Курсова робота
"Управлінський облік"
"Бюджети та їх роль в управлінському обліку"
Зміст
Вступ
Розділ 1. Бюджетування як інструмент планування і управління господарською діяльністю
1.1 Поняття бюджетування: суть, мета, відмінні риси
1.2 Принципи та етапи бюджетування
1.3 Види бюджетів і підходи до їх складання
Розділ 2. Впровадження бюджетування для підвищення ефективності фінансового планування на підприємстві
2.1 Загальні положення планування діяльності підприємства
2.2 Розробка операційного бюджету промислового підприємства
2.3 Бюджет прибутків і збитків, бюджет руху грошових коштів і баланс
Розділ 3. Шляхи удосконалення бюджетування на підприємстві
Висновки
Список літератури
Програми
Додаток В
Додаток Д
Вступ
Парадоксальний факт - весь світ планує діяльність свого бізнесу, а ми свідомо відмовилися від цього незамінного ланки процесу управління економікою. Отже, маємо черговий перекіс в економічному розвитку. Тому вкрай необхідно враховувати всі складові сучасних економічних відносин, ті фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень. Без складання плану і аналізу його виконання про ефективне керівництві не може йти й мови. Тому звернемося до поняття бюджетування, яке, з одного боку, являє собою процес складання фінансових планів і кошторисів, а з іншого - управлінську технологію, призначену для виготовлення і підвищення фінансової обгрунтованості прийнятих управлінських рішень.
Питання, пов'язані з бюджетуванням для багатьох з нас є не зовсім зрозумілими, вони цікавлять наукових діячів, викликають дискусії в періодичних виданнях, в Україні ці питання ще не вивчені на належному рівні, саме тому для написання курсової роботи ми обрали цю тему.
Мета даної роботи: проаналізувати різні думки фахівців, які стосуються бюджетів та їх значення в діяльності підприємства, зробити висновок, а також розробити деякі бюджети самостійно.
При цьому були поставлені та вирішені наступні завдання:
закріпити і систематизувати теоретичні знання з цього питання;
навчиться застосовувати їх на практиці;
сформулювати можливі шляху удосконалення процесу бюджетування.
Основні методи при складанні бюджету підприємства: монографічний, планово-аналітичний та розрахунково-аналітичний, а також ін
Інформаційною базою послужили нормативно-законодавчі акти, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, планові і звітні документи бюджетування та інші.
Об'єктом дослідження послужило зміст і процедура складання зведеного бюджету випуску продукції "Альфа" і "Бета" промислової компанії.
Розділ 1. Бюджетування як інструмент планування і управління господарською діяльністю
1.1 Поняття бюджетування: суть, мета, відмінні риси
Проведення державою економічних реформ створює умови для підвищення ділової активності підприємства. Проте реальність, в якій перебувають суб'єкти господарювання, залишається складною. Підприємства, маючи право прийняття всіх управлінських рішень, в тому числі і фінансових, вирішують проблеми оцінки своєї діяльності з точки зору адекватності існуючих обставин та економічної ефективності. Зрозуміло, така оцінка є складним завданням, оскільки залежить від багатьох об'єктивних чинників, а саме: нестачу ресурсів для фінансування поточної та перспективної діяльності, відсутність дієвих методів формування фінансово-економічної стратегії і значною мірою від економічної системи підприємства, в межах якої здійснюються управлінські рішення .
У таких умовах на перший план висуваються проблеми розробки і впровадження інших технологій управління, регулювання та планування на рівні суб'єктів господарювання. Як переконує світовий досвід, головним у діяльності підприємств при прийнятті рішень є розробка поточної і перспективної фінансово-економічної стратегії, дієвим інструментом реалізації якої може стати система бюджетування підприємства - важливий інструмент планування. [6. с.78]. Вона є одним з підходів удосконалення фінансового менеджменту, який допомагає вирішити багато проблем компаній, а саме їх поганий фінансовий стан (в 1998 році більше половини промислових підприємств Україна закінчили рік зі збитками). Тому застосування бюджетування на вітчизняних підприємствах є вкрай необхідним. [3. с.48]
Бюджетування - це процес планування майбутніх операцій фірми та оформлення його результатів у вигляді системи взаємопов'язаних бюджетів, особливістю яких є їх орієнтація на потреби ринку, а також чітке встановлення і постійне порівняння усіх видів фінансових витрат, джерел їх покриття та очікуваних результатів. Метою бюджетування є:
здійснення періодичного планування;
забезпечення координації, кооперації та комунікації;
змусити менеджерів кількісно обгрунтовувати їхні плани;
забезпечення осмислення витрат, пов'язаних з діяльністю підприємства;
створення основи для оцінки і контролю виконання;
мотивація працівників за допомогою орієнтації на досягнення мети організації;
забезпечення виконання вимог законів і контрактів. [16. С.214]
В основі даної системи лежить розробка і виконання бюджетів різних рівнів.
Слід зауважити, що поняття "бюджет" у наших економістів асоціюється з управлінням фінансами, в першу чергу на макрорівні.
Традиційно одне з відомих значень поняття "бюджет" пов'язується з розписом державних доходів і витрат на певний термін. Однак друге визначення поняття - передбачувана числення очікуваних доходів та витрат держави, установи, підприємства чи окремої особи на певний термін, яка асоціюється з відомою для нас кошторисом, практичного змісту не придбало. А втім, в енциклопедичних виданнях щодо другого значення поняття "бюджет" вказується на те, що правомірно вести мову про бюджети підприємства, фірми, складеному у формі балансу доходів і витрат.
