Ганна Мурадова
У сучасному бретонський фольклорі фігура Анку (др. брет. Ancou, пор. Брет. Ancaou, сучас. Ankou - Валлі. Angau - смерть) займає особливе місце. Анку - один з найпопулярніших героїв легенд і казок як минулого, так і сьогодення. Однозначно інтерпретувати цю фігуру і дати їй чітке визначення досить складно. Звичайний переклад цього слова "персоніфікація смерті в бретонський фольклорі" неповний і відображає лише одне із значень цього слова, і тільки частина функцій цього персонажа. У даній статті, буде зроблена спроба більш повно охарактеризувати Анку, його ставлення до самого явища смерті і до іншого світу.
Для початку звернемося до етимології слова Ankou. Сучасне Ankou (у ранньому сучасному бретонський ankou, a aaiineii діалекті ankeu) <среднебрет. ancou, ancquou, anqouo, ancaou <древнебрет. ancou, так само як і средневаллійское a (n) gheu, (сучасна Валлі. angau) і Корнська ankow, походить від бріттской * ancou-, <* ankowes <n-kewes і являло собою форму множини. Встановлено, що ця форма сходить до того ж кореня, що й древнеірландского "смерть", сучасне, гельська . Перераховані вище кельтське коріння прийнято зводити до індоевр. * Nеku [1] або * nek '[2] - "вмирати" СР тохари. A nak "зникати, гинути", Авеста. nasyeiti "зникає, гине", nas-"потреба, нещастя" лат. nex "насильницька смерть", грец. nexos "труп".
Що стосується форми множини (при значенні єдиного), на перший погляд нічим не вмотивованою, можна припустити, множина відноситься не безлічі смертей, а до померлих, що населяють "той світ" (пор. ірландське do ecaib [3]).
Вважається також, що індоєвропейський корінь * nek 'історично пов'язаний з * ank-(nеk-) "необхідність, примус", древнеірландского "Потреба, необхідність", сучасне
, Валлійське angen мн. ч. anghenion, Корнська і бретонські anken (<среднебрет. anquen). У сучасному бретонський мові слово anken має дещо інше значення: "тривога", іноді "бажання", часто "голод", причому на відміну від першого, два останніх значення логічно тісно пов'язана з поняттям "необхідність" Похідними від цього іменника є: дієслово ankenian турбувати, і прикметник ankenius тривожний (відповідне валлійське прикметник anghenus має інше значення: бідний, потребує).
Згідно А. Фалилеева, початкове значення слова anken "було пов'язане з ідеєю неминучості смерті (зв'язок обох понять -" смерть "і" неминучість "- простежується на матеріалі інших мов). У валлійському мові ці два поняття (angheu і anghen) були тісно пов'язані між собою, при цьому прикметник angheuol (від angheu) означає одночасно "мертвий" і "смертельний, фатальний". Близькість цих понять до того ж закріплювалася у свідомості мовців завдяки співзвучності angheu і anghen, яке обігравалося в ранній валлійської поезії:
Ac yny vallwyf y hen
ym dygyn agheu aghen.
У бретонських пам'ятниках, наскільки це відомо, це співзвуччя не використовувалося. Єдиний відомий нам приклад, коли слова Ankou і anken об'єднані і сенсом і злагодженістю, представляється досить спірним:
Hep rann ar Ret hepken
Ankou, tad an Anken
Netra kent, netra ken. (Ar rannou, Barzhaz Breizh)
Без частини (неподільна) тільки необхідність
Анку, батько Тривоги
Більше нічого, більше нічого.
Даний уривок з балади Ar rannou Т. Е. Де ля Віллемарке викликає деякі сумніви, тому що вся балада, найімовірніше, являє собою спробу "архаїзованою" народну пісню Gousperou ar raned ("Жаб'яча вечірня"), представивши її як діалог дитини з друїдом , що пояснює учневі устрій світу. Відомо, що Де ля Віллемарке володів валллійскім і добре знав валлійська поезію, яка часто служила джерелом натхнення при складанні або переробці пісень, що увійшли до збірки Barzhaz Breizh. Тому дуже ймовірно, що і даний уривок був складений під впливом валлійської поезії, тим більше, що в народних варіантах пісні Gousperou ar raned нічого схожого не виявляється.
Таким чином, у сучасному бретонський мовою лексема Ankou виявляється ізольованою, на відміну від слова marv "смерть" (додаток marv "мертвий", Глагов. Mervel "померти") і, з точки зору сучасного носія мови, нічим не вмотивованою. До того ж у бретонський мові слово Ankou позначає не смерть як явище, а персонажа, її приносить (докладніше див нижче). Проте зв'язок Анку з фатальною неминучістю відходу в інший світ простежується досить чітко, особливо в найбільш ранніх пам'ятниках.
Перші відомі нам згадки про Анку містяться у вчених трактатах, філософських роздумах про тлінність земного світу. Оскільки перші документи на бретонський мові відносяться до досить пізнього часу - найбільш ранній з дійшли до нас літературних текстів написаний у середині 14 століття - жодних відомостей про те, як уявляли Анку в давнину і в епоху раннього середньовіччя немає. Однак, Анку часто згадується в літературних творах 16 і наступних століть, таких як: Mirouer de la mort - автор Maestr Iehan An Archer Coz, написано в 1519 і видано в 1575, П'єси: Passion, moulet e Paris 1530, автор Eozen Quillivere, Ar Varn divesan - автор Mary [Henry] Ricou 1792.
