Аналіз фінансової стійкості і трудових ресурсів

;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;;  ;; ;;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;;;.;;.;;.;;.;;.;;. ;;.;;.;;.;;; ;;.;; ;; ;; ;; ;; ;; ;; ;;; ;; o;; ;;  ;; ;; ;; ;; ;; ;;; ;; o;; ;; ;; o;; ;; ;; o;; ;;;.;;. ;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;; Зміст

Теоретична частина

1. Аналіз трудових ресурсів

2. Аналіз фінансової стійкості

Практична частина

Завдання № 1

Завдання № 11

Завдання № 21

Завдання № 31

Завдання № 41

Список літератури

Теоретична частина

1. Аналіз трудових ресурсів

Раціональне використання персоналу підприємства - неодмінна умова, що забезпечує безперебійність виробничого процесу і успішне виконання виробничих планів. Для цілей аналізу весь персонал слід розділити на промислово-виробничий і непромисловий персонал. До промислово-виробничого персоналу (ППП) відносять осіб, зайнятих трудовими операціями, пов'язаними з основною діяльністю підприємства, а до непромисловому персоналу відносять працівників закладів культури, громадського харчування, медицини тощо, що належать підприємству.

Працівники ППП поділяються на робітників і службовців. У складі службовців виділяють керівників, спеціалістів та інших службовців (конторський обліковий і т.п. персонал). Робітників поділяють на основних і допоміжних. В аналізі трудових ресурсів підприємства можна виділити три напрями:

1. Аналіз використання робочої сили.

1.1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

1.2. Аналіз рівня кваліфікації персоналу.

1.3. Аналіз форм, динаміки і причин руху персоналу.

1.4. Аналіз використання робочого часу.

2. Аналіз продуктивності праці.

2.1. Аналіз виконання плану по зростанню продуктивності праці та визначення приросту продукції за рахунок цього фактора.

2.2. Факторний аналіз продуктивності праці.

2.3. Резерви зростання продуктивності праці.

3. Аналіз оплати праці.

3.1. Аналіз складу і динаміки фонду заробітної плати.

3.2. Факторний аналіз фонду заробітної плати.

3.3. Аналіз ефективності використання фонду заробітної плати.

Джерела інформації для аналізу:

План по праці, статистична звітність "Звіт з праці", "Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації), статистична звітність відділу кадрів по руху робітників та ін"

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників.

До узагальнюючих показників відносяться середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, а також середньорічне вироблення продукції на одного працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один людино-день або людино-годину. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим. Величина його залежить не тільки від вироблення робочих, а й від питомої ваги останніх в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.

Середньорічне виробництво продукції одним працівником дорівнює добутку наступних факторів:

ГВ = УД Д П ЧВ

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньорічної вироблення промислово-виробничого персоналу зробимо способом абсолютних різниць.

Зміна:

Долі робітників у загальній чисельності ППП

ГВуд = УД ГВ'пл

Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік

ГВД = УДФ Д ДВпл

Тривалість робочого дня

ГВП = УДФ Дф П ЧВпл

Среднечасовой вироблення

ГВчп = УДФ Дф Пф ЧВ

Аналогічним чином аналізується зміна середньорічний вироблення робочого, яка залежить від кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку:

ГВ = Д П ЧВ

Обов'язково аналізується зміна середньогодинної вироблення як одного з основних показників продуктивності праці і чинника, від якого залежить рівень середньоденної і середньорічний вироблення робочих. До першої групи факторів відносяться такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його поновленням. У другу групу входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці в зв'язку зі зміною структури продукції і рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих факторів на середньогодинну вироблення використовується спосіб ланцюгової підстановки.

