Зміст
Введення
1. Теоретичні та методологічні основи оцінки фінансового стану підприємства
1.1. Сутність, цілі, завдання та методи аналізу фінансового стану підприємства
1.2. Інформаційна база та проблеми оцінки фінансового стану підприємства
1.3. Методика оцінки фінансового стану підприємства
2. Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
2.1. Горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерського балансу на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
2.2. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
2.3. Аналіз ділової активності та рентабельності на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
3.Основні напрямки покращення фінансового стану підприємства
3.1. Механізм антикризового управління в Російській економіці і в зарубіжних країнах
3.2. Зарубіжний досвід оцінки фінансового стану підприємства
3.3. Шляхи поліпшення фінансового стану ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
Розвиток ринкових відносин поставило господарюючі суб'єкти різних організаційно-правових форм у такі жорсткі економічні умови, які об'єктивно зумовлюють проведення ними збалансованої зацікавленої політики з підтримки і зміцнення фінансового стану, його платоспроможності та фінансової стійкості.
В даний час підвищилася самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Досягнення фінансової стійкості можливе на основі підвищення ефективності виробництва. Підвищення ефективності виробництва досягається на основі ефективного використання всіх видів ресурсів і зниження витрат.
Важлива роль у реалізації цього завдання на рівні господарюючого суб'єкта відводиться економічному аналізу. Економічний аналіз дозволяє розробити тип стратегії господарюючого суб'єкта щодо довгострокових активів, стратегію і тактику розвитку господарюючого суб'єкта, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оцінити результати діяльності. Щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому відношенні. Однак одного вміння реально оцінювати фінансовий стан не досить для успішного функціонування підприємства та досягнення ним поставленої мети.
Фінансове становище є результатом взаємодії всіх виробничо - господарських факторів. Фінансове становище підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.
Аналіз фінансового стану підприємства характеризується певною сукупністю показників, відображених у балансі за станом на певну дату. Фінансовий стан характеризує в узагальненому вигляді зміни в розміщенні коштів та джерел їх покриття. Аналіз фінансового стану дозволяє отримати оцінку надійності підприємства з точки зору його платоспроможності, визначити тип і величину його фінансової стійкості. При більш глибокому дослідженні фінансової стійкості підприємства, розраховуються показники ліквідності балансу і платоспроможності підприємства, на основі яких встановлюється його здатність своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Рівень ліквідності балансу визначається за ступенем забезпеченості зобов'язань підприємства власними та загальними активами, термін перетворення, яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.
Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерський баланс. Бухгалтерський баланс являє собою систему показників, що відображають майнове і фінансове становище організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. У кінцевому результаті аналіз фінансового стану підприємства повинен дати керівництву підприємства картину його дійсного стану, а особам, безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавленим у його фінансовому стані - відомості, необхідні для безстороннього судження, наприклад, про раціональність використання вкладених у підприємство додаткових інвестиціях і т.п.
Таким чином, аналіз фінансового стану підприємства є важливим інструментом виявлення його місця в ринковому середовищі, що зумовило вибір даної теми роботи. Виходячи з вище викладеного, тема є актуальною.
Метою дослідження є розробка практичних рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Виходячи з мети дослідження в роботі поставлені наступні завдання:
- Вивчити суть і зміст аналізу фінансового стану підприємства;
- Розглянути інформаційну основу для проведення оцінки фінансового стану;
- Вивчити методику аналізу фінансового стану підприємства;
- Провести аналіз фінансового стану;
- Вивчити зарубіжний досвід з даної теми;
- Розробити рекомендації щодо удосконалення фінансового стану підприємства.
Об'єктом дослідження виступило ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління».
Предметом дослідження виступають проблемні аспекти аналізу фінансового стану підприємства.
Теоретичною основою дослідження стали праці зарубіжних і вітчизняних економістів з питань фінансового стану, нормативно-законодавчі акти, а також періодична література.
В якості методологічної основи дослідження були використані такі методи, як аналіз і синтез, порівняння показників, що вивчаються, метод фінансових коефіцієнтів і ін
Практична значимість дипломної роботи полягає у виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансового стану аналізованого підприємства.
Структурно дипломна робота складається з вступу, трьох розділів та висновків і пропозицій. У першому розділі розглядаються теоретичні та методологічні основи оцінки аналізу фінансового стану, а саме сутність, цілі, завдання, методи аналізу, інформаційна база, проблеми оцінки фінансового стану та методика оцінки фінансового стану підприємства.
У другому розділі показаний горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерського балансу, аналіз платоспроможності, фінансової стійкості, аналіз ділової активності та рентабельності за даними звітності ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління» за 2007 - 2009 рр..
У третьому розділі узагальнюється зарубіжний досвід оцінки фінансового стану та запропоновано шляхи покращення фінансового стану ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління».
1. Теоретичні та методологічні основи оцінки фінансового стану підприємства
1.1 Сутність, цілі, завдання та методи аналізу фінансового стану підприємства
Фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.
Фінансовий стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [14, с.9].
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні і позикові кошти. Слід знати методику аналізу фінансового стану, такі поняття як ділова активність, платоспроможність, рентабельність, фінансова стійкість та інші [22, с.291].
Аналіз фінансового стану полягає в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства і постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам треба вести цю роботу. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.
Фінансовий стан залежить від усіх сторін діяльності підприємств: від виконання виробничих планів, зниження собівартості продукції і збільшення прибутку, зростання ефективності виробництва, а також від факторів, що діють в сфері обігу і пов'язаних з організацією обороту товарних і грошових фондів - поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, покупцями продукції, удосконалювання процесів реалізації і розрахунків. При аналізі необхідно виявити причини нестійкого стану підприємства і намітити шляхи його поліпшення.
Таким чином, цілями аналізу фінансового стану є:
- Своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності;
-Знаходження резервів покращення фінансового стану підприємства, його платоспроможності;
- Вироблення найбільш достовірних припущень і прогнозів майбутніх фінансових умов функціонування суб'єкта господарювання [22, с.291].
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, достатньою ліквідністю оборотних активів, стабільні доходи і широких можливостях залучення позикових коштів. Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовідтворення [32, с.178].
Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежить від результатів його виробничої, комерційної, фінансової діяльності. Якщо виробничі та фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції виручки і суми прибутку і як слід поліпшення фінансового стану та платоспроможності. Стійкий фінансовий стан є підсумком грамотного, умілого керування всім комплексів факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства. Тому основними завданнями аналізу фінансового стану є:
-Вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності оцінювати виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану;
-Побудова моделі оцінки і діагностики фінансового стану, проведення факторного аналізу, визначення впливу різних факторів на зміну фінансового стану підприємства;
-Прогнозування можливих фінансових результатів, виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і позикових ресурсів і розроблених моделей оцінки і діагностики фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;
-Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану [22, с.291].
Аналізом фінансового стану підприємства займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на: внутрішній, який проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Мета такого аналізу полягає у встановленні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні власних і позикових коштів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства. Для проведення аналізу використовується не тільки інформація фінансової звітності, але й дані управлінського обліку. Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на підставі інформації, що публікується звітності. Мета такого аналізу полягає у встановленні можливості вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимальний прибуток і виключити ризик втрати.
Аналіз фінансового стану підприємства включає такі основні методи:
Горизонтальний (часовий) аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з аналогічною їй позицією а попередньому періоді або за більш тривалий проміжок часу. У залежності від вкладеного сенсу горизонтальним аналізом також називають порівняння статей активу і пасиву балансу та порівняльний аналіз статей форм звітності одного підприємства з іншими підприємствами даної галузі.
Вертикальний аналіз - припускає собою вивчення структури підсумкових фінансових показників, вивчення підсумку фінансових показників, їх зміна і оцінка цих змін. Цей аналіз дозволяє провести порівняння з урахуванням специфіки галузі аналізованого підприємства і згладити вплив інфляції. На практиці обидва цих методу використовуються разом.
Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з аналогічною їй позицією ряду попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому.
Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) при цьому методі розраховуємо різні фінансові коефіцієнти. На основі даних звітності проводиться факторний аналіз цих коефіцієнтів і визначається взаємозв'язок і взаємозалежність різних показників. використання коефіцієнтів дозволяє найбільш точно визначити слабкі та сильні сторони підприємства, виявити основну динаміку показників і ступінь впливу факторів на зміну результативного показника. Однак якісне значення коефіцієнта залежить від надійності і порівнянності показників звітності. На значення коефіцієнтів впливає застосовні методи обліку.
Порівняльний аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, і міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними [34, с.30].
Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних методів дослідження. Він може бути прямим (власне аналіз) і зворотним (синтез).
У процесі аналізу реалізується перехід від загального ознайомлення з фінансовим станом до виявлення і виміру суперечливого впливу окремих факторів на його характеристики і до узагальнення матеріалів аналізу у вигляді кінцевих висновків і рекомендацій. При цьому необхідно використовувати в аналізі всю наявну інформацію про результати діяльності господарюючого суб'єкта.
Розглянувши теоретичні аспекти фінансового стану, перейдемо до інформаційної бази і проблем оцінки фінансового стану.
1.2 Інформаційна база та проблеми оцінки фінансового стану підприємства
Якість результату аналізу фінансового стану підприємства залежить від інформаційної бази. Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Бухгалтерська звітність являє собою єдину систему даних про майновий і фінансовий стан підприємства і про результати його господарської діяльності і формується на основі даних фінансового обліку за встановленими формами. Інформація про майновий стан підприємства відображається у бухгалтерському балансі та додатках до нього. Для оцінки поточної платоспроможності залучається інформація бухгалтерського балансу, а також інформація звіту про рух грошових коштів. Структура капіталу підприємства характеризується за допомогою інформації, що міститься у бухгалтерському балансі та звіті про зміни капіталу. Незалежно від того, яку фінансову характеристику діяльності підприємство передбачається оцінити, необхідним елементом інформаційної бази аналізу є відомості, що містяться в поясненнях до звітності. Вони дозволяють розкрити, уточнити доповнити дані основних звітних форм [14, с.22].
Згідно ПБУ 4 / 99 «Бухгалтерська звітність організації», затвердженого наказом Мінфіну Росії від 6 липня 1999 року № 43н, у складі бухгалтерського звіту виділяють основні звітні форми - бухгалтерський баланс (форма № 1) та звіт про прибутки і збитки (форма № 2) , а також форми виступають у якості додатків до них: звіт про зміни капіталу (форма № 3), звіт про рух грошових коштів (форма № 4), і додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5) [16, с.39].
Бухгалтерська звітність повинна відповідати наступним вимогам:
- Достовірність - відображення реальних процесів і фактів господарської діяльності;
- Повнота - відображення інформації про фінансовий стан організації, фінансових результатів її діяльності і зміни в її фінансовому становищі;
- Нейтральність - означає що при поданні фінансової звітності не віддається перевагу інтересам який - або групи користувачів;
- Послідовність - вона досягається постійністю змісту та форм балансової звітності від одного року до іншого року;
- Порівнянність, тобто дані звітного періоду повинні бути порівнянні з показниками за попередній період;
- Корисність, тобто включення у звітність тільки істотних даних;
- Публічність, тобто її публікація в періодичній пресі, передача територіальним органам державної статистики [24, с.13].
Хоча кожен з названих елементів бухгалтерського звіту має самостійну смислову і інформаційне навантаження, всі вони переслідують єдину мету - забезпечити відображення даних фінансової звітності таким чином, щоб надати зовнішньому користувачеві надійну і достовірну фінансову інформацію, придатну для коректного аналізу [16, с.39].
Бухгалтерський баланс, в якому відображається фінансовий стан підприємства на певну дату, містить інформацію про майно, зобов'язання і капітал підприємства. Аналіз бухгалтерського балансу пов'язаний з розглядом кожної статті активу з позиції її ліквідності; статті пасивів оцінюються з точки зору строковості вимог до погашення зобов'язань і можливих джерел їх погашення. Інформація про власний капітал розглядається з позиції здатності підприємства зберегти свою фінансову стійкість. Інформація звіту про прибутки та збитки в процесі фінансового аналізу дозволяє скласти уявлення про здатність підприємства розпоряджатися своїми ресурсами та забезпечити прибуткове функціонування в довгостроковому плані.
Загальні підходи до формування показників бухгалтерської звітності дозволяють застосовувати типові алгоритми розрахунків фінансових показників, а також приводити порівняння з аналогічними показниками інших підприємств.
Разом з тим ключова для фінансового стану інформація фінансової звітності може бути використана тільки за умови повного розуміння тих принципів і правил, на основі яких вона була сформована, а також умовностей і припущень, якими супроводжуються вимір ресурсів, джерел їх утворення, доходів і витрат підприємства [ 16, с.40].
За умови дотримання всіх вимог, що висуваються до бухгалтерської звітності, вона має досить широкі аналітичні можливості. За даними бухгалтерського балансу можна здійснити наступні аналітичні процедури:
- Проаналізувати склад, структуру і динаміку активів (майна) та джерел їх формування (власних і позикових);
- Шляхом зіставлення окремих статей активу і пасиву балансу оцінити платоспроможність підприємства;
- На основі вивчення співвідношення величини власного і позикового капіталу оцінити фінансову стійкість підприємства;
- За даними звіту про прибутки та збитки можна оцінити рентабельність капіталу, ефективність використання власних і позикових коштів, оборотність активів і зміна цих показників [24, с.17].
Бухгалтерський баланс являє собою таблицю в якій за станом на певну дату характеризується майнове і фінансове становище фірми. Баланс завжди складається у вартісному вираженні, складається з частин активу і пасиву. Обидві частини балансу завжди збалансовані. Підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Ця сума називається валютою балансу. По кожному рядку балансу заповнюються дві графи, в першу заносяться дані на початок звітного року, у другу дані на кінець року. Актив балансу містить відомості про склад і розміщення майна підприємства. Пасив балансу представляє собою інформацію про джерела формування майна. Статті активу балансу згруповані за ступенем ліквідності, тобто швидкості перетворення їх у готівку. У пасиві балансу знаходять своє відображення джерела коштів підприємства.
У формі № 2 бухгалтерської звітності «Звіт про прибутки та збитки» містяться дані про доходи, витрати та фінансових результатів в грошовому вираженні наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Він дозволяє дати оцінку діяльності підприємства за звітний період. На відміну від балансу, де наводяться дані в статиці, звіт про прибутки і збитки дає динаміку господарського процесу, у звіті діяльності підприємства показується з двох сторін. З одного боку наводяться дані про доходи, з іншого про витрати понесених для отримання цих доходів. Різниця між доходами та витратами утворює фінансовий результат. Якщо доходи перевищують витрати, то результатом є прибуток, в іншому випадку виходить збиток. Доходи і витрати у звіті показуються повністю за певний період [34, с.33].
Окрема проблема, що стосується можливості використання даних бухгалтерської звітності як інформаційної бази фінансового аналізу, виникає у зв'язку з відбуваються в останні роки процесами реформування бухгалтерського обліку в Росії та зближення з міжнародними стандартами.
Проведення аналізу фінансового стану пов'язане з рядом проблем. Більшість економістів не тільки вибирають різні показники для оцінки фінансового стану, а й неоднозначно їх інтерпретують, відзначають недостатня відповідність змісту інформаційної бази як цілям та завданням фінансового аналізу, так і вимогам міжнародних стандартів.
Однією зі складних проблем оптимізації її змісту є приведення до міжнародних і вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності, законодавчої бази. Міністерство фінансів РФ майже щорічно вносить зміни в різні форми звітності, що в кінцевому рахунку, дозволяє істотно поліпшити якісний зміст аналітичних показників. Останні зміни в балансі і в його додатках були спрямовані на розкриття окремих показників відповідно до нових ПБО та законодавчою базою, а також на наближення до міжнародних стандартів.
Однак часті зміни в бухгалтерській звітності призводять до неоднорідності змісту багатьох даних, а значить, і до непорівнянності ряду показників у динаміці. Це дозволяє неспроможним організаціям вуалювати неоплачену заборгованість і приховувати свій реальний фінансовий стан [36, с.80].
Головний недолік діючої форми бухгалтерського балансу для оцінки фінансової стійкості полягає в тому, що в балансі не витримана угруповання статей активу і пасиву по реальній участі фінансових ресурсів. Це не дозволяє отримати більш точні і достовірні розрахунки, а значить, і об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Між тим, багато авторів не коригують взагалі статті балансу для цілей аналізу, що знижує якість його висновків.
У першому розділі активу балансу відображаються залишки необоротних активів, по суті, іммобілізованих з обороту на тривалий термін. У другому розділі активу балансу відображаються залишки оборотних активів, які протягом звітного періоду повинні бути в обороті підприємства. Проте ряд статей даним критерієм не відповідає, правомірно виключається більшістю економістів зі складу оборотних активів і перекладається при аналізі у необоротні.
Наступною з проблем інформаційної бази фінансового аналізу є те, що більша її частина недоступна зовнішнім користувачам. Це не дає можливості дати об'єктивну оцінку фінансового стану партнерів по бізнесу.
Також система показників, в принципі, може відобразити реальне фінансове становище організації, але для комплексного вивчення позитивних і негативних факторів їх недостатньо. Тому кожен аналітик може їх доповнювати та уточнювати алгоритми розрахунків, що підвищить об'єктивність оцінки і результативність управлінських рішень. Використання багатьох показників при фінансовому аналізі дозволяє отримати оцінку платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності підприємства. Разом з тим ні загальні правила, ні емпіричні підходи не дають методики обчислення конкретного фінансового критерію - коли настане не платоспроможність і коли слід починати фінансове оздоровлення господарюючого суб'єкта, щоб попередити його банкрутство.
Таким чином, розглянувши інформаційну базу і проблеми фінансового стану підприємства, перейдемо до методики оцінки фінансового стану.
1.3 Методика оцінки фінансового стану підприємства
Методика оцінки фінансового стану підприємства включає наступні етапи:
- Економічне читання фінансової звітності, тобто вивчення абсолютних показників представлених у звітності;
- Аналіз зміни майнового стану підприємства;
- Аналіз платоспроможності;
- Аналіз фінансової стійкості;
- Аналіз ділової активності;
- Аналіз рентабельності.
Одним з важливих критеріїв оцінки фінансового стану підприємства є її платоспроможність. Платоспроможністю підприємства називається можливість і здатність його своєчасно і повністю погашати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а так само перед державою. Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства з точки зору короткострокової перспективи. При хорошому фінансовому стані підприємство платоспроможне, при поганому періодично або поступово не платоспроможне. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми та умови здійснення комерційних угод, у тому числі на можливість отримання кредитів і позик. Платоспроможність підприємства пов'язана з ліквідністю балансу, ліквідність визначається здатністю підприємства швидко і з мінімальним рівнем фінансових втрат перетворити свої активи (майно) в грошові кошти, таким чином, ліквідність це необхідна і обов'язкова умова платоспроможності. Поняття платоспроможності ліквідності не тотожно. Термін «платоспроможність» дещо ширше ніж «ліквідність», тому що включає в себе не тільки можливість перетворення активів у швидко реалізовані активи, але і здатність своєчасно і повно виконувати свої зобов'язання, слід, ліквідність балансу є основою платоспроможності.
Для оцінки платоспроможності підприємства та ліквідності балансу використовують такі методи:
- Аналіз ліквідності балансу за абсолютними показниками;
- Розрахунок і оцінка фінансових коефіцієнтів ліквідності.
При аналізі ліквідності балансу а, отже, і платоспроможності використовують груповий метод, тобто порівнюють активи згруповано за ступенем ліквідності з зобов'язаннями по пасиву розташованими за термінами їх погашення. Цей метод є більш докладним, з його допомогою не тільки визначають ліквідність, а й знаходять, в якій групі стався збій.
А 1 - найбільш ліквідні активи - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення;
А 2 - швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість платежі за якими очікуються протягом 12 місяців та інші оборотні активи;
А 3 - середньо реалізовані активи - ПДВ по придбаних цінностей, запаси і дебіторська заборгованість платежі за якими очікуються більш ніж через 12 місяців;
А 4 - важко реалізовані активи - необоротні активи;
П 1 - найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість;
П 2 - короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позики та інші короткострокові пасиви;
П 3 - довгострокові пасиви - довгострокові зобов'язання;
П 4 - постійні пасиви - власний капітал організації та доходи майбутніх періодів [24, С.43].
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні нерівності
А 1 ≥ П 1 А 2 ≥ П 2 А 3 ≥ П 3 А 4 ≤ П 4 (1)
Обов'язковою умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей, тобто поточні активи повинні перевищувати зовнішні зобов'язання. Четверте нерівність носить балансуючий характер. Його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу).
СОК = СК (III) - ВОА (I) (2)
Теоретично дефіцит коштів по одній групі активів компенсується надлишком в іншої групи активів. Однак на практиці найменш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні кошти, тому якщо будь-яке з нерівностей має знак протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.
Порівняння А 1 до П 1 дозволяє встановити поточну ліквідність підприємства, що свідчить про його платоспроможності на найближчий час. Порівняння А 3 з П 3 висловлює перспективну ліквідність, що є базою для прогнозу довгострокової платоспроможності.
Розрахунок і оцінка коефіцієнтів ліквідності дозволяє встановити ступінь забезпеченості короткострокових зобов'язань найбільш ліквідними засобами. Цей метод використовується для якісної оцінки фінансового стану підприємства. Мета такого розрахунку оцінити співвідношення оборотних активів і короткострокових зобов'язань для їх можливого подальшого покриття. Розрізняють такі показники ліквідності:
-Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокової заборгованості підприємства найближчим часом (на дату складання балансу) [14, с.125].
До АЛ = (ДС + КФВ) / КО (3)
де ДВ - грошові кошти;
КФВ - короткострокові фінансові вкладення;
КО - короткострокові зобов'язання.
Рекомендоване значення становить 0,15-0,3, тобто короткострокові зобов'язання на 15-30% повинні покриватися першокласними активами. Більш низьке значення вказує на зниження платоспроможності.
-Коефіцієнт термінової ліквідності показує прогнозуючу платоспроможність підприємства не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, тобто за умови своєчасних розрахунків з дебіторами.
До СЛ = (ДС + КФВ + КДЗ) / КО (4)
де КДЗ - короткострокова дебіторська заборгованість.
Нормативне значення 0,7-0,8, низьке значення коефіцієнта вказує на необхідність систематичної роботи з дебіторами, щоб забезпечити перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти [27, с.359].
-Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів.
До ЛМС = (З + ПДВ - РБП) / КО (5)
де З - запаси;
РБП - витрати майбутніх періодів.
Цей показник характеризує ступінь залежності платоспроможності підприємства від матеріальних запасів. Нормативне значення 0,5-0,7. Нижня межа характеризує достатність мобілізації запасів для покриття короткострокових зобов'язань.
-Коефіцієнт поточної ліквідності.
До ТЛ = (ОА - РБП) / КВ (6)
де ОА - оборотні активи.
Коефіцієнт показує в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Він характеризує платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізацією готової продукції, а й продаж у разі потреби інших матеріальних активів. Рекомендоване значення 2-3. значення показника повинно бути нижче одиниці, тобто оборотних коштів має бути достатньо для покриття короткострокових зобов'язань.
Однією з характеристик стабільного становища підприємства служить фінансова стійкість. Вона обумовлена стабільністю економічного середовища, в якій здійснюється діяльність підприємства і результатами його функціонування. Аналіз фінансової стійкості дозволяє встановити на скільки раціонально підприємство управляє власними та позиковими коштами. Фінансова стійкість господарського суб'єкта - це такий стан грошових ресурсів яке забезпечує розвиток підприємства переважно за звіт власних коштів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності при мінімальному рівні підприємницького ризику.
Для оцінки фінансової стійкості використовуються допоміжні й абсолютні показники:
-Наявність власного оборотного капіталу
СОК = власний капітал - необоротні активи (7)
-Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів
СДІ = СОК + довгострокові кредити і позики (8)
-Загальна величина основних джерел формування запасів
ОІ = СДІ + короткострокові кредити і позики (9)
На основі вище зазначених трьох допоміжних показників розраховуються три абсолютні показники:
-Надлишок (+) нестача (-) власного оборотного капіталу
Δ СОК = СОК - запаси (З) (10)
-Надлишок (+) нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів
Δ СДІ = СДІ - З (11)
-Надлишок (+) недолік (-) загальної величини джерел покриття запасів [24, с.57].
Δ ОІ = ОІ - З (12)
На базі абсолютних показників фінансової стійкості можна визначити тип фінансової стійкості. Розглянуті показники забезпеченості запасу відповідними джерелами фінансування складаються в трьох факторну модель.
М (Δ СОК, Δ СДІ, Δ ОІ) (13)
Виділяють 4 типи фінансової стійкості:
- Абсолютна фінансова стійкість
М 1 (1; 1; 1) Δ СОК ≥ 0; Δ СДІ> 0; Δ ОІ> 0
-Нормальна фінансова стійкість
М 2 (0; 1; 1) Δ СОК <0; Δ СДІ> 0; Δ ОІ> 0
-Нестійкий фінансовий стан
М 3 (0, 0, 1) Δ СОК <0; Δ СДІ <0; Δ ОІ> 0
-Кризовий
М 4 (0, 0, 0) Δ СОК <0; Δ СДІ <0; Δ ОІ <0
Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості розраховуються відносні показники. Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння звітних показників з базисними, а також вивчення динаміки їх зміни за певний період.
-Коефіцієнт фінансової незалежності. Він характеризує частку власних коштів у валюті балансу.
До ФН = СК / СБ (14)
де СК - власний капітал;
ЗК - позиковий капітал;
СБ - валюта балансу.
Рекомендоване значення показника не менше 0,5. Перевищення значень вказує на зміцнення фінансової незалежності підприємства. Від зовнішніх джерел.
-Коефіцієнт фінансової напруженості характеризує частку позикових коштів у валюті балансу.