Найбільш ранні письмові твори, що створювалися в основному вченими людьми і розраховані на освічених читачів, трактували смерть згідно з канонами християнської релігії, і вживали слово Ankou, як синонім слова marv. Так, наприклад в Buhez Mab-den - Ar Bassion (La passion et la tragedie de NSJC, рукопис 1787 видано Vannes, 1910) Анку служить алегорією смерті і має мало спільного з фольклорним персонажем, представленим у народних п'єсах і казках:
227
Goude da stat ha pompadou Після твого положення і почестей
Guyscamant ha paramantou Вбрання і прикрас
Ez duy an anquou ez louen Прийде Анку з радістю
Pan troy enhaf da lazaff mic Коли йому доведеться тебе зовсім убити
Ma-z duy da neuz da bout euzic Коли твій вигляд буде жахливий
Ha tristidic da bizhuyquen І сумний назавжди
228
Pan vezo da quic maru myc yen Коли твоє м'ясо стане мертвим і холодним
Ne-deux car oar an douar certen Не буде точно близької людини на землі
Me-dest nac estren nep heny Запевняю, ні стороннього, нікого
Na tut da ty na da priet Ні батьків, ні твого дому, ні дружини
Na ve mar dyspar ez carset І як би сильно тебе не любили
En deurffe quet da guelet muy ... Більше (ніхто) не прийде провідати.
Взагалі, письмові джерела, де так чи інакше згадується Анку, можна умовно поділити на дві групи. З одного боку, це житія святих, поеми і п'єси релігійного змісту, і, з іншого боку це різні легенди, пісні, казки та билічкі. Образ Анку в житіях, трактатах і поемах дещо відмінний від казкового. Багато в чому це пояснюється специфікою самих текстів - якщо перші призначалися для читання і, відповідно, створювалися освіченими людьми, то другі спочатку побутували в усній формі і відображали, перш за все, народні вірування. Тому часто казки, і билічкі, зібрані Люзелем і А. Ар Бразо в другій половині 19 століття, і навіть фольклорні тексти, записані в кінці 20 століття містять більш архаїчні риси образу Анку, ніж "вчені" твори 16 століття. У поемах 16 століття Анку представлений як якась сила, яка повинна неминуче вразити будь-якої людини. В. Mirouer ar Maro, Passion - Buhez mab-den Анку представлений скоріше як філософська категорія, тоді як п'єси і казки його олюднюють.
Десь посередині між цими двома групами джерел можна помістити пізні п'єси бретонського народного театру, написані в епоху, коли бретонський мова перестала бути мовою освічених людей. Ці п'єси створювалися на основі більш ранніх текстів, часто вигаданих освіченими людьми, але потім неодноразово переписувалися і перероблялися, причому переписувачі в більшості своїй були малограмотні і багато епізодів створювали під впливом усної народної літератури.
За вищезгаданих причин простежити історію розвитку образу Анку хоча б протягом Середніх віків і нового часу досить важко.
Про те, яке місце Анку займав у дохристиянських віруваннях і в релігійних уявленнях бретонців в епоху раннього Середньовіччя, нічого певного сказати не можна. Дослідники бретонських п'єс, однак, відзначають, що незважаючи на схожість п'єс бретонського народного театру з французькими містеріями (запозичення сюжетів, переказ окремих фрагментів тексту, манера виконання і т. п.), персонаж, подібний Анку, ніколи не зустрічається у французьких п'єсах: у них, на відміну від бретонських, Смерть досить рідко з'являється на сцені, а якщо і з'являється, то представляється завжди в образі жінки (La Mort) тоді як Анку - персонаж чоловічої статі. Про те, що фігура Анку не запозичене з французької традиції, може свідчити також і те, що цей персонаж з тим же ім'ям зустрічається в Корнська і валлійська п'єсах.
Поряд з багатьма пережитками язичництва, що збереглися аж до нашого часу, легенди про Анку стали частиною католицької релігії. Образ Анку не був витіснений християнством, навпаки, він органічно вписався в церковну ідеологію. Політика церкви, націлена на те, щоб страх смерті і пекельних мук тримав християн в покорі, мабуть, сплелася з народними уявленнями про смерть і не зруйнувала їх., Тим більше, що для пояснення парафіянам таких абстрактних явищ як гріх, доброчесність і т . п., священикам доводилося вдаватися до алегорій, зображати абстрактні поняття у вигляді якихось легко пізнаваних персонажів. Анку, вже знайомий парафіянам, як не можна краще підходив для цієї мети, і, таким чином, став частиною нової віри.
Слід підкреслити специфічний характер фігури Анцю. Вона не тотожна образу смерті, який зустрічається у багатьох інших європейських фольклорних традиціях. Межі цього образу і зв'язок його з самим явищем смерті кілька розмиті і спірні, незважаючи на особливу увагу до нього з боку збирачів фольклору та дослідників. Деяка неясність і неоднорідність описів цієї цікавої в усіх відношеннях фігури пояснюється в основному характером джерел (див. вище), але навіть в подібних текстах (наприклад, казках) Анку представлений в різних якостях.
Подання про зовнішній вигляд Анку на ранніх етапах простежити досить важко, ремарки театральних п'єс рідко дають опису сценічного костюма, проте відомо, що актор, який грає Анку одягався в біле простирадло, що символізує саван, тобто зображував мерця. Скульптурні зображення Анку в церквах представляють цього персонажа скелетом, збройним метальним зброєю або косою. У більш пізніх джерелах Анку все більше нагадує людину (найчастіше бродягу чи бідного селянина), мерця або скелет людини (відповідно, у словниках слово Ankou перекладається як "мрець", і "скелет" - порівн. Одне зі значень гельської eug "смерть" , але так само "привид, скелет").
Проте, розбіжність деяких деталей, таких, наприклад, як одягання Анку (білий саван на сцені й одяг бідняка в казках), не означає повної розбіжності у трактуванні самого образу. Пояснити їх і зрозуміти походження тих чи інших явищ може тільки докладне дослідження і зіставлення наявних у нашому розпорядженні текстів. При зіставленні матеріалів, що відносяться до різних епох можна простежити еволюцію уявлень про Анцю. Вони, безсумнівно, склалися під сильним впливом церкви. Часом нелегко визначити, які риси були спочатку притаманні Анку, а які виникли від змішування з образом смерті, нав'язуваного християнськими проповідниками. Деякі деталі, які зникли не так давно, можна відновити і пояснити їх заміну новими. Такий атрибут, наприклад, як коса, прийшов явно з церковної символіки - на самий древніх зображеннях Анку тримає в руці стрілу (спис, дубину), якої вражає живих. Ця ж архаїчна риса образу Анку простежується і в мові: смерть не косить, а вдаряє людини (дієслово skein, skoin):
hac ar marchadour paour e veag coman [set]
[Abars] en creis an hent aveso surdivnnet
ac arenco enon obeissan dar maro
a squoy ene galon allas en caffo garo
І бідний купець, чиє подорож почалася
Буде застигнутий посеред дороги
І повинен буде коритися смерті.
