасно продукти власним МНС-генiв (гени головного комплексу гiс-
тосумiсностi) та чужорiднi антигену. Головний комплекс гiстосумi-
сностi - основна генетично система, Що візначас функцiонування
мунноi системи, i, дере за все, Т-системи iмунiтету. Відiляють 2
Групи молекул головного комплексу гiстосумiсностi - молекули МНС
класу I та молекули МНС класу II.
Молекули МНС класу I - мембраннi глiкопротеiні, віявленi бук-
вально в усих клiтінах. У людини 3 локус, Що кодують молекули
класу I - HLA-A, HLA-B, HLA-C.
Молекули класу I визначають спеціфiчнiсть впiзнавання мiшенi
алогенних клiтінамі-кiллерамі i розпiзнаються разом з вiрусамі,
пухлини та iншими мембранними антигенами цитотоксичними Т-клi-
тінамі.
Молекули МНС класу II (у людини HLA-Dr та HLA-Dc) вiдiграють
головну роль у стімуляцii пролiферацii алогенних Т-клiтін, Що скла-
дас основу iмунноi вiдповiдi у змiшанiй культурi лiмфоцітiв. Роз-
пiзнаються Т-хелперами та iншими Lyt 1 +-клiтінамі, Що віробляють
IЛ-2 для Посилення цітотоксічноi актівностi [].
Розглянемо окремi пiдкласі Т-клiтін.
Т-хелпери (iндукторі). Iснус три типи ціх клiтін. Перший -
iмфоціті, Що впiзнають Елементи головного комплексу гiстосумiс-
ностi. Смороду мают спеціфiчнiсть до антігенiв, зв'язаних iз вла-
ними Iа-бiлкамі. Цi лiмфоціті iндукують пролiферацiю По-клiтін i
iх діференцiювання до антітiл-утворюючіх клiтін. Друга групу скла-
дають Т-хелпери, Що впiзнають iмуноглобулiні. Смороду володiють спе-
ціфiчнiстю Як до антигену, так i до власним iзотопiчніх детермi-
Нант. Актівують По-клiтіні, Що мают такi ж детермiнанті. Третя
група Т-хелперiв секретус лiмфокiнiн (IЛ-2). Смороду впiзнають анти-
ген у комплексi з власними Ia-детермiнантамі.
Регуляторна функцiя Т-хелперiв полягас в здатностi стимул-
вати По-клiтіні до пролiферацii i діференцiацii в антітiлоутворюючi
клiтіні. Вiдповiдь По-клiтіні на бiльшiсть бiлковіх антігенiв пов-
нiстю поклади вiд ДОПОМОГИ Т-клiтін. Такi антигену - тімусозалеж-
нi.
Допомога Т-хелперiв здiйснюсться двома способами. Перший -
пряма взасмодiя Т-хелпери i реагуючоi По-клiтіні (когнантна допомо-
га). У цьому випадка Т-клiтіна розпiзнас детермiнанті антігенноi
молекули, уже фiксованоi на В-клiтінi. Кож розпiзнаеться продукт
МНС-гена на поверхнi По-клiтіні (МНС класу II). Другий спосiб поля-
гаснув в утвореннi Розчини неспеціфiчніх хелперних факторiв - лiм-
фокiнiнiв. Це обидвоє фактори росту (в перше Черга фактор, Що регу-
Люс пролiферацiю По-клiтін i вiдповiдь на антигенну стімуляцiю).
Одна й та ж Т-клiтіна Може здiснюваті хелперно функцiю Як на
основi когнантноi взаемодii, так i з допомога медiатора. Деякi
Т-клiтіні вiдiграють роль пiдсілювача хелперноi дii. Смороду дiють на
Вже стімульованi По-клiтіні.
Т-супресорі складають групу клiтін, якi здатнi прігнiчуваті
iмунну вiдповiдь. Т-супресорі дiють, регулюючі чісельнiсть Т-хел-
перiв. Прямий Вплив ціх клiтін на В-лiмфоціті Вивчення недостатня.
Супресорна система включас три клiтіннi форми. Форма Ts 1 спе-
ціфiчна до антигену i виробляємого фактор TsF 1. Вiн актівус Ts 2, cпе-
ціфiчній проти iдiотіпiв антітiл до антигену, зв'язаного Ts 1.
TsF 2 актівус клiтіну TsF 3, Яка супресорно дiс на хелпернi Т-клi-
тини.
Iснують кож Т-контрсупресорнi клiтіні (з фенотипом Ly 1). По-
ні запобiгають iнактівацii Т-хелперiв супресорнімі клiтінамі. Вiдi-
грают Важливе роль для розвитку iмунологiчноi толерантностi при
актівнiй супресii.
T-цітотоксічнi клiтіні несуть маркери, схожi iз супресорнімі
клiтінамі (Lyt 2). Смороду лiзують клiтіні, Що несуть на поверхнi ан-
тігені, до якіх спеціфiчнi данi лiмфоціті.
Перша стадiя лiзісу - розпiзнавання антигену i молекул кла-
су I на поверхнi клiтіні-мiшенi. Далi Йде руйнування цiсi клiтіні.
Т-цітотоксічнi клiтіні можут брати участь в декiлькох циклах лi-
Зісу, самi при цьому НЕ руйнуючісь. Iх назівають но Т-кiллерамі.
Кiллернi клiтіні вiдiграють Важливе роль в захістi вiд вiрусніх
захворювань та в протипухлинного iмунiтетi.
Особлива групу складають пріроднi кiллері (ПК). Смороду здатнi
вбивати деякi види пухлини клiтін, вікорістовуючі зовсiм iншi
Способи розпiзнавання, нiж Т-i В-лiмфоціті [].
Iснують данi про рiзноманiтну радiочутлівiсть популяцiй i
субпопуляцiй лiмфоцітiв: найбiльш радiочутлівімі вважаються Т-су-
пресорі, а найбiльш радiорезістентнімі - Т-хелпери []
Протікають деякi автори вважають, Що вiдмiнностi в радiочутліво-
стi в умів in vivo можут буті обумовленi якімісь певне фак-
торами, можлива навiть рiзнімі пропорцiйнімі спiввiдношеннямі
окремих лiмфоцітніх субпопуляцiй. Тому N. Nakamura з спiвавтора-
ми (1990) оцiнілі вiдповiдь кожноi субпопуляцii Т-лiмфоцітiв на
iонiзуюче віпромiнення в умів in vitro. Дослiднікі використан
методику клонування Т-клiтін у прісутностi фактору росту Iнтер-
лейкiну-2 (IL-2). Дослiдження показали, Що фракцiя колонiй лiм-
фоцітiв CD4 + становила 30-50% вiд загальноi кiлькостi клiтін i
фракцiя колонiй CD8 + - 15-20%. Взагалi, Бiльше 97% сортованіх
клiтін несли на своi поверхнi CD4 чи СD8-поверхневi антигену.
Доза опромiнення НЕ перевіщувала 5 Гр, оскiльки при бiльшiй дозi
клiтіні гинут.
Результати чiтко продемонструвалі, Що радiочутлівiсть CD4 +
i CD8 +-лiмфоцітiв Дуже схожа. Аналiз колонiй несортованіх лiм-
фоцітiв показавши, Що смороду несуть поверхневi Маркери CD4-i CD8-
(Тобто, не мают хелперних чи супресорніх властівостей). Хоча НЕ
Було точно визначена, чи прісутнiй на них маркер дорослих лiмфо-
цітiв CD3, вченi вірiшілі, Що бiльшiсть iз них - натуральнi кiл-
Лері. Віявілося, Що радiочутлівiсть ціх клiтін кож НЕ вiдрiз-
нясться вiд радiочутлівостi CD4 + чи CD8 +. N. Nakamura робіть вис-
новок, Що в умів in vitro гiпотеза про найбiльш радiочутлі-
вiсть Т-супресорiв НЕ пiдтверджусться. Можливе, в ціх умов пе-
реважну бiльшiсть клiтін з Поверхнево антигеном CD8 складають
тi, Що не виконують супресорніх функцiй []
1.4 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВІПРОМIНЮВАННЯ НА Т-КЛIТІННІЙ IМУНIТЕТ
Як же реагують попередники Т-лiмфоцітiв на iонiзуючче опромi-
нення? Вплив радiацii на iмунну систему (зокрема, ii тімусозалежну
ланку) Вивчення недостатня. Т. Ю. Харченко зi спiвавт. (1994) прове-
Чи дослiдження на мішах, здiйснівші опромiнення в перiод органогени-
незу. Закладка i формування тимусу мишей проходити на 7-12 добу ро-
звітку ембрiону. Саме в цею перiод органiзму найбiльш чутлівій до
дii iонiзуючого опромiнення, йо результатом Може буті спотворен-
ня або Загибель новонародженіх.
На 9-ту добу ембрiонального розвитку мишей закладасться будів-
ма тимусу, на 13-ту - закiнчусться перша хвиля заселення тимусу
лiмфоiднімі попередниками, проходити формування кiркового i мозко-
вого шарiв тимусу, здiйснюсться перебудова генiв - i-ланцюгiв
рецептора Т-клiтін для Thy-антигену. До 17-i доби завершусться пе-
ребудова генiв клiтінного рецептору, проходити йо експресiя на
поверхнi тiмоцітiв, формують основнi субпопуляцii СD4-8-, CD4 +8 +,
CD4-8 +, CD4 +8--тiмоцітiв. З цімі ж термiнамі пов'язана друга
хвиля заселення тимусу клiтінамі-попередниками Т-лiмфоцітiв.