Велику роль у вивченні впливу факторів на рівень середньогодинної вироблення грають прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньогодинної вироблення можна включити такі чинники: фондоозброєність або енергоозброєність праці; відсоток робітників, які мають вищу кваліфікацію або середній тарифний розряд робітників, середній термін служби устаткування і т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують, на скільки рублів змінюється середньогодинна вироблення при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні. Для того, щоб дізнатися, як рахунок цих чинників змінилася середньорічна вироблення робочих, необхідно отримані прирости середньогодинної вироблення помножити на фактичну кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником:

ГВ'xi = ЧВxi Дф Пф

Для визначення впливу їх на середньорічну вироблення працівника потрібно отримані прирости середньорічний вироблення робочих помножити на фактичну питому вагу робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу:

Гвxi = ГВ'xi УДФ

Щоб розрахувати вплив цих факторів на зміну обсягу випуску продукції, слід приріст середньорічний вироблення працівника за рахунок I-го чинника помножити фактичну середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу:

ВПxi = ГВxi ПППф

або зміна середньогодинного виробітку працівника за рахунок I-го чинника помножити фактичну величину тривалості робочого дня, кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників і середньоспискової чисельності працівників підприємства: Впxi = ЧВxi Дф Пф УДФ ПППф

На закінчення аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо забезпечення зростання продуктивності праці та визначити резерв підвищення середньогодинної, середньоденний і середньорічний вироблення робочих.

Основні напрямки пошуку резервів зростання продуктивності випливають із самої формули розрахунку її рівня: ЧВ = ВП / Т, згідно з якою домогтися підвищення продуктивності праці можна шляхом:

1. збільшення випуску продукції за рахунок більш повного використання

виробничої потужності підприємства, так як при нарощуванні обсягів виробництва збільшується лише змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без зміни. У результаті витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються;

2. скорочення витрат праці на її виробництво шляхом інтенсифікації виробництва, підвищення якості продукції, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, більш досконалої техніки і технології виробництва, скорочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших факторів відповідно до плану організаційно -теніческіх заходів.

При цьому можливі наступні варіанти співвідношення зміни обсягу випуску продукції і витрат праці, які повинні враховуватися при виборі управлінської стратегії щодо забезпечення зростання продуктивності праці за існуючих в даний момент економічних умовах:

відбувається збільшення обсягу випуску продукції при постачанні витрат праці на її виробництво;

- Обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати праці;

- Обсяг продукції зростає при незмінних затратах праці;

- Обсяг продукції залишається незмінним при зниженні витрат праці;

- Обсяг продукції знижується більш повільними темпами, ніж витрати праці

Аналіз використання фонду заробітної плати починають з розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗП _ф) з плановим фондом заробітної плати (ФЗП _пл) в цілому по підприємству, виробничим підрозділом і категоріям працівників:

.

Проте абсолютне відхилення розраховується без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції. Врахувати цей фактор допоможе розрахунок відносного відхилення фонду заробітної плати .

Для цього змінна частина фонду заробітної плати (ФЗП _пер) коригується на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції (К _пп). До змінної частини фонду заробітної плати відносять зарплату робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати, суму відпускних, відповідну частці перемінної зарплати, інші виплати, пов'язані з фонду заробітної плати, і котрі змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Постійна частина оплати праці (ФЗП _пост) не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва - це зарплата робочих за тарифними ставками, зарплата службовців по окладів, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна їм сума відпускних. Відносне відхилення фонду заробітної плати:

У процесі подальшого аналізу визначають чинники, що викликали абсолютне і відносне відхилення по фонду заробітної плати.

Факторна модель змінної частини фонду зарплати представлена ​​на рис.7.

Рис.7. Схема факторної системи змінного фонду зарплати

Відповідно до цієї схеми модель буде мати наступний вигляд.

Для розрахунку впливу цих факторів на абсолютне і відносне відхилення по фонду зарплати необхідні наступні дані:

1. Фонд заробітної плати:

а) за планом:

б) за планом, перерахованим на обсяг виробництва, при плановій структурі:

;

в) за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції і фактичну структуру:

д) фактично при фактичної удільної трудомісткості і плановому рівні оплати праці:

е) фактично:

2. Відхилення від плану:

абсолютне:

;

відносне:

Розрахунок впливу факторів на зміну змінної частини фонду оплати праці проводять за формулами:

· Вплив обсягу виробництва продукції:

·

вплив зміни структури виробленої продукції:

·

вплив зміни питомої трудомісткості продукції:

·

вплив зміни оплати праці:

.

В кінці аналізу необхідно провести перевірку проведених розрахунків:

Факторна модель постійної частини фонду оплати праці представлена ​​на рис.8.

Рис. 8. Детермінована факторна система фонду заробітної плати робітників-почасовиків

Відповідно до цієї схеми модель буде мати наступний вигляд:

Аналогічно можна представити факторну модель для фонду заробітної плати службовців.

У процесі аналізу необхідно також встановити ефективність використання фонду заробітної плати.

Для розширеного відтворення отримання необхідного прибутку і рентабельності необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, підвищення собівартості продукції і, відповідно, зменшення суми прибутку.

Зміна середнього заробітку працюючих за період характеризується його індексом (J _ЗП):

Зміна середньорічного виробітку визначається аналогічно на основі індексу продуктивності праці (J _пт):

.

Темп зростання продуктивності праці повинен випереджати темп зростання середньої заробітної плати. Для цього розраховують коефіцієнт випередження До _оп і аналізують його в динаміці:

.

Потім проводять підрахунок суми економії (перевитрати) (Е) фонду заробітної плати у зв'язку зі зміною співвідношень між темпами росту продуктивності праці та її оплати:

.

В умовах високої інфляції при аналізі індексу росту середньої заробітної плати необхідно базисний показник середньої зарплати (СЗ ₀₎ скоригувати на індекс зростання цін на споживчі товари та послуги (J _у)

,

де СЗ ₁ - середня зарплата в звітному періоді.

У процесі аналізу доцільно розрахувати і порівняти в динаміці або з міжзаводські даними такі показники, як виробництво товарної продукції, суму валового прибутку, суму відрахувань до фонду накопичення на рубль зарплати

2. Аналіз фінансової стійкості

2.1 Значення фінансової стійкості

Фінансова стійкість - характеристика, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами підприємства і ефективному їх використанні безперебійному процесі виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничої но-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє з'ясувати, наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Зовнішнім її проявом виступає платоспроможність.

Платоспроможність - це здатність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Оцінка платоспроможності дається на конкретну дату. Однак слід враховувати її суб'єктивний характер і те, що вона може бути виконана з різним ступенем точності.

Платоспроможність підтверджується даними:

- Наявність грошових коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення. Ці активи повинні мати оптимальну величину. Чим значніше розмір грошових коштів на рахунках, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів. Однак, наявність незначних залишків коштів на грошових рахунках не завжди означає, що підприємство неплатоспроможним: срдства можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, в касу протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити на грошову готівку. Постійне кризовий відсутність на-особистості призводить до того, що підприємство перетворюється на «технічно неплатоспроможне», а це вже може розглядатися як перший ступінь на шляху до банкрутства;

- Про відсутність простроченої заборгованості і затримки платежів;

- Несвоєчасному погашенні кредитів, а також тривалому

- Безперервному користуванні кредитами.

Низька платоспроможність буває як випадковою, тимчасовою, так і тривалої, хронічною. Причинами цією можуть бути:

- Недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами;

- Невиконання плану реалізації продукції;

- Нераціональна структура оборотних коштів;

- Несвоєчасне надходження платежів від контрактів;

- Надлишки товарів на відповідальному зберіганні.

При аналізі платоспроможності підприємства доцільно складати платіжний календар на місяць з розбивкою суми надходжень (виручка від реалізації, оплата векселів одержаних, погашення дебіторської заборгованості) та платежів (податки,% за кредит, термінові зобов'язання, заробітна плата та ін.) Платіжний календар має приблизно такий вигляд:

У процесі аналізу платоспроможності при фінансовому плануванні на перспективу складається баланс неплатежів в активі якого відображені показники неплатежів: короткострокова заборгованість за кредитами та розрахунковими документами постачальників, недоїмки до бюджету та інші неплатежі (невиплати зарплати тощо).