Коли вона вдарить в його серце, йому буде тяжко Ar Varn Diwezhan (2v ° p.12) 90
Le fou
Ayaou ma calon gues a gaffan dieset
en gret parffetamant dar maro ehon squoet
men so bet eur fol ques en durant dam bue
a breman eo ret din rentin sur ma jne
Божевільний
Ай, моє бідне серце в скруті
Я думаю, мене дійсно вдарила смерть
Я був бідний дурень протягом усього життя
І тепер точно доведеться віддати мою душу Ar Varn Diwezhan 980
Cр прислів'я: An amzer a dro, an Ankou a sko. ("Час іде, смерть приходить", букв. "Час крутиться, Анку ударяє") При цьому треба зауважити, що атрибути, нав'язані церквою, часто не копіювалися сліпо, але переосмислюється. Та ж коса стала дещо іншим символом - Анку не "косить" людські життя, а відштовхує їх від себе, тому що за народним повір'ям лезо його коси повернуто в інший бік.
Незважаючи на невідповідність деяких деталей, образ Анку досить цілісний і усталений. Можна виділити ряд характерних ознак цього персонажа. На відміну від відомої у всій Франції та багатьох інших країнах смерті в образі кістлявою старої, Анку завжди видавався чоловіком. Постійний атрибут Анку у фольклорі - погано змащена візок, яку везуть худі коні (karrig an Ankou, karrigel an Ankou). Цей атрибут Анку часто присутній в билічках:
Karig an Ankou
Eur vaouez euz keriadenn Ar Winien, e parrez Lo-Renan, he doa tremenet lod euz ar pardaevez e kichen eun amezegez gwall-glanv. Disrtoet d'an ti ma veve ennan, en em daolaz war he gwele ha ne zaleaz ket da gousket. E berr amzer e oe dihunet gant eun trouz digustum. Zeblantout a rea dezi klewed trouz eur c'har lardet fall ha sammet pounner, pa storlok ar rojou anezan war an ahel. Ar vaouez a gwitaas he gwele dustu hag a ieaz war ar porz da c'houzoud petra oa great. En hent fall e-biou d'ar porzh, e tremene eur c'har goloet a linseliou gwenn. Ouzh ar c'har e oa staget daou varc'h treut. Ar plac'h ne jomaz mar ebet ganti ma ne vije karig an Ankou. Kerkent ha ma oa kuzet ar weledigez dreg eur pleg euz an hent, e tizroas ar vaouez d'an ti o lavarout dezi ec'h-unan: "'Benn eiz deiz, vo an amezegez en he dremenvan". Araok eiz deiz, da wir, e varwaz ar glanvourez.
Одна жінка з села Ар Вініен, в приході Лорена, провела частину дня близько серйозно хворий сусідки. Повернувшись до себе додому, вона лягла в ліжко і тут же заснула. Незабаром її розбудив незвичайний шум. Їй здалося, що вона чула скрип погано змащеним важко навантаженої вози, колеса якої постукували на осі. Жінка тут же встала з ліжка, щоб подивитися, що діється. По поганій дорозі, що проходила біля двору проїжджала віз, накрита білою матерією. Віз була запряжена двома худими кіньми. Жінка не сумнівалася, що це був віз Анцю. Як тільки це видовище зникло за поворотом дороги, жінка повернулася додому кажучи собі: "Через тиждень сусідка буде при смерті" і, дійсно, менше, ніж через тиждень хвора померла. M. Le Dibreder, Lo-Renan 1907 Breiz Atao N 9-10, Gwengolo-Here 1920 (див. також "Легенду про Смерть")
Часто Анку представляється напіврозкладений мерцем, тобто людиною, вірніше, колишнім чоловіком (пор. діалектне значення слова Ankou - перша людина, помер у поточному році).
Опис Анку у казці
"І ось, коли вже сіли всі за столи, коли вже перед кожним повне блюдо поставили, з'явився на бенкет запізнілий гість. На вигляд він був схожий на жебрака - не одяг на ньому, а прилип до шкіри лахміття, а від самого падаллю пахне. Вийшов Лау до гостя назустріч і посадив його за стіл.
І далі:
Раптом помітив він, що одна людина ще не вийшов з-за столу. - Не поспішай, - сказав йому Лау, - ти ж останнім сюди прийшов, так як і тобі не гріх і закінчити трапезу останнім ... Але незнайомий чоловік ніби спав перед порожнім перевернутим стравою і перевернутим порожньою склянкою. Почувши Лау, він підняв голову, і багатий господар побачив замість голови у гостя череп мерця. Встав дивний гість, обтрусив на собі лахміття. Тут Лау побачив, що до кожної ганчірку були прив'язані шматочки гнилого м'яса '.
Можна провести паралель між образом А. у фольклорі та правоохоронцями царства мертвих в Європейській міфології. (М. Пропп.В.Я., Історичні корені чарівної казки, с. 70-71) За В. Я. Пропп, однією з ознак варта загробного царства є розкладання, схожість з трупом. Вищенаведене опис більш ніж красномовно свідчить на користь цього припущення.
Взаємовідносини Анку і самого явища смерті також досить складні. Так, наприклад, у п'єсі Ar varn Divesan слова Ankou - "Анку" і Maro (орфографічний варіант marv) - "смерть, мертвий (чоловік)", іноді вживаються як синоніми. У казках Ankou і Maro (у значенні "смерть") взаємозамінні (див. цитати нижче), що дозволяє уникати повторів. Однак, як буде показано нижче, повними синонімами ці слова не є, і якщо Maro завжди може замінити Ankou, то протилежна заміна не завжди можлива, тому що коло значень першого слова набагато ширше. Якщо перше означає і явище смерті і процес вмирання, і, періодично, персонажа-"виконавця", то друге, як ми вже бачили, позначає лише персонажа, тобто персоніфіковану смерть, істота, що належить до світу мертвих, перебуває в якомусь невідомому нам місці і періодично з'являється серед живих з метою "виконати свій обов'язок" і перемістити деяких з них у світ мертвих.
Анку - колишній чоловік. Отже, він ближче до людей, ніж, скажімо, диявол, що також увійшов в літературу і фольклор. Часто в казках Анку приймають за людину. В одній з казок (Одруження Анку) шурин Анку довгий час не здогадується, за кого вийшла заміж його сестра.
Іноді Анку навіть бере участь в житті селян на правах повноправного члена суспільства, наприклад, подає голос на сільському сході і бенкетує разом з сільськими жителями (An Ankou pedet d'ar friko). Часто казки і п'єси наділяють його чисто людськими рисами, в тому числі і гумором, наприклад у п'єсі Ar varn divesan чотири Анку (або чотири смерті) приходять до селянина, щоб повести його в інший світ. Селянин, зайнятий молотьбою, приймає вісників смерті за своїх побратимів і радіє, тому що думає, що вони допоможуть йому закінчити роботу. На це вісники відповідають сарказмом - робота твоя, кажуть вони, вже закінчена назавжди:
Ar vossen a antre an dorner a lar
Te so eur corff dispos ma sicour da dornan
na heus true ousin pam goelles o choesan marqueres
ma sicour chede eur freil ase
nin ray collation pa vo dornet guene
Чума входить, селянин говорить
Ти сильна людина, допоможи мені з молотьбою
Якщо ти шкодуєш мене, бачачи, як я упріваю
Якщо ти можеш мені допомогти, ось мій ціп
Ми разом поїмо, коли я все змолочене
an try maro all a antre
an dorner a lar
Chetu pevar fot mat guenen enem gauet
incontinant evo ma leuriat et dornet
couscoude nem gaffan voarnoch soueset bras
chuy nen doch quet tut guenach on tromplet bras
ne dostaet quet din euelse couscoude
potramant gant ma freil mo reculo duse
Три інших смерті входять
Селянин каже
Ось чотири міцних чоловіки знайшлися
Скоро моя молотьба буде закінчена
Але я вами дуже здивований
Ви - не люди, я обдурять вами
Але не підходьте до мене так
Інакше я своїм ціпом примушу вас відступити
Ar vossen,
gant dagourag ma den es caffan eur pot mat
quitta ha les da freil dornet eo da leuriat
Мені подобається твоя сміливість
Іди і залиш свій ціп, скінчилася твоя робота
Якщо в казках і билічках Анку максимально олюднюється, то в п'єсах він займає проміжне положення між Богом і людьми. У п'єсах Анку розташовувався поза світом людей, проте не стояв на одному рівні з Богом.
Дуже важко визначити місце Анку в ієрархії персонажів християнської міфології, хоча в релігійних уявленнях бретонців Анку грає дуже важливу роль. Анку не належить ні до ангелів, ні до демонів. Він не ворожий Богу, але й не є його прямим посланником, хоча і діє за його вказівкою. Анку не стільки посланник, скільки помічник Бога
men so anvet hanco cannat ha messager
galvet on gant doue da ober ma deuer
pa bligo gant doue eff sur a gomando
ha mencredet assur yue aseruigo
Звуть мене Анку, я - почесний посланник
Бог закликає мене, щоб я виконав мій обов'язок,
Якщо буде угодно Господові, він буде керувати,
А я - повірте мені, - стану йому служити.
В одній з казок (Labous ar wirionez А. Troude, G. Milin,) є епізод, де Анку пов'язаний з древом добра і зла, можливо, що виник під впливом біблійних легенд:
Було мені стільки ж років, скільки вам, коли попросила мене моя хрещена, добра корріганка, принести їй Яблуко Краси з маленького острова, що стоїть посеред великого озера. "Росте те яблуко, - сказала хрещена, - на дереві, яке виросло з гілки Древа Добра і Зла, а охороняє його Анку - Смерть. В руках у нього коса, якою він перерізає нитку життя кожному, хто наважиться зірвати яблуко". Навчила мене хрещена: "Дам я тобі шовкові черевички. У них ти зможеш бігати по воді, як по сухому. Коли підійдеш близько до Анку, нічого йому не кажи, тільки удар по його косі цим синім камінцем, коса перетвориться на попіл, і він нічого не зможе зробити тобі. Інакше, - сказала вона, - доведеться тобі померти, як померли всі ті, хто хотів дістатися до яблука ". Але я була молода і неслухняна, як два твоїх брата, погано я слухала її поради. Так мені сподобалося бігати по воді, що почала кружляти навколо острова і навколо Анку, гратися і дражнити його. А він крутився, не зводячи з мене погляду, націливши на мене косу. Стрибнув я з розгону на острів, і стала шукати чарівний камінчик в кишені. Тут і наздогнала мене коса смерті, і впала я на землю, але не померла, як усі. Врятувала мене чарівна сила моєї хрещеної. Прийшла за мною хрещена і забрала мене з острова.
Походження Анку усна народна традиція також пов'язує з біблійними персонажами:
Чув я, як люди говорили, що Анку був першим сином Адама і Єви. Бог його наказав йому в покарання за гріх батька вбивати до самого кінця світу всіх людей, своїх братів, які народяться на цій землі. А перед тим, як нанести удар, він дає людям добрі поради, адже йому дуже хочеться, щоб всі ми потрапили в рай. (Одруження Анку)
При цьому і в казках, і в п'єсах особливо підкреслюється, що Анку вбиває людей не зі своєї волі, а за наказом Бога:
Doue am ordrenas dre effet arpechet
laret gant doue din lasan ol bobl ar bet
an ol dut nos ha de rac ariu an termen
ma teuy da varn an ol credet dar maro yen
Бог наказав мені під впливом (людського) гріха
Сказав Бог мені вбивати всіх людей світу
Всіх людей вдень і вночі, бо прийшов термін
Прийти на суд, вірте холодної смерті Ar Varn Diwezhan (12v ° / p.32) 575
Часто, особливо у казках, Анку є лише передвісником смерті. Цікаво те, що він зовсім не ворожий людям, хоча і вселяє жах, а навпаки, допомагає праведним християнам приготуватися в свою смерть і померти гідним чином. Тільки для грішників смерть - жорстоке покарання. Для інших вона - лише позбавлення від страждань. Анку ні в якому разі не можна ставити в один ряд з інфернальними істотами, він не тільки не є "нечистою силою", але в якійсь мірі протиставлений їй, тому що не спокушає людей, а, навпаки, наставляє їх на шлях істинний . Важлива деталь: у казках часто підкреслюється, що Анку йде з дому вранці, щоб зробити свою роботу і повертається ввечері в будинок до дружини, тоді як усілякі привиди і перевертні, зустріч з якими чревата смертю, вступають в контакт з людьми тільки вночі.
У билічках, правда часто згадується поява вози Анку вночі. Примітно також, що Анку іноді потребує допомоги людей: так, він змушений лагодити свій інструмент (косу) у коваля (казка La faux de l'Ankou)., Який, як у фольклорі кельтських народів точно так само, як і в епосі має сакральними функціями.
Цікаво, що в бретонський фольклорі надзвичайно рідко зустрічається мотив обману смерті, відомий за казками інших народів (типу казки "Солдат і смерть"). У бретонських казках обдуреним виявляється звичайно диявол чи інша "ворожа" сила, тоді як Анку ворогом християн не є. Єдиний відомий нам приклад - казка "Адольфік, який обдурив Анку" (Adolfig, en doa tromplet an Ankou) Однак і в цій казці герою, хитрістю проник в рай земний і залишився там на п'ятсот років вдається лише на час сховатися від Анцю. Коли Адольфік повертається до рідної домівки і розуміє, що всі його рідні давно померли і самому йому пора вмирати, він має намір якомога швидше повернутися в рай земний. Але Анку не дає йому втекти і вбиває його. По всій видимості, ніхто з людей не може обдурити Анку, віддалити час кончини або зовсім позбутися від смерті. Для всіх смертних його прихід - фатальна неминучість. Ніяких відстрочок отримати неможливо.
men eo ar maro cruel na el den ma goellet
na meus remission en andret den erbet
men so hanvet quernes memes arbaourante
men aray hep manc erbet cals abitie
Я - жорстока смерть і ніхто не може мене бачити
Не даю відстрочки ні одній людині
Мене звуть Голод і також Бідність
Я (всі) роблю без зволікань і з великою вправністю. Ar Varn Diwezhan 195
Єдина поступка, яку можна заслужити праведним життям - попередження про прихід смерті за деякий час до неї. Цей мотив часто зустрічається в "Легенді про смерть Анатоля ар Бразо", де праведна людина отримує якийсь знак від Анку або ж Анку сам є до нього, щоб попередити про смерть (Анку запрошений на бенкет):
- Хто ти такий, і що тобі треба?
Підійшов до нього мрець ближче - видно було, що стирчать у нього кістки, як гілки дерева після листопаду, - і поклав йому руку на плече.
- Спасибі, Лау. Коли запитав я тебе, там, на кладовищі, чи можна і мені прийти, ти відповів, що для всіх тобі місце знайдеться. Пізненько питаєш ти, хто я такий. Я - Анцю. Добре ти зробив, що запросив мене, як і всіх інших, і тому я хочу довести тобі мою вдячність. Я відкрию тобі, що залишилася тільки тиждень до твоєї смерті. Так що ти встигнеш навести порядок у своїх справах. Через тиждень я приїду за тобою на моїй возі, і, готовий ти будеш чи ні, але даний мені наказ забрати тебе туди, де зібралося народу більше, ніж на твоїй фермі.
Сказав це Анку і пішов геть. Весь наступний тиждень Лау ділив спадщину між своїми дітьми. У неділю, після служби, він висповідався. У понеділок прийшов до нього священик з двома слугами, які і причастив його. А у вівторок ввечері помер Лау.
Так його добре серце допомогло йому легко померти. Хай буде так з кожним з нас.
Втім, потрібно відзначити, що на побутовому рівні смерть не розглядалася як щось жахливе, навпаки, природна смерть сприймалася як порятунок від тягот життя і страждань. З наведеного вище прикладу видно, що "правильна", благочестива смерть - щастя і для самої людини і для його родини. Подібне ставлення до смерті характерно і для ірландської традиції.
Анку поважаємо як носій справедливості: він не надає значення соціальним статусом людей, їх багатства, заслугах і т. п. Він рано чи пізно забирає всіх. Більш того, в народній свідомості справедливість Анку вище справедливості Бога. Так в казці Люзеля An den gwirion бідняк шукає хресного для свого сина, причому хрещеним може стати тільки справедлива людина. Спочатку бідняк зустрічає Господа Бога, який пропонує себе в якості хресного, але отримує відмову, тому що він несправедливий: по-перше, допускає народження хворих і неповноцінних людей, по-друге, не винагороджує одних за тяжку працю, а іншим, ледачим і безсовісним дає всі блага земні. Точно також отримує відмову і святий Петро, бо він закриває двері раю для хороших людей, які багато працюють і іноді дозволяють собі трохи згрішити (випити зайвого, наприклад), до того ж він допускає здійснення церковних обрядів за гроші, і, отже, віддає перевагу багатим, а це теж несправедливо. І тільки Анку гідний стати хрещеним, так як він: 1) не шкодує нікого і нікому не робить поблажки, 2) добре виконує свою роботу, 3) не звертає уваги на гроші, його не можна підкупити або розжалобити.
Так Анку виявляється в якомусь сенсі вище самого Бога і його апостолів, що важко вписується в канони християнської релігії і свідчить про особливе шанування цього персонажа, що стоїть не тільки поза ієрархії цінностей шанованих церквою, але і над нею. По всій видимості, ця ідея не знайшла підтримки церквою. Як видно з уривків з п'єси "Страшний суд", відповідно до "офіційної" версії Анку підкорявся Богу, але ні в якому разі не змагався з ним.