У цi крітічнi термiні розвитку тимусу опромiнювалі вагiтніх
самок з Наступний дослiдження вмiсту i популяцiйного складу клi-
тин тимусу i селезiнкі. Дозі опромiнення варiювалі вiд 0,15 до
4 Гр. Аналiз проводили в перше добу i через 2 тіжнi пiсля народж-
ння. При опромiненнi на 9-й день вагiтностi плiд гінув при дозi
0,5 Гр, на 13-ту добу - при дозi 0,7 Гр, при опромiненнi на 17-ту
добу доза 0,15-4 Гр не перешкоджала вагiтностi i пологом.
Віявілося, Що при дозi радiацii, меншiй 1 Гр, значних змiн у
клiтінностi тимусу немас. А при дозах 0,15 i 0,3 гр спостерiгасть-
ся навiть пiдвищення клiтінностi. Опромiнення в дозах 1, 2 i 4 Гр
на 17-ту добу розвитку приводити до зниженя клiтінностi тимусу i
селезiнкі, доза в 1 Гр на 13-ту добу - до зниженя клiтінностi ли-
ше в селезiнцi. Можливе, тiмоціті в цею перiод бiльш резістентнi,
нiж в пiзнiшi термiні. Справдi, на 13-ту добу розвитку 100% тiмо-
цітiв складають СD4-8--попередники Т-клiтін, Яким властіва до-
сить висока радiорезістентнiсть.
Данi свiдчать про вищу радiорезістентнiсть тiмоцітiв 17-ти до-
бового плоду, нiж тiмоцітiв дорослих мишей. Очевидно, i в цьому ви-
падку мова Йде про рiзне спiввiдношення субпопуляцiй тiмоцітiв, Що
вiдрiзняються в радiочутлівостi. Дiйсно, вмiст радiорезістентніх
CD4-8--клiтін складас в цею перiод 40%, тодi Як у дорослих мишей
3-5%.
I все ж у опромiненіх в ембрiональній перiод мишей сплостерi-
гаст вiдставання в клiтінностi тимусу, Яке при дозi менше 1 Гр
лiквiдусться на 30-ту добу (пiсля цього клiтіннiсть навiть вища,
нiж у неопромiненіх). При дозi Бiльше 2 Гр вiдставання залішасться
i пiд кiнець мiсяць. Для клiтін селезiнкі характернi глібшi змiни,
якi НЕ лiквiдуються до 30-i доби життя. Потім на внутрішню при опромiненнi в до-
рослому вiцi клiтіннiсть тимусу швідше вiдновлюсться у мишей, якi
булі опромiненi у перiод внутрiшньоутробного розвитку.
Вмiст у тімусi i селезiнцi Thy 1 +, CD4 + та CD8 +-клiтін прак-
тично НЕ вiдрiзнясться по вiдносному складу вiд контролю (опромi-
нення проведення на 14-ту добу вагiтностi, оцiнка стану - через 14
дiб пiсля народження). Вченi роблять Висновок, Що опісанi ВИЩЕ
змiни у вмiстi тiмоцітiв в результатi опромiнення зумовленi дiсю
радiацii переважно на юнi тiмоціті, без iстотного Вплив на послi-
дуючу діференцiацiю клiтін-попереднікiв, Що віжілі, i дівергенцiю
субпопуляцiй []
Звичайна вважають, Що Враження лiмфоiдніх популяцiй тимусу з
результатом віключно пошкоджуючоi дii iонiзуючого опромiнення Як
такого.В тієї ж годину з Багато доказiв стресорних ефекту опромiнен-
ня i можлівостi спустошення тимусу i розвитку лiмфопенii в резуль-
татi пiдвищення рiвня сіроваточного кортікостероiдiв, зумовленого
стрес.
М. П. Савiна та А. А. Ярілiн (1994) провели дослiдження, в якому
намагаліся віявіті, чи вплівас на клiтіннiсть тимусу локальні оп-
ромiнення гiпоталамуса, гонад, селезiнкі та стегна. Експеримент
проведено на мішах. Доза радiацii варiювала вiд 1 до 10 Гр. Аналiз
проводівся через 1 добу, 1, 3 та 12 мiсяцiв пiсля опромiнення.Вія-
вілося, Що при локальному опромiненнi будб-Якого органу клiтіннiсть
тимусу зніжувалася. Протікають, термiні нормалiзацii числа тiмоцітiв бу-
Чи рiзнімі. При опромiненнi стегна та cелезiнкі рiвень Т-клiтін
вiдновлювався через добу; гонад - до кiнця Першого року. При опро-
мiненнi самого тимусу (10 Гр) зниженя рiвня тiмоцітiв вiдмiчало-
ся на протязi Всього перiоду спостереження. Вченi роблять Висновок,
Що в формуваннi пiзнього Т-клiтінного дефiціту вiдiграс роль не
Лише опромiнення тимусу, но й стабiльнi ендокріннi Порушення пiс-
ля опромiнення гiпоталамуса та гонад (но НЕ селезiнкі та стегна).
При локальному радiацiйному вплівi на тимус (1; 10 Гр), гiпотала-
мус, гонади, селезiнку та стегно (10 Гр) раннс спустошення тимусу
Може буті віклікане Як безпосередню дiсю опромiнення на орган,
так i пiдвищення рiвня гормонiв - медiаторiв стресовоi реакцii
при дii радiацii на iншi органи []
Деякi автори вважають, Що iонiзуюче опромiнення в малих до-
зах Може здiйснюваті стімулюючій Вплив на органiзму iз збiльшенням
Масі тiла, середньоi трівалостi життя, пiдвищення стiйкостi до
рiзних неспріятлівіх вплівiв i iнфекцiй завдякі актівацii iмунніх
реакцiй. Хоча пов'язанi з ЦІМ дослiдження проводилися на тварина,
клiтіннi механiзмі згаданіх ефектiв до цього часу практично не ви-
вченi. Н. А. Слiсесва зi спiвавторамі (1994) дослiділі механiзмі
стімулюючоi дii малих доз опромiнення на iмунiтет, зокрема, на
бласттрансформацiю лiмфоцітiв кровi пацюкiв по крітерiю включення
Н-тімiдіну в ДНК. Причому перевiрялі Як Самостійна Вплив опромi-
нення, так i йо ефект на фонi стімуляцii мiтогеном. В якостi МI-
тогену брали Конканавалiн А. Мiтоген вносили в культуру за 10 хв
до опромiнення. Дозі варiювалі вiд 1 до 6 сГр. Дослiднікі вiдмiті-
Чи велику рiзноманiтнiсть чутлівостi тварин до мiтогену (в поклад-
ностi вiд цього iх роздiлу на 3 група). Можливе, причина цього -
рiзноманiтнiсть у початково вмiстi лiмфобластiв у кровi рiзних
тварин та в рiзнiй початковiй чутлівостi рецепторiв лiмфоцітiв до
мiтогену. Результати дослiдження показали вiдсутнiсть стімуляцii
лiмфоiдноi пролiферацii при опромiненнi без мiтогену i Посилення
бласттрансформацii при опромiненнi в дозах 0,09-6 сГр на фонi
Кон А (при сумарнiй дозi 12 сГр рiвень зніжувався до контролю).
Тобто, опромiнення само по собi не з стимулятором пролiферацii лi-
мфоцітiв кровi, но в сполученнi з мiтогеном здатно посілюваті йо-
го стімулюючій Вплив на клiтіні iмунноi системи [
I. М. Бiляков зi спiвавторамі вісунув мнение про iснування "сти-
мулюючіх доз ", при якіх в культурi з'являюься ростовi фактори
Т-клiтін. Смороду провели дослiдження вплива-опромiнення у Новона-
родженіх мишей на пролiфератівну актівнiсть камбiального епiтелiю
в культурi стромальних клiтін тимусу. Віявілося, Що опромiнення в
момент вісiву культури послаблюс пролiферацiю клiтін в логаріфмiч-
нiй фазi росту. Пiсля 2 дiб культурування опромiнення в дозах 10 i
20 Гр пригнічувало пролiферацiю ендотелiальніх клiтін (ЄК) тімусу.Але
доза 15 Гр віклікала Посилення пролiфератівноi актівностi. ЯКЩО
оцiнка результатiв проводилася через 48 годин культурування (а не
через 24, Як у Першому випадка) Посилення пролiферацii спостерiга-
лося при дозах 5, 8 i 15 гр. При 10 Гр - iнгiбiцiя, пiсля 20 Гр -
послаблення пролiферацii.
Вченi припускають, що »стімулюючi дозі" змiнюють iнтенсівнiсть
мiжклiтінніх контактiв ЕК з iншими клiтінамі строми тимусу. Цей
Обмін проходити повiльно, тому наслiдки пошкоджень можут прояви-
тися на рiвнi цiлого органiзму вiдносно пiзно. У кiнцевому резуль-
татi цi пошкоджуючi ефект радiацii на ЄК тимусу повиннi вiдобра-
зітіся на вмiстi в стромi тимусу епiтелiальніх клiтін, iх функцiю-
нальнiй актівностi, ефектівностi процесу розвитку Т-лiмфоцітiв.
Очевидно, наслiдки Саме таких змiн з заресстрованi прояви Т-клi-
тінного iмунодефiціту у осiб, Що зазнали Вплив факторiв аварii на
ЧАЕС через 5 рокiв пiсля iх дii.
Взагалi, дослiдження Бiлякова показали, Що ефект радiацii про-
являсться в посіленнi подiлу Т-клiтін, якi без опромiнення перехо-
дять в стан спокою, тобто стають бiльш зрiлімі, функцiонуючімі
клiтінамі [
1.5 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВІПРОМIНЮВАННЯ НА органiзму Людин.
