ЗМІСТ:
Введення ------------------------------------------------- ------------------------------------------- 3
1. Виробничий облік в управлінні формуванням собівартості продукції рослинництва ------------------------------------------ ---------------------------- 5
1.1. Витрати на виробництво, їх склад і сутність. Методи обліку витрат ---- 5
1.2. Основні поняття і нормативне регулювання собівартості продукції рослинництва, принципи її формування ------------------------ 11
2. Організація первинного обліку витрат на виробництво ------------------------- 16
2.1. Особливості технології галузі рослинництва. Угрупування витрат
на виробництво продукції рослинництва --------------------------------------- 16
2.2. Документальне оформлення витрат на виробництво продукції рослинництва ------------------------------------------- ---------------------------- 20
3. Бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції рослинництва ------- 23
3.1. Організація аналітичного та синтетичного обліку витрат на виробництво продукції рослинництва ---------------------------------------- --------- 23
3.2. Удосконалення організації обліку витрат на виробництво
продукції рослинництва ------------------------------------------------ ------------------- 27
Висновок ------------------------------------------------- --------------------------------------- 29
Список використаних джерел ----------------------------------------------- --------- 30
Програми

Введення.
Формування витрат виробництва та обігу, їх облік мають важливе значення для діяльності організацій. Це важливо не тільки у взаємозв'язку з чинним в даний час податковим законодавством, але й у відповідності з місцем бухгалтерського обліку в системі управління організацією.
Побудова обліку виробничих витрат і вибір методів калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в значній мірі залежать від особливості галузі, типу і виду виробництва, характеру його організації та технологічного процесу, розмаїття вироблюваної продукції, виконуваних робіт і послуг, що надаються, масовості випуску, об'єктів калькулювання , структури організації та інших умов.
Собівартість продукції належить до числа найважливіших якісних показників, що відображають всі сторони господарської діяльності підприємств (фірм, компаній), їхні досягнення та недоліки. Рівень собівартості пов'язаний з обсягом і якістю продукції, використанням робочого часу, сировини, матеріалів, устаткування, витрачанням фонду оплати праці і т.д.
Собівартість є основою визначення цін на продукцію. Її зниження призводить до збільшення суми прибутку і рівня рентабельності. Щоб домагатися зниження собівартості треба знати її склад, структуру та фактори її динаміки, методи калькуляції собівартості.
Актуальність теми даної курсової роботи визначена в першу чергу об'єктивно значною роллю вивчення формування витрат основного виробництва в системі АПК в сучасній соціально орієнтованої ринкової економіки, перехід до якої є головним вектором Білорусії радикальної реформи. Ось чому формування витрат основного виробництва являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.
У контексті вище сказаного мета написання роботи - викласти певну концепцію формування витрат основного виробництва АПК, що відбиває специфіку й суперечливість його становлення в нашій країні, які адаптують світовий досвід.
Ця мета зумовила логіку побудови та концептуальних основ формування собівартості, зажадала, перш за все, роз'яснення питань про склад витрат, що включаються до собівартості продукції підприємств АПК та перелік статей витрат у сільськогосподарських підприємствах і безпосередньо питань формування витрат основного виробництва.
Об'єктом дослідження при написанні даної курсової роботи було Комунальне сільськогосподарське унітарне підприємство "Мінська овочева фабрика" (КУП "МОФ").
Основним напрямком господарської діяльності є виробництво овочів захищеного грунту. Питома вага в обсязі товарної продукції овочів складає 85%, що визначає спеціалізацію підприємства як овочеву.
Предметом діяльності підприємства є:
1) вирощування овочів, квітникарство та виробництво продукції розсадників;
2) зернові і продовольчі культури;
3) розведення ВРХ, молочне господарство;
4) оптова торгівля картоплею, овочами і фруктами;
5) роздрібна торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.
У процесі виконання курсової роботи було опрацьовано великий обсяг інформації, що розкриває сутність, особливості та методику обліку витрат на виробництво продукції овочівництва захищеного грунту, що міститься в законах, рекомендаціях законодавчих органів, книгах з бухгалтерського обліку, ревізії та аудиту, а також у періодичних виданнях.
При написанні використовувалися книги з бухгалтерського обліку та калькуляції продукції Тишкова І.Є., Білого І.М., Михалкевич А.П., І., Грінмана Г.І., Овсяннікова С.Г., Папковская П.Я.
Велику увагу було приділено вивченню матеріалу публікується на сторінках журналу «Головний бухгалтер». У роботі використані статті Михалкевич А.П., Прохорової Т.В., Пізенгольца М.З. та інших авторів.
Основоположним нормативним документом з бухгалтерського обліку є Закон Республіки Білорусь «Про бухгалтерський облік і звітності». Він визначає основні завдання бухгалтерського обліку, його організацію й основні вимоги до його відання, первинним обліковим документам і регістрів бухгалтерського обліку.
Заповнені первинні документи відображаються в регістрах бухгалтерського обліку, основні вимоги до яких відбиваються в Законі Республіки Білорусь «Про бухгалтерський облік і звітності».
Основним документом з обліку витрат є «Основні положення по складу витрат включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)», в якому перераховані витрати включаються до собівартості продукції, робіт і послуг, а також дана угруповання витрат за економічними елементами. Основні принципи і методи калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств викладаються в «Рекомендаціях з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств».
Особливості обліку витрат продукції, робіт та послуг на підприємствах АПК розглядають автори підручників «Бухгалтерський облік в сільськогосподарських підприємствах за журнально-ордерною формі», під редакцією Білого І.М. і «Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах» під загальною редакцією Михалкевич А.П.

1. Виробничий облік в управлінні формуванням собівартості продукції рослинництва.

