Бухгалтерський аналіз ліквідності і плат жеспособності підприємства 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
ВСТУП
1 БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ, ЯК ОСНОВНИЙ ДЖЕРЕЛО АНАЛІЗУ
1.1 ЗНАЧЕННЯ ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ
1.2 НОВІ ПІДХОДИ ДО СКЛАДАННЯ бухгалтерської звітності
1.3 ПОНЯТТЯ, СКЛАД бухгалтерської звітності І ВИМОГИ ДО НЕЇ
1.4 ВИМОГИ ДО ІНФОРМАЦІЇ, формується в бухгалтерській звітності
1.5 ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ЗВІТІВ
1.6 ЗМІСТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ
1.7 ПОРЯДОК І СТРОКИ НАДАННЯ бухгалтерської звітності
2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1 ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ
2.2 ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
ВИСНОВОК
Список використаної літератури
ДОДАТОК А

ВСТУП
Розвиток ринкових відносин поставило господарюючі суб'єкти різних організаційно-правових форм у такі жорсткі економічні умови, які об'єктивно зумовлюють проведення ними збалансованої зацікавленої політики по підтримці і зміцненню фінансового стану, його платоспроможності та фінансової стійкості. Оцінка фінансового стану є частиною фінансового аналізу. Вона характеризується певною сукупністю показників, відображених у балансі за станом на певну дату. Фінансовий стан характеризує в узагальненому вигляді зміни в розміщенні коштів та джерел їх покриття.
Фінансове становище є результатом взаємодії всіх виробничо-господарських факторів.
Фінансовий стан проявляється у платоспроможності господарюючого суб'єкта, в здатності вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, повертати кредити, виплачувати зарплату, вносити платежі в бюджет.
Основна мета аналізу фінансового стану полягає в тому, щоб на основі об'єктивної оцінки використання фінансових ресурсів виявити внутрішньогосподарські резерви зміцнення фінансового становища і підвищення платоспроможності.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта є:
- Інформація про технічну підготовку виробництва,
- Нормативна інформація,
- Планова інформація (бізнес-план),
- Господарський (економічний) облік (оперативний (оперативно-технічний) облік, бухгалтерський облік, статистичний облік),
- Звітність (публічна фінансова бухгалтерська звітність (річна), квартальна звітність (непублічна, що представляє собою комерційну таємницю), вибіркова статистична і фінансова звітність (комерційна звітність, вироблена за спеціальними вказівками), обов'язкова статистична звітність),
- Інша інформація (публікація в пресі, опитування керівника, експертна інформація).
У складі річного бухгалтерського звіту підприємства подають такі форми:
- Форма № 1 «Бухгалтерський баланс». У ньому фіксується вартість (грошове вираження) залишків необоротних і оборотних активів капіталу, фондів, прибутку, кредитів і позик, кредиторської заборгованості й інших пасивів. Баланс містить узагальнену інформацію про стан господарських засобів підприємства, що входять в актив, і джерел їх утворення, що становлять пасив. Ця інформація представляється «На початок року» та «На кінець року", що і дає можливість аналізу, співставлення показників, виявлення їх зростання або зниження. Однак відображення у балансі тільки залишків не дає можливості відповісти на всі питання власників та інших зацікавлених служб. Потрібні додаткові докладні відомості не тільки про залишки, а й про рух господарських засобів та їх джерел. Це досягається підготовкою наступних форм звітності:
- Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»,
- Форма № 3 «Звіт про рух капіталу»,
- Форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів»,
- Форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу»,
- «Пояснювальна записка» з виклад основних факторів, що вплинули у звітному році на підсумкові результати діяльності підприємства, з оцінкою його фінансового стану.
Об'єктом дослідження є ТОВ «Південь - Інтегратор». Основною метою діяльності організації є задоволення потреб російських та іноземних організацій в товарах і послугах, вироблених організацією, та отримання прибутку.
Для досягнення зазначених цілей організація здійснює такі основні види діяльності:
- Проведення дослідження організацій для пропозиції її автоматизації за допомогою оптимально підібраних програмних продуктів;
- Проектування, розробка, впровадження і супровід програмного забезпечення для потреб автоматизації організацій;
- Впровадження в організаціях програмного забезпечення сторонніх фірм-розробників;
- Розробка проектів інформатизації організації в цілому, її окремих бізнес-процесів або її окремих підрозділів;
- Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у напрямку створення нових алгоритмів обробки інформації для застосування цих алгоритмів в розробляється в організації програмному забезпеченні;
- Участь у розробці та реалізації спільних інформаційних проектів з російськими та іноземними організаціями;
- Здійснення спонсорської, рекламної діяльності;
- Здійснення інших видів господарської та комерційної діяльності, не заборонених чинним законодавством і не суперечать цілям і основним видам діяльності організації;
- Забезпечення майнових інтересів організації та її ділової репутації.
Мета дипломної роботи провести аналіз ліквідності і фінансової стійкості організації.
1 БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ, ЯК ОСНОВНИЙ ДЖЕРЕЛО АНАЛІЗУ
1.1 ЗНАЧЕННЯ ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ
Кожне підприємство відповідно до закону Російської Федерації «Про бухгалтерський облік» зобов'язане складати бухгалтерську звітність на основі узагальнення даних синтетичного та аналітичного обліку з метою отримання вартісних економічних показників, які використовуються для управління.
Бухгалтерська звітність підприємства є завершальним етапом облікового процесу. Система показників, наведених у бухгалтерській звітності, характеризує майнове і фінансове становище підприємства на звітну дату, фінансові результати його діяльності за звітний період. Звітність дозволяє виявити резерви, розробити заходи для реалізації цих резервів у наступних періодах. Крім того, звітність впливає на побудову бухгалтерського обліку, обумовлюючи таку його структуру і деталізацію даних, які випливають із змісту звітності або вимог поточного контролю.
Бухгалтерська звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу фінансової діяльності підприємств, оцінки використання ресурсів, фінансового положення.
Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів, фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, ліквідність балансу, рентабельність виробництва і т.п.
Бухгалтерську звітність можна підрозділити на зовнішню і внутрипроизводственную. Набір показників і побудова зовнішньої фінансової звітності загального користування регламентується державою, а параметри і порядок внутрішньовиробничої звітності визначаються самостійно відповідними філіями.
Зовнішня звітність подається органам управління, що знаходяться поза підприємством і не входять до його структури. Зовнішньої є, зокрема, бухгалтерська фінансова звітність.
До внутрішньовиробничої відноситься звітність, яка представляється бухгалтерією підприємства іншим підрозділам для проведення аналізу та прийняття управлінських рішень. Дані такої звітності є результат отриманої від цих підрозділів вихідної інформації.
У залежності від відрізка часу, за який складається звітність, розрізняють періодичну (проміжну) і річну звітність. Періодична звітність складається за місяць, квартал, півріччя і дев'ять місяців наростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність охоплює весь основний звітний період, містить більш широке коло показників у порівнянні з періодичною. Періодична звітність має велике значення, оскільки результати аналізу роботи підприємства за квартал можуть бути реалізовані до завершення звітного року. Аналіз роботи підприємства за даними річної звітності не дає можливості оперативно втручатися в процес виробництва минулого року, тому невикористані резерви можуть бути враховані для поліпшення показників роботи у щойно наступних періодах.
Залежно від джерел інформації звітність поділяється на первинну, зведену та консолідовану за російськими стандартами. Первинну звітність складають підприємства за даними поточного бухгалтерського обліку, зведену - вищі організації управління шляхом узагальнення (зведення) даних звітності підприємств, що знаходяться в їх підпорядкуванні. Первинна та зведена звітності мають різні методики складання та прийоми аналізу міститься в них.
Від зведеної звітності слід відрізняти консолідовану звітність. Якщо у зведеній об'єднуються дані підприємств одного виду основної діяльності, то консолідована звітність являє собою систему показників, отриманих за допомогою узагальнення звітних даних організацій, які відносяться до різних видів основної діяльності: промисловості та сільського господарства, будівництва і банків. Поєднання видів основної діяльності може бути різним і в кожному конкретному випадку визначається характером утворення організації. Поряд з виробничими, торговельними підприємствами до складу таких утворень часто входять фінансові структури (банки, фонди, страхові компанії), що обумовлює наявність і застосування спеціальної методики складання консолідованої звітності.
Фінансову та управлінську бухгалтерську звітності складають у вигляді таблиць, які отримали назву звітних фор. Кожна звітна форма містить певні звітні показники, має номер і найменування.
У таблицях за деякими показниками поряд з фактичною інформацією наводяться дані за попередній звітний період, що дозволяє побачити динаміку показників і встановити тенденції їх зміни.
Джерелом фактичної інформації для складання бухгалтерської звітності є дані синтетичного та аналітичного обліку, які містяться у відповідних регістрах, звідки їх переносять у таблиці. У бухгалтерську звітність включають, крім того, деяку інформацію статистичного обліку, що характеризує, зокрема, обсяг вантажопереробки, продуктивність праці.
Інформацію, що міститься в бухгалтерській звітності, можна підрозділити на облікову та розрахункову. Облікова інформація формується безпосередньо в поточному обліку. Розрахункова інформація може бути отримана шляхом спеціального розрахунку, що істотно підвищує аналітичні можливості звітності і сприяє більш ефективному використанню її даних.
Бухгалтерська фінансова звітність використовується безпосередньо на підприємстві особами, що приймають управлінські рішення, і зовнішніми споживачами, які проявляють той чи інший економічний інтерес до діяльності підприємства та його філій.