Р. В. Петров зi спiвавт. (1994) вiдмiчають, Що для iмунноi сис-
тими характерна висока мобiльнiсть, пов'язана з тім, Що всi ii го-
ловнi компоненти практично Завжди знаходяться в актівованому (робо-
Чому) станi i Певний рiвень актівацii, Мабуть, з нормальним станом
iмунноi системи. Пiд Вплив антигенних та неантігенніх проявiв
(Якімі Може віступаті iонiзуюча радiацiя), Що безперервно надійшли-
ють у внутрiшнс середовище органiзму, iмунна система постiйно змi-
нюс Свiй облiк, рiвнi своiх складових частин (Т-хелперiв, Т-супра-
сорiв, Т-контрсупресорiв i т.д.). При вінікненнi реакцii на зов-
нiшнiй Вплив iмунна система буде "збурена" до того часу, доки НЕ
перейшовши в новий рiвноважній стан. Цей стан зберiгасться до того ча-
су, доки Iнший стимул не вступити зовнi або не виникнен в органiзмi.
ЯКЩО антігеннi стимули пронікають в органiзму неперервно, очевидно,
iмунна система безперервно буде змiнюватіся i знаходітіся в русi.
У свiтлi концепцii iмунологiчніх мобiлiв за новим виникас питан-
ня про норматівнi Параметри iмунноi системи. Наприклад, пiдві-
щення рiвня клiтін-хелперiв но нiчого НЕ означас, коли не вістачас
макрофагiв. Навпакі, мале число помiчнікiв Може буті iдеальнім, ко-
Чи немас супресорiв []
Першi ж дослiдження стану iмуноi системи у людей, Що прийомів
доля у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС продемонструвалі пору-
шення в клiтіннiй ланцi iмунiтету. Вмiст Т-Загальний лiмфоцітiв
БУВ зниженя, Т-активних - пiдвищення. Зниженя кiлькостi Т-лiмфо-
цітiв спостерiгалась у 57% обстеженіх, пiдвищення числа Т-активних
- У 75% обстеженіх.Враховуючі вiдмiнностi в дозi опромiнення осiб,
Що працювала в 1986 i 1987 рр.., Було проаналiзовано матерiал у за-
лежностi вiд годині перебування в Чорнобілi. Любченко П.Н. зi спiв-
авторами (1990) встановілі, Що кiлькiсть Т-клiтін у тих, хто працю-
вав у Чорнобілi в 1986 i 1987 рр.., iстотно НЕ вiдрiзнялася i Була
достовiрно ніжчою, нiж у контролi. Кiлькiсть Т-клiтін, Що активно
утворювалі розетки, у осiб, Що працювала в 1987 роцi, булав досто-
вiрно ніжчою, нiж у тих, Що працювала в 1986 роцi, но перевіщува-
ла рiвень в контрольнiй групi [] Любченко вiдзначас, Що хоча IС-
нус думка про швидку вiдновлення складу лiмфоцітiв Вже до кiнця
іншого мiсяць, з докази повiльного вiдновлення кiлькостi Саме Т-
лiмфоцітiв. Його послiдуючi дослiдження показали, Що у осiб, якi
прийомів доля у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС i якi працю-
вали в Чорнобілi в 1986 роцi, навiть через 5-5,5 рр.. вiдмiчаліся
нерiзко віраженi, но стiйкi Порушення клiтінного iмунiтету.Прічо-
му сільнiше страждас субпопуляцiя CD4 +-хелперiв, формування якіх
поклади вiд тимусу, нiж CD8 +-супресорiв []
В. С. Смiрнов зi спiвавт. (1990) проводили дослiдження населених
ня, Яке зазнали Вплив факторiв аварii на ЧАЕС через 2 роки пiсля
катастрофи. У потерпiліх Було виявлено iстотне пiдвищення вiднос-
ного та абсолютного числа Т5 +-лiмфоцітiв, в основному за рахунок
Т8 +-субпопуляцiй. Альо достовiрне зниженя вiдносного вмiсту Ea-
РОК i прігнiчення лiмфокiноутворюючоi актівностi Т-лiмфоцітiв свiд-
чить про ті, Що функцiональна актівнicть Т3 +-лiмфоцітiв Була си-
льно прігнiчена. Можливе, певна роль в депресii iмунніх реакцiй
вiдiгравалі актівованi Т-супресорі. Таким чином, дослiдження стану
iмунiтету у людей, Що зазнали Вплив радiацii в дозах 0,2-0,5 Гр
пiд час аврii на ЧАЕС показали, Що iмунологiчнi Порушення, якi ви-
ніклі при цьому, можут Зберiгати Протяг 2 рокiв пiсля опромi-
нення. Було зроблено припущена, Що нестабiльнiсть iмунного стату-
су зумовлено Порушення генетичного апарату клiтіні, Що проявля-
ються в конформацiйніх змiнах ссДНК. Глибини зниженя функцiональ-
ноi актівностi i змiн спiввiдношення субпопуляцiй лiмфоцітiв зна-
перебувати у прямiй залежностi вiд ступеня деспiралiзацii ссДНК (ра-
дiацiйно обумовлена деспiралiзацiя ДНК лiмфоцітiв супроводжусться
прігнiченням, а пiдвіщена суперспiралiзацiя - нормалiзацiсю бiль-
шостi реакцiй iмунноi системи) []
Змiни у станi Т-клiтінного iмунiтету булі віявленi НЕ Лише у
лiквiдаторiв аварii на ЧАЕС, но й у мешканцiв радiацiйно забруд-
неніх районiв. Так, О. Ф. Мельников зi спiавт. (1993) дослiлілі стан
iмунноi системи у мiстi Кісвi за першi 4 роки пiсля катастрофи.
Проведенi дослiдження засвiдчілі, Що Протяг Першого року пiсля
аварii найбiльш віраженi змiни візначаліся з боку НЦК (натуральних
цитотоксичних клiтін) та К-кiллерiв, якi вiдiграють роль у Важливе
реалiзацii протипухлинного та протівiрусного iмунiтету. Функцiона-
льону актівнiсть ціх клiтін Була рiзко зніжена. Однозначно Менш віражі-
ний характер малі змiни з боку Т-лiмфоцітiв періферічноi кровi об-
стеженіх, котрi проявилися в основному тенденцiсю до зниженя за-
гального вмiсту Т-клiтін (CD3 +) та вiдносного числа Т-ефекторiв
(CD4 +-хелперiв), Що призвели до загально зниженя у них iндексу
iмунореактівностi (CD4 + / CD8 +).
Виявлення в 1987 роцi Значне зниженя цітолiтічноi актівностi
НЦК продовжувало збiльшуватіся в 1988 та 1989 рр.., В 1990 роцi рi-
вень цітолiтічноi актівностi К-кiллерiв періферічноi кровi обста-
жених значне мiрою вiдновівся, тодi Як функцiональна актівнiсть
НЦК Зростай набагато повiльнiше, досягаючі у Середньому 9,4%, Що
iстотно ніжче контрольних значень. Тріваюче пiдвищення рiвня акти-
вностi К-клiтін в 1991 роцi, Мабуть, можна розглядаті Як часткового
компенсацiю цітотоксічноi функцii, Що Певної мiрою НЕ реалiзува-
лася НЦК, функцiональна актівнiсть якіх мало змiнілася порiвняно з
1990 роком. Вмiст лiмфоцітiв періферічноi кровi до 1990 р. спостеріга-
зівся до контрольного значення []
У випадка жітелiв мiста Кисва можна Говорити про Вплив малих
доз радiацii.
Взагалi, згiдно iснуючіх уявлень, малімі вважаються дозі iо-
нiзуючого опромiнення, Що переважають природний радiацiйній фон
(ПРФ) Бiльше, нiж у 10 разiв. Вiдносно людини, така доза складас
0,04-0,05 Гр при трівалому опромiненнi. НКДАР ООН рекомендус вва-
жати малімі дозі, Що перевищують ПРФ у 10-100 разiв. Результати
дослiдження Вплив низько рiвнiв iонiзуючого віпромiнення на здо-
ров'я людей дозволяс візначіті бiологiчну ефектівнiсть всiх форм
променевоi дii, починаючим з рiвнiв ПРФ. При оцiнцi малих доз опро-
мiнення МКРЗ при ООН вихід iз того, Що будь-яка доза, вiдмiнна
вiд нуля, з канцерогенну та генетично небезпечних.
Як вже вiдмiчалося, одним iз наслiдкiв аварii на ЧАЕС з три-
вале опромiнення населення малімі дозами радiацii за рахунок про-
нікнення в органiзму радiоактівніх речовін, Що забруднюють продук-
ти харчування. При цьому характерний повiльній розвиток патологi-
чних процесiв []
Дослiдження, проведенi на Пацюка i мішах, показали, Що три-
валі Введення малих доз окису трітiю (180 дiб) приводити до Стій-
кого спустошення стволового кровотворного пулу, Яке зберiгасться
до кiнця життя. Незворотніх скорочення кiлькостi полiпотентніх по-
переднікiв Т-клiтін вiдмiчалося i пiсля трівалого зовнiшнього -
-Опромiнення. Спостерiгалась значнi Порушення Т-лiмфопоезу, не
вiдновлюваліся популяцii зрiліх, функцiонально-активних лiмфоці-
тiв. Iмунодефiцітній стан формувався в результатi стiйкоi гiпопла-
зii лiмфоiдноi ТКАНИНИ. Причому гiпоплазiя тимусу та лiмфатічніх
вiддiлiв віражу сільнiше, нiж у селезiнцi i кiстковому моз-
ку [
2. МАТЕРIАЛІ I МЕТОДИ дослiдження.