1.1. Витрати на виробництво, їх склад і сутність. Методи обліку витрат.
Основними завданнями бухгалтерського обліку витрат на виробництво є: своєчасне повне та достовірне відображення фактичних витрат на виробництво і збут продукції числення (калькулювання) фактичної собівартості окремих видів і всієї товарної продукції надання управлінським структурам інформації необхідної для управління виробничими процесами та прийняття рішень контроль за економним та раціональним використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів.
Організація самостійно визначає склад і обсяг витрат на виробництво формують собівартість продукції і прямо впливають на фінансовий результат її діяльності. Тому керівник кожного підрозділу і бухгалтер повинен досить грамотно орієнтуватися у видах визнання та складу витрат.
Види і класифікація витрат на виробництво
· За місцем виникнення витрат:
- За центрами відповідальності (виробництвам цехах ділянках);
- За характером виробництва (основне допоміжне)
Для контролю за складом витрат і місцем їх здійснення необхідно знати не тільки те що затрачено в процесі виробництва але і на які цілі тобто враховувати витрати за напрямами по відношенню до технологічного процесу.
Основне виробництво - то в якому здійснюється безпосередньо процес виробництва продукції, виконуються роботи, надаються послуги, призначені для реалізації. Під допоміжними виробництвами розуміють виробництва, які не пов'язані безпосередньо з виробництвом основної продукції, а обслуговують його своєю продукцією роботами і послугами.
· За економічними елементами (статтям витрат):
-Елементні витрати;
Витрати, які містять у своєму складі один вигляд витрат. Наприклад, заробітна плата всіх працюючих, вартість витрачених матеріальних цінностей, нарахована амортизація по об'єктах основних засобів. Така деталізація дає можливість планувати процес заготовляння цінностей, аналізувати штатний розклад, коригувати тарифні ставки та оклади. Їх обсяг у грошовому вираженні знаходить відображення у фінансовій звітності.
-Комплексні витрати
Витрати, які складаються з групи елементних витрат. Наприклад, загальновиробничі, загальногосподарські витрати майбутніх періодів. Контроль та аналіз за їх обсягом і змістом можливий завдяки кошторисах і нормативам розробляються в бізнес-плані.
· За способом включення до собівартості продукції робіт послуг:
- Прямі витрати, ті витрати, які на основі первинних документів можна віднести на витрати визначеного виду продукції робіт послуг (матеріали заробітна плата робітників);
- Непрямі витрати, одночасно відносяться до всіх видів робіт, послуг продукції (освітлення, опалення, робота машин і обладнання). Їх включають у витрати окремих видів продукції, робіт, послуг після визначення загальної суми по закінченні місяця шляхом розподілу пропорційно умовам передбаченим обліковою політикою. Такий облік витрат дозволяє аналізувати собівартість по її складових частин і за видами продукції.
У складі собівартості продукції прямі витрати як правило поділяються за елементами, а непрямі утворюють комплексні статті витрат.
· По відношенню до технологічного процесу:
- Основні витрати. Витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом основної продукції (матеріали, заробітна плата виробничих робітників) Займає найбільшу питому вагу в сумі витрат організації;
- Накладні витрати. У їх складі за типовими статтями враховують витрати на управління цехами (загальновиробничі витрати) та на управління організацією в цілому (загальногосподарські витрати).
· За зв'язку з техніко-економічними факторами:
- Умовно-змінні витрати. Нормуються на одиницю продукції, їх розмір змінюється у відносно-пропорційному відповідно до зміни обсягу випуску продукції, наприклад витрати на основні матеріали;
- Умовно - постійні витрати. Абсолютна величина цих витрат лімітується по підрозділу або організації в цілому і не перебуває в прямій залежності від обсягу виконання виробничої програми (витрати на освітлення, опалення приміщень або заробітна плата управлінського персоналу).
Для планування та обліку витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг групують за статтями калькуляції.
Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартість виробленої продукції та розрахувати її продажну ціну. Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширше елементних, так як враховують характер і структуру виробництва створюючи базу для економічного аналізу процесу виробництва і реалізації. Для правильного щомісячного обчислення собівартості велике значення має поділ витрат на поточні (що відносяться до даного місяця) і одноразові (які відносяться до ряду наступних місяців). Наприклад, нарахування оплати за невиключне право користування програмним продуктом отримане на термін півроку вперед буде одноразовим витратою, який щомісяця списується на витрати поточного періоду рівними частинами в розмірі 0 / 0 нарахованої суми. У той же час щомісячне нарахування роялті (ліцензійних платежів) за поточний місяць буде поточними витратами відносяться до даного звітного періоду.
Для забезпечення обліку всіх витрат в рамках представленої класифікації, розподілу їх між господарськими процесами, виробництвами, видами продукції створена система рахунків бухгалтерського обліку Кожна організація виходячи із специфіки своєї господарської діяльності повинна вибрати ту чи іншу сукупність рахунків для обліку витрат.
Потім виходячи з класифікації витрат в робочому плані рахунків бухгалтерського обліку необхідно закріпити основні елементи обліку витрат в обліковій політиці організації, тобто визначити основні рахунки використовуються для визначення собівартості продукції види виробництв, види калькуляції, які формуються за даними певних бухгалтерських рахунків.

Порядок включення витрат у собівартість продукції:
У залежності від того які витрати включаються до собівартості продукції у вітчизняній економічній літературі традиційно виділяються такі його види:
• цехова - включає прямі витрати та загальновиробничі витрати; характеризує витрати цеху на виготовлення продукції;
• виробнича - складається з цехової собівартості і загальногосподарських витрат; свідчить про витрати підприємства пов'язаних з випуском продукції;
• повна собівартість - виробнича собівартість, збільшена на суму комерційних і збутових витрат. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства пов'язані як з виробництвом так і з реалізацією продукції.
Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку:
• у виробничу собівартість повинні включатися лише виробничі витрати: прямі трудовитрати, прямі матеріальні витрати і загальновиробничі витрати;
• повна собівартість складається з виробничої собівартості збутових та адміністративних (загальногосподарських витрат).
Крім того розрізняють індивідуальну і середньогалузеву собівартість. Індивідуальна собівартість свідчить про витрати конкретного підприємства по випуску продукції; середньогалузева - характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного вироби.
Нарешті існують планова і фактична собівартість. У розрахунки планової собівартості включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на майбутній період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію.
 
