Виконавча влада і її функції

Зміст

Введення

Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти виконавчої влади

Розділ 2. Виконавча влада в Україні

2.1 Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту форм

2.2 Функції та компетенція органів виконавчої влади в України

Висновок

Література

Введення

Актуальність роботи. Взаємодія гілок державної влади забезпечує функціонування державного механізму в цілому, оскільки не дає можливості ні єдиної з гілок влади узурпувати владні повноваження інших і представляє собою систему стримувань і противаг, за допомогою якої держава організовується та діє правовими засобами, демократичної держави.

Виконавча влада грає важливу роль серед органів державної влади, здійснює функцію державного управління економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом.

Крім правозастосовчої, виконавча влада виконує також контрольну, правоохоронну та координуючу функції. В умовах багатоукладності сфери управління все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

Виконавча влада є самостійною і незалежною гілкою влади, але при виконанні своїх функцій тісно взаємодіє із законодавчою і судовою гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можуть функціонувати періодично (перші під час сесій, другі за наявності злочинів), виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Виконавча влада в Україні представляє собою цілісний комплекс державних органів, які здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію. У систему виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України; Міністерства, державні комітети і відомства; Місцеві державні адміністрації;

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Дану проблематику досліджували такі вчені: С.С. Алексєєв, О.Ф. Скакун, В.М. Хропанюк, В.М. Якушик та ін

Об'єктом даного дослідження є виконавча влада в системі поділу влади, її повноваження і функції.

Предметом дослідження є: виконавча влада як засіб реалізації законності в державі і як гарант підтримки громадського порядку.

Метою даної курсової роботи є аналіз загальнотеоретичних аспектів виконавчої влади, а також місце виконавчої влади в України.

У відповідності з метою дослідження визначаються наступні завдання:

• вивчити загальнотеоретичні аспекти виконавчої влади;

• розглянути діяльність органів виконавчої влади в Україні;

• розглянути функції органів виконавчої влади.

Метод дослідження. У курсовій роботі були використані наступні методи: історико-правовий, системний, порівняльно-правовий, формально-логічний та інші загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

Структура роботи. Курсова робота включає вступ, два розділи, основний зміст, підрозділи, висновок, список використаних матеріалів та джерел.

Загальний обсяг курсової роботи складає - 35 сторінок, без літератури

Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти виконавчої влади

Державна виконавча влада - це правозастосовна влада, що представляє собою систему державних органів та установ, що здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції. У відповідності з теорією поділу влади виконавча влада здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність на основі та на виконання нормативно-правових актів законодавчих органів ^1.

Виконавча влада в Україні представляє собою цілісний комплекс державних органів, які здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію.

Органи виконавчої влади України залежно від територіального масштабу діяльності діляться на чотири групи:

• центральні;

• органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

• міжтериторіальні;

• місцеві.

Центральними є органи виконавчої влади, компетенція яких поширюється на всю територію України. До них відносяться:

• Кабінет міністрів України;

• міністерства (їх 20);

• державні комітети (державні служби, таких в Україні 13);

• центральні органи влади зі спеціальним статусом (наприклад, Служба безпеки України, Фонд державного майна України);

• Державний комітет статистики України та інші (всього їх 28).

Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим виділяються в окрему групу, і не входять до структури місцевих органів виконавчої влади.

Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю частина території України, територію декількох адміністративно-територіальних одиниць або територію, межі якої не залежать від адміністративно-територіального поділу України. До таких органів можна віднести:

• військові підрозділи;

• митниці;

• управління залізниць і т. д.

До місцевих органів виконавчої влади належать ті, компетенція яких поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю (області, міста, району). Це місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Наприклад: Сімферопольська районна державна адміністрація, Головне управління внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та ін

Низовим ланкою системи державної виконавчої влади є адміністрація підприємств, установ, організацій.

Очолює державну виконавчу владу Президент України.

На відміну від законодавчої влади, що носить первинний, верховенству характер, виконавча (адміністративна) влада має по своїй суті вторинний, похідний характер. Це, до речі, випливає з етимології поняття «адміністрація» («ad - ministrare» - «служити для»; «ministrare» - дієслово, похідний від «ministris» - «слуга», форми родового відмінка від основи «minus» - «мінус »). Корінь «мінус» свідчить, що адміністрація завжди перебуває у підпорядкованому становищі, над нею є хтось, кому належить впасти. Завдання адміністрації залишаються незмінними по своїй природі і складаються у виконанні доручень, даних їй носіями влади, і в розв'язанні згідно з цим приватних питань ^1.

Виконавча влада носить підзаконний характер. Всі дії й акти відповідних органів грунтуються на законі, не повинні йому суперечити, спрямовані на виконання закону. Звідси їх назва - виконавчі.