2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНІХ ГРУП.
Обстеження проводилися на практично здорових волонтерах,
Що навчаються в Черкаської державному унiверсітетi на фа-
культетах фiзвіховання та природничо факультетi.
Показники клiтінного iмунiтету у практично здорових по-
лонтерiв студентiв факультету фiзічного виховання та студен-
тiв природничо факультету розглядаліся Як контрольнi
дослiдження. Для проведення iмунологiчніх обстежень на кож-
ного волонтера заповнюсться карта iндівiдуального обстежен-
ня, розроблено в Республiканському центрi iмунологiчніх дос-
лiджень.
У контрольну групу вiдбіраліся волонтери-чоловiкі, Що
вiдповiдалі слiдуючім крітерiям:
-Вiсутнiсть професiйніх шкiдлівостей;
-Вiдсутнiсть побутових шкiдлівостей (контакт з нiтрофарбамі,
гербiцідамі, пестицидами);
-Вiдсутнiсть перенесення iнфекцiйніх захворювань, травм,
опiкiв;
-Вiдсутнiсть в анемнезi: хiмiкотерапii (цитостатиками, міськ-
мональнімі препаратами, iмунодепресантамі i iмуностімулято-
рами) та променевоi терапii;
-Iмунологiчно НЕ Обтяження сiмейній анемнезі;
-Вiдсутнiсть клiнiчніх ознайо iмунологiчноi недостачi;
-Вiдсутнiсть хронiчніх захворювань.
Карта iндівiдуального iмунологiчного обстеження Заповіт-
нювалась у двох екземплярів: один направлявся в Республiкан-
ський центр iмунологii, другий залішався на кафедрi фiзiо-
логii iз подалі занотуванням на комп'ютерi IВМ РС / ХТ 286
в iмунологiчнiй лабораторii.
До дослiдніх груп належали студенти факультету фiзічно-
го виховання та студенти природничо факультету, котрi заз-
нали дii малих доз iонiзуючоi радiацii, прожіваючі у зонiпо-
сітленого радiацiйного контролю (4-та зона).
До проведення iмунологiчного обстеження на пiддос-
лiдніх заповнюваліся карти iндівiдуального iмунологiчного
обстеження.
Для проведення дослiдiв по змiнi показнікiв клiтінного
iмунiтету в періферічнiй кровi обстеженню пiдлягалі слiдуючi
групи:
1-ша група - практично здоровi волонтери, Що навчаються на
4-му курсi факультету фiзвіховання ЧДУ;
2-га група - практично здоровi волонтери, щонавчаються на
4-му курсi природничо факультету ЧДУ;
3-тя група - особи, Що проживають в зонi Посилення
радiацiйного контролю та навчаються на 4-му
курсi факультету фiзвіховання ЧДУ;
4-та група - особи, Що проживають в зонi Посилення
радiацiйного контролю та навчаються на 4-му
курсi природничо факультету ЧДУ;
2.2 МЕТОДИКА Визначення СУБПОПУЛЯЦIЙ Т-ЛIМФОЦІТIВ
У ВЕНОЗНIЙ кровi З Використання Моноклональні
СІВОРОТОК
Спеціфiчнi антітiла зв'язують з мембранними антигена-
ми живих клiтін, Що знаходяться у суспензii. Щоб запобiгті
келiнгу i iндінгу (злущування) антігенiв пiсля взасмодii з
антітiламі, до суспензii клiтін добавляють 0.2%-й азид нат-
рiю. У прямих методах IФА використовуються спеціфiчнi до
клiтінніх антігенiв антітiла, коньюгуючi з флуорісцентною
мiткою. А маркування клiтін проводять Як одноетапну реакцiю.
У непрямих методах IФА в якостi антітiл використовуються
НЕ мiченi антітiла до клiтінніх антігенiв, а в якостi дру-
гих - мiченi флуорохромами антітiла до iмуноглобулiнiв. Мар-
кування клiтін проводять у два етапи.
Другi антітiла службовцям для виявлення зв'язаних з клiті-
ною дере антітiл.
Непрямi методи, Як правило, чутлівiшi прямих.
1. Венозну кров (7 мл) з антикоагулянтом (9.8% цитрат нат-
рiю 0.5 мл, або 25 од / мл гепарину) розбавлясмо фосфатним
буфером у спiввiдношеннi 1:1.
Склад фосфатного буферу:
КН РВ 1,15 м.
Na HPO 0,2 г.
КСl 0,2 г.
NaCl 8 м.
на 1мл. дістільованоi води
До фосфатного буферу додасмо 2 м. Сироватка альбумiнiв
кролика.
2. На свiжопріготовленій одноступеневій фiкол-верографiно-
вий градiснт (2 мл.) нашаровусмо за допомога пiпеткі з
грушею розбавлену ФБ (фосфатний буфером) кров у центри-
фужнiй пробiрцi.
Методика виготовлення фiкол-верографiна.
24,4 р. фiколу-400 розчіняють у теплiй дістільованiй
водi. Змiшують з 49,9 мл. 70% Розчини верографiну. До-
водячи об'см до 340 мл. Температура зберiгання Розчини
+8 С.
3. Пробiркі з градiснтом кровi центріфугусмо Протяг
20-25 хв.
4. Вiдбірасмо пiпеткою з грушею середнiй опалесцуючій
куля, Що мiстить лiмфоціті у окремi пробiркі.
5. Вiдмівасмо популяцiю лiмфоціту вiд залішкiв градiснта
фосфатним буфером двiчi, за допомога центріфугування
Протяг 10 хв. Декантусмо. Вiдмівку повторюсмо 2 рази.
6. Доводимое концентрацiю мононуклеарних клiтін за допомо-
гою розведення ФБ до рiвня 1-5 х 10 кл. / мл.
Контроль концентраццii проведеної вкамерi Горясва (в од-
ному великому квадратi винне мiстить 20 лiмфатіч-
них клiтін).
7. До 50 мкл одержаних клiтін добавлясмо мiкропiпеткою по
5 мкл. антісіроваткі LT3 - для визначення кiлькостi
зрiліх Т-клiтін у венознiй кровi (CD3), LT1 - для
зрiліх i Майже зрiліх Т-лiмфоцітiв (CD5), LT4 - для
визначення Т-хелперiв (CD4), LT8 - для визначення
Т-супресорiв (CD8).
8. Iнкубусмо сумiш лiмфоцітiв з антісівороткамі Протяг
20-25 хв при кiмнатнiй температурi.
9. Вiдмівасмо мононуклеари вiд залішкiв НЕ зв'язаноi АС.
Для цього у шкірно пробiрку долівасмо по 2 мл ФБ з кро-
лячім альбумiном (2.5%) i центріфугусмо Протяг 10
хв. Вiдмівку повторюсмо двiчi. 10. До 50 мкл отріманоi
сумiшi добавляемо по 5 мкл ФIТЦ. Iнкубусмо 20-25 хв.
11. Проведене вiдмівку вiд флуоресцуючіх антітiл мононук-
Леар. Вiдмівку проведеної аналогiчно вiдмівцi вiд анти-
сівороток трічi. 12. Мононуклеари за допомога пiпеткі
наноситься на предметне скельце. 13. Скельця помiщасмо на
пiдставкі у чашки ПетрI з Розчини формалiну i фiксус-
мо препарат у йо парах на протязi 10 хв. 14. Зафiксо-
ваний препарат пiдсушують при кiмнатнiй темпера -
турi.Готовi препарати зберiгаються у холодільнiй камерi
Протяг 3-х дiб. 15. Аналiз препаратiв. Пiдрахунок
проводитися шляхом перерахунку% флуоресцуючіх клiтін
на 100 клiтін проглянутіх у препаратi. Мiкроскопують за
допомога мiкроскопу з люмiнiсцентною насадкою,
окуляр-7, об'сктів-90. У якостi iмерсii вікорістовус-
ться водний Розчини глiцеріну.
2.3. МЕТОДИКА ПIДРАХУНКУ ЧИСЛА ЛЕЙКОЦІТIВ В кровi
1. Палець протерті ватою змоченою 70% Розчини спітту.
2. Одноразові стерильні скаріфiкатором проколоти
палець.
3. Перше краплю кровi зтерті ватою змоченою спиртом.
4. Декiлька крапель кровi з пальці вітіснуті на перед-
шатнись скло.
5. Капiляром Салi 0,02 мл. кровi перенести в центри-
фужну пробiрку з 0,4 мл. 3% Розчини оцтовоi кислоти.
6. Легким посту куванням по пробiрцi перемiшаті вмiст
i Залишити пробiрку для руйнування ерітроцітiв.
7. Притерта покрівне скло до камери Горясва таким чи-
ном, щоб з'явилися Ньютоновi кiльця.
8. Пiдрахуваті кiлькiсть клiтін в 25 великих квадра-
тах камери Горясва.
9. Одержаний результат перерахуваті за формулою:
Х 10/20, де Х - кiлькiсть клiтін в 25 великих
квадратах.
Нормальна кiлькiсть лейкоцітiв у дорослоi людини колівас-
ться в межах 4500-10000 в 1 куб.мм.
2.4 МЕТОДИКА Визначення ДІФЕНРЕНЦIЙОВАНОI ФОРМУЛА
ЛЕЙКОЦІТIВ.
Визначення загальноi кiлькостi бiліх кров'яних тiлець,
дас уяву проiх абсолютно кiлькiсть. Альо НЕ дас вiдомостей
про процентні спiввiдношення (діференцiйовану формулу) мiж
рiзнімі видами лейкоцітiв i про якiснi змiни в iх морфологii
при хвороблівіх станах.
