Федеральне агентство з освіти РФ
Державна освітня установа вищої професійної освіти
"Тульський державний університет"
Кафедра "Фінанси і менеджмент"
Контрольно-курсова робота з бухгалтерського справі
на тему: "Виробничі запаси"
Виконала
студентка гр.760641
Єрьоміна Є.А.
Перевірила: доц. Сорвіно О.В.
Тула 2007
Зміст
Введення
Глава 1. Поняття виробничих запасів, їх класифікація та оцінка
Оцінка вартості матеріальних цінностей для потреб обчислення податку на прибуток
Глава 2. Облік виробничих запасів на складах та його зв'язок з обліком у бухгалтерії
Глава 3. Синтетичний облік виробничих запасів
3.1 Облік надходження виробничих запасів і розрахунків з постачальникам
3.2 Облік податку на додану вартість за що надійшли виробничим запасам
3.3 Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками в умовних грошових одиницях
3.4 Облік витрат виробничих запасів і контроль за їх використанням
Глава 4. Особливості обліку спеціальних інструментів, пристосувань, обладнання та спецодягу
Список використаної літератури
Додаток
Введення
Облік виробничих запасів - найважливіше завдання в роботі організації, що надає прямий вплив на безперервність процесу виробництва і підвищення його ефективності.
Основними завданнями обліку виробничих запасів є:
нормування матеріалів;
контроль за наявністю і рухом виробничих запасів;
виявлення відхилень фактичних витрат виробничих запасів від їх норм.
Важливе значення в процесі управління виробничими запасами має завдання забезпечення інформацією користувача. Для цього необхідна правильна організація складського обліку матеріальних цінностей.
Глава 1. Поняття виробничих запасів, їх класифікація та оцінка
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" (ПБУ 5 / 01) до бухгалтерського обліку в якості матеріально-виробничих запасів приймаються активи:
використовуються в якості сировини, матеріалів і т.п. при виробництві продукції, призначеної для продажу (виконання робіт, надання послуг);
призначені для продажу;
використовувані для управлінських потреб організації.
До матеріально-виробничих запасів належать виробничі запаси (матеріали), готова продукція, товари.
Виробничі запаси являють собою сукупність предметів праці, використовуваних у виробничому процесі. Вони беруть участь у процесі виробництва одноразово і повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію, виконані роботи та надані послуги.
Виробничі запаси групуються по:
ролі та призначення їх у процесі виробництва;
технічними властивостями (сорт, розмір, марка, профіль та інші ознаки).
За функціональної ролі та призначення в процесі виробництва виробничі запаси умовно поділяються на основні та допоміжні.
Основні виробничі запаси - це предмети праці, що складають основу продукції, що виготовляється. До них відносяться сировина і основні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби. Сировиною є продукція добувної промисловості та сільського господарства (деревина, вугілля, нафту, льон, зерно), а матеріалами - продукти обробній промисловості (метал, тканини, папір). Напівфабрикати представляють собою матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але не стали готовою продукцією.
До допоміжних виробничих запасів належать такі предмети праці, які використовуються для утримання засобів праці (мастильні, обтиральні матеріали) та інших господарських цілей (прибирання приміщень). У складі допоміжних матеріалів зважаючи на особливості використання окремо виділяються паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини, інвентар та господарські речі, спецоснащення і спецодяг.
Паливо розрізняють залежно від його використання: на технологічні цілі (технологічне), як пальне (рухове) і для опалення (господарське).
До тари і тарних матеріалів відносять предмети, що використовуються для зберігання, упакування і транспортування інших предметів і готової продукції.
Запасними частинами є предмети, що використовуються для ремонту і заміни окремих частин машин і устаткування.
У спеціальну групу виділяють інвентар та господарські речі, спецоснащення і спецодяг. До них належать предмети, використовувані при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації протягом періоду, що не перевищує 12 місяців.
Класифікація виробничих запасів за технічними властивостями використовується в технології виробництва та організації аналітичного обліку. Вона ж є основою при розробці номенклатур, тобто систематизованих переліків матеріалів, що споживаються у виробництві.
Кожному виду матеріалу присвоюється власний номенклатурний номер (код), однозначно його ідентифікує.
Код (номенклатурний номер) матеріалу може мати таку структуру:
Наприклад, номенклатурний номер чавуну переробного, першого сорту може мати вигляд:
У балансі виробничі запаси відображаються за фактичною собівартістю придбання (заготівлі). Виняток становлять матеріальні цінності, на які ринкова ціна протягом року знизилась, або які морально застаріли або частково втратили свою первинну якість. Дані матеріальні цінності відображаються в балансі на кінець звітного року за поточною ринковою вартістю, якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання).
Зниження вартості цих цінностей відображається в бухгалтерському обліку у вигляді нарахованого резерву.
Фактичними витратами на придбання виробничих запасів можуть бути:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням виробничих запасів;
мита;
невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці виробничих запасів;
винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані виробничі запаси;
витрати по заготівлі та доставці виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню. Дані витрати включають, зокрема, витрати по заготівлі та доставці виробничих запасів;
витрати з утримання заготівельно-складського апарату організації, витрати за послуги транспорту по доставці виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну на запаси, встановлену договором;
нараховані відсотки за кредитами постачальників (комерційний кредит);
нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, залученими для придбання цих запасів;
витрати по доведенню виробничих запасів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Дані витрати включають витрати організації по підробці, сортування, фасування та поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням виробничих запасів.
Фактична собівартість виробничих запасів при їх виготовленні силами організації визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво зазначених запасів здійснюється у порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.
Фактична собівартість виробничих запасів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капіталу, визначається виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками), яка не повинна бути вище оцінки незалежного оцінювача.
Фактична собівартість виробничих запасів, отриманих організацією безоплатно, а також залишаються від вибуття основних засобів та іншого майна, визначається виходячи з їх ринкової вартості на дату оприбуткування; придбаних в обмін на інше майно (крім грошових коштів), - виходячи з вартості обмінюваного майна, яка встановлюється виходячи з ціни, за якою в порівнюваних обставин організація зазвичай визначає вартість аналогічних активів.
При відпуску матеріальних цінностей у виробництво їх оцінка також повинна здійснюватися за фактичною собівартістю придбання (заготівлі), тобто у витрати виробництва матеріальні цінності включаються за фактичною собівартістю придбання (заготівлі). При невеликому обсязі матеріальних цінностей їх списання у витрати виробництва можна вести безпосередньо за фактичною собівартістю, але при великій і різноманітної номенклатури матеріальних цінностей, надходження одних і тих же матеріалів від різних постачальників, за різних умов поставок (розміри партії, види транспорту, способи відвантаження) , різних умовах платежу літочислення фактичної собівартості за конкретного матеріалу при відпустці його у виробництво являє трудомістку технічну процедуру. Тому облік відпустки у виробництво виробничих запасів може бути організований по одному з двох варіантів: за фактичною собівартістю або за відпускними цінами.
При організації обліку відпуску матеріальних цінностей у виробництво за фактичною собівартістю використовується один з методів, що встановлюються організацією в обліковій політиці:
за собівартістю кожної одиниці;
по середній собівартості;
за собівартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО);
за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО).
За собівартістю кожної одиниці виробничих запасів можуть оцінюватися запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного.
За середньої собівартості можуть оцінюватися виробничі запаси по кожному їх виду (групі). Середня собівартість кожного виду (групи) запасів визначається як частка від ділення суми загальної собівартості залишку виду (групи) запасів (на початок місяця і надійшли у звітному місяці) на загальну кількість даного виду (групи) запасів (на початок місяця і запасів, що надійшли в цьому місяці).
При наявності непрямих витрат придбання виробничих запасів за заготовлению і доставці вони можуть бути враховані на одному аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати". У цьому випадку фактична собівартість відпущених матеріальних цінностей у виробництво (Ф) в кінці місяця розраховується наступним чином:
Ф = С + Т,
де С - вартість відпущених матеріалів у виробництво за середньою
собівартості, руб.;
Т - сума транспортно-заготівельних витрат по відпущеним
матеріалами у виробництво, руб.
Наведемо розрахунок величини транспортно-заготівельних витрат (ТРЗ).
Таблиця 1 Розрахунок транспортно-заготівельних витрат
Показник
Вартість матеріалів за середньої собівартості, руб.
Сума ТЗВ, руб.
Залишок на початок періоду
Надійшло за період
1000
3000
50
350
Разом
Відсоток ТЗВ
Відпущено на виробництво
Залишок на кінець періоду
4000
400/4000 · 100 = 10%
2000
2000
400
2000 • 10/100 = 200
200
200
Методи ФІФО і ЛІФО визначають послідовність списання вартості матеріалів (по партіях) незалежно від послідовності фактичного руху матеріалів, тобто наявності або відсутності обліку матеріалів за партіями в місцях зберігання. Використання даних методів передбачає організацію аналітичного обліку не тільки за видами матеріалів, але і по окремим партіям.
За методом ФІФО матеріали у витрати виробництва списуються по фактичній собівартості придбання в хронологічному порядку надходження партій: спочатку списуються на видаток матеріали по фактичній собівартості перший закупленої партії, потім другого третього і т.д. При застосуванні цього методу виробничі запаси, що знаходяться на складі на кінець місяця, оцінюються за фактичною собівартістю останніх за часом придбання, а в собівартості продукції (робіт, послуг) враховується собівартість ранніх за часом придбання.
За методом ЛІФО (він обернений методом ФІФО) матеріали у витрати виробництва списуються по фактичній собівартості останньої закупленої партії, потім передостанній і т.д. При застосуванні цього методу виробничі запаси, що знаходяться на складі, оцінюються за фактичною собівартістю ранніх за часом придбання, а в собівартості продукції (робіт, послуг) враховується собівартість пізніх за часом придбання.
При використанні в поточному обліку як облікових оцінок (середніх купівельних цін, середньої фактичної собівартості заготовлення, планової собівартості заготівлі і т.п.) фактична собівартість відпущених у виробництво матеріалів визначається наступним чином:
Ф = П ± О,
де П - вартість відпущених матеріалів у виробництво за обліковою
оцінкою, руб.;
Про - відхилення фактичної собівартості відпущених матеріалів від
їх вартості за обліковою оцінкою, руб.
Наведемо розрахунок величини відхилень по відпущеним у виробництво матеріалами.
Таблиця 2 Розрахунок відхилень фактичної собівартості матеріалу від їх вартості за обліковими цінами
Показник
Вартість матеріалів за обліковою оцінкою, руб.
Відхилення (+, -), руб.
Залишок на початок періоду
Надійшло за період
5000
10000
-300
+600
Разом
Відсоток відхилень
Відпущено на виробництво
Залишок на кінець періоду
15000
+300 / 15000 · 100 = +2%
8000
7000
+300
8000 · 2 / 100 = +160
+140
1.1 Оцінка вартості матеріальних цінностей для обчислення податку на прибуток
Вартість матеріальних цінностей, що включаються в матеріальні витрати, визначається виходячи з ціни їх придбання (без урахування сум податків, що підлягають вирахуванню або включаються до витрат відповідно до НК РФ), включаючи комісійні винагороди, що сплачуються посередницьким організаціям, ввізні мита і збори, витрати на транспортування, зберігання та інші витрати, пов'язані з придбанням матеріальних цінностей.
На відміну від фінансового обліку у вартість матеріальних цінностей не включаються сумові різниці, відсотки за позиковими коштами, отриманими під придбання матеріальних цінностей, витрати зі страхування майна.
З вартості матеріальних цінностей виключається вартість зворотної тари, якщо вона включена у вартість цих цінностей, за ціною можливого використання або реалізації зворотної тари. Вартість безповоротної тари та упаковки, прийнятої від постачальника від постачальника з матеріальними цінностями, включається в суму витрат на їх придбання.
Віднесення тари до поворотної або безповоротної визначається умовами договору (контракту) на придбання товарно-матеріальних цінностей.
Сума матеріальних витрат на матеріальні цінності зменшується на вартість зворотних відходів.
Зворотні відходи оцінюються в наступному порядку:
за зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (за ціною можливого використання), якщо ці відходи можуть бути використані для основного або допоміжного виробництв, але з підвищеними витратами (зниженим виходом готової продукції);
за ціною реалізації, якщо відходи реалізуються на сторону.
До матеріальних витрат для цілей оподаткування приймаються:
втрати від нестачі та / або псування при зберіганні товарно-матеріальних цінностей у межах норм природних втрат, затверджених у порядку, встановленому Урядом РФ;
технологічні втрати при виробництві та / або транспортуванні.
При визначенні розмірів витрат при списанні сировини і матеріалів на виробництво відповідно до прийнятої організацією облікової політики для цілей оподаткування застосовується один з наступних методів оцінки сировини і матеріалів, що використовуються в їх виробництві:
за собівартістю одиниці запасів;
по середній собівартості;
за собівартістю перших за часом придбання (метод ФІФО);
за собівартістю останніх за часом придбання (метод ЛІФО).
Глава 2. Облік виробничих запасів на складах та його зв'язок в бухгалтерії
Виробничі запаси організації зберігаються на складах, в коморах, де розміщуються за видами, групам, розмірам і сортам. Складські приміщення повинні бути оснащені справними ваговимірювальними приладами, а виробничі запаси розташовуватися на стелажах, полицях для швидкої їх приймання, відпуску та контролю за їх збереженням. Облік виробничих запасів на складі ведеться завідувачем складу (комірником), що є матеріально відповідальною особою. З ним укладається договір про повну матеріальну відповідальність. На малих підприємствах, що мають невелику номенклатуру матеріальних цінностей, можна не містити штатних складських працівників, а їх функції (збереження матеріальних цінностей, їх раціональне використання, приймання та відпуск) покласти на працівників, безпосередньо пов'язаних з використанням матеріалів (майстрів, бригадирів, начальників виробництв) . З цими працівниками укладається договір про повну матеріальну відповідальність і у міру надходження матеріалів їх закріплюють за матеріально відповідальною особою. Кількісно-сортовий облік виробничих запасів ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку матеріалів або книгах. Записи в картках здійснюються на підставі первинних документах (прибуткових ордерів, вимог-накладних) в день здійснення операцій. Після кожного запису виводиться залишок матеріалів.
Сортовий облік виробничих запасів може вестися одним з трьох методів: оперативно-бухгалтерським (сальдовий), паралельним або за звітами матеріально відповідальних осіб.
При оперативно-бухгалтерському (сальдовому) методі на складі здійснюється кількісний облік матеріалів, а в бухгалтерії - вартісної. Дані первинних документів по приходу і витраті матеріалів на складі заносяться в картки складського обліку, в яких підраховується залишок матеріалів в їх натуральному вираженні; в бухгалтерії на основі цих же документів складаються оборотні відомості. Наприкінці місяця залишки з карток складського обліку переносяться в сальдові книги, підраховується вартість залишків та підсумки порівнюються з оборотними відомостями.
На малих підприємствах замість сальдового методу раціональніше використовувати метод обліку матеріальних цінностей безпосередньо в аналітичних відомостях, форми яких повинні бути максимально наближені до форм оборотних відомостей.
При паралельному методі на складі і в бухгалтерії ведеться кількісно-сумовий облік виробничих запасів. На складі за даними карток кількісно-сумового обліку щомісяця складаються сортові оборотні відомості. У бухгалтерії на підставі первинних документів по кожному складу складається сортова оборотна відомість, дані якої звіряються зі складської сортовий зворотному декларації.
Метод обліку виробничих запасів за звітами матеріально відповідальних осіб передбачає ведення кількісно-сортового обліку матеріальних цінностей на складі і кількісного обліку матеріально відповідальними особами. Щомісяця матеріально відповідальні особи подають до бухгалтерії матеріальні звіти, в яких показують дані про залишки, надходження і витрати всіх виробничих запасів у кількісному вирахуванні. У бухгалтерії здійснюється таксування і підрахунок підсумків у грошовому вираженні матеріальних звітів, після чого вони стають регістрами аналітичного обліку і одночасно оборотними відомостями.
Метод обліку виробничих запасів за звітами матеріально відповідальних осіб застосуємо в організаціях з обмеженою номенклатурою матеріальних цінностей.
Глава 3. Синтетичний облік виробничих запасів
Облік виробничих запасів ведеться відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" (ПБУ 5 / 01) та іншими документами.
Життєвий цикл виробничих запасів в організації складає такі етапи: надходження - видача у виробництво - повернення з виробництва. Відповідно до циклом в обліку виробничих запасів виділяються наступні групи облікових операцій: облік надходження; облік відпуску матеріальних цінностей та повернення з нього.
Для обліку наявності і руху виробничих запасів, що належать організації, використовуються такі рахунки: 10 "Матеріали", 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей"; 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей; 16" Відхилення у вартості матеріальних цінностей ".
Для обліку податку на додану вартість, що припадає на матеріальні цінності, застосовується рахунок 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям".
Облік матеріалів ведеться за субрахунками: 10-1 "Сировина і матеріали"; 10-2 "Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі"; 10-3 "Паливо"; 10-4 "Тара і тарні матеріали"; 10-5 "Запасні частини"; 10-6 "Інші матеріали"; 10-7 "Матеріали, передані в переробку на сторону"; 10-8 "Будівельні матеріали"; 10-9 "Інвентар та господарські приналежності".
На рахунку 10 обліковуються матеріали, що належать організації; матеріали на відповідальному зберіганні обліковуються на позабалансовому рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання"; сировину і матеріали замовника, прийняті в переробку (давальницька сировина), але не оплачувані, обліковуються на позабалансовому рахунку 003 "матеріали, прийняті в переробку".
На рахунку 10 виробничі запаси можуть обліковуватися як за фактичною собівартістю придбання (заготівлі), так і за обліковою оцінкою, залежно від прийнятої системи організації обліку.
При організації обліку виробничих запасів за фактичною собівартістю придбання (заготівлі) за дебетом рахунка 10 відображаються всі витрати з придбання матеріальних цінностей у кореспонденції з кредитом різних рахунків залежно від їх надходження (60,71,23,20 і ін.) надійшли матеріальні цінності оприбутковуються на кожному аналітичному рахунку за фактичною собівартістю або за купівельною ціною. В останньому випадку транспортно-заготівельні витрати по всіх надійшли матеріальним цінностям обліковуються на одному аналітичному рахунку, з якого списуються у витрати виробництва пропорційно витраченим виробничих запасів або на інші рахунки в залежності від напрямку їх відпустки.
Записи операцій на рахунку 10 в цьому випадку такі.
Таблиця 3 Д Рахунок 10 "Матеріали" До
Надходження матеріалів і витрати на їх придбання | Корес-Понд-ючий рахунок | Відпуск матеріалів, їх недостачі і втрати | Корес-Понд-ючий рахунок |
Сальдо - залишок матеріалів за фактичною собівартістю на початок періоду | - | Відпуск матеріалів:
за фактичною собівартості за купівельною ціною транспортно-заготівельні витрати
за фактичною собівартості за купівельною ціною транспортно-заготівельні витрати
за фактичною собівартості за купівельною ціною транспортно-заготівельні витрати
за фактичною собівартості за купівельною ціною транспортно-заготівельні витрати Недостача і псування матеріалів, виявлені при інвентаризації: за фактичною собівартості за купівельною ціною транспортно- заготівельні витрати Втрати матеріалів у результаті стихійних лих, аварій та інших надзвичайних подій: за фактичною собівартості за купівельною ціною транспортно-заготівельні витрати | 20,23,25,26,28,44 20,23,25,26,28,44 20,23,25,26,28,44 29 29 29 91 91 91 91 91 91 94 94 94 99 99 99 |
Оприбутковано матеріали від власних виробництв | 20,23 |