У країнах з ринковою економікою бюджет пов'язують з управлінням фірмою і визначають його як кількісний план, який є набором фінансових, економічних і натуральних показників, які відображають діяльність фірми. При цьому вони підкреслюють, що бюджети можуть створювати окремі цілісні саморегулюючі системи, кожна з яких відповідає за певний напрямок використання ресурсів і отримання прибутку. Іншими словами, бюджет є фінансовим планом та економічним регулятором відносин між структурними підрозділами фірми, а також фірмою і зовнішнім середовищем.
Дослідники сучасних технологій управління бізнесом акцентують увагу на тому, що бюджет підприємства є цілісною науково обгрунтованою системою збору, аналізу й обробки інформації, отриманої із зовнішнього і внутрішнього середовища, виконання розрахунків основних і допоміжних показників економічного стану підприємства та контролю за їх виконанням на основі економіко- математичних моделей і технологій на всіх етапах реалізації бюджету. На їхню думку, бюджет забезпечує управління фінансами підприємства, розподіл ресурсів. Існує й інший погляд на суть бюджету підприємства. Так, В. Пономарьов стверджує, що бюджет - це фактично модель зовнішніх і внутрішніх взаємовідносин підприємства, план його діяльності, де показані джерела майбутніх надходжень, які покривають минулі і майбутні витрати. Таке трактування сутності бюджету орієнтована на фінансовий бік діяльності підприємства.
Як бачимо, наведені вище визначення передбачають розподіл ресурсів, охарактеризованих у кількісній формі. Усі дослідники дотримуються думки, що бюджет - це плановий документ, який відображає майбутні господарські операції підприємства і результати, пов'язані з їх виконанням, тобто це основний фінансовий план підприємства. Така єдність у розумінні бюджету підприємства невипадково, оскільки бюджетування як метод розподілу ресурсів підприємства запозичено з країн з ринковою економікою і знаходиться на стадії адаптації до наших економічних умов. [6. с.79]
Відмінними рисами бюджету як інструменту планування на рівні підприємства є:
"Наскрізний" характер. Зведений бюджет компанії охоплює всі сегменти бізнесу і включає в себе в якості складових частин операційний план (показники по поточних господарських операціях), фінансовий план (величину і структуру фінансових надходжень і витрат), інвестиційний план (капітальне будівництво та закупівля основних засобів).
директивність. Проект бюджету на поточний період затверджується наказом вищого керівництва підприємства. Показники затвердженого бюджету є обов'язковими для виконання менеджерами і співробітниками всіх структурних підрозділів компанії.
формалізація (представлення у вигляді набору цифр). Бюджет підприємства може і не включати в себе детальні плани діяльності окремих підрозділів і служб - способи досягнення кінцевих результатів можуть бути віддані "на відкуп" керівнику цього підрозділу. Проте бюджет в обов'язковому порядку містить кількісно виражений цільовий (запланований) результат діяльності підрозділу. Формалізація при складанні бюджету необхідна для дієвого контролю за поточним виконанням бюджету та оцінки виконання бюджету після закінчення бюджетного періоду.
регулярність. Бюджет підприємства приймається на кожний період часу, який наказом вищого керівника затверджено як бюджетного періоду. Регулярність є обов'язковою умовою ефективності бюджетного планування, тому що забезпечує безперервність планового процесу на підприємстві. Бюджет кожного наступного періоду розробляється за підсумками і на основі план-факт-аналізу виконання бюджету закінчився періоду. [8. С.39]
Важливо також уявляти собі сфери застосування бюджетування. Як процес складання фінансових планів і кошторисів, бюджетування можна застосувати до багатьох об'єктів: підприємства в цілому, окремого структурного підрозділу (бюджет відділу, цеху, дільниці тощо), програми робіт або функції управління (бюджет комерційних витрат, бюджет продажів і т . п.), окремого контракту чи проекту, спеціально виділених центрів обліку (центри прибутку, центри витрат і т.п.). [2.с. 20]. Бюджетні системи поширені у великих компаніях, однак і малі підприємства використовують їх. Малі компанії більше схильні до ризику, малюючи собі райдужні перспективи, наприклад, щодо впровадження в насичений ринок шкільного обладнання. Тому їм необхідно прораховувати збутовий потенціал, контролювати витрати всередині року відповідно до очікуваними доходами. Як сказав один коментатор: "Мало хто планує потерпіти невдачу, але багато тих, хто терпить невдачу без плану". [7. С.10]
Для бюджетування як управлінської технології слід визначити рівні складання та консолідації (складання зведених бюджетів) бюджетів, які відповідають рівням управлінської ієрархії (бюджети дочірніх компаній, центрів фінансової відповідальності). [2.с. 20] При постановці бюджетування важливо також розуміти, що універсальних правил, методів і процедур, чітко описаних в економічній літературі чи закріплених у нормативних актах з бухгалтерського обліку, тут немає.
Таким чином, бюджетування - це завжди простір для творчості, оскільки кожне підприємство, будь-яка велика і маленька фірма - унікальні і неповторні. Відповідно, і системи бюджетування в них можуть бути неповторними і унікальними.
1.2 Принципи та етапи бюджетування
За допомогою бюджетування вирішуються питання планування і прийняття управлінських рішень у компанії; оцінки всіх аспектів фінансової спроможності підприємства; зміцнення фінансової дисципліни та підпорядкування інтересів окремих структурних підрозділів інтересам компанії в цілому і власникам її капіталу.