Визначення діференцiйованоi формули проводитися на фар-
бованія мазку кровi.
Діференцiйована формула характерно змiнгюсться при рядi
хвороблівіх станiв i мас надзвичайно Важливе дiагностічне i
прогностично значення.
Нормальна діференцiйована формула дорослоi людини нас-
тупних:
молодi нейтрофiльнi клiжтіні - 0%
палічкоядернi нейтрофiльнi клiтіні - 0-4%
сегментоядернi нейтрофiльнi клiтіні - 55-70%
лiмфоціті - 20-40%
моноцити - 2-6%
еозінофiльнi клiтіні - 1-4%
базофiльнi клiтіні - 0-1%
плазматічнi клiтіні - 0-5%
Виготовлення МАЗКА кровi.
1.Необхiдною умов для правильного пiдрахунку морфо-
логiчніх особівостей кров'яних клiтін являсться вда-
лозробленій i добро забарвлення кров'яний мазок.
Добре зробленій мазок кровi винен вiдповiдаті наступ-
ним умови:
а) почінасться на 1 см. вiд вузького краю предметного
скла i закiнчусться на 2-3 см. вiд йо іншого краю.
Загальна довжина мазка повинна охоплюваті 1 / 2 - 3 / 4
скла.
б) мазок повинен буті рiвномiрноi Товщина, а не хвили-
подiбній. Правельний мазок кровi товщій на початку, поступ-
під тоншас i закiнчусться у виглядi слiду, мов би залишенню
тонкою щiточкою.
в) мазок повинен буті вiдокремленім вiд краю.
Шар кровi не винен доходіті до другогоь краю скла.
Пріготування мазкiв проводитися слiдуючім чином: перед-
шатнись скло, на якому буде зроблено мазок, беруть за один
кiнець великим i вказiвнім пальцями правоi руки. Другий
кiнець, вiдступаючі на 1 см. вiд краю, Обережно дотікасться
до свiжоiкраплi капiлярноi кровiiз пальці, нi в якому разi
НЕ торкаючи шкiри в мiсцi проколу. Крапля кровi перех-
дить на скло, вон винна мати дiаметр 2-3 мм.
Предметні скло перекладають у лiву руку взявши йо ве-
лікім вказiвнім i середнiм пальцямітак, щоб крапля знаходив
ась зверху на предметному склi, з боку вказiвного i серед-
нього пальцiв.
Шлiфоване скло, Яким буде зроблено мазок вставлясться
пiд кутом 40-45 на 1-2 мм перд краплю, прідержуючі великим
i вказiвнім пальцями правоi руки край шлiфованого скла i
обидвоє краi предметного скла. Шлiфоване скло рухають назад
так, щоб воно торкає кровi i крапля пошірювалася в кутi
мiж шлiфованім i предметним склом. потiм швидких рухом ру-
хаючі скло в зв оротньому напрямком роблять мазок.
Протяг того часу коли робіться мазок, великий iвказiвній
пальцi правоi руки ковзають по краях предметного скла i тім
створюють необхiдно опору для накладання шару кровi.
Фарбування кров'яний МАЗКА.
Для якiсного дослiдження морфологii кров'яних клiтін-
фарбування кров'яного мазка мас Важливе значення. Основу су-
часного фарбування кров'яних клiтін поклали петербуржській
лiкар Д. Л. Романовсьій. У 1891 роцi вiн запропонував Свiй
барвнік. У 1902 роцi Гiмза вдосконалів барвнік Романовського.
Барвнік Романовського-Гiмза складасться з лужноi i кис-
лоi частин. Лужний Частина - АЗУР 2, А кисла Частина - еозін.
Азур 2 забарвлення в яскраво-сінiй колiр, а еозін в пиці-
по-червоний.
Щоб пріготуваті Основний Розчини барвніка розчіняють 30
р. АЗУР 2-еозіну i 0,8 г. АЗУР 2 в 250 мл. глiцеріну, наг-
рiваючі Пріца 90-120 хв. при 50 С, а потiм додаються 250мл.
чистого метилового спирту. Пiсля вiдстоювання Протяг 1-7
днiв при кiмнатнiй температурi фiльтрують.
ФIКСАЦIЯ кров'яний МАЗКА.
Перед фарбування мазок кровi фiльтрують. Це робіться
для денатурацii бiлкiв у клiтінах, при збереженнi iхжіттсвоi
структури iж для закрiплення клiтін на предметному склi. Для
фiксацii вікорістовусться абсолютний метиловий алкоголь. Година
фiксацii - 3-5 хв.
Перед роботів, пiсля фiксацii, препарат заливають робо-
чім Розчини (розведення) барвніка Романовського-Гiмза. I
залішають на 20-40 хв. Потiм йо промівають, суша, див-
ляться пiд мiкроскопом.
ПIДРАХУНОК ДІФЕРЕНЦIЙОВАНОI Формули.
Кров'янi клiтіні НЕ розподiляються рiвномiрно повсему
препратi.На початку i в кiнцi мазка вiдкладасться бiльшiсть
великих клiтін з малою вагою питом (моноцити,
гранулоцити), а в середінi - бiльшiсть малих клiтін, з вели-
кою питом вагою (лiмфоціті). Порiвняно найбiльш правильне
спiввiдношення складасться на дiлянках свідчення на малюнки:
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ │ ┌ ─ ┐ │ │ ┌ ─ ┐ │ │
│ │ │ │ │ │ │ │ │ │
│ └ ─ ┘ └ ─ ┘ └ ─ ┘ └ ─ ┘ │
│ │
│ ┌ ─ ┐ ┌ ─ ┐ ┌ ─ ┐ ┌ ─ ┐ │
│ │ │ │ │ │ │ │ │ │
│ │ └ ─ ┘ │ │ └ ─ ┘ │ │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Тому Саме на них проводитися діференцiйованій пiдрахунок
кров'яних тiлець. Пiдрахунок робіться у виглядi меандрiв,
щоб унікнуті повторення одних i тих же клiтін.
Пiдраховують не менше 25 клiтін (кращє по 100) в 4-х
дiлянках вказаніх на малюнки. Результат віражають в%.
Замiсть 4-х малих меандрiв, можна без грубоi помилки,
описати 2 великих меандр, тобто злить 2 малих поля вiдцен-
тру з обох сторiн в Одне велике, не роблячі розриву в сере-
дінi. У такому разi в кожному з обох великих полiв пiдрахо-
вують мiнiмально по 50 клiтін (кращє по 100) i результат ви-
ражають в%. Для полегшення розрахункiв використовуються ледве-
ментарнi механiчнi лiчільнi машини.
2.5 Визначення рiвня CD3 +, CD4 +, CD5 +, CD8 + ЛIМФОЦІТIВ У
ПЕРІФЕРІЧНIЙ кровi.
1.Кров брали стерильно з лiктьовоi Вені вранцi, до вжи-
вання iжi. Лiмфоціті відiлялі з гепарінiзованоi кровi цен-
тріфугуванням на градiснтi Фiкол-Вiрографiну (густин 1,077
г / мл).
2.1-0,1 млн. лiмфоцітiв в об'смi 50 мкл. вносили в цен-
тріфужнi пробiркі i до клiтін додавати 5 мкл. моноклональній-
го антітiла CD8 i iнкубувалі 30-45 хв. при +4 С.
3.Додавалі 150 мкл. Розчини Хенкса i центріфугувалі 5
хв. при g 200.
4.Вілучалі супернатант. Потiм вносили 50 мкл. Розчини
Хенкса, клiтіні суспендувалі, додавайте 150 мкл. Розчини Хен-
КСА i центріфугувалі 5 хв. при g 200.
5.Вілучалі супернатант. До облогу вiдмітіх клiтін Дода-
вали 50 мкл. F (ab) 2-Фрагментiв овечих антітiл до Ig мішi,
помiченіх ФIТЦ i розбавлініх 1:100. Для розведення викорис-
товувалі фiзрозчін, забуференной фосфатом (РВS), Що мiстіь
0,5% желатину i 0,5% азид натрiю. Клiтіні суспензувалі i
iнкубувалі 30 хв. при 4 С.
6.Клiтіні 2 рази вiдмівалі Як зазначено в п.п.3-4.
7.Пiсля залишкового відалення супернатант клiтіні ви-
носили на предметне скельце i помiщалі в парі формалiну для
фiксацii на 10-1 хв. Мiченi клiтіні аналiзувалі з допомога
мiкроскопу з люмiнiсцентною насадкою ЛН-30мс. Статистичнй
обробка матерiалiв проводили звікорістанням методики Андрю-
щенко.
2.6 Статистичнй ОБРОБКИ Даних
Одержанi ціфровi результати булі обробленi методом
варiацiйноi статистики за Стьюдентом за допомога Програми
складеноi аспiрантом кафедри алгебри Андрущенко. Оскiльки
программа написана на мовi Асемблер, то датіii ропечатку не-
мас можлівостi, а тому ніжче наводитися, Як приклад, ре-
зультат ОБРОБКИ Даних цiсю програму.
Розрахунок основних характеристик вібiркі
-----------------------------------------
Показники: cd
1. 2.00000
2. 3.00000
3. 7.00000
4. 8.00000
Середнє аріфметічне - 5.000
Дісперсiя - 75.111
Середнє квадратичне вiдхілення - 2.944
Похібка середнього аріфметічного - 1.472
Коефiцiент варiацii - 58.878%
Коефiцiент асіметрii - 0.000
Ексцес - -0.417
Програма оброблялася на ПЕОМ IBM PC / XT 286
Нами проведення діференцiальне дослiдження показнікiв клiтін-
ного iмунiтету у студентiв 4 курсу факультетiв фiзвіховання та
природничо факультету.
