ГОУ СПО «Кунгурской педагогічне училище»
Використання дидактичних ігор
для розвитку пізнавальної діяльності
6-класників на уроках математики
За методикою викладання математики
Міхласуліной Ельнара Мірзаяновни
спеціальність: 050201
Математика
група: М - 51 відділення: очне
Керівник:
викладач методики математики
Т. А. Трясцина
2008
Використання дидактичних ігор
для розвитку пізнавальної діяльності
6-класників на уроках математики
За методикою викладання математики
Міхласуліной Ельнара Мірзаяновни
спеціальність: 050201
Математика
група: М - 51 відділення: очне
Керівник:
викладач методики математики
Т. А. Трясцина
2008
Зміст
| Введення | |
| Глава 1. Теоретичні основи розвитку пізнавальної діяльності 6-класників на уроках математики | |
| 1.1.Поняття мотивації пізнавальної діяльності в психолого-педагогічної літератури і розвиток мотивів навчання на уроках математики | |
| 1.2.Дідактіческая гра і її значення у розвитку мотиваційної сфери пізнання діяльності | |
| Глава 2. Дослідження впливу дидактичних ігор на розвиток мотиваційної сфери учнів. | |
| 2.1.Проведеніе дидактичних ігор на уроках математики, аналіз ігрової діяльності | |
| 2.2.Виявленіе результативності використання дидактичних ігор у розвитку мотиваційної сфери. | |
| Висновок | |
| Література | |
Введення
Успішність навчання багато в чому залежить від мотивації, від того особистісного сенсу, який вчення має для учня. Мотивація навчання є проблемою, яка гостро стоїть і перед школярами, і перед вчителями, і перед батьками.
Проблема розвитку мотивації пізнавальної діяльності учнів завжди була і буде однією з найактуальніших в освіті. Завдання формування особистості змушує педагогічну науку шукати нове і вдосконалювати традиційно використовуються форми, методи і засоби фахової підготовки [16, 78].
Один із ефективних засобів розвитку інтересу до навчального предмета, поряд з іншими методами і прийомами, використовуваними на уроках-дидактична гра [5,12-34]. Ще К.Д. Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти в навчальний працю учнів для того, щоб процес пізнання був більш продуктивним [14,31-92]. У ході гри учні непомітно для себе виконують різні вправи, де їм самим доводиться порівнювати, виконувати арифметичні дії, тренуватися в усному рахунку, вирішувати задачі. А також він радив зробити серйозний навчальний працю дітей по можливості цікавим і цим полегшити його. Пізніше видатні радянські педагоги М. К. Крупська і А. С. Макаренко вказували, що гра-це потреба дитячого організму. Гра ставить учнів в умову пошуку, пробуджує інтерес до перемоги, отже, діти прагнуть бути швидкими, спритними, чітко виконують завдання, дотримуючись правил гри.
В іграх, особливо колективних, формуються і моральні якості учня. У ході гри діти вчаться надавати допомогу товаришам, рахуватися з думкою та інтересами інших, стримувати свої бажання. У дітей розвивається почуття відповідальності, колективізму, виховується дисципліна, воля, характер.
Включення в урок ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим і цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких вирішується та чи інша розумова задача, підсилює інтерес дітей до предмета, до пізнання ними навколишнього світу [8,18-39].
Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до досліджуваного матеріалу, їх активність протягом всього уроку. У зв'язку з цим ведуться пошуки нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б думку школярів, стимулювали б їх до самостійного отримання знань. Аналізуючи гру як вид діяльності, слід, перш за все з'ясувати її природу. Науковий аналіз ігрової діяльності показує, що гра є відображення дитиною світу дорослих, - це шлях пізнання навколишнього світу.
До недавнього часу гру використовували лише на заняттях математичного гуртка, при проведенні тематичних вечорів, предметних зборів та ін, а можливості використання дидактичної гри в навчальному процесі певною мірою недооцінювалися.
Ігри не тільки можуть існувати поруч із серйозним навчанням, але і повинні бути систематично використані з метою підвищення ефективності навчання. Дидактична гра будить уяву, створює радісний настрій, дає можливість викликати активну роботу думки і направити її в потрібне русло - на оволодіння навчальним матеріалом. Цінність гри в навчально-виховній роботі підтверджена низкою досліджень психологів та педагогів [17,3-18]. Дидактичні ігри та цікаві вправи, а також використання на уроках роздаткового матеріалу, - необхідна умова успішного навчання математиці школярів, оскільки завдяки цьому, з одного боку, можна викликати увагу, інтерес і активність всього класу, а з іншого боку, дати можливість кожному учневі працювати в підхожому для нього темпі і проявити свої здібності і уміння. Проте, вчителі проводять дидактичні ігри на уроках не більше 3 разів на рік. Рідко використовуються гри на уроках ще й тому, що проблеми ігрової діяльності недостатньо вивчені в теорії педагогіки і методики викладання середньої школи.
Метою даної роботи є обгрунтування використання дидактичних ігор на уроках математики для розвитку мотивації пізнавальної діяльності школярів. У зв'язку з цим поставлені наступні завдання:
1. Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну літературу відповідно до теми;
2. Виявити роль гри як засобу розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
3. Підібрати ігри, які сприяють розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
4. Провести уроки з використанням дидактичних ігор і проаналізувати їх.
Об'єкт: процес навчання учнів на уроках математики.
Предмет: процес розвитку мотивації пізнавальної діяльності 6-ти класників на уроках математики.
Гіпотеза: використання дидактичних ігор на уроках математики розвиває пізнавальну діяльність учнів.
Контингент: учні 6 класу МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Успішність навчання багато в чому залежить від мотивації, від того особистісного сенсу, який вчення має для учня. Мотивація навчання є проблемою, яка гостро стоїть і перед школярами, і перед вчителями, і перед батьками.
Проблема розвитку мотивації пізнавальної діяльності учнів завжди була і буде однією з найактуальніших в освіті. Завдання формування особистості змушує педагогічну науку шукати нове і вдосконалювати традиційно використовуються форми, методи і засоби фахової підготовки [16, 78].
Один із ефективних засобів розвитку інтересу до навчального предмета, поряд з іншими методами і прийомами, використовуваними на уроках-дидактична гра [5,12-34]. Ще К.Д. Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти в навчальний працю учнів для того, щоб процес пізнання був більш продуктивним [14,31-92]. У ході гри учні непомітно для себе виконують різні вправи, де їм самим доводиться порівнювати, виконувати арифметичні дії, тренуватися в усному рахунку, вирішувати задачі. А також він радив зробити серйозний навчальний працю дітей по можливості цікавим і цим полегшити його. Пізніше видатні радянські педагоги М. К. Крупська і А. С. Макаренко вказували, що гра-це потреба дитячого організму. Гра ставить учнів в умову пошуку, пробуджує інтерес до перемоги, отже, діти прагнуть бути швидкими, спритними, чітко виконують завдання, дотримуючись правил гри.
В іграх, особливо колективних, формуються і моральні якості учня. У ході гри діти вчаться надавати допомогу товаришам, рахуватися з думкою та інтересами інших, стримувати свої бажання. У дітей розвивається почуття відповідальності, колективізму, виховується дисципліна, воля, характер.
Включення в урок ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим і цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких вирішується та чи інша розумова задача, підсилює інтерес дітей до предмета, до пізнання ними навколишнього світу [8,18-39].
Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до досліджуваного матеріалу, їх активність протягом всього уроку. У зв'язку з цим ведуться пошуки нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б думку школярів, стимулювали б їх до самостійного отримання знань. Аналізуючи гру як вид діяльності, слід, перш за все з'ясувати її природу. Науковий аналіз ігрової діяльності показує, що гра є відображення дитиною світу дорослих, - це шлях пізнання навколишнього світу.
До недавнього часу гру використовували лише на заняттях математичного гуртка, при проведенні тематичних вечорів, предметних зборів та ін, а можливості використання дидактичної гри в навчальному процесі певною мірою недооцінювалися.
Дидактичні ігри повинні зайняти належне місце в усій роботі і, перш за все, на уроці. На початку уроку мета гри - організувати та зацікавити дітей, стимулювати їх активність. У середині уроку дидактична гра має вирішити завдання засвоєння теми. В кінці уроку гра може носити пошуковий характер. На будь-якому етапі уроку гра повинна відповідати таким вимогам: бути цікавою, доступною, захоплюючою. Дидактична гра входить в цілісний педагогічний процес, поєднується і взаємопов'язана з іншими формами навчання та виховання школярів.
Метою даної роботи є обгрунтування використання дидактичних ігор на уроках математики для розвитку мотивації пізнавальної діяльності школярів. У зв'язку з цим поставлені наступні завдання:
1. Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну літературу відповідно до теми;
2. Виявити роль гри як засобу розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
3. Підібрати ігри, які сприяють розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
4. Провести уроки з використанням дидактичних ігор і проаналізувати їх.
Об'єкт: процес навчання учнів на уроках математики.
Предмет: процес розвитку мотивації пізнавальної діяльності 6-ти класників на уроках математики.
Гіпотеза: використання дидактичних ігор на уроках математики розвиває пізнавальну діяльність учнів.
Контингент: учні 6 класу МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Глава 1. Теоретичні основи розвитку пізнавальної
діяльності 6-класників на уроках математики1.1. Поняття мотивації пізнавальної діяльності
у психолого-педагогічній літературі
і розвиток мотиваційної сфери навчання на уроках математики
В даний час дослідження вчених переконливо показали, що можливості людей, яких зазвичай називають талановитими, геніальними - не аномалія, а норма. Завдання полягає лише в тому, щоб розкріпачити мислення людини, підвищити коефіцієнт його корисної дії, нарешті, використовувати ті багатющі можливості, які дала йому природа, і про існування яких багато часом і не підозрюють. Тому особливо гостро в останні роки стало питання про формування спільних прийомів пізнавальної діяльності.
Діяльність визначає життєвий шлях особистості. Існує складне співвідношення між психікою і діяльністю. З одного боку, психіка формується і виявляється в діяльності, з іншого - психіка регулює діяльність.
Формуючу роль діяльності можна простежити при порівнянні особливостей людей, зайнятих у різних галузях практики. Не випадково є галузі психології, які вивчають специфіку діяльності. Вид діяльності формує стійкі якості особистості, завдяки яким по одній-двох рисочка у поведінці, а іноді і за зовнішнім виглядом можна визначити професію людини. Дослідження особистісних якостей вчителя показує, які властивості забезпечують його майстерність у навчанні і вихованні дітей. Ці дані дозволяють намітити програму виховання і самовиховання особистості майбутнього вчителя.
Людина в діяльності виступає як особистість, рухома певними мотивами і має на якісь цілі. В якості мотивів можуть виступати потреби, думки, почуття і інші психічні освіти.
Діяльність людини являє собою цілий ланцюг, або систему дій, практичних і розумових, спрямованих на досягнення якоїсь мети. Вона відома людині, і він бажає її досягти. Тому на її досягнення він спрямовує свої дії, свої сили, використовує наявний у нього досвід.
У структурі діяльності слід, перш за все, розрізняти суб'єкт і об'єкт діяльності. Суб'єкт - той, хто здійснює діяльність, об'єкт - це те, на що вона спрямована. Наприклад, для Міністерства освіти як суб'єкта діяльності всі навчальні заклади країни - об'єкт, у відношенні якого здійснюється управлінська діяльність.
Отже, суб'єктом діяльності може бути людина, група людей, організація, державний орган. Об'єктом можуть бути природні матеріали, різні предмети, сфери чи сфери життя людей. Діяльність суб'єкта може бути спрямована також на іншу людину. Наприклад, вчитель впливає на учня (вчить його). Об'єктом діяльності вчителя є учні в класі. Нарешті, діяльність суб'єкта може бути звернена на самого себе (людина свідомо вивчає предмети, займається самоосвітою і т.д.).
Далі в структурі діяльності можна виділити мету, засоби її досягнення і результати. Вище вже зазначалося: людина починає будь-яку діяльність з того, що ставить перед собою мету.
Мета - це усвідомлений образ передбачати результати, на досягнення якого спрямована діяльність.
Отже, мета - це те, що представляється у свідомості і очікується в результаті певним чином спрямованої діяльності. Будь-яка діяльність постає перед нами як ланцюг дій. Чи можна при цьому говорити про поведінку людини? Так, але в багатьох випадках мається на увазі, як він виконує свою роботу, як ставиться до неї, до інших людей, до себе.
Пізнавальна діяльність, як і будь-яка інша, спрямована на розвиток дитини, має свою специфіку, як у змісті діяльності дітей, так і застосовуваних ними методи [3,46-56].
Безпосереднє завдання, яку повинна вирішувати школа, організовуючи навчальну діяльність дітей, - збагачення дітей певною системою знань, які вже здобуті людством і становлять зміст окремих наук, відібрана для конструювання відповідних предметів. Освоєння знань вимагає від учнів використання ряду дій різної категорії, різного рівня складності, різного ступеня самостійності, їх вибору і раціонального застосування [13,13-45]. Для цього дітям необхідно оволодіти рядом правил, прийомів, способів, без чого неможливо користуватися навіть добре завченими знаннями. У навчальній діяльності педагог прагне сформувати у дітей стійкий інтерес до знань і потребу в розумовій праці. Успішне вирішення цих завдань - найважливіший і найбільш ефективний шлях розумового розвитку учнів.
Пізнавальна діяльність учня на уроці включає в себе процеси сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, а також стан бадьорості, зосередженості уваги, установки, тобто внутрішньої готовності до певної поведінки або дії. Повнота і чіткість сприйняття можливі лише при відповідній установці, при зосередженому уваги та активної розумової діяльності, які проявляються в аналізі, синтезі, порівнянні, зіставленні, конкретизації і інших мислительних операціях, що в свою чергу вимагає роботи пам'яті.
Неможливо добитися зосередженості уваги, поки учень знаходиться в млявому, загальмованому стані, поки його думка не розбуджена питанням, що вимагає рішення, доки у школярів не виникає потреба в активній дії [7,36]. Взаємозумовленість всіх пізнавальних процесів не виключає домінуючого значення деяких з них. Так, центральний компонент пізнавальної діяльності - робота мислення і уяви. Саме ці процеси ведуть до розуміння нових фактів і зв'язків, до знаходження нових прийомів і способів дій, до виявлення найбільш раціональних шляхів вирішення завдань і т.д. Розвитком мислення і уяви визначається інтелектуальний рівень учнів, їх перехід від одного ступеня розумового розвитку до іншої.
Організація пізнавальної діяльності учнів на уроці - це створення оптимальних умов для логічного та практичного вирішення навчальних завдань. Створювати такі умови на уроці вчитель може лише в тому випадку, якщо він розуміє закономірності кожного діяльнісного стану і характер їх взаємодії [6,124].
Діяльність вчителя математики в сучасних умовах змінюється в порівнянні з тією, якою вона була зазвичай до цих пір. До недавнього часу, а в ряді випадків і понині, ця діяльність обмежувалася часто викладанням. Питання виховання особистості учнів, формування їх навчальної діяльності не стояли в центрі уваги вчителів математики, не розглядалися ними як головні завдання.
В даний час головним завданням вчителів математики є виховання всебічно розвиненої особистості через свій навчальний предмет, за допомогою відповідної організації навчально-виховного процесу навчання математики, формування у всіх учнів навчальної самодіяльності.
Величезний позитивний вплив робить гра на навчальну діяльність інтелектуально пасивних дітей. Дослідження психолога Л.С. Славіної показали, що в процесі гри інтелектуально пасивний дитина здатна виконати обсяг навчальної роботи, який йому абсолютно недоступний у звичайній навчальної ситуації. Дослідження психологів показують, що якщо у школярів сформований глибокий і стійкий інтерес до предмета, то їм не потрібна уявна ситуація і уявна роль. Якщо такого інтересу немає, і педагог прагне його створити, то гра може стати добрим помічником вчителя.
Не треба боятися того, що інтерес, що виникає в процесі гри, - це інтерес до гри, а не до самого навчального процесу. Розвиток інтересу має закономірність: зацікавленість зовнішньою стороною явищ переростає в інтерес до їх внутрішньої суті. Тому саме викладання в даний час має здійснюватися як би через і за допомогою учнів, через їх індивідуальну і спільну діяльність.
К. Д. Ушинський писав: «Ми не говоримо педагогам: ходіть так чи інакше, але, кажучи їм: вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, погодившись з цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх прикласти »[4,201].
Активність учнів полягає не в безперервному піднятті руки вгадуванні бажаної відповіді. Вона полягає в зосередженої, наполегливою і цілеспрямованій роботі думки щодо осмислення змісту навчального матеріалу, по пошуку шляхів вирішення завдань, з аналізу проведеного рішення, щодо виявлення загальних способів дій. При цьому урок, побудований на справжньої активності учнів, йде зовні неквапливо, без потоку питань і відповідей, при непомітному, ненав'язливому керівництві вчителя. Учитель при цьому стає співучасником діяльності учнів, граючи роль аж ніяк не самого кмітливого партнера, а сумнівається, нерозуміючого і весь час вимагає обгрунтувань, доказів. І учні приймають і розуміють таку гру вчителя, - це не знижує їх поваги до нього і його керівної ролі [32,65].
Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не тільки важка, але і практично неможлива. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично порушувати, розвивати і зміцнювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як могутній засіб навчання, що виховує, підвищення його якості [10,78].
У психолого-педагогічних дослідженнях проблеми пізнавального інтересу, його становленню, виявлення умов і засобів становлення відводиться пріоритетне значення. Н. Г. Морозова визначає пізнавальний інтерес як «безпосередньо мотивоване емоційно-пізнавальне ставлення, має тенденцію переходити, а, за сприятливих умов, що переходить в емоційно-пізнавальну спрямованість особистості» [27,19-36]. «Пізнавальний інтерес, - пише Г. І. Щукіна, - найважливіше утворення особистості, яке складається в процесі життєдіяльності людини, формується в соціальних умовах його існування і жодним чином не є іманентно властивим людині від народження».
Виникнення інтересу до математики у значної кількості учнів залежить більшою мірою від методики її викладання, від того, наскільки вміло буде побудована навчальна робота. Треба подбати про те, щоб на уроках кожен учень працював активно і захоплено, і використовувати це як відправну точку для виникнення і розвитку допитливості, глибокого пізнавального інтересу. Це особливо важливо в підлітковому віці, коли ще формуються, а іноді і тільки визначаються постійні інтереси і схильності до того чи іншого предмету. Саме в цей період потрібно прагнути розкрити привабливі сторони математики [24,39-46].
Пізнавальний інтерес стає найціннішим мотивом пізнавальної діяльності, якщо школяр виявляє готовність, прагнення вдосконалювати свою участь. Як мотив навчання пізнавальний інтерес має ряд переваг перед іншими мотивами, які можуть існувати разом і поряд з ним (колективні, професійні) [18,14-32].
Особливістю пізнавального інтересу є також його здатність збагачувати і активізувати процес не тільки пізнавальною, а й будь-якої діяльності людини, оскільки пізнавальне начало є в кожній з них. Будь-який вид людської діяльності містить у собі пізнавальне начало. Будь-яку діяльність осіб, одухотворений пізнавальним інтересом, здійснює з великим пристрастю, більш ефектно [23,54-58].
Пізнавальний інтерес на шляху свого розвитку зазвичай характеризується пізнавальною активністю, ясною виборчої спрямованістю навчальних предметів, цінною мотивацією, в якій головне місце займають пізнавальні мотиви. Школяр заглиблюється в сутність предмета, він поглинений рішенням проблеми. Але буває, що стан, який виявить учень на уроці під впливом різних ситуації і обставин (цікавість, розташування до вчителя, вдалий відповідь, що підняв його престиж в колективі) може пройти, не вплинувши на розвиток особистості. [20,16]
Пізнавальний інтерес при правильній педагогічній організації діяльності учнів, систематичної і цілеспрямованої виховної діяльності може і повинен стати стійкою рисою особистості школяра і здійснює сильний вплив на його розвиток [29; 17].
Пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися весь час тільки яскравими фактами, а його привабливість неможливо зводити до дивує та вражає уяву. Ще К. Д. Ушинський писав про те, що предмет, для того щоб стати цікавим, повинен бути лише частково новим, а частково знайомий. Нове й несподіване завжди в навчальному матеріалі виступає на тлі вже відомого та знайомого. Ось чому для підтримування пізнавального інтересу важливо вчити школярів умінню в знайомому бачити нове.
Таке викладання підводить до усвідомлення того, що у звичайних, повторюваних явищ навколишнього світу безліч дивних сторін, про які він зможе дізнатися на уроках. Всі значні явища життя, що стали звичними для дитини в силу своєї повторюваності, можуть і повинні придбати для нього в навчанні несподівано нове, повне змісту, зовсім іншого звучання. І це обов'язково буде стимулом інтересу учня до пізнання.
Саме тому вчителю необхідно переводити школярів із ступеня його чисто життєвих, досить вузьких і бідних уявлень про світ - на рівень наукових понять, узагальнень, розуміння закономірностей [22,23-45].