До звітності пред'являються певні вимоги, до яких в першу чергу відносяться достовірність та повнота інформації.
Достовірної вважається звітність, якщо показники її сформовані на основі методології, передбаченої нормативними актами в області бухгалтерського обліку, і якщо вона складена з дотриманням встановлених цими актами правил.
Однією з умов, які забезпечують достовірність звітності, є сталість методології формування економічних показників відповідно до прийнятої на звітний рік облікової політики. Всі зміни в обліковій політиці, особливо її істотних елементів, повинні бути відображені у пояснювальній записці до звіту.
Звітність вважається повною, якщо її інформація достатня для формування уявлення про майновий і фінансовий стан підприємства, а також фінансових результатів його діяльності. Звітність повинна містити максимум інформації, необхідної зацікавленим користувачам.
1.2 НОВІ ПІДХОДИ ДО СКЛАДАННЯ бухгалтерської звітності
Протягом останніх років послідовно проводиться робота з формування системи російських бухгалтерських стандартів та інших документів з бухгалтерського обліку та звітності, наближених до МСФЗ. У 2005 р . прийнято низку важливих федеральних законів. Доповнено та змінено План рахунків та Інструкція щодо його застосування. Новації обумовлені вступом у силу наступних нормативних актів:
- ПБО 17/02 «Облік витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи";
- ПБО 18/02 «Облік розрахунків з податку на прибуток»;
- ПБО 19/02 «Облік фінансових вкладень»;
- ПБО 20/03 «Інформація про участь в сучасній діяльності», затверджене наказом Мінфіну Росії від 24 листопада 2003 р . № 105н;
- Методичні рекомендації про порядок формування показників бухгалтерської звітності організації;
- Методичних вказівок по обліку спеціального оснащення.
Відповідно до Методичних вказівок по обліку спеціального оснащення або на окремому субрахунку рахунку 10 «Матеріали», або в порядку, передбаченому для обліку основних засобів відповідно до ПБО 6 / 01 «Облік основних засобів».
При розробці організацією облікової політики для обліку зазначених предметів за правилами, встановленими Методичними вказівками з обліку спеціального оснащення, до рахунку 10 відкриваються субрахунки: 10 «Спеціальна оснащення та спеціальний на складі» та 11 «Спеціальна оснащення та спеціальний в експлуатації».
ПБО 18/02 введені нові рахунки першого порядку: 09 «Відстрочені податкові активи», 77 «Відстрочені податкові зобов'язання» (пасивний), а рахунок 59 у розд. V «Грошові кошти» тепер називається «Резерви під знецінення фінансових вкладень» (пасивний).
Відповідно до наказу Мінфіну Росії від 22 липня 2003 р . № 67н «Про форми бухгалтерської звітності організації» рекомендовані для застосування зразки форм бухгалтерської звітності та затверджені Вказівки про обсяг цих форм і порядку складання бухгалтерської звітності. Тим не менше у них збережені основи, закладені в Законі про бухгалтерський облік: склад бухгалтерської звітності, порядок та терміни подання, загальні вимоги до бухгалтерської звітності і оцінка статей. Як і раніше, організація, яка отримує бюджетні кошти, у складі бухгалтерської звітності зобов'язана надавати звітну інформацію про характер використання бюджетних коштів.
Зміни в першу чергу стосуються самих складових бухгалтерської звітності. У Бухгалтерському балансі (форма № 1) різко скорочено кількість статей. Що були раніше, розшифровки груп статей виключені, передбачається, що вони повинні приводитися в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки, наприклад в Додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5). У той же час не забороняється організації проводити ці розшифровки безпосередньо в Бухгалтерському балансі, якщо, на її думку, це більш наочно дозволяє викладати для зацікавлених користувачів необхідну інформацію і дає можливість краще аналізувати подаються дані.
Головні зміни стосуються зразків двох форм: Звіту про зміни капіталу (форма № 3) і звіту про рух грошових коштів (форма № 4). Їх формати максимально до рекомендацій, наведених в МСФЗ.
Звіт про зміни капіталу замість традиційного постатейного викладу придбав формат, вперше сформований в Росії для цілей бухгалтерської звітності. В основу побудови покладено звітні періоди (попередній і поточний).
Принципово важливим є включення показників, що впливають на величину сформованої нерозподіленого прибутку організації в період між 31 грудня попереднього звітного року та 1 січня поточного звітного року. Перший показник «Зміни в обліковій політиці» визначено ПБО 1 / 98 «Облікова політика організації», коли при зміні облікової політики її наслідки внесистемно впливають на рахунок 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Інший показник «Результат від переоцінки об'єктів основних засобів» випливає з реалізації права організації з проведення переоцінки основних засобів відповідно до ПБО 6 / 01.
Крім обов'язкових у складі бухгалтерської звітності форм організація може, як і колись, додатково розробляти нові форми, маючи на увазі роздроблення додатку до бухгалтерського балансу на кілька форм. Крім того, замість ускладнення Звіту про прибутки та збитки організація має право вивести в окрему форму (форми) ряд показників, наприклад характеризують інформацію за наявними у неї сегментами (операційним і географічним).
Організація повинна мати на увазі, що в бухгалтерську звітність повинні включатися показники, необхідні для створення достовірного і повного уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни в її фінансовому становищі.
Одним з аспектів створення такого подання є максимальне використання вимоги суттєвості. Застосування зазначеної вимоги передбачає врахування багатьох факторів. Так, слід мати на увазі, що окремі показники, які недостатньо істотні для їх окремого подання до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки, можуть бути досить істотними, щоб представлятися окремо в пояснення до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки (т. е. у Звіті про зміни капіталу, Звіті про рух грошових коштів, Додаток до бухгалтерського балансу, пояснювальній записці).
Показник вважається істотним, якщо його нерозкриття може вплинути на економічні рішення зацікавлених користувачів, прийняті на основі звітної інформації. Рішення організацією питання про суттєвість даного показника залежить від його оцінки характеру, конкретних обставин виникнення. Організація може прийняти рішення, коли істотною визнається сума, ставлення якої до загального підсумку відповідних даних за звітний рік становить не менше 5%.
Крім фінансових даних, бухгалтерська звітність у своєму складі може містити й іншу супутню інформацію, якщо виконавчий орган вважає її корисною для зацікавлених користувачів при прийнятті економічних рішень. У ній рекомендується розкривати:
- Динаміку найважливіших економічних і фінансових показників діяльності організації за кілька років;
- Плановане розвиток організації;
- Передбачувані капітальні та довгострокові фінансові вкладення;
- Політику щодо позикових коштів, управління ризиками;
- Діяльність організації в області НДДКР;
- Природоохоронні заходи;
- Іншу інформацію.
Наказом Мінфіну Росії від 22 липня 2003 р . № 67н встановлено, що при формуванні показників бухгалтерської звітності слід керуватися ПБО. Майже в кожному з них є спеціальний розділ «Розкриття інформації у бухгалтерській звітності», в якому розглядаються питання, пов'язані з визначенням конкретного об'єкта активу, оцінкою (первісною або фактичної, наступною і т.п.), прийняттям до бухгалтерського обліку та вибуттям об'єктів майна , зобов'язань та ін У зв'язку з цим відпадає необхідність в дублюванні наявних вказівок в спеціальному (окремому) документі. У той же час було визнано доцільним зберегти низку діяли правил, але відсутніх у ПБО та інших нормативних актах з бухгалтерського обліку.
Часто зустрічається питанням з ведення бухгалтерського обліку в організаціях є порядок здійснення виправлень при виявленні та виявленні помилок бухгалтерського обліку. У вказівках повторений раніше порядок в залежності від періоду їх виявлення.
У випадках виявлення неправильного відображення господарських операцій поточного періоду до закінчення звітного року виправлення виробляються записами по відповідним рахунках бухгалтерського обліку в тому місяці звітного періоду, коли спотворення виявлено.
При виявленні правильного відображення господарських операцій у звітному році після його завершення, але за який річна бухгалтерська звітність не затверджена в установленому порядку, виправлення виробляються записами грудня року, за який готується до затвердження та подання у відповідні адреси річна бухгалтерська звітність.
У випадках встановлення в поточному звітному періоді неправильного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку в минулому році виправлення в бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність за минулий звітний рік (після затвердження в установленому порядку річної бухгалтерської звітності) не вносяться.
У вказівках приведена одна з особливостей формування окремих показників у бухгалтерській звітності некомерційної організації.
Відповідно до ГК РФ некомерційна організація не має поняття капіталу і, отже, при ухваленні форми Бухгалтерського балансу (форма № 1) у розд. III «капітал і резерви» мають бути відсутні групи статей «Статутний капітал», «Резервний капітал» і «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».
У той же час важливе місце займає кошторис доходів і витрат, рух коштів по якій відповідно до Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування відображається на рахунку 86 «Цільове фінансування».
Для комерційних організацій, як відомо, залишки коштів по рахунку 86 у Бухгалтерському балансі відображаються за групою статей «Доходи майбутніх періодів». Це пов'язано з тим, що якщо комерційна організація отримує кошти безоплатно (з бюджету, від інших організацій і осіб), то відповідно до ПБО 9 / 99 «Доходи організації» безоплатно отримані активи формують фінансовий результат організації. при цьому порядок формування фінансового результату аналогічний порядку, викладеному ПБУ 13/2000 «Облік державної допомоги».