Як показує досвід провідних американських компаній, в якості бази для оцінки фактичних результатів краще взяти бюджетні, а не звітні дані минулих періодів. Наприклад, той факт, що обсяг продажів підвищився в порівнянні з минулим роком або що знизилися витрати на заробітну плату, може бути заохочений, але він ніяк не є мірилом успіху. Наприклад, звістка, що компанія реалізувала в цьому році 100000 одиниць, а не 90000 як минулого року може й не порадувати керівництво, якщо обсяг реалізації повинен був скласти 112000 одиниць.
Сама слабка сторона використання звітних даних для оцінки виконавців полягає в тому, що в результатах минулого періоду можуть бути приховані недоліки. Крім того, користь від порівнянь з минулими періодами може бути знижена через зміни в технології, персонал, зміні продукції та зміну загальних економічних умов. [18. С.183]
В умовах ринку саме бюджетування стає основою планування - найважливішої функції управління. Вся система внутрішнього планування повинна будуватися на основі бюджетування, тобто всі витрати і результати повинні мати суто фінансове вираження. Однак, справа не тільки в цьому. Якщо саме по собі планування бізнесу необхідно для того, щоб чітко уявляти де, коли і для кого підприємство буде виробляти і продавати продукцію, роботи чи послуги, щоб розуміти, які ресурси і в якому обсязі для цього необхідні, то бюджетування як основа планування - це максимально точне вираження всіх планованих показників і ресурсів у фінансових термінах.
Найважливішою передумовою ефективності функціонування будь - якого економічного інструменту, в тому числі і бюджетування, є розробка науково обгрунтованих принципів, їх впровадження і використання в практичній діяльності. Найважливішими серед таких принципів є:
принцип повноти - полягає в тому, що розробка бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів. У залежності від об'єкта охоплення це можуть бути загальний (зведений) бюджет підприємства і функціональні бюджети окремих його підрозділів. Крім того, в залежності від періоду бюджетування виділяють стратегічні (декілька років), тактичні (квартал - рік) і оперативні (до 1 місяця) бюджети.
принцип реальності, який виходить з необхідності пріоритету реалізації продукції над її виробництвом та обліку обмеженості ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;
принцип інтегрованості, який зумовлюється потребами тісному взаємозв'язку (як горизонтально, так і вертикально) між різними видами та рівнями бюджетів. Виконання цього принципу означає: при розробці бюджетів нижчого рівня (наприклад, бюджети окремих підрозділів підприємства) обов'язково враховуються завдання, передбачені бюджетом вищого рівня (бюджет підприємства). Аналогічно і в часовому плані розробка короткострокових (поточних) бюджетів здійснюється, базуючись на завданнях, передбачених більш довгостроковими (стратегічними) бюджетами;
принцип гнучкості, який допускає при розробці і виконанні бюджетів можливість їх коректування при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов діяльності підприємства. Адже не секрет, що сьогодні в України часті зміни нормативно-правового поля, особливо у сфері податкового законодавства, змушують підприємства іноді радикально змінювати правила гри, що, безперечно, станеться причиною змін і у фінансовому менеджменті;
важливим для процесу бюджетування є принцип економічності, оскільки між результатами самого бюджетування та витратами грошей і часу на його здійснення має бути раціональне співвідношення. [3. С.49, 13. С.87]
Процес бюджетування складається з ряду логічно взаємопов'язаних етапів, дотримання яких дасть можливість компанії досягти успіху при складанні бюджетів та забезпечить реалізацію перерахованих вище принципів.
Перший етап - ринковий аналіз зовнішнього середовища і прогнозування можливих змін у ній; реалізація цього етапу спрямована на обгрунтованість і реальність бюджетування.
Другий етап - оцінка можливостей підприємства, в тому числі виробничих потужностей, трудових ресурсів, фінансових засобів і джерел їх отримання.
Третій етап полягає в розробці цінової політики підприємства за видами продукції та ринках збуту.
Четвертий етап - розробка системи норм і нормативів (витрат сировини і матеріалів, запасів сировини, матеріалів і готової продукції). Без створення такої нормативної бази процес бюджетування в кращому випадку не дасть очікуваних результатів, а швидше за все буде дискредитований. На ньому етапі забезпечується обгрунтованість і економічність бюджетування.
П'ятий, центральний етап полягає в розробці системи операційних, фінансових та функціональних бюджетів.
Останній, шостий етап полягає в реалізації бюджетів, контролі за їх виконання, аналізі відхилень і факторів, які зумовили їх, а також коригування у разі необхідності. [14. С.117]
Ці етапи є як би макетом, моделлю процесу бюджетування та дотримуватись у точності кожного з них не слід, при складанні бюджетів потрібно враховувати специфіку діяльності підприємства, галузеві особливості, правильно вибрати бюджетний період, а це іноді дуже складно зробити.
1.3 Види бюджетів і підходи до їх складання
Як було зазначено раніше, бюджет дуже об'ємне поняття і кожне підприємство трактує його по-своєму і в кожної компанії виділяється своя класифікація бюджетів.
