Аналіз фінансової стійкості і ділової активності радгоспу-заводу Плодове Бахчисарайського

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Південний філіал "Кримський агротехнологічний університет" НАУ

Обліково-фінансовий факультет Кафедра "фінанси і кредит"

Курсова робота

З ДИСЦИПЛІНИ "ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ"

на тему:

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ УСТОЙЧІВОЧТІ І ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ Радгосп-завод "ПЛОДОВО" БАХЧИСАРАЙСЬКОГО РАЙОНУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ.

Виконав студентка IV курсу

Обліково-фінансового факультету (43-Ф групи)

Годня А.І.

Науковий керівник-к. е.. н., доцент

Робота здана на кафедру "____" __________ 2008р.

Перевірено і допущена до захисту "____" __________ 2008р.

Захист відбувся "____" __________ 2008р.

Оцінка

Сімферополь - 2008

Зміст

Введення

I. Теоретичне обгрунтування аналізу фінансової стійкості та ділової активності підприємства

1.1 Аналіз ділової активності підприємства

1.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

II. Характеристика природних і економічних умов радгоспу-заводу "Плодове" Бахчисарайського р-ну

III. Аналіз фінансової стійкості і ділової активності радгоспу - заводу "Плодове" Бахчисарайського району

3.1 Аналіз фінансової стійкості

3.2 Аналіз ділової активності

3.3 Основні напрямки підвищення ділової активності та фінансової стійкості радгоспу-заводу "Плодове" Бахчисарайського р-ну

Висновки і пропозиції

Література

Введення

Основною метою написання роботи є: закріплення теоретичних знань, детальне вивчення питань організації фінансів підприємств і організацій, оволодіння навичками застосування методів управління фінансовими ресурсами, механізму встановлення фінансових взаємин, практичних основ фінансового аналізу господарсько-фінансової діяльності.

Об'єктом досліджень даної курсової роботи є радгосп-завод "Плодове" Бахчисарайського р-ну.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється фінансовому аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємстві його підрозділів і працівників.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є дані фінансової звітності. Адже для того, щоб прийняти рішення необхідно проаналізувати забезпеченість фінансовими ресурсами доцільність і ефективність їхнього розміщення й використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємовідносини з партнерами. Оцінка цих показників, потрібна для ефективного управління. З їх допомогою керівники здійснюють планування, контроль, покращують і вдосконалюють напрямок своєї діяльності. Фінансова звітність є по суті "обличчям" підприємства. Вона являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-

господарської діяльності підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансової стійкості і ділової активності є:

загальна оцінка фінансової стійкості;

вивчення відповідності між засобами й джерелами, раціональність їх розміщення та ефективності їх використання;

визначення рентабельності та ефективності виробництва продукції;

дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни і т.д.

При написанні роботи були використані матеріали підручників та посібників авторів, які дали докладний опис теми курсової роботи.

I. Теоретичне обгрунтування аналізу фінансової стійкості та ділової активності підприємства

1.1 Аналіз ділової активності підприємства

На сучасному етапі розвитку економіки країни дуже важливим аспектом діяльності будь-якого підприємства є ділова активність, тому необхідний глибокий аналіз факторів, що впливають на її зміну.

Поява і розвиток поняття ділова активність діалектично обумовлено і практично виправдано, оскільки в цілому відображає суть змін в економіці, коли гостро постає проблема зіставлення розмірів вкладених ресурсів з проміжними і кінцевими результатами їх використання, що безпосередньо впливає на фінансовий стан суб'єкта господарювання і тісно пов'язане з ним .

Оцінка ділової активності спрямована на аналіз результатів і ефективності поточної основної виробничої діяльності, комплексну оцінку ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів, які формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також обумовлюють проміжні і кінцеві результати діяльності. [4]

Аналізуючи теоретичні підходи як вітчизняних так і зарубіжних вчених до економічної сутності "ефективність", можна назвати такі характеристики:

якісний результат певної діяльності, який характеризує її результативність;

результат ефективного та раціонального використання всіх видів ресурсів;

співвідношення результатів конкретного, кінцевого результату до витрат, які забезпечили його отримання.