Важливим питанням при формуванні Бухгалтерського балансу та Звіту про прибутки та збитки є зіставлення показників «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» і «Чистий прибуток». У Звіті чистий прибуток показується як би у валовому значенні, а в річному Бухгалтерському балансі дані по групах статей «Резервний капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" показується з урахуванням розгляду загальними зборами (зборами учасників і т.п.) підсумків діяльності організації за звітний рік, прийнятих рішень про покриття збитків, виплати дивідендів та ін У зв'язку з цим рівності значень за цими статтями бути не може.
1.3 ПОНЯТТЯ, СКЛАД бухгалтерської звітності І ВИМОГИ ДО НЕЇ
Звітність є систему показників, що відображають результатів господарської діяльності організацій за звітний період. Звітність включає таблиці, які складають за даними бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку. Вона є завершальним етапом облікової роботи.
Дані звітності використовуються зовнішніми користувачами з метою оцінки ефективності діяльності організації. Разом з тим звітність необхідна для оперативного керівництва господарською діяльністю та служить вихідної базою для подальшого планування. Звітність повинна бути достовірною, своєчасною. У ньому повинна забезпечуватися порівнянність звітних показників з даними за минулі періоди.
Склад бухгалтерської фінансової звітності визначено Федеральним законом Російської Федерації «Про бухгалтерський облік» і Положенням по бухгалтерському обліку «Бухгалтерська звітність організації».
Звітність організацій класифікують за видами, періодичності складання, ступеня узагальнення звітних даних.
За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну
Бухгалтерська звітність являє собою єдину систему даних про майновому і фінансовому становищі організації та про результати її господарської діяльності. Складають її за даними бухгалтерського обліку.
Статистична звітність складається за даними статистичного, бухгалтерського та оперативного обліку та відображає відомості за окремими показниками господарської діяльності організації, як в натуральному, так і у вартісному вираженні.
Оперативна звітність складається на основі даних оперативного обліку, і містить інформацію про основним показниками за короткі проміжки часу - добу, п'ятиденку, тиждень, декаду, половину місяця. Ці дані використовуються для оперативного контролю та управління процесами постачання, виробництва і реалізації продукції.
За ступенем узагальнення звітних даних розрізняють звіти первинні, складаються організаціями, і зведені, які складають вищі або материнські організації на підставі первинних звітів.
За періодичністю складання розрізняють квартальну та річну бухгалтерську звітність.
Квартальна звітність складається з двох форм:
- Бухгалтерського балансу (ф. № 1),
- Звіту про прибутки і збитки (ф. № 2).
Крім цих форм, організації на свій розсуд можуть включати до складу проміжної (квартальної) звітності пояснювальну записку, звіт про рух грошових коштів та інші звітні форми.
Річна бухгалтерська звітність включає:
- Бухгалтерський баланс (ф. № 1),
- Звіт про прибутки і збитки (ф. № 2),
- Звіт про рух капіталу (ф. № 3),
- Звіт про рух грошових коштів (ф. № 4),
- Додаток до бухгалтерського балансу (ф. № 5),
- Пояснювальну записку,
Наказ Мінфіну Росії від 13.01.2000 р. № 4н передбачає також аудиторський висновок, що підтверджує достовірність бухгалтерської звітності організації, якщо вона відповідно до федеральних законів підлягає обов'язковому аудиту. У разі якщо організація самостійно прийняла рішення про проведення аудиту бухгалтерської звітності, аудиторський висновок, що підтверджує достовірність бухгалтерської звітності, також може бути включено до складу бухгалтерської звітності.
Рекомендовані форми бухгалтерської звітності організацій, а також вказівки про порядок їх заповнення затверджуються Міністерством фінансів Російської Федерації.
Інші органи, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку, стверджують у межах своєї компетенції форми бухгалтерської звітності банків, страхових та інших організацій і інструкції про порядок їх заповнення, що не суперечать нормативним актам Міністерства фінансів Російської Федерації.
У пояснювальній записці може бути наведено оцінку ділової активності організації, критеріями якої є широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт, репутація організації, що виражається, зокрема, в популярності у клієнтів, що користуються послугами організації, та ін; ступінь виконання плану, забезпечення заданих темпів зростання; рівень ефективності використання ресурсів організації та ін Доцільно включення в пояснювальну записку даних про динаміку найважливіших економічних і фінансових показників роботи організації за кілька років, описів майбутніх капіталовкладень, здійснюваних економічних заходів та іншої інформації, що цікавить можливих користувачів річної бухгалтерської звітності.
Суб'єкти малого підприємництва, не зобов'язані проводити аудиторську перевірку достовірності бухгалтерської звітності відповідно до законодавства РФ, можуть прийняти рішення про подання бухгалтерської звітності в обсязі показників за групами статей Бухгалтерського балансу і статтями Звіту про прибутки та збитки без додаткових розшифровок у зазначених формах і мають право не представляти у складі бухгалтерської звітності форми № 3 та № 5 і пояснювальну записку. Суб'єкти малого підприємництва, зобов'язані проводити аудиторську перевірку достовірності бухгалтерської звітності відповідно до законодавства Російської Федерації, мають право не подавати у складі бухгалтерської звітності форми № 3 та № 5 за відсутності відповідних даних. Некомерційні організації можуть не подавати до складі бухгалтерської звітності форми № 3 та № 5 за відсутності відповідних даних. Некомерційним організаціям рекомендується включити до складу бухгалтерської звітності форму № 6.
Громадськими організаціями (об'єднаннями), які не здійснюють підприємницької діяльності і не мають крім вибулого майна оборотів з продажу товарів (робіт, послуг), у складі бухгалтерської звітності не представляються форми № 3 та № 5 і пояснювальна записка.
Організації, які отримують бюджетні кошти, у складі бухгалтерської звітності представляють звітну інформацію про характер використання бюджетних коштів за формами, встановленими Мінфіном Росії. Бухгалтерська звітність повинна давати достовірне і повне уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни в її фінансовому становищі. Достовірної та повної вважається бухгалтерська звітність, сформована виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку.
До бухгалтерської звітності пред'являються наступні основні вимоги:
1. У бухгалтерському обліку відображаються наростаючим підсумком майнове та фінансове становище організації, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).
2. Бухгалтерська звітність складається на основі даних синтетичного і аналітичного обліку і результатів інвентаризації майна і фінансових зобов'язань.
3. Бухгалтерська звітність складається у валюті РФ.
4. Бухгалтерська звітність складається за типовими формами, розробленими та затвердженими Мінфіном РФ.
5. Організації, звітність яких підлягає обов'язковій аудиторській перевірці, у складі бухгалтерської звітності представляють підсумкову частину аудиторського висновку.
6. Виправлення звітних даних після затвердження річних звітів виробляються за звітний період, в якому виявлені помилки.
Якщо при складанні бухгалтерської звітності виходячи з правил ПБУ 4 / 99 «Бухгалтерська звітність організацій» організацією виявляється недостатність даних для формування повного уявлення про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та зміни у фінансовому становищі, то в бухгалтерську звітність організація включає відповідні додаткові показники і пояснення.
Якщо застосування правил ПБУ 4 / 99 не дозволяє сформувати достовірне і повне уявлення про фінансовий стан організації, фінансових результатів її діяльності та зміни у фінансовому становищі, то організація у виняткових випадках може допустити відступ від цих правил.
При формуванні бухгалтерської звітності організацією повинна бути забезпечена нейтральність інформації, що міститься в ній, тобто виключно одностороннє задоволення інтересів одних груп користувачів бухгалтерської звітності перед іншими.
Інформація не є нейтральною, якщо за допомогою відбору або форму подання вона впливає на рішення та оцінки користувачів з метою досягнення визначених результатів або наслідків.
Бухгалтерська звітність організації повинна включати в себе показники діяльності всіх філій, представництв та інших підрозділів, у тому числі виділених на окремі баланси.
Організація при складанні Бухгалтерського балансу, Звіту про прибутки і збитки та пояснень до них повинна дотримуватися прийнятих нею змісту і форми послідовно від одного звітного періоду до іншого.
Зміна прийнятих змісту і форми Бухгалтерського балансу, Звіту про прибутки і збитки та пояснень до них допускається у виняткових випадках. Організацією має бути забезпечено підтвердження обгрунтованості кожної такої зміни. Істотна зміна має бути розкритий у поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки разом із зазначенням викликали його причин.
По кожному числовому показнику бухгалтерської звітності, крім звіту, що складається за перший звітний період, повинні бути приведені дані мінімум за два роки - звітний і попередній йому.
Якщо дані за період, що передує звітному, непорівнянні з даними за звітний період, то перші з названих даних підлягають коректуванню виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. Кожна істотне коректування повинна бути розкрита в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки разом із зазначенням причин, що викликали цю коригування.
Статті Бухгалтерського балансу, Звіту про прибутки і збитки та інших окремих форм бухгалтерської звітності, які відповідно до положень з бухгалтерського обліку підлягають розкриттю і по яких відсутні числові значення активів, зобов'язань, доходів, витрат та інших показників, прокреслюються (в типових формах) або не наводяться (у формах, розроблених самостійно, і в пояснювальній записці).
Показники про окремі активи, зобов'язання, доходи, витрати і господарських операціях повинні приводитися в бухгалтерській звітності окремо в разі їх суттєвості і якщо без знання про них зацікавленими користувачами неможлива оцінка фінансового положення організації або фінансових результатів її діяльності.
Показники про окремі види активів. Зобов'язань, доходів, витрат і господарських операцій можуть приводитися в Бухгалтерському балансі або Звіті про прибутки та збитки загальною сумою з розкриттям у поясненнях до цих документів, якщо кожен з цих показників окремо несуттєвий для оцінки зацікавленими користувачами фінансового положення організації або фінансових результатів її діяльності.
