Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці.
Результати атестації використовуються підприємствами, організаціями та установами (далі - підприємство) для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством. Відповідно до статті 7 Закону № 2694 працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Для встановлення пільг і компенсацій, перш за все, необхідно визначити, які саме робочі місця віднесені до даної категорії.
Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, складності і напруженості трудового процесу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 2001 року № 528 (далі - Гігієнічна класифікація праці), визначено, що шкідливі умови праці характеризуються рівнями шкідливих виробничих факторів, перевищують гігієнічні нормативи і здатними надавати несприятливий вплив на організм працюючого та / або його потомство.
Віднесення робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці можливе лише на підставі результатів атестації, яка проводиться підприємствами незалежно від форм власності та галузевої підпорядкованості згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, і Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Атестація проводиться на підприємствах, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як нинішніх, так і майбутніх. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років, за умови, що протягом цього часу на даному підприємстві докорінно не змінювалися умови і характер праці ( виробництво, робота, робоче місце). У разі докорінної зміни умов і характеру праці проводиться позачергова атестація.
Атестації підлягають робочі місця, на які технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Перелік робочих місць, які підлягають атестації, визначає атестаційна комісія підприємства.
Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених Гігієнічної класифікації праці, сукупних факторів технічного і організаційного рівня умов праці, ступеня ризику завдати шкоди здоров'ю.
Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держспоживстандарту та Міністерства охорони здоров'я України за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно -епідеміологічних станцій.
Результати вимірів показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформляються протоколами за формами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, і завіряються відповідними підписами та печаткою.
За результатами атестації складається Карта умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць, форма якої наводиться у додатку 2 до Методичних рекомендацій. Вона заповнюється відповідно до Інструкції про заповнення Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць, затвердженої Міністерством праці України та Міністерством охорони здоров'я України 30 листопада 1992 року за № 06-41-48.
За результатами атестації атестаційна комісія підприємства складає перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення. Цей перелік за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років.
Виписка з наказу про результати атестації в частині підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за відповідним списком на робочому місці за конкретною професією (роботі) додаються до трудових книжок працівників, професії і посади яких внесено до переліку.
Слід зазначити, що атестація передбачає не тільки виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, причин їх виникнення та надання пільг і компенсацій працівникам, а й здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, розробці комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення працівників.
На підприємствах, в організаціях та установах (далі - підприємство) незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як в даний час, так і в майбутньому, проводиться атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація). Вона здійснюється згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
Підприємства використовують результати атестації для здійснення заходів щодо поліпшення умов праці і встановленню працівникам пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), "записи у назві роботи, професії або посади , на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до назви професій і посад, зазначених у "Класифікатор професій".
У Національному класифікаторі України ДК 003: 2005 "Класифікатор професій", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375 (далі - КП), відсутнє професійна назва роботи "заправник", але є "оператор заправних станцій "(код КП 8155.2, код ЗКППТР 15594).
Таким чином, назва професії в залежності від характеру фактично виконуваних робіт, визначених розділом 2 "Професії робітників" Випуску 1 "Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 № 336, слід привести у відповідність з КП.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення вносить власник або уповноважений ним орган, який зробив відповідний запис. Виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу (пп.2.6 і 2.9 Інструкції).
Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII право на пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та на других роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації.
Таким чином, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є:
- Наявність професії та виробництва у списках № 1 і № 2;
- Підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації;
- Зайнятість робітника на роботах, передбачених списками № 1 або № 2, не менше 80% робочого часу, встановленого для даного виробництва.
Відсутність хоча б одного з цих умов не дає права робочого на пенсію за віком на пільгових умовах.
Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, професія "оператор заправних станцій" (як і відсутня в КП професія "заправник") не передбачена. Це ж стосується і попередніх списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 № 1173 .
Таким чином, робочий, який працює заправником на автозаправній станції, не має права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504) працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий час, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, крім основної відпустки надається щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст.7 Закону № 504).