Говорячи про мотивацію пізнавальної діяльності, необхідно розглядати її як різнорівневу систему різних мотивів, які визначають рух учня у напрямку до поставленої мети навчання і впливають на активність (пасивність) його поведінки на уроці. Одні мотиви є сенсоутворювальним, надають діяльності вчення особистісний сенс, інші ж, діючи паралельно, служать додатковими спонуканнями, мотивами-стимулами.
Випадково чи мотивація навчання, інтерес до навчальної праці, пізнавальної діяльності, предмету займають провідні місця серед факторів, що визначають продуктивність дидактичного процесу? Кожен, хоч трохи знає людську натуру, відповість - аж ніяк немає, їх роль завжди вирішальна. Мотиви - головні рушійні сили дидактичного процесу. Вивчення і правильне використання діючих мотивів, формування належних, напрямних розвиток особистості і її рух у потрібному напрямку, - серцевина педагогічної праці [26,15-28].
Мотивація (від лат.moveo-рухаю) - загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного освоєння змісту освіти. У поняття «мотивація» вкладається дещо інший зміст, пов'язаний переважно з їх ставленням до професійних обов'язків [15,25-29].
Мотивація як процес зміни станів і відносин особистості грунтується на мотивах, під якими розуміються конкретні спонукання, причини, що змушують особистість діяти, робити вчинки. Мотиви можна визначити і як ставлення школяра до предмету його діяльності, спрямованість на цю діяльність. У ролі мотивів виступають у взаємозв'язку потреби і інтереси, прагнення і емоції, установки та ідеали. Тому мотиви - дуже складні утворення, що представляють собою динамічні системи, в яких здійснюються аналіз і оцінка альтернатив, вибір і прийняття рішень. Розуміння мотивів-спонукань ускладнюється тим, що, по-перше, вони завжди являють собою комплекси і в педагогічному процесі ми майже ніколи не маємо справу з одним чинним мотивом, а по-друге, мотиви не завжди усвідомлюються вчителями і учнями [21,56 - 68].
Вивчення мотивації є центральною проблемою дидактики та педагогічної психології. У цій області досягнуті певні успіхи, але проблема ще дуже далека від вирішення: мінливість, рухливість, різноманітність мотивів дуже важко звести до певних структур, однозначно визначити способи управління ними. Якщо в дидактиці є область чистого мистецтва, то це, безсумнівно, область мотивів та ще пов'язаних з ними методів навчання.
Мотив - це спрямованість школяра на окремі сторони навчальної роботи, пов'язана з внутрішнім ставленням учня до неї. До видів мотивів можна віднести пізнавальні і соціальні мотиви. Якщо у школяра в ході навчання переважає спрямованість на зміст навчального предмета, то можна говорити про наявність пізнавальних мотивів. Якщо в учня виражена спрямованість на іншу людину в ході навчання, то говорять про соціальні мотиви.
Пізнавальні мотиви можуть мати різні рівні: широкі пізнавальні мотиви (орієнтація на оволодіння новими знаннями - фактами, явищами, закономірностями), навчально-познавателние мотиви (орієнтація на засвоєння способів добування знань, прийомів самостійного придбання знань), мотиви самоосвіти (орієнтація на придбання додаткових знань і потім на побудову спеціальної програми самовдосконалення).
Мотиви названих видів і рівнів можуть проходити у своєму становленні наступні етапи: актуалізація звичних мотивів, постановка на основі цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву при реалізації цих цілей, поява на цій основі нових мотивів, супідрядність різних мотивів і побудова їх ієрархії, поява у низки мотивів нових якостей (самостійності, стійкості та ін.)
Якості мотивів можуть бути змістовними, пов'язаними з характером навчальної діяльності (усвідомленість, самостійність, узагальненість, дієвість, домінування в загальній структурі мотивації, ступінь поширення на кілька навчальних предметів та ін), і динамічними, пов'язаними з психофізіологічними особливостями дитини (стійкість мотиву, його сила і виразність, переключення з одного мотиву на інший, емоційне забарвлення мотивів) і т.д.
Різні мотиви мають неоднакові прояви у навчальному процесі. Наприклад, широкі пізнавальні мотиви виявляються в ухваленні рішення задач, у зверненнях до вчителя за додатковими відомостями; навчально-пізнавальні - в самостійних діях з пошуку різних способів вирішення, в питаннях вчителю про порівняння різних способів роботи; мотиви самоосвіти виявляються у зверненнях до вчителя з приводу раціональної організації навчальної праці, в реальних діях самоосвіти.
Розвитку мотивації сприяють цікавість викладу (цікаві приклади, досліди), незвичайна форма піднесення матеріалу, що викликає подив у учнів; емоційність мови вчителя; пізнавальні дидактичні ігри; ситуації суперечки та дискусії; аналіз життєвих ситуацій, для роз'яснення суспільної і особистісної значимості навчання та використання шкільних знань у майбутнього життя; вміле застосування вчителем заохочення і осуду. Особливого значення набуває зміцнення бажання школяра вчитися, що забезпечує засвоєння всіх видів знань і їх застосування в нових умовах, виконання ним навчальних дій і самоконтролю, самостійний перехід від одного етапу навчальної роботи до іншого, включення учнів у спільну учбову діяльність.
У психології відомо, що розвиток мотивів навчання на уроках йде двома шляхами:
1. Через засвоєння учнями громадського сенсу вчення;
2. Через саму діяльність навчання школяра, яка повинна чимось зацікавити його.
На першому шляху головне завдання вчителя полягає в тому, щоб, з одного боку, довести до свідомості дитини ті мотиви, які суспільно значимі, але мають досить високий рівень дієвості. Прикладом може служити бажання отримати хороші оцінки з математики. Учням необхідно допомогти усвідомити об'єктивну зв'язок оцінки з рівнем знань і умінь. І, таким чином, поступово мотивацію, що йде від оцінки, перевести в мотивацію, пов'язану з бажанням мати високий рівень знань і умінь. Це, у свою чергу, має усвідомлюватись дітьми як необхідна умова їх успішної, корисної суспільству діяльності [1,12-36].
З іншого боку, необхідно підвищити дієвість мотивів, які усвідомлюються учнями як важливі, але реально їх поведінкою не рухають. Цей шлях розвитку навчальної мотивації на уроках математики пов'язаний безпосередньо з особливостями організації навчального процесу. У психології виявлено достатньо багато конкретних умов, що викликають інтерес школяра до навчальної діяльності [28,98].
Одним з ефективних засобів, що сприяють пізнавальної мотивації, є проблемність навчання. Зрозуміло, введення проблеми в навчальну програму не гарантує її прийняття учнями: будучи об'єктивно проблемною для учня, суб'єктивно вона такою може не стати. Тим не менше, навчання будь-якої нової діяльності доцільно починати з постановки проблеми, що вимагає даної діяльності; в значному числі випадків проблема викликає бажання знайти її рішення, призводить до спроб це зробити. Звичайно, і в цьому випадку мотив може не бути внутрішнім; учень може намагатися знайти рішення на основі так званої змагальної мотивації (перевірка знань, змагання з іншими учнями).
До питань поглибленого дослідження різних сторін педагогічного процесу і якостей особистості психологи і педагоги звертаються постійно. Вивчення мотивів належить до найбільш важким практичним завданням, вирішувати які, тим не менш необхідно, якщо ставити на меті підвищення якості навчання [19,101].
Вивчення мотивів здійснюється в нерозривному зв'язку з їх формуванням. Практична діяльність вчителя в цьому напрямку здійснюється з опорою на наступний алгоритм [25,376].
1. Визначення й уточнення цілей навчання. Аналіз в зв'язку з цим сутності, змісту, спрямованості і сили мотивів необхідних і достатніх для підтримки процесу та успішної реалізації намічених завдань. Якщо цілі і завдання не мають відхилень від державного стандарту, то вводяться в дію широко відомі загальні мотиви і стимули.
2. Виявлення вікових можливостей мотивації. Тут потрібні чіткі відповіді на питання: а) до якими показниками мотивації слід підвести учнів; б) наскільки рівень мотивації учнів певного класу відповідає «віковим нормам», поставленим цілям і завданням, труднощам навчальної праці.
3. Вивчення вихідного рівня мотивації. Цей крок необхідно обов'язково виконати, щоб можна було в подальшому обгрунтовано судити про зміни, що відбулися в мотиваційній сфері навчають (класу).
4. Вивчення превалюють мотивів. При цьому потрібно визначити, які мотиви є провідними в навчальній діяльності учня або мікрогрупи класу, в яку він входить.
5. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації. Якщо вчитель математики не може «дійти» до кожного учня, то особливості мотивації хоча б найбільш представницьких підгруп класу він повинен знати обов'язково.
6. Аналіз причин зміни (зниження, підвищення стабільності) мотивації. Такими причинами можуть бути недостатній рівень розвитку самої мотиваційної сфери, низька грамотність, нерозвиненість навчальної діяльності, низька здатність до навчання і інші.
7. Формування належних мотивів. Воно здійснюється в ході навчально-виховного процесу в контексті вирішення всіх інших завдань.
8. Оцінка досягнень і планування подальших дій. Після виконаної роботи доцільно підбити її підсумки та проаналізувати зміни, що відбулися. Найбільш очевидними показниками будуть реальні вчинки учнів, зміна їх ставлення до навчання.
Вчитель завжди повинен пам'ятати, що пізнавальна мотивація - це ефективний стимул людини до навчання. Незалежно від того, чи зумів чи не зумів учень знайти рішення запропонованої йому проблеми, він повинен усвідомити діяльність, складову її рішення. З цією метою вчитель повинен об'єктивувати складу засвоюваної діяльності - представити її із зовнішньої, матеріалізованої формі. Діти відрізняються цікавістю, тому вони проявляють особливу увагу до нових і невідомих обставин. Якщо навчальний матеріал містить мало або майже не містить нової інформації, то швидко досягається «психологічне насичення». Учні відволікаються від того, що відбувається на заняттях, виявляють так зване «рухове занепокоєння, тому педагогам слід пам'ятати про це« ефект цікавості ».
Таким чином, академічна успішність школяра визначається не тільки і не стільки його здібностями, скільки його бажанням вчитися, тобто мотивацією. Гра, за своїм змістом пов'язана з навчанням, допомагає учням концентрувати увагу на навчальній задачі, рішення якої в процесі гри пов'язане з меншими витратами нервовими і мінімальними вольовими зусиллями, що дозволяє вивільнити творчий потенціал учнів.
Пізнавальний інтерес стає найціннішим мотивом пізнавальної діяльності, якщо школяр виявляє готовність, прагнення вдосконалювати свою участь. Як мотив навчання пізнавальний інтерес має ряд переваг перед іншими мотивами, які можуть існувати разом і поряд з ним (колективні, професійні) [18,14-32].
Особливістю пізнавального інтересу є також його здатність збагачувати і активізувати процес не тільки пізнавальною, а й будь-якої діяльності людини, оскільки пізнавальне начало є в кожній з них. Будь-який вид людської діяльності містить у собі пізнавальне начало. Будь-яку діяльність осіб, одухотворений пізнавальним інтересом, здійснює з великим пристрастю, більш ефектно [23,54-58].
Пізнавальний інтерес на шляху свого розвитку зазвичай характеризується пізнавальною активністю, ясною виборчої спрямованістю навчальних предметів, цінною мотивацією, в якій головне місце займають пізнавальні мотиви. Школяр заглиблюється в сутність предмета, він поглинений рішенням проблеми. Але буває, що стан, який виявить учень на уроці під впливом різних ситуації і обставин (цікавість, розташування до вчителя, вдалий відповідь, що підняв його престиж в колективі) може пройти, не вплинувши на розвиток особистості. [20,16]
Пізнавальний інтерес при правильній педагогічній організації діяльності учнів, систематичної і цілеспрямованої виховної діяльності може і повинен стати стійкою рисою особистості школяра і здійснює сильний вплив на його розвиток [29; 17].
Пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися весь час тільки яскравими фактами, а його привабливість неможливо зводити до дивує та вражає уяву. Ще К. Д. Ушинський писав про те, що предмет, для того щоб стати цікавим, повинен бути лише частково новим, а частково знайомий. Нове й несподіване завжди в навчальному матеріалі виступає на тлі вже відомого та знайомого. Ось чому для підтримування пізнавального інтересу важливо вчити школярів умінню в знайомому бачити нове.
Таке викладання підводить до усвідомлення того, що у звичайних, повторюваних явищ навколишнього світу безліч дивних сторін, про які він зможе дізнатися на уроках. Всі значні явища життя, що стали звичними для дитини в силу своєї повторюваності, можуть і повинні придбати для нього в навчанні несподівано нове, повне змісту, зовсім іншого звучання. І це обов'язково буде стимулом інтересу учня до пізнання.
Саме тому вчителю необхідно переводити школярів із ступеня його чисто життєвих, досить вузьких і бідних уявлень про світ - на рівень наукових понять, узагальнень, розуміння закономірностей [22,23-45].
Говорячи про мотивацію пізнавальної діяльності, необхідно розглядати її як різнорівневу систему різних мотивів, які визначають рух учня у напрямку до поставленої мети навчання і впливають на активність (пасивність) його поведінки на уроці. Одні мотиви є сенсоутворювальним, надають діяльності вчення особистісний сенс, інші ж, діючи паралельно, служать додатковими спонуканнями, мотивами-стимулами.
Випадково чи мотивація навчання, інтерес до навчальної праці, пізнавальної діяльності, предмету займають провідні місця серед факторів, що визначають продуктивність дидактичного процесу? Кожен, хоч трохи знає людську натуру, відповість - аж ніяк немає, їх роль завжди вирішальна. Мотиви - головні рушійні сили дидактичного процесу. Вивчення і правильне використання діючих мотивів, формування належних, напрямних розвиток особистості і її рух у потрібному напрямку, - серцевина педагогічної праці [26,15-28].
Мотивація (від лат.moveo-рухаю) - загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного освоєння змісту освіти. У поняття «мотивація» вкладається дещо інший зміст, пов'язаний переважно з їх ставленням до професійних обов'язків [15,25-29].
Мотивація як процес зміни станів і відносин особистості грунтується на мотивах, під якими розуміються конкретні спонукання, причини, що змушують особистість діяти, робити вчинки. Мотиви можна визначити і як ставлення школяра до предмету його діяльності, спрямованість на цю діяльність. У ролі мотивів виступають у взаємозв'язку потреби і інтереси, прагнення і емоції, установки та ідеали. Тому мотиви - дуже складні утворення, що представляють собою динамічні системи, в яких здійснюються аналіз і оцінка альтернатив, вибір і прийняття рішень. Розуміння мотивів-спонукань ускладнюється тим, що, по-перше, вони завжди являють собою комплекси і в педагогічному процесі ми майже ніколи не маємо справу з одним чинним мотивом, а по-друге, мотиви не завжди усвідомлюються вчителями і учнями [21,56 - 68].
Вивчення мотивації є центральною проблемою дидактики та педагогічної психології. У цій області досягнуті певні успіхи, але проблема ще дуже далека від вирішення: мінливість, рухливість, різноманітність мотивів дуже важко звести до певних структур, однозначно визначити способи управління ними. Якщо в дидактиці є область чистого мистецтва, то це, безсумнівно, область мотивів та ще пов'язаних з ними методів навчання.
Мотив - це спрямованість школяра на окремі сторони навчальної роботи, пов'язана з внутрішнім ставленням учня до неї. До видів мотивів можна віднести пізнавальні і соціальні мотиви. Якщо у школяра в ході навчання переважає спрямованість на зміст навчального предмета, то можна говорити про наявність пізнавальних мотивів. Якщо в учня виражена спрямованість на іншу людину в ході навчання, то говорять про соціальні мотиви.
Пізнавальні мотиви можуть мати різні рівні: широкі пізнавальні мотиви (орієнтація на оволодіння новими знаннями - фактами, явищами, закономірностями), навчально-познавателние мотиви (орієнтація на засвоєння способів добування знань, прийомів самостійного придбання знань), мотиви самоосвіти (орієнтація на придбання додаткових знань і потім на побудову спеціальної програми самовдосконалення).
Мотиви названих видів і рівнів можуть проходити у своєму становленні наступні етапи: актуалізація звичних мотивів, постановка на основі цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву при реалізації цих цілей, поява на цій основі нових мотивів, супідрядність різних мотивів і побудова їх ієрархії, поява у низки мотивів нових якостей (самостійності, стійкості та ін.)
Якості мотивів можуть бути змістовними, пов'язаними з характером навчальної діяльності (усвідомленість, самостійність, узагальненість, дієвість, домінування в загальній структурі мотивації, ступінь поширення на кілька навчальних предметів та ін), і динамічними, пов'язаними з психофізіологічними особливостями дитини (стійкість мотиву, його сила і виразність, переключення з одного мотиву на інший, емоційне забарвлення мотивів) і т.д.
Різні мотиви мають неоднакові прояви у навчальному процесі. Наприклад, широкі пізнавальні мотиви виявляються в ухваленні рішення задач, у зверненнях до вчителя за додатковими відомостями; навчально-пізнавальні - в самостійних діях з пошуку різних способів вирішення, в питаннях вчителю про порівняння різних способів роботи; мотиви самоосвіти виявляються у зверненнях до вчителя з приводу раціональної організації навчальної праці, в реальних діях самоосвіти.
Розвитку мотивації сприяють цікавість викладу (цікаві приклади, досліди), незвичайна форма піднесення матеріалу, що викликає подив у учнів; емоційність мови вчителя; пізнавальні дидактичні ігри; ситуації суперечки та дискусії; аналіз життєвих ситуацій, для роз'яснення суспільної і особистісної значимості навчання та використання шкільних знань у майбутнього життя; вміле застосування вчителем заохочення і осуду. Особливого значення набуває зміцнення бажання школяра вчитися, що забезпечує засвоєння всіх видів знань і їх застосування в нових умовах, виконання ним навчальних дій і самоконтролю, самостійний перехід від одного етапу навчальної роботи до іншого, включення учнів у спільну учбову діяльність.
У психології відомо, що розвиток мотивів навчання на уроках йде двома шляхами:
1. Через засвоєння учнями громадського сенсу вчення;
2. Через саму діяльність навчання школяра, яка повинна чимось зацікавити його.
На першому шляху головне завдання вчителя полягає в тому, щоб, з одного боку, довести до свідомості дитини ті мотиви, які суспільно значимі, але мають досить високий рівень дієвості. Прикладом може служити бажання отримати хороші оцінки з математики. Учням необхідно допомогти усвідомити об'єктивну зв'язок оцінки з рівнем знань і умінь. І, таким чином, поступово мотивацію, що йде від оцінки, перевести в мотивацію, пов'язану з бажанням мати високий рівень знань і умінь. Це, у свою чергу, має усвідомлюватись дітьми як необхідна умова їх успішної, корисної суспільству діяльності [1,12-36].
З іншого боку, необхідно підвищити дієвість мотивів, які усвідомлюються учнями як важливі, але реально їх поведінкою не рухають. Цей шлях розвитку навчальної мотивації на уроках математики пов'язаний безпосередньо з особливостями організації навчального процесу. У психології виявлено достатньо багато конкретних умов, що викликають інтерес школяра до навчальної діяльності [28,98].
Одним з ефективних засобів, що сприяють пізнавальної мотивації, є проблемність навчання. Зрозуміло, введення проблеми в навчальну програму не гарантує її прийняття учнями: будучи об'єктивно проблемною для учня, суб'єктивно вона такою може не стати. Тим не менше, навчання будь-якої нової діяльності доцільно починати з постановки проблеми, що вимагає даної діяльності; в значному числі випадків проблема викликає бажання знайти її рішення, призводить до спроб це зробити. Звичайно, і в цьому випадку мотив може не бути внутрішнім; учень може намагатися знайти рішення на основі так званої змагальної мотивації (перевірка знань, змагання з іншими учнями).
До питань поглибленого дослідження різних сторін педагогічного процесу і якостей особистості психологи і педагоги звертаються постійно. Вивчення мотивів належить до найбільш важким практичним завданням, вирішувати які, тим не менш необхідно, якщо ставити на меті підвищення якості навчання [19,101].
Вивчення мотивів здійснюється в нерозривному зв'язку з їх формуванням. Практична діяльність вчителя в цьому напрямку здійснюється з опорою на наступний алгоритм [25,376].
1. Визначення й уточнення цілей навчання. Аналіз в зв'язку з цим сутності, змісту, спрямованості і сили мотивів необхідних і достатніх для підтримки процесу та успішної реалізації намічених завдань. Якщо цілі і завдання не мають відхилень від державного стандарту, то вводяться в дію широко відомі загальні мотиви і стимули.
2. Виявлення вікових можливостей мотивації. Тут потрібні чіткі відповіді на питання: а) до якими показниками мотивації слід підвести учнів; б) наскільки рівень мотивації учнів певного класу відповідає «віковим нормам», поставленим цілям і завданням, труднощам навчальної праці.
3. Вивчення вихідного рівня мотивації. Цей крок необхідно обов'язково виконати, щоб можна було в подальшому обгрунтовано судити про зміни, що відбулися в мотиваційній сфері навчають (класу).