Оскільки результати аналізу ділової активності є підставою і вагомою складовою у розробці доходів для забезпечення результативної діяльності суб'єкта господарювання, доцільно при оцінці його стану виділити рівні ділової активності і властиві їм виробничо - господарські ситуації, які зумовлюють певні результати фінансово - господарської діяльності підприємства.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності:

1) Високий 2) Середній 3) Низький Слід відзначити, що кожному рівню ділової активності відповідає відповідна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну й кризову ситуацію.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності і означає такий збіг умов та обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, при яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, на якому рівень ділової активності відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов і показників, при яких формується тенденція до погіршення стану підприємства і спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає у разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які вимагають негайного рішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та погрожують.

Кожному рівню ділової активності підприємства відповідають певні способи підвищення та стабілізації її рівня.

Так, при високому рівні ділової активності, необхідно підвищувати якість продукції, розробляти нові її види, постійний пошук резервів зниження витрат усіх видів сировини і матеріалів, періодичне оновлення виробничої бази, формування запасів виробничих і фінансових ресурсів і т.д.

При середньому рівні ділової активності необхідна нейтралізація надмірно великих залишків запасів ТМЦ, реалізація продукції, яка не користується попитом, дослідження ринкового середовища, аналіз власних позицій і конкурентів, скорочення тривалості виробничо - комерційного циклу і розрахунок невиправданої тривалості основних його етапів і т.д.

При низькому рівні - локалізація ризикової ситуації відповідно джерел її виникнення, зміна стилю управління в умовах кризової ситуації, експрес - аналіз ділової активності, оперативне реагування на виникнення кризової ситуації. [17]

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті визначається в першу чергу у швидкості обороту його засобів, а її аналіз полягає в дослідженні рівнів і динаміки різних фінансових коефіцієнтів оборотності, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівнянні діяльності даного підприємства і родинних по сфері доповнення капіталу підприємств. [21]

Такими якісними критеріями є:

широта ринків збуту продукції;

наявність продукції, яка йде на експорт;

репутація підприємства, яка виражається, зокрема, у популярності клієнтів, які користуються послугами підприємства і т.д.

Кількісна оцінка проводиться у двох напрямках:

ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;

рівень ефективності використання ресурсів підприємства. [19]

Ділова активність підприємства - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства. Вона визначається системою критеріїв, а саме: місцем підприємства на ринку конкретних товарів, географією ділових відносин, репутацією підприємства як партнера, активністю інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможністю. [9]

Одним з напрямків аналізу ділової активності підприємства є оцінка ефективності використання ресурсів підприємства.

У процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство використовує такі види ресурсів:

фінансові;

матеріальні;

трудові.

Можна сказати про те, що всі ресурси підприємства являють собою комплексну взаємозалежність і взаємозв'язок складових його економічного потенціалу, який формується в залежності від потреб виробництва з метою отримання економічних вигод у майбутньому.

Серед основних особливостей ресурсів підприємства можна виділити такі:

ресурси є невіддільною частиною економічного потенціалу операційної діяльності підприємства;

структура ресурсів складна, але гнучка і динамічна і тісно пов'язана з процесом виробництва;

використання будь-яких видів ресурсів відбувається в комплексі і передбачає зміну форми їх прояву та відновлення в процесі фінансово - господарської діяльності;

забезпеченість підприємства виробничими та фінансовими ресурсами та ефективність їх використання визначають можливості і темпи розвитку підприємства, рівень його ділової активності. [12]

Метою аналізу ділової активності підприємства є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх зміни для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності і визначення потенційних можливостей підприємства з приводу підвищення останнього.

Аналіз ділової активності проводиться в інтересах як внутрішніх так і зовнішніх користувачів інформації. У зв'язку з цим його ділять на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз ділової активності проводиться управлінським персоналом підприємства всіх рівнів за даними оперативного, фінансового та бухгалтерського обліку. Основною його метою є забезпечення підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів і на цій основі - збільшення прибутку і зниження собівартості.

Зовнішній аналіз ділової активності відбувається зовнішніми щодо підприємства споживачами інформації. До них належать: інвестори, постачальники, покупці, конкуренти, ділові партнери, фінансово-кредитні та податкові органи. Вони вивчають інформацію виходячи зі своїх інтересів.

Отже, більшість авторів зводиться до однієї думки, що ділова активність підприємства може характеризуватися динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. А позитивна динаміка цих показників буде сприяти зміцненню фінансового стану підприємства.

Методика аналізу ділової активності підприємства складається з таких етапів:

Розраховуються показники ділової активності.

Показники порівнюються в динаміці.

Складається аналітичний висновок.

Аналіз фінансової діяльності підприємства передбачає оцінку і аналіз показників ділової активності. Ці показники ділової активності характеризують результати і ефективність поточної основної виробничої діяльності. Крім основних також застосовуються додаткові. [21]

Розглядаючи показники, які характеризують ділову активність, можна сказати, що є кілька основних показників, які виділяє більшість авторів, і є ті, які вибираються кожним індивідуально, в залежності від того, що для кожного є головним у визначенні ділової активності підприємства. Розглядаючи основні показники ділової активності, виділяють:

коефіцієнт оборотності власного капіталу;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

коефіцієнт оборотності активів підприємства.

"Додатковими" факторами є:

коефіцієнт загальної оборотності капіталу;

коефіцієнт оборотності мобільних активів;

коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів;

коефіцієнт оборотності готової продукції;

продуктивність праці;

частка продукції, що поставляється на експорт.

коефіцієнт оборотності оборотного капіталу;

коефіцієнт оборотності запасів;

рентабельність продажів;

рентабельність продукції;

рентабельність капіталу;

рентабельність власного капіталу;

рентабельність необоротних активів. [5]

Розглянемо порядок розрахунку "основних" показників:

1. Коефіцієнт оборотності власного капіталу:

Кування = ВР / ВК,

де ВР - виручка від реалізації продукції, ВК - середня за період вартість власного капіталу.

2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

Кокз = ВР / КЗ

3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

Кодзі = ВР / ДЗ, де ДЗ - середня за період дебіторська заборгованість

Коефіцієнт оборотності активів підприємства:

Коа = ЧРП / А,

де ЧРП - чистий обсяг реалізованої продукції.

Існує ряд факторів, які впливають на рівень ділової активності підприємства. Їх ділять на внутрішні, які пов'язані безпосередньо з діяльності підприємства, і зовнішні, які не залежать від його діяльності.

Зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яка фактично визначає положення підприємства на ринку, його економічний потенціал і фінансове благополуччя. [11] Таким чином бізнес-середовище підприємства можна відобразити наступною схемою (рис1.1).

Оскільки вплив середовища на ділову активність підприємства характеризується багатьма факторами, розглянемо дві їх групи, які відповідають складовим бізнес - середовища. Так, до зовнішніх, відносять чинники:

1. міжнародного рівня, які об'єднують в собі загальноекономічні фактори, вплив міжнародної політики і конкуренції;

2. національні, які включають політичні, економічні, демографічні фактори;

3. ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

До внутрішніх факторів відносять:

1. конкурентна позиція підприємства;

2. принципи діяльності;

3. ресурси та їх використання;

4. маркетингова ситуація і політика;

5. фінансовий менеджмент.

В умовах ринкової економіки, основною ознакою якої є конкурентна боротьба, пріоритетними завданнями підприємницьких структур є підвищення якості продукції, розширення існуючих і пошук нових ринків збуту, введення ресурсозберігаючих технологій, пошук можливостей гнучкого маневрування ресурсами при зміні кон'юнктури ринку і т.п. Всі ці заходи дадуть можливість підприємству отримати високі кінцеві результати виробничо-господарської діяльності, забезпечити стрімкий соціально - економічне зростання, змінити фінансовий стан та ринкову позицію і, таким чином, досягти високого рівня ділової активності. [11]

Проте виконання наведених ознак вимагає значних фінансових ресурсів, у структурі джерел формування яких, прибуток займає провідне місце. Саме тому головним етапом аналітичної роботи, пов'язаної з оцінкою ділової активності є дослідження факторів, які впливають на прибуток.

Малюнок 1.1-Бізнес - середовище підприємства

1.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. O на пов'язана з рівнем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій та вітчизняній практиці розроблена система показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства. Ці показники поділяють на два класи.

До першого класу відносять показники зі встановленими нормативними значеннями (усі перелічені показники ліквідності та платоспроможності); до другого класу - показники без встановлених нормативних значень (показники рентабельності ефективності управління, ділової активності). [16]

Вже з самої методики визначення коефіцієнтів випливає, що аналіз коефіцієнтів - це знаходження співвідношення між двома окремими показниками. Як бачимо, коефіцієнтів є багато, але всіх їх можна об'єднати в п'ять груп за характеристиками:

можливості погашення поточних зобов'язань;

руху поточних активів;

власного капіталу;

результатів основної діяльності;

інформації про ринкову ситуацію;

Методика аналізу названих вище показників полягає, головним чином, в порівнянні: фактичних коефіцієнтів поточного року з торішніми, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів; фактичних коефіцієнтів з нормативними; фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками конкурентів; фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками. [19]

Визначення поточної фінансової стійкості підприємства лежить в основі першого етапу аналізу фінансової стійкості підприємства. Розрахунок трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за рівнем їх стійкості. [9]

Можна виділити чотири типи поточної фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість, яка зустрічається вкрай рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості.

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність 3) нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за умови поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів 4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик. [14]

Зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства є його платоспроможність. Підприємство вважається платоспроможним, якщо наявні у нього грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, тимчасова фінансова допомога іншим підприємствам) і активні розрахунки (розрахунки з дебіторами) покривають його короткострокові зобов'язання. Платоспроможність підприємства можна виразити у вигляді наступного нерівності:

D> = M + H

Економічною сутністю фінансової стійкості підприємства є забезпеченість його запасів і витрат джерелами їх формування.

Для аналізу фінансової стійкості необхідно розрахувати такий показник, як надлишок (чи недолік) коштів для формування запасів і витрат, який визначається як різниця між величиною джерел коштів і величиною запасів. Тому для аналізу, перш за все треба визначити розміри джерел коштів, наявних у підприємства для формування його запасів і витрат. Для характеристики джерел коштів, для формування запасів і витрат використовуються показники, що відображають різну ступінь охоплення видів джерел.

наявність власних оборотних коштів;

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат;

показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

Для отримання кількісних характеристик фінансової стійкості підприємства використовуються такі фінансові коефіцієнти;

коефіцієнт автономії;

коефіцієнт фінансування;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

коефіцієнт маневреності. [13]

Якщо у підприємства величина розрахункових коефіцієнтів нижче, ніж граничні обмеження зазначених вище коефіцієнтів, то це також свідчить про його нестійкому фінансовому стані.

Однією з переваг наведеної вище технології фінансового аналізу є поелементний розріз фінансових показників, що характеризують ступінь фінансової стійкості.

Розглянемо більш детально показники, за допомогою яких здійснюється аналіз фінансової стійкості підприємства:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу - цей коефіцієнт характеризує частину власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стійким є підприємство, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього коефіцієнту є коефіцієнт концентрації позикового капіталу.

2. Коефіцієнт фінансової залежності - цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Якщо перевищує - навпаки.

3. Коефіцієнт маневрування власним капіталом - даний коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яка - капіталізована. Значення цього показника може змінюватися в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладів.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів - він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів - даний коефіцієнт дає найбільш узагальнену оцінку фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього коефіцієнта 0,178, то це означає, що на кожну гривню власних коштів припадає 17,8 копійок позикових. Збільшення цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

7. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними засобами.

8. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів - він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Якщо значення цього показника більше 0,8, то роблять висновок про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства.

9. Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна.

10. Коефіцієнт окупності відсотків за кредити - він показує скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує захищеності кредиторів. Цей показник повинен бути не менше 3.

11. Коефіцієнт стабільності економічного зростання.

12. Коефіцієнт чистої виручки показує, скільки гривень реалізованої продукції припадає на гривню чистої виручки.

Отже, аналіз фінансової стійкості дає можливість оцінити, на скільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, збільшується або зменшується рівень його незалежності, чи відповідає його стан активів і пасивів завданням його виробничо - фінансової діяльності . [19]

II. Характеристика природних і економічних умов радгоспу-заводу "Плодове" Бахчисарайського р-ну

Радгосп-завод "Плодове" був утворений в 1960 році на базі колгоспів ім. Кірова і М.І. Калініна.

Центральна садиба господарства розташована в селі Плодове. Відстань від радгоспу-заводу Плодове до республіканського (м. Сімферополь) і до районного (м. Бахчисарай) центрів становить 26км і 28км відповідно.

Вдале місцезнаходження господарства дозволяє своєчасно і без додаткових витрат здійснювати поставки продукції до місць реалізації.

Організаційно-управлінська структура в господарстві сформувалася під впливом багатьох факторів: природних умов, виробничого призначення, рівня технічної озброєності, забезпеченості робочою силою та інших.

Побудовано організаційно-управлінська структура господарства за галузевим принципом, тобто створені галузеві цехи: садівництва, тваринництва, розсадництва, що включають в себе ряд вузькоспеціалізованих бригад. Також до її складу входять: підсобне господарство, допоміжні служби та цехи, в підпорядкуванні яких знаходяться спеціалізовані відділення.

Радгосп-завод "Плодове" має в наявності 4 населених пункти, чисельністю 5 тис. осіб. Транспортний зв'язок між населеними пунктами здійснюється за допомогою автобусів.

Основні галузі господарства - виноградарство, садівництво, винзавод, складають більше 80% валового доходу господарства та в 2005р. Склали 952,0 тис. грн.

Аналіз економіки господарства за ряд років свідчить, що радгосп працює стабільно і з позитивним результатом.

Земельний масив радгоспу-заводу "Плодове" Бахчисарайського району розташований у Південно-Західній частині передгірного Криму, в долині річки Альма.

За грунтово-кліматичному розташуванню воно відноситься до передгірної карбонатно-чорноземної степу.

Рельєф господарства відрізняється великою різноманітністю. Територія перетинається цілою мережею балок, лощин, є ряд недоступних для землекористування пагорбів. Найбільш великою і добре оформленої в географічному відношенні є долина річки Альма. Наявність значної кількості балок і лощин, більшою частиною відкриваються в долину річки Альма, обумовлює наявність змитих у різного ступеня грунтів. Почвообразующими породами на більшій території землекористування, pf винятком долини річки Альма, лощин і балок, переважно служать четвертинні золотодемовіальние відкладення, представлені легкими глинами і важкими суглинками. У західній та північно-західній частинах земель господарства близько до поверхні залягають вапняки, на яких утворилися карбонатні чорноземи, що містять щебінь вапняку, а також дернові карбонатні грунти.

У зниженнях і у підніжжях схилів грунтоутворюючими породами є демовіальние відкладення, на яких формуються политі грунту.

Клімат на території господарства помірно - жаркий з посушливим літом і м'якою зимою. Середньорічна температура становить 14,5 º C.

Тривалість безморозного періоду становить близько 7 місяців, небезпечні для рослин тривалі заморозки майже повністю відсутні. Зимові відлиги бувають не дуже інтенсивними. Завдяки великій тривалості періоду з середньодобовою температурою вище 10 º C і при сумі ефективних температур складових 3300 º C-3500 º C тут можливо щорічне дозрівання плодів винограду ранніх і середніх сортів.

Середньорічна кількість опадів по Альмінській долині становить 370-490мм. Причому найбільша їх кількість випадає в кінці літа і середині Осені, найменше - у весняний період. Кількість опадів, що випадають в теплу і холодну пору року приблизно однаково. Літні опади мають зливовий характер. У зв'язку з цим одним з основних завдань щодо збереження вологи є перетворення поверхневого степу у внутрішньогрунтовий, тобто уловлювання зливових опадів. Для отримання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур необхідно, щоб кількість опадів становила 700мм на рік, а т. до воно становить всього 370-490мм, то необхідно зрошення. Крім того, що опади в даному районі невеликі, їх розподіл протягом року не відповідає їх потреби.

У межах долинною частині землекористування грунтові води залягають неглибоко в шарі пухких відкладень. У західній частині, в північно-західній частині господарства грунтових вод мало, і вони залягають досить глибоко. З огляду на це, в радгоспі є, і будуються ряд водойм, які заповнюються в зимовий та весняний період, а потім вода використовується для поливу. Зрошувані землі все майже забезпечені, виняток становить період масових поливів, коли води частково не вистачає, а також посушливі роки, коли випадає мала кількість опадів. Заповнення водойми також ведеться в зимово-весняний період за рахунок закачування води насосними станціями з річки Альма.

Зрошувані землі розташовані в основному вздовж долини річки Альма. Джерелами зрошення цих земель є Альмінська зрошувальна система РМ-18, р. Альма і частково свердловини.

Прийнятні природно-кліматичні умови на землях радгоспу-заводу "Плодове обумовлюють головний напрямок його виробничої діяльності - виробництво плодів винограду.

За перспективним планом намічається ще більше збільшити площі під сади і виноградники, збільшити площу зрошуваних земель.

Прямим і основним показником розміру сільськогосподарського підприємства прийнято вважати обсяг виробленої в господарстві валової і товарної продукції.

Виходячи з даних таблиці 1.1 за два роки можна зробити висновок про те, що дане господарство має достатню кількість активів, працівників та інших ресурсів, що дає можливість говорити про його досить великих розмірах.

Одним з головних шляхів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є спеціалізація виробництва. Основним показником спеціалізації є структура товарної продукції.

Таблиця 1.1 - Аналіз розміру радгоспу-заводу "Плодове Бахчисарайського району

Таблиця 1.2-Структура товарної продукції радгоспу-заводу "Плодове" Бахчисарайського району за 2006-2007р. р., тис. грн.

Аналізуючи таблицю 1.2 можна зробити висновок, що господарство спеціалізується на виробництві плодових а також винограду. Виноград в даному господарстві є сировиною для переробки на винзаводі первинного виноробства. Реалізація промислової продукції у 2007р складає 67,1% у відношенні до всього сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 1.3-Аналіз економічної ефективності виробництва радгоспу-заводу "Плодове" Бахчисарайського р-ну за 2006-2007р. г, тис. грн

Аналізуючи економічну ефективність виробництва, ми спостерігаємо тенденцію зростання всіх показників крім трьох. Зменшення спостерігається за рахунок зменшення с / г угідь, валового доходу і прибутку.

Розглянувши кліматичні умови господарства можна сказати про те, що вони підходять для вирощування багаторічних культур, тобто підприємством правильно вибрано напрямок господарської діяльності. Також можна сказати, що господарство своєму розпорядженні достатню кількість земельних площ, але необхідно їх більш ефективно використовувати для збільшення виходу продукції з 1га площі. Також необхідно підвищувати ефективність виробництва, знижувати витрати, тобто собівартість продукції та підвищувати продуктивність праці працівників. І тому можна сказати, що основним завданням є збільшення прибутковості виробництва продукції.

III. Аналіз фінансової стійкості і ділової активності радгоспу - заводу "Плодове" Бахчисарайського району

3.1 Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів. Вони розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Аналіз фінансових коефіцієнтів ринкової стійкості полягає у порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки. Дані коефіцієнти можна розділити на два блоки:

1) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів;

2) коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів.

Розглядаються такі основні показники:

Зробимо розрахунок основних відносних фінансової стійкості:

1. Коефіцієнт автономії (військового призначення) являє собою одну з найважливіших характеристик фінансової стійкості підприємства, його незалежність від позикового капіталу і дорівнює частці джерел коштів в загальному підсумку балансу:

Військового призначення = Власний капітал / Загальний підсумок коштів

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму громадських джерел фінансування, тобто джерела фінансування повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів, Т.ч. мінімальне порогове значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5.

2. Коефіцієнт фінансової залежності (Kзав) є зворотним коефіцієнта автономії.

Kзав = Загальний підсумок засобів / Власний капітал

Зростання цього коефіцієнта в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує - навпаки.

3. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу, або коефіцієнт фінансового ризику, показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу.

Kфр = Залучені кошти / Власний капітал

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта - Kфр - 0,5, критичне - 1.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована.

Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів.

Kман = Власні оборотні кошти / Власний капітал

У залежності від структури капіталу і галузевої приналежності цей показник може змінюватися (проте нормативом є - 0,4 ... 06).

Нормальною вважається ситуація, коли коефіцієнт маневреності в динаміці незначно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, так як збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування.

5. Коефіцієнт залучення довгострокових кредитів і позик характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що росте залежність підприємства від зовнішніх інвесторів.

Kпрівл. д. до та з. = Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання + Власний капітал

6. Коефіцієнт незалежності капіталізованих джерел

Kнезав. к. і. = Власний капітал / (Довгострокові зобов'язання +

Власний капітал Сума коефіцієнтів 5 і 6 дорівнює 1. Зростання коефіцієнта 5 в динаміці є негативною тенденцією, означаючи, що з позицій довгострокової перспективи підприємство все сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

7. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Kпдв = Довгострокові зобов'язання / Необоротні активи

Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

8. Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами

Kмз = Власні оборотні кошти / Запаси

Оптимальне значення даного коефіцієнта - 0,6-0,8.

9. Коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного капіталу.

Kна / ск = Необоротні активи / Власний капітал

Цей показник характеризує забезпечення необоротних активів власними коштами. Оптимальне значення даного коефіцієнта 0,5-0,8. Якщо показник менше 0,5, то це говорить про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що зазвичай розцінюється негативно. Якщо значення показника більше 0,8, то роблять висновки про залучення довгострокових кредитів для формування частини необоротних активів, що є абсолютно виправданим для будь-якого підприємства.

10. Коефіцієнт структури залученого капіталу.

