Курсова робота
На тему: «Аналіз матеріальних витрат»
Введення
Необхідною умовою організації виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами і т.д.
Вартість матеріальних ресурсів входить у собівартість продукції по елементу «Матеріальні витрати» і включає в себе ціну їх придбання (без урахування ПДВ і акцизів), націнки, комісійні винагороди, що сплачуються постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг бірж, митних зборів, плату за транспортування, зберігання і доставку, здійснені сторонніми організаціями.
Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах може забезпечуватися двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний шлях припускає збільшення видобутку і виробництва матеріальних ресурсів і пов'язаний з додатковими витратами. Крім того, зростання обсягу виробництва при існуючих технологічних системах привів до того, що темпи виснаження природних ресурсів і рівень забруднення навколишнього середовища вийшли за припустимі межі. Тому зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах повинен здійснюватися за рахунок більш економного їх використання в процесі виробництва продукції чи інтенсивним шляхом.
Актуальність теми не викликає сумнівів, тому мета роботи - вивчити особливості забезпеченості та ефективності використання матеріальними ресурсами на підприємстві.
Об'єкт дослідження - оборотні кошти підприємства.
Предмет дослідження - процес аналізу використання матеріальних ресурсів підприємства.
Завдання роботи:
- Вивчити особливості аналізу матеріальних ресурсів, їх класифікацію, нормування, показники використання;
- Дослідити забезпеченість і ефективність використання матеріальними ресурсами на прикладі підприємства.
Методи і методики дослідження: горизонтальний і вертикальний аналіз балансу; метод коефіцієнтів (відносних показників); порівняльний аналіз; методика експрес-аналізу; методика комплексного аналізу фінансового стану підприємства.
Інформаційною базою роботи послужили розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі економічного аналізу та економіки підприємства.
При написанні роботи використовувалися навчальні посібники та підручники з економіки підприємства, економічної теорії, економічного аналізу та теорії управління, методичні вказівки по виконанню курсової роботи мгут.
1 Теоретичні основи комплексного економічного аналізу і його роль фінансово-господарської діяльності підприємства
У загальному плані аналіз - це інструмент пізнання предметів і явищ внутрішнього і зовнішнього середовища, заснований на розчленовуванні, розкладанні цілого на складові частини, елементи і дослідженні їх у взаємозв'язку і взаємозалежності. У діалектиці аналіз виступає в єдності з поняттям "синтез" - з'єднання раніше розчленованих елементів для вивчення об'єкта в єдине ціле.
Економічний аналіз - це один з видів аналізу використовуваних в економічній сфері людської діяльності.
Економічний аналіз (Аналіз господарської діяльності, аналіз фінансово-господарської діяльності, аналіз фінансово-економічної діяльності тощо) полягає
в глибокому і всебічному вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства, її об'єктивної оцінки, виявленні закономірностей, тенденцій розвитку, слабких місць і внутрішньогосподарських резервів, забезпечення прийняття оптимальних управлінських рішень. За змістом і повноті досліджуваних питань економічний аналіз поділяється на комплексний економічний аналіз і тематичний аналіз.
Комплексний економічний аналіз господарської діяльності підприємстві
є засобом отримання цілісного знання про господарську (фінансово-господарської, фінансово-економічної) діяльності підприємства (бізнесу), розуміння діяльності економічного суб'єкта. Він проводиться з метою управління підприємством у цілому або його підрозділами, окремими сегментами діяльності, центрами витрат і відповідальності. Основні умови досягнення комплексності економічного аналізу (основні ознаки комплексного економічного аналізу): всебічність (повнота) аналізу; системність аналізу; наявність єдиної мети аналізу; узгодженість аналізу; одночасність аналізу.
Тобто, комплексний економічний аналіз господарської діяльності підприємства не проста сума аналізів окремих сторін його виробничо-господарської діяльності, хоча і це мається на увазі. Повний і всебічний аналіз - тільки одна з умов досягнення комплексності, іншим обов'язковим і найважливішою умовою є наявність єдиної мети аналізу в загальному плані є забезпечення підвищення ефективності функціонування господарюючих суб'єктів і пошук резервів такого підвищення.
Тематичний економічний аналіз полягає у вивченні будь-якої теми, окремого питання і в ряді випадків є складовою частиною комплексного економічного аналізу, його подальшим поглибленням.
Областю дослідження комплексного економічного аналізу господарської діяльності (надалі «економічного аналізу») є господарська діяльність підприємства і його підрозділів. Предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові зв'язки обумовлюють економічні явища і процеси.
З досвіду економічний аналіз ведеться в наступних двох аспектах:
З позиції оцінки виконання плану;
З позиції оцінки діяльності підприємства в динаміці, тобто за ряд звітних (аналізованих) періодів.
При цьому, в умовах ринкової економіки, економічний аналіз повинен бути спрямований на прогнозування перспектив діяльності підприємства, тому що головним є не оцінка досягнутого, а ухвалення рішення про те, що необхідно ще зробити, щоб підвищити ефективність роботи підприємства і максимізувати прибуток.
Економічний аналіз є:
- Основою прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням;
- Забезпечує науковість прийняття рішень.
При цьому, економічний аналіз повинен передувати прийняттю рішень і обгрунтовувати їх, тобто рішення має грунтуватися не тільки на досвіді та інтуїції, а й на всебічному економічному аналізі. Таким чином, економічний аналіз має прикладний характер. За його матеріалами розробляються практичні заходи, спрямовані на подальший розвиток виробництва і підвищення його ефективності.