Для складання бухгалтерської звітності звітною датою вважається останній календарний день звітного періоду. При складанні бухгалтерської звітності за звітний рік звітним роком є ​​календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Терміни подання квартальної звітності не пізніше 30 днів після звітного періоду. Терміни подання річної звітності не пізніше 1 квітня наступного за звітним роком.
Першим звітним роком для новостворених організацій вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня відповідного року, а для організацій, створених після 1 жовтня, - по 31 грудня наступного року.
Річна бухгалтерська звітність підприємства про результати господарської діяльності є відкритою до публікації для зацікавлених користувачів. Достовірність звітності, що публікується підтверджується незалежною аудиторською організацією.
Підприємства (за винятком підприємств з іноземними інвестиціями) зобов'язані подавати квартальну та річну звітність:
- Власникам (учасникам, засновникам) - відповідно до установчих документів;
- Державну податкову службу (в одному примірнику);
- Іншим державним органам, на які відповідно до законодавства РФ покладена перевірка окремих сторін діяльності підприємства та отримання відповідної звітності;
- Органам статистики.
Підприємства, які перебувають у державній або муніципальній власності повністю або частково, а також приватизовані підприємства, створені на базі державних підприємств або їх підрозділів до їх остаточного випуску, представляють бухгалтерську звітність також органам, уповноваженим управляти державним або муніципальним майном.
Підприємства з іноземними інвестиціями представляють річну бухгалтерську звітність кожному учаснику (власнику) підприємства в порядку, передбаченому установчими документами, органу державної податкової служби.
Мінфін Росії в залежності від обсягів діяльності вважає можливим формувати звітність в одному з трьох варіантів: спрощеному, стандартному і множині.
Спрощений варіант можливий для суб'єктів малого підприємництва та некомерційних (крім бюджетних) організацій і полягає в тому, що до складу річної бухгалтерської звітності не входять: форма № 3 «Звіт про зміни капіталу», форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу». Некомерційним організаціям до складу річної бухгалтерської звітності рекомендується додатково включати форму № 6 «Звіт про цільове використання отриманих коштів».
Стандартний варіант можливий для комерційних організацій, що належать до групи середніх і великих організацій. Він передбачає формування бухгалтерської звітності за зразками форм, наведеним у наказі Мінфіну Росії від 22 липня 2003 р . № 67н, якщо передбачені в них показники дозволяють дотримуватися викладені в ПБО 4 / 99 загальні вимоги до бухгалтерської звітності (розд. III) і правила оцінки статей бухгалтерської звітності (розд. VII), а також вимоги щодо розкриття інформації, що міститься в інших положеннях по бухгалтерського обліку.
Множинний варіант можливий для комерційних організацій, що належать до групи найбільших і великих організацій, що здійснюють декілька видів діяльності. У цьому випадку кількість форм, які складають бухгалтерську звітність організації, і варіантів збільшується: замість однієї форми № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу» доцільно представляти показники окремих її розділів у вигляді самостійних форм бухгалтерської звітності або включати у вигляді додатку до форми № 2 «Звіт про прибутки і збитки »розділ, що характеризує розмір вироблених поточних витрат організації. У великих компаніях важливе значення набуває інформація за сегментами (операційним і географічним).
При всіх трьох варіантах слід мати на увазі, що в зразках є розділи, які заповнюються не всіма організаціями. У зв'язку з цим багатьом організаціям немає необхідності приводити непотрібні показники в формованої бухгалтерської звітності. При розробці та прийнятті форм бухгалтерської звітності слід враховувати вимоги Вказівок про порядок складання та подання бухгалтерської звітності щодо збереження кодів підсумкових рядків і кодів рядків розділів і груп статей Бухгалтерського балансу, затверджених наказом Мінфіну Росії від 22 липня 2003 р . № 67н.
Можливість відходу від застосування типових форм бухгалтерської звітності не означає, що держава в особі Мінфіну Росії відмовляється в цілому від регулювання на цій ділянці облікового процесу, про це свідчать перераховані вище нормативні документи.
Бухгалтерську звітність підписують керівник і головний бухгалтер (бухгалтер) організації.
В організаціях, де бухгалтерський облік ведеться на договірних засадах спеціалізованою організацією або бухгалтером-спеціалістом, бухгалтерську звітність підписують керівник організації та керівник спеціалізованої організації або фахівець, провідний бухгалтерський облік.
У сучасних умовах бухгалтерська фінансова звітність стає відкритою та доступною для зацікавлених користувачів. Визначено організації, звітність яких повинна підтверджуватися незалежним аудиторським висновком і публікуватися в пресі. До таких організацій, зокрема, законодавчо віднесені акціонерні товариства відкритого типу, банки та інші кредитні організації, страхові компанії тощо, які зобов'язані публікувати річну бухгалтерську звітність не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.
Публічність бухгалтерської звітності полягає в її опублікування в газетах і журналах, доступних користувачам бухгалтерської звітності, або розповсюдженні серед користувачів брошур, буклетів та інших видань, що містять бухгалтерську звітність, а також в її передачі територіальним органам державної статистики за місцем реєстрації організації для надання зацікавленим користувачам. За даними звітності зацікавлені користувачі можуть оцінити фінансове становище підприємства.
1.4 ВИМОГИ ДО ІНФОРМАЦІЇ, формується в бухгалтерській звітності
Вимоги до інформації, формованої у бухгалтерській звітності, визначені Федеральним законом «Про бухгалтерський облік», Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності і Положенням «Бухгалтерська звітність організації» (ПБУ 4 / 99).
Ці вимоги такі: достовірність і повнота, нейтральність, цілісність, послідовність, порівнянність, дотримання звітного періоду, правильність оформлення. Вони є додатковими по відношенню до припущень і вимогам, розкритим у Положенні з бухгалтерського обліку «Облікова політика підприємства» (ПБУ 1 / 98).
Вимога достовірності та повноти означає, що бухгалтерська звітність повинна давати достовірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан організації, а також про фінансові результати її діяльності. При цьому достовірної і повної вважається бухгалтерська звітність, сформована і складена виходячи з правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Російській Федерації.
Якщо при складанні бухгалтерської звітності виявляється недостатність даних для формування повного уявлення про фінансовий стан організації і її фінансові результати, то в бухгалтерську звітність включають відповідні додаткові показники і пояснення.
Для досягнення достовірного і повного відображення фінансових результатів та фінансового стану організації при складанні звітності у виняткових випадках допускається відступ від правил, встановлених ПБО / 4.
Вимога нейтральності означає, що при формуванні бухгалтерської звітності повинна бути забезпечена нейтральність інформації, тобто виключено одностороннє задоволення інтересів одних груп користувачів бухгалтерської звітності перед іншими.
Вимога цілісності означає необхідність включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, здійснені як організацією в цілому, так і її філіями, представництвами та іншими підрозділами, в тому числі виділеними на окремі баланси.
Вимога послідовності означає необхідність дотримання постійності в змісті і формах бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки та пояснень до них від одного звітного року до іншого.
Відповідно до вимоги порівнянності в бухгалтерській звітності повинні міститися дані, що дозволяють здійснити їх порівняння з аналогічними даними за роки, що передували звітному. У Положенні обумовлено, що якщо вони не порівнянні з ряду причин, то дані попередніх періодів підлягають коригуванню за встановленими правилами.
Вимога дотримання звітного періоду означає, що в якості звітного року в Росії прийнятий період з 1 січня по 31 грудня включно, тобто звітний рік збігається з календарним. Для складання бухгалтерської звітності звітною датою вважається останній календарний день звітного періоду.
Вимога правильного оформлення пов'язане з дотриманням формальних принципів звітності: складання її російською мовою, у валюті Російської Федерації, підписання керівником організації і фахівцем, який веде бухгалтерський облік
У ПБО / 4 визначені підходи до розкриття суттєвої інформації, орієнтовані на її важливість для зацікавлених користувачів.
Показники про окремі активи, зобов'язання, доходи, витрати і господарських операціях в бухгалтерській звітності:
а) повинні приводитися відокремлено в разі їх суттєвості і якщо без них неможлива оцінка фінансового положення організації або фінансових результатів її діяльності зацікавленими користувачами;
б) можуть наводитися загальною сумою з розкриттям в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки, якщо кожен з цих показників окремо несуттєвий для оцінки зацікавленими користувачами фінансового положення організації або фінансових результатів її діяльності.
1.5 ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ЗВІТІВ
Порядок складання звітності встановлено такими нормативними документами:
- Положенням по бухгалтерському обліку «Бухгалтерська звітність організації» (ПБУ 4 / 99) № 43н від 6.07.99 р.
- Наказом Мінфіну Росії від 13.01.2000 р. № 4н.
- Положенням по веденню бухгалтерського обліку і звітності РФ, затвердженим Наказом Мінфіну Росії від 29.07.98 р. № 34н.
Для того щоб бухгалтерська звітність відповідала пропонованим до неї вимогам, при складанні бухгалтерських звітів повинно бути забезпечено дотримання наступних умов: повне відображення за звітний період усіх господарських операцій і результатів інвентаризації всіх виробничих ресурсів, готової продукції та розрахунків, повне збіг даних синтетичного і аналітичного обліку, а також показників звітів і балансів з даними синтетичного і аналітичного обліку; здійснення запису господарських операцій у бухгалтерському обліку тільки на підставі належно оформлених виправдувальних документів або прирівняних до них технічних носіїв інформації; правильна оцінка статей балансу.
Складання звітності повинна передувати значна підготовча робота, що здійснюється за заздалегідь складеним спеціальним графіком. Важливим етапом підготовчої роботи складання звітності є закриття в кінці звітного періоду всіх операційних рахунків: калькуляційних, збірно-розподільчих, сопоставляющих, фінансово-результативних. До початку цієї роботи повинні бути здійснені всі бухгалтерські записи на синтетичних і аналітичних рахунках, перевірена правильність цих записів.
Приступаючи до закриття рахунків, слід мати на увазі, що своєчасні організації є складними об'єктами обліку і калькулювання собівартості продукції. Їх продукція використовується по різних напрямах. Взаємні послуги надають одне одному і основному виробництву допоміжні виробництва. При взаємному використанні продукції та послуг неможливо в усіх випадках віднести на всі об'єкти калькуляції фактичні витрати. Якусь частину витрат по деяких об'єктах калькуляції організації змушені відображати в планової оцінці. У цих умовах важливе значення має обгрунтування послідовності закриття рахунків.
Узагальнення накопиченого досвіду в цій справі дозволило виробити наступні рекомендації: закриття рахунків починають з рахунків виробництв, що мають максимальну кількість споживачів і мінімальні зустрічні витрати, і закінчують рахунками з мінімальною кількістю споживачів і максимальною кількістю зустрічних витрат. Відповідно до даного підходу закриття рахунків здійснюють у такій послідовності.
У першу чергу обчислюють собівартість послуг допоміжних виробництв і закривають рахунок 23 «Допоміжні виробництва». У другу чергу розподіляються витрати майбутніх періодів, загальновиробничі і загальногосподарські витрати і закриваються такі рахунки: 97 «Витрати майбутніх періодів», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати». Потім калькулюють собівартість продукції основних галузей виробництва і списують витрати з рахунку 20 «Основне виробництво». Після цього здійснюють списання витрат з рахунку 29 «обслуговуючі виробництва і господарства». У порядку подальшої черговості провадяться записи на рахунках з обліку капітальних вкладень, визначається фінансовий результат від діяльності організації, і закриваються рахунки 90 «Продажі» і 91 «Інші доходи і витрати», розподіляється прибуток і закривається рахунок 99 «Прибутки та збитки».
Для забезпечення своєчасного складання квартального або річного звітів складають графік робіт усіх підрозділів бухгалтерії із зазначенням термінів виконання робіт. У всіх журналах-ордерах підраховують підсумки, здійснюють взаємну звірку зустрічних кореспонденцій рахунків.
Підсумки з журналів-ордерів переносяться в Головну книгу - обороти по кредиту рахунку та сум за дебетом усіх кореспондуючих з ним рахунків. Після цього підраховують обороти за дебетом і визначають залишки на 1-е число наступного місяця по кожному синтетичному рахунку і субрахунку. На підставі Головної книги складають оборотну відомість, баланс та іншу бухгалтерську звітність.
Звітним роком для всіх організацій вважається період з 1 січня по 31 грудня включно.
Першим звітним роком для створюваних організацій вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно. Новоствореним організаціям після 1 жовтня дозволяється вважати першим звітним роком період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня наступного року включно.
Дані вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого заключного балансу за період, що передує звітному. У разі зміни вступного балансу на 1 січня звітного року причини слід пояснити.
Зміни в бухгалтерській звітності, що відносяться як до поточного, так і до минулого року, виробляються у звітності, яка складається за звітний період, в якому були виявлені перекручення її даних.
Виправлення помилок у бухгалтерській звітності підтверджуються підписом осіб, її підписали, із зазначенням дати виправлення.
Бухгалтерська звітність підписується керівником і головним бухгалтером (бухгалтером) організації. В організації, де бухгалтерський облік ведеться на договірних засадах спеціалізованою організацією або спеціалістом, бухгалтерська звітність підписується керівником цієї організації і фахівцем, який веде бухгалтерський облік.
1.6 ЗМІСТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ
Бухгалтерський баланс є основою бухгалтерської звітності. У ньому відбиваються на перше число кожного кварталу в грошовому вираженні склад і розміщення коштів (майна) підприємства (актив балансу) та джерела їх утворення (пасив балансу).
Баланс складається за даними залишків по дебету і кредиту синтетичних рахунків на початок і кінець періоду, узятим з книги обліку господарських операцій або Головної книги.
При журнально-ордерній формі обліку обороти по кредиту кожного рахунку записують у Головну книгу тільки з журналів-ордерів. Обороти за дебетом окремих рахунків збирають у Головній книзі з декількох журналів-ордерів у розрізі кореспондуючих рахунків.
При меморіально-ордерній формі обліку запис на рахунках Головної книги виробляють безпосередньо за даними меморіальних ордерів.
У організаціях, які використовують машинно-орієнтовані форми обліку, Головна книга створюється з використанням обчислювальної техніки на основі машинограм, магнітних стрічок, дисків, дискеток та інших машинних носіїв.
На малих підприємствах, які застосовують спрощену форму обліку, баланс складають за даними Книги обліку господарських операцій.
Слід зазначити, що деякі балансові статті заповнюють безпосередньо за залишками відповідних рахунків.
Частина статей балансу повністю відображають згруповані дані ряду синтетичних рахунків (статті, основні засоби, каса, розрахунковий рахунок та ін.)
Основний зміст бухгалтерського балансу представлено ПБО 4.
Порядок заповнення статей балансу підприємства визначено Інструкцією про порядок заповнення типових форм річний бухгалтерської звітності, затвердженої Наказом Мінфіну Росії.
Бухгалтерський баланс містить інформацію, яка дозволяє визначити показники, що характеризують фінансовий стан підприємства. За його даними розраховують власні оборотні кошти і чисті активи підприємства, встановлюють загальний стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, визначають коефіцієнти оборотності оборотних активів, платоспроможності, поточної ліквідності, рентабельності та ін
Для зручності і швидкості аналізу міститься в балансі інформації залишки по активу і пасиву об'єднані в розділи в залежності від ступеня їх ліквідності: важкореалізовані, среднереалізуемие і швидко реалізованих. У пасиві ж статті групуються за джерелами утворення активів (майна) - власних коштів і залученими коштами (пасивним зобов'язанням).
Таким чином, бухгалтерський баланс являє собою двосторонню таблицю, в якій статті активу і пасиву згруповані по розділах.
Актив балансу складається з двох розділів:
1. Необоротні активи.
2. Оборотні активи.
Пасив включає три розділи:
1. Капітал і резерви.
2. довгострокові зобов'язання.
3. Короткострокові зобов'язання.
Баланс відображає економічне становище підприємства у грошовій оцінці - в рублях. При складанні балансу велике значення має правильна оцінка балансових статей.
Правила оцінки статей балансу встановлені Положенням по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності та інструкціями (вказівками) щодо складання бухгалтерської звітності.
Кошти підприємства відображаються в балансі в такій оцінці:
- Основні засоби - за залишковою вартістю, тобто як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованої амортизації;
- Нематеріальні активи - за залишковою вартістю, тобто як різниця між вартістю витрат на придбання, включаючи витрати по їх доведення до стану, в якому вони придатні до використання, і сумою нарахованої амортизації;
- Капітальні вкладення - за фактичними витратами;
- Фінансові вкладення в цінні папери, в статутні капітали інших підприємств - за фактичними витратами для інвестора;
- Матеріальні цінності - за фактичною собівартістю;
- Незавершене виробництво - за фактичною виробничою собівартістю або за прямими витратами;
- Готова продукція - за фактичною або нормативної собівартості;
- Залишки коштів на валютних рахунках - у рублях шляхом перерахунку валюти за курсом ЦБ РФ.
Джерела формування коштів підприємства відображаються в балансі:
- Статутний капітал - у розмірі, визначеному установчими документами;
- Резервний капітал - у сумі невикористаних коштів цього капіталу;
- Резерви - у сумі невикористаних резервів;
- Прибуток - в сумі фактично отриманої у звітному періоді прибутку.
Товари в організаціях, зайнятих торговельною діяльністю, відображаються в балансі за вартістю їх придбання.
Незавершене виробництво у масовому і серійному виробництві може відображатися в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю або за прямими статтями витрат, а також за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. При одиничному виробництві продукції незавершене виробництво відображають за фактичним виробничим затратам.
Розрахунки з дебіторами і кредиторами кожна сторона відображає у своїй звітності в сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаних нею правильними. При розбіжності зацікавлена ​​сторона зобов'язана у встановлені терміни передати необхідні матеріали на розгляд органам, уповноваженим вирішувати відповідні спори.
Дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, інші борги, нереальні для стягнення, списують за рішенням керівника підприємства за рахунок резерву сумнівних боргів або на фінансові результати господарської діяльності комерційної організації і збільшення витрат у некомерційної організації.
Списання боргу на збиток внаслідок неплатоспроможності не є анулюванням заборгованості. Вона відображається за балансом протягом 5 років з моменту списання для спостереження за можливістю її стягнення з боржника у разі зміни його майнового стану.
Суми кредиторської і депонентської заборгованості, по яких минув термін позовної давності, списують на фінансові результати господарської діяльності комерційної організації або збільшення доходів у некомерційної організації.
Відображаються у звітності суми за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і тотожні. Залишення на балансі невідрегульованих сум за цими розрахунками не допускається.
Штрафи, пені та неустойки, покликані боржником або щодо яких отримано рішення суду, арбітражу про їх стягнення, відносять на фінансові результати в комерційної організації або збільшення доходів (зменшення витрат) у некомерційної організації і до їх отримання або сплати відображають у звітності одержувача і платника відповідно за статтями дебіторів або кредиторів.
У разі продажу та іншого вибуття майна організації збиток або дохід за цими операціями відносять на фінансові результати в комерційної організації або збільшення витрат (доходів) у некомерційної організації.
Невідшкодовані втрати від стихійних лих списують за рішенням керівника організації на фінансові результати звітного року організації.
У річної звітності у валюту балансу включається лише непокритий збиток або нерозподілений прибуток звітного року.
Конкретизація змісту балансу за роками здійснюється наказами Мінфіну РФ по квартальної і річної звітності.
1.7 ПОРЯДОК І СТРОКИ НАДАННЯ бухгалтерської звітності
Відповідно до закону про бухгалтерський облік всі організації, за винятком бюджетних, представляють річну бухгалтерську звітність відповідно до установчими документами засновника, учасникам організації або власникам майна, а також територіальним органам державної статистики за місцем їх реєстрації. Державні і муніципальні унітарні підприємства представляють бухгалтерську звітність органам, уповноваженим управляти державним майном.
Іншим органам виконавчої влади, банкам та іншим користувачам бухгалтерська звітність подається відповідно до законодавства Російської Федерації.
Організації зобов'язані представити квартальну бухгалтерську звітність протягом 30 днів після закінчення кварталу, а річну - протягом 90 днів після закінчення року, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.
Запропонована річна бухгалтерська звітність повинна бути затверджена в порядку, передбаченому установчими документами організації.
Датою подання бухгалтерської звітності для організації вважається день фактичної передачі її за належністю або дату її відправлення, позначена на штемпелі поштового організації. якщо дата подання звітності припадає на неробочий (вихідний) день, то терміном подання звітності вважається перший наступний за ним робочий день.
Річна бухгалтерська звітність організації є відкритою для зацікавлених користувачів: банків, інвесторів, кредиторів, покупців, постачальників та інші, які можуть знайомитися з річною бухгалтерською звітністю та отримувати її копії з відшкодуванням витрат на копіювання.
Відповідно до Положення у разі наявності у організації дочірніх і залежних товариств крім власного бухгалтерського звіту складається також зведена бухгалтерська звітність, що включає показники звітів таких товариств, що знаходяться на території Російської Федерації і за її межами.
Міністерства, відомства та інші федеральні органи виконавчої влади Російської Федерації подають зведену річну бухгалтерську звітність за унітарним підприємствам, а також окремо по акціонерних товариствах (товариствам), частина акцій (часток, вкладів) яких закріплена у федеральній власності. Зазначена зведена звітність подається Мінфіну РФ, Мінекономіки РФ і Державному комітету РФ за статистикою в такі строки:
- По унітарним підприємствам - не пізніше 25 квітня наступного за звітним року;
- По акціонерних товариствах (товариствам), частина акцій (часток, вкладів) яких закріплена у федеральній власності, - не пізніше 1 серпня наступного за звітним року.
Зведена річна бухгалтерська звітність об'єднання юридичних осіб, створеного на добровільних засадах організаціями, надається в порядку і строки, передбачені в установчих документах об'єднання, якщо інше не встановлено законодавством Російської Федерації.

2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1 ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ
Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання наявними грошовими ресурсами.
В умовах економічної відособленості і самостійності господарюючі суб'єкти зобов'язані у будь-який час мати можливість терміново погашати свої зовнішні зобов'язання, тобто бути платоспроможними, або короткострокові зобов'язання, тобто бути ліквідними.
Господарюючий суб'єкт вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання. Господарюючий суб'єкт є ліквідним, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання.
Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в зв'язку з посиленням потреби у фінансових ресурсах і необхідністю оцінки кредитоспроможності господарюючого суб'єкта.
Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше потрібно часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність. Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині короткострокових боргових зобов'язань.
Ліквідність активів - величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Чим менше потрібно часу, щоб цей вид активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність.
Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємства може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.
Поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективи.
Ліквідність балансу є основою платоспроможності та ліквідності господарюючого суб'єкта. Ліквідність це спосіб підтримки платоспроможності.
Для господарюючого суб'єкта більше важливим є наявність грошових коштів, ніж прибутку. Їх відсутність на рахунках в банку в силу об'єктивних особливостей кругообігу коштів може призвести до кризового фінансового стану. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але при цьому мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.
В економічній літературі розрізняють поняття ліквідності сукупних активів як можливість їх швидкої реалізації при банкрутстві і самоліквідації підприємства та ліквідності оборотних активів, що забезпечує поточну його платоспроможність.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Ліквідність підприємства
Ліквідність балансу
Становище на ринку, конкурентоспроможність, ділова активність підприємства
Якість управління активами та пасивами

Малюнок 1 Взаємозв'язок між показниками ліквідності та платоспроможності підприємства
На рис. 1 наведена блок-схема, що відображає взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, в якому всі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого, а третій - без першого і другого; якщо звалиться перший поверх , то і всі інші теж. Отже, ліквідність балансу - основа (фундамент) платоспроможності та ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність - це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.
Як джерело інформації для більшості господарюючих суб'єктів виступають річні та квартальні звіти з основної діяльності господарюючого суб'єкта.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.
Існують різні методики розбивки статей активу на групи за ступенем ліквідності і зобов'язань пасиву балансу на групи за ступенем терміновості майбутньої оплати. Для групування статей балансу за групами можна використовувати один із запропонованих варіантів.
Перший варіант запропонований авторами А.Д. Шереметом та Р.С. Сайфуліна.
Перша група (А1) включає в себе найбільш ліквідні активи, такі, як готівка і короткострокові фінансові вкладення.
Друга група (А2) - це швидко реалізовані активи: готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та ін
Третя група (А3) - це повільно реалізовані активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів). Значно більший строк знадобиться для перетворення їх у готову продукцію, а потім в грошову готівку.
Четверта група (А4) - це важко реалізовані активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво.
Відповідно, на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:
П1 - найбільш термінові зобов'язання, які повинні бути погашені протягом місяця (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали, прострочені платежі);
П2 - середньострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (короткострокові кредити банку і позикові засоби);
П3 - довгострокові кредити банку і позики;
П4 - власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.
Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:
А1> П1; А2> П2; А3> П3; А4 <П4.
Четверте нерівність носить балансуючий характер, так як виконання трьох перших нерівностей тягне виконання і четвертого нерівності. Виконання четвертого нерівності свідчить про наявність у господарюючого суб'єкта власних оборотних коштів.
Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності.
Другий варіант проведення аналітичних робіт з оцінки ліквідності балансу підприємства (У. В. Савицька) пропонує таку угруповання статей активу за ступенем ліквідності:
1. Найбільш мобільні активи: грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.
2. Мобільні активи: готова продукція, товари відвантажені, дебіторська заборгованість.
3. Найменш мобільні активи: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Відповідно на три групи розбиваються і платіжні зобов'язання підприємства:
1. Заборгованість, терміни оплати якої вже наступили.
2. Заборгованість, яку слід погасити найближчим часом.
3. Довгострокова заборгованість.
Для оцінки зміни ступеня платоспроможності та ліквідності господарюючого суб'єкта необхідно порівняти показники балансового звіту по різних групах активу і зобов'язань (табл. 1).
Таблиця 1 - Аналіз ліквідності балансу
Актив
На початок звітного року
На кінець звітного року
Пасив
На початок звітного року
На кінець звітного року
Платіжний надлишок або недолік
На поч. отч. року
На кінець отч. року
1.Наіболее ліквідні активи
0
4
1.Наіболее термінові зобов'язання
9
283
9
279
2.Бистрореалі-вуються активи
17
411
2.Краткосроч-ні пасиви
11
33
6
378
3.Медленно реалізовані активи
23
59
3.Долгосроч-ні пасиви
0
152
23
93
4.Труднореалі-вуються активи
0
10
4.Постоянние пасиви
20
17
20
7
Баланс
40
484
Баланс
40
484
На початок звітного року:
А1 <П1,
А2> П2,
А3> П3,
А4 <П4.
На кінець звітного року:
А1 <П1,
А2> П2,
А3 <П3,
А4 <П4.
З таблиці видно, що баланс на початок звітного року є не ліквідним, тому що підприємству не вистачає грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень для погашення короткострокової кредиторської заборгованості.
На кінець звітного року баланс теж є не ліквідним, тому що на підприємстві крім нестачі грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень не вистачає виробничих запасів.
Аналізуючи поточний фінансовий стан господарюючого суб'єкта з метою вкладення в нього інвестицій, використовують і відносні показники платоспроможності та ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності.
Відносні фінансові показники (коефіцієнти) використовуються для оцінки перспективної платоспроможності.
Ці показники становлять інтерес не тільки для керівництва підприємства, але і для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, проміжний коефіцієнт ліквідності - для банків, коефіцієнт поточної ліквідності - для інвесторів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) визначається відношенням коштів і короткострокових цінних паперів до всієї суми короткострокових зобов'язань підприємства. Він показує, яку частина короткострокової заборгованості господарюючий суб'єкт може погасити найближчим часом. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів. Проте при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відтік грошових коштів за обсягом і термінами. Платоспроможність вважається нормальною, якщо цей показник вище 0,2-0,3. Він характеризує платоспроможність на дату складання балансу.
Ка.л.н.г. = 0 / 20 = 0
Ка.л.к.г. = 4 / 316 = 0,013
Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок (0) і кінець (0,013) звітного року не є нормальним, тому що він нижче 0,2-0,3, отже платоспроможність підприємства є низькою.