4. Вивчення превалюють мотивів. При цьому потрібно визначити, які мотиви є провідними в навчальній діяльності учня або мікрогрупи класу, в яку він входить.
5. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації. Якщо вчитель математики не може «дійти» до кожного учня, то особливості мотивації хоча б найбільш представницьких підгруп класу він повинен знати обов'язково.
6. Аналіз причин зміни (зниження, підвищення стабільності) мотивації. Такими причинами можуть бути недостатній рівень розвитку самої мотиваційної сфери, низька грамотність, нерозвиненість навчальної діяльності, низька здатність до навчання і інші.
7. Формування належних мотивів. Воно здійснюється в ході навчально-виховного процесу в контексті вирішення всіх інших завдань.
8. Оцінка досягнень і планування подальших дій. Після виконаної роботи доцільно підбити її підсумки та проаналізувати зміни, що відбулися. Найбільш очевидними показниками будуть реальні вчинки учнів, зміна їх ставлення до навчання.
Вчитель завжди повинен пам'ятати, що пізнавальна мотивація - це ефективний стимул людини до навчання. Незалежно від того, чи зумів чи не зумів учень знайти рішення запропонованої йому проблеми, він повинен усвідомити діяльність, складову її рішення. З цією метою вчитель повинен об'єктивувати складу засвоюваної діяльності - представити її із зовнішньої, матеріалізованої формі. Діти відрізняються цікавістю, тому вони проявляють особливу увагу до нових і невідомих обставин. Якщо навчальний матеріал містить мало або майже не містить нової інформації, то швидко досягається «психологічне насичення». Учні відволікаються від того, що відбувається на заняттях, виявляють так зване «рухове занепокоєння, тому педагогам слід пам'ятати про це« ефект цікавості ».
Таким чином, академічна успішність школяра визначається не тільки і не стільки його здібностями, скільки його бажанням вчитися, тобто мотивацією. Гра, за своїм змістом пов'язана з навчанням, допомагає учням концентрувати увагу на навчальній задачі, рішення якої в процесі гри пов'язане з меншими витратами нервовими і мінімальними вольовими зусиллями, що дозволяє вивільнити творчий потенціал учнів.
1.2. Дидактична гра та її значення у розвитку мотиваційної сфери пізнання діяльності
Сутність дидактичної гри полягає в тому, що учні вирішують розумові завдання, запропоновані ним у цікавій ігровій формі, самі знаходять рішення, долаючи при цьому певні труднощі. Учень сприймає розумову задачу, як практичну, ігрову; це підвищує його пізнавальну активність.
Підвищення інтересу до ігрового навчання викликано наступними її педагогічними можливостями: по-перше, гра сприяє розвитку мотивації пізнавальної діяльності, по-друге, вона носить багатофункціональний характер, відображаючи в своєму змісті і структурі особливості реальної професійної діяльності, по-третє, залучення учнів в ігрову діяльність у процесі професійної підготовки сприяє формуванню адаптивних якостей особистості до реального життя. По-четверте, методично правильно організована дидактична гра сприяє систематизації теоретичних знань, розвитку практичних умінь і навичок [9,182].
Кожен вчитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і запам'ятовуються. Молодим вчителям часто здається, що досить добре знати предмет і вміти цікаво розповідати. Проте викладання в школі дуже скоро розвінчує таке подання. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь від змін, що відбуваються в нашій країні. Інші школярі, інші програми, інший урок ... [8,45-49].
Дидактична гра є однією з унікальних форм, що дозволяють зробити цікавою і захоплюючою не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але й буденні кроки з вивчення матеріалу, які здійснюються в рамках відтворюючого та перетворюючого рівнів пізнавальної діяльності - засвоєння фактів, дат, імен та ін . Цікавість умовного світу гри робить позитивно забарвленої монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєнню історичної інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини [1,69-72]. Сутність дидактичної гри полягає в тому, що учні вирішують розумові завдання, запропоновані ним у цікавій ігровій формі, самі знаходять рішення, долаючи при цьому певні труднощі. Учень сприймає розумову задачу, як практичну, ігрову; це підвищує його пізнавальну активність.
Підвищення інтересу до ігрового навчання викликано наступними її педагогічними можливостями: по-перше, гра сприяє розвитку мотивації пізнавальної діяльності, по-друге, вона носить багатофункціональний характер, відображаючи в своєму змісті і структурі особливості реальної професійної діяльності, по-третє, залучення учнів в ігрову діяльність у процесі професійної підготовки сприяє формуванню адаптивних якостей особистості до реального життя. По-четверте, методично правильно організована дидактична гра сприяє систематизації теоретичних знань, розвитку практичних умінь і навичок [9,182].
Кожен вчитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і запам'ятовуються. Молодим вчителям часто здається, що досить добре знати предмет і вміти цікаво розповідати. Проте викладання в школі дуже скоро розвінчує таке подання. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь від змін, що відбуваються в нашій країні. Інші школярі, інші програми, інший урок ... [8,45-49].
Актуальність ігри в даний час підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Росії зокрема, постійно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі за останній час значно збільшили потік одержуваної дітьми інформації. Але всі ці джерела надають, в основному, матеріал для пасивного сприйняття. Важливим завданням школи стає розвиток умінь самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації. Розвивати подібні вміння допоможе дидактична гра, яка служить своєрідною практикою для використання знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.
Сьогоднішню школу критикують за перенасиченість вербальних, раціональних методів і засобів навчання, за те, що береться до уваги природна емоційність дітей. Гра по своїй природі синтетична, вона органічно поєднує емоційний і раціональний види мотивації пізнавальної діяльності [11,56].
Гра-це природна для дитини форма навчання. Вона - частина його життєвого досвіду. Передаючи знання за допомогою гри, педагог враховує не тільки майбутні інтереси школяра, але задовольняє сьогоднішні. Учитель, який використовує гру, організовує навчальну діяльність (спонукає його до навчання) виходячи з природних потреб дитини, а не виключно зі своїх (дорослих) міркувань зручності, порядку та доцільності [2,78].
Ще в стародавньому світі гра використовувалася як одна з форм навчання. Проте виникла в середньовіччі авторитарна і розумова система освіти стала спиратися виключно на дидактику. Гра в такій школі була рідкісним винятком. Поступово утвердилася думка, що вчення-це важка праця, що передбачає природне примус, без якого неможливо просування в пізнанні. У всьому світі така картина проіснувала до кінця 16 століття. Сам термін «дидактичні ігри», під яким розумілися спеціально створювані або пристосовані для цілей навчання гри, вперше ввели Ф. Фребель і М. Монтесорі. Ігри, які вони пропонували, були призначені для дітей дошкільного віку. Але поступово вони стали проникати і в школу, приймаючи спочатку форму ігрових прийомів у навчанні. У Росії тільки в 1960-ті рр. - у період лібералізації суспільного життя-почала поширюватися формула «вчення із захопленням», що пропагується С. Л. Соловейчиком. Вона розкривала і інші сторони навчання, яке є праця, але праця за своєю суттю радісний, тому що залучає до нового, незвіданого, цікавого. Послідовники Соловейчик доводили, що навчання може бути по-справжньому розвивають, важким, але при цьому захоплюючим, що воно може поєднувати і раціональне, і емоційне. Але цей сплеск інтересу до цікавості навчання дуже швидко вичерпався, ідеалогізація навчання витіснила ігри з роботи шкільних вчителів, за винятком деяких ентузіастів-новаторів-Ш. А. Амонашвілі, С. М. Лисенкової та ін Цікавість поступилася місцем раціоналізації навчання.
Багато дослідників гри неодноразово з болем констатували, що «будучи головним і вічним атрибутом дитинства, чинником соціалізації та розвитку дитини у школі, гра ніяк не може отримати законну« прописку »ні на уроках, ні в дообразовательной роботі» [23,26-36] .
Досліджуючи ігрову діяльність на уроці, Л. П. Борозова теж проводила опитування вчителів з даної проблеми, в результаті якого було виявлено, що 68% вчителів проводять ігри на уроках не більше 3 разів на рік. Але це зовсім не оптимістичний результат, тому що три гри за цілий рік-це «крапля в морі», порівняно з потребами гри в навчанні [23,27-29].
Природно, виникає питання, чому вчителі рідко використовують гру на уроках? Аналіз проведеного інтерв'ювання та анкетування багатьох вчителів математики виявив деякі причини такого явища. По-перше, на даний момент існує мало дидактичних ігор з математики. Багато з описаних в літературі ігор невідомі більшості вчителів. А ті, що відомі, на практиці виявляються нецікавими для учнів або занадто складними у виконанні: одні вимагають трудомісткої підготовки (щось друкувати, малювати, оформляти), інші за часом не укладаються в урок, погано поєднуються з програмним матеріалом або вирішують завдання уроку неефективно. У вчителя і так кожна хвилина на рахунку, а в грі є баластових, з точки зору процесу пізнання, чисто ігровий час. У звичному комбінованому уроці кожне питання, а то й кожне слово відноситься до теми уроку, а гра змушує навчальний матеріал працювати на саму себе. Багато ігор можна застосовувати тільки для узагальнення або повторення пройденого. Інші етапи уроку, як-то: вивчення нового матеріалу, закріплення, організаційні моменти, та й перевірка домашнього завдання - часто залишаються без ігрової діяльності. Наступний блок проблем пов'язаний з відсутністю традиції застосування ігор у процесі навчання. Наприклад, багато ігор галасливі: вчителі, які працюють в сусідніх кабінетах, «не зрозуміють», прийде хтось із адміністрації «проблем не оберешся», «дай дітям трошки пошуміти, потім не заспокоїш». Організація ігор - окрема проблема, це не те ж саме, що організувати урок. Проведенню ігор не вчать у педагогічних вузах, про це не так багато написано. Але причин, звичайно ж, набагато більше.
Рідко використовуються гри на уроках ще й тому, що проблеми ігрової діяльності недостатньо вивчені в теорії педагогіки і методики викладання середньої школи [5,46-56].
Ще одна важлива причина полягає в однобокому розумінні теорії провідної діяльності. Гру вважають провідною діяльністю лише в дошкільному віці, а надалі її, на думку деяких педагогів, незмінно має змінити вчення в чистому вигляді. Але вчення може і має органічно вписатися в спектр діяльності дитини і гармонійно співіснувати з ігровою діяльністю. Вчителі, не застосовує гру на уроках, можна зрозуміти, але проблеми, пов'язані з «ігровий дистрофією» у середній школі, піддаються вирішенню. Для цього необхідні, поряд з усіма іншими, ігри, які прості, нетривалі за часом, не вимагають складного оформлення та обладнання, які дієво й успішно вирішують педагогічні завдання уроку. Тобто, потрібні ігри, які полегшують роботу вчителя, з'являться свого роду «паличкою-виручалочкою» [21,41-52].
По-друге, необхідна методика організації ігор, яка допоможе вирішити дисциплінарні питання і зробити час, витрачений на гру, максимально ефективним в освітньому плані.
Щоб розглянути дидактичну гру на уроці математики, необхідно зрозуміти, що ж таке гра взагалі, що є гра дидактична. Теоретичний аналіз філософської та психологічної літератури дозволяє визначити гру - в широкому сенсі слова - як цікаву для суб'єкта діяльність в умовних ситуаціях. Оскільки навчання - це процес цілеспрямованої передачі суспільно-історичного досвіду; організація формування знань, умінь, навичок, можна сказати, що дидактична гра - умовна цікава для суб'єкта діяльність, яка спрямована на формування знань, умінь, навичок.
Розуміння сутності дидактичної гри дозволяє виділяти найбільш значущі її складові (компоненти):
-Діяльність, що розуміється як найважливіша форма прояву життя людини, його активного ставлення до навколишньої дійсності; в цій діяльності розвиваються психологічні процеси, формуються розумові, емоційні і вольові якості особистості, її здібності і характер;
-Умовність, яка розуміється як ознака відображення дійсності, який вказує на нетотожність образу і його об'єкта. У нашому випадку, мається на увазі така діяльність, яка усвідомлюється як «невзаправду», «понарошку» (К. С. Станіславський виражає це словами «якби» або «начебто») але не всяка діяльність в умовних ситуаціях є грою. Завдання в підручнику з математики теж умовна: в ній відображена якась конкретна умовна ситуація і ставиться конкретне питання, відповідь на який з'явиться вирішенням цієї ситуації. Але ця не гра, хоча вона може стати грою, якщо умови завдання, наприклад, будуть настільки захоплюючі для школяра, що він не буде сприймати її як завдання, вирішуючи її, він перш за все грає, а потім вже вчиться. Хороший приклад згадує дослідник гри Ф. І. Фрадкіна: «Вчителька математики оголосила:« Дівчатка, у нас організовується математичний гурток. Хто хоче записатися? »- Ми переглянулися і подумали:« Напевно, це буде самий нудний гурток. Чим будуть займатися юні математики? Вирішувати за підручником завдання і приклади? «Не думаю, щоб ви там нудьгували» сказала вона (вчителька - Л.П.). "Давайте для проби вирішимо давньогрецьку завдання« Життя Діофанта ». Вчителька прочитала нам умову задачі, яке було вибито на надгробному пам'ятнику вченого математика Стародавньої Греції. Ми довго думали, але все - таки розшифрували надгробний напис. Ми так зацікавилися цим, що стали просити у Людмили Володимирівни ще і ще завдань: «А ви приходьте на заняття математичного гуртка, там і будете вирішувати», - сказала вчителька. Ясно, що привернула дівчаток фабула запропонованої ним завдання, їм довелося як подорожнім, до яких звернена напис на гробниці, «розшифрувати» її »[13,45-49].
Цікава подача умов завдання перетворила її в рольову гру. Таким чином, мотиваційна діяльність, щоб бути грою, повинна бути цікава для скрипаля. Мотиваційна діяльність у грі - не мета, а засіб. А ось цікавість-мету. У навчальній ж діяльності умовність спрямована на навчання, на можливість вправи, тренування різних умінь і навичок. Повертаючись до порівняння гри і навчання, важливо помітити, що гра життєздатна, коли в ній присутній елемент непередбачуваності, якщо діяльність повністю передбачувана, то вона перестає бути грою [3,69].
Важливо зауважити, що саме термін «цікавість» точно відображає суть гри (а не «забавний», «розважальність» або «спроможність»). У кумедності або розважальності є елемент відсутності діяльності; далеко не всі ігри змагальним. У той же час поняття «цікавість» - містить в собі суб'єктивну особливість гри: одна і та ж ігрова ситуація може для одного бути грою, для іншого немає. Цікавість є необхідний емоційний фон для будь-якої гри. Як створюється гра, яка її структура?
Гра як така, має два компоненти: діяльнісний і умовний, які можуть наповнюватися різним «вмістом» і робити одну гру зовсім не схожою на іншу, але тим не менше ці два компоненти проглядаються в кожній грі. Саме умовний характер перетворює ту чи іншу діяльність у гру. Якщо ми розглянемо діяльнісний аспект без умовного, то вийде не що інше, як праця або вправу. Припустимо, дві людини кидають один одному м'яч. Ця вправа, але якщо обставити цю вправу умовностями, воно стане грою. Тобто ви простягаєте між гравцями сітку, обумовлюйте правила підрахунку очок - і проста вправа перетворюється на спортивну гру, умовний компонент без діяльнісного проявляється, коли ми сприймаємо твори мистецтва.
Виходячи з вищевказаної схеми, гра може стати дидактичної, якщо матеріал, або яка - то його частина може лягти в основу змісту гри: зазвичай освітній матеріал стає змістом умовного компонента, а розвиваючий - змістом діяльнісного компонента. Вправи і завдання з шкільних підручників - це не гра, так як дітям часто нецікавий зміст завдання чи вправи, але якщо цікавості надається більше значення, то навчальне завдання стає ігровим завданням, а іноді перетворюється на справжню гру.
У дидактичній грі формується вміння підкорятися правилам, тому що від точності дотримання правил залежить успіх гри. В результаті гри впливають на формування довільної поведінки, організованості. Більшість ігор такого роду є колективними. Наявність правил створює умови для самоорганізації дітей, а це в свою чергу основа для формування в грі відносин співдружності [2,26-45].
Дидактичні ігри можна широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку. Основне навчальне вплив належить дидактичному матеріалу, ігрових дій, які як би автоматично ведуть навчальний процес, спрямовуючи активність дітей у певне русло.
Дидактичну гру слід відрізняти від гри взагалі та ігрової форми занять, хоча цей поділ умовно. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуації, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до мотиваційної діяльності.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при урочної формі занять відбувається за такими напрямами: дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі; навчальна діяльність учнів підпорядковується правилам гри; навчальний матеріал використовується як засіб гри; в навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що переводить дидактичну задачу в ігрову; успішність виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.
Під час дидактичної гри важливим моментом є дисципліна. На думку багатьох учителів, урок математики вважається ідеальним з точки зору дисципліни, якщо школярі зосереджені, уважні, в міру активні, займаються лише індивідуальної самостійною роботою. Вони можуть висловити свою думку або вносити пропозиції тільки при піднятті руки і при вирішенні вчителя [6,45-49].
Учитель, як правило, припиняє спроби хлопців з ходу виправити помічені помилки, спілкуватися між собою, надавати один одному посильну допомогу. Хаотичне спілкування, підказки, списування приносять шкоду. Якщо спілкування учнів зробити цілеспрямованим, таким, щоб вони відчули користь від такого спілкування в процесі пізнавальної діяльності, то можна отримати позитивні результати як у навчанні, так і у формуванні особистості, оскільки в цьому випадку по-справжньому реалізується принцип виховання в колективі.
Взаємодопомога та взаємоконтроль одночасно і спрощують, та ускладнюють роботу вчителя. Спрощують тому, що вчитель отримує можливість у ряді випадків перенести деякі свої функції на школярів. Наприклад, він може доручити учневі проконсультувати відстаючих товаришів. Не секрет, що іноді відсталий школяр відчуває себе з товаришем більш розкуто і займається більш успішно, ніж з вчителем [22,46-48].
Що ж стосується ускладнення роботи вчителя, то вона пов'язана з необхідністю гнучкого керівництва мотивації пізнавальної діяльністю під час дидактичної гри, вдалого підбору груп (команд) та їх керівників, організації ефективного спілкування на уроці.
Розглянемо, в чому полягає специфіка дидактичної гри, її суттєва ознака. По-перше, дидактична гра має свою стійку структуру, яка відрізняє її від будь-якої іншої діяльності. Основними структурними компонентами дидактичної гри є: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальне зміст або дидактичні завдання, обладнання, результат гри [19,98].
На відміну від ігор взагалі дидактична гра має суттєвими ознакою-наявністю чітко поставленої мети навчання і відповідного їй педагогічного результату, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.
Зупинимося детальніше на структурних компонентах дидактичної гри. Ігровий задум-перший структурний компонент гри - виражений, як правило, в назві гри. Він закладений в тій дидактичної задачі, яку треба вирішити в навчальному процесі. Ігровий задум часто виступає у вигляді питання, як би проектує хід гри, або у вигляді загадки. У будь-якому випадку він додає грі пізнавальний характер, пред'являє до учасників гри певні вимоги щодо знань.
Кожна дидактична гра має правила, що визначають порядок дій і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої обстановки. Тому правила дидактичних ігор повинні розроблятися з урахуванням мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Цим створюються умови для прояву самостійності, наполегливості, розумової активності, для можливості появи в кожного учня почуття задоволеності, успіху. Крім того, правила гри виховують уміння керувати своєю поведінкою, підпорядковуватися вимогам колективу.
Істотною стороною дидактичної гри є ігрові дії, які регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальної активності учнів, дають їм можливість проявити свої здібності, застосувати наявні знання, уміння і навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігрові дії передує усним рішенням завдання. Вчитель, як керівник гри, спрямовує її в потрібне русло дидактичне, при необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих. Основою дидактичної гри, яка пронизує собою її структурні елементи, є пізнавальне зміст. Пізнавальне зміст полягає в засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються при вирішенні навчальної проблеми, поставленої грою. Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання, сюди також належать різні засоби наочності: таблиці, моделі, а також дидактичні роздаткові матеріали, прапорці, грамоти, подяки, призи, якими нагороджуються команди-переможці.
Дидактична гра має певний результат, який є фіналом гри, надає грі закінченість. Вона виступає, передусім, у формі рішення поставленої навчальної задачі і дає школярам моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів або в засвоєнні знань, або в їх застосуванні [13,102].
Всі структурні елементи дидактичної гри взаємопов'язані між собою, і відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму та ігрових дій, без організують гру правил дидактична гра або неможлива, або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ. Тому при підготовці до уроку, що містить дидактичну гру, необхідно скласти коротку характеристику ходу гри (сценарій), вказати тимчасові рамки гри, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки [15,4-16]. Поєднання всіх елементів гри та їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, приводять до бажаного результату.
