Академія праці і соціальних відносин
Уральський соціально-економічний інститут
_____________________________________________________________
Фінансовий факультет
Спеціальність «Фінанси і кредит»
дипломна робота
На тему «АНАЛІЗ І ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ МП« ЛІФТ-СЕРВІС »)
Студент-дипломник гр.ФСВ -602
Подшивалова Катерина Вікторівна
«_______»___________________ 200__р.
_________________
(Підпис)
Керівник дипломної роботи
Пріліпухова Ірина Олегівна
«_______»___________________ 200__р.
__________________
(Підпис)
«Допустити до захисту»
Декан відділення ___________(____________)
«_______»___________________ 200__р.
Челябінськ 2003
ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА 1.Обзор МЕТОДІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ І ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Цілі і методи оцінки фінансового аналізу і планування на підприємстві
1.2. Зміст фінансового аналізу діяльності підприємства
1.3. Значення планування на підприємстві.
1.4. Оцінка фінансової стійкості підприємства
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО сосотояние МУНІЦИПАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІФТ-СЕРВІС»
2.1 Загальна характеристика МП «Ліфт-Сервіс»
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності МП «Ліфт-Сервіс»
2.3. Аналіз показників фінансової стійкості МП «Ліфт-Сервіс»
2.4. Аналіз рентабельності і використання прибутку МП «Ліфт-Сервіс»
2.5. Аналіз собівартості продукції МП «Ліфт-Сервіс»
РОЗДІЛ 3. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення ФІНАНСОВОГО СТАНУ МП «ЛІФТ-СЕРВІС»
3.1 Загальна характеристика проекту щодо впровадження та використання єдиної системи диспетчерського контролю «Елкон»
3.2 Фінансовий аналіз ефективності запропонованих заходів.
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кардинальні зміни, що відбуваються в економіці країни, припускають повну самостійність підприємств у визначенні напрямів своєї господарської діяльності на основі визначення виробничої програми, виборі партнерів, розпорядженні своєю продукцією і доходами. Ринкова економіка і нові форми господарювання ставлять ряд раніше не виникали проблем. До них відноситься і така, як кваліфікаційний вибір партнера на внутрішньому і зовнішньому ринку, оскільки від цього залежить ефективність майбутньої співпраці. Основним, якщо не єдиним, джерелом інформації фінансового становища партнера є бухгалтерська звітність, яка все більшою мірою стає публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємства з суспільством і їхніми партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства.
Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і посередньо зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці (банки та інші), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій, виходячи зі своїх інтересів. [1-3]
Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам, кредиторам і постачальникам - вигідність приміщення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тільки для керівництва (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані господарського обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління та прийняття управлінських рішень.
Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки. [1-3]
У деяких випадках для реалізації цілей аналізу фінансової звітності недостатньо. Окремі групи користувачів, наприклад, керівництво і аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого і фінансового обліку). Однак у більшості випадків річна і квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього аналізу фінансового стану підприємства. Володіння сучасними методами аналізу звітності допоможе користувачам повністю вивчити звіт і відповісти на їхні запитання. Фінансова стабільність підприємства стає питанням його виживання, оскільки банкрутство підприємства в умовах ринку є вірогідним результатом господарської діяльності поряд з іншими можливостями. У зв'язку із зазначеними змінами в економічній реальності істотно зростають роль і значення аналізу фінансового стану, як для самого підприємства, так і для його різноманітних партнерів, власників, для фінансових органів. [5-8]
Основною метою даної випускної кваліфікаційної роботи є дослідити фінансовий стан підприємства МП «Ліфт сервіс», виявити основні проблеми фінансової діяльності, дати рекомендації з управління фінансами, щодо вдосконалення аналізу та планування фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства.
Об'єктом дослідження цієї роботи є муніципальне підприємство «Ліфт сервіс».
Предметом дослідження в даній роботі є фінансовий стан МП «Ліфт сервіс».