Kстр. привл кап = Довгострокові зобов'язання / Залучений капітал

(Поточні зобов'язання 11. Коефіцієнт забезпечення оборотних засобів власними оборотними засобами розраховують як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів.

Мінімальне значення даного коефіцієнта - 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визначається як незадовільна, а підприємство - неплатоспроможним. Збільшення показника говорить про непоганий фінансовий стан підприємства, його змозі проводити незалежну фінансову політику.

12. Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна:

Kпа / сі = (Виробничі активи (основні засоби, тварини на вирощуванні, незавершене виробництво) + Витрати майбутніх періодів) /

Балансова вартість майна Мінімальне значення показника - 0,5. Більш високий показник говорить про збільшення виробничих можливостей підприємства.

13. Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів:

K сс / ЗС = (Залучений капітал + Короткострокові кредити банків) /

Власний капітал

14. коефіцієнт окупності відсотків за кредитами:

Kокуп% = (Чистий прибуток + Витрати на виплату відсотків) / Витрати на виплату відсотків за кредитами

Він показує скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цей коефіцієнт повинен бути не менше 3.

Для оцінки фінансової стабільності підприємства використовують також коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої виручки. Для цих показників коефіцієнти не встановлені.

15. Коефіцієнт стабільності економічного зростання розраховують як відношення різниці між чистим прибутком (ПП) і дивідендами (ДА), виплаченими акціонерам, до власного капіталу (СК):

До с. ек. р. = (ЧП - ТАК) / СК

Розрахований коефіцієнт порівнюють з коефіцієнтом за попередній звітний період, а також з аналогічними підприємствами. Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, що залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву.

Якщо цей коефіцієнт становить, наприклад, 0,185, то це означає, що прибуток у розмірі 18,5% власного капіталу за рік спрямована на розвиток і на створення резервів підприємства.

16. Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого доходу та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, товарів і послуг.

17. Показник чистого прибутку на одну акцію розраховують як відношення чистого прибутку до кількості акцій; дивідендів на одну акцію - як відношення суми дивідендів виплачених акціонерам, до кількості акцій; дивідендів на одну акцію за ринковим курсом акцій - як відношення суми дивідендів, виплачених акціонерам на одну акцію , до ринкового курсу акцій.Т.о. аналіз коефіцієнтів - це знаходження співвідношення між двома окремими показниками. Коефіцієнтів багато, але всіх їх можна об'єднати в 5 груп за характеристиками:

а) можливості погашення поточних зобов'язань;

б) руху поточних активів;

в) власного капіталу;

г) результатів основної діяльності;

д) інформації про стан ринку.

На підставі отриманих даних складемо таблицю. Аналіз показників фінансово стійкості проведемо згідно з таблицею 3.1.1

Значення коефіцієнта автономії перевищує нормативне значення, що є позитивним, так як підприємство незалежно від зовнішніх кредиторів.

Проте намітилася тенденція на зниження значення даного показника на 0,08 пункту, що говорить про зниження рівня фінансової незалежності.

Зростання коефіцієнта фінансової залежності (збільшився в порівнянні з попереднім періодом на 0,12 пункту) говорить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику також перебуває в допустимих значеннях (на кінець звітного періоду він становить 0,33). Т.ч. на кожну гривню власних коштів припадає 27 копійок позикових, у той час як на початок звітного періоду було лише 15 копійок. Однак, як вже зазначалося, цей коефіцієнт тим не менш знаходиться в допустимих значеннях.

Аналізуючи коефіцієнт маневреності власного капіталу можна сказати про гостру нестачу оборотних коштів, причому ця тенденція посилюється (коефіцієнт знизився в порівнянні з попереднім періодом на 0,04 пункту).

Даний показник говорить про те, що підприємству необхідно збільшити власний капітал, або зменшити власні джерела фінансування.

Відсутність коефіцієнта залучення довгострокових кредитів і позик може говорити про непродуману фінансової стратегії на підприємстві. Коефіцієнт незалежності капіталізованих джерел на кінець року залишився незмінним у порівнянні з початком року. У цілому така динаміка показників залучення довгострокових кредитів і позик і незалежності капіталізованих джерел у даному випадку не є позитивною тенденцією, т.к відсутність коефіцієнта залучення довгострокових кредитів і позик свідчить про не раціональному підході до формування фінансової стратегії.

Таблиця 3.1.1 Аналіз відносних показників фінансової стійкості.