Багато дидактичні ігри як ніби не вносять нічого нового в знання школярів, але вони приносять велику користь тим, що вчать учнів застосовувати знання в нових умовах або ставлять розумову задачу, вирішення якої потребує прояву різноманітних форм розумової діяльності. Дидактична гра є засобом розумового розвитку, тому що в процесі гри активізуються різноманітні розумові процеси. Щоб зрозуміти задум, засвоїти ігрові дії і правила, потрібно активно вислухати і осмислити пояснення вчителя. Рішення задач, поставлених іграми, вимагають зосередженої уваги, активної розумової діяльності, виконання порівняння та узагальнення.
У свою чергу, дидактичні ігри залежно від змісту матеріалу, способу організації, рівня підготовки школярів, мети уроку можуть набувати різний характер, наприклад, бути продуктивними, репродуктивними, творчими, конструктивними, практичними, які виховують [19,62].
Виходячи з особливостей предмета математики, слід розрізняти ігри-змагання та ігри-олімпіади. У першому випадку перемога забезпечується в основному за рахунок швидкості виконання обчислень, перетворень, але без шкоди якості виконання завдання, у другому - перемога забезпечується, головним чином, за рахунок якості рішень задач підвищеної труднощі або докази складних теорем. Перші корисні для вироблення автоматизму дій, другі - для виховання серйозного ставлення до математики [16,13].
У кінцевому рахунку, в ігрових формах заняття реалізуються ідеї спільного співробітництва, змагання, самоврядування, виховання через колектив, залучення дітей до науково-технічної творчості, виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну в класі, а головне - спонукання до навчання математики.
Математична сторона змісту гри завжди повинна чітко висуватися на перший план, тільки тоді гра буде виконувати свою роль у математичному розвитку дітей і вихованні інтересу їх до математики.
Дидактичні ігри в 6 класах часто бувають пов'язані з певними сюжетами. Сюжети ці досить прості, розраховані на дитячу уяву. Іноді сюжети підказуються назвою гри: «Магічний квадрат», «Індивідуальне лото», «Числова млин» та ін Дуже багато дидактичні ігри містять в собі питання, завдання, заклик до дії, наприклад: «Хто швидше?», «Не позіхати! Відповідай відразу »,« Хто вірніше? »І т.д. Значна частина ігор дає можливість зробити те чи інше узагальнення, усвідомити правило, яке тільки що вивчили, закріпити, повторити отримані знання в системі, в нових зв'язках, що сприяє більш глибокому засвоєнню пройденого.
«Дидактична гра є засобом розумового розвитку, тому що в процесі гри активізуються різноманітні розумові процеси» [16,80-96]. Рішення задач, поставлених іграми, вимагають зосередженої уваги, активної розумової діяльності, виконання порівняння та узагальнення.
У дидактичній грі чітко проглядається двоїстий характер: при поясненні гри для дітей головне-сама гра, а для вчителя головне - дидактичний результат (методичне значення гри). Для дітей захоплююча умовність робить непомітною, емоційно позитивно забарвленої і захоплюючій монотонну діяльність по засвоєнню, повторенню, закріпленню або засвоєнню інформації.
Деякі вважають гру лише засобом закріплення знань, отриманих на заняттях, інші ж справедливо заперечують проти такого вузького розуміння значення гри, вважають її однією з форм навчання, важливим засобом освітньої роботи. Такий погляд на дидактичну гру визначається тими завданнями навчання, які стоять перед школою: не тільки дати дітям певний обсяг знань, але і навчити їх володіти цими знаннями, озброїти навичками розумової роботи, розвинути активність, самостійність мислення.
Таким чином, роль дидактичної гри в розвитку мотивації пізнавальної діяльності учнів дуже велика, її психологічний аналіз у процесі навчання показує, що:
-Гра допомагає школярам розкріпачити уяву, опанувати цінностями культури і виробити певні навички;
- Учні, залучаючись в ігрову діяльність, задовольняють свої потреби в навчанні, вчаться взаємодіяти з іншими людьми;
- Гра допомагає висловити власну індивідуальність дітей і ближче підійти до своїх внутрішніх ресурсів, які в процесі ігрової діяльності стають частиною їх особистості, розвиває спостережливість, кмітливість, самостійність мислення, образне і логічне мислення, інтелект кожної дитини;
- Учень відчуває задоволення від гри;
- Гра забезпечує доступність вивчення програмного матеріалу;
- Активізує розумову діяльність учнів, увагу дітей, творчі сили і пізнавальну діяльність школяра.
Істотною стороною дидактичної гри є ігрові дії, які регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальної активності учнів, дають їм можливість проявити свої здібності, застосувати наявні знання, уміння і навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігрові дії передує усним рішенням завдання. Вчитель, як керівник гри, спрямовує її в потрібне русло дидактичне, при необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих. Основою дидактичної гри, яка пронизує собою її структурні елементи, є пізнавальне зміст. Пізнавальне зміст полягає в засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються при вирішенні навчальної проблеми, поставленої грою. Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання, сюди також належать різні засоби наочності: таблиці, моделі, а також дидактичні роздаткові матеріали, прапорці, грамоти, подяки, призи, якими нагороджуються команди-переможці.
Дидактична гра має певний результат, який є фіналом гри, надає грі закінченість. Вона виступає, передусім, у формі рішення поставленої навчальної задачі і дає школярам моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів або в засвоєнні знань, або в їх застосуванні [13,102].
Всі структурні елементи дидактичної гри взаємопов'язані між собою, і відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму та ігрових дій, без організують гру правил дидактична гра або неможлива, або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ. Тому при підготовці до уроку, що містить дидактичну гру, необхідно скласти коротку характеристику ходу гри (сценарій), вказати тимчасові рамки гри, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки [15,4-16]. Поєднання всіх елементів гри та їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, приводять до бажаного результату.
Багато дидактичні ігри як ніби не вносять нічого нового в знання школярів, але вони приносять велику користь тим, що вчать учнів застосовувати знання в нових умовах або ставлять розумову задачу, вирішення якої потребує прояву різноманітних форм розумової діяльності. Дидактична гра є засобом розумового розвитку, тому що в процесі гри активізуються різноманітні розумові процеси. Щоб зрозуміти задум, засвоїти ігрові дії і правила, потрібно активно вислухати і осмислити пояснення вчителя. Рішення задач, поставлених іграми, вимагають зосередженої уваги, активної розумової діяльності, виконання порівняння та узагальнення.
У свою чергу, дидактичні ігри залежно від змісту матеріалу, способу організації, рівня підготовки школярів, мети уроку можуть набувати різний характер, наприклад, бути продуктивними, репродуктивними, творчими, конструктивними, практичними, які виховують [19,62].
Виходячи з особливостей предмета математики, слід розрізняти ігри-змагання та ігри-олімпіади. У першому випадку перемога забезпечується в основному за рахунок швидкості виконання обчислень, перетворень, але без шкоди якості виконання завдання, у другому - перемога забезпечується, головним чином, за рахунок якості рішень задач підвищеної труднощі або докази складних теорем. Перші корисні для вироблення автоматизму дій, другі - для виховання серйозного ставлення до математики [16,13].
У кінцевому рахунку, в ігрових формах заняття реалізуються ідеї спільного співробітництва, змагання, самоврядування, виховання через колектив, залучення дітей до науково-технічної творчості, виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну в класі, а головне - спонукання до навчання математики.
Математична сторона змісту гри завжди повинна чітко висуватися на перший план, тільки тоді гра буде виконувати свою роль у математичному розвитку дітей і вихованні інтересу їх до математики.
Дидактичні ігри в 6 класах часто бувають пов'язані з певними сюжетами. Сюжети ці досить прості, розраховані на дитячу уяву. Іноді сюжети підказуються назвою гри: «Магічний квадрат», «Індивідуальне лото», «Числова млин» та ін Дуже багато дидактичні ігри містять в собі питання, завдання, заклик до дії, наприклад: «Хто швидше?», «Не позіхати! Відповідай відразу »,« Хто вірніше? »І т.д. Значна частина ігор дає можливість зробити те чи інше узагальнення, усвідомити правило, яке тільки що вивчили, закріпити, повторити отримані знання в системі, в нових зв'язках, що сприяє більш глибокому засвоєнню пройденого.
«Дидактична гра є засобом розумового розвитку, тому що в процесі гри активізуються різноманітні розумові процеси» [16,80-96]. Рішення задач, поставлених іграми, вимагають зосередженої уваги, активної розумової діяльності, виконання порівняння та узагальнення.
У дидактичній грі чітко проглядається двоїстий характер: при поясненні гри для дітей головне-сама гра, а для вчителя головне - дидактичний результат (методичне значення гри). Для дітей захоплююча умовність робить непомітною, емоційно позитивно забарвленої і захоплюючій монотонну діяльність по засвоєнню, повторенню, закріпленню або засвоєнню інформації.
Деякі вважають гру лише засобом закріплення знань, отриманих на заняттях, інші ж справедливо заперечують проти такого вузького розуміння значення гри, вважають її однією з форм навчання, важливим засобом освітньої роботи. Такий погляд на дидактичну гру визначається тими завданнями навчання, які стоять перед школою: не тільки дати дітям певний обсяг знань, але і навчити їх володіти цими знаннями, озброїти навичками розумової роботи, розвинути активність, самостійність мислення.
Таким чином, роль дидактичної гри в розвитку мотивації пізнавальної діяльності учнів дуже велика, її психологічний аналіз у процесі навчання показує, що:
-Гра допомагає школярам розкріпачити уяву, опанувати цінностями культури і виробити певні навички;
- Учні, залучаючись в ігрову діяльність, задовольняють свої потреби в навчанні, вчаться взаємодіяти з іншими людьми;
- Гра допомагає висловити власну індивідуальність дітей і ближче підійти до своїх внутрішніх ресурсів, які в процесі ігрової діяльності стають частиною їх особистості, розвиває спостережливість, кмітливість, самостійність мислення, образне і логічне мислення, інтелект кожної дитини;
- Учень відчуває задоволення від гри;
- Гра забезпечує доступність вивчення програмного матеріалу;
- Активізує розумову діяльність учнів, увагу дітей, творчі сили і пізнавальну діяльність школяра.
Глава 2. Дослідження впливу дидактичних ігор на розвиток мотиваційної сфери учнів
2.1. Проведення дидактичних ігор на уроках математики, аналіз ігрової діяльності
Вивчивши теоретичні матеріали з розвитку мотивації пізнавальної діяльності, у автора виникло бажання й інтерес реалізації цього на практиці. Для того щоб довести або спростувати, що використання дидактичних ігор на уроках математики активізує пізнавальну діяльність учнів, автором роботи в 6 «б» класі МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа», вчителем якого є Міхласуліна Рхія Гатаулловна, була проведена практична робота по використанню дидактичних ігор і вправ на уроках математики. Проведено їх аналіз.
Пробний урок в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Складання негативних чисел
Цілі: - повторення визначень «модуль числа», «протилежні числа»;
розвиток обчислювальних навичок, пам'яті, математичної мови, інтересу до предмету;
розвиток мотивації пізнавальної діяльності;
виховання акуратності, навички самостійності;
Обладнання: наочність, кольорову крейду, модель термометра.
Хід уроку (Організаційний момент):
1. Домашнє завдання. (П.32, № 1040 (а-г)).
2. Усний рахунок.
2.1. Виконання
а) 213-30 б) 100-79 в) 39 +27
* 5 * 3: 11
+465 -27 * 13
: 2: 4: 2
? ? ?
2.2. Взаємоперевірка.
3. Вивчення нової теми.
3.1. Історична довідка.
Індійський математик Брахмагупта, який жив у VII столітті, користувався негативними числами. Позитивні числа уявляв як «майна», негативні числа як «борги». Правило додавання позитивних і негативних чисел він висловлював так: сума двох майна - майно, а сума двох боргів є борг.
3.2 Робота з моделями термометра.
3.3. Запис визначення.
4.Отработка навичок.
А зараз ми дізнаємося, як ви зрозуміли тему уроку. До нас прийшли гості, щоб дізнатися, хто вони, необхідно знайти значення наступних виразів:
Отже, ми дізналися, що до нас прийшли веселі поросята з казки «Троє поросят». Вони сьогодні будуть стежити за вашою роботою. За кожну правильну відповідь вони нагородять вас .... А щоб дізнатися, чим, ви повинні виконати складання чисел (№ 1029)
Вони будуть вас нагороджувати ключиками, і в кінці уроку ми порахуємо їх кількість і поставимо оцінки найбільш активним учням.
Виконання завдань (№ 1030, № 1031, № 1033)
5 Підсумки уроку.
Аналіз уроку.
Тип уроку - урок вивчення нового матеріалу. Цілі і завдання уроку: повторити визначення "модуль числа», «протилежні числа» і плавно перейти до вивчення нової теми, розвивати обчислювальні навички, пам'ять, математичну мову, інтерес до предмету; виховувати акуратність, навички самостійності
Цілі і завдання уроку вирішені. Вивчення теми починається з історичної довідки, що сприяє розвитку пізнавального інтересу. Етап - відпрацювання навичок проводиться у вигляді гри - подорожі в казку, тому що саме гра є засобом стимулювання учнів, мотивації пізнавальної діяльності.
Учитель сам певною мірою включається в гру. Діти з цікавістю працюють на уроці, цьому служить емоційна мова вчителя, привітне ставлення, підтримка відстаючих. Учні уважні, зосереджені. Висловлюють свою думку тільки при піднятті руки і при вирішенні вчителя. Мета уроку досягнута. Відхилень від плану уроку не було.
Пробний урок в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Додавання чисел з різними знаками.
Цілі: - повторення визначень «модуля числа», «протилежні числа»;
навчання додаванню чисел з різними знаками;
розвиток обчислювальних навичок, пам'яті, математичної мови, інтересу до предмету;
виховання акуратності, навички самостійності.
Обладнання: наочність, кольорову крейду, модель термометра.
Хід уроку:
Організаційний момент:
Продзвенів дзвінок веселий.
Всіх кличе він на урок.
Ну ж бо, діти, всі готові?
Починаємо точно в строк.
На місця все тихо сядемо,
Не порушимо тишу.
Приготувалися все слухати,
Я урок зараз почну.
1.Сообщеніе теми та мети уроку. (Подорож у світ загадок)
2.Домашнее завдання.
Послухайте уважно тексти загадок-обманок, складених сучасним дитячим поетом Марком Шварцем. Відгадайте, хто прийшов сьогодні до нас на урок.
Клубком згорнувся - ну-ка чіпай!
З усіх боків колючий. (Їжак)
Хлопці, їжачок просить вас записати в щоденниках домашнє завдання (п. 33, № 1129 (а-е)).
3. Усний рахунок.
Хто в малині знає толк?
Клишоногий, бурий ... (ведмедик)
Хлопці, клишоногий ведмедик теж хоче дати вам завдання. Зараз ми з вами пограємо в лото. У вас у всіх на столах лежать конверти, в них великі і маленькі картки. Ви дістаєте з конверта маленьку картку, вирішуєте приклад і накриваєте нею відповідну відповідь. Картки кладіть лицьовою стороною вниз. Якщо ви вирішите все правильно, то на зворотному боці у вас повинно вийти слово.
Молодці! Ви порахували зерно, до нас прийшов слоник. Він прийшов в гості з моделлю термометра і просить вас розглянути разом з ним завдання.
4. Вивчення теми уроку.
4.1. Розгляд завдань.
4.2. Запис визначень.
5. Рішення завдань.
Не артист, а голосистий.
Не їздець, а шпори біля ніг.
Хто це? (Півник)
Правильно! Півник просить вас виконати наступні завдання: № 1045, № 1050, № 1053.
6. Підсумок.
Аналіз уроку.
Урок вивчення нового матеріалу починається з організаційного моменту. Усі учні були добре підготовлені до уроку. Була зв'язок попереднього матеріалу з новим. Всі етапи уроку взаємопов'язані, після кожного етапу підводився підсумок. На уроці використовувалися різні форми навчання: колективні, групові, індивідуальні. Час було розподілено раціонально, всі учні були залучені до роботи. Використовуючи на уроці гру-подорож у казку і момент дидактичної гри «Індивідуальне лото», змогла зацікавити учнів, що сприяло розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
Пробний урок в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Дробові вирази.
Цілі: - закріплення і перевірка знання з теми «Дробові вирази»;
- Розвиток обчислювальних навичок, пам'яті, математичної мови, інтересу до предмету;
- Виховання акуратності, навички самостійності.
Обладнання: наочність («доміно»), дидактичні матеріали, листочки для самостійної роботи, магніти.
Хід уроку:
Організаційний момент.
1. Усний рахунок.
1.1. Гра «Доміно»
Сьогодні усний рахунок пройде у вигляді гри «Доміно». Вам необхідно знайти значення виразу. Тим самим у вас вийде слово
1 
2.1. Проведення дидактичних ігор на уроках математики, аналіз ігрової діяльності
Вивчивши теоретичні матеріали з розвитку мотивації пізнавальної діяльності, у автора виникло бажання й інтерес реалізації цього на практиці. Для того щоб довести або спростувати, що використання дидактичних ігор на уроках математики активізує пізнавальну діяльність учнів, автором роботи в 6 «б» класі МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа», вчителем якого є Міхласуліна Рхія Гатаулловна, була проведена практична робота по використанню дидактичних ігор і вправ на уроках математики. Проведено їх аналіз.
Пробний урок в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Складання негативних чисел
Цілі: - повторення визначень «модуль числа», «протилежні числа»;
розвиток обчислювальних навичок, пам'яті, математичної мови, інтересу до предмету;
розвиток мотивації пізнавальної діяльності;
виховання акуратності, навички самостійності;
Обладнання: наочність, кольорову крейду, модель термометра.
Хід уроку (Організаційний момент):
1. Домашнє завдання. (П.32, № 1040 (а-г)).
2. Усний рахунок.
2.1. Виконання
а) 213-30 б) 100-79 в) 39 +27
* 5 * 3: 11
+465 -27 * 13
: 2: 4: 2
? ? ?
2.2. Взаємоперевірка.
3. Вивчення нової теми.
3.1. Історична довідка.
Індійський математик Брахмагупта, який жив у VII столітті, користувався негативними числами. Позитивні числа уявляв як «майна», негативні числа як «борги». Правило додавання позитивних і негативних чисел він висловлював так: сума двох майна - майно, а сума двох боргів є борг.
3.2 Робота з моделями термометра.
3.3. Запис визначення.
4.Отработка навичок.
А зараз ми дізнаємося, як ви зрозуміли тему уроку. До нас прийшли гості, щоб дізнатися, хто вони, необхідно знайти значення наступних виразів:
| Приклад | -4-5 | -3-2 | -6-8 | -7-1 | -8-3 | -6-15 | -12-8 | -1-100 |
| Відповідь, літера | -9 П | -5 Про | -14 Р | -8 Про | -11 З | -21 Я | -20 Т | -101 А |
| Приклад | а) -35 + (-9) | б) -7 + (-14) | в) -17 + (-8) | -1,6 + (-1,4) |
| Відповідь, літера | -44 До | -21 Л | -25 Ю | -3 Год |
Виконання завдань (№ 1030, № 1031, № 1033)
5 Підсумки уроку.
Аналіз уроку.
Тип уроку - урок вивчення нового матеріалу. Цілі і завдання уроку: повторити визначення "модуль числа», «протилежні числа» і плавно перейти до вивчення нової теми, розвивати обчислювальні навички, пам'ять, математичну мову, інтерес до предмету; виховувати акуратність, навички самостійності
Цілі і завдання уроку вирішені. Вивчення теми починається з історичної довідки, що сприяє розвитку пізнавального інтересу. Етап - відпрацювання навичок проводиться у вигляді гри - подорожі в казку, тому що саме гра є засобом стимулювання учнів, мотивації пізнавальної діяльності.
Учитель сам певною мірою включається в гру. Діти з цікавістю працюють на уроці, цьому служить емоційна мова вчителя, привітне ставлення, підтримка відстаючих. Учні уважні, зосереджені. Висловлюють свою думку тільки при піднятті руки і при вирішенні вчителя. Мета уроку досягнута. Відхилень від плану уроку не було.
Пробний урок в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Додавання чисел з різними знаками.
Цілі: - повторення визначень «модуля числа», «протилежні числа»;
навчання додаванню чисел з різними знаками;
розвиток обчислювальних навичок, пам'яті, математичної мови, інтересу до предмету;
виховання акуратності, навички самостійності.
Обладнання: наочність, кольорову крейду, модель термометра.
Хід уроку:
Організаційний момент:
Продзвенів дзвінок веселий.
Всіх кличе він на урок.
Ну ж бо, діти, всі готові?
Починаємо точно в строк.
На місця все тихо сядемо,
Не порушимо тишу.
Приготувалися все слухати,
Я урок зараз почну.
1.Сообщеніе теми та мети уроку. (Подорож у світ загадок)
2.Домашнее завдання.
Послухайте уважно тексти загадок-обманок, складених сучасним дитячим поетом Марком Шварцем. Відгадайте, хто прийшов сьогодні до нас на урок.
Клубком згорнувся - ну-ка чіпай!
