«Великий, могутній і
прекрасний російську
мова »
Лекція
Вчитель російської мови та
літератури
Самойлова Світлана
Вікторівна
Мова є сповідь народу,
У ньому чується його природа
Його душа і побут рідний
П. А. Вяземьскій
Старший брат! .. Гарячою любов'ю до молодших
б'ється твоє велике серце. Твоя мова - мова
борців і мудреців - стала першою мовою на -
пологів. Російською мовою говорить совість світу.
Мустали Карім
Рідна мова - це живий зв'язок часів. За допомогою мови людина усвідомлює роль свого народу в минулому і сьогоденні, долучається до культурної спадщини.
Російська мова - це національна мова великого російського народу. Значення російської мови у наш час величезна. Сучасна літературна російська мова - це мова наших газет і журналів, художньої літератури і науки, державних установ і навчальних закладів, радіо, кіно і телебачення.
Мова називають одним з найдивовижніших знарядь в руках людства. Однак користуватися нею потрібно вміло, вивчивши всі його особливості і секрети. А чи може будь-який з вас з упевненістю сказати, що опанував досконало рідною мовою? Здається, що серед читачів цієї книги таких не виявиться. І ось чому: чим більше ми усвідомлюємо багатство і велич російської мови, тим більш вимогливими стаємо до нашої мови, тим гостріше відчуваємо необхідність удосконалювати свій стиль, боротися за чистоту мови, протистояти його псування. М. М. Карамзін, багато зробив для розвитку і збагачення російської мови, писав: «Вольтер сказав, що в шість років можна вивчитися всіх головних мов, але все життя треба вчитися своїй природному. Нам, російським, ще більше праці, ніж іншим ».
Говорити і писати правильно говорити та писати добре не одне і те ж. Навіть якщо ви вільно володієте літературною мовою, завжди корисно замислитися про те, як зробити свою промову багатшими, виразнішими. Цьому вчить стилістика - наука про вміле виборі мовних засобів.
Чим грамотніше людина, тим більше вимогливий він до своєї мови, тим гостріше він розуміє, як важливо вчитися гарному стилю у чудових російських письменників. Вони невпинно працювали над удосконаленням і збагаченням художньої мови і заповідали нам дбайливо ставитися до рідної мови. Російська мова завжди був гордістю наших письменників-класиків, він вселяв у них віру в могутні сили і велике призначення російського народу. «За днів сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї батьківщини - ти один мені підтримка і опора, про великий, могутній, правдивий і вільний російську мову!"-Писав І. С. Тургенєв.
За допомогою російської мови можна виразити найтонші відтінки думки, розкрити найглибші почуття. Немає такого поняття, яке не можна було б назвати російським словом. Читаючи твори великих письменників, ми занурюємося в світ, створений їх фантазією, стежимо за думками і поведінкою їх героїв і часом забуваємо, що література - мистецтво слова. Адже все, про що ми дізнаємося з книг, втілене в слові, поза слова не існує!
Чарівні фарби російської природи, опис багатої духовного життя людей, весь неосяжний світ людських почуттів - все відтворюється письменником за допомогою тих самих слів, які служать і нам в повсякденному житті. Не випадково мову називають одним з найдивовижніших знарядь в руках людства. Треба тільки вміти ним користуватися. Ось для цього і необхідно вивчати стилістику.
Ніхто не народжується з готовим почуттям мови. Лінгвістичний смак, як і весь культурний вигляд людини, - результат досвіду, життя, виховання. Хто виховує почуття мови? Батьки, якщо їх мова літературно правильна і разом з тим зберігає яскравість виразних засобів і чистоту народної мови, вчителі, які проводять уроки з любов'ю і увагою до рідної мови (якщо це буде навіть уроки математики, географії, фізкультури чи праці); книга великого письменника, театр, радіо, телебачення - все це сприяє виробленню гарного лінгвістичного смаку у дітей і дорослих, у всіх слухачів і читачів.
Нерідко міркують таким чином: «Звичайно, математику чи фізику треба спеціально вивчати. Але що стосується мови, то вже говорити-то я вмію без усякої науки ». Справді, мова - явище абсолютно особливе в житті людини. Найважливіший засіб спілкування - мова - доступно кожному з дитинства і використовується постійно кожним членом цього товариства. Це створює у людини ілюзію, що він повновладний господар своєї промови: здається, що «мої» лінгвістичні смаки, «мої» погляди на мову і «мої» пояснення - об'єктивна істина, обов'язкова для всіх інших. Тут і криється причина появи неосвічених з точки зору науки «відкриттів» і ходячих думок, хоч і виникають зазвичай вони із щирих і абсолютно сумлінних спонукань.