Результатом комплексного економічного аналізу господарської діяльності має бути не детальний опис об'єкта аналізу (економічного процесу, явища), а висновок про його стан і рекомендації для прийняття тих чи інших управлінських рішень, що сприяють підвищенню ефективності роботи підприємства.
Об'єкти економічного аналізу (Це те, на що направлений аналіз):
Принципи комплексного економічного аналізу господарської діяльності:
Аналіз повинен бути об'єктивним і достовірним, базуватися на точній, суворо перевіреної інформації;
Аналіз повинен всі явища вивчати в ув'язці з іншими взаємопов'язаними чи аналогічними явищами;
В аналізі повинен застосовуватися системний підхід, тобто кожен економічний об'єкт повинен розглядатися як система, в якій оцінці підлягають ше елементи і зв'язку (головні зв'язку);
Аналіз повинен бути дієвим, тобто його висновки повинні мати практичну застосовність;
Аналіз повинен, в кінцевому рахунку, всі явища (показники) оцінювати на перспективу, тобто мати прогнозний характер;
Оперативність і своєчасність аналізу;
Підхід до аналізу повинен бути демократичним, тобто у його проведенні повинен брати участь широке коло працівників підприємства, що забезпечує більш повне виявлення внутрішньогосподарських резервів.
2. Методика аналізу використання матеріальних ресурсів
Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах, необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниження її собівартості, зростанню прибутку, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості і більш повне їх використання.
Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволений екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції).
Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва та зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.
Завданнями аналізу використання матеріальних ресурсів є:
контроль дотримання норм витрат;
перевірка точності та достовірності встановлених норм витрати;
оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;
виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів та розробка конкретних заходів щодо їх використання;
узагальнення та аналіз використання передового досвіду використання нових матеріалів;
аналіз даних про відходи та втрати у виробництві;
виявлення тенденцій динаміки матеріаломісткості продукції і т.д.
Крім того, завданнями аналізу використання матеріальних ресурсів є необхідність визначення забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів матеріальними ресурсами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватним показниками, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання матеріалів на обсяг виробництва продукції та інші показники.
Об'єктами аналізу виступають:
коефіцієнт використання матеріалів;
продукція масового та серійного виробництва;
номенклатура використовуваних у виробництві матеріалів і деталей, що входять у виріб.
Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є: план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини і матеріалів, деякі форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів і форма № 5 про витрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрату та залишках матеріальних ресурсів та інші.
Аналіз може проводитися наступним чином:
на підставі даних поточного року;
в порівнянні з попереднім періодом;
шляхом порівняння норми витрати останнього періоду з фактичною нормою витрати.
Показники:
Економія (перевитрата) = (Фактичні витрати - Н Р) * 100 / Н Р (2.1.);
Аналіз матеріальних витрат слід проводити за такими напрямами:
За переліком використовуваних матеріалів (за прогресивними матеріалами);
Аналіз браку (по одержуваних матеріалами);
Аналіз претензій до постачальників;
Аналіз обсягу списання втрат матеріалів і т.д.
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат:
Мо = Обсяг випуску / Матеріальні витрати (2.4.)
Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні потреби матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії та інше).
Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції:
УМЗi = Матеріальні витрати / Обсяг випуску (2.5.)
Даний показник показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Загальна сума витрат на сировину і матеріали залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), її структури (УДi) і зміни питомих витрат на окремі вироби (УМЗi).
Матеріаломісткість (УМЗi) у свою чергу залежить від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції (УРi) та середньої ціни одиниці матеріалів (Цi).
Розрахунок впливу даних факторів проводиться способом ланцюгових підстановок.
Витрати матеріалів на виробництво продукції, млн. руб.
а) за планом: Σ (ВП пл i
х УР пл i
х Ц пл i) (2.6)
б) за планом, перерахованим на фактичний обсяг
виробництва продукції: Σ (ВП пл i
х УР пл i
х Ц пл i) х Ктп (2.7)
в) по плановим нормам і плановим цінам на
тактичний випуск продукції: Σ (ВП ф i
х УР пл i
х Ц пл i) (2.8)
г) фактично за плановими цінами: Σ (ВП ф i
х УР ф i
х Ц пл i) (2.9)
д) фактично: Σ (ВП ф i
х УР ф i
х Ц ф i) (2.10)
На багатьох підприємствах можуть мати місце надпланові поворотні відходи, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість за ціною можливого використання і за вартістю вихідної сировини, то можна дізнатися, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, включені до собівартості продукції.
Крім того, можна підрахувати, скільки недоотримано продукції, у зв'язку зі надплановими зворотніми відходами. Для цього вартість надпланових відходів за ціною вихідної сировини потрібно розділити на норму їх витрати на одиницю продукції.
Маючи ці дані, за формулою (1.11) можна підрахувати наскільки зросла собівартість одного виробу:
Δ С = (Зф - Р ↓ З + ДЗ) / (VBПф + Р ↑ VВП) - Зф / VВПф (2.11)
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше одиниці, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.
Крім того, до узагальнюючих показників відносяться:
Коефіцієнт використання = Корисний витрата / Загальна витрата (2.12.);
Коефіцієнт дотримання норми = Корисний витрата / Н Р (2.13.);
Витратний коефіцієнт = 1 / Коефіцієнт використання (2.14.).
Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сирьеемкость, матеріаломісткість, паливомісткість, енергоємність та інше), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих видів продукції.
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також впливу на обсяг виробництва продукції.
Розрахунково-аналітична частина
3.1 Аналіз виробничої програми
Використовуючи дані форми № 1-п:
Дати оцінку темпам зростання обсягу випуску і реалізації продукції в порівнянні з попереднім роком (як показник обсягу реалізації використовувати показник виручки від реалізації).
Проаналізувати виконання плану поставок продукції за укладеними договорами та загального випуску продукції.
Виявити зміна структури та асортименту продукції в порівнянні з планом. Дати оцінку виконання плану асортименту продукції.
У ході аналізу динаміки обсягу виробництва продукції можуть застосовуватися натуральні (штуки, метри, тонни і т.д.), умовно-натуральні (тисяча умовних банок, кількість умовних ремонтів та ін), вартісні показники обсягів виробництва продукції. Останній показник є кращим.
Вартісні показники обсягу виробництва повинні бути приведені в порівнянний вид. В умовах інфляції нейтралізація зміни цін або "вартісного» чинника є найважливішою умовою порівнянності даних.
У міжнародному обліковому стандарті IASC № 15 «Інформація, що характеризує вплив зміни цін» знайшли відображення дві основні концепції. Перша відповідає «Методиці оцінки об'єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях однаковою купівельної вартості» і орієнтована на загальний індекс інфляції національної валюти. При аналізі динаміки обсягу виробництва необхідно провести коригування на загальний індекс інфляції національної валюти.
Друга концепція лежить в основі «Методики переоцінки об'єктів бухгалтерського обліку в поточну вартість». Методика орієнтована на застосування індивідуальних індексів цін на товар чи товарну групу. При цьому можуть застосовуватися наступні методи:
перерахунку обсягу виробництва продукції за звітний рік за цінами аналогічної продукції базисного періоду (за відносно невеликий номенклатурі продукції, що випускається);
коригування на агрегатний індекс зміни цін (J ц) по групі однорідних товарів (робіт, послуг) або по галузі в цілому:
де УВП 1 - випуск продукції в звітному періоді в натуральному вираженні;
УВП 0 - випуск продукції в базисному періоді в натуральному вираженні;
Ц 0 - ціна одиниці продукції у базисному періоді.
Тоді зіставний з базисним фактичний обсяг випуску продукції (ВП 1 ЦП) розраховуємо за формулою
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
де ВП 1 - обсяг продукції, що випускається у вартісному вираженні. Із застосуванням вищеназваних методів нейтралізується вплив зміни цін на конкретний товар або товарну групу.
Таблиця 3.1. Аналіз динаміки обсягу випущеної і реалізованої продукції (тис. крб.) Показники | Попередній рік тис. руб. | Звітний рік тис. руб. | Відхилення |
|
|
| сума тис. руб. | % | Обсяг виробництва продукції в діючих оптових цінах | 15090 | 15150 | 60 | 100,4 | Обсяг реалізації продукції в діючих оптових цінах | 18715 | 24502 | 5787 | 131 |
Аналіз (таблиця 3.1.) Показав, що обсяг виробництва у звітному році виріс на 60 тис. руб. (0,4%) щодо попереднього року, обсяг реалізації продукції збільшився на 5787 тис. руб. (35%). Укладено договорів на постачання продукції на 18715 тис. крб., Фактично поставлено з початку року продукції на 24502 тис. руб. План поставок виконаний на 131%, перевиконання склало 31% (5787 тис. руб.)
Таблиця 2. Аналіз виконання плану випуску продукції за асортиментом Найменування виробів | У порівнянних оптових цінах | Факт в рахунок плану | Виконання плану за асортиментом |
| План | звіт | виконання плану за обсягом,% |
|
| Виріб А Виріб Б Виріб В Виріб Г | 2515 3615 1500 7460 | 2550 3760 1505 7335 | 101,4 104 100,3 98,3 | 2550 3760 1505 7335 | х х х х | Разом | 15090 | 15150 | 100,4 | 15150 | 100,4 |
Аналіз даних (таблиця 3.2) показав що підприємство виконало план по асортименту продукції на 100,4%, план недовиконаний по виробу Г на 1,7%, тобто не виконано план виробів Г на 125 руб.
Аналіз використання основних виробничих фондів
Завдання: Дати оцінку динаміки основних виробничих фондів. Розрахунки проводити в табл. 3.3. Оцінка ефективності використання ОС заснована на застосуванні загальної для всіх ресурсів технології оцінки, яка передбачає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності. Показники віддачі характеризують вихід готової продукції на 1 руб. ресурсів. Показники ємності характеризують витрати чи запаси ресурсів на 1 руб. випуску продукції. Під запасами ресурсів розуміють готівковий обсяг ресурсів на звітну дату по балансу, під витратами - поточні витрати ресурсів, зокрема по основних засобів - амортизація. При зіставленні запасів ресурсів з обсягом виручки за період необхідно розрахувати середню величину запасів на той же період. Узагальнюючим показником ефективності використання ОС є фондовіддача (ФО):
При розрахунку показника враховуються власні й орендовані ОС, не враховуються ОС, що знаходяться на консервації і здані в оренду. Показник фондовіддачі аналізують у динаміці за ряд років, тому обсяг продукції коригують на зміну цін і структурних зрушень, а вартість ОС - на коефіцієнт переоцінки. Підвищення фондовіддачі веде до зниження суми амортизаційних відрахувань, що припадають на один рубль готової продукції або амортизаційної ємності. Зростання фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції (ВП). Цю залежність описує факторна модель:
ВП = ОС Ч ФО.