З усіх боків колючий. (Їжак)
Хлопці, їжачок просить вас записати в щоденниках домашнє завдання (п. 33, № 1129 (а-е)).
3. Усний рахунок.
Хто в малині знає толк?
Клишоногий, бурий ... (ведмедик)
Хлопці, клишоногий ведмедик теж хоче дати вам завдання. Зараз ми з вами пограємо в лото. У вас у всіх на столах лежать конверти, в них великі і маленькі картки. Ви дістаєте з конверта маленьку картку, вирішуєте приклад і накриваєте нею відповідну відповідь. Картки кладіть лицьовою стороною вниз. Якщо ви вирішите все правильно, то на зворотному боці у вас повинно вийти слово.
| -4,55 + (-6,05) | -28 + (-2) | -53,5 + (-5) |
| -4 + (-1,25) | -61 + (-39) | -4,4 + (-3,5) |
| -10,6 З | -30 Л | -58,5 Про |
| -5,25 Н | -100 І | -7,9 До |
4. Вивчення теми уроку.
4.1. Розгляд завдань.
4.2. Запис визначень.
5. Рішення завдань.
Не артист, а голосистий.
Не їздець, а шпори біля ніг.
Хто це? (Півник)
Правильно! Півник просить вас виконати наступні завдання: № 1045, № 1050, № 1053.
6. Підсумок.
Аналіз уроку.
Урок вивчення нового матеріалу починається з організаційного моменту. Усі учні були добре підготовлені до уроку. Була зв'язок попереднього матеріалу з новим. Всі етапи уроку взаємопов'язані, після кожного етапу підводився підсумок. На уроці використовувалися різні форми навчання: колективні, групові, індивідуальні. Час було розподілено раціонально, всі учні були залучені до роботи. Використовуючи на уроці гру-подорож у казку і момент дидактичної гри «Індивідуальне лото», змогла зацікавити учнів, що сприяло розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
Пробний урок в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Дробові вирази.
Цілі: - закріплення і перевірка знання з теми «Дробові вирази»;
- Розвиток обчислювальних навичок, пам'яті, математичної мови, інтересу до предмету;
- Виховання акуратності, навички самостійності.
Обладнання: наочність («доміно»), дидактичні матеріали, листочки для самостійної роботи, магніти.
Хід уроку:
Організаційний момент.
1. Усний рахунок.
1.1. Гра «Доміно»
Сьогодні усний рахунок пройде у вигляді гри «Доміно». Вам необхідно знайти значення виразу. Тим самим у вас вийде слово
4 
3,5
1.2. Перевірка.
- А зараз перевіримо, чи правильно ви порахували (перевертаються листочки і виходить слово «молодці»)
2. Усне опитування.
- Зараз вам необхідно буде відповісти на декілька питань. Буду питати тільки тих, хто правильно піднімає руку.
- Які вирази називаються дробовими? (Відповідь: приватне двох чисел або виразів, в якому знак ділення позначений рисою, називається дробовим виразом)
- Що називають чисельником (знаменником) дроби? (Відповідь: вираз, що стоїть над рискою, називають чисельником, а вираз, що стоїть під рискою-знаменником дробового вираження.)
- Чим є чисельник (знаменник) дроби?
- Наведіть приклади дробових виразів за допомогою літер.
- Як знайти значення дробових виразів, якщо в чисельнику і знаменнику літерні вираження? (Відповідь: підставити замість літер - числа).
3. Рішення прикладів з теми уроку.
- А зараз, відкрийте зошити, запишіть число, класна робота.
3.1. Виконання № 680 (кожен вирішує біля дошки (по ланцюжку) по два приклади). Відповіді учнів оцінюються.
3.2. Виконання № 681 (Під літерою «А» вирішується у дошки з докладним поясненням, під літерою «Б» самостійно в зошитах.)
4. Самостійна робота (номери прикладів записані на дошці)
- Вам необхідно до кінця уроку вирішити самостійну роботу. У вас на столах лежать дидактичні матеріали та листочки, підпишіть їх, напишіть варіант. 1 варіант вирішує № 160, № 161, № 162 на стор.47. 2 варіант вирішує ці ж номери, але на стор.75. Додатково для обох варіантів № 159 (а, б, в).
5. Підсумок уроку. Рефлексія. Продовжити фразу:
Найбільше мені сьогодні сподобалося (не сподобалось) ...
Сьогодні я дізнався (а) ... Мені ця гра ... Я дуже задоволена (задоволений)
Аналіз уроку.
Урок - закріплення та перевірки знань.
Цілі і завдання уроку визначені правильно. При цьому враховані особливості дітей цього класу.
Клас сильний, активний, організований. Відчувається старанність у виконанні класних завдань. Вибрані форми і методи роботи організації та пізнавальної діяльності виявилися оптимальними для реалізації цілей уроку.
Вибрані завданнями вдалося сформувати у дітей мотивацію навчальної діяльності на даному уроці і дати їм цільову установку. У результаті використання гри виявляється вплив на формування довільної поведінки, організованості.
Мета уроку досягнута, вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів. На уроці створена комфортна атмосфера для кожного учня. Причиною недоліків на уроці є відсутність інструктажу завдання для самостійної роботи. Надалі при плануванні окремих етапів уроку потрібно врахувати ступінь засвоєння попередньої теми уроку.
Конспект пробного уроку в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Приведення дробів до спільного знаменника (повторення)
Цілі: - повторення основної властивості дробу, скорочення дробів, приведення дробів до спільного знаменника;
перевірка практичних навичок та вмінь в самостійній роботі;
розвиток математичної мови, інтересу до вивчення математики;
виховання дисциплінованості, уважності;
формування обчислювальних навичок.
Обладнання: наочність, картки для усного рахунку та для самостійної роботи, червона ручка, магніти.
Хід уроку:
1.Організаціонний момент.
Здравствуйте! Сідайте! Наш урок математики пройде у незвичайній формі. Ми з вами вирушимо у подорож на математичному поїзді, який називається «Дріб». Сьогодні ми повторимо основну властивість дробу, скорочення дробів, приведення дробів до спільного знаменника. А для початку відкрийте щоденники, запишіть домашнє завдання, яке написано на дошці (пункт 10, № 291, № 339, № 340). Отже, наш поїзд відправляється.
2. Усний рахунок. (Завдання для усного рахунку дані у додатку 9)
2.1. Робота за картками.
Ми прибули на станцію «Лічба». Візьміть картки, підпишіть їх. Вам необхідно усно порахувати і записати відповідь у порожніх клітинках. У результаті у вас вийде якесь число. На роботу вам відводиться 2 хвилини.
2.2. Взаємоперевірка.
Поміняйтеся картками з сусідом по парті, візьміть ручку іншого кольору і уважно подивіться на дошку. Тут написані правильні відповіді.
2.3.Оценіваніе.
У кого жодної помилки, і хто все правильно порахував - поставте «5». А хто допустив помилки, будьте уважніше і перерахуйте ці ж приклади будинку. Підніміть руку, хто отримав «5». Молодці!
3. Усне опитування.
Вирушаємо далі в нашу подорож і наступна наша станція «Усний опитування». На цій станції вам необхідно відповісти на питання.
1) Сформулюйте основну властивість дробу.
2) Що називають скороченням дробу?
3) Що значить «привести дріб до нового знаменника»?
4) Яке число називають додатковим множником?
5) Яке число може служити спільним знаменником двох дробів?
Молодці! Отже, друга станція пройдена. Ви показали добре знання за визначеннями. Вирушаємо на наступну станцію, яка називається «Самостійна робота»
4. Самостійна робота (завдання для самостійної роботи вказані у додатку 11)
4.1. Інструктаж.
Зараз я вам роздам листочки з завданнями для самостійної роботи. А для початку підпишіть листочки, запишіть число номер варіанта. Вам запропоновані 9 завдань, на вирішення яких відводиться 20 хвилин.
4.2. Виконання самостійної роботи.
5. Підсумок уроку.
На цьому наша подорож закінчилося. Які станції ми сьогодні відвідали? Які теми ми повторили?
Дякуємо за урок! До побачення.
Рефлексія. Продовж фразу:
Як учень я намагаюся ...
Як учень я планую ...
Стикаючись з труднощами, перешкодами, я дію ...
Якщо я допускаю помилку, то ...
Аналіз уроку.
Урок повторення знань з теми «Приведення дробів до спільного знаменника».
Цілі і завдання уроку вирішені. Дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі. Урок проводиться у вигляді гри - подорожі, так як саме гра є засобом стимулювання учнів, мотивації пізнавальної діяльності.
Учитель сам певною мірою включається в гру. Діти з цікавістю працюють на уроці, цьому служить емоційна мова вчителя, привітне ставлення, підтримка відстаючих. Учні уважні, зосереджені, в міру активні. Висловлюють свою думку тільки при піднятті руки і при вирішенні вчителя.
Мета уроку досягнута. Відхилень від плану уроку не було. Причиною невдач є неправильний розподіл часу на самостійну роботу. Надалі необхідно врахувати розподіл часу на кожному етапі уроку.
Конспект пробного уроку в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Порівняння чисел. Координати.
Цілі: - закріплення поняття протилежних чисел і модуля числа;
- Навчання порівнянні негативних чисел; побудови прямих по координатам точок;
- Визначення координат точок;
- Розвиток почуття взаємодопомоги і товариства, вміння перевіряти і оцінювати виконану роботу;
- Розширення кругозору учнів.
Обладнання: плакат «Плавання», контури кораблів з їх назвами, картки для індивідуальної роботи із завданнями та координатні площини для роботи на місці, маршрутні листки, в яких виставляються оцінки групі.
Клас розбивається на групи - екіпажі кораблів, кожен екіпаж вибирає капітана і штурмана. Карта плавання, оформлена на двох аркушах ватману, висить у центрі дошки. Контури кораблів закріплюються на карті їх плавання, а на партах стоять трохи більші за розмірами. Парти розставлені для групової роботи п'яти екіпажів по 4-5 чоловік.
Сьогодні ми повторюємо матеріал, присвячений порівнянні чисел і координатами. Кожному учневі необхідно виконати серйозні завдання; підготуватися до майбутньої контрольної роботи.
Представляю вам «кораблі», капітанів і штурманів. Кораблі «Перемога», «Рішучий», «Сміливий».
Нам належить важке плавання. Спочатку ми потрапимо в протоку «Тяжкий Питання», потім у «Історичний затока», прішвартуемся у островів «Удача» і «Успіх», а потім вийдемо в «Море-океан». Мені б дуже хотілося, щоб ви працювали швидко, чітко, дружно, і тоді ми встигнемо відповісти на низку цікавих питань у мису «Надії». Успіхів вам!
Даю старт всім кораблям. Зараз ви знаходитесь в протоці «Важкий Питання». Капітани кораблів дають завдання членам своїх екіпажів.
Роботи перевіряють командири кораблів і штурмани, оцінки виставляються в маршрутний лист. Потім командири піднімають залікові листки і на плакаті «Плавання» їх кораблі переміщуються в «Історичний затока».
У перевірці робіт можуть прийняти участь вчителі та учні з паралельного або старших класів.
У «Історичному затоці» вислуховуються повідомлення капітанів (або штурманів) команд.
Корабель «Перемога».
Більш ніж за 100 років до нашої ери грецький учений Гіппарх запропонував провести на карті Землі паралелі і меридіани. Таким чином, виникли добре всім відомі географічні координати: широта і довгота, які позначають цифрами. У XIV столітті французький вчений Оресле за аналогією з географічними координатами створив координатну площину. Він помістив на площину прямокутну сітку і назвав широтою і довготою те, що зараз ми називаємо абсцисою і ординатою. Терміни абсциса і ордината були введені у вжиток Лейбніцем в XVII столітті. Однак основна роль в створенні методу координат належить французькому вченому Рене Декарту. Важко переоцінити значення декартової системи координат для розвитку математики і її додатків.
Корабель «Рішучий».
Рене Декарт народився в 1596 році. Він не відразу знайшов своє місце в житті. Дворянин за походженням, він, закінчивши Ла-Флежскій коледж, з головою поринає у світське життя Парижа, але незабаром наука стає сенсом його життя. Як у філософії, так і в інших науках, Декарт завжди прагне знайти математичні закономірності, намагається звести будь-яку проблему до математичної. У 1637 р. в Лондоні виходять чотири томи його праць «Філософські досліди», останній з яких був «Геометрія». Математика займає чільне місце в системі поглядів Декарта. Її шляхи знаходження істини він вважає зразком для інших наук.
Корабель «Сміливий».
Головна заслуга Декарта полягає в тому, що він розробив і створив аналітичну геометрію, в якій геометричні задачі переводяться на алгебраїчний мову методом координат. Крім того, Декарт запропонував невідомі позначати латинськими літерами x, y і z; коефіцієнти - літерами a, b, c, ступеня - у вигляді х 2, у 3, а 7 і т.д.
Декарту належить теорема алгебри: «Число коренів будь-якого алгебраїчного рівняння одно його ступеня». Ця теорема була доведена лише в XVIII ст. Гапсом. Однак інтерес Декарта не обмежувався однією математикою, він також займався механікою, оптикою, біологією.
Вчитель: Дякую капітанам і штурманам за цікаві повідомлення, всі кораблі благополучно подолали «Історичний затока» і рухаються до островів «Успіх» і «Удача». Там вас чекають нові серйозні випробування.
Капітани видають завдання членам екіпажів:
3,5
1.2. Перевірка.
- А зараз перевіримо, чи правильно ви порахували (перевертаються листочки і виходить слово «молодці»)
2. Усне опитування.
- Зараз вам необхідно буде відповісти на декілька питань. Буду питати тільки тих, хто правильно піднімає руку.
- Які вирази називаються дробовими? (Відповідь: приватне двох чисел або виразів, в якому знак ділення позначений рисою, називається дробовим виразом)
- Що називають чисельником (знаменником) дроби? (Відповідь: вираз, що стоїть над рискою, називають чисельником, а вираз, що стоїть під рискою-знаменником дробового вираження.)
- Чим є чисельник (знаменник) дроби?
- Наведіть приклади дробових виразів за допомогою літер.
- Як знайти значення дробових виразів, якщо в чисельнику і знаменнику літерні вираження? (Відповідь: підставити замість літер - числа).
3. Рішення прикладів з теми уроку.
- А зараз, відкрийте зошити, запишіть число, класна робота.
3.1. Виконання № 680 (кожен вирішує біля дошки (по ланцюжку) по два приклади). Відповіді учнів оцінюються.
3.2. Виконання № 681 (Під літерою «А» вирішується у дошки з докладним поясненням, під літерою «Б» самостійно в зошитах.)
4. Самостійна робота (номери прикладів записані на дошці)
- Вам необхідно до кінця уроку вирішити самостійну роботу. У вас на столах лежать дидактичні матеріали та листочки, підпишіть їх, напишіть варіант. 1 варіант вирішує № 160, № 161, № 162 на стор.47. 2 варіант вирішує ці ж номери, але на стор.75. Додатково для обох варіантів № 159 (а, б, в).
5. Підсумок уроку. Рефлексія. Продовжити фразу:
Найбільше мені сьогодні сподобалося (не сподобалось) ...
Сьогодні я дізнався (а) ... Мені ця гра ... Я дуже задоволена (задоволений)
Аналіз уроку.
Урок - закріплення та перевірки знань.
Цілі і завдання уроку визначені правильно. При цьому враховані особливості дітей цього класу.
Клас сильний, активний, організований. Відчувається старанність у виконанні класних завдань. Вибрані форми і методи роботи організації та пізнавальної діяльності виявилися оптимальними для реалізації цілей уроку.
Вибрані завданнями вдалося сформувати у дітей мотивацію навчальної діяльності на даному уроці і дати їм цільову установку. У результаті використання гри виявляється вплив на формування довільної поведінки, організованості.
Мета уроку досягнута, вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів. На уроці створена комфортна атмосфера для кожного учня. Причиною недоліків на уроці є відсутність інструктажу завдання для самостійної роботи. Надалі при плануванні окремих етапів уроку потрібно врахувати ступінь засвоєння попередньої теми уроку.
Конспект пробного уроку в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Приведення дробів до спільного знаменника (повторення)
Цілі: - повторення основної властивості дробу, скорочення дробів, приведення дробів до спільного знаменника;
перевірка практичних навичок та вмінь в самостійній роботі;
розвиток математичної мови, інтересу до вивчення математики;
виховання дисциплінованості, уважності;
формування обчислювальних навичок.
Обладнання: наочність, картки для усного рахунку та для самостійної роботи, червона ручка, магніти.
Хід уроку:
1.Організаціонний момент.
Здравствуйте! Сідайте! Наш урок математики пройде у незвичайній формі. Ми з вами вирушимо у подорож на математичному поїзді, який називається «Дріб». Сьогодні ми повторимо основну властивість дробу, скорочення дробів, приведення дробів до спільного знаменника. А для початку відкрийте щоденники, запишіть домашнє завдання, яке написано на дошці (пункт 10, № 291, № 339, № 340). Отже, наш поїзд відправляється.
2. Усний рахунок. (Завдання для усного рахунку дані у додатку 9)
2.1. Робота за картками.
Ми прибули на станцію «Лічба». Візьміть картки, підпишіть їх. Вам необхідно усно порахувати і записати відповідь у порожніх клітинках. У результаті у вас вийде якесь число. На роботу вам відводиться 2 хвилини.
2.2. Взаємоперевірка.
Поміняйтеся картками з сусідом по парті, візьміть ручку іншого кольору і уважно подивіться на дошку. Тут написані правильні відповіді.
2.3.Оценіваніе.
У кого жодної помилки, і хто все правильно порахував - поставте «5». А хто допустив помилки, будьте уважніше і перерахуйте ці ж приклади будинку. Підніміть руку, хто отримав «5». Молодці!
3. Усне опитування.
Вирушаємо далі в нашу подорож і наступна наша станція «Усний опитування». На цій станції вам необхідно відповісти на питання.
1) Сформулюйте основну властивість дробу.
2) Що називають скороченням дробу?
3) Що значить «привести дріб до нового знаменника»?
4) Яке число називають додатковим множником?
5) Яке число може служити спільним знаменником двох дробів?
Молодці! Отже, друга станція пройдена. Ви показали добре знання за визначеннями. Вирушаємо на наступну станцію, яка називається «Самостійна робота»
4. Самостійна робота (завдання для самостійної роботи вказані у додатку 11)
4.1. Інструктаж.
Зараз я вам роздам листочки з завданнями для самостійної роботи. А для початку підпишіть листочки, запишіть число номер варіанта. Вам запропоновані 9 завдань, на вирішення яких відводиться 20 хвилин.
4.2. Виконання самостійної роботи.
5. Підсумок уроку.
На цьому наша подорож закінчилося. Які станції ми сьогодні відвідали? Які теми ми повторили?
Дякуємо за урок! До побачення.
Рефлексія. Продовж фразу:
Як учень я намагаюся ...
Як учень я планую ...
Стикаючись з труднощами, перешкодами, я дію ...
Якщо я допускаю помилку, то ...
Аналіз уроку.
Урок повторення знань з теми «Приведення дробів до спільного знаменника».
Цілі і завдання уроку вирішені. Дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі. Урок проводиться у вигляді гри - подорожі, так як саме гра є засобом стимулювання учнів, мотивації пізнавальної діяльності.
Учитель сам певною мірою включається в гру. Діти з цікавістю працюють на уроці, цьому служить емоційна мова вчителя, привітне ставлення, підтримка відстаючих. Учні уважні, зосереджені, в міру активні. Висловлюють свою думку тільки при піднятті руки і при вирішенні вчителя.
Мета уроку досягнута. Відхилень від плану уроку не було. Причиною невдач є неправильний розподіл часу на самостійну роботу. Надалі необхідно врахувати розподіл часу на кожному етапі уроку.
Конспект пробного уроку в 6 «б» класі, МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа».
Тема: Порівняння чисел. Координати.
Цілі: - закріплення поняття протилежних чисел і модуля числа;
- Навчання порівнянні негативних чисел; побудови прямих по координатам точок;
- Визначення координат точок;
- Розвиток почуття взаємодопомоги і товариства, вміння перевіряти і оцінювати виконану роботу;
- Розширення кругозору учнів.
Обладнання: плакат «Плавання», контури кораблів з їх назвами, картки для індивідуальної роботи із завданнями та координатні площини для роботи на місці, маршрутні листки, в яких виставляються оцінки групі.
Клас розбивається на групи - екіпажі кораблів, кожен екіпаж вибирає капітана і штурмана. Карта плавання, оформлена на двох аркушах ватману, висить у центрі дошки. Контури кораблів закріплюються на карті їх плавання, а на партах стоять трохи більші за розмірами. Парти розставлені для групової роботи п'яти екіпажів по 4-5 чоловік.
Хід уроку
Організаційний момент.Сьогодні ми повторюємо матеріал, присвячений порівнянні чисел і координатами. Кожному учневі необхідно виконати серйозні завдання; підготуватися до майбутньої контрольної роботи.
Представляю вам «кораблі», капітанів і штурманів. Кораблі «Перемога», «Рішучий», «Сміливий».
