Михайло Григорович Лапуста, кандидат економічних наук, професор завідувач кафедри Державного університету управління, дійсний член Академії економічних наук і підприємницької діяльності Росії.
Запорукою виживаності і основою стабільності положення підприємства служить його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори:
становище підприємства на товарному ринку;
виробництво і випуск дешевої, що користується попитом;
його потенціал у діловому співробітництві;
ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;
наявність неплатоспроможних дебіторів;
ефективність господарських і фінансових операцій і т. п.
Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Іншими словами, фінансова стійкість фірми - це стан її фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток фірми на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.
Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.
Оцінка фінансового стану підприємства буде неповною без аналізу фінансової стійкості. Аналізуючи ліквідність балансу підприємства, зіставляють стан пасивів зі станом активів; це дає можливість оцінити, якою мірою підприємство готове до погашення своїх боргів. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки підприємство незалежно з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням його фінансово-господарської діяльності. Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійка аналізована підприємницька організація у фінансовому відношенні.
Фінансова стійкість підприємства пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства та ступенем його залежності від кредиторів і дебіторів. Наприклад, підприємство, яке фінансується в основному за рахунок грошових коштів, взятих у борг, в ситуації, коли кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої кредити назад, може збанкрутувати. У даному випадку структура підприємства «власний капітал - позиковий капітал» має значну перевагу в бік останнього. Таким чином, можна зробити висновок про те, що фінансова стійкість підприємства в довгостроковому плані характеризується співвідношенням його власних і позикових коштів. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є основою фінансової стійкості.
Аналіз фінансової стійкості виходить з основної формули балансу, встановлює збалансованість показників активу і пасиву балансу, яка має наступний вигляд:
АВ + АТ = КС + ЗД + ЗКР,
де
АВ - необоротні активи (підсумок розділу I активу балансу);
АТ - оборотні активи (підсумок розділу II активу балансу), до складу яких входять виробничі запаси (ПЗ) і грошові кошти в готівковій, безготівковій формах і розрахунках у формі дебіторської заборгованості (ДЗ);
КС - капітал і резерви підприємства, тобто власний капітал підприємства (підсумок розділу III пасиву балансу підприємства);
ЗД - довгострокові кредити і позики, взяті підприємством (підсумок розділу IV пасиву балансу підприємства);
ЗКР - короткострокові кредити і позики, взяті підприємством, які, як правило, використовуються на покриття нестачі оборотних коштів підприємства (ЗС), кредиторська заборгованість підприємства, за якою воно повинно розплатитися практично негайно (КЗ) та інші кошти в розрахунках (ПС) (підсумок розділу V пасиву балансу підприємства).
З урахуванням усіх підрозділів балансу дану формулу можна представити в наступному вигляді:
АВ + (ПЗ + ДЗ) = КС + ЗД + (ЗС + КЗ + ПС).
Далі можна згрупувати активи підприємства по їх участі в процесі виробництва, а пасиви - за участі у формуванні оборотного капіталу підприємства, отримавши таким чином наступну формулу:
(АВ + ПЗ) + ДЗ = (КС + ПС) + ЗД + ЗС + КЗ,
АВ + ПЗ - необоротні та оборотні виробничі фонди;
ДЗ - оборотні кошти в обігу;
КС + ПС - власний і прирівняний до нього капітал підприємства, як правило, використовується на покриття нестачі оборотних коштів підприємства.
У тому випадку, якщо необоротні та оборотні виробничі засоби підприємства погашаються за рахунок власного і прирівняного до нього капіталу з можливим залученням довгострокових і короткострокових кредитів, а грошових коштів підприємства, що знаходяться у розрахунках, достатньо для погашення термінових зобов'язань, то можна говорити про ту чи іншу ступеня фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства, яка характеризується системою нерівностей:
(АВ + ПЗ) ≤ (КС + ПС) + ЗД + ЗС;
ДЗ ≥ КЗ.
При цьому виконання одного з нерівностей автоматично тягне за собою виконання та іншого, тому при визначенні фінансової стійкості підприємства зазвичай виходять з першого нерівності, перетворивши його виходячи з того, що в першу чергу підприємство повинно забезпечити капіталом наявні у нього необоротні активи. Іншими словами, величина запасів підприємства не повинна перевищувати суми власних і залучених коштів та позикових коштів підприємства після забезпечення цими засобами необоротних активів, тобто
ПЗ ≤ (КС + ПС + ЗД + ЗС) - АВ
Виконання цієї нерівності є основною умовою платоспроможності підприємства, так як в цьому випадку грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення й активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства.
Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.
Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей «Запаси» розділу II активу балансу.
Для характеристики джерел формування запасів визначають три основні показники.
1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК) як різниця між капіталом і резервами (розділ III пасиву балансу) і необоротні активи (розділ I активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність власних оборотних коштів можна записати наступним чином:
ВОК = КС - АВ
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (СД), визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:
ВД = (КС + ЗД) - АВ = ВОК + КД,
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОІ), визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів:
ОІ = (КС + ЗД) - АВ + ЗС.
Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (ΔСОС):
ΔСОС = ВОК - З,
де З - запаси (стор. 210 + стор 220 розділу II активу балансу).
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів (ΔСД):
ΔСД = СД - З.
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ΔОІ):
ΔОІ = ОІ - З.
Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості.
1. Абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається в справжніх умовах розвитку економіки Росії дуже рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості і задається умовою:
З <ВОК.
Дане співвідношення показує, що всі запаси повністю, покриваються власними оборотними засобами, тобто підприємство абсолютно не залежить від зовнішніх кредиторів. Однак таку ситуацію не можна розглядати як ідеальну, оскільки вона означає, що керівництво підприємства не вміє, не хоче чи не має можливості використовувати зовнішні джерела фінансування основної діяльності.
2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:
З = ВОК + ЗС.
Наведене співвідношення відповідає положенню, коли підприємство для покриття запасів і витрат успішно використовує і комбінує різні джерела коштів, як власні, так і залучені.
3. Нестійкий стан, що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:
З = ВОК + ЗС + ІВ,
де ІО - джерела, що послабляють фінансову напруженість (тимчасово вільні власні кошти (фонди економічного стимулювання, фінансові резерви), залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською), кредити банків на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові кошти).
Фінансова нестійкість вважається нормальною (припустимою), якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і витрат).
4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємницька фірма перебуває на грані банкрутства, так як грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть її кредиторської заборгованості і прострочених позик:
З> ВОК + ЗС.
У двох останніх випадках (нестійкого і кризового фінансового становища) стійкість може бути відновлена оптимізацією структури пасивів, а також шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат.