Бажов п. п. - Секрети творчості уральського казкаря

Великий інтерес читачів до "Малахітовій скриньці" спонукав П. Бажова розповісти про те, як створювалися оповіді, розкрити секрети своєї творчості. Наповнена поїздками, зустрічами з багатьма старими уральськими робочими життя газетяра, звичайно, багато в чому збагатила письменника. Але, за його словами, найбільш важливими і яскравими виявилися враження дитинства. "Запас образів та сюжетів уральського робочого творчості у мене був з дитячих років", - згадував П. П. Бажов. Вдома він багато чого почув, дізнався від батька і бабусі. Він любив слухати і інших старих бувалих людей, знавців минулого.
Добрими оповідачами були багато людей похилого віку, але найкращим з усіх, кого довелося дізнатися Бажову, виявився старий гірник Василь Олексійович Хмелінін. Він працював сторожем дров'яних складів при заводі, і у його сторожки на Думний горі збиралися дітлахи послухати цікаві історії. У той час Хмелініну вже йшов восьмий десяток. Свої розповіді про Гумешковском руднику, його історії, господарів, незвичайних і загадкових випадках з робітниками, про "таємницею силі" і дівці азовка, бурої кішці, ящірка та інших чудових помічників гірників і каменерізів Хмелінін, як і згодом Бажов, не вважав казками. Оповіді адже відрізняються від казок тим, що в події, описувані в них, вірили люди особливо близькі своїм життям, професією, характером праці до героїв цих творів. У розповідях, як і в казках, є чудеса, фантастика, але вони служать поясненню незрозумілих явищ природи, властивостей корисних копалин, способів їхнього видобутку. Сказ - усне слово, усна форма мови, перенесена в книгу.
Ось і в оповідях Бажова ми весь час відчуваємо присутність і навіть ніби бачимо оповідача - веселого дідка, дідуся Надто. Прозвали його так за постійне звернення до оточуючих: "чуєш-ко", тобто: "знаєш", "послухайте-ко". Особливо помітно звернення діда до слухачів на початку розповіді, коли він хоче привернути увагу до розповіді, і в кінці оповіді, коли, як і при розповіданні казок, часто "перекидається місток" у сучасність, слухачам пропонується поміркувати над почутим.
Але не тільки звернення до слухачів характеризує мова дідуся Надто. Вона передає нам його погляд на світ, оцінку людей і подій. Дід Надто важливий не тільки як оповідач, передавач відомих йому оповідей, але і як особистість. Він, старий майстер, багато побачив і, головне, що випробував на своєму віку, є виразником думки і ставлення народу до навколишнього, до народним героям, до народних гнобителів. Першими він захоплюється, другими обурюється, ятрить і сміється над їх дурістю і нікчемою, таврує підступність і злість. Особливо дістається від нього барах і прикажчикам, а схвалення, захоплення оповідача відноситься до героїв активним, здатним постояти за себе і інших.