Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Третє Нижньокамське монтажне управління

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Зміст

Введення

1. Теоретичні та методологічні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1. Сутність, цілі, завдання та методи аналізу фінансового стану підприємства

1.2. Інформаційна база та проблеми оцінки фінансового стану підприємства

1.3. Методика оцінки фінансового стану підприємства

2. Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

2.1. Горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерського балансу на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

2.2. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

2.3. Аналіз ділової активності та рентабельності на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

3.Основні напрямки покращення фінансового стану підприємства

3.1. Механізм антикризового управління в Російській економіці і в зарубіжних країнах

3.2. Зарубіжний досвід оцінки фінансового стану підприємства

3.3. Шляхи поліпшення фінансового стану ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Введення

Розвиток ринкових відносин поставило господарюючі суб'єкти різних організаційно-правових форм у такі жорсткі економічні умови, які об'єктивно зумовлюють проведення ними збалансованої зацікавленої політики з підтримки і зміцнення фінансового стану, його платоспроможності та фінансової стійкості.

В даний час підвищилася самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Досягнення фінансової стійкості можливе на основі підвищення ефективності виробництва. Підвищення ефективності виробництва досягається на основі ефективного використання всіх видів ресурсів і зниження витрат.

Важлива роль у реалізації цього завдання на рівні господарюючого суб'єкта відводиться економічному аналізу. Економічний аналіз дозволяє розробити тип стратегії господарюючого суб'єкта щодо довгострокових активів, стратегію і тактику розвитку господарюючого суб'єкта, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оцінити результати діяльності. Щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому відношенні. Однак одного вміння реально оцінювати фінансовий стан не досить для успішного функціонування підприємства та досягнення ним поставленої мети.

Фінансове становище є результатом взаємодії всіх виробничо - господарських факторів. Фінансове становище підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.

Аналіз фінансового стану підприємства характеризується певною сукупністю показників, відображених у балансі за станом на певну дату. Фінансовий стан характеризує в узагальненому вигляді зміни в розміщенні коштів та джерел їх покриття. Аналіз фінансового стану дозволяє отримати оцінку надійності підприємства з точки зору його платоспроможності, визначити тип і величину його фінансової стійкості. При більш глибокому дослідженні фінансової стійкості підприємства, розраховуються показники ліквідності балансу і платоспроможності підприємства, на основі яких встановлюється його здатність своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Рівень ліквідності балансу визначається за ступенем забезпеченості зобов'язань підприємства власними та загальними активами, термін перетворення, яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерський баланс. Бухгалтерський баланс являє собою систему показників, що відображають майнове і фінансове становище організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. У кінцевому результаті аналіз фінансового стану підприємства повинен дати керівництву підприємства картину його дійсного стану, а особам, безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавленим у його фінансовому стані - відомості, необхідні для безстороннього судження, наприклад, про раціональність використання вкладених у підприємство додаткових інвестиціях і т.п.

Таким чином, аналіз фінансового стану підприємства є важливим інструментом виявлення його місця в ринковому середовищі, що зумовило вибір даної теми роботи. Виходячи з вище викладеного, тема є актуальною.

Метою дослідження є розробка практичних рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

Виходячи з мети дослідження в роботі поставлені наступні завдання:

- Вивчити суть і зміст аналізу фінансового стану підприємства;

- Розглянути інформаційну основу для проведення оцінки фінансового стану;

- Вивчити методику аналізу фінансового стану підприємства;

- Провести аналіз фінансового стану;

- Вивчити зарубіжний досвід з даної теми;

- Розробити рекомендації щодо удосконалення фінансового стану підприємства.

Об'єктом дослідження виступило ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління».

Предметом дослідження виступають проблемні аспекти аналізу фінансового стану підприємства.

Теоретичною основою дослідження стали праці зарубіжних і вітчизняних економістів з питань фінансового стану, нормативно-законодавчі акти, а також періодична література.

В якості методологічної основи дослідження були використані такі методи, як аналіз і синтез, порівняння показників, що вивчаються, метод фінансових коефіцієнтів і ін

Практична значимість дипломної роботи полягає у виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансового стану аналізованого підприємства.

Структурно дипломна робота складається з вступу, трьох розділів та висновків і пропозицій. У першому розділі розглядаються теоретичні та методологічні основи оцінки аналізу фінансового стану, а саме сутність, цілі, завдання, методи аналізу, інформаційна база, проблеми оцінки фінансового стану та методика оцінки фінансового стану підприємства.

У другому розділі показаний горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерського балансу, аналіз платоспроможності, фінансової стійкості, аналіз ділової активності та рентабельності за даними звітності ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління» за 2007 - 2009 рр..

У третьому розділі узагальнюється зарубіжний досвід оцінки фінансового стану та запропоновано шляхи покращення фінансового стану ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління».

1. Теоретичні та методологічні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність, цілі, завдання та методи аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.

Фінансовий стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [14, с.9].

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні і позикові кошти. Слід знати методику аналізу фінансового стану, такі поняття як ділова активність, платоспроможність, рентабельність, фінансова стійкість та інші [22, с.291].

Аналіз фінансового стану полягає в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства і постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам треба вести цю роботу. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.

Фінансовий стан залежить від усіх сторін діяльності підприємств: від виконання виробничих планів, зниження собівартості продукції і збільшення прибутку, зростання ефективності виробництва, а також від факторів, що діють в сфері обігу і пов'язаних з організацією обороту товарних і грошових фондів - поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, покупцями продукції, удосконалювання процесів реалізації і розрахунків. При аналізі необхідно виявити причини нестійкого стану підприємства і намітити шляхи його поліпшення.

Таким чином, цілями аналізу фінансового стану є:

- Своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності;

-Знаходження резервів покращення фінансового стану підприємства, його платоспроможності;

- Вироблення найбільш достовірних припущень і прогнозів майбутніх фінансових умов функціонування суб'єкта господарювання [22, с.291].

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, достатньою ліквідністю оборотних активів, стабільні доходи і широких можливостях залучення позикових коштів. Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовідтворення [32, с.178].

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежить від результатів його виробничої, комерційної, фінансової діяльності. Якщо виробничі та фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції виручки і суми прибутку і як слід поліпшення фінансового стану та платоспроможності. Стійкий фінансовий стан є підсумком грамотного, умілого керування всім комплексів факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства. Тому основними завданнями аналізу фінансового стану є:

-Вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності оцінювати виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану;

-Побудова моделі оцінки і діагностики фінансового стану, проведення факторного аналізу, визначення впливу різних факторів на зміну фінансового стану підприємства;

-Прогнозування можливих фінансових результатів, виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і позикових ресурсів і розроблених моделей оцінки і діагностики фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

-Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану [22, с.291].

Аналізом фінансового стану підприємства займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на: внутрішній, який проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Мета такого аналізу полягає у встановленні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні власних і позикових коштів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства. Для проведення аналізу використовується не тільки інформація фінансової звітності, але й дані управлінського обліку. Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на підставі інформації, що публікується звітності. Мета такого аналізу полягає у встановленні можливості вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимальний прибуток і виключити ризик втрати.

Аналіз фінансового стану підприємства включає такі основні методи:

Горизонтальний (часовий) аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з аналогічною їй позицією а попередньому періоді або за більш тривалий проміжок часу. У залежності від вкладеного сенсу горизонтальним аналізом також називають порівняння статей активу і пасиву балансу та порівняльний аналіз статей форм звітності одного підприємства з іншими підприємствами даної галузі.

Вертикальний аналіз - припускає собою вивчення структури підсумкових фінансових показників, вивчення підсумку фінансових показників, їх зміна і оцінка цих змін. Цей аналіз дозволяє провести порівняння з урахуванням специфіки галузі аналізованого підприємства і згладити вплив інфляції. На практиці обидва цих методу використовуються разом.

Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з аналогічною їй позицією ряду попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) при цьому методі розраховуємо різні фінансові коефіцієнти. На основі даних звітності проводиться факторний аналіз цих коефіцієнтів і визначається взаємозв'язок і взаємозалежність різних показників. використання коефіцієнтів дозволяє найбільш точно визначити слабкі та сильні сторони підприємства, виявити основну динаміку показників і ступінь впливу факторів на зміну результативного показника. Однак якісне значення коефіцієнта залежить від надійності і порівнянності показників звітності. На значення коефіцієнтів впливає застосовні методи обліку.

Порівняльний аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, і міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними [34, с.30].

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних методів дослідження. Він може бути прямим (власне аналіз) і зворотним (синтез).

У процесі аналізу реалізується перехід від загального ознайомлення з фінансовим станом до виявлення і виміру суперечливого впливу окремих факторів на його характеристики і до узагальнення матеріалів аналізу у вигляді кінцевих висновків і рекомендацій. При цьому необхідно використовувати в аналізі всю наявну інформацію про результати діяльності господарюючого суб'єкта.

Розглянувши теоретичні аспекти фінансового стану, перейдемо до інформаційної бази і проблем оцінки фінансового стану.

1.2 Інформаційна база та проблеми оцінки фінансового стану підприємства

Якість результату аналізу фінансового стану підприємства залежить від інформаційної бази. Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Бухгалтерська звітність являє собою єдину систему даних про майновий і фінансовий стан підприємства і про результати його господарської діяльності і формується на основі даних фінансового обліку за встановленими формами. Інформація про майновий стан підприємства відображається у бухгалтерському балансі та додатках до нього. Для оцінки поточної платоспроможності залучається інформація бухгалтерського балансу, а також інформація звіту про рух грошових коштів. Структура капіталу підприємства характеризується за допомогою інформації, що міститься у бухгалтерському балансі та звіті про зміни капіталу. Незалежно від того, яку фінансову характеристику діяльності підприємство передбачається оцінити, необхідним елементом інформаційної бази аналізу є відомості, що містяться в поясненнях до звітності. Вони дозволяють розкрити, уточнити доповнити дані основних звітних форм [14, с.22].

Згідно ПБУ 4 / 99 «Бухгалтерська звітність організації», затвердженого наказом Мінфіну Росії від 6 липня 1999 року № 43н, у складі бухгалтерського звіту виділяють основні звітні форми - бухгалтерський баланс (форма № 1) та звіт про прибутки і збитки (форма № 2) , а також форми виступають у якості додатків до них: звіт про зміни капіталу (форма № 3), звіт про рух грошових коштів (форма № 4), і додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5) [16, с.39].

Бухгалтерська звітність повинна відповідати наступним вимогам:

- Достовірність - відображення реальних процесів і фактів господарської діяльності;

- Повнота - відображення інформації про фінансовий стан організації, фінансових результатів її діяльності і зміни в її фінансовому становищі;

- Нейтральність - означає що при поданні фінансової звітності не віддається перевагу інтересам який - або групи користувачів;

- Послідовність - вона досягається постійністю змісту та форм балансової звітності від одного року до іншого року;

- Порівнянність, тобто дані звітного періоду повинні бути порівнянні з показниками за попередній період;

- Корисність, тобто включення у звітність тільки істотних даних;

- Публічність, тобто її публікація в періодичній пресі, передача територіальним органам державної статистики [24, с.13].

Хоча кожен з названих елементів бухгалтерського звіту має самостійну смислову і інформаційне навантаження, всі вони переслідують єдину мету - забезпечити відображення даних фінансової звітності таким чином, щоб надати зовнішньому користувачеві надійну і достовірну фінансову інформацію, придатну для коректного аналізу [16, с.39].

Бухгалтерський баланс, в якому відображається фінансовий стан підприємства на певну дату, містить інформацію про майно, зобов'язання і капітал підприємства. Аналіз бухгалтерського балансу пов'язаний з розглядом кожної статті активу з позиції її ліквідності; статті пасивів оцінюються з точки зору строковості вимог до погашення зобов'язань і можливих джерел їх погашення. Інформація про власний капітал розглядається з позиції здатності підприємства зберегти свою фінансову стійкість. Інформація звіту про прибутки та збитки в процесі фінансового аналізу дозволяє скласти уявлення про здатність підприємства розпоряджатися своїми ресурсами та забезпечити прибуткове функціонування в довгостроковому плані.

Загальні підходи до формування показників бухгалтерської звітності дозволяють застосовувати типові алгоритми розрахунків фінансових показників, а також приводити порівняння з аналогічними показниками інших підприємств.

Разом з тим ключова для фінансового стану інформація фінансової звітності може бути використана тільки за умови повного розуміння тих принципів і правил, на основі яких вона була сформована, а також умовностей і припущень, якими супроводжуються вимір ресурсів, джерел їх утворення, доходів і витрат підприємства [ 16, с.40].

За умови дотримання всіх вимог, що висуваються до бухгалтерської звітності, вона має досить широкі аналітичні можливості. За даними бухгалтерського балансу можна здійснити наступні аналітичні процедури:

- Проаналізувати склад, структуру і динаміку активів (майна) та джерел їх формування (власних і позикових);

- Шляхом зіставлення окремих статей активу і пасиву балансу оцінити платоспроможність підприємства;

- На основі вивчення співвідношення величини власного і позикового капіталу оцінити фінансову стійкість підприємства;

- За даними звіту про прибутки та збитки можна оцінити рентабельність капіталу, ефективність використання власних і позикових коштів, оборотність активів і зміна цих показників [24, с.17].

Бухгалтерський баланс являє собою таблицю в якій за станом на певну дату характеризується майнове і фінансове становище фірми. Баланс завжди складається у вартісному вираженні, складається з частин активу і пасиву. Обидві частини балансу завжди збалансовані. Підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Ця сума називається валютою балансу. По кожному рядку балансу заповнюються дві графи, в першу заносяться дані на початок звітного року, у другу дані на кінець року. Актив балансу містить відомості про склад і розміщення майна підприємства. Пасив балансу представляє собою інформацію про джерела формування майна. Статті активу балансу згруповані за ступенем ліквідності, тобто швидкості перетворення їх у готівку. У пасиві балансу знаходять своє відображення джерела коштів підприємства.

У формі № 2 бухгалтерської звітності «Звіт про прибутки та збитки» містяться дані про доходи, витрати та фінансових результатів в грошовому вираженні наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Він дозволяє дати оцінку діяльності підприємства за звітний період. На відміну від балансу, де наводяться дані в статиці, звіт про прибутки і збитки дає динаміку господарського процесу, у звіті діяльності підприємства показується з двох сторін. З одного боку наводяться дані про доходи, з іншого про витрати понесених для отримання цих доходів. Різниця між доходами та витратами утворює фінансовий результат. Якщо доходи перевищують витрати, то результатом є прибуток, в іншому випадку виходить збиток. Доходи і витрати у звіті показуються повністю за певний період [34, с.33].

