ЗМІСТ
Введення
Глава 1 Теоретичні питання статистичного вивчення фінансової діяльності підприємства
1.1 Значення і сутність фінансової діяльності підприємства
1.2 Завдання та системи показників статистики фінансової діяльності підприємства
1.3 Інформаційне забезпечення статистичного вивчення фінансової діяльності підприємства
Глава 2 Статистичне вивчення фінансової діяльності ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
2.1 Коротка економічна характеристика ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
2.2 Статистичний аналіз рентабельності підприємства
2.3 Статистичне вивчення ліквідності та платоспроможності підприємства
2.4 Статистичне вивчення ділової активності підприємства
Глава 3 Статистична оцінка впливу факторів і прогнозування показників фінансової діяльності підприємства
3.1 Факторний аналіз прибутку від реалізації послуг на основі індексного методу статистики
3.2 Статистичне вивчення взаємозв'язку рентабельності і прибутку від реалізації з використанням кореляційно-регресійного аналізу
3.3 Статистичне прогнозування прибутку від реалізації на основі екстраполяції
3.4 Прогнозування рентабельності виробництва на 2009 рік за результатами кореляційно-регресійного аналізу
3.5 Основні напрямки вивчення фінансової діяльності ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
Висновок
Список використаних джерел
Додаток А - Бухгалтерський баланс ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство» за 2006-2008 рр..
Додаток Б - Звіт про прибуток і збитки ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство» за 2006-2008рр.
Додаток В - Техніко-економічні показники
ВСТУП
Одним з найважливіших умов успішного управління підприємством є оцінка його фінансово-господарської діяльності. Фінансово-господарська діяльність підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання фінансових коштів.
Фінансово-господарську ефективність роботи підприємства відбивають:
- Забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність;
- Стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей;
- Стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості;
- Оборотність оборотних коштів;
- Матеріальне забезпечення банківських кредитів;
- Платоспроможність.
При цьому стійке фінансово-господарське становище підприємства залежить, перш за все, від поліпшення таких якісних показників, як - продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача, а також виконання плану по прибутку. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє правильна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу.
До числа найважливіших завдань статистичних фінансових досліджень відносяться:
- Загальна статистична оцінка фінансово-господарського стану;
- Перевірка витрачання коштів за цільовим призначенням;
- Виявлення причин фінансових утруднень;
- Визначення можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.
Таким чином, виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюються контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.
У ринковій економіці фінансово-господарський стан підприємства по суті справи відображає кінцеві результати його діяльності. Саме кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять власників (акціонерів) підприємства, його ділових партнерів, податкові органи. Тому оцінка фінансово-господарського стану - неодмінний елемент як фінансового менеджменту на підприємстві, так і його економічних взаємин з партнерами, фінансово-кредитною системою. Це зумовлює важливість проведення статистичного аналізу фінансово-господарського стану підприємства і підвищує роль такого аналізу в економічному процесі.
Ефективний комплексний статистичний аналіз фінансово-господарської діяльності лежить в основі прийняття раціональних фінансових рішень, тому досліджувана тематика є надзвичайно актуальною і має велику практичну значимість. Наявність навичок статистичного фінансового аналізу вважається необхідним для майбутнього фахівця в галузі фінансів, що і визначило вибір даної теми курсової роботи.
Метою курсової роботи є статистичний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства та розробка заходів щодо вдосконалення фінансово-господарської діяльності.
Для досягнення сформульованої в курсовій роботі мети були визначені і вирішені наступні завдання:
- Вивчені теоретичні та методичні аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства;
- Проведена статистична оцінка платоспроможності та ліквідності;
- Проведений статистичний аналіз ділової активності та рентабельності;
- Запропоновано шляхи зміцнення фінансового стану досліджуваного підприємства.
Предмет дослідження - статистична оцінка фінансово-господарського стану підприємства.
Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
У ході проведення дослідження були використані наступні методи:
- Статистичний метод;
- Індексний метод;
- Метод розрахунку показників;
- Метод порівняння;
- Кореляційно-регресійний аналіз.
Джерелами інформації послужили нормативно-правові документи з досліджуваної проблеми, фінансова та бухгалтерська звітність.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатку. У першому розділі розглянута теоретична база статистики фінансово-господарської діяльності підприємства, у другому розділі проведений статистичний аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство», а в третій-зроблений прогноз і пропозиції щодо покращення фінансової діяльності підприємства.
1 Теоретичні питання статистичного вивчення фінансової діяльності підприємства
1.1. Значення і сутність фінансової діяльності підприємства
У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік поділяється на дві галузі: фінансовий облік та господарський (управлінський) облік (див. рис.1). Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою та іншими зовнішніми користувачами інформації про діяльність підприємства. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів інформації.
Управлінський облік складається з систематичного традиційного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства.
Управлінський облік не регламентується державою, його організація і методи визначаються керівником підприємства, в ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко- економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності [7, с.189]. При такому розумінні управлінського бухгалтерського обліку, власне бухгалтерський облік, планування, статистика й аналіз господарської діяльності розглядаються як єдине ціле. Управлінський бухгалтерський облік організує внутрішньогосподарські зв'язки на підприємстві. Тому управлінський облік називають внутрішнім на відміну від фінансового - зовнішнього.
Суб'єктами фінансового аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації.
Малюнок 1 - Схема змісту аналізу господарської діяльності
До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємства і адміністрація (керівництво).
Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій, виходячи зі своїх інтересів [14, с 200-207]. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз, використовуючи не тільки дані звітності, але і дані всієї системи господарського обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління.
Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в результатах діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів інформації. Це, перш за все, аудиторські фірми, а також консультаційні фірми, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки та інші.
Отже, суб'єктами внутрішнього управлінського аналізу є тільки керівництво і залучені ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку і так далі.
Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий, але і фінансовий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. У техніко-економічних обгрунтуваннях будь-якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу [12, с.236]. Так званий маркетинговий аналіз також передбачає використання методів як виробничого, так і фінансового аналізу в системі маркетингу, тобто в управлінні виробництвом і реалізацією продукції, орієнтований на ринок.
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності.
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу, на думку Шеремета, є:
1) множинність суб'єктів аналізу користувачів інформації про діяльність підприємства;
2) різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
3) наявність типових методик аналізу, стандартів обліку та звітності;
4) орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;
5) обмеженість задач аналізу як наслідок попереднього фактора;
6) максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства [21, c .26].
Фінансовий аналіз, що грунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних даних, які містять обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всі секрети успіху фірми.
Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, здійснюваного за даними публічної фінансової звітності, складають:
аналіз абсолютних показників прибутку;
аналіз відносних показників рентабельності;
аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
аналіз ефективності використання позикового капіталу;
економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.
Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу цієї діяльності.
Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу.
Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію та інші.
Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і п рібилі [4, с. 393 - 395]. У системи внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку) іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу і оцінки ефективності господарської діяльності.
Питання фінансового і виробничого аналізу взаємопов'язані при обгрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією, в системі маркетингу, тобто в системі управління виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок.
1.2 Завдання та системи показників статистики фінансової діяльності підприємства
Аналіз фінансової діяльності є найважливішою функцією управління. Для забезпечення конкурентоспроможності організації в умовах ринку, потрібно збільшення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво. Аналіз, як правило, починають з розрахунку фінансових показників підприємств. Розраховуються показники об'єднують в групи. Фінансові коефіцієнти кожної групи характеризують два аспекти аналізу: для цілей ліквідації і для цілей функціонування підприємства. До складу показників кожної групи входять декілька основних загальноприйнятих показників і безліч додаткових, що розраховуються в залежності від цілей аналізу і управління. Цілі аналізу можуть припускати як комплексний аналіз, так і порівняно простий аналіз на базі основних аналітичних фінансових коефіцієнтів, або розрахунок одного з них.
Аналітичні фінансові коефіцієнти характеризують співвідношення між різними статтями бухгалтерської звітності. Наприклад, коефіцієнти платоспроможності та ліквідності дозволяють порівнювати боргові зобов'язання підприємства з наявними у нього активами, коефіцієнт автономії визначає частку власного капіталу в сукупних активах [15, с.69]. У Європейських країнах і в США застосовується практика порівняння коефіцієнтів з середньогалузевими їх значеннями. Наявність відхилень значень коефіцієнтів від середньогалузевих є передумовою для більш детального аналізу фінансового стану фірми. Найбільш поширеними для аналізу є розраховуються п'ять груп фінансових показників.
У першу групу входять коефіцієнти, що характеризують платоспроможність і ліквідність підприємства. Досить високий рівень платоспроможності підприємства є обов'язковою умовою можливості залучення додаткових позикових коштів і отримання кредитів. Крім того, в цю групу входять показники, що дозволяють судити про можливості підприємства функціонувати надалі. Наприклад, показник чистого оборотного капіталу дозволяє судити, наскільки підприємство здатне погасити свої короткострокові зобов'язання і продовжити операційну діяльність. Одна з умов фінансової стійкості підприємства виражено у показниках платоспроможності та ліквідності. Показники платоспроможності та ліквідності відображають здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання легко реалізованими засобами. Фінансове становище підприємства характеризується як стійке при досить високому рівні платоспроможності підприємства, низьке значення коефіцієнтів платоспроможності та ліквідності свідчить про можливість виникнення проблеми готівки. Показниками можуть бути представлені фінансовими коефіцієнтами, величиною чистого оборотного капіталу і коефіцієнтами структури оборотних активів. При обчисленні показників платоспроможності та ліквідності за базу розрахунку приймається сума короткострокових зобов'язань підприємства.
Коефіцієнт поточної платоспроможності розглядається як відношення фактичної вартості оборотних активів підприємства у вигляді грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, запасів і інших оборотних активів до суми термінових зобов'язань підприємства. Він характеризує забезпеченість підприємства оборотними коштами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховуються як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових кредитних заборгованості. Чистий оборотний капітал являє собою різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями підприємства. Наявність у підприємства чистого оборотного капіталу свідчить про те, що у нього є фінансові ресурси для розширення своєї діяльності [5, с.147]. Ефективність використання оборотних коштів характеризується показником їх оборотності.
У другій групі об'єднують показники фінансової стійкості. В економічній літературі цю групу називають також показниками структури капіталу і платоспроможності або коефіцієнтами управління джерелами коштів. Основними показниками, що входять до групи фінансової стійкості є: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансової залежності, капітал маневреності власного капіталу. Коефіцієнт автономії розраховується як відношення власного капіталу підприємства до активів в балансовій оцінці. Коефіцієнт фінансування визначається як відношення всіх зобов'язань підприємства до власного капіталу. Капітал маневреності власного капіталу обчислюється як відношення різниці власного капіталу і необоротних активів до власного капіталу підприємства.
Третю групу представляють показники ділової активності. Їх також називають коефіцієнтами управління активами. Вони призначені для оцінки ефективності використання підприємством наявних у нього активів. Вони дозволяють оцінити оптимальний розмір і структуру активів з позиції функціонування підприємства. Величина активів повинна бути достатня і оптимальна для виконання виробничої програми підприємства. Якщо підприємство відчуває нестачу у ресурсах, воно повинно думати про джерела фінансування для їх поповнення. Навпаки, якщо величина активів невиправдано велика, підприємство буде нести додаткові витрати. Наприклад, наявність у підприємства надлишкових запасів вимагає додаткового фінансування для їх підтримки, і впливає на зниження оборотності активів [19, с. 58]. Це несприятливо позначається на фінансовому становищі підприємства. Надмірність активів також призведе до додаткових витрат зі сплати відсотків за користування позиковими засобами. Показники даної групи характеризують напрями використання підприємством своїх активів для одержання доходів і прибутку. Одним з критеріїв фінансового стану підприємства та ефективності управління є здатність підприємства генерувати прибуток. До показників ділової активності відносять:
оборотність активів: коефіцієнт оборотності, кількість оборотного капіталу, коефіцієнт капіталоотдачі. Оборотність активів розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої вартості активів.
оборотність запасів: коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів, коефіцієнт оборотності запасів. Оборотність запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів.
Фондовіддача: коефіцієнт оборотності коштів, вкладених в основні засоби, коефіцієнт фондовіддачі, віддача основних засобів. Фондовіддача розраховується як виручка від реалізації продукції до середньої вартості основних засобів.
оборотність дебіторської заборгованості: коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, оборотні кошти на рахунку дебіторів. Оборотність дебіторської заборгованості розраховується як відношення виручка від реалізації до середньої сумі дебіторської заборгованості.
час звернення дебіторської заборгованості. Воно розраховується як відношення кількості днів у році до оборотності дебіторської заборгованості;
середній вік запасів: період обертання запасів, коефіцієнт оборотності запасів у днях. Розраховується як відношення кількості днів у році до оборотності запасів;
операційний цикл: період обертання запасів, тривалість операційного циклу. Розраховується як сума часу звернення дебіторської заборгованості та середнього віку запасів;
оборотність готової продукції. Розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої вартості готової продукції;
оборотність оборотного капіталу. Розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої вартості оборотних активів;
оборотність власного капіталу. Розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої вартості власного капіталу;
оборотність загальної заборгованості. Розраховується як виручка від реалізації до середньої величини залученого позикового капіталу;
оборотність залученого капіталу. Розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої величини заборгованості за кредитами.
У четверту групу входять показники рентабельності. Показники рентабельності дозволяють отримати узагальнену оцінку діяльності підприємства [8, с. 172 - 179]. За допомогою показників цієї групи оцінюють рентабельність власного капіталу підприємства, рентабельність виробничої та реалізованої ним продукції, загальну рентабельність підприємства (ефективність використання активів підприємства в цілому). До показників рентабельності відносять:
рентабельність активів. Розраховується як відношення чистого прибутку від усіх видів до середньої вартості активів;
рентабельність власного капіталу. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньої вартості власного капіталу;
рентабельність поточних витрат на виробництво продукції. Розраховується як відношення прибутку від операційної діяльності до собівартості реалізованої продукції;
рентабельність реалізації. Розраховується як відношення прибутку від продажів до виручки від продажів;
рентабельність інвестованого капіталу. Розраховується як відношення чистого прибутку до суми власного і довгострокового позикового капіталу;
рентабельність інвестиційної діяльності. Розраховується як відношення чистого прибутку від інвестиційної діяльності до суми коштів, інвестованих в об'єкти.
У п'яту включають показники ринкової активності і положення на ринку цінних паперів. У групу показників ринкової активності та положення підприємства на ринку цінних паперів входять коефіцієнти, що характеризують вартість і прибутковість акцій підприємства. Коефіцієнти ринкової активності співвідносять ринкову ціну акції з її балансовою вартістю і доходом на акцію, вони дозволяють адміністрації та власникам підприємства оцінити, як інвестори ставляться до його поточної та перспективної діяльності.
Фінансова діяльність підприємств усіх видів, у тому числі і малих, характеризуються рядом важливих показників [20, с. 328 -339].
Фінансові ресурси - це грошові кошти підприємства (власні та залучені), що знаходяться в його розпорядженні і призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат для виробництва.
Ключовим показником фінансового стану підприємства, що характеризує кінцеві результати торгово-виробничого процесу, є прибуток у формі грошових накопичень, що представляють собою різницю між доходами від діяльності підприємства і витратами на її здійснення. Прибуток - одне з основних джерел доходів федерального та місцевого бюджетів, основна мета підприємницької діяльності. При стабільних цінах динаміка прибутку відображає зміну ефективності виробництва [9, с.194]. Від розміру отриманого прибутку залежить фінансове становище підприємства, можливість формування фондів розвитку виробництва і соціального захисту, матеріального заохочення працівників.
Прибутком характеризується абсолютний ефект, або кінцевий результат господарської діяльності підприємства всіх видів. При цьому використовується система показників прибутку (збитку), істотно розрізняються по величині, економічному змісту, функціональному призначенню. Базою для всіх розрахунків служить балансовий прибуток - основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства.
Для цілей оподаткування визначається розрахунковий показник валовий прибуток, оподатковувана податком, тобто оподатковувана прибуток. Що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів до бюджету частина балансового прибутку називається чистим прибутком підприємства.
Балансовий прибуток (збиток) - кінцевий результат діяльності підприємства, яка відображається в балансі підприємства і на рахунок бухгалтерського обліку. Вона розраховується підсумовуванням прибутку від реалізації продукції, інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій. Основна, переважна частина балансового прибутку, - це прибуток від реалізації готової продукції, здачі замовником виконаних робіт і послуг. На основі балансового прибутку визначається валовий прибуток. Валовий прибуток на відміну від балансової не відображається в балансі підприємства і на рахунках бухгалтерського обліку [17, с. 123]. Це розрахунковий показник, спеціально обумовлений для цілей оподаткування. В даний час у господарській практиці використовується показник чистого прибутку підприємства. В умовах ринкової економіки кожне підприємство у своїй стратегії орієнтується на отримання максимального прибутку. Для цього фірма повинна використовувати такий виробничий процес, при якому економічні витрати виробництва будуть найменшими.
У ринковій економіці категорія витрат є основоположною для визначення прибутку фірми. Витрати виробництва розрізняють явні і неявні. Явні витрати - це витрати, що приймають форму грошових платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. У число явних витрат входять зарплата, комісійні виплати торговим організаціям, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових послуг, гонорари за отримання консультацій, оплата транспортних засобів та багато іншого. Неявні витрати - витрати, для підрахунку яких недооцінити вигоду, упущену через незастосування капіталу найкращим альтернативним шляхом. Уміння вести справу, ризикувати також оцінюється з точки зору втрачених можливостей: якщо один підприємець пішов на ризик і домігся додаткової вигоди, збільшивши при цьому прибуток, а інший цього не зробив, то останній втратив можливість отримання додаткової вигоди, збільшивши, таким чином, свої витрати .
1.3 Інформаційне забезпечення статистичного вивчення фінансової діяльності підприємства
Успішність роботи лінійних та функціональних керівників та спеціалістів залежить від різних видів забезпечення їх діяльності: правового, інформаційного, нормативного, технічного, кадрового тощо До числа ключових елементів цієї системи, без сумніву, належить інформаційне забезпечення, під яким слід розуміти сукупність інформаційних ресурсів (інформаційну базу) і способів їх організації, необхідних та придатних для реалізації аналітичних та управлінських процедур, які забезпечують фінансово-господарську діяльність цього підприємства.
Усі інформаційні ресурси можна згрупувати в п'ять великих блоків:
відомості правового характеру;
відомості нормативно-довідкового характеру;
дані системи бухгалтерського обліку;
статистичні дані;
несистемні дані.
Перший блок включає в себе закони, постанови, укази, тобто документи, що визначають, перш за все, правову основу діяльності підприємства. Інформацію цього блоку необхідно брати до уваги, оскільки представлені в ньому документи носять обов'язковий характер. Крім того, ніякі господарські операції, так само як і ніяка система обліку або аналізу, не можуть належним чином реалізовуватися без адекватного розуміння умов і вимог чинного правового простору.