Нам належить важке плавання. Спочатку ми потрапимо в протоку «Тяжкий Питання», потім у «Історичний затока», прішвартуемся у островів «Удача» і «Успіх», а потім вийдемо в «Море-океан». Мені б дуже хотілося, щоб ви працювали швидко, чітко, дружно, і тоді ми встигнемо відповісти на низку цікавих питань у мису «Надії». Успіхів вам!
Даю старт всім кораблям. Зараз ви знаходитесь в протоці «Важкий Питання». Капітани кораблів дають завдання членам своїх екіпажів.
|
Роботи перевіряють командири кораблів і штурмани, оцінки виставляються в маршрутний лист. Потім командири піднімають залікові листки і на плакаті «Плавання» їх кораблі переміщуються в «Історичний затока».
У перевірці робіт можуть прийняти участь вчителі та учні з паралельного або старших класів.
У «Історичному затоці» вислуховуються повідомлення капітанів (або штурманів) команд.
Корабель «Перемога».
Більш ніж за 100 років до нашої ери грецький учений Гіппарх запропонував провести на карті Землі паралелі і меридіани. Таким чином, виникли добре всім відомі географічні координати: широта і довгота, які позначають цифрами. У XIV столітті французький вчений Оресле за аналогією з географічними координатами створив координатну площину. Він помістив на площину прямокутну сітку і назвав широтою і довготою те, що зараз ми називаємо абсцисою і ординатою. Терміни абсциса і ордината були введені у вжиток Лейбніцем в XVII столітті. Однак основна роль в створенні методу координат належить французькому вченому Рене Декарту. Важко переоцінити значення декартової системи координат для розвитку математики і її додатків.
Корабель «Рішучий».
Рене Декарт народився в 1596 році. Він не відразу знайшов своє місце в житті. Дворянин за походженням, він, закінчивши Ла-Флежскій коледж, з головою поринає у світське життя Парижа, але незабаром наука стає сенсом його життя. Як у філософії, так і в інших науках, Декарт завжди прагне знайти математичні закономірності, намагається звести будь-яку проблему до математичної. У 1637 р. в Лондоні виходять чотири томи його праць «Філософські досліди», останній з яких був «Геометрія». Математика займає чільне місце в системі поглядів Декарта. Її шляхи знаходження істини він вважає зразком для інших наук.
Корабель «Сміливий».
Головна заслуга Декарта полягає в тому, що він розробив і створив аналітичну геометрію, в якій геометричні задачі переводяться на алгебраїчний мову методом координат. Крім того, Декарт запропонував невідомі позначати латинськими літерами x, y і z; коефіцієнти - літерами a, b, c, ступеня - у вигляді х 2, у 3, а 7 і т.д.
Декарту належить теорема алгебри: «Число коренів будь-якого алгебраїчного рівняння одно його ступеня». Ця теорема була доведена лише в XVIII ст. Гапсом. Однак інтерес Декарта не обмежувався однією математикою, він також займався механікою, оптикою, біологією.
Вчитель: Дякую капітанам і штурманам за цікаві повідомлення, всі кораблі благополучно подолали «Історичний затока» і рухаються до островів «Успіх» і «Удача». Там вас чекають нові серйозні випробування.
Капітани видають завдання членам екіпажів:
| I | a | -4 | 1,4 | -1,4 | 0 | -3,8 | -8,3 | -14 | 5,24 | ||
| II | a | -3,1 | 10 | 4,4 | 0 | 1,3 | -7 | 2,45 | -3,3 | -8 | |
| II | a | -5,1 | -5 | 50 | 0 | -1,5 | -1,2 | -5,3 | -4,99 | 6 | |
| IV | a | -8,1 | 5 | 0 | 25 | -1,46 | -13 | -3,2 | 6,03 | -4 | |
| | A | | |||||||||||
| - A | |||||||||||
Вчитель: кораблі опинилися у відкритому морі і мій радист зловив сигнал «SOS». Кораблі в небезпеці. Щоб врятувати їх, кожен з вас повинен правильно визначити координати чотирьох точок - місця передбачуваного положення кораблів (командири вручають завдання членам своїх екіпажів). (Див. Додаток 10).
Після того, як екіпажі всіх кораблів впораються із завданням, командири оцінюють роботу.
Кораблі наближаються до мису «Надія».
Командири кораблів отримують нове завдання: оцінити роботу кожного члена екіпажу за все плавання, а штурмани отримують завдання для команди.
|
А зараз вам необхідно вирішити задачу.
Завдання. Давньогрецький вчений Арістотель народився в 384 р., а помер у 322 р. Піфагор народився в 570 р. і помер у 500 р. Історик Плутарх народився в 46 р. і помер у 127 р. Хто з цих учених народився раніше і скільки років прожив кожен з них? (Аристотель жив 62 роки, Піфагор жив 70 років, Плутарх жив 81 рік, народився раніше Піфагора).
Варіант оформлення карти плавання кораблів
Корабель «Спритний»
| Члени екіпажу | Протока «Важкий Питання» | «Історичний затока» | Острови «Удача» і «Успіх» | «Море-океан» | Середній бал |
- Хлопці, чого ми сьогодні навчалися?
- Які завдання вам сподобалися?
- Які завдання здалися важкими?
Домашнє завдання.
Аналіз уроку
Повторительно-узагальнюючий урок з теми «Координати» починається з організаційного моменту. Усі учні були добре підготовлені до уроку. Всі етапи уроку взаємопов'язані, після кожного підводився підсумок. На уроці використовувався словесний, наочний, практичний і самостійний методи. Час було розподілено раціонально, всі учні були залучені до роботи.Включення в урок ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим і цікавим, створює у дітей бадьорий робочий стан, розвиває мотивацію пізнавальної діяльності.
На уроці розвивала увагу, пам'ять, логічне мислення, уяву, активність учнів, чергувала письмові види діяльності з усними. За рахунок зміни видів діяльності забезпечувалася висока працездатність учнів на уроці.
Здається, що поставлені цілі уроку вдалося реалізувати за рахунок високої працездатності учнів з метою розвитку мотивації пізнавальної діяльності.
При вивченні теми «Позитивні і негативні числа» були використані наступні ігрові моменти:
1. Учитель вказує на одного учня, той називає будь-яке негативне число. Учитель швидко вказує на другого учня, той повинен назвати число, менше першого. Учитель вказує на третю учня, той повинен назвати число, що укладена між першими двома. (Тобто більше другого числа, але менше першого). Повторити кілька разів.
2. До дошки виходять двоє учнів. Перший називає і записує будь-яке число. Другий називає і записує число, модуль якого більше, ніж модуль першого числа. Перший називає і записує число з ще більшим модулем і т.д. Учні на місцях перевіряють правильність відповідей. Гра припиняється за сигналом вчителя.
3. Учитель стоїть обличчям до учнів. Один з учнів записує на дошці будь від'ємне число, більше -33. Вчитель стверджує, що, задавши всього чотири питання, відгадає записане число. Сформулювавши перше питання, вчитель вказує на одного з учнів. Той відповідає. Якщо учні не згодні, то руку ніхто не піднімає, і вчитель задає друге питання і т.д. Нехай, наприклад, записано число -3. вчитель задає такі питання: «Це число більше або менше: 1) -16, 2) -8; 3) -4; 4) -2?
1. Розставте в квадратиках (див. додаток 18) дев'ять чисел з таких десяти: -5, -4, -3, -1,0,1,2,3,4,5 - так, щоб сума чисел, що стоять в одному ряду, дорівнювала нулю.
2. Гра в -15. Грають парами. На аркуші записано число -15. перший усно додає до нього одне з чисел 1,2,3 і записує суму. Другий усно додає до цього числа одне з чисел 1,2,3 і записує суму і т.д. Виграє той, хто запише число 0.
3. Загадайте два числа. З першого відніміть другу, результат запишіть. Тепер з другого відніміть перше, результат запишіть. Складіть результати, вийде 0. Чому?
При вивченні теми «Прямокутна система координат на площині Абсциса і ордината точки» можна використовувати наступні ігри:
1. «Поразка мети»
На магнітній дошці малюється система координат. Магнітами до дошки кріпляться «точки» (фігури літаків, танків, підводних човнів або просто умовні кольорові кружечки).
Правила гри. Щоб снаряд влучив у ціль, гарматний навідник повинен назвати координати цілі. Перша команда знищує ворожі літаки, друга танки і т.д. Указкою показується фігурка, обраний «навідник» називає її координати, а «гарматний розрахунок» - решта учнів цієї команди - «стріляють». Той, хто згоден з названими «навідником» координатами, піднімає зелену картку, а хто ні - червону. Мета вважається ураженої, якщо всі члени команди дадуть правильну відповідь (фігурка знімається з дошки). Якщо хоча б один учень не згоден з координатами «навідника», фігурка залишається на дошці до з'ясування. Перемагає та команда, у якої кращі «наводчики» і «стрілки».
2. «Змагання художників»
На дошці записані координати точок. Наприклад: (0; 0), (-1; 1), (-3; 1), (-2, 3), (-3; 3), (-4; 6), (0; 8), ( 2; 5), (2; 11), (6; 10), (3; 9), (4, 5), (3; 0), (2; 0), (1; -7), (3 ; -8), (0; -8), (0; 0). Якщо на координатній площині кожну точку послідовно з'єднати з попереднім відрізком, то в результаті вийде певний малюнок (див. Додаток 6, рис.1)
Хлопцям ця гра дуже подобається. Можна запропонувати зворотне завдання: намалювати самим будь-який малюнок, що має конфігурацію ламаної, і записати координати вершин. (Див. Додаток 6, рис.2)
При вивченні теми: «Складання і віднімання позитивних і негативних чисел» можна провести дидактичну гру «Фішка».
Мета гри - відпрацювати навички додавання і віднімання цілих чисел. А також їх порівняння. Спочатку фішка стоїть на будь-який клітинці на лінії старту. Учень рухає фішку по таблиці з числами. За один хід за правилами гри він може просунути її на найближчий сусіднє поле по вертикалі або по діагоналі. При переході з однієї клітини в іншу треба додати число, записане в клітині, на яку поставили фішку. Виграє той, хто на лінії фінішу отримає найбільше число. Приклад таблиці запропонований в додатку 19
У ході гри школярі, крім обчислень, вчаться вибирати найбільшу серед негативних і позитивних чисел. Можна скласти таблицю з більш складними завданнями, використовувати дії з звичайними дробами.
При вивченні теми: «Рішення лінійних рівнянь» можна провести гру «Математичні ребуси».
На дошку для кожної команди проектуються малюнки (Додаток 14) Завдання граючим: замість змінних вписати числа, які є корінням рівнянь, записаних по вертикалі і горизонталі. Великий набір діапозитивів дає можливість залучити до гри всіх учнів. Виграють ті учні і та команда, які найбільше вирішать ребусів.
При вивченні теми: «Розкриття дужок і висновок в дужки» можна провести гру «Математичний феномен». На початку гри «математичним феноменом» виступає вчитель. Він пропонує кожному з учнів задумати будь-яке число; додати до нього якесь число, помножене на 2, наприклад 8, помножене на 2. знайдену суму розділити на 2, з приватного відняти те число, яке помножили на 2, тобто 8. Учитель вибірково запитує в учнів їх результат і називає задумане ними число.
Результат завжди складає половину задуманого числа. Дійсно: (а +2 b) :2-b = а: 2. виграє та команда, яка перша знайде ключ до відгадки і запише її в загальному вигляді.
При вивченні теми: «Приведення дробів до спільного знаменника» можна використовувати наступну дидактичну гру «Грибочки»: «А зараз ми з вами трошки відпочинемо. Сядьте всі вільно, закрийте очі, розслабтеся. Уявіть, що ви опинилися в красивому, осінньому лісі! Як тут гарно! Яке чисте повітря! А стільки квітів, а грибів-то скільки! Тепер усі відкрили очі, і перед нами справді з'явилися гриби. Будь ласка, «збирайте» гриби. А вони не прості, а з завданнями. Гриби вкладіть у зошит і зберіть разом із зошитами. Я оціню ваші роботи, дізнаюся, як ви зрозуміли тему ». (Див. Додаток 7).
На відміну від ділових ігор, які в більшості випадків займають весь урок, запропоновані дидактичні ігри використовуються лише на окремих етапах уроку, виступаючи у вигляді ігрових моментів і розвивають мотивацію пізнавальної діяльності.
Гра для дітей є однією з найбільш привабливих форм діяльності, тому потрібно шукати можливості застосування її у підготовці школярів до засвоєння важливих математичних ідей, тобто навчати математики в процесі гри.
2.2. Виявлення результативності використання дидактичних ігор у розвитку мотиваційної сфери
Психолого-педагогічна діагностика є одним з компонентів педагогічного процесу. Психолого-педагогічна діагностика-це оцінна практика, спрямована на вивчення індивідуально-психологічних особливостей учня і соціально-психологічних характеристик дитячого колективу з метою оптимізації навчально-виховного процесу. [12, 44]
Давно стало крилатим вислів Л. С. Виготського про те, що «педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку», тобто навчання має здійснюватися в зоні найближчого розвитку дитини.
Постійний аналіз досягнень учнів - обов'язкова умова роботи вчителя. Сенс діагностування полягає в тому, щоб отримати, по можливості, реальну і наочну картину розвитку учня, його здібності спостерігати, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, класифікувати предмети. Як дитина включається в роботу, як і ступінь розвитку її вольових якостей, самоконтролю?
Вчителю необхідно вміти не тільки формувати нові види пізнавальної діяльності, але й оцінювати рівень сформованості вже наявних її видів. Особливо важливо це вміти робити у разі відставання учнів. Якщо учень відчуває труднощі у вирішенні тих чи інших завдань, то вчитель, природно, прагне допомогти учневі. Але для того, щоб допомога була ефективною, вона повинна бути спрямована саме на ті ланки пізнавальної діяльності, які не сформовані або не деформовані. У цьому випадку перед вчителем постає діагностична завдання [14,25]
Рішення систем діагностичних завдань, пов'язаних з обстеженням особистісного і розумового розвитку учнів, вимагає спеціальної психологічної підготовки. Ці завдання вирішують психологи. Що стосується діагностики рівня сформованості окремих пізнавальних дій (окремих видів пізнавальної діяльності), то цю роботу повинен виконувати і вчитель. Головне, на що звернути увагу, - необхідність отримувати інформацію про стан діяльності учня, що становить вміння вирішувати завдання того або іншого класу. [12,45-49] Вивчення мотиваційної сфери школярів для вчителя в сучасній школі пов'язано з багатьма труднощами. Тут і суто організаційні, і технічні, і технологічні. Тому вважається, що постійна робота вчителя з дітьми дає йому необхідні знання про них, а з методиками і різними діагностичними прийомами нехай мають справу фахівці. Вчителю ж всілякі діагностичні обстеження дітей не потрібні. [19,89-92]
Метод анкетування найбільш часто застосовується при вивченні мотивів діяльності і спрямований в основному на вплив усвідомлюваних учнями мотивів. Він порівняно простий, компактний, дозволяє порівняно швидко обстежити велику групу школярів.
Зазвичай анкети складаються з прямих питань, що вимагають від учнів-піддослідних коротких і однозначних відповідей. Мотивація пізнавальної діяльності за допомогою анкетування полягає в наступному. Учні отримують текст анкети, тобто мають можливість ознайомитися з усіма вхідними в неї питаннями. Маючи весь список питань, учень може відповідати на них, обмірковуючи кожен свою відповідь. Перед початком обстеження на бланку, де будуть зафіксовані відповіді учнів, обов'язково проставляються дата обстеження, прізвище і клас випробуваного. Потім вчитель інструктує дітей про правила виконання запропонованого їм завдання.
20 січня 2008 в 6 «б» класі МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа» був проведено анкетування «Мотиви пізнавальної діяльності». В анкетуванні взяло участь 20 осіб у віці 11-12 років. Мета анкетування: виявити мотиви пізнавальної діяльності методом анкетування. Учням необхідно було прочитати анкету, підкреслити пункти, які відповідали їхнім прагненням і бажанням. Питання анкети:
1. Вчуся тому, що на уроках математики цікаво.
2. Вчуся тому, що змушують батьки.
3. Вчуся тому, що хочу отримувати гарні оцінки.
4. Вчуся для того, щоб підготуватися до майбутньої професії.
5. Вчуся тому, що в наш час вчаться всі, незнайком бути не можна.
6. Вчуся тому, що хочу завоювати авторитет серед товаришів по навчанню.
7. Вчуся тому, що подобається дізнаватися нове.
8. Вчуся тому, що подобається вчитель з математики.
9. Вчуся тому, що хочу уникнути поганих оцінок і неприємностей.
10. Вчуся тому, що хочу більше знати.
11. Вчуся тому, що люблю мислити, думати, міркувати.
12. Вчуся тому, що хочу бути першим учнем.
Відповіді на питання анкети «Мотиви пізнавальної діяльності» показані в додатку 21.
Обробка та аналіз результатів.Для аналізу результатів необхідно провести класифікацію мотивів, їх можна розділити на наступні групи:
Широкі соціальні мотиви-4,5
Мотивація благополуччя-1,11
Престижна мотивація-6,12
Мотивація змісту-7,10
Мотивація пресом-2,9
Вузькі соціальні мотиви-3,8.
З результатів анкетування видно, що більшість учнів 6 класу МОУ «Копчіковская основна загальноосвітня школа» обрали такі пункти, як 1,3,4,5,7,9,10. Виявлено такі мотиви пізнавальної діяльності: мотивація змісту та мотивація благополуччя. Учні чітко дотримуються всіх інструкцій вчителя, сумлінні та відповідальні, дуже переживають, якщо отримують незадовільні оцінки або зауваження.
Наступна діагностика була проведена 25 січня 2008 року, в якій брало участь 20 учнів. Учням було запропоновано тест: «Вивчення пізнавальної мотивації і ставлення до навчального предмета (тобто до математики)», який складається з 7 питань, на які учні повинні були відповісти.
Питання тесту:
1. Щопонеділка я прокидаюся з думкою:
а) Ура! Сьогодні буде математика;
б) Сьогодні можна не піти на математику;
в) Я захворів і не піду до школи і це дасть можливість не отримати погану оцінку з математики.
2. Я приходжу до школи для того, щоб:
а) Дізнатися щось нове, цікаве;
б) Займатися такими цікавими предметами, як математика;
в) Зустрітися з такими хорошими вчителями, як Міхласуліна Рхія Гатаулловна;
г) Поспілкуватися з друзями;
д) Весело провести час;
е) Не засмучувати батьків.
3. Я завжди готую домашнє завдання:
а) Абсолютно самостійно;
б) Звертаюсь за допомогою до дорослих;
в) Під контролем батьків;
г) Від випадку до випадку;
д) Не роблю ніколи.
4. Для того, щоб добре вчитися, потрібно:
а) Мати інтерес до предмету;
б) Мати здатність до предмету;
в) Добре працювати на уроці;
г) Мати гарні стосунки з педагогом;
д) Вміти списувати.
5. Коли я отримую погану оцінку, то:
а) Намагаюся тут же її виправити;
б) Намагаюся виправити її на наступному уроці;
в) Намагаюся виправити найближчим часом;
г) Нічого не намагаюся робити.
6. Чи подобається вам, коли на уроках математики використовуються дидактичні ігри?
7. Які дидактичні ігри проводилися у вас на уроках математики?
Відповіді на питання розкривають зацікавленість учнів у навчальній дисципліні, допомагають визначити об'єктивні та суб'єктивні причини зацікавленості. Аналіз відповідей учнів виявив таке: на перше питання «по понеділках я прокидаюся з думкою ...» всі учні відповіли Ура! Сьогодні буде математика », На питання« я приходжу до школи для того, щоб .. »10 учнів відповіли« дізнатися щось нове », 9 -« зустрітися з такими добрими вчителями, як Міхласуліна Рхія Гатаулловна »і 1 учень приходить до школи , щоб поспілкуватися з друзями. Було виявлено, що домашнє завдання виконують абсолютно самостійно 15 учнів, 3 звертаються за допомогою до дорослих і 2 виконують під контролем батьків. Більшість учнів (16 учнів) вважають, що для того, щоб добре вчитися, треба мати інтерес до предмета, 2 учнів вважають, що необхідно мати здібності до предмета і два учня вважають, що необхідно вміти списувати. На питання «коли я отримую погану оцінку, то ..» 14 чоловік погодилися з відповіддю «намагаюся тут же її виправити», 6 з відповіддю «намагаюся виправити її на наступному уроці». Учні 6 класу на 6 питання все однозначно відповіли позитивно. Їм дуже подобається, коли на уроках математики використовуються гри. Проводили такі ігри, як: «Що? Де? Коли? »,« Лото »,« КВМ »,« Розумники і розумниці ».
Таким чином, тестування показало, що в учнів сформовано уявлення про навчальний предмет, вони дуже відповідально підходять до виконання як класних, так і домашніх завдань, дуже люблять, коли проводяться дидактичні ігри на уроках математики.