У пасиві балансу два розділи. У першому «Причини неплатежів» - вказують недолік власних оборотних коштів; надпланові запаси товарно-матеріальних цінностей; товари відвантажені, але не оплачені в строк покупцями; товари на відповідальному зберіганні у покупців через відмови від акцепту; іммобілізація оборотних коштів у капітальне будівництво і т. п. Другий розділ - «Джерела, що послабляють фінансову напруженість» (ІОФН) - відбиває тимчасово вільні грошові кошти (власні кошти резервного та спеціального фондів), залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською); кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів.

В економічній літературі рекомендується визначати коефіцієнт неплатоспроможності як відношення залишку коштів у касі та на рахунках у банках, а також короткострокових фінансових вкладень до суми термінових платежів по оплаті праці, банку по позиках, бюджету, постачальникам за придбані виробничі запаси. Якщо організація складає форму № 4 «Звіт про рух грошових коштів», то можна розрахувати коефіцієнт платоспроможності як відношення суми залишку грошових коштів на початок року та надходжень коштів до витрачених коштів.

Вищою формою стійкості підприємства є його здатність розвиватися, для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і можливістю при необхідності залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможними.

Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок власних ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності. Слід пам'ятати, що висока прибутковість пов'язана з більш високим ризиком, а це означає, що замість доходу підприємство може зазнати значних збитків і навіть стати неплатоспроможним.

Таким чином, фінансова стійкість підприємства це такий стан його фінансових ресурсів, ох розподіл і використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку а капіталу при збереженні платоспроможності а кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

На фінансову стійкість підприємства впливає величезне різноманіття факторів, таких як:

- Положення підприємства на товарному ринку;

- Виробництво і випуск дешевої, що користується попитом;

- Його потенціал у діловому співробітництві;

- Ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

- Наявність неплатоспроможних дебіторів;

- Ефективність господарських і фінансових операцій і т.п.

Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства. Розглянемо основні з них. Стійкість підприємства перш за все залежить від складу і структури своєї продукції і послуг, витрат виробництва. Причому важливе співвідношення між постійними і змінними витратами.

Іншим важливим чинником фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаним зі структурою продукції, що випускається і технологією виробництва, є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії керування ними. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках підприємства лише мінімально необхідну суму ліквідних коштів, яка потрібна для поточної оперативної діяльності. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, перш за все прибутку, тим стійкіше його положення. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, але і його розподіл, особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва.

Великий вплив на фінансову стійкість підприємства роблять засобу, додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Чим більше коштів може залучити підприємство, тим вище нею фінансові можливості, однак зростає і фінансовий ризик - чи здатне буде підприємство своєчасно розраховуватися зі своїми кредиторами. Тут велика роль відводиться резервів як однієї з форм фінансової гарантії платоспроможності господарюючого суб'єкта. Отже, внутрішніми факторами, що впливають на фінансову стійкість, є:

- Галузева належність суб'єкта господарювання;

- Структура продукції, що випускається (послуг), її частка в загальному платоспроможному попиті;

- Розмір сплаченого статутного капіталу;

- Величина і структура витрат, їх співвідношення з грошовими доходами;

- Стан майна і фінансових ресурсів, запаси п резерви, їх склад в структуру.

Крім того, до внутрішніх чинників слід віднести компетенцію і професіоналізм менеджерів підприємства, їх вміння враховувати зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

До зовнішніх факторів відносяться економічні умови господарювання, панівна в суспільстві техніка і технологія, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкова, кредитна політика уряду РФ, законодавчі акти з контролю за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки, систему цінностей у суспільстві та ін

2.2 Абсолютні показники фінансової стійкості

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують стан запасів і забезпеченість їх джерелами формування. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей «Запаси» II розділу активу балансу. Для характеристики джерел формування запасів використовують три основні показники:

1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК) - Різниця між капіталом і резервами (II розділ пасиву балансу) і необоротні активи (1 розділ активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати як

ВОК = СІ - ВА,

де СІ - власні джерела (ГУ розділ пасиву балансу)

ВА - необоротні активи (1 розділ активу балансу).

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ЦД), що визначається за формулою:

ВД = ВОК + ДП,

де ДП - довгострокові пасиви (У розділ пасиву балансу).

3 Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОІ):

ОІ = СД = КЕС,

де КЗС - короткострокові позикові кошти (стор. 610 УI розділу пасиву балансу).

Відповідно можна виділити і три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (Δ СОС):

Δ ВОК = ВОК - 3,

де З - запаси (стор.21 () 11 розділу активу балансу див. додаток).

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів (Δ СД):

Δ СД = СД-3.

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (Δ О І):

Δ ОІ = ОІ-3.)

Зазначені вище показники забезпеченості запасів джерелами їх формування і інтегруються в трикомпонентний показник:

S = {Δ СО; Δ Сд; Δ ОІ}.

характеризує тип фінансової стійкості:

1) S = {1; 1; 1}, тобто Δ СОС> / 'О; Δ СД> / 0; Δ ОІ> / Про

Абсолютна стійкість (в сучасних умовах розвитку економіки Росії зустрічається вкрай рідко):

2) S = {0, 1, 1}, тобто Δ СОС <0; Δ СД> / О; Δ ОІ> 0

Нормальна стійкість, яка гарантує платоспроможність підприємства;

3) S = {0, 0, 1}, тобто Δ СОС <0; Δ СД <0; Δ ОІ> / Про

Нестійкий фінансовий стан, що характеризується порушенням платоспроможності, підприємства, коли відновлення рівноваги можливо за рахунок поповнення джерел власних коштів і прискорення оборотності запасів;

4) S = {О; О; 0}, тобто Δ СОС <О; Δ СД <о; Δ ОІ <Про

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство є неплатоспроможним і знаходиться на межі банкрутства, бо основний елемент оборотного капіталу - запаси не забезпечені джерелами їх покриття.

Зведемо всі показники фінансової стійкості аналізованого підприємства в таблицю (табл. 1).

Таблиця № 1 Аналіз фінансової стійкості

Коефіцієнти фінансової стійкості

Всі відносні свідчення фінансової стійкості можна розділити на дві групи:

Перша група - показники, що визначають стан оборотних коштів:

• коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

• коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами;

• коефіцієнт маневреності власних коштів.

Друга група - показники, що визначають стан основних засобів (індекс постійного активу, коефіцієнт довгостроково залучених позикових коштів, коефіцієнт зносу, коефіцієнт реальної вартості майна) і ступінь фінансової незалежності (коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів).

Розраховані фактичні коефіцієнти за звітний період порівнюються з нормою, з їх значенням за попередній період, з показниками аналогічних підприємств і тим самим виявляється реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони фірми.

Зміст і способи розрахунку відносних показників фінансової стійкості наведені нижче.

1. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

Косс = СІ-ВА/ОА> 0,1

Характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, необхідну для фінансової стійкості. Тут ОА - оборотні активи (11 розділ балансу).

2. Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами

КомЗЕТ = СІ-ВА = 0,6 - 0,8

показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами або потребують залучення позикових.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Км = СІ - ВА / СІ

Показує, наскільки мобільні власні джерела коштів з фінансової точки зору: чим більше К, тим краще фінансовий стан; оптимальне значення; оптимальне значення Км = 0,5.

4. Індекс постійного активу

Кп = ВА / СІ

Показує частку основних засобів і необоротних активів в джерелах власних коштів.

При відсутності довгострокового залучення заемньгх коштів

Км + Кп = 1.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Кдпа = ДП / СІ + ДП

Показує, яка частина діяльності фінансується за рахунок довгострокових позикових срсдств для оновлення та розширення виробництва поряд з власними коштами.

6. Коефіцієнт зносу

Кі = І / ПС або КМОД = 1-Кі

де І - накопичена сума зносу;

ПС первісна балансова вартість основних засобів.

Цей коефіцієнт показує, якою мірою профінансовані за рахунок зносу заміна та оновлення основних засобів (збільшення коефіцієнта зносу характеризує погіршення стану матеріально-технічної бази підприємства).

7. Коефіцієнт реальної вартості майна, що показує частку засобів виробництва у вартості майна, рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничими засобами виробництва (норма> 0,5);

Крсі = ОС + М + НЗВ + МБП / СБ

де ОС основні засоби;

М - сировина та матеріали;

СБ - валюта балансу.

Джерелами інформації для розрахунку коефіцієнта реальної вартості майна є рядки 122, 211, 213 і 214 балансу.

8. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності або концентрації власного капіталу)

Ка = СІ / ВБ

Характеризує частку власного капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Зростання Ка означає зростання фінансової незалежності.

9. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

Ксзс = ДП + СІ / СІ

Його зростання в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від залученого капіталу (<1).

Практична частина

Завдання № 1

Використовуючи дані бухгалтерського балансу звітного року, дайте оцінку динаміки зміни складу активів в абсолютній величині та у відсотках до величини на початок року, а також у відсотках до зміни валюти балансу. Розрахувати зміни структури активів через питома вага у відсотках до підсумку на початок і кінець року за ступенем їх ліквідності (абсолютно ліквідні активи, швидко реалізованих активи, активи середньої або повільної реалізованим і важкореалізовані активи).

Рішення:

Висновок:

В кінці року величина власних активів підприємства збільшилась на 2124 тис. крб., Або на 12,634%, склавши на кінець року 20880 тис. руб. У його структурі сталися великі зрушення: збільшення розмірів власних активів було обумовлено:

- Збільшенням величини основних засобів на 2124 тис. руб. до 15442 тис. руб. на кінець року, або на 15,948%, питома вага їх збільшився на 2,114% і склав 73,956%. Збільшення необоротних активів відбулося в основному за рахунок підвищення вартості нематеріальних активів на 508 тис. руб. та основних засобів на 1262тис. руб.;

- Знизилася питома вага оборотних активів і склав 26,044%, при одночасному збільшенні абсолютної їх величини на 218 тис. руб. до 5438 тис. руб. Дане збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення запасів на 88 тис. крб і короткострокових фінансових вкладень на 32 тис. руб.

У структурі оборотних активів відбулися значні зміни: збільшилася абсолютна величина дебіторської заборгованості, її розмір на кінець року склав 16 тис. руб., А питома вага склала 0,7%.; Запаси збільшилися на 88 тис. руб., І питома вага склала до кінця року 23,942%.; питома вага грошових коштів збільшився і склав 0,58%, абсолютна величина збільшилася на 68 тис. руб. і склала 121 тис. руб.

Активи сформовані за рахунок власного капіталу збільшилися на 1028 р., Проте їх частка в загальній сумі активів зменшилася на 3,23. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу збільшилися на 1324т.р., А їх частка зросла в загальній сумі активів на 3,28%. Чисті активи організації знизилися на 185т.р. і склали на кінець року 702т.р.

За ступенем ліквідності найбільшу частку становлять активи, пов'язані з третьої групи ліквідності, тобто до числа повільно реалізованих активів. До таких відносяться запаси і їх частка до кінця року збільшилася на 2,88% і склала 57,96% +16,017 = 73,98%.

Трохи меншу частку становлять швидко реалізованих активи, тобто готова продукція і дебіторська заборгованість. Їх частка складає 14,29% на початок і 10,59% на кінець року.

І найменшу частку складають абсолютно ліквідні активи, тобто грошова готівка і короткострокові фінансові вкладення, хоча їх частка на кінець року збільшилася і склала 4,21%.

Завдання № 11

Використовуючи дані бухгалтерського балансу, визначте зміна за звітний рік чистих активів, що визначається шляхом вирахування із суми активів, що беруть участь в розрахунках, і зобов'язань, прийнятих до розрахунку. Зіставте суму чистих активів зі статутним капіталом і зробіть висновок: чи потрібно підприємству оголошувати і реєструвати зменшення статутного капіталу.

Рішення:

Сума чистих активів на початок року становить:

379131 - 376345 = 2786 тис.руб

Сума чистих активів на кінець року становить:

117849 - 172767 = - 54918 тис. руб.

Статутний капітал підприємства становить 8000 тис. руб.

Зменшити статутний капітал організація повинна в тому випадку, якщо після більш ніж двох років з моменту реєстрації вартість її чистих активів виявиться нижчим від розміру статутного капіталу. Говорячи простіше, організація повинна знизити розмір статутного капіталу до вартості чистих активів. Це правило встановлено пунктом 2 статті 20 Закону "Про товариства з обмеженою відповідальністю" та пункту 4 статті 35 Федерального закону від 26 грудня 1995 р. N 208-ФЗ "Про акціонерні товариства") ..

Проте законодавством встановлено мінімальний розмір статутного капіталу. Нижче він бути не може. У нашому випадку, потрібно зменшити статутний капітал до розміру, менше мінімального, так як величина чистих активів нижче цього розміру. Керівнику потрібно постаратися виправити становище, збільшивши чисті активи. Інакше організацію можуть ліквідувати. Акціонерні товариства не вправі нараховувати і виплачувати дивіденди до тих пір, поки вартість чистих активів такого підприємства вже менше його власного статутного капіталу, або стане менше його після виплати грошей акціонерам. Таке обмеження встановлено пунктом 1 статті 43 Закону "Про акціонерні товариства".

Завдання № 21

На основі наведених нижче даних визначте рентабельність основних засобів і визначити вплив на її зміну наступних факторів:

- Зміни прибутку;

- Зміни вартості фондів.

Визначте резерви зростання рентабельності основних засобів і розробіть приблизні заходи щодо їх мобілізації.

Рішення:

Рентабельність ОФ = Прибуток до н / о: Вартість фондів

Рентабельність ОФ п.р. = 6805/27841 = 0,2444

Рентабельність ОФ к.г. = 1656/30937 = 0,0535

D Рентабельність ОФ = 0,0535 - 0,2444 = -0,1909

Зміни рентабельності за рахунок зміни прибутку:

D Рентабельність ОФ пр. = 1656/27841 - 6805/27841 = -0,185

Зміни рентабельності за рахунок зміни вартості фондів:

D Рентабельність ОФ пр. = 1656/30937 - 1656/27841 = -0,006

Таким чином резерв зростання рентабельності складе 0,1909 руб. на кожний карбованець вартості ОФ, у тому числі за рахунок зміни прибутку 0,185, і за рахунок зміни вартості фондів 0,006 руб.

Завдання № 31

На підставі форми № 2 проведіть вертикальний аналіз прибутку до оподаткування. Розрахуйте зміни частки витрат, валового прибутку, прибутку від продажів і чистого прибутку. Зробіть висновок, дайте оцінку і розробіть варіанти управлінських рішень.

Рішення:

Висновок: як видно з таблиці частка прибутку від реалізації продукції до валового прибутку на кінець року склала 73,77%, що на 4,543% більше ніж у минулому році, в той же час на кінець року скоротилася частка комерційних і управлінських витрат на 1,08 % і 3,463% відповідно. Даний факт є позитивним тому що свідчить про більш ефективну роботу підприємства. Одночасно з прибутком від реалізації продукції збільшилася і частка прибутку від фінансово-господарської діяльності підприємства до валового прибутку організації і склала 73,49%, що на 8,717% більше ніж у минулому році. Однак слід зазначити, що у звітному періоді скоротилася частка доходів від участі в інших організаціях на 0,185%.