Істотні ознаки виконавчої влади - це її універсальний і предметний характер. Перша ознака відбиває той факт, що виконавча влада, її органи діють безупинно і скрізь, на всій території держави. Цим вони відрізняються і від законодавчих, і від судових органів. Інша ознака означає, що виконавча влада, також на відміну від законодавчої і судової, має інший зміст, оскільки спирається на людські, матеріальні, фінансові та інші ресурси, використовує інструмент службових просувань і систему заохочень. В руках виконавчої влади знаходиться дуже грізна сила в особі її чиновників, армії, адміністрації, суддів. Серед цієї сили особлива роль належить збройним формуванням: армії, органам безпеки, міліції (поліції).

Зазначені ознаки, і особливо предметний, «силовий» характер виконавчої влади, складають об'єктивну основу для можливої ​​узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами. Тут надзвичайно важливі дієві механізми стримувань і противаг, ефективні важелі політичної відповідальності як з боку законодавчої влади (через розвинуте законодавство - правові закони), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).

Таким чином, державна виконавча влада - це організація державно-владної, виконавчо-розпорядчої, підзаконної діяльності спеціально створеним апаратом для практичного здійснення завдань і функцій держави в економічній, соціально-культурної та адміністративно-політичного життя.

Державна виконавча влада побудована на певних принципах - науково обгрунтованих і сформульованих ідеях, положеннях, які визначають характер діяльності її органів. Такими принципами є: пріоритет прав громадянина, людини, демократизм, законність, рівноправність всіх національностей, участь громадян України в управлінні, гласність.

Розділ 2. Виконавча влада в Україні

2.1 Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту норм

Відповідно до ст. 113 Конституції України, вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який є урядом України.

Уряд - це колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчої і розпорядчої (тобто адміністративної) діяльністю в країні ^1.

У своїй діяльності Кабінет Міністрів керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, програмою діяльності Уряду, затвердженій Верховною Радою України. Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади.

До складу Кабінету Міністрів входять прем'єр-міністр, який очолює уряд, Перший віце-прем'єр міністр, три віце-прем'єр міністра України. Член кабінету Міністрів призначаються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Члени Кабінету міністрів, а також керівники центральних і місцевих органів державної виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді, яка може оголосити вотум недовіри всьому Уряду або окремих його членів, що веде за собою їх відставку. Відставка Президента веде і до відставки всього Кабінету Міністрів ^2.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради. Прем'єр-міністр України організовує та координує роботу Уряду, діючи в межах, визначених Конституцією та законами України. Він визначає пріоритетні напрямки діяльності Кабінету Міністрів України в реалізації урядом конституційних повноважень. До повноважень Прем'єр-міністра відносяться:

а) керівництво Кабінетом Міністрів України та його засіданнями;

б) розподіл обов'язків між Першим віце-прем'єр-міністром і віце-прем'єр-міністрами

в) представництво Кабінету Міністрів України в міжнародних відносинах;

г) підписання актів Кабінету Міністрів.

Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри координують і контролюють, відповідно до розподілених обов'язками, роботу міністерств, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів органів.

Для оперативного вирішення питань економіки та інших питань державного управління при Кабінеті Міністрів створено постійний орган - Президія Кабінету Міністрів. Організаційно діяльність уряду забезпечує секретаріат Кабміну, який очолює урядовий секретар. До апарату Кабінету Міністрів входять також радники Прем'єр-міністра, помічники, прес-служби Кабінету Міністрів, відділ кадрів, контрольне управління і т.д.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження - правові акти, обов'язкові для виконання на всій території Україні. Акти Кабінету Міністрів підписує прем'єр-міністр України.

Кабінет Міністрів має право скасовувати акти міністрів України, інших підлеглих йому органів, якщо вони не відповідають закону.

Згідно зі статтею 115 Конституції України Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраним Президентом України. Отже, термін повноважень Кабінету Міністрів України 5 років. Однак строк повноважень Кабінету Міністрів може бути скорочений за дострокове припинення повноважень Президента України. При цьому Кабінет Міністрів буде виконувати свої повноваження до обрання нового Президента, а Прем'єр-міністр - виконувати обов'язки Президента України ^1.

Термін повноважень Кабінету Міністрів може бути скорочений і не залежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених статтею 115 Конституції України. По-перше, Прем'єр-міністр, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Така відставка є добровільною, хоча і викликана певними обставинами. Вона може бути прийнята, а може бути, і відхилена Президентом. По-друге, відставка Кабінету Міністрів може бути ініційована Президентом України, внаслідок загострення суперечностей між ними. По-третє, відставка Кабінету Міністрів можлива внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри йому. Верховна Рада за пропозицією не менше однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу повинна розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри більшістю голосів від її конституційного складу. Питання про недовіру Кабінету Міністрів не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

У випадках відставки Кабінету Міністрів за рішенням Президента України або внаслідок прийняття резолюції недовіри Верховною Радою Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку всього складу Кабінету Міністрів. Відставка Прем'єр-міністра України також тягне за собою відставку всього Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого кабінету Міністрів, але не більше 60 днів.