Виходячи з даних тестування вибудовується діаграма. (Див. додаток 13). Дослідження мотивації дає можливість підготувати психолого-педагогічний консиліум у класі і виробити рекомендації щодо зміни мотивації учнів на середньому етапі навчання.
Результати дослідного навчання
Перш ніж підбирати вправи і всілякі ігри для використання на уроках, виявила, які знання лежать в основі (позитивні і негативні числа)
Всі ці знання необхідні для свідомого і міцного засвоєння матеріалу. Тому першим кроком було з'ясування того, наскільки цими знаннями та відповідними вміннями володіють учні. Для цього була проведена самостійна робота, яка дала можливість визначити наявний в учнів рівень знань з даних питань.
У самостійній роботі були дані наступні завдання:1. Знайдіть значення виразу:
а) I-8I-I-5I; б) I240I: I-80I;
в) I28, 52I: I-2, 3I; г) I-4, 7I-I-1, 9I;
2. Порівняйте числа і результат запишіть у вигляді нерівності:
а) 8,9 і 9,2; б) -96,9 і -90,3;
в) -5,5 і -7,2; г) -
3. Знайдіть невідомий член пропорції:
а) 3,5: х = 0,8:2,4;
б) 6,8:2,5 = х: 1,5;
в) х: 2 = 20:5;
Самостійна робота проводилася в 6 класі «А» (контрольному) і в 6классе «Б» (експериментальному). Результати самостійної роботи були занесені в таблицю 1 (див. Додаток 22)
Аналіз робіт показав, що на початок експерименту рівень знань у хлопців контрольного та експериментального класів перебуває на одному рівні. Проведений аналіз дозволив спланувати подальшу роботу. В експериментальному класі врахувала, що деякі учні не зовсім добре засвоїли необхідний матеріал. Тому на уроках використовувала дидактичні ігри, які сприяють розвитку мотивації пізнавальної діяльності. (Формуючий експеримент представлений в 2.1. Проведення дидактичних ігор на уроках математики, аналіз ігрової діяльності). Вони були направлені:
на підготовку до вивчення нового матеріалу;
на вивчення нового матеріалу;
на закріплення вивченого матеріалу.
Ігри давалися систематично, відповідно до цілей і завдань уроку. Діти охоче включалися в дидактичну гру, з полюванням приймали її умови. Тут навіть пасивні, несміливі діти активно включалися в роботу, застосовуючи на практиці свої знання та вміння. Особливо учням подобалися завдання, в яких треба виправити помилки. Від них було потрібно не лише виправити помилки, але і пояснити, чому допущена помилка.
Відібрані дидактичні ігри дозволили підвищити активність учнів у їх діяльності, адже дитина сама бере активну участь у процесі пізнання, сам вирішує які знання і вміння йому будуть потрібні для виконання поставленого завдання. У уроки також включалися сюжети знайомих хлопцям казок і герої літературних творів. Старалися об'єднати уроки однією темою, однією сюжетною грою. Так, наприклад, при проведенні уроку-гри діти відправилися подорожувати в Математичне Королівство.
По дорозі діти робили зупинки, під час яких не тільки повторювали вивчений матеріал, але і згадували літературні твори, з їх героями, згадали про дружбу, про друзів, яким треба допомагати, в грі-подорожі діти розширювали свій кругозір. Відібрані ігри давалися на кожному уроці, природно, форма подачі, види і час гри чи завдання змінювалися в залежності від мети і завдання уроку.
Надалі в контрольному та експериментальному класах була проведена ще одна самостійна робота.
1. Знайдіть за допомогою координатної прямої суму чисел:
а) -5 і 6, б) -
в) -3 і 6; г) -3 і -2;
2. Порівняйте числа:
а) -5,2 і -3,7; б) -
в) -3,5 і -1; г) -
Результати цієї роботи були занесені в таблицю 2 (див. Додаток 23)
У самостійній роботі треба було знайти значення виразів за обмежений проміжок часу (15 хвилин). Результати цієї роботи показують, що в експериментальному класі діти краще засвоїли матеріал, виконали роботу швидше, допустивши менше помилок при рішенні.
Далі в експериментальному класі була продовжена робота з використанням на уроках дидактичних ігор. В кінці педагогічної практики була дана підсумкова робота.
1. Обчисліть:
а) -49 + (-57), б) -32 - (-13);
в) -13,97 +6,79, р) -3,15 + (-6,75);
2. Порівняйте числа:
а) I-4, 7I і 3,5; б) 2,35 і-I-6, 45I;
в) -
д) -295 і-I-925I; д) -367 і -366;
Результати були проаналізовані і занесені в таблицю 3 (див. Додаток 24)
Порівняльний аналіз рівня знань учнів у контрольному та експериментальному класах показав, що учні експериментального класу краще впоралися з роботою. В експериментальному класі 17 чоловік виконали роботу вірно, а в контрольному класі - 9 осіб. Допустили помилки на віднімання в експериментальному класі 2 людини, а в контрольному - 6 чоловік. Порівняльний аналіз рівня знань учнів в експериментальному класі на початок і кінець експерименту показав, що якість знань підвищився на 25%. Якщо в першій контрольній роботі виконали роботу вірно 12 осіб, то в останній контрольній роботі виконали вірно 17 осіб. З роботою впоралися все. Ми переконалися, що ігрова діяльність сприяє не лише активізації пізнавальної діяльності, а й формуванню вміння безпомилково обчислювати.
Застосування дидактичних ігор дозволило зробити навчання школярів більш цікавим, цікавим, активізувати пізнавальну діяльність, підвищити рівень уваги і пам'яті. Використання дидактичних ігор стимулює активність кожної дитини, підвищує якість процесу навчання школярів. Дидактичні ігри допомагають урізноманітнити види навчальної діяльності дітей на уроці, ведуть до систематизації знань і життєвого досвіду, є гарним засобом для створення комфортної атмосфери уроку.
Таким чином, результати самостійних робіт, спостереження за діяльністю учнів на уроках підтвердили те, що включення в урок дидактичних ігор, відібраних у відповідності з цілями уроку, віковими особливостями дітей, робить істотний вплив на розвиток мотивації пізнавальної діяльності.
в) -5,5 і -7,2; г) -
3. Знайдіть невідомий член пропорції:
а) 3,5: х = 0,8:2,4;
б) 6,8:2,5 = х: 1,5;
в) х: 2 = 20:5;
Самостійна робота проводилася в 6 класі «А» (контрольному) і в 6классе «Б» (експериментальному). Результати самостійної роботи були занесені в таблицю 1 (див. Додаток 22)
Аналіз робіт показав, що на початок експерименту рівень знань у хлопців контрольного та експериментального класів перебуває на одному рівні. Проведений аналіз дозволив спланувати подальшу роботу. В експериментальному класі врахувала, що деякі учні не зовсім добре засвоїли необхідний матеріал. Тому на уроках використовувала дидактичні ігри, які сприяють розвитку мотивації пізнавальної діяльності. (Формуючий експеримент представлений в 2.1. Проведення дидактичних ігор на уроках математики, аналіз ігрової діяльності). Вони були направлені:
на підготовку до вивчення нового матеріалу;
на вивчення нового матеріалу;
на закріплення вивченого матеріалу.
Ігри давалися систематично, відповідно до цілей і завдань уроку. Діти охоче включалися в дидактичну гру, з полюванням приймали її умови. Тут навіть пасивні, несміливі діти активно включалися в роботу, застосовуючи на практиці свої знання та вміння. Особливо учням подобалися завдання, в яких треба виправити помилки. Від них було потрібно не лише виправити помилки, але і пояснити, чому допущена помилка.
Відібрані дидактичні ігри дозволили підвищити активність учнів у їх діяльності, адже дитина сама бере активну участь у процесі пізнання, сам вирішує які знання і вміння йому будуть потрібні для виконання поставленого завдання. У уроки також включалися сюжети знайомих хлопцям казок і герої літературних творів. Старалися об'єднати уроки однією темою, однією сюжетною грою. Так, наприклад, при проведенні уроку-гри діти відправилися подорожувати в Математичне Королівство.
По дорозі діти робили зупинки, під час яких не тільки повторювали вивчений матеріал, але і згадували літературні твори, з їх героями, згадали про дружбу, про друзів, яким треба допомагати, в грі-подорожі діти розширювали свій кругозір. Відібрані ігри давалися на кожному уроці, природно, форма подачі, види і час гри чи завдання змінювалися в залежності від мети і завдання уроку.
Надалі в контрольному та експериментальному класах була проведена ще одна самостійна робота.
1. Знайдіть за допомогою координатної прямої суму чисел:
а) -5 і 6, б) -
в) -3 і 6; г) -3 і -2;
2. Порівняйте числа:
а) -5,2 і -3,7; б) -
в) -3,5 і -1; г) -
Результати цієї роботи були занесені в таблицю 2 (див. Додаток 23)
У самостійній роботі треба було знайти значення виразів за обмежений проміжок часу (15 хвилин). Результати цієї роботи показують, що в експериментальному класі діти краще засвоїли матеріал, виконали роботу швидше, допустивши менше помилок при рішенні.
Далі в експериментальному класі була продовжена робота з використанням на уроках дидактичних ігор. В кінці педагогічної практики була дана підсумкова робота.
1. Обчисліть:
а) -49 + (-57), б) -32 - (-13);
в) -13,97 +6,79, р) -3,15 + (-6,75);
2. Порівняйте числа:
а) I-4, 7I і 3,5; б) 2,35 і-I-6, 45I;
в) -
д) -295 і-I-925I; д) -367 і -366;
Результати були проаналізовані і занесені в таблицю 3 (див. Додаток 24)
Порівняльний аналіз рівня знань учнів у контрольному та експериментальному класах показав, що учні експериментального класу краще впоралися з роботою. В експериментальному класі 17 чоловік виконали роботу вірно, а в контрольному класі - 9 осіб. Допустили помилки на віднімання в експериментальному класі 2 людини, а в контрольному - 6 чоловік. Порівняльний аналіз рівня знань учнів в експериментальному класі на початок і кінець експерименту показав, що якість знань підвищився на 25%. Якщо в першій контрольній роботі виконали роботу вірно 12 осіб, то в останній контрольній роботі виконали вірно 17 осіб. З роботою впоралися все. Ми переконалися, що ігрова діяльність сприяє не лише активізації пізнавальної діяльності, а й формуванню вміння безпомилково обчислювати.
Застосування дидактичних ігор дозволило зробити навчання школярів більш цікавим, цікавим, активізувати пізнавальну діяльність, підвищити рівень уваги і пам'яті. Використання дидактичних ігор стимулює активність кожної дитини, підвищує якість процесу навчання школярів. Дидактичні ігри допомагають урізноманітнити види навчальної діяльності дітей на уроці, ведуть до систематизації знань і життєвого досвіду, є гарним засобом для створення комфортної атмосфери уроку.
Таким чином, результати самостійних робіт, спостереження за діяльністю учнів на уроках підтвердили те, що включення в урок дидактичних ігор, відібраних у відповідності з цілями уроку, віковими особливостями дітей, робить істотний вплив на розвиток мотивації пізнавальної діяльності.
| Висновок У світлі вимог до школи, коли перед вчителем стоїть завдання навчити кожну дитину самостійно вчитися, особливого значення набуває питання про формування їх пізнавальних інтересів, активного діяльного ставлення до навчального процесу. При цьому не менш важливою вимогою є зниження психічних і фізичних перевантажень школярів. Дидактична гра містить у собі реальну можливість вирішення цих завдань. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи: 1. вивчення і теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури; 2. дослідне навчання, що включає спостереження, аналіз письмових робіт учнів. Основним у дидактичній грі на уроках математики є навчання математики. Ігрові ситуації розвивають мотивацію пізнавальної діяльності учнів, роблять сприйняття більш активним, емоційним, творчим. З викладеного можна зробити висновок, що дидактична гра відрізняється від звичайної гри тим, що участь в ній обов'язково для всіх учнів. Її правила, зміст, методика проведення розроблені так, що для деяких учнів, котрі не відчувають інтересу до математики, дидактичні ігри можуть послужити відправною точкою у виникненні цього інтересу. Використання дидактичних ігор дає найбільший ефект у класах, де переважають учні з нестійким увагою, зниженим інтересом до предмету, для яких математика здається нудною і сухий наукою. Створення ігрових ситуацій на уроках математики підвищує інтерес до математики, вносить різноманітність і емоційне забарвлення у навчальну роботу, знімає втому, розвиває увагу, кмітливість, почуття змагання, взаємодопомога. Систематичне використання дидактичних ігор на різних етапах вивчення різного за характером математичного матеріалу є ефективним засобом розвитку мотивації пізнавальної діяльності школяра, позитивно впливає на підвищення якості знань, умінь і навичок учнів, розвиток розумової діяльності. Словом, дидактичні ігри заслуговують право доповнити традиційні форми навчання і виховання школярів. Будь-яка гра, пропонована учням на уроках математики, не може бути самоціллю. Вона обов'язково повинна нести смислове навантаження, тобто будь-яка гра повинна розвивати мислення учня, розширювати кругозір. З цієї точки зору і слід підходити до вибору тієї чи іншої гри. Крім того, гра за своєю складністю повинна відповідати розумовому і фізичному розвитку учнів, що беруть участь в ній. Перед грою треба роз'яснити правила гри так, коли кожен гравець відповідає тільки за свої дії. Гра не дає суспільно значущого продукту. Ігрова діяльність завжди мотивовані інтересом. Вона пов'язана з вільною організацією - дитина зазвичай грає в відведений для цього час, але в межах цього часу, як хоче, скільки хоче і коли хоче »За визначенням Петровського А.В. ,-Діяльність - активність, регульована метою. У ході написання випускної кваліфікаційної роботи були реалізовані поставлені цілі і завдання. Гіпотеза дала позитивний результат Теоретичною базою дослідження послужили 36 джерел літератури. Виявлено результативність використання дидактичних ігор, проведено анкетування з метою виявлення розвитку мотивації пізнавальної діяльності учнів, розроблено, проведено і проаналізовано 5 конспекту уроків, підібрано 12 ігор за різними темами програми 6 класу. Отримано такі висновки: 1. Гра-це одна з форм навчання. Вона повинна включатися в навчальний процес з предметів в тісному зв'язку з іншими прийомами навчальної роботи. 2. Вчителю необхідно продумувати методику роботи з грою на уроці. 3. Вчителю потрібно вміти організувати гру так, щоб зацікавити дітей навчальним матеріалом. З розуміння значення дидактичних ігор випливають такі вимоги до них: 1. Кожна дидактична гра повинна включати в себе вправи, корисні для розумового розвитку учнів і їх виховання 2. У дидактичній грі обов'язково наявність захоплюючій завдання, вирішення якої потребує розумового зусилля, подолання деяких труднощів. До дидактичної гри, як і до всякої іншої, відносяться слова А. С. Макаренка: «Гра без зусилля, гра без активної діяльності - завжди погана гра» 3. Дидактизм в грі повинен поєднуватися з цікавістю, жартом, гумором. Захоплення грою мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання завдання. Таким чином, використання дидактичних ігор приносить гарні результати, якщо гра повністю відповідає цілям та завданням уроку, і в ній беруть активну участь усі діти. Граючи з захопленням, вони краще засвоюють матеріал, не втомлюються і не втрачають інтересу, виконуючи однотипні вправи, необхідні для формування обчислювальних навичок. У процесі гри в дітей формуються загальнонавчальні вміння і навички, зокрема, вміння контролю і самоконтролю, формуються такі риси характеру, як взаєморозуміння, відповідальність, чесність. Випускна кваліфікаційна робота може стати методичним посібником для студентів кунгурского педагогічного училища, як при підготовці доповідей, повідомлень на цю тему, так і при проведенні пробних уроків або переддипломної практики. А також нею можуть скористатися вчителі математики, які викладають у середній школі, що прагнуть викликати інтерес до уроків математики, використовуючи для цього дидактичні ігри. |
Алгоритм підготовки до проведення дидактичної гри
Добір гри відповідно до завдань виховання і навчання: поглиблення і узагальнення знань. Розвиток сенсорних здібностей, активізація психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, мова) і ін
Встановлення відповідності відібраної гри програмним вимогам навчання.
Визначення найбільш зручного часу проведення дидактичної гри.
Визначення кількості граючих (весь клас, невеликі підгрупи, індивідуально).
Підготовка необхідного дидактичного матеріалу для вибраної гри.
Підготовка до гри самого вчителя: він повинен вивчити і осмислити весь хід гри, методи керівництва грою.
Підготовка до гри учнів.
- Планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення;
- Використання установок у формі переконання, навіювання;
- Планування умов стійкої уваги та зосередженості учнів;
- Використання різних форм роботи для актуалізації в пам'яті учнів раніше засвоєних знань і умінь, необхідних для сприйняття нових (бесіда, індивідуальне опитування, вправи з повторення);
2. Організація діяльності мислення й уяви учнів у процесі формування нових знань і вмінь:
- Визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, узагальнюючих образів, «відкритті», формулювання висновків);
- Опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів в організації розумової діяльності й уяви учнів;
- Планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуації, різні рівні проблемно - евристичного вирішення завдань і т.д.)
- Керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати і робити висновки;
- Використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору та систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформленню роботи);
3. Закріплення результатів роботи:
- Формування навичок шляхом вправ;
- Навчання переносу раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного переносу.
Фактори необхідні при підборі заняття, ігри
1. Скільки буде учасників?
2. Якими вміннями і навичками володіють вони?
3. Яку мету має переслідувати гра? (Розвинути певне знання, закріпити деякі навички, дати розрядку від напруженої розумової роботи, висунути для вирішення якусь проблему.)
4. Яке обладнання потрібно для гри і як його підготувати?
5. Як відзначити переможців у грі?
Поради молодому вчителю
по керівництву пізнавальної діяльності учнів
1. Робити навчання яскравим, цікавим, при цьому виробляти в учнів і волю, і наполегливість у подоланні труднощів.
2. Використовувати різні форми проведення уроків (урок-лекція, урок-семінар, урок-диспут, урок-конференція, урок-конкурс).
3. Застосовувати прогресивні методи навчання-системи методів проблемного навчання, що гарантують розвиток творчого мислення учнів.
4. Встановлювати демократичний стиль спілкування з учнями.
5. Надавати учням право на помилку.
6. Вчити працювати з книгою, приділяти увагу організації та методиці проведення творчих робіт.
7. спостерігати, вивчати і враховувати індивідуальні особливості учнів.
8. Керуватися правилом: якщо в даних умовах тема посильна для учнів, треба організувати її самостійну обробку, якщо немає, вчитель сам зобов'язаний викладати матеріал.
9. Планомірно готувати учня до виконання домашнього завдання (ясність, однозначність, зрозумілість). «Ставиш - перевіряй, не перевіряєш - не задавай».
10.Сопоставлять те, що пропонувалося зробити на уроці з тим, що фактично здійснено.
11.Постоянно з'ясовувати ступінь просування учнів (у знаннях, навичках, розвитку) в порівнянні із запропонованим результатом.
12.Учітивать, охоче чи працюють учні на уроці.
13.Требованія на уроці повинні бути позитивні, визначені, посильні і доведені до кінця.
Словник.
1. Пізнавальна діяльність, як і будь-яка інша, спрямована на розвиток дитини, має свою специфіку як у змісті діяльності дітей, так і в застосуваннях ними методи
Добір гри відповідно до завдань виховання і навчання: поглиблення і узагальнення знань. Розвиток сенсорних здібностей, активізація психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, мова) і ін
Встановлення відповідності відібраної гри програмним вимогам навчання.
Визначення найбільш зручного часу проведення дидактичної гри.
Визначення кількості граючих (весь клас, невеликі підгрупи, індивідуально).
Підготовка необхідного дидактичного матеріалу для вибраної гри.
Підготовка до гри самого вчителя: він повинен вивчити і осмислити весь хід гри, методи керівництва грою.
Підготовка до гри учнів.
Організації пізнавальної діяльності учнів
1. Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи мислення й уяви учнів:- Планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення;
- Використання установок у формі переконання, навіювання;
- Планування умов стійкої уваги та зосередженості учнів;
- Використання різних форм роботи для актуалізації в пам'яті учнів раніше засвоєних знань і умінь, необхідних для сприйняття нових (бесіда, індивідуальне опитування, вправи з повторення);
2. Організація діяльності мислення й уяви учнів у процесі формування нових знань і вмінь:
- Визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, узагальнюючих образів, «відкритті», формулювання висновків);
- Опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів в організації розумової діяльності й уяви учнів;
- Планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуації, різні рівні проблемно - евристичного вирішення завдань і т.д.)
- Керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати і робити висновки;
- Використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору та систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформленню роботи);
3. Закріплення результатів роботи:
- Формування навичок шляхом вправ;
- Навчання переносу раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного переносу.
Фактори необхідні при підборі заняття, ігри
1. Скільки буде учасників?
2. Якими вміннями і навичками володіють вони?
3. Яку мету має переслідувати гра? (Розвинути певне знання, закріпити деякі навички, дати розрядку від напруженої розумової роботи, висунути для вирішення якусь проблему.)