У казках також зустрічається досить цікавий мотив одруження Анцю. Сюжет казок цього типу такий: жінка (стара) виходить заміж за Анку, і один з її родичів (найчастіше брат), на запрошення Анку або самовільно вирушає дивитися на те, як Анку виконує свою роботу. Сам факт одруження Анку парадоксальний, тому що в свідомості християн шлюб - це, що має дати початок нового життя. Анку ж не може дати початок нового життя, тому що сам він - мрець. Не випадково в жодній казці у Анку немає дітей, хоча він може бути хрещеним (казка An den gwirion). Роль дружини Анку також незрозуміла. В одній з версій за Анку виходить стара, якої пізно створювати сім'ю і вже пора вмирати, причому після весілля вона потрапляє в замок, який знаходиться десь дуже далеко. У даному випадку ситуація є досить логічною: цей шлюб можна інтерпретувати як смерть жінки, тому що вона знаходиться в іншому світі, де й живе Анцю. В іншій версії, однак, за Анку виходить молода жінка, і живуть вони серед людей. Більш того, якщо в першій версії брат дружини лише відвідує сестру в замку Анку (і більше звідти не повертається), то в другій він живе з сестрою і з зятем, і довгий час бачить Анку і розмовляє з ним, залишаючись неушкодженим до тих пір, поки не намагається дізнатися, куди йде чоловік сестри щоранку.
Цілком ймовірно в цих казках зберігаються відгомони якогось ритуального шлюбу зі смертю, проте зробити якісь висновки на основі наявного матеріалу важко. Не зовсім зрозуміла також і зв'язок Анку зі світом мертвих і з душами померлих (Anaon). Цікавий матеріал міститься все в тих же казках про одруження Анку або в тих, де Анку хрестить чийого-небудь дитини, а потім запрошує батька хрещеника у гості. У результаті, родич (батько хрещеника) виявляється в якомусь "сховище", де душі живих представлені у вигляді свічок У казці "Одруження Анку" для того, щоб потрапити туди, герой спочатку йде по дорозі, яка зникає за ним, а після цього повинен перейти через річку:
Arru e oant gant ur ster vras, en tu all d'ei evit eur moe gouleier: ne wele {Per nemet tan dre-holl, o flaminan sioul, rak ne re takenn avel. C'hount a-walc'h an nevoa da vont da welet tostoc'h petra 'oa kement se. An Ankou an nevoa kavet eur pont war ar ster, mes ken moan m'an nevoa ket Per taolet pled'ean da gentan.
- Deus, eme an Ankou!
-Ha mar kouean e-barzh!
- Ne gouei ket. Krog mad e lost ma chupenn.
***
-Ha mar kouean e-barzh! ..
Serret gantan e zaoulagad, gant aon da welet indannan an dour doum ha tenval, Per a dremenas en tu all.
Neuze e sell en-dro d'ean, en ur zic'houean:
- Bec'h 'zo bet, emean. Mes la r petra eo kement-man?
An Ankou, en ur vousc'hoarzin, a grog en e vrec'h gant e zorn sklaset:
-Ar gouleier-ze a welez o flaminan a bep tu, betek lec'h ma par da zaoulagad, eo buheou an holl dud a zo ear an douar. Darn a zo hir, darn a zo berr. Dre ma c'houein, ann dud war an douar a varvo.
Ha Per, eun tamm anken d'ean a zonje:
-Betek na c'houeo ket ma hini!
An Ankou a stagas da vont en-dro, a-dreuz d'ar morad gouleier
-Fou! Setu maro unan.
Незабаром вони підійшли до великої річки, а за річкою виднілося ціле море вогнів. Куди не глянь - П'єр скрізь бачив тільки полум'я, яке горіло рівно: було повне безвітря. Йому захотілося підійти ближче і подивитися, що це таке. Анку знайшов міст через річку, але такий вузенький, що П'єр його спочатку навіть і не помітив.
- Іди! - Сказав Анцю.
- А якщо я впаду?
- Не впадеш. Уцепіть як слід за полу мого каптана.
***
- А якщо я впаду! .. П'єр закрив очі, так йому страшно було дивитися на темну глибоку річку, яка була під ним, і перейшов на інший бік.
Там він озирнувся, насилу переводячи подих.
- От уже натерпівся! А що це таке навколо?
Анку посміхнувся, і взяв його за лікоть своєю крижаною рукою:
- Свічки, які горять навколо нас, наскільки сягає око - це життя всіх людей, які живуть на землі. Деякі з них - довгі, а деякі - короткі. А коли я їх задувати, люди на землі мають померти.
П'єр у тривозі роздумував:
- ... Ще не задує мою свічку.
Анку почав ходити туди-сюди через море вогнів.
- Фу!
І одна зі свічок згасла (померла).
Безсумнівно, даний опис відображає якесь вірування про подорож в інший світ. Переправа через річку, як необхідна умова попадання в інший світ - надзвичайно поширений мотив, що зустрічається в міфології багатьох народів. Цей мотив також представлений в бретонських казках, де подібна переправа є способом проникнення в "інше царство", причому річку частіше за все не перепливають, а будують через неї міст:
Degouezhout a reont e-tal ar rivier. Ne oa pont ebet.
- Aman e rankfompm chom, a laras ar roue.
Met an tort a skoas tri zaolig gant e wialenn war an dour, un taol gant e droad war an douar, ha setu kerkent ur pont kaer war ar rivier.
Вони прийшли до великої річки. Ніякого мосту не було.
- Тут нам доведеться зупинитися, - сказав корол.ь
Але кульгавий стукнув три рази по воді прутиком, тупнув ногою і тут же через річку став красивий міст.