Встановлено, Що у практично здорових волонтерiв, Що нав-
чаються на 4-му курсi факультету фiзвіховання та природничо фа-
культетi показники рiвня лейкоцітiв в періферічнiй кровi статис-
тично достовiрно НЕ вiдрiзняються. (Табл.1).
Табл.N1. Рiвень лейкоцітiв та лiмфоцітiв у практично здорових по-
лонтерiв студентiв 4-го курсу природничо факультету
та факультету фiзвіховання ЧДУ
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ N п / п │ Групи пiддослiдніх │ Показники │ Лейко-│ Лiмфо-│ Лiмфо-│
│ │ │ статистич-│ ти │ ціті │ ціті │
│ │ │ ноi ОБРОБКИ │ x 10 / л │% │ г / л │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 6,3 │ 32,5 │ 1,9 │
│ │ волонтери студенти │ б │ 1,27 │ 12,4 │ 0,2 │
│ │ факультету фiз-│ m │ 0,5 │ 5,3 │ 0,1 │
│ │ виховання │ n │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Практично здоровi │ M │ 6,7 │ 24,5 │ 1,5 │
│ │ волонтери студенти │ б │ 1,4 │ 9,6 │ 0,7 │
│ │ природничо │ m │ 0,6 │ 3,8 │ │ 0.1
│ │ факультету │ n │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ t │ 0,63 │ 0,5 │ 1,3 │
│ │ p │> 0,05 │> 0,05 │> 0,05 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Пріца вiдносна i абсолютна кiлькiсть лiмфоцітiв у пе-
ріферічнiй кровi обох груп знаходится в межах вiковоi норми.
Ми не спостерiгалась статистично достовiрніх рiзніць рiвня
вiдносноi iабсолютноi кiлькостi лiмфоцітiв.
Вiдомо, Що лiмфоціті з гетерогенною популяцiсю. В ос-
таннiй годину субпопуляцii діференцiюють по експресii поверхні
вих маркерiв []
Взасмозв'язок фенотіпiчніх i функцiональніх варiацiй
Т-клiтін реалiзусться через змiну iх рецепторного поля та
експресii молекул, Що пріймають доля у віконаннi ефекторів-
ноi функцii клiтін []
Вiдомо, Що для Т-клiтін характерна експресiя Т-клiтін-
них рецепторiв. До таких рецепторiв вiдносять поверхневi
Маркери CD3 []
Експресiя Поверхнево маркеру СD5 проявлясться на бiльш
раннiх стадiях розвитку Т-клiтін.
Вiдомо, Що навiть претомоціті можут мати Такий фенотип:
CD7 +2 +1-38 +4-8-3- ТКР-
Таким чином з'явилася у кровi лiмфоцітiв, Що експресують по-
верхневій маркер CD5, но НЕ експресують СD3, свiдчать про
з'явися в періферічнiй кровi Менш зрiліх лiмфоцітiв. Про поя-
ву в кровi Менш зрiлоi субпопуляцii Т-клiтін ми судили по
рiзніцi мiж кiлькiстюлiмфоцітiв СD3 + та СD5 +.
Нами встановлення статістічнодостовiрне пiдвищення числа
СD5 + лiмфоцітiв у практично здорових волонтерiв, Що нав-
чаються на першому курсi факультету фiзічного виховання ЧДУ.
(Табл. N 2).
Табл. N 2. Експресiя СD3-i СD5-антігенiв на
поверхнi лiмфоцітiв періферічноi кровi
практично здорових волонтерiв студентiв
1-го та 4-го курсу факультету фiзічного
виховання ЧДУ.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ N п / п │ ГРУПА пiддослiдніх │ Показники │ СD3 + │ СD 5 + │
│ │ │ стат-├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ │ тічноi │ │ │ │
│ │ │ ОБРОБКИ │% г / л │% │ г / л │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 62,3 │ 1,2 │ 65 │ 1,3 │
│ │ волонтери студенти │ б │ 4,4 │ 0,13 │ 3,9 │ 0,19 │
│ │ 4-го курсу │ m │ 1,97 │ 0,05 │ 1,6 │ 0,09 │
│ │ │ n │ 6 │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Практично здоровi │ M │ 63,8 │ 1,05 │ 69,6 │ 1,1 │
│ │ волонтери студенти │ б │ 0,97 │ 0,5 │ 2,4 │ 0,6 │
│ │ 1-го курсу │ m │ 0,4 │ 0,2 │ 0,98 │ 0,2 │
│ │ │ n │ 6 │ 6 │ 6 │ 6 │
│ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ │
│ │ t │ 0,75 │ 1 │ 2,6 │ 1,5 │
│ │ p │> 0,05 │> 0,05 │ <0,05 │> 0,05 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Встановлено вiдсутнiсть статистично достовiрноi рiзніцi
в експресii Поверхнево маркеру СD + у практично здорових
волонтерiв - студентiв 1-го та 4-го курсiв факультету фiзіч-
ного виховання.
4. СТАНКЛIТІННОГО МУНIТЕТУ У осiб, ЩО проживають У ЗОНI
Посилення РАДIАЦIЙНОГО КОНТРОЛЮ.
Дослiджуваліся 2 Групи осiб прожіваючіх у зонах посил-
ного радiацiйного контролю. 1-ша група-студенти 4-го курсу
факультету фiзічного виховання, якi проживають у 4 зонi.
Особлівiстю цiсi груп з ті, Що з 1986 по 1992 рiк по-
не проживали в мiстах i селах черкаськоi областi, якi вiдно-
сяться до Зони Посилення радiацiйного контролю, а з 1992 по
1996 Р. в м. Черкаси. Альо всi продукти харчування студенти
привозили у 4-ту зону. Як вiдомо при дiленнi U тепловими
нейтронами спостерiгасться віхiд Сs та Sr. При близьким
перiод напiврозпаду (28,2 - 30,2 р) припустимо рiвень заб-
руднення чорнозему буде перевищення в 20 разiв.
Зараз все частiше у зв'язку з аварiсю на ЧАЕС проявляс-
ться так звань "вплив малих доз радiацii", Що потрапляс в
органiзму з iжею i водою. Головними iзотопамі наявні в рос-
ліннiй i твармннiй iжi з Сs та Sr. Це-iзотопі, якi НЕ рес-
струються звичайна-лiчільнікамі. Смороду накопічуються в
кiстковiй тканінi i мают тенденцiю до наростання, т.т. у
людини створюсться внутрiшнс джерело віпромiнювання, Яке ко-
жен день активно травмус iмунну систему. Тому студенти 4-го
курсом навiть НЕ прожіваючі в зонi пiдвищення радiацiйного
контролю отримуються свою дозу опромiнення зпродуктамі приве-
зенімі з дому.
Разом з тім цi студенти вiдчувають позитивний Вплив оп-
Тіма льних фiзічніх навантаженості.
У зв, язку з віщевказанім стають зрозумiлімі отріманiна-
ми результати. (Табл. N 3,4).
Табл. N 3. Рiвень лейкоцітiв та лiмфоцітiв у осiб, Що
прожівють в зонi Посилення радiацiйного кон-
тролю i практично здорових волонтерiв сту-
дентiв 4-го курсу факультету фiзічного ви-
хування ЧДУ.
┌ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Nп / п │ Групи пiддослiдніх │ Показники │ Лейко-│ Лiмфо-│ Лiмфо-│
│ │ │ статистич-│ ціті │ ціті │ ціті │
│ │ │ ноi оброб-│ х 10 / л │% │ г / л │
│ │ │ боязкі Даних │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 6,3 │ 32,6 │ 1,9 │
│ │ волонтери студенти │ б │ 1,27 │ 12,7 │ 0,3 │
│ │ 4-го курсу │ m │ 0,5 │ 5,2 │ 0,1 │
│ │ │ n │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Особи, Що прожи-│ M │ 5,9 │ 34,6 │ 2,1 │
│ │ ють в зонi пiдві-│ б │ 2,0 │ 4,9 │ 0,6 │
│ │ щеного радiацiйно-│ m │ 0,9 │ 2,1 │ 0,3 │
│ │ го контролю сту-│ n │ 5 │ 5 │ 5 │
│ │ дент 4-го курсу │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ t │ 0,44 │ 0,4 │ 0,3 │
│ │ p │> 0,05 │> 0,05 │> 0,05 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Табл. N 4 Експресiя CD3 i CD5-антігенiв на поверхнi
лiмфоцітiв періферічноi кровi практично здоро-
вих волонтерiв студентiв 4-го курсу факультету
фiзічного виховання та iх однокурснікiв, Що
проживають в зонi Посилення радiацiйного кон-
тролю.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ N п / п │ Групи пiддослiдніх │ Показники │ CD 3 + │ CD 5 + │
│ │ │ статистич-├ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ │ ноi оброб-│% │ г / л │% │ г / л │
│ │ │ ки Даних │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 62,3 │ 1,2 │ 65 │ 1,3 │
│ │ волонтери студенти │ б │ 4,84 │ 0,13 │ 3,9 │ 0,19 │
│ │ 4-го курсу факуль-│ m │ 1,97 │ 0,05 │ 1,6 │ 0,08 │
│ │ тету фiзвіховання │ n │ 6 │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Особи, Що прожи-│ M │ 59,8 │ 1,2 │ 63,2 │ 1,2 │
│ │ ють в зонi посил-│ б │ 9,6 │ 0,4 │ 5,2 │ 0,4 │
│ │ ного радiацiйного │ m │ 4,2 │ 0,2 │ 2,3 │ 0,2 │
│ │ контролю, студенти │ n │ 5 │ 5 │ 5 │ 5 │
│ │ 4-го курсу факуль-│ │ │ │ │ │
│ │ тету фiзвіховання │ │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ t │ 1,2 │ 0,1 │ 0,6 │ 0,5 │
│ │ p │> 0,05 │> 0,05 │> 0,05 │> 0,05 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Дослiді переконують в тому, Що у студентiв 4-го курсу фа-
культету фiзвіховання, Що зазнали хронiчного Вплив фак-
торiв аварii на ЧАЕС НЕ постерiгасться статистично дос-
товiрніх змiн показнікiв клiтінного iмунiтету.