Центральними органами державної виконавчої влади є міністерства, державні комітети і відомства.

Міністерства - це центральні органи державної виконавчої влади, що здійснюють керівництво дорученими їм галузями державного управління (освітою, охороною здоров'я, промисловістю, транспортом і т.д.). Міністерство реалізує державну політику у відповідній галузі, тобто є органом галузевого управління ^1.

Президент України за поданням Кабінету Міністрів утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства в інші центральні органи виконавчої влади.

Правове становище міністерств регулюється Конституцією України, Указом Президента «Про загальні положення про міністерство, інших органах державної виконавчої влади» від 12 березня 1996 року.

Очолює міністерство міністр, який призначається за поданням Прем'єр-міністра на посаду і звільняється з посади Президентом України. Він несе повну відповідальність за стан справ у міністерстві. У міністра є заступники. Розподіл обов'язків між заступниками здійснює міністр. Міністерство складається з управлінь, відділів та інших підрозділів, які керують підлеглими їм підприємствами, установами, організаціями.

Структуру центрального апарату міністерства затверджує віце-прем'єр-міністр України, для погодженого вирішення питань, які відносяться до компетенції міністерства, обслуговування найважливіших напрямів її діяльності та розвитку галузі в міністерствах створюються дорадчі органи - колегії. До складу колегії входять: Міністр (керівник колегії); заступники міністра: керівники основних підрозділів міністерства. Можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства. Члени колегій затверджуються Кабінетом Міністрів України. На засіданнях колегій обговорюються основні питання діяльності міністерства. Рішення колегії проводяться в життя наказами міністра, який її очолює.

Особам керівного складу міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, забороняється суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої, перебувати одночасно на керівних посадах, політичних партій, корпорацій, концернів, асоціацій та інших господарських об'єднань.

У результаті реорганізації центральних органів державної виконавчої влади склалася нині діюча система міністерств, що включає:

Міністерство внутрішніх справ України;

Міністерство економіки України;

Міністерство закордонних справ України;

Міністерство палива та енергетики України;

Міністерство культури і мистецтв України;

Міністерство оборони України;

Міністерство освіти і науки України;

Міністерство охорони здоров'я;

Міністерство екології та природних ресурсів України;

Міністерство праці та соціальної політики України;

Міністерство аграрної політики України;

Міністерство транспорту України;

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій;

Міністерство фінансів України;

Міністерство юстиції України.

Міністерство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установах банків, печатку із зображенням герба України та своїм найменуванням ^1.

Основними правовими формами діяльності міністерств є накази, розпорядження, інструкції, положення, вказівки міністра. У випадках, передбачених законодавством, рішення міністерства є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами. Нормативно-правові акти міністерства повинні бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством.

Центральними органами виконавчої влади є державні служби або державні комітети. Державні комітети - це центральні державні органи, що здійснюють міжгалузеве управління в певній сфері. Нині в Україні створено 20 державних комітетів і державних органів влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України. До них відносяться:

Вища атестаційна комісія;

Головне контрольно-ревізійне управління;

Державне казначейство;

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики;

Державний комітет зв'язку та інформатизації;

Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення;

Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму;

Державний комітет статистики;

Державний комітет у справах ветеранів;

Пенсійний фонд та ін

В окремих випадках державні комітети здійснюють галузеве управління:

Державний комітет із захисту споживачів;

Державний комітет з легкої і текстильної промисловості;

Державний комітет по стандартизації, метрології та сертифікації;

Державний комітет по водному господарству;

Державний комітет у справах релігій;

Національне космічне агентство і т.д.

Державні комітети утворюються Президентом України і Кабінетом Міністрів. Голів Державних Комітетів Україна та їх заступників призначає і звільняє з посади Президент України. В окремих Державних комітетах утворюються колегії, науково-технічні, експертні ради. Голови Державних комітетів видають постанови, накази, розпорядження, інструкції та інші акти ^1.

Існують також центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, які здійснюють виконавчі, контрольні, наглядові, координаційні функції. До них відносяться:

Антимонопольний комітет України,

Державна податкова адміністрація,

Державна митна служба,

Служба безпеки України,

Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва,

Національна комісія регулювання електроенергетики,

Державний департамент з питань виконання покарань,

Управління державної охорони України,

Фонд державного майна України та інші.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади підлягають peгістраціі в Міністерстві юстиції України.