Як правило, фірми складають: операційний бюджет (для розрахунку витрат на вироблену продукцію), фінансовий бюджет (для оцінки фінансових умов за допомогою співвідношення активів і зобов'язань, грошового потоку, оборотного капіталу, прибутковості), бюджет коштів (для планування та управління грошовим потоком) і бюджет капітальних вкладень (опис ключових довгострокових планів, придбання основних фондів, планування амортизаційних відрахувань). [6. С.90] У принципі, ми вважаємо, що бюджет коштів і капітальних вкладень можна віднести до фінансового бюджету, і, в кінцевому рахунку, на підставі операційного та фінансового бюджету скласти основний (зведений) бюджет компанії. (Додаток А). [16. С.244]
Операційні бюджети - це сукупність бюджетів витрат і доходів, що забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток. До операційних належать бюджети продажів, виробництва, собівартості реалізованої продукції тощо, а узагальнюючим є бюджетний звіт про прибуток.
Фінансові бюджети - це сукупність бюджетів, які відображають заплановані грошові потоки і фінансовий стан підприємства. Прикладами фінансових бюджетів є: бюджет грошових коштів і бюджетний баланс.
Найважливішим завданням процесу бюджетування є формування та реалізація сталого беззбиткового основного бюджету з бездефіцитним варіантом обороту коштів (фінансових потоків). [13. С.18]
За словами С. Белобловского, застосовувані у плануванні види бюджетів можна поділяють на чотири групи:
основні бюджети (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів, розрахунковий баланс);
операційні бюджети (бюджет продажів, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджет управлінських витрат і т.п.);
допоміжні бюджети (план капітальних (первісних) витрат, бюджети податків, кредитний план тощо);
додаткові (спеціальні) бюджети (бюджети розподілу прибутку, бюджети окремих проектів і програм).
Всі ці бюджети потрібні для складання головного бюджету (майстер-бюджету), який стає основою для прогнозування і планування прибутку - основного фінансового ресурсу підприємства. Його завдання - опис у структурованій формі очікуваних щодо продажу продукції витрат та інших фінансових операцій у плановому періоді. [2. С.21]
Незважаючи на різноманіття класифікацій бюджетів, в економічній літературі виділяють два підходи до складання бюджетів: Приростное бюджетування та бюджетування "з нуля". [16. С.245]
Приростное бюджетування - це складання бюджету на основі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді. При такому підході фактичні показники попереднього періоду корегуються з урахуванням цінової, податкової політики, держави й інших факторів. Перевагою такого методу є його простота, оскільки він не вимагає значних витрат на розрахунки. Завдяки цьому Приростное бюджетування набуло значного практичне розповсюдження. Але цей метод має суттєвий недолік. Перш за все, в процесі бюджетування не аналізується ефективність витрат, а досягнуті результати автоматично переносяться на наступний період. У не комерційних організаціях такий підхід може призвести до того, що бюджетним центрам, які мають перевищення бюджету можуть в наступному періоді надати додаткові ресурси, а підрозділам, які забезпечили економію коштів, навпаки, скоротять асигнування.
Бюджетування "з нуля" - це метод бюджетування, при якому менеджери кожного разу повинні обгрунтовувати заплановані витрати так, ніби діяльність здійснюється вперше. Бюджетування "з нуля" вимагає від кожного бюджетного центру детального аналізу діяльності для виявлення неефективних операцій і вибору найбільш вигідних напрямків використання ресурсів. На відміну від приростного бюджетування, цей метод дає можливість виявити проблеми і вирішити їх на стадії планування. Одночасно бюджетування "з нуля" - більш дорогий підхід, оскільки вимагає значних витрат часу і коштів.
Складання зведеного бюджету компанії починається з нижнього рівня управління. Це означає, що спочатку керівники різних підрозділів "відділів, ділянок, служб та ін" складають бюджети щодо діяльності, за яку вони відповідають. Потім ці бюджети послідовно узагальнюються та координуються на вищому рівні управління. Наприклад, керівники ділянок складають бюджети, які потім узагальнюються в бюджеті відповідного цеху. У свою чергу бюджети цехів узагальнюються в бюджеті заводу. На підставі бюджетів заводу складається бюджет виробництва компанії.
Підготовка зведеного бюджету потребує зусиль і участі представників різних підрозділів підприємства, складання значної кількості розрахунків і обгрунтувань, узагальнення та узгодження різних показників. У зв'язку з цим у багатьох компаніях для координації робіт зі складання зведеного бюджету створюється бюджетний комітет. Це робочий орган, який забезпечує розробку та узгодження бюджетів. До складу цього комітету зазвичай входять представники вищого керівництва (виконавчий директор, віце - президент та ін), виробничих підрозділів, відділів постачання і збуту, бухгалтерії та ін Функціями бюджетного комітету є:
вибір бюджетної політики;
вивчення бюджетних оцінок, наданих керівниками підрозділів;
перегляд бюджетних оцінок (у разі необхідності);
схвалення бюджетних оцінок;
аналіз наданих бюджетів і підготовка рекомендацій.