У другiй серii експериментiв дослiджувався стан клiтін-
ного iмунiтету у студентiв 4-го курсу природничо факультетів
ту, Що кож зазнали Вплив малих доз радiацii.
Встановлено, Що в ціх студентiв iснус рiзніця мiж зрiвнювані-
ми середнiмі варiацiйніх рядiв iпрактічно здорових однокур-
снікiв по Показники вiдносноi кiлькостi CD3 + та CD5 + лiмфо-
цітiв (Табл.N 5).
Однак патологiчнаiонiзуючого віпромiнювання Може посил-
ватісь iншими патологiчнімі факторами. Так в якостi ціх фак-
торiв Може віступаті емоцiйній стрес обумовлених наявнiстю
Важко теоретичних дисциплiн: бiохiмiя, фiзiологiя, рiзно-
манiтнi зазалiкі та екзамену. Томмі ми проаналiзувалі стан
лiтінного iмунiтету у студентiвпріроднічого факультету, Що
проживають у 4 зонi з практично здоровими волонтерами, якi
невiдчувають хронiчніх стресовості вплівiв.
Нами встановлено, Що дiя малих доз радiацii посілюсться
екстримальних i емоцiйнімі навантаженості. Феноменпрояв-
лясться у зніженнiабсолютноiкiлькостi лiмфоцітiв в періфе-
річнiй кровi, а таккож у зніженнi абсолютноi кiлькостi
клiтін, Що експресують на своi поверхнi клiтіні рецептори
CD3 +, CD5 +). (Табл.N6, 7).
Табл.N5. Експресiя CD3 I CD5 - антігенiвна поверхнi лiмфо-
цітiв періферічноi кровi практично здорових
волонтерiв студентiв природничо факультету та
iх однокурснікiв, Що проживають в зонi посил-
го радiацiйного контролю.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ N п / п │ Групи пiддослiдніх │ Показники │ CD 3 + │ CD 5 + │
│ │ │ статистич-├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ │ ноi оброб-│% │ г / л │% │ г / л │
│ │ │ ки Даних │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 63,8 │ 1,05 │ 69,6 │ 1,14 │
│ │ волонтери, студенти │ б │ 0,97 │ 0,5 │ 2,4 │ 0,6 │
│ │ 4-го курсу природ-│ m │ 0,4 │ 0,2 │ 0,98 │ 0,2 │
│ │ нічого факультету │ n │ 6 │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Особи, Що прожи-│ M │ 50,1 │ 0,6 │ 58,2 │ 0,7 │
│ │ в зонiпосіленого │ б │ 6,03 │ 0,14 │ 4,96 │ 0,15 │
│ │ радiацiйного контро-│ m │ 1,6 │ 0,03 │ 1,3 │ 0,03 │
│ │ ролю, студент 4 │ n │ 14 │ 14 │ 14 │ 14 │
│ │ курсу природничо │ │ │ │ │ │
│ │ факультету │ │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ t │ 8,6 │ 2,25 │ 7,1 │ 1,5 │
│ │ p │ <0,001 │ <0,05 │ <0,001 │> 0,05 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Табл.N6. Рiвень лейкоцітiв та лiмфоцітiв у практично
здорових волонтерiв студентiв 4-го курсу при-
роднічого факультету, та студентiв пріроднічго
факультету, Що проживають у 4-й зонi.
┌ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Nп / п │ Групи пiддослiдніх │ Показники │ Лейко-│ Лiмфо-│ Лiмфо-│
│ │ │ статистич-│ ціті │ ціті │ ціті │
│ │ │ ноi оброб-│ х 10 / л │% │ г / л │
│ │ │ боязкі Даних │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 6,3 │ 32,6 │ 1,9 │
│ │ волонтери, студен-│ б │ 1,27 │ 12,7 │ 0,3 │
│ │ ти 4-го курсу │ m │ 0,5 │ 5,2 │ 0,1 │
│ │ │ n │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Особи, Що прожи-│ M │ 5,5 │ 22,2 │ 1,2 │
│ │ ють у 4-й зонi, │ б │ 1,4 │ 4,9 │ 0,3 │
│ │ студенти 4-го курсу │ m │ 0,4 │ 1,3 │ 0,07 │
│ │ │ n │ 14 │ 14 │ 1,4 │
├ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ t │ 1,25 │ 1,94 │ 5,83 │
│ │ p │> 0,05 │> 0,05 │ <0,001 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Табл.N 7. Експроесiя CD3 i CD5-антігенiв на поверхнi
лiмфоцітiв періферічноi кровi у практично здо-
рових волонтерiв (студентiв 4-го курсу) та
осiб, Що проживають у 4-й зонi (студентiв 4-го
курсу природничо факультету).
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ N п / п │ Групи пiддослiдніх │ Показники │ CD 3 + │ CD 5 + │
│ │ │ статистич-├ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ │ ноi оброб-│% │ г / л │% │ г / л │
│ │ │ ки Даних │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1 │ Практично здоровi │ M │ 62,3 │ 1,2 │ 65 │ 1,3 │
│ │ волонтери, студенти │ б │ 4,84 │ 0,13 │ 3,9 │ 0,19 │
│ │ 4-го курсу факуль-│ m │ 1,97 │ 0,05 │ 1,6 │ 0,08 │
│ │ тету фiзвіховання │ n │ 6 │ 6 │ 6 │ 6 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2 │ Особи, Що прожи-│ M │ 50,1 │ 0,6 │ 58,2 │ 0,7 │
│ │ в зонiпосіленого │ б │ 6,03 │ 0,14 │ 4,96 │ 0,15 │
│ │ радiацiйного контро-│ m │ 1,6 │ 0,03 │ 1,3 │ 0,03 │
│ │ ролю, студент 4 │ n │ 14 │ 14 │ 14 │ 14 │
│ │ курсу природничо │ │ │ │ │ │
│ │ факультету │ │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ t │ 4,8 │ 10,34 │ 3,3 │ 7,05 │
│ │ p │ <0,01 │ <0,001 │ <0,01 │ <0,001 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Встановлено, Що через 7-9 рокiв пiсля аварii на ЧАЕС у
осiб евакуйованіх з 1-i радiацiйноi Зони, спостерiгасться
тенденцiя до зниженя кiлькостi лейкоцітiв в періферічнiй
кровi, в тій годину Як рiвень лейкоцітiв у мешканцiв-i Зони ма-
ло вiдрiзнясться вiд контролю.
Спостерiгасться абсолютно пiджвіщення числа лiмфоцітiв
у обох групах пiддослiдніх. Альо прісубпопуляцiйному аналiзi
Масма таку картину.
Встановлено статистична достовiронiсть зниженя числа
клiтін, щоекспресують CD3-пан-Т-клiтінній маркер у осiб, Що
проживають у 4-й радiацiйнiй зонi. Через рецепторний ком-
плекс CD3 TKR реалiзусться класичний шлях актівацii Т-лiмфо-
цітiв, тому зниженя числа клiтін акцепторiв актівацii CD3 +
Може свiдчіті про Враження даного шляху iмунноi вiдповiдi.
У осiб, Що проживають в четвертiй радiацiйнiй зонi на
вiдмiну вiд евакуйованіх з 30 км. Зони спостерiгасться дос-
товiрне зниженя кiлькостi клiтін з фенотипом CD4, тобто
клiтін-хелперiв.
Достовiрноi залежностi мiж експресiсю CD8 антигену та
дозами опромiнювання не виявлено.
Зниженя експресii CD4-Поверхнево маркера лiмфоціта-
ми при дii малих доз радiацii Може буті проявимо радiацiйно-
го старiння iмунноi системи. Спiввiдношення CD4 + / CD8 + (iму-
норегуляторній iндекс з Важливим Показники iмунноi системи.
I Порушення iмуннорегуляторного iндексу на Користь
клiтін-супресорiв, при трівалiй дii малих доз Може привести
до вторинних iмунодефiцітніх станiв, вiдмiні протипухлинного-
го та протівiрусного iмунiтету. (Табл.8, 9).
Таблиця N 8. Рiвень лейкоцітiв i лiмфоцітiв в періфе-
річнiй кровi особин, Що булі пiдверженi дii
iонiзуючого віпромiнювання в рiзних режимах.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Групи дослiджуваніх │ Показники │
│ ├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ │ Лейкоцити Лiмфоціті │
│ │ ├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ │ │% │ х10 / л │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 1. Контроль (n = 13) │ 6,2 +0,41 │ 28,0 + 0,94 │ 1,70 +0,137 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 2. Особин, Що єва-│ 5,4 +0,50 │ 35,0 + 2,64 │ 1,80 +0,118 │
│ куйованi з 1-i │ │ │ │
│ радiацiйноi Зони │ │ │ │
│ (n = 12) │ │ │ │
│ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ 3. Особин, Що про-│ 6,3 +0,32 │ 24,0 + 1,36 │ 1,52 +0,120 │
│ жівають в 4-Й │ │ │ │
│ радiацiйнiй зонi │ │ │ │
│ (n = 27) │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ t 1-2 │ 1,23 │ 2,50 │ 0,55 │
│ t 1-3 │ 0,076 │ 1,68 │ 0,99 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
Таблиця 9. Експресiя Т-клiтінніх маркерiв лiмфоцітамі у
особин, Що булі пiдверженi Вплив iонiзуючоi
радiацii в рiзних режимах.