До ФН = ЗК / ВБ (15)
Рекомендоване значення не більше 0,5. перевищення верхньої межі свідчить про підвищення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
-Коефіцієнт самофінансування. Він характеризує співвідношення між власними і позиковими засобами.
До СФ = СК / ЗК (16)
Рекомендоване значення не менше 1. Якщо величина показника менше 1, слід, більша частина майна сформовано за рахунок позикових коштів.
-Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикового і власного капіталу. Він показує скільки позикових коштів залучено на 1 рубль власних коштів. Значення коефіцієнта не повинно бути більше 1. Зростання коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про втрату фінансової стійкості.
До З = ЗК / СК (17)
Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом.
До Осока = СОК / ОА (18)
де СОК - власний оборотний капітал;
ОА - оборотні активи.
Характеризує частку власного оборотного капіталу в загальній вартості оборотних активів підприємства. Рекомендоване значення не менее0, 1. -Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу показує ступінь мобілізації використання власних коштів підприємства. Рекомендоване значення 0,2-0,5.
До МСОК = СОК / СК (19)
-Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів показує скільки оборотних активів припадає на кожен рубль необоротних активів підприємства.
До СМІА = ОА / ВА (20)
де ВА - необоротні активи.
Рекомендоване значення індивідуально для кожного підприємства.
-Коефіцієнт майна виробничого призначення характеризує частку майна виробничого призначення в активах підприємства.
До ІСН = (ВА + З) / ВБ (21)
Рекомендоване значення менше або дорівнює 0,5. При зниженні показника нижче даного значення необхідно залучати позикові кошти для поповнення підприємства.
Ділова активність вимірюється за допомогою системи кількісних і якісних критерій. Якісний критерій - це широта ринків збуту, ділова репутація підприємства його конкурентоспроможність, наявність постійних постачальників і покупців готової продукції. Кількісний критерій ділової активності характеризується абсолютними і відносними. Серед абсолютних показників необхідно виділити обсяг продажів готової продукції, робіт, послуг, прибуток, величину авансованого капіталу.
Відносні показники ділової активності характеризують ефективність використання ресурсів.
-Коефіцієнт оборотності активів характеризує кількість оборотів, зроблених їм за аналізований період.
До ОА = ВР / А (22)
де ВР - виручка від реалізації продукції;
А - середня вартість активів.
-Тривалість одного обороту активів у днях характеризує тривалість одного обороту всього авансируемого капіталу активів в днях.
П ООА = Д / К ОА (23)
де Д - кількість днів в аналізований період;
До ОА - коефіцієнт оборотності активів.
-Коефіцієнт оборотності оборотних активів показує швидкість обороту мобільних активів підприємства за аналізований період.
До ООА = ВР / ОА (24)
де ОА - середня вартість оборотних активів.
-Тривалість одного обороту оборотних активів висловлює тривалість обороту мобільних активів за аналізований період, тобто тривалість виробничого циклу підприємства.
П ОА = Д / К ООА (25)
-Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає активність власність капіталу зростання в динаміці означає підвищення ефективності використання власного капіталу.
До ОСК = ВР / СК (26)
де СК - середня вартість власного капіталу.
-Тривалість одного обороту власного капіталу характеризує тривалість одного обороту власного капіталу. Зниження показників динаміки відображає сприятливу для підприємства тенденцію.
П ООСК = Д / К ОСК (27)
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від її здатності підтримувати достатній рівень прибутку. Рентабельність - один з найважливіших показників характеризують ефективність роботи підприємства. Рентабельність більш повно, ніж прибуток характеризує остаточні результати господарювання, тому що величина показує співвідношення ефекту з використаними ресурсами. Рентабельність є відносним показником діяльності підприємства і виражається в%.
Показники рентабельності:
-Рентабельність продажів - характеризує скільки бухгалтерського прибутку на один карбованець обсягу продажів.
Р П = (БП / ВР) * 100% (28)
де БП - бухгалтерський прибуток;
ВР - виручка від реалізації продукції.
-Рентабельність сукупних активів - відображає величину прибутку припадає на кожен рубль сукупних активів підприємства.
Р СА = (БП / А) * 100% (29)
де А - середня вартість сукупних активів.
-Рентабельність необоротних активів - характеризує бухгалтерську прибутку припадає на кожен рубль необоротних активів підприємства.
Р ВОА = (БП / ВА) * 100% (30)
де ВА - середня вартість необоротних активів.