4. Яке обладнання потрібно для гри і як його підготувати?
5. Як відзначити переможців у грі?
Поради молодому вчителю
по керівництву пізнавальної діяльності учнів
1. Робити навчання яскравим, цікавим, при цьому виробляти в учнів і волю, і наполегливість у подоланні труднощів.
2. Використовувати різні форми проведення уроків (урок-лекція, урок-семінар, урок-диспут, урок-конференція, урок-конкурс).
3. Застосовувати прогресивні методи навчання-системи методів проблемного навчання, що гарантують розвиток творчого мислення учнів.
4. Встановлювати демократичний стиль спілкування з учнями.
5. Надавати учням право на помилку.
6. Вчити працювати з книгою, приділяти увагу організації та методиці проведення творчих робіт.
7. спостерігати, вивчати і враховувати індивідуальні особливості учнів.
8. Керуватися правилом: якщо в даних умовах тема посильна для учнів, треба організувати її самостійну обробку, якщо немає, вчитель сам зобов'язаний викладати матеріал.
9. Планомірно готувати учня до виконання домашнього завдання (ясність, однозначність, зрозумілість). «Ставиш - перевіряй, не перевіряєш - не задавай».
10.Сопоставлять те, що пропонувалося зробити на уроці з тим, що фактично здійснено.
11.Постоянно з'ясовувати ступінь просування учнів (у знаннях, навичках, розвитку) в порівнянні із запропонованим результатом.
12.Учітивать, охоче чи працюють учні на уроці.
13.Требованія на уроці повинні бути позитивні, визначені, посильні і доведені до кінця.
Словник.
1. Пізнавальна діяльність, як і будь-яка інша, спрямована на розвиток дитини, має свою специфіку як у змісті діяльності дітей, так і в застосуваннях ними методи
2. Пізнавальний інтерес-прагнення до знання, що виникає з активного ставлення до предметів і явищем дійсності в процесі діяльності.
3. Дидактична гра-це цікава для суб'єкта навчальна діяльність в умовних ситуаціях.
4. Навчання-це процес цілеспрямованої передачі суспільно-математичного досвіду; організація формування знань, умінь, навичок.
5. Гра-це вид діяльності, де дитина може проявити себе в різних позиціях; просто учасник, активний учасник, ведучий, організатор, ініціатор гри.
6. Метод-це спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі.
7. Гра на уроці математики - активна форма навчального заняття, в ході якої моделюється певна ситуація минулого сьогодення
8. Гра для дітей - це спосіб пізнання світу і свого місця в ньому, а тому, вона необхідна для розвитку особистості дитини.
9. Ігрова роль-відображення якоїсь реальної соціальної ролі або стану учасника в структурі вже існуючих ігрових відносин.
10. Ігрова діяльність - особлива сфера людської активності, у якій особистість не переслідує ніяких інших цілей, окрім отримання задоволення, задоволення від прояву фізичних і психічних сил.
Структура організації гри.
1.Вибор гри.
2. Підготовка гри
а) попередня підготовка учнів до гри.
б) Підготовка безпосередньо перед грою.
3. Введення в гру.
а) Пропозиція гри дітям.
б) Пояснення правил гри.
в) Вибір учасників гри.
4. Хід гри.
а) Початок гри
б) Розвиток ігрової дії.
5. Підведення підсумків
6. Аналіз гри.
\ S
2. Підготовка до проведення: ознайомлення зі сценарієм, розподіл ролей, підготовка до їх виконання, забезпечення процедур керування грою.
3. Проведення гри: учитель стежить за ходом гри, контролює послідовність дій, надає необхідну допомогу, фіксує результати.
4. Обговорення гри: дається характеристика виконання дій, їхнього сприйняття учасниками, аналізуються позитивні й негативні сторони ходу гри, що виникли труднощі, обговорюються можливі шляхи вдосконалення гри, в тому числі зміни правил.
Професійно важливі якості педагога щодо ігрової діяльності дітей:
вміння спостерігати гру, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності; планувати прийоми спрямовані на її розвиток;
збагачувати враження дітей з метою розвитку їх ігор;
звертати увагу дітей на такі враження їх життя, які можуть послужити сюжетом хорошої гри;
вміти організовувати початок гри;
широко використовувати непрямі методи керівництва грою, що активізують психічні процеси дитини, його досвід, проблемні ігрові ситуації (питання, ради, нагадування) і д.р.;
створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;
вміти самому включатися в гру на головних чи другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми;
вміти навчати грі прямими способами (показ, пояснення);
регулювати взаємовідносини, вирішувати конфлікти, що виникають в процесі гри, давати яскраві ігрові ролі дітям з низьким соціометричним статусом, включати в ігрову діяльність соромливих, невпевнених, малоактивних дітей;
пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;
вчити дітей обговорювати гру і оцінити її.
Вимоги до організації та проведення дидактичних ігор, вироблені методистами:
1) доцільність дидактичної гри, її ефективність у даних умовах;
2) оптимальне поєднання дидактичних ігор з іншими засобами (наприклад, завдання на рефлексію, а також визначення рівня знань і вмінь);
3) облік не лише особливостей досліджуваного матеріалу, але й специфіки колективу учнів: рівень підготовленості (гра повинна бути посильною, не легким, але і не дуже складною), психологічних особливостей всього колективу і кожного його члена (при розподілі ролей);
4) однозначність і простота;
5) спрямованість на вирішення певної дидактичної мети;
6) продуманість системи оцінювання за участь і результат гри;
7) динамічність, емоційна привабливість;
8) обговорення ходу гри і її підсумків;
9) проведення діагностики досягнення дидактичної мети.
За характером діяльності гравців можна виділити:
репродуктивні ігри, в яких навчають, відтворюють відому їм інформацію, пригадують, впізнають знайомі явища, розгадують або вгадують, застосовуючи неспецифічні ігрові дії (кросворди, ребуси, загадки, мозаїки);
маніпуляційні ігри, в яких грають здійснюють дії за певною схемою, алгоритмом; за допомогою таких ігор відпрацьовуються вміння і навички (доміно, шашки, лото, карти з різних навчальних предметів);
частково-пошукові (евристичні) ігри, в яких учні повинні виробити власний спосіб вирішення, створити свій алгоритм, комбінуючи відомі алгоритми або створюючи щось суб'єктивно нове, в цих іграх можливо не тільки логічне рішення, а й рішення методом проб і помилок, повернення до вихідного пункту і рефлексія. Кінцевий результат однозначний (ігри розслідування, моделювання, деякі рольові, ділові та логічні ігри);
креативні ігри, особливість діяльності в цих іграх полягає в тому, що кінцевий результат неоднозначний, взагалі нікому не відомий, оригінальний, немає готових засобів для вирішення ігрової задачі, рішень безліч (метод генерації ідей, ситуативні ігри, проектування).
SHAPE \ * MERGEFORMAT
3. Дидактична гра-це цікава для суб'єкта навчальна діяльність в умовних ситуаціях.
4. Навчання-це процес цілеспрямованої передачі суспільно-математичного досвіду; організація формування знань, умінь, навичок.
5. Гра-це вид діяльності, де дитина може проявити себе в різних позиціях; просто учасник, активний учасник, ведучий, організатор, ініціатор гри.
6. Метод-це спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі.
7. Гра на уроці математики - активна форма навчального заняття, в ході якої моделюється певна ситуація минулого сьогодення
8. Гра для дітей - це спосіб пізнання світу і свого місця в ньому, а тому, вона необхідна для розвитку особистості дитини.
9. Ігрова роль-відображення якоїсь реальної соціальної ролі або стану учасника в структурі вже існуючих ігрових відносин.
10. Ігрова діяльність - особлива сфера людської активності, у якій особистість не переслідує ніяких інших цілей, окрім отримання задоволення, задоволення від прояву фізичних і психічних сил.
Структура організації гри.
1.Вибор гри.
2. Підготовка гри
а) попередня підготовка учнів до гри.
б) Підготовка безпосередньо перед грою.
3. Введення в гру.
а) Пропозиція гри дітям.
б) Пояснення правил гри.
в) Вибір учасників гри.
4. Хід гри.
а) Початок гри
б) Розвиток ігрової дії.
5. Підведення підсумків
6. Аналіз гри.
Структура навчального процесу, що включає чотири етапи:
1. Орієнтація: учитель представляє тему, дає характеристику гри, загальний огляд її ходу і правил.2. Підготовка до проведення: ознайомлення зі сценарієм, розподіл ролей, підготовка до їх виконання, забезпечення процедур керування грою.
3. Проведення гри: учитель стежить за ходом гри, контролює послідовність дій, надає необхідну допомогу, фіксує результати.
4. Обговорення гри: дається характеристика виконання дій, їхнього сприйняття учасниками, аналізуються позитивні й негативні сторони ходу гри, що виникли труднощі, обговорюються можливі шляхи вдосконалення гри, в тому числі зміни правил.
Професійно важливі якості педагога щодо ігрової діяльності дітей:
вміння спостерігати гру, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності; планувати прийоми спрямовані на її розвиток;
збагачувати враження дітей з метою розвитку їх ігор;
звертати увагу дітей на такі враження їх життя, які можуть послужити сюжетом хорошої гри;
вміти організовувати початок гри;
широко використовувати непрямі методи керівництва грою, що активізують психічні процеси дитини, його досвід, проблемні ігрові ситуації (питання, ради, нагадування) і д.р.;
створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;
вміти самому включатися в гру на головних чи другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми;
вміти навчати грі прямими способами (показ, пояснення);
регулювати взаємовідносини, вирішувати конфлікти, що виникають в процесі гри, давати яскраві ігрові ролі дітям з низьким соціометричним статусом, включати в ігрову діяльність соромливих, невпевнених, малоактивних дітей;
пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;
вчити дітей обговорювати гру і оцінити її.
Вимоги до організації та проведення дидактичних ігор, вироблені методистами:
1) доцільність дидактичної гри, її ефективність у даних умовах;
2) оптимальне поєднання дидактичних ігор з іншими засобами (наприклад, завдання на рефлексію, а також визначення рівня знань і вмінь);
3) облік не лише особливостей досліджуваного матеріалу, але й специфіки колективу учнів: рівень підготовленості (гра повинна бути посильною, не легким, але і не дуже складною), психологічних особливостей всього колективу і кожного його члена (при розподілі ролей);
4) однозначність і простота;
5) спрямованість на вирішення певної дидактичної мети;
6) продуманість системи оцінювання за участь і результат гри;
7) динамічність, емоційна привабливість;
8) обговорення ходу гри і її підсумків;
9) проведення діагностики досягнення дидактичної мети.
За характером діяльності гравців можна виділити:
репродуктивні ігри, в яких навчають, відтворюють відому їм інформацію, пригадують, впізнають знайомі явища, розгадують або вгадують, застосовуючи неспецифічні ігрові дії (кросворди, ребуси, загадки, мозаїки);
маніпуляційні ігри, в яких грають здійснюють дії за певною схемою, алгоритмом; за допомогою таких ігор відпрацьовуються вміння і навички (доміно, шашки, лото, карти з різних навчальних предметів);
частково-пошукові (евристичні) ігри, в яких учні повинні виробити власний спосіб вирішення, створити свій алгоритм, комбінуючи відомі алгоритми або створюючи щось суб'єктивно нове, в цих іграх можливо не тільки логічне рішення, а й рішення методом проб і помилок, повернення до вихідного пункту і рефлексія. Кінцевий результат однозначний (ігри розслідування, моделювання, деякі рольові, ділові та логічні ігри);
креативні ігри, особливість діяльності в цих іграх полягає в тому, що кінцевий результат неоднозначний, взагалі нікому не відомий, оригінальний, немає готових засобів для вирішення ігрової задачі, рішень безліч (метод генерації ідей, ситуативні ігри, проектування).
SHAPE \ * MERGEFORMAT
| 9 | 8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | Фініш |
| -10 | -9 | -8 | -7 | -10 | -9 | -8 | -7 | -10 | -9 | -8 | -7 | |
| 47 | 45 | 50 | 42 | 39 | 37 | 50 | 35 | 52 | 40 | 38 | 35 | |
| -7 | -6 | -4 | -5 | -6 | -9 | -7 | -8 | -9 | -7 | -8 | -9 | |
| 23 | 24 | 25 | 26 | 24 | 28 | 29 | 30 | 22 | 31 | 32 | 33 | |
| 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | Старт |
Участь школярів в іграх сприяє їх
самоствердження, розвиває наполегливість, прагнення до успіху і різні мотиваційні якості. У таких іграх вдосконалюється мислення, включаючи дії з планування, прогнозування, зважуванню шансів на успіх, вибору альтернатив.
1) вивчення спеціальної літератури з даної проблеми;
2) характеристика сучасного стану застосування ігрової діяльності в розвитку дітей молодшого шкільного віку;
3) розробка комплексу навчальних ігрових засобів для учнів початкових класів;
4) проведення педагогічного експерименту з даного дослідження;
5) узагальнення результатів дослідження.
У дослідженні використовувалися наступні методи:
-Теоретичний аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми;
-Спостереження, бесіда, тестування;
-Констатуючий та формуючий експеримент, статистична обробка даних.
| № | П.І.Б. учня | Результати відповідей на вопросианкети |
| 1 | Арсланова Лариса | 1,5 |
| 2 | Бареева Альона | 3,7 |
| 3 | Бареева Ольга | 8,10 |
| 4 | Батиров Артем | 11,3 |
| 5 | Валіахматова Регіна | 3,5 |
| 6 | Габдулхаев Самат | 7,10 |
| 7 | Давлетбаев Денис | 10,11 |
| 8 | Давлетова Ельза | 3,9 |
| 9 | Зайнулін Аліна | 5,2 |
| 10 | Закіров Даніель | 4,11 |
| 11 | Ісламова Юлія | 3,9 |
| 12 | Калімулін Айдар | 4,10 |
| 13 | Калимуллина разив | 1,9 |
| 14 | Калимуллина Еліза | 3,6 |
| 15 | Насретдінов Арсен | 7,10 |
| 16 | Нуруллін Ільфат | 5,11 |
| 17 | Пасхутдінова Ельза | 7,10 |
| 18 | Самігуллін Рушан | 1,4 |
| 19 | Харісов Рушан | 3,9 |
| 20 | Шаіхметов Альберт | 7,2 |
| 6 «а» клас контрольний | 6 «б» клас експериментальний | |
| писали роботу | 19 чол. | 20 чол. |
| виконали роботу вірно | 12 чол. (63,1%) | 12 чол. (60%) |
| допустили помилки на знаходження значення виразу | 1 чол. (5,2%) | ------- |
| допустили помилки на знаходженні невідомого члена пропорції | 7 чол. (36,8%) | 7 чол. (35%) |
| допустили помилки на порівняння чисел | 4 чол. (21%) | 4 чол. (20%) |
| 6 «а» клас контрольний | 6 «б» клас експериментальний | |
| писали роботу | 19 чол. | 20 чол. |
| виконали роботу вірно | 10 чол. (52,6%) | 14 чол. (70%) |
| допустили помилки на знаходження суми за допомогою координатної прямої | 4 чол. (21%) | 2 чол. (10%) |
| допустили помилки на порівняння чисел | 7 чол. (36,8%) | 4 чол. (20%) |
| 6 «а» клас контрольний | 6 «б» клас експериментальний | |
| писали роботу | 19 чол. | 20 чол. |
| виконали роботу вірно | 9чел. (47,4%) | 17 чол. (85%) |
| допустили помилки на обчислення прикладів | 8 чол. (42,1%) | 2 чол. (10%) |
| допустили помилки на порівняння чисел | 6 чол. (31,5%) | 2 чол. (10%) |
| Література 1. Аванесов, В.М. Дидактична гра як форма організації навчання в дитячому садку / / Розумове виховання дошкільника / під ред. М. М. Подьякова. -М.: 2000. -263с. 2. Оленкою, Ю.А. 650 головоломок і задач на кмітливість. -М.: АСТ; Донецьк: Сталкер, 2005. -285с., Іл. 3. Позакласна робота з математики у 4-5 класах / під ред. С. І. Шварцбурда. -М.: Освіта, 1974. -191с., Іл. 4. Позакласна робота з математики. 5-11 класи / О. В. ФАРК. -2-е вид. -М.: Айріс-Прес, 2007. -288с. 5. Гик, Є.Я. Інтелектуальні ігри / Є. Я. Гік; рис. А. Боровика. -М.: ТОВ Вид-во «Астрель», 2002. -350С., Іл. 6. Гульчевская, В., Хаоьковская, В. Ділова гра у навчальному процесі / / Математика в школі. -2005. - № 47. -245с. 7. Гуцановіч, С.А. Цікава математика в базовій школі: Посібник для вчителя / С. А. Гуцановіч, Вид-во 2-е, стереотип. -Мн.: Тетра Сістемс, 2004. -96с. 8. Данилов, І.К. Про ігрових моментах на уроках математики / / Математика в школі. -2005. - № 1. -95С. 9. Дишинського, Е.А. Ігротека математичного гуртка: Посібник для вчителя. -М.: Освіта, 2002. -144с. 10. Жикалкина, Т.К. Ігрові цікаві завдання з математики для 2 класу чотирирічної початкової школи: посібник для вчителя. -2-е вид., Дораб. -М.: Освіта, 2000. -62С., Іл. 11. Коваленко, В.Г. Дидактичні ігри на уроках математики: Книга для вчителя. -М.: Освіта, 1990. -96с., Іл. 12. Коконів, А.Я. Усні заняття з математики 6-9 кл.: Посібник для вчителів. -М.: Ізд.дом «ГЕНЖЕР», 2003. -80с. 13. Кордемский, Б.А. Математична кмітливість. -М.: Гос.ізд.техніко-теорет. літ-ри. -1956. 14. Котов, А.Я. Вечори цікавої арифметики. -М.: Освіта, 1967. -184с. 15. Крутецкий, В.А. Психологія: підручник для уч-ся пед.учіліщ / В. А. Крутецький. -М.: Освіта, 1980. -350С. 16. Люблінська, А.А. Дитяча психологія. / А. А. Люблінська. -М.: Освіта, 1971. -415с. 17. Маркова, А.К. та ін Формування мотивації навчання: Кн.для вчителя / А. К. Маркова, Т. А. Матіс, А. Б. Орлов. -М.: Освіта, 2000. -192с. 18. Математика: Інтелектуальні марафони, турніри, бої: 5-11 класи: Кн для вчителя. -М.: Изд-во «1 вересня». -2003. -256с. 19. Менджеріцкая, Д.В. Вихователю про дитячу гру: Посібник для воспит. дет.сада / під ред. Т. А. Маркової. -М.: Освіта, 2002. -128с., Іл. 20. Методи початкового навчання математики (збірник статей) / / під ред. Л. Н. Скаткін. -М.: Просвіта, 1999. -125с. 21. Михайлова, З.А. Ігрові цікаві завдання для школярів. -М.: Освіта, 2005. -96с. 22. Нагібін, Ф.Ф. Математична шкатулка. -М.: Освіта, 1964. -168с. 23. Перельман, Л.І. Жива математика. -М., 1978. -176с., Іл. 24. Підласий, І.П. Педагогіка: Підручник для студ.пед.вузов: У 2 кн. -М.: Гуманіт.ізд.центр ВЛАДОС, 2001. Кн.1.: Загальні основи. Процес навчання. -576с., Іл. 25. Самоукіна, Н.В. Організаційно-навчальні ігри в освіті. -М.: Народна освіта. -1996. -112с. 26. Сефібеков, С.Р. Позакласна робота з математики: Кн для вчителя: З досвіду роботи. -М.: Освіта, 1988. -79с., Іл. 27. Степанов, В.Д. Активізація позаурочної роботи з математики в середній школі: Кн для вчителя: З досвіду роботи. -М.: Освіта, 1991. -80с., Іл. 28. Ситников, Т.В. Прийоми активізації учнів у 5-6 класах / / Математика в школі. -2003. - № 2. -24с. 29. Співаковська, А.С. Гра - це серйозно. -М.: Педагогіка, 291. -123с. 30. Столяренко, Л.Д. Основи психології для студентів вузів / Л. Д. Столяренко. -Ростов н / Д.: Фенікс, 2000. -736с. 31. Тализіна, Н.Ф. Педагогічна психологія: Учеб. посібник для студ.сред.пед.уч.заведеній. -М.: Ізд.центр «Академія», 2003. -288с. 32. Чілінгірова, Л., Спиридонова Б. Граючи, вчимося математики: посібник для вчителя: пер. з болг. -М.: Освіта, 1993. -191с., Іл. 33. Шмаков, С.А. Ігри учнів - феномен культури. -М., 1994. -452с. 34. Шуба, М.Ю. Цікаві завдання у навчанні математики. -М.: Освіта, 1995. -222с., Іл. 35. Яківське, М.Г. Творча гра у вихованні школяра. -М.: Освіта, 2004. -128с. 600 завдань на кмітливість: Енциклопедія / сост. М. Л. Вадченко, Н. В. Хаткіна. -Донецьк, Сталкер, 1996. -512с. |
| Додаток 2 |