Узгоджені бюджети аналізуються і координуються бухгалтером-аналітиком. Він визначає відповідність запланованих витрат і наявності ресурсів, узгодженість інших показників, становить проформи фінансових звітів. Отже, бухгалтер-аналітик грає дуже важливу роль у процесі бюджетування, оскільки готує вихідні дані для планування (інформація про результати попередньої діяльності), розробляє інструкцію про складання бюджетів, перевіряє і узагальнює підготовлені бюджети, надає необхідні консультації. [16. С.247]
Адміністрація повинна чітко розуміти і всебічно підтримувати бюджетування і всі аспекти контрольної системи. Наприклад, генеральний керуючий Bank of America сказав: "Оперативні плани - це договори. І я хочу їх укласти. Якщо ваші доходи падають, ви повинні відповідно урізати і ваші витрати". [17. С.97]
Також позитивно про бюджетування висловлюються і наші вітчизняні практики. Так, на думку генерального директора Новокраматорського машинобудівного заводу Г. Антонов, вкрай необхідним є впровадження в господарську практику вітчизняних підприємств стратегії і тактики. Успішні результати були отримані при застосуванні бюджетування на заводі "Молмаш" і ін [10. С.14]
Представники "Конгрес-Інвест" вважають, що впровадження даної системи так званого "внутрішньогосподарського розрахунку" на національних підприємствах слід пов'язувати з центрами отримання прибутків та фінансової звітності. На цій підставі вони рекомендують спочатку складати операційні бюджети за основними видами діяльності, наступний етап - це бюджет руху грошових коштів, який необхідний для встановлення поточного контролю за платоспроможністю підприємства та його стійкістю, третій бюджет - бюджет доходів і витрат - дасть можливість керувати прибутком підприємства, і останній - стратегічний балансовий бюджет - повинен характеризувати вкладення і зобов'язання підприємства з основними балансовими рахунками активу і пасиву. Як бачимо, наведені вище рекомендації щодо впровадження бюджетування на підприємстві передбачають зв'язок бюджетів з центрами отримання прибутків та фінансової звітності, що відповідає суті бюджетування як технології планування, обліку і контролю за грошовими потоками та фінансовими результатами.
Впровадження в господарську практику нових національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, узгоджених з міжнародними стандартами, дає підстави для успішного використання на практиці таких відомих програмних пакетів з бюджетування, як IFPS (Система інтерактивного фінансового планування) і Simplan (Просте планування).
В останні роки стрімко зростає в Україні попит на адаптовані і самостійні технології планування і, в першу чергу, на маркетингові. Найбільш доступними і поширеними можна вважати самостійні програми Marketing, Marketing Analytic і Projekt Expert, розроблені компанією "Курс" за договором з ТОВ "Про-Інвест Консалтінг", які призначені для фінансового моделювання та оцінки інноваційних проектів. Заслуговує уваги і програма "Бюджетування" - фінансове планування продажів, бюджету маркетингу та реклами, виробничих витрат і зведеного бюджету. [6. С.88]
Як висновок, до всього вищесказаного, хотілося б відзначити, що в Україні деякі великі підприємства намагаються застосовувати бюджетування у своїй діяльності, але найчастіше, на малих і середніх підприємствах цей процес погано налагоджений. Адже, в принципі, застосування бюджетного методу в процесі управління фінансовою діяльністю компанії впливає на підвищення ефективності її роботи, забезпечує високий рівень конкурентоспроможності, дає можливість заздалегідь спрогнозувати потребу у фінансуванні, і таким чином, забезпечує наявність резерву часу для пошуку найбільш вигідних джерел такого фінансування .
Розділ 2. Впровадження бюджетування для підвищення ефективності фінансового планування на підприємстві
2.1 Загальні положення планування діяльності підприємства
Структура зведеного бюджету підприємства і технологія бюджетного планування дуже багато в чому визначаються галузевою приналежністю. Це обумовлюється специфікою господарських операцій та циклу відтворення компаній різних галузей: промислових підприємств, банків, торговельних фірм, організацій сфери послуг. У промисловості цикл обороту капіталу є найбільш "представницьким" у порівнянні з усіма іншими галузями економіки: тут присутні стадії постачання (закупівля матеріальних ресурсів), виробництва, зберігання, збуту виробленої продукції, розрахунків з контрагентами як на залучені сировини і матеріалів, так і з реалізованої продукції. Цим промислові підприємства відрізняються, наприклад, від банківської сфери і торгівлі, де виробничий процес відсутній.
Стосовно до процесу управління галузеві особливості промислового підприємства відображаються в тому, що тут з'являється такий складний сегмент бюджетного процесу, як виробничий облік і планування, що охоплює стадію перетворення (трансформації) "вхідних" ресурсів в "вихідні" товарні потоки. Наявність виробничої стадії визначає специфіку не тільки фінансового, а й інвестиційного циклу (циклу відновлення основного капіталу). На відміну від інших галузей, де інвестиційний цикл у достатньому ступені знеособлений (тобто основні засоби, у своїй масі, відносяться до загальних умов підтримки бізнесу і досить стандартні для всіх організацій галузі), у промисловості велика частина інвестицій відноситься до випуску окремих видів продукції, тобто гранично індивідуалізована.
Зведений бюджет промислової компанії складається з операційного та фінансового бюджетів (це бюджети першого рівня).
Операційний бюджет складається з ряду бюджетів (або подбюджетов) другого рівня: бюджету продажів, бюджету виробництва, бюджету запасів готової продукції (товарних залишків), бюджету накладних виробничих витрат, бюджету прямих витрат на матеріали, на оплату праці, проекту звіту про прибутки та збитки.
У свою чергу, деякі бюджети другого рівня складаються з бюджетів третього рівня, бюджети третього рівня можуть розпадатися на бюджети четвертого рівня і т.д., в залежності від масштабів і різноманіття господарських операцій підприємства. Таким чином, для зведеного бюджету промислового підприємства характерна багатоступінчаста ієрархічна структура. [9]
Складовими фінансового бюджету є: інвестиційний бюджет, бюджет грошового потоку і проект балансу. Мета фінансового бюджету - планування балансу грошових надходжень і витрат, а в більш широкому сенсі - балансу оборотних коштів і поточних зобов'язань для підтримки фінансової стійкості підприємства протягом бюджетного періоду.