1.2. Основні поняття і нормативне регулювання собівартості продукції рослинництва, принципи її формування.
Собівартість є об'єктивною економічною категорією. На ранніх етапах розвитку суспільства ставлення до даного показника було неоднакове. До теперішнього часу окремі економісти не надають йому значення, трактуючи його як деякі проміжний показник, без якого цілком можна обійтися, внаслідок чого він втрачає свою актуальність. Інші навпаки, вважають його найважливішим показником господарської діяльності підприємства, який безпосередньо впливає на величину прибутку.
На наш погляд значення показника собівартості продукції (робіт, послуг) в умовах переходу до ринкової системи можна визначити наступними положеннями.
По-перше, собівартість виступає в якості основного показника ефективності виробництва. Це можна пояснити тим, що чим ефективніше використовуються у виробничому процесі економічні ресурси, робоча сила, наукові відкриття, тим нижче собівартість і вищий прибуток, а значить, висока стійкість у конкуренції.
По-друге, дані про витрати виробництва використовуються для визначення результатів роботи самостійних внутрішньогосподарських підрозділів, які складають основу підприємства в умовах ринкової системи. Щоб визначити прибуток у цілому по підприємству і розподілити її між підрозділами, необхідно на початку визначити розмір витрат понесених кожним внутрішньогосподарським підрозділом окремо, а потім прибуток і рентабельність.
По-третє, собівартість є одним з факторів, що визначають формування цін. Для порівняння з ціною вона розраховується на одиницю продукції і є її частиною. Нижня межа ціни, на яку може піти підприємство без ризику отримання великих збитків, відповідає собівартості даного виду.
По-четверте, собівартість є основним показником при визначенні продуктивності праці.
По-п'яте, обчислення собівартості необхідно для розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки, технології, організаційно-технічних заходів, для обгрунтування рішень про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих.
Таким чином, є всі підстави вважати собівартість основним показником господарської діяльності підприємства, який повинен існувати і в умовах ринкових відносин. Проте в нових умовах господарювання має бути уточнено його зміст.
До теперішнього часу в наукових працях економістів з питань економічної сутності собівартості немає єдиної думки. Можна виділити кілька напрямків серед різних позицій і думок авторів з визначення економічної сутності та порядку формування складу собівартості.
Так, одна група економістів розглядає собівартість як обособившуюся частина вартості товару, виражену в грошовій формі, тобто витрати засобів виробництва і витрати підприємства на оплату праці працівників. З цього приводу М. З. Пизенгольц писав: "Собівартість продукції як більш конкретна економічна категорія відображає виробничі відносини, пов'язані зі споживанням матеріальних і грошових ресурсів на виробничій стадії кругообігу. Вона відображає витрати підприємства, рівень його поточних виробничих витрат »[28, 19].
Собівартість у цьому випадку ототожнюється з двома першими частинами вартості, при цьому в неї не включаються елементи чистого доходу суспільства. З точки зору Д. А. Анарбаевой «собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат підприємства на засоби виробництва і оплату праці, пов'язаних з виробництвом і реалізацією одиниці продукції» [35, 8]. Проте з такого визначення собівартості випливає, що в неї не включаються такі витрати, як нарахування на заробітну плату. Певною мірою цей недолік компенсується вказівкою на те, що собівартість показує, у що обходиться підприємству виробництво і збут продукції. На наш погляд, таке визначення собівартості не розкриває її сутності як госпрозрахункового показника виробничої діяльності підприємства. Умовно до цього напрямку можна віднести і тих авторів, які визнають наявність елементів чистого доходу в собівартості тільки на практиці. Так, Ф. М. Гатауліна пише: "Собівартість продукції як економічна категорія - це обособившаяся частина повних індивідуальних витрат виробництва в грошовій формі, возмещающая витрати підприємства на витрачені засоби виробництва і заробітну плату, тобто, грошовий еквівалент живої праці, що утворює продукт на себе (на практиці собівартість включає ще і нарахування на заробітну плату і деякі елементи додаткового продукту) »[35, 9].
А. Конончук не згоден з такою постановкою питання, оскільки вважає більш правильним виключити із собівартості додатковий продукт, щоб вона могла відбивати справжню продуктивність праці в умовах ринку. Він писав: «виключення додаткового продукту з собівартості обумовлює ще й тим що співвідношення між витратами живої праці у його грошовій оцінці та вартістю виробничих фондів при виробництві одного і того ж продукту на різних підприємствах не однакове, а тому і включаються в неї частини додаткового продукту теж будуть неоднаковими »[35, 11].
Інша група економістів характеризує собівартість як частина вартості, що дорівнює вартості витрачених засобів виробництва, частини вартості необхідного продукту і частини вартості додаткового продукту. До такого визначення приходить більшість авторів. При цьому розбіжність викликають елементи чистого доходу, що включаються до собівартості продукції. А. М. Фабрично писав: «Сутність собівартості як економічної категорії полягає в тому, що вона акумулює в собі в грошовій формі всі витрати (витрати) соціалістичного підприємства, відшкодування яких необхідно підприємству (об'єднанню) для здійснення процесу простого відтворення матеріальних благ (або послуг ) в конкретних історичних умовах »[35, 12]. Витрати госпрозрахункового підприємства А.М. Фабрично розглядає як собівартість, тобто підкреслює їх тотожність. В. Котов не згоден з цією думкою в тій її частині, що «розуміння собівартості як витрат окремого підприємства помилково, і в собівартість необхідно включати всі витрати, пов'язані з відтворенням робочої сили» [35, 14].
Своєрідно підходить до розуміння собівартості М. Кунявскій: "Собівартість складається з поточних матеріальних витрат і локалізованим одноразових витрат суспільства по розширеному відтворенню» [35, 15]. У цьому випадку собівартість він висловлює формулою:
С = М + ПФ + ПТ, де
С - собівартість,
М - матеріальні витрати,
ПФ - платежі за виробничі ресурси,
ПТ - платежі за трудові ресурси.
Джерело: [35, 16].
«У загальноприйнятому понятті собівартість визначається як грошове вираження поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції» [35, 16]. З цим визначенням можна було б погодитися, якби в собівартість включалися всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, частина з яких покривається за рахунок інших джерел. У Законі Республіки Білорусь "Про податки на доходи і прибуток підприємств, об'єднань, організацій», а також у «Основних положеннях по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)» дано таке визначення собівартості: «собівартість - це вартісна оцінка використаних в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію »[2, ст. 2.1.]. За цим на практиці повна собівартість виробленої продукції складається з наступних найважливіших елементів (рисунок 1.1).