Окрема проблема, що стосується можливості використання даних бухгалтерської звітності як інформаційної бази фінансового аналізу, виникає у зв'язку з відбуваються в останні роки процесами реформування бухгалтерського обліку в Росії та зближення з міжнародними стандартами.

Проведення аналізу фінансового стану пов'язане з рядом проблем. Більшість економістів не тільки вибирають різні показники для оцінки фінансового стану, а й неоднозначно їх інтерпретують, відзначають недостатня відповідність змісту інформаційної бази як цілям та завданням фінансового аналізу, так і вимогам міжнародних стандартів.

Однією зі складних проблем оптимізації її змісту є приведення до міжнародних і вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності, законодавчої бази. Міністерство фінансів РФ майже щорічно вносить зміни в різні форми звітності, що в кінцевому рахунку, дозволяє істотно поліпшити якісний зміст аналітичних показників. Останні зміни в балансі і в його додатках були спрямовані на розкриття окремих показників відповідно до нових ПБО та законодавчою базою, а також на наближення до міжнародних стандартів.

Однак часті зміни в бухгалтерській звітності призводять до неоднорідності змісту багатьох даних, а значить, і до непорівнянності ряду показників у динаміці. Це дозволяє неспроможним організаціям вуалювати неоплачену заборгованість і приховувати свій реальний фінансовий стан [36, с.80].

Головний недолік діючої форми бухгалтерського балансу для оцінки фінансової стійкості полягає в тому, що в балансі не витримана угруповання статей активу і пасиву по реальній участі фінансових ресурсів. Це не дозволяє отримати більш точні і достовірні розрахунки, а значить, і об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Між тим, багато авторів не коригують взагалі статті балансу для цілей аналізу, що знижує якість його висновків.

У першому розділі активу балансу відображаються залишки необоротних активів, по суті, іммобілізованих з обороту на тривалий термін. У другому розділі активу балансу відображаються залишки оборотних активів, які протягом звітного періоду повинні бути в обороті підприємства. Проте ряд статей даним критерієм не відповідає, правомірно виключається більшістю економістів зі складу оборотних активів і перекладається при аналізі у необоротні.

Наступною з проблем інформаційної бази фінансового аналізу є те, що більша її частина недоступна зовнішнім користувачам. Це не дає можливості дати об'єктивну оцінку фінансового стану партнерів по бізнесу.

Також система показників, в принципі, може відобразити реальне фінансове становище організації, але для комплексного вивчення позитивних і негативних факторів їх недостатньо. Тому кожен аналітик може їх доповнювати та уточнювати алгоритми розрахунків, що підвищить об'єктивність оцінки і результативність управлінських рішень. Використання багатьох показників при фінансовому аналізі дозволяє отримати оцінку платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності підприємства. Разом з тим ні загальні правила, ні емпіричні підходи не дають методики обчислення конкретного фінансового критерію - коли настане не платоспроможність і коли слід починати фінансове оздоровлення господарюючого суб'єкта, щоб попередити його банкрутство.

Таким чином, розглянувши інформаційну базу і проблеми фінансового стану підприємства, перейдемо до методики оцінки фінансового стану.

1.3 Методика оцінки фінансового стану підприємства

Методика оцінки фінансового стану підприємства включає наступні етапи:

- Економічне читання фінансової звітності, тобто вивчення абсолютних показників представлених у звітності;

- Аналіз зміни майнового стану підприємства;

- Аналіз платоспроможності;

- Аналіз фінансової стійкості;

- Аналіз ділової активності;

- Аналіз рентабельності.

Одним з важливих критеріїв оцінки фінансового стану підприємства є її платоспроможність. Платоспроможністю підприємства називається можливість і здатність його своєчасно і повністю погашати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а так само перед державою. Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства з точки зору короткострокової перспективи. При хорошому фінансовому стані підприємство платоспроможне, при поганому періодично або поступово не платоспроможне. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми та умови здійснення комерційних угод, у тому числі на можливість отримання кредитів і позик. Платоспроможність підприємства пов'язана з ліквідністю балансу, ліквідність визначається здатністю підприємства швидко і з мінімальним рівнем фінансових втрат перетворити свої активи (майно) в грошові кошти, таким чином, ліквідність це необхідна і обов'язкова умова платоспроможності. Поняття платоспроможності ліквідності не тотожно. Термін «платоспроможність» дещо ширше ніж «ліквідність», тому що включає в себе не тільки можливість перетворення активів у швидко реалізовані активи, але і здатність своєчасно і повно виконувати свої зобов'язання, слід, ліквідність балансу є основою платоспроможності.

Для оцінки платоспроможності підприємства та ліквідності балансу використовують такі методи:

- Аналіз ліквідності балансу за абсолютними показниками;

- Розрахунок і оцінка фінансових коефіцієнтів ліквідності.

При аналізі ліквідності балансу а, отже, і платоспроможності використовують груповий метод, тобто порівнюють активи згруповано за ступенем ліквідності з зобов'язаннями по пасиву розташованими за термінами їх погашення. Цей метод є більш докладним, з його допомогою не тільки визначають ліквідність, а й знаходять, в якій групі стався збій.

А 1 - найбільш ліквідні активи - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення;

А 2 - швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість платежі за якими очікуються протягом 12 місяців та інші оборотні активи;

А 3 - середньо реалізовані активи - ПДВ по придбаних цінностей, запаси і дебіторська заборгованість платежі за якими очікуються більш ніж через 12 місяців;

А 4 - важко реалізовані активи - необоротні активи;

П 1 - найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість;

П 2 - короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позики та інші короткострокові пасиви;

П 3 - довгострокові пасиви - довгострокові зобов'язання;

П 4 - постійні пасиви - власний капітал організації та доходи майбутніх періодів [24, С.43].

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні нерівності

А 1 ≥ П 1 А 2 ≥ П 2 А 3 ≥ П 3 А 4 ≤ П 4 (1)

Обов'язковою умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей, тобто поточні активи повинні перевищувати зовнішні зобов'язання. Четверте нерівність носить балансуючий характер. Його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу).

СОК = СК (III) - ВОА (I) (2)

Теоретично дефіцит коштів по одній групі активів компенсується надлишком в іншої групи активів. Однак на практиці найменш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні кошти, тому якщо будь-яке з нерівностей має знак протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Порівняння А 1 до П 1 дозволяє встановити поточну ліквідність підприємства, що свідчить про його платоспроможності на найближчий час. Порівняння А 3 з П 3 висловлює перспективну ліквідність, що є базою для прогнозу довгострокової платоспроможності.

Розрахунок і оцінка коефіцієнтів ліквідності дозволяє встановити ступінь забезпеченості короткострокових зобов'язань найбільш ліквідними засобами. Цей метод використовується для якісної оцінки фінансового стану підприємства. Мета такого розрахунку оцінити співвідношення оборотних активів і короткострокових зобов'язань для їх можливого подальшого покриття. Розрізняють такі показники ліквідності:

-Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокової заборгованості підприємства найближчим часом (на дату складання балансу) [14, с.125].

До АЛ = (ДС + КФВ) / КО (3)

де ДВ - грошові кошти;

КФВ - короткострокові фінансові вкладення;

КО - короткострокові зобов'язання.

Рекомендоване значення становить 0,15-0,3, тобто короткострокові зобов'язання на 15-30% повинні покриватися першокласними активами. Більш низьке значення вказує на зниження платоспроможності.

-Коефіцієнт термінової ліквідності показує прогнозуючу платоспроможність підприємства не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, тобто за умови своєчасних розрахунків з дебіторами.

До СЛ = (ДС + КФВ + КДЗ) / КО (4)

де КДЗ - короткострокова дебіторська заборгованість.

Нормативне значення 0,7-0,8, низьке значення коефіцієнта вказує на необхідність систематичної роботи з дебіторами, щоб забезпечити перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти [27, с.359].

-Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів.

До ЛМС = (З + ПДВ - РБП) / КО (5)

де З - запаси;

РБП - витрати майбутніх періодів.

Цей показник характеризує ступінь залежності платоспроможності підприємства від матеріальних запасів. Нормативне значення 0,5-0,7. Нижня межа характеризує достатність мобілізації запасів для покриття короткострокових зобов'язань.

-Коефіцієнт поточної ліквідності.

До ТЛ = (ОА - РБП) / КВ (6)

де ОА - оборотні активи.

Коефіцієнт показує в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Він характеризує платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізацією готової продукції, а й продаж у разі потреби інших матеріальних активів. Рекомендоване значення 2-3. значення показника повинно бути нижче одиниці, тобто оборотних коштів має бути достатньо для покриття короткострокових зобов'язань.

Однією з характеристик стабільного становища підприємства служить фінансова стійкість. Вона обумовлена ​​стабільністю економічного середовища, в якій здійснюється діяльність підприємства і результатами його функціонування. Аналіз фінансової стійкості дозволяє встановити на скільки раціонально підприємство управляє власними та позиковими коштами. Фінансова стійкість господарського суб'єкта - це такий стан грошових ресурсів яке забезпечує розвиток підприємства переважно за звіт власних коштів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності при мінімальному рівні підприємницького ризику.

Для оцінки фінансової стійкості використовуються допоміжні й абсолютні показники:

-Наявність власного оборотного капіталу

СОК = власний капітал - необоротні активи (7)

-Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів

СДІ = СОК + довгострокові кредити і позики (8)

-Загальна величина основних джерел формування запасів

ОІ = СДІ + короткострокові кредити і позики (9)

На основі вище зазначених трьох допоміжних показників розраховуються три абсолютні показники:

-Надлишок (+) нестача (-) власного оборотного капіталу

Δ СОК = СОК - запаси (З) (10)

-Надлишок (+) нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів

Δ СДІ = СДІ - З (11)

-Надлишок (+) недолік (-) загальної величини джерел покриття запасів [24, с.57].

Δ ОІ = ОІ - З (12)

На базі абсолютних показників фінансової стійкості можна визначити тип фінансової стійкості. Розглянуті показники забезпеченості запасу відповідними джерелами фінансування складаються в трьох факторну модель.

М СОК, Δ СДІ, Δ ОІ) (13)

Виділяють 4 типи фінансової стійкості:

- Абсолютна фінансова стійкість

М 1 (1; 1; 1) Δ СОК ≥ 0; Δ СДІ> 0; Δ ОІ> 0

-Нормальна фінансова стійкість

М 2 (0; 1; 1) Δ СОК <0; Δ СДІ> 0; Δ ОІ> 0

-Нестійкий фінансовий стан

М 3 (0, 0, 1) Δ СОК <0; Δ СДІ <0; Δ ОІ> 0

-Кризовий

М 4 (0, 0, 0) Δ СОК <0; Δ СДІ <0; Δ ОІ <0

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості розраховуються відносні показники. Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння звітних показників з базисними, а також вивчення динаміки їх зміни за певний період.

-Коефіцієнт фінансової незалежності. Він характеризує частку власних коштів у валюті балансу.

До ФН = СК / СБ (14)

де СК - власний капітал;

ЗК - позиковий капітал;

СБ - валюта балансу.

Рекомендоване значення показника не менше 0,5. Перевищення значень вказує на зміцнення фінансової незалежності підприємства. Від зовнішніх джерел.

-Коефіцієнт фінансової напруженості характеризує частку позикових коштів у валюті балансу.

До ФН = ЗК / ВБ (15)

Рекомендоване значення не більше 0,5. перевищення верхньої межі свідчить про підвищення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

-Коефіцієнт самофінансування. Він характеризує співвідношення між власними і позиковими засобами.

До СФ = СК / ЗК (16)

Рекомендоване значення не менше 1. Якщо величина показника менше 1, слід, більша частина майна сформовано за рахунок позикових коштів.

-Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикового і власного капіталу. Він показує скільки позикових коштів залучено на 1 рубль власних коштів. Значення коефіцієнта не повинно бути більше 1. Зростання коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про втрату фінансової стійкості.

До З = ЗК / СК (17)

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом.

До Осока = СОК / ОА (18)

де СОК - власний оборотний капітал;

ОА - оборотні активи.

Характеризує частку власного оборотного капіталу в загальній вартості оборотних активів підприємства. Рекомендоване значення не менее0, 1. -Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу показує ступінь мобілізації використання власних коштів підприємства. Рекомендоване значення 0,2-0,5.

До МСОК = СОК / СК (19)

-Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів показує скільки оборотних активів припадає на кожен рубль необоротних активів підприємства.

До СМІА = ОА / ВА (20)

де ВА - необоротні активи.

Рекомендоване значення індивідуально для кожного підприємства.

-Коефіцієнт майна виробничого призначення характеризує частку майна виробничого призначення в активах підприємства.

До ІСН = (ВА + З) / ВБ (21)

Рекомендоване значення менше або дорівнює 0,5. При зниженні показника нижче даного значення необхідно залучати позикові кошти для поповнення підприємства.

Ділова активність вимірюється за допомогою системи кількісних і якісних критерій. Якісний критерій - це широта ринків збуту, ділова репутація підприємства його конкурентоспроможність, наявність постійних постачальників і покупців готової продукції. Кількісний критерій ділової активності характеризується абсолютними і відносними. Серед абсолютних показників необхідно виділити обсяг продажів готової продукції, робіт, послуг, прибуток, величину авансованого капіталу.

Відносні показники ділової активності характеризують ефективність використання ресурсів.

-Коефіцієнт оборотності активів характеризує кількість оборотів, зроблених їм за аналізований період.

До ОА = ВР / А (22)

де ВР - виручка від реалізації продукції;

А - середня вартість активів.

-Тривалість одного обороту активів у днях характеризує тривалість одного обороту всього авансируемого капіталу активів в днях.

П ООА = Д / К ОА (23)

де Д - кількість днів в аналізований період;

До ОА - коефіцієнт оборотності активів.

-Коефіцієнт оборотності оборотних активів показує швидкість обороту мобільних активів підприємства за аналізований період.

До ООА = ВР / ОА (24)

де ОА - середня вартість оборотних активів.

-Тривалість одного обороту оборотних активів висловлює тривалість обороту мобільних активів за аналізований період, тобто тривалість виробничого циклу підприємства.

П ОА = Д / К ООА (25)

-Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає активність власність капіталу зростання в динаміці означає підвищення ефективності використання власного капіталу.

До ОСК = ВР / СК (26)

де СК - середня вартість власного капіталу.

-Тривалість одного обороту власного капіталу характеризує тривалість одного обороту власного капіталу. Зниження показників динаміки відображає сприятливу для підприємства тенденцію.

П ООСК = Д / К ОСК (27)

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від її здатності підтримувати достатній рівень прибутку. Рентабельність - один з найважливіших показників характеризують ефективність роботи підприємства. Рентабельність більш повно, ніж прибуток характеризує остаточні результати господарювання, тому що величина показує співвідношення ефекту з використаними ресурсами. Рентабельність є відносним показником діяльності підприємства і виражається в%.

Показники рентабельності:

-Рентабельність продажів - характеризує скільки бухгалтерського прибутку на один карбованець обсягу продажів.

Р П = (БП / ВР) * 100% (28)

де БП - бухгалтерський прибуток;

ВР - виручка від реалізації продукції.

-Рентабельність сукупних активів - відображає величину прибутку припадає на кожен рубль сукупних активів підприємства.

Р СА = (БП / А) * 100% (29)

де А - середня вартість сукупних активів.

-Рентабельність необоротних активів - характеризує бухгалтерську прибутку припадає на кожен рубль необоротних активів підприємства.

Р ВОА = (БП / ВА) * 100% (30)

де ВА - середня вартість необоротних активів.

-Рентабельність оборотних активів - показує величину бухгалтерського прибутку припадає на один карбованець оборотних активів підприємства.

Р ОА = (БП / ОА) * 100% (31)

де ОА - середня вартість оборотних активів.

-Рентабельність власного оборотного капіталу - характеризує величину бухгалтерського прибутку припадає на карбованець власного оборотного капіталу.

Р СОК = (БП / СОК) * 100% (32)

де СОК - середня вартість власного оборотного капіталу.

-Рентабельність власного капіталу - показує величину чистого прибутку припадає на карбованець власного капіталу.

Р СК = (ПП / СК) * 100% (33)

де ЧП - чистий прибуток;

СК - середня вартість власного капіталу.

Таким чином, фінансовий стан є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відбивають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості. Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства, є:

- Забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність;

- Ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення;

- Оцінка платоспроможності підприємства;

- Аналіз фінансової стійкості;

- Оцінка ділової активності;

- Оцінка рентабельності.

Аналіз фінансового стану полягає в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства і постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану підприємства показує, по яких напрямках треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.

Розглянувши теоретичні аспекти оцінки фінансового стану підприємства, перейдемо до практичного аналізу на основі даних ВАТ «НМУ-3».

2 Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

2.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерського балансу на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

Акціонерне товариство «Третє Нижньокамське монтажне управління» (далі - товариство) є відкритим акціонерним товариством, створеним у відповідності з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» та Законом Республіки Татарстан «Про приватизацію державного майна в Республіці Татарстан". Повне фірмове найменування товариства - Відкрите акціонерне товариство «Третє Нижньокамське монтажне управління». Скорочене фірмове найменування товариства - ВАТ «НМУ-3». Місце знаходження товариства - Республіка Татарстан, м. Нижнєкамськ.

Метою товариства є виконання робіт, виробництво продукції, надання послуг для задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Основними видами діяльності акціонерного товариства є:

- Діяльність з будівництва будівель та споруд;

- Виконання будівельно - монтажних робіт: монтаж, ремонт обладнання;

- Ремонт металоконструкцій, вантажопідіймальних машин із застосуванням зварювання;

- Монтаж і ремонт металоконструкцій резервуарів;

- Виробництво будівельних конструкцій, виробів і матеріалів;

-Експлуатація автотранспорту і вантажопідіймальних механізмів;

- Закупівля та реалізація паливно мастильних матеріалів, продукції нафтохімічного виробництва;

- Реалізація продукції власного виробництва підприємствам, установам, закордонним фірмам, кооперативам та громадянам;

- Видобуток і переробка корисних копалин.

Статутний капітал товариства складає 4948000 (4000000948000) рублів і складається з 494 800 (чотиреста дев'яносто вісім тисяч) звичайних акцій номінальною вартістю 10 (десять) рублів. Всі акції суспільства є іменними. У суспільстві створюється резервний фонд у розмірі 15% від суми статутного капіталу товариства. Резервний фонд призначений для покриття збитків, а також для погашення облігацій і викупу акцій товариства у разі відсутності інших засобів. Резервний фонд не може бути використаний для інших цілей.

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Як правило, беруться базисні темпи росту за суміжні періоди (роки), що дозволяє аналізувати не тільки зміни окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.

Проведемо горизонтальний аналіз балансу на основі даних ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр.. У таблиці 1 здійснимо горизонтальний аналіз за 2007 та 2008 роки.

З таблиці 1 видно, що валюта балансу за аналізований період збільшилася на 33419 тис. руб. або 26,2% і склала на кінець звітного періоду 160719 тис. рублів.

Збільшення валюти балансу відбулося за рахунок збільшення величини оборотних активів на 28923 тис. руб. або 26,5%, що пов'язано з підвищенням дебіторської заборгованості на 61707 тис. рублів або 148,1%. Грошові кошти зменшилися на 14494 тис. руб. або на 63,8%. Збільшення дебіторської за-

Таблиця 1 - Горизонтальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2008 рр..

АКТИВ

На кінець 2007 р., тис. руб.

На кінець 2008 р., тис. руб.

Відхилення (+,-)

2008 р. до 2007




Абсолютна, тис. руб.

Відносне,%

I. Необоротні активи





Основні засоби

18136

22578

4442

24,5

Відкладені податкові активи

35

89

54

154,3

Підсумок по розділу I

18171

22667

4496

24,7

II. Оборотні активи





Запаси

44758

26495

-18263

-40,8

ПДВ

27

0

-27

0

Дебіторська заборгованість

41660

103367

61707

148,1

Короткострокові фінансові вкладення

0

0

0

0

Грошові кошти

22684

8190

-14494

-63,8

Підсумок по розділу II

109129

138052

28923

26,5

Баланс

127300

160719

33419

26,2

ПАСИВ






III. Капітал і резерви





Статутний капітал

4948

4948

0

0

Додатковий капітал

4455

4455

0

0

Резервний капітал

8614

8614

0

0

Нерозподілений прибуток

94690

116695

22005

23,2

Підсумок по розділу III

112707

134712

22005

19,5

IV. Довгострокові зобов'язання

46

52

6

13

Підсумок по розділу IV

46

52

6

13

V. Короткострокові зобов'язання





Позики і кредити

0

0

0

0

Кредиторська заборгованість

14547

25955

11408

78,4

Заборгованість учасникам по виплаті доходів

0

0

0

0

Резерви майбутніх витрат

0

0

0

0

Підсумок по розділу V

14547

25955

11408

78,4

Баланс

127300

160719

33419

26,2

Джерело: Дані бухгалтерського балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007, 2008 рр..

ваності може характеризуватися негативно, скорочення грошових коштів характеризується негативно. Запаси зменшилися на 18263 тис. руб. або 40,8%. Величина короткострокових фінансових вкладень залишається неізменнойі становить 0 тис. рублів. Вартість необоротних активів збільшилася з 18171 тис. руб. до 22667 тис. руб., тобто на 4496 тис. руб. або на 24,7%. Збільшення відбулося в основному за рахунок основних засобів на 4442 тис. руб. або 24,5%.

Аналізуючи зміну статей пасиву балансу за 2007 - 2008 рр.., Можна відзначити, що відбулося збільшення джерел власних коштів на 22005 тис. руб. або на 19,5%. Величина довгострокових зобов'язань збільшується на 6 тис. руб. або на 13%. Короткострокові зобов'язання зросли на 11408 тис. руб. або на 78,4% і склали 160719 тис. рублів. Негативним моментом є підвищення кредиторської заборгованості на 11408 тис. руб. або на 78,4%. Зіставлення кредиторської та дебіторської заборгованості показує, що протягом аналізованого періоду мало активне сальдо заборгованості, тобто дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість.

Аналогічним чином у таблиці 2 проведемо горизонтальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2008 і 2009 рр. ..

Дані таблиці 2 свідчать, що за аналізований період валюта балансу зросла на 57688 тис. руб. або на 35,9% і склала 218392 тис. рублів. Збільшення валюти балансу відбулося в основному за рахунок приросту оборотних активів на 32061 тис. руб. або на 23,2%. Збільшення суми оборотних активів пов'язане із збільшенням запасів на 9900 тис. руб. або на 37,4% і дебіторської заборгованості на 27655 тис. руб. або на 26,7%. Грошові кошти зменшилися на 5494 тис. руб. або на 6,7%. Негативним моментом є збільшення короткострокової дебіторської заборгованості на 27655 тис. руб. або на 26,7%. Величина необоротних активів збільшилася з 22652 тис. руб. до 48279 тис. руб., тобто на 25627 тис. руб. або 113,1%. Збільшення необоротних активів пов'язане із збільшенням вартості основних засобів підприємства з 22578 тис. руб. до 48198 тис. руб. або на 25620 тис. крб., тобто 113,5%.

У пасиві балансу відбулося збільшення джерел власних коштів з 134706 тис. руб. до 156790 тис. руб. або на 22084 тис. крб., тобто на 16,4%. Сума довгострокових зобов'язань зменшилася і становила 31 тис. рублів. Негативним моментом є збільшення короткострокових зобов'язань на 35616 тис. руб. або на 137,2%, збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення кредиторської заборгованості на 26737 тис. руб. або на

Таблиця 2 - Горизонтальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2008 - 2009 рр..

АКТИВ

На кінець 2008 р., тис. руб.

На кінець 2009 р., тис. руб.

Відхилення (+,-)

2009 до 2008 р.




Абсолютна, тис. руб.

Відносне,%

I. Необоротні активи





Основні засоби

22578

48198

25620

113,5

Відкладені податкові активи

74

81

7

9,5

Підсумок по розділу I

22652

48279

25627

113,1

II. Оборотні активи





Запаси

26495

36395

9900

37,4

ПДВ

0

0

0

0

Дебіторська заборгованість

103367

131022

27655

26,7

Короткострокові фінансові вкладення

0

0

0

0

Грошові кошти

8190

2696

-5494

-67

Підсумок по розділу II

138052

170113

32061

23,2

Баланс

160704

218392

57688

35,9

ПАСИВ






III. Капітал і резерви





Статутний капітал

4948

4948

0

0

Додатковий капітал

4455

4455

0

0

Резервний капітал

8614

8614

0

0

Нерозподілений прибуток

116689

138773

22084

18,9

Підсумок по розділу III

134706

156790

22084

16,4

IV. Довгострокові зобов'язання

43

31

-12

-27,9

Підсумок по розділу IV

43

31

-12

-27,9

V. Короткострокові зобов'язання





Позики і кредити

0

8879

8879

0

Кредиторська заборгованість

25955

52692

26737

103

Заборгованість учасникам по виплаті доходів

0

0

0

0

Резерви майбутніх витрат

0

0

0

0

Підсумок по розділу V

25955

61571

35616

137,2

Баланс

160704

218392

57688

35,9

Джерело: Дані бухгалтерського балансу ВАТ «НМУ-3» за 2008, 2009 рр..

103% і позик і кредитів на 8879 тис. рублів.

Уявімо графічно динаміку необоротних і оборотних активів ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

З малюнка 1 випливає висновок про те, що в аналізованому періоді в складі активу балансу ВАТ «НМУ-3» переважають оборотні активи. При збільшенні необоротних активів з 18171 тис.руб. до 48279 тис. руб. вартість оборотних активів таким же чином збільшується з 109129 тис. руб. до 170113 тис. рублів.

На малюнку 2 представимо графічно динаміку пасиву балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

З малюнка 2 випливає висновок про те, що в аналізованому періоді в складі пасиву балансу ВАТ «НМУ-3» переважають власні кошти, їх вартість збільшилася з 112707 тис. руб. до 156790 тис. рублів. При зменшенні довгострокових зобов'язань короткострокові зобов'язання істотно збільшилися з 14547 тис. рублів до 52692 тис. рублів.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Є дві причини, які обумовлюють необхідність і доцільність проведення такого аналізу: з одного боку - перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів і іншим об'ємним показниками, з іншого боку - відносні показники деякою мірою згладжують нега тивний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнити їх зіставлення в динаміці.

Проведемо вертикальний аналіз балансу на основі даних ВАТ «НМУ-3» за 2007 і 2008 рр. .. Дані таблиці 3 свідчать, що в структурі майна переважають оборотні активи 85,7% на кінець 2007 року та 85,9% на кінець 2008 року, тобто протягом аналізованого періоду частка оборотних активів увелчілась на 0,2%.

Дебіторська заборгованість займає значну питому вагу в структурі активів підприємства з 32,7% на початку року, 64,3% в кінці року. Необхідно відзначити збільшення частки дебіторської заборгованості на 31,6%, що може характеризувати ухучшеніе роботи з дебіторами. У структурі оборотних активів суттєво зменшилася частка запасів з 35,2% у 2007 році до 16,4% в 2008 році, тобто знизилася частка повільно реалізованих ліквідних коштів. Ця ситуація може призвести до резвітію ділової активності та поточної неплатоспроможності організації, тому що активи в запасах і дебіторській заборгованості відвернуто з обігу. Частка грошових коштів незначна і складе 17,8% на кінець 2007 року і 5,2% на кінець 2008 року. Частка необоротних активів у вартості майна практично не змінилася з 14,3% до 14,1%.

Таблиця 3-Вертикальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2008 рр..

АКТИВ

На кінець 2007 р., тис. руб.

На кінець 2008 р., тис. руб.

Структура,%




2007

2008

Зміна,%

I. Необоротні активи






Основні засоби

18136

22578

14,2

14

-0,2

Відкладені податкові активи

35

74

0

0,1

0,1

Підсумок по розділу I

18171

22652

14,3

14,1

-0,2

II. Оборотні активи






Запаси

44758

26495

35,2

16,4

-18,8

ПДВ

27

0

0

0

0

Дебіторська заборгованість

41660

103367

32,7

64,3

31,6

Короткострокові фінансові вкладення

0

0

0

0

0

Грошові кошти

22684

8190

17,8

5,2

-12,6

Підсумок по розділу II

109129

138052

85,7

85,9

0,2

Баланс

127300

160704

100

100


ПАСИВ







III. Капітал і резерви






Статутний капітал

4948

4948

3,9

3,1

-0,8

Додатковий капітал

4455

4455

3,5

2,8

-0,7

Резервний капітал

8614

8614

6,8

5,4

-1,4

Нерозподілений прибуток

94690

116689

74,4

72,6

-1,8

Підсумок по розділу III

112707

134706

88,5

83,9

-4,6

IV. Довгострокові зобов'язання

46

43

0

0

0

Підсумок по розділу IV

46

43

0

0

0

V. Короткострокові зобов'язання






Позики і кредити

0

0

0

0

0

Кредиторська заборгованість

14547

25955

11,4

16,1

4,7

Заборгованість учасникам по виплаті доходів

0

0

0

0

0

Резерви майбутніх витрат

0

0

0

0

0

Підсумок по розділу V

14547

25955

11,4

16,1

4,7

Баланс

127300

160704

100

100


Джерело: Дані бухгалтерського балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007, 2008 рр..

У джерелах формування майна найбільшу питому вагу займають власні джерела. Необхідно відзначити зниження їх частки з 88,5% до 83,9%. У тому числі питома вага нерозподіленого прибутку знизився з 74,4% до 72,6%. Відповідно, частка позикових коштів підвищилися з 11,4% до 16,1%. Зростання відбулося в основному за рахунок підвищення кредиторської заборгованості. Онаувелічілась з 11,4% до 16,1%.

Аналогічним чином, проведемо вертикальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2008 - 2009 рр..

За даними таблиці 4 видно, що структура майна характеризується високою часткою оборотних активів, в 2008 році 85,9% і 2009 році 77,9%. Зниження частки оборотних активів свідчить, що сформована більш мобільна структура активів, що погіршує фінансове становище підприємства, тому що сприяє зниженню оборотності оборотних коштів. Частка грошових кошти зменшилася на 3,8%. Питома вага запасів у вартості майна склав 16,5% у 2008 році, 16,7% у 2009 році, тобто збільшився на 0,2%. Частка дебіторської заборгованості у вартості майна знизилася з 64,3% до 60%, що характеризує поліпшення роботи з дебіторами. Частка необоротних активів у вартості майна збільшилася з 14,1% до 22,1%.

Частка власних коштів у сукупному капіталі склала 83,8% в 2008 році і 71,8% у 2009 році. Частка позикових коштів збільшилась з 16,2% до 28,2%. Частка кредиторської заборгованості в сукупному капіталі в 2008 році 16,2% і в 2009 році 24,1%.

Таблиця 4 - Вертикальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2008 - 2009 рр..

АКТИВ

На кінець 2008 р., тис. руб.

На кінець 2009 р., тис. руб.

Структура,%




2008 р.,%

2009 р.,%

Зміна,%

I. Необоротні активи






Основні засоби

22578

48198

14

22

8

Відкладені податкові активи

74

81

0,1

0,1

0

Підсумок по розділу I

22652

48279

14,1

22,1

8

II. Оборотні активи






Запаси

26495

36395

16,5

16,7

0,2

ПДВ

0

0

0

0

0

Дебіторська заборгованість

103367

131022

64,3

60

-4,3

Короткострокові фінансові вкладення

0

0

0

0

0

Грошові кошти

8190

2696

5,1

1,2

-3,9

Підсумок по розділу II

138052

170113

85,9

77,9

-8

Баланс

160704

218392

100

100


ПАСИВ







АКТИВ

На кінець 2008 р., тис. руб.

На кінець 2009 р., тис. руб.

Структура,%




2008 р.,%

2009 р.,%

Зміна,%

Статутний капітал

4948

4948

3,1

2,4

-0,7

Додатковий капітал

4455

4455

2,8

2

-0,8

Резервний капітал

8614

8614

5,3

3,9

-1,4

Нерозподілений прибуток

116689

138773

72,6

63,5

-9,1

Підсумок по розділу III

134706

156790

83,8

71,8

-12

IV. Довгострокові зобов'язання

43

31

0

0

0

Підсумок по розділу IV

43

31

0

0

0

V. Короткострокові зобов'язання






Позики і кредити


0

8879

0

4,1

4,1

Кредиторська заборгованість

25955

52692

16,2

24,1

7,9

Заборгованість учасникам по виплаті доходів

0

0

0

0

0

Резерви майбутніх витрат

0

0

0

0

0

Підсумок по розділу V

25955

61571

16,2

28,2

12

Баланс


160704

218392

100

100


Джерело: Дані бухгалтерського балансу ВАТ «НМУ-3» за 2008, 2009 рр..

Уявімо графічно динаміку структури активу балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

Як видно з рисунку 3, в аналізованому періоді в структурі активу балансу ВАТ «НМУ-3» переважають оборотні активи. Питома вага необоротних активів збільшився з 14,3% до 22%.

Зобразимо графічно динаміку структури пасиву балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

За даними малюнка 4 видно, що спостерігається тенденція зниження питомої ваги власного капіталу, при збільшенні короткострокових зобов'язань, що може характеризуватися негативно. Частка довгострокових зобов'язань протягом 3-х років залишається не зрадою.

Таким чином, можна сказати, що на ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рік відбулося зростання майнового потенціалу. Далі необхідно розглянути показники платоспроможності і з'ясувати чи зможе підприємство погасити свої короткострокові зобов'язання без порушень термінів погашення, і чи має підприємство достатню кількість грошових коштів та їх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.

2.2 Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

Мета даного аналізу - визначити здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання. Згідно формул № 3, 4, 5, 6 розрахуємо показники платоспроможності ВАТ «НМУ-3» за 2008 рік.

До АЛ = 8190 / 25955 = 0,3;

До СЛ = (8190 + 103367) / 25955 = 4,3;

До ЛМС = (26495 - 505) / 25 955 = 1,0;

До ТЛ = (138052 - 505) / 25 955 = 5,3.

Аналогічно розрахуємо показники платоспроможності ВАТ «НМУ-3» за 2007 і 2009 рік. Дані розрахунку подані в таблиці 5.

З таблиці 5 видно, що коефіцієнт абсолютної ліквідності протягом аналізованого періоду не відповідає нормативному значенню, це свідчить про те, що у господарюючого суб'єкта відсутня можливість погасити найближчим часом короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень. Дана обставина показує неможливість погашення короткострокової заборгованості підприємства найближчим часом.

Таблиця 5 - Динаміка показників платоспроможності ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

Показники

2007

2008

2009

Нормативне значення

Відхилення, (+,-)






2008 р. до 2007

2009 до 2008 р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,08

0,3

0,04

0,15-0,3

0,23

-0,27

Коефіцієнт термінової ліквідності

1,57

4,3

2,2

0,7-0,8

2,73

-2,1

Коефіцієнт ліквідності при мобілізації

0,75

1

0,6

0,5-0,7

0,25

-0,43

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,32

5,3

2,7

2-3

2,98

-2,56

У 2008 році спостерігається збільшення даного коефіцієнта до 0,3. Можна відзначити, що підприємство має недолік грошових коштів, це викликає недовіру до даного підприємства з боку постачальників матеріально - технічних ресурсів.

Коефіцієнт термінової ліквідності на кінець 2007 року склав 1,57 і на кінець 2008 року підвищився до 4,3 і до 2009 року знизився до 2,2. Однак у перебігу всього аналізованого періоду значення коефіцієнта більше рекомендованого рівня, отже, підприємство при необхідності може розраховувати на отримання кредитів. Показник термінової ліквідності високий і має тенденцію до подальшого зростання.

Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів на кінець 2007 року склав 0,75, що характеризує достатність мобілізації запасів для покриття короткострокових зобов'язань, на кінець 2008 року - 1 і на кінець 2009 року знизився до 0,6, що вище нормативного значення, і характеризує достатність мобілізації запасів для покриття короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2007 року склав 2,3, на кінець 2008 року збільшився до 5,3 і на кінець 2009 року склав 2,7. Показник відповідає нормальному значенню, тобто підприємство має достатньо коштів для покриття короткострокових зобов'язань.

Для наочності наведемо у вигляді графіка динаміку показників платоспроможності ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

З малюнка 5 видно, що в динаміці показників платоспроможності за період в цілому істотних змін не відбулося. Усередині досліджуваного періоду найбільш кращим є 2008 рік.

Провівши аналіз платоспроможності, перейдемо до аналізу фінансової стійкості ВАТ «НМУ-3».

Фінансова стійкість характеризується співвідношенням власних і позикових коштів. Використовуючи формули № 14 - 21, розрахуємо показники фінансової стійкості, що дозволяють досліджувати тенденції зміни стійкості становища ВАТ «НМУ-3» за 2008 рік.

До ФН = 134712 / 160719 = 0,8;

До ФН = (52 + 25 955) / 160 719 = 0,2;

До СФ = 134712 / (52 + 25955) = 5,17;

До З = (52 + 25 955) / 134 712 = 0,2;

До Осока = (134719 - 22667) / 138052 = 0,9;

До МСОК = 112052 / 134719 = 0,8;

До СМІА = 138052 / 22667 = 6,1;

До ІСН = (22667 + 26495) / 160719 = 0,3.

Аналогічно розрахуємо показники фінансової стійкості ВАТ «НМУ-3» за 2007 і 2009 рік. Дані розрахунку подані в таблиці 6.

З таблиці 6 видно, що коефіцієнт фінансової незалежності в 2007 році склав 0,9, до кінця 2008 року - 0,8 і на кінець 2009 року становить 0,7, відбувається зменшення з 0,9 до 0,7. Спостережувана тенденція свідчить про ослаблення фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел, зниженні ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах. Така ситуація, з точки зору кредиторів, знижує гарантії підвищення підприємством своїх зобов'язань.

Коефіцієнт фінансової напруженості в аналізований період підвищується з 0,1 до 0,3, ця тенденція свідчить про підвищення фінансової напруженості підприємства.

Коефіцієнт заборгованості в 2007 році склав 0,1, у 2008 році - 0,2,

Таблиця 6-Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

Показники

2007

2008

2009

Нормативне значення

Відхилення, (+,-)






2007 р. до 2008

2008 р. до 2009

Коефіцієнт фінансової незалежності

0,9

0,8

0,7

не менше 0,5

-0,1

0,1

Коефіцієнт фінансової напруженості

0,1

0,2

0,3

не більше 0,5

0,1

0,1

Коефіцієнт самофінансування

7,7

5,17

2,54

більше або дорівнює 1

-2,5

-2,63

Коефіцієнт заборгованості

0,1

0,2

0,4

більше 0,67

0,1

0,2

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом

0,9

0,9

0,64

більше або дорівнює 0,1

0

-0,26

Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу

0,8

0,8

0,69

0,2-0,5

0

-0,11

Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих

6,0

6,1

3,5

-

0,1

-2,6

Коефіцієнт майна виробничого призначення

0,5

0,3

0,39

більше або дорівнює 0,5

0,2

0,08

у 2009 - 0,4. Спостерігається зростання коефіцієнта, це свідчить про підвищення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про фінансову стійкість.

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом на кінець 2007 року дорівнює 0,9, у 2008 році залишається не змінимо 0,9, до кінця 2009 року знижується і становить 0,64. При нормативі більше або дорівнює 0,1. Це свідчить про наявність власного оборотного капіталу в загальній вартості оборотних активів.

Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу становить 0,8 і в 2007 році і в 2008, до кінця 2009 року знижується до 0,69. Даний показник за досліджуваний період має значення істотно вище нормального обмеження, що говорить про високий рівень мобільності власних коштів підприємства.

Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів показує скільки оборотних активів припадає на кожен рубль необоротних активів. Значення показника з 2007 року до кінця 2008 р. збільшено з 6,0 до 6,1, і в 2009 році падає до 3,5. Чим вище значення показника, тим більше коштів авансується в оборотні активи.

Коефіцієнт майна виробничого призначення характеризує частку майна виробничого призначення в активах підприємства. Рекомендоване значення більше або дорівнює 0,5. На нашому підприємстві він складає 0,5 і в наступні роки знижується. При зниженні показника нижче даного значення необхідне залучення позикових коштів для поповнення підприємства.

Зобразимо графічно динаміку показників фінансової стійкості ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

З малюнка 6 видно, що значення коефіцієнта самофінансування за аналізований період зменшується, це вказує на не можливість покриття власним капіталом позикових коштів, не високий рівень мобільності власних коштів підприємства. Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталам високий, це свідчить про наявність власного оборотного капіталу в загальній вартості оборотних активів.

Провівши аналіз фінансової стійкості ВАТ «НМУ-3» можна відзначити, що в цілому по підприємству складаються позитивні тенденції. З точки зору фінансової стійкості найбільш сприятливим є 2007 рік. Таким чином, досліджуване підприємство в цілому є платоспроможним і фінансово стійким. Далі перейдемо до розгляду показників ділової активності та рентабельності.

2.3 Аналіз ділової активності та рентабельності на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші. Тривалість перебування коштів в обороті визначається сукупним впливом низки різноспрямованих факторів зовнішнього і внутрішнього характеру.

Використовуючи формули № 22 - 27 розрахуємо показники ділової активності ВАТ «НМУ-3» на прикладі 2008 рік.

До ОА = 300718 / 144009 = 2,1;

П А = 365 / 2,1 = 174;

До ООА = 300718 / 123590 = 2,4;

П ОА = 365 / 2,4 = 152;

До ОСК = 300718 / 105692 = 2,8;

П ОСК = 365 / 2,8 = 130;

До ОДЗ = 300718 / 72513 = 4,1;

П ОДЗ = 365 / 4,1 = 89.

Аналогічно розрахуємо показники ділової активності ВАТ «НМУ-3» за 2007 і 2009 рік. Дані розрахунку подані в таблиці 7.

З таблиці 7 видно, що оборотність усіх використовуваних активів в 2007 році склала 2.8, у 2008 році - 2,1, до кінця 2009 року коефіцієнт оборотності активів склав 3.6, що в порівнянні з 2008 роком вище 1,5. Кожен карбованець активів підприємства обертався близько трьох разів у звітному році. Спостерігається загальна тенденція до збільшення оборотності активів (із 2,8 до 3,6), що характеризує прискорення оборотності. Тривалість одного обороту активів в 2007 році становить 130 днів, у 2008 році - 174 днів, що вище на 44. У 2009 році -101 день, що в порівнянні з 2008 роком менше 73, тобто на 73 дні прискорилася оборотність за рахунок скорочення тривалості одного обороту (малюнок 5).

Таблиця 7-Динаміка показників ділової активності ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

Показники


2007

2008

2009

Відхилення, (+,-)





2007 р. до 2008

2008 до 2009 р.


Коефіцієнт оборотності активів

2,8

2,1

3,6

-0,7

1,5

Тривалість одного обороту в днях

130

174

101

44

-73

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

3,4

2,4

4,4

-1

2

Тривалість одного обороту оборотних активів

107

152

83

45

-69

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

3,4

2,8

4,7

0,6

1,9

Тривалість одного обороту власного капіталу

107

130

78

23

-52

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

7,1

4,1

5,8

-3

1,7

Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості

51,6

89

63

37,4

26

Коефіцієнт оборотності запасів


7,3

8,4

21,6

1,1

13,2

Тривалість одного обороту запасів


50,0

43,4

17

-6,6

-26,4

Коефіцієнт оборотності оборотних активів на 2007 рік складав 3,4, у 2008 році 2,4, що нижче на 1. Оборотність оборотних активів в 2009 році становить 4,4, що в порівнянні з 2008 роком вище на 2. Тривалість виробничого циклу оборотних активів у 2007 році була 107 днів, у 2008 році - 152 дні, що перевищує на 45 днів, так у 2009 році тривалість обороту мобільних активів склала 83, що в порівнянні з 2008 роком менше на 69 днів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу в 2007 році склав 3,4, у 2008 році - 2,8, спостерігається зниження на 0,6, у 2009 році - 4,7, що вказує на підвищення в порівнянні з 2008 роком на 1,9. Спостережувана тенденція означає підвищення ефективності використання власного капіталу. Тривалість одного обороту власного капіталу в 2007 році склала 107 днів, у 2008 році - 130, що вище на 23, на кінець 2009 року вже складає 78, в порівнянні з 2008 роком знижується на 52 дні.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в 2007 році склав 7,1, у 2008 році відбувається зниження до 4,1, але в 2009 році збільшується до 5,8. Досить високе значення цього коефіцієнта підтверджує сприятливу характеристику фінансового стану, а час її звернення в 2007 році склало 51 день, у 2008 році - 89 днів, у 2009 році - 63 дні. Тобто середній проміжок часу, який потрібен для того, щоб підприємство, реалізувавши продукцію отримало гроші в 2009 році дорівнює 63 дням.

Коефіцієнт оборотності запасів збільшується з 7,3 до 21,6. Значення коефіцієнта оборотності запасів пояснюється необхідністю за родом діяльності підприємства інвестувати кошти в запаси в значному обсязі. Тривалість одного обороту запасів за аналізований період знижується з 50 до 17.

Зобразимо графічно динаміку показників ділової активності ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

З малюнка 7 видно, що спостерігається тенденція до підвищення оборотності активів (із 2,8 до 3,6), що характеризує прискорення оборотності.

Оборотність власного капіталу збільшується з 3,4 до 4,7. Оборотність оборотних активів зменшується з 3,4 до 2,4 і в 2009 році збільшується до 4,4. У 2007 році відбувається прискорення оборотності дебіторської заборгованості до 7,1, у 2008 році знижується до 4,1. Таким чином, відбувається поліпшення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт оборотності запасів збільшується з 7,3 до 21,6.

Головною метою функціонування підприємства є отримання прибутку. При цьому керівництво підприємства має значну свободу в регулюванні величини фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії фірма має можливість збільшувати або зменшувати величину балансового прибутку за рахунок вибору способу оцінки майна, порядку його списання, встановлення терміну використання за способом віднесення витрат на собівартість продукції.

В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її виробництва. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій. Показники оцінки рентабельності підприємства характеризують прибуток, одержуваний з кожної гривні коштів вкладених у підприємство.

Розглянувши показники ділової активності, використовуючи формули № 28 - 33 розрахуємо показники рентабельності ВАТ «НМУ-3» за 2008 рік.

Р П = (60266 / 300718) * 100% = 20%;

Р А = (60266 / 144009) * 100% = 41,8%;

Р ВОА = (60266 / 20419) * 100% = 295%;

Р ОА = (60266 / 123590) * 100% = 48,7%;

Р СОК = (60266 / 103290) * 100% = 58%;

Р СК = (43404 / 105692) * 100% = 41,1%.

Аналогічним чином, розрахуємо рівень рентабельності виробництва ВАТ «НМУ-3» за 2007 і 2009 рік.

Дані розрахунку подані в таблиці 8.

З таблиці 8 слід, що рентабельність продажу в 2007 році склала 14,7%, в 2008 році - 20%, що на 5,3% вище, ніж у 2007 році. У 2009 році рентабельність продажів склала 9,3%, тобто менше на 10,7% ніж у 2008 році.

Таким чином, за 2009 року з кожної гривні реалізованої продукції підприємство отримує 9 рублів 3 копійки прибутку.

Рентабельність сукупних активів на початок 2007 року склала 45,7%, до кінця 2008 року знизилася на 3,9% і склала 41,8%, в 2009 році рентабельність сукупних активів склала 33,5%, що на 8,3% нижче ніж в 2008 році, так на 2009 рік величина прибутку, що доводиться на кожен рубль сукупних активів склала 33 рублі 5 копійок (рис. 6).

Рентабельність необоротних активів на 2007 рік склав 275,5% бухгалтерського прибутку доводиться на кожен рубль необоротних активів, у 2008 році підвищилася на 19,3% і склала 295%, на 2009 рік зменшилася на 116,3% і склала 178,7%.

Таблиця 8-Динаміка показників рентабельності ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр..

Показники

2007

2008 р

2009

Відхилення,%





2007 р. до 2008

2008 до 2009 р.


Рентабельність продажів,%


14,7

20

9,3

5,3

-10,7

Рентабельність сукупних активів,%

45,7

41,8

33,5

-3,9

-8,3

Рентабельність необоротних активів,%

275,7

295

178,7

-19,3

-116,3

Рентабельність оборотних активів,%

49,9

48,7

41

-1,2

-7,7

Рентабельність власного оборотного капіталу,%

60,6

58

57,5

-2,6

-0,5

Рентабельність власного капіталу,%

33,3

41,1

33,6

7,8

-7,5

Рентабельність оборотних активів на 2007 рік склала 49,9%, на 2008 рік - 48,7, що показує зниження 1,2%. У 2009 році рентабельність оборотних активів склала 41%, що порівняно з 2008 роком знизилася на 7,7%, тобто з кожної гривні вкладеного в оборотні активи за 2009 рік підприємство отримало 41 рубль прибутку.

Рентабельність власного оборотного капіталу в 2007 році склала 60,6%, в 2008 році - 58%, рентабельність знизилася на 2,6%, в 2009 році - 57,5%, що також в порівнянні з 2008 роком знизилася на 0,5% . Рентабельність власного оборотного капіталу за 2009 рік з кожної гривні вкладеного у власний оборотний капітал підприємство отримало 57 рублів 5 копійок прибутку.

Рентабельність власного капіталу в 2007 році склала 33,3%, у 2008 році підвищилася на 7,8% і склало 41,1%, в 2009 році рентабельність власного капіталу дорівнює 33,6, у порівнянні з 2008 роком відбулося зниження на 7,5 %. Таким чином, на кінець 2009 року підприємство отримало 33 рублі 6 копійки чистого прибутку.

Уявімо графічно динаміку рентабельності ВАТ «НМУ-3» за 2005 - 2007 рр..

З малюнка 8 слід, що рентабельність необоротних активів у 2007 році 275,7%, до 2008 року підвищилася до 295%. Рентабельність власного оборотного капіталу в 2007 році - 60,6 до 2009 року знизилася до 57,5%. Рентабельність власного капіталу незначно підвищилася з 33,3 до 33,6. Наочно видно, що знижуються всі показники рентабельності.

За результатами аналізу фінансового стану підприємства ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління» за період 2007 - 2009 рік можна зробити наступні висновки:

- Валюта балансу в 2009 році в порівнянні з 2007 роком збільшилася на 91092 тис. рублів;

- Частка власного капіталу ВАТ «НМУ-3» істотна і за період з 2007 року по 2009 рік знижується з 88,5% до 71,8%;

- Частка довгострокових зобов'язань також протягом 3-х років залишається незмінною;

- Частка короткострокових зобов'язань за аналізований період збільшується з 16,6% до 28,2%, що пов'язано підвищенням величини кредиторської заборгованості;

Коефіцієнти, що характеризують платоспроможність ВАТ «НМУ-3» знаходяться на рівні вище норми, крім коефіцієнта абсолютної ліквідності, при цьому спостерігається його зниження з 0,08 до 0,04. Це характеризує нездатність підприємства в терміновому порядку розплатитися за своїми боргами. Показник поточної ліквідності протягом всього аналізованого періоду вище нормативного значення, що свідчить про те, що поточні активи істотно перевищують поточні зобов'язання. Найбільш доцільним є 2008 рік. Таким чином, досліджуване підприємство в цілому є платоспроможним.

З точки зору фінансової стійкості найбільш кращим є 2007 рік. Показник фінансової незалежності вище нормативного значення, що свідчить про зміцнення фінансової незалежності підприємства від зовнішніх, зниження ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах. Найбільше значення коефіцієнта в 2007 році - 0,9; Показник самофінансування високий. У 2007 рік він склав 7,7, і до 2008 - 5,7. Це вказує на можливість покриття власним капіталом позикових коштів. Таким чином розрахунок показників стійкості підтвердив, що підприємство має фінансову самостійність і не перебуває в залежності від кредиторів, інвесторів та інших джерел залучених коштів.

За даними фінансової звітності підприємство ВАТ «НМУ-3» досить ефективно використовує наявні в нього активи і акціонерний капітал, оскільки рентабельність його активів і власного капіталу зростає.

- Рентабельність продажів на 2007 рік склала 14,7%, тобто у 2007 році з кожної гривні реалізованої продукції підприємство отримує 14 рублів 7 копійок прибутку, але найбільш рентабельним є 2008 рік, тому що підприємство отримує 20 рублів;

ВАТ «НМУ-3» є фінансово стійким. Аналіз свідчить про високу незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Провівши аналіз фінансового стану ВАТ «НМУ-3», перейдемо до розгляду зарубіжного досвіду оцінки фінансового стану підприємства. Також розглянемо основні напрямки покращення фінансового стану ВАТ «НМУ-3».

3 Основні напрямки покращення фінансового стану підприємства

3.1 Механізм антикризового управління в Російській економіці і в зарубіжних країнах

Термін «антикризове управління» виник в нашій країні порівняно недавно. У широкому сенсі слова антикризове управління - це: діагностика причин виникнення кризових ситуацій в економіці та фінансах підприємства; комплексний аналіз фінансово-економічного стану підприємства для встановлення методів його фінансового оздоровлення; бізнес-планування фінансового оздоровлення підприємства; вироблення процедур антикризового управління та контроль за їх проведенням . Проблема антикризового управління неспроможним підприємством випливає із самої природи проведених у країні економічних реформ. Вплив на підприємство за допомогою інституту банкрутства дозволяє перебудувати не тільки роботу самого підприємства, але і поліпшити фінансово-економічний клімат інших господарюючих суб'єктів, знизити обсяг неплатежів.

Світовий досвід, та й російська практика свідчать, що поведінка промислових підприємстві в період кризи підпорядковується цілком певним закономірностям. При цьому кризова реальність принципово відрізняється від усього, до чого звикли керівники вітчизняних підприємств.

Експортно-орієнтована модель економіки властива й основному країнам, які не мають власних ресурсів (наприклад, Японія) або ємного внутрішнього ринку (наприклад, Швеція). І ресурси, і ємний ринок присутні в Росії, тому російська економіка «приречена» па самостійне створення масових внутрішніх ринків, що охоплюють як споживачів більшість населення. Керівники підприємств, вчасно усвідомили дані тенденції і зуміли раніше інших налагодити масове виробництво відповідної продукції наблизять вихід країни з кризи [31 c. 39].

У нинішній російській економіці корінна причина управлінського кризи па рівні підприємства пов'язана з тим, що складність і структура продукції, що випускається (а відповідно складність і структура виробництва, господарських зв'язків і використовуваних ресурсів) не встигають за кризовими вимогами до їх спрощення.

Термін «антикризове управління» став звичним по відношенню до фінансово неспроможним підприємствам. Справа в основному зводиться до аналізу фінансового стану неплатоспроможного підприємства. Звичайно проводиться аналіз динаміки балансу, структури активів і пасивів, а також результатів фінансової діяльності. Такий аналіз недостатньо розкриває ситуацію на підприємстві.

Велика увага при антикризовому управлінні має приділятися підготовці та тренінгові кадрів. Очевидно, що жодна галузь знань не здатна забезпечити універсальну підготовку фахівців з проблем управління підприємствами в кризових ситуаціях. Тут необхідний міждисциплінарний підхід. Керівник, відповідальний за керування в кризовій ситуації, повинен розуміти обі ті принципи антикризової стратегії виживання, призначення і можливості тих чи інших вузьких фахівців

Кризові ситуації істотно змінюють умови діяльності підприємства. У теорії та практиці щодо створення систем управління в кризових ситуаціях існує правило, відповідно до якого для успішного протистояння навколишньому середовищу складність і швидкість прийняття рішень на підприємстві повинні як мінімум відповідати складності і швидкості змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі. Таким чином, щоб протистояти кризовим ситуаціям, необхідно будувати системи управління швидкого реагування. Це правило стосується всіх рівнів управління, включаючи державний.

Важливо правильно намітити шляхи виходу з кризи, в іншому випадку відбудеться погіршення ситуації, наслідки чого можуть стати незворотними.

Вибір стратегії «одужання» починається з процедури спостереження, під час якої фахівець з антикризового управління проводить ретельний аналіз проблем, а також складання докладної антикризової програми - інструменту планування фінансово-економічних, технічних і управлінських заходів щодо реформування підприємства з метою відновлення його платоспроможності і підвищення конкурентних переваг [31 c. 42].

Друга стадія виходить зі звіту про спостереження, це може бути або зовнішнє управління процедура банкрутства, застосовуваний до боржника з метою відновлення його платоспроможності, з передачею повноважень з управління боржником зовнішньому керуючому, або конкурсне виробництво, процедура банкрутства, застосовуваний до боржника, визнаного банкрутом, з метою пропорційного задоволення вимог кредиторів. Погашення вимог кредиторів здійснюється відповідно до графіка погашення заборгованості у черговості, встановленої ст. 134 Федерального закону від 27.09.2002 «Про неспроможність (банкрутство)».

Основні рекомендації з управління в умовах кризової ситуації зводяться до наступного:

  • у разі виникнення кризової ситуації повинна починати працювати особлива мережа зв'язків. Її призначення полягає в тому, щоб швидко передавати інформацію в усі ланки підприємства і керівництву, перетинаючи існуючі в повсякденності кордону підрозділів, і одночасно фільтрувати загальну масу інформації;

  • введення кардинального перерозподілу звичайних обов'язків вищого керівництва. Так, наприклад, одна група керівників повинна здійснювати контроль і підтримку морального клімату в організації. Інша - організовувати і підтримувати за будь-яких обставин звичайну роботу з мінімальним рівнем зривів. І тільки особлива, третя, група керівників повинна займатися розробкою і прийняттям антикризових заходів для виходу з кризової ситуації;

  • для розробки і реалізації таких антикризових заходів необхідно мати мережу оперативних груп управлінських працівників. Так, наприклад, підприємство може мати кілька оперативних груп різного призначення: одну - для вирішення несподіваних задач в області збуту, другу - у сфері технологій ит.д. Для координації діяльності таких груп створюється штабна група на чолі з керівником підприємства. Зв'язок між штабної і оперативними групами повинна будуватися безпосередньо. У той же час низові ланки повинні продовжувати виконувати свою звичайну роботу;

  • можливий склад штабної і оперативних груп управління і зв'язку між ними повинні апробовуватимуться заздалегідь. Швидке реагування на кризові ситуації необхідно виховувати і тренувати, тому всі зв'язки на випадок екстремальних умов повинні пройти випробування в некризових умовах.