"Вихідними" результатами бюджетного процесу є планові (бюджетні) форми (звіти):
звіт про фінансові результати (прибутки і збитки) - "вихідна" форма операційного бюджету;
звіт про рух грошових коштів та звіт про рух фондів - "вихідні" форми фінансового бюджету;
баланс - інтегральна "вихідна" форма, що об'єднує результати всіх трьох основних бюджетів, що складають зведений бюджет підприємства.
Таким чином, ми бачимо, що для ефективного бюджетного планування важливо не тільки зміст зведеного бюджету, а й процедура його складання. Тому, в Табл.2.1.1 (Додаток Б) ми наводимо короткий опис послідовності складання зведеного бюджету промислової компанії і наводимо перелік планово-аналітичних інструментів, що використовуються для складання окремих подбюджетов.
2.2 Розробка операційного бюджету промислового підприємства
Складання зведеного бюджету промислового підприємства починається з прогнозування (у фізичному і вартісному вираженні) обсягу продажів на поточний бюджетний період. У залежності від специфіки діяльності підприємства методи складання прогнозного бюджету продажів (програми збуту) можуть бути різними:
виходячи з умов укладених та передбачуваних до укладання договорів із замовниками (для машинобудівних підприємств, що працюють за індивідуальними замовленнями);
на основі серійної потужності (поточного обсягу випуску) та ринкової кон'юнктури цін на готову продукцію (для великих підприємств серійного і масового виробництва, наприклад, в автомобілебудуванні);
шляхом проведення аналізу "витрати-обсяг-прибуток" і встановлення планового рівня відпускних цін, який забезпечує найбільшу величину чистого доходу від збуту даного виду продукції (для підприємств з відносно невеликою номенклатурою стандартних видів продукції і можливостями оперативної зміни обсягів та асортименту випуску - підприємства ПЕК, легкої та харчової промисловості). [5. С.15]
У програмі представлено прогноз сукупного доходу, на основі якого будуть оцінюватися готівкові надходження від споживачів, вона є основою всіх інших бюджетів, оскільки всі витрати безпосередньо залежать від обсягу продажів. Якщо програма збуту складена неточно, всі інші бюджетні оцінки будуть ненадійними.
Наочно бюджет продажів представлений у Табл. 2.2.1
Таблиця 2.2.1. Бюджет продажів
Види продукції | Фізичний обсяг продажів, штук | Планова ціна реалізації, грн. / Штука | Бюджет продажів, грн. |
(1) | (2) | (3) | (4) = (2) х (3) |
Продукт "Альфа" | 20 000 | 400 | 8 000 000 |
Продукт "Бета" | 10 000 | 600 | 6 000 000 |
Всього | 14000000 |
На основі цільового обсягу продажів визначається виробничий план (обсяг і номенклатура товарного випуску) та рівень кінцевих запасів готової продукції. Метою даного бюджету є забезпечення обсягу виробництва, достатнього для задоволення купівельного попиту, та створення економічно доцільного рівня запасів. [15. С.305]. У Табл.2.2.2 представлений план виробництва на рік. Дані про загальний обсяг виробництва для кожного цеху повинні бути також проаналізовані по місяцях.
Таблиця 2.2.2. План виробництва (товарного випуску)
Продукт "Альфа" | Продукт "Бета" | |
1. Початковий рівень запасів готової продукції, штук | 4 000 | 2 000 |
2. Прогноз обсягу продажів, штук | 20 000 | 10 000 |
3. Цільовий (кінцевий) рівень запасів готової продукції, штук | 2 000 | 3 000 |
4. План товарного випуску, штук (2) + (3) - (1) | 18 000 | 11000 |
Показники продажів, випуску та запасів є взаємопов'язаними:
Початкові запаси готової продукції + Обсяг випуску - Обсяг продажів = Кінцеві запаси готової продукції
Загальним принципом вибору рівня запасів є підхід з точки зору мінімізації сукупних прямих і непрямих витрат, пов'язаних із зберіганням запасів або, навпаки, недостатнім рівнем запасів. Одні види витрат зростають у міру збільшення розміру запасів на складі (витрати зі зберігання або так звані іммобілізаційний витрати, пов'язані з уповільненням швидкості обороту капіталу), інші витрати (більшість з яких носить імовірнісний характер), навпаки, зменшуються в міру зростання рівня запасів, наприклад , витрати втрати покупця (витрати упущеної вигоди), коли при відсутності запасів на складі може зірватися велике замовлення на поставку продукції. Оптимальний розмір запасів передбачає, що сумарні витрати (від зберігання запасів і від недостатнього рівня запасів) є мінімальними.
Після визначення цільового (кінцевого) рівня запасів розрахунковим шляхом калькулюється обсяг випуску за окремими видами продукції (виходячи з балансу випуску і продажів, наведеного вище) на основі: плану виробництва (товарного випуску); початкового залишку незавершеного виробництва (НЗВ) за видами продукції; цільового кінцевого залишку незавершеного виробництва за видами продукції.
Товарний випуск (число одиниць повністю укомплектованою продукції, протягом періоду надходять на склад готової продукції) і валовий випуск (обсяг виробництва цехів підприємства за період, виражений в числі технологічних операцій, умовних одиницях продукції і т.д., а в контексті витрат відповідає величині виробничих витрат підприємства за період) співвідносяться як:
(Незавершене виробництво) поч. пер. + Валовий випуск - Товарний випуск = (Незавершене виробництво) кін. пер.
або, в контексті механізму калькуляції витрат та формування собівартості випуску:
(Незавершене виробництво) поч. пер. + Виробничі витрати - Собівартість випуску = (Незавершене виробництво) кін. пер.