Основними завданнями дослідження є:
вивчити теоретичні основи аналізу та планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
оцінити фінансовий стан МП «Ліфт-Сервіс», проаналізувати його фінансову стійкість, ліквідності балансу, рівень і структуру абсолютних показників фінансових результатів, рентабельність та ділову активність;
виробити рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Основними джерелами інформації при написанні випускної кваліфікаційної роботи служить матеріали книг під редакцією А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, нормативні документи та інструкції. [5-8]
Відомо, що теорія добре пізнається тільки на практиці. Тому, теоретичні аспекти тісно переплітаються з практичним матеріалом. Для цього будуть використані реальні матеріали МП «Ліфт-Сервіс». Звідси випливає ще одне завдання - розробка на основі результатів аналізу рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану аналізованого підприємства, за допомогою планування. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1) Додаток 1-3. Його значення в даному відношенні настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Поряд з балансом, джерелом даних для аналізу є звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2 річної звітності), Додаток 4-6 звіт про фінансовий стан підприємства (форма № 3 річної звітності) Додаток 7, звіт про наявність та рух коштів підприємства (форма № 3 річної звітності) Додаток 9, основні відомості про діяльність підприємства Додаток 8, звіт про наявність та рух основних фондів Додаток 10. Нова бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку до фінансової звітності.
Актуальністю роботи є визначення кількості та якості внутрішньогосподарських фінансових резервів, які має система, розробка шляхів їх найбільш ефективного використання. Аналітичні матеріали допомагають розглянути не тільки поверхневі явища, а й глибинні процеси, встановити причинні зв'язки між ними, дати розгорнуту характеристику об'єкта з позицій забезпеченості ресурсами та можливості ефективної діяльності. Економічний і фінансовий аналіз дає матеріал для подальшого поліпшення роботи, найбільш повного залучення в оборот наявних у ній резервів підвищення ефективності суспільного виробництва. Об'єктивно властиве нашому часу підвищення значення і ролі аналізу пояснюється закономірним ускладненням, поглибленням поділу праці та розширенням господарських відносин, збільшенням темпів оновлення продукції. Зростає роль аналізу також у міру вдосконалення і розширення області застосування економічних методів і необхідністю всебічної інтенсифікації та нарощування ефективності суспільного виробництва. [11]
У першому розділі роботи розглянуто теоретичні основи аналізу та планування фінансово-господарської діяльності підприємства.
У другому розділі дана загальна характеристика МП «Ліфт-Сервіс», оцінено фінансовий стан підприємства, проаналізовано його фінансова стійкість, ліквідність балансу, рівень і структура абсолютних показників фінансових результатів, рентабельність та ділова активність.
У третьому розділі розроблено рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД МЕТОДІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ І ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Цілі і методи оцінки фінансового аналізу і планування на підприємстві
Щорічно, а при необхідності і частіше кожне підприємство для нормального функціонування в ринкових умовах має проводити фінансовий аналіз своєї діяльності. Фінансовий аналіз дозволяє виявити фінансові можливості підприємства, своєчасно виявити негативні тенденції його розвитку, в тому числі загрозу банкрутства, виробити заходи щодо поліпшення фінансового стану, а також вибрати надійного з фінансової точки зору партнера.
Аналіз фінансового стану підприємства включає в себе такі групи показників:
- Показники ліквідності;
- Показники фінансової стійкості;
- Показники поточної діяльності;
- Показники рентабельності;
- Аналіз стану та діяльності на ринку капіталів.
Цілями фінансового аналізу є:
- Виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
- Виявлення основних чинників, які викликали зміна у фінансовому стані;
- Прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.
Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і керуючого може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану. [6-9]
Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Цілі залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.
Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним чинником, в кінцевому рахунку, є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська або фінансова звітність підприємства - це лише "сира інформація», підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур. [9-10]
Щоб приймати рішення по управлінню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібна постійна ділова поінформованість з відповідних питань, яка є результатом відбору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної первинної інформації. Необхідно аналітичне прочитання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і управління.
Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний метод, тобто від загального до приватного, але цей метод повинен застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності. [5-6]
Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів.
Серед них можна виділити 6 основних методів:
горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом і базисним;
вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;
аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства з показниками конкурентів, і зіставлення їх із середньогалузевими і середніми господарськими даними;
факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих мул стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі з'єднують у загальний результативний показник.
1.2. Зміст фінансового аналізу діяльності підприємства
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничого управлінського аналізу (див. рис. 1).
Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Такий поділ аналізу трохи умовно, тому що фінансовий аналіз може розглядатися як продовження управлінського аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу підживлюють один одного інформацією.
Аналіз може бути зовнішнім і внутрішнім.
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
- Множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;
- Різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
- Наявність типових методик аналізу, стандартів обліку та звітності;
- Орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;
- Завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;
- Максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.
Структура аналізу господарської діяльності підприємства наводиться на малюнку 1.
Рис.1 Схема фінансового та управлінського аналізу
Фінансовий аналіз, що грунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами. Цей аналіз проводять на основі тільки звітних даних, які містять лише дуже обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всіх секретів успіху підприємства.
Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу складають:
- Аналіз абсолютних показників прибутку;
- Аналіз відносних показників рентабельності;
- Аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
- Аналіз ефективності використання позикового капіталу;
- Економічна діагностика фінансового стану підприємства.
Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу. Фінансовий аналіз, проведений за даними фінансової звітності, називають класичним способом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовують в якості джерела інформації і інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію.
Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку. У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу і оцінки виробничого аналізу взаємопов'язані при обгрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією, в системі маркетингу, тобто в системі управління виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок.
Особливостями управлінського аналізу є:
- Орієнтація результатів аналізу на керівництво підприємства;
- Використання всіх джерел інформації для аналізу;
- Відсутність регламентації аналізу з боку;
- Комплектність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства;
- Інтеграція обліку, аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства;
максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.
Значення планування на підприємстві.
Планування є одним з тих методів управління економікою, які дуже активно і успішно розроблялися радянськими вченими. У цій області був накопичений чималий позитивний досвід, однак на початку 90-х років процес реформування вітчизняної економіки супроводжувався досить негативним ставленням до ідеї планування. Пізніше пристрасті почали поступово вщухати, і до цієї ідеї стали повертатися як до цілком здоровою, не заперечуваної ні в якій самої "ринкової" країні. Роль і значущість планування взагалі і фінансового зокрема можна досить легко обгрунтувати з різних позицій, тому банальні дискусії про те, потрібен план чи ні, в даний час навряд чи доречні, більше того, в умовах природного динамічного розвитку економіки, стохастичності ринку і постійно наростаючою конкурентної боротьби роль цієї функції, по крайней мере, не зменшується. Саме остання обставина почасти мав на увазі відомий фахівець у галузі управління Р. Акофф, стверджуючи, що "краще планувати для себе - неважливо, наскільки погано, ніж бути планованим іншими - неважливо, наскільки добре".
Природно, що народжуються ринкові відносини призвели не тільки до впровадження нових для нашої країни економічних категорій, але і до появи інших підходів до планування. Перш за все, слід зазначити, що необхідність складання планів визначається багатьма причинами. Виділимо три з них, які є, на нашу думку, основними:
- Невизначеність майбутнього;
- Координуюча роль плану;
- Оптимізація економічних наслідків.
Дійсно, якщо б майбутнє компанії чи підприємства було абсолютно передбачуваним, не було б потреби постійно розробляти плани, удосконалювати методи їх складання і структурування. Звідси, до речі, видно, що головна мета складання будь-якого плану - не визначення точних цифр і орієнтирів, оскільки зробити це неможливо в принципі, а ідентифікація по кожному з найважливіших напрямків деякого "коридору", в межах якого може варіювати той чи інший показник.
Сенс координуючої (у сенсі - системоутворюючої) ролі плану полягає в тому, що наявність добре структурованих, деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок дисциплінує як перспективну, так і поточну діяльність, приводить її в певну систему, дозволяє господарюючому суб'єкту працювати без істотних збоїв. Ця роль особливо яскраво проявляється у великих компаніях, які мають складну структуру управління, а також на підприємствах, які активно використовують систему постачання сировини "точно в термін", коли обсяг поточного готівкового запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів розрахований виходячи з потреб виробництва на кілька найближчих годин або днів.
Остання причина складання планів полягає в тому, що будь-яке неузгодженість діяльності системи потребує фінансових витрат (прямих або непрямих) на його подолання. Імовірність настання подібного неузгодженості набагато нижче, якщо робота здійснюється за планом; крім того, і негативні фінансові наслідки менш значні.
Основою для розробки планів підприємства повинна бути оцінка намічуваних дій з урахуванням існуючих економічних і виробничих умов і наявних у розпорядженні господарюючого суб'єкта ресурсів, а також характеру ринку, який, як передбачається, буде переважаючим протягом терміну дії плану. Важливими чинниками які слід враховувати при розробці планів, є також рівень конкуренції, характер галузі, в якій діє економічний суб'єкт, і розмір самого підприємства. Не слід недооцінювати й загальний рівень економічного розвитку і стадію економічного циклу в країні, оскільки вони накладають серйозні обмеження на перспективи розвитку деяких видів діяльності. Так, наприклад, у періоди економічних труднощів спостерігається різке падіння продажів у сферах комп'ютерного забезпечення бізнесу та зарубіжного туризму. Плани, що передбачають розширення підприємств цих галузей у період загального економічного спаду в країні, не можна визнати задовільними, оскільки виконання їх в даних умовах є дуже проблематичним.
Значення планування в діяльності підприємства важко переоцінити, оскільки саме план являє собою орієнтир, до якого прагне підприємство, і одночасно критерій оцінки успішності його діяльності.
Підприємство як економічний суб'єкт може ставити перед собою різні цілі, причому мети в короткостроковій і довгостроковій перспективі можуть сильно відрізнятися. В економічній літературі часто зустрічається категоричне твердження про те, що головною метою бізнесу є отримання прибутку. Це твердження здається нам в корені невірним. Основною метою будь-якої економічної активності є, насамперед, підвищення добробуту власників діючого економічного суб'єкта. Добробут у даному випадку слід розуміти не просто як багатство в грошовому вираженні, а в більш широкому сенсі як поліпшення якості життя. Ця мета може досягатися не тільки шляхом збільшення споживання окремих матеріальних благ (їжі, одягу, транспортних засобів і т.д.), але також і поліпшення екологічної ситуації в місті, можливості доступу до широкого кола інформаційних ресурсів, до культурних цінностей, можливості отримання певних соціальних благ (освіта, охорона здоров'я). До досягнення добробуту економічний суб'єкт прагне власним шляхом, за допомогою постановки системи конкретних цілей і розробки планів їх реалізації.
Якщо підприємство не має плану, його діяльність є «випадкові блукання в ринкових нетрях». План же є по суті справи «стежкою в цій хащі», що веде до успіху.
Планування не тільки дозволяє добитися поставлених цілей, воно також надає можливість оцінки дій управлінського апарату підприємства. Діяльність керівників повинна бути спрямована на виконання планових завдань і досягнення запланованих результатів, і те, наскільки забезпечена реалізація цих цілей на кожній конкретній ділянці роботи верб кожному підрозділі, можна вважати показником ефективності роботи керівників цих підрозділів. Для багатьох підприємств критерій виконання планових завдань є також основою системи матеріального стимулювання співробітників.
З точки зору тривалості періоду, до якого належить розробляється план, можна виділити три різних рівня планування: стратегічний, тактичний, оперативний.
- Стратегічне планування здійснюється на довгострокову перспективу і має на увазі формулювання цілей, завдань, масштабів та сфери діяльності підприємства на якісному рівні або у вигляді досить загальних кількісних орієнтирів.
- Тактичне планування здійснюється на середньострокову перспективу (1-5 років) і визначає ресурси, необхідні підприємству для вступу на обраний стратегічний шлях.
- Оперативне планування охоплює поточну діяльність підприємства і має горизонт не більше одного року. Часто представляється у помісячному, подекадно або потижневої розбивці.