Проміжний коефіцієнт ліквідності (Кп.л) - відношення сукупності грошових коштів, короткострокових цінних паперів і дебіторської заборгованості. Цей коефіцієнт характеризує прогнозовані платіжні можливості, за умови своєчасного розрахунку з дебіторами. Коефіцієнт проміжної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.
Нормальним вважається співвідношення 1:1 або Кп.л> 1, однак якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, тоді потрібно співвідношення 1,5:1 або Кп.л> 1,5.
Кп.л.н.г. = 17/20 = 0,85
Кп.л.к.г. = (4 +411) / 316 = 1,313
Проміжний коефіцієнт ліквідності на початок звітного року (0,85) не відповідає нормі, тому що Кп.л <1, а проміжний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного року (1,313) є нормальним, тому що Кп.л> 1.
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кт.л) - відношення всієї суми оборотних активів до величини короткострокових зобов'язань.
Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів крім готівки. Чим більше цей запас, тим більше впевненість кредиторів у тому, що борги будуть погашені.
Нормальне значення коефіцієнта поточної ліквідності знаходиться в межах 1,5-2 або Кт.л> 2.
Він характеризує очікувану платоспроможність на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів.
Цей коефіцієнт залежить від:
- Галузі виробництва,
- Тривалості виробничого циклу,
- Структури запасів і витрат,
- Форм розрахунку з покупцями.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує можливості, оцінювані не тільки за умови своєчасності розрахунків з дебіторами, але й продажу у випадку необхідності матеріальних оборотних коштів.
Кт.л.н.г. = 40/20 = 2
Кт.л.к.г. = 484/316 = 1,5
Коефіцієнт поточної ліквідності на початок (2) і на кінець (1,5) звітного року є нормальним, тому що Кт.л. > 2.
Слід пам'ятати, що відносні фінансові показники є орієнтовними індикаторами фінансового стану та платоспроможності господарюючого суб'єкта.
2.2 ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
Загальна оцінка фінансового стану дозволяє перейти до дослідження фінансової стійкості.
Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище господарюючого суб'єкта.
Фінансова стійкість характеризується системою абсолютних і відносних показників.
Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів (запасів і витрат) і величин власних і позикових джерел їх формування визначає фінансову стійкість. Забезпечення запасів і витрат джерелами їх формування є сутністю фінансової стійкості, платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.
Узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел коштів і величиною запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів і витрат такими джерелами, як власні оборотні кошти, довгострокові і короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість тільки в частині заборгованості постачальникам, зарахована банком при кредитуванні.
Для характеристики джерел формування запасів і витрат застосовуються кілька показників, що відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел:
1. Наявність власних оборотних коштів (Ес). Визначити цю величину можна як різниця між величиною джерел власних коштів і вартістю основних засобів і вкладень:
Ес = Іс.с - Авнеоб., (1)
де Ес - наявність власних оборотних коштів;
Іс.с - джерела власних коштів;
Авнеоб. - Необоротні активи.
Ес.н.г. = 20 - 0 = 20
Ес.к.г. = 17 - 10 = 7

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (Екд) визначається як різниця між оборотними активами і короткостроковою заборгованістю (чисті мобільні активи):
Екд = (Іс.с + КД) - Авнеоб., (2)
де Екд - наявність власних оборотних і довгострокових позикових
джерел коштів;
КД - довгострокові кредити і позики.
Екд.н.г. = (20 + 0) - 0 = 20
Екд.к.г. = (17 + 152) - 10 = 169 - 10 = 159
3. Показник загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (ЕΣ) дорівнює сумі власних оборотних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик:
ЕΣ = (Іс.с + КД + КК ') - Авнеоб., (3)
де ЕΣ-загальна сума джерел коштів для формування запасів і витрат;
КК '- короткострокові кредити і позики.
ЕΣн.г. = (20 + 0 + 11) - 0 = 31
ЕΣк.г. = (17 + 152 + 33) - 10 = 202 - 10 = 192
Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:
1. (+) Надлишок або (-) недолік власних оборотних коштів:
+ Ес = Іс.с - Зз, (4)
де Зз - запаси і витрати.
+ Ес.н.г. = 20 - 23 = - 3
+ Ес.к.г. = 17 - 59 = - 42
2. (+) Надлишок або (-) недолік власних оборотних коштів і довгострокових позикових засобів:
+ Екд = (Іс.с + КД) - Зз (5)
+ Екд.н.г. = (20 + 0) - 23 = -3
+ Екд.к.г. = (17 + 152) - 59 = 169 - 59 = 110
3. (+) Надлишок або (-) недолік загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат.
+ ЕΣ = (Іс.с + КД + КК ') - Зз (6)
+ ЕΣн.г. = (20 + 0 + 11) - 23 = 31 - 23 = 8
+ ЕΣк.г. = (17 + 152 + 33) - 59 = 202 - 59 = 141
Забезпеченість запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості. Можливо виділення чотирьох типів фінансової стійкості.
1. Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується тим, що запаси і витрати господарюючого суб'єкта менше суми власних оборотних коштів і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності. Вона зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості:
Зз ≤ Іс.с + Кб (ТМЦ), (7)
де Кб (ТМЦ) - кредити банку під товарно-матеріальні цінності.
2. Нормальна стійкість фінансового стану, при якій гарантується платоспроможність господарюючого суб'єкта. Запаси і витрати господарюючого суб'єкта дорівнюють сумі власних оборотних коштів і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності:
Зз = Іс.с + Кб (ТМЦ) (8)
3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, коли запаси і витрати дорівнюють сумі власних оборотних коштів, кредитів банку під товарно-матеріальні цінності і тимчасово вільних джерел засобів (резервного фонду, фонду соціальної сфери тощо). При цьому фінансова стійкість є допустимою, якщо дотримуються наступні умови:
А) виробничі запаси (Зп) плюс готова продукція (ГП) рівні або перевищують суму короткострокових кредитів, позикових коштів, що беруть участь у формуванні запасів:
Зп + ДП ≥ ΣКК'', (9)
де ΣКК''- частина короткострокових кредитів і позик, які беруть участь у формуванні запасів і витрат;
Б) незавершене виробництво (НЗВ) плюс витрати майбутніх періодів (РБП) менше або дорівнюють сумі власного оборотного капіталу:
НЗВ + РБП ≤ Ес. (10)
Нестійкий фінансовий стан характеризується тим, що зберігається можливість відновлення платоспроможності.
4. Кризовий фінансовий стан (господарюючий суб'єкт перебуває на межі банкрутства), коли рівновага платіжного балансу забезпечується за рахунок короткострокових платежів по оплаті праці, позичках банку, постачальникам, бюджету і т.д., тобто в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик.
Ес + ДЗ ≤ КЗ + Сб ', (11)
де ДЗ - дебіторська заборгованість,
КЗ - кредиторська заборгованість,
Сб '- прострочені позики банків.
п.р. = 20 + 11 = 31> 23
к.г. = 59 + 0 = 59> 7
Підприємство на початок звітного року має абсолютну стійкість фінансового стану, а на кінець звітного року - нестійке (передкризовий) фінансовий стан.
Фінансова стійкість може бути відновлена ​​як шляхом збільшення кредитів, позик, так і шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат.
Нестійкий фінансовий стан характеризується наявністю порушень фінансової дисципліни, перебоями в надходженні грошових коштів на розрахунковий рахунок, зниженням прибутковості діяльності.
Кризовий фінансовий стан характеризується, крім вищевказаних ознак нестійкого фінансового стану, наявністю регулярних неплатежів (прострочені позики банків, прострочені заборгованості постачальникам, наявність недоїмок до бюджету).
Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується високим рівнем прибутковості та відсутністю порушень платіжної дисципліни.
У ході аналізу необхідно визначити ступінь фінансової стійкості на початок і кінець періоду, оцінити зміну фінансової стійкості за звітний період, визначити причини змін.
Для аналізу фінансової стійкості залучаються дані форми № 5 та облікових регістрів.
Для стабілізації фінансового стану необхідно:
- Збільшити кредити і позики;
- Обгрунтовано знизити залишки товарно-матеріальних цінностей;
- Збільшити частку джерел власних коштів у оборотних активах за рахунок раціоналізації структури майна.
Потім необхідно з'ясувати причини збільшення матеріальних оборотних коштів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.
В умовах економічної самостійності господарюючих суб'єктів важливого значення набуває фінансова незалежність від зовнішніх позикових коштів. Запас власних коштів - це запас фінансової стійкості, за умови того, що його власні кошти перевищують позикові.
Стійкість фінансового стану в ринкових умовах поряд з абсолютними величинами характеризується системою фінансових коефіцієнтів.
Вони розраховуються у вигляді співвідношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, вивченні їх динаміки за звітний період і за ряд років.
Крім того, для оцінки фінансового стану необхідно використовувати експертні оцінки величин, що характеризують оптимальні або критичні (порогові), з точки зору стійкості фінансового стану, значення показників. Оцінити зміни цих коефіцієнтів за минулий період, зробити висновок про те, як змінилися окремі характеристики фінансового стану за звітний рік.
Для оцінки використовується система фінансових показників (коефіцієнтів):
1. Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт автономії (Ка). Він визначається відношенням загальної суми власних джерел фінансування до загального підсумку балансу. Мінімальна, порогове значення цього коефіцієнта 0,5.
Ка.н.г. = 20/40 = 0,5
Ка.к.г. = 17/484 = 0,035
2. Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів (Кз/с2) - відношення загальної суми позикових коштів до загальної суми власних джерел. Нормальне значення цього коефіцієнта менше 0,5.