Оцінка руху ОС проводиться на основі коефіцієнтів:
Коефіцієнт відновлення (До об)
Коефіцієнт вибуття ОЗ (До виб)
Коефіцієнт зносу (К і)
Коефіцієнт придатності (До г)
Таблиця 3.3. Стан та рух ОПФ Найменування показника | Одиниці виміру | Фактично |
|
| за попередній рік | за звітний рік | Наявність ОПФ на початок року Вхід в дію ОПФ Вибуття ОПФ Наявність ОПФ на кінець року Зміна ОПФ Коефіцієнт оновлення ОПФ Коефіцієнт вибуття ОПФ Коефіцієнт придатності ОПФ Коефіцієнт зносу | тис. руб. тис. руб. тис. руб. тис. руб. тис. руб. До обн% До виб% До м% К і% | 13528 2522 1419 14631 1103 17,2 10,5 49 51 | 14631 1335 1350 14615 -16 9,1 9,2 47 53 |
Дані аналізу (таблиця 3.3) показують, що підприємство знизило вкладення в ВПФ у звітному році, якщо в попередньому році ВПФ збільшилися на 1103 тис. крб., То у звітному спостерігається їх зниження на 16 тис. руб. Коефіцієнт оновлення в попередньому році перевищував коефіцієнт вибуття на 6,7%, а в звітному кодом коефіцієнт вибуття перевищує коефіцієнт відновлення на 0,1%. Якісні характеристики ВПФ знижуються, це підтверджується зниженням коефіцієнта придатності на 2%, відповідно зростає коефіцієнт зносу на 2%. Завдання: Дати характеристику використання ОПФ, для чого, використовуючи таблицю 3.4, дати оцінку досягнутому рівню фондовіддачі, виявити причини його зміни в порівнянні з попереднім періодом.
Таблиця 3.4. Аналіз показників використання основних засобів Найменування показника | Од. виміряний. | За попередній рік | За звітний рік | Відхилення (+, -) | Обсяг виробництва продукції в діючих оптових цінах | тис. руб.
| 15090 | 15150 | 60 | Середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів в тому числі машин і устаткування |
тис. руб.
|
14533
6976 |
14757
7526 |
+224
+550 | Питома вага (коефіцієнт) вартості машин та обладнання в загальному обсязі ОПФ | % | 48 | 51 | +3 | Фондовіддача з 1 тис. руб. вартості ОПФ | руб.
| 1,04 | 1,03 | -0,01 | Фондовіддача з 1 тис. руб. вартості машин та обладнання | руб.
| 2,16 | 2,01 | -0,15 | Фондомісткість з 1 тис. руб. вартості ОПФ | руб.
| 0,96 | 0,97 | 0,01 | Фондомісткість з 1 тис. руб. вартості машин та обладнання | руб.
| 0,45 | 0,49 | +0,04 | Фондоозброєність | руб. | 13,10 | 13,34 | +0,24 |
Аналіз показників (таблиця 3.4.) Показав зниження ефективності використання основних засобів. Зниження показників фондовіддачі пов'язано зі значним збільшенням вартості основних засобів, в порівнянні з обсягом виробництва, якщо вартість основних засобів у звітному році збільшилася на 224 тис. руб., То обсяг виробництва всього на 60 тис. руб.
Аналіз використання трудових ресурсів та коштів на оплату праці
Завдання: За даними форми № 2-т Дати оцінку структури ППП підприємства та забезпеченості трудовими ресурсами. Розрахунки виконати в табл. 3.5. У ході аналізу забезпеченості трудовими ресурсами проводять порівняння фактичної чисельності персоналу з попереднім періодом і планової чисельністю звітного періоду по всіх класифікаційних групах. У процесі аналізі вивчається співвідношення між групами і тенденції зміни цього співвідношення. Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності на вироблення продукції одним працюючим визначається за формулою
де УД 1, УД 0 - питома вага основних робітників у загальній їх чисельності за планом (базисного періоду) і звіту; CB 0
- Середньорічна вироблення одного працюючого за планом. Скорочення допоміжних робітників може бути досягнуто за рахунок концентрації та спеціалізації допоміжних робіт: по налагодження та ремонту обладнання, підвищенню рівня механізації і вдосконалення праці цих робітників. Чисельність робочих Ч Р
визначають виходячи з норми трудомісткості робіт планованого періоду (Т), ефективного (дійсного) річного фонду часу робітника (T еф) і планованого коефіцієнта виконання норм До пп
за формулою
.
Чисельність робітників, зайнятих на апаратурних, агрегатних роботах, де дії робітників полягають в основному в управлінні механізованими або автоматизованими процесами, визначають по робочих місцях і нормах обслуговування:
,
де п i - кількість агрегатів на i-й операції; Ч pi - кількість робітників, необхідний для обслуговування i-гo робочого місця; K З i - коефіцієнт завантаження робочих на i-й операції при збігу професій; i - найменування операцій.
Таблиця 3.5. Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами Найменування показників | Всього | в тому числі |
|
| працівники облікового складу | з них: | зовнішні сумісники | інші особи неспісочного складу |
|
|
| керівники та фахівці | робочі |
|
| Середньооблікова чисельність
працівників, чол. - За звітний рік: Темп росту до попереднього року,% Питома вага в загальній чисельності ППП,%
за попередній рік за звітний рік факт
|
1365 1355
100,7
100 100 |
1260 1254
100,4
92,5 92,7 |
167 156
107
12,5 13,3
|
1093 1098
99,5
87,5 86,7
|
69 66
98,6
5,2 5,1
|
36 35
96,8
2,3 2,2
|
Чисельність службовців визначається виходячи з організаційної структури підприємства і раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій управління. Дані аналізу (таблиця 3.5.) Показали про збільшення середньооблікової чисельності працівників на 0,7%, даної збільшення відбулося за рахунок збільшення чисельності керівників і фахівців на 7%, зниження чисельності робітників на 0,5%, зовнішніх сумісників на 1,4%, інших осіб неспісочного складу на 3,2%. Найбільшу питому вагу в середньооблікової чисельності працівників підприємства займають робочі, у попередньому році 87,5%, у звітному році 86,7%. По підприємству спостерігається нестача робочих. Завдання: Визначити вплив використання робочого часу і середньогодинної вироблення на рівень продуктивності праці одного робітника і обсяг продукції. Результати розрахунків занести в таблицю 3.6. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників. Узагальнюючі показники: середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, середньорічне вироблення на одного працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники: трудомісткість продукції певного виду в натуральному вираженні за 1 людино-день або людино-годину. Допоміжні показники: витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу. Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим (ГВ):
де ТП - обсяг товарної продукції у вартісному вираженні; Ч - чисельність працюючих. Факторна модель для показника середньорічного виробітку буде мати наступний вигляд: ГВ = УД Ч Д Ч t Ч СВ. Розрахунок впливу цих факторів може бути проведений способами ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць або інтегральним методом.
Таблиця 3.6. Вплив використання робочого часу і середньогодинної вироблення на продуктивність праці на одного робітника Найменування показників | Од. вимірювання | року | Відхилення |
|
| попередній | звітний | Тис. руб. | % | Обсяг продукції в порівняних цінах Середньооблікова чисельність робітників Середньорічне виробництво на 1-го робочого Відпрацьовано усіма робітниками людино-днів Відпрацьовано усіма робітниками людино-годин Середнє число днів, відпрацьованих 1-м робітником за рік Середнє число годин, відпрацьованих 1-м робітником за рік Тривалість робочого дня Середньогодинна вироблення 1-го робочого Вплив на відхилення фактичної середньорічний вироблення 1-го робочого проти плану:
а) зміни прод. робочого року б) зміни прод. робочого дня в) зміни середньогодинної вироблення 1-го робочого | тис. руб. чол.
тис. руб. тис. люд.-дні тис. люд.-год. дн.
год.
год.
руб.
руб. | 15090
1355
11,13
280,2
2227,8
252,7
2008,8
7,95
6,85
Х
Х
Х
| 15150
1365
11,10
277,2
2184,4
250,6
1975,1
7,88
7
Х
Х
Х
| 60
-10
-0,03
-3
-43,4
-2,1
-33,7
-0,07
0,15
-3
-0,07
+0,15 | 100,4
100,7
99,7
98,9
98,1
99,2
98,3
99,1
102
98,9
99,1
102
|
Аналіз показників (таблиця 3.6.) Показав, що спостерігається ряд негативних факторів: скорочення середньорічної виробітку на одного робітника на 0,3%, скорочення робочих днів на 1,1% і годин відпрацьованих за рік на 1,7%, скорочення тривалості робочого дня на 0,01%, дані обставини можуть негативно позначитися на фінансових результатах підприємства. Завдання: За даними форми П-4 визначити зміну коштів на оплату праці в звітному році в порівнянні з попереднім за рахунок зміни двох факторів: середньогодинної чисельно - сти ППП і середньої заробітної плати. Результати розрахунків занести в таблицю 2.7. Аналіз використання фонду заробітної плати починають з розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної його величини від планової. Абсолютне відхилення (DФЗП а)
визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗП ф) з плановим фондом заробітної плати (ФЗП пл) в цілому по підприємству, виробничим підрозділом і категоріям працівників:
DФЗП а = ФЗП ф - ФЗП пл.
Проте абсолютне відхилення розраховується без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції. Врахувати цей фактор допоможе розрахунок відносного відхилення фонду заробітної плати (DФЗП від). Для цього змінна частина фонду заробітної плати (ФЗП пер) коригується на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції (К пп). До змінної частини фонду заробітної плати відносять зарплату робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати, суму відпускних, відповідну частці перемінної зарплати, інші виплати, пов'язані з фонду заробітної плати, і котрі змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. Постійна частина оплати праці (ФЗП ПОСТ) не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва - це зарплата робочих за тарифними ставками, зарплата службовців по окладів, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна їм сума відпускних. Відносне відхилення фонду заробітної плати:
DФЗП від = ФЗП ф - (ФЗП пер.пл Ч До пп + ФЗП пост.пл).
Таблиця 3.7. Аналіз абсолютної економії (перевитрати) коштів на оплату праці Найменування показників | Од. вимір. | Попередній рік | Звітний рік (факт) | Відхилення (+,-) |
|
|
|
| абсолютно. | % | Кошти на оплату праці ППП в т.ч. робочих | т.р
| 24390 | 40950 | +16560 | 168 | Середньооблікова чисельність ППП в т.ч. робочих | чол.
| 1355 | 1365 | +10 | 100,7 | Середньорічна з / п ППП в т.ч. робочих | т.р | 18 | 30 | 12 | 167 | Зміна коштів на оплату праці працівників в порівнянні з попереднім роком за рахунок: а) зміни середньоспискової чисельності ППП б) зміни середньорічної з / п ППП |
чол.
т.р |
х
х |
х
х |
10
12 |
100,7
167 |
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | Дані аналізу (таблиця 3.7.) Показали, що підприємство значно збільшує оплату праці працівникам, у звітній року, в порівнянні з попереднім на 67%, тобто на 12 тис. руб., не дивлячись на незначне збільшення чисельності працівників на 0,7%, тобто на 10 чол. Ці дані показують, що підприємство несе великі трудові витрати, що позначається на собівартості продукції і відповідно на прибутку підприємства.
Аналіз використання матеріальних ресурсів
Завдання: Визначити загальну матеріаломісткість продукції і вплив її зміни на використання матеріалів і обсяг продукції. У процесі споживання матеріальних ресурсів у виробництві відбувається їхня трансформація в матеріальні витрати, тому рівень їхньої витрати визначається через показники, обчислені виходячи із суми матеріальних витрат. Для оцінки ефективності матеріальних ресурсів використовується система узагальнюючих і приватних показників. Матеріаломісткість продукції (МО)
Відбиває величину матеріальних витрат, що припадає на 1 крб. випущеної продукції.
Таблиця 3.8. Оцінка рівня матеріаломісткості продукції Найменування показників | Од. вимір. | Попередній рік | Звітний рік (факт) | Відхилення |
|
|
|
| +, - | % | Матеріальні витрати | УРАХУВАННЯМ | 10400 | 10280 | -120 | 98,8 | Обсяг продукції в порівняних оптових цінах | УРАХУВАННЯМ | 15090 | 15150 | 60 | 100,4 | Матеріаломісткість продукції | УРАХУВАННЯМ | 0,69 | 0,68 | -0,01 | 98,5 | Матеоріалоотдача | УРАХУВАННЯМ | 1,45 | 1,47 | -0,02 | 98,6 | Перевитрата (+), економія (-) матеріалів в результаті відхилення фактичної матеріаломісткості від попереднього року (стор. 3 гр. 5 х стор 2 гр. 4) | УРАХУВАННЯМ
| х | х | -0,01 | 98,5 | Збільшення (+), зменшення (-) обсягу продукції в результаті зміни її матеріаловіддачі (стор. 4 гр. 5 х стор 1 гр. 4) | УРАХУВАННЯМ
| х | х | 60 | 100,4 |
Матеріаловіддача продукції (МО)
Характеризує вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів Дані аналізу (таблиця 3.8.) Показали, що випуск продукції збільшився на 0,4% (60 тис. руб.), По підприємству спостерігається економія матеріальних ресурсів на 102 тис. руб.
Аналіз фінансового стану підприємства
Завдання: За даними бухгалтерського балансу визначити вартість майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства, дати оцінку його зміни протягом аналізованого періоду, проаналізувати склад і структуру майна підприємства (за таблицею 3.9).
Таблиця 3.9. Аналіз складу і структури майна підприємства Види активів | Од. ізм | на початок року, тис. руб. | На кінець року, Тис. руб. | Відхилення |
|
|
|
| (+,-) | % | Майно в розпорядженні підприємства (підсумок балансу)
в тому числі: Основні засоби та інші необоротні активи У% до майна (стор. 2: стор 1) х 100% Оборотні кошти
У% до майна (стор. 4: стор. 1) х 100% Запаси і витрати У% до оборотних засобів (стор. 6: стор 4) х 100% Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення У% до оборотних засобів (стор. 8: стор 4) х 100% Реальні активи У% до майна (стор. 10: стор. 1) х 100%
| Тис. руб.
Тис. руб. %
Тис. руб. %
Тис. руб. %
Тис. руб.
%
Тис. руб. % | 10703
7975
74
2728
26
1991
73
198
7
10164
95 | 12891
8101
63
4790
37
2754
57
358
7,5
11227
87 | +2278
+126
-11
2062
11
763
-16
160
0,5
1063
-8 | 120
102
х
176
х
138
х
181
Х
110
х |
Дані аналізу (таблиця 3.9.) Показали, що підприємство значно збільшило вкладення коштів у здійснення своєї діяльності, про це свідчить збільшення валюти балансу на 2278 тис. крб., Тобто на 20%. Величина активів зросла як за рахунок вкладень в оборотні на 2062 тис. руб. (76%), так і за рахунок вкладень у необоротні активи 126 тис. руб. (2%). Відносні показники структури активу балансу відображають підвищення частки оборотних активів на 11% та аналогічне зниження необоротних активів 11%. Реальні активи підприємства збільшилися на 10%, тобто на 1063 тис. руб. Завдання: Провести перевірку покриття потреби в матеріальних оборотних коштах за рахунок власних оборотних коштів, для чого знайти суму наявності власних оборотних коштів на початок і на кінець року та їх частку у власних коштах підприємства. Розрахунки виконати в таблиці 2.10. Дані аналізу (таблиця 3.10.), Показали збільшення власних джерел коштів на 9,7% (962 тис. крб.), Власні оборотні засоби зросли на 43% (836 тис. крб.). Потреба підприємства в матеріальних засобах виросла на 38% (763 тис. крб.), А ось їх покриття за рахунок власних коштів знизилося на 1%, але підприємство має достатньо коштів для покриття всіх своїх матеріальних потреб, джерела позикових коштів зросли на 156% ( 1226 тис. крб.).
Таблиця 3.10. Розрахунки наявності власних оборотних коштів Найменування показників | на початок року, тис. руб. | На кінець року, Тис. руб. | Відхилення (+,-) |
|
|
| тис. руб. | % | Джерела власних коштів Прирівняні до власних джерела Основні засоби та інші необоротні активи Наявність власних оборотних коштів (р. 1 + р. 2 - ряд 3) У% до джерел власних коштів (стор. 4: стор. 1) х 100% Потреба в матеріальних оборотних коштах Покриття потреби в матеріальних оборотних коштах за рахунок власних оборотних коштів (стор. 4: стор 6) х 100% Джерела позикових коштів Коефіцієнт співвідношення джерел позикових і власних засобів (стор. 8: стор. 1) * 100%
| 9919 - 7975
1944
19,6
1991
102
784
7,9 | 10881 - 8101
2780
24,6
2754
101
2010
18,5 | +962 - +126
+836
+5
+763
-1
+1226
+10,6 | 109,7 - 102
143
х
138
х
256
х
|
Зіставлення динаміки показників питомої ваги власного і позикового капіталу характеризують збільшення частки позикових коштів на 10,6% (1226 тис. руб.), Позиковий капітал склав 18,5% від джерел коштів підприємства. Завдання: Зробити аналіз ліквідності балансу і зробити висновок про платоспроможність підприємства, розрахувавши коефіцієнт поточної ліквідності. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу зіставимо наведені групи. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі оптимальні співвідношення:
Умови абсолютної ліквідності А1 => П1
А2 => П2
А3 => П3
А4 <= П4 | - (Співвідношення короткострокових фінансових вкладень і грошових коштів з кредиторською заборгованістю (терміном погашення до 12 міс.)); - (Співвідношення дебіторської заборгованості (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати) з короткостроковими позиковими засобами та іншими короткостроковими пасивами (строком від 3-х до 6-ти місяців)); - (Співвідношення запасів, ПДВ, дебіторської заборгованості (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), а також інших оборотних активів з довгостроковими пасивами, розрахунками за дивідендами, доходами майбутніх періодів, фондами споживання і резервами майбутніх витрат і платежів) ; - (Співвідношення необоротних активів з капіталами і резервами). |
У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від рекомендованого в оптимальному варіанті (варіанті абсолютної ліквідності), ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Одночасне дотримання перших трьох правил обов'язково тягне за собою досягнення і четвертого, бо якщо сукупність перших трьох груп активів більше (або дорівнює) суми перших трьох груп пасивів балансу, тобто
А1 + А2 + А3
П1 + П2 + П3,
то четверта група пасивів обов'язково перекриє (або буде дорівнює) четверту групу активів, тобто А4
П4.
Таблиця 3.12. Аналіз ліквідності бухгалтерських балансів Актив | Перед. рік | Звіт. рік | Пасив | Перед. рік | Звіт рік |
|
|
|
|
|
| А 1 | 198 | 358 | П 1 | 490 | 1332 | А 2 | 0 | 0 | П 2 | 192 | 339 | А 3 | 2530 | 4432 | П 3 | 0 | 0 | А 4 | 7975 | 8101 | П 4 | 9919 | 10881 |
Рівень ліквідності балансу визначається порівнянням статей активів, згрупованих за ступенем ліквідності, і пасивів, згрупованих по терміновості їх оплати (погашення заборгованості). Зіставлення підсумків груп по активу і пасиву має наступний вигляд: А1 <П1; А2 <П2; АЗ> ПЗ; А4 <П4 А1 <П1; А2 <П2; АЗ> ПЗ; А4 <П4 Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу підприємства за аналізований період як достатню, так як виконуються останні два нерівності. Коефіцієнт поточної ліквідності: КЛТ = ряд 290-220-230 / (стор. 610 + стор 620 + стор 630 + р. 660) КЛТ перед. року = 2728-539 / 192 +490 = 2189 / 682 = 3,2 КЛТ звіт. року = 4790 - 1664 / 339 +1332 + 89 = 3126 / 1760 = 1,8 Коефіцієнт поточної ліквідності підприємства в динаміці знижується, але його значення говорить про достатню величиною ліквідних активів (А1 + А2) для погашення короткострокових зобов'язань найближчим часом, тобто дотримується нерівність А1 + А2 + А3> П1 + П2 + П3. Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне фінансове стані. Фінансовий стан підприємства (ФСП) залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Виділяються чотири типи фінансових ситуацій: 1) Абсолютна стійкість фінансового стану. S = (1; 1; 1) 2) Нормальна стійкість фінансового стану, яка гарантує платоспроможність S = (0; 1; 1) 3) Нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість відновлення за рахунок поповнення джерел власних коштів S = (0; 0; 1) 4) Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства S = (0; 0; 0). У даній ситуації оборотні кошти не покривають навіть кредиторську заборгованість, підприємство повністю залежить від позикових джерел фінансування.
Таблиця 3.13. Класифікація типу фінансового стану Показник | Попередній рік | Звітний рік | 1. Загальна величина запасів і витрат | 1991 | 2754 | 2. Наявність власних оборотних коштів | 1944 | 2780 | 3. Функціонуючий капітал | 2728 | 4790 | 4. Загальна величина джерел | 2728 | 4790 | 5. Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів: | -47 | +26 | 6. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат: |
+737 |
+2036 | 7. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат: | +929 | +2375 | 8. Трикомпонентний показник типу фінансового стану: 1, якщо Ф> 0 S (Ф) = 0, якщо Ф <0 |
(0,1,1) |
(1,1,) |
У таблиці 3.13 наведено розрахунки за типом фінансового стану підприємства. Даному підприємству властива нормальна фінансова стійкість у попередньому році, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо запаси і витрати покриваються сумою власних оборотних коштів.
Аналіз фінансових результатів і рентабельності підприємства
Прибуток є основною формою чистого доходу. Вона відображає економічний ефект, отриманий у результаті діяльності суб'єкта господарювання. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціального та матеріального характеру трудового колективу. Якщо підприємство отримує прибуток, то воно вважається рентабельним. Показники, що характеризують рентабельність, характеризують відносну прибутковість. Для об'єктивної оцінки ефективності господарської діяльності необхідно охарактеризувати динаміку рівня рентабельності.
Таблиця 3.14. Аналіз показників рентабельності Показники | Алгоритм розрахунку | Попередній рік | Звітний рік | Зміна +, - | Виручка від продажів тис. руб. | х | 18715 | 24502 | +5787 | Прибуток від продажів тис. руб. | х | 2072 | 7806 | +7534 | Чистий прибуток (збиток) | х | (646) | 3226 | +3226 | Коефіцієнт валового прибутку | (Валовий прибуток / Виручка від продажу) * 100% | 7,7 | 31,6 | +23,9 | Рентабельність основної діяльності | (Прибуток від продажу / Витрати по звичайним видом діяльності) * 100% | 13,7 | 51,5 | +37,8 | Рентабельність продажів по прибутку від продажу | (Прибуток від продажу / Виручка від продажу) * 100% | 11,1 | 31,8 | +20,7 | Рентабельність продажів по чистому прибутку | (Чистий прибуток / Виручка від продажу) * 100% | 0 | 13,2 | +13,2 |
Показники рентабельності (прибутковості) оцінюють величину прибутку, отриманої з кожної гривні коштів, вкладених в активи і діяльність організації. Дані аналізу (таблиця 3.14.) Показали, що загальна величина доходів підприємства склала у звітному році 3226 тис. руб., В порівнянні зі збитками 646 тис. руб., У попередньому році. Значний вплив на те, що підприємство отримало прибуток справила виручка від продажів, яка збільшилась на 5787 тис. руб. або на 31%. Усі показники рентабельності мають позитивну динаміку. Рентабельність основний діяльності підприємства зросла на 37,8%, рентабельність продажів по чистому прибутку в звітному році склала 13,2%. Таким чином, прибутковість та ефективність діяльності підприємства підвищилася в звітному році, щодо попереднього року.
Висновок
Господарське значення економії матеріальних ресурсів (зниження питомих норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.) велике і різноманітне. По-перше, економія витрачання засобів виробництва хоча б на одній дільниці виробничої підсистеми логістики обов'язково тягне за собою підвищення суспільної продуктивності праці. Справді, якщо на якомусь етапі обробки продукту зменшуються матеріальні витрати, то загальні сумарні витрати живої та уречевленої праці, витрачені на виготовлення одиниці продукту, зменшаться. По-друге, економія сировини, матеріалів, палива і енергії, що виражається у зменшенні витрат матеріалів на одиницю продукції (або на одиницю роботи), дозволяє при незмінній кількості засобів виробництва випустити велику кількість кінцевого продукту, тобто збільшити обсяг випуску. Ця обставина стає особливо істотним, якщо мова йде про дорогий сировину або матеріалах. При цьому темп (відсоток) зростання випуску продукції з даної кількості сировини чи матеріалів буде завжди за числовим значенням більше відсотка зниження питомої норми витрати на одиницю продукції, що випускається. По-третє, економне витрачання матеріальних ресурсів і зменшення питомих норм витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції, що випускається дуже важливий фактор при здійсненні заходів щодо зниження собівартості виробництва і підвищення рентабельності. За результатами розрахунково-аналітичної частини курсової роботи можна зробити наступні висновки: Загальна величина доходів підприємства склала у звітному році 3226 тис. руб., В порівнянні зі збитками 646 тис. руб., У попередньому році. Значний вплив на те, що підприємство отримало прибуток справила виручка від продажів, яка збільшилась на 5787 тис. руб. або на 31%. На збільшення виручки вплинули ряд факторів: виконання плану по виробництву і реалізації продукції; збільшення частки активної частини в структурі основних засобів; збільшення середньорічної виробітку на одного робітника; економія матеріальних ресурсів, що призвело до незначного збільшення собівартості продукції, щодо обсягу продажів і ін
В якості основних напрямків економії матеріальних ресурсів підприємству доцільно рекомендувати: підвищення рівня технології; підвищення вимог до парку основного обладнання; підвищення кваліфікації персоналу; вдосконалення організації управління; розвиток систем аналізу і планування; вдосконалення нормативної бази і т.д.
|
|
|
|
|
|
|