Таку класифікацію планів не можна вважати занадто жорсткою. При розробці планів на ту чи іншу перспективу слід брати до уваги той факт, що для різних галузей народного господарства і різних підприємств віднесення періодів до тієї чи іншої категорії досить умовно. Наприклад, для підприємства роздрібної торгівлі в більшості випадків перспективу в один-два роки вже можна вважати стратегічною, а для суднобудівних та аерокосмічних підприємств цей термін не перевищує одного операційного циклу, і план на один-два роки може вважатися поточним.
Крім того, слід пам'ятати, що іноді проблеми поточної діяльності можуть негативно відбитися і на стратегічні перспективи підприємства. Так, труднощі з поточними платежами і виконанням договірних зобов'язань можуть втягнути підприємство в довгі судові розгляди і поставити його на межу виживання.
1.4. Оцінка фінансової стійкості підприємства
При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати запас його фінансової стійкості.
Стійкість підприємства є запорукою його виживання та стабільності. На стійкість підприємства впливають різні фактори. У залежності від яких відбувається поділ стійкості за видами, які представлені на малюнку 2.
Зовнішня стійкість | Внутрішня стійкості-ть | Цінова стійкості-ть | Ресурсна стійкості-ть | Фінансова стійкості-ть | Стійкість на ринках |
Рис. 2 Види стійкості стану підприємства.
Фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість-це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його платоспроможність. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства шляхом ефективного їх використання, сприяє безперебійному процесу виробництва. Аналіз стійкості підприємства на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті.
Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку та потребам підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності, а зайва перешкоджати розвитку, обтяжувати витрати підприємства надмірними запасами і резервами.
У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або поліпшитися або погіршитися. Потік господарських операцій, що здійснюються щодня, є як би «підбурювачем» певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в інший. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
Зовнішнім проявом фінансової стійкості будь-якого підприємства є платоспроможність, тобто здатність підприємства забезпечувати власними і позиковими джерелами платежі за основним і оборотним виробничим фондам для безперервного процесу виробництва. Платоспроможність визначається ступенем забезпеченості запасів і витрат джерелами формування.
Фінансову стійкість можна оцінити за допомогою відносних і абсолютних показників.
До відносних показників відносяться коефіцієнти ліквідності і коефіцієнти, що характеризують співвідношення власних і позикових коштів підприємства, а також рівень покриття поточних фінансових потреб власними оборотними засобами.
Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують забезпеченість запасів і витрат джерелами їх формування. У фінансовому аналізі використовується розширений перелік джерел покриття виробничих запасів. У залежності від яких розрізняють чотири типи фінансової стійкості:
- Абсолютна стійкість фінансового стану - це наявність у підприємства надлишку власних джерел формування "Запасів", тобто повне покриття запасів власними оборотними засобами (ВОК), що відповідає нерівності 1:
COC ≥ O, (1)
де ВОК = П III-А I-Зндс,
П III - підсумок розділу III пасиву балансу "Капітали і резерви";
А I - підсумок розділу I активу балансу "Необоротні активи";
Зндс _ запаси підприємства з урахуванням ПДВ.
На практиці абсолютна стійкість зустрічається вкрай рідко.
- Нормально стійкий фінансовий стан - "Запаси" забезпечуються сумою власних коштів підприємства і довгострокових позикових коштів, нормальними джерелами фінансування, що відповідає неравенству2:
СОС <0; СДС ≥ 0, (2)
де СДС = ВОК + П IV,
П IV - підсумок розділу IV пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
- Н еустойчівое фінансовий стан - "Запаси" забезпечуються за рахунок власних і позикових коштів (довгострокових і короткострокових). Підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття, які не є у відомому сенсі обгрунтованими, що відповідає нерівності 3:
СОС <0; СДС <0; СЗС ≥ 0, (3)
де СЗС = СДС + ЗС,
ЗС - короткострокові позики і кредити.
- Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства) - "Запаси" не забезпечуються джерелами формування. Підприємство не може вчасно розплатитися зі своїми кредиторами по коштах, що залучаються на короткостроковій основі, що відповідає нерівності 4:
СОС <0; СДС <0; СЗС <0, (4)
де СОС - надлишок чи недолік власних оборотних коштів;
СДС - надлишок чи недолік власних оборотних коштів
і довгострокових позикових коштів;
СЗС - надлишок чи недолік власних оборотних коштів
і позикових коштів (довгострокових і короткострокових).
Діяльність підприємства підпорядкована прагненню заробити прибуток, максимізація якої за підсумками господарського року, є головним прагненням, як для власників підприємства, так і для інших його учасників.
Фактори, що впливають на формування прибутку і на її динаміку в перспективі, прийнято відносити до прібилеобразующім. Їх численність і різноманіття змушує проводити класифікацію прібилеобразующіх факторів, групуючи їх за певними ознаками.
По-перше, за змістом прібилеобразующіе фактори можуть бути техніко-технологічними, погодно-природними, територіальними, виробничими, економічними, соціальними, правовими.
По друге, в залежності від характеру впливу на формування прибутку, з прібилеобразующіх факторів доцільно виділити формалiзуються, і формалізації.
До формалізованих слід віднести екстенсивні і інтенсивні прібилеобразующіе фактори, вплив яких на прибуток може бути представлено у вигляді розрахункових формул, тобто може бути встановлено і підтверджено прямим рахунком. [15]
Величина прибутку, що отримується впливає на розмір власного капіталу підприємства і в кінцевому підсумку на його фінансову стійкість.
Отже, фінансовий аналіз дозволяє виявити фінансові можливості підприємства, своєчасно виявити негативні тенденції його розвитку, в тому числі загрозу банкрутства, виробити заходи щодо поліпшення фінансового стану, а також вибрати надійного з фінансової точки зору партнера.
Аналіз фінансового стану підприємства включає в себе такі групи показників: показники ліквідності; показники фінансової стійкості; показники поточної діяльності; показники рентабельності; аналіз становища і діяльності на ринку капіталів.
Фінансовий аналіз умовно поділяють на безпосередньо фінансовий і управлінський аналіз. Основний зміст фінансового аналізу становить: аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; аналіз ефективності використання позикового капіталу; економічна діагностика фінансового стану підприємства.
Особливостями управлінського аналізу є: орієнтація результатів аналізу на керівництво підприємства; використання всіх джерел інформації для аналізу; відсутність регламентації аналізу з боку; комплектність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства; інтеграція обліку, аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства; максимальна закритість результатів аналізу в метою збереження комерційної таємниці.
Фінансовий аналіз дозволяє оцінити фінансовий стан підприємства і на цій основі здійснити планування його діяльності на майбутнє.
План являє собою орієнтир, до якого прагне підприємство, і одночасно критерій оцінки успішності його діяльності. Планування дозволяє домогтися поставлених цілей і надає можливість оцінки дій управлінського апарату підприємства. Для багатьох підприємств критерій виконання планових завдань є також основою системи матеріального стимулювання співробітників.
Запорукою виживаності та стабільності положення підприємства служить його стійкість.
Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його платоспроможність.
Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства шляхом ефективного їх використання, сприяє безперебійному процесу виробництва. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимоги ринку і потреб підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності, а зайва перешкоджати розвитку, обтяжувати витрати підприємства зайвими запасами і резервами.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО сосотояние МУНІЦИПАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІФТ-СЕРВІС»
2.1 Загальна характеристика МП «Ліфт-Сервіс»
Муніципальне підприємство «Ліфт-Сервіс» міста Трьохгорний створено за постановою голови міста Трьохгорний: № 302 від 21.04.93р. Офіційне скорочене найменування Підприємства: МП «Ліфт-Сервіс». Підприємство засноване на праві господарського відання та його майно перебуває в муніципальній власності міста Трьохгорний.
Засновником (власником) Підприємства є Адміністрація міста Трьохгорний. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, бланки, фірмове найменування, товарний знак (знак обслуговування) та інші реквізити, які реєструються в установленому порядку.
Підприємство набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законів і іншими нормативними актами Російської Федерації, місцевими нормативними актами, а також цим Статутом та Договором про закріплення майна на праві господарського ведення, укладеним з Засновником. Підприємство несе законодавчу відповідальність за результати своєї виробничо-господарської і фінансової діяльності та виконання зобов'язань перед власником майна, постачальниками, споживачами, бюджетом, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Підприємство від свого імені набуває майнові та немайнові права і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді відповідно до чинного законодавства Російської Федерації (арбітражному та третейському суді).
Підприємство планує і здійснює необхідні заходи щодо захисту працівників та підвідомчих об'єктів виробничого та соціального призначення від надзвичайних ситуацій, створює резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій.
Підприємство не відповідає за зобов'язаннями Засновника, рівно, як і Засновник не відповідає за зобов'язаннями Підприємства, за винятком установлених законодавством випадків. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, закріпленим за ним власником на праві господарського відання, на яке, згідно з чинним законодавством, може бути накладено стягнення.
У структуру підприємства входять:
Адміністративно-управлінський апарат:
бухгалтерія - 3,7 одиниці - здійснює фінансове оздоровлення підприємства шляхом збільшення обсягу готівкових грошових коштів, обсягу оборотного капіталу, підвищення коефіцієнта ліквідності, збільшення рівня забезпечення власними коштами, відновлення платоспроможності, виходу на беззбитковість, скорочення термінів руху фінансових коштів, забезпечення своєчасності надходження грошових коштів , виплати податків, економії сировини і матеріалів (без шкоди для виробництва), зниження дебіторської та кредиторської заборгованості, скорочення штрафів, пені та інших збитків;
виробничо-технічна група - 6,5 одиниць - здійснює забезпечення виконання плану по загальному обсягу реалізації, освоєння нових видів послуг, зниження обсягу простоїв, дотримання нормативів ремонту і технічного обслуговування ліфтів, поліпшення матеріально-технічного постачання виробництва;
планово-економічна група - 2 одиниці - здійснює економічну ефективність на одиницю витрат, одного працюючого, на прийняті управлінські рішення і трудові дії, сприяє зростанню продуктивності праці, рентабельності виконуваних робіт;
канцелярія - 2,5 одиниці - забезпечує своєчасну обробку надходить та відправляється документації, здійснює систематичний контроль за строками виконання документів та їх правильним оформленням, дотриманням трудової дисципліни. Веде облік особового складу оформляє прийом, переклад і звільнення працівників;
Разом 15,7 одиниць.
Ділянка технічного обслуговування ліфтів займається виконанням робіт, які передбачають чистку, мастило, регулювання, наладку, профілактичний ремонт і ревізію обладнання та апаратури ліфтів, а також здійснює пуск ліфтів в роботу після їх вимушеної зупинки. Чисельність 16,4 одиниці;
Ділянка аварійно-технічного обслуговування ліфтів - виконує щозмінний огляд ліфтів; усунення дрібних несправностей, що викликали зупинку ліфтів; надає допомогу пасажирам, позбавленим можливості виходу з ліфта через несправність останнього; вживає термінових заходів при задимленні або загорянні ліфтового обладнання; відключає ліфти при виявленні небезпечних для пасажирів ушкоджень, що вимагають тривалого ремонту, а також реєструє всі повідомлення і заявки про несправності і інших подіях на ліфтах. Ділянка працює цілодобово. Чисельність 100,0 одиниць;
Ділянка капітального ремонту ліфтів виконує роботи по відновленню експлуатаційних характеристик обладнання шляхом ремонту, при якому проводиться заміна або ремонт зношених деталей, регулювання механізмів. Чисельність 8 одиниць;
Ділянка капітального будівництва виконує монтажні, налагоджувальні роботи знову вводяться ліфтів, а також робить заміну ліфтів у будинках житлового фонду. Чисельність 5,4 одиниці.
Керує підприємством директор, який направляє зусилля працівників на досягнення загальних цілей, використовуючи при цьому ефективні засоби щоденного впливу, створюючи атмосферу для прояву і розвитку в персоналу почуття самоповаги, працьовитості, принциповості і створює сприятливу соціально-психологічну атмосферу для високоефективної праці та задоволення якістю трудового життя .
Основними цілями створення Підприємства є:
зміст і використання муніципального житлового фонду та нежитлових приміщень в частині технічного обслуговування, ремонту, монтажу, модернізації та реконструкції ліфтів житлового фонду та нежитлових приміщень організацій незалежно від форм власності;
отримання прибутку.
Для досягнення зазначених цілей підприємство займається наступними основними видами діяльності і здійснює ряд функцій:
технічне обслуговування та ремонт ліфтів;
експлуатація підйомних споруд вантажопідйомністю до 3000 кг. і швидкістю руху кабіни до 1,6 м / с (ліфтів пасажирських, вантажопасажирських ліфтів, ліфтів вантажних всіх типів);
ремонт підйомних споруд;
реконструкція і модернізація всіх типів ліфтів вантажопідйомністю до 3000 кг. і швидкістю руху кабіни до 1,6 м / с.
підготовка кадрів (підготовка робітників-ліфтерів, електромеханіків з ліфтів, навчання та перевірка знань правил і норм безпеки керівників та спеціалістів підприємства);
монтаж (пуско-налагоджувальні роботи) підйомних споруд (ліфтів всіх видів);
виконання будівельно-монтажних робіт;
прокладання зовнішніх мереж зв'язку, диспетчеризація;
пристрій внутрішніх ліній зв'язку, диспетчеризація;
монтаж обладнання зв'язку, диспетчеризація;
пусконалагоджувальні роботи систем зв'язку, диспетчеризація;
технічне діагностування та обстеження ліфтів, які відпрацювали свій нормативний термін служби;
обслуговування та ремонт (реконструкція), монтаж (налагодження) електрообладнання внутрішніх і зовнішніх мереж до 0,4 кВ.
Монтаж домофонів.
Підприємство має право здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством Російської Федерації. Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюються підприємством після отримання ліцензії в установленому порядку.
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності МП «Ліфт-Сервіс»
Показники ліквідності та платоспроможності дозволяють проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми зобов'язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів (оборотних коштів) з короткостроковою кредиторською заборгованістю (поточними пасивами). У результаті розрахунку встановлюється, в достатньої мірою підприємство забезпечене оборотними коштами, необхідними для розрахунків з кредиторами за поточними операціями.
Платоспроможність - це наявність у підприємства коштів для погашення короткострокових зобов'язань за безперебійного здійсненні основної діяльності.
Оцінка платоспроможності проводиться на конкретну дату і має суб'єктивну основу. Класичний спосіб визначення платоспроможності підприємства зводиться до аналізу його коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності показують, яку частину поточних пасивів підприємство може покрити за рахунок тих чи інших видів поточних активів. Коефіцієнти ліквідності є офіційними критеріями банкрутства підприємства. Аналіз платоспроможності підприємства «Ліфт-Сервіс» наводиться в таблиці 1.
Платоспроможність підприємства прийнято вимірювати трьома основними коефіцієнтами:
коефіцієнт абсолютної ліквідності;
коефіцієнт фінансового покриття;
коефіцієнт поточної ліквідності.
У першому коефіцієнті в розрахунок приймаються найбільш ліквідні оборотні активи - грошові кошти, у другому дебіторська заборгованість, а в третьому запаси, тобто розрахунок коефіцієнта поточної ліквідності - це практично розрахунок всієї суми оборотних активів на рубль короткострокової заборгованості. Саме цей показник і прийнятий в якості офіційного критерію платоспроможності підприємства.
Таблиця 1
Оцінка платоспроможності МП «Ліфт-Сервіс»
Найменування | Алгоритм розрахунку | Коефіцієнт платоспроможності підприємства | Нормативне значення | ||||
чисельник | знаменник | ||||||
2001 | 2002 | 2001 | 2002 | 2001 | 2002 | ||
Коефіцієнт абсолютної ліквідності; грошове покриття | 197 | 297 | 351 | 425 | 0,22 | 0,26 | 0,25 |
Коефіцієнт швидкої ліквідності; фінансове покриття | 390 | 495 | 351 | 425 | 1,2 | 1,1 | 1 |
Коефіцієнт поточної ліквідності | 840 | 1124 | 351 | 425 | 1,9 | 2,1 | |