Відрахування на соціальні потреби

Амортизація основних фондів

Інші витрати, в тому числі податки та неподаткові платежі

Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів)

Витрати на оплату праці

Рис.1.1. Схема формування собівартості виробленої продукції.
Джерело: власна розробка.
Дана сукупність елементів відображає місце собівартості у формуванні ціни виробленої продукції. Нижчий її рівень задається собівартістю, а верхній - попитом на продукцію. Тому собівартість можна вважати вихідним моментом при визначенні ціни.
В умовах внутрішньогосподарських економічних відносин між підрозділами виникають товарно-грошові відносини, пов'язані з постачаннями одним підрозділом іншому матеріальних цінностей, наданням послуг або виконанням робіт. Розрахунки між ними повинні здійснюватися із застосуванням науково-обгрунтованих цін. У цьому випадку собівартість доцільно розраховувати в кожному внутрішньогосподарському підрозділі, винесеному на самостійний баланс, і в цілому по підприємству як завершальному етапі обліку витрат на виробництво.
Якщо структурні підрозділи суб'єкта господарювання не виділені на самостійний баланс, то собівартість слід обчислювати тільки в цілому по господарству, де створюється єдина система обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.
Щоб науково обгрунтувати практичні питання обліку витрат і обчислення собівартості продукції, необхідно уточнити економічний зміст витрат виробництва і показати їх взаємозв'язок з витратами, витратами і собівартістю.
Розглянувши різні точки зору з питань співвідношення категорій «витрати виробництва», «витрати виробництва», «собівартість» і «витрати», можна зробити висновок про їх тісний взаємозв'язок між собою, яка показана на малюнку 1.2.
Включаються

Витрати

Витрати виробництва

Списуються у момент Складають
визнання доходу основу

Собівартість

Витрати

Включається




Пов'язана з відшкодуванням
Рис.1.2. Взаємозв'язок між витратами, витратами, витратами і собівартістю.
Джерело: власна розробка по вивчених літературних джерел.
Витрати являють собою частину витрат, обмежених рамками звітного періоду або ж відповідних отриманого доходу, тобто це та частина понесених підприємством витрат, які відповідають виробленої та реалізованої у звітному періоді продукції. Отже, для трансформації витрат у категорію витрат необхідні наступні умови:
- Витрати повинні бути втілені в собівартості виробленої продукції;
- Витрати повинні мати місце у звітному періоді, тобто вони відображаються в бухгалтерському обліку незалежно від часу оплати (попередньої і наступної);
- Повинен наступити момент визнання доходу, тобто наступити момент продажу продукції.
Витрати виробництва - це вартісне вираження витрат, пов'язаних з відтворенням природних і економічних ресурсів, спожитих у процесі виробництва.
Дана схема показує, що витрати перетворюються у витрати в тому періоді, коли був відображений дохід, отримання якого забезпечене зробленими витратами. Представлена ​​взаємозв'язок свідчить про те, що категорія «витрат» ширше поняття «собівартість» і що витрати це частина понесених підприємством витрат.
Витрати підприємства за своїм складом і призначенням дуже різноманітні. До них належать витрати на виробництво і реалізацію продукції, на розширення і вдосконалення виробництва, на преміювання, на культурно-побутове обслуговування працівників підприємства та ін
Велике значення для правильної організації обліку виробничих витрат має їх науково обгрунтована класифікація. Чинні нормативні положення закріплюють наступні ознаки класифікації витрат: за видами виробництв, за місцями їх виникнення (структурним підрозділам, центрам відповідальності підприємства), носіям витрат (об'єктами обліку витрат), за способом включення у собівартість (прямі та непрямі), за видами витрат (елементам і статтями). Очевидно, що окремі ознаки з вищенаведених повинні бути регламентовані державою і закріплені в нормативних документах, інші можуть бути зафіксовані як класифікаційних підходів формування витрат суб'єктами господарювання.

2. Організація первинного обліку витрат на виробництво.
2.1. Особливості технології галузі рослинництва. Угруповання витрат на виробництво продукції рослинництва.
Угрупування витрат за видами виробництв означає їх розмежування у розрізі основного і допоміжних виробництв, обслуговуючих виробництв і господарств, а також у процесах заготовляння матеріальних ресурсів та реалізації готової продукції. Цей класифікаційний ознака є базовим при організації обліку витрат.
Періоди виникнення витрат можуть бути минулими, звітними і майбутніми. Отже, і витрати групуються в якості витрат минулого, звітного та майбутнього періодів. Угруповання витрат у розрізі зазначених періодів припускає, що в собівартість виробленої продукції можуть бути включені витрати минулого періоду (в частині незавершеного виробництва) і звітного. Витрати майбутнього періоду собівартість виробленої продукції в звітному періоді не можуть бути включені. Витрати майбутніх періодів трансформуються у витрати звітного періоду при настанні відповідного часового інтервалу. Класифікація витрат за цією ознакою виключає ймовірність включення до собівартості витрат, що не відносяться до виробництва в даному звітному періоді.

2. Відомість розподілу послуг автотранспорту по рахунках виробничих витрат за місяць (машинограм, форма DB29). У ній розподілені послуги автотранспорту по рахунках виробничих витрат. Послуги вказані в тонно-кілометрів, у кілометрах пробігу і в годинах роботи двигуна, а також коди аналітичних і синтетичних рахунків.
Первинний облік витрат праці і виконаних робіт на підприємстві ведеться у дорожніх листах трактора, у дорожніх листах вантажного та легкового автомобілів, а також у книжці бригадира з обліку праці і виконаних робіт.
Первинним документом з обліку роботи автотранспорту є шляховий лист вантажного автомобіля (форма № 3 (с)) при відрядній оплаті шоферів. У ньому відображаються всі показники, що характеризують його роботу: витрата палива, суму нарахованої заробітної плати шоферові і вантажникам, обсяг виконаних робіт (тонно-кілометри, тонни, пробіг автомашини з вантажем і без вантажу та ін.)
Подорожній лист трактора (форма № 68) застосовується для обліку робіт при перевезенні вантажів тракторами, тобто на транспортних роботах тракторів.
Також використовується шляховий лист легкового автомобіля (форма № 6). У ньому вказується: витрата пального, дні і час роботи, місця відправлення та призначення, час виїзду та повернення, скільки за цей час пройдено кілометрів.
Дані подорожніх листів групуються і відображаються у відомості розподілу послуг автотранспорту по рахунках виробничих витрат за місяць (форма № DB29A).
Для обліку праці і виконаних робіт на підприємстві ведеться книжка бригадира з обліку праці і виконаних робіт (форма № ТО-12). Вона ведеться за місяць і складається з двох розділів: аркуша обліку виконаних робіт і табеля обліку робочого часу і підрахунку заробітку на кінно-ручних роботах. У листі обліку виконаних робіт і підрахунку заробітку на кінно-ручних роботах вказуються: відпрацьовані дні та години, які були виконані роботи, розряд, на який рахунок відносяться дані витрати. У табелі обліку робочого часу і підрахунку заробітку на кінно-ручних роботах фіксуються прізвища працівників, їх табельні номери, кількість відпрацьованих днів і годин, оплата праці та преміальні, а також коди оплати.
Документи з обліку виходу продукції фіксують отримання та оприбуткування продукції галузі рослинництва: зернових, технічних культур, овочів, фруктів, кормів і т.д. До них відносяться: реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля, путівка на вивезення продукції з поля, реєстр приймання зерна та іншої продукції, реєстр приймання зерна вагарем, відомість руху зерна та іншої продукції, акт прийому грубих і соковитих кормів, акти на оприбуткування пасовищних кормів.
На підприємстві використовуються наступні первинні документи з обліку виходу продукції рослинництва:
1. Накопичувальна відомість надходження від урожаю сільськогосподарської продукції (форма № ДП-2). Застосовується для обліку надходження зерна, картоплі, овочів та іншої продукції на струм, склад та інші місця постійного та тимчасового зберігання. У визначений термін, матеріально-відповідальна особа здає звіт про рух продуктів і матеріалів за складом, до якого додається реєстри, другий примірник накопичувальної відомості та інші прибутково-видаткові документи. Звіт є підставою для оприбуткування та списання у витрату відповідних видів продукції.
2. Щоденник надходження продукції закритого грунту (форма № 83). У ньому вказується, з яких теплиць надійшла продукція, який бригади, від кого і найменування продукції. Фіксується загальна вага і з урахуванням якості (стандартна, нестандартна) продукції, підписи здав і прийняв продукцію, а також бригадира, керуючого відділенням.
Таким чином, в галузі рослинництва застосовуються велике число документів як по обліку витрат, так і після виходу продукції. Дані кожної групи документів при обробці систематизують за певними ознаками відповідно до характеру руху і використання документів.

3. Бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції рослинництва.
3.1. Організація аналітичного та синтетичного обліку витрат на виробництво продукції рослинництва.
Правильно визначити об'єкти обліку витрат на виробництво продукції дуже важливо для обчислення собівартості продукції.
Витрати по кожному об'єкту обліку групуються відповідно до встановленої номенклатурою статей витрат і потім, за відповідними об'єктами і калькуляційних статтях ведуться в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.
За автоматизованої форми бухгалтерського обліку аналітичний і синтетичний облік ведеться паралельно. Автоматизація обліку витрат на виробництво забезпечує найбільш повний і достовірний облік витрат на виробництво продукції рослинництва за елементами та статтями витрат, по кожному об'єкту витрат, структурному підрозділу і у цілому по підприємству. При цьому витрати по рахунках групуються як за місяць, так і з наростаючими підсумками з початку року. Інформація, що міститься в машинограмах інформація дозволяє проводити поглиблений економічний аналіз витрат виробництва.
Коди синтетичного і аналітичного обліку витрат будуються за послідовним методом кодування і складаються з семи знаків. З них перші три знаки означають номер синтетичного рахунка і субрахунка, четвертий - групу однойменних витрат, три наступні - об'єкт обліку витрат.
В якості об'єктів аналітичного обліку за рахунками витрат виступають ті ж види продукції, робіт і послуг, які рекомендується застосовувати для організації обліку витрат - на виробництво при журнально-ордерній формі обліку.
Основними машинограмах з обліку витрат на виробництво продукції рослинництва на підприємстві є відомості форм ДВ62 і ДВ64.
Машинограмме ДВ62 «Зведена відомість обліку витрат на виробництво» розробляється щомісяця в цілому по підприємству по тих рахунках витрат, які не вимагають розмежування витрат по структурних підрозділах. У цю групу включаються рахунки 08 «Капітальні вкладення», 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства». У ній підраховуються за місяць і з початку року підсумки по статтях, об'єктам витрат, субрахунками і рахунками. Дана машинограмме використовується як регістр аналітичного обліку по рахунках витрат замість журналу-ордера № 10-АПК.
Вихід продукції відображається в машинограмі ДВ64 «Відомість надходження продукції рослинництва». Вона також розробляється щомісяця. У ній враховується вся надійшла продукція рослинництва і вказується надійшла продукція в кількісному і сумовому (грошовому) вираженні, у розрізі аналітичних рахунків, а також за основним синтетичному рахунку і по всьому підприємству.
Таким чином, дані первинних і накопичувальних документів на підприємстві підшивають в пачки, які називають «проводками». Потім до них пишуть ШПЗ (шифри виробничих витрат), тобто роблять контирування і кодують інформацію. На їх основі і складаються вище перераховані машинограми ДВ62 і ДВ64.
При журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку, облік витрат за відповідними об'єктами і калькуляційних статтях здійснюється в «Виробничому звіті по рослинництву" (форма № 18). Він складається з трьох розділів. У першому відображають витрати поточного року по об'єктах аналітичного обліку (культурам, групам культур, видами робіт). В окремих графах відображають також роботи, що виконуються відповідно в минулі звітні періоди під урожай поточного року і в поточному році під урожай майбутніх років, а також витрати, що підлягають розподілу в кінці року. Основним документом, на основі якого заповнюють перший розділ виробничого звіту, є накопичувальна відомість. Накопичувальні відомості ведуться для кожного підрозділу по культурах (групах культур) і видах робіт. Для їх заповнення використовуються показники технологічних карт, відповідні первинні та зведені документи по обліку праці та її оплати, витрати насіння і т.д.
У другому розділі виробничого звіту по кожному підрозділу вказують по культурах прибрану площа, масу оприбуткованої продукції за видами з урахуванням її якості.
У третьому розділі систематизують всі операції, відображені протягом місяця по кредиту рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунки 20-1 «Рослинництво», по кореспондуючих рахунках.
Дані з виробничого звіту, а саме - кредитові обороти за синтетичними рахунками в кореспонденції з дебетом відповідних рахунків переносять у журнал-ордер № 10-АПК (регістр синтетичного обліку).
Таким чином, можна зробити висновок про те, що для обчислення собівартості дуже важливо визначити об'єкти обліку витрат, так як аналітичний облік ведеться по об'єктах витрат, що в свою чергу також впливає на правильне визначення собівартості. За автоматизованої форми бухгалтерського обліку аналітичний і синтетичний облік ведеться паралельно в машинограмах. Облік витрат на виробництво в машинограмі ДВ62 «Зведена відомість обліку витрат на виробництво», а виходу продукції рослинництва - в машинограмі ДВ64 «Відомість надходження продукції рослинництва». Потім усі дані цих відомостей відображаються в машинограмі ДВ101 «Головна книга», яка складається за кожний місяць.
При журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку аналітичний облік ведеться в накопичувальних відомостях і виробничому звіті, а синтетичний - у журналі-ордері № 10-АПК та Головній книзі.
Витрати на виробництво і вихід продукції рослинництва враховують на калькуляційних рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунку 20-1 «Рослинництво», 20-4 «Рослинництво: захищений грунт». Рахунок 20 «Основне виробництво» основний, активний по відношенню до балансу. Крім вище перерахованих, він має такі субрахунки: 20-2 «Тваринництво», 20-3 «Промислове виробництво».
Отриману протягом року від урожаю продукцію рослинництва оцінюють за плановою собівартістю і прибуткують з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунок 20-1 «Рослинництво», 20-4 «Рослинництво: захищений грунт» на дебет рахунку 43 «Готова продукція», субрахунок 43-1 «Продукція рослинництва».
Якщо ж у момент отримання продукції з виробництва вже відомо, що вона буде використана тільки як корми і насіння (наприклад, насіння з сортових ділянок або насіннєвих посівів, не призначені для продажу), її оприбутковують з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунки 20 -4 «Рослинництво: захищений грунт» безпосередньо на дебет рахунку 10 «Матеріали», субрахунки 10-7 «Насіння та посадковий матеріал» і субрахунок 10-6 «Корми».
У кінці року на дебет субрахунка 20-4 «Рослинництво: захищений грунт» додатково відносять (при більшій, ніж планова) або сторнують (при меншій, ніж планова) різницю між плановою та фактичною собівартістю робіт, виконаних допоміжними виробництвами, а також усі фактичні витрати з вирощування продукції рослинництва, що дає можливість обчислювати її собівартість.
На кредиті субрахунку 20-4 «Рослинництво: захищений грунт» протягом року враховують кількість і планову собівартість рослинницької продукції. У кінці року на кредит цього субрахунка додатково відносять (при більшій, ніж планова), або сторнують (при меншій, ніж планова) різницю між плановою та фактичною собівартістю продукції рослинництва. Тим самим на початок наступного року на дебеті субрахунка 20-4 «Рослинництво: захищений грунт» залишаються лише витрати по незавершеному виробництву.
Також необхідно визначити витрати за площами посівів культур, повністю загиблих від стихійних лих, а також витрати по культурах (групах культур), у частці, відповідної недобору продукції в порівнянні із середньорічним рівнем за останні п'ять років, що сталось в результаті повної або часткової загибелі посівів. Ці витрати списують на дебет рахунку 99 «Прибутки та збитки» з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунки 20-4 «Рослинництво: захищений грунт».
За дебетом рахунка 20 «Основне виробництво», субрахунок 20-4 «Рослинництво: захищений грунт» враховують витрати на виробництво продукції рослинництва в кореспонденції з кредитом наступних рахунків:
10 «Матеріали», 12 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 13 «Знос малоцінних і швидкозношувані предмети» - на вартість насіння і садивного матеріалу, мінеральних і бактеріальних добрив, хімікатів та гербіцидів, нафтопродуктів та інших матеріалів, витрачених при обробленні і збиранні сільськогосподарських культур , а також нарахованого зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів;
02 «Амортизація основних засобів» - на суму нарахованої амортизації (зносу) основних засобів галузі рослинництва (крім основних засобів машинно-тракторного парку);
23 «Допоміжні виробництва» - списання вартості послуг допоміжних виробництв для галузі рослинництва;
60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на вартість робіт і послуг, виконаними сторонніми організаціями для рослинництва »;
70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - на суму нарахованої оплати праці працівникам рослинництва;
68 «Розрахунки по податках і зборах» - на суму платежів податку до бюджету за землю, за користування природними ресурсами, до фонду сприяння зайнятості населення;
69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» - на суму нарахованих внесків на державне соціальне страхування;
94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» - на суму нестач і втрат від псування матеріальних цінностей у межах норм природного убутку та інші рахунки.
За кредитом рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунок 20-4 «Рослинництво: захищений грунт» відбивають вихід продукції в кореспонденції з дебетом наступних товарів:
10 «Матеріали» - оприбуткування насіння і кормів (протягом року за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року до фактичної);
43 «Готова продукція» - оприбуткування готової продукції з виробництва (протягом року за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року до фактичної);
76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - списання збитку, заподіяного організаціями та особами зважаючи потрави і псування посівів.
94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» - на суму нестачі, виявленої при інвентаризації.
96 «Цільове фінансування і надходження» - списання сум, раніше врахованих у витратах основного виробництва в рослинництві, за рахунок коштів цільового фінансування.
При дослідженні було виявлено, що на підприємстві не складено графік документообігу, а отже первинні документи несвоєчасно надходять до бухгалтерії, що позначається на оперативності обліку. Розглядаючи правильність ведення первинного обліку витрат, необхідно зазначити: багато первинні документи заповнюються частково, ряд реквізитів не заповнюється, деякі графи використовуються не за призначенням, нумерація на багатьох актах відсутнє, що в кінцевому рахунку веде до неналежного ведення первинного обліку, викривлення даних. Також на підприємстві використовуються застарілі форми первинних документів.
3.2. Удосконалення організації обліку витрат на виробництво продукції рослинництва.
Велике значення для правильної організації обліку виробничих витрат має їх науково обгрунтована класифікація. Державна регламентація класифікації витрат повинна бути спрямована на встановлення однаковості у формуванні податкової політики всіма господарюючими суб'єктами. На наш погляд, для цього підлягає регламентації наступна класифікація витрат: за видами діяльності; з видів виробництва; по періодах виникнення; по відношенню до формування собівартості; за способом включення до собівартості; за охопленням нормуванням; за елементами.
Розвиток нових економічних процесів вимагає використання адекватного їм цілеспрямованого впливу на виробництво новими управлінськими орієнтирами, що визначають міру і можливості їхнього розвитку. У якості однієї з таких заходів може використовуватися класифікація витрат, в основі якої лежить принцип їх розподілу на змінні і постійні за прямим віднесенню на об'єкти обліку з максимальним наближенням до поелементному їх відображення в структурі собівартості продукції. Така класифікація буде відповідати прийнятим у багатьох країнах систем поелементного обліку витрат і бути з'єднувальною ланкою між поелементно і постатейним урахуванням виробничих витрат. На наш погляд, немає достатніх аргументів для обгрунтування нормативного регулювання статей витрат. Доцільність використання постатейного обліку витрат, перелік статей і об'єктів повинні визначатися та встановлюватися господарюючим суб'єктом самостійно. Облікова практика показує, що на підприємствах комплексні статті витрат деталізуються до окремих елементів.
Поряд з обгрунтуванням доцільності класифікації витрат на змінні і постійні, слід висловити думку, що її використання для обчислення собівартості продукції призведе до формування такого показника, який не буде затребуваний у ціновій політиці підприємства, так як він не буде відображати всіх витрат господарюючого суб'єкта на одиницю виробленої і підлягає реалізації продукції. Більш того, калькуляція собівартості продукції з використанням елементів системи «директ-костинг» може дати невірну картину про кінцевий результат господарювання. Тому правильним, на наш погляд, є думка І. С. Мацкевічюса, що необхідно «... науково обгрунтувати сферу застосування спрощених методів калькулювання »[25, 57]. Він робить обгрунтований висновок про використання елементів системи «директ-костинг» для контролю за витратами. У цьому напрямку нами обгрунтований і запропонований варіант використання цієї системи на рівні внутрішньогосподарських підрозділів.
Так, ми рекомендуємо для галузі сільського господарства наступну номенклатуру статей витрат.
Статті та елементи витрат:
I. Змінні прямі матеріальні витрати
1. Сировина і матеріали:
• насіння і посадковий матеріал; корми (за видами); добрива: органічні, мінеральні (за видами); засоби захисту рослин і тварин (за видами); нафтопродукти; сировину для переробки
П. Змінні прямі грошові витрати
2. Заробітна плата штатних працівників; 3. Заробітна плата залучених осіб;
4. Відрахування на соціальні потреби; 5. Земельний податок
III. Змінні непрямі матеріальні витрати
6. Зміст основних засобів: амортизація, нафтопродукти, запасні частини, матеріали
7. Роботи та послуги: вантажних автомобілів, тракторів, електропостачання, водопостачання, ремонтної майстерні, інших допоміжних виробництв (за видами)
8. Непродуктивні витрати: природний спад, відмінок, шлюб
IV. Змінні непрямі грошові витрати
9. Заробітна плата
10. Відрахування на соціальні потреби
V. Постійні прямі грошові витрати: 11. Витрати зі страхування; 12. Платежі за кредит; 13. Податки і збори
VI. Постійні непрямі матеріальні витрати: 14. Загальновиробничі витрати; 15. Загальногосподарські витрати
Статті витрат першого і другого розділів наведеної номенклатури змінюються прямо пропорційно до обсягів господарської діяльності (виробленої продукції, оброблюваним площами). Необхідно відзначити, що у зв'язку з сезонністю виробництва продукції в рослинництві, контролювати прямі витрати при їх поділі на змінні і постійні можливо при віднесенні їх в першу чергу на обсяги оброблюваних площ, а потім вже при отриманні врожаю - по відношенню до отриманої продукції.
Представлена ​​класифікація витрат дає можливість забезпечити функціонування системи управління формуванням собівартості продукції в різних її режимах: оперативному, тактичному і стратегічному, а також отримання показників «усіченої» та повної собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від цілей управління діяльністю.