-Рентабельність оборотних активів - показує величину бухгалтерського прибутку припадає на один карбованець оборотних активів підприємства.
Р ОА = (БП / ОА) * 100% (31)
де ОА - середня вартість оборотних активів.
-Рентабельність власного оборотного капіталу - характеризує величину бухгалтерського прибутку припадає на карбованець власного оборотного капіталу.
Р СОК = (БП / СОК) * 100% (32)
де СОК - середня вартість власного оборотного капіталу.
-Рентабельність власного капіталу - показує величину чистого прибутку припадає на карбованець власного капіталу.
Р СК = (ПП / СК) * 100% (33)
де ЧП - чистий прибуток;
СК - середня вартість власного капіталу.
Таким чином, фінансовий стан є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відбивають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості. Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства, є:
- Забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність;
- Ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення;
- Оцінка платоспроможності підприємства;
- Аналіз фінансової стійкості;
- Оцінка ділової активності;
- Оцінка рентабельності.
Аналіз фінансового стану полягає в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства і постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану підприємства показує, по яких напрямках треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.
Розглянувши теоретичні аспекти оцінки фінансового стану підприємства, перейдемо до практичного аналізу на основі даних ВАТ «НМУ-3».
2 Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
2.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз бухгалтерського балансу на прикладі ВАТ «Третє Нижньокамське монтажне управління»
Акціонерне товариство «Третє Нижньокамське монтажне управління» (далі - товариство) є відкритим акціонерним товариством, створеним у відповідності з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» та Законом Республіки Татарстан «Про приватизацію державного майна в Республіці Татарстан". Повне фірмове найменування товариства - Відкрите акціонерне товариство «Третє Нижньокамське монтажне управління». Скорочене фірмове найменування товариства - ВАТ «НМУ-3». Місце знаходження товариства - Республіка Татарстан, м. Нижнєкамськ.
Метою товариства є виконання робіт, виробництво продукції, надання послуг для задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Основними видами діяльності акціонерного товариства є:
- Діяльність з будівництва будівель та споруд;
- Виконання будівельно - монтажних робіт: монтаж, ремонт обладнання;
- Ремонт металоконструкцій, вантажопідіймальних машин із застосуванням зварювання;
- Монтаж і ремонт металоконструкцій резервуарів;
- Виробництво будівельних конструкцій, виробів і матеріалів;
-Експлуатація автотранспорту і вантажопідіймальних механізмів;
- Закупівля та реалізація паливно мастильних матеріалів, продукції нафтохімічного виробництва;
- Реалізація продукції власного виробництва підприємствам, установам, закордонним фірмам, кооперативам та громадянам;
- Видобуток і переробка корисних копалин.
Статутний капітал товариства складає 4948000 (4000000948000) рублів і складається з 494 800 (чотиреста дев'яносто вісім тисяч) звичайних акцій номінальною вартістю 10 (десять) рублів. Всі акції суспільства є іменними. У суспільстві створюється резервний фонд у розмірі 15% від суми статутного капіталу товариства. Резервний фонд призначений для покриття збитків, а також для погашення облігацій і викупу акцій товариства у разі відсутності інших засобів. Резервний фонд не може бути використаний для інших цілей.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Як правило, беруться базисні темпи росту за суміжні періоди (роки), що дозволяє аналізувати не тільки зміни окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.
Проведемо горизонтальний аналіз балансу на основі даних ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2009 рр.. У таблиці 1 здійснимо горизонтальний аналіз за 2007 та 2008 роки.
З таблиці 1 видно, що валюта балансу за аналізований період збільшилася на 33419 тис. руб. або 26,2% і склала на кінець звітного періоду 160719 тис. рублів.
Збільшення валюти балансу відбулося за рахунок збільшення величини оборотних активів на 28923 тис. руб. або 26,5%, що пов'язано з підвищенням дебіторської заборгованості на 61707 тис. рублів або 148,1%. Грошові кошти зменшилися на 14494 тис. руб. або на 63,8%. Збільшення дебіторської за-
Таблиця 1 - Горизонтальний аналіз балансу ВАТ «НМУ-3» за 2007 - 2008 рр..
АКТИВ | На кінець 2007 р., тис. руб. | На кінець 2008 р., тис. руб. | Відхилення (+,-) 2008 р. до 2007 | |
Абсолютна, тис. руб. | Відносне,% | |||
I. Необоротні активи | ||||
Основні засоби | 18136 | 22578 | 4442 |