┌ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Групи │ Показники І │
│ дослiджуваніх ├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ особин │ CD4 +-л iмфоціті │ CD8 +-лiмфоціті │ CD4 + / CD8 + │
│ ├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤ │
│ │% │ 10 / л │% │ 10 / л │ │
│ │ │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ Контроль (n = 13) │ 41,0 +1,4 │ 0,69 +0,06 │ 30,0 +1,7 │ 0,51 +0,59 │ 1,40 +0,08 │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ особин, Що │ 34,0 +1,8 │ 0,65 +0,03 │ 27,0 +1,1 │ 0,47 +0,40 │ 1,30 +0,06 │
│ евакуйованi з │ │ │ │ │ │
│ 1-i радий. Зони │ │ │ │ │ │
│ (n = 12) │ │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ особин, Що │ 34,0 +1,1 │ 0,51 +0,04 │ 28,0 +0,9 │ 0,41 +0,03 │ 1,24 +0,09 │
│ проживають в │ │ │ │ │ │
│ 4-Й радий. зонi │ │ │ │ │ │
│ (n = 27) │ │ │ │ │ │
├ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┼ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┤
│ t 1-2 │ 3,68 │ 0,60 │ 1,65 │ 0,56 │ 0,98 │
│ t 1-3 │ 3,78 │ 2,43 │ 0,99 │ 1,52 │ 1,23 │
│ t 2-3 │ 1,22 │ 2,72 │ 0,89 │ 1,23 │ 0,53 │
└ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘
ВИСНОВКИ
1. РiвеньCD3 +, CD4 +, CD5 +, CD8 +-лiмфоцітiв у практично
здорових осiб, Що мешкають на черкащінi знахо-
диться на рiвнi показнікiв жітелiв iнших районiв
Украiни.
2. У студентiв, Що зазнали Вплив малих доз радiацii
спостерiгасться Порушення у регуляторнiй ланцi
iмунiтету, Що спостерiгасться у зніженнi iмуноре-
гуляторного iндексу (CD4 + / CD8 +).
3. Малi дозі iонiзуючого віпромiнювання вплівають на
стан клiтінного iмунiтету, Що проявлясться в зни-
женнi абсолютноi i вiдносноi кiлькостi зрiліх
Т-лiмфоцітiв (експресують Поверхнево маркер CD3 +).
4. Дозоване фiзічне навантаженості віклікас
стабiлiзацiю показнікiв Т-клiтінного iмунiтету у
осiб, Що зазнали Вплив малих доз радiацii.
ЛIТЕРАТУРА
1. Анохін Ю.М., Норець Т.А., Білоусова А.В. Стимуляція вос-
становлення імунологічної реактивності у мишей пос-
ле опромінення / / Іммунол.-1989 .- N 1 .- c.44-46.
2. Баєва О.В. Вплив трийодтироніну на синтез нуклеіно-
вих кислот імуноцитів в культурі клітин / / Проблеми
ендокринології .- 1989 .- N 1, - с. 79-83.
3. Бєляков І.М., Кузьменюк О.І., Яріліна А.А. Вплив-з-
отримання на проліферативну активність камбіального епі-
Телія в культурі стромальних клітин тимуса / / радіобуй-
лог. - 1993 .- Т.33.-Вип.2.-с.214-218.
4. Борисова А.М., Сетдікова Н.Х., Пінєгін Б.В. Клініко-им-
мунологіческая ефективність застосування оксіметаціла у
хворих з вторинним імунодефіцитним станом / / имму-
нол .- 1994 .- N 6 .- с.48-50.
5. Дія іонізуючої радіації на організм людини / /
Під ред. Є.П. Кронкайте та ін-Медгіз.-1960 .- с.8-9,
15-149.
6. Добровінський О.Р., Шапошникова В.В., Корестов Ю.М. і
ін Вплив агентів, інгібуючі процеси киллинга на
інтерфазних загибель опромінених тимоцитів / / іммуноло .-
1989.-N 6 .- с.33-35.
7. Єлісєєва Н.А., Левітман М.Х., користь Ю.М. та ін впливав-
ня малих доз опромінення на бланстрансфрмацію лімфоцит-
тов крові щурів / / іммуноло .- 1994 .- N 1 .- С.28-30.
8. Імунологія: У 3-х т. Т.1. Пер. з англ. / / У. Пола .- М.:
Світ, 1987-1989. - С.26-31, 93-111, 306-312.
9. Підсумки науки і техніки. Імунологія. 1992 .- Т.23. -
с.5-8.
10. Капітоненко А.М., доччину І.І. Клінічний аналіз лабо-
раторних досліджень .- М. - Воениздат .- 1988.
11. Кирилова Е.Н., Мурзітна А.Д., Муксінова К. М. Клітинні
основи імунодефіцитного стану у віддаленому періоді
де після хронічного радіаційного впливу / /
Іммунол .- 1989 .- N 1 .- с.32-33.
12. Клімарская М.М., Левіціна Г.М., Шалькова Г.А. Радіоактивних-
тивні ізотопи та імунітет .- М.: Енергоіздат .- 1969.
13. Коляда Т.I., Волянській Ю.Л., Васiльев М.В. Проблема
Виявлення Приховане форм вторинних iмунодефiцітiв та
бiологiчнi наслiдки Чорнобільськоi аварii / / Укр.радiол.
Ж. - 1995 .- N 1 .- с.44-47.
14. Любченко П.М., Юріна Т.Н., Креславская Е.Е. та ін Сос-
тояніе імунної системи у людей, що приймали участь в лик-
видации наслідків аварії на Чорнобильській АЕС / / имму
нол .- 1990 .- N 6 .- с. 60-62.
15. Любченко П.М., Юріна Т.Н., Дубініна Е.Б. та ін динамічних
ка деяких показників імунітету у чоловіків, приймає участь-
вавшіх у ліквідації наслідків аварії на Чорно-
бильської АЕС в 1986 і 1987 рр.. / / Іммунол.-1994 .- N 3 .-
с. 53-55.
16. Мельников О.Ф., Самбур М.Б., Розенфельд Л.Г. Дінамiка
стану емунноi системи у мешканцiв Києва пiсля аварii на
Чорнобільськiй АЕС / / Укр. Радiол. Ж. - 1993 .- N 2 .- с.
81-84.
17. Ноздрачев А.Д. Загальний курс фізіології людини і живіт-
них .- М.: Вища школа .- Т.2 .- 1991.
18. Пастер В.І., Овід В.К., Віхоть Н.Є. Імунологія (практи-
кум). К.: Вища школа .- 1989 .- с.302.
19. Петров Р.В. Імунологія. М.: Медицина, - 1983.
20. Петров Р.В., Хаитов Р.М., Пінєгін Б.В. Оцінений імуно-
го статусу людини в нормі і при патології / /
Іммунол .- 1994 .- N 6 .- с. 6-9.
21. Савіна М.П., Ярилин А.А. Поразка тимуса іпопуляціі Т-
лімфоцитів в ранні і віддалені терміни після локально-
го опромінення лімфоїдних іендокрінних органів / / имму-
нол .- 1994 .- N 4 .- с. 39-43
22. Сарибаева Д.В., Захарова Л.О., Михайлова А.А. Активу-
ція неспецііческіх Т-клітин-супресорів в умовах ба-
рокамерной гіпоксії / / іммуноло .- 1990 .- N 1 .- с.66-68.
23. Смоляр В.І. Іонізуюча радіація і харчування. -К.: Здо-
ровья, -1992 .- с.94-119.
24. Смирнов В.С., Ващенко В.І., Морозов В.Г. Состояніеімун-
ної системи у людей через 2 роки послевоздействія фак-
торів радіаційної аварії / / іммуноло .- 1990 .- N 6 .- с.
63-65.
25. Смирнова В.П. Математичне моделювання радіаційного
них впливів на систему імунітету / / іммуноло .- 1984 .-
N 2 .- с.38-42.
26. Ткачова Г.А., Балаболкін М.І., Ларичева І.П. Радіоімму-
технологічні методи дослідження (довідник). -М.: Ме-
діціна .- 1983. с.192.
27. Хансон К.П., Комар В.Е. Молеулярние механізми радіа-
ционной загибелі клітин. - М.: Медицина, - 1985.
28. Харченко Т.Ю., Ярилин А.А., Мірошниченко І.В. та ін
Вплив пренатального опромінення на розвиток тимуса і
селезінки мишей / / іммуноло .- 1994 .- N 3 .- с.15-18.
29. Шубік В.М. Проблеми екологічесской імунології. М.: Ме-
діціна, - 1976.
30. Ярилин А.А., Панчук В.Г., Гриневич Ю.А. Структура Тіму-
са і диференціювання Т-лімфоцитів. К.: Наукова думка, -
1991.
31. Ярилин А.А. Роль диференціювання і модифікації в форми-
ровании різноманітності Т-лімфоцитів / / Проблеми і пер-
перспективу сучасної імунології. Метод. аналіз .- 1988
с. 234-247.
32. Ярошинська А.А. Чорнобиль з нами .- М.: Книга, - 1991 .-
с. 100-103.
33. Nakamura N., Kusinoki Y., Akiyama M. Radiosensitiviti
of CD4 or CD8 Positive Humane N-limphocytes by an In
Vitro Colony Formation assay / / Rad. Res.-1990.-V.
123.-P. 224-227.