Таким чином, валовий випуск (сукупні виробничі витрати за період) відрізняється від товарного випуску на величину сальдо (зміни) залишків незавершеного виробництва:
Валовий випуск = Товарний випуск + (Незавершене виробництво) кін. пер. - (Незавершене виробництво) поч. пер.
У контексті співвідношення товарного випуску та валового випуску можна відповідно до галузевої специфікою виділити три основні групи підприємств:
підприємства, що використовують простий метод обліку (в основному, видобувна промисловість - нафтові та газові компанії, чорна металургія, вугільна промисловість тощо). У силу специфіки виробничого процесу "переходить" величина НЗВ на підприємствах цих галузей або вкрай незначна, або відсутня взагалі, наприклад, вугілля, витягнутий з шахти, вже є готовою продукцією. Тому тут товарний випуск дорівнює валовому випуску (величині виробничих витрат за період);
підприємства, які застосовують позамовний метод обліку (працюючі за окремим індивідуальними замовленнями - в основному, машинобудівні заводи). Тут моментом "переходу" з стадії незавершеного виробництва в стадію готової продукції є завершення виконання окремого замовлення (замовлення є первинною одиницею обліку). Відповідно, витрати на замовлення, за якими не будуть підписані акти здачі-приймання в даному періоді, будуть частиною валового випуску, але не будуть включатися в товарний випуск. З іншого боку, товарний випуск (собівартість випуску) буде включати і витрати минулих періодів за замовленнями, які завершені у даному бюджетному періоді;
підприємства, які застосовують попередільний метод обліку (в галузях поточного і масового виробництва). Тут валовий випуск являє собою набір послідовних технологічних операцій окремих виробничих підрозділів підприємства, наприклад, "лиття - механообробка - гальванічна обробка - збірка". Відповідно, розрахунок валового випуску і собівартості товарного випуску на таких підприємствах виробляється методом умовних одиниць. Під "умовною одиницею" (в розрізі окремих технологічних операцій) розуміється одиниця продукції, по якій зроблено витрати по даній технологічній операції. [9]
Припустимо, в нашому прикладі по продукту "Бета" "переходить" залишок НЗВ відсутній, і валовий випуск дорівнює товарному випуску. По продукту "Альфа" виробничий процес складається з однієї технологічної операції (штампування). Відповідно, незавершеним виробництвом по продукту "Альфа" є продукція, по якій вироблено списання матеріалів у виробництво (обробку), але процес технологічної обробки не здійснено. Іншими словами, умовна одиниця НЗВ по продукту "Альфа" калькулюється як 100% витрат за матеріалами і 0% трудовитрат. Припустимо, в силу того, що товарний випуск продукту "Альфа" в даному бюджетному періоді збільшується, залишок НЗВ зросте з 1000 штук до 2000 штук. Тоді валовий випуск ", виражений в умовних одиницях, відповідно до плану виробництва буде наступним Табл. 2.2.3.
Таблиця 2.2.3. Розрахунок валового випуску
Матеріальні витрати | Трудовитрати | ||
1. Товарний випуск (план), шт. | 18 000 | 18 000 | 11000 |
2. НЗВ на початок періоду (факт), ум. шт. | 1000 | 0 | 0 |
3. НЗВ на кінець періоду (план), ум. шт. | 2 000 | 0 | 0 |
4. Валовий випуск (план) (1-2 +3), ум. шт. | 19 000 | 18 000 | 11000 |
На основі планової величини валового випуску калькулюється потреба в основних матеріалах.
Таблиця 2.2.4. Визначення потреби в основних матеріалах за планом виробництва
Матеріали (1) | Питомі матеріальні витрати на 1 штуку випуску, кг / шт. (2) | Обсяг валового випуску, умов. штук (3) | Потреба в основних матеріалах, кг. (4) = (2) х (3) | ||||
1 | 2 | 3 | 4 | ||||
Продукт "Альфа" | Продукт "Бета" | Продукт "Альфа" | Продукт "Бета" | Продукт "Альфа" | Продукт "Бета" | Всього | |
Матеріал X | 0,02 | 0,01 | 19 000 | 11000 | 380 | 110 | 490 |
Матеріал У | 0,1 | 0,08 | 19 000 | 11000 | 1900 | 880 | 2 780 |
Матеріал До | 0,05 | - | 19 000 | 11000 | 950 | 0 | 950 |
Матеріал Н | - | 0,2 | 19 000 | 11000 | 0 | 2 200 | 2 200 |
Матеріал З | 0,04 | - | 19 000 | 11000 | 760 | 0 | 760 |
За складання цього бюджету відповідає начальник відділу закупівель, так як саме він несе відповідальність за придбання запланованої кількості сировини для забезпечення потреб виробництва. Важливим моментом при цьому є своєчасність їх придбання за запланованою ціною.
Класичним способом калькуляції прямих витрат (матеріальних і трудових) є метод технологічного нормування, при якому, виходячи з технології виробництва, визначаються питомі прямі витрати у фізичному вираженні (наприклад, в кг і трудогодин) на одиницю випуску.
Далі складається проект бюджету прямих витрат праці (Табл.2.2.5) на основі: плану валового випуску; технологічного нормування прямих трудовитрат (в трудогодин) на одиницю випуску за видами продукції; тарифною сіткою підприємства.