Висновок.
Дослідивши стан обліку на підприємстві можна зробити висновок про те, що облік ведеться на належному рівні, тобто у відповідності з чинним Планом рахунків і нормативними документами з бухгалтерського обліку.
Позитивною стороною є і те, що на підприємстві триває впровадження прикладної бухгалтерської програми «1С: Підприємство, версія 7.7», що у свою чергу, значно спростить роботу співробітників бухгалтерії, відділу кадрів, це дозволить скоротити час на заповнення регістрів обліку та складання звітів. Це актуально не тільки для досліджуваного підприємства, а й для багатьох сільськогосподарських підприємств Республіки Білорусь.
Облік витрат на виробництво і вихід продукції рослинництва ведеться на 20 рахунку «Основне виробництво відповідно до Плану рахунків. Витрати на виробництво враховуються по дебету цього рахунку, а вихід продукції - за кредитом. Так як основний напрямок фабрики виробництво овочів закритого грунту, то й відповідно крім субрахунка 20-1 «Рослинництво: рільництво», ведеться ще субрахунок «Рослинництво: овочівництво захищеного грунту».
Разом з тим, необхідно вказати і недоліки обліку витрат. Так, на підприємстві не складено графік документообігу, а отже первинні документи не своєчасно надходять у бухгалтерію. Розглядаючи правильність ведення первинного обліку витрат, необхідно зазначити: багато первинні документи заповнюються частково, ряд реквізитів не заповнюється, деякі графи використовуються не за призначенням, нумерація на багатьох актах відсутнє, що в кінцевому рахунку веде до неналежного ведення первинного обліку, викривлення даних. Також на підприємстві використовуються застарілі форми первинних документів. Більш детально це розглянуто в першому розділі.
Для запобігання неналежного первинного обліку необхідно:
1) скласти графік документообігу по підприємству з доведенням до відома про нього відповідальним особам;
2) зібрати альбом первинних документів, з належним чином заповненими зразками і доведенням до відома про нього відповідальним особам;
3) вести контроль за правильністю і точністю заповнення первинних документів бухгалтерією;
4) удосконалювати реквізити первинних документів за функціональним призначенням у відповідності зі специфікою виробництва.
На підприємстві аналітичний облік ведеться за статтями витрат. Номенклатура статей більш розширена, деталізована в порівнянні з рекомендованою Мннсельхозпродом.
У роботі пропонуються вдосконалення по нормативному закріпленню обліку витрат. Так, запропонована вище класифікація витрат може бути рекомендована для її юридичного закріплення в нормативних положеннях щодо формування собівартості продукції.
По відношенню до формування собівартості витрати поділяються на включаються і не включаються до собівартості продукції. Звідси було б доцільно виділити в окремий розділ не включаються до собівартості продукції, а також і нормовані витрати в Основних положеннях необхідно, що забезпечить наочність їх представлення та сприйняття.