У другій блок входять нормативні документи державних органів (Міністерства фінансів, Банку Росії, Федеральної комісії з ринку цінних паперів та інші), міжнародних організацій та різних інститутів, у тому числі фінансових, містять вимоги, рекомендації та кількісні нормативи в сфері фінансів до учасників ринку. Як приклад можна привести Положення про виплату дивідендів по акціях і відсотків по облігаціях, повідомлення Мінфіну РФ про різних відсоткових ставках, про склад звітності та принципи її подання, регулятиви, що містять порогові значення показників для визнання структури балансу незадовільною, і т.п. Що стосується регулятивов в міжнародному контексті, то, наприклад, можна згадати про систему міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Однак фактично вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку змушені слідувати всі компанії, що ведуть свої операції на міжнародних ринках капіталу, товарів і послуг. Не всі документи цього блоку є обов'язковими для виконання. Зокрема, нормативи щодо визнання структури балансу задовільною носять скоріше інформаційно-довідковий характер, проте в аналітичному сенсі ці нормативи відіграють досить важливу роль в оцінці фінансового стану можливого контрагента.
У третьому блоці відокремлені дані системи бухгалтерського обліку як єдиного систематизованого інформаційного ресурсу. Значимість окремих елементів цього блоку для фінансового аналізу різна. Наприклад, первинні облікові документи (прибутковий касовий ордер, товарно-транспортна накладна та інші), а також регістри бухгалтерського обліку (різні таблиці, журнали, відомості, передбачені системою бухгалтерського обліку для перенесення в них відомостей з первинних документів з метою їх подальшого узагальнення) не входять до числа загальнодоступних документів, більше того, відповідно до статті 10 Федерального закону «Про бухгалтерський облік» зміст регістрів бухгалтерського обліку та внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею [1, c .10]. Тому перераховані документи можуть використовуватися лише у внутрішньому фінансовому аналізі. На бухгалтерську звітність поняття комерційної таємниці не поширюється, а комерційні організації деяких форм власності та видів бізнесу навіть зобов'язані публікувати свою звітність. Саме цією обставиною визначається значимість бухгалтерської звітності для аналізу.
Четвертий блок включає статистичні дані, які умовно можна підрозділити на два масиви: централізовано формуються статистичні дані і внутрішня статистика. У перший масив входить регулярно публікує офіційна статистика, що має загальноекономічну спрямованість (індекс цін, динаміка загальноекономічних показників у різних розрізах і інші) і фінансова статистика (динаміка процентних ставок, дані про ринкові індекси, курси валют і т. п.). У другому масиві накопичуються статистичні дані за основними показниками (виручка від реалізації, собівартість, прибуток, Фінансові вкладення і т. п.).
У п'ятому блоці представлені інформаційні ресурси, умовно названі несистемними. Сенс назви полягає в тому, що ці дані, по-перше, жорстко не систематизовані по складу, структурі, поновлення і тому подібне і, по-друге, не є обов'язковими, тобто формування даного ресурсу та його використання є виключною компетенцією самого підприємства. Основні елементи цього блоку - внутрішні оперативні дані та інші відомості з зовнішніх джерел. Внутрішні оперативні дані представляють собою відомості, що циркулюють між лінійними і (або) функціональними підрозділами. До інших відомостями з зовнішніх джерел відносяться публікації в різних засобах масової інформації, неофіційні дані, інформація, почерпнута в ході різних контактів і т. п. Яскравим прикладом несистемних даних є фінансова преса.
Представлення інформаційної бази, природно, не є єдино можливим або повністю вичерпним. Тим не менш, навіть таке подання дозволяє судити про те, що інформаційні ресурси на будь-якому підприємстві досить великі. Від ретельності їх організації в значній мірі залежить успішність роботи підприємства, а також можливості аналітичного обгрунтування управлінських рішень. Кожен з наведених блоків по-своєму важливий. Тим не менш, з позиції фінансових аналітиків саме бухгалтерська звітність через свою формалізованності по обов'язковості ведення, змістом, формою та строками подання має безумовний пріоритет.
У зв'язку з цим розкриємо стає необхідним розкрити нормативні документи, що регулюють складання та подання бухгалтерської звітності в Росії. Так, в даний час в Росії впроваджена чотирирівнева система регулювання бухгалтерського обліку:
I - законодавчий;
II - нормативний;
III - методичний;
IV - організаційний (рівень підприємства).