Таблиця 2.2.5. Бюджет прямих витрат праці за планом виробництва
Продукт | Питомі трудовитрати на 1 штуку випуску, нормогодин / шт. (*) | Обсяг випуску, умов. шт. | Сукупні трудовитрати, нормогодин | Вартість (розцінка) 1 нормо-години, грн / нормогодини (**) | Бюджет прямих витрат праці, грн. |
(1) | (2) | (3) | (4) = (2) х (3) | (5) | (6) = (4) х (5) |
1) Продукг "Альфа" | 5 | 18 000 | 90 000 | 12 | 1 080 000 |
2) Продукт "Бета" | 9 | 11000 | 99 000 | 12 | 1 188 000 |
Всього (1 +2) | 189 000 | 2 268 000 |
(*) Приведені до стандартної розрядності, виходячи зі співвідношення тарифної сітки по розрядах (за 1 стандартний нормогодини прийнятий 1 годину роботи виробничих робітників 2-го розряду).
(**) Розцінка стандартного нормогодини.
Для переходу від виробничої потреби (тобто планового виробничого споживання у фізичному вираженні) за основними матеріалами до бюджету прямих матеріальних витрат (вартісне вираження споживання основних матеріалів) необхідно заздалегідь розрахувати потребу в допоміжних матеріалах (наприклад, витрачання матеріалів на сортування й упаковки), визначити сукупну потреба в матеріалах і скласти проект бюджету закупівель. Припустимо, що в даному випадку на допоміжні цілі витрачено: матеріалу К - 378 кг, матеріалу С - 189 кг, матеріалу А - 90 літрів, матеріалу У - 350 погонних метрів, матеріалу Д - 120 аркушів, матеріалу Е - 30000 коробок, матеріалу І - 6000 літрів.
Підсумовуванням планових величин витрат матеріалів на основні та допоміжні цілі калькулюється загальна потреба в матеріалах (у розрізі видів матеріалів), яка представлена в Табл. 2.2.6.
Таблиця 2.2.6. Розрахунок загальної потреби в матеріалах
Матеріали, одиниці вимірювання | У основне виробництво | На допоміжні цілі | Разом |
Матеріал X, кг | 490 | 0 | 490 |
Матеріал У, кг | 2 780 | 0 | 2 780 |
Матеріал К, кг | 950 | 378 | 1328 |
Матеріал Н, кг | 2 200 | 0 | 2 200 |
Матеріал С, кг | 760 | 189 | 949 |
Матеріал А, літри | 0 | 90 | 90 |
Матеріал В, пог. метри | 0 | 350 | 350 |
Матеріал Д, листи | 0 | 120 | 120 |
Матеріал Б, коробки | 0 | 30000 | 30000 |
Матеріал І, літри | 0 | 6 000 | 6 000 |
Після того, як визначена потреба і в основних, і у допоміжних матеріалах, можна скласти проект бюджету закупівель з урахуванням початкового залишку запасів матеріалів на складі і цільового кінцевого залишку запасів матеріалів:
Початкові запаси матеріалів + Закупівлі матеріалів - Потреба в матеріалах = Кінцеві запаси матеріалів
Бюджет закупівель (у вартісному вираженні) складається на основі розрахованої потреби в закупівлях (у фізичному вираженні) і планових цін закупівель за видами матеріалів, він представлений у Табл. 2.2.7 (Додаток В). Далі проводиться розрахунок планової собівартості списання матеріалів
в господарську діяльність (Табл.2.2.8). Розрахунок проводиться тими ж класичними методами, що і калькуляція фактичної собівартості списання матеріалів у виробництво бухгалтерією підприємства: методом середньозваженої; методом ФІФО (за першими за часом партіям постачання матеріалів на склад); методом ЛІФО (за останніми за часом партіям постачання матеріалів на склад). На більшості підприємств застосовується метод середньозваженої. [9]
Таблиця 2.2.8. Розрахунок планової собівартості списання матеріалів у господарську діяльність (за середньозваженою)
Матеріали, одиниці Виміри (1) | Залишок на 1.01.2006 р. (факт) | Закупівлі на 1.01.2006 р. (План) | Собівартість списання, грн. / Од (6) = [(3) + (5)]: [(2) + (4)] | ||
Фізичний обсяг, од. (2) | Вартість, грн. (3) | Фізичний обсяг, од. (4) | Вартість, грн. (5) | ||
Матеріал X, кг | 100 | 22 000 | 470 | 94 000 | 203,5 |
Матеріал У, кг | 450 | 225 000 | 2 730 | 1 092 000 | 414,2 |
Матеріал К, кг | 300 | 60 000 | 1328 | 332 000 | 240,8 |
Матеріал Н, кг | 400 | 140 000 | 2 300 | 690 000 | 307,4 |
Матеріал С, кг | 250 | 20 000 | 899 | 89 900 | 95,6 |
Матеріал А, літри | 10 | 100 | 100 | 800 | 8,2 |
Матеріал В, пог. метри | 40 | 1200 | 350 | 7 000 | 21 |
Матеріал Д, листи | 20 | 120 | 130 | 650 | 5,1 |
Матеріал Е, коробки | 1000 | 8 000 | 32 000 | 320 000 | 9,9 |
Матеріал І, літри | 500 | 3 000 | 6 500 | 52 000 | 7,9 |
Всього | 479420 | 2678250 |
На основі отриманої величини собівартості списання у виробництво і потреби в основних матеріалах (у фізичному вираженні) калькулюється бюджет прямих матеріальних витрат, як це показано в Табл. 2.2.9.
Таблиця 2.2.9. Бюджет прямих матеріальних витрат за планом виробництва
Матеріали (1) |