У США, наприклад, антикризове управління, проявляється у вдосконаленні законодавства в області зайнятості, збільшення робочих місць, особливо для молоді, розробці структурних регіональних програм та ін

Другим важливим напрямком вдосконалення антикризового державного управління в США є всебічна науково обгрунтована координація зусиль різних державних відомств з розробки і проведення економічної політики.

У Японії в даний час ведеться активна політика держави щодо демонополізації економіки, і лише після досягнення деяких стійких позитивних змін у цьому напрямку поетапно скасовується державне регулювання цін.

Хвиля різких змін в японському управлінні пов'язана з прискореним освоєнням методів американського менеджменту. Міністерство праці Японії взяло на озброєння американську систему підготовки зразкових майстрів. Розвивається і підтримується державою як великий, так і дрібний бізнес. У Японії склалися міцні традиції втручання держави в економіку.

Державне втручання спостерігається за багатьма напрямками:

  • структура промислового виробництва;

  • освіта і наука;

  • кредит і грошовий обіг;

  • зовнішньоекономічні зв'язки;

  • стимулювання інвестицій тощо.

У ряді країн державні органи розробляють програми приватизації, та їх здійснення розглядається як антикризові заходи, спрямовані на запобігання або вихід з кризи окремих підприємств і навіть цілих галузей економіки. Мета такої приватизації - пошук нових, більш досконалих структур підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності [31 c. 42].

У структурній політиці Європейського союзу превалює такий підхід, який спрямований на стимулювання діяльності конкретних компаній. Він полягає в тому, що тільки приватний бізнес може ефективно вирішувати питання підйому депресивних регіонів і підприємств, причому не шляхом будівництва великих промислових підприємств, а головним чином за допомогою створення малих і середніх підприємств передових галузей.

Головною особливістю економіки Франції є значна питома вага державного сектора в акціонерній формі. Акції є державними безпосередньо або опосередковано - через фінансові інститути. Державні компанії діють переважно в автомобілебудуванні, авіакосмічній, електронної, хімічної, нафтогазової промисловості, чорної металургії, тобто в галузях, які мають ключове значення для економіки країни:

  • 446 у промисловості (чорної і кольорової

  • металургії, хімії, машинобудуванні);

  • 194 у транспорті і зв'язку,

  • 32 в енергетиці,

  • 280 в фінансовій сфері.

Приватизація у Великобританії проводилася виключно на принципах платності і за допомогою торгів, з використанням різних форм адміністративного регулювання. Особливість англійської економічної політики - стримування виробництва, особливо при загостренні проблем платіжного балансу країни.

При розгляді питань державного регулювання у скандинавських країнах необхідно розрізняти державну власність і державний сектор. Зайнятість у державному секторі економіки скандинавських країн найбільш висока серед розвинених країн: Швеція - 32%; Норвегія і Данії - близько 30%, Фінляндія - 25%. Держава в країнах Скандинавії активно представлена ​​в наступних сферах:

  • освіта,

  • охорона здоров'я,

  • пенсійне забезпечення,

  • ринок праці та ін

Важливим моментом є те, що держави деякі держави Європи чітко визначили межі приватизації, позначивши ту частину власності, яка залишається в руках держави. Статус державної власності зберегли залізні дороги, пошта, телеграф і деякі інші підприємства, що мають суспільне значення. У країнах ЦСЄ має місце процес «реприватизації». Також розвивається в різному ступені процес передачі власності працівникам підприємств.

В азійських країнах масштаби участі держави в організації та управлінні промисловістю, як правило, значні. Форми і методи державного втручання в економіку змінюються в залежності від еволюції стратегії економічного розвитку. Тісний зв'язок бізнесу і державного апарату має як позитивне, так і негативний вплив на національну економіку (приклад Японії і Південної Кореї - в меншій мірі, приклад Індії - більшою).

В економічній політиці країн Латинської Америки на сучасному етапі розвитку переважають ліберальні ринкові системи з непрямим участю держави (в основному фінансові та фіскальні) в економічному регулюванні. У Латинській Америці суттєво скорочена частка державного сектора, зріс ступінь відкритості економіки.

Масштабна приватизація державної власності проведена в більшості латиноамериканських країн (Чилі, Аргентина, Бразилія та ін.)

У Бразилії здійснена приватизація в нафтовій промисловості та ін Тим не менш державні підприємства тривалий час домінували в базових галузях: гірничодобувних, нафтохімії, металургії, хімії та фармацевтичної промисловості.

У Мексиці проведена розпродаж збиткових державних підприємств. У програму приватизації включені найбільші підприємства гірничорудної промисловості, чорної металургії, авіаційного транспорту, які належали як федеральному уряду, так і місцевим органам влади [31 c. 44].

Для успішного функціонування підприємств Росії необхідно щоб складність і швидкість прийняття рішень на підприємстві відповідали складності і швидкості змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі. Щоб протистояти кризовим ситуаціям, підприємству необхідно будувати системи управління швидкого реагування.

Розглянувши різні підходи країн світу до антикризового управління, ми можемо виділити деякі з них. У США антикризове управління проявляється у вдосконаленні законодавства в області зайнятості, а також розвивається всебічна науково обгрунтована координація зусиль різних державних відомств з розробки і проведення економічної політики. У Японії ведеться активна політика держави щодо демонополізації економіки. У структурній політиці Європейського союзу превалює такий підхід, спрямований на стимулювання діяльності конкретних компаній. У ряді країн державні органи розробляють програми приватизації, та їх здійснення розглядається як антикризові заходи. Однією з головних тенденція розвитку в області антикризового розвитку є різноманітність форм власності. Світовий досвід показує, що власність використовується найбільш ефективно в тих країнах, де ступінь лібералізації господарської діяльності вище, якщо це поєднується з високою ефективністю державних інститутів, а також активною державною підтримкою підприємництва і політикою заохочення конкуренції на внутрішньому ринку.

3.2 Зарубіжний досвід оцінки фінансового стану підприємства

За кордоном проблемою оцінки фінансового стану комерційного підприємства займаються багато вчених: Коробоу Л., Штур О., Мартін Д., Браун М. і багато інших. На основі створення ними систем комплексного аналізу діяльності фірми практично кожен бажаючий зможе без особливих зусиль отримати цікаві для його дані про функціонування підприємства.

На заході інтерес до фінансових даних компаній дуже високий. це пов'язано з тим, що різні категорії користувачів інформації в тій чи іншій мірі зацікавлені в результатах фінансової діяльності компанії.

Користувачі фінансових звітів поділяються на внутрішніх і зовнішніх. До перших відносять адміністрацію до других - кредиторів та інвесторів. Кредитори надають позики, приймають векселя або купують облігації, за якими отримують відсотки. Вони розраховують на погашення позик відповідно до укладеної угоди. Інвестори купують акції в розрахунку на отримання дивідендів і на збільшення їх ринкової вартості ті й інші піддають себе ризику: кредитор тим, що боржник може і не повернути боргу, інвестор, що високих дивідендів або взагалі або ринкова ціна на акції впаде.

Щоб звести ризик до мінімуму при здійсненні вкладень аналізують фінансовий стан кожного окремого підприємства.

Результати діяльності фірми в минулому часто є гарним індикатором перспектив розвитку. З цього інвестора або кредитора цікавлять мали місце в минулому тенденції реалізації товарів і послуг, витрат, рухів грошових коштів та прибутку від здійснених інвестицій. Крім того, аналіз поточного стану компанії дозволяє оцінити положення на даний момент, наприклад, стан і структуру активів, грошових коштів, співвідношення між заборгованістю компанії і її капіталом, розумність величини матеріально - виробничих запасів і дебіторської заборгованостей. Знання фінансового стану фірми в минулому і сьогоденні є необхідним для виконання іншої задачі аналізу фінансового стану - оцінки перспектив розвитку компанії.

Багато аналітиків використовують приблизні оцінки визначення найважливіших фінансових коефіцієнтів. Наприклад, довгий час вважалося, що якщо поточний коефіцієнт (відносини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань) дорівнює 2, то це добре. Хоча подібні показники допомагають при підготовці подальших досліджень, не можна стверджувати, що вони підходять будь-якої компанії. Фірма з поточним коефіцієнтом більшим, ніж 2:1, може мати слабке фінансове становище: надто велика дебіторська заборгованість, значні, невідповідні вимогам часу матеріальні запаси, слабкий контроль за грошовими операціями. Інша компанія має коефіцієнт покриття менше 2:1, але завдяки гарному управлінню перебувати в прекрасному фінансовому стані, таким чином, подібні оцінки повинні застосовуватися з великою обережністю.

Метод порівняння фінансових результатів однієї і тієї ж компанії за певний період часу має перевагу перед прийомом, розглянутим вище. Цей прийом дозволяє побачити зміни в кращу або гіршу сторону, а також прогнозувати майбутні тенденції розвитку. Однак у переломні періоди діяльності слід обережно робити прогнози на майбутнє. Інший недолік полягає в тому, що хороші результати в минулому можуть виявитися неприйнятними в сьогоденні або майбутньому, наприклад, навіть якщо доходи з інвестицій зросли з 3 до 4%, рівень доходів в 5% може виявитися недостатнім у галузевих показників необхідно враховувати наступне звітному періоді.

Використання галузевих показників, в якійсь мірі дозволяє усунути негативні сторони попередніх способів оцінки. Цей метод передбачає зіставлення підсумків діяльності фірми з іншими компаніями тієї ж галузі. При використанні По-перше, хоча дві компанії діють в одній галузі промисловості, вони можуть непорівнянні. По-друге, більшість великих компаній діють більше ніж в одній галузі. Деякі з них диверсифікували свою діяльність, перетворилися в конгломерати, що функціонують у багатьох не пов'язаних галузях. Різні підрозділи такої компанії мають не однакові рівні рентабельності і ризику. При застосуванні зведених фінансових звітів для фінансового аналізу часто стає неможливим використовувати в якості орієнтира галузеві показники.

Але, незважаючи на всі ці недоліки, при відсутності даних про діяльність компанії в минулому найкращим є використання галузевих показників для оцінки поточної діяльності.

Зовнішній аналіз здійснюється на основі даних публікованих звітів компаній, інформацією комісії з цінних паперів і біржових операцій, економічної періодики та консультацій фірм, що надають послуги з питань кредитування та здійснення інвестицій [39, c. 122].

Методика проведення зарубіжного аналізу багато в чому схожа з принципами оцінки фінансового стану у вітчизняній практиці.

Відмінності спостерігаються в інформаційному забезпеченні осіб, які проводять аналіз. За кордоном практично кожна зацікавлена ​​особа може отримати інформацію про діяльність будь-якої фірми.

У зарубіжній економічній літературі пропонується велика кількість різноманітних методик і математичних моделей діагностики фінансового стану підприємств. Однак, як відзначають багато російські автори, численні спроби застосування іноземних моделей прогнозування банкрутства у вітчизняних умовах не принесли досить точних результатів. У зв'язку з відсутністю статистики банкрутства підприємств через молодості інституту банкрутства в нашій країні утруднені власні розробки, засновані на реаліях нашої економіки і спрямовані на достовірне прогнозування можливого банкрутства [38, с.65]. Перші дослідження аналітичних коефіцієнтів для передбачення можливих ускладнень у фінансовій діяльності компаній проводилися в США. У сучасній практиці фінансово-господарської діяльності зарубіжних фірм для оцінки ймовірності банкрутства найбільш широке застосування отримали моделі, розроблені У. Бівер і Е. Альтманом. Фінансовим аналітиком У. Бівер була запропонована своя система показників для оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства. Аналітик вивчав проблеми фірм, пов'язані з нездатністю виконувати свої фінансові зобов'язання. У. Бівер створив базу даних, яку використовував потім у своїй моделі для статистичного тестування надійності 30 коефіцієнтів. Середнє значення даних показників у фірм, які не мали фінансових проблем, порівнювався з величиною показників у компаній, які пізніше збанкрутували. Система показників Бівера наведена в таблиці 9.

В оцінці ймовірності банкрутства (американська практика) використовується двофакторна модель. Для неї вибирають два ключові показники, за якими оцінюється ймовірність банкрутства організації. В американській практиці для визначення підсумкового показника ймовірності банкрутства (Z 2) використовують показник поточної ліквідності і показник питомої ваги позикових коштів в активах. Вони множаться на відповідні константи - певні практичними розрахунками вагові коефіцієнти (α, β, γ). У результаті виходить наступна формула:

Z 2 = α + β * Коефіцієнт поточної ліквідності + γ * Питома вага позикових коштів в активах (у частках одиниці) (34)

де α = - 0,3877;

β = - 1,0736;

γ = + 0,0579.

Якщо в результаті розрахунку значення Z 2 <0, то ймовірність банкрутства не

Таблиця 9-Система показників Бівера, стосовно російської звітності

Показник

Розрахунок

Значення показника



Група 1: нормальне фінансове становище

Група 2: середня (нестійке) фінансове становище

Група 3: кризовий фінансовий стан

Коефіцієнт Бівера

(Чистий прибуток + Амортизація) / Позиковий капітал

Більше 0,4

Близько 0,2

До - 0,15



Коефіцієнт поточної ліквідності (L 4)

Оборотні активи / Поточні зобов'язання

2 ≤ L 4 ≤ 3,2 і більше

1 ≤ L 4 ≤ 2

L 4 ≤ 1

Економічна рентабельність (R 4)

(Чистий прибуток / Баланс) * 100%

6 ÷ 8 і більше

5 ÷ 2

Від 1% до -22%

Фінансовий леверидж


(Чистий прибуток / Баланс) * 100%

Менше 35%

40% - 60%

80% і більше

Коефіцієнт покриття оборотних активів власними оборотними засобами

(Власний капітал - Необоротні активи) / Оборотні кошти

0,4 і більше

0,3 ÷ 0,1

Менш 0,1 (або від'ємне значення)

велика. Якщо ж Z 2> 0, то існує висока ймовірність банкрутства аналізованого підприємства. Застосування даної моделі для російських умов було досліджено в роботах М.А. Федотової, яка вважає, що вагові коефіцієнти слід скорегувати стосовно до місцевих умов і що точність прогнозу двофакторної моделі збільшиться, якщо додати до неї третій показник - рентабельність активів. Це дозволяє одночасно порівнювати показник ризику банкрутства і рівень рентабельності продажів продукції. Якщо перший показник перебуває в безпечних межах і рівень рентабельності продукції досить високий, то ймовірність банкрутства вкрай незначна. Однак нові вагові коефіцієнти для вітчизняних підприємств через відсутність статистичних даних по організаціях - банкрутах в Росії не були визначені. Однак, як відзначають багато російські автори, численні спроби застосування іноземних моделей прогнозування банкрутства у вітчизняних умовах не принесли досить точних результатів [13, с.19].

Виходячи, з формули № 34 розрахуємо двухфакторную модель Альтмана на прикладі ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рік.