Частка прибутку від звичайної діяльності до валового прибутку підприємства склала у звітному періоді 51,449% в порівнянні з 45,341% у минулому році. У той же час відбулося і збільшення частки позареалізаційних доходів на 0,021% в порівнянні з минулим роком.

Однак частка чистого прибутку підприємства до валового прибутку скоротилася на 2,244% і склала 15,685% на кінець року.

Завдання № 41

За даними бухгалтерського балансу проведіть аналіз складу і структури оборотних активів за ознакою ліквідності.

Рішення:

Угруповання ліквідності має вигляд:

А) важкореалізовані активи.

Б) Повільно реалізовані активи.

В) Може бути реалізовані активи.

Г) Миттєво реалізовані активи.

Склад активів по групах можна розподілити таким чином. У важкореалізовані активи входить перший розділ балансу - необоротні активи. Іноді для уточнення угруповання з позаоборотних активів прибирають довгострокові фінансові вкладення і відносять їх до середньо реалізованим активів. Це залежить від того, як ми розцінюємо ліквідність цих вкладень. Залежно від цієї оцінки ми можемо віднести їх до повільно реалізованим або середньо реалізованим активів.

Основу повільно реалізованих активів становить розділ запаси і ПДВ по придбаних цінностях. Так само як і для групи А) тут можна внести уточнення - інколи з цього розділу витягають витрати у незавершеному виробництві і відносять до важкореалізованих активів. Особливо це відноситься до незавершеного виробництва в будівництві.

Основу середньо реалізованих активів становить дебіторська заборгованість та фінансові вкладення. Тут також справедливо зауваження про оцінки ліквідності фінансових вкладень. Вона потребує уточнення відповідно до дійсної ліквідністю вкладень.

Миттєво реалізовані активи - грошові кошти господарюючого суб'єкта. Це найбільш ліквідні активи господарюючого суб'єкта.

Висновок: за досліджуваний період величина оборотних активів знизилася на 261282 крб., Найбільшу величину у складі активів складають середньо реалізовані активи, однак під кінець року їх величина знизилася на 232920 т.руб. Повільно реалізовані активи до кінця ода склали 9828 т.руб., Що на 25926 т.руб. менше ніж на початок року. Миттєво реалізовані активи знизилися на 2455 т.руб. і склали 1187 т.руб.

Список літератури

Аналіз фінансової звітності: навч. посібник для студентів вузів / [М.А. Вахрушина и др.]; під ред.М.А. Вахрушина, Н.С. Пласковой М.: Вуз. навч., 2008

Аналіз фінансової звітності: Учеб.пособие для студентів / В.І. Баріленко [и др.]; під заг. ред. В.І. Баріленко М.: КноРус, 2008

Анущенкова К.А. Фінансово - економічний аналіз: учеб.-практ. посібник / К.А. Анущенкова, В.Ю. Анущенкова М.: Дашков і K ', 2008

Баканов М.І. Теорія економічного аналізу: навч. для студентів екон. спеціальностей / М.І. Баканов, М.В. Мельник, А.Д. Шеремет; під ред. М.І. Баканова М.: Фінанси і статистика, 2008

Вступ до спеціальності "Бухгалтерський облік, аналіз і аудит": учеб.-справ.пособіе / Ріс. акад. освіти, Моск. психол .- соц. ін-т; [сост.А.Ф. Гуляєва та ін] М.: Флінта, 2008

Гіляровський Л. Т. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: підручник / Л.Т. Гіляровський, Д.В. Лисенка, Д.А. Ендовицкий М.: Проспект, 2008

Гінзбург О. І. Економічний аналіз: навч. для студентів вузів / А. І. Гінзбург СПб. [И др.]: Пітер, 2008

Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: навч. посібник для студентів вузів / [Вахрушина М.А. и др.]; під ред. М.А. Вахрушина М.: Вуз. підручник, 2008