Відповідно до розділу XXХIIІ "Загальні професії в усіх галузях господарства" Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 № 1290, оператор заправних станцій, зайнятий роботою на бензозаправці і заправці мастильними матеріалами, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю до чотирьох календарних днів (позиція 116).
Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації та часу зайнятості робітника в цих умовах.
У силу Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16, додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 (далі - Постанова № 1290), професійна назва роботи "друкарка" не передбачено, оскільки робота на друкарській машинці і комп'ютері не відноситься до категорії робіт зі шкідливими умовами праці.
Тим не менш, за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеними нервово-емоційними та інтелектуальними навантаженнями або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого Постановою № 1290, окремим категоріям працівників надається додаткова відпустка за особливий характер праці.
Відповідно до позиції 31 підрозділу "Інші види виробництв" розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку даного друкарка, що працює на друкарській машинці, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів, а відповідно з позицією 58 цього ж підрозділу працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, до яких належить і персональний комп'ютер, також мають право на даний додаткова відпустка тривалістю до чотирьох календарних днів.
Статтею 8 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР передбачено, що конкретна тривалість додаткових відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Відповідно до Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеними нервово-емоційними та інтелектуальними навантаженнями або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року № 16, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на даний відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Власник або уповноважений ним орган здійснює облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах.
Слід звернути увагу на те, що під час роботи на персональному комп'ютері повинні дотримуватися Державні санітарні правила і норми праці з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2 007-98) та Правила охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 1999 року № 21.
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці на підставі нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694 -XII).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII право на пільги і компенсації (пенсію за віком на пільгових умовах, щорічну додаткову оплачувану відпустку, скорочену тривалість робочого часу, оплату праці у підвищеному розмірі, безкоштовне одержання молока або рівноцінних харчових продуктів тощо) мають працівники підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Встановити приналежність роботи, яку виконує працівник, до категорії робіт із шкідливими і важкими умовами праці можливе лише за результатами атестації робочих місць за умовами праці (далі - атестація). Атестація проводиться відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Атестація проводиться у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років. Терміни проведення чергової атестації визначаються з урахуванням того, що вона повинна бути завершена до закінчення періоду дії попередньої атестації.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства. Для організації та проведення атестації він видає наказ, в якому:
- Визначає мету і завдання атестації;
- Затверджує склад атестаційної комісії (голови, секретаря, членів комісії) і визначає її повноваження, за потреби - склад атестаційних комісій структурних підрозділів;
- Стверджує терміни проведення атестації, а також графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;
- Визначає взаємодію із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (Державної експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);
- Визначає проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробленні заходів по усуненню шкідливих виробничих факторів.
До складу атестаційної комісії входять головні спеціалісти, працівники кадрових служб, підрозділів праці та заробітної плати, охорони праці, медичні працівники, представники виборного органу первинної профспілкової організації або профспілковий представник (далі - профспілкова організація), а також представники іншого представницького органу трудового колективу.
Атестаційна комісія:
- Здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням виконавцями відповідної роботи на всіх етапах;
- Формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;
- Визначає і залучає у встановленому порядку відповідні організації до виконання спеціальних робіт;
- Організовує складання планів розміщення обладнання в кожному підрозділі, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;
- Складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;
- Встановлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників або Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність назви професій і посад працівників, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність (з урахуванням назви професії (посади) відповідно до Національного класифікатора України ДК 003: 2005 "Класифікатор професій") і в трудову книжку вносяться зміни відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58;
- Порівнює технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали, що використовуються на підприємстві, з передбаченими в проектах;
- Визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організує ці дослідження. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу повинні проводити санітарні лабораторії підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестовані органами Держспоживстандарту та Міністерства охорони здоров'я України за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій;
- Прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
- Організовує проведення фотографій робочого дня;
- Складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих місць, яка заповнюється згідно з Інструкцією про заповнення Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць, затвердженої Міністерством праці України та Міністерством охорони здоров'я України 30 листопада 1992 року під № 06-41-48 ;
- Складає за результатами атестації перелік:
- Робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
- Робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства в силу пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058 - IV;
- Робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення;
- Виконує свої функції до призначення нового складу комісії при наступній атестації.
Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковою організацією. Він затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудових книжок працівників, професії і посади яких внесено до переліку.
Окремо слід виділити фотографію робочого дня. Атестаційною комісією за допомогою фотографії робочого дня і хронометражних спостережень визначається термін перебування працівника в різних пунктах робочої зони, необхідний для виконання обов'язків, передбачених посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою. Також визначаються відповідність виконуваних працівником робіт технологічного процесу і тривалість операцій, під час яких на працівника впливають шкідливі виробничі фактори. Хронометражні спостереження, проведені якісно і правильно, істотно впливають на кінцеву оцінку умов праці працівника, від якої залежать розміри пільг і компенсацій.
Особливу увагу необхідно при виборі лабораторії, яка буде проводити санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу. Органи Державної експертизи умов праці допоможуть атестаційної комісії визначитися щодо лабораторії, яка виконає необхідні заміри в повному обсязі, а також допоможе правильно заповнити Карти умов праці, скласти перелік і наказ за результатами атестації.
Право на пільги і компенсації, а саме: пенсію за віком на пільгових умовах, щорічну додаткову оплачувану відпустку, скорочену тривалість робочого часу, оплату праці у підвищеному розмірі, безкоштовне одержання молока або рівноцінних харчових продуктів, мають працівники підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (ст.7 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII; далі - Закон № 2694).
Скористатися цим правом працівник може тільки за умови віднесення його робочого місця до категорії із шкідливими і важкими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці (далі - атестація). Підприємства незалежно від форм власності і господарювання проводять атестацію згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 № 41.
Санітарні лабораторії підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держспоживстандарту та Міністерства охорони здоров'я України за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, проводять санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу. На договірній основі дані дослідження проводять лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.
Визначення термінів "шкідливі умови праці" і "допустимі умови праці" наведені в Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 2001 року № 528.
Шкідливі умови праці - умови праці, які характеризуються рівнями шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і що можуть здійснювати несприятливий вплив на організм працюючого та / або його потомство.
Допустимі умови праці - умови праці, які характеризуються рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчий період і в подальшому.
Пільги і компенсації, передбачені законодавством за роботу зі шкідливими умовами праці, не надаються за роботу з допустимими умовами праці.
Перелік хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затверджений Міністерством охорони здоров'я СРСР 4 листопада 1987 року під № 4430-87 (далі - Перелік хімічних речовин).
Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, затверджений постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Президії Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 16 грудня 1987 року № 731/П-13 ( далі - Постанова № 731/П-13). Даним нормативно-правовим актом врегульовано питання, кому саме надається безкоштовно молоко, оскільки в самій назві постанови чітко зазначено, що безкоштовно молоко видається лише за роботу зі шкідливими умовами праці.
Таким чином, усім працівникам, які працюють з хімічними речовинами, зазначеними в Переліку хімічних речовин, рекомендується вживати молоко, а безкоштовно молоко видається лише працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці.
У випадку якщо концентрація хімічних речовин на робочому місці не перевищує гранично допустимих концентрацій (умови праці допустимі), безкоштовна видача молока або інших рівноцінних харчових продуктів можлива в порядку, встановленому колективним договором, угодою та трудовим договором (частина третя ст.7 Закону № 2694) . Витрати на це здійснюються лише за рахунок прибутку, який залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 731/П-13 у разі забезпечення нормальних умов праці адміністрація та виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) підприємства приймають рішення про припинення безкоштовної видачі молока.

Література

1. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694);
2. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII;
3. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР;
4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV;
5. Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;
6. Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290;
7. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163.