Z 2007 = -0,3877 + (-1,0736 * 2,32) + (0,0579 * 0,12) = (-0,3877) + (-2,49) +0,007 = -2,9;

Z 2008 = -0,3877 + (-1,0736 * 5,3) + (0,0579 * 0,16) = (-0,3877) + (-5,7) + 0,01 = -6, 1;

Z 2009 = -0,3877 + (-1,0736 * 2,7) + (0,0579 * 0,28) = (-0,3877) + (-2,8) + 0,01 = -3, 2.

Таким чином, розрахувавши двухфакторную модель на прикладі ВАТ «НМУ-3» випливає, що в 2007 році Z = -2,9, у 2008 році -6,1, у 2009 році - -3,2. Отже, для даного підприємства ймовірність банкрутства невелика.

Двофакторна модель не забезпечує комплексної оцінки фінансового стану організації. Тому зарубіжні аналітики використовують пятифакторную модель (Z 5) Альтмана. Вона являє собою лінійну дискримінантних функцій.

Z 5 = 1,2 ((Поточні активи - Поточні зобов'язання) / Всі зобов'язання) + 1,4 (Нерозподілений прибуток / Всі активи) + 3,3 (Прибуток до сплати відсотків і податків / Всі активи) + 0,6 (Ринкова вартість звичайних і привілейованих акцій / Всі активи) + 1,0 (Обсяг продажів / Всі активи)

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах (-14, +22). У залежності від значення «Z - рахунку» за певною шкалою проводиться оцінка ймовірності настання банкрутства протягом двох років:

якщо Z 5 <1,8 - ймовірність банкрутства дуже висока;

1,81 <Z 5 <2,7 - ймовірність банкрутства середня;

2,8 <Z 5 <2,9 - банкрутство можливе, але за певних обставин;

Z 5> 3,0 - дуже мала ймовірність банкрутства.

Підсумковий показник - «показник Z» Альтмана є результатом дискримінантної функції. Очевидно, що «більш здоровими» є компанії, у яких більше «число Z». Професор Альтман встановив, що підприємства, у яких «показник Z» перевищував 2,99, відрізнялися фінансовою стабільністю, і надалі в їх діяльності будь - яких ускладнень не спостерігалося. Фірми у яких цей показник був менше 1,81 (зрозуміло, включаючи і негативні числа), рано чи пізно приходили до банкрутства. Лише незначна група подібних фірм вижила. Для підприємств з показником між 1,81 і 2,99 неможливо було скласти чіткий і переконливий прогноз.

При цьому Z - коефіцієнт має загальний серйозний недолік - по суті, його можна використовувати лише стосовно великих компаній, котирують свої акції на біржах. Саме для таких компаній можна отримати об'єктивну ринкову оцінку власного капіталу.

Існує й інша модель Альтмана, яку можна використовувати для розрахунків не тільки в акціонерних товариствах відкритого типу. У неї також включені п'ять показників, але з іншими константами.

Z F = 0,717 х 1 + 0,847 х 2 + 3,107 х 3 + 0,42 х 4 + 0,995 х 5 (36)

де х 1 - відношення власного оборотного капіталу до величини активів підприємства;

х 2 - відношення чистого прибутку до величини активів підприємства, тобто економічна рентабельність (R 4), в частках одиниці;

х 3 - відношення прибутку до сплати відсотків і податків до величини активів підприємства;

х 4 - відношення величини власного капіталу до величини позикового капіталу підприємства;

х 5 - відношення виручки від продажу продукції до величини активів підприємства, тобто ресурсоотдачи (d 1).

Якщо значення показника Z F <1,23, то ймовірність банкрутства дуже висока. А якщо Z F > 1,23, то банкрутство не загрожує підприємству найближчим часом. Слід зазначити, що вагові коефіцієнти - константи в цих моделях розраховані виходячи з фінансових умов, що склалися в США [13, с.22].

Відповідно до формули № 36 розрахуємо пятифакторную модель (Z F) Альтмана на прикладі ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рік.

Z F 2007 = (0,717 * 0,86) + (0,847 * 0,32) + (3,107 * 0,43) + (0,42 * 7,72) + (0,995 * 3,21) = 0,62 + 0,28 + 1,34 + 3,25 + 3,20 = 8,69;

Z F 2008 = (0,717 * 0,69) + (0,847 * 0,27) + (3,107 * 0,37) + (0,42 * 5,18) + (0,995 * 1,9) = 0,49 + 0,23 + 1,14 + 2,17 + 1,9 = 5,9;

Z F 2009 = (0,717 * 0,49) + (0,847 * 0,22) + (3,107 * 0,29) + (0,42 * 2,54) + (0,995 * 3,1) = 0,35 + 0,18 + 0,9 + 1,06 = 2,49.

Таким чином, Z F за 2007 рік дорівнює 8,69, за 2008 рік - 5,9, на кінець 2009 року - 2,49. Це свідчить про дуже малу ймовірність банкрутства.

Практика показує, що в окремих випадках можна використовувати модель Конна - Гольдера, яка описує ймовірність настання кризової ситуації для різних значень індексу К G:

До G = - 0,16 * х 1 - 0,22 * х 2 + 0,87 * х 3 - 0,10 * х 4 - 0,24 * х 5 (37)

де х 1 - частка швидко реалізованих ліквідних коштів (грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення + короткострокова дебіторська заборгованість) в активах;

х 2 - частка довгострокових джерел фінансування в пасивах;

х 3 - відношення фінансових витрат (сплачені відсотки за позиковими коштами + податок на прибуток) до нетто-виручки від продажів;

х 4 - частка витрат на персонал до валового прибутку;

х 5 - співвідношення накопиченої прибутку і позикового капіталу.

Відсутність в Росії статистичних матеріалів по організаціям банкрутам не дозволяє скоригувати методику обчислення вагових коефіцієнтів і порогових значень з урахуванням російських економічних умов, а визначення даних коефіцієнтів експертним шляхом, з нашої точки зору, не забезпечує їх достатній точності [38, с.70].

Російські вчені Р.С. Сайфуллін і Г.Г. Кадиків зробили спробу адаптувати модель «Z - рахунок» Е. Альтмана до російських умов. Вони запропонували використовувати для оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

R = 2 До + 0,1 КТЛ + 0,08 Кі + 0,45 Км + Кпр (38)

де Ко - коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

КТЛ - коефіцієнт поточної ліквідності;

Кі - коефіцієнт оборотності активів;

Км - комерційна маржа (рентабельність реалізації продукції);

Кпр - рентабельність власного капіталу.

При повній відповідності фінансових коефіцієнтів їх мінімальним нормативним рівнем рейтингове число буде дорівнює одиниці і організація буде мати задовільний стан економіки. Фінансовий стан підприємств з рейтинговим числом менш одиниці характеризується як незадовільний.

Модель Р.С. Сайфуллін і Г.Г. Кадикова є найбільш точною з усіх представлених моделей, проте невелика зміна коефіцієнта забезпеченості власними засобами з 0,1 до 0,2 призводить до зміни підсумкового показника («рейтингового числа») на:

R 1 = (0,2 - 0,1) * 2 = 0,2 пункту

До такого ж результату приводить і значна зміна коефіцієнта поточної ліквідності від нуля (від повної ліквідності) до двох, що характеризує високоліквідні підприємства:

R 2 = (2 - 0) * 0,1 = 0,2 пункту

Використовуючи формулу № 38, розрахуємо модель Р.С. Сайфуллін і Г.Г. Кадикова на прикладі ВАТ «НМУ-3».

R 2007 = (2 * 0,89) + (0,1 * 2,32) + (0,08 * 2,8) + (0,45 * 14,7) + 33,3 = 1,78 + 0 , 24 + 0,23 + 6,62 + 33,3 = 42,17;

R 2008 = (2 * 0,9) + (0,1 * 5,3) + (0,08 * 2,1) + (0,45 * 20) + 41,1 = 1,8 + 0,53 + 0,17 + 9 + 41,1 = 52,6;

R 2009 = (2 * 0,64) + (0,1 * 2,74) + (0,08 * 3,6) + (0,45 * 9,3) + 33,6 = 1,28 + 0 , 27 + 0,28 + 4,2 + 33,6 = 39,63.

У Республіці Білорусь також розроблена дискримінантний факторна модель діагностики ризику банкрутства підприємств:

Z Б = 0,111 х 1 + 13,239 х 2 + 1,676 х 3 + 0,515 х 4 + 3,80 х 5 (39)

де х 1 - відношення власного оборотного капіталу до величини активів підприємства;

х 2 - відношення оборотних активів до величини необоротних активів підприємства;

х 3 - відношення виручки від продажу продукції до величини активів підприємства, тобто ресурсоотдачи (d 1);

х 4 - відношення чистого прибутку до величини активів підприємства, тобто економічна рентабельність (R 4),%;

х 5 - відношення величини власного капіталу до величини сукупного капіталу підприємства, тобто коефіцієнт фінансової незалежності (U 3).

Якщо величина Z Б> 8, то підприємству банкрутство не загрожує;

Якщо 5 <Z Б <8, то ризик є, але невеликий;

Якщо 3 <Z Б <5, то фінансовий стан середнє, ризик банкрутства є за певних обставин;

Якщо 3 <Z Б <1, то фінансовий стан нестійкий, існує реальна загроза неспроможності найближчим часом;

Якщо Z Б <1, то таке підприємство - банкрут.

Перевагою методів, подібних моделі Альтмана, є висока ймовірність, з якою передбачається банкрутство приблизно за два роки до фактичного оголошення конкурсу, недоліком - зменшення статистичної надійності результатів при складанні прогнозів щодо віддаленого майбутнього.

Таким чином, розглянувши зарубіжні моделі діагностики фінансового стану підприємств і розрахувавши ймовірність банкрутства за ним використовуючи дані ВАТ «НМУ-3» можна зробити висновок, що ВАТ «НМУ-3» найближчим часом має малу ймовірність стати банкрутом. Узагальнивши зарубіжний досвід оцінки фінансового стану, перейдемо до розробки шляхів поліпшення фінансового стану ВАТ «НМУ-3».

3.3 Шляхи покращення фінансового стану підприємства ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»

У ринковій економіці будь-яке підприємство за певних обставин може виявитися в кризовому фінансовому стані. Причини такого становища пов'язані як з впливом зовнішнього середовища на діяльність підприємства, так і з внутрішніми недоліками управління виробництвом. Досягти платоспроможності та ефективності функціонування такі підприємства можуть за допомогою їх фінансового оздоровлення.

Фінансове становище підприємства, його показники платоспроможності безпосередньо залежать від того, наскільки швидко кошти, вкладені в поточні активи, перетворюються в реальні гроші. Звідси основне завдання раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в тому, щоб всіма силами і засобами скорочувати період оборотності оборотних активів в цілому і по кожній з найбільш вагомих складових.

В умовах фінансової кризи, коли негативними чинниками впливають на своєчасність надходження виручки від реалізації є: падіння попиту на продукцію; зниження рівня цін на міжнародному ринку; посилення конкуренції; зниження купівельної спроможності підприємств-споживачів продукції, домінуючою проблемою для підприємства є не максимізація прибутку, а збереження обсягів виробництва, стабілізація роботи підприємства та мінімізація витрат. Дане завдання багатопланова, тому для свого рішення вона потребує системного підходу.

Для збереження обсягів виробництва ВАТ «НМУ-3» рекомендується здійснювати такі конкретні заходи:

- Підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готової продукції від виробника до споживача;

- Проведення політики в галузі збереження кадрового потенціалу;

- Суворе дотримання укладених договорів на виконання робіт;

-Поліпшувати якість продукції, що дозволить зберегти конкурентоспроможність і зацікавленість вибору даного підприємства замовниками робіт;

- Скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання;

-Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виконання певних видів робіт.

Здійснення цих пропозицій дозволить зберегти існуючі обсяги виробництва і мати рентабельність, хоч і малу. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таких сфер, як реалізація і збут продукції, тому що потреби і запити споживачів стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними за своєю структурою.

Аналіз фінансового стану ВАТ «НМУ-3» дозволив сформулювати основні проблеми, які потребують вирішення в процесі знаходження шляхів підвищення платоспроможності підприємства.

У структурі активів висока питома вага займає дебіторська заборгованість. У результаті цього знижується частка грошових коштів, що створює труднощі для погашення поточних зобов'язань підприємства. У 2009 році величина дебіторської заборгованості в складі активів становить близько 60%, що свідчить про відволікання коштів з обороту, а це негативно позначається на фінансовому стані підприємства. Тому підприємству необхідно скоротити величину дебіторської заборгованості.

Для зниження дебіторської заборгованості необхідно раціональне проведення політики управління дебіторською заборгованістю. Так само для зниження дебіторської заборгованості можна скористатися операцією факторингу, які пропонують банки. Факторингове обслуговування банку представляє комплекс фінансових послуг, що надаються в обмін на поступку дебіторської заборгованості, включає в себе:

- Беззаставне довгострокове фінансування під відступлення грошових вимог: у випадку від реалізації товарів споживачу з відстрочкою платежу компанія постачальник має можливість отримати від банку значну частину заборгованості 90% не чекаючи платежу від споживача;

- Страхування ризиків;

- Управління дебіторської заборгованості передбачає контроль своєчасності оплати поставок; спеціальну процедуру нагадувань при затримці платежів.

Прагнути до подальшого зменшення дебіторської заборгованості ВАТ «НМУ-3», оскільки значна частка дебіторської заборгованості свідчить про погіршення фінансової ситуації на підприємстві. Для зниження дебіторської заборгованості необхідно раціональне проведення політики управління дебіторською заборгованістю. Ця політика являє собою складову частину загальної політики управління оборотними коштами підприємства, яка полягає в мінімізації загального її розміру і строків інкасації боргу.

Рекомендується продумувати зміст договорів з покупцями і обумовити в них сплату пені за кожний день прострочення платежу (наприклад, в розмірі 1,5% від суми договору). Це дозволить не тільки зміцнити фінансово-платіжну дисципліну партнерів господарства, але й передбачити отримання підприємством додаткових доходів. Необхідно проводити активну роботу по відсилання письмових попереджень.

Знижуючи дебіторську заборгованість, підприємство може використовувати ці кошти на розширення своєї діяльності, на купівлю нової техніки, також більше уваги приділити підвищенню кваліфікації робітничих кадрів. І в першу чергу, за рахунок надходжень від погашення дебіторської заборгованості зможе погасити частину своєї кредиторської заборгованості.

В умовах фінансової кризи належну увагу варто приділяти бартерним операціям, забезпечує власні потреби, а так само потреби інших підрозділів ВАТ «НМУ-3» у матеріалах, комплектуючих. Робота з невиправданою дебіторською заборгованістю аналізованого підприємства повинна стати стратегічним напрямком фінансової діяльності, і повинна проводитися щоденно.