Звичайно, є такі скептики, які вважають: «Як сказав - так і добре. Все одно зрозуміють »! Але чи мають рацію вони? Чи можна стверджувати, що недбалу, неточну, неохайну мова правильно зрозуміють? А які «неув'язки» виходять іноді через неправильне тлумачення, це кожен відчув на своєму власному досвіді. Значить, не можна керуватися нехитрим правилом «все одно зрозуміють». Ні, неправильне мова або важко зрозуміти, чи можна зрозуміти помилково. А неправильно зрозумієш - неправильно і вчиниш. Отже, культура мови не особиста справа кожного з нас, а суспільна потреба й необхідність.
Що ж таке культура мови? У вузькому лінгвістичному сенсі - це володіння мовними нормами (у вимові, наголосі, слововживанні, в побудові фраз і т. п.), а також уміння користуватися виразними засобами мови в різних умовах спілкування відповідно до мети і змістом промови. Але культура мови в більш широкому сенсі - це і культура читання, і найважливіша частина загальної культури людини.
Саме слово «культура» (від латинського сultura) буквально означає «обробіток», «оброблення». Це те, що «оброблено», «оброблено» і передана нам у спадок нашими попередниками; це те, що «обробляється» і «обробляється», шліфується нами, щоб передати наступним поколінням.
Мова - найважливіший засіб людського спілкування і знаряддя художньої творчості. Культура мови (або культура мови)-це ступінь нашого володіння невичерпними багатствами мови. У цьому змісті і говорять про високу культуру мови або про низьку, недостатньою мовної культури того чи іншої людини і т. п. Як і в будь-якій області знань, сукупності навиків тут все залежить від нас самих, від нашого бажання оволодіти висотами культури.
У квітні 1941 року, виступаючи перед московськими школярами-старшокласниками, Михайло Іванович Калінін сказав: «Щоб стати творцями великого життя, вам треба оволодіти трьома предметами вашої навчальної програми». У числі трьох головних шкільних дисциплін Михайло Іванович назвав фізкультуру. Зрозуміло, чому він поставив її в ряд основних предметів: нам треба готувати собі здорову зміну. Молодь повинна бути сильною, вправною, витривалою, а всі ці якості виховує і розвиває фізична культура.
Інший предмет, який Калінін вважав одним з головних у шкільному викладанні, предмет, необхідний людям різних професій, - це математика. У наш вік технічного прогресу немає необхідності доводити правильність цього твердження.
Проте цікаво і знаменно, що серед трьох головних навчальних предметів на перше місце Михайло Іванович ставить вивчення російської мови. «Перш за все, - говорив він, - ви повинні добре знати російську мову. Адже немає такої науки, яку вам доведеться вивчати, немає такої сфери суспільної діяльності, де б не було потрібно хороше знання російської мови. І навіть у повсякденному житті таке знання необхідно для того, щоб правильно і точно висловлювати свої думки, почуття, самі глибини переживань ».
Сказане Михайлом Івановичем багато років тому з повною підставою можна адресувати і сучасної молоді. Знання російської мови в усьому її багатстві необхідно людям усіх спеціальностей.
Правда, ніхто не може змусити людину говорити правильно, яскраво, точно, виразно, якщо він сам цього не хоче. Але допомогти людині зрозуміти, чому він повинен прагнути до оволодіння всіма тонкощами мови, - це обов'язок кожного, кому дорогий наш мову.
Л. М. Толстой говорив: «Слово - це добре. Велике тому, що словом можна з'єднати людей, словом можна і роз'єднати їх, словом служити любові, словом ж можна служити ворожнечі та ненависті ». Радянський письменник А. Н. Толстой справедливо вважав, що «звертатися з мовою де-не-як - значить і мислити абияк: неточно, приблизно, невірно». А І. С. Тургенєв закликав: «бережіть нашу мову, нашу прекрасну російську мову, цей скарб, це надбання, передане нам нашими попередниками ...»
У наші дні російська мова справді стає інтернаціональним. І це велить нам високо тримати прапор російської мови. Всі ми - для кого російська мова доріг - несемо відповідальність за його чистоту, правильність, точність і виразність. «Малий мова - так горами хитає!» - Говорить прислів'я. Так будемо ж з повагою ставитися до цього гіганту. І нехай ніхто не забуває, що сила і міць російського слова залежать від того, як кожен з нас володіє невичерпними багатствами російської мови.
І для того, щоб розуміти все, що відбувається в навколишньому світі, для того, щоб і нас розуміли ті, з ким ми спілкуємося, ми повинні добре володіти сучасним російською мовою. Однак нічого закривати очі на те, що дуже часто ми говоримо недбало не тільки вдома, але і на зборах, де-не-як пишемо не тільки звісточку рідним, але і замітку в стінгазету, читаємо безграмотні вивіски і оголошення, чуємо спотворену мова в трамваї, в магазині і миримося з цим, не звертаємо на це уваги, не надаємо цьому значення.