Подібне "сховище" описано і в казці "An den gwirion", де туди потрапляє людина, обравши Анку хрещеним батьком свого сина:
Mont a eureujont 'barzh ar c'hastell. Mestr an ti a gasas anezhan en ur sal vras-vras 'lec'h ma oa milionou ac'houlaouennou-koar eus a bep ment, re hir, re entre, re verr, hag o sklerijenn a oa ivez a bep seurt, darn krenv ha lugernus, darn all disteroc'h, ha darn all tenval, mogedek ha darev da vougan. Ma chomas ur pennadig dilavar, gant ma oa souezhet ha touellet gant pezh a wele.
- Petra eo an holl goulaouennou-koar-se, komper? A c'houlennas, pa deuas ar gomz dezhan /
- Goulaouennou ar vuhez, komper a lavaras dezhan an Ankou.
Вони увійшли до замку. Господар будинку (тобто Анку) повів його у величезну кімнату, де стояли мільйони свічок всіх розмірів, довгі, середні, короткі, і світло їх теж відрізнявся. Деякі світили сильно і яскраво, інші світили менше, а деякі давали мало світла і ось-ось готові були згаснути. Він на якийсь час втратив дар мови, так його здивувало і збило з пантелику те, що він побачив.
- Куме, що означають всі ці свічки?
- Це свічки життя, кум, - сказав йому Анцю.
Ідея про те, що, вмираючи, людина згасає, подібно до полум'я, характерна не тільки для бретонського фольклору. Вона простежується і на ірландському матеріалі, де чітко простежується зв'язок ідеї вмирання і згасання. При цьому дії вмирання і згасання в бретонський мові позначаються одним і тим же дієсловом mervel (див. вище), а насильницька смерть, так само як і гасіння вогню позначається дієсловом lazhan: lazhan un den, "убити людину" lazhan ar goulou "погасити світло ". В описах смерті людини можуть бути присутніми обидва значення цього дієслова:
- ... Ankou, kemer e vuhe! eme an el.
Neuze ar Maro ac'houeas war e zaoulagad, hag e varvjont da viken.
- ... Анку, бери його життя.
І тоді смерть дмухнула йому в очі, і вони назавжди згасли .. (Одруження Анку)
Часто Анку попереджає про смерть людини або його близьких з допомогою різноманітних знаків (прийме) або посилає віщі видіння (Seblant ar walenn eured, Seblant ar roenvou в "легенді про смерть", а також численні билічкі, що збираються в Бретані аж до нашого часу), Іноді як вісника виступає не сам Анку, а його посередник, наприклад, птах, найчастіше - сорока. Чим ближче вона сидить біля будинку хворого, тим ближче його смерть. Це може бути також незвичайний шум, наприклад, стукіт молотка на порожньому горищі (через три дні помер мешканець будинку і на горищі стали збивати труну), шум незмащених воза (див. вище)
Для своїх пересувань Анку використовує особливі дороги (Hent an Ankou, hent ar Maro, hent corf), А. Ар Браз В "Легенді про смерть" говорить про те, що стежки, що проходять паралельно великих дорогах і що використовувалися в дощову пору, коли великі дороги заливало водою, а після реконструкції великих доріг стали непотрібними, вважалися дорогами Анцю. За місцевими повір'ями, за старими стежками та душі померлих відправлялися в останню путь. Часто саме цими стежками користувалися, щоб відвозити небіжчиків на кладовищі так як їх предки колись користувалися цими дорогами. Також по цих дорогах їздив Анку, і тому ні в якому разі занедбані стежки не можна було перегороджувати.
E korn-bro Loudieg e vez kredet penaoz kar an Ankou ac'hell mond en henchou falla, er garonchou strisa, hep riskl ebet da skoilha pe da jom er skwasellou, vel ma tigwez re alies gant kirri ar c'houerien. Ouzhpenn-ze, koulskoude, e leverer ez eo eaz bras lakat karig an Ankou da vanna. Trawalc'h eo lakat a ratozz-kaer eur skoilh, an distera zoken, a-dreuz e hent.
Kontet eo bet d'in penos eun den euz Sant-Karadeg, oc'h ober eun dro-vale d'an noz a glewaz karig an Ankou o tond adrekan war an hent bras. "Ma," emezan, "red eo d'in lakat anezan da skoilha" Evit an dra-ze e lakaz e vaz war an douar, a-dreuz d'an hent, hag hen d'ar gear da gousket.
A vec'hm'edo en e wele, ma hursunaz o klewed taoliou dichek war e zor Kaer en doe goulenn: "Piou zo aze? Petra a fell deoc'h diganin-me? ' Ne oe respontet grik ebed, nemet ma kendalc'he an taoliou krevoc'h-krev. Benn an diwez, ec'h anzewaz d'e petra en doda gret. Hounnez ne lezaz ket anezan en peoc'h ken n'en doe gret e zonj da zizober an droug en doa gret. Sevel a reaz eta, ha mond a reaz da hadkemer ar vaz en doa laket a-dreuz an hent. Dustu e klewaz karig an Ankou o vond adarre. Dond a reas d'ar ger hep kavout droug ebed, ha ne glewaz ken an trouziou o doa spontet anezhan.
У районі Лудеак вірять, що віз Анку може проїхати по самим поганих дорогах, найвужчим стежками, абсолютно не ризикуючи застрягти або загрузнути в колії, як це дуже часто буває з возами селян. Але, тим не менш, кажуть, що дуже легко зупинити віз Анцю. Досить навмисне покласти на дорогу перед ним яке-небудь перешкоду, навіть саме незначне.
Мені розповідали, що одна людина з Сант-Карадека, гуляючи вночі, почув, що віз Анку їде до нього по великій дорозі. "Що ж, - сказав він, - треба його зупинити". Щоб це зробити, він поклав на землю палицю, поперек дороги і пішов додому спати.