Міністри, керівники інших центральних органів державної виконавчої влади, керівники органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим та областей, міст Києва та Севастополя, здійснюють керівництво дорученими їм сферами і несуть відповідальність перед Президентом України і Кабінетом міністрів за стан справ у цих сферах ^1.

Відповідно до Указу Президента України від 29 травня 2001 року «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» з метою розмежування адміністративних і політичних посад у Виконавчій владі створений інститут державних секретарів: Державного секретаря Кабінету Міністрів і державних секретарів міністерств.

До повноважень Державного секретаря Кабінету Міністрів і державних секретарів міністерств віднесено здійснення організаційного, експертно-аналітичного, правового, інформаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності уряду і міністерств.

Державний секретар Кабінету Міністрів очолює його Секретаріат, організовує забезпечення діяльності Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів, Стверджує за погодженням з Прем'єр-міністром і Міністерством фінансів України штатний розпис Секретаріату, відповідно до законодавства призначає на посади та звільняє з посади його співробітників.

Державного секретаря призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням прем'єр-міністра. Введення посади державного секретаря пояснюється необхідністю звільнення міністрів від рутинної організаційної роботи заради більшого зосередження на розробці державної політики.

Місцеві органи державної виконавчої влади в України

Органами державної виконавчої влади в областях, районах Автономної Республіки Крим, містах Київ і Севастополь є відповідно обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Правовий статус і обсяг повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських і районних адміністрацій визначається Конституцією України (розділ VI) та Законом України «Про місцеві державні адміністрації», прийнятому 9 квітня 1999 р ^1.

Місцеві державні адміністрації - це державні органи виконавчої влади в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці ^2.

Державні адміністрації є складовою частиною єдиної системи органів державної виконавчої влади. Вони підпорядковуються Президенту України, Кабінету Міністрів України і вищестоящої державної адміністрації.

Державна адміністрація діє на принципах: верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.

Місцева державна адміністрація покликана захищати права і законні інтереси громадян і держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний розвиток території та реалізацію державної політики у визначених законодавством сферах управління.

Для виконання покладених на неї завдань державна адміністрація наділена певними повноваженнями. До них відносяться: Забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Здійснюючи дане повноваження, місцева державна адміністрація забезпечує: виконання Конституції і законів України, рішення Конституційного Суду України, актів Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади України; здійснення заходів з охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьбі зі злочинністю; здійснює заходи щодо організації правового інформування і виховання населення; приймає участь у вирішенні питань проведення виборів і референдумів, адміністративно-територіального устрою та ін

Місцева державна адміністрація має певні повноваження в галузі бюджету і фінансів. Вона: складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у управління місцевої державної адміністрації вищими органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; здійснює в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності; регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням і ін

Місцева державна адміністрація виконує також повноваження в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку; використання та охорони земель, природних ресурсів та охорони навколишнього середовища; в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді; в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення; зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Повноваження в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносинах припускають забезпечення місцевими державними адміністраціями виконання зобов'язань за міжнародними договорами України на відповідній території; сприяння розвитку міжнародного співробітництва в різних галузях життєдіяльності; встановленню зовнішньоекономічних зв'язків підприємств, установ і організацій, розташованих на її території, незалежно від форм власності та т. д ^1.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право:

• проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;

• залучати вчених, спеціалістів до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій;

• одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій та релігійних організації і т.д.

До складу відповідної місцевої державної адміністрації входять: голова адміністрації, перший заступник голови, заступники, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:

1. порушення ними Конституції та законів України;

2. втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;

3. визнання судом недієздатним;

4. виїзду на проживання в іншу країну;

5. набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

6. порушення вимог несумісності;

7. за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом та законодавством про державну службу;

8. висловленням недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради;

9. подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

10. смерті.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради ^1.

Перший заступник голови обласної державної адміністрації призначається на посаду головою обласної державної адміністрації за згодою Прем'єр-міністра України. Заступники голови обласної державної адміністрації призначаються па посаду головою обласної державної адміністрації за погодженням з відповідним Віце-прем'єр-міністром України.

Перші заступник і заступники голів районних державних адміністрацій призначаються на посади головами районних державних адміністрацій за погодженням з відповідними заступниками голів обласних державних адміністрацій.

Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня.