Але ж, скільки непорозумінь виникає через мовний недбалості! Як часто ми ображаємо один одного, самі того не бажаючи, через невміння ясно висловити свою думку. Якщо наша мова незрозуміла співрозмовнику, як легко наші слова можуть бути перетлумачити на інший лад! Від того, чи точно висловлюємо ми свою думку, вільно чи володіємо промовою, залежить, чи будемо ми правильно зрозумілі оточуючими.
Звичайно, можна заперечити: мій культурний рівень, моя мова - це моя особиста справа, і прошу залишити мене в спокої.
Необхідно поговорити про сором перед російським словом. Людина повинна усвідомлювати, що його мова - його гідність.
Сором - одне із самих тонких, делікатних і разом з тим життєво необхідних якостей. Людина повинна соромитися, і багато соромитися, якщо він людина. Поговоримо про сором перед словом. Чим більше цього сорому, тим краще наша російська мова.
На питання «Що таке лихослів'я?» Відповідають по-різному. Одні стверджують, що це вада, недолік, ганебне властивість. Інші вважають, що це хвороба, як алкоголізм чи куріння. Здається, що обидві відповіді вірні, тому що одне витікає з іншого. Алкоголізм, куріння, лихослів'я спочатку, коли можна ще не закурити, не випити, не сказати, не вимовити, - порок. Але непомітно лихослів'я стає хворобою. Людина вже не може побудувати елементарне пропозицію, не вживши поганих слів. Вседозволеність мови обертається хворобою інтелекту, свідомості. Часто така людина, потрапляючи в «пристойне товариство», намагається більше мовчати, щоб ненароком не сказати поганого слова.
Так чи небезпечно поширення лихослів'я? Чи потрібно про це голосно заявляти? Так, бо лихослів'я приймає загрозливих рис і форми, воно охопило майже всі віки; лайки стали замінниками пауз. А якщо я не лихословлю, то в чому тоді небезпека для мене? Якщо, не курячи самі, ми просто вдихаємо запах чужої сигарети, то тим самим уже шкодимо собі. Так і погані слова, нами не вимовні, але чутні, непомітно і глибоко проникають у нас, в нашу підсвідомість. Відомі випадки, коли, будучи під наркозом, лаялися інтелігентні люди, ніколи в звичайному стані не удавалися до матюків.
Тому і виникає гостра необхідність вирішувати проблему лихослів'я. Потрібно не писати і не друкувати лайок: якщо недруковане слово стало друкованим, боротися з цим ще важче. Нічого не дасть для боротьби з лихослів'ям заміна лайок початковими буквами: немає принципової різниці, вимовляли ви слово цілком або обмежилися його знайомий. Все одно це - лихослів'я, ваш сигнал пішов до тями. Не треба замінювати лайки слівцями типу ялинки-палиці, блін, японський городовий. Ми сміємося, почувши їх, правильно вгадуючи підтекст цієї фрази. Культурні лайки не краще і не чистіше звичайних.
Як берегти чистоту мови, поки ви вчитеся в школі? Надійних рецептів немає. Але прийоми, прийняті і схвалені вами, допоможуть уникнути лихослів'я.
Не кажіть поганих слів самі. Я знаю: деколи складно встояти, не хочеться виділятися, бути білою вороною, бо глузування неприємні, прикрі, ми боїмося залишитися на самоті. Тут рятівна думка про те, що бувають періоди в житті людини, коли немає поруч друзів, але залишаються сім'я, робота, захоплення, навчання.
Не копіюйте інших, не кажіть, як усі, не намагайтеся бути схожими на когось, зберігайте самобутність і пам'ятайте: «Не те, що входить в уста, опоганює їх, але те, що виходить з уст». Помилково вважається, що, вилаявшись, людина розслабився, виплеснув наболіле, а значить, близько заспокоєння. Так, розслаблення необхідно людині. Але не можна його знайти | ні в курінні, ні у вині, ні в лихослів'ї. Його можна знайти у мрії, сильною та яскравою, у найвищому спортивному напрузі, в музиці, в рукоділля, колекціонування, в якісному виконанні домашніх справ.
А як бути з тими, хто лихословить? Ми, звичайно, не можемо виправити суспільство в цілому, але припинити лихослів'я в сім'ї, в класі можна. Навіть у самій жахливої середовищі є люди, до яких бруд як би не пристає, завжди знайдеться хтось, на кого можна покластися, з ким разом протистояти злу.