Як тільки він ліг у ліжко, здригнувся, бо почув нечемний стукіт у двері. Скільки він не питав: "Хто там? Що вам від мене потрібно?" йому нічого не відповідали, тільки стукали все сильніше і сильніше. Врешті-решт, він зізнався дружині у тому, що він зробив. Та не залишала його в спокої, поки він не вирішив виправити те зло, яке він зробив. Він встав, нарешті, і пішов забирати палицю, яку він поклав поперек дороги. Тут же він знову почув шум вози Анцю. Чоловік повернувся додому неушкоджений, і більше не чув звуків, які його налякали. M. Le Dibreder, Lo-Renan 1907 Breiz Atao N 9-10, Gwengolo-Here 1920
Вважалося також, що людині, що перегородила дорогу Анку, не дадуть спокою душі померлих (Sur le passage de l'Ankou, La legende de la mort) В даний час це повір'я зникло, але назва Hent an Ankou збереглося на рівні мікротопонімікі:
Pelloc'he oa ur wenodenn vihan a bake Ri, hounnez a oa hent an Ankou a sonj din ... E Poulldahu ez eus an Ankou ivez, hag an Esperans hag ar Garantez
Далі була стежка, яка йшла до Рі, здається, дорога Анку ... У Пульдаю теж була (дорога) Анку, Надії і любові.
Незважаючи на те, що в деяких місцевостях серед літніх людей зберігається віра в Анку, в наші дні його прийнято сприймати як вигаданого персонажа. У сучасному літературному бретонський мові слово Ankou (крім позначення персонажа народної літератури) є поетичним синонімом слова Marv "смерть":
Dek vloaz ha tri-ugent e oa ha ne vane nemet spes eus he c'horf brevet. Gouzout a rae edo an Ankou en-dro d'he gwele oc'hedal ...
Re bell amzer a lakae an Ankou da zont
Per Denez Da rouz an noz e krog ar vuhez, HOR YEZH, 199б p77
занадто повільно приходила смерть (букв. Занадто повільно приходив Анку) ...
ne vo ken nemenan o tennan d'ar blouzenn verran gant an Ankou.
Не тільки він буде тягнути жереб у смерті (у Анку)
там же, стор 79
При цьому, слід зазначити, що в сучасному бретонський мові слово Ankou, що вживається в значенні "смерть", на відміну від слова marv не позначає самого процесу вмирання. В усному мовленні слово Ankou входить до складу стійких словосполучень типу:
Tremenet eo an Ankou dreizon
Я сильно здригнувся (букв. "крізь мене пройшов Анку")
Ar werenn-man, 'vat, a zo aman etre daouarn heh ankou
Цей склянку стоїть у небезпечному місці, може розбитися (букв. Цей стакан в руках Анку)
Іноді це слово є синонімом слова "скелет"
Evel an Ankou eo Arru eo an Ankou krignet-man?
Він як скелет (як Анку). Що це за обгризений скелет (обгризений Анку) (говоритися про дуже худому людину), пор. російське "вилитий Кощій" про худому людині.
На будь-якому з цих прикладів видно, що, входячи до складу стійких виразів, слово Ankou не відображає поняття смерті як процесу завершення життя, воно означає в першу чергу персонажа, що несе цю смерть: "знаходитися в руках Анку" = бути під загрозою руйнування і т . п.
Підсумовуючи все, сказане вище, можна сказати лише, що ні чітко визначити значення слова Ankou, ні охарактеризувати персонажа, цим словом позначається, ні, тим більше, з'ясувати його походження не представляється можливим. Тим не менш, є на даний момент матеріал дозволяє зробити деякі висновки: бретонські Ankou, на відміну відповідних йому бріттской і Гойдельські лексем має більш вузьке значення (персоніфікована смерть), проте персонаж, цим словом позначається, має досить різноманітними рисами, які не дозволяють розглядати його тільки як вісника смерті або тільки як виконавця "чорної" роботи.
Список літератури
Калигін В. П., Кельтський концепт "світ" у порівняльно - історичній перспективі., № 2 Известия академії наука серія літератури та мови т 55 і стор 55-58, 1996
Ar Braz, A. La Legende de la Mort, Coop Breizh / Jeanne Laffite, Marseille, 1994
Ar Braz, A. Mojenn an Ankou, Hor Yezh, Lesneven 1986
Ar Moal, E. Pipi Gonto, Ti Le Goaziou, Kemper, 1925
Brekilien, Y., Contes et legendes du pays breton, Nature et Bretagne, Spezed, 1994
Crocq Y. Eur zac'had Marvailhou Edition de la revue "Buhez Breizh", Kemper1924.
de la Villemarque TH Barzhaz Breizh, Mouladuriou Hor Yezh, Lesneven 1988
Denez, Gw., Anna: ur vuhez e Douarnenez, Hor Yezh, Lesneven, 1996
Favereau, F., Geriadur brehoneg - galleg, galleg - brezhoneg,. Dictionnaire du breton contemporaian bilingue Skol Vreiz, 1993
Gros, J., Le tresor du breton parle, Emgleo Breiz - Brud nevez 1989
Jackson KH A historical phonology of Breton, The Dublin Institute for advanced studies 1986
Kergoat, L., Proverbes bretons, Coop Breizh, Spezet, 1996
Le Duc, Gw. Quelques notes rapides sur les theatres populaires bretons et basques, Fontes linguae vascorum, studiae et documenta, 70, Septiembre-Diciembre 1995
Le Menn, Gw Histoire du theatre populaire breton XV - XIX, Skol, Dastum, 1983
Luzel, FM, Chants et chansons populaires de la Basse-Bretagne, Paris, GP Maisonneuve Larose 1971 Luzel, FM, Kontadennou ar Bobl 1-5, Al Liamm, 1984 - 1994
Troude A., Milin G., Labous ar wirionez ha marvailhou all, Skridou Breizh, La Baule, 1950
Льюїс, Г., Педерсен Х., Коротка порівняльна граматика кельтських мов, Видавництво іноземної літератури Москва, 1954
Михайлова Т. А., Миколаєва Н. А. Номінація смерті в Гойдельські мовах: до проблеми реконструкції кельтської есхатології, Питання мовознавства, 1998, № 1, 121 - 139
Пропп.В.Я, Історичне коріння волшеной казки, Видавництво Ленінградського Університету, Ленінград, 1986
Фалілєєв А, The Dying Celt: Some Philological Consideration, рукопис