Аналіз фінансового стану підприємства 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Теоретична частина
Введення
1. (5) Завдання та процедура аналізу фінансового стану підприємства
2. (15) Фінансова стратегія: сутність, цілі завдання та етапи розробки
3. (25) Управління основними елементами оборотних активів
Практична частина
1. Завдання № 1
2. Завдання № 2
3. Завдання № 3
4. Завдання № 4
5. Завдання № 5
Висновок
Бібліографічний список

Введення
Особливості системи управління підприємством на сучасному етапі тісно пов'язані зі зміною стратегічних орієнтирів в їх діяльності. Основними економічними цілями підприємства в ринкових умовах є підвищення ефективності виробництва, максимізація прибутку, завоювання нових ринків та задоволення потреб колективу. Разом з тим, зростає вплив фактора господарського ризику, з'являються переваги вільного ціноутворення, можливості самостійного вибору постачальників і споживачів. Одночасно з цим з держави знімається будь-яка відповідальність за забезпечення підприємства сировиною і матеріалами, за рахунок його продукції, рівень його заробітної плати.
З переходом підприємств на ринкові умови роботи гостро постало питання про стійкість його фінансового положення і вишукування шляхів його оздоровлення. Актуальність цього питання зумовлюється необхідністю створення нормальних умов роботи, як окремих підприємств, так і промисловості в цілому.
Реальні умови функціонування підприємства зумовлюють необхідність проведення об'єктивного і всебічного фінансового аналізу господарських операцій, який дозволяє визначити обов'язки його діяльності, недоліки в роботі і причини їх виникнення, а також на основі отриманих результатів вибрати конкретні рекомендації щодо оптимізації діяльності.
При переході від централізованої системи формування економіки до ринкової докорінно змінилися методи фінансового аналізу, склад аналізованих показників. Головною метою проведення всебічного фінансового аналізу є забезпечення стійкої роботи підприємства в конкретних економічних умовах.
Аналіз фінансового стану підприємства є одним з найбільш найважливіших напрямів економічного аналізу. Оцінка фінансового положення фірми - сукупність методів, що дозволяють визначити стан справ підприємства внаслідок вивчення результатів його діяльності.
Фінансовий стан підприємства відображає його конкурентоспроможність платоспроможність, кредитоспроможність) у виробничій сфері і, отже, ефективність використання вкладеного власного капіталу.
Для проведення фінансового аналізу використовується бухгалтерська звітність, яка відображає кінцеві результати конкретної діяльності підприємства, а також система розрахункових показників, що базується на цій звітності.
На показники діяльності підприємств впливають як економічні, так і організаційні чинники, крім того, підприємства як самостійні економічні суб'єкти господарської діяльності мають право розподіляти результати діяльності, тобто при тому мають економічну свободу у виборі партнерів роблять цей вибір, виходячи тільки з цілей економічної доцільності і власної вигоди. Необхідною елементом їх господарювання в сучасних умовах є самостійність в організації постачання виробництва сировиною, наймання персоналу, у розпорядженні виробленою продукцією, а також у вирішенні питань, що стосуються фінансування капітальних вкладень, забезпечення підприємства оборотними коштами і інших завдань, виходячи з власного бачення перспектив здійснення виробничої діяльності . Такі основні елементи самостійної діяльності будь-якого підприємства, і на основі їх обліку будується система фінансового аналізу.
Вивчення внутрішнього стану підприємства і зовнішніх факторів, дозволяє визначити фінансову стратегію його розвитку. Тільки чітко уявляючи положення свого підприємства на ринку, враховуючи особливості ринку, можна краще визначити стратегію, що сприяє досягненню намічених цілей і фінансових результатів. Стратегія - це інструмент виконання певних завдань як стратегічних, так і фінансових.
Вибір конкретної стратегії означає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дії, що відкриваються перед компанією, вирішено вибрати один напрям, в якому вона і буде розвиватися. Без стратегії у підприємства немає продуманого плану дій, немає путівника в світі бізнесу, немає єдиної програми досягнення бажаних результатів.
Добре продумане стратегічне бачення готує організацію до майбутнього, встановлює довгострокові напрям розвитку і визначає намір підприємства зайняти конкретні ділові позиції. Чим краще продумана стратегія і чим більше вміло вона виконана, тим більше в компанії шансів на сильну позицію.
Стратегія організації, як правило, складається з продуманих цілеспрямованих дій і реакції на непередбачене розвиток подій, і на підсилюється конкурентну боротьбу, обстановка постійно змінюється, будь то важливе відкриття в області технології, успішний вихід конкурентом на ринок нового товару, нова державна регламентація і політика, розширення інтересів покупців у тій чи іншій області і т. д.
Отже, стратегію краще за все розглядати як комбінацію із запланованих дій і швидких рішень щодо адаптації до нових досягнень промисловості та нової диспозиції, напруженні конкурентної боротьби. Завдання складання стратегії включає в себе розробку плану дій або наміченої стратегії і їх адаптування до змін ситуації.
Своєчасне і повне виявлення «больових точок» фінансів фірми дозволяє здійснити комплекс попереджувальних заходів, що запобігають банкрутство. Особливої ​​актуальності набуває питання оцінки структури балансу, так як саме за незадовільності його структури приймаються рішення про неспроможність підприємства. У сучасних російських умовах особливого значення тому набуває серйозна аналітична робота на підприємстві, пов'язана з вивченням і прогнозуванням його фінансового стану.
Навіть вибір партнерства в бізнесі має здійснюватися на базі оцінки фінансової спроможності фірми. Для кожного господарюючого суб'єкта, тому настільки важливо систематично спостерігати за власним «здоров'ям», маючи в своєму розпорядженні об'єктивними критеріями оцінки фінансового стану.
Спираючись на вищевикладене, сформулюємо, що аналіз фінансового стану - дуже важлива частина всієї економічної роботи, необхідна умова грамотного управління підприємством, об'єктивна передумова обгрунтованого планування та раціонального використання фінансових ресурсів. Істотне значення для підприємства відіграють оборотні активи, які складають суттєву частку всіх активів підприємства. Від вмілого управління ними багато в чому залежить успішна підприємницька діяльність господарського об'єкта. Управління оборотними активами займає особливе місце в роботі фінансового менеджера, оскільки є постійним, щоденним і безперервним процесом.
Наявність у підприємства оборотного капіталу, його склад, структура, швидкість обороту та ефективність використання оборотного капіталу багато в чому визначають фінансовий стан підприємства і стійкість його положення на фінансовому ринку.
Розвиток ринкових відносин визначає нові умови організації оборотного капіталу і нові підходи управління ним на підприємстві. Висока інфляція, зниження обсягів виробництва і споживчого попиту, неплатежі, розрив господарських зв'язків, високий рівень податкового тягаря, зниження доступу до кредитів внаслідок високих банківських відсотків та інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання. Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, визначальна роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням оборотними активами. Комплекс цих завдань і механізми їх реалізації одержують відображення в розробляється на підприємстві політиці управління оборотними активами.

1. Завдання і процедура аналізу фінансового стану підприємства
У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організація та осіб), зацікавлених в результаті його функціонування. На підставі доступної їм звітності, облікової інформації вказані особи прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього, як вже зазначалося, служить фінансовий аналіз, за ​​допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкту: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.
Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:
q Майновий стан підприємства;
q Ступінь підприємницького ринку, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами;
q Достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
q Потреба в додаткових джерелах фінансування;
q Здатність до нарощування капіталу;
q Раціональність залучення позикових коштів;
q Обгрунтованість політики розподілу прибутку та ін
Сучасний фінансовий аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Перш за все, це пов'язано із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємств. Зокрема, посилилася залежність фінансового стану господарюючих суб'єктів від інформаційних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнюються організаційно-правових форм функціонування. У результаті інструментарій сучасного фінансового аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і способів, що дозволяють враховувати ці явища.
Прагнучи вирішити конкретне питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу. При цьому вони, як правило, вже не задовольняються констатацією розміру показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і позикового капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності. Тому цифри, які характеризують обсяг реалізації, чистий прибуток, стають наочніше в порівнянні з розміром витраченого капіталу.
Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.
У процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.
Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити поступове перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовідтворення.
Отже, фінансова стійкість підприємства - це здатність підприємства функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в змінюється внутрішньої і зовнішньої сфері, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику.
Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, в результаті перевиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшенням виручки і суми прибутку і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.
Стійкий фінансовий стан в сою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів. Виконання розрахункової дисципліни, дисципліни раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Головна мета аналізу своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні завдання:
1. На основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства.
2. Прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність виходячи з різних умов господарської діяльності, наявності власних і позикових ресурсів і розроблених моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
3. Розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану підприємства включає в себе наступні основні розділи:
q Структура активів і пасивів;
q Аналіз майнового положення;
q Експрес-аналіз фінансового стану;
q Ліквідність;
q Фінансова стійкість;
q Аналіз ділової активності та оборотності засобів підприємства;
q Рентабельність капіталу і продажів;
q Ефект фінансового важеля;
q Ефект виробничого важеля.
За всіма зазначеними розділам проводиться горизонтальний аналіз фінансових і економічних показників, тобто порівнюються показники за ряд аналізованих кварталів, років, відслідковується динаміка показників у часі. У кожному розділі обчислюються темпи зростання показників і фінансових коефіцієнтів за наступний період.
Система фінансово-економічних коефіцієнтів, які характеризують діяльність підприємства, дозволяє вести аналіз не абсолютних показників у вартісному вираженні, а безрозмірних величин, що дозволяє практично виключити вплив часової динаміки абсолютних показників на результати аналізу, почасти зменшити нераціональне спотворення даних.
Відносні показники фінансового стану аналізованого підприємства можна порівняти:
q З загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозуванні можливості банкрутства;
q З аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;
q З аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденції поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства.
Порівняння фінансово-економічних коефіцієнтів з критичними і рекомендованими значеннями цих коефіцієнтів дозволяє зробити конкретні висновки про фінансовий стан підприємства.
Для різних категорій користувачів чи суб'єктів фінансового аналізу найбільший інтерес представляють відмінності, що відповідають їх професійним і фінансовим інтересам розділу аналізу.
Для податкової інспекції необхідна в першу чергу, знання таких фінансових показників, як прибуток, рентабельність активів, рентабельність реалізації та інші показники рентабельності.
Для банків, що кредитують виписка платоспроможність і ліквідність активів підприємства, тобто можливість покрити свої зобов'язання швидко реалізованими активами. Цю інформацію дає дослідження величини та динаміки коефіцієнтів абсолютної та поточної ліквідності.
Для партнерів по договірних відносин (постачальників продукції та її споживачів) у першу чергу важлива фінансова стійкість підприємства, тобто ступінь залежності своєї господарської діяльності від позикових коштів, здатність підприємства маневрувати коштами, фінансова незалежність підприємства.
Для акціонерів та інвесторів в першу чергу представляють інтерес показники, що впливають на прибутковість капіталу підприємства, курс акцій і рівень дивідендів.
Рентабельність капіталу показує, скільки прибутку за розрахунковий період часу підприємство одержує на рубль свого капіталу. Не менш важливий об'єм реалізації, безпосередньо впливає на прибуток.
Таким чином, кожен користувач програми фінансового аналізу найбільшу увагу приділяє саме кільком певними показниками, хоча для більш глибокого дослідження і обгрунтованих висновків необхідно, безумовно, проведення фінансового аналізу по всіх розділах для отримання об'єктивної і всебічний картини для діагнозу фінансового стану підприємства.
Практика фінансового аналізу вже виробила основні види аналізу (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:
1. Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
2. Вертикальний (структурний) аналіз визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;
4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
5. Порівняльний (просторовий) аналіз - включає в себе як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, філій, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даних підприємства в порівнянні з показниками конкурентів, з середньогалузевими і іншими господарськими даними;
6. Факторний аналіз - аналіз впливу одних факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли аналіз дроблять на складові частини, так і зворотним, коли складають баланс відхилень і на стадії узагальнення підсумовують всі виявлені відхилення, фактичного показника від базисного за рахунок окремих факторів.
Для отримання даних для аналізу буде потрібно достатня і достовірна інформація, що характеризує фінансовий стан фірми. Це обумовлює необхідного вивчення фінансових звітів, можливості появи непередбачених обставин і положення зі страхуванням.
2. Фінансова стратегія: сутність, цілі завдання та етапи розробки
В умовах ринкових відносин, самостійності підприємств, а також відповідальності за результати своєї діяльності існує необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації у фінансових можливостях і перспективах (отримання банківського кредиту, залучення іноземних інвестицій), оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів. Вирішення цих питань забезпечує фінансова стратегія підприємства.
Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона охоплює як питання теорії, так і питання практики, формування фінансів, їх планування та забезпечення. Фінансова стратегія підприємства вирішує задачі, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в ринкових умовах господарювання.
Теорія фінансової стратегії досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах підготовки та ведення стратегічних фінансових операцій.
Фінансова стратегія підприємства охоплює всі сторони діяльності підприємства, в тому числі оптимізацію основних та оборотних коштів, розподіл прибутку, безготівкові розрахунки, податкову і цінову політику, політику в галузі цінних паперів і ін Фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку продукції, враховуючи фінансові можливості підприємства і розглядаючи характер внутрішніх та зовнішніх чинників. В іншому випадку підприємство може збанкрутувати.
Види фінансової стратегії:
Розрізняють генеральну фінансову стратегію, оперативну фінансову стратегію і стратегію виконання окремих стратегічних завдань, іншими словами - досягнення приватних стратегічних цілей.
Генеральною фінансовою стратегією називають фінансову стратегію, визначальну діяльність підприємства. Наприклад, взаємовідносини з бюджетами всіх рівнів, утворення та використання доходу підприємства, потреби у фінансових ресурсах і джерелах їх формування на рік.
Оперативна фінансова стратегія - це стратегія поточного маневрування фінансовими ресурсами, тобто стратегія контролю за витрачанням коштів та мобілізацією внутрішніх резервів, що особливо актуально в сучасних умовах економічної нестабільності; розробляється на квартал, місяць. Оперативна фінансова стратегія охоплює: валові доходи і надходження коштів: розрахунки з покупцями за продану продукцію, надходження по кредитних операціях, доходи з цінних паперів; валові витрати: платежі постачальникам, заробітна плата, погашення зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів і банками.
Такий підхід створює можливість передбачити всі майбутні в планований період обороти за грошовими надходженнями та видатками. Нормальним положенням вважається рівність витрат і доходів або невелике перевищення доходів над витратами. Оперативна фінансова стратегія розробляється в рамках генеральної фінансової стратегії, деталізує її на конкретному проміжку часу.
Стратегія досягнення приватних цілей полягає в умілому виконанні фінансових операцій, спрямованих на забезпечення реалізації головної стратегічної мети.
Головною стратегічною метою фінансів є забезпечення підприємства необхідними і достатніми фінансовими ресурсами.
Фінансова стратегія підприємства відповідно до головною стратегічною метою забезпечує:
1) формування фінансових ресурсів і централізоване стратегічне керівництво ними;
2) виявлення вирішальних напрямків і зосередження на їх виконанні зусиль, маневреності у використанні резервів фінансовим керівництвом підприємства;
3) ранжування та поетапне досягнення завдань;
4) відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
5) об'єктивний облік фінансово-економічної обстановки і реального фінансового стану підприємства у році, кварталі, місяці;
6) створення і підготовку стратегічних резервів;
7) облік економічних і фінансових можливостей самого підприємства та його конкурентів;
8) визначення головної загрози з боку конкурентів, мобілізацію сил на її усунення та вмілий вибір напрямків фінансових дій;
9) маневрування і боротьбу за ініціативу для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.
Для досягнення головної стратегічної мети відповідно до вимог ринку і можливостей підприємства розробляється генеральна фінансова стратегія підприємства.
У генеральній фінансової стратегії визначаються і розподіляються завдання формування фінансів про виконання і напрямками роботи.
Завдання фінансової стратегії:
1) дослідження характеру і закономірностей формування фінансів в ринкових умовах господарювання;
2) розробка та підготовка можливих варіантів формування фінансових ресурсів підприємства та дій фінансового керівництва в разі нестійкого або кризового фінансового стану підприємства;
3) визначення фінансових взаємин з постачальниками і покупцями, бюджетами всіх рівнів, банками та іншими фінансовими інститутами;
4) виявлення резервів та мобілізація ресурсів підприємства для найбільш раціонального використання виробничих потужностей, основних фондів і оборотних коштів;
5) забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для виробничо-господарської діяльності;
6) забезпечення ефективного вкладення тимчасово вільних грошових коштів підприємства з метою отримання максимального прибутку;
7) визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та стратегічного використання фінансових можливостей, нових видів продукції та всебічної підготовки кадрів підприємства до роботи в ринкових умовах господарювання, їх організаційної структури та технічного оснащення;
8) вивчення фінансових стратегічних поглядів ймовірних конкурентів, їх економічних і фінансових можливостей, розробка і здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
9) розробка способів підготовки виходу з кризової ситуації;
10) розробка методів управління кадрами підприємства в умовах нестійкого або кризового фінансового стану;
11) координація зусиль всього колективу на його подолання.
Особливу увагу при розробці фінансової стратегії приділяється:
· Виявлення грошових доходів;
· Мобілізації внутрішніх ресурсів;
· Максимальному зниженню собівартості продукції;
· Правильному розподілу та використання прибутку;
· Визначення потреби в оборотних коштах;
· Раціональному використанню капіталу підприємства.
Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляції та інших форс-мажорних обставин. Таким чином, фінансова стратегія повинна відповідати виробничим завданням і за необхідності коригуватися і змінюватися.
Контроль над реалізацією фінансової стратегії забезпечує перевірку надходжень доходів, ощадливе і раціональне їх використання, так як добре налагоджений фінансовий контроль допомагає виявляти внутрішні резерви, підвищувати рентабельність господарства, збільшуючи грошові накопичення.
Важливою частиною фінансової стратегії є розробка внутрішніх нормативів, за допомогою яких визначаються, наприклад, напрямки розподілу прибутку. Такий підхід успішно використовується в практиці зарубіжних компаній.
Таким чином, успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при виконанні наступних умов:
1) при взаємному зрівноважуванні теорії і практики фінансової стратегії;
2) при відповідності фінансових стратегічних цілей реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізацію фінансового стратегічного керівництва і гнучкість його методів у міру зміни фінансово-економічної ситуації.
Розробка фінансової стратегії підприємства може бути представлена ​​у вигляді схеми.

Рис. 13. Розробка фінансової стратегії підприємства

3. Управління основними елементами оборотних активів
Оборотні активи (оборотний капітал) - це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного виробничо-комерційного циклу. Їх відшкодовують з виручки від продажу товарів протягом одного року.
Капітал являє собою накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових коштів або реальних капітальних товарів, залучає його власниками в економічний процес, як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування якого в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу , ризику і ліквідності.
Управління капіталом припускає управління формуванням та управління використанням капіталу. Так як розглядається діюча організація, то значення мають лише питання використання оборотних активів і оборотного капіталу.
Оборотний капітал становить значну частину загального капіталу організації, а значить, до нього застосовні особливості використання оборотного капіталу:
Форма реалізації основного призначення капіталу, як економічного ресурсу;
Затребуваність капіталу, як економічного ресурсу, що забезпечує операційну діяльність;
Специфічний діапазон можливостей і механізмів використання основного капіталу;
Реалізація здібності оборотного капіталу до самовідтворення шляхом генерування доходу (прибутку);
Генерування різних видів ризиків, рівень яких коливається в широкому діапазоні;
Постійна зміна форм оборотного капіталу в процесі його обороту;
Зв'язок з тимчасовим перевагою власників організації;
Прямий зв'язок з функціонуванням різних видів ринків;
Взаємозв'язок з тактичними цілями і завданнями розвитку організації.
Управління використанням капіталу - це система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням ефективного його застосування в різних видах діяльності організації.
Основні принципи управління використання капіталу:
Інтегрованість із загальною системою управління організацією;
Комплексні характеристики формування управлінських рішень;
Високий динамізм управління;
Варіативність переходів до розробки окремих груп рішень;
Орієнтованість на стратегічні і тактичні цілі розвитку організації.
Управління використанням капіталу, як спеціальної областю управління підприємством включає виконання таких функцій:
Проведення аналізу використання оборотного капіталу на основі існуючих показників;
Управління використанням капіталу в процесі його обороту;
Управління рухом використання капіталу в операційній діяльності;
Управління фінансовими ризиками, пов'язаними з використанням капіталу.
Управління використанням капіталу в операційній діяльності передбачає:
Розробку політики управління використанням оборотного капіталу;
Управління використанням оборотного капіталу.
Управління рухом оборотного капіталу передбачає:
Управління рухом грошових потоків;
Управління рухом матеріальних потоків.
Механізми управління використанням капіталу базується на ринкових механізмах регулювання, державно-правовому регулюванні діяльності організації, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів використання капіталу, системі конкретних методів і прийомів управління використання оборотного капіталу.
Мета управління використанням оборотного капіталу - це забезпечення максимізації добробуту власників організації в поточному та перспективному періоді.
Основні завдання використання оборотного капіталу:
Оптимізація розподілу, сформованого капіталу за видами діяльності та напрямками використання;
Забезпечення максимальної прибутковості, від використання капіталу при допустимому рівні фінансового ризику;
Забезпечення мінімуму фінансового ризику при використанні оборотного капіталу;
Забезпечення своєчасного реінвестування оборотного капіталу.
Активи підприємства поділяються на основні, або постійні (земля, будівлі, споруди, обладнання, нематеріальні активи, ін основні засоби і вкладення) і оборотні, або поточні (всі інші активи балансу).
Оборотні активи - частина активів організації, які входять до складу другого розділу бухгалтерського балансу.
Виділяють такі укрупнені компоненти оборотних активів, що мають значення в системі фінансового менеджменту: виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Як і відносно інших об'єктів управління, які входять в сферу інтересів фінансового менеджера, мова йде не про предметно-матеріальному складі оборотних активів, а про політику оптимального управління вкладеннями в ці активи.
Оборотні активи діляться в залежності від здатності перетворюватися в гроші на:
повільно реалізовані (запаси сировини, матеріалів, незавершене виробництво і готова продукція на складі);
швидко реалізовані (дебіторська заборгованість та кошти на депозитах);
найбільш ліквідні (грошові кошти, цінні короткострокові ринкові папери).
Основною метою управління оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями є забезпечення необхідного обсягу виробництва оборотними засобами на основі залучення й оптимального використання, найбільш вигідних для організації джерел коштів.
З цієї мети випливають такі завдання:
перетворення поточних фінансових потреб в негативну величину;
прискорення оборотності оборотних коштів;
вибір найбільш підходящого для організації типу політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями, тобто «працюють капіталом».
Управління оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями можна звести:
до визначення поточних фінансових потреб організації та чистого оборотного капіталу (власних оборотних коштів);
вибору і реалізації шляхів прискорення оборотності оборотних коштів;
вибору шляхів задоволення поточних фінансових потреб;
вибору політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями;
визначення критеріїв прийняття фінансових рішень з управління оборотним капіталом;
управлінню основними елементами оборотних активів.
Одним з перших і важливих питань оперативного управління оборотними активами є розрахунок чистого оборотного капіталу. Чистий оборотний капітал, який ще називають працюючим, робочим капіталом або власними оборотними засобами, може визначатися з однаковим успіхом по балансу двома способами: «знизу» і «зверху».
Після визначення чистого оборотного капіталу необхідно ввести поняття поточних фінансових потреб. Найбільш правильним представляється визначення поточних фінансових потреб як непокритою різними джерелами формування частини чистих оборотних активів, що призводить до необхідності залучення короткострокового кредиту. Виходячи з цього поточні фінансові потреби (ТФП) можуть визначатися як різниця:
між оборотними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;
між коштами, вкладеними у запаси, плюс дебіторська заборгованість та кредиторською заборгованістю.
Враховуючи гостроту проблеми нестачі власних оборотних коштів в даний час, необхідно зупинитися на способах регулювання поточних фінансових потреб. Для фінансового стану організації сприятливо отримання відстрочок по різних видах платежів: постачальникам, працівникам, бюджету (це дає джерело фінансування, породжуваний самим експлуатаційним циклом) і несприятливо заморожування певної частини коштів у запасах (викликає потребу організації в додатковому фінансуванні), а також подання відстрочок платежу клієнтам (відповідає комерційним звичаям, призводить до зростання дебіторської заборгованості і є другою причиною викликає додаткові потреби у фінансуванні).
Економічний зміст поточних фінансових потреб підводить до необхідності розрахунку середньої тривалості обороту оборотних коштів, тобто часу, необхідного для перетворення коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість, в гроші на розрахунковому рахунку. Організація зацікавлена ​​в скороченні періодів обороту виробничих запасів і дебіторської заборгованості, а також у збільшенні періоду обороту кредиторської заборгованості. Поточні фінансові потреби можуть обчислюватися в рублях, у відсотках до обсягу продажів, а також у відсотках до середньорічного обсягу продажів. Вважається бажаним, щоб комерційний кредит постачальників з лишком перекривав клієнтську заборгованість, що забезпечує організації в кожен даний момент часу отримання грошових коштів навіть більше, ніж їй потрібно. Величина поточних фінансових потреб ТФП розрізняється за галузями і організаціям однієї галузі, тому що їх величина залежить від наступних факторів:
тривалості експлуатаційного і збутового циклів (період обороту);
темпів зростання виробництва (чим більший обсяг виробництва, тим більше ТФП);
сезонності виробництва та реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами;
стану кон'юнктури ринку (при «розігрітому» і високо конкурентному ринку найбезглуздіше, що може трапитися з продавцем, - це залишитися без товару для якнайшвидшої поставки покупцю);
величини і норми доданої вартості (чим менше норма доданої вартості, тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. При високій нормі доданої вартості організації доводиться просити постачальників про більш тривалих відстрочки платежів).
Як випливає з вищесказаного, раціональне управління оборотними активами можна звести до скорочення періоду оборотності запасів і дебіторської заборгованості і збільшення середнього терміну оплати кредиторської заборгованості. При цьому забезпечується зменшення поточних фінансових потреб та їх перетворення на негативну величину.
Завдання № 1
За даними таблиці визначте поріг рентабельності підприємства, запас фінансової міцності, силу впливу операційного важеля.
Виручка від реалізації
5000 тис.руб.
Змінні витрати
2500 тис.руб.
Валова маржа
2500 тис.руб.
Постійні витрати
2000 тис.руб.
Прибуток
500 тис.руб.

Рішення

Для розрахунку порога рентабельності використовуємо формулу

ПР (ден.вир.) = Пост.ізд. / частка валової маржі у виручці.
Частка валової маржі у виторзі дорівнює 50% (або 0,5)
ПР (ден.вир.) = 2000 / 0,5 = 4000 т. р.
Запас фінансової міцності визначимо за формулою:

ЗФП = Вир .- ПР (ден.вир.) = 5000 т. р. - 4000 УРАХУВАННЯМ = 1000 т. р.,
що становить приблизно 0,2% (1000 т. р. * 100% / 5000) виручки від реалізації.
Це означає, що підприємство здатне витримати зниження виручки від реалізації на 0,2%.
Сутність впливу операційного важеля визначимо за формулою:
ОР = Валова маржа / прибуток = 2500 т.р./500 УРАХУВАННЯМ = 5, що означає при можливому збільшенні виручки від реалізації на 10%, прибуток зросте на 10% * 5% = 50%, при зниженні виручки від реалізації на ті ж 10% прибуток знизиться на 10% * 5% = 50%, а збільшення виручки на 20% дасть приріст прибутку на 100%.
Таким чином, що склався в компанії рівень операційного важеля - це характеристика потенційних можливостей впливати на прибуток шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску продукції, чим вище рівень операційного важеля, тим вище продуктивний ризик підприємства.
Завдання № 2
За даними таблиці визначте рівень ефекту фінансового важеля.

Прибуток до оподаткування

500 тис.руб.
Власні кошти
1950 тис.руб.
Довгострокові кредити
300 тис.руб.
Короткострокові кредити
250 тис.руб.
Середня розрахункова ставка відсотка (середньозважена вартість позикових коштів)
19%
Ставка податку на прибуток - 24%.

Рішення.
Ефект фінансового важеля визначимо за формулою:
ЕФР = (1-Снп) * (ЕР-СРСП) * ЗК / СК.
Економічна рентабельність розраховується за формулою:
ЕР = Прибуток до сплати податку на прибуток та відсотків за кредит / середня собівартість активів * 100%.
Середня вартість активів = Власні кошти + Довгострокові кредити + Короткострокові активи = 1950 т. р. + 300 УРАХУВАННЯМ +250 УРАХУВАННЯМ = 1500 т. р.
ЕР = 500 т.р./1500 УРАХУВАННЯМ * 100% = 33,30%.
ЕФР = (1 +0,24) * (33,3-19) * 550/1950 = 3,04%.
Диференціал фінансового важеля - позитивний, що означає, залучення позикових коштів приносить підприємству додатковий прибуток на вкладення власного капіталу, а отже збільшення рентабельності власного капіталу.
Задача 3
Інвестор оцінює ризик вкладення капіталу в два альтернативні проекти. Встановлено, що прибуток за проектами буде отримана в наступних випадках:
Отримана сума доходу, тис. грн.
Число випадків спостережень
Проект А
800
80
650
90
420
70
Проект Б
720
100
480
80
660
60
Оцініть ризики для кожного проекту і дайте порівняльну оцінку.
Рішення:
Розподіл ймовірності очікуваних доходів по двох інвестиційних проектах
Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку
Інвестиційний проект «А»
Інвестиційний проект «Б»
Розрахунковий дохід, ден. Од.
Значення ймовірності
Розрахунковий дохід, ден. од.
Значення ймовірності
Висока
800
0,33
720
0,42
Середня
650
0,38
480
0,33
Низька
420
0,29
660
0,25
У цілому
-
1,0
-
1,0
Середнє очікуване значення визначається за формулою:

де - Середнє очікуване значення;
- Фактичне значення i-го показника;
- Імовірність отримання значення i-го показника в майбутньому періоді;
- Число випадків спостереження.
(А) = 800 * 0,33 +650 * 0,38 +420 * 0,29 = 633 ден. од
(Б) = 720 * 0,42 +480 * 0,33 +660 * 0,25 = 626 ден.ед
Порівнюючи дані по окремих інвестиційних проектів, можна побачити, що розрахункові величини доходів за проектом «А» коливаються в межах від 420 до 800 ум. ден. од. при сумі очікуваних доходів у цілому 633 ум, ден. од.
За проектом «Б» сума очікуваних доходів у цілому становить 626 ум. ден. од., проте їх коливання здійснюється в діапазоні від 480 до 720 ум. ден. од.
Таке зіставлення дозволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту «А» не значно але вище, ніж ризик реалізації інвестиційного проекту «Б», де коливання розрахункового доходу трохи нижче проекту «А».
Більше наочне уявлення про рівень ризику дають результати розрахунку середньоквадратичного (стандартного) відхилення, представлені в табл.
Варіанти проектів
Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку







Інвестиційний проект «А»
Висока
800
633
+167
27889
0,33
9203
-
Середня
650
633
+17
289
0,38
110
-
Низька
420
633
-213
45369
0,29
13157
-
У цілому
-
633
-
-
1,00
22470
± 150
Інвестиційний проект «Б»
Висока
720
626
+94
8836
0,42
3711
-
Середня
660
626
+34
1156
0,25
289
-
Низька
480
626
-146
21316
0,33
7034
-
У цілому
-
626
-
-
1,00
11034
± 105

Для розрахунку дисперсії і середньоквадратичного (стандартного) відхилення можна також використовувати формули
і .
Результати розрахунку показують, що середньоквадратичне (стандартное.) відхилення по інвестиційному проекту «А» складає 150, у той час як по інвестиційному проекту «Б» - 105, що свідчить про менший рівень його ризику.
Розрахуємо коефіцієнт варіації по двох інвестиційних проектів при даних значеннях середньоквадратичного (стандартного) відхилення і середнього очікуваного значення доходу за ним за формулою

V A = ± 150/633 * 100% = 23,7%;
V Б = ± 105/626 * 100% = 16,8%
Результати розрахунку показують, що найменше значення коефіцієнта варіації - за проектом «Б», а найбільше - за проектом «А». Таким чином, рівень ризику, який визначається коефіцієнтом варіації, вище на 6,9% (23,7-16,8).
Отже, при порівнянні рівнів ризиків за окремими інвестиційними проектами перевагу за інших рівних умов варто віддавати тому з них, за яким значення коефіцієнтів варіації найнижче (що свідчить про найкраще співвідношення дохідності та ризику).

Задача 4
За даними фінансової звітності розрахуйте і проаналізуйте показники, що характеризують фінансовий стан підприємства.
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС на 31 грудня 2005 р . (Тис. крб.)
Актив
Код показника
На початок
звітного року
На кінець звітного періоду

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи
110
77
84
Основні засоби
120
452858
498143
Незавершене будівництво
130
26123
29475
Довгострокові фінансові вкладення
140
7402
7402
Разом у розділі I
190
486460
535106
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Запаси
210
258878
281081
Податок на додану вартість по придбаних цінностей
220
14970
20151
Дебіторська заборгованість (платежі по якій
очікуються більш ніж через 12 місяців після
звітної дати)
230
-
-
Дебіторська заборгованість (платежі по якій
очікуються протягом 12 місяців після звітної
дати)
240
106297
116926
Короткострокові фінансові вкладення
250
391
430
Грошові кошти
260
2206
2426
Інші оборотні активи
270
-
-
Разом по розділу II
290
382742
421016
БАЛАНС
300
869202
902560
Пасив
Код показника
На початок
звітного року
На кінець звітного періоду
III. КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ
Статутний капітал
410
10690
11759
Додатковий капітал
420
271990
297608
Резервний капітал
430
2885
4754
Цільові фінансування і надходження
450
250951
276047
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
470
15148
16662
Разом у розділі III
490
551664
606830
IV. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Позики і кредити
510
-
-
Інші довгострокові зобов'язання
520
-
-
Разом у розділі IV
590
-
-
V. КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Позики і кредити
610
52771
67048
Кредиторська заборгованість
620
264631
291094
Заборгованість перед учасниками (засновниками) по виплаті доходів
630
13
359
Доходи майбутніх періодів
640
1 493
1 361
Резерви майбутніх витрат
650
5037
5669
Інші короткострокові зобов'язання
660
2593
1760
Разом у розділі V
690
317538
349291
БАЛАНС
700
869202
902560
ЗВІТ ПРО ПРИБУТКИ І ЗБИТКИ за 12 місяців 2005 р .
Показник
код
За звітний
період
За аналогічний
період попереднього року
Доходи і витрати по звичайних видах
Діяльності
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів)
010
382481
187323
Собівартість проданих товарів, продукції,
робіт, послуг
020
(324713)
(172849)
Валовий прибуток
029
57768
= 187323-172849 14474
Комерційні витрати
030
(1569)
(686)
Управлінські витрати
040
(1125)
(854)

Прибуток (збиток) від продажу

050
55074
12934
Інші доходи і витрати
Відсотки до отримання
060
-
-
Відсотки до сплати
070
-
-
Доходи від участі в інших організаціях
080
-
-
Інші операційні доходи
090
14168
8015
Інші операційні витрати
100
(11057)
(11575)
Позареалізаційні доходи
120
7123
3794
Позареалізаційні витрати
130
(4679)
(5588)

Прибуток (збиток) до оподаткування

140
60629
7580
Поточний податок на прибуток
150
(16913)
(1277)

Чистий прибуток (збиток) звітного періоду

190
42715
6303
Рішення
1. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
а) Платоспроможність (залежить від ліквідності активів)
Показники платоспроможності підприємства:
Коефіцієнти
На початок періоду
На кінець періоду
Відхилення
1. Коефіцієнт поточної ліквідності
Ст.290/ст.690
382742/317538 = 1,21
421016/349291 = 1,21
0
2.Коеффіціент швидкої ліквідності
Ст.260 + ст.250 + ст.240/ст690
2206 +391 +106297 / 317538 = 0,34
2426 +430 +116926 / 349291 = 0,34
0
3.Коеффіціент абсолютної ліквідності
Ст.260 + ст.250/ст.690
2206 +391 / 317538 = 0,008
2426 +430 / 349291 = 0,008
0
4.Велічіна власних оборотних коштів
Ст.450 + ст.590-ст.190 або ст.290-ст.390
382742-317538 = 65204
421016-349291 = 71725
6521
Висновок:
Дані показують, що за аналізований період показники ліквідності залишилися на тому ж рівні. При цьому коефіцієнт поточної та швидкої ліквідності, трохи нижче нормативних значень, що свідчить про те що у підприємства не підвищувалася прибуток за весь звітний період.
Підвищення величини власних оборотних коштів на 6521 т. р., є позитивним моментом у роботі підприємства, оскільки свідчить про підвищення частки власного капіталу підприємства, які спрямовані на покриття його поточних активів.
2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
Коефіцієнти
На початок періоду
На кінець періоду
Відхилення
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу
Ст.490/ст.700
551664/869202 = 0,63
606830/902560 = 0,67
0,04
2.Коеффіціент концентрації позикового капіталу
Ст.590 + ст.690 / ст.700
0 +317538 / 869202 = 0,37
0 +349291 / 902560 = 0,39
0,02
3.Коеффіціент маневреності власного капіталу
Ст.290-ст.690/ст.490
382742-317538/551664 = 0,12
421016-349291/606830 = 0,12
0
4.Коеффіціент забезпеченості власними коштами
Ст.290-ст.690/ст.290
382742-317538/382742 = 0,17
421016-349291/421016 = 0,17
0
5.Коеффіціент співвідношення позикових і власних коштів.
Ст.590 + ст.690/ст.490
0 +317538 / 551664 = 0,58
0 +349291 / 606830 = 0,58
0
Висновок:
Їх даних таблиці видно, що значення коефіцієнта концентрації власного капіталу підвищилася на 0,04%. А частка концентрації позикових коштів збільшилась на 0,02%, у структурі капіталу підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу та забезпеченості власними коштами не змінилися за весь звітний період. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів підтверджує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
Таким чином, значення розглянутих показників наближені до нормативних і свідчать про стійке становище підприємства і його незалежності від зовнішніх джерел.
3. Аналіз прибутку і рентабельності підприємства.

Аналіз прибутку підприємства
Показники
Попередній період (2004р)
Звітний період (2005р)
Зміни
Темп росту,%
Тис.руб.
Уд. вага,%
Тис.руб.
Уд. вага,%
Тис.руб.
Уд. вага,%
1
2
3
4
5
6 = 4-2
7 = 5-3
8 = 4 / 2 * 100%
Виручка від реалізації
187323
100
382481
100
195158
0
204,18
Собівартість проданої продукції
(172849)
92,27
(324713)
84,89
151864
-7,38
187,86
Валовий прибуток
14774
7,72
57768
15,1
43294
7,38
399,11
Комерційні витрати
(686)
0,36
(1569)
0,41
883
0,05
228,71
Управлінські витрати
(854)
0,45
(1125)
0,29
271
-0,16
131,73
Прибуток від продажів
12934
6,9
55074
14,39
42140
7,49
425,81
Інші операційні доходи
8015
4,28
14168
3,7
6153
-0,58
176,76
Інші операційні витрати
(11575)
6,18
(11057)
2,89
-518
-3,29
95,52
Позареалізаційні доходи
3794
2,02
7123
1,86
3329
-1,06
187,74
Позареалізаційні витрати
(5588)
2,98
(4679)
1,22
-909
-1,76
83,73
Прибуток до оподаткування
7580
4,04
60629
15,85
53049
11,81
799,85
Поточний податок на прибуток
(1277)
0,68
(16913)
4,42
15636
3,74
1324,43
Чистий прибуток
6303
3,36
42715
11,17
36412
7,81
677,69

Висновок:
За даними таблиці видно, що виручка від реалізації продукції у звітному періоді ( 2005 р .) Порівняно з попереднім періодом ( 2004 р .) Збільшилася на 195 158 т.р., або на 104,18% (темп росту склав 204,18%). Дана обставина зумовлено збільшенням обсягу продажів, проданої продукції.
Собівартість проданої продукції в 2005 р . збільшилася на 151864 УРАХУВАННЯМ в порівнянні з 2004 р . або на 87,86%. Валовий прибуток у звітному періоді склала 57768 т.р., що в порівнянні з попереднім роком більше на 299,11%. Її зміна відбулася за рахунок збільшення виручки і собівартості.
Комерційні та управлінські витрати протягом звітного періоду збільшилися на 883 т. р. і 271 т.р., що на 128,71% і 31,73% більше в порівнянні з попереднім роком. Ці витрати незначно залежать від зміни об'єму продажів і зміни цін на споживані матеріальні ресурси.
Збільшення комерційних витрат пов'язане із зростанням витрат на маркетингові дослідження, рекламу, транспортування. Збільшення управлінських видатків обумовлено не раціональної організацією управління підприємством, збільшенням суми загальногосподарських витрат.
У результаті прибуток від продажів збільшився на 42140 УРАХУВАННЯМ (На 325,81%). При цьому частка прибутку від продажів у виручці від реалізації збільшилася на 7,49%.
Величина операційних витрат на підприємстві зменшилася. А величина позареалізаційних доходів збільшилася.
У результаті прибуток до оподаткування збільшився на 53049 УРАХУВАННЯМ або на 699,85%. Збільшення чистого прибутку становило 36412 УРАХУВАННЯМ або на 577,69%, отже це стало наслідком збільшення прибутку до оподаткування.
Аналіз рентабельності підприємства
Показники
Попередній період 2004р.
Звітний період 2005р.
Відхилення
1. Рентабельність продажів
Ст.050/ст.010 * 100%
12934/187323 * 100% = 6,9
55074/382481 * 100% = 14,4
7,5
2.Рентабельность продукції
(Ст.050/ст.020 + ст.030 + ст.040) * 100%
12934 / (172849) + (686) + (854) * 100% = 7,41
55074 / (324713) + (1569) + (1125) * 100% = 16,8
9,39
3.Рентабельність активів
Ст.190/ст.300 * 100%
6303/869202 * 100% = 0,73
42715/869202 +902560 / 2 * 100% = 4,82
4,09
4.Рентабельність власного капіталу
Ст.190/ст.490 * 100%
6303/551664 * 100% = 1,14
42715/551664 +606830 / 2 * 100% = 7,37
6,23
5.Фондорентабельность
Ст.050/ст.120 * 100%
12934/452858 * 100% = 2,85
55074/498143 +452858 / 2 * 100% = 11,58
8,72
Висновок:
З даних таблиці видно, що показники рентабельності продажів і рентабельності продукції за звітний період збільшилися на 7,5% і 9,39%. Збільшення рентабельності продажів обумовлене пониженням темпів зростання виручки від реалізації в порівнянні з темпами росту прибутку від продажів. Підвищення рентабельності продукції стало наслідком зниження темпів зростання собівартості проданої продукції в порівнянні з темпами росту прибутку від продажів. Дана обставина свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства. На збільшення показників рентабельності активів на 4,09% і власного капіталу на 6,23% вплинуло зниження величини сукупних активів і власного капіталу за аналізований період. Збільшення даних показників рентабельності відображає збільшення прибутковості вкладення сукупного і власного капіталу підприємства.
Збільшення рентабельності основних фондів (Фондорентабельность) на 8,72% сталося за рахунок зниження величини основних засобів через продаж значної їх частини.
Підвищення показників Фондорентабельность свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.
Аналіз ділової активності підприємства.
Показники
Попередній період 2004р.
Звітний період 2005р.
Відхилення
1. Оборотність сукупних активів (оборотів)
Ст.010/ст.300
187323/869202 = 0,21
382481/869202 +902560 / 2 = 0,43
0,22
2.Оборачівамость власного капіталу (оборотів)
Ст.010/ст.490
187323/551664 = 0,34
382481/551664 +606830 / 2 = 0,66
0,32
3.Фондоотдача (оборотів)
Ст.010/ст.120
187323/452858 = 0,41
382481/452858 +498143 / 2 = 0,80
0,39
4.Оборчіваемость поточних активів (оборотів)
Ст.010/ст.290
187323/382742 = 0,49
382481/382742 +421016 / 2 = 0,95
0,46
5.Оборачіваемость дебіторської заборгованості (оборотів)
Ст.010 / (ст.230 + ст.240)
187323/106297 = 1,76
382481/106297 +1169262 = 3,43
1,76
6.Оборачіваемость дебіторської заборгованості (днів)
360 дн./пок.5
360 / 1,76 = 205
360 / 3,43 = 105
-100
7.Оборчіваемость кредиторської заборгованості (оборотів)
Ст.020 + ст.030 + ст040/ст.620
(172849) + (686) + (854) / 264631 = 0,65
(324713) + (1569) + (1125) / 264631 +291094 / 2 = 1,18
0,53
8. Оборотність кредиторської заборгованості (днів)
360 дн./пок.7
360 / 0,65 = 554
360 / 1,18 = 305
-249
Висновок:
Аналіз даних показує, що оборотність сукупних активів за аналізований період прискорилася на 0,22 обороту. Швидкість обороту власних коштів, відображає ефективність їх використання у 2005 році, зросла на 0,32 обороту, що викликано збільшенням виручки від продажів і значним зниженням величини власного капіталу.
На збільшення показників фондовіддачі й оборотності поточних активів на 0,36 і 0,46 оборотів відповідно, також вплинуло збільшення виручки від реалізації, і крім того, зниження вартості основних і оборотних коштів підприємства. На прискорення оборотності дебіторської заборгованості на 1,67 оборотів вплинуло зниження величини дебіторської заборгованості на 10629 УРАХУВАННЯМ У наслідок цього період дебіторської заборгованості скоротився на 100 днів і склав 105 днів.
Зниження середньої величини кредиторської заборгованості на 26463 УРАХУВАННЯМ в 2005 р ., Сприяло прискоренню оборотності на 0,53 обороту і скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості на 249 днів у порівнянні з 2004 р . Збільшення коефіцієнтів оборотності свідчить про підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.
Задача 5
Є такі дані (тис.руб.).
Показник
1-й рік
2-й рік
3-й рік
4-й рік
Розмір інвестицій
4000
-
-
-
-
Виручка від реалізації
-
3000
3500
4000
4500
Амортизація
-
500
500
500
500
Поточні витрати, податки
-
620
650
670
690
Ставка банківського відсотка - 19% річних.
Визначте: чисту дисконтовану вартість, індекс рентабельності і термін окупності капітальних вкладень.
Рішення:
Р асчет чистого дисконтованого доходу проводиться за формулою:
,
де: - Потік грошових коштів або дохід;
- Сума інвестицій (капітальних вкладень) у здійснення проекту;
- Ставка дисконтування, частки одиниці;
- Номер приватного періоду в розрахунковому періоді часу n (i = 1, 2, ..., n);
- Розрахунковий період, кількість років (місяців).
NPV = 3000 / (1 ​​+0,19) +3500 / (1 ​​+0,19) 2 +4000 / (1 ​​+0,19) 3 +4500 / (1 ​​+0,19) 4 - 4000 =
= 2521 +2472 +2374 +2244-4000 = 5611 т. р.
Оскільки величина NPV> 0, за проектом позитивна, отже, проект є ефективним і може бути прийнятий до реалізації і чим більше буде величина NPV, тим вище його ефективність, що означає, що протягом всього життєвого циклу проекту будуть відшкодовані і перевищені початкові капітальні витрати .
Розрахунок індексу рентабельності інвестицій проводиться за формулою:
,
PI = 3000 / (1 ​​+0,19) +3500 / (1 ​​+0,19) 2 +4000 / (1 ​​+0,19) 3 +4500 / (1 ​​+0,19) 4 / 4000 = 2,4 ,
Оскільки PI = 2,4, що> 1, означає такий проект долен бути прийнятий до реалізації, як економічно ефективний.

Дисконтований термін окупності, розраховується
1) розрахувати накопичений дисконтований потік грошових коштів:
Показник
0-ий рік
1 рік
2 рік
3 рік
4 рік
Дисконтований потік грошових коштів, тис. руб.
-4000
2521
2472
2374
2244
Накопичений дисконтований потік грошових коштів, тис. руб.
-4000
-1479
993
3367
5611
2) визначити, на якому році життя накопичений дисконтований потік грошових коштів приймає позитивне значення (у даному випадку по інвестиційному проекту це 2-й рік);
3) знайти частину суми інвестицій, не покритій грошовими надходженнями, в період, що передує року, визначеним на попередньому кроці = 4000 т. р.
4) розділити цей непокритий залишок суми інвестицій на величину грошових надходжень в періоді, в якому накопичений дисконтований грошовий потік приймає позитивне значення:
4000/2472 = 1,61, результат характеризує, частку періоду, яка в сумі з попередніми періодами цілими і утворює загальну величину терміну окупності (0 +1,61 = 1,61 року);

Висновок
Фінансове планування охоплює найважливіші сторони діяльності підприємства; воно забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює необхідні умови для поліпшення фінансового стану підприємства.
Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є: забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності; визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання; виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів; встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та контрагентами; дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів; контроль за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.
Аналіз теоретичних аспектів фінансового планування показав, що планування представляє собою:
- Систематичну постановку цілей і розробку заходів з їх досягнення;
- Моделювання (проектування) основних параметрів діяльності підприємства, взаємозв'язків між ними і визначення умов та термінів їх досягнення;
- Систематичну підготовку управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями (підготовка до майбутнього).
Процес планування починається з аналізу сформованого на останню звітну дату фінансового стану підприємства. Основне призначення цього аналізу полягає в тому, щоб:
· Оцінити за сукупністю заздалегідь визначених параметрів сформований рівень фінансової стійкості підприємства в коротко-, середньо-і довгостроковому тимчасових розрізах на основі його зіставлення з нормальним для даного підприємства рівнем фінансової стійкості;
· Виявити основні тенденції зміни фінансової стійкості та їх причини;
· Визначити пріоритетні напрямки та завдання підвищення фінансової стійкості підприємства (нормалізації його фінансового стану).
Головним об'єктом аналізу фінансового стану підприємства є баланс його активів і пасивів.
Другим кроком процесу фінансового планування діяльності підприємства є проектування його бажаного («нормального») фінансового стану на кінець планового періоду, а саме, побудова реалістичного, з урахуванням фактичного фінансового стану підприємства. проекту балансу активів і пасивів на останню звітну дату. Даний проект повинен відображати майбутнє фінансовий стан підприємства, що відповідає основним передбачуваним інтересам і очікуванням акціонерів і кредиторів підприємства, тобто власників надаються підприємству ресурсів.
Одночасно з проектуванням бажаного фінансового стану підприємства на кінець планового періоду здійснюється прогнозування цього стану шляхом проведення необхідних фінансово-економічних розрахунків.
Наступним кроком процесу фінансового планування є порівняння прогнозованого (розрахункового) фінансового стану підприємства з бажаним (нормальним) станом, включаючи аналіз можливих відхилень.
Після досягнення (методом послідовних наближень) прийнятного відповідності розрахункових параметрів балансу активів і пасивів підприємства бажаним (нормальним) параметрами, що визначаються в процесі проектування балансу і можливих коригувань проекту, затверджується фінансовий план підприємства. У цій роботі, були представлені завдання на визначення аналізу беззбитковості, порога рентабельності також запасу фінансової міцності підприємства. Також були розглянуті завдання на визначення фінансового ризику за певним проектам, була проведена оцінка та аналіз фінансового стану підприємства, яка характеризує фінансову конкурентоспроможність підприємства, основним джерелом інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства служила фінансова (бухгалтерська) звітність.

Бібліографічний список
1. Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми: Навчальний мет. сел. - М.: ФиС, 2001. - 248 с.
2. Амосов А. Планування виробничого апарату / / Економіст. 2000. № 8. с. 28-30.
3. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 480с.
4. Бобильова О.З. Фінансовий менеджмент: Посібник з фінансів для менеджерів. - М.: Видавництво РОУ, 2003. - 152с.
5. Вольтер О.Е., Понеделкова Є.М. Фінансовий менеджмент.Учеб. і навч. посібники для студентів вузів - М.: Колос. 2006. - 358с.
6. Горемикін В.А., Богомолов О.А. Економічна стратегія підприємства: Навч. - М.: Філін, 2001. - 507 с.
7. Єгоров Ю.М., Варакута С.А. Планування на підприємстві: Учеб. сел. - М.: ИНФРА-М, 2001
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
350.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі підприємства ТОВ Суперстрой-Перм
Аналіз фінансового стану підприємства 23
Аналіз фінансового стану підприємства
Аналіз фінансового стану підприємства 24
Аналіз фінансового стану підприємства 21
Аналіз фінансового стану підприємства 22
Аналіз фінансового стану підприємства 6
Аналіз фінансового стану підприємства 76
Аналіз фінансового стану підприємства
Аналіз фінансового стану підприємства 14
© Усі права захищені
написати до нас