До документів першого рівня належать закони, укази та постанови, тобто регулятиви, обов'язкові до виконання. У числі основних регулятивов:
- Цивільний кодекс;
- Податковий кодекс;
- Федеральний закон «Про бухгалтерський облік».
Документи другого рівня, хоча і є рекомендованими, але, по суті, ставлять методологію обліку і складання звітності. Сюди входять:
- Положення з бухгалтерського обліку (ПБО);
- Типовий план рахунків.
Ідея регулювання бухгалтерського обліку з допомогою ПБО знаходиться в контексті загальносвітових тенденцій щодо гармонізації бухгалтерського обліку, а самі ПБО розробляються з урахуванням вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
Документи третього рівня призначені для конкретизації та інтерпретації ПБО, оскільки останні носять досить загальний характер і не завжди очевидні для розуміння практикуючих бухгалтерів, аудиторів, фінансових аналітиків. До них відносяться всілякі методичні вказівки, рекомендації, інтерпретації, інструкції.
Документи четвертого рівня призначені для регулювання обліку та звітності на конкретному підприємстві. Вони включають: наказ про облікову політику, внутрішні регулятиви за системою управлінського обліку, порядок складання та подання внутрішньої звітності, організації документопотоков і т. п.
Згідно з нормативними документами до складу річної звітності входять:
а) Бухгалтерський баланс (форма № 1);
б) Звіт про прибутки та збитки (форма № 2);
в) додатки до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки:
- Звіт про зміни капіталу (форма № 3);
- Звіт про рух грошових коштів (форма № 4);
- Додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5);
- Звіт про цільове використання отриманих коштів (форма № 6);
г) пояснювальна записка [6, c .35].
Бухгалтерська звітність включає досить багато взаємопов'язаних показників. Будь-який аналітик або фінансовий менеджер повинен розуміти економічний зміст і логіку формування звітних статей, оскільки в іншому випадку якісну фінансову діагностику здійснити неможливо.
2 Статистичне вивчення фінансової діяльності ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
2.1 Коротка економічна характеристика ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство» було утворена 18 грудня 2006 року. Відкрите акціонерне товариство «Михайлівський ГЗК» в особі Шувалова Сергія Яковича, який діє на підставі довіреності № 198 від 20.09.2005г., Виступає єдиним Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажопасажирські автопідприємство». Статутний капітал Товариства становитиме 71010000 (Сімдесят +100000010000) рублів. Директором Товариства на даний момент є Щепак Іван Іванович. Це обдарована людина і чудовий організатор. Товариство займається виключно наданням транспортних послуг та послуг з ремонту підрозділами та службами ВАТ «Михайлівський ГЗК». Господарський транспорт ТОВ «ГПА» на 1.01.2007 року налічує 453 од., У тому числі 288 од. - Дизельний транспорт, 165 од. - Бензиновий транспорт. На основну діяльність комбінату господарського транспорту припадає 90,8%, а на непромислової сфери - 9,2%. Коефіцієнт технічної готовності транспорту дорівнює 0,910. Господарський транспорт ТОВ «ГПА» на 1.01.2008 року налічує 416 од., У тому числі 229 од. - Дизельний транспорт, 187 од. - Бензиновий транспорт. На основну діяльність комбінату господарського транспорту припадає 91%, а на непромислових - 9%. Коефіцієнт технічної готовності господарського транспорту 0,916.
Як ми бачимо з таблиці 1, середня вартість основних засобів у 2008р. зменшилася на 6130,5 тис.руб. в порівнянні з 2007 роком. Фондовіддача збільшилася на 1%. Це означає, що основні кошти стали використовуватися ефективніше. Фондонмкость зменшилася на 0,049 грн. / руб
Таблиця 1 - Аналіз основних фондів ТОВ «Вантажопасажирські автопідприємство»
Показники | 2007 рік | 2008 рік | Абсолютне відхилення | Відносне відхилення,% |