На посади в місцеві державні адміністрації призначаються громадяни України. Вони не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або іншої організації , що має на меті отримання прибутку. Не можуть бути призначені на посади в місцеві державні адміністрації особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Голова відповідної місцевої державної адміністрації діє самостійно в рамках своєї компетенції. Він очолює відповідну місцеву державну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на місцеву державну адміністрацію завдань і за здійснення нею своїх повноважень. Разом з тим, він представляє місцеву державну адміністрацію у відносинах з іншими державними органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, організаціями, громадянами та іншими особами, як в Україну, так і за її межами. Голова місцевої адміністрації виконує також і кадрові повноваження: призначає на посаду і звільняє з посади своїх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, керівників апаратів та керівників структурних підрозділів апаратів місцевої державної адміністрації. Голові місцевої державної адміністрації ставиться в обов'язок регулярно інформувати населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію.

Голови обласних державних адміністрацій у випадках, передбачених законом, можуть порушувати перед Верховною Радою України питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільського селищного, міського голови.

Голова державної адміністрації видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Голова адміністрацій видає розпорядження одноособово і несе за них відповідальність згідно із законодавством. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому законом порядку і набувають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено більш пізній строк введення їх у дію ^1.

Діяльність місцевих державних адміністрацій, їх голів піддавався постійному контролю. Вони повністю відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Акти місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, що з'являються недоцільними, не економними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку .

Діяльність місцевої державної адміністрації проходить в тісному взаємозв'язку як з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, так і з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадянами. Місцеві адміністрації також здійснюють повноваження, делеговані обласними та районними радами відповідно до Конституції України та ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997року. Вони підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень ^1.

Голови обласних, районних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях відповідно обласних і районних рад. Голови місцевих і державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій про делеговані повноваження.

Місцеві державні адміністрації не мають право вирішувати питання, які належать до відання органів місцевого самоврядування. Але певні повноваження виконавчої влади можуть надаватися законом органами місцевого самоврядування. З питань здійснення делегованих повноважень органи місцевого самоврядування підконтрольні відповідним державним адміністраціям.

Місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ і організацій, які відносяться до сфери їх управління, але не втручаються в їхню господарську діяльність.

Державна адміністрація у процесі виконання своїх повноважень координує свою діяльність з органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, державної контрольно-ревізійної служби та іншими контролюючими органами.

У свою чергу, органи управління підприємств, установ і організації повинні сприяти державній адміністрації у виконанні нею своїх повноважень щодо соціально-економічного розвитку відповідних територій та відповідних галузей господарства, разом з нею здійснювати програми захисту навколишнього природного середовища, спільно вживати заходів щодо забезпечення безперебійної роботи в випадках стихійних лих, аварій, катастроф, координувати роботу, пов'язану з дотриманням громадського порядку.

Виконавча влада в Автономній республіці Крим має свої особливості.

По-перше, оскільки, АРК - не область, то й обласної державної адміністрації в ній немає, а діяльність районних державних адміністрацій заправляє і контролює Раду Міністрів АРК.

По-друге, районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим, крім завдань, передбачених для подібних адміністрації в областях.

Забезпечують також виконання Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно - правових основ Верховної Ради АРК рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада міністрів автономної Республіки Крим має право скасовувати розпорядження голів відповідних районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції, законам України, іншим актам законодавства України, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Органом державної влади в Автономній Республіці Крим є Представництво Президента України. Представництво Президента в Автономній республіки Крим введено у відповідність із Законом України від 17 грудня 1992 р ода «Про Представництво Президента України в Автономній республіці Крим», правовий статус його регулюється також Конституцією України та Положенням від 31 січня 1996 року «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим »представництво входить до системи органів державної виконавчої влади. Воно підпорядковується президенту Україні, а з питань, віднесених до повноважень Кабінету Міністрів, ще й кабінету Міністрів України ^1.

Представництво в рамках своїх повноважень забезпечує реалізацію на території Автономної Республіки Крим законодавства України, проводить державну політику у визначених законодавством сферах, захищає інтереси громадян.

Діяльність Представництва грунтується на принципах законності, гласності, з'єднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами Автономної Республіки Крим.

Очолює уряд, здійснює керівництво його діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на Представництво завдань, постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим.

Постійний Представник, його перший заступник і заступник призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України на строк його повноважень. За своїм статусом постійний Представник прирівнюється до керівника центрального органу державної виконавчої влади. Закон передбачає ряд умов до кандидата на посаду Постійного Представника Президента України в Криму. Він не може бути: народним депутатом; членом політичних партій; займатися підприємницькою діяльністю; займати керівні посади в інших об'єднаннях громадян і т.д.

Постійний Представник не може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності, яка накладається в судовому порядку, без згоди Президента України.