Кз/с2.н.г. = 11/20 = 0,55
Кз/с2.к.г. = (152 + 33) / 17 = 185/17 = 10,88
3. Коефіцієнт маневреності (Км) визначається відношенням власних оборотних коштів підприємства до суми власних і довгострокових позикових коштів. Його оптимальне значення більше 0,5.
Км.н.г. = 40/20 = 2
Км.к.г. = 474 / (17 + 152) = 474/169 = 2,8
4. Коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства (Км.с.) - відношення суми оборотних коштів до вартості всього майна.
Км.с.н.г. = 40/40 = 1
Км.с.к.г. = 474/484 = 0,98
5. Коефіцієнт мобільності оборотних коштів підприємства (Км.о.с) визначається відношенням величини грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до вартості оборотних коштів.
Км.о.с.н.г. = 0 / 40 = 0
Км.о.с.к.г. = 4 / 474 = 0,008
6. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами коштів для їх формування (Кз.з) - відношення вартості власних і довгострокових позикових коштів до вартості запасів і витрат. Нормальне значення коефіцієнта більше 0,6-0,8.
Кз.з.н.г. = 20 / 23 = 0,87
Кз.з.к.г. = (17 + 152) / 59 = 169/59 = 2,86
7. Коефіцієнт майна виробничого призначення (Кі.п.п.) визначається відношенням суми основних коштів, капітальних вкладень, незавершеного виробництва, запасів, обладнання до вартості всього майна підприємства. Його нормальне значення більше 0,5.
Кі.п.п.н.г. = 23/40 = 0,58
Кі.п.п.к.г. = (10 + 59) / 484 = 0,14

8. Коефіцієнт матеріальних обігових коштів (Км.о.с.) - відношення вартості запасів і витрат до підсумку балансу.
Км.о.с.н.г. = 23/40 = 0,58
Км.о.с.к.г. = 59/484 = 0,12
9. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд.п.з.) визначається відношенням суми довгострокових кредитів і позикових коштів до суми довгострокових позик і власних коштів.
Кд.п.з.н.г. = 0 / 20 = 0
Кд.п.з.к.г. = 152 / (152 + 17) = 152/169 = 0,9
10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Кк.з.) - відношення суми короткострокових зобов'язань до суми зовнішніх зобов'язань.
Кк.з.н.г. = 9 / 11 = 0,82
Кк.з.к.г. = 283/185 = 1,53
11. Коефіцієнт кредиторської заборгованості (Ккр.з.) визначається відношенням суми кредиторської заборгованості до загальної суми зовнішніх зобов'язань.
Ккр.з.н.г. = 9 / 11 = 0,82
Ккр.з.к.г. = 283/185 = 1,53
12. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат (Ка.з.з.) - відношення власних оборотних коштів до суми основних джерел формування запасів і витрат.

Ка.з.з.н.г. = 40/20 = 2
Ка.з.з.к.г. = 474 / (152 + 316) = 474/468 = 1,01
Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище господарюючого суб'єкта. Для точної і повної характеристики фінансового стану та тенденції його зміни досить порівняно невелика кількість фінансових коефіцієнтів.
Основними показниками, що характеризують фінансову стійкість, є:
- Коефіцієнт фінансової автономії. Він визначається як відношення загальної суми власних джерел фінансування до загального підсумку балансу (%);
- Коефіцієнт фінансової залежності. Він визначається як відношення позикового капіталу до загального підсумку балансу (%);
- Коефіцієнт фінансового ризику, який визначається як відношення загальної суми позикових коштів до загальної суми власних джерел.
Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього показників, тим стійкіше фінансове становище господарюючого суб'єкта, менше ступінь фінансового ризику (табл. 2).
Таблиця 2 - Показники, що характеризують фінансову стійкість.
Показник
Рівень показника
На поч. отч. періоду
На кін. отч. періоду
зміна
1. Коефіцієнт автономії підприємства,%
20/40 • 100% = 50
17/484 • 100% = 3,5
- 46,5
2. Коефіцієнт фінансової залежності,%
11/40 • 100% = 27,5
(152 +33) / 484 • 100% = = 38,2
+ 10,7
3. Коефіцієнт фінансового ризику
11/20 = 0,55 разів
(152 +33) / 17 = 10,88 разів
+10,33 Рази

На основі даних таблиці можна зробити висновок про те, що частка власного капіталу знизилася з 50 на початок року до 3,5 на кінець року на 46,5 пункту.
Частка позикового капіталу за цей період зросла з 27,5 до 38,2%.
Коефіцієнт фінансового ризику збільшився на 10,33 пункту. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел збільшилася.
Величина фінансового ризику залежить від частки позикового капіталу в загальній сумі активів, частки основного капіталу в загальній сумі активів, співвідношення оборотного і основного капіталу, частки власного оборотного капіталу в загальній сумі власного капіталу і частки власного оборотного капіталу у формуванні поточних активів.
Розрахунок впливу факторів визначають способом ланцюгових підстановок.
Оцінка капіталу може бути різною в залежності від користувачів інформації.
Для кредиторів надійніша ситуація, при якій частка власного капіталу у клієнта висока. Це виключає фінансовий ризик.
Господарюючий суб'єкт зацікавлений у залученні позикових коштів, тому що:
- Витрати на виплату відсотків звичайно нижче прибутку, отриманої від використання позикових коштів, що підвищує рентабельність підприємства;
- Відсотки з обслуговування позикового капіталу розглядаються як витрати і не включаються до оподаткованого прибутку.


ВИСНОВОК
Бухгалтерська звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу фінансової діяльності підприємств, оцінки використання ресурсів, фінансового положення.
Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів, фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, ліквідність балансу, рентабельність виробництва і т.п.
Дані звітності використовуються зовнішніми користувачами з метою оцінки ефективності діяльності організації. Разом з тим звітність необхідна для оперативного керівництва господарською діяльністю та служить вихідної базою для подальшого планування. Звітність повинна бути достовірною, своєчасною. У ньому повинна забезпечуватися порівнянність звітних показників з даними за минулі періоди.
Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання наявними грошовими ресурсами.
В умовах економічної відособленості і самостійності господарюючі суб'єкти зобов'язані у будь-який час мати можливість терміново погашати свої зовнішні зобов'язання, тобто бути платоспроможними, або короткострокові зобов'язання, тобто бути ліквідними.
Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань.
Ліквідність балансу є основою платоспроможності та ліквідності господарюючого суб'єкта. Ліквідність це спосіб підтримки платоспроможності.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.
Статті активу групуються за ступенем ліквідності:
А1 - найбільш ліквідні активи;
А2 - швидко реалізовані активи;
А3 - повільно реалізовані активи;
А4 - важко реалізовані активи.
Зобов'язання пасиву балансу групуються за ступенем терміновості майбутньої оплати:
П1 - найбільш термінові зобов'язання;
П2 - середньострокові зобов'язання;
П3 - довгострокові кредити банку і позики;
П4 - власний капітал.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:
А1> П1; А2> П2; А3> П3; А4 <П4.
Загальна оцінка фінансового стану дозволяє перейти до дослідження фінансової стійкості.
Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище господарюючого суб'єкта.
Фінансова стійкість характеризується системою абсолютних і відносних показників.
Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів (запасів і витрат) і величин власних і позикових джерел їх формування визначає фінансову стійкість.
Узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел коштів і величиною запасів і витрат.
Фінансова стійкість буває наступних типів:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану;
2. Нормальна стійкість фінансового стану;
3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан;
4. Кризовий фінансовий стан.
Основними показниками, що характеризують фінансову стійкість, є:
- Коефіцієнт фінансової автономії. Він визначається як відношення загальної суми власних джерел фінансування до загального підсумку балансу (%);
- Коефіцієнт фінансової залежності. Він визначається як відношення позикового капіталу до загального підсумку балансу (%);
- Коефіцієнт фінансового ризику, який визначається як відношення загальної суми позикових коштів до загальної суми власних джерел.

Список використаної літератури
1. Бухгалтерський облік: Підручник для технікумів і коледжів залізничного транспорту / А.П. Красів, А.А. Вовк, Т.М. Кузьмінова, І.М. Ряхов; Під ред. проф. А.П. Красова. - М.: Маршрут, 2006. - 494 с.
2. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів, які навчаються за спеціальностями: «Фінанси і кредит», «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит» / П.І. Камишанов, А.П. Камишанов. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Омега - Л, 2006. - 589 с. - (Вища фінансова освіта). - ISBN 5 - 365 - 00078 - 1.
3. Кондраков Н.П Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 640с. - (Серія «Вища освіта»).
4. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - 2-е вид., Испр. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. -344 С. - (Серія «Середня професійна освіта»).
5. Чечевіцина Л.М., Чуєв І.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Підручник. - 352 с.
6. Швецька В.М., Головко М.Л. Бухгалтерський облік: Підручник для студентів середніх спеціальних навчальних закладів. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К ˚», 2005. - 404с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Диплом
203.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Бухгалтерський аналіз ліквідності і плат жеспособності підприємства
Аналіз плат жеспособності підприємства та діагностика ймовірності його банкрутства
Бухгалтерський аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства складання звітності
Оцінка плат жеспособності клієнтів банку
Аналіз ліквідності підприємства
Аналіз ліквідності підприємства
Аналіз фінансової діяльності підприємства 2 Аналіз ліквідності
Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства
Аналіз ліквідності балансу підприємства
© Усі права захищені
написати до нас