За рахунок надходжень від погашення дебіторської заборгованості ВАТ «НМУ-3» зможе погасити частину своєї кредиторської заборгованості.

Розрахуємо ефективність факторингу для ВАТ «НМУ-3». Дебіторська заборгованість на кінець 2009 року склала 131022 тис. рублів. За умовами банку, при поступку прав вимог ВАТ «НМУ-3» може отримати 90% від суми заборгованості, не чекаючи платежів від дебіторів, що складе 117919 тис. руб. (Сто тридцять одна тисяча двадцять два * 90% = 117919).

Підприємству ВАТ «НМУ-3» рекомендується створити таку структуру управління, при якій в основі права на прийняття рішень лежить компетентність, а не заняття офіційного поста. Також необхідно приділити особливу значення підбору кадрів. Ці функції покладаються на працівників відділ кадрів, які в свою чергу повинні бути підготовлені для виконання даної роботи на високому професійному рівні. Висококваліфіковані та ініціативні працівники становлять інтелектуальний потенціал підприємства, що має величезне значення для успішного розвитку підприємства, тому що продуктивність праці залежить значною мірою від кваліфікації самих працівників.

Для забезпечення високої продуктивності праці працівників, керівництву ВАТ «НМУ-3» необхідно формувати і реалізовувати програми систематичного навчання і підготовки кадрів з метою більш повного розкриття їхніх можливостей.

На підприємства ВАТ «НМУ-3» висока питома вага активної частини основних фондів, що свідчить про наявність хорошої виробничої бази. Впровадження нової техніки і технології, організації виробництва і праці на основі досягнень і реалізації наукових знань дозволить вирішити соціально економічні завдання, такі як поліпшення умов праці, підвищення його змістовності, охорона навколишнього середовища. При оновленні матеріально - технічної бази підприємства виростає продуктивність праці, підвищується ефективність виробництва.

Керівництву ВАТ «НМУ-3» необхідно розробити програму, спрямовану на залучення коштів населення за допомогою будівництва об'єктів соціальної сфери. Це можуть бути багатоквартирні будинки, котеджі, побудовані як за типовими, так і за індивідуальними проектами, різні типи гаражів та сховищ. Дана переорієнтація виробництва не зажадала б великих капітальних витрат, пов'язаних, наприклад, із залученням нових кадрів, закупівлею необхідної сировини та матеріалів і т.д. Підприємство на сьогоднішній день володіє необхідними виробничими фахівцями, запасами, транспортом та обладнанням для реалізації даного напрямку. Декількома з основних проблем, що постають на шляху реалізації цієї програми, є проблеми, пов'язані з реалізацією даних послуг, пошуком потенційних клієнтів. Окреслені проблеми якраз і дозволить вирішити знову вводиться в структуру підприємства підрозділ - маркетингова служба. Служба маркетингу повинна проаналізувати заходи у сфері збуту і його стимулювання, попит на надання нових послуг, які відповідають можливостям фірми і відповідно позбавлятися від незадіяних основних фондів, товарно - матеріальних цінностей, здача в оренду виробничих приміщень і т.п. Це дозволить зміцнити величину важкореалізованих активів і збільшити швидко реалізованих активи. Вести постійний пошук російських замовників на послуги, які можуть бути надані підприємством, тобто забезпечити ефективну рекламу всіх послуг підприємства.

Підприємству ВАТ «НМУ-3» рекомендується, при неможливості збільшення ціни, зниження собівартості продукції. Одним з основних і найбільш радикальних напрямків фінансового оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва і досягненню беззбитковості роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організація дієвого обліку та контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Оптимальний рівень поточних дозволить максимізувати прибуток при прийнятному рівні ліквідності й комерційного ризику. Тобто поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної і безперебійної роботи підприємства. Таким чином, пропонуємо раціональне управління поточними активами, тобто вміле балансування між ризиками. Одні ризики пов'язані з недоліком поточних активів, а значить з загрозою зриву виробничих планів із-за браку сировини і матеріалів або відсутності можливості задовольнити запити споживачів. Інші ризики обумовлені надлишком поточних активів, а це призводить до заморожування коштів у сировині, дебіторської заборгованості і т.д. Рекомендується втримувати наявний рівень власних коштів, так як в залученні позикових коштів немає необхідності. Зростання коефіцієнта оборотності власного капіталу вказує на збільшення ефективності використання власного капіталу, але показники рентабельності власного капіталу низькі, що більший прибуток можна було б отримати при вкладенні цих коштів у банк під відсотки. Так як основна частина власних коштів йде на формування необоротних активів, потрібно розглянути можливість зміни структури необоротних активів, зокрема, спробувати змінити частки основних фондів і незавершеного виробництва.

За результатами аналізу повинна бути вироблена генеральна фінансова стратегія і складено план фінансового оздоровлення підприємства з метою недопущення банкрутства, шляхом комплексного використання внутрішніх і зовнішніх резервів. Якщо повна реалізація внутрішніх можливостей підприємства не дозволяє відновити платоспроможність і фінансову стійкість в необхідному обсязі для успішного її функціонування, то в цьому випадку слід вдатися до зовнішньої допомоги. Крім того, для зниження впливу наслідків фінансової кризи ВАТ «НМУ-3» необхідно передбачати і розуміти розвиток ринку, включаючи діяльність конкурентів, аналізувати і використовувати ідеї, що виходять від зацікавлених сторін, визначати ключових партнерів і стратегічні можливості партнерства, здійснювати освоєння нових ринків.

Таким чином, для успішної роботи ВАТ «НМУ-3» необхідно:

- Прискорити оборотність оборотних активів, шляхом:

1) поліпшення організації матеріально - технічного постачання;

2) скорочення часу знаходження коштів у дебіторській заборгованості.

-Знизити собівартість продукції шляхом:

1) встановлення належного контролю за витрачанням ресурсів;

2) скорочення браку готової продукції на виробництві.

Підвищити ліквідність активів підприємства шляхом продажу не задіяних основних фондів, здача в оренду виробничих приміщень і т.п. Це дозволить зміцнити величину важкореалізованих активів і збільшити швидко реалізованих активи;

-Удосконалювати розрахунки з покупцями шляхом надання знижок при оплаті в строк і ввести додаткові співу при затримці оплати за продукцію.

Висновок

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

Фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів. Фінансовий стан є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відбивають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості.

Аналіз фінансового стану полягає в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства і постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану підприємства показує, по яких напрямках треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності. Фінансовий стан також може бути стійким, нестійким і кризовим. Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерський баланс. Бухгалтерський баланс являє собою систему показників, що відображають майнове і фінансове становище організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства, є:

- Забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність;

-Ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення;

- Оцінка платоспроможності підприємства;

- Аналіз фінансової стійкості;

- Оцінка ділової активності;

- Оцінка рентабельності.

Керівництву ВАТ «НМУ-3» необхідно розробити програму, спрямовану на залучення коштів населення за допомогою будівництва об'єктів соціальної сфери. Це можуть бути багатоквартирні будинки, котеджі, побудовані як за типовими, так і за індивідуальними проектами, різні типи гаражів та сховищ. Дана переорієнтація виробництва не зажадала б великих капітальних витрат, пов'язаних, наприклад, із залученням нових кадрів, закупівлею необхідної сировини та матеріалів і т.д. Підприємство на сьогоднішній день володіє необхідними виробничими фахівцями, запасами, транспортом та обладнанням для реалізації даного напрямку. Декількома з основних проблем, що постають на шляху реалізації цієї програми, є проблеми, пов'язані з реалізацією даних послуг, пошуком потенційних клієнтів. Окреслені проблеми якраз і дозволить вирішити знову вводиться в структуру підприємства підрозділ - маркетингова служба. Служба маркетингу повинна проаналізувати заходи у сфері збуту і його стимулювання, попит на надання нових послуг, які відповідають можливостям фірми і відповідно позбавлятися від незадіяних основних фондів, товарно - матеріальних цінностей, здача в оренду виробничих приміщень і т.п. Це дозволить зміцнити величину важкореалізованих активів і збільшити швидко реалізованих активи. Вести постійний пошук російських замовників на послуги, які можуть бути надані підприємством, тобто забезпечити ефективну рекламу всіх послуг підприємства.

Підприємству ВАТ «НМУ-3» рекомендується, при неможливості збільшення ціни, зниження собівартості продукції. Одним з основних і найбільш радикальних напрямків фінансового оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва і досягненню беззбитковості роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Список використаних джерел та літератури

1. Конституція РФ / Федеральний конституційний закон РФ від 12 грудня 1993 р. / / Російська газета. -1993. - 25 грудня.

2. Федеральний закон РФ від 26 грудня 1995 р. № 208 - ФЗ «Про акціонерні товариства» / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 1. Ст.1.

3. Федеральний закон РФ від 26.октября 2002р. № 127 - ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» / / Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 43. - Ст.4190.

4. Постанова Уряду РФ від 25.06.2003г. № 367 «Про затвердження правил проведення арбітражним управлінням фінансового аналізу» / / Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 26. -Ст.2664.

5. Наказ ФСФО РФ від 23.01.2001 р. № 16 «Про затвердження методичних вказівок по проведенню аналізу фінансового стану організацій» / / «Вісник ФСФО РФ», - 2001. - № 2.

6. Артеменко, В. Г., Беллендир, М.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - М.: Видавництво «ДІС», НГАЕіУ, 2004 - 128с.

7. Басовський, Л.Є., Луньова, А.М., Баговскій, А.П. Економічний аналіз. - М.: ИНФРА - М, 2003. -222с.

8. Большаков, С.В. Фінанси підприємств: теорія і практика: Підручник. - М.: Книжковий світ. 2005. - 617с.

9. Бочаров, В.В. Фінансовий аналіз. Короткий курс. 2-е вид. - СПб.: Пітер, 2008. - 240с.

10. Горфинкель, В.Я., Швандер, В.А. Економіка підприємства: Підручник для вузів / під ред. проф. В.Я. Горфінкеля, проф. В.А. Швандера. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2007. - 670с.

11. Донцова, Л.В., Никифорова, Н.А. Аналіз фінансової звітності: підручник - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс», 2006 - 368с.

12. Донцова, Л.В., Никифорова, Н.А. Аналіз фінансової звітності: Практикум. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс» 2004 - 144с.

13. Дибаль, С.В. Фінансовий аналіз: Теорія і практика: Навчальний посібник. - СПб.: Видавничий дім «Бізнес - преса», 2004 - 304с.

14. Єфімова, О.В., Мельник, М.В. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник / під ред. Єфімова О.В., Мельник М.В. - М.: Омега-Л, 2004. - 408с.

15. Єфімова, О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бух. Облік, 2006. - 352с.

16. Жилкіна, О.М. Управління фінансами. Фінансовий аналіз підприємства: Підручник. - М.: ИНФРА - М, 2005. - 332с.

17. Ковальов, В.В., Волкова, О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 424с.

18. Когденко, В.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вузів, які навчаються за спеціальністю 060400 «Фінанси і кредит» .- М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2006 - 390С.

19. Колчігіна, Н.В. Фінанси (організацій) підприємств: Підручник для студентів вузів / під ред. проф. Н.В. Колчігіной. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ - ДІНА, 2007. - 383с.

20. Ліференко, Г.Н. Фінансовий аналіз підприємства: Навчальний посібник .- М.: Видавництво «Іспит», 2005. - 160с.

21. Любушин, Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник .- 3-тє видання, перероблене і доповнене - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2006. - 448с.

22. Маркар'ян, Е.А. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - 6-е вид., Перераб. і доп. - М.: КНОРУС, 2007. - 560с.

23. Пожидаєва, Т.А. Аналіз фінансової звітності: Навчальний посібник - М.: КНОРУС, 2007. - 320с.

24. Поляк, Г.Б. Фінансовий менеджмент. Підручник для вузів - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ - ДІНА, 2006. - 527с.

25. Савицька, Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник-7-е видання, виправлене - Мн.: Нове знання, 2002. - 704с.

26. Селезньова, М.М., Іонова, А.Ф. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2002. - 479с.

27. Сергєєв, І.В., Верстеннікова, І.І. Економіка організації (підприємства): навч. / Під. ред. І.В. Сергєєва. 3-тє вид., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, изд-во Прспект, 2007. - 560с.

28. Стражев, В.І. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Підручник. - 6-е вид. - М.: Вищ. шк., 2005. - 480с.

29. Ступаков, В.С., Токаренко, Г.С. Ризик - менеджмент: Навчальний посібник. - М.: фінанси і статистика, 2006. - 288с.

30. Хачатурян, Н.М. Аналіз фінансово - господарської діяльності: конспект лекцій. - М.: Фенікс, 2006. - 352с.

31. Хотинська, Г.І., Харитонова, Т.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. 2-е видання, перероблене і доповнене. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс» 2007. - 240с.

32. Чечевицина, Л.М., Чуєв, І.М. аналіз фінансово - господарської діяльності: Підручник. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавничо - торгова корпорація «Дашков і К о», 2005. - 352с.

33. Шеремет, А.Д., Негашев, Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА - М, 2002. - 208с.

34. Бошняковіч, Н.С. Збалансованість платоспроможності підприємства та ліквідності його фінансових ресурсів / / Економічний аналіз. - 2006. - № 6. - С.55-61.

35. Кувшинов, Д.А. Фінансовий стан підприємства: методика аналізу / / Фінанси. - 2007. - № 6. - С.80.

36. Пілюгіна, Є.С. Проведення аналізу фінансового стану підприємства відповідно до Наказу № 16 ФСФО / / Управлінський облік .- 2010. - № 3. - С.32-42.

37. Пчеленок, Н.В., Маслов, Б.Г. Зарубіжні і російські методики прогнозування банкрутства / / Управлінський облік. - 2009. - № 5. - С.65-75.

38. Савенков, М.В. Методика оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємств / / Управлінський облік. - 2008. - № 2. - С.81-87.

39. Сєдова, Є.І. Підготовка до балансової комісії. Аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності з використанням фінансових коефіцієнтів / / Консультант бухгалтера. - 2009. - № 4. - С.10 - 19.

40. Спіцкій, А.В. Аналіз ліквідності балансу: класичний і інтегральний / / Фінансовий менеджмент. - 2010. - № 1. - С.28 - 32.

41. Кризи ліквідності: досвід зарубіжних країн / / Фінанси і кредит. 2009. - № 45 (285) .- С. 54.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Диплом
402.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз фінансового стану ВАТ Третє Нефтекамські монтажне управління та шляхи його оптимізації
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Галактон
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Укрнафта
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Центртелеком
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ АРПАК
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Селекта
Оцінка фінансового стану комерційного підприємства на прикладі ВАТ Снєжка
Аналіз фінансового стану організації на прикладі ВАТ Карк
Оцінка фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ Нефтекамський механічний завод
© Усі права захищені
написати до нас