Основними завданнями представництва Президента в Криму є:

• забезпечення проведення в життя Конституції і законів України з питань, які відносяться до ведення Президента України як глави держави;

• забезпечення взаємодії органів державної виконавчої; влади України з відповідними органами автономії;

• подання Президента України у Верховній Раді та уряді автономії;

• участь у засіданнях уряду автономії з правом дорадчого голосу;

• здійснення передбачених законодавством повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян України, державного суверенітету України;

• здійснення контролю за дотриманням законодавства України, указів і розпоряджень Президента, постанов і розпоряджень уряду Україна районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування з питань делегованих їм повноважень виконавчої влади, підприємствами, організаціями, установами, організаціями незалежно від форм власності;

• здійснення інших функцій, передбачених законодавчими актами, указами і розпорядженнями Президента України, постановами Кабінету Міністрів.

Постійний Представник у межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форм власності ^1.

Представництво є юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, рахунки в установах банків України. Розпорядження Постійного Представника, які не відповідають законодавству України, указам Президента України, скасовуються Президентом.

Перед Кабінетом Міністрів України та Президентом відповідальний також Рада міністрів Криму, що є урядом АРК. Цей орган інтегрований у систему виконавчої влади України, про що свідчить ряд фактів. По-перше, Голова Ради міністрів АРК призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою АРК за погодженням з Президентом України. По-друге, Президент України може скасувати не тільки акти Кабінету Міністрів України, а й акти Ради Міністрів Автономної республіки Крим.

У районах Автономної Республіки Крим утворюються районні держадміністрації, підкоряються Уряду Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів і Президента України.

Для наочності практичної діяльності органів виконавчої влади з державного управління, розглянемо податкову систему України та розподіл державного бюджету на 2009 рік.

Податкова система - це артерія держави, без якого воно не зможе здійснювати управління економічної, соціальної, культурної політикою держави, а значить, держава просто може припинити своє існування без неї.

Податкова система України регулюється Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року. У даному законі закріплені принципи системи оподаткування, види податків, зборів та обов'язкових платежів, платників податків і т. д. За дотриманням Законодавства України, в податковій системі, стежить Державна податкова адміністрація України ^1.

Існують різні види загальнодержавних податків, за допомогою яких формуються державний бюджет України та місцеві бюджети, перерахуємо деякі з них:

• ПДВ (податок на додану вартість);

• податок на прибуток;

• державне мито;

• плата за землю (рента);

• податок на доходи фізичних осіб;

• акцизний збір;

• податок на промисел та інших

Таких та інших податків до державного бюджету України на 2009 рік включено 32 види. Очікувана сума від цих податків становить - 178 млрд. 654 млн. гривень, майже 80% всього бюджету держави.

Загальна сума планованого бюджету на 2009 рік становить майже 239 млрд. гривень, з них більше 10 млрд. гривень призначені на утримання вищих посадових осіб держави та чиновницького апарату. Приміром, на утримання Державного управління справами, в тому числі і Президента України його Секретаріату в державному бюджеті закладено понад півмільярда гривень. Утримання Верховної Ради України обійдеться державі 740 млн. 848 тис. гривень (без пункту на оздоровлення депутатів). Про стан здоров'я народних обранців і чиновників подбати не забули. На стаціонарне медичне обслуговування народних депутатів України в бюджеті країни закладено в загальному фонді 91 млн. 296,5 тис. гривень і в спеціальному фонді - 6 млн. 450 тис. гривень. Крім того, передбачено поліклінічно-амбулаторне обслуговування народних депутатів України та керівного складу органів державної влади, на це заплановано понад 80 млн. гривень і близько півмільйона гривень на підвищення кваліфікації лікарів, які їх обслуговують. Щоб наші мужі не підчепили ніякої епідемії ми, платники податків, надаємо на Державний санітарно-епідеміологічний нагляд в лікувально-оздоровчих установах Державного управління справами та на об'єктах органів державної влади 7 млн. гривень. Окрім депутатів та чиновницького апарату не забули і їхніх дітей, яким Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» передбачено оздоровлення та відпочинок в оздоровчих таборах і на це виділяється 7 млн. гривень. Разом, на лікувально-оздоровчі потреби чоловіків державної влади, необхідно більше 250 млн. гривень.

Органи виконавчої влади посідають ключове місце в структурі державної влади, які реалізують розроблені урядом і схвалені парламентом програми щодо всебічного розвитку країни.

Головним завданням органів виконавчої влади є зростання таких макроекономічних показників як - національне багатство, валовий внутрішній продукт, національний дохід, державні та приватні інвестиції та ін При професійно розробленому державному плані і існуючому потенціалі Україні цілком можливо досягти високих показників в економіці, а нам з вами бажаю вміти правильно і осмислено оцінювати результати діяльності виконавчої влади і здійснити довіру тільки того уряду, якому під силу забезпечити ріст і розвиток держави, а також зростання якості життя його громадян ^1.