Лайки можна протиставити слово хороше. Заяви собі: «Сьогоднішній день - мій головний день!». І прийди до школи ошатним, наведи навколо себе порядок, тепло посміхайся і серцево похвали людини за дріб'язок. Пам'ятай про недоторканність особистості, про неприпустимість характеристик-узагальнень: «Ти взагалі такий», «Ти завжди так». А якщо не стрималися, попросіть вибачення.
Віруючі люди стверджують, що, коли людина говорить погані слова, від нього відлітають ангели-охоронці, і тоді людина стає беззахисною та вразливими.
У БДПУ діє єдина в республіці служба, де щодня рятують «великий і могутній».
- Я сумую за Москвою! - Почула днями від якоїсь томної дівиці, прогулюється під руку з молодою людиною на фойє театру. Не знаю, як виніс цей немислимий мовний зворот юнак, але моє ніжне філологічне вухо він різонув, як музиканта фальшива нота. Від подібних мовних ляпів просто спасу немає: слова «Дзвін», «уплочено», «дОговор» та іже з ними переслідують мене щодня, змушуючи шкодувати про те, що я не народилася пару століть тому.
По суті, адже для інтелігентної людини погано говорити повинно б вважати таким же непристойності, як не вміти читати і писати ...», - зазначав Чехов у своїй замітці про красномовство «Гарна новина». «Мова - це і є цивілізація», - йде далі Томас Манн у книжці «Чарівна гора». Чи можемо ми вважати себе цивілізованими людьми, якщо мова наша далека від досконалості?
Мова - основний засіб спілкування, і знання його норм передбачає адекватне володіння ситуацією.
У сучасному суспільстві інформація відіграє найважливішу роль. Але умінням передати і прийняти інформацію, а значить, бути зрозумілим, володіє не кожен. Якщо ви не вмієте грамотно спілкуватися, вас чекає комунікативна невдача: непідписання важливого контракту, провал при співбесіді, сварка через дрібницю. Знати російську мову не просто необхідно, але і Опрестіжно. Наша служба доводить це на практиці щодня.
Яке значення слова «салага»? Як правильно: згідно з указом або згідно указу? Треба говорити бомжі або бомжі? Дзвінки з проханням пояснити те чи інше слово, правило на кафедрі російської мови Башкирського державного педагогічного університету лунали постійно. Викладачі філфаку з незмінною чемністю та докладністю на них відповідали. «А чи не створити нам спеціальну телефонну службу?» - Задалася питанням одного разу завідуюча кафедрою доктор філологічних наук, професор Євгенія Андріївна Яковлєва. Так у жовтні 2002 року розпочала свою роботу єдина у республіці Служба російської мови (у Росії подібні служби існують тільки в Москві, Воронежі та Самарі).
Сьогодні діяльність служби не обмежується телефонним форматом. Вона набагато ширше: це редагування будь-яких текстів - наукових, офіційно-ділових, художніх, підготовка з російської мови до вступу у вузи, допомога у складанні рекламних оголошень, найменувань магазинів, індивідуальні консультації з питань мови.
Безграмотність сьогодні просто кричуща. У цьому сенсі засоби масової інформації, телебачення, інтернет грають негативну роль. Часом від дикторів центральних каналів таке почуєш! CMC-повідомлення, якими обмінюються підлітки, взагалі відкидають всі правила російської мови: виключаються знаки пунктуації, заголовні букви, активно використовуються скорочення слів. Автоматично все це переноситься і в зошиті. З недавніх пір Служба російської мови освоює ще одну сферу діяльності: лінгвістичну експертизу. Пам'ятаєте знамениту фразу «Стратити не можна помилувати»? Часом неправильно поставлена кома здатна вершити людські долі. За необережне вживання якогось слова доводиться відповідати не менше, ніж за справи. Судові позови, пов'язані із захистом честі та гідності, порушенням авторських прав, суперечками з приводу неправильного вживання орфографії і пунктуації в офіційних документах, зростають з кожним роком. Люди звертаються до мовознавцям з проханням підтвердити, що вираз є образою, що реклама несе прихований небажаний підтекст і т. д. У суспільстві трапляються періоди зневаги до норм мови, але це схоже на хвороби, яка проходить. І люди знову починають розуміти важливість правильної, красивою, адекватної мови. Адже щастя - це коли тебе розуміють ...
І, на закінчення, згадаємо прекрасний вірш у прозі Івана Сергійовича Тургенєва, не втратило актуальність у наші дні.
РОСІЙСКA МОВА
Під дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї батьківщини, - ти один мені підтримка і опора, про великий, могутній, правдивий і вільний російську мову! Не будь тебе - як не впасти у відчай побачивши все, що відбувається вдома? Але не можна вірити, щоб таку мову не було дано великому народові!