Список використаних джерел:
1. Закон Республіки Білорусь від 18.10.1994, № 3321-XII «Про бухгалтерський облік та звітності" (в редакції Закону Республіки Білорусь від 25.06.2001 р. № 42-3).
2. Закон Республіки Білорусь від 20.12.1991г., № 1323-XII. «Про податки і збори стягуються до бюджету Республіки Білорусь» (з урахуванням змін і доповнень).
3. Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Утв. Міністерством економіки Республіки Білорусь 26.01.1998 р. № 19-12/397 та ін зі змінами та доповненнями.
4. Рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств. Утв. пр. Міністерства сільського господарства і продовольства Республіки Білорусь 14.12.1999.
5. Бухгалтерський облік. Підручник, 2-е вид., Испр. і доп. / Балдінова А.І., Дементей Т.М., Завидова Є.І. та ін; під общ.ред. Тишкова І.Є., Прищепи А.І. - 4-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: «Вища школа», 1999 - 746 с.
6. Бухгалтерський облік у колгоспах. / Авт.: Овсянніков С.Г., Грінман Г.І., Колевич А.Г. та ін; під ред. Дембінського Н.В. ,2-е вид. перераб. і доп .- Мн: «Урожай», 1965 - 423 с.
7. Бухгалтерський облік в сільськогосподарських підприємствах за журнально-ордерною формою (довідковий посібник). / Авт:. Білий І.М., Михалкевич А.П., Образовскій А.Т. та ін / під заг. ред. Білого І.М., 2-е вид. перераб. і доп. - Мн.: «Ураджай», 1992 - 463 с.
8. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник / Михалкевич А.П., Білий І.М., Егомостьев О.М. та ін / під заг. ред. Михалкевич А.П., Білого І.М. - Мн.: «Меркаванне», 1994. - 384 с.
9. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник / Михалкевич А.П., Папковская П.Я., Федоркевіч А.С., Егомостьев О.М., 2-е вид., Перераб. і доп. / під заг. ред. Михалкевич А.П. - Мн.: «БГЕУ», 2000 - 508 с.
10. Голованов А.А. Особливості організації бухгалтерського обліку витрат на виробництво, доходів і фінансових результатів на підприємствах АПК. / / Економіка сільськогосподарських і переробних підприємств, № 12, 1997. - 27-32 с.
11. Грінман Г.І. Бухгалтерський облік на підприємствах агропромислового комплексу. Підручник: для с.-г. технікумів. - Мн.: «Ураджай», 1997 - 414 с.
12. Ковальов В.В. Стандартизація бухгалтерського обліку: міжнародний аспект. / / Бухгалтерський облік, № 11, 1997, с. 29-34.
13. Козлова Е.П. Організація аналітичного обліку витрат на виробництві. / / Головбух, № 12, 1998, с. 10-15.
14. Ладутько Є.М. Проблеми управлінського обліку на білоруських підприємствах. / / Бухгалтерський облік і аналіз, № 3, 1999, с. 3.
15. Михалкевич А.П. Бухгалтерський облік на підприємствах зарубіжних країн. Учеб. посібник. - Мн.: ТОВ «Місанта», 1998 - 163с.
16. Миколаєва С.А. Формування собівартості в сучасних умовах. / / Бухгалтерський облік, № 11, 1997. - 60-64 с.
17. Папковская П.Я. Виробничий облік в АПК: теорія і методологія / П. Я. Папковская. - Мн.: ГО «Інформпресс», 2001. - 216 с.
18. Пизенгольц М.З. Коригування витрат і закриття рахунків в кінці року в сільському господарстві. / / Бухгалтерський облік, № 11, 1998, с. 43-50.
19. Пизенгольц М.З. Облік витрат у рослинництві. / / Бухгалтерський облік, № 6, 1998, с. 27-32.
20. Пизенгольц М.З. Облік витрат і закриття рахунків у колгоспах і радгоспах. - Мн.: Статистика, 1972. - 279 с.
21. Прохорова Т.В. Удосконалення форм і змісту документів в умовах автоматизованої обробки даних. / / Бухгалтерський облік і аналіз, № 12, 1998, с. 7-10.
22. Сидорович Ю. Перехід до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - необхідна умова залучення інвестицій. / / Головний бухгалтер, № 14, 2000, с. 75-76.
23. Терехова В.А. Аналітичний облік: стан і проблеми. / / Бухгалтерський облік, № 7, 1999, с. 86-88.
24. Філіпенко Л.М. Бухгалтерський облік. Вид. 4-е, перероб. і доп. У 3-х частинах. Ч. 1.: Практичний посібник. - Мн.: Вид. О.М. Філіпенко, 1998. - 192 с.
25. Економічна теорія. Учеб. Для студентів вузів. - 3-е изд., Перераб. І доп. / Н. І. Базилєв, А. В. Бондар, С. П. Гурко і др.; Під ред. Н.І. Базилєва, С.П. Гурко. - Мн.: БГЕУ, 1997. - 550 с.