2.2 Функції та компетенція органів виконавчої влади

Як зазначалося вище, виконавча влада відіграє важливу роль серед органів державної влади, здійснюють функцію державного управління економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом у державі.

Виконавча влада виконує правозастосовчу, контрольну, правоохоронну та координуючу функції. Правозастосовча діяльність виконавчої влади полягає в розробці і фактичному здійсненні заходів, спрямованих на виконання законів. Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізацій правозастосовчої діяльності та належну поведінку всіх учасників даного процесу. Контрольна функція проявляється в забезпеченні податкової та митної політики держави, нагляд за функціонуванням об'єктів управління. В умовах багатоукладності сфери управління все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер ^1.

Виконавча влада є самостійною і незалежною гілкою влади, але при виконанні своїх функцій тісно взаємодіє із законодавчою і судовою гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можу функціонувати періодично (перші під час сесій, другі за наявності злочинів), виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Компетенція виконавчої влади охоплює практично всі сфери суспільного життя - економіку, науку, культуру, освіту, охорону здоров'я, соціальну сферу, національну безпеку і громадський порядок, оборону. і зовнішні відносини. Призначенням виконавчої влади є: виконання рішень, прийнятих безпосередньо народом або законодавчим органом влади; визначення і здійснення програм розвитку суспільства; управління галузями суспільного господарства: забезпечення громадського порядку, стабільності і безпеки в суспільстві, захист прав і свобод громадян.

Залежно від обсягу, характеру компетенції органи виконавчоївлади діляться на:

• Органи загальної компетенції - органи, які в межах підвідомчої території здійснюють державне управління;

• Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі;

• Органи спеціальної (функціональної) компетенції - реалізують державну політику в певній сфері, вирішують питання, що мають загальний характер для всіх або більшості галузей господарства;

• Органи предметної компетенції - адміністрації государственныхпредприятий установ, керівні діяльністю відповідних підприємств, установ.

Розглянемо функції і компетенцію виконавчої влади.

Згідно з діючою Конституцією України Кабінет Міністрів має значно більше коло повноважень, ніж раніше. Зокрема, він виконує такі функції, як виконавча, бюджетно-фінансова, державного програмування розвитку України, організаційну, управління державною власністю та ін У відповідності з цими функціями Кабінет Міністрів має такі повноваження:

• забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики;

• вживає заходів до забезпечення державного суверенітету, національної безпеки та обороноздатності України, її територіальної цілісності і економічної самостійності:

• вживає заходів до забезпечення прав і свобод громадян, законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, охорони прав власності;

• розробляє і здійснює державні програми соціально-економічного розвитку України;

• займається питаннями ціноутворення, фінансів, заробітної плати;

• складає проект Державного бюджету і відповідає за його виконання;

• здійснює соціальну політику в галузі освіти, науки, культури і охорони здоров'я;

• управляє майном, яке є державною власністю, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

• відповідає за стан навколишнього природного середовища, екологічну безпеку та раціональне природокористування;

• спрямовує і координує роботу міністерств, інших підлеглих йому центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження - правові акти, обов'язкові для виконання на всій території Україні. Акти Кабінету Міністрів підписує прем'єр-міністр України.

Відповідно до «Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади», затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996 р ода, основними функціями міністерства України, як центрального органу державної виконавчої влади є ^1:

• забезпечення проведення в життя державної політики у відповідних сферах, (галузях);

• координація діяльності підприємств і організацій відповідної галузі;

• забезпечення державної підтримки у вирішенні ними завдань по задоволенню потреб населення;

• розробка й обгрунтування проектів цільових державних програм;

• формування в розміщення державного замовлення;

• забезпечення формування в межах галузі єдиного підходу до економічних і технічним вимогам і стандартам на продукцію, роботи і послуги;

• сприяння підприємствам і організаціям у питаннях звичаями стабілізації господарських зв'язків, у т.ч. зовнішньоекономічних;

• здійснення контрольних функцій за діяльністю підприємств і організацій;

• забезпечення в межах своїх повноважень функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

• складання макро економічних і міжгалузевих балансів; розробка пропозицій про визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;

• вжиття заходів, спрямованих на удосконалення зовнішньополітичної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У рамках своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією ^1.

Міністерство бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру, бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики, здійснює інші функції, які випливають з покладених на нього завдань.

Висновок

Отже, ми бачимо, що в даний час в Україні існує і функціонує досить-таки складна система виконавчої влади. Не можна забувати про те, що, перш за все вона є підсистемою державної влади, її гілкою у структурі розподілу влади як єдиного цілого організаційно-правового механізму державної організації суспільства і ведення його справ. Ця підсистема має певний структурне будова, що включає рівні (будова по ієрархічній вертикалі); ланки (однорівневі освіти однорідних органів), види і форми органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади є первинною і основною структурною одиницею аналізованої системи.

Він має складне структурне внутрішню будову і включає структурні підрозділи апаратного призначення, що не мають владних повноважень, а іноді і самостійні органи (конструкції органу в органі), склад службовців державної служби як спеціального інституту державної влади.

Особливу увагу слід приділити раціональному виконання виконавчо-розпорядчих функцій, виключення при цьому дублювання і неузгодженості, забезпечення постійного контролю за виконанням урядових рішень, підвищення персональної відповідальності державних службовців будь-якого рангу за виконання прийнятих рішень.

Виконавча влада, згідно з Конституцією України, є самостійною гілкою державної влади, основне призначення якої - організація виконання актів законодавчої влади та інших нормативних актів.

Механізм виконавчої влади включає всю систему органів державної влади, покликану забезпечувати її фактичну і юридичну реалізацію на всій території Україні. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності (виконавчо-розпорядча діяльність), відмінний від її інших проявів (законодавчої, судової), не протиставляється виконавчої влади, що розуміється як діяльність суб'єктів цієї влади. Їх взаємозв'язок полягає в тому, що державне управління являє собою вид діяльності, в рамках якого практично реалізується виконавча влада. Отже, правомірний висновок про те, що поняття державне управління більш широке, ніж поняття виконавча влада, і остання є його похідною.

Від виконавчої влади, враховуючи мобільність її дій, субординацію і підпорядкованість її органів за вертикаллю, у вирішальній мірі залежать, зокрема, темпи соціально-економічних перетворень в державі.

Література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Закон України від 12 березня 1996 року «Загальні положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади», затверджений Указом Президента України / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 179. - Ст. 96.

3. Закон України від 29 травня 2001 року «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» затверджений Указом Президента / / Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 345.

4. Закон України від 9 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації» / / Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

5. Закон України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування» / / Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

6. Закон України від 17 грудня 1992 року «Про Представництво Президента України в Автономній республіці Крим» / / Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 21. - Ст. 158.

7. Закон України від 25 червня 1991 року «Про систему оподаткування» / / Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39. - Ст. 510.

Спеціальна література

8. Коментар до Костітуції України. К., Інститут законодавства Верховної Ради України. 1996. - 216 с.

9. Касинюк Л.А. «Основи Конституційного права України». - Харків, ТОВ «Одіссей», 2006. - 623 с.

10. Скакун О.Ф., Подберезький М.К. Теорія держави і права. - Харків, 2007. - 839 с.

11. Копейчиков В. В. Основи Конституційного права Україн і. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 712 с.

12. Основи держави і права. Навчальний посібник / За ред. Васильєва А.С., Орзіх М.Ф., Міхальов В.А. - Одеса, 2005. - 628 с.

13. Орзіх М.Ф. Конституційне право України (навчально-методичний посібник). - Одеса: Вид-во 2006. - 610 с.

14. Тодоров І.Я., Чередниченко Е.А. Основи держави і права. - Донецьк: Парус, 2006. - 582 с.

15. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. - К.: Вид-во 2006. - 334 с.

16. Правознавство. Підручник / П од ред. В. В. Копєйчикова. - К.: Парус, 2002. - 562 с.

17. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілко .- К.: Юрінком Інтер, 2003. - 673 с.

18. Копейчиков В. В. Основи Конституційного права Україн і. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 642 с.

19. Ебзеев Б.С. Конституція. Демократія. Права людини. - М.: Пул, 1992. - 714 с.

20. Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - М.: МАУП, 2001. - 856 с.

21. Венгеров А.Б. Теорія держави і права: Підручник для юридичних вузів. - М.: Юриспруденція, 2000. - 786 с.

22. Основи держави і права: Учеб. посібник для вступників до юридичних вузів / Під ред. О.Е. Кутафіна. - М.: МАУП, 2000. - 694 с.

23. Бєльський К. С. Про функції виконавчої влади / / Держава і право. - 1991. - № 5. - С. 12 - 17.

24. Воронянський А.В., Борисов Г.В., Зайончковський Ю.В. Основи правознавства: навчальний посібник. - Х.: Парус, 2007 - 623 с.

25. Комаров С.А., Малько А.В. Теорія держави і права: Навчально-методичний посібник. Короткий підручник для вузів. - М.: Видавництво НОРМА, 2003. - 782 с.

26. Лазарєв В.В., Липень С.В. Теорія держави і права: Підручник. - М.: Спартак, 2000. - 812 с.

27. Нерсесянц В.С. Загальна теорія права і держави: Підручник. - М.